Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст
Закон України; Програма, Перелік від 04.03.20041580-IV
Документ 1580-IV, чинний, поточна редакція — Редакція від 10.06.2012, підстава - 4731-VI

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про затвердження Загальнодержавної програми
розвитку малих міст
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 24, ст.332 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4731-VI ( 4731-17 ) від 17.05.2012, ВВР, 2013, N 15, ст.98 }

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Затвердити Загальнодержавну програму розвитку малих міст
(додається).
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Цей Закон поширюється крім міст, що визначені в додатку до
Загальнодержавної програми розвитку малих міст (далі - Програма),
також на населені пункти з чисельністю населення до 50 тисяч, яким
у встановленому порядку надано статус міста і які такого статусу
не позбавлені.
3. Кабінету Міністрів України при підготовці проектів законів
України про Державний бюджет України передбачати видатки на
адресне фінансування заходів, які визначені Програмою і мають
загальнодержавне значення, на відшкодування в повному обсязі втрат
місцевих бюджетів, зумовлених дією законів України про надання
пільг певним категоріям громадян, а також видатки на субвенції для
виконання програм розвитку малих міст.
4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців після
набрання чинності цим Законом:
підготувати та внести до Верховної Ради України пропозиції
щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим
Законом;
внести до Верховної Ради України законопроекти про податок на
нерухомість, передбачивши, що кошти, одержані від справляння цього
податку, є доходами місцевих бюджетів сіл, селищ та міст;
про внесення змін до Бюджетного кодексу України стосовно
регулювання доходів місцевих бюджетів з джерел оподаткування, яке
повинно здійснюватися шляхом законодавчого закріплення нижнього та
верхнього розмірів ставок податків, що спрямовуються до бюджету
відповідної територіальної громади (визначення розміру ставок для
категорій населених пунктів має встановлюватися законом про
Державний бюджет України на відповідний рік); про внесення змін до
законів України у сфері оподаткування стосовно вдосконалення
податкового навантаження.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 4 березня 2004 року
N 1580-IV

Затверджено
Законом України
від 4 березня 2004 року
N 1580-IV
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ МАЛИХ МІСТ

Загальна частина
Ця Програма визначає основні напрями соціально-економічного
розвитку малих міст України (далі - малі міста) до 2010 року і
містить науково-методичні, економічні, організаційні, правові
заходи щодо його забезпечення. Програма дасть змогу органам
місцевого самоврядування та органам виконавчої влади самостійно
складати і реалізовувати плани відродження та розвитку малих міст
з використанням для цього відповідної державної підтримки,
враховувати конкретні потреби цих міст в регіональних програмах і
стратегіях розвитку. Програма сприятиме активному залученню до
цієї роботи кадрів місцевих органів виконавчої влади, населення та
суб'єктів підприємницької діяльності.
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та Законом України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) визначено
роль міст у системі адміністративно-територіального устрою та
управління соціально-економічним розвитком як самостійних
адміністративно-територіальних одиниць, носіїв місцевого
самоврядування, суб'єктів економічної та фінансової діяльності.
На сучасному етапі розбудови держави в малих містах має місце
складна економічна та соціальна ситуація, передусім у сфері
формування і функціонування ринку праці. Недостатнє врахування
специфіки малих міст під час проведення економічних реформ
загострило соціально-трудові відносини в них, призвело до
безробіття в значних масштабах. Виконання соціально-економічних і
культурних програм розвитку територіальних громад цих міст не
забезпечено фінансовими ресурсами. Важливість визначення
економічних механізмів перспективного розвитку малих міст зростає
завдяки підвищенню ролі органів місцевого самоврядування у зв'язку
з передачею в регіони багатьох функцій та повноважень з управління
соціально-економічним розвитком, що посилює вплив територіальних
громад на формування містоутворювальної бази і сфери зайнятості
населення.
Розділ I
МЕТА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ПРІОРИТЕТНІ
НАПРЯМИ ПРОГРАМИ
Мета Програми полягає у створенні організаційних,
нормативно-правових та економічних механізмів забезпечення
позитивних зрушень у соціально-економічному розвитку малих міст,
екологічної безпеки їх території, підвищення життєвого рівня
населення, поліпшення якості громадських послуг, які надаються
населенню, на основі ефективного використання ресурсного та
науково-виробничого потенціалу, ринкових перетворень у
господарському комплексі, а також у розробленні правових засад та
інструментів державного стимулювання цих процесів.
Основними завданнями Програми є:
формування системи державної підтримки розвитку малих міст, а
також створення умов для їх розвитку за рахунок власних
фінансових, матеріальних, трудових, природних та інших ресурсів;
забезпечення фінансування заходів, спрямованих на розвиток
малих міст, за рахунок різних джерел, у тому числі інвестицій,
коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, благодійних
внесків, інших джерел, не заборонених законодавством;
урізноманітнення видів господарської діяльності, що
забезпечують зайнятість більшості населення малих міст та значною
мірою впливають на дохідну частину місцевих бюджетів, створення на
базі підприємств нових виробничих комплексів, призначених для
виготовлення конкурентоспроможної продукції;
зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування;
розвиток мікрокредитування малого підприємництва, пошук
ефективних шляхів взаємодії великих підприємств і суб'єктів малого
підприємництва;
планування та забудова територій малих міст з урахуванням
ландшафтних, історичних, архітектурних, екологічних та інших
особливостей;
розв'язання проблем водозабезпечення населення та
підприємств;
охорона водних об'єктів і ресурсів;
запобігання виявам небезпечних екзогенних геологічних
процесів у межах малих міст та ліквідація їх наслідків;
прискорення розвитку ринку землі в малих містах;
забезпечення зайнятості населення, зокрема молоді, передусім
шляхом створення сприятливих умов для самозайнятості і
підприємницької діяльності;
розвиток соціальної інфраструктури, житлово-комунального,
готельного та дорожнього господарства, транспортного комплексу, а
також розвиток житлового будівництва, в тому числі формування
житлового фонду соціального призначення;
розвиток мереж електро- та поштового зв'язку;
збереження культурної спадщини, реставрація та реабілітація
об'єктів культурної спадщини, відродження та підтримка розвитку
народних художніх промислів і ремесел, розроблення маршрутів
туристичних подорожей малими містами;
забезпечення доступності культурних послуг для громадян, які
проживають у малих містах, у тому числі організації надання цих
послуг провідними творчими колективами, а також проведення в малих
містах виставок відомих творів образотворчого мистецтва;
збереження, раціональне використання та відтворення природних
ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, у тому числі зведення
до мінімуму відходів, зокрема небезпечних, їх утилізація та
знешкодження.
Пріоритетними напрямами Програми на 2004-2010 роки є:
створення безпечних умов життєдіяльності населення;
першочергове забезпечення фінансовими ресурсами житлового
будівництва на території малих міст, особливо для молодих та
багатодітних сімей, інвалідів, ветеранів та військовослужбовців;
створення правових та економічних умов для соціального
розвитку малих міст, підвищення життєвого рівня населення,
забезпечення житлом тих категорій громадян, що потребують захисту
з боку держави, формування соціально-побутової та
соціально-культурної інфраструктури, поліпшення демографічної
ситуації, розвиток духовної сфери;
розроблення та запровадження механізмів стимулювання
соціального та економічного розвитку депресивних малих міст;
формування фінансової самодостатності розвитку малих міст
шляхом зміцнення їх матеріальної та фінансової бази;
розвиток економічного та науково-технічного потенціалу,
створення нових робочих місць з безпечними і здоровими умовами
праці;
забезпечення оптимальної зайнятості населення;
створення ринкової інфраструктури та відпрацювання механізму
стимулювання малого підприємництва в малих містах,
урізноманітнення видів підприємницької діяльності, створення умов
вигідної кооперації з великими і середніми підприємствами;
сприяння інвестиційній діяльності та розвитку підприємництва;
розвиток промислової інфраструктури, житлово-комунального
господарства;
охорона культурної спадщини, розвиток туризму;
охорона довкілля;
формування складових частин екологічної мережі України.
Пріоритетні напрями Програми обумовлюють її структуру, а
цільові орієнтири - зміст.
Розділ II
СУЧАСНИЙ СТАН СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО
РОЗВИТКУ МАЛИХ МІСТ
Малі міста (міста з чисельністю населення до 50 тис. чоловік)
посідають особливе місце в історичному розвитку України. У них
формувалася національна культура, вони є основою прогресу та
створення великих виробничих і містобудівних комплексів, гарантом
стабільності держави і суспільства.
Спад виробництва, дестабілізація соціально-економічного та
фінансового стану в Україні протягом 1991-2001 років послабили
економічну базу малих міст.
Малі міста є найчисленнішою за кількісним складом групою
міст, значна частина їх - це адміністративні центри районів.
З малими містами безпосередньо пов'язане життя майже 22 млн.
міських та сільських жителів. Ці міста відіграють важливу роль у
формуванні поселенської мережі та розвитку і розміщенні
продуктивних сил України.
Станом на 1 січня 2003 року в Україні нараховувалося
350 малих міст (3/4 загальної кількості міст України), в яких
проживало майже 13 відсотків населення країни (близько
19 відсотків міського населення). У тому числі налічувалося
15 міст з чисельністю населення до 5 тис. чоловік, 66 міст -
від 5 тис. до 10 тис. чоловік, 160 міст - від 10 тис. до 20 тис.
чоловік, 109 міст - від 20 тис. до 50 тис. чоловік.
Відповідно до затвердженої Законом України Генеральної схеми
планування території України ( 3059-14 ) виділяються такі типи
малих міст:
міста, що прилягають до центрів систем розселення;
міста, що мають значні рекреаційний та оздоровчий потенціали;
міста, що мають значні природний та історико-культурний
потенціали;
міста - центри сільськогосподарських районів;
монофункціональні міста.
За питомою вагою населення, зайнятого в різних сферах
економічної діяльності, можна виділити такі категорії малих міст:
міста з переважно промисловими функціями;
транспортні вузли;
санаторно-курортні та рекреаційні центри;
історичні, історико-архітектурні, культурні та туристичні
центри;
адміністративні центри районів;
господарські центри місцевого значення;
центри низових локальних систем розселення, що виконують
функції з надання соціально-культурних, комунально-побутових та
інших послуг населенню.
Найбільш поширеними в Україні є малі міста, які належать до
категорії центрів низових локальних систем розселення та
господарських центрів місцевого значення (майже 50 відсотків
загальної кількості).
Близько 25 відсотків малих міст належить до міст з відносно
розвинутою економічною базою - міста з переважно промисловими
функціями. Головною ознакою віднесення малого міста до цієї групи
є перевищення середнього по Україні рівня зайнятості населення в
галузях матеріального виробництва. Значна частина цих міст - це
монофункціональні міста, галузями спеціалізації яких є
гірничодобувна промисловість, енергетика, перероблення
сільськогосподарської сировини тощо. В Україні нараховується
111 таких міст. До них належать:
індустріальні центри: вугледобування - 32 міста, видобутку
рудної і нерудної сировини - 7, енергетики - 9, обробної
промисловості - 27, хімічної і нафтопереробної промисловості -
6 міст;
аграрно-індустріальні центри - 18 міст;
транспортні центри - 9 міст;
лікувально-оздоровчі центри - 2 міста;
центр художніх промислів - 1 місто.
Найбільш гострими загальними проблемами розвитку малих міст
є:
недостатній рівень соціального розвитку;
відсутність необхідних фінансових ресурсів;
недостатній рівень фінансування з бюджету;
одностороння спеціалізація підприємств і недостатня
завантаженість їх потужностей;
низькі темпи будівництва житла, об'єктів соціальної
інфраструктури;
недостатні економічні можливості містоутворюючих підприємств,
обмеженість вибору професій, нерозвинутість сфери обслуговування,
що ускладнює ситуацію у сфері зайнятості населення та породжує
демографічні проблеми малих міст;
недостатньо розвинута система водо-, енерго-, теплопостачання
та каналізаційних мереж;
аварійний стан об'єктів систем водо-, енерго-,
теплопостачання в багатьох малих містах;
незадовільний стан ресурсозбереження;
незадовільний стан дорожнього господарства;
низький рівень розвитку міської інфраструктури, сфери
соціальних послуг, об'єктів культури; практично не реалізуються
проекти в межах Національної програми інформатизації ( 74/98-ВР );
недостатній розвиток транспортних зв'язків із сільськими
населеними пунктами в зоні впливу малого міста;
недостатнє забезпечення телефонним зв'язком;
незадовільний благоустрій міст, незадовільна ситуація із
збиранням та знешкодженням твердих побутових, а в деяких з них -
і промислових токсичних відходів;
недостатній рівень професійно-кваліфікаційної підготовки
кадрів;
недостатні можливості комп'ютеризації шкіл;
недостатній рівень інженерного захисту територій від виявів
небезпечних екзогенних геологічних процесів;
обмежені можливості населення в одержанні освіти.
За характером динаміки соціально-економічного розвитку малі
міста поділяють на:
міста, що інтенсивно розвиваються та протягом останніх трьох
років мають позитивні показники зростання виробництва (6 відсотків
малих міст);
міста, які мають недостатні темпи розвитку (61 відсоток малих
міст);
депресивні малі міста (33 відсотки малих міст).
Порядок віднесення малих міст до категорії депресивних та
механізм надання державної підтримки для їх розвитку
встановлюються відповідно до закону.
Розділ III
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
КОМПЛЕКСНОГО РОЗВИТКУ МАЛИХ МІСТ
Програма спрямована на реалізацію державної політики щодо
прискорення соціально-економічного розвитку малих міст,
забезпечення їх соціально-культурного та духовного відродження,
збереження історико-культурної спадщини.
Основними напрямами Програми є:
запровадження ефективних механізмів стимулювання
соціально-економічного розвитку малих міст, у першу чергу
депресивних;
активне сприяння створенню високопродуктивних робочих місць у
сферах господарювання та забезпеченню зайнятості населення;
розвиток малого підприємництва, місцевої промисловості,
оновлення технологічної бази виробництва;
розвиток соціальної сфери малих міст;
розвиток мереж та засобів сучасного зв'язку як однієї з
основних умов розвитку економіки малих міст;
підвищення ролі територіальних громад, органів місцевого
самоврядування в розробленні та виконанні програм розвитку малих
міст;
формування та відновлення складових частин екологічної мережі
як основного природного елемента екологічної безпеки території.
Стимулювання державою соціально-економічного
розвитку малих міст
Державна підтримка соціально-економічного розвитку малих
міст, у тому числі депресивних, надається з метою забезпечення
позитивної динаміки рівня та якості життя населення, створення
умов для розвитку виробництва, зв'язку, стимулювання
підприємницької ініціативи за рахунок власних фінансових,
матеріальних, трудових і природних ресурсів територіальних громад
малих міст.
Державним пріоритетом у розвитку малих міст є створення умов
для забезпечення їх сталого розвитку та формування пріоритетних
напрямів перспективного розвитку міст різного типу, а саме:
для малих міст, що прилягають до центрів систем розселення
(міста - супутники центрів систем розселення), - розміщення
філіалів і цехів промислових підприємств, що виносяться з цих
центрів;
для міст, що мають значні рекреаційний та оздоровчий
потенціали (міста-курорти і санаторно-курортні та рекреаційні
центри), - стимулювання розвитку курортних функцій із забороною
будівництва нових і розширення діючих промислових підприємств, не
пов'язаних із задоволенням потреб відпочиваючих і населення малих
міст або таких, що можуть негативно вплинути на природні
лікувальні фактори;
для міст, що мають значні природний та історико-культурний
потенціали (історичні, історико-архітектурні, культурні та
туристичні центри), - розвиток туристичних функцій із збереженням
і можливим господарським використанням об'єктів культурної
спадщини, захист довкілля, обмеження господарської діяльності на
територіях історичних ареалів міст;
для міст - центрів сільськогосподарських районів
(адміністративні центри районів, центри низових локальних систем
розселення, господарські центри місцевого значення) - розвиток
економічного потенціалу, пов'язаного з переробленням продукції
сільськогосподарського виробництва, та соціальної інфраструктури з
урахуванням можливостей обслуговування сільського населення,
забезпечення водо-, газо- і енергомережами, дорогами;
для міст - господарських центрів систем розселення місцевого
значення - крім зазначеного вище додатково передбачається
створення умов для продуктивної зайнятості населення, створення
середніх і малих підприємств;
для монофункціональних міст (індустріальних і
аграрно-індустріальних центрів) - стабілізація
соціально-економічного розвитку, структурна перебудова виробничої
бази, пошук альтернативних виробництв, вирішення екологічних
проблем, пов'язаних з нераціональною господарською діяльністю,
покращення виробничої і соціальної інфраструктури міст для
забезпечення їх інвестиційної привабливості та розміщення
високотехнологічних виробництв, кооперування з підприємствами
великих міст, використання місцевих природних і матеріальних
ресурсів, розвиток малого підприємництва, створення умов для
самостійної зайнятості населення.
Комплексна державна підтримка малих міст забезпечується
шляхом:
проведення конкурсного відбору інвестиційних проектів
будівництва та реконструкції об'єктів житлово-комунального
господарства за механізмом, який встановлює Кабінет Міністрів
України;
впровадження сучасних енергозберігаючих технологій та
обладнання, що передбачають залучення коштів з Державного бюджету
України;
запровадження організаційно-правових і економічних форм
державного регулювання розвитку малих міст, включення заходів з
розвитку малих міст до Основних напрямів державної стратегії
регіонального розвитку до 2010 року; { Абзац дванадцятий
підрозділу розділу III із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4731-VI ( 4731-17 ) від 17.05.2012 }
формування об'єктів права комунальної власності громад малих
міст, будівництва та реконструкції найважливіших об'єктів
житлово-комунального господарства;
стимулювання розвитку регіональних, міжрегіональних та
міжнародних економічних зв'язків малих міст на основі виробничої
кооперації та інтеграції;
розвитку сучасних мереж та засобів зв'язку у напрямі "мале
місто - село";
визначення переліку завдань центральних органів виконавчої
влади, спрямованих на сприяння розвитку малих міст, виконання яких
є обов'язковим на всій території України;
формування інфраструктури підтримки та розвитку
підприємництва в малих містах.
Особлива увага приділятиметься державою
соціально-економічному розвитку малих монофункціональних міст, які
найбільше потерпіли від кризових явищ в економіці держави. Вузька
спеціалізація виробництва в таких містах обумовила залежність
економіки міста від стабільності роботи одного - двох промислових
підприємств та поставила під загрозу можливість подальшого
існування малих монофункціональних міст.
З метою державної підтримки малих монофункціональних міст:
залучатимуться до розв'язання окремих соціальних і
економічних проблем цих міст відповідні центральні та місцеві
органи виконавчої влади;
прийматимуться відповідні програми залучення інвестицій для
відродження або переорієнтації виробництва профільних підприємств
малих монофункціональних міст;
розроблятиметься єдиний каталог інвестиційної привабливості
малих монофункціональних міст.
Забезпечення зайнятості населення
Збалансованому соціально-економічному розвитку малих міст
сприятиме розроблення пропозицій щодо покращення сфери зайнятості
населення, створення умов для самостійної зайнятості населення,
урізноманітнення виробничої діяльності.
Головними чинниками кризи на ринку праці для малих міст є
монопрофільність виробництва, незбалансованість структури
господарства.
Розвиток сфери зайнятості населення та формування ринку праці
малих міст будуть досягнуті за рахунок:
забезпечення раціонального розміщення продуктивних сил та їх
подальшого розвитку з урахуванням особливостей навколишнього
середовища;
створення умов для соціально-культурного розвитку населення
малих міст;
забезпечення платоспроможності населення за послуги
телефонного зв'язку;
забезпечення раціональної системи розселення з урахуванням
особливостей навколишнього середовища.
Державна політика щодо розвитку малих міст спрямовуватиметься
на збереження та оновлення існуючих і створення нових робочих
місць у пріоритетних галузях економіки шляхом проведення активної
інвестиційної політики, розвитку малого та середнього
підприємництва. При цьому забезпечуватиметься інтенсивне
використання трудових ресурсів малих міст.
Головним напрямом розв'язання проблеми зайнятості населення у
малих містах стане економічне стимулювання платоспроможного попиту
на робочу силу, а саме:
підтримка малого та середнього підприємництва, спрямованого
на створення нових робочих місць з безпечними і здоровими умовами
праці;
розвиток самостійної зайнятості населення.
Важливим джерелом соціально-економічної стабілізації ринку
праці малого міста є вплив на економічні інтереси суб'єктів
господарювання на основі зростання рівня заробітної плати,
формування ринку житла, розвитку транспортного сполучення та
підвищення мобільності робочої сили.
Створюватиметься правова база сфери самозайнятості, що дасть
змогу знизити гостру проблему безробіття.
Формуванню гнучкого ринку праці в малих містах і посиленню
його соціальної спрямованості сприятиме активізація процесу
перепідготовки працеспроможного населення, в тому числі за
професіями, які дадуть змогу забезпечити подальший розвиток
підприємницької діяльності та самозайнятості населення, підвищити
їх професійно-кваліфікаційну мобільність.
Першочерговими заходами із забезпечення зайнятості населення
в малих містах будуть:
стимулювання інвестиційної діяльності малих підприємств;
збереження, оновлення та модернізація наявних робочих місць і
створення нових - високоефективних;
регулювання процесу вивільнення працівників та їх
працевлаштування;
удосконалення системи професійного навчання кадрів;
забезпечення соціальної адаптації населення малих міст до
ринкових умов;
організація громадських робіт для незайнятого населення;
державна підтримка сфер ефективної підприємницької
діяльності.
Випереджаючими темпами порівняно з аналогічними середніми
показниками по Україні створюватимуться нові робочі місця у малих
містах, насамперед розташованих на депресивних територіях.
Передбачається протягом 2004-2005 років створити в малих
містах 110-140 тис., а протягом 2006-2010 років - 130-150 тис.
робочих місць. Пріоритетними в цьому напрямі будуть західні
області, у малих містах яких рівень працевлаштування незайнятого
населення є низьким (до 15 відсотків).
У загальній кількості зайнятого населення питому вагу осіб,
які працюють на малих підприємствах, буде доведено до
50-55 відсотків. Пріоритет надаватиметься створенню малих
підприємств саме у сфері виробництва, особливо у малих містах,
розташованих на територіях Полісся, Поділля, Київської,
Черкаської, Чернігівської областей, де питома вага малих
підприємств виробничої сфери в загальній їх кількості не перевищує
30 відсотків. Нового розвитку набуде система підготовки кадрів для
малих і середніх підприємств шляхом створення широкої мережі
бізнес-інкубаторів за прикладом великих міст.
Розвиток сфери зайнятості населення малих міст
забезпечуватиметься шляхом систематичного і оперативного
регулювання обігу робочої сили, реалізації цільових комплексних
програм професійної підготовки та перепідготовки.
Розвиток промислового виробництва
в малих містах
Промисловість більш як третини малих міст є
монофункціональною, тому основою їх соціально-культурного та
економічного відродження є сталий розвиток промислового
виробництва. Сучасний стан промисловості не відповідає цій умові.
Концепція та пріоритетні напрями перспективного розвитку
підприємств будуть основою формування стратегії
соціально-економічного розвитку малих міст.
Промислова політика держави щодо малих міст формуватиметься
на засадах науково-технологічного оновлення підприємств та
структурних змін у галузях, а також реалізації заходів,
спрямованих на підвищення конкурентоспроможності та ефективності
їх виробництв.
На першому етапі передбачається оздоровлення та відродження
підприємств у малих містах, створення на цій основі умов для
виконання соціальних програм, на другому етапі - формування
промислового комплексу, який відповідатиме ресурсному та
виробничому потенціалу і соціальним завданням розвитку таких міст.
Найважливішим напрямом промислового розвитку малих міст є
прискорений розвиток соціально орієнтованих галузей промисловості,
насамперед:
галузі зв'язку з метою надання умов для розвитку
промисловості і малих підприємств;
місцевої промисловості з метою забезпечення ефективного і
повного використання місцевих матеріальних і сировинних ресурсів;
легкої промисловості, яка повинна задовольняти потреби
населення та внутрішнього ринку шляхом стабілізації та нарощування
виробництва текстильної і хутряної продукції, натуральних і
штучних шкір, льняних тканин, взуття та шкіряно-галантерейних
виробів, розширення виробництва імпортозамінної продукції;
харчової промисловості на базі перероблення
сільськогосподарської продукції;
деревообробної, целюлозно-паперової промисловості та
промисловості будівельних матеріалів;
виробничої інфраструктури та підприємств, що обслуговують
основне виробництво.
Для установ і організацій, розташованих у малих містах,
передбачатиметься фінансування з державного бюджету відповідно до
програм економічного і соціального розвитку.
З метою сприяння розвиткові промислових підприємств у малих
містах здійснюватимуться такі заходи:
санація підприємств структуроутворювальних галузей малих
міст, питома вага галузевої спеціалізації яких у матеріальному
виробництві міста перевищує 70 відсотків;
сприяння розвитку підприємств з екологічно безпечними та
ресурсозбалансованими технологіями;
посилення взаємодії місцевих органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами,
організаціями з питань розвитку малих міст;
запровадження екологічно безпечних і ресурсозберігаючих
технологічних рішень об'єктів інженерної інфраструктури;
промислова забудова територій з урахуванням регіональних
особливостей та місцевих умов;
розвиток послуг зв'язку на базі новітніх цифрових технологій.
Державними галузевими пріоритетами розвитку малих
монофункціональних міст визначатимуться:
для вугільної галузі - надання державної підтримки, у тому
числі на реструктуризацію вугледобувних і вуглепереробних
підприємств;
для об'єктів електроенергетики - забезпечення модернізації
енергетичних об'єктів із збереженням інженерних споруд;
для об'єктів зв'язку - забезпечення модернізації підприємств
зв'язку і розвитку на їх базі цифрових технологій зв'язку.
Подальший розвиток малих міст - центрів вугледобування та
енергетики потребує:
визначення загальної стратегії розвитку таких міст;
розроблення механізмів подолання кризової ситуації у
вугільній промисловості, зокрема в малих містах - центрах
вугледобування, виходячи з альтернативних можливостей
вугледобування та напрямів розвитку економіки малих міст.
Економічний розвиток малих міст, які формувалися як супутники
великих машинобудівних центрів чи як самостійні, спеціалізовані на
одному - двох напрямах машинобудування, залежить від структурної
перебудови машинобудівного комплексу (переважно оборонного
призначення).
Сталий розвиток економіки міст гірничо-хімічного профілю
забезпечуватиметься шляхом реалізації альтернативних напрямів
розв'язання екологічних проблем, що виникли внаслідок
нераціональної господарської діяльності.
Загальними проблемами малих міст, промисловість яких
базується на переробці сільськогосподарської продукції, є
розширення виробничої інфраструктури, зокрема мережі складських
приміщень, холодильників, елеваторів, під'їзних колій та
автомобільних шляхів у межах однієї області чи суміжних областей.
У будь-якому з цих випадків (або в їх комбінації) заходи щодо
розвитку підприємств спрямовуватимуться на використання місцевих
природних та матеріальних ресурсів.
Стратегічним напрямом розвитку промисловості в малих містах є
поступова ліквідація існуючого розриву між рівнями розвитку
соціальної та виробничої інфраструктури у великих і малих містах,
у результаті чого малі міста можуть стати більш привабливими для
інвесторів, розміщення нових високотехнологічних підприємств,
утворення технопарків.
Для промислового розвитку малих міст передбачатимуться заходи
щодо оптимізації організаційної структури діючих у них виробництв,
створення їх об'єднань, а також кооперування з підприємствами
інших міст, у тому числі великих.
Перспективи розвитку малого підприємництва та місцевої
промисловості малих міст пов'язані із забезпеченням тісного
взаємозв'язку та співробітництва малих і великих підприємств, а
також максимального використання місцевих ресурсів.
Зміцненню ділової кооперації між великими і малими
підприємствами сприятиме політика держави, спрямована на підтримку
малого підприємництва, особливо в малих містах. Найважливішою
формою державної підтримки малого підприємництва є створення
необхідної інфраструктури (інкубатори, технопарки тощо).
Розвиток соціальної сфери малих міст
Ефективне функціонування соціальної сфери забезпечуватиме
сприятливі умови для життєдіяльності населення малих міст. Цей
фактор є основним при розробленні якісно нового підходу до
розвитку малих міст. Зростатиме роль галузей соціального
спрямування як важливого містоутворювального чинника.
Соціальна політика держави щодо малих міст спрямована на
задоволення інтересів і потреб людей у сфері праці, освіти,
культури, охорони здоров'я, забезпечення житлом, торговельного і
побутового обслуговування, відпочинку.
Основою для визначення необхідних коштів бюджетів є
мінімальні соціальні стандарти та відповідні соціальні і фінансові
нормативи для виконання завдань із задоволення найважливіших
соціально-побутових потреб населення, створення єдиного
соціального простору та наближення рівня соціально-культурного
розвитку малих міст до середнього по Україні.
Житлово-комунальне господарство
Соціальна орієнтація економіки України передбачає віднесення
житлово-комунального господарства як основи підвищення
матеріального добробуту населення до числа пріоритетних галузей,
що вимагає нових підходів до розвитку житлово-комунальної
інфраструктури малих міст.
Державним галузевим пріоритетом розвитку малих
монофункціональних міст є надання державної фінансової підтримки в
реалізації місцевих програм розвитку житлово-комунального
господарства і благоустрою. Насамперед це стосується малих міст,
що віднесені до депресивних територій.
Державна підтримка розвитку житлово-комунального господарства
реалізується шляхом включення до Державного бюджету України
окремим рядком відповідних видатків і фінансування таких напрямів:
розвиток об'єктів, що забезпечують населені пункти якісною
питною водою та очищують стічні води;
частка річних обсягів робіт із впровадження енергозберігаючих
технологій у багатоквартирних жилих будинках.
Цьому сприятиме реалізація таких завдань:
застосовування для фінансування будівництва житла та
реконструкції наявного житлового фонду довгострокового іпотечного
кредитування із залученням коштів населення та інших позабюджетних
фінансових ресурсів;
створення конкурентного середовища у сфері
житлово-комунального господарства;
додаткове розроблення законодавчої бази, що регулює соціальні
та інші відносини у житловій сфері;
формування інституту власника житла та заохочення населення
до утримання житлового фонду, що сприятиме збереженню наявного
житлового фонду;
запровадження договірних відносин у сфері надання
житлово-комунальних послуг;
створення фонду соціального житла, призначеного для соціально
незахищених верств населення;
впровадження довгострокового іпотечного кредитування для
фінансування і кредитування житлового будівництва та реконструкції
наявного житлового фонду з метою залучення коштів населення та
інших позабюджетних фінансових ресурсів, а також створення
житлового фонду соціального призначення для тих категорій
громадян, що потребують захисту з боку держави;
заохочення підприємств та інших суб'єктів підприємницької
діяльності, місцевих органів виконавчої влади до використання
землі в малих містах під будівництво приватного житла для
населення;
розроблення нормативно-правових актів з питань містобудування
і використання земель, спрямованих на розвиток будівництва;
створення підприємств для поліпшення інфраструктури, енерго-,
тепло-, водозабезпечення, збирання та знешкодження твердих
побутових, а також промислових токсичних відходів, оборотного
використання рідких стоків;
збільшення обсягів та розширення спектра послуг зв'язку;
збільшення надходжень до місцевих бюджетів шляхом
удосконалення міжбюджетних відносин;
підвищення якості житлово-комунальних послуг населенню та
зниження їх собівартості;
створення ринку місцевих кредитів та облігацій.
Для цього необхідно:
провести соціологічне дослідження здатності населення
сплачувати житлово-комунальні послуги, визначити обґрунтований
рівень оплати і розробити механізм компенсації неминучих втрат
підприємств від неоплачених послуг;
провести аудит рівня матеріальних, трудових та інших
виробничих витрат, ефективність використання майна, виробничих
потужностей, фінансових ресурсів підприємств з метою скорочення
нераціональних витрат та зниження собівартості комунальних послуг;
переглянути нормативи споживання комунальних послуг та
прискорити перехід від оплати за нормативами до оплати згідно з
показаннями приладів обліку;
встановити економічно обґрунтовані тарифи на
житлово-комунальні послуги або запровадити механізм компенсації
втрат доходів підприємств житлово-комунального господарства в разі
затвердження таких тарифів нижчими, ніж нормативні витрати
підприємств на їх надання.
Виконання зазначених завдань дасть змогу поліпшити умови
життя населення.
Рівень забезпеченості населення малих міст основними
елементами соціальної інфраструктури на період до 2010 року
наведено в таблиці 1.
Таблиця 1 ------------------------------------------------------------------ | У середньому за рік Показник |---------------------------------- | 2000 рік | 2001-2005 | 2006-2010 | | роки | роки ------------------------------------------------------------------ Загальна площа житла, 19 21 25
кв. метрів на одного жителя
Обладнання житлового фонду,
відсотків:
централізованим 54,3 54,3 59,8
водопостачанням
централізованим 49 54 61,5
теплопостачанням
каналізацією 47,8 55,3 60,3
централізованим 75 78,9 84,8
газопостачанням
Кількість лікарняних ліжок, 70,4 73,6 80
на 10 тис. чоловік
Місткість амбулаторно- 169,4 193 240
поліклінічних закладів,
відвідувань за зміну на
10 тис. чоловік
Відсоток учнів, які 10,7 7 -
навчаються у другу зміну ------------------------------------------------------------------
Завдання розвитку соціальної сфери окремих малих міст
виконуватимуться з урахуванням їх особливостей, а саме:
у монофункціональних індустріальних та аграрно-індустріальних
центрах створюватимуться завершені комплекси об'єктів
обслуговування населення, які складаються передусім з підприємств
торгівлі, громадського харчування, поштового та електрозв'язку,
побутового обслуговування, навчальних закладів, закладів освіти та
культури, охорони здоров'я;
у малих містах - центрах вугледобування, металургійної,
хімічної промисловості, які мають несприятливу демографічну
ситуацію внаслідок зниження народжуваності та природного приросту
і в яких переважає населення старших вікових груп, особлива увага
приділятиметься розвиткові соціальних служб, медичного
обслуговування (особливо геронтологічного профілю), сфери побуту;
у малих містах - центрах розвитку електроенергетики, в тому
числі атомної, де відбувається швидке зростання чисельності
населення за рахунок природного приросту і значної частки осіб
молодших вікових груп, гострий дефіцит житла та інших об'єктів
соціальної інфраструктури буде ліквідовуватися шляхом прискорення
темпів житлового будівництва, комунального благоустрою, формування
мережі дитячих дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних
навчальних закладів. Діяльність установ та закладів медичної
допомоги, культури та організації дозвілля буде зорієнтована
передусім на забезпечення потреб дітей та матерів;
для категорії малих міст-супутників, населення яких має змогу
користуватися розвинутою сферою соціальних послуг великого міста -
центра цієї міської агломерації, розвиватимуться об'єкти
повсякденного та невідкладного попиту: станції швидкої допомоги,
аптеки, відділення соціального забезпечення, дитячі садки, школи,
магазини з продажу товарів першої необхідності;
для категорії малих міст-курортів забезпечуватиметься
подальший розвиток соціальної сфери, роль якої у таких населених
пунктах є провідною, а також розвиток пов'язаних з нею галузей та
видів діяльності. Так, поряд з лікуванням, відпочинком, туризмом
розвиватимуться наука (медична, курортологія, інтродукція рослин
тощо), фестивальна, театрально-концертна, спортивно-видовищна
діяльність, будівельна індустрія, харчова, легка, сувенірна
промисловість, виробництво будівельних матеріалів, транспорт,
роздрібна торгівля, громадське харчування та інші галузі, велика
увага приділятиметься підготовці кадрів (для охорони здоров'я,
екскурсійної справи, перекладачів тощо).
Розвиток транспорту та інженерно-технічної інфраструктури
здійснюватиметься шляхом технічного переоснащення підприємств
автомобільного та залізничного транспорту, зв'язку, аеропортів,
морських, річкових портів, реабілітації дорожніх мостів, вулиць за
рахунок виділення централізованих коштів та використання позик.
Одним із завдань соціального розвитку малих міст є охорона
культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону
культурної спадщини" ( 1805-14 ) шляхом реконструкції та
реставрації пам'яток культурної спадщини в малих містах,
формування мережі будинків ремесел з відродженням національної
культури та народних ремесел.
Реалізація зазначених заходів поряд із розвитком і
реконструкцією дорожньої мережі сприятиме створенню ефективної
індустрії туризму, удосконаленню готельного господарства,
максимальному використанню діючих зон відпочинку та лікування.
Малі міста, що належать до категорії історичних,
історико-культурних та туристичних центрів, будуть включені до
системи туристичних маршрутів держави. Одночасно з розвитком
туризму та рекреації розвиватимуться пов'язані з ними галузі та
види діяльності. Крім забезпечення розвитку туризму
стимулюватимуться: розвиток науки, підготовка кадрів (для
екскурсійної справи, перекладачів тощо), фестивальна,
театрально-концертна, спортивно-видовищна діяльність.
З метою поліпшення побутового обслуговування населення малих
міст і надання якісних послуг населенню створюватимуться
багатопрофільні підприємства всіх форм власності.
Важлива роль у розвитку малих міст належить освіті як
пріоритетній сфері соціально-економічного, духовного і культурного
розвитку суспільства.
Першочерговими завданнями у цій сфері є:
створення умов для всебічного розвитку особистості, трудової
підготовки, професійного самовизначення, формування
загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними
національно-культурними потребами обсягу знань, а також екологічне
виховання, фізичне вдосконалення;
формування соціально-культурного середовища;
приведення профілю професійно-технічної освіти у
відповідність із потребами економіки конкретного міста у
кваліфікованих та конкурентоспроможних на ринку праці працівниках;
забезпечення комп'ютеризації шкіл малих міст.
Одним із пріоритетних напрямів розвитку малих міст є фізичне
виховання населення як ефективний засіб профілактики
захворюваності та зміцнення генофонду нації. Для задоволення
потреб населення малих міст, зокрема молоді, у заняттях фізичною
культурою і спортом розширюватиметься мережа спортивних споруд,
передбачатимуться в бюджетах малих міст окремим рядком видатки на
фінансування фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи,
утримання спортивних шкіл, секцій, реалізацію проектів у межах
Національної програми інформатизації (74/98-ВР ) тощо.
З метою поліпшення медичного обслуговування населення малих
міст розвиватимуться установи сімейної медицини,
забезпечуватиметься 100-відсоткова укомплектованість лікарень
лікарями, середнім медичним персоналом та поступово
запроваджуватиметься медичне страхування згідно із законодавством.
Обсяги введення в експлуатацію в малих містах потужностей
соціальної сфери до 2010 року наведено в таблиці 2.
Таблиця 2
------------------------------------------------------------------ Показник | Усього за | У тому числі | 2004-2010 |------------------------ | роки | 2004-2005 | 2006-2010 | | роки | роки ------------------------------------------------------------------ Загальна площа житла, 38368,7 10632,3 27736,4
тис. кв. метрів
Лікарняні ліжка, одиниць 6142 1702 4440
Місткість амбулаторно- 45147 12512 32635
поліклінічних закладів,
відвідувань за зміну
Кількість телефонів 11,2 16,4 25,1
на 100 жителів ------------------------------------------------------------------
Програма реалізовуватиметься у два етапи.
На першому етапі (2004-2005 роки) передбачається
реконструкція наявної матеріальної бази соціальної сфери та
поступове збільшення обсягів будівництва нових споруд у тих
містах, де вони відсутні.



вгору