Документ 2042-19, набирає чинності, поточна редакція — Прийняття від 18.05.2017
( Остання подія — Набрання чинності, відбудеться 04.04.2018. Подивитися в історії? )


3. Забій тварин із ознаками виснаження, захворювань або перебування у стані, що становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини, а також зберігання відповідного м’яса повинні здійснюватися окремо від інших тварин та/або м’яса та з дотриманням умов, що унеможливлюють їх зараження.

4. Державний ветеринарний інспектор здійснює безпосередній нагляд за поводженням із тваринами в рамках заходів з ліквідації та контролю туберкульозу, бруцельозу, сальмонельозу та інших зоонозів.

5. Тварини, доставлені на бійню для забою, мають бути забиті на цій бійні. Якщо з технічних або інших поважних причин забій на такій бійні неможливий, державний ветеринарний інспектор має право дозволити пряме перевезення відповідних тварин для забою на іншу бійню.

Стаття 36. Рішення державного ветеринарного інспектора щодо благополуччя тварин під час здійснення державного контролю свіжого м’яса

1. Державний ветеринарний інспектор, який виявив ознаки порушення оператором ринку законодавства про здоров’я та благополуччя тварин під час забою, перевіряє застосування таким оператором ринку коригувальних дій та запобіжних заходів.

2. Державний ветеринарний інспектор, який виявив порушення законодавства про здоров’я та благополуччя тварин під час транспортування, зобов’язаний вжити необхідних заходів, встановлених законом.

3. Помічник державного ветеринарного інспектора, який виявив ознаки порушення оператором ринку законодавства про здоров’я та благополуччя тварин, зобов’язаний негайно повідомити про це державного ветеринарного інспектора та в разі необхідності до його прибуття вжити відповідних заходів, визначених частинами першою і другою цієї статті.

Стаття 37. Рішення державного ветеринарного інспектора щодо свіжого м’яса під час здійснення державного контролю

1. Державний ветеринарний інспектор визнає м’ясо не придатним для споживання людиною, якщо воно:

1) отримане із тварин, що не були піддані передзабійному огляду, крім диких тварин, які були забиті на полюванні;

2) отримане із тварин, нутрощі яких не були піддані післязабійному огляду, якщо інше прямо не передбачено цим Законом або законодавством про харчові продукти;

3) отримане із тварин, які померли до забою або в утробі, були народжені мертвими або забиті у віці до семи днів;

4) отримане внаслідок вирізання з туші точок забою;

5) отримане із тварин, заражених хворобою, що підлягає повідомленню згідно із законодавством;

6) отримане із тварин, заражених генералізованою хворобою, такою як генералізований сепсис, піемія, токсемія або віремія;

7) не відповідає мікробіологічним критеріям, встановленим законодавством;

8) має ознаки паразитичної інвазії, якщо інше не встановлено законодавством;

9) містить залишки та/або забруднюючі речовини у кількостях, що перевищують встановлені законодавством допустимі рівні;

10) отримане із тварин або туш, що містять залишки речовин, використання яких у годуванні та/або лікуванні тварин забороняється законодавством;

11) піддане знезараженню методами, забороненими законодавством;

12) оброблене іонізуючим та/або ультрафіолетовим випромінюванням, якщо така обробка заборонена законодавством;

13) містить сторонні предмети (крім матеріалу в диких тваринах, що використовується для полювання на них);

14) перевищує встановлений законодавством максимально допустимий рівень радіоактивності;

15) свідчить про патофізіологічні зміни, аномалії у консистенції, недостатній крововилив (крім диких тварин) або органолептичні патологічні зміни, зокрема чіткий статевий запах;

16) отримане із тварин, що мали ознаки виснаження;

17) містить ризиковий матеріал, якщо інше не передбачено законодавством;

18) має ознаки забруднення землею або іншого забруднення;

19) містить кров, що становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини внаслідок стану тварини, з якої отримано це м’ясо, та/або забруднюючі речовини, що потрапили в це м’ясо під час забою;

20) отримане із тварини, що не ідентифікована відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;

21) з будь-яких інших причин становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини.

Стаття 38. Державний контроль живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих

1. Компетентний орган встановлює місцезнаходження та кордони територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків.

2. Вимоги до виробництва та обігу живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

Стаття 39. Державний контроль рибних продуктів

1. Державний контроль за виробництвом та обігом рибних продуктів включає планові та позапланові інспектування суден та інших потужностей щодо дотримання оператором ринку гігієнічних та інших встановлених законодавством вимог до виробництва та обігу рибних продуктів, у тому числі до їх розвантаження, зберігання, транспортування та реалізації.

2. Державний контроль судна під прапором України, на якому здійснюється виробництво та/або обіг рибних продуктів, може здійснюватися у будь-якому місці його знаходження. Державний контроль судна, з якого розвантажуються рибні продукти та яке перебуває в порту України, може здійснюватися незалежно від прапора, під яким воно плаває.

3. Система заходів державного контролю виробництва та обігу рибних продуктів має забезпечувати:

1) інспектування на предмет відповідності рибних продуктів показникам свіжості, встановленим законодавством. У разі появи за результатами органолептичного дослідження обґрунтованої підозри щодо невідповідності рибних продуктів показникам свіжості здійснюється відбір зразків та проводяться лабораторні дослідження (випробування) для визначення рівня вмісту загальних азотлетких основ та триметиламіназоту. У разі появи за результатами органолептичного дослідження обґрунтованої підозри щодо наявності в рибних продуктах інших небезпечних факторів здійснюється відбір зразків та проводяться лабораторні дослідження (випробування) на предмет наявності таких факторів;

2) моніторинг рибних продуктів для визначення рівня вмісту гістаміну, залишків та забруднюючих речовин, а також наявності паразитів;

3) інспектування та інші заходи державного контролю з метою недопущення обігу рибних продуктів, отриманих із отруйних риб родин Tetraodontidae, Molidae, Diodontidae та Canthigasteridae. Свіжі, приготовані, заморожені чи перероблені рибні продукти, отримані із водних тварин, що належать до родини Gempylidae, зокрема Ruvettus pretiosus та Lepidocybium flavobrunneum, можуть реалізовуватися та перебувати в обігу лише запакованими та за наявності маркування, яке містить інформацію для споживача про способи приготування таких рибних продуктів та про ризик, пов’язаний із вмістом речовин, що мають потенційно шкідливі гастроентерологічні наслідки. Звичайна назва рибних продуктів на етикетці повинна супроводжуватися їх науковою назвою. Забороняється обіг рибних продуктів, що містять біотоксини, такі як Ciguatera, або інші види токсинів, які становлять загрозу для здоров’я людини, крім рибних продуктів, отриманих із живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, якщо такі продукти вироблені з дотриманням гігієнічних вимог, встановлених законодавством для цих видів продуктів.

4. Рибні продукти визнаються не придатними для споживання людиною, якщо:

1) за результатами органолептичних досліджень, лабораторних досліджень (випробувань) на наявність паразитів встановлено невідповідність рибних продуктів законодавству;

2) у їстівних частинах рибних продуктів містяться забруднюючі речовини або залишки у кількості, що перевищує рівень, встановлений законодавством або розрахований на підставі обсягу очікуваного (допустимого) щоденного (щотижневого) споживання людиною таких продуктів;

3) рибні продукти не відповідають вимогам пункту 3 частини третьої цієї статті;

4) рибні продукти отримані із живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, вміст біотоксинів у яких перевищує рівень, встановлений законодавством;

5) державний ветеринарний інспектор має достатні підстави вважати, що з будь-яких інших причин рибні продукти становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини.

Стаття 40. Державний контроль сирого молока та молозива

1. Тварини, що використовуються для виробництва сирого молока та/або молозива, підлягають державному контролю, що здійснюється державним ветеринарним інспектором або уповноваженим ветеринаром з метою перевірки дотримання законодавства щодо виробництва сирого молока та/або молозива, стану здоров’я тварин та використання ветеринарних препаратів.

2. Господарства, де утримуються тварини, що використовуються для виробництва сирого молока та/або молозива, підлягають державному контролю з метою перевірки дотримання операторами ринку гігієнічних вимог, встановлених законодавством про харчові продукти. У разі виявлення порушення гігієнічних вимог державний ветеринарний інспектор вживає заходів, спрямованих на впровадження оператором ринку коригувальних дій.

3. Під час державного контролю беруться до уваги результати лабораторних досліджень (випробувань) показників безпечності сирого молока та/або молозива, проведених оператором ринку або на його замовлення.

4. Оператор ринку зобов’язаний розробити та впровадити процедури періодичної перевірки сирого молока для визначення рівня загального бактеріологічного забруднення та/або кількості соматичних клітин. Якщо за результатами такої перевірки виявляється невідповідність, оператор ринку має негайно повідомити про це компетентний орган. Якщо протягом трьох місяців з дати такого повідомлення зазначену невідповідність не усунуто, відправлення сирого молока з відповідного господарства забороняється. Така заборона застосовується до моменту надання оператором ринку компетентному органу підтвердження усунення невідповідності.

Розділ VII
ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ НА КОРДОНІ ТА В КРАЇНАХ-ЕКСПОРТЕРАХ

Стаття 41. Вимоги щодо ввезення (пересилання) вантажів із продуктами на митну територію України

1. Здійснення державного контролю продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, забезпечується компетентним органом відповідно до законодавства.

2. Якщо інше не передбачено законодавством, вантажі із продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, підлягають заходам державного контролю, що здійснюються державним ветеринарним інспектором у формі перевірок на призначеному прикордонному інспекційному посту.

3. Заходи державного контролю харчових продуктів тваринного походження та кормів тваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, повинні охоплювати всі вимоги законодавства про харчові продукти та корми (вимоги до безпечності та гігієни, маркування, простежуваності, вимоги до харчових та кормових добавок, вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами тощо) та здійснюватися з урахуванням вимог статей 59-62 цього Закону.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує перелік продуктів (із зазначенням їх коду згідно з УКТ ЗЕД, назви та, за необхідності, інших характеристик), які підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах.

5. Ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів із продуктами, включеними до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку, дозволяється тільки через призначені прикордонні інспекційні пости.

6. Вантаж із продуктами приймається до перевірки державним ветеринарним інспектором, якщо оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надіслала щонайменше за один робочий день на відповідний призначений прикордонний інспекційний пост повідомлення в електронному або письмовому вигляді про його надходження, що містить усю необхідну інформацію (опис продуктів у вантажі, копії міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, орієнтовний час прибуття вантажу на призначений прикордонний інспекційний пост), або відповідну заповнену частину загального ветеринарного документа на ввезення.

7. Вантаж із продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост, повинен супроводжуватися оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, а також оригіналом загального ветеринарного документа на ввезення, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Загальний ветеринарний документ на ввезення заповнюється англійською та українською мовами, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхніх адрес, торговельної марки та назви (опису) продукту, зазначення яких українською мовою не є обов’язковим. Оригінали міжнародного сертифіката та інших документів (крім загального ветеринарного документа на ввезення), які вимагаються згідно із законом, залишаються на призначеному прикордонному інспекційному посту.

8. Вимоги частин першої - сьомої цієї статті не поширюються на продукти, які:

1) складають частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними, походять з країни, ввезення з якої не заборонено, і загальна маса/кількість яких у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;

2) походять з країни, ввезення з якої не заборонено, та пересилаються фізичним особам, за умови, що відповідні продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності, а їх загальна маса/кількість у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;

3) знаходяться на борту транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень, та призначені для споживання персоналом і пасажирами, за умови, що вони не ввозяться на митну територію України. Такі продукти або отримані з них у процесі приготування харчових продуктів відходи повинні бути знищені при розвантаженні, крім випадків їх перевантаження безпосередньо з транспортного засобу, що використовується для міжнародних перевезень, на інший у тому самому порту та під тим самим митним наглядом;

4) пройшли термічну обробку у герметично закритому контейнері до значення F0 не нижче 3,00, загальна маса/кількість яких у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України, та які:

а) становлять частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними;

б) пересилаються малими партіями фізичним особам за умови, що такі продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності;

5) ввозяться (пересилаються) як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень за умови попереднього надання компетентному органу інформації про такі продукти та отримання дозволу компетентного органу на відповідне ввезення (пересилання) у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

9. Продукти, ввезені (переслані) на митну територію України згідно з пунктом 5 частини восьмої цієї статті, після їх використання за призначенням повинні бути знищені або вивезені (переслані) за межі України у спосіб, що унеможливлює заподіяння шкоди здоров’ю людини та/або тварини. Правила поводження з продуктами, ввезеними (пересланими) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

10. Композитні продукти, не включені до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, контролюються у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

11. Не підлягають включенню до переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, композитні продукти, які відповідають одночасно таким умовам:

1) не містять у своєму складі м’ясних продуктів;

2) складаються менше ніж наполовину з переробленого молочного продукту та є придатними для тривалого зберігання при температурі навколишнього середовища або під час виробництва були піддані кулінарній чи термічній обробці всього продукту у спосіб, за якого відбувається повна денатурація сировини, або з переробленого рибного чи яєчного продукту;

3) запаковані або герметично закриті в чистих контейнерах;

4) містять маркування українською мовою та супроводжуються документом, що в сукупності забезпечує надання інформації про категорію/вид композитного харчового продукту, країну походження, виробника, інгредієнти, обсяг і кількість упаковок композитного харчового продукту.

Стаття 42. Перевірка вантажів із продуктами на призначеному прикордонному інспекційному посту

1. Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, здійснює такі перевірки вантажів з продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України:

1) документальну перевірку кожного вантажу;

2) перевірку відповідності кожного вантажу, яка включає:

а) у разі ввезення продуктів у контейнерах: перевірку неушкодженості опломбування, здійсненого представником компетентного органу країни-експортера, якщо це вимагається законодавством, та відповідності нанесеної на контейнерах інформації тій, що вказана у міжнародному сертифікаті та інших документах, які вимагаються згідно із законом;

б) в усіх інших випадках - перевірку наявності печаток, офіційних позначок та позначки придатності, які вказують країну та потужність походження цих продуктів, а також їх відповідності печаткам та позначкам, що містяться на міжнародному сертифікаті та на інших документах, які вимагаються згідно із законом. Щодо первинно запакованих або запакованих продуктів здійснюється перевірка спеціального маркування, передбаченого законодавством;

3) фізичну перевірку кожного вантажу, крім випадків застосування зменшеної періодичності фізичних перевірок, затвердженої відповідно до цього Закону. Незалежно від затвердженої періодичності фізична перевірка вантажу обов’язково проводиться у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності.

2. Документальні перевірки вантажів з продуктами проводяться відповідно до таких правил:

1) для кожного вантажу державний ветеринарний інспектор встановлює режим поводження, відповідно до якого відбуватиметься відповідний контроль;

2) кожен міжнародний сертифікат та інший документ, що вимагається згідно із законом, перевіряється з метою підтвердження, що такий сертифікат та інший документ:

а) є оригіналом відповідно міжнародного сертифіката та іншого документа, що вимагається згідно із законом;

б) виданий компетентним органом країни, яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України (для міжнародного сертифіката);

в) має зовнішній вигляд та зміст, що відповідають формі, яка затверджена (узгоджена) для відповідного виду продукту;

г) правильно заповнений;

ґ) виданий на продукт, що походить з потужності, яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України;

д) підписаний представником компетентного органу країни походження або країни-експортера (для міжнародного сертифіката);

3) перевіряється, чи правильно заповнена відповідна частина загального ветеринарного документа на ввезення і чи зазначена у ній інформація відповідає інформації, зазначеній в інших документах, що супроводжують вантаж.

3. Після завершення необхідних перевірок вантажу з продуктами державний ветеринарний інспектор:

1) заповнює відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення, підписує його та засвідчує печаткою;

2) підписує та засвідчує печаткою копію цього документа та повертає його оригінал оператору ринку;

3) надає митному органу інформацію, необхідну для митного оформлення та митного контролю вантажу, або вносить її до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.

4. Митне оформлення вантажів із продуктами завершується лише після пред’явлення митному органу оригіналу загального ветеринарного документа на ввезення або внесення державним ветеринарним інспектором інформації, необхідної для митного оформлення та митного контролю вантажу, до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 43 цього Закону.

5. Якщо інше не передбачено цим Законом, продукти, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України через призначені прикордонні інспекційні пости, можуть бути випущені в обіг, лише якщо результати документальної перевірки, перевірки відповідності, а також фізичної перевірки (якщо така є необхідною) підтверджують їх відповідність законодавству.

6. Компетентний орган забезпечує зберігання на призначеному прикордонному інспекційному посту оригіналів міжнародного сертифіката та інших документів, що вимагаються згідно із законом, а також копії загального ветеринарного документа на ввезення протягом щонайменше трьох років.

7. Вантаж з продуктами повинен супроводжуватися оригіналом загального ветеринарного документа на ввезення протягом усього періоду, коли він перебуває під митним контролем та/або прямує до зазначеного в такому документі місця призначення на митній території України.

8. У разі поділу вантажу з продуктами на частини до кожної з них застосовуються положення частин третьої - сьомої цієї статті.

Стаття 43. Фізична перевірка вантажів із продуктами

1. Фізична перевірка вантажів із продуктами здійснюється з метою з’ясування відповідності стану продуктів їх характеристикам, зазначеним у міжнародному сертифікаті та інших документах, що вимагаються згідно із законом, а також визначення відповідності таких продуктів іншим вимогам законодавства.

Фізична перевірка може включати такі види досліджень (випробувань):

1) прості дослідження (випробування);

2) та/або лабораторні дослідження (випробування).

2. Незалежно від виду продукту його фізична перевірка має включати такі дії:

1) перевірка умов перевезення та транспортних засобів для визначення, зокрема, переривання ланцюга холодного зберігання або будь-якої іншої невідповідності;

2) зважування вантажу і порівняння фактичної ваги вантажу та ваги, зазначеної у міжнародному сертифікаті та в іншому документі, що супроводжує продукт (за необхідності);

3) перевірка пакувальних матеріалів та маркування на упаковці на їх відповідність законодавству;

4) перевірка температури, що вимагається законодавством, на предмет її дотримання під час перевезення продуктів;

5) перед проведенням органолептичних досліджень, простих фізичних і хімічних досліджень та лабораторних досліджень (випробувань) огляд 1 відсотка предметів/упаковок у вантажі, але не менше двох та не більше десяти предметів/упаковок, а у разі насипних продуктів - щонайменше п’яти зразків, відібраних з різних частин вантажу. Вантаж може бути частково розвантажений для забезпечення доступу до всіх його частин, якщо це необхідно для доступу до відповідних предметів/упаковок або відбору зразків.

3. Якщо результати лабораторних досліджень (випробувань), які здійснюються в межах фізичної перевірки вантажу з продуктами, не можуть бути отримані негайно, але в результаті документальної перевірки і перевірки відповідності не виявлено загрози для життя та/або здоров’я людини та/або тварини, державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту дозволяє випуск вантажу у вільний обіг. Державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту повідомляє про відправлення такого вантажу державного інспектора, відповідального за потужність призначення вантажу, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.

У разі отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань), які свідчать про небезпечність вантажу, відповідні продукти відкликаються з обігу оператором ринку за його рахунок.

Якщо лабораторні дослідження (випробування) здійснюються у випадках, визначених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 45 цього Закону, випуск вантажу з продуктами у вільний обіг до отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань) забороняється.

4. Під час проведення фізичної перевірки транспортні засоби з вантажами з продуктами повинні повністю розвантажуватися виключно у разі, якщо:

1) вантаж із продуктами завантажено у такий спосіб, що одержати доступ до всього вантажу за допомогою лише одного часткового розвантаження неможливо;

2) під час органолептичних або простих фізичних та хімічних досліджень зразків було виявлено їх невідповідність;

3) щодо попереднього вантажу цього оператора ринку було встановлено невідповідність;

4) існує обґрунтована підозра щодо невідповідності.

5. Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, підтверджує завершення фізичної перевірки шляхом закриття та офіційного засвідчення печаткою всіх відкритих упаковок та шляхом повторного опломбування всіх контейнерів із занесенням номера пломби до товарно-транспортної накладної.

6. Якщо результати перевірки вантажів з продуктами підтверджують грубе або систематичне порушення законодавства, компетентний орган вживає таких заходів:

1) повідомляє інші призначені прикордонні інспекційні пости про відповідні вантажі, у тому числі про походження і характеристики небезпечних продуктів;

2) забезпечує фізичну перевірку, у тому числі відбір зразків та лабораторні дослідження (випробування), наступних 10 вантажів з продуктами того самого походження. Якщо такі перевірки підтверджують невідповідність, до вантажу з продуктами або його частини застосовуються положення статті 54 цього Закону;

3) вживає заходів для визначення причин виявлених порушень.

Стаття 44. Зменшення періодичності фізичних перевірок вантажів з продуктами

1. Компетентний орган встановлює меншу, ніж 100 відсотків, періодичність фізичних перевірок вантажів із продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, якщо вони відповідають таким вимогам:

1) походять з країни, що внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України;

2) походять із потужності, яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України;

3) супроводжуються оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом.

2. Компетентний орган перед прийняттям рішення про зменшення періодичності фізичних перевірок повинен врахувати:

1) гарантії, надані країною-експортером щодо її всієї чи окремої території (зони або компартмента) стосовно відповідності вимогам законодавства України, включаючи ті, що стосуються залишків;

2) стан здоров’я тварин та загальний стан здоров’я в країні-експортері;

3) заходи, що застосовуються в країні-експортері у сферах державного моніторингу та боротьби з хворобами;

4) структуру, професійні навички, незалежність та кваліфікацію персоналу компетентного органу країни-експортера;

5) відповідність мінімальним вимогам до гігієни виробництва;

6) вид продукту та його потенційний ризик для здоров’я;

7) результати державного контролю, проведеного компетентним органом у країні-експортері;

8) результати здійснених перевірок при ввезенні (пересиланні) продуктів з країни-експортера на митну територію України;

9) проведений щодо відповідних продуктів аналіз ризику.

3. Зменшення періодичності фізичних перевірок також здійснюється відповідно до угоди про еквівалентність, укладеної між компетентним органом та компетентним органом країни-експортера.

4. Компетентний орган забезпечує проведення фізичних перевірок зі зменшеною періодичністю у спосіб, що не дозволяє оператору ринку передбачити, який вантаж буде підданий таким перевіркам.

Стаття 45. Лабораторні дослідження (випробування)

1. Лабораторні дослідження (випробування) зразків, відібраних під час фізичної перевірки вантажу, проводяться виключно у разі, якщо:

1) останній попередній вантаж, що походить з тієї самої потужності, за результатами лабораторного дослідження (випробування) визнано небезпечним;

2) компетентним органом отримано офіційну інформацію, у тому числі через Систему швидкого повідомлення про загрози, пов’язані з харчовими продуктами та кормами (The Rapid Alert System for Food and Feed - RASFF), про появу (наявність) в країні-експортері небезпечного фактора, який може бути присутнім у вантажі, що ввозиться (пересилається) на митну територію України;

3) лабораторне дослідження (випробування) передбачено щорічним планом державного моніторингу, щорічним планом державного контролю або рішенням компетентного органу про затвердження періодичності лабораторних досліджень (випробувань) вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України;

4) за результатами огляду, органолептичних досліджень або простих фізичних та хімічних досліджень вантажу з’явилася обґрунтована підозра щодо невідповідності;

5) спеціальні умови імпорту передбачають лабораторні дослідження (випробування) відповідних вантажів.

Стаття 46. Призначені прикордонні інспекційні пости

1. Перелік призначених прикордонних інспекційних постів із зазначенням їх місцезнаходження та видів продуктів, які переміщуються через такі пости, затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Для затвердження призначений прикордонний інспекційний пост повинен відповідати таким вимогам:

1) розташування у пункті пропуску через державний кордон України. У разі географічних обмежувальних чинників (розвантажувальна пристань, гірський перевал тощо) можливим є розташування призначеного прикордонного інспекційного поста на певній відстані від пункту пропуску через державний кордон України, а на залізничному транспорті - на першій станції, визначеній Кабінетом Міністрів України;

2) перебування під керівництвом державного ветеринарного інспектора, який працює на цьому посту та є відповідальним за проведення державного контролю на кордоні;

3) наявність персоналу, необхідного для перевірки документів, що супроводжують вантаж із продуктами;

4) наявність державних ветеринарних інспекторів та кваліфікованого допоміжного персоналу, кількість якого є достатньою для здійснення документальної перевірки, перевірок відповідності та фізичних перевірок вантажів із продуктами;

5) наявність персоналу, достатнього для відбору зразків, необхідних для проведення досліджень (випробувань);

6) наявність достатньо великих приміщень у розпорядженні персоналу, відповідального за здійснення перевірок;

7) наявність обладнання для розвантажування, відбору зразків та проведення досліджень (випробувань);

8) наявність приміщень та обладнання, що відповідають вимогам гігієни, для відбору зразків та проведення досліджень (випробувань) відповідно до законодавства;

9) наявність доступу до послуг уповноваженої лабораторії для проведення лабораторних досліджень (випробувань) зразків, відібраних на цьому призначеному прикордонному інспекційному посту;

10) наявність приміщень та холодильних камер для зберігання зразків продуктів, відібраних для досліджень (випробувань) та/або продуктів, які не було дозволено для випуску у вільний обіг державним ветеринарним інспектором цього призначеного прикордонного інспекційного поста;

11) наявність обладнання для швидкого обміну інформацією, зокрема з іншими призначеними прикордонними інспекційними постами, через інформаційно-телекомунікаційну систему компетентного органу;

12) наявність доступу до потужностей, на яких здійснюється знищення та переробка продуктів.

3. Перелік призначених прикордонних інспекційних постів може змінюватися:

1) шляхом додавання будь-яких нових призначених прикордонних інспекційних постів, які були перевірені компетентним органом та визнані такими, що відповідають вимогам частини другої цієї статті;

2) шляхом вилучення призначеного прикордонного інспекційного поста, який було перевірено компетентним органом та визнано таким, що становить загрозу для здоров’я людини або не відповідає іншим вимогам частини другої цієї статті.

4. Компетентний орган оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті перелік призначених прикордонних інспекційних постів із зазначенням їх місцезнаходження та видів продуктів, що переміщуються через такі пости, та оновлює зазначену інформацію у разі її зміни протягом трьох робочих днів.

5. У разі встановлення компетентним органом невідповідності призначеного прикордонного інспекційного поста визначеним цим Законом вимогам Кабінет Міністрів України за поданням компетентного органу вилучає такий пост із відповідного переліку.

Стаття 47. Інформаційне забезпечення здійснення державного контролю на кордоні

1. Компетентний орган забезпечує доступ призначених прикордонних інспекційних постів та призначених пунктів пропуску до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, яка забезпечує обмін інформацією з інформаційно-телекомунікаційною системою митного органу.

2. Відомості про результати здійснення державного контролю на призначених прикордонних інспекційних постах та призначених пунктах пропуску вносяться до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.

3. Доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу також забезпечується для державного ветеринарного інспектора на митному складі, затвердженому для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству, державного ветеринарного інспектора у пункті призначення вантажу у випадках, передбачених частиною третьою статті 51 цього Закону, а також для інших осіб, якщо це необхідно для виконання вимог цього Закону.

4. Інформаційно-телекомунікаційна система компетентного органу та відповідне програмне забезпечення є об’єктами права державної власності.

Стаття 48. Вимоги до транзиту (переміщення) вантажів із продуктами через територію України

1. Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, дозволяє транзит (переміщення) вантажу з продуктами, призначеними для третьої країни, через територію України лише за таких умов:

1) продукти надходять з країни, ввезення з якої на територію України не заборонено, крім випадків перевантаження вантажу з продуктами з одного літака на інший або з одного судна на інше в межах митної зони одного й того самого аеропорту або порту з метою подальшого переміщення без зупинок територією України;

2) оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, гарантує шляхом надання загального ветеринарного документа на ввезення, що країна призначення вантажу з продуктами дозволить його ввезення на свою територію, а у разі відмови у такому ввезенні - вантаж буде повернуто до країни, з якої він надійшов в Україну;

3) вантаж з продуктами супроводжується оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом;

4) результати документальної перевірки, перевірки відповідності та за необхідності фізичної перевірки вантажу з продуктами підтверджують його відповідність законодавству. Фізична перевірка вантажу з продуктами проводиться лише у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності.

2. Документальна перевірка та перевірка відповідності вантажу з продуктами, що ввозиться на територію України морським або повітряним транспортом, не здійснюється, якщо:

1) вантаж з продуктами не розвантажується, а перевірка товарно-транспортних документів не дає підстав для підозри щодо невідповідності;

2) або вантаж з продуктами перевантажується з одного літака на інший або з одного судна на інше у межах зони митного контролю одного й того самого аеропорту або порту.

3. Вантаж з продуктами, що ввозиться на територію України автомобільним, залізничним або водним транспортом, повинен:

1) переміщуватися під митним наглядом відповідно до встановлених процедур до призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж з продуктами буде вивезено за межі України, та супроводжуватися документами, зазначеними у пункті 3 частини першої цієї статті;

2) після залишення призначеного прикордонного інспекційного посту, через який його було ввезено на територію України, переміщуватися без розвантаження або поділу в транспортних засобах або контейнерах, опломбованих компетентним органом країни-експортера. Під час переміщення не дозволяється жодних дій з вантажем із продуктами, крім випадків виходу з ладу транспортного засобу або неможливості його використання з інших поважних причин, що зумовлює необхідність перевантаження продуктів на інший транспортний засіб. Таке перевантаження здійснюється під наглядом державного ветеринарного інспектора у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини;

3) залишити територію України через зазначений у загальному ветеринарному документі на ввезення призначений прикордонний інспекційний пост протягом 30 днів з моменту ввезення на територію України.

4. Державний ветеринарний інспектор, який дозволяє транзит (переміщення) вантажу з продуктами через територію України, повідомляє про це державного ветеринарного інспектора призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж має залишити територію України, шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.

Компетентний орган забезпечує зберігання на призначеному прикордонному інспекційному посту копій міжнародного сертифіката, загального ветеринарного документа на ввезення та інших документів, що вимагаються згідно із законом, якими супроводжувався вантаж з продуктами, протягом щонайменше трьох років.

5. Державний ветеринарний інспектор прикордонного інспекційного посту, через який вантаж із продуктами залишає територію України, ставить на загальному ветеринарному документі на ввезення відмітку про вивезення зазначеного вантажу за межі України та надсилає копію цього документа до призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж було ввезено.

6. Якщо державного ветеринарного інспектора призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж із продуктами було ввезено на територію України, не було повідомлено про його вивезення за межі України у строк, зазначений у пункті 3 частини третьої цієї статті, він передає питання на розгляд митного органу, що здійснює необхідне розслідування для визначення місцезнаходження вантажу.

7. Витрати, пов’язані з транзитом (переміщенням) вантажів з продуктами, покладаються на особу, відповідальну за вантаж.

8. Між призначеними прикордонними інспекційними постами, через які вантаж із продуктами ввозиться на територію України та вивозиться за її межі, забезпечується належний обмін інформацією, у тому числі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.

Стаття 49. Вантажі з продуктами, що призначаються для оформлення в режимі митного складу, вільної митної зони

1. Вантажі з продуктами, що ввозяться (пересилаються) з іншої країни та призначаються для оформлення в режимі митного складу, вільної митної зони, приймаються до перевірки державним ветеринарним інспектором, якщо оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надіслала повідомлення про його надходження на відповідний призначений прикордонний інспекційний пост. Зазначені вантажі мають супроводжуватися оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом.

2. Вантажі з продуктами, зазначеними у частині першій цієї статті, підлягають документальній перевірці та перевірці відповідності. Фізична перевірка вантажу з продуктами проводиться лише у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності.

3. Якщо за результатами перевірок, зазначених у частині другій цієї статті, встановлено відповідність вантажу з продуктами законодавству, державний ветеринарний інспектор заповнює відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення.

4. Якщо за результатами перевірок, зазначених у частині другій цієї статті, встановлено невідповідність вантажу з продуктами законодавству, державний ветеринарний інспектор заповнює відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення із зазначенням у ньому виявленої невідповідності та проставленням відмітки про заборону переміщення зазначеного вантажу до митних складів, вільних митних зон або відмітки про дозвіл на таке переміщення.

Державний ветеринарний інспектор має право дозволити переміщення вантажу з продуктами, щодо якого встановлено невідповідність, до митного складу, вільної митної зони, лише якщо:

1) продукти не походять із країни, ввезення з якої цих продуктів заборонено;

2) митні склади та склади у вільних митних зонах затверджені компетентним органом для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству.

Вантажі з продуктами, переміщення яких до митних складів, вільних митних зон заборонено державним ветеринарним інспектором, підлягають поверненню до країни-експортера, знищенню, переробці або іншому поводженню відповідно до законодавства.

5. Компетентний орган забезпечує, щоб зазначені у частині четвертій цієї статті вантажі з продуктами, які ввозяться на митний склад, зберігаються на ньому та вивозяться з нього, перебували під його постійним наглядом з метою недопущення їх неконтрольованого вивезення, будь-якої підміни або заміни, зміни у пакуванні, підготовки до випуску у вільний обіг або переробки.

6. Усі витрати, які виникають згідно з цією статтею, у тому числі пов’язані із здійсненням заходів державного контролю, покладаються на оператора ринку або особу, відповідальну за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.

7. Компетентний орган затверджує митні склади, склади у вільних митних зонах, призначені для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству, та веде їх реєстр у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

8. Порядок проведення перевірок, які здійснюються при надходженні та відправленні вантажів із продуктами, які не відповідають законодавству, до митних складів, вільних митних зон, порядок перевезення та знищення таких вантажів, умови зберігання та поводження з ними затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 50. Вимоги до митних складів, складів у вільних митних зонах, призначених для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству

1. Митні склади, склади у вільних митних зонах, призначені для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству, мають відповідати таким вимогам:

1) становити собою закритий простір з пунктами входу та виходу, що перебувають під постійним контролем керівництва складу. Якщо склад розташовано у вільній митній зоні, вся зона має бути закритою та перебувати під постійним митним контролем;

2) перебувати під постійним контролем компетентного органу;

3) забезпечувати щоденний облік зберігання вантажів з продуктами, що ввозяться на склад та вивозяться з нього, із зазначенням відомостей про вид та кількість продуктів у вантажі, найменування (прізвища, імені, по батькові) та адреси одержувача. Такі відомості мають зберігатися принаймні три роки;

4) мати складські та/або холодильні приміщення, в яких забезпечується зберігання продуктів, що не відповідають законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, окремо від інших продуктів;

5) мати приміщення для персоналу, який здійснює перевірки;

6) мати засоби зв’язку та забезпечувати їх доступність для державного ветеринарного інспектора;

7) мати статус "митний склад", отриманий у порядку, встановленому митним законодавством.

2. У разі невідповідності вимогам, передбаченим частиною першою цієї статті, компетентний орган виключає митний склад, склад у вільній митній зоні з відповідного реєстру.

Стаття 51. Реімпорт вантажів із продуктами

1. Державний ветеринарний інспектор дозволяє реімпорт вантажів із продуктами, які вивезені (переслані) за межі митної території України та яким було відмовлено у ввезенні іншою країною, якщо:

1) продукти супроводжуються оригіналом міжнародного сертифіката або його копією, засвідченою компетентним органом України або іншої країни, та іншими документами, які вимагаються згідно із законом, а також документом, заповненим та підписаним оператором ринку, в якому зазначаються підстави відмови у ввезенні та гарантується, що вимоги зберігання та перевезення продуктів були дотримані та що зазначені продукти не підлягали жодній переробці, обробці, зміні стану та іншому поводженню з ними, крім розвантаження та іншого поводження, пов’язаного із здійсненням державного контролю вантажу компетентним органом країни призначення; опломбовані контейнери супроводжуються документом перевізника, яким гарантується, що вміст контейнера не підлягав жодній переробці, обробці, зміні стану та іншому поводженню, крім розвантаження та іншого поводження, пов’язаного із здійсненням державного контролю вантажу компетентним органом країни призначення;

2) документальна перевірка, перевірка відповідності та за необхідності фізична перевірка вантажу з продуктами підтверджують його відповідність законодавству. Фізична перевірка вантажу з продуктами проводиться лише у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності;

3) вантаж повертається безпосередньо до потужності походження вантажу;

4) вантаж із продуктами перевозиться у герметичних транспортних засобах (контейнерах), опломбованих державним ветеринарним інспектором у спосіб, що забезпечує можливість встановлення факту відчинення опломбованої частини транспортного засобу особою, яка не має для цього необхідних повноважень.

2. Державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного поста, через який ввозиться вантаж з продуктами, повідомляє про відправлення такого вантажу державного ветеринарного інспектора, відповідального за потужність походження вантажу, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.

3. Державний ветеринарний інспектор, відповідальний за потужність походження вантажу з продуктами, знімає пломбу з вантажу після його прибуття на таку потужність та повідомляє про це державного ветеринарного інспектора призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж було ввезено, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.

4. Усі витрати, які виникають згідно із цією статтею, включаючи вартість державного контролю, покладаються на оператора ринку або на особу, відповідальну за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.

Стаття 52. Вантажі з неприйнятними міжнародними сертифікатами

1. Якщо під час проведення державного контролю вантажу з продуктами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, з’являється обґрунтована підозра щодо невідповідності міжнародного сертифіката вимогам, установленим пунктом 2 частини другої статті 42, статтею 55 цього Закону (неприйнятний міжнародний сертифікат), та/або встановлюється невідповідність продуктів у вантажі тим, що зазначені у міжнародному сертифікаті, державний ветеринарний інспектор повідомляє про це компетентний орган та забезпечує контроль за зберіганням такого вантажу на призначеному прикордонному інспекційному посту.

2. Компетентний орган протягом 24 годин повідомляє оператора ринку (імпортера) або особу, відповідальну за вантаж, про появу обставин, визначених у частині першій цієї статті, а також встановлює зв’язок з компетентним органом, який видав міжнародний сертифікат, з метою проведення консультацій щодо подальших дій із таким вантажем.

3. Якщо компетентний орган, який видав міжнародний сертифікат, підтверджує його прийнятність, відповідний вантаж підлягає фізичній перевірці.

4. Якщо за результатами консультацій з компетентним органом, який видав міжнародний сертифікат, встановлено, що останній є неприйнятним, особі, відповідальній за вантаж, відмовляється у його ввезенні (пересиланні) на митну територію України, а подальше поводження з таким вантажем здійснюється відповідно до статті 54 цього Закону.

Стаття 53. Обмеження ввезення (пересилання) вантажів з продуктами на митну територію України

1. У разі спалаху на території іншої країни хвороб, внесених до списку хвороб, затвердженого МЕБ, чи інших хвороб, які становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини, або у разі виявлення таких хвороб у вантажі з продуктами компетентний орган має право залежно від рівня загрози вжити один із таких заходів:

1) заборонити ввезення (пересилання) вантажів із продуктами з усієї території зазначеної країни або її окремої частини (зони або компартмента) та, за необхідності, з країни транзиту;

2) встановити спеціальні умови щодо вантажів з продуктами, які надходять з цієї країни або її окремої території (зони або компартмента).

2. Якщо за результатами державного контролю встановлено, що вантаж з продуктами становить загрозу для здоров’я людини, державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного поста негайно вживає таких заходів:

1) затримує вантаж з продуктами та приймає рішення про поводження з ним;


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору