Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні
Верховна Рада України; Закон від 06.10.20052961-IV
Документ 2961-15, чинний, поточна редакція — Редакція від 06.04.2018, підстава 2318-19
 

Сторінки:  1  [ 2 ]  3
« попередня сторінканаступна сторінка »  

     вживають заходів  щодо  розширення   мережі   реабілітаційних 
установ, у тому числі шляхом створення недержавних реабілітаційних
установ;
організують виконання державних програм у сфері реабілітації
осіб з інвалідністю;
організують контроль за діяльністю суб'єктів господарювання,
які здійснюють реабілітаційні заходи, незалежно від
підпорядкування і форми власності, за додержанням ними вимог
ліцензування;
створюють умови для забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з
інвалідністю, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій
медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних
комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими
засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним
автотранспортом та реабілітаційними послугами; { Абзац п'ятий
статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4213-VI
( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
створюють умови для розвитку творчих здібностей осіб з
інвалідністю, дітей з інвалідністю, занять фізичною культурою і
спортом осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю;
затверджують положення (статути) реабілітаційних установ
комунальної форми власності, погоджують положення (статути)
реабілітаційних установ недержавної форми власності;
організують підготовку і підвищення кваліфікації кадрів з
реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, роботу з
науково-методичного забезпечення реабілітаційних установ;
забезпечують реалізацію державних програм, розробляють з
урахуванням соціально-економічних, демографічних та інших
особливостей і фінансують регіональні, місцеві програми
зазначеного напряму;
сприяють роботі громадських організацій, у тому числі
громадських організацій осіб з інвалідністю, залучають їх до
співпраці та партнерства у цій сфері;
беруть участь у створенні і підтримці міжвідомчого
інформаційного простору з проблем інвалідності;
організують інформування осіб з інвалідністю про зміни у
законодавстві про реабілітацію осіб з інвалідністю.
Р о з д і л III
СИСТЕМА РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ,
ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 12. Структура системи реабілітації осіб з
інвалідністю, дітей з інвалідністю
Система реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з
інвалідністю забезпечує своєчасність, комплексність і
неперервність медичної, психолого-педагогічної, фізичної,
професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної
реабілітації, досягнення особами з інвалідністю, дітьми з
інвалідністю оптимального фізичного, інтелектуального, психічного
і соціального рівня життєдіяльності.
Систему реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з
інвалідністю складають:
органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування,
які здійснюють державне управління системою реабілітації осіб з
інвалідністю;
реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю, дітей з
інвалідністю незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми
власності;
будинки дитини - дошкільні навчальні заклади для дітей з
вадами фізичного та/або розумового розвитку віком до чотирьох
років незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми
власності;
спеціальні та санаторні дошкільні навчальні заклади
(ясла-садки) компенсуючого типу для дітей віком від двох до семи
(восьми) років, які потребують корекції фізичного та/або
розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації,
незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;
дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу
для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, у складі
яких можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу,
сімейні, прогулянкові, в яких забезпечується дошкільна освіта з
урахуванням стану здоров'я дітей, їх розумового, психологічного,
фізичного розвитку, незалежно від відомчого підпорядкування, типу
і форми власності;
дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини) системи
освіти, в яких забезпечуються фізичний, розумовий і психологічний
розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку,
оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи
виховуються вдома;
спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати) -
загальноосвітні навчальні заклади системи освіти для дітей, які
потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку;
загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати) -
загальноосвітні навчальні заклади I-III ступенів з відповідним
профілем системи освіти для дітей, які потребують тривалого
лікування;
навчальні заклади, які належать до сфери управління
центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування
та реалізують державну політику у сферах трудових відносин,
соціального захисту населення; { Абзац десятий частини другої
статті 12 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
установи соціального обслуговування осіб з інвалідністю,
дітей з інвалідністю незалежно від відомчого підпорядкування, типу
і форми власності;
санаторно-курортні установи, які належать до сфери управління
центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування
та реалізують державну політику у сферах трудових відносин,
соціального захисту населення; { Абзац дванадцятий частини другої
статті 12 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
протезно-ортопедичні підприємства незалежно від відомчого
підпорядкування, типу і форми власності;
установи культури, санаторно-курортні та оздоровчі заклади
громадських організацій осіб з інвалідністю;
академічні та галузеві науково-дослідні, науково-методичні
установи, які беруть участь у здійсненні державної політики у
сфері реабілітації осіб з інвалідністю.
