Документ 3425-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 11.10.2017, підстава 2148-19
( Остання подія — Редакція, відбудеться пізніше, підстава 2147а-19. Подивитися в історії? )


     Встановлення  особи  здійснюється  за  паспортом  громадянина 
України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення
будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за
вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт
громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи
службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена
екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні,
національний паспорт іноземця або документ, що його замінює,
посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни,
посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення
водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної
війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не
можуть бути використані громадянином України для встановлення його
особи під час укладення правочинів. { Частина третя статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012 }
Особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про
народження за умови підтвердження батьками (одним з батьків) того,
що ця особа є їх дитиною. { Стаття 43 в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 44. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичних
осіб і перевірка цивільної правоздатності та
дієздатності юридичних осіб, перевірка
повноважень представника фізичної або юридичної
особи. Встановлення намірів сторін вчиняти
правочин
Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної
дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.
Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи
здійснюється за паспортом громадянина України або іншими
документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім
посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої
Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної
особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо
обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за
вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається
довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який
може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або)
керувати ними. { Частина друга статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012 }
У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності
фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії,
нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за
місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення
факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.
При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності
юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з її
установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься
в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -
підприємців та громадських формувань і перевірити, чи відповідає
нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної
правоздатності та дієздатності. { Частина четверта статті 44 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011, N 5410-VI
( 5410-17 ) від 02.10.2012, N 1666-VIII ( 1666-19 ) від
06.10.2016 }
У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів
він може витребувати від цієї юридичної особи, державного
реєстратора, органів доходів і зборів, інших органів, установ та
фізичних осіб додаткові відомості або документи. { Частина п’ята статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших
нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює
його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також
перевіряє обсяг його повноважень.
Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає
повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється
нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.
Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган,
нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження
даного органу та розподіл обов'язків між його членами.
У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а
також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має
право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.
Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із
сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також
відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.
Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину
здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння
сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для
кожної із сторін.
Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може
бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою
виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.
Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін
однаково розуміє значення, умови правочину та його правові
наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. { Стаття 44 в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 45. Підписання нотаріально посвідчуваних правочинів,
заяв та інших документів
При посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій
у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється
справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які
звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші
документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи
інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка
звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто
підтвердити, що документ підписаний нею.
Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не
може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її
присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати
інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за
вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ,
зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не
може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за
участю якої його посвідчено. { Стаття 45 в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 46. Витребовування відомостей і документів, необхідних
для вчинення нотаріальної дії
Нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має
право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та
документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних
дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк
не може перевищувати одного місяця.
Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є
підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або
відмови у її вчиненні. { Стаття 46 в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 46-1. Використання відомостей єдиних та державних
реєстрів
Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов’язково
використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом
безпосереднього доступу до них.
Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов’язково
використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру,
а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян,
Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -
підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних
реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України.
Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим
майном, об’єктом незавершеного будівництва обов’язково
використовує також відомості Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно та Державного земельного кадастру.
Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана
нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у
відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного
нотаріуса.
Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється
безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.
{ Закон доповнено статтею 46-1 згідно із Законом N 5037-VI
( 5037-17 ) від 04.07.2012; в редакції Закону N 1219-VII
( 1219-18 ) від 16.04.2014; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 247-VIII ( 247-19 ) від 05.03.2015; в редакції Законів
N 834-VIII ( 834-19 ) від 26.11.2015, N 1666-VIII ( 1666-19 ) від
06.10.2016 }
Стаття 47. Вимоги до документів, що подаються для вчинення
нотаріальної дії
Документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються
для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що
унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші
пронумеровані (крім випадків, коли такі документи видані
(отримані) за допомогою єдиних та державних реєстрів, відомості
яких обов’язково використовуються нотаріусом під час вчинення
нотаріальної дії). { Частина перша статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1206-VII ( 1206-18 ) від 15.04.2014, N 1666-VIII ( 1666-19 ) від
06.10.2016 }
Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв,
засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти
перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати,
що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути
позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх
ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру
юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських
формувань - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження.
Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання
та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних
осіб платників податків, крім уповноважених представників
юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках,
передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження. { Частина друга статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1666-VIII ( 1666-19 ) від 06.10.2016 }
Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які
не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що
принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або
ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки,
закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи,
тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також
документи, написані олівцем. { Стаття 47 в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 48. Вчинення посвідчувальних написів та видача
свідоцтв
При посвідченні угод, засвідченні вірності копій документів і
виписок з них, справжності підпису на документах, вірності
перекладу документів з однієї мови на іншу, а також при
посвідченні часу пред'явлення документа на відповідних документах
вчиняються посвідчувальні написи.
На підтвердження права на спадщину, права власності,
посвідчення фактів, що громадянин є живим, перебування його у
певному місці, про прийняття на збереження документів видаються
відповідні свідоцтва. { Частина друга статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5208-VI ( 5208-17 ) від 06.09.2012 }
Стаття 49. Відмова у вчиненні нотаріальних дій
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії,
відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;
2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні
для вчинення нотаріальної дії;
3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою
особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за
вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові
наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась
особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або
уповноважений представник не має необхідних повноважень;
6) правочин, що укладається від імені юридичної особи,
суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або
виходить за межі їх діяльності;
7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення
нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення
нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі,
пов'язані з її вчиненням;
9) в інших випадках, передбачених законом. { Пункт 9 частини першої статті 49 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1702-VII ( 1702-18 ) від 14.10.2014 }
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не
приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не
відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або
містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього
Закону.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії,
забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії,
нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії,
зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і
роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні
нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить
відповідну постанову. { Стаття 49 в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 50. Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх
вчиненні
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт
оскаржуються до суду.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її
вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої
стосуються такі дії чи акти { Стаття 50 із змінами, внесеними згідно із Законами N 762-IV
( 762-15 ) від 15.05.2003, N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006; в
редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 51. Заходи, що вживаються нотаріусом або посадовою
особою, яка вчиняє нотаріальні дії, при виявленні
порушення законодавства
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, у
разі виявлення під час вчинення нотаріальних дій порушення
законодавства негайно повідомляє про це відповідні правоохоронні
органи для вжиття необхідних заходів.
Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус
або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, вправі залишити
цей документ і надіслати його до експертної установи (експерта)
для проведення експертизи, оплата якої здійснюється в
установленому законом порядку.
У разі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які
вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні
нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає
законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють
нотаріальні дії, зобов'язані повідомити про це сторони (осіб),
стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо
скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до
законодавства. { Стаття 51 в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 52. Реєстрація нотаріальних дій
Про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими
особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у
реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус
зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ,
що ним видається.
Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим
номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована,
зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в
посвідчувальному написі.
Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути
прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі
повинна бути засвідчена підписом посадової особи відповідного
органу юстиції та печаткою Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та
Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.
Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням
усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються
підчистки, дописки, інші незастережні виправлення та запис
олівцем.
Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
Порядок ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій та
їх форма встановлюються Міністерством юстиції України. { Стаття 52 в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 53. Видача дубліката нотаріально посвідченого
документа
У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або
виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого
самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому
реченні частини п'ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат
втраченого документа. { Частина перша статті 53 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа
здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів
примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи
посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат
втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою
особою виконавчого комітету за місцем його зберігання. { Частина
друга статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора
видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від
посадових осіб, зазначених у статті 40 цього Закону.
ГЛАВА 5. ПОСВІДЧЕННЯ УГОД
Стаття 54. Угоди, що посвідчуються у нотаріальному порядку
Нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування,
які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких
законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також
за бажанням сторін й інші угоди.
Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії,
перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам
закону і дійсним намірам сторін.
Стаття 55. Посвідчення угод про відчуження та заставу майна
Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає
реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що
підтверджують право власності на майно, що відчужується або
заставляється, або за наявності державної реєстрації права
власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на
нерухоме майно. У разі застави майбутнього майна або створення
забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу
надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття
такого майна у власність у майбутньому. { Частина перша статті 55 в редакції Закону N 1255-IV ( 1255-15 )
від 18.11.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 834-VIII
( 834-19 ) від 26.11.2015 }
При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого
будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність
заборони відчуження або арешту майна.
В разі наявності заборони угода про відчуження майна,
обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і
набувача на переведення боргу на набувача.
Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового
будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо
відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній
реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації)
цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із
сторін відповідного правочину. { Частина четверта статті 55 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005; в редакції Закону
N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Угоди про відчуження жилого будинку, стороною в яких є
фізична особа, та будівництво якого не закінчено і здійснюється з
використанням коштів місцевих бюджетів, посвідчуються за наявності
рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної
місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження. { Частина п'ята статті 55 в редакції Закону N 980-IV ( 980-15 )
від 19.06.2003 }
Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість,
яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після
укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення
встановленого законодавством документа про право власності
іпотекодавця на нерухомість. { Статтю 55 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 980-IV
( 980-15 ) від 19.06.2003 }
Після оформлення встановленого законодавством документа про
право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом
іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку
обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором
передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є
предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборону за
повідомленням іпотекодержателя. { Статтю 55 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 980-IV
( 980-15 ) від 19.06.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 }
Іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права на
нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчуються за умови
подання документів, які підтверджують майнові права на
нерухомість. { Статтю 55 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 980-IV
( 980-15 ) від 19.06.2003 }
Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує
бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У
цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право
власності або, за наявності державної реєстрації права власності
на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
на підставі відомостей з цього реєстру реєструє у встановленому
законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість.
Якщо іпотечним договором передбачено, нотаріус накладає заборону
на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за
повідомленням іпотекодержателя. У разі зміни характеристик
нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості,
зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі
документа, який підтверджує право власності на нерухомість, або,
за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у
Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі
відомостей з цього реєстру зобов'язаний зробити відмітку на
примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю. При
цьому нотаріус не має права вимагати додаткових документів та
згоди іпотекодавця. { Статтю 55 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 980-IV
( 980-15 ) від 19.06.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом
N 834-VIII ( 834-19 ) від 26.11.2015 }
Стаття 56. Посвідчення заповітів
Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії,
посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до
вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або
посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують
державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до
порядку ( 491-2011-п ), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
{ Частина перша статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2527-VI ( 2527-17 ) від 21.09.2010 }
Посвідчення заповіту через представника, а також одного
заповіту від імені кількох осіб не допускається.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається
подання доказів, які підтверджують його право на майно, що
заповідається.
Стаття 57. Порядок зміни і скасування заповітів
Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, посадова
особа органу місцевого самоврядування при одержанні заяви про
скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового
заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт,
роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається в
державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в
державному нотаріальному архіві чи у виконавчому комітеті
сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, та в реєстрі
для реєстрації нотаріальних дій і забезпечують державну реєстрацію
нового заповіту, змін до заповіту, скасування заповіту у
Спадковому реєстрі відповідно до порядку ( 491-2011-п ),
затвердженого Кабінетом Міністрів України. { Частина перша статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2527-VI ( 2527-17 ) від 21.09.2010 }
Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну
заповіту повинна бути нотаріально засвідчена.
Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування,
яким в ході посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше
складеного заповіту, повідомляють про вчинену нотаріальну дію
державний нотаріальний архів чи нотаріуса, виконавчий комітет
сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, де
зберігається примірник раніше посвідченого заповіту. Викладене
стосується і державного нотаріуса, який одержав на зберігання
заповіт, посвідчений однією із посадових осіб, перелічених у
статті 40 цього Закону.
Стаття 58. Посвідчення доручень. Припинення дії доручень
Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії,
посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох осіб,
на ім'я однієї особи або кількох осіб.
Строк, на який може бути видано доручення, визначається
цивільним законодавством України.
Доручення, видане в порядку передоручення, підлягає
нотаріальному посвідченню після подання основного документа, в
якому застережено право на передоручення, або після подання
доказів того, що представник за основним дорученням примушений до
цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала
доручення.
Доручення, видане в порядку передоручення, не може містити в
собі більше прав, ніж їх передано за основним дорученням. Строк
дії доручення, виданого за передорученням, не може перевищувати
строку дії основного доручення, на підставі якого воно видане.
Припинення дії доручення провадиться в порядку, передбаченому
чинним законодавством України.
Стаття 59. Кількість примірників документів, в яких
викладено зміст угод
Документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються в
нотаріальному порядку, подаються нотаріусу або посадовій особі
органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, не
менш ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах
державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса, у
виконавчому комітеті сільської, селищної, міської Ради народних
депутатів.

ГЛАВА 6. ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА
Стаття 60. Охорона спадкового майна
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа
органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення
нотаріальних дій, за місцем відкриття спадщини за заявою
спадкоємців або за повідомленням підприємств, установ,
організацій, громадян, або на підставі рішення суду про оголошення
фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає
заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах
спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави. Ці заходи
вживаються ними безпосередньо або шляхом доручення нотаріусам чи
посадовим особам органів місцевого самоврядування за
місцезнаходженням майна. { Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2798-IV ( 2798-15 ) від 06.09.2005, N 1709-VII ( 1709-18 ) від
20.10.2014 }

{ Частину другу статті 60 виключено на підставі Закону
N 1709-VII ( 1709-18 ) від 20.10.2014 }

За заявою спадкоємців або за повідомленням громадян,
підприємств, установ, організацій заходи щодо охорони спадкового
майна можуть вживатися нотаріусами або посадовими особами органів
місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, за
місцезнаходженням цього майна з повідомленням про вжиті заходи
нотаріуса або посадової особи органу місцевого самоврядування, яка
вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини. { Частина третя статті 60 в редакції Закону N 1709-VII ( 1709-18 )
від 20.10.2014 }
У разі одержання від суду рішення про оголошення фізичної
особи померлою державний нотаріальний архів передає це рішення
нотаріусу або посадовій особі органу місцевого самоврядування,
уповноваженій на вчинення нотаріальних дій, за місцем відкриття
спадщини для вжиття заходів з охорони спадкового майна. { Статтю 60 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 2798-IV ( 2798-15 ) від 06.09.2005; в редакції Закону N 1709-VII
( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
{ Стаття 60 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 61. Опис спадкового майна і передача його на
зберігання
Для охорони спадкового майна нотаріуси та посадові особи
органів місцевого самоврядування провадять опис майна і передають
його на зберігання спадкоємцям або іншим особам.
Якщо у складі спадщини є майно, що потребує управління, а
також у разі подання позову кредиторами спадкодавця до прийняття
спадщини спадкоємцями нотаріус призначає хранителя майна. У
місцевості, де немає нотаріуса, посадова особа органу місцевого
самоврядування призначає у цих випадках над спадковим майном
опікуна.
Якщо у складі спадщини є корпоративні права для управління
ними, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, -
посадова особа органу місцевого самоврядування призначає
управителя спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а
в разі їх відсутності - укладає договір на управління спадщиною з
іншою особою. { Статтю 61 доповнено новою частиною згідно із Законом N 835-VIII
( 835-19 ) від 26.11.2015 }
Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання
спадкове майно, попереджаються про відповідальність за розтрату
або приховування спадкового майна, а також про матеріальну
відповідальність за заподіяні збитки. { Стаття 61 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 62. Винагорода за зберігання спадкового майна
Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання
спадкове майно, якщо вони не є спадкоємцями, мають право одержати
від спадкоємців винагороду за зберігання спадкового майна в
розмірі, передбаченому чинним законодавством України.
Вказані особи також мають право на відшкодування необхідних
витрат по зберіганню і управлінню спадковим майном, за
вирахуванням фактично одержаної вигоди від використання цього
майна.
Стаття 63. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа
органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення
нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про
відкриття спадщини, зобов’язана повідомити про це тих спадкоємців,
місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування,
уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити
виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у
пресі. { Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
( 614-17 ) від 01.10.2008; текст статті 63 в редакції Закону
N 1709-VII ( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
Стаття 64. Видача грошових сум із спадкового майна
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа
органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення
нотаріальних дій, до прийняття спадщини одним чи всіма
спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі
державі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про
видачу із спадкового майна грошових сум на покриття витрат:
{ Абзац перший частини першої статті 64 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1709-VII ( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на
його поховання;
на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;
на задоволення претензій, зумовлених законодавством про
працю, та інших претензій, прирівняних до них;
на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат,
пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини.
За заявою громадської організації за місцем останньої роботи
або проживання спадкодавця, родичів чи інших близьких осіб
померлого, у якого не залишилось спадкоємців, про встановлення
йому надгробка нотаріус або посадова особа органу місцевого
самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, в разі
наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження
банківській установі про переказ підприємству або організації, що
встановлює надгробок, його вартості. { Частина друга статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1709-VII ( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
В разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум
нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування,
уповноважена на вчинення нотаріальних дій, дає розпорядження про
видачу із спадкового майна речей, вартість яких не повинна
перевищувати суми фактично зроблених витрат на потреби, зазначені
у частинах першій та другій цієї статті. { Частина третя статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1709-VII ( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
{ Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 65. Припинення охорони спадкового майна
Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма
спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку,
встановленого цивільним законодавством України для прийняття
спадщини.
Про припинення охорони спадкового майна нотаріус або в
сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого
самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, за
місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в
разі переходу майна за правом спадкоємства до держави - відповідні
фінансові органи. { Частина друга статті 65 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1709-VII ( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
{ Стаття 65 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
( 614-17 ) від 01.10.2008 }
ГЛАВА 7. ВИДАЧА СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ
Стаття 66. Свідоцтво про право на спадщину та строки
його видачі
На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців
або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах -
посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє
нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво
про право на спадщину. { Частина перша статті 66 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1709-VII ( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним
законодавством України. { Стаття 66 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 67. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою
спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому
цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх
бажанням кожному з них окремо.
Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини,
можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли
спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що
прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у
письмовій формі і подана нотаріусу або в сільських населених
пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу
місцевого самоврядування до видачі свідоцтва про право на
спадщину. { Частина друга статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1709-VII ( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я
неповнолітнього чи недієздатного спадкоємця нотаріус або
уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого
самоврядування повідомляє органи опіки та піклування за місцем
проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів. { Частина третя статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1709-VII ( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
Свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай)
після смерті фізичних осіб, евакуйованих із зони відчуження,
відселених із зони безумовного (обов’язкового) або зони
гарантованого добровільного відселення, а також громадян України,
які самостійно переселилися з територій, що зазнали радіоактивного
забруднення, і на момент евакуації, відселення або самостійного
переселення були членами колективних або інших
сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа,
які проживали у сільській місцевості, може бути видане
уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого
самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у
випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування
ними за заповітом) і за правом представлення на підставі трудової
книжки члена колективного або іншого сільськогосподарського
підприємства чи засвідченого належним чином витягу з неї, за
наявності в ній відповідного запису, чи рішення суду, яке набрало
законної сили, про членство в колективному або іншому
сільськогосподарському підприємстві, що розташовувалося на цій
території. { Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII
( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
Свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай)
після смерті фізичних осіб може бути видане уповноваженою на це
посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування
спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку
спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за
заповітом) і за правом представлення на підставі сертифіката на
право на земельну частку (пай) чи договорів купівлі-продажу,
дарування, міни, чи свідоцтва про право на спадщину, чи рішення
суду про визнання права на земельну частку (пай). { Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII
( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку може бути
видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу
місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за
законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку
спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на
підставі правовстановлюючих документів (цивільно-правових угод
щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтва про право на
спадщину), державного акта на право власності на землю. { Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII
( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
Свідоцтво про право на спадщину на майно, що підлягає
реєстрації, може бути видане уповноваженою на це посадовою особою
відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та
другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом,
так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом
представлення на підставі правовстановлюючих документів. { Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII
( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
Свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, що
підлягає реєстрації (крім земельної ділянки), може бути видане
уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого
самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у
випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування
ними за заповітом) і за правом представлення на підставі
правовстановлюючих документів та довідки зазначеного органу
місцевого самоврядування з викладенням характеристики будівлі, на
яку видається свідоцтво. { Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII
( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
Свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого
вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також
на грошовий вклад, щодо якого немає заповідального розпорядження,
після смерті вкладника може бути видане уповноваженою на це
посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування
спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку
спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за
заповітом) і за правом представлення на загальних підставах. { Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII
( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення
шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених
частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу
України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. { Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII
( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які
прийняли спадщину, строком не обмежена. { Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII
( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право
на спадщину видається відповідному фінансовому органові. { Стаття 67 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 68. Видача свідоцтва про право на спадщину за
законом
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа
відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на
вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на
спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце
відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до
спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу
свідоцтва, та склад спадкового майна. { Частина перша статті 68 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1709-VII ( 1709-18 ) від 20.10.2014 }
Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати
документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до
спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших
спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних,
шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва
про право на спадщину. { Стаття 68 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
( 614-17 ) від 01.10.2008 }
Стаття 69. Видача свідоцтва про право на спадщину за
заповітом
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа
відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на
вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на
спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність
заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
{ Частина перша статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1709-VII ( 1709-18 ) від 20.10.2014 }


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору