Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій
Верховна Рада України; Закон від 14.09.2006143-V

Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій (Текст резюме від 14.09.2006)


Закон України

Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій

Дата набуття чинності:
6 жовтня 2006 року

Стаття 10 Закону, яка визначає особливості трансферу технологій підприємствам, установам, організаціям України, стаття 12 Закону – Державна експертиза технологій, стаття 13 – державна реєстрація договору про трансфер технологій та стаття 19 – винагорода авторам технологій та особам, які здійснюють їх трансфер набувають чинності через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. А стаття 20 Закону використання коштів, одержаних в результаті трансферу технологій створених або придбаних за рахунок коштів Державного бюджету України та стаття 22 Закону, яка регулює особливості субсидіювання трансферу технологій набувають чинності з 1 січня 2007 року.    
Закон визначає правові, економічні, організаційні та фінансові засади державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Закон також спрямований на забезпечення ефективного використання науково-технічного та інтелектуального потенціалу України.
Відповідно до Закону трансфер технології - передача технології, що оформляється шляхом укладення двостороннього або багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права і обов'язки щодо технології та /або її складових.

Нормами Закону визначено, що суб'єктами трансферу технологій є:
  • центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (далі - уповноважений орган), а також інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які беруть участь у закупівлі, передачі та/або використанні технологій;
  • Національна академія наук України і галузеві академії наук, установи науки, освіти, охорони здоров'я та інші установи, де створюються та/або використовуються технології і яким належать майнові права на технології;
  • науково-виробничі об'єднання, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, де створюються та/або використовуються технології;
  • фізичні особи, які беруть участь у створенні, трансфері та впровадженні технологій, надають інформаційні, фінансові та інші послуги на всіх стадіях просування технологій та їх складових на ринок;
  • юридичні та фізичні особи, які є постачальниками складових технологій, що використовуються під час застосування технологій, які пропонуються до трансферу;
  • юридичні та фізичні особи, що надають технічні послуги, пов'язані із застосуванням технологій;
  • технологічні брокери.

Закон встановлює повноваження суб’єктів державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Основним завданням уповноваженого органу є забезпечення реалізації державної політики у сфері трансферу технологій.

Уповноважений орган бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, пов'язаної з набуттям і передачею прав на технології та/або їх складові, створені з використанням коштів загального фонду Державного бюджету України, сприяє розвитку вітчизняних технологій, виробництву вітчизняної конкурентоспроможної продукції.

Центральні органи виконавчої влади подають Кабінету Міністрів України пропозиції до проектів державних програм технологічного оновлення галузей промисловості стосовно набуття або передачі прав на технології та/або їх складові.

Законом передбачено, що уповноважений орган  та інші центральні органи виконавчої влади можуть створювати підрозділи з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

Відповідно до Закону головною метою державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій є забезпечення розвитку національного промислового і науково-технічного потенціалу, його ефективне використання для вирішення завдань соціально-економічного розвитку держави та забезпечення технологічності виробництва вітчизняної продукції з урахуванням світового досвіду.
Законом передбачено проведення державної експертизи технологій. Метою проведення державної експертизи є визначення економічної доцільності та корисності для держави і суспільства впровадження технологій та обладнання з урахуванням можливих екологічних і соціально-економічних наслідків від їх застосування.

За результатами державної експертизи технологій або технологій і обладнання приймається рішення про державну реєстрацію договорів про їх трансфер або про відмову в реєстрації. Рішення про реєстрацію є підставою для занесення договорів про трансфер технологій до державного реєстру.
Істотними умовами договору про трансфер технологій є:
  • перелік складових технологій, що передаються (з визначенням їх функціональних властивостей та гарантованих показників);
  • ціна технологій чи розмір плати за їх використання;
  • строки, місце та спосіб передачі об'єктів технологій;
  • умови передачі технічних знань, необхідних для монтажу, експлуатації та забезпечення функціонування обладнання, придбання чи оренди, монтажу і використання машин, обладнання, комплектуючих та матеріалів;
  • ліцензія та її умови на використання технологій та їх складових;
  • територіальні обмеження;
  • обмеження галузі застосування технологій та їх складових;
  • порядок надання субліцензій на складові технології третім особам;
  • умови передачі прав на ноу-хау, техніко-економічні обґрунтування, плани, інструкції, специфікації, креслення та інші інформаційні матеріали про технології та їх складові, які необхідні для ефективного їх використання, включаючи обмеження, пов'язані з умовами збереження конфіденційності інформації про технології та їх складові під час їх використання;
  • умови проведення робіт з удосконалення технологій та їх складових і порядок надання сторонами інформації про ці вдосконалення;
  • умови надання консультацій та послуг з проектування, асистування та навчання кадрів, які забезпечують реалізацію технологій, і управлінського персоналу особи, якій передаються права на технологію та її складові;
  • розмір, порядок та умови виплати винагороди за використання технологій, а також вид;
  • умови страхування технологій та їх складових;
  • відповідальність сторін за порушення умов договору;
  • порядок вирішення спірних питань стосовно виконання умов договору;
  • порядок компенсації витрат, пов'язаних із трансфером технологій;
  • умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;
  • обмеження, що стосуються діяльності сторін у разі закінчення строку дії договору, його розірвання або виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). 

Трансфер технологій може здійснюватися, зокрема, шляхом укладення таких договорів:
  • про поставку промислової технології;
  • технічно-промислової кооперації;
  • про надання технічних послуг;
  • інжинірингу - про виконання робіт і надання послуг;
  • про створення спільних підприємств;
  • про надання в оренду або лізинг складових технологій, обладнання;
  • комерційної концесії (франчайзингу).

Згідно із Законом підприємство, установа, організація, яким передано майнові права на технології чи їх складові, не рідше одного разу на рік і не пізніше ніж через місяць після закінчення бюджетного року, а в разі надання ліцензії на використання запатентованих складових технологій іншим особам - протягом місяця після одержання ліцензійних платежів виплачують авторам технологій винагороду.

Розмір, строки і порядок виплати винагороди авторам технологій, у разі відсутності договору з ними, і особам, які здійснюють їх трансфер, визначаються колективними договорами. Колективні договори укладаються в організаціях, які є розробниками технологій та їх складових.

Кабінет Міністрів України встановлює мінімальні ставки винагороди авторам технологій і особам, які здійснюють їх трансфер.

Підприємствам, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук, що здійснюватимуть випуск продукції за державним замовленням, можуть надаватися державні гарантії щодо погашення кредитів комерційних банків, наданих для придбання технологій та їх складових.