Конвенція про оплачувані відпустки морякам (переглянута 1949 року) N 91 (укр/рос)
Міжнародна організація праці; Конвенція, Міжнародний документ від 20.06.194991
Документ 993_037, чинний, поточна редакція — Редакція від 23.02.2006, підстава - 993_519

                            Конвенція 
про оплачувані відпустки морякам
(переглянута 1949 року)
N 91 (укр/рос)
Статус Конвенції див. ( 993_500 )

( Конвенцію (переглянуту) додатково див. в документі
( 993_268 ) від 29.10.1976 )
{ Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 )
від 23.02.2006 }

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 8 червня 1949 року на свою тридцять другу
сесію, ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо часткового перегляду
Конвенції 1946 року про оплачувані відпустки морякам ( 993_512 ),
ухваленої Конференцією на її двадцять восьмій сесії, що є частиною
дванадцятого пункту порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот
сорок дев'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься
Конвенцією (переглянутою) 1949 року про оплачувані відпустки
морякам:
Стаття 1
1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого морського судна,
що має механічний двигун, незалежно від того, чи є воно державною
чи приватною власністю, зайнятого перевезенням вантажів або
пасажирів з комерційною метою та зареєстрованого на території,
щодо якої ця Конвенція є чинною. 2. Державне законодавство визначає, в яких випадках судно має
вважатися морським. 3. Ця Конвенція не застосовується до: a) таких дерев'яних суден примітивної конструкції, як
плоскодонки і джонки; b) суден, що використовуються для рибної ловлі та для
операцій, безпосередньо з нею пов'язаних або для полювання на
тюленя чи інших аналогічних промислів; c) суден, що плавають у гирлах рік. 4. Державним законодавством або колективними договорами може
бути передбачено вилучення суден тоннажністю менше ніж 200
брутто-реєстрових тонн із застосування положень цієї Конвенції.
Стаття 2
1. Ця Конвенція стосується всіх осіб, зайнятих на будь-якій
посаді на борту судна, за винятком: a) лоцмана, який не входить до складу екіпажу; b) лікаря, який не входить до складу екіпажу; c) медичного персоналу, котрий займається тільки доглядом за
хворими, та санітарного персоналу, що не входить до складу
екіпажу; d) осіб, які працюють тільки на свій власний рахунок або
отримують винагороду тільки у вигляді частки прибутку чи виручки; e) осіб, які не отримують винагороду за свої послуги або
отримують лише номінальний оклад чи номінальну заробітну плату; f) осіб, які перебувають на борту на службі не у
судновласника, а в іншого роботодавця, за винятком
радистів-офіцерів або службовців радіотелеграфних компаній; g) вантажників, які супроводжують судно і не входять до
складу екіпажу; h) осіб, зайнятих на китобійних суднах, на плавучих заводах
або зайнятих іншим чином з метою китобійного промислу або з іншою
такою метою відповідно до умов, передбачених положеннями особливої
колективної угоди про китобійний промисел або іншої аналогічної
угоди, яка укладена організацією моряків і визначає розмір
заробітної плати, тривалість робочого часу та інші умови праці; i) осіб, зайнятих у порту, які звичайно не зайняті роботою в
морі. 2. Компетентні органи влади можуть після консультації з
заінтересованими організаціями судновласників і моряків вилучити
зі сфери чинності цієї Конвенції капітанів, старших офіцерів і
головних механіків, які на підставі державного законодавства або
колективних договорів користуються такими умовами праці, які є не
менш сприятливими стосовно щорічної відпустки, ніж ті, що
визначаються цією Конвенцією.
Стаття 3
1. Кожна особа, до якої застосовується Конвенція, після
дванадцяти місяців безперервної роботи має право на щорічну
оплачувану відпустку, тривалість якої становить: a) для капітанів, офіцерів і радистів (офіцерів і рядових) -
не менш ніж вісімнадцять робочих днів за кожний рік роботи; b) для інших членів команди - не менш ніж дванадцять робочих
днів за кожний рік роботи. 2. Особа, яка безперервно працювала не менш ніж шість
місяців, залишаючи службу, дістає право на відпустку тривалістю
півтора робочих дні за кожний повний місяць роботи - для капітана,
офіцера, радиста-офіцера або радиста, і на відпустку тривалістю
один робочий день за кожний повний місяць роботи - для інших
членів команди. 3. Особа, звільнена не з власної вини до закінчення
шестимісячного терміну безперервної роботи, отримує, залишаючи цю
службу, право на відпустку тривалістю півтора робочих дні за
кожний повний місяць роботи - для капітана, офіцера,
радиста-офіцера або радиста і на відпустку тривалістю один день за
кожний повний місяць роботи - для інших членів команди. 4. З метою визначення терміну для отримання відпустки: a) робота, не передбачена під час найму, зараховується до
безперервної роботи; b) короткі перерви в роботі, які сталися не внаслідок дій і
не з вини особи, найнятої на роботу, і які не перевищують загалом
шести тижнів протягом будь-яких дванадцяти місяців, не повинні
вважатись такими, що порушують безперевність попередніх і
наступних періодів роботи; c) безперервність роботи не вважається порушеною будь-якими
змінами в керівництві або праві власності на судно чи судна, на
яких працює дана особа. 5. Щорічна оплачувана відпустка не охоплює: a) свята, встановлені державою або звичаями; b) перерви в роботі через хворобу або травму. 6. Державне законодавство або колективні договори можуть
передбачати розподіл на частини щорічної відпустки, яка надається
відповідно до цієї Конвенції, або об'єднання такої відпустки, яка
належить за один рік, з відпусткою за наступний рік. 7. Державне законодавство або колективні договори можуть, за
вкрай виняткових обставин, коли цього вимагає служба, передбачати
грошове відшкодування за щорічну відпустку, котра належить
відповідно до цієї Конвенції, принаймні еквівалентне винагороді,
про яку йдеться в статті 5.
Стаття 4
1. Коли настає час щорічної відпустки, вона надається за
взаємною згодою при першій же нагоді, яку допускають вимоги
служби. 2. Від жодної особи не можна вимагати, без її на те згоди,
взяти належну їй відпустку в порту, який не розташований на тій
території, де ця особа наймалася на роботу, або не на території
країни її постійного проживання. З урахуванням цього положення
відпустка надається в порту, визначеному державним законодавством
або колективною угодою.
Стаття 5
1. Кожна особа, яка йде у відпустку на підставі статті 3 цієї
Конвенції, отримує протягом всього часу відпустки свою звичайну
винагороду. 2. Звичайна винагорода, що виплачується на підставі
попереднього параграфа, до якої можуть входити відповідні добові,
обчислюється згідно з вимогами державного законодавства або
колективного договору.
Стаття 6
З урахуванням положень параграфа 7 статті 3 будь-яка угода
про скасування права на щорічну оплачувану відпустку або про
відмову від такої відпустки є недійсною.
Стаття 7
Особа, яка йде з роботи, або особа, яку звільняє роботодавець
до того, як вона взяла належну їй відпустку, отримує за кожний
день відпустки, що належить й на підставі цієї Конвенції,
винагороду, передбачену в статті 3.
Стаття 8
Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
забезпечує ефективне застосування її положень.
Стаття 9
Ніщо в цій Конвенції не зачіпає жодного закону, судового
рішення, звичаю або угоди між судновласниками і моряками, які
забезпечують морякам умови, сприятливіші за ті, що передбачаються
цією Конвенцією.
Стаття 10
1. Ця Конвенція може здійснюватися за допомогою: a)
законодавства; b) колективних угод між судновласниками та
моряками; c) поєднання законодавства і колективних угод між
судновласниками та моряками. За винятком інших передбачених тут
випадків положення цієї Конвенції поширюються на всі судна,
зареєстровані на території члена Організації, який ратифікував
Конвенцію, та на будь-яку особу, зайняту на борту таких суден. 2. Якщо будь-яке положення цієї Конвенції здійснюється за
допомогою колективної угоди згідно з параграфом 1 цієї статті, то,
незважаючи на всі положення статті 8 цієї Конвенції, від члена
Організації, на території якого діє угода, не вимагається вжити
заходів відповідно до статті 8 цієї Конвенції стосовно тих
положень Конвенції, які вже набули чинності на підставі
колективної угоди. 3. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
надсилає Генеральному директорові Міжнародного бюро праці
інформацію про всі заходи, вжиті щодо застосування Конвенції,
зокрема відомості про всі колективні угоди, що здійснюють будь-яке
з її положень і є чинними на момент ратифікації Конвенції цим
членом Організації. 4. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
зобов'язується брати участь, утворивши для цього делегацію в
складі трьох осіб, у роботі будь-якого комітету, що складається з
представників урядів, організацій судновласників і моряків і до
якого входять наділені консультативними функціями представники
Паритетної морської комісії Міжнародного бюро праці, котрий може
бути створено з метою вивчення заходів, вжитих для втілення цієї
Конвенції. 5. Генеральний директор надає зазначеному комітетові стислу
інформацію, яку він отримав згідно з параграфом 3 цієї статті. 6. Комітет розглядає питання про те, чи повністю здійснюються
положення Конвенції через ті колективні угоди, щодо яких він
отримує доповідь. Кожний член Організації, який ратифікував цю
Конвенцію, зобов'язується брати до уваги будь-яке зауваження або
пропозицію комітету щодо застосування Конвенції, а також доводити
до відома організацій судновласників і моряків, які є учасниками
згаданих у параграфі 1 колективних угод, будь-які зауваження і
пропозиції вищезгаданого комітету щодо міри здійснення через ці
угоди положень Конвенції.
Стаття 11
Відповідно до мети статті 17 Конвенції 1936 року про
оплачувані відпустки морякам ( 993_506 ) ця Конвенція вважається
такою, що переглянула вищезазначену Конвенцію.
Стаття 12
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 13
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував
Генеральний директор. 2. Вона набуває чинності через шість місяців після того, як
будуть зареєстровані документи про ратифікацію дев'яти з таких
країн: Австралія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Греція, Данія,
Індія, Ірландія, Італія, Канада, Китай, Нідерланди, Норвегія,
Польща, Португалія, Сполучене Королівство Великобританії та
Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Фінляндія,
Франція, Чилі, Швеція та Югославія, беручи, принаймні, п'ять
країн, кожна з яких володіє флотом тоннажністю не менш ніж один
мільйон брутто-реєстрових тонн. Це положення внесено з метою
полегшити й прискорити ратифікацію цієї Конвенції членами
Організації. 3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена
Організації через шість місяців після дати реєстрації його
документа про ратифікацію.
Стаття 14
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію,
надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і
зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після
реєстрації акта про денонсацію. 2. Кожний член Організації, котрий ратифікував цю Конвенцію,
який протягом року після закінчення зазначеного у попередньому
параграфі десятирічного періоду не скористався своїм правом на
денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний
період тривалістю десять років, і надалі він зможе денонсувати цю
Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в
порядку, встановленому в цій статті.
Стаття 15
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним
від членів Організації. 2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату настання чинності Конвенