Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень
Верховна Рада України; Закон від 18.11.20031255-IV
Документ 1255-15, чинний, поточна редакція — Редакція від 04.06.2017, підстава 1983-19
 

Сторінки:  1  [ 2 ]
« попередня сторінка  

     Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального  обтяження 
укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою
для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне
рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження
набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких
забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних
обтяжень з нижчим пріоритетом.
Протягом десяти днів із дня продажу предмета
забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного
рухомого майна зобов'язаний надати боржнику та всім обтяжувачам,
на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього
рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.
Стаття 31. Розподіл доходів від продажу предмета
забезпечувального обтяження
Обтяжувач розподіляє доходи від продажу предмета
забезпечувального обтяження в такій черговості:
1) покриття витрат на організацію продажу предмета
забезпечувального обтяження;
2) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з
вищим пріоритетом;
3) задоволення власної забезпеченої обтяженням вимоги;
4) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з
нижчим пріоритетом;
5) повернення решти боржнику.
Продаж предмета обтяження є підставою для припинення всіх
існуючих забезпечувальних та публічних обтяжень щодо відповідного
рухомого майна, а також інших договірних обтяжень з нижчим
пріоритетом.
Правила, встановлені цією статтею, також застосовуються в
разі реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних
торгах за рішенням суду.
Стаття 32. Реалізація права грошової вимоги, яке є предметом
забезпечувального обтяження
Якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової
вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом
відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний
повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону,
боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги
про свій намір набути на свою користь таке право. При зверненні
стягнення на право грошової вимоги в порядку, передбаченому цією
статтею, вимоги статті 28 цього Закону щодо обов’язку боржника
передати предмет обтяження у володіння обтяжувачу не
застосовуються. { Частина перша статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1983-VIII ( 1983-19 ) від 23.03.2017 }
Протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього
Закону, інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване
обтяження цього ж права, можуть письмово заявити обтяжувачу, який
ініціює звернення стягнення, про свій намір отримати задоволення
своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок предмета
забезпечувального обтяження.
Після закінчення строку, вказаного в частині другій статті 28
цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір
звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження,
надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати
вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є
предметом забезпечувального обтяження. У цьому документі
зазначаються:
1) повідомлення про відступлення права грошової вимоги;
2) посилання на підставу для відступлення права грошової
вимоги обтяжувачу;
3) реєстраційний номер забезпечувального обтяження;
4) дані про особу обтяжувача, включаючи найменування, адресу
та банківський рахунок;
5) вимога про виконання відповідної грошової вимоги на
користь обтяжувача;
6) черговість пріоритетів інших обтяжувачів, на користь яких
встановлено зареєстроване обтяження і які вимагають задоволення
своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок відповідного права
грошової вимоги.
З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим
пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги
за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується
правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного
задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.
Протягом п'яти днів після повного задоволення своєї
забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувач надсилає боржнику та
іншим обтяжувачам, які висловили намір отримати задоволення своїх
забезпечених обтяженням вимог за рахунок відповідного права
грошової вимоги, звіт про отримані платежі за правом грошової
вимоги. Перевищення грошової суми, отриманої обтяжувачем за
відповідним правом грошової вимоги, над розміром забезпеченої
обтяженням вимоги протягом зазначених п'яти днів підлягає переказу
іншим обтяжувачам згідно з їх пріоритетом у рахунок задоволення їх
забезпечених обтяженням вимог, а в разі відсутності таких -
боржнику.
У разі повного задоволення забезпеченої обтяженням вимоги і
за умови дотримання вимог, встановлених частиною третьою цієї
статті, відповідне право грошової вимоги вважається відступленим
іншим обтяжувачам, які висловили намір отримати задоволення своїх
забезпечених обтяженням вимог за рахунок відповідного права
грошової вимоги, у черговості їх пріоритетів. За відсутності інших
обтяжувачів відповідне право грошової вимоги відступається
боржнику.
Стаття 33. Додаткові способи звернення стягнення за
забезпечувальними обтяженнями, предметом яких є
майнові права на грошові кошти, що знаходяться на
банківському рахунку, або цінні папери
При зверненні стягнення відповідно до цієї статті на предмет
забезпечувального обтяження, яким є майнові права на грошові
кошти, що знаходяться на банківському рахунку, боргові цінні
папери, строк платежу за якими настав або які підлягають сплаті на
вимогу, норми статті 27 цього Закону, а також статті 28 цього
Закону щодо обов’язку боржника передати предмет обтяження у
володіння обтяжувачу не застосовуються, крім випадків, зазначених
у частині четвертій цієї статті. Обтяжувач, який звертає стягнення
на такий предмет обтяження, зобов’язаний надіслати повідомлення
про це боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено
зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна.
У разі якщо предметом забезпечувального обтяження є майнові
права на грошові кошти, що знаходяться на поточному або
кореспондентському банківському рахунку, задоволення забезпеченої
обтяженням вимоги обтяжувача може здійснюватися шляхом договірного
списання грошової суми, достатньої для повного задоволення такої
вимоги, з відповідного рахунка боржника за платіжною вимогою
обтяжувача.
У разі якщо предметом забезпечувального обтяження є майнові
права на грошові кошти, що знаходяться на вкладному (депозитному)
банківському рахунку, відкритому у зв’язку з договором
банківського вкладу на умовах видачі вкладу на першу вимогу,
обтяжувач має право вимагати від банку видачі вкладу в повному
обсязі або (якщо це можливо згідно з умовами договору банківського
вкладу) частини вкладу в розмірі, достатньому для задоволення
забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача. Якщо обтяжувач вимагає
видачі вкладу в повному обсязі та розмір грошових коштів, що
знаходяться на відповідному вкладному (депозитному) банківському
рахунку, перевищує розмір забезпеченої обтяженням вимоги
обтяжувача, банк зобов’язаний перерахувати залишок коштів на
рахунок, зазначений у договорі банківського вкладу, або інший
рахунок, вказаний боржником.
У разі якщо предметом забезпечувального обтяження є майнові
права на грошові кошти, що розміщені на вкладному (депозитному)
банківському рахунку, відкритому у зв’язку з договором
банківського вкладу на умовах його повернення після закінчення
встановленого договором строку або на інших умовах його
повернення, крім видачі вкладу на першу вимогу, або на рахунку
умовного зберігання (ескроу), звернення стягнення на предмет
обтяження здійснюється в порядку, передбаченому статтями 27-32
цього Закону, якщо інше не передбачено договором банківського
вкладу або відповідно договором рахунка умовного зберігання
(ескроу).
Банк перераховує грошові кошти на рахунок обтяжувача або
інший зазначений ним рахунок.
Якщо на момент звернення стягнення грошові кошти, які є
предметом забезпечувального обтяження, знаходяться у володінні
обтяжувача, або предметом забезпечувального обтяження є майнові
права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку та
супроводжуються переказом обтяжувачу грошових коштів у
відповідному розмірі, і сума таких грошових коштів перевищує
розмір забезпеченої обтяженням вимоги, обтяжувач зобов’язаний
повернути надлишок боржнику.
У разі якщо предметом забезпечувального обтяження є боргові
цінні папери, що знаходяться у правомірному володінні обтяжувача,
і строк платежу за якими настав або платіж за якими проводиться на
вимогу держателя, обтяжувач може задовольнити забезпечену
обтяженням вимогу шляхом пред’явлення відповідного цінного папера
до оплати. Якщо сума, отримана від оплати боргового цінного
папера, перевищує розмір забезпеченої обтяженням вимоги, обтяжувач
зобов’язаний повернути надлишок боржнику.
У разі якщо предметом забезпечувального обтяження є пайові
цінні папери, боргові цінні папери, строк платежу за якими не
настав, та/або похідні цінні папери бездокументарної форми
існування (права на них та права за ними), задоволення
забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача здійснюється шляхом
списання цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними
паперами) з рахунка у цінних паперах боржника та зарахування цих
цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами)
на рахунок у цінних паперах обтяжувача та/або шляхом переказу
цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами)
з рахунка у цінних паперах боржника на рахунок у цінних паперах
обтяжувача в кількості, достатній для повного задоволення вимоги
обтяжувача, на підставі вимоги обтяжувача, та/або шляхом
проведення інших аналогічних операцій відповідно до законодавства
про депозитарну систему України. З цією метою у правочині, на
підставі якого виникає обтяження, для задоволення забезпеченої
обтяженням вимоги обтяжувача шляхом проведення зазначених операцій
сторони повинні встановити таку можливість та погодити порядок
визначення вартості цінних паперів (прав на цінні папери та прав
за цінними паперами). Обтяжувач, який звертає стягнення на такий
предмет обтяження, зобов’язаний надіслати повідомлення про це
боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено
зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. { Стаття 33 в редакції Закону N 1983-VIII ( 1983-19 ) від
23.03.2017 }
Розділ V
ІНШІ ДОГОВІРНІ ОБТЯЖЕННЯ
Стаття 34. Види договірних обтяжень
До договірних обтяжень належать:
1) передача рухомого майна повіреному або комісіонеру згідно
з договором доручення або з договором комісії;
2) передача рухомого майна власником у строкове володіння та
користування іншій особі, у тому числі згідно з договором найму;
3) передача рухомого майна в управління, якщо договір
управління майном забороняє управителю відчужувати передане в
управління рухоме майно;
4) купівля-продаж рухомого майна з правом або зобов'язанням
зворотного викупу;
5) купівля-продаж рухомого майна за умов, визначених статтею
697 Цивільного кодексу України ( 435-15 );
6) зобов'язання боржника передати право власності на рухоме
майно обтяжувачу за умови настання певної події в майбутньому;
7) відступлення права вимоги;
8) інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються як
договірні.
Порядок укладення і зміст окремих видів договірних обтяжень
встановлюються законом та/або договором.
Стаття 35. Права боржника за договірними обтяженнями
У разі звернення стягнення на рухоме майно за будь-яким
обтяженням з нижчим пріоритетом зареєстроване договірне обтяження
цього ж рухомого майна з вищим пріоритетом забезпечує боржнику той
же обсяг прав стосовно цього рухомого майна, які він мав згідно з
договором, на підставі якого виникло договірне обтяження.
При зверненні стягнення на рухоме майно за публічним чи
забезпечувальним обтяженням з нижчим пріоритетом договірне
обтяження з вищим пріоритетом зберігає чинність, а право власності
на відповідне рухоме майно переходить до нового власника разом із
цим договірним обтяженням.
Стаття 36. Права обтяжувача за договірними обтяженнями
Обтяження за договором, який передбачає передачу належного
обтяжувачу на праві власності рухомого майна у володіння боржника,
надає обтяжувачу право в разі порушення боржником обов'язків
згідно з цим договором витребувати відповідне рухоме майно з
володіння боржника. Обтяжувач також має право витребувати майно з
володіння боржника за договором, який передбачає зобов'язання
боржника передати право власності на рухоме майно обтяжувачу за
умови настання певної події в майбутньому.
У разі якщо згідно з договором купівлі-продажу рухомого майна
з правом або зобов'язанням зворотного викупу або договором
купівлі-продажу рухомого майна під умовою, предмет обтяження
знаходиться у володінні обтяжувача, у разі порушення боржником
обов'язків за цими договорами, обтяжувач має право відмовити
боржнику в передачі права власності на предмет обтяження.
Реалізація прав обтяжувача згідно з частинами першою - другою
цієї статті відбувається з дотриманням вимог, встановлених
статтями 27, 28 цього Закону.
У разі якщо боржник відступив своє право вимоги і таке
відступлення було зареєстроване, то правочин, спрямований на
наступне відступлення такого права цим боржником, є недійсним.
Розділ VI
ПУБЛІЧНІ ОБТЯЖЕННЯ
Стаття 37. Види публічних обтяжень
До публічних обтяжень належать:
1) податкова застава;
2) накладення арешту на рухоме майно на підставі рішення суду
для забезпечення цивільного позову або при порушенні провадження у
справі про банкрутство громадянина-підприємця;
3) звернення стягнення на рухоме майно відповідно до рішення
суду, винесеного за позовом, який стосується виконання
незабезпечених зобов'язань боржника;

{ Пункт 4 частини першої статті 37 виключено на підставі
Закону N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }

5) накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень
уповноважених органів (осіб) у випадках, встановлених законом; { Пункт 5 частини першої статті 37 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016 }
6) інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються
публічними.
Порядок встановлення і зміст окремих видів публічних обтяжень
визначаються законом. Публічне обтяження набирає чинності з
моменту його реєстрації в Державному реєстрі.
Стаття 38. Права за публічним обтяженням
При публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган
(особа). Права і обов'язки суб'єктів публічного обтяження
встановлюються законом. { Частина перша статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016 }
Якщо інше не встановлено законом та не суперечить змісту
публічного обтяження, обтяжувач за публічним обтяженням або інша
особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, також має
права, передбачені статтею 23 цього Закону для обтяжувача за
забезпечувальним обтяженням.
Якщо рухоме майно, яке є предметом публічного обтяження, є
також предметом інших обтяжень, задоволення прав обтяжувача за
публічним обтяженням або особи, на користь якої встановлено
публічне обтяження, здійснюється в черговості згідно з пріоритетом
публічного обтяження.
Якщо предметом публічного обтяження є два або більше
об'єктів, обтяжувач отримує задоволення своїх вимог за рахунок
такої їх кількості, яка достатня для повного задоволення
відповідної вимоги. У цьому разі обтяжувач самостійно визначає
рухоме майно, на яке звертається стягнення.
Стаття 39. Реєстрація та пріоритет публічного обтяження
Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку,
встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення
відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок
щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган
(особу) або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу.
{ Частина перша статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016 }
Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його
реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету
над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані
раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також
обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами,
встановленими розділом III цього Закону.
Стаття 40. Звернення стягнення на предмет публічного
обтяження
Звернення стягнення на предмет публічного обтяження
здійснюється в порядку, встановленому законом.
Якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше
обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет
публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої
встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувачу з
вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за
публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього
Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне
право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з
положеннями розділу IV цього Закону.
Стаття 41. Припинення публічного обтяження
Публічне обтяження припиняється на підставі рішення
уповноваженого органу (особи) з дня набрання ним законної сили.
Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав,
що випливають із змісту публічного обтяження. { Частина перша статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016 }
Відомості про припинення публічного обтяження підлягають
реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок
щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного
обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену
ним особу.
Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому
законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей
про припинення публічного обтяження.
Розділ VII
ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ОБТЯЖЕНЬ РУХОМОГО МАЙНА
Стаття 42. Держатель Державного реєстру
Держателем Державного реєстру є уповноважений центральний
орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру
( 830-2004-п ) визначає Кабінет Міністрів України.
До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення,
зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на
предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є
відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.
Держатель Державного реєстру виконує такі функції:
1) організує ведення Державного реєстру;
2) приймає заяви і вносить записи до Державного реєстру про
виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про
звернення стягнення на предмет обтяження;
3) забезпечує вільний доступ будь-яких осіб до внесених до
Державного реєстру відомостей про обтяження цілодобово протягом
семи днів на тиждень;
4) надає витяги з Державного реєстру про наявність чи
відсутність обтяжень рухомого майна;
5) стягує плату за внесення записів до Державного реєстру та
надання витягів з нього.
Держатель Державного реєстру наділяє відповідних суб'єктів
повноваженнями реєстраторів Державного реєстру, які надаватимуть
послуги щодо внесення записів до Державного реєстру про
виникнення, зміну, припинення обтяжень, звернення стягнення на
предмет обтяження та надання витягів з Державного реєстру, в
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ( Частина
четверта статті 42 в редакції Закону N 2424-IV ( 2424-15 ) від
04.02.2005 )
Держатель та реєстратор Державного реєстру, їх посадові особи
несуть відповідальність згідно із законом за порушення порядку
ведення Державного реєстру, а також за внесення чи надання
недостовірних відомостей.
Стаття 43. Підстави для внесення записів до Державного
реєстру
Реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви
обтяжувача, в якій зазначаються:
1) відомості про обтяжувача та боржника:
для юридичних осіб - резидентів - найменування,
місцезнаходження та ідентифікаційний код у Єдиному державному
реєстрі підприємств та організацій України;
для юридичних осіб - нерезидентів - найменування,
місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я, по
батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний
ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб -
платників податків та інших обов'язкових платежів;
для фізичних осіб - іноземців або осіб без громадянства -
прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного
місця проживання за межами України;
2) посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст.
Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк
виконання вимоги обтяжувача. Для обтяження, яке виникає на
підставі рішення суду про стягнення грошових коштів, та обтяження,
відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для
забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги
обтяжувача;
3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній
для його ідентифікації;
4) відомості про заборону чи обмеження права боржника
відчужувати предмет обтяження.
Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до
Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача.
Запису присвоюється реєстраційний номер.
Обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей
про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного
реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису,
найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному
державному реєстрі підприємств та організацій України або
індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному
реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових
платежів і реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі
цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить
відповідні зміни до попереднього запису про обтяження.
Відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно
зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або
реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в
якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування
боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному
реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний
ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних
осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та
посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
Відомості про припинення обтяження реєструються держателем
або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або
заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису,
найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному
державному реєстрі підприємств та організацій України чи
індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному
реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових
платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо
обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з
Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей
про припинення обтяження.
Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про
звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.
Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити
електронний підпис обтяжувача. { Частина шоста статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1206-VII ( 1206-18 ) від 15.04.2014 }
Держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється
вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи
інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість
відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність
згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в
заяві.
Зміну відомостей про обтяження у зв’язку з обов’язковим
продажем акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють
спільно) - власника домінуючого контрольного пакета акцій реєструє
заявник вимоги, визначений відповідно до частини четвертої статті
65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" ( 514-17 ), шляхом
подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви з
урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Законом. { Статтю 43 доповнено частиною восьмою згідно із Законом
N 1983-VIII ( 1983-19 ) від 23.03.2017 }
Стаття 44. Порядок внесення записів до Державного реєстру
Записи до Державного реєстру вносяться держателем або
реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який
подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день,
година та хвилина внесення відповідного запису до Державного
реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година
та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про
припинення обтяження.
Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п'яти років
з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати
заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або
про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний
строк.
Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на
письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок
наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний
подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про
припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з
Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач
несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Стаття 45. Надання витягів з Державного реєстру
Держатель або реєстратор Державного реєстру зобов'язані на
запит будь-якої фізичної або юридичної особи надати завірений
держателем або реєстратором Державного реєстру витяг з Державного
реєстру. Пошук у Державному реєстрі може здійснюватися за
реєстраційним номером запису та/або за найменуванням боржника,
ідентифікаційним кодом боржника в Єдиному державному реєстрі
підприємств та організацій України, за індивідуальним
ідентифікаційним номером боржника в Державному реєстрі фізичних
осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Держатель Державного реєстру зобов'язаний на запит бюро кредитних
історій надавати витяги з Державного реєстру в електронному
вигляді (у форматі бази даних), у разі наявності письмової згоди
юридичних, фізичних осіб - власників рухомого майна. ( Частина
перша статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2704-IV
( 2704-15 ) від 23.06.2005 )
Витяг з Державного реєстру свідчить про внесення записів про
обтяження до Державного реєстру або про їх відсутність. У разі
наявності обтяження у витягу вказуються всі наявні записи та
відомості, що містяться в них.
Витяг надається у строк не пізніше трьох робочих днів із дня
отримання держателем або реєстратором Державного реєстру
відповідного запиту. Відмова в наданні витягу з Державного реєстру
допускається лише в разі невнесення заявником плати за надання
витягу.
Стаття 46. Плата за послуги Державного реєстру
За внесення до Державного реєстру запису про виникнення чи
зміну обтяження, а також за надання витягів з Державного реєстру
справляється плата у розмірі і порядку ( 830-2004-п ),
встановлених Кабінетом Міністрів України. Плата не справляється в
разі якщо відповідний запис вноситься до Державного реєстру за
заявою уповноваженого органу (особи), а також у разі надання
витягів на його запит. { Частина перша статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016 }
Реєстрація відомостей про припинення обтяження та
забезпечення доступу до даних Державного реєстру здійснюється
безоплатно.
Порядок передачі Бюро кредитних історій інформації з
Державного реєстру в електронному вигляді (у форматі бази даних),
а також розмір плати за це та інші умови встановлюються Кабінетом
Міністрів України або за його дорученням держателем Державного
реєстру та бюро кредитних історій на підставі договору. ( Статтю
46 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2704-IV
( 2704-15 ) від 23.06.2005 )
Розділ VIII
ОБТЯЖЕННЯ В МІЖНАРОДНОМУ ОБОРОТІ
Стаття 47. Право, що застосовується до обтяжень
у міжнародному обороті
Обтяження, що виникли в міжнародному обороті, набирають
чинності згідно з правом держави, на території якої знаходилося
рухоме майно, яке є предметом обтяження, на момент встановлення
обтяження.
Вимоги до реєстрації обтяження та правові наслідки реєстрації
встановлюються правом держави, на території якої знаходиться
рухоме майно, яке є предметом обтяження.
Порядок звернення стягнення на предмет обтяження
встановлюється правом держави, на території якої знаходиться
рухоме майно, яке є предметом обтяження.
Стаття 48. Реєстрація обтяжень у міжнародному обороті
Якщо право держави, на території якої знаходилося рухоме
майно на момент виникнення обтяження, не встановлює вимог до
реєстрації обтяження, таке обтяження вважається зареєстрованим в
Україні з моменту його виникнення за умови реєстрації цього
обтяження відповідно до цього Закону протягом 30 днів з моменту
ввезення відповідного рухомого майна на територію України.
Обтяження, зареєстроване згідно з правом держави, на
території якої знаходилося рухоме майно на момент виникнення
обтяження, також вважається зареєстрованим в Україні з моменту
його реєстрації за кордоном за таких умов:
1) обтяження було зареєстроване в Державному реєстрі протягом
30 днів з моменту ввезення відповідного рухомого майна на
територію України;
2) на момент реєстрації обтяження в Державному реєстрі
відповідна реєстрація обтяження за кордоном не була припинена.
До моменту реєстрації відповідного обтяження в Державному
реєстрі правові наслідки такого обтяження не поширюються на
покупця відповідного рухомого майна, яке було придбане при
здійсненні продавцем господарської діяльності, предметом якої є
систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи
відчуження цього виду рухомого майна.
Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.
2. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до
набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону.
3. До відносин щодо обтяжень рухомого майна, які виникли до
набрання чинності цим Законом, застосовується законодавство, чинне
на момент встановлення цих обтяжень. Цей Закон застосовується до
реалізації прав за обтяженнями, які виникли до набрання чинності
цим Законом. Якщо звернення стягнення на предмет обтяження
розпочалося до набрання чинності цим Законом, воно продовжується
відповідно до законодавства, що діяло на момент початку процедури
звернення стягнення.
4. Незареєстровані обтяження рухомого майна, які були
встановлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути
зареєстровані відповідно до цього Закону протягом 90 днів із дня
початку діяльності Державного реєстру. У разі дотримання цієї
умови відповідне обтяження набуває пріоритет із дня його
виникнення, а також набирає чинності у відносинах з третіми
особами згідно з цим Законом.
5. Якщо обтяження рухомого майна було зареєстроване до
набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі застав рухомого
майна, відповідний запис підлягає перенесенню в Державний реєстр
обтяжень рухомого майна. Таке обтяження має пріоритет з моменту
його реєстрації в Державному реєстрі застав рухомого майна.
Ведення Державного реєстру застав рухомого майна, створеного
відповідно до Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ),
припиняється після початку діяльності Державного реєстру
відповідно до цього Закону.
6. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк із дня
набрання чинності цим Законом:
затвердити порядок ведення Державного реєстру обтяжень
рухомого майна ( 830-2004-п );
забезпечити функціонування Державного реєстру обтяжень
рухомого майна;
установити розмір плати за внесення записів до Державного
реєстру обтяжень рухомого майна та за надання витягів з нього;
подати до Верховної Ради України законопроекти щодо
приведення законодавчих актів України у відповідність із цим
Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом.
7. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Господарському процесуальному кодексі України
( 1798-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6,
ст. 56; 1997 р., N 25, ст. 171; 2001 р., N 36, ст. 188; 2003 р.,
N 30, ст. 246, N 35, ст. 271):
( Підпункт "а" підпункту 1 пункту 7 розділу IX виключено на
підставі Закону N 1892-IV ( 1892-15 ) від 24.06.2004 )
б) пункт 2 частини другої статті 54 викласти в такій
редакції:
"2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище,
ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін,
їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для
фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської
діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні
ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних
осіб - платників податків)";
в) у частині першій статті 79 слова "органом, що вирішує
господарські спори, або відповідного питання компетентними
органами" замінити словами "що розглядається іншим судом";
г) абзац четвертий частини другої статті 84 виключити;
ґ) розділ XII-2 доповнити статтею 111-22 такого змісту:
"Стаття 111-22. Касаційні скарги на ухвали Вищого
господарського суду України
Ухвали Вищого господарського суду України про повернення
касаційної скарги можуть бути оскаржені в касаційному порядку до
Верховного Суду України";
( Підпункт "д" підпункту 1 пункту 7 розділу IX виключено на
підставі Закону N 1892-IV ( 1892-15 ) від 24.06.2004 )
2) у Цивільному кодексі України ( 435-15 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2003 р., N 40-44, ст. 356):
а) у статті 330 слова і цифри "статті 390 цього Кодексу"
замінити словами і цифрами "статті 388 цього Кодексу";
б) у статті 577:
у частині третій слова "до Державного реєстру застав рухомого
майна" замінити словами "до Державного реєстру обтяжень рухомого
майна";
доповнити частиною четвертою такого змісту:
"4. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення
відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого
майна";
в) друге речення частини четвертої статті 588 виключити;
3) у Законі України "Про заставу" ( 2654-12 ) (Відомості
Верховної Ради України, 1992 р., N 47, ст. 642; 1994 р., N 27,
ст. 223; 1998 р., N 2, ст. 3, N 42, ст. 259; 2000 р., N 50,
ст. 436; 2001 р., N 10, ст. 44; 2003 р., N 30, ст. 247):
а) частину першу статті 3 викласти в такій редакції:
"Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або
майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема
така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу,
оренди, перевезення вантажу тощо";
б) статтю 4 доповнити частиною сьомою такого змісту:
"Предметом застави підприємств державної форми власності,
приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх
структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації,
можуть бути їх товари в обороті або в переробці";
в) статтю 10 викласти в такій редакції:
"Стаття 10. Страхування предмета застави
Якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню,
він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму.
У разі настання страхового випадку предметом застави стає
право вимоги до страховика";
г) частину першу статті 12 викласти в такій редакції:
"У договорі застави визначаються суть, розмір та строк
виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета
застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із
сторін повинна бути досягнута угода";
ґ) у частині другій статті 13 слова "транспортні засоби",
"транспортних засобів та" і "засобів та" виключити;
д) текст статті 15 викласти в такій редакції:
"Застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до
закону.
Обов'язки державних податкових органів з реєстрації
поширюються на виникнення та зміну прав податкової застави з
урахуванням вимог податкового законодавства";
е) статтю 15-1 виключити;
є) частину другу статті 16 викласти в такій редакції:
"Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення
права застави та не впливає на чинність договору застави";
ж) у частині другій статті 17 слова "за умови переходу до
нового заставодавця основного боргу, забезпеченого заставою"
виключити;
з) у статті 18:
у частині п'ятій:
друге речення викласти в такій редакції: "Переважне право
заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і
той же день, визначається моментом реєстрації застави";
у третьому реченні слово "дати" замінити словом "моменту";
и) у статті 21:
частину другу викласти в такій редакції:
"Якщо перший аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не
відбувся, проводиться наступний аукціон. Початковою ціною другого
і наступних аукціонів вважається ціна, зменшена на 30 відсотків по
відношенню до початкової ціни попереднього аукціону";
доповнити частиною третьою такого змісту:
"Якщо другий і наступні аукціони (публічні торги) оголошені
такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити
заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була
запропонована на останньому аукціоні (публічних торгах). У разі
якщо заставодержатель відмовився залишити заставлене майно за
собою, це майно реалізується у встановленому порядку, якщо інше не
передбачено договором";
і) у статті 28:
в абзаці першому слова "Право застави" замінити словом
"Застава";
доповнити абзацом такого змісту:
"в інших випадках припинення зобов'язань, установлених
законом";
ї) статтю 41 викласти в такій редакції:
"Стаття 41. Умови договору застави товарів у обороті
або в переробці
Договір застави товарів у обороті або в переробці повинен
індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження
товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному
цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для
ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави";
й) абзаци четвертий та п'ятий частини першої статті 62
виключити;
4) частину першу статті 55 Закону України "Про нотаріат"
( 3425-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 39,
ст. 383) викласти у такій редакції:
"Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає
реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що
підтверджують право власності на майно, що відчужується або
заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення
забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу
надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття
такого майна у власність у майбутньому";

{ Підпункт 5 пункту 7 розділу IX втратив чинність на підставі
Закону N 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016 }

{ Підпункт 6 пункту 7 розділу IX втратив чинність на підставі
Кодексу N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010 }

7) в абзаці восьмому частини другої статті 7 Закону України
"Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність
в Україні" ( 2658-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р.,
N 47, ст. 251; 2003 р., N 38, ст. 313; 2004 р., N 2, ст. 6) слова
"та визначення розміру державного мита" виключити;
8) підпункт "в" пункту 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів
України від 21 січня 1993 року N 7-93 ( 7-93 ) "Про державне мито"
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113;
1999 р., N 25, ст. 211, N 44, ст. 386; 2000 р., N 29, ст. 229,
N 38, ст. 317; 2004 р., N 2, ст. 6) після слів "предмета застави"
доповнити словами "але не більше ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян".
8. У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет
забезпечувального обтяження в процедурі фінансової
реструктуризації відповідно до Закону України "Про фінансову
реструктуризацію" ( 1414-19 ) вимоги обтяжувача за забезпеченим
обтяженням зобов’язанням, що залишаться незадоволеними внаслідок
недостатності вартості предмета забезпечувального обтяження, не
припиняються та підлягають задоволенню. { Розділ IX доповнено пунктом 8 згідно із Законом N 1414-VIII
( 1414-19 ) від 14.06.2016 }

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 18 листопада 2003 року
N 1255-IV

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  [ 2 ]
« попередня сторінка