Стаття 13. Типи реабілітаційних установ
Реабілітаційні установи залежно від змісту реабілітаційних
заходів, які вони здійснюють, відносяться до таких типів:
медичної реабілітації;
медико-соціальної реабілітації;
соціальної реабілітації;
психолого-педагогічної реабілітації;
фізичної реабілітації;
професійної реабілітації;
трудової реабілітації;
фізкультурно-спортивної реабілітації.
Реабілітаційні установи можуть мати змішаний тип.
Стаття 14. Створення та припинення діяльності реабілітаційних
установ
Реабілітаційні установи в Україні створюються на основі
державної, комунальної і приватної власності, а також шляхом
об'єднання майна різних форм власності.
Порядок створення, реорганізації та ліквідації
реабілітаційних установ встановлюється законом.
Потреба в державних реабілітаційних установах визначається
відповідно до соціально-економічних і демографічних потреб України
та її регіонів центральними органами виконавчої влади в межах
своїх повноважень. Рішення про їх створення приймаються Кабінетом
Міністрів України, міністерствами, іншими центральними та
місцевими органами виконавчої влади. { Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Потребу в комунальних реабілітаційних установах визначають
місцеві органи виконавчої влади. Рішення про їх створення
приймаються органами місцевого самоврядування.
Реабілітаційні установи, засновані на приватній власності (в
тому числі власності громадських організацій), можуть надавати
реабілітаційні послуги на професійній основі за рахунок власних
коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевих
бюджетів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Реабілітаційні установи незалежно від свого статусу і
відомчої підпорядкованості забезпечують якість реабілітації
(абілітації) відповідно до державних соціальних нормативів у сфері
реабілітації, критеріїв і вимог до реабілітаційних заходів.

{ Частину сьому статті 14 виключено на підставі Закону
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }

Стаття 15. Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації
( Стаття 15 набирає чинності з 1 січня 2007 року згідно з пунктом
1 розділу IX цього Закону )
Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації осіб з
інвалідністю встановлюють вимоги до змісту та обсягу
реабілітаційних заходів з відновлення та компенсації обмежених
функціональних можливостей особи з інвалідністю з урахуванням
оцінки стану її здоров'я щодо здатності до самообслуговування,
самостійного пересування, спілкування, контролювання своєї
поведінки, навчання і зайняття трудовою діяльністю. { Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації осіб з
інвалідністю ( z0408-15 ) розробляються центральними органами
виконавчої влади у межах їх повноважень, за участю реабілітаційних
установ, відповідних науково-дослідних установ, на основі наукових
досліджень.
Стаття 16. Державна типова програма реабілітації
осіб з інвалідністю
Державна типова програма реабілітації осіб з інвалідністю
встановлює гарантований державою перелік послуг з медичної,
психолого-педагогічної, фізичної, професійної, трудової,
фізкультурно-спортивної, побутової і соціальної реабілітації,
технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного
призначення, які надаються особі з інвалідністю, дитині з
інвалідністю з урахуванням фактичних потреб залежно від віку,
статі, виду захворювання безоплатно або на пільгових умовах.
Державна типова програма реабілітації осіб з інвалідністю
розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сферах трудових відносин,
соціального захисту населення, за участю інших центральних органів
виконавчої влади, які здійснюють державне управління системою
реабілітації осіб з інвалідністю, з урахуванням пропозицій
всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю.
Державна типова програма реабілітації осіб з інвалідністю
( 1686-2006-п ) і порядок її реалізації погоджуються Радою у
справах осіб з інвалідністю при Кабінеті Міністрів України та
затверджуються Кабінетом Міністрів України. { Частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Р о з д і л IV
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ УСТАНОВ
Стаття 17. Організація реабілітаційного процесу
Реабілітаційний процес включає такі складові:
відновлювальні медичні заходи, реконструктивна хірургія,
ендопротезування, протезування, ортезування, санаторно-курортне
лікування;
медична, медико-соціальна, соціальна, психологічна,
психолого-педагогічна, фізична, професійна, трудова,
фізкультурно-спортивна реабілітація, соціальна адаптація;
забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації,
виробами медичного призначення;
освіта, професійна орієнтація, сприяння в працевлаштуванні,
виробнича адаптація;
фізкультурно-спортивні заходи, оздоровлення.
Реабілітаційні установи здійснюють комплексну реабілітацію
осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю шляхом реалізації
соціально-економічних, медичних, фізичних, психологічних,
педагогічних, професійних та інших заходів відновлювального
характеру, спрямованих на попередження прогресування патологічного
процесу, усунення чи максимально можливу компенсацію обмежень
життєдіяльності, відновлення здоров'я та трудових навичок
осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, корекцію психічних
процесів, здобуття ними освіти, їх трудову зайнятість незалежно
від категорії і причин інвалідності.
Реабілітаційні установи можуть створювати реабілітаційні
комісії, до складу яких входять провідні фахівці реабілітаційної
установи та представники місцевих органів виконавчої влади
відповідно до типу реабілітаційної установи.
Реабілітаційні комісії здійснюють:
планування навчально-виховної та корекційно-відновлювальної
роботи, контроль за її ефективністю;
визначення реабілітаційних технологій, строків і тривалості
проходження реабілітації особою з інвалідністю, дитиною з
інвалідністю відповідно до їх індивідуальної програми реабілітації
з урахуванням реабілітаційного потенціалу особи з інвалідністю та
реабілітаційного прогнозу;
контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації
особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю;
забезпечення послідовності, комплексності і безперервності
виконання реабілітаційних заходів, оцінку їх результатів та
ефективності;
внесення змін до індивідуальної програми реабілітації особи з
інвалідністю, дитини з інвалідністю у разі необхідності її
оперативного коригування;
затвердження висновку про виконання індивідуальної програми
реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.
Стаття 18. Організація медичного обслуговування в
реабілітаційних установах
Заклади охорони здоров'я проводять медичний огляд осіб з
інвалідністю, дітей з інвалідністю, які проходять реабілітацію,
моніторинг і корекцію стану здоров'я, здійснення
лікувально-профілактичних заходів.
Особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, які проходять
реабілітацію в реабілітаційних установах державної і комунальної
форм власності, надається безоплатне медичне обслуговування.
Контроль за станом здоров'я осіб з інвалідністю, дітей з
інвалідністю, які проходять реабілітацію, покладається на
структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій незалежно
від відомчого підпорядкування реабілітаційних установ, їх типу і
форми власності. { Частина третя статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Порядок організації і перелік медичних послуг, що надаються
реабілітаційними установами державної і комунальної форм
власності, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 19. Організація психологічної підтримки в
реабілітаційних установах
Для організації психологічної підтримки і супроводу осіб з
інвалідністю, дітей з інвалідністю, їх сімей у реабілітаційних
установах може створюватися психологічна служба.
На психологічну службу покладаються функції щодо:
забезпечення єдності психолого-педагогічних і
медико-соціальних рекомендацій, професійного відбору та
професійного навчання;
діагностики та розвитку задатків і здібностей до професії;
формування свідомого підходу до вибору (зміни) професії,
спеціальності, виду та місця трудової діяльності відповідно до
стану здоров'я, індивідуальних особливостей і потреб галузей
економіки;
створення сприятливих психологічних умов для розвитку
задатків, здібностей, професійно важливих якостей особистості;
психологічного супроводу та систематичної психологічної
підтримки в процесі професійної адаптації після працевлаштування;
забезпечення психологічної підтримки та супроводу сім'ї особи
з інвалідністю, дитини з інвалідністю;
участі у підготовці та перепідготовці спеціалістів для
реабілітаційних установ.
Особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, які проходять
реабілітацію в реабілітаційних установах державної і комунальної
форм власності, послуги психологічних служб надаються безоплатно.
Стаття 20. Організація харчування в реабілітаційних установах
Організація та відповідальність за якість харчування в
реабілітаційних установах незалежно від відомчого підпорядкування,
типу, форми власності покладається на засновників (власників) і
керівників реабілітаційних установ.
Харчування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які
проходять реабілітацію в реабілітаційних установах державної і
комунальної форм власності, здійснюється безоплатно.
Порядок організації і норми харчування осіб, які проходять
реабілітацію в реабілітаційних установах, встановлюються Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 21. Наукове і методичне забезпечення реабілітаційних
установ
Наукове і методичне забезпечення реабілітаційних установ
державної і комунальної форм власності здійснюють центральні
органи виконавчої влади, які в межах своїх повноважень беруть
участь у формуванні і реалізації державної соціальної політики
та/або здійснюють заходи з реабілітації осіб з інвалідністю, дітей
з інвалідністю. { Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Наукові дослідження у сфері реабілітації осіб з інвалідністю
на замовлення центральних органів виконавчої влади здійснюють
Національна академія наук України, Академія медичних наук України,
Академія педагогічних наук України, академічні, галузеві
науково-дослідні інститути, інші науково-методичні установи.
Стаття 22. Кадрове забезпечення реабілітаційних установ
Навантаження, тривалість і режим робочого часу, тривалість і
види відпусток працівників реабілітаційних установ державної і
комунальної форм власності встановлюються відповідно до

нормативно-правових актів і не залежать від відомчої
підпорядкованості, типу реабілітаційних установ.
Умови оплати праці працівників реабілітаційних установ
державної і комунальної форм власності визначаються згідно із
законодавством незалежно від відомчої підпорядкованості.
Умови оплати праці та штатна чисельність працівників
недержавних реабілітаційних установ, заснованих на приватній
власності (у тому числі власності громадських організацій),
встановлюються власником (засновником).
Р о з д і л V
СКЛАДОВІ СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 23. Індивідуальна програма реабілітації особи
з інвалідністю
Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю
розробляється відповідно до Державної типової програми
реабілітації осіб з інвалідністю для повнолітніх осіб з
інвалідністю - медико-соціальною експертною комісією, для дітей з
інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями
лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів,
методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні
бути здійснені щодо особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю,
кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи
загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також
контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації особи
з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють
медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні
комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей з
інвалідністю), місцева державна адміністрація, служби зайнятості,
реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.
Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається
індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, не
може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою
реабілітації осіб з інвалідністю.
Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є
обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, реабілітаційними установами,
підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або
перебуває особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, незалежно
від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Індивідуальна програма реабілітації має для особи з
інвалідністю, дитини з інвалідністю рекомендаційний характер.
Особа з інвалідністю (законний представник дитини з інвалідністю)
має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу
реабілітаційних заходів, передбачених її індивідуальною програмою
реабілітації, або від усієї програми в цілому. Особа з
інвалідністю (законний представник недієздатної особи з
інвалідністю, дитини з інвалідністю) бере участь у виборі
конкретних технічних та інших засобів реабілітації, виробів
медичного призначення, реабілітаційних послуг і
санаторно-курортного лікування тощо в межах її індивідуальної
програми реабілітації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України. { Частина четверта статті 23 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011, N 2249-VIII
( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з
інвалідністю ( 757-2007-п ), порядок її фінансування та реалізації
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 24. Види реабілітаційних заходів
Відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з
інвалідністю можуть здійснюватися такі види реабілітаційних
заходів щодо осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю:
медичні, які передбачають медикаментозне лікування,
відновлювальну терапію, реконструктивну хірургію,
ендопротезування, забезпечення виробами медичного призначення,
протезуванням, ортезуванням;
фізичні, які передбачають відновлення, покращення,
стабілізацію, координацію рухових дій, уміння користуватися
протезами, ортезами та іншими технічними засобами реабілітації, що
поліпшать самообслуговування, адаптацію особи з інвалідністю,
дитини з інвалідністю в суспільному житті;
психологічні, які мають на меті психокорекцію якостей і
функцій особи з інвалідністю, її мотивації до життєдіяльності та
праці, профілактику негативних психічних станів, навчання прийомів
і методів психологічної саморегуляції; { Абзац четвертий статті 24
із змінами, внесеними згідно із Законом N 2249-VIII ( 2249-19 )
від 19.12.2017 }
професійні, які передбачають сприяння у професійному навчанні
і професійній адаптації;
трудові, які передбачають раціональне працевлаштування і
психологічну підтримку в процесі професійної адаптації до
виробничих умов;
соціальні, які передбачають соціально-побутову адаптацію і
соціально-середовищну орієнтацію, соціальне обслуговування,
забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами
медичного призначення;
психолого-педагогічні, які передбачають психологічну і
педагогічну корекцію розвитку;
фізкультурно-спортивні, які передбачають
фізкультурно-спортивну підготовку та адаптацію, організацію і
проведення фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять.
Стаття 25. Форми реабілітаційних заходів
Основними формами реабілітаційних заходів є:
надання реабілітаційних послуг;
забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації,
виробами медичного призначення;
матеріальне забезпечення.
Реабілітаційні послуги надаються особам з інвалідністю, дітям
з інвалідністю в установах і закладах системи реабілітації осіб з
інвалідністю, а також у разі потреби за місцем проживання особи з
інвалідністю, дитини з інвалідністю.
Для забезпечення догляду за особою з інвалідністю, дитиною з
інвалідністю з важкими формами інвалідності у разі тимчасової
відсутності осіб, які доглядають за нею (під час хвороби,
відпустки, у вихідні дні), органи виконавчої влади, органи
місцевого самоврядування створюють відділення тимчасового
перебування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю при
установах соціального обслуговування, реабілітаційних установах, а
також можуть створювати будинки тимчасового перебування осіб з
інвалідністю. { Частина третя статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Порядок здійснення реабілітаційних заходів визначається
Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сферах трудових відносин, соціального захисту населення, інших
центральних органів виконавчої влади в межах їх повноважень.
Стаття 26. Засоби реабілітації осіб з інвалідністю
{ Стаття 26 набирає чинності з 1 січня 2007 року згідно з пунктом
1 розділу IX цього Закону }
Держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших
засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту,
виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з
інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації,
полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю,
дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію. { Частина перша статті 26 в редакції Закону N 4064-VI ( 4064-17 )
від 18.11.2011 }
Технічними та іншими засобами реабілітації осіб з
інвалідністю є:
протезно-ортопедичні вироби, у тому числі ортопедичне взуття;
{ Абзац другий частини другої статті 26 в редакції Закону
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; { Абзац
третій частини другої статті 26 в редакції Закону N 4213-VI
( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
засоби для пересування; { Абзац четвертий частини другої
статті 26 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та
підйому; { Абзац п'ятий частини другої статті 26 в редакції Закону
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
меблі та оснащення; { Абзац шостий частини другої статті 26 в
редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну
інформацією; { Абзац сьомий частини другої статті 26 в редакції
Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для
сліпих) і зайняття трудовою діяльністю; { Абзац частини другої
статті 26 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження,
спортивний інвентар.
Виробами медичного призначення є прилади, комплекси, системи
обладнання, інструменти, пристрої, імплантанти, приладдя,
матеріали або інші вироби, призначені для діагностики, лікування
та профілактики захворювань.
Рішення про забезпечення осіб з інвалідністю технічними та
іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення
приймається медико-соціальними експертними комісіями
(лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних
закладів - щодо дітей з інвалідністю) на підставі медичних
показань і протипоказань, а також соціальних критеріїв.
За медичними показаннями встановлюється необхідність надання
особі з інвалідністю технічних та інших засобів реабілітації,
виробів медичного призначення, що забезпечують компенсацію або
усунення стійких обмежень життєдіяльності особи з інвалідністю.
За соціальними критеріями встановлюється необхідність надання
особі з інвалідністю технічних та інших засобів реабілітації,
виробів медичного призначення для відновлення втрачених або
придбання нових професійних знань, навичок та умінь, соціальної
адаптації, занять фізичною культурою і спортом, задоволення
духовних потреб, дозвілля.
Облік осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які
забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації,
виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом, у
межах повноважень здійснюють місцева державна адміністрація і
охорони здоров'я. { Частина сьома статті 26 в редакції Закону N 4064-VI ( 4064-17 )
від 18.11.2011 }
Безкоштовне забезпечення технічними та іншими засобами
реабілітації за індивідуальною заявкою особи з інвалідністю,
послугами з післягарантійного ремонту здійснюється у вигляді
грошової допомоги особам з інвалідністю для оплати вартості
виданих виробів та наданих послуг шляхом безготівкового
перерахування коштів підприємствам, що виконали зазначені заявки
та відповідають кваліфікаційним вимогам, ( z1211-16 ) які
визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сферах трудових відносин,
соціального захисту населення. { Частина статті 26 в редакції Закону N 4064-VI ( 4064-17 ) від
18.11.2011 }
Перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок
забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю
( 999-2006-п, 1652-2006-п ) затверджуються Кабінетом Міністрів
України. { Частина дев'ята статті 26 в редакції Закону N 4064-VI
( 4064-17 ) від 18.11.2011 }
Діти з інвалідністю мають пріоритетне право на забезпечення
технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного
призначення.
Технічні та інші засоби реабілітації та комплектуючі до них,
що випускаються в умовах серійного виробництва (крім медичних
виробів та допоміжних засобів до них, на які поширюється дія
технічного регламенту щодо медичних виробів), підлягають
сертифікації в державній системі сертифікації відповідно до
Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року N 46-93
( 46-93 ) "Про стандартизацію і сертифікацію". { Частина одинадцята статті 26 в редакції Закону N 124-VIII
( 124-19 ) від 15.01.2015 }

{ Частину дванадцяту статті 26 виключено на підставі Закону
N 124-VIII ( 124-19 ) від 15.01.2015 }

У разі реалізації несертифікованої продукції виробник
(продавець) несе відповідальність згідно із законом.
Протезно-ортопедичні підприємства здійснюють розробку,
виробництво, реалізацію технічних та інших засобів реабілітації,
виробів медичного призначення, що компенсують чи відновлюють
порушені або втрачені функції організму, а також надають послуги з
обслуговування і ремонту зазначеної продукції.
Протезно-ортопедичні підприємства користуються режимом
найбільшого сприяння, що полягає у наданні пільг з оподаткування,
виділенні земельних ділянок і виробничих приміщень, які
перебувають у державній або комунальній власності, у визначеному
законом порядку. { Частина п'ятнадцята статті 26 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4064-VI ( 4064-17 ) від 18.11.2011 }
Протезно-ортопедичні підприємства здійснюють свою діяльність
на підставі її ліцензування. Обов'язковою умовою ліцензування є
відповідність виробничої бази підприємства заявленій номенклатурі
технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного
призначення, відповідна кваліфікаційна підготовка спеціалістів,
наявність повної нормативно-технічної бази, яка регламентує вимоги
щодо надійності і технології їх виготовлення, необхідна
документація системи контролю якості.
Ліцензування діяльності протезно-ортопедичних підприємств у
межах своїх повноважень здійснюють центральні органи виконавчої
влади, що реалізують державну політику у сферах трудових відносин,
соціального захисту населення, охорони здоров'я. { Частина сімнадцята статті 26 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012, N 124-VIII
( 124-19 ) від 15.01.2015 }
Стаття 27. Виплата грошових компенсацій при реалізації
індивідуальних програм реабілітації осіб з
інвалідністю
Грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з
інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації
осіб з інвалідністю виплачуються у випадках, коли передбачений
індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю і
Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю засіб
або послуга реабілітації, які повинні бути надані особі з
інвалідністю, дитині з інвалідністю безоплатно, не можуть бути
надані чи якщо особа з інвалідністю (законний представник дитини з
інвалідністю) придбала відповідний засіб або оплатила послугу за
власний рахунок. { Частина перша статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Зазначені грошові компенсації призначають і виплачують
місцева державна адміністрація з урахуванням дотримання особою з
інвалідністю індивідуальної програми реабілітації особи з
інвалідністю.
Розміри грошових компенсацій особам з інвалідністю, на дітей
з інвалідністю визначаються відповідно до вартості технічних та
інших засобів та/або послуг реабілітації, виробів медичного
призначення, які повинні бути надані особі з інвалідністю, дитині
з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах згідно з
Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю.
Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на послуги з
реконструктивної хірургії та ендопротезування, технічні та інші
засоби реабілітації, вироби медичного призначення, послуги з
реабілітації, професійної освіти при реалізації індивідуальних
програм реабілітації осіб з інвалідністю визначаються Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 28. Виплата грошових компенсацій на бензин, ремонт і
технічне обслуговування автомобілів та на
транспортне обслуговування
Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне
обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне
обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з
інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на
забезпечення спеціальним автотранспортом.
Грошова компенсація на транспортне обслуговування
виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з
інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів,
а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним
бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову
компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв'язку з
протипоказаннями для їх керування.
Після одержання особою з інвалідністю, законним представником
дитини з інвалідністю спеціального автотранспорту виплата їй
грошової компенсації на транспортне обслуговування припиняється і
виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне
обслуговування автомобіля. { Частина третя статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне
обслуговування автомобілів виплачується особам з інвалідністю,
законним представникам дітей з інвалідністю, які забезпечені
автомобілями безоплатно чи на пільгових умовах або які мають право
на забезпечення спеціальним автотранспортом безоплатно чи на
пільгових умовах, але не одержали його і користуються
автомобілями, придбаними за власні кошти.
Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне
обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне
обслуговування призначають і виплачують місцева державна
адміністрація.
Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин,
ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне
обслуговування ( 228-2007-п ) визначаються Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 29. Виплата грошової компенсації замість
санаторно-курортної путівки та компенсації
вартості самостійного санаторно-курортного
лікування
Грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки і
компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування
виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з
інвалідністю на підставі медичних рекомендацій відповідно до
законодавства, що визначає їх право на безоплатне забезпечення
санаторно-курортним лікуванням.
Грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки і
компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування
призначає і виплачує місцевий орган виконавчої влади, який
відповідно до своїх повноважень забезпечує санаторно-курортне
лікування осіб з інвалідністю, категорії яких визначені законом.
Порядок ( 150-2007-п ) виплати і розміри грошової компенсації
замість санаторно-курортної путівки і компенсації вартості
самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 30. Учасники реабілітаційного процесу
Учасниками реабілітаційного процесу є:
педагогічні, медичні, соціальні, музичні працівники,
психологи, психотерапевти, спортивні тренери, майстри виробничого
навчання реабілітаційної установи, реабілітологи, перекладачі
жестової мови та інші фахівці, пов'язані з реабілітаційним
процесом; { Абзац другий статті 30 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, які проходять
реабілітацію;
законні представники осіб з інвалідністю, дітей з
інвалідністю.
Стаття 31. Основні права осіб з інвалідністю при проведенні
реабілітації
При здійсненні реабілітаційних заходів особи з інвалідністю
мають право на:
поважливе і гуманне ставлення з боку працівників
реабілітаційних установ;
вибір виду реабілітації і реабілітаційної установи;
отримання інформації про свої права, обов'язки, умови та
форми здійснення реабілітаційних заходів;
відмову від реабілітаційних заходів;
конфіденційність інформації особистого характеру, в тому
числі стосовно особливостей і характеру ураження здоров'я;
захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в
судовому порядку.
Особи з інвалідністю, законні представники дітей з
інвалідністю мають право брати участь у розробці реабілітаційних
заходів. Законні представники дітей з інвалідністю мають право
брати участь у процесі проведення реабілітаційних заходів.
При здійсненні реабілітаційних заходів діти з інвалідністю
користуються всіма правами, визначеними в цій статті для
осіб з інвалідністю. Права дітей з інвалідністю реалізуються за
рішенням чи за участі їх законних представників.
Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, які проходять
реабілітацію в реабілітаційних установах, забезпечуються
реабілітаційними установами безоплатним транспортним
обслуговуванням у порядку, визначеному центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері праці та соціальної політики. { Частина четверта статті 31 в редакції Закону N 2078-VIII
( 2078-19 ) від 06.06.2017 }
Стаття 32. Порядок і умови отримання реабілітаційних послуг
Особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, у тому числі з
важкими формами інвалідності, які потребують реабілітації
відповідно до висновків медико-соціальних комісій, створюються
необхідні умови для отримання реабілітаційних послуг.
Для отримання реабілітаційних послуг, визначених
індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, в
реабілітаційній установі державної або комунальної форми власності
особа з інвалідністю, законний представник дитини з інвалідністю
повинна/повинен звернутися з письмовою заявою до місцевої
державної адміністрації за місцем проживання. { Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Для отримання реабілітаційних послуг у недержавній
реабілітаційній установі особа з інвалідністю, законний
представник дитини з інвалідністю повинна/повинен звернутися до
цієї реабілітаційної установи. { Частина третя статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
У разі неможливості реабілітації особи з інвалідністю, дитини
з інвалідністю в Україні і за наявності відповідних коштів
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування
державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту
населення, охорони здоров'я, в межах своїх повноважень приймають
рішення про направлення особи з інвалідністю, дитини з
інвалідністю на реабілітацію за кордон. { Частина четверта статті 32 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 33. Медична реабілітація
Медична реабілітація осіб з інвалідністю, дітей з
інвалідністю здійснюється в лікувально-профілактичних закладах,
реабілітаційних установах відповідного типу.
Медична реабілітація включає всі види відновного лікування у
стаціонарних, амбулаторних і санаторно-курортних умовах,
диспансерне спостереження, профілактичні заходи, а також
реконструктивну хірургію, протезування та ортезування.
При виникненні у хворих дефекту здоров'я в результаті
захворювання або травми, у тому числі при переході захворювання в
хронічну стадію, медико-соціальні експертні комісії
(лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних
закладів - для неповнолітніх) або реабілітаційні установи
складають відповідний розділ індивідуальної програми реабілітації
особи з інвалідністю.
Конкретні обсяги, методи, місце реалізації і строки
проведення реабілітаційних заходів визначаються в індивідуальній
програмі реабілітації особи з інвалідністю.
Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю з важкими формами
інвалідності, які згідно з медичним висновком потребують
постійного стороннього догляду, забезпечуються медичним патронажем
(повсякденною допомогою) за місцем проживання (вдома). У разі
необхідності медичний патронаж здійснюють виїзні реабілітаційні
бригади.
Стаття 34. Рання реабілітація дітей з інвалідністю
Рання реабілітація дітей з інвалідністю раннього віку (до 7
років) спрямовується на зменшення або подолання фізичних,
психічних розладів та інтелектуальних вад, набуття побутових та
соціальних навичок, розвиток здібностей, поступову повну або
часткову інтеграцію в суспільство.
Рання реабілітація забезпечує комплексний підхід до
дитини з інвалідністю, який полягає в поєднанні різних видів та
форм реабілітації, передбачає залучення до реабілітаційного
процесу батьків або осіб, які їх замінюють, включає соціальну,
психологічну, освітню, консультативну допомогу сім'ям, в яких
виховуються діти з інвалідністю, за місцем їх проживання (вдома).
Рання реабілітація дітей з інвалідністю здійснюється
відповідно до їх індивідуальних програм реабілітації і
супроводжується медичним і психологічним спостереженням за ними.
Стаття 35. Фізична реабілітація
Фізична реабілітація передбачає відновлення та/або
компенсацію втрачених функцій організму, досягнення фізичної
самостійності та активності, покращення фізичного стану
життєдіяльності особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.
Фізична реабілітація осіб з інвалідністю, дітей з
інвалідністю здійснюється відповідно до індивідуальної програми
реабілітації, яка розробляється на підставі фізичного обстеження
та визначає комплекс фізичних вправ і рекомендацій особам з
інвалідністю, дітям з інвалідністю стосовно їх послідовності,
дозованості, тривалості тощо, спрямованих на поліпшення діяльності
організму і координації вправності рухів, відновлення фізичної
дієздатності, підтримання нормального рівня життєдіяльності.
Стаття 36. Психологічна реабілітація
Психологічна реабілітація здійснюється за наявності
психологічних проблем, пов'язаних з інвалідністю особи, у тому
числі у сім'ї, та у випадках виявлення порушень та/або відхилень у
психічній діяльності, поведінці особи з інвалідністю, дитини з
інвалідністю.
Медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультативні
комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей з
інвалідністю) або реабілітаційні установи проводять психологічну
діагностику особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю,
визначають в індивідуальній програмі реабілітації особи з
інвалідністю методи, засоби, строки і процедуру їх психологічної
реабілітації (консультування, корекції, профілактики, професійної
освіти), організують психопрофілактичну та психокорекційну роботу
з сім'єю особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю. { Частина друга статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
При здійсненні психологічної реабілітації осіб з
інвалідністю, дітей з інвалідністю з відхиленнями у психічній
сфері навчають прийомів, методів саморегуляції, самовиховання,
самонавчання з метою зниження в реальних умовах життєдіяльності
негативних психічних станів, формування позитивних мотивацій,
соціальних установок на життя та професію.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  [ 2 ]  3
« попередня сторінканаступна сторінка »