Закон України

“Про металобрухт”

Дата набуття чинності
2 червня 1999 року

Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, і спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту.

Металобрухтом вважаються непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки від виробництва та обробки чорних і кольорових металів і їх сплавів (стаття 1 Закону).

Статтею 4 Закону передбачено, що операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. В цій же статті встановлюється порядок здійснення підприємствами операцій з металобрухтом.

Статтею 5 встановлені вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом. Ці вимоги стосуються персоналу та обладнання підприємств, засобів екологічної безпеки, площ та покриття земельних ділянок, які використовуються для здійснення операцій з металобрухтом.

Стаття 9 регулює питання експорту металобрухту. В цій статті передбачено, що контракти на експорт металобрухту підлягають реєстрації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів. Забороняється також експорт наступних видів металобрухту:
  • брухту та відходів кольорових металів;
  • металобрухту, який утворився у військових частинах, військових установах, військових навчальних закладах Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, перелік якого затверджується Кабінетом Міністрів;
  • експорт списаних на металобрухт агрегатів машин, кораблів, плавзасобів, військової техніки, рухомого складу залізничного транспорту в нерозібраному стані;
  • експорт брухту легованих чорних металів (легованого металобрухту).
Цією статтею також заборонено вивезення за межі митної території України як давальницької сировини брухту та відходів кольорових металів.

Стаття 10 регулює питання імпорту металобрухту. Ця стаття передбачає, що імпорт металобрухту здійснюється за погодженням з органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища за місцем, де має провадитися переробка металобрухту. Передбачено також, що порядок ввезення та транзит металобрухту територією України визначається Кабінетом Міністрів.

Стаття 12 визначає органи, що здійснюють державне регулювання операцій з металобрухтом. Це такі державні органи: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань промислової політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції та місцеві державні адміністрації. В цій же статті вказані способи регулювання операцій з металобрухтом.  Частиною 4 статті 12 Кабінету Міністрів надано право, виходячи потреби брухту чорних металів, запроваджувати режим квотування або повну заборону його експорту.

В статті 13 визначена компетенція державних органів щодо операцій з металобрухтом. Статті 14, 15 та 16 Закону регулюють питання державного контролю за здійсненням операцій з металобрухтом, повноваження державних органів контролю, та відповідальність за порушення законодавства про металобрухт. Стаття 17 Закону регулює правовідносини щодо міжнародного співробітництва у здійсненні операцій з металобрухтом.

Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору