Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень
Верховна Рада України; Закон від 18.11.20031255-IV

Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень (Текст резюме від 25.02.2005)


Закон України

„Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”

Дата на набуття чинності:
1 січня 2004 року

Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно Закону обтяження - це право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором. 

Обтяжувачем може бути:
  • уповноважений орган при публічному обтяженні (орган державної влади або його посадова особа, який відповідно до закону наділений повноваженнями обтяжувати рухоме майно, що належить юридичній чи фізичній особі);
  • кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням;
  • власник рухомого майна, що знаходиться у володінні боржника;
  • будь-яка інша особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження; особа, яка здійснює управління рухомим майном в інтересах кредитора;

Обятеження поділяються на:
  • публічні (обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду);
  • приватні (обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними); забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем; іншими договірними є приватні обтяження, які не віднесені до забезпечувальних і виникають внаслідок передачі рухомого майна, право власності на яке належить обтяжувачу, у володіння боржнику, або з інших підстав, що обмежують право обтяжувача чи боржника розпоряджатися рухомим майном.

Відповідно до Закону публічними обтяженнями є:
  • податкова застава;
  • накладення арешту на рухоме майно на підставі рішення суду для забезпечення цивільного позову або при порушенні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця;
  • звернення стягнення на рухоме майно відповідно до рішення суду, винесеного за позовом, який стосується виконання незабезпечених зобов'язань боржника;
  • застава рухомого майна як запобіжний захід під час проведення дізнання, слідства при розслідуванні кримінальної справи;
  • накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом;
  • інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються публічними.

До договірних обтяжень належать:
  • передача рухомого майна повіреному або комісіонеру згідно з договором доручення або з договором комісії;
  • передача рухомого майна власником у строкове володіння та користування іншій особі, у тому числі згідно з договором найму;
  • передача рухомого майна в управління, якщо договір управління майном забороняє управителю відчужувати передане в управління рухоме майно;
  • купівля-продаж рухомого майна з правом або зобов'язанням зворотного викупу;
  • купівля-продаж рухомого майна при якому право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин;
  • зобов'язання боржника передати право власності на рухоме майно обтяжувачу за умови настання певної події в майбутньому;
  • відступлення права вимоги;
  • інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються як договірні.

До забезпечувальних обтяжень Закон відносить:
  • заставу рухомого майна;
  • право застави рухомого майна;
  • право притримання рухомого майна;
  • інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються як забезпечувальні.  

Обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням. Встановлюється порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві господарського відання.

Законом передбачено, що боржник, у володінні якого знаходиться предмет обтяження, може використовувати його відповідно до цільового призначення, а також отримувати продукцію, плоди і доходи від предмета обтяження. При користуванні предметом обтяження боржник повинен не припускати погіршення його стану та необґрунтованого зменшення вартості понад норми амортизації.

Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі. Держателем такого реєстру є орган державної влади або його посадова особа, який відповідно до закону наділений повноваженнями обтяжувати рухоме майно, що належить юридичній чи фізичній особі. До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Згідно статті 47 Закону обтяження, що виникли в міжнародному обороті, набирають чинності згідно з правом держави, на території якої знаходилося рухоме майно, яке є предметом обтяження, на момент встановлення обтяження. Вимоги до реєстрації обтяження та правові наслідки реєстрації встановлюються правом держави, на території якої знаходиться рухоме майно, яке є предметом обтяження. Порядок звернення стягнення на предмет обтяження встановлюється правом держави, на території якої знаходиться рухоме майно, яке є предметом обтяження.