Справа "Свято-Михайлівська Парафія проти України" (Заява N 77703/01)
Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди; Рішення, Справа від 14.06.2007
Документ 974_254, поточна редакція — Прийняття від 14.06.2007
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

                  ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ 
П'ята секція
Р І Ш Е Н Н Я

Справа "Свято-Михайлівська Парафія
проти України"
(Заява N 77703/01)
Страсбург, 14 червня 2007 року

Переклад офіційний
Рішення у справі набуде статусу остаточного відповідно до
п. 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ). Воно може бути піддане
редакційним правкам.
У справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи
палатою, до складу якої увійшли: п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова, пані С.Ботучарова (S.Botoucharova), п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert), п. В.Буткевич (V.Butkevych), пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska), п. Р.Маруст (R.Maruste), п. М.Віллігер (M.Villiger), судді, та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції, обговоривши за закритими дверима 22 травня 2007 року, виносить таке рішення, прийняте в той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу порушено за заявою (N 77703/01), поданою проти
України 4 січня 2001 року до Суду на підставі статті 34 Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) (далі -
Конвенція) релігійною громадою - Свято-Михайлівською Парафією
(далі - громада-заявник).
2. Заявника представлено паном К.Бузаджи, адвокатом, який
практикував у місті Києві. Український Уряд (далі - Уряд)
представлено його Уповноваженими особами з Міністерства юстиції
(пані В.Лутковською, пані З.Бортновською та паном Ю.Зайцевим).
3. 22 травня 2003 року Суд надіслав на комунікацію до
Уряду-відповідача скарги громади-заявника стосовно порушень
статті 9 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до
Конвенції ( 994_535 ). Згідно положень пункту 3 статті 29
Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті
заяви разом.
4. 31 серпня 2004 року Суд звернувся до сторін по додаткову
інформацію та коментарі щодо скарг громади-заявника згідно зі
статтею 9, взятою окремо та у поєднанні зі статтею 11 Конвенції
( 995_004 ), та щодо скарг відповідно до статті 1 Першого
протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
ФАКТИ
5. Громада-заявник, Свято-Михайлівська Парафія (далі -
Парафія) Української Православної Церкви Київського Патріархату
"Храму на честь 1000-ліття хрещення Київської Русі", розташована в
Дарницькому районі м. Києва, є релігійною групою. 6 жовтня
2000 року зона нараховувала 29 членів. Відповідно до інформації,
наданої її представником 9 лютого 2005 року, ця цифра зросла до 30
в 2005 році. Всі члени громади є членами Парафіяльних зборів.
Головою громади-заявника є пан Володимир Макарчиков.
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
A. Функціонування Парафії до прийняття рішення змінити
конфесію
6. 5 квітня 1989 року група з 25 осіб, включно з головою
Парафії, вирішила сформувати релігійну громаду під егідою
Російської Православної Церкви. Того самого дня вони вирішили
збудувати церкву та назвати її "Храм на честь 1000-ліття хрещення
Київської Русі". Група звернулася до Ради у справах релігій при
Кабінеті Міністрів України та до Державного виконавчого комітету з
проханням зареєструвати громаду.
7. 22 лютого 1990 року Рада у справах релігій зареєструвала
групу як релігійну громаду Російської Православної Церкви в
Дарницькому районі міста Києва (далі - релігійна громада).
8. 26 лютого 1990 року Київська міська рада поінформувала
пана Макарчикова, що релігійній громаді надано дозвіл на
будівництво церкви для потреб її членів.
9. 4 березня 1990 року релігійна громада затвердила свій
статут та обрала органи управління (Парафіяльні збори, Парафіяльну
раду та Ревізійну комісію). Було вирішено прийняти до Парафіяльних
зборів дванадцять нових членів та обрати шість з них до
Парафіяльної ради та Ревізійної комісії. Пана Макарчикова було
обрано членом Парафіяльної ради та її головою.
10. 29 березня 1990 року Рада з питань релігій зареєструвала
зміни до органів управління релігійної громади. Пана Макарчикова
було зареєстровано як голову громади, Ф.Л.Є. - як заступника
голови та О.Л.В. - як скарбника релігійної громади. Рада також
зареєструвала зміни до складу Ревізійної комісії.
11. З дати створення в квітні 1989 року до грудня 1999 року
кількість членів Парафіяльних зборів коливалася від 20
до 27 членів. Протягом цього періоду Парафіяльні збори приймали
активну участь у прийнятті важливих рішень щодо керування та
управління релігійною громадою (призначення голови, скарбника,
Ревізійної комісії, затвердження кандидатури архієрея,
затвердження статутів філій, місій, братств церкви, важливих
фінансових та матеріально-технічних питань та питань щодо побудови
нової церкви та ін.). В цей період пан Макарчиков діяв як голова
релігійної громади, а часто як секретар Парафіяльних зборів.
12. 22 березня 1992 року Парафіяльні збори ухвалили рішення
про зміну конфесії релігійної громади через незадоволення
керівництвом митрополита Філарета, голови щойно зареєстрованої
Української Православної Церкви Київського Патріархату, та задля
отримання незалежного статусу в організаційній, релігійній та
господарській діяльності. Також було вирішено, що церква в
канонічних питаннях діятиме лід духовним керівництвом Предстоятеля
Фінської Православної Церкви.
13. 19 листопада 1992 року Парафіяльні збори затвердили новий
статут з метою реєстрації як юридичної особи. Збори звернулися до
Архієпископа Володимира Української Православної Церкви
(Московський Патріархат) з проханням затвердити їх статут. Назву
громади було змінено на "Свято-Михайлівську Парафію Української
Православної Церкви Київської єпархії "Храму на честь 1000-ліття
хрещення Київської Русі" (далі - Парафія).
14. 8 лютого 1993 року представник Президента України в Києві
прийняв рішення зареєструвати статут релігійної організації.
З цього моменту Парафія, зареєстрована як юридична особа, належала
до Української Православної Церкви (Московського Патріархату).
Новий статут передбачав: "(...) 1.1. Свято-Михайлівська Парафія (релігійна громада)
Української Православної Церкви Київського Патріархату "Храму на
честь 1000-ліття хрещення Київської Русі" (далі - Парафія)
утворена з метою спільного сповідання і поширення християнської
віри і складається із священнослужителів, церковнослужителів і
мирян і входить до складу Київської єпархії Української
Православної Церкви. (...) 2.1. Вищим органом Парафії є Парафіяльні збори, які
правомочні при присутності не менше як 2/3 членів Парафіяльних
зборів. Рішення Парафіяльних зборів приймаються простою більшістю
голосів від присутніх.
2.2. Парафія у своїй релігійній діяльності знаходиться під
духовним керівництвом священика-настоятеля, якого обирають
Парафіяльні збори, і у своїй адміністративно-фінансовій діяльності
підзвітна Парафіяльним зборам. (...) 2.12. Парафіяльні збори приймають нових членів
Парафіяльних зборів з числа кліриків та мирян за їх заявою, які
досягли 18-річного віку, відвідують богослужіння та сповіді,
перебувають у канонічному послухові настоятеля і не знаходяться
під забороною чи церковним судом.
(...) 2.5. Усі офіційні папери Парафії, що йдуть з Парафії,
підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради; банківські
та інші фінансові документи підписуються головою Парафіяльної ради
та скарбником.
(...) 6.1. Рішення з приводу змін та доповнень до статуту
подаються Парафіяльною радою і приймаються на Парафіяльних зборах
Парафії.
6.2. Зміни і доповнення до діючого статуту підлягають
реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що й реєстрація
статуту".
15. 9 квітня 1994 року Парафіяльні збори відповідно до
пропозицій нового настоятеля відмовились вносити будь-які зміни та
доповнення до статуту до закінчення будівництва нової церкви для
потреб релігійної громади. Версія запропонованого статуту мала
узгоджуватися з типовими статутами релігійних громад, які належать
до Української Православної Церкви (Московський Патріархат).
16. В 1994 та 1999 роках пан Макарчиков як голова
Парафіяльної ради підписав низку документів стосовно побудови
нової церкви. Ці документи, до яких входять контракти та рішення
архітектурних та державних органів, були затверджені ним як
головою Парафіяльних зборів та погоджені посадовцями багатьох
державних установ.
17. 6 жовтня 1999 року Парафіяльні збори розглянули скарги
стосовно управління церквою, які раніше було надіслано новими
членами до Блаженнійшого Митрополита Володимира. Збори також
вирішили не вносити змін та доповнень до статуту Парафії,
необхідні приведення до відповідності з типовим статутом
Української Православної Церкви (Московського Патріархату).
18. 14 жовтня 1999 року Парафіяльні збори ознайомилися з
ходом будівничих робіт на місці нової церкви та вирішили не
вносити змін та доповнень до статуту до закінчення будівництва.
Також було розглянуто скарги членів Зборів щодо стверджуваного
незаконного використання коштів паном Макарчиковим, які були
призначені на будівництво церкви, та скарги на настоятеля Парафії,
який, як стверджувалося, не мав повноваження на вчинення дій.
19. 4 листопада 1999 року комісія, утворена Московським
Патріархатом, визнала неналежним ведення господарської діяльності
Парафії та вилучила бухгалтерські книги.
20. 10 листопада 1999 року Парафіяльні збори не погодились з
призначенням священика Теслюка настоятелем та звернулися до
Митрополита Володимира Московського Патріархату з проханням
призначити іншого настоятеля. Вони також визнали незадовільною
діяльність колишнього настоятеля, отця Ніколая, який, як
стверджувалось, використовував благодійну допомогу з Італії не за
призначенням та займався шахрайством. Парафіяльні збори також
вирішили знов звернутися до органів внутрішніх справ з заявами про
притягнення до кримінальної відповідальності отця Теслюка та отця
Ніколая.
21. 1 грудня 1999 року 26 членів Парафіяльних зборів
задовольнили прохання двох членів про вихід з складу Зборів через
тиск з боку Московського Патріархату на Парафію та через спроби
отця Ніколая розколоти Парафію. Шість членів Зборів було обрано
почесними членами з правом "дорадчого голосу". Одного нового члена
було прийнято до Зборів. Збори засудили доповідь від 4 листопада
1999 року та рішення про вилучення фінансових документів Парафії.
Пан Макарчиков також поінформував Збори, що отець Ніколай
незаконно використав благодійні кошти, надані Парафії в розмірі
2 880 000 доларів США. Збори вирішили відмовитися від отця Ніколая
та отця Теслюка як настоятелів Парафії та вимагали їх переведення
із Парафії. На цих же Зборах один з членів повідомив, що
митрополит Володимир відмовився обговорювати з ним внутрішній
конфлікт Парафії.
22. Відповідно до інформації, наданої громадою-заявником,
станом на 24 грудня 1999 року Парафіяльні збори складалися
з 27 осіб: пана Б.С, пані Б.І., пана Б.М., пана Г.С, пана Г.В.,
пана Д.С, пана Є.С, пані 3.Н., пана К.А., пані К.Л., пана К.В.,
пана Л.В., пана В.І.Макарчикова (голови Парафіяльних зборів),
пані М.С, пана М.А., пані Н.М., пані Р.В., пана Р.В., пана С.С,
пана І.Л., пана Ц.Л. пані Ч.В., пані Ч.І., пана Ш.Є., пана Ш.М.,
пана Щ.Д. та пані Я.В.
B. Рішення Парафіяльних зборів від грудня 1999 року про зміну
канонічного підпорядкування
23. 24 грудня 1999 року Парафіяльні збори в складі присутніх
21 з 27 членів Парафіяльних зборів вирішили вийти із складу
Української Церкви Московського Патріархату та увійти до складу
Української Православної Церкви Київського Патріархату. 6 членів
Парафіяльних зборів не були присутніми та не голосували за зміну
конфесії, а саме: пан Г.С., пан Г.В., пан Д. С, пан К.В., пан М.А.
та пан Ш.М. Збори уповноважили двох своїх членів, пана Макарчикова
та пана Ш.Є., подати заяву до голови Київської державної
адміністрації про внесення змін і доповнень до статуту Парафії.
Збори звернулися до архієпископа Філарета Київського Патріархату з
проханням затвердити зміни.
24. 25 грудня 1999 року та 10 січня 2000 року Патріарх
Київський і всієї Русі-України Філарет визнав Парафію частиною
Української Православної Церкви Київського Патріархату. Він також
призначив пана Павла Основ'яненка настоятелем та духовним
наставником Парафії.
25. 27 грудня 1999 року пан Макарчиков та пан Є.Ш. подали
заяву до Київської міської державної адміністрації з проханням
зареєструвати зміни до статуту внаслідок зміни конфесії.
26. 28 грудня 1999 року пан Макарчиков підписав контракт від
о імені Парафії з приватним підприємством "Хадес і К " про надання
послуг з охорони церковних приміщень та частково побудованої нової
церкви.
C. Події січня та лютого 2000 року
27. Громада-заявник стверджує, що 1 січня 2000 року приблизно
150-200 духовних осіб та мирян, адептів Московського Патріархату,
увечері прибули до церкви та захопили церковні приміщення. Всі
члени Парафіяльних зборів підписали заяву, яка засуджує вторгнення
в їх внутрішні справи представників іншої конфесії. Роботи щодо
побудови нової церкви також було зірвано. Відповідно до інформації
приватної фірми, відповідальної за безпеку в церкві, посадові
особи Дарницького районного відділу внутрішніх справ застерегли їх
від втручання в конфлікт.
28. 2 січня 2000 року архієпископ Володимир Московського
Патріархату уповноважив протоієреїв Філарета (Лук'янчука),
В.Русинку, М.Терещука та Д.Григорака та юриста Київської
Метрополії В.Ф. Волинця провести Парафіяльні збори в
Свято-Михайлівській церкві.
29. Того самого дня 309 адептів Московського Патріархату,
які, як стверджує громада-заявник, були з різних церков міста
(хоча, відповідно до інформації, наданої Урядом, 295 із них були
активними членами Парафії), провели збори, на яких висловили вотум
недовіри пану Макарчикову як голові Парафіяльних зборів та обрали
нові органи управління церквою. Зокрема, вони обрали новий склад
Парафіяльних зборів з 19 членів (далі - "Нові Збори"), скарбника
та Ревізійну комісію. Збори також схвалили типовий статут для церков, які належать
до Української Православної Церкви (Московського Патріархату).
Було схвалено пропозицію протоієрея Філарета (Лук'янчука)
Московського Патріархату обрати отця Ніколая (Миколу) головою
Парафіяльних зборів. З січня 2000 року протоколи Зборів було
затверджено секретарем Московського Патріархату протоієреєм
В.Косовським.
30. 2 січня 2000 року члени первинних Парафіяльних зборів
звернулися до Міністра внутрішніх справ, голови Київської міської
державної адміністрації, Генерального Прокурора та інших
правоохоронних органів із заявами про захист їх церкви та майна.
31. 3 січня 2000 року заступник голови Дарницького районного
суду Києва поінформував пана Макарчикова, що при зверненні до суду
зі скаргами щодо захоплення церковного майна він має дотримуватися
вимог статей 137 та 138 Цивільного процесуального кодексу
( 1618-15 ). Заступник голови суду також повідомив, що будь-яка
заява про скоєння злочину має бути подана до органів внутрішніх
справ або прокуратури за територіальною підвідомчістю.
32. 4 січня 2000 року архієпископ Філарет Київського
Патріархату публічно виступив проти "захвату церкви"
представниками Московського Патріархату. Зокрема, він зазначив у
листах до голови Київської міської державної адміністрації,
Міністра внутрішніх справ, Генерального Прокурора, Голови
Київського управління внутрішніх справ, Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини та Голови Верховної Ради, що
Парафіяльні збори, які вирішили вийти з-під канонічного
підпорядкування Московського Патріархату, є правомочним органом
управління Парафії.
33. 8 січня 2000 року 21 член первинних Парафіяльних зборів,
які складалися з 27 осіб, провели засідання з приводу подій
1-3 січня 2000 року. Вони обрали Парафіяльну раду, а саме: пан
Макарчиков - голова; пан Буртовий - скарбник та пан Красноок -
помічник голови. За пропозицією Київського Патріархату пана Павла
Основ'янка було призначено настоятелем Парафії. Збори обрали склад
Ревізійної комісії та подали архієпископу Філарету їх рішення для
погодження.
34. Того самого дня архієпископ Московського Патріархату
Володимир поінформував Київську міську державну адміністрацію, що
документи, подані для реєстрації зміни конфесії, підроблені,
оскільки більшість членів Парафії та сам настоятель були проти
переходу в підпорядкування Київського Патріархату.
35. 10 січня 2000 року архієпископ Філарет Київського
Патріархату видав указ, який затвердив склад первинних керівних
органів управління Парафії. Він також підтвердив, що пан Павло
Основ'яненко може бути настоятелем Парафії.
36. 10 та 14 січня 2000 року внаслідок рішення Парафіяльних
зборів відповідно до рішення від 24 грудня про зміну конфесії дві
приватні особи, пані А.М.І. та пан З., виявили бажання стати
членами первинних Парафіяльних зборів.
37. 11 січня 2000 року Державна податкова інспекція виявила
низку правопорушень в господарській діяльності колишніх керівників
Парафії.
38. 12 січня 2000 року група з 9 членів Верховної Ради
України звернулася до Президента України з проханням сприяти в
залагодженні конфлікту між Київським та Московським Патріархатами
щодо церковних приміщень та рішення її членів змінити конфесію.
39. 16 січня 2000 року Дарницький відділ внутрішніх справ в
м. Києві заборонив доступ до церкви та іншої власності Парафії до
того моменту, коли суд вирішить питання щодо зміни конфесії. Після
цього приміщення церкви та її майно було взято під охорону органів
внутрішніх справ.
40. 15 січня 2000 року Секретар Московського Патріархату
поінформував Державний Департамент у справах релігій, що конфесію
було змінено внаслідок шахрайських дій пана Макарчикова. Він також
зазначив, що Парафіяльні збори є неправомочними, оскільки їх було
скликано без дотримання вимог статті 2.1 статуту. Більше того,
всупереч вимогам статті 2.12 статуту членство в Парафії не
базувалося на дотриманні канонічних настанов настоятеля, оскільки
пан Макарчиков впливав на рішення не приймати членів, не лояльних
до нього. Секретар додав, що зміна конфесії суперечить чинному
статуту Парафії та внутрішнім інструкціям Московського
Патріархату, включаючи рекомендований типовий статут Парафії
Української Православної Церкви для релігійних об'єднань
Московського Патріархату.
41. В період з 17 до 31 січня 2000 року члени Парафії та
архієпископ Київського Патріархату подали низку скарг депутату
Верховної Ради (Нечипоруку В.П.), Комітету по боротьбі з
організованою злочинністю, Міністру внутрішніх справ та прокурору
міста Києва з проханням вжити заходів, щоб запобігти міліції, яка,
за їх словами, підтримує Московський Патріархат, незаконно
втручатися у справи Парафії.
42. 21 січня 2000 року Київська міська державна адміністрація
відмовилася зареєструвати зміни, про які йшлося в заяві від
24 грудня 1999 року (див. пункт 23 вище), через те, що вони
суперечать статті 2.5 статуту Парафії, оскільки документи, подані
на реєстрацію, не були підписані настоятелем та головою
Парафіяльних зборів.
43. 29 січня 2000 року Парафіяльні збори в складі 22 членів
засудили дії Московського Патріархату щодо Парафії та її майна.
Вони вирішили подати скарги до правоохоронних органів з метою
забезпечення захисту від незаконного втручання в діяльність
Парафії.
44. 31 січня 2000 року голова первинних Парафіяльних зборів
пан Макарчиков подав скаргу до прокуратури Дарницького району
стосовно втручання в діяльність Парафії. Зокрема, він стверджував,
що Московський Патріархат та органи внутрішніх справ не
дотримались вимог рішення від 16 січня 2000 року, яке забороняє
доступ до всіх приміщень Парафії до моменту, коли справу буде
вирішено судом.
45. 31 січня 2000 року настоятель Парафії та голова первинних
Парафіяльних зборів подали другу заяву до Київської міської
державної адміністрації з проханням зареєструвати зміни та
доповнення до статуту Парафії. Збори знову поінформували Київську
міську державну адміністрацію про те, що 8 січня 2000 року було
вирішено, що пан Павло Основ'яненко буде настоятелем Парафії, а
пан Макарчиков - її головою, та що обидва відповідно до положень
статуту мають право підписувати документи від імені Парафії.
Жодної відповіді на цю заяву не було отримано.
46. З метою вивчення конфлікту навколо Свято-Михайлівської
Парафії 3 лютого 2000 року Київська міська рада заснувала комітет
у складі чотирьох членів (депутатів ради К.Й.Г, Д.Д.Г, О.П.К. та
В.О.Б.) та голови Управління у справах релігій Київської міської
ради.
47. 8 лютого 2000 року начальник Дарницького районного
управління Головного управління МВС України у м. Києві попередив
пана Макарчикова, що до нього буде вжито заходи згідно закону,
якщо він і надалі продовжуватиме підбурювати мирян зайняти
приміщення церкви та влаштовувати сутички з прибічниками
Московського Патріархату.
48. 9 лютого 2000 року пан Макарчиков знову подав скарги до
Дарницького районного управління Головного управління МВС України
у м. Києві з проханням порушити кримінальну справу проти осіб, які
незаконно захопили церковні приміщення, а також проти осіб, які
перешкоджають його доступу до приміщень та до особистих речей, які
знаходяться в церкві.
49. 14 лютого 2000 року Київський Патріархат засвідчив, що
Парафія є складовою Патріархату з 25 грудня 1999 року.
D. Судове провадження щодо рішення про відмову у реєстрації
50. 17 лютого 2000 року громада-заявник подала позов до
Київського міського суду, стверджуючи, що відмова Київської
міської державної адміністрації від 21 січня 2000 року
зареєструвати зміни до статуту Свято-Михайлівської Парафії є
незаконною.
51. 21 квітня 2000 року Київський міський суд в складі трьох
суддів відмовив в задоволенні позовних вимог релігійної громади,
вирішивши, що розпорядження від 21 січня 2000 року є законним
(див. пункт 42 вище). Зокрема, суд вирішив, що Парафіяльні збори з
27 членів не представляють всю релігійну громаду та що документи,
подані на реєстрацію, не було підписано уповноваженими на те
особами (настоятелем та головою Парафіяльних зборів), а також, що
від 24 грудня 1999 року члени Парафіяльних зборів більше не
підпорядковувались Московському Патріархату, оскільки ця меншість
обрала іншу конфесію. Суд дійшов висновку, що заявник не може
довести незаконність розпорядження Київської міської державної
адміністрації. Київський міський суд, зокрема, зазначив: "... відмова Київської міської адміністрації в реєстрації
змін і доповнень до статуту базувалася на тому, що ці зміни і
доповнення прийняті всупереч статутним вимогам, а їх реєстрація
буде порушувати права віруючих релігійної громади. Судова колегія вважає, що це розпорядження [Київської міської
державної адміністрації] відповідає дійсним обставинам справи,
правам обох релігійних громад, вимогам статуту Парафії... та
Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"
( 987-12 ). ... Відповідно до статей 6.1 та 6.2 статуту... рішення щодо
внесення змін та доповнень до статуту подаються Парафіяльною радою
і приймаються на Парафіяльних зборах... ... Як можна побачити з протоколів Парафіяльних зборів від
24 грудня 1999 року, релігійна громада Свято-Михайлівської Парафії
прийняла рішення щодо внесення змін до статуту релігійної громади,
яка належить до Української Православної Церкви [Московський
Патріархат], але яку вже було приєднано до Української
Православної Церкви Київського Патріархату. ... Такий метод внесення змін до статуту суперечить Закону
( 987-12 ) та статтям 6.1 та 6.2 статуту та безперечно порушує
права релігійної громади, яка підпорядковується Українській
Православній Церкві [Московський Патріархат], яка прийняла цей
статут. Зміни до статуту можуть бути прийняті лише Парафіяльними
зборами цієї громади. Вбачається, що позов було подано паном Макарчиковим від імені
релігійної групи, яка підпорядковується Українській Православній
Церкві [Московський Патріархат]. Проте ця церква не уповноважила
його діяти від її імені, насправді він представляє інтереси
релігійної громади, яка належить до Української Православної
Церкви Київського Патріархату, яку було засновано 24 грудня
1999 року та яка має право на існування відповідно до Закону
України "Про свободу совісті та релігійні організації"
( 987-12 )... Беручи до уваги все вище зазначене, колегія вважає, що
представник релігійної громади Української Православної Церкви
Київського Патріархату пан В.І.Макарчиков не довів суду, що
розпорядження Київської міської адміністрації від 21 січня
2000 року... було незаконним. Отже, скарга підлягає відхиленню".
52. 5 липня 2000 року колегія Верховного Суду у складі трьох
суддів залишила в силі рішення від 21 квітня 2000 року. Вона
відхилила касаційну скаргу громади-заявника, тому що положення
статуту Парафії суперечили відповідному законодавству. Колегія
також зазначила, що положення статуту відносно фіксованого
членства суперечили законодавству, оскільки не дозволяли більшості
релігійної групи проявляти свої релігійні переконання шляхом
участі в управлінні церковними справами. Зокрема, Верховний Суд зазначив: "... статут (положення) релігійної організації не повинен
суперечити чинному законодавству. Оскільки діюче законодавство не передбачає обов'язкового чи
іншого фіксованого членства віруючих даного віросповідання, в
правовому значенні парафіяльні збори та загальні збори релігійної
громади є поняттями тотожними, судова колегія приходить до
висновку, що пп. 2.12, 2.13 статуту... не повністю відповідають
діючому законодавству, призвело до фактичного усунення від
вирішення статутних питань більшості релігійної громади і
порушення їх права на віросповідання. Безпідставними є і доводи відсутності порушень при оформленні
документів на внесення змін і доповнень до статуту від імені
релігійної громади".
53. 5 березня 2001 року 15 членів первинних Парафіяльних
зборів подали клопотання до Генеральної Прокуратури з проханням
розпочати провадження в порядку нагляду у Верховному Суді. Проте
цього не було зроблено.
E. Подальші провадження в національних судах
54. 22 лютого 2000 року начальник Дарницького районного
управління Головного управління МВС України у м. Києві у відповідь
на скарги пана Макарчикова від 9 лютого 2000 року повідомив, що в
результаті їх розгляду доказів правопорушень, про які
стверджується у скарзі, не встановлено. Пана Макарчикова було
також повідомлено, що він може без перешкод забрати з церкви свої
особисті речі, до яких йому нібито було закрито доступ.
55. 23 лютого 2000 року настоятель Парафії та голова Зборів
подали нові скарги до прокуратури м. Києва та Державного
департаменту у справах релігії з вимогою порушити кримінальну
справу проти осіб, які вчинили незаконне захоплення приміщень
Парафії та її майна. Вони також оскаржували відмову Київської
міської державної адміністрації зареєструвати зміни до статуту
Парафії на підставі спільного рішення її членів змінити конфесію.
56. 25 лютого 2000 року Управління у справах релігій
Київської міської державної адміністрації звернулося до пана
Макарчикова з проханням надати протоколи Парафіяльних зборів, на
яких пана Павла Основ'яненка обрано настоятелем, та документи, які
б доводили, що настоятель Парафії належить до Московського
Патріархату, та документи, які б свідчили про те, що посада
настоятеля була вакантною з грудня 1999 року до 8 січня 2000 року.
57. 6 березня 2000 року пан Т., архієпископ Київського
Патріархату, звернувся до начальника районної електромережі з
проханням припинити забезпечення церкви електроенергією, оскільки
церкву було незаконно зайнято Московським Патріархатом та з огляду
на те, що Київський Патріархат не має до неї доступу.
58. 23 березня 2000 року прокуратура міста Києва повідомила
пана Макарчикова та пана Основ'яненка, що за результатами
перевірки не було встановлено порушення в діяльності Московського
Патріархату стосовно церкви та не було виявлено жодних незаконних
дій, на які скаржився заявник.
59. 10 квітня 2000 року Комітет Київської міської ради
підготував проект висновку щодо ситуації навколо Парафії. Висновок
не було взято до розгляду Київською міською радою, оскільки його
було підписано лише трьома з п'яти членів Комітету.
60. 5 червня 2000 року Парафіяльні збори, які складаються з
30 членів, але за присутності 21 з них, вирішили, що пан С.Г. не
може залишатися членом, оскільки він приєднався до нової
релігійної групи. Парафіяльні збори обговорили рішення, в якому
Київський міський суд визначив, що Парафіяльні збори налічують 309
членів. Проте Збори повторно висловили думку, що з 24 грудня 1999
року вони складалися лише з 27 членів. Двоє з членів Зборів (К.В.
та Т.Л.) зазначили, що їх свідчення були записані невірно. Збори
також переобрали органи управління Парафії (пана Макарчикова було
знову обрано головою).
61. 13 червня 2000 року пан Макарчиков подав скаргу до
прокуратури Дарницького району, в якій зазначав, що 2 квітня
2000 року на нього було вчинено напад та нанесено ушкодження
невідомою особою, яка вкрала його дипломат, в якому були офіційні
документи, які належать Парафії. Він також зазначав, що він вже
скаржився до органів внутрішніх справ з приводу нападів на нього,
але останніми не було вжито жодних заходів (8 квітня та 13 червня
2000 року органи внутрішніх справ винесли дві постанови про
відмову у порушенні кримінальної справи за скаргами
громади-заявника).
62. 21 червня 2000 року Парафіяльні збори вирішили, що
автомобіль, який належить Парафії, має бути використано для
погашення боргів Парафії.
63. 18 серпня 2000 року пана Макарчикова було затримано
працівниками Дарницького районного управління МВС України та
"запрошено для бесіди" до управління. Його поінформували про
розгляд заяви щодо нього. Протягом "бесіди" пан Макарчиков нібито
розпочав лайку із службовцями. Його попередили, що на нього може
бути накладено адміністративне стягнення, але це його не зупинило.
19 серпня 2000 року суддя Дарницького районного суду м. Києва
притяг пана Макарчикова до адміністративної відповідальності за
його поведінку, проте до нього не було застосовано
адміністративного чи кримінального покарання.
64. 30 серпня 2000 року Дарницьке районне відділення МВС
України закрило кримінальну справу щодо громади-заявника, яку було
порушено на підставі заяви, поданої паном Б.Штимом,
новопризначеним настоятелем Свято-Михайлівської Парафії
(Московського Патріархату), оскільки склад злочину в діях пана
Макарчикова був відсутній.
65. 8 вересня 2000 року прокурор Дарницького району відмовив
у порушенні кримінальної справи за фактом зловживання владою
працівниками органів внутрішніх справ.
66. 29 вересня 2000 року пан Б.Штим звернувся до Київської
міської державної адміністрації із заявою про реєстрацію подальших
змін до статуту Парафії. Запит було підписано 10 членами нових
Зборів, тільки один з них (Г.С.) був членом первинних Парафіяльних
зборів.
67. 6 жовтня 2000 року Парафіяльні збори, які складалися
з 29 членів, з яких були присутні 22, осудили ухвалу Верховного
Суду від 21 квітня 2000 року та вирішили, що за захистом своїх
прав Парафія звернеться до Європейського суду з прав людини. Збори
уповноважили пана Макарчикова представляти їх інтереси в
Європейському суді. Також було обговорено питання тиску, до якого
вдалися національні правоохоронні органи та приватні особи по
відношенню до Ц.О., К.А., пана Макарчикова та С.С.
68. 5 грудня 2000 року заступник Міністра внутрішніх справ та
голова міського управління внутрішніх справ м. Києва переглянули
скарги пана Макарчикова та визнали їх необгрунтованими. Вони також
зазначили, що кримінальну справу щодо пана Макарчикова за
звинуваченням у крадіжці майна з церкви було закрито, а слідчого у
справі було притягнуто до адміністративної відповідальності. З цих
самих підстав 15 грудня 2000 року скарги було відхилено
прокуратурою м. Києва.
69. 25 грудня 2000 року Київська міська державна
адміністрація вирішила зареєструвати зміни до статуту
Свято-Михайлівської Парафії відповідно до заяви, поданої
паном Штимом 29 вересня 2000 року.
70. 20 травня 2001 року 22 члени Парафіяльних зборів провели
засідання, на якому вони обговорили ситуацію тиску на них з боку
правоохоронних органів. Було вирішено шукати підтримки в
Адміністрації Президента України та Генеральній прокуратурі задля
вирішення спору навколо Парафії. Вони також розглянули прохання
пані Є.С, яка була членом Парафіяльних зборів з 25 липня
1991 року, виключити її з членів через тиск на її брата, священика
Московського Патріархату.
71. 21 лютого 2003 року прокуратура Дніпровського району
(правонаступник прокуратури Дарницького району) переглянула
скарги, подані сестрою пана Макарчикова про напад на неї та її
сина та її незаконне виключення з Парафії. Щодо незаконного
виключення їй порадили звернутися до суду.
72. В 2003-2004 роках через переслідування в Україні сестра
пана Макарчикова попросила притулку в Норвегії. Вона залишалася в
Норвегії в той час, коли розглядалася її заява про надання
політичного притулку.
73. Уряд поінформував Суд, що 7 серпня 2003 року
та 30 вересня 2004 року настоятель Парафії, Б.Штим, повідомив
проте, що пана Макарчикова ніколи не було уповноважено на
звернення до Європейського суду з прав людини від імені Парафії,
оскільки 2 січня 2000 року він склав обов'язки голови Парафіяльних
зборів. Пан Штим також повідомив Уряд, що 7 з первинних членів
(Г.С., Г.В., Д.С, Є.О., Р.В., Я.В. та М.А.) виявили бажання
зберегти членство. Троє з них (Є.О., Р.В. та Я.В.) відкликали свої
підписи з протоколу N 5 від 24 грудня 1999 року, яким Парафіяльні
збори вирішили перейти до Київського Патріархату.
74. 25 лютого 2004 року Управління у справах релігій
Київської міської державної адміністрації повідомило представника
громади-заявника, що їх релігійна група відокремилась від інших
членів Парафії та стала релігійною групою в складі Київського
Патріархату. Проте зазначалося, що вони не зареєструвалися як
релігійна група в Київській міській державній адміністрації.
75. 8 лютого 2005 року Київський Патріархат повідомив Суд, що
Парафія, яка нараховує 30 членів, не здатна задовольнити свої
релігійні потреби, оскільки вони не мали можливості
використовувати їх майно та приміщення. Зазначалося, що це
відбувається через відмову Київської міської адміністрації
зареєструвати зміни до статуту Парафії, які були внесені в січні
2000 року.
76. Листом від березня 2005 року К.А., Ш.Є., Н.М., Ч.Л.,
Р.В., І.Л., 3.Н., 3.В., А.М., Ч.А., Ч.В., Л.В., Риб. В., К.В.,
С.С. та Б.М. підтримали скарги пана Макарчикова, подані до
Європейського суду з прав людини, та зазначили, що вони не мають
можливості використовувати приміщення церкви чи сповідувати їх
релігію в приміщенні церкви, яку вони як релігійна громада раніше
використовували протягом тривалого часу.
F. Судові провадження щодо повернення майна, яким володіла
Парафія
77. 31 січня 2002 року пан Макарчиков та пан Б.М. (член
громади-заявника) звернулися до суду з позовом до
Свято-Михайлівської Парафії (Московського Патріархату), вимагаючи
повернення їх особистого майна, яке було привласнено новими
Зборами в січні 2000 року. Вони також вимагали відшкодування
шкоди.
78. 25 лютого 2004 року Дніпровський районний суд м. Києва
відхилив позов пана Макарчикова та Б.М.
79. Відповідно до матеріалів справи 18 серпня 2004 року це
рішення залишено без змін апеляційним судом м. Києва (сторони не
надали копії відповідної ухвали). З матеріалів справи вбачається,
що цю ухвалу не оскаржували.
80. В листопаді 2002 року К.С. звернувся з позовом до
Дарницького районного відділення МВС України про повернення
автомобіля, який, до вилучення міліцією, було передано у власність
К.С. в якості сплати боргу Парафії. Результат цього розгляду
невідомий.
81. Громада-заявник також надіслала до Суду низку документів,
які доводять, що пан Макарчиков діяв від імені Парафіяльних зборів
з 1991 до 1999 років, представляючи інтереси у відносинах з
третіми особами.
II. ВІДПОВІДНЕ ВНУТРІШНЄ ЗАКОНОДАВСТВО
ТА ПРАКТИКА
A. Конституція України ( 254к/96-ВР ) від 26 червня 1996 року
82. Відповідні положення Конституції України ( 254к/96-ВР )
передбачають:
Стаття 35
"Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це
право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не
сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи
колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну
діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в
інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності
населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від
держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана
державою як обов'язкова".
B. Закон України "Про свободу совісті та релігійні
організації" ( 987-12 ) від 23 квітня 1991 року (в редакції на той
час) (1)
--------------- (1) В цей Закон ( 987-12 ) шість разів вносилися зміни.
83. Відповідні положення Закону ( 987-12 ) передбачають:
Розділ 7
Релігійні організації
"Релігійні організації в Україні утворюються з метою
задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати
віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної
структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із
своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади,
управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські
товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання,
що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні
об'єднання представляються своїми центрами (управліннями). На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія
цього Закону не поширюється".
Розділ 8
Релігійна громада
"Релігійна громада є місцевою релігійною організацією
віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму,
течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного
задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у
канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та
за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї
підлеглості. Повідомлення державних органів про утворення релігійної
громади не є обов'язковим". Відповідно до статті 12 Закону ( 987-12 ) статут релігійної
організації визначає її правоздатність. Він приймається на
загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах,
конференціях. Статут повинен містити, серед іншого, відомості про
вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і
місцезнаходження; місце релігійної організації в організаційній
структурі релігійного об'єднання; майновий стан релігійної
організації; права релігійної організації на заснування
підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних
організацій, створення навчальних закладів; порядок внесення змін
і доповнень до статуту релігійної організації; порядок вирішення
майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної
організації. Статут релігійної організації не повинен суперечити
чинному законодавству. Згідно статті 13 Закону ( 987-12 ) релігійна організація
визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту. Згідно статті 14 для одержання релігійною громадою
правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше
десяти чоловік подають заяву та статут на реєстрацію до обласної,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у
Республіці Крим - до Уряду Республіки Крим. Орган, який здійснює
реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут релігійної
організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у
десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. Зміни
і доповнення статутів релігійних організацій підлягають реєстрації
в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів. У
разі необхідності в розгляді питання про реєстрацію статуту можуть
брати участь з дорадчим голосом представники релігійної
організації. Згідно статті 15 Закону ( 987-12 ) у реєстрації статуту
релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут або
діяльність суперечать чинному законодавству. Рішення про відмову в
реєстрації статуту релігійної організації із зазначенням підстав
відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Згідно статті 16 Закону ( 987-12 ) діяльність релігійної
організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією
(поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реєстрація
новоутворених релігійних організацій здійснюється в порядку,
встановленому статтею 14 цього Закону. Релігійні організації мають право використовувати для своїх
потреб будівлі і майно, що є у власності держави, неурядовими
організаціями або громадянами (стаття 17). Згідно статті 18 ці
організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке
належить їм на праві власності. Право власності релігійних
організацій охороняється законом (стаття 18). Відповідно до статті
19 релігійні організації мають право для виконання своїх статутних
завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі,
сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні
заклади, які мають право юридичної особи. Релігійні організації мають право засновувати і утримувати
вільно доступні місця богослужінь або релігійних зібрань
(стаття 21), на придбання релігійної літератури, а також інших
предметів й матеріалів релігійного призначення (стаття 22), на
здійснення добродійництва та іншої культурно-освітньої діяльності
(стаття 23) та підтримувати міжнародні зв'язки із закордонними
релігійними організаціями та віруючими (стаття 24).
C. Інші нормативно-правові акти
84. Відповідні положення правил, що регулюють діяльність
релігійних організацій, наступні: Згідно зі статтею 1 Закону України "Про гуманітарну допомогу"
( 1192-14 ) від 22 жовтня 1999 року лише зареєстровані релігійні
організації мають право на гуманітарну допомогу. Статті 12 та 25 Закону України "Про видавничу справу"
( 318/97-ВР ) від 5 червня 1997 року визначають, що релігійні
організації, не зареєстровані в Державному реєстрі України
видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції,
не мають права на видання та розповсюдження видавничої продукції
без реєстрації. Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України
( 436-15 ) від 16 січня 2003 року можуть здійснювати господарську
діяльність або торгівлю. Згідно положень Земельного кодексу ( 2768-14 ) від 21 січня
1994 року та Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) від 6 червня
1995 року релігійні організації мають право використовувати
земельні та водні ресурси для їх потреб. Відповідно до рекомендації N 132 Ради з питань релігій при
Кабінеті Міністрів України від 15 липня 1992 року кожна релігійна
організація володіє власним майном та в разі зміни конфесії
фінансові та майнові питання мають вирішуватись на підставі
статуту кожної релігійної організації та згідно з положеннями
відповідного законодавства.
D. Ухвала Конституційного Суду України від 5 червня 2002 року
( v032u710-02 ) (справа N 2-36/2002)
85. 5 червня 2002 року Конституційний Суд відмовив у
відкритті конституційного провадження у справі за конституційним
поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення
поняття "церква", що міститься у частині третій статті 35
Конституції України ( 254к/96-ВР ). В своїй ухвалі Конституційний
Суд зазначив, що розбіжності щодо суті термінів "церква" та
"релігійні організації", які вживаються передусім у законодавстві,
існують. В деяких інстанціях поняття "церква" та "релігійні
організації" або були ототожнені, або вжиті в різних значеннях.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »