Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень
Верховна Рада України; Закон від 18.11.20031255-IV
Документ 1255-15, чинний, поточна редакція — Редакція від 04.06.2017, підстава 1983-19
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про забезпечення вимог кредиторів
та реєстрацію обтяжень
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 11, ст.140 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1892-IV ( 1892-15 ) від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 50, ст.538
N 2424-IV ( 2424-15 ) від 04.02.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.205
N 2704-IV ( 2704-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.421
N 3273-IV ( 3273-15 ) від 22.12.2005, ВВР, 2006, N 16, ст.134
Кодексом
N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 13-14,
N 15-16, N 17, ст.112
Законами
N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011, ВВР, 2012, N 21, ст.197
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208
N 402-VII ( 402-18 ) від 04.07.2013, ВВР, 2014, N 20-21, ст.708
N 1206-VII ( 1206-18 ) від 15.04.2014, ВВР, 2014, N 24, ст.885
N 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016, ВВР, 2016, N 30, ст.542
N 1414-VIII ( 1414-19 ) від 14.06.2016, ВВР, 2016, N 32, ст.555
N 1983-VIII ( 1983-19 ) від 23.03.2017 }

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера дії Закону
Цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень
рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання
зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та
реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого
майна.
Стаття 2. Визначення термінів
Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в
такому значенні:
боржник - особа, яка має виконати на користь обтяжувача
забезпечене обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за
таким зобов'язанням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що
належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувача
зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне
обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом
обтяження;
уповноважений орган (особа) - орган державної влади або його
посадова особа, інші особи, які відповідно до закону наділені
повноваженнями обтяжувати рухоме майно, що належить юридичній чи
фізичній особі; { Абзац третій статті 2 в редакції Закону
N 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016 }
обтяжувач - уповноважений орган (особа) при публічному
обтяженні; кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням;
власник рухомого майна, що знаходиться у володінні боржника;
будь-яка інша особа, на користь якої встановлюється договірне
обтяження; особа, яка здійснює управління рухомим майном в
інтересах кредитора; { Абзац четвертий статті 2 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1404-VIII ( 1404-19 ) від
02.06.2016 }
пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої
особи на те ж саме рухоме майно;
вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача
відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення
своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна;
нижчий пріоритет - пріоритет одного обтяжувача, який
підпорядковується пріоритету іншого обтяжувача, на отримання
задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого
майна;
рухоме майно - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей,
гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та
обов'язки, у тому числі майнові права на грошові кошти, що
знаходяться на банківському рахунку; { Абзац восьмий статті 2 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1983-VIII ( 1983-19 ) від
23.03.2017 }
звернення стягнення на предмет обтяження - вжиття обтяжувачем
передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для
задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту
обтяження;
рішення суду - рішення, постанова, ухвала суду,
господарського суду, третейського суду, іноземного суду або
арбітражу;
майнові права на грошові кошти, що знаходяться на
банківському рахунку, - право клієнта (володільця рахунка)
надавати розпорядження про перерахування і видачу сум з
банківського рахунка відповідно до договору банківського рахунка;
право вкладника або особи, на користь якої розміщено банківський
вклад, вимагати виплати грошової суми (вкладу) та процентів на неї
або доходу в іншій формі відповідно до договору банківського
вкладу; право бенефіціара або володільця рахунка умовного
зберігання (ескроу) вимагати перерахування грошових коштів, що
знаходяться на рахунку умовного зберігання (ескроу), що випливає з
договору рахунка умовного зберігання (ескроу). { Статтю 2
доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом N 1983-VIII
( 1983-19 ) від 23.03.2017 }
Розділ II
ОБТЯЖЕННЯ РУХОМОГО МАЙНА
Стаття 3. Поняття обтяження
Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або
обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає
на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій
фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав
і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають
права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.
Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження,
встановлюються законом.
Стаття 4. Види обтяжень
Обтяження поділяються на публічні та приватні.
Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно
до закону або рішення суду.
Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими
договірними.
Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для
забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи
перед обтяжувачем.
Іншими договірними є приватні обтяження, які не віднесені до
забезпечувальних і виникають унаслідок передачі рухомого майна,
право власності на яке належить обтяжувачу, у володіння боржнику,
або з інших підстав, що обмежують право обтяжувача чи боржника
розпоряджатися рухомим майном.
Стаття 5. Предмет обтяження
Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з
цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути
звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження
повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на
праві господарського відання. Відносини щодо рухомого майна, яке
належить особі на праві господарського відання, регулюються за
правилами, встановленими для регулювання відносин щодо рухомого
майна, яке належить особі на праві власності.
У разі обмеження права розпорядження рухомим майном згодою
іншої особи така ж згода необхідна для його обтяження.
Предметом обтяження може бути рухоме майно, яке стане
власністю боржника в майбутньому.
Рухоме майно може бути предметом декількох обтяжень, якщо
інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого
виникло попереднє зареєстроване обтяження. Договір, на підставі
якого виникло приватне обтяження, не може забороняти встановлення
публічного обтяження.
Стаття 6. Сфера дії обтяження
Якщо інше не встановлено законом або договором, обтяження
поширюється на:
1) невід'ємні приналежності рухомої речі, що є предметом
обтяження;
2) продукцію, плоди та доходи, що виробляються, добуваються,
одержуються від використання предмета обтяження;
3) будь-яке рухоме майно, що заміщує початковий предмет
обтяження і може бути ідентифіковане як таке;
4) доходи від відчуження предмета обтяження, якщо вони можуть
бути ідентифіковані як такі;
5) страхове відшкодування в разі настання страхового випадку
щодо предмета обтяження, якщо предмет обтяження відповідно до
закону або договору підлягає страхуванню, або будь-яке інше
відшкодування, отримане боржником унаслідок вилучення або втрати
предмета обтяження.
До третьої особи, яка виконала обов'язок боржника за
зобов'язанням, забезпеченим рухомим майном, переходить право за
обтяженням, якщо інше не встановлено законом або договором.
Стаття 7. Опис предмета обтяження
У правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає
обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі
відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не
дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є
недійсним.
Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис
надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є
сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може
надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета
обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет
обтяження.
Опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема,
вказувати на:
1) усі існуючі та майбутні активи рухомого майна або окремого
виду рухомого майна певної особи;
2) усі або окрему частину товарно-матеріальних цінностей
суб'єкта господарської діяльності;
3) дебіторську заборгованість суб'єкта господарської
діяльності.
Стаття 8. Використання та збереження предмета обтяження
Якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі
якого виникло обтяження, боржник, у володінні якого знаходиться
предмет обтяження, може використовувати його відповідно до
цільового призначення, а також отримувати продукцію, плоди і
доходи від предмета обтяження. При користуванні предметом
обтяження боржник повинен не припускати погіршення його стану та
необґрунтованого зменшення вартості понад норми амортизації
(зносу).
Боржник повинен своєчасно повідомляти обтяжувача про загрозу
втрати, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета
обтяження. У разі втрати, пошкодження, псування, погіршення стану
або недостачі предмета обтяження з вини боржника останній
зобов'язаний за власний кошт відновити або замінити його. Якщо
боржник не відновив або не замінив предмет обтяження, обтяжувач
має право вимагати відшкодування завданих збитків та/або
дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого обтяженням.
Обтяжувач має право у будь-який час протягом строку дії
обтяження за умови попереднього письмового повідомлення боржника
перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови
збереження та використання предмета обтяження.
Якщо предмет обтяження належить боржнику і відповідно до умов
договору переданий у володіння обтяжувача, останній зобов'язаний
вживати заходів для належного збереження предмета обтяження. У
цьому разі обтяжувач може користуватися предметом обтяження за
умовами відповідного договору. Якщо інше не встановлене договором,
обтяжувач також має право на отримання продукції, плодів і доходів
від предмета обтяження, які спрямовуються в рахунок виконання
боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Стаття 9. Відчуження предмета обтяження
Предмет обтяження, право власності на який належить боржнику,
може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом
або договором. Якщо законом або договором передбачена згода
обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом
обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права
власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва
або виділення частки у спільному майні.
У разі відчуження предмета обтяження боржником він
зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який
протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен
зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно
зі статтею 13 цього Закону.
Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження
зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є
предметом обтяження, за винятком таких випадків:
1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна
боржником без збереження обтяження;
2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого
майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності,
предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші
способи відчуження цього виду рухомого майна.
Стаття 10. Відчуження рухомого майна або передача його
у забезпечення боржником, який не мав на це права
У разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права
його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним
договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі
статтею 388 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) за умови
відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі -
Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна.
Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно
без обтяжень.
У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який
не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному
реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного
рухомого майна.
Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника,
визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника
відшкодування завданих збитків.
Розділ III
РЕЄСТРАЦІЯ І ПРІОРИТЕТ ОБТЯЖЕНЬ
Стаття 11. Реєстрація обтяжень
Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в
порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 12. Правові наслідки реєстрації обтяження
Взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого
виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і
боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не
встановлено законом.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у
відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим
Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження
зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте
воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не
встановлено цим Законом.
На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження,
якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим
Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на
користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна,
здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку,
встановленому цим Законом.
Стаття 13. Зміна відомостей про обтяження
Зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають
реєстрації у встановленому цим Законом порядку, якщо вони
стосуються:
1) заміни предмета обтяження або будь-яких змін у складі
предмета обтяження, у тому числі таких, що сталися внаслідок
переробки, приєднання, поділу, виділення або іншого способу
перетворення одного виду рухомого майна в інший;
2) заміни обтяжувача внаслідок відступлення прав за
правочином, відповідно до якого виникло обтяження, або з інших
підстав;
3) заміни боржника внаслідок передачі предмета обтяження
новому власнику в порядку, встановленому статтею 9 цього Закону,
або з інших підстав;
4) зміни змісту або розміру забезпеченого обтяженням
зобов'язання;
5) відступлення пріоритету одного обтяжувача іншому стосовно
одного й того ж рухомого майна.
Обтяжувач зобов'язаний зареєструвати зміни у відомостях про
зареєстроване обтяження протягом п'яти днів із моменту набрання
чинності правочином, на підставі якого відбулися зазначені зміни.
Боржник або інші особи, права яких були порушені внаслідок
невиконання цього обов'язку, мають право вимагати від обтяжувача
відшкодування завданих збитків.
У разі якщо зміна відомостей про обтяження відбулася за
ініціативою боржника без відома обтяжувача, обтяжувач зобов'язаний
зареєструвати відповідну зміну відомостей про обтяження протягом
п'яти днів із дня отримання від боржника письмового повідомлення
про таку зміну відомостей. Якщо таке повідомлення не було отримане
обтяжувачем, він не несе відповідальності за відсутність
реєстрації зміни відомостей про обтяження.
Реєстрація змін відомостей про обтяження у зв’язку з
обов’язковим продажем акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що
діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета
акцій, здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених
статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства"
( 514-17 ). { Статтю 13 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 1983-VIII ( 1983-19 ) від 23.03.2017 }
Стаття 14. Пріоритет обтяження, який визначається на підставі
реєстрації
Якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження
має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет
зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації,
за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які
зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно,
мають рівні права на задоволення своїх вимог.
Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на
звернення стягнення на предмет обтяження.
Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме
майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги,
пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його
реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не
має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий
пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.
Пріоритет вимог власників іпотечних облігацій на іпотечне
покриття визначається відповідно до Закону України "Про іпотечні
облігації" ( 3273-15 ). ( Статтю 14 доповнено частиною четвертою
згідно із Законом N 3273-IV ( 3273-15 ) від 22.12.2005 )
Стаття 15. Пріоритет обтяження рухомих речей, які є предметом
купівлі-продажу в кредит
Обтяжувач (продавець) рухомих речей, які є предметом
купівлі-продажу в кредит з відстроченням або розстроченням
платежу, набуває пріоритет з моменту реєстрації відповідного
обтяження. Такий пріоритет є вищим за інші обтяження майна
боржника, встановлені на користь інших обтяжувачів, навіть якщо
такі обтяження були зареєстровані раніше.
Правило визначення пріоритету згідно з цією статтею
застосовується за умови, що обтяження, встановлене на користь
продавця товару в кредит, було зареєстроване протягом п'яти днів
із дня продажу і відповідний обтяжувач у зазначений строк письмово
повідомив про виникнення в нього вищого пріоритету всіх інших
обтяжувачів майна боржника, на користь яких встановлено
зареєстроване обтяження.
Стаття 16. Пріоритет обтяжень, що виникли внаслідок передачі
прав за цінними паперами
Пріоритет обтяжень, що виникли внаслідок передачі прав за
борговими або товаророзпорядчими цінними паперами, зокрема
облігаціями, векселями, заставними, складськими свідоцтвами,
коносаментами, визначається з моменту їх реєстрації, якщо права за
такими цінними паперами не переходять до обтяжувача шляхом їх
передачі у його володіння.
У разі передачі прав за такими цінними паперами у володіння
обтяжувачу пріоритет такого обтяження встановлюється з моменту
передачі відповідного цінного паперу в його володіння і таке
обтяження набирає чинності у відносинах з третіми особами без
потреби його реєстрації. У цьому разі обтяжувач має вищий
пріоритет над усіма іншими обтяженнями, у тому числі
зареєстрованими раніше.
Обтяження на права, які випливають з іменних цінних паперів,
випущених у документарній або електронній формі, набирають
чинності, і їх пріоритет визначається з моменту внесення
відповідного запису у реєстр власників іменних цінних паперів,
який ведеться уповноваженим реєстратором або зберігачем.
Стаття 16-1. Пріоритет обтяжень, що виникли внаслідок
обов’язкового продажу акцій акціонерами на
вимогу акціонера - власника домінуючого
контрольного пакета акцій
Публічна безвідклична вимога про придбання акцій особою
(особами, що діють спільно) - власником домінуючого контрольного
пакета акцій має вищий пріоритет. У разі наявності встановленого
за договором обтяження акцій товариства, що належать іншим
акціонерам, зазначене обтяження не впливає на право особи (осіб,
що діють спільно) - власника домінуючого контрольного пакета акцій
придбати акції такого товариства, що належать акціонерам такого
товариства.
У такому разі особа (особи, що діють спільно) - власник
домінуючого контрольного пакета акцій зараховує на рахунок
умовного зберігання (ескроу), відкритий у банківський установі,
зазначений у публічній безвідкличній вимозі про придбання акцій,
грошові суми, що належатимуть акціонерам у результаті придбання в
них акцій. При цьому нотаріус накладає заборону на відчуження
таких грошових сум відповідно до умов документів, згідно з якими
встановлено обтяження на акції, що були викуплені.
Наявність будь-яких обмежень (обтяжень) в обігу акцій
акціонерного товариства (у тому числі арештів та інших публічних
обтяжень або інших обмежень розпоряджання ними чи обмеження
проведення операцій з ними або застосування спеціальних
економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) не є
перешкодою для здійснення обов’язкового продажу таких акцій
заявнику такої вимоги.
Після зарахування акцій заявнику такої вимоги всі інші
обтяження акцій втрачають чинність, а предметом відповідного
обтяження стають (на таких самих умовах) грошові кошти,
перераховані заявником публічної безвідкличної вимоги в оплату
таких акцій. { Закон доповнено статтею 16-1 згідно із Законом N 1983-VIII
( 1983-19 ) від 23.03.2017 }
Стаття 17. Реєстрація і пріоритет обтяження рухомого майна,
яке стане власністю боржника в майбутньому
Обтяження рухомого майна, яке стане власністю боржника в
майбутньому, може бути зареєстрованим на розсуд обтяжувача в
будь-який час після набрання чинності правочином, на підставі
якого виникло відповідне обтяження.
Пріоритет обтяження рухомого майна, яке стане власністю
боржника в майбутньому, виникає з моменту реєстрації, але таке
обтяження набирає чинності у відносинах з третіми особами з
моменту набуття боржником права власності на відповідне рухоме
майно.
Стаття 18. Реєстрація і пріоритет обмеження (обтяження)
єдиного майнового комплексу підприємства
Обмеження (обтяження) майна, що входить до складу єдиного
майнового комплексу підприємства, підлягає реєстрації в Державному
реєстрі прав на нерухоме майно. Пріоритет обмеження (обтяження)
цього нерухомого майна визначається згідно з правилами,
встановленими законом для визначення пріоритету прав на нерухоме
майно.
Стаття 19. Пріоритет обтяжень рухомого майна, яке зазнало
перетворень
Якщо після реєстрації обтяження відповідне рухоме майно
внаслідок переробки, приєднання, поділу, виділення або іншим чином
перетворилося в інше за своїми ознаками рухоме майно, обтяження
рухомого майна, яке було початковим предметом обтяження,
поширюється на рухоме майно, в яке воно перетворилося або
невідокремлюваною частиною якого воно стало, за умови реєстрації
змін у відомостях про обтяження в порядку, встановленому статтею
13 цього Закону. Пріоритет такого обтяження встановлюється з
моменту реєстрації відповідних змін у відомостях про обтяження.
Якщо після реєстрації обтяження відповідне рухоме майно
внаслідок приєднання стало невідокремлюваною частиною нерухомого
майна, обтяження рухомого майна припиняється. При цьому обтяжувач
має право на підставі правочину, згідно з яким виникло обтяження
рухомого майна, зареєструвати на аналогічних умовах у реєстрі прав
на нерухоме майно обтяження нерухомого майна, до якого було
приєднане рухоме майно, що було предметом обтяження. Таке
обтяження нерухомого майна виникає з моменту його державної
реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. { Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 402-VII ( 402-18 ) від 04.07.2013 }
Стаття 19-1. Обтяження, предметом яких є майнові права на
грошові кошти, що знаходяться на банківському
рахунку
Правочин, на підставі якого виникає обтяження майнових прав
на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку,
укладається незалежно від наявності у боржника грошових коштів на
відповідному банківському рахунку.
Якщо інше не передбачено правочином, на підставі якого
виникає обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться
на банківському рахунку, предметом такого обтяження є всі права
щодо всіх грошових коштів, що знаходяться на рахунку (поточному,
вкладному (депозитному), кореспондентському, рахунку умовного
зберігання (ескроу) або іншому), в будь-який час протягом чинності
такого правочину.
Правочин, на підставі якого виникає обтяження майнових прав
на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, може
передбачати, що предметом такого обтяження є майнові права
боржника на грошові кошти в розмірі, зазначеному в такому
правочині. У такому разі розмір грошових коштів на відповідному
рахунку в будь-який час протягом чинності такого правочину не може
бути меншим за розмір, зазначений у такому правочині, якщо інше не
передбачено таким правочином.
Боржник зобов’язаний протягом п’яти днів після вчинення
правочину, на підставі якого виникає обтяження майнових прав на
грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, якщо інший
строк не передбачено таким правочином, письмово повідомити про
вчинення такого правочину банк, у якому відкритий відповідний
рахунок. У повідомленні боржник обов’язково зазначає про згоду на
розкриття банком банківської таємниці на письмовий запит
обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної
інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає
обтяження. Банк зобов’язаний взяти на облік повідомлення про
вчинення правочину не пізніше наступного робочого дня після його
отримання. Банк не бере на облік повідомлення про вчинення
правочину, на підставі якого виникає обтяження майнових прав на
грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, якщо такі
права є предметом попереднього обтяження, згідно з яким наступне
обтяження таких прав не допускається, про що було повідомлено
банк, а також у разі наявності публічного обтяження рухомого майна
щодо такого рахунка або у разі зупинення видаткових операцій з
такого рахунка в порядку, передбаченому законодавством.
Повідомлення, зазначене в частині четвертій цієї статті, має
містити таку інформацію:
1) ім’я (найменування) обтяжувача, його місце проживання
(місцезнаходження);
2) відомості про рахунок (рахунки), щодо якого (яких) виникло
обтяження, розмір грошових коштів, нижче за який не може бути
розмір грошових коштів, що знаходяться на рахунку (якщо такий
розмір визначений правочином, на підставі якого виникає відповідне
обтяження);
3) відомості про виконання майнових прав, які є предметом
обтяження, на користь обтяжувача при зверненні стягнення на них,
якщо інше не передбачено правочином, на підставі якого виникає
відповідне обтяження.
Боржник повідомляє банк, а банк бере на облік повідомлення у
строк, визначений у частині четвертій цієї статті, у разі внесення
змін до правочину, на підставі якого виникає обтяження майнових
прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, що
призводить до зміни інформації у повідомленні, раніше направленому
банку, а також у разі заміни обтяжувача за таким правочином.
Банк не перевіряє на відповідність законодавству України
та/або вимогам застосовуваного права іноземної держави правочин,
на підставі якого виникає обтяження майнових прав на грошові
кошти, що знаходяться на банківському рахунку, правочин, на
підставі якого виникає вимога, що забезпечується таким обтяженням,
правочин щодо заміни обтяжувача, а також зміни до зазначених
правочинів. { Закон доповнено статтею 19-1 згідно із Законом N 1983-VIII
( 1983-19 ) від 23.03.2017 }
Стаття 20. Відступлення пріоритету
Якщо обтяжувач відступив іншій особі права за правочином, на
підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені
права стосовно предмета обтяження, включаючи встановлений
пріоритет за умови, що відомості про заміну обтяжувача були
внесені до Державного реєстру протягом п'яти днів із дня
відступлення прав.
Обтяжувач з вищим пріоритетом вправі відступити свій
пріоритет обтяжувачу з нижчим пріоритетом за умови, що цим не
завдаються збитки іншому обтяжувачу, на користь якого встановлено
зареєстроване обтяження, і відповідна зміна у відомостях про
обтяження була зареєстрована протягом п'яти днів із дня
відступлення пріоритету.
Розділ IV
ЗАБЕЗПЕЧУВАЛЬНІ ОБТЯЖЕННЯ
Стаття 21. Види забезпечувальних обтяжень
До забезпечувальних обтяжень належать:
1) застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ), що виникає на підставі
договору;
2) право застави рухомого майна згідно з статтею 694
Цивільного кодексу України;
3) право притримання рухомого майна згідно з параграфом 7
глави 49 Цивільного кодексу України;
4) інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються як
забезпечувальні.
Зміст окремих видів забезпечувальних обтяжень встановлюється
законом та/або договором.
Стаття 22. Вимоги, які забезпечуються обтяженням
Обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної
існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому.
Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір
вимоги, яка забезпечується обтяженням.
За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право
задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням
у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір
забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її
задоволення і включає:
1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і
зверненням стягнення на предмет обтяження;
2) сплату процентів і неустойки;
3) сплату основної суми боргу;
4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником
забезпеченого зобов'язання або умов обтяження;
5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета
обтяження.
Якщо боржник та обтяжувач досягли згоди про збільшення
максимального розміру забезпеченої обтяженням вимоги, таке
збільшення підпорядковується пріоритету іншого обтяження,
зареєстрованого раніше моменту реєстрації відомостей про зміну
розміру забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Стаття 23. Права обтяжувача за забезпечувальним обтяженням
Відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право
в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання
або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження,
якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати
задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в
черговості згідно із встановленим пріоритетом. { Частина перша статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1414-VIII ( 1414-19 ) від 14.06.2016 }
У разі відступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права
вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувача
щодо предмета обтяження.
Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої
обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі
настання однієї з таких обставин:
1) інша ніж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет
обтяження;
2) порушено провадження у справі про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;
3) прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи, рухоме
майно якої є предметом забезпечувального обтяження.
Якщо предметом забезпечувального обтяження є два або більше
об'єктів, обтяжувач отримує задоволення за рахунок такої їх
кількості, яка достатня для повного задоволення забезпеченої
обтяженням вимоги. У цьому разі обтяжувач самостійно визначає
рухоме майно, на яке звертається стягнення.
Стаття 24. Звернення стягнення на предмет забезпечувального
обтяження
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження
здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса
в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку
згідно із цим Законом. { Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 }
Використання позасудових способів звернення стягнення на
предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника,
обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет
забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури
звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості
про звернення стягнення на предмет обтяження.
Стаття 25. Реалізація предмета забезпечувального обтяження
за рішенням суду
Обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути
стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до
моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити
всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване
обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження
у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального
обтяження.
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на
предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:
1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають
сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;
2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають
задоволенню вимоги обтяжувача;
3) заходи щодо забезпечення збереження предмета
забезпечувального обтяження або передачі його в управління на
період до його реалізації, якщо такі необхідні;
4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження
шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з
процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь
яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають
задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для
його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку
виконавчого провадження.
Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета
забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на
публічних торгах у порядку, встановленому законом.
Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального
обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену
обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат,
понесених обтяжувачем у зв'язку з пред'явленням вимоги і
підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є
підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального
обтяження на публічних торгах.
Стаття 26. Позасудові способи звернення стягнення на предмет
забезпечувального обтяження
Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких
позасудових способів звернення стягнення на предмет
забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального
обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання
забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим
Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження
шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем
або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої
обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального
обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі
в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом
забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові
кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери.
{ Пункт 4 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1983-VIII ( 1983-19 ) від 23.03.2017 }
5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого
напису нотаріуса. { Частину першу статті 26 доповнено пунктом 5 згідно із Законом
N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 }
У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом
декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури
звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо
процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим
пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів
з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке
звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати
власну процедуру звернення стягнення.
Стаття 27. Порядок повідомлення про порушення забезпеченого
обтяженням зобов'язання
Якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має
намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в
позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим
обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження,
письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням
зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в
Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет
забезпечувального обтяження.
Повідомлення повинно містити таку інформацію:
1) зміст порушення, вчиненого боржником;
2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої
обтяженням вимоги;
3) опис предмета забезпечувального обтяження;
4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого
встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене
зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або
до переходу права власності на нього обтяжувачу;
5) визначення позасудового способу звернення стягнення на
предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати
обтяжувач;
6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або
передати предмет забезпечувального обтяження у володіння
обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному
реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет
забезпечувального обтяження.
Стаття 28. Правові наслідки невиконання вимоги обтяжувача
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження
може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання
порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або
тієї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене,
разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з
пред'явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання
може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу
обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу
права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не
вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала
зобов'язання, сплати інших сум.
Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному
реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет
забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого
забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо
предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні
боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно
передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення
процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати
заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з
вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет
забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі
предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача,
звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.
Стаття 29. Передача обтяжувачу права власності на предмет
забезпечувального обтяження
Обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у
володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням
зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет
забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або
договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та
інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір
набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в
порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.
Боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено
зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом
строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть
заперечити проти переходу права власності на предмет
забезпечувального обтяження до обтяжувача, який ініціює звернення
стягнення. Таке заперечення надсилається в письмовій формі
обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим
обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження
відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює
звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням
вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в
порядку, встановленому статтею 30 цього Закону.
Якщо заперечення проти переходу права власності на предмет
забезпечувального обтяження надійшло від іншого обтяжувача, на
користь якого встановлено зареєстроване обтяження, обтяжувач, який
ініціює звернення стягнення, може набути право власності на
предмет забезпечувального обтяження лише в разі задоволення ним
забезпеченої вимоги обтяжувача, який заперечує проти цього. Якщо
відповідне заперечення надійшло від боржника, набуття обтяжувачем,
який ініціює звернення стягнення, права власності на предмет
забезпечувального обтяження можливе на підставі рішення суду.
У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет
забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене
обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі
пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього
зобов'язання.
У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет
забезпечувального обтяження усі обтяження відповідного рухомого
майна з вищим пріоритетом зберігають чинність, а обтяження з
нижчим пріоритетом припиняються.
Стаття 30. Право обтяжувача на продаж предмета
забезпечувального обтяження
Обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим
обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального
обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у
порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити
боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій
намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу,
місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі
продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних
торгах.
Інший обтяжувач, на користь якого встановлено зареєстроване
обтяження, має переважне право на придбання предмета
забезпечувального обтяження за умови, що він протягом строку,
вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, письмово
повідомив обтяжувача, який ініціює звернення стягнення, про свій
намір купити предмет забезпечувального обтяження. Якщо
повідомлення про намір купити предмет забезпечувального обтяження
надійшли від декількох обтяжувачів, право на його придбання
належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Ціна купівлі предмета
забезпечувального обтяження іншим обтяжувачем повинна бути не
нижчою за ціну, яка була запропонована обтяжувачу, який ініціює
звернення стягнення, будь-якою третьою особою під час проведення
процедури продажу.
Якщо обтяжувач, який висловив намір придбати предмет
забезпечувального обтяження, не вчиняє дій до укладення договору
купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження протягом
п'яти днів із дня проведеної обтяжувачем процедури продажу, право
на придбання предмета забезпечувального обтяження переходить до
іншого обтяжувача, який висловив намір придбати предмет
забезпечувального обтяження, відповідно до встановленого
пріоритету. Такому обтяжувачу також надається п'ятиденний строк
для укладення договору купівлі-продажу відповідного рухомого
майна, порушення якого позбавляє його права на придбання предмета
забезпечувального обтяження.
Якщо обтяжувачі, на користь яких встановлені зареєстровані
обтяження, не скористалися правом на його придбання, обтяжувач,
який ініціює звернення стягнення, повинен продати предмет
забезпечувального обтяження особі, яка запропонувала найвищу ціну.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »