Про безпечність та гігієну кормів
Закон України від 21.12.20172264-VIII
Документ 2264-VIII, поточна редакція — Прийняття від 21.12.2017
( Остання подія — Набрання чинності, відбудеться 19.01.2020. Подивитися в історії? )

Якщо знак для товарів і послуг у маркуванні відсутній, оператором ринку, відповідальним за маркування корму, є оператор ринку, який вводить корм в обіг.

6. Зазначення у маркуванні відомостей, передбачених пунктами 3-5 та 7 частини третьої цієї статті, не є обов’язковим, якщо кінцевий користувач та/або оператор ринку, який виступає покупцем, при укладенні договору щодо придбання корму письмово підтвердить, що він не вимагає зазначеної інформації.

7. При маркуванні фасованих (запакованих) кормів відомості, передбачені пунктами 3-5 частини третьої цієї статті, можуть наноситися безпосередньо на упаковку, а не на етикетку. У такому разі на етикетці має бути чітко зазначено, в якому місці вказані ці відомості.

8. Кормові матеріали та кормові суміші, які перебувають в обігу насипом або в незакритих упаковках чи контейнерах відповідно до статті 34 цього Закону, повинні супроводжуватися документами, що містять інформацію, яка відповідно до вимог цього Закону повинна бути представлена в маркуванні.

9. Відомості, передбачені пунктами 2, 3, 6 і 7 частини третьої цієї статті, щодо фасованих (запакованих) кормів для домашніх тварин, що реалізовуються кількома контейнерами, можуть наноситися на зовнішню упаковку, а не на кожний контейнер окремо, за умови, що сукупна загальна вага всієї упаковки не перевищує 10 кілограмів.

10. Порядок маркування кормів, призначених для тварин, які утримуються для наукових та експериментальних цілей, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.

11. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, затверджує дозволені відхилення між наведеними у маркуванні значеннями складу кормового матеріалу та/або кормової суміші та значеннями, встановленими під час здійснення державного контролю.

12. На виконання пунктів 6 та 7 частини третьої цієї статті центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, встановлює вимоги щодо маркування кормових добавок у кормових матеріалах та кормових сумішах для продуктивних та непродуктивних тварин, а також вимоги щодо зазначення у маркуванні вмісту вологи у кормах.

Стаття 24. Спеціальні вимоги до маркування кормових матеріалів

1. Маркування кормових матеріалів повинно містити:

1) назву кормового матеріалу з урахуванням вимог частини третьої статті 25 цього Закону;

2) інформацію про особливості складу кормового матеріалу (обов’язкову декларацію), зазначену згідно з вимогами для відповідної категорії кормових матеріалів, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.

2. Замість інформації, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, можуть наводитися відомості, що містяться в Державному каталозі кормових матеріалів, за умови відповідності кормового матеріалу положенням Державного каталогу кормових матеріалів щодо відповідної категорії кормових матеріалів.

3. У разі включення кормових добавок до складу кормових матеріалів маркування таких кормових матеріалів повинно містити:

1) інформацію про види або категорії тварин, для яких призначено даний кормовий матеріал, якщо відповідні кормові добавки не були дозволені для всіх видів тварин або дозволені із максимальними обмеженнями для деяких видів тварин;

2) інструкції щодо належного використання кормових матеріалів з урахуванням вимог частини четвертої статті 23 цього Закону, якщо встановлено максимальний вміст у кормових матеріалах відповідних кормових добавок;

3) мінімальний строк зберігання кормових добавок, крім технологічних кормових добавок.

4. Зазначення у маркуванні відомостей, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті, не є обов’язковим, якщо кінцевий користувач та/або оператор ринку, який виступає покупцем, при укладенні договору про придбання корму письмово підтвердить, що він не вимагає зазначеної інформації.

5. При маркуванні фасованих (запакованих) кормових матеріалів відомості, передбачені пунктом 3 частини третьої цієї статті, можуть наноситися безпосередньо на упаковку, а не на етикетку. У такому разі на етикетці має бути чітко зазначено, в якому місці вказані ці відомості.

6. Зазначення у маркуванні відомостей, передбачених пунктами 3-5 і 7 частини третьої статті 23 цього Закону, а також пунктом 2 частини першої цієї статті, не є обов’язковим для кормових матеріалів, які не містять кормових добавок, крім консервантів та силосних добавок, що виробляються та постачаються оператором ринку відповідно до частини першої статті 36 цього Закону іншому оператору ринку, що здійснює первинне виробництво кормів для потреб власного господарства.

7. Для кормових матеріалів, вага одиниці упаковки яких не перевищує 20 кілограмів, які призначені кінцевому користувачу та перебувають в обігу розсипом, відомості, передбачені частиною третьою статті 23 цього Закону, а також частинами першою і третьою цієї статті, можуть повідомлятися кінцевому користувачу шляхом надання відповідних інструкцій у місцях продажу. У такому разі відомості, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 23 цього Закону, а також частиною першою цієї статті, можуть надаватися кінцевому користувачу разом із документом про проведений розрахунок.

Стаття 25. Державний каталог кормових матеріалів

1. З метою уніфікації назв кормових матеріалів та забезпечення доступу до інформації про їхні властивості центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, формує та веде Державний каталог кормових матеріалів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Державний каталог кормових матеріалів включає перелік категорій кормових матеріалів, назви яких можуть зазначатися замість назв окремих кормових матеріалів у маркуванні кормів для непродуктивних тварин, крім хутрових тварин.

3. До Державного каталогу кормових матеріалів повинні вноситися такі відомості про кормові матеріали:

1) категорія кормового матеріалу;

2) назва кормового матеріалу;

3) ідентифікаційний номер кормового матеріалу;

4) опис кормового матеріалу, в тому числі інформацію про виробничий процес (у разі необхідності);

5) склад кормового матеріалу;

6) глосарій, що містить визначення термінів, зокрема тих, що носять технічний характер та використовуються при описі виробничих процесів.

4. Використання операторами ринку відомостей Державного каталогу кормових матеріалів є добровільним. Використання у маркуванні назв кормових матеріалів, що містяться в Державному каталозі кормових матеріалів, дозволяється лише за умови дотримання операторами ринку, відповідальними за маркування, усіх положень каталогу щодо відповідних кормових матеріалів.

5. Внесення змін до Державного каталогу кормових матеріалів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, за власною ініціативою або за ініціативою операторів ринку чи їх об’єднань з урахуванням науково-технічних та виробничих досягнень у виробництві кормів.

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, забезпечує відкритий та безоплатний доступ до Державного каталогу кормових матеріалів шляхом його розміщення на своєму офіційному веб-сайті.

Стаття 26. Спеціальні вимоги до маркування кормових сумішей

1. Маркування кормових сумішей повинно містити:

1) інформацію про види або категорії тварин, для яких призначено кормову суміш;

2) інструкції щодо належного використання кормової суміші, які вказують на мету, для якої вона призначена, з урахуванням вимог частини четвертої статті 23 цього Закону;

3) найменування та адресу оператора ринку, відповідального за виробництво кормової суміші, номер експлуатаційного дозволу або реєстраційний номер потужності, на якій вироблена кормова суміш, - у разі якщо оператор ринку, відповідальний за виробництво кормової суміші, не є оператором ринку, відповідальним за її маркування;

4) мінімальний строк зберігання кормової суміші, що зазначається відповідно до таких вимог:

у маркуванні кормових сумішей, що швидко псуються, зазначаються день, місяць та рік після напису "вжити до";

у маркуванні інших кормових сумішей зазначаються місяць та рік після напису "вжити до кінця".

Якщо в маркуванні зазначена дата виробництва, мінімальний строк зберігання також може бути наведений шляхом зазначення періоду часу в днях або місяцях від дати виробництва;

5) перелік кормових матеріалів, що входять до складу кормової суміші, якому передує заголовок "склад", із зазначенням назви кожного кормового матеріалу відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 24 цього Закону. Перелік кормових матеріалів, що входять до складу кормової суміші, зазначається в порядку зменшення їхньої ваги з урахуванням вмісту вологи в кормовій суміші. Цей перелік може містити інформацію про вагу кормових матеріалів у відсотках;

6) інформацію про особливості складу кормової суміші (обов’язкову декларацію), зазначену згідно з вимогами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.

2. До переліку кормових матеріалів, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, застосовуються такі вимоги:

1) назва кормового матеріалу та його вага у відсотках повинні бути зазначені, якщо на наявність такого кормового матеріалу звертається увага у маркуванні словами, малюнками або графічними зображеннями;

2) якщо вага кормових матеріалів, що містяться у кормовій суміші для продуктивних тварин, не зазначена у відсотках у маркуванні, оператор ринку, відповідальний за маркування, зобов’язаний надати на запит покупця інформацію щодо кількісного вмісту кормових матеріалів (з допустимим відхиленням не більше 15 відсотків) у складі кормової суміші;

3) якщо кормова суміш призначена для непродуктивних тварин, крім хутрових тварин, зазначення назви кормового матеріалу може бути замінено на назву категорії, до якої належить кормовий матеріал.

3. При маркуванні фасованих (запакованих) кормових сумішей відомості, передбачені пунктами 3-5 частини першої цієї статті, можуть наноситися безпосередньо на упаковку, а не на етикетку. У такому разі на етикетці має бути чітко зазначено, в якому місці вказані ці відомості.

4. Зазначення у маркуванні відомостей, передбачених пунктом 6 частини першої цієї статті, не є обов’язковим для сумішей суцільних рослинних зерен, насіння та плодів.

5. Зазначення у маркуванні відомостей, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, не є обов’язковим, якщо кормова суміш складається не більше ніж з трьох кормових матеріалів, які чітко зазначені в маркуванні.

6. Для кормових сумішей, вага одиниці упаковки яких не перевищує 20 кілограмів, які призначені кінцевому користувачу та перебувають в обігу розсипом, відомості, передбачені частиною третьою статті 23 цього Закону, а також частиною першою цієї статті, можуть повідомлятися кінцевому користувачу шляхом надання відповідних інструкцій у місцях продажу. У такому разі відомості, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 23 цього Закону, а також пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, можуть надаватися кінцевому користувачу разом із документом про проведений розрахунок.

7. Відомості, передбачені пунктами 2, 3, 5 і 6 частини першої цієї статті, щодо фасованих (запакованих) кормових сумішей для домашніх тварин, що реалізовуються кількома контейнерами, можуть наноситися на зовнішню упаковку, а не на кожний контейнер окремо, за умови, що сукупна загальна вага всієї упаковки не перевищує 10 кілограмів.

Стаття 27. Спеціальні вимоги до маркування кормів, призначених для особливих поживних цілей

1. Маркування кормів, призначених для особливих поживних цілей, повинно містити:

1) слово "дієтичний" після зазначення виду корму відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 23 цього Закону;

2) відомості щодо можливого використання таких кормів відповідно до положень Державного реєстру тверджень про властивості кормів, призначених для особливих поживних цілей;

3) застереження про необхідність консультації з ветеринаром або експертом з питань харчування перед використанням корму або перед подовженням строку його використання.

2. Слово "дієтичний" може зазначатися у маркуванні лише кормів, призначених для особливих поживних цілей.

Стаття 28. Державний реєстр тверджень про властивості кормів, призначених для особливих поживних цілей

1. Державний реєстр тверджень про властивості кормів, призначених для особливих поживних цілей, формує та веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. До Державного реєстру тверджень про властивості кормів, призначених для особливих поживних цілей, вносяться такі відомості (твердження) щодо можливого використання кормів:

1) призначення корму (поживні цілі);

2) основні поживні характеристики корму;

3) види або категорії тварин, для яких призначений корм;

4) особливості складу корму (декларація);

5) рекомендована тривалість (строк) використання корму;

6) інші положення, що зазначаються у маркуванні.

3. Внесення змін до Державного реєстру тверджень про властивості кормів, призначених для особливих поживних цілей, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, за власною ініціативою або за ініціативою операторів ринку, інших фізичних та юридичних осіб, які є резидентами України.

4. Для внесення змін до Державного реєстру тверджень про властивості кормів, призначених для особливих поживних цілей, за ініціативою оператора ринку або іншої фізичної чи юридичної особи така особа звертається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, з відповідною заявою, до якої додається реєстраційне досьє.

Реєстраційне досьє повинно містити документи, які підтверджують, що заявлений склад корму задовольняє особливі поживні цілі та не чинить несприятливого впливу на здоров’я і благополуччя тварин, здоров’я людей та навколишнє природне середовище.

5. Зміни до Державного реєстру тверджень про властивості кормів, призначених для особливих поживних цілей, за ініціативою оператора ринку або іншої фізичної чи юридичної особи вносяться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, не пізніше шести місяців після отримання відповідної заяви та реєстраційного досьє.

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, може відмовити у задоволенні заяви оператора ринку або іншої фізичної чи юридичної особи про внесення змін до Державного реєстру тверджень про властивості кормів, призначених для особливих поживних цілей, у разі якщо подані заявником документи:

1) містять недостовірні відомості;

2) не підтверджують, що заявлений склад корму задовольняє особливі поживні цілі та не чинить несприятливого впливу на здоров’я і благополуччя тварин, здоров’я людей та навколишнє природне середовище.

7. Обставини, що стали підставою для відмови у задоволенні заяви оператора ринку або іншої фізичної чи юридичної особи про внесення змін до Державного реєстру тверджень про властивості кормів, призначених для особливих поживних цілей, повинні бути попередньо підтверджені відповідним науковим (експертним) висновком Національної установи України з ветеринарних препаратів та кормових добавок.

8. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, забезпечує відкритий та безоплатний доступ до Державного реєстру тверджень про властивості кормів, призначених для особливих поживних цілей, шляхом його розміщення на своєму офіційному веб-сайті.

Стаття 29. Спеціальні вимоги до маркування кормів для домашніх тварин

1. У маркуванні кормів для домашніх тварин має бути зазначений номер телефону або інші засоби безоплатного зв’язку, за допомогою яких особа, яка купує корм, може отримати додаткову інформацію щодо:

1) кормових добавок, які містяться в такому кормі;

2) кормових матеріалів, які містяться в такому кормі та позначаються відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 26 цього Закону.

Стаття 30. Спеціальні вимоги до маркування кормових добавок та преміксів

1. Маркування кормових добавок та преміксів, призначених для реалізації окремо (не в складі корму), повинно містити:

1) назву кормової добавки, якій передує назва її функціональної групи, що присвоюється кормовій добавці під час її державної реєстрації, а для преміксів - також назву преміксу;

2) найменування та адресу оператора ринку, відповідального за маркування кормової добавки або преміксу;

3) номінальну кількість кормової добавки або преміксу в одиницях маси, а для рідких кормових добавок та преміксів - в одиницях маси або об’єму;

4) номер експлуатаційного дозволу, виданого на потужність, що призначена для виробництва та/або обігу кормових добавок та/або преміксів, якщо вимога щодо наявності такого дозволу встановлена цим Законом;

5) інструкції або рекомендації щодо безпечного використання кормової добавки чи преміксу, а у разі необхідності - також особливі вимоги, встановлені під час державної реєстрації кормової добавки, у тому числі види та категорії тварин, для яких призначена відповідна кормова добавка чи премікс;

6) ідентифікаційний номер кормової добавки;

7) номер партії та дату виробництва.

2. У маркуванні ароматичних сумішей перелік кормових добавок може бути замінено на словосполучення "ароматична суміш". Ця норма не поширюється на ароматичні суміші, які підлягають кількісному обмеженню при використанні в кормах та питній воді.

3. На етикетці преміксу повинно зазначатися слово "премікс" та назва речовини, яка використовується як носій. Якщо як носій використовується вода, має зазначатися вміст вологи преміксу.

4. У маркуванні преміксу зазначається лише один мінімальний строк зберігання. Якщо інгредієнти преміксу мають різні строки зберігання, мінімальний строк зберігання преміксу в цілому не може перевищувати мінімальний строк зберігання будь-якого з інгредієнтів такого преміксу.

5. Маркування зоотехнічних кормових добавок, кокцидіостатиків і гістомоностатиків повинно містити:

1) дату закінчення гарантійного строку або строку зберігання, розраховану починаючи від дати виробництва;

2) рекомендації щодо використання;

3) концентрацію.

6. Маркування ензимів повинно містити відомості, передбачені частиною п’ятою цієї статті, а також:

1) назву активного компоненту або компонентів відповідно до їх ензимної дії згідно з реєстраційними даними;

2) ідентифікаційний номер Міжнародного союзу біохімії;

3) замість концентрації: одиниці дії (одиниці дії на грам або одиниці дії на мілілітр).

7. Маркування мікроорганізмів повинно містити:

1) дату закінчення гарантійного строку або строку зберігання, розраховану починаючи від дати виробництва;

2) рекомендації щодо використання;

3) ідентифікаційний номер штаму;

4) кількість колонієутворюючих одиниць на один грам.

8. Маркування поживних добавок повинно містити:

1) рівень активної речовини;

2) дату закінчення гарантійного строку щодо цього рівня або строку зберігання, розраховану починаючи від дати виробництва.

9. У маркуванні технологічних та сенсорних добавок, крім ароматичних кормових сумішей, повинен зазначатися рівень активної речовини.

10. У маркуванні ароматичних кормових сумішей повинна зазначатися частка її вмісту у преміксах.

11. Додаткові вимоги щодо маркування кормових добавок та преміксів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.

Стаття 31. Спеціальні вимоги до маркування генетично модифікованих кормів та генетично модифікованих організмів, що використовуються в кормах

1. Генетично модифіковані корми та генетично модифіковані організми, що використовуються в кормах, які входять до складу окремого корму, підлягають маркуванню у такий спосіб:

1) після назви корму, що містить або складається з генетично модифікованих організмів, чи після назви генетично модифікованого організму, що використовується в кормі, наводиться словосполучення "(генетично модифікований)" із зазначенням назви організму;

2) після назви корму, виробленого з використанням генетично модифікованих організмів, у дужках наводиться словосполучення "(вироблений з генетично модифікованого організму)" із зазначенням назви організму;

3) відповідно до реєстраційних даних зазначаються характеристики кормів, які відрізняють такі корми від їх традиційного аналогу, зокрема щодо складу, поживних властивостей, можливого використання (призначення), впливу на здоров’я окремих видів чи категорій тварин;

4) відповідно до реєстраційних даних зазначаються будь-які характеристики чи властивості корму, що можуть спричинити релігійні чи етичні занепокоєння.

2. Відомості, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, можуть зазначатися у примітці до складу корму шрифтом не менше розміру, яким наведено склад корму.

3. Поряд з відомостями, зазначеними відповідно до вимог, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, на етикетці чи у супровідному документі кормів, які не мають традиційних аналогів, повинні зазначатися відомості щодо природи та властивостей таких кормів.

4. На етикетках фасованих (запакованих) генетично модифікованих кормів зазначається: "Цей продукт містить генетично модифіковані організми" або "Цей продукт містить генетично модифікований/модифіковані" із зазначенням назви організму/організмів.

5. Разом із засобом або на засобі представлення нефасованих (незапакованих) генетично модифікованих кормів, що пропонуються кінцевому користувачу, зазначається: "Цей продукт містить генетично модифіковані організми" або "Цей продукт містить генетично модифікований/модифіковані" із зазначенням назви організму/організмів.

Вимоги цієї статті не поширюються на корми, що містять, складаються чи вироблені із генетично модифікованих організмів, кількісний вміст яких не перевищує 0,9 відсотка такого корму і кожного корму, з якого він складається, за умови що цей вміст є випадковим або технічно неминучим. У такому разі оператор ринку на запит компетентного органу повинен надати докази, які підтверджують, що він вжив усіх необхідних заходів для видалення з корму генетично модифікованих організмів.

Стаття 32. Спеціальні вимоги до маркування забруднених кормів

1. Маркування забруднених кормів повинно містити:

1) словосполучення "Корм з надмірним рівнем/надмірними рівнями (назва небажаної речовини/речовин). Дозволяється використовувати як корм лише після проведення знезараження на потужності, на яку отримано відповідний експлуатаційний дозвіл" - для забруднених кормів, вміст небажаних речовин в яких можна зменшити або усунути шляхом проведення знезараження;

2) словосполучення "Корм з надмірним рівнем/надмірними рівнями (назва небажаної речовини/речовин). Дозволяється використовувати як корм лише після проведення очищення" - для забруднених кормів, вміст небажаних речовин в яких можна зменшити або усунути шляхом проведення очищення.

Стаття 33. Добровільне маркування

1. Поряд з обов’язковим маркуванням, вимоги до якого встановлені законодавством про корми, оператор ринку може здійснювати добровільне маркування кормових матеріалів та кормових сумішей, за умови що таке маркування не суперечить принципам маркування, реклами та представлення кормів, встановленим цим Законом.

2. Принципи добровільного маркування можуть розроблятися об’єднаннями операторів ринку та включатися до методичних настанов, що розробляються та затверджуються відповідно до цього Закону.

Стаття 34. Вимоги до пакування (фасування) кормів

1. Кормові суміші, кормові добавки та премікси, а також лікувальні корми можуть перебувати в обігу тільки в закритих упаковках або контейнерах. Упаковки та контейнери повинні бути закриті таким чином, щоб під час відкриття вони не пошкоджувалися та не могли бути повторно використані.

2. Перебувати в обігу розсипом або у незакритих упаковках чи контейнерах можуть:

1) кормові суміші, отримані виключно шляхом змішування зерна або цілих плодів;

2) кормові суміші для їх постачання між операторами ринку, відповідальними за їх виробництво;

3) кормові суміші, поставлені безпосередньо (напряму) операторами ринку, відповідальними за їх виробництво, кінцевим користувачам;

4) кормові суміші, поставлені операторами ринку, відповідальними за їх виробництво, на потужності, де здійснюється їх пакування;

5) кормові суміші масою не більше 50 кілограмів, які призначені для кінцевого користувача та відбір яких здійснюється безпосередньо із закритої упаковки або контейнера;

6) сіль у блоках або сольові лизунці.

Стаття 35. Вимоги до тверджень щодо властивостей кормових матеріалів та кормових сумішей

1. У маркуванні та презентації кормових матеріалів та кормових сумішей можуть бути виокремлені наявність або відсутність тієї чи іншої речовини у складі таких кормів, їхні поживні характеристики або функції, процеси, що до них відносяться, за умови виконання таких вимог:

1) твердження щодо властивості кормового матеріалу або кормової суміші є об’єктивним і доступним для перевірки компетентним органом та є зрозумілим для кінцевого користувача;

2) оператор ринку, відповідальний за маркування, повинен надавати на запит компетентного органу наукове обґрунтування свого твердження щодо властивостей кормового матеріалу або кормової суміші шляхом посилання на відповідні наукові докази, доступ до яких усіх заінтересованих осіб є відкритим, або за допомогою задокументованого дослідження оператора ринку.

2. Оператор ринку, відповідальний за маркування, повинен забезпечити можливість надання наукового обґрунтування тверджень, що використовуються ним у маркуванні, протягом усього часу реалізації відповідного корму на ринку.

3. Покупці мають право звертатися до компетентного органу з метою перевірки достовірності тверджень щодо властивостей кормових матеріалів та кормових сумішей.

4. Якщо компетентний орган має підстави вважати, що наукове обґрунтування твердження щодо властивості кормового матеріалу або кормової суміші є недостовірним, він може провести перевірку такого наукового обґрунтування. У разі якщо за результатами перевірки встановлено, що твердження є науково необґрунтованим, маркування в частині, що містить таке твердження, вважається таким, що вводить в оману. Рішення компетентного органу, яким твердження щодо властивості кормового матеріалу або кормової суміші визнається науково необґрунтованим, може бути оскаржене до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, або до суду.

5. Твердження щодо оптимізації годівлі або підтримки чи захисту фізіологічних умов дозволяються, якщо вони не містять положень, передбачених пунктом 1 частини шостої цієї статті.

6. Маркування та презентація кормових матеріалів та кормових сумішей не може містити відомостей про те, що корм:

1) запобігає, виліковує або має цілющу дію щодо певної хвороби, крім кокцидіостатиків та гістомоностатиків. Ця вимога не застосовується до тверджень щодо дисбалансів поживних речовин, за умови що з ними не пов’язано жодного патологічного симптому;

2) має особливі поживні властивості, якщо він не відповідає положенням частини другої статті 22 цього Закону.

Розділ VI
ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЦТВА ТА ОБІГУ КОРМІВ

Стаття 36. Вимоги до операторів ринку, що здійснюють первинне виробництво кормів

1. Оператори ринку, що здійснюють первинне виробництво кормів, а також провадять пов’язану з первинним виробництвом діяльність, таку як транспортування, зберігання та поводження із первинною продукцією в місці первинного виробництва, транспортування первинної продукції з місця первинного виробництва до потужності, а також змішування кормів лише для потреб власного господарства без використання кормових добавок та преміксів, за винятком силосних кормових добавок, під час своєї діяльності забезпечують запобігання, зменшення або усунення небезпечних факторів, які можуть становити загрозу безпечності кормів.

2. Оператори ринку, зазначені в частині першій цієї статті, забезпечують захист від забруднення та псування первинної продукції, яка була вироблена, підготовлена, очищена, запакована та зберігається на їхніх потужностях, а також транспортується ними.

3. З метою виконання вимог частин першої та другої цієї статті оператори ринку, зазначені в частині першій цієї статті, зобов’язані здійснювати заходи контролю небезпечних факторів, у тому числі:

1) заходи щодо контролю небезпечного забруднення, яке походить з повітря, ґрунту, води, добрив, засобів захисту рослин, біоцидів, ветеринарних препаратів або виникає внаслідок поводження та знищення відходів;

2) заходи щодо забезпечення здоров’я рослин і тварин, а також захисту навколишнього природного середовища, які можуть вплинути на безпечність кормів, включаючи програми з моніторингу та контролю зоонозів та зоонозних агентів.

4. З метою забезпечення безпечності первинної продукції оператори ринку, зазначені у частині першій цієї статті, зобов’язані здійснювати відповідні заходи, зокрема:

1) утримувати в чистому стані та у разі необхідності проводити дезінфекцію приміщень, обладнання, контейнерів, тари та транспортних засобів, що використовуються для виробництва, приготування, сортування, пакування, зберігання та транспортування кормів;

2) забезпечувати гігієнічні умови виробництва, транспортування та зберігання кормів та їх чистоту;

3) використовувати (у разі необхідності) чисту воду для запобігання небезпечному забрудненню;

4) не допускати поширення небезпечного забруднення кормів тваринами та шкідниками;

5) здійснювати зберігання та поводження з відходами та небезпечними речовинами у безпечний спосіб окремо від кормів з метою запобігання їх забрудненню;

6) не допускати небезпечного забруднення кормів від пакувальних матеріалів;

7) враховувати у своїй діяльності результати будь-яких досліджень (випробувань) зразків первинної продукції або інших зразків, пов’язаних із безпечністю кормів.

5. Оператори ринку, зазначені в частині першій цієї статті, зобов’язані вести записи щодо вжитих ними заходів контролю небезпечних факторів у спосіб та протягом періоду, що відповідають розміру їхніх потужностей та характеру діяльності, яка на них здійснюється. Такі записи мають, зокрема, включати відомості про:

1) використання засобів захисту рослин та біоцидів;

2) використання генетично модифікованого насіння;

3) випадки появи шкідників або хвороб, які можуть вплинути на безпечність первинної продукції;

4) результати досліджень (випробувань) зразків, відібраних з первинної продукції, або інших зразків, відібраних для діагностики з метою забезпечення безпечності кормів;

5) походження та кількість кожної партії вхідних кормів, а також місце призначення та кількість кожної партії вихідних кормів.

Зазначені записи повинні надаватися на запит компетентного органу під час здійснення державного контролю.

6. На операторів ринку, які здійснюють виключно ті види діяльності, що передбачені частиною першою цієї статті, вимоги статей 37-42 цього Закону не поширюються.

Стаття 37. Гігієнічні вимоги до потужностей

1. Потужності, що використовуються для переробки, зберігання і транспортування кормів, повинні утримуватися в чистому стані.

2. Планування, конструкція, розміщення та розмір потужностей повинні давати змогу:

1) проводити чищення та/або дезінфекцію;

2) мінімізувати ризик виникнення помилок та уникати забруднення, перехресного забруднення та будь-якого несприятливого впливу на безпечність та якість кормів. Обладнання, яке контактує з кормами, повинно бути висушене після будь-якого мокрого процесу чищення.

3. Обладнання, що використовується для змішування та/або виробництва кормів, підлягає регулярним перевіркам відповідно до письмових процедур, заздалегідь встановлених виробником цього обладнання, а саме:

1) усі ваги та вимірювальні пристрої, що використовуються у виробництві кормів, повинні відповідати діапазонам ваги або об’ємів, що вимірюються, з обов’язковим регулярним тестуванням їх точності;

2) усі мішалки, що використовуються у виробництві кормів, повинні відповідати діапазонам ваги або об’ємів змішуваних сумішей та розчинів, а також мають бути здатні забезпечувати однорідність таких сумішей та розчинів.

4. Приміщення, що використовуються для переробки та зберігання кормів, повинні мати належне природне та/або штучне освітлення, якість якого відповідає потребам відповідних технологічних операцій.

5. Дренажні споруди мають бути придатними для використання за призначенням та бути сконструйованими і побудованими у спосіб, що дозволяє запобігти ризику забруднення кормів.

6. Вода, що використовується у виробництві кормів, повинна бути придатною для споживання тваринами. Труби для подачі води повинні мати інертну природу.

7. Стічні води, відходи та дощова вода підлягають утилізації у спосіб, що виключає можливість шкідливого пливу на обладнання, безпечність та якість кормів. Зіпсовані продукти та пил підлягають контролю для запобігання поширенню шкідників.

8. Вікна та інші отвори повинні бути захищеними від проникнення шкідників. Двері повинні бути щільно змонтовані та у зачиненому стані бути захищеними від проникнення шкідників.

9. Стеля та верхні кріплення мають бути сконструйовані, змонтовані та оброблені у спосіб, що дозволяє запобігти накопиченню бруду, зменшити конденсат, ріст небажаної плісняви і відпадання частинок конструкції, які можуть вплинути на безпечність та якість кормів.

10. На потужностях, що використовуються для переробки, зберігання і транспортування кормів, мають бути запроваджені ефективні програми боротьби з шкідниками.

Стаття 38. Гігієнічні вимоги до виробництва кормів

1. Під час виробництва кормів оператори ринку зобов’язані:

1) забезпечити виконання етапів виробництва відповідно до заздалегідь встановлених письмових процедур та інструкцій, призначених для визначення, перевірки та контролю критичних точок у процесі виробництва;

2) здійснювати технічні або організаційні заходи для недопущення або зменшення перехресного забруднення;

3) проводити моніторинг кормів на наявність заборонених небажаних речовин та інших забруднюючих речовин, які можуть негативно вплинути на здоров’я людей або тварин, а також вживати відповідних заходів контролю для зменшення ризику від таких речовин;

4) забезпечити відокремлення та ідентифікацію відходів та матеріалів, непридатних для використання як корми;

5) знищувати матеріали, що містять небезпечні рівні ветеринарних препаратів, забруднюючих речовин або інших небезпечних факторів, та не використовувати такі матеріали як корми;

6) вживати заходів для ефективного забезпечення простежуваності кормів.

Стаття 39. Гігієнічні вимоги до зберігання та перевезення кормів

1. Під час зберігання та перевезення кормів оператори ринку зобов’язані:

1) зберігати перероблені корми окремо від неперероблених кормових матеріалів та добавок для запобігання перехресному забрудненню перероблених кормів;

2) використовувати належні пакувальні матеріали, які відповідають вимогам законодавства;

3) зберігати корми в призначених для цього місцях з належними умовами зберігання, доступ до яких мають лише особи, уповноважені операторами ринку;

4) зберігати та перевозити корми в належних контейнерах або інших ємностях у спосіб, що дозволяє легко їх ідентифікувати, а також запобігати їх перехресному забрудненню та/або псуванню;

5) утримувати у чистому стані контейнери, інші ємності та обладнання, яке використовується для транспортування, зберігання, конвеєрного транспортування, оброблення та зважування кормів, а також здійснювати їх належне чищення після використання з мінімізацією залишків миючих та дезінфікуючих засобів;

6) мінімізувати псування кормів та не допускати появи шкідників;

7) дотримуватися умов зберігання кормів, зокрема, у разі необхідності підтримувати максимально низьку температуру зберігання для запобігання появі конденсату та псуванню кормів.

Стаття 40. Вимоги до персоналу потужностей

1. З метою організації виробництва кормів оператори ринку зобов’язані:

1) призначати відповідальними за управління виробництвом працівників, які мають необхідну для цього кваліфікацію;

2) мати достатню кількість працівників, які володіють практичними навичками та кваліфікацією, необхідними для виробництва кормів;

3) забезпечити наявність посадових інструкцій із зазначенням кваліфікаційних вимог до працівників, їхніх прав, обов’язків та відповідальності щодо виробництва кормів. Такі інструкції повинні надаватися на запит компетентного органу під час здійснення державного контролю;

4) забезпечити письмове інформування працівників про їхні права, обов’язки та відповідальність щодо виробництва кормів, у тому числі у разі внесення змін до відповідних інструкцій.

Стаття 41. Вимоги до контролю якості

1. З метою забезпечення контролю якості кормів оператори ринку зобов’язані:

1) мати доступ до акредитованих лабораторій для проведення відповідних досліджень (випробувань);

2) виконувати план контролю якості кормів;

3) у разі необхідності призначати відповідальними за контроль якості працівників, які мають необхідну для цього кваліфікацію.

2. План контролю якості кормів складається оператором ринку в письмовій формі та повинен передбачати, зокрема, процедури відбору зразків, методи досліджень (випробувань) та періодичність їх проведення, процедури перевірки відповідності кормів специфікаціям, а на випадок їх невідповідності - порядок подальшого використання таких кормів (кормових інгредієнтів). План контролю якості кормів оператора ринку, відповідального за потужність, на якій здійснюється виробництво кормів, повинен також передбачати проведення перевірок критичних точок під час виробництва.

3. Для забезпечення простежуваності протягом шести місяців після закінчення мінімального строку зберігання кормів оператори ринку, відповідальні за потужності, на яких здійснюється виробництво кормів, зобов’язані зберігати документи, які стосуються сировини, що використовувалася у виробництві кормів, та надавати такі документи на запит компетентного органу під час здійснення державного контролю.

4. Зразки кормових інгредієнтів та кожної партії вироблених і введених в обіг кормів або кожної конкретної частини виробленої продукції (у разі безперервного виробництва) повинні відбиратися та зберігатися у достатній кількості оператором ринку, відповідальним за потужність, на якій здійснюється виробництво кормів, із дотриманням заздалегідь встановленої ним процедури для забезпечення простежуваності. У разі виробництва кормів виключно для власних потреб оператора ринку такий відбір зразків має здійснюватися на регулярній основі для забезпечення простежуваності.

5. Зразки, зазначені у частині четвертій цієї статті, опечатуються та підлягають маркуванню для їх ідентифікації. Зберігання зразків здійснюється оператором ринку, відповідальним за потужність, на якій здійснюється виробництво кормів, у спосіб, що запобігає зміні складу відповідних зразків та їх підробці. Зразки підлягають зберіганню протягом шести місяців після закінчення мінімального строку зберігання відповідних кормів (кормових інгредієнтів) та надаються на запит компетентного органу під час здійснення державного контролю. У разі виробництва кормів для непродуктивних тварин оператор ринку, відповідальний за потужність, на якій здійснюється таке виробництво, повинен відбирати та зберігати зразки тільки кінцевого продукту.

Стаття 42. Вимоги до ведення записів

1. Під час виробництва та обігу кормів оператори ринку зобов’язані в межах своєї діяльності вести записи (у вигляді друкованих або електронних документів та/або баз даних), що містять відомості про закупівлю, виробництво та продаж кормів. Такі відомості повинні надаватися на запит компетентного органу під час здійснення державного контролю.

2. Оператори ринку, крім тих, які діють виключно як продавці без зберігання кормів на належних їм потужностях, у межах своєї діяльності повинні вести записи, що містять відомості щодо:

1) процесу виробництва та заходів контролю;

2) простежуваності.

3. Записи, що містять відомості щодо процесу виробництва та заходів контролю, призначаються для встановлення та контролю критичних точок у виробничому процесі, а також для складання та реалізації плану контролю якості кормів. Записи про результати відповідних заходів контролю повинні зберігатися операторами ринку для забезпечення простежуваності виробництва кожної реалізованої партії кормів та притягнення винних осіб до відповідальності у разі виникнення скарг.

4. Записи, що містять відомості щодо простежуваності, включають:

1) для кормових добавок - відомості про категорії, функціональні групи та кількість вироблених добавок, відповідні дати виробництва та, у разі необхідності, номер партії або конкретної частини виробленої продукції (у разі безперервного виробництва), назву та адресу потужності, до якої були доставлені добавки, категорії, функціональні групи і кількість доставлених добавок та, у разі необхідності, номер партії або конкретної частини виробленої продукції (у разі безперервного виробництва);

2) для продуктів, що використовуються як прямі та непрямі джерела протеїнів, - відомості про категорії (види) та кількість вироблених продуктів, відповідні дати виробництва та, у разі необхідності, номер партії або конкретної частини виробленої продукції (у разі безперервного виробництва), назву та адресу потужності або кінцевого користувача, куди були доставлені такі продукти, категорії (види) та кількість доставлених продуктів та, у разі необхідності, номер партії або конкретної частини виробленої продукції (у разі безперервного виробництва);

3) для преміксів - назву та адресу виробників або постачальників добавок, відомості про категорії, функціональні групи та кількість використаних добавок та, у разі необхідності, номер партії або конкретної частини виробленої продукції (у разі безперервного виробництва), дату виробництва преміксів та номер партії (у разі необхідності), назву та адресу потужності, до якої було доставлено премікси, дату доставки, склад та кількість поставлених преміксів, номер партії (у разі необхідності);

4) для кормових сумішей/кормових матеріалів - назву та адресу виробників або постачальників кормових добавок/преміксів, відомості про склад та кількість використаних преміксів разом з номером партії (у разі необхідності), назву та адресу постачальників кормових матеріалів та додаткових кормів та дату їх доставки, тип, кількість та склад кормових сумішей, види та кількість виготовлених кормових матеріалів або кормових сумішей разом з датою виробництва, назву і адресу покупця (наприклад, іншого оператора ринку, сільськогосподарського виробника тощо).

Розділ VII
ГІГІЄНА ГОДУВАННЯ ТВАРИН

Стаття 43. Гігієнічні вимоги до випасу тварин

1. Випас тварин на пасовищах та землях сільськогосподарських угідь повинен здійснюватися у спосіб, що мінімізує забруднення харчових продуктів тваринного походження фізичними, біологічними або хімічними небезпечними факторами.

2. Режим використання пасовищ та інших сільськогосподарських угідь для випасу тварин повинен передбачати періоди відпочинку землі з метою мінімізації біологічного перехресного забруднення гноєм (за наявності ризику виникнення такого забруднення), а також забезпечувати дотримання необхідних періодів очікування після застосування засобів агрохімії. Протягом зазначених періодів відпочинку землі та періодів очікування випас тварин не здійснюється.

Стаття 44. Гігієнічні вимоги до потужностей, на яких утримуються тварини, та обладнання для годування тварин

1. Потужності, на яких утримуються тварини, повинні бути сконструйовані у спосіб, що дозволяє забезпечити їх належне чищення та прибирання. Такі потужності та обладнання для годування тварин підлягають ретельному та регулярному чищенню з метою запобігання появі будь-якого небезпечного фактора. Хімічні речовини для чищення та санітарної обробки повинні використовуватися відповідно до інструкцій їх виробників, а також зберігатися окремо від кормів та зони годування тварин.

2. На потужностях, на яких утримуються тварини, повинні бути запроваджені системи боротьби із шкідниками, які дозволяють запобігти потраплянню шкідників на такі потужності, з метою мінімізації можливого забруднення кормів, підстилок та місць утримання тварин.

3. Будівлі, в яких утримуються тварини, та обладнання для годування тварин повинні утримуватися в чистому стані. На потужностях, на яких утримуються тварини, повинні бути запроваджені процедури видалення гною, сміття та інших можливих джерел забруднення кормів. Корми та підстилка, що використовуються на таких потужностях, підлягають регулярній заміні для недопущення їх забруднення та появи на них плісняви.

Стаття 45. Гігієнічні вимоги до зберігання кормів

1. Корми повинні зберігатися окремо від хімічних речовин та інших продуктів, що заборонені для годування тварин.

2. Зони зберігання та контейнери для зберігання кормів повинні утримуватися в чистому та сухому стані.

3. У разі необхідності для забезпечення належної гігієни зберігання кормів повинні вживатися заходи боротьби із шкідниками.

4. Зони зберігання та контейнери для зберігання кормів повинні регулярно очищуватися для запобігання небажаному перехресному забрудненню.

5. Насіння повинно зберігатися у спосіб, що виключає потрапляння тварин до місця його збереження.

6. Лікувальні корми та корми, що не належать до лікувальних, які призначаються для різних категорій або видів тварин, повинні зберігатися окремо у спосіб, що дозволяє зменшити ризик їх забруднення та згодовування тваринам не за призначенням.

Стаття 46. Гігієнічні вимоги до роздавання кормів та заборона годування певними видами кормів

1. Системи роздавання кормів у господарствах повинні не допускати потрапляння кормів до тварин, яким вони не призначені. Під час роздавання кормів та годування ними тварин поводження з кормами має здійснюватися у спосіб, що запобігає їх забрудненню від забруднених зон зберігання та забрудненого обладнання.

2. Поводження з лікувальними кормами має здійснюватися окремо від поводження з кормами, що не належать до лікувальних, з метою уникнення їх забруднення.

3. Засоби транспортування кормів та обладнання для годування тварин, що використовуються у господарствах, підлягають регулярному чищенню, особливо якщо вони використовуються для доставки та роздавання лікувальних кормів.

4. Забороняється годувати жуйних тварин кормами, що містять тваринний білок жуйних тварин.

Стаття 47. Гігієнічні вимоги до води

1. Вода, призначена для споживання тваринами або для аквакультури, повинна відповідати вимогам, встановленим законодавством. У разі виникнення підозри щодо забруднення тварин або продуктів тваринного походження від води оператор потужності, на якій утримуються тварини або здійснюється виробництво продуктів тваринного походження, повинен вжити заходів для оцінки та зменшення впливу небезпечного фактора.

2. Водопійне обладнання та обладнання для годування тварин має бути сконструйоване, змонтоване та розміщене у спосіб, що мінімізує забруднення кормів та води. Водопійні системи підлягають регулярному чищенню, а у разі необхідності - ремонту.

Розділ VIII
МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ

Стаття 48. Вимоги до ввезення (пересилання) кормів на митну територію України

1. Ввезення (пересилання) на митну територію України кормів, що не відповідають вимогам, встановленим законодавством України про корми, заборонено.

2. Ввезення (пересилання) на митну територію України кормів, вироблених на потужностях, що не відповідають вимогам, встановленим законодавством України про корми, заборонено.

3. Вимоги, що висуваються Україною, до потужностей, на яких здійснюється виробництво кормів для їх ввезення (пересилання) на митну територію України, не можуть перевищувати аналогічні вимоги, встановлені для потужностей в Україні.

4. Корми тваринного походження можуть ввозитися (пересилатися) на митну територію України, якщо вони походять з країни (її окремої території) та вироблені на потужності, які внесені до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України. Ведення такого реєстру здійснюється компетентним органом в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, відповідно до вимог Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин".



вгору