Документ 2809-IV, чинний, поточна редакція — Прийняття від 06.09.2005
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 26.10.2005. Подивитися в історії? )


     Стаття 21. Декларація виробника 
Виробник сільськогосподарської продукції, призначеної для
споживання людиною, харчових продуктів, харчових добавок,
ароматизаторів або допоміжних матеріалів для переробки
зобов'язаний видавати декларацію виробника на такі об'єкти під час
введення їх в обіг.
Декларація виробника засвідчує відповідність харчових
продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допоміжних
матеріалів для переробки вимогам, визначеним у декларації за
умови, що вимоги, встановлені виробником, виконуються протягом
подальших дій.
Декларація виробника видається на визначений період часу для
серійного виробництва одного й того самого харчового продукту,
харчової добавки, ароматизатора, допоміжного засобу для переробки
або для партії.
Якщо декларація виробника видається на серійне виробництво
продукту, включені до неї партії повинні зазначатись у такій
декларації виробника. Декларація виробника, що видається на
партію, повинна містити посилання на конкретну партію.
Декларація виробника повинна містити таку інформацію:
1) назву та адресу виробника;
2) назву харчового продукту, харчової добавки, ароматизатора,
допоміжного матеріалу для переробки та іншу інформацію, необхідну
для ідентифікації продукту;
3) посилання на санітарні заходи, технічні регламенти або
стандарти, відповідність з якими засвідчується, та умови, за яких
така відповідність буде підтримуватися (умови транспортування,
зберігання та інші умови обігу);
4) дату видачі, ім'я, підпис та посаду особи, яка видала
декларацію виробника;
5) для продуктів, вироблених в Україні, контрольний
(реєстраційний) номер, наданий виробнику після отримання
експлуатаційного дозволу відповідно до положень статті 22 цього
Закону.
Виробник, що видає декларацію виробника, повинен мати
документальні докази дійсності його декларації. Такими
документальними доказами визнаються, зокрема, протоколи
вимірювань, досліджень, проведених акредитованою лабораторією,
документи про впровадження на виробництві систем HACCP або
аналогічних систем забезпечення безпечності та якості вироблених
товарів, експлуатаційні дозволи і документи про результати
державного контролю та державного нагляду санітарної та/або
ветеринарної служби відповідно.
Р о з д і л IV
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗПЕЧНОСТІ
ТА ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
Стаття 22. Експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів)
з виробництва, переробки або реалізації харчових
продуктів
1. Оператори потужностей (об'єктів), що здійснюють в Україні
діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів,
підконтрольних санітарній службі, повинні отримати експлуатаційний
дозвіл відповідного головного державного санітарного лікаря, який
видається на кожну з таких потужностей (об'єктів), що
використовуються для здійснення вищезазначеної діяльності.
Потужностям (об'єктам), які потребують експлуатаційного дозволу,
присвоюється персональний контрольний (реєстраційний) номер.
Потужності (об'єкти) та їх оператори заносяться до реєстру
потужностей (об'єктів), який ведеться в порядку, встановленому
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
2. Оператори потужностей (об'єктів), що здійснюють діяльність
з виробництва харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній
службі, та оператори агропродовольчих ринків повинні отримати
експлуатаційний дозвіл відповідного головного державного
інспектора ветеринарної медицини для кожної з таких потужностей
(об'єктів). Потужностям (об'єктам), які потребують
експлуатаційного дозволу, присвоюється персональний контрольний
(реєстраційний) номер. Потужності (об'єкти) та їх оператори
заносяться до реєстру потужностей (об'єктів), який ведеться в
порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з
питань аграрної політики.
3. Реєстри, зазначені у частинах першій і другій цієї статті,
повинні бути доступними для громадськості в електронному та/або
іншому вигляді.
4. Форма та умови експлуатаційного дозволу, порядок його
отримання, призупинення, скасування та поновлення, а також оплати
за отримання експлуатаційного дозволу встановлюються Кабінетом
Міністрів України на підставі спільного подання центральних
органів виконавчої влади у сфері охорони здоров'я та з питань
аграрної політики.
Стаття 23. Призупинення дії, скасування та поновлення
експлуатаційного дозволу для потужностей
(об'єктів)
1. Дія експлуатаційного дозволу не призупиняється у разі:
1) якщо під час державного контролю або державного нагляду
відповідний інспектор виявляє порушення умов експлуатаційного
дозволу, яке можна негайно усунути у його присутності;
2) якщо під час державного контролю або державного нагляду
відповідний інспектор виявляє порушення умов експлуатаційного
дозволу, яке неможливо негайно усунути, але яке не становить
безпосередньої загрози для життя та здоров'я населення.
2. У випадку, зазначеному у пункті 2 частини першої цієї
статті, відповідний інспектор видає припис про усунення допущених
порушень та/або тимчасову заборону обігу відповідних об'єктів
санітарних заходів, про що негайно звітує відповідному головному
державному санітарному лікарю або відповідному головному
державному інспектору ветеринарної медицини чи їх заступникам, та
бере на контроль виконання вимог цього припису.
3. Якщо під час державного контролю або державного нагляду
відповідний інспектор виявляє порушення умов експлуатаційного
дозволу, що становить безпосередню загрозу для здоров'я або життя
населення, відповідний інспектор видає припис про призупинення
функціонування потужності (об'єкта) та/або тимчасову заборону
обігу об'єктів санітарних заходів, що пов'язані з такими
порушеннями, про що негайно інформує відповідного головного
державного санітарного лікаря або відповідного головного
державного інспектора ветеринарної медицини чи їх заступників, які
на підставі цього припису видають постанову про призупинення
експлуатаційного дозволу.
4. Якщо оператор потужностей (об'єктів), що підлягають
державному контролю або державному нагляду не виконає у
встановлені терміни вимоги приписів, зазначених у частинах другій
і третій цієї статті, відповідний головний державний санітарний
лікар або відповідний головний державний інспектор ветеринарної
медицини чи їх заступники повинні винести постанову про скасування
дії експлуатаційного дозволу, виданого на ці потужності (об'єкти),
та виключити ці потужності (об'єкти) з відповідного реєстру у
встановленому порядку.
5. Призупинення та/або скасування експлуатаційного дозволу на
потужності (об'єкт) оприлюднюється з метою захисту здоров'я
споживачів.
6. Оператор потужностей (об'єкта), експлуатаційний дозвіл на
які був скасований, має право подавати заяву на одержання іншого
експлуатаційного дозволу не раніше, ніж через шість місяців після
дати скасування попереднього дозволу.
7. Оператор потужностей (об'єкта), експлуатаційний дозвіл на
які був призупинений або скасований, може оскаржити рішення про
призупинення чи скасування цього експлуатаційного дозволу
вищестоящому головному державному санітарному лікарю або головному
державному інспектору ветеринарної медицини протягом десяти днів
після отримання рішення або до суду.
Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.
Стаття 24. Затверджені експортні потужності (об'єкти)
1. Особи, які мають експлуатаційний дозвіл на потужності
(об'єкти) з виробництва харчових продуктів та мають намір
здійснювати експорт харчових продуктів, підконтрольних санітарній
службі, до країн призначення, які мають особливі вимоги до
потужностей (об'єктів), процесів виробництва, умов зберігання або
інші подібні вимоги, що стосуються харчових продуктів, можуть
звертатися до санітарної служби із запитом про проведення
офіційної перевірки виконання ними цих вимог, а стосовно харчових
продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, - до ветеринарної
служби (далі - відповідна служба).
2. Відповідна служба на підставі результатів офіційної
перевірки виконання всіх вимог, встановлених країною призначення,
до якої мають намір здійснювати експорт харчових продуктів
потужності (об'єкти), затверджує ці потужності (об'єкти) (далі -
затверджені експортні потужності (об'єкти), про що вносить
відповідні відомості до експлуатаційного дозволу.
3. Будь-який продукт, який експортується до країни
призначення і який походить із затверджених експортних потужностей
(об'єктів), повинен бути маркований відповідно до вимог країни
призначення. У разі необхідності таке маркування може включати
контрольний (реєстраційний) номер, передбачений статтею 22 цього
Закону.
4. Відповідна служба веде реєстр затверджених експортних
потужностей (об'єктів) із зазначенням країни призначення та
кожного виду харчового продукту, для якого перевірено виконання
встановлених вимог. Реєстр повинен бути доступним для
громадськості в електронному та/або друкованому вигляді.
5. Порядок проведення офіційної перевірки виконання всіх
вимог встановлених країною призначення, до якої мають намір
здійснювати експорт харчових продуктів оператори затверджених
експортних потужностей (об'єктів), процедура затвердження
експортних потужностей (об'єктів), реєстрації та вилучення з
реєстру встановлюються відповідно центральним органом виконавчої
влади в галузі охорони здоров'я та центральним органом виконавчої
влади з питань аграрної політики.
6. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за
проведення офіційної перевірки виконання вимог, передбачених
країною призначення.
Стаття 25. Вилучення затверджених експортних потужностей
(об'єктів) з реєстру затверджених експортних
потужностей (об'єктів)
1. Якщо в процесі здійснення державного контролю та/або
державного нагляду відповідний інспектор встановить, що
затверджені експортні потужності (об'єкти) не відповідають вимогам
країни призначення, відповідний інспектор повинен зафіксувати
порушення цих вимог у документі про проведення інспекції та
негайно поінформувати про це відповідного головного державного
санітарного лікаря або відповідного головного державного
інспектора ветеринарної медицини чи їх заступників.
2. Відповідний головний державний санітарний лікар або
головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступник
повинні прийняти рішення щодо вилучення таких потужностей
(об'єктів) або певних видів харчових продуктів, вироблених на
таких потужностях (об'єктах), з реєстру затверджених експортних
потужностей (об'єктів) у встановленому порядку.
3. Оператор затверджених експортних потужностей (об'єктів)
може оскаржити рішення про тимчасове або постійне вилучення таких
потужностей (об'єктів) або певного виду харчових продуктів,
вироблених на таких потужностях (об'єктах), з реєстру затверджених
експортних потужностей (об'єктів) вищестоящому головному
державному санітарному лікарю або головному державному інспектору
ветеринарної медицини протягом десяти днів після отримання рішення
або до суду.
Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.
4. У разі прийняття рішення про тимчасове або постійне
вилучення затверджених експортних потужностей (об'єктів) або
певного виду харчових продуктів, вироблених на таких потужностях
(об'єктах), з реєстру затверджених експортних потужностей
(об'єктів) відповідна служба повинна невідкладно повідомити про це
компетентний орган країни призначення.
5. Компетентний орган будь-якої країни призначення, для якої
відповідною службою проведено офіційну перевірку виконання
встановлених вимог, повинен мати безперешкодний доступ до
затверджених експортних потужностей (об'єктів) з метою
інспектування таких потужностей для перевірки виконання
встановлених вимог. Компетентний орган країни призначення
зобов'язаний повідомити відповідну службу про зазначене
інспектування принаймні за 48 годин.
6. Якщо в результаті інспектування затверджених експортних
потужностей (об'єктів) для перевірки виконання встановлених вимог
компетентний орган країни призначення дійде висновку, що такі
потужності (об'єкти) не виконують встановлені вимоги, відповідна
служба призупиняє або вилучає з реєстру своє затвердження
потужності для експорту харчових продуктів до відповідної країни
призначення згідно з рішенням зазначеного компетентного органу
країни призначення. Рішення компетентного органу країни
призначення про призупинення або вилучення з реєстру затвердження
потужності для експорту харчових продуктів до відповідної країни
призначення не підлягає оскарженню.
Стаття 26. Вимоги до потужностей (об'єктів), що виробляють
харчові продукти для імпорту в Україну
1. Санітарна служба та Ветеринарна служба (далі - відповідна
служба) відповідно до компетенції можуть встановлювати вимоги до
потужностей (об'єктів), виробничих процесів, умов зберігання або
інші вимоги стосовно харчових продуктів, підконтрольних санітарній
службі, та харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі,
що імпортуються в Україну. Такі вимоги не повинні перевищувати
аналогічні вимоги, які встановлені для вітчизняних виробників, що
здійснюють виробництво та/або обіг таких харчових продуктів.
2. Відповідна служба може перевіряти дотримання вимог до
потужностей (об'єктів), виробничих процесів, умов зберігання та
інших вимог у країнах, з яких імпортуються харчові продукти
(далі - потужності (об'єкти) для імпорту в Україну). Відповідна
служба повинна мати безперешкодний доступ до потужностей
(об'єктів) для імпорту в Україну з метою інспектування таких
потужностей для перевірки виконання вимог, визначених у частині
першій цієї статті. Відповідна служба України зобов'язана
повідомити відповідну компетентну службу країни-імпортера про
зазначене інспектування принаймні за 48 годин.
3. Імпорт харчових продуктів або інших об'єктів санітарних
заходів з потужностей (об'єктів) для імпорту в Україну, під час
інспектування яких відповідна служба виявила недотримання
встановлених вимог, не дозволяється.
4. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони
здоров'я веде реєстр потужностей (об'єктів) для імпорту в Україну
харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі.
5. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної
політики веде реєстр потужностей (об'єктів) для імпорту в Україну
харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі.
6. Порядок проведення перевірки виконання вимог, визначених у
частині першій цієї статті, реєстрації та вилучення з реєстру
потужностей (об'єктів) для імпорту в Україну встановлюється
відповідно центральним органом виконавчої влади в галузі охорони
здоров'я та центральним органом виконавчої влади з питань аграрної
політики.
Р о з д і л V
ВИРОБНИЦТВО ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
Стаття 27. Вимоги до виробництва харчових продуктів
1. Харчові продукти, вироблені в Україні, повинні бути
безпечними, придатними до споживання, правильно маркованими та
відповідати санітарним заходам і технічним регламентам.
2. Для забезпечення безпечності харчових продуктів,
вироблених в Україні, забороняється:
1) використання харчових добавок, які не зареєстровані для
використання в Україні;
2) використання ароматизаторів та допоміжних матеріалів для
переробки, які не зареєстровані для використання в Україні;
3) використання дієтичних добавок, які не зареєстровані для
використання в Україні;
4) використання допоміжних засобів і матеріалів для
виробництва та обігу, які не дозволені для прямого контакту з
харчовими продуктами;
5) використання допоміжних засобів і матеріалів для
виробництва та обігу, які за своєю природою та складом можуть
передавати забруднюючі речовини харчовим продуктам;
6) використання харчових продуктів як інгредієнтів для
виробництва, включаючи сільськогосподарську продукцію, якщо вони
містять небезпечні фактори на рівнях, що перевищують обов'язкові
параметри безпечності.
3. Виробники, що здійснюють діяльність з виробництва харчових
продуктів, підконтрольних санітарній службі, зобов'язані погодити
технологію виробництва з центральним органом виконавчої влади у
сфері охорони здоров'я.
4. Виробники, що здійснюють діяльність з виробництва харчових
продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, зобов'язані
погодити технологію виробництва з центральним органом виконавчої
влади у сфері аграрної політики.
Стаття 28. Державна реєстрація харчових продуктів для
спеціального дієтичного споживання, функціональних
харчових продуктів та дієтичних добавок
1. Забороняється введення в обіг харчових продуктів
спеціального дієтичного використання, функціональних продуктів та
дієтичних добавок, які не пройшли державну
санітарно-епідеміологічну експертизу та державну реєстрацію.
2. Кабінет Міністрів України встановлює:
1) порядок віднесення харчових продуктів до категорії
харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання,
функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок;
2) процедуру державної реєстрації харчових продуктів для
спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових
продуктів та дієтичних добавок;
3) процедуру ведення Державного реєстру харчових продуктів
для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових
продуктів та дієтичних добавок;
4) процедуру надання інформації, яка міститься у Державному
реєстрі харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання,
функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок;
5) вартість робіт, пов'язаних з Державною реєстрацією
харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання,
функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок, відповідно
до положень статті 57 цього Закону.
Стаття 29. Вимоги до виробництва харчових продуктів для
спеціального дієтичного споживання, функціональних
харчових продуктів та дієтичних добавок
1. Забороняється виробництво харчових продуктів спеціального
дієтичного використання, функціональних продуктів та дієтичних
добавок, які не пройшли державну санітарно-епідеміологічну
експертизу та державну реєстрацію.
2. Харчові продукти, що використовуються для виробництва
харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання,
функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок, повинні
відповідати обов'язковим параметрам безпечності і мінімальним
специфікаціям якості, що є прийнятними для споживача з особливими
дієтичними потребами відповідно до санітарних заходів та технічних
регламентів.
3. Дієтичні добавки можуть додаватися до окремих харчових
продуктів з урахуванням рівня включень, визначеного у відповідних
санітарних заходах, а також вироблятися для безпосереднього
споживання як самостійний харчовий продукт.
Стаття 30. Реєстрація харчових добавок для харчових продуктів
1. Дозволяється використання харчових добавок у виробництві
харчових продуктів та у харчових продуктах, що знаходяться в
обігу, після їх реєстрації центральним органом виконавчої влади у
сфері охорони здоров'я.
2. Харчові добавки заносяться до відповідного реєстру за
зверненням виробника та/або продавця (постачальника) або за
рекомендацією Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус
на підставі затверджених Головним державним санітарним лікарем
України санітарно-епідеміологічних нормативів стосовно рівня
включень таких харчових добавок у певних видах харчових продуктів
та висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
3. У процесі реєстрації харчової добавки необхідно:
1) визначати харчові продукти, до яких ця добавка може
додаватися, та умови, за яких вона може додаватися;
2) обмежувати харчову добавку до найнижчого рівня
використання, який необхідний для досягнення бажаного ефекту;
3) враховувати будь-яке допустиме щоденне споживання або іншу
еквівалентну оцінку обсягів споживання харчової добавки та її
вірогідне щоденне споживання від усіх джерел, включаючи можливе
щоденне споживання харчової добавки спеціальними групами
споживачів.
4. Харчова добавка дозволяється до використання в Україні за
умов, якщо:
1) існує обґрунтована технологічна необхідність у харчовій
добавці і ця мета не може бути досягнута іншими технологічно
доступними засобами;
2) харчова добавка не являє собою небезпеки для здоров'я
споживача на рівні використання, на якому пропонується, що може
бути встановлено на підставі доступних наукових доказів;
3) харчова добавка не вводить споживача в оману.
5. Будь-який виробник може звернутись із запитом на
реєстрацію харчової добавки шляхом подання до центрального органу
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я заяви про реєстрацію
харчової добавки, що супроводжується відповідною документацією,
яка свідчить про те, що харчова добавка відповідає положенням
частин другої, третьої і четвертої цієї статті. Якщо харчова
добавка дозволена до використання відповідними міжнародними
організаціями, інформація, що це підтверджує, додається до заяви
про реєстрацію. Рішення щодо реєстрації або відмови в реєстрації
харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи
обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку,
повинне бути видане протягом 120 робочих днів після одержання
повної заяви.
6. Будь-яка харчова добавка, стосовно реєстрації якої було
подано запит і яка була дозволена до використання відповідними
міжнародними організаціями, підлягає експрес-реєстрації.
Експрес-реєстрація має включати огляд звіту відповідних
міжнародних організацій, які обґрунтовують можливість використання
харчової добавки. Цей огляд повинен враховувати обставини та
умови, специфічні для населення України, а також технічні та
економічні можливості визначення присутності та/або рівні
використання харчових добавок у харчових продуктах відносно рівнів
включень, що затверджені відповідними міжнародними організаціями.
Згідно з процедурою експрес-реєстрації рішення щодо реєстрації або
відмови в реєстрації харчової добавки для виробництва харчових
продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку
харчову добавку, повинне бути видане протягом 30 робочих днів
після одержання повної заяви.
7. Порядок реєстрації харчових добавок встановлюється
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
8. Вартість робіт, пов'язаних з реєстрацією харчових добавок,
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 31. Вимоги до використання ароматизаторів
1. Положення цієї статті не застосовуються щодо:
1) їстівних речовин та продуктів, призначених для
безпосереднього споживання, з відновленням або без нього;
2) речовин, що мають виключно солодкий, кислий чи солоний
смак;
3) матеріалів рослинного та тваринного походження, що мають
природні ароматичні властивості, які не використовуються як
ароматичні джерела.
2. Ароматизатори не повинні містити будь-які шкідливі фактори
у кількостях, що перевищують максимальні рівні, та спричиняти
присутність небажаних речовин у харчових продуктах у кількостях,
що перевищують рівні, визначені обов'язковими показниками
безпечності.
3. Ароматизатори, які можуть використовуватися у харчових
продуктах, що виробляються та знаходяться в обігу в Україні,
підлягають реєстрації центральним органом виконавчої влади у сфері
охорони здоров'я за зверненням виробника та/або продавця
(постачальника) або за рекомендацією Національної Комісії України
з Кодексу Аліментаріус на підставі затверджених Головним державним
санітарним лікарем України гігієнічних нормативів стосовно рівня
включень таких ароматизаторів у певних видах харчових продуктів та
висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
4. Будь-який виробник може звернутись із запитом на
реєстрацію ароматизаторів шляхом подання до центрального органу
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я заяви про реєстрацію
ароматизатора, що супроводжується відповідною документацією, яка
свідчить про те, що ароматизатор відповідає положенням частини
другої цієї статті. Якщо ароматизатор дозволений до використання
компетентними міжнародними організаціями, інформація, яка це
підтверджує, додається до заяви про реєстрацію. Рішення щодо
реєстрації або відмови у реєстрації ароматизатора для виробництва
харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які
містять такий ароматизатор, повинне бути видане протягом
120 робочих днів після одержання повної заяви.
5. Будь-який ароматизатор, стосовно реєстрації якого було
подано запит і який було дозволено до використання у харчових
продуктах відповідними міжнародними організаціями, підлягає
експрес-реєстрації. Експрес-реєстрація має включати огляд звіту
відповідних міжнародних організацій, який обґрунтовує можливість
використання ароматизатора. Цей огляд повинен враховувати
обставини та умови, специфічні для населення України, а також
технічні та економічні можливості визначення присутності та/або
рівні використання ароматизатора у харчових продуктах відносно
рівнів включень, що затверджені відповідними міжнародними
організаціями. Згідно з процедурою експрес-реєстрації рішення щодо
реєстрації або відмови у реєстрації ароматизатора для виробництва
харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які
містять такий ароматизатор, повинне бути видане протягом 30
робочих днів після одержання повної заяви.
6. Порядок реєстрації ароматизаторів встановлюється
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
7. Вартість робіт, пов'язаних з реєстрацією ароматизаторів,
встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 57
цього Закону.
Стаття 32. Вимоги до використання допоміжних матеріалів для
переробки
Допоміжні матеріли для переробки, що використовуються у
виробництві харчових продуктів, обіг яких здійснюється в Україні,
не повинні спричиняти присутність шкідливих факторів у харчових
продуктах у кількостях, що перевищують максимальні межі залишків.
Умови використання, максимальні межі залишків у харчовому
продукті та мінімальні специфікації якості для допоміжних
матеріалів для переробки, що використовуються у виробництві
харчових продуктів, визначаються Головним державним санітарним
лікарем України з урахуванням рекомендацій Національної Комісії
України з Кодексу Аліментаріус.
Стаття 33. Забій тварин
1. Забороняється забій тварин, які не супроводжуються
ветеринарним документом, що засвідчує здоров'я тварин, які
направляються на забій, та ветеринарно-санітарний стан потужності
(об'єкта) походження таких тварин.
2. Забороняється здійснювати забій парнокопитних та інших
копитних, а також забій свійської птиці та кролів в обсягах, що
перевищують 5 голів на день, не на бойні, що має експлуатаційний
дозвіл і зареєстрована ветеринарною службою.
3. Бойні, обсяги щоденного виробництва яких не перевищують у
середньому 10 голів великої рогатої худоби, 30 голів свиней,
50 голів овець або кіз, 500 голів свійської птиці або 250 голів
кролів, звільняються від вимоги застосовувати систему HACCP.
4. Державний ветеринарний контроль є обов'язковим для всіх
тварин перед забоєм, крім тварин вимушеного забою та диких тварин,
забитих під час полювання, якщо їх продукти призначаються для
споживання людиною.
5. Усі тварини підлягають обов'язковому державному
ветеринарно-санітарному контролю після забою, включаючи тварин
вимушеного забою та диких тварин, забитих під час полювання,
незалежно від того, призначені їх продукти для споживання людиною
чи для годівлі тварин.
6. Ветеринарний інспектор проводить інспекцію до та після
забою всіх здорових і хворих парнокопитних та інших копитних, а
також свійської птиці та кролів.
7. На бойнях, визначених частиною третьою цієї статті,
присутність ветеринарного інспектора є обов'язковою до забою, під
час забою та після забою. Усі бійні, на яких відповідно до обсягів
щоденного виробництва ветеринарний інспектор не присутній
постійно, повинні організувати державний ветеринарний контроль під
час забою згідно з процедурою, визначеною Ветеринарною службою.
8. Ветеринарний інспектор клеймує всі туші та їх частини, що
визнані придатними для споживання людиною, позначкою про
придатність. Якщо це передбачено відповідними санітарними
заходами, позначка про придатність проставляється у формі штампа
на упаковку продукту та ветеринарний інспектор видає відповідний
ветеринарний документ, де зазначається придатність продукту для
споживання людиною та містить вказану позначку про придатність.
9. Ветеринарний інспектор відбирає зразки всіх туш або їх
частин, щодо яких існує підозра про непридатність для споживання
людиною (далі - непридатний продукт) згідно з відповідним зводом
правил та зберігає ці зразки в умовах, прийнятних для
лабораторного дослідження, не менше ніж 72 години. Протягом цього
періоду часу ветеринарний інспектор повідомляє власника туші про
свою підозру і встановлює відповідні умови зберігання для
непридатного продукту.
10. Власник непридатного продукту може замовити лабораторне
дослідження зразків непридатного продукту протягом 72 годин з
моменту їх відбору. Це дослідження проводить акредитована
лабораторія, уповноважена на проведення дослідження з метою
визначення придатності для споживання людиною.
11. Власник необроблених харчових продуктів тваринного
походження, які були визнані непридатними для споживання людиною і
твариною на підставі лабораторного дослідження та стосовно яких
було прийнято рішення про їх знищення, може знищити такі продукти
самостійно під контролем ветеринарного інспектора.
12. Мисливські організації та юридичні особи, які провадять
діяльність з полювання, забезпечують тимчасове зберігання диких
тварин та їх туш, а також забезпечують потужності (об'єкти) для
державного післязабійного контролю після того, як вони були
піймані чи застрелені. На вимогу мисливських організацій та
юридичних осіб відповідний ветеринарний інспектор проводить
інспектування. Якщо дичина є придатною для споживання людиною,
ветеринарний інспектор наносить на тушу позначку придатності. Якщо
неможливо нанести на тушу позначку придатності, ветеринарний
інспектор видає сертифікат придатності для споживання людиною, що
містить позначку придатності.
13. Позначка придатності повинна включати контрольний
(реєстраційний) номер бойні або, якщо тварини не підлягають забою
на бойні, персональний номер лабораторії або інших потужностей
(об'єкта), де інспектор ветеринарної медицини наносить позначку
придатності.
14. Головний державний інспектор ветеринарної медицини
України встановлює форму та зміст позначки про придатність, а
також способи і процедури нанесення позначки про придатність на
туші, частини туш, упаковку для туш та частин туш і видає
сертифікат придатності для споживання людиною.
Стаття 34. Здійснення державного ветеринарно-санітарного
контролю на м'ясопереробних, рибодобувних,
рибопереробних та молокопереробних підприємствах,
а також на підприємствах гуртового зберігання
необроблених харчових продуктів тваринного
походження (холодокомбінатах, холодильниках,
спеціалізованих гуртівнях)
1. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд (у
межах своєї компетенції) на м'ясопереробних, рибодобувних,
рибопереробних, молокопереробних підприємствах та підприємствах із
зберігання продукції тваринного походження здійснюється з метою
забезпечення епізоотичного благополуччя при надходженні та
переробці сировини тваринного походження, а також контролю за
дотриманням необхідних ветеринарно-санітарних, санітарних
(гігієнічних) вимог щодо забезпечення безпеки готової продукції
тваринного походження.
2. Державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюють
офіційні лікарі ветеринарної медицини (у межах своєї компетенції).
Залежно від обсягів виробництва суб'єкта господарювання офіційний
лікар може мати заступника.
3. Офіційні лікарі ветеринарної медицини підпорядковуються
головним державним інспекторам ветеринарної медицини районів,
міст, міст Києва та Севастополя, областей, Автономної Республіки
Крим, знаходяться у штаті районної (міської) державної лікарні
ветеринарної медицини, а в місті Києві - об'єднання державної
ветеринарної медицини та утримуються за рахунок коштів загального
та спеціального фондів Державного бюджету України. Роботу
офіційних лікарів контролює Державний департамент ветеринарної
медицини та його територіальні органи. Втручання в роботу
офіційних лікарів інших служб забороняється.
4. Офіційні лікарі ветеринарної медицини у своїй роботі є
незалежними, повинні професійно виконувати свої обов'язки,
керуються відповідним положенням, затвердженим в установленому
законодавством порядку, цим Законом та іншими нормативно-правовими
актами.
5. Офіційний лікар ветеринарної медицини погоджує призначення
та звільнення працівників служби ветеринарної медицини суб'єкта
господарювання, контролює їх роботу, організовує професійне
навчання і підвищення кваліфікації, визначає їх посадові права та
обов'язки.
6. Ветеринарно-санітарний контроль за дотриманням суб'єктом
господарювання ветеринарних, санітарних вимог, правил та заходів
при переробці, зберіганні, транспортуванні та реалізації продукції
тваринного походження здійснюють спеціалісти ветеринарної медицини
суб'єкта господарювання під контролем офіційного лікаря
ветеринарної медицини. Структуру та штатну чисельність
спеціалістів ветеринарної медицини суб'єкта господарювання
визначає державний інспектор ветеринарної медицини.
7. До обов'язків офіційного лікаря ветеринарної медицини
належить контроль за:
1) відповідністю сировини тваринного походження супровідним
ветеринарним документам та позначкам придатності;
2) дотриманням санітарних (гігієнічних) вимог при технології
переробки сировини тваринного походження;
3) дотриманням технологічних режимів переробки сировини
тваринного походження, що має певні обмеження щодо використання;
4) дотриманням температурних режимів при виробництві харчових
продуктів тваринного походження;
5) проведенням ветеринарно-санітарної оцінки сировини
тваринного походження (у тому числі паразитологічної);
6) проведенням відбору проб сировини та готових харчових
продуктів для виконання Загальнодержавного плану моніторингу, а
також у разі виробничої необхідності з метою визначення їх безпеки
при здійсненні відомчого контролю та експорту;
7) здійсненням утилізації харчових відходів тваринного
походження;
8) дотриманням власниками підприємств системи HACCP та
наданням при цьому відповідних рекомендацій, необхідних до
виконання.
8. Власники потужностей (об'єктів) мають право реалізовувати
лише ту продукцію тваринного походження, що вироблена під
державним ветеринарно-санітарним контролем та наглядом (у межах
компетенції) та дозволена для реалізації або зберігання з
оформленням за необхідності відповідних ветеринарних документів,
що засвідчують її безпеку.
9. Офіційні лікарі ветеринарної медицини періодично, для
вжиття необхідних заходів, інформують відповідних головних
державних інспекторів ветеринарної медицини щодо порушень
санітарних заходів, які можуть призвести до погіршення безпеки
продукції тваринного походження, загрози ускладнення епідемічної
та епізоотичної ситуації.
10. Функції щодо здійснення офіційними лікарями ветеринарної
медицини державного ветеринарно-санітарного контролю на
м'ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних, молокопереробних
підприємствах та підприємствах гуртового зберігання необроблених
харчових продуктів тваринного походження визначаються типовими
інструкціями для відповідних підприємств із здійснення
ветеринарно-санітарного контролю спільним наказом Головного
державного інспектора ветеринарної медицини України та Головного
державного санітарного лікаря України.
Державний нагляд на цих потужностях (об'єктах) санітарною
службою та ветеринарною службою здійснюється в межах їх
компетенції.
Здійснення планових заходів державного нагляду санітарною та
ветеринарною службою на цих потужностях проводиться за погодженим
графіком, який затверджується спільним наказом головного
державного інспектора ветеринарної медицини та головного
державного санітарного лікаря відповідних територій.
11. Діяльність спеціалістів ветеринарної медицини та
санітарно-епідеміологічної служби здійснюється у взаємному
узгодженні, уникненні дублювання функцій та максимальному сприянні
роботі підприємства.
Стаття 35. Агропродовольчі ринки
1. Забороняється реалізація та обіг необробленого молока та
сиру домашнього виробництва, а також туш або частин туш
парнокопитних та інших копитних подвірного забою на
агропродовольчих ринках.
2. Цілі туші свійської птиці, кроликів та малих диких тварин,
риба, мед, яйця і рослинні продукти можуть продаватись на
агропродовольчих ринках за умови їх перевірки на придатність для
споживання людиною перед їх продажем. Власник таких туш
зобов'язаний надати їх для дослідження у державну лабораторію
ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку. Ця
лабораторія проводить дослідження зазначених харчових продуктів
щодо їх придатності для споживання людиною згідно з відповідними
зводами правил.
3. Головний державний ветеринарний інспектор України та
Головний державний санітарний лікар України визначають перелік
харчових продуктів тваринного та рослинного походження, які можуть
продаватися на агропродовольчих ринках.
4. Сертифікат придатності для споживання людиною з позначкою
придатності видається ветеринарним інспектором на кожну тушу або
за необхідності на партію туш свійської птиці, кроликів та малих
диких тварин, щодо яких підтверджено придатність для споживання
людиною.
5. На тушах, непридатних для споживання людиною, які на
підставі результатів лабораторних досліджень можуть
використовуватися для споживання тваринами, ветеринарний інспектор
наносить насічки по поверхні усієї туші, що вказують на
непридатність продукту для споживання людиною.
6. Власники рослинних продуктів, призначених для продажу на
агропродовольчому ринку, зобов'язані надати ці продукти для
дослідження в державну лабораторію ветеринарно-санітарної
експертизи на агропродовольчому ринку. Придатність для споживання
людиною рослинних продуктів підтверджується відповідним
сертифікатом лабораторії.
7. Харчовий продукт, зазначений у частинах другій і п'ятій
цієї статті, який непридатний для споживання людиною, не становить
безпосередню загрозу (низький ризик) для здоров'я людини, підлягає
недопущенню до реалізації або утилізації власником. Харчовий
продукт, який непридатний для споживання людиною, становить
безпосередню загрозу (високий ризик) для здоров'я людини, підлягає
негайному вилученню власником та утилізації або знищенню під
контролем інспектора ветеринарної медицини відповідно до
законодавства.
8. У разі якщо власник непридатного харчового продукту
відмовляється знищити такий харчовий продукт добровільно,
державний інспектор ветеринарної медицини звертається до
відповідного суду із заявою про прийняття рішення щодо такого
знищення.
9. Торгові місця на агропродовольчих ринках надаються їх
операторами особам, які здійснюють продаж туш або частин туш
парнокопитних та інших копитних забитих на бойні, цілих туш
свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риби, меду, яєць
та рослинних продуктів лише після пред'явлення ними сертифіката
придатності для споживання людиною зазначених продуктів, що
видається державною лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи
на агропродовольчому ринку. Адміністрація (власник)
агропродовольчого ринку зобов'язана надавати у користування
лабораторії пристосовані службові приміщення.
Лабораторії не несуть відповідальності за реалізацію
продукції, що не пройшла ветеринарно-санітарної експертизи.
Відповідальність за надання дозволу на реалізацію такої продукції
несе адміністрація (власник) агропродовольчого ринку.
Функціонування агропродовольчого ринку за відсутності лабораторії
ветеринарно-санітарної експертизи забороняється.
Р о з д і л VI
ОБІГ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
Стаття 36. Вимоги до обігу об'єктів санітарних заходів
1. Забороняється:
1) обіг харчових продуктів на потужностях (об'єктах), що не
відповідають вимогам санітарних заходів;
2) продаж харчових продуктів домашнього виготовлення;
3) обіг необроблених харчових продуктів тваринного
походження, у тому числі туш тварин, на яких безпосередньо та/або
на упаковці відсутня позначка придатності (маркування у формі
позначки придатності) за відсутності відповідних ветеринарних
документів.
2. Забороняється також обіг об'єктів санітарних заходів, якщо
ці об'єкти:
1) небезпечні;
2) непридатні до споживання;
3) неправильно марковані;
4) не зареєстровані або не затверджені відповідно до положень
цього Закону або містять харчові добавки, ароматизатори, які не
зареєстровані відповідно до цього Закону;
5) не відповідають технічним регламентам;
6) завезені на територію України контрабандно;
7) дата споживання "Вжити до" яких минула.
3. Зазначені у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті
харчові продукти підлягають вилученню у порядку, встановленому цим
Законом.
4. Харчові продукти, що вилучені з обігу у зв'язку з
порушеннями, визначеними у пунктах 3 і 4 частини другої цієї
статті, можуть бути повернуті в обіг за умови забезпечення
виправлення маркування та проведення реєстрації в порядку,
встановленому цим Законом.
5. Вилучені харчові продукти, які неможливо повернути в обіг,
використовуються для інших, ніж споживання людьми, цілей або
підлягають знищенню у порядку, встановленому законом.
6. Знищення харчових продуктів, повернення їх в обіг для
споживання людиною або для інших, ніж споживання людиною, цілей
здійснюється виробником (власником) за його рахунок. Порядок
знищення харчових продуктів або умови, які повинні виконуватися
для повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших, ніж
споживання людиною, цілей, встановлюються відповідним головним
санітарним лікарем або головним ветеринарним інспектором.
Стаття 37. Обіг нового харчового продукту
1. Новий харчовий продукт, який вміщує, складається або
виробляється з генетично модифікованих організмів, регулюється
положеннями спеціального законодавства. Положення цієї статті не
застосовуються до харчових добавок, ароматизаторів та розчинників
для екстрагування.
2. Новий харчовий продукт не повинен:
1) становити загрозу для споживача;
2) вводити споживача в оману;
3) відрізнятися від харчових продуктів, які він призначений
замінити, настільки, щоб його звичайне споживання було для
споживача несприятливим з точки зору поживності.
3. Виробник, імпортер або продавець, який вводить новий
харчовий продукт в обіг в Україні (далі - заявник), подає заяву на
проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи до
центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Заява повинна містити інформацію про те, що новий харчовий продукт
відповідає положенням частини другої цієї статті, а також
відповідну пропозицію щодо його представлення та етикетування
відповідно до вимог цієї статті.
4. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза здійснюється
протягом строку, зазначеного у статті 18 цього Закону.
5. Висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи
видаються заявнику та повинні містити рішення про те, чи
допускається новий харчовий продукт в обіг, умови дозволу та, якщо
це необхідно:
1) умови використання харчового продукту;
2) призначення харчового продукту та його специфікацію;
3) всі особливі вимоги до етикетування, зазначені у статті 38
цього Закону.
6. Заявник може оскаржити висновок державної
санітарно-епідеміологічної експертизи, який не дозволяє обіг
нового харчового продукту, до Головного державного санітарного
лікаря України протягом 30 днів після отримання цього висновку або
до суду.
Стаття 38. Вимоги до етикетування харчових продуктів
1. Забороняється обіг харчових продуктів, етикетування яких
не відповідає цьому Закону та відповідним технічним регламентам.
Усі харчові продукти, що знаходяться в обігу в Україні,
етикетуються державною мовою України та містять у доступній для
сприймання споживачем формі інформацію про:
1) назву харчового продукту;
2) назву та повну адресу і телефон виробника, адресу
потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових
продуктів - назву, повну адресу і телефон імпортера;
3) кількість нетто харчового продукту у встановлених одиницях
виміру (вага, об'єм або поштучно);
4) склад харчового продукту у порядку переваги складників, у
тому числі харчових добавок та ароматизаторів, що
використовувались у його виробництві;



вгору