Повітряний кодекс України

Дата набуття чинності:
16 вересня 2011 року

Повітряний кодекс України (надалі - Кодекс) встановлює правові основи діяльності в галузі авіації. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Україні належить повний і виключний суверенітет над повітряним простором України, що є частиною території України (стаття 2 Кодексу).

Відповідно до статті 4 Кодексу державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення. Президент України та Кабінет Міністрів України забезпечують реалізацію державної політики розвитку авіації України відповідно до Конституції та законів України. Авіація поділяється на:
  • цивільну (задовольняє потреби держави і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах та виконанні польотів у приватних цілях і поділяється на комерційну авіацію та авіацію загального призначення);
  • державну (використовує повітряні судна з метою забезпечення національної безпеки і оборони держави та захисту населення, які покладаються на Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, органи внутрішніх справ, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, органи охорони державного кордону України, митні органи).
Уповноваженим органом в галузі цивільної авіації є центральний орган виконавчої влади з питань цивільної авіації, який утворюється та статус якого визначається Президентом України (надалі - уповноважений орган з питань цивільної авіації). Уповноваженим органом виконавчої влади в галузі державної авіації є Міністерство оборони України. На уповноважений орган з питань цивільної авіації та Міністерство оборони України в межах їх повноважень покладаються питання регулювання використання повітряного простору України. Розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами України та іноземними цивільними повітряними суднами, фактів порушення порядку використання повітряного простору України покладається на спеціалізовану експертну установу з розслідування авіаційних подій.

Безпека авіації складається з безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки, економічної та інформаційної безпеки (стаття 10 Кодексу).

Статтею 13 Кодексу передбачено, що сертифікат на відповідність вимогам авіаційних правил України повинні отримати підприємства та організації, які в галузі цивільної авіації здійснюють:
  • розроблення цивільної авіаційної техніки і змін до неї з метою схвалення типової конструкції та серійне виробництво авіаційної техніки схваленої конструкції;
  • технічне обслуговування авіаційної техніки;
  • управління підтриманням льотної придатності;
  • експлуатацію повітряних суден;
  • навчання авіаційного персоналу та персоналу, діяльність якого стосується забезпечення авіаційної безпеки, персоналу з наземного обслуговування;
  • наземне обслуговування;
  • надання послуг з аеронавігаційного обслуговування;
  • захист цивільної авіації від актів незаконного втручання;
  • інші види діяльності, передбачені законодавством, у тому числі авіаційними правилами України.

Уповноважений орган з питань цивільної авіації визнає сертифікат або аналогічний документ, виданий авіаційним органом влади іншої держави чи компетентною організацією, якщо це передбачено міжнародним договором України та відповідними міжнародно-правовими актами або якщо вимоги до його видачі були не нижчими, ніж ті, що застосовуються в Україні (стаття 14 Кодексу).

Повноваження державних інспекторів та осіб, уповноважених на проведення сертифікаційних перевірок на відповідність вимогам авіаційних правил України визначені статтею 16 Кодексу.

Експертна установа з розслідування авіаційних подій спільно з уповноваженим органом з питань цивільної авіації створюють систему обов'язкових сповіщень про інциденти з метою сприяння збору інформації про фактичні чи потенційні недоліки в забезпеченні безпеки польотів (стаття 21 Кодексу).

Згідно статті 23 Кодексу організація використання повітряного простору України передбачає:
  • визначення структури та класифікації повітряного простору України;
  • планування та координацію діяльності з використання повітряного простору України відповідно до державних пріоритетів;
  • забезпечення дозвільного порядку використання повітряного простору України та/або забезпечення інформацією щодо використання повітряного простору України;
  • організацію повітряного руху, що включає: обслуговування повітряного руху; управління використанням повітряного простору України; організацію потоків повітряного руху;
  • забезпечення контролю за дотриманням порядку та правил використання повітряного простору України у певних районах;
  • обслуговування аеронавігаційною інформацією;
  • аварійне сповіщення;
  • метеорологічне обслуговування;
  • забезпечення зв'язку, навігації, спостереження.

Державні пріоритети у використанні повітряного простору України передбачені статтею 24 Кодексу.

Повітряний простір України, доступний для виконання польотів загального повітряного руху, статтею 26 Кодексу поділяється на:
  • контрольований повітряний простір України обслуговування повітряного руху, в межах якого можуть надаватися в установленому порядку всі види обслуговування повітряного руху (диспетчерське, польотно-інформаційне, аварійне);
  • повітряний простір України поза межами контрольованого повітряного простору обслуговування повітряного руху, де в установленому порядку забезпечуються польотно-інформаційне та аварійне обслуговування.

Використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України (стаття 29 Кодексу).

Відповідно до статті 31 Кодексу контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору України під час планування, координації та використання повітряного простору України, обслуговування та управління повітряним рухом у районах польотної інформації, диспетчерських районах та зонах і на маршрутах обслуговування повітряного руху здійснюється органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху. Контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору України під час охорони державного кордону України, управління польотами державних повітряних суден, контролю польотів повітряних суден та переміщення інших об'єктів, що перетинають державний кордон України або виконують польоти в межах зон з особливим режимом використання та у спеціальних зонах повітряного простору України, здійснюється підрозділами Повітряних Сил Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Повітряні судна перетинають державний кордон України згідно з порядком, встановленим Положенням про використання повітряного простору України, у спеціально виділених маршрутах обслуговування повітряного руху, відомості про які публікуються в документах аеронавігаційної інформації. Перелік маршрутів обслуговування повітряного руху для перетинання державного кордону України затверджується уповноваженим органом з питань цивільної авіації за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України (стаття 32 Кодексу).

Статтею 33 Кодексу передбачено, що обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України. Управління повітряним рухом поза встановленими маршрутами обслуговування повітряного руху в повітряному просторі України та в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де управління повітряним рухом здійснюють органи управління повітряним рухом Збройних Сил України та інших військових формувань), організується та здійснюється відповідними підрозділами/органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху.

Повітряні судна поділяються на цивільні і державні (стаття 38 Кодексу).

Згідно статті 39 Кодексу повітряне судно виключається з Державного реєстру цивільних повітряних суден України у разі:
  • припинення експлуатації типу повітряного судна;
  • подання власником повітряного судна або уповноваженою ним особою заявки на виключення повітряного судна з Державного реєстру цивільних повітряних суден України;
  • непродовження дії сертифіката льотної придатності або дозволу на виконання польотів протягом 24 місяців;
  • припинення договору оренди чи лізингу такого повітряного судна.

Льотна придатність повітряного судна встановлюється шляхом сертифікації типової конструкції виробу авіаційної техніки, що є первинним визначенням льотної придатності (стаття 42 Кодексу).

Організація польотів повітряних суден передбачена розділом VІ Кодексу.

Відповідно до статті 49 Кодексу особа, яка належить до авіаційного персоналу, має відповідати кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою, станом здоров'я та мати належним чином оформлене свідоцтво згідно з авіаційними правилами України. Свідоцтво видається окремо на кожну спеціальність осіб авіаційного персоналу. У свідоцтво можуть вноситися відмітки про право виконання деяких функцій, передбачених іншими спеціальностями. Особа авіаційного персоналу зобов'язана мати при собі свідоцтво під час провадження професійної діяльності і провадити таку діяльність згідно з умовами та обмеженнями, передбаченими свідоцтвом. Наявність свідоцтва є необхідним для таких спеціальностей осіб авіаційного персоналу:
  • пілот повітряного судна;
  • диспетчер управління повітряним рухом (диспетчер служби руху);
  • персонал з технічного обслуговування повітряних суден;
  • члени випробувального екіпажу;
  • член екіпажу пасажирського салону (бортпровідник);
  • диспетчер із забезпечення польотів.

Кандидат на одержання свідоцтва має продемонструвати відповідність своїх знань та професійних навиків вимогам для видачі відповідного свідоцтва. Порядок атестації визначається авіаційними правилами України. Кандидат на одержання свідоцтва, рейтингу повинен мати відповідну професійну підготовку за затвердженою програмою у сертифікованому навчальному закладі, належний досвід та придатність за станом здоров'я, підтверджені в установленому порядку. Порядок сертифікації і допуску авіаційного персоналу до авіаційної діяльності встановлюється авіаційними правилами України (стаття 51 Кодексу).

Правовий статус екіпажу повітряного судна встановлено розділом VІІІ Кодексу.

Командиром повітряного судна може бути пілот, який має відповідну кваліфікацію та досвід. Командира повітряного судна з числа членів екіпажу призначає експлуатант для виконання керівних функцій на повітряному судні (стаття 59 Кодексу).

Згідно статті 60 Кодексу командир повітряного судна:
  • несе відповідальність за безпеку всіх членів екіпажу, пасажирів і вантажу на борту з моменту, коли він піднімається на борт, до моменту, доки не залишить літак після польоту;
  • несе відповідальність за експлуатацію і безпеку повітряного судна з моменту готовності повітряного судна вирулити на злітну смугу для польоту до того моменту, коли закінчилося приземлення і двигун (двигуни), що використовувався як основна силова установка, заглушено;
  • має право віддавати команди, які вважає необхідними і такими, що забезпечують безпеку повітряного судна, пасажирів і вантажу, що перевозяться літаком;
  • має право відмовити в перевезенні: будь-якої особи або будь-якої частини вантажу, якщо, на його думку, це може становити потенційну загрозу безпеці літака чи пасажирів; особі, якщо вона перебуває під впливом алкоголю або медичних препаратів до такого ступеня, що може загрожувати безпеці літака або пасажирів; небажаних пасажирів, депортованих осіб чи ув'язнених, якщо їх переміщення становить загрозу безпеці літака чи пасажирів;
  • повинен забезпечити інформування пасажирів про місцезнаходження аварійних виходів, розташування і використання відповідного аварійного і рятувального обладнання;
  • має право приймати остаточне рішення про прийняття чи неприйняття літака з експлуатаційними недоліками, дозволеними експлуатаційною документацією;
  • повинен забезпечити проведення передпольотної підготовки.

Статтею 63 Кодексу передбачено, що аеродром включає такі елементи:
  • поверхні (штучні, ґрунтові або водні), призначені для посадки, зльоту, руху, стоянки повітряних суден, руху наземного транспорту на території аеродрому;
  • ґрунтові елементи аеродрому;
  • об'єкти обслуговування повітряного руху;
  • засоби зв'язку, навігації та спостереження;
  • візуальні засоби забезпечення польотів;
  • об'єкти та засоби аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення, забезпечення авіаційної безпеки, метеорологічного обслуговування, електрозабезпечення аеродрому;
  • споруди та мережі інженерних комунікацій, що забезпечують роботу аеродромних об'єктів.

Цивільні аеродроми підлягають державній реєстрації. Державний реєстр аеродромів цивільної авіації України веде уповноважений орган з питань цивільної авіації (стаття 64 Кодексу).

Відповідно до статті 65 Кодексу цивільні аеродроми України та аеродроми спільного використання підлягають сертифікації. Сертифікація аеродрому включає в себе оцінку всіх елементів та об'єктів аеродрому на відповідність вимогам, установленим авіаційними правилами України.

На приаеродромній території статтею 69 Кодексу запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв'язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать:
  • будівництво, вибухові роботи;
  • діяльність, що сприяє скупченню птахів;
  • установлення радіовипромінювальних пристроїв;
  • роботи, пов'язані з використанням лазерних пристроїв, що можуть випромінювати у повітряний простір;
  • роботи, пов'язані із запуском ракет, метеорологічних радіозондів та куль-пілотів;
  • діяльність, пов'язана з польотами літальних апаратів, з викидами диму та газів, що можуть погіршувати видимість у районі аеродрому;
  • будівництво високовольтних повітряних ліній, висадка та вирощування дерев або зелених насаджень.

Експлуатант аеропорту забезпечує прийняття та відправку повітряних суден, організацію наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, вантажу та пошти, повинен мати для цього аеродром, споруди, обладнання, техніку, персонал і може включати розташовані на його території об'єкти системи організації повітряного руху, метеорологічного обслуговування, вертолітні майданчики, під'їзні колії із смугами відведення, об'єкти соціальної сфери та інші спорудження і об'єкти. У разі виконання міжнародних польотів в аеропорту повинні здійснюватися митний, прикордонний, санітарно-карантинний та інші види контролю, які передбачені законодавством України. В аеропорту має бути створена система зворотного зв'язку пасажирів з його адміністрацією для своєчасного реагування на скарги пасажирів (стаття 70 Кодексу).

Згідно статті 72 Кодексу експлуатант аеропорту несе відповідальність за організацію заходів щодо безпеки польотів, авіаційної безпеки, організацію наземного обслуговування, організацію і проведення пошукових, аварійно-рятувальних і протипожежних робіт у разі аварійних чи надзвичайних подій з повітряними суднами на території аеропорту та в районі аеродрому, ефективне надання послуг користувачам аеропорту. Експлуатант аеропорту може одночасно бути експлуатантом аеродрому. Експлуатант аеропорту може самостійно надавати послуги в аеропорту, а також на договірних умовах передавати право на наземне обслуговування в аеропорту юридичним чи фізичним особам, що відповідають вимогам авіаційних правил України. Експлуатант аеродрому зобов'язаний забезпечувати експлуатантів повітряних суден метеорологічною інформацією власними силами або на договірних умовах відповідно до авіаційних правил України. Експлуатант аеропорту забезпечує створення належних умов для обслуговування пасажирів з обмеженими фізичними можливостями.

Землі аеропортів (аеродромів) мають суспільно важливе значення і за своїм цільовим призначенням є землями транспорту (стаття 74 Кодексу).

Особливості розпорядження майном аеропортів (аеродромів) передбачені статтею 75 Кодексу.

Будівництво та реконструкція аеропортів є суспільною потребою (стаття 76 Кодексу).

Відповідно до статті 81 Кодексу у разі надання в аеропортах та на аеродромах послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, пошуку та рятування в зоні відповідальності аеропорту, забезпечення наднормативної стоянки, обслуговування вантажів, забезпечення приймання, зберігання, контролю якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден та в разі надання інших послуг, пов'язаних з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах справляється плата за надання таких послуг. Розмір плати за надання послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення наднормативної стоянки (аеропортові збори) та за інші послуги, що надаються аеропортом (аеродромом) користувачам, встановлюється відповідно до законодавства України.

Розділ ХІ Кодексу присвячений захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання.

Актом незаконного втручання в діяльність цивільної авіації згідно статті 86 Кодексу є:
  • незаконне захоплення повітряного судна в повітрі;
  • незаконне захоплення повітряного судна на землі;
  • захоплення заручників на борту повітряного судна, на аеродромі або в аеропорту;
  • насильницьке проникнення на борт повітряного судна, у зону обмеженого доступу аеропорту (аеродрому) або в місця розташування наземних засобів зв'язку, навігації, спостереження;
  • розміщення на борту повітряного судна, в аеропорту, зоні обмеженого доступу, що охороняється, аеродромі зброї, небезпечного пристрою або матеріалу, що може створити потенційну загрозу безпеці цивільної авіації;
  • надання неправдивої інформації, яка ставить під загрозу безпеку пасажирів, членів екіпажу повітряного судна в повітрі або на землі або безпеку осіб, персоналу в аеропорту, на аеродромі.

Превентивні заходи безпеки передбачені статтею 87 Кодексу.

Згідно статті 90 Кодексу у разі порушення будь-якими особами встановлених правил поведінки на борту повітряного судна, створення ними загрози безпечному виконанню польоту або відмови виконувати вимоги членів екіпажу до порушників можуть бути застосовані заходи стримування. Заходи стримування можуть застосовуватися стосовно осіб, які скоїли на борту повітряного судна, що перебуває у польоті, такі правопорушення:
  • насильство, психологічний тиск або пряме залякування, погроза або умисне заподіяння шкоди, що загрожує життю чи власності пасажирів;
  • насильство, погроза або втручання в дії членів екіпажу під час виконання ними службових обов'язків, вчинення дій, що можуть призвести до втрати екіпажем можливості з виконання своїх службових обов'язків;
  • свідомо вчинене пошкодження повітряного судна, обладнання;
  • надання неправдивої інформації, що може призвести до загрози безпеці повітряного судна;
  • невиконання законних вказівок або інструкцій членів екіпажу, що віддавалися в інтересах безпеки або підтримання порядку на борту повітряного судна.

Заходи стримування застосовуються у разі, якщо інші методи відновлення порядку на борту повітряного судна виявилися неефективними, і полягають у тимчасовому обмеженні дій і свободи пересування порушника, унеможливленні проявів фізичного насильства або психологічного тиску з його боку стосовно інших осіб, які перебувають на борту повітряного судна під час виконання польоту. Процедури щодо здійснення заходів стримування визначаються Кабінетом Міністрів України. При здійсненні заходів стримування стосовно порушників на борту повітряного судна під час польоту можуть використовуватися спеціальні засоби, перелік і правила застосування яких затверджуються Кабінетом Міністрів України (стаття 91 Кодексу).

Статтею 92 Кодексу передбачено, що авіаційний перевізник, який виконує перевезення пасажирів та/або вантажу за плату та/або за наймом, повинен мати ліцензію на провадження діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажу повітряним транспортом. Така ліцензія видається уповноваженим органом з питань цивільної авіації згідно із законодавством України. Перевезення пасажирів, вантажу за плату та/або за наймом без ліцензії забороняється. Наявність ліцензії не означає, що авіаційний перевізник має право доступу до певних повітряних ліній або ринків. З метою набуття права доступу до певних повітряних ліній або ринків авіаперевізник повинен отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації відповідний документ на право експлуатації певної повітряної лінії. Порядок ліцензування визначається законодавством України.

Відповідно до статті 94 Кодексу право на експлуатацію повітряної лінії надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації за письмовою заявою авіаперевізника щодо певних повітряних ліній на виконання:
  • регулярних повітряних перевезень у межах України;
  • регулярних міжнародних повітряних перевезень з/до України;
  • чартерних міжнародних повітряних перевезень з/до України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць;
  • авіаційних перевезень в інших державах.

Умови здійснення повітряних перевезень іноземним авіаперевізником передбачені статтею 95 Кодексу. Право на експлуатацію повітряної лінії може бути надано іноземному авіаперевізнику, якщо:
  • це відповідає законодавству України;
  • українські авіаперевізники користуються такими самими правами у державі реєстрації іноземного авіаперевізника або набувають інших прав на умовах взаємності;
  • в українських аеропортах надається можливість обслуговування таких польотів та повітряних перевезень;
  • у разі нерегулярних повітряних перевезень такі перевезення не можуть бути здійснені українськими авіаперевізниками або такі перевезення не можуть бути здійснені в рамках регулярних польотів між тими самими аеропортами чи містами, якщо місто обслуговується двома і більше аеропортами.

Згідно статті 98 Кодексу повітряні перевезення виконуються на підставі договору між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником. Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізником або уповноваженими ним організаціями (агентами). Документами на повітряне перевезення є:
  • квиток (паперовий або електронний) - при перевезенні пасажира;
  • багажна квитанція (паперова або електронна) - при перевезенні речей як багажу пасажира;
  • транспортна накладна (авіаційна вантажна накладна) у паперовому або електронному вигляді - при перевезенні вантажу.

Стаття 100 Кодексу встановлює обов'язки та відповідальність авіаційного перевізника.

Права пасажира на компенсацію у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки авіарейсів передбачені розділом ХІІІ Кодексу.

В Україні здійснюється обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації. Обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації здійснюється страховиками-резидентами, які отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації (стаття 117 Кодексу).

Розділ ХVІІ Кодексу встановлює порядок розслідування авіаційних подій.

Відповідальність за порушення законодавства в галузі цивільної авіації встановлена розділом ХVІІІ Кодексу.

Кодексом також внесено відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, законів України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”. 
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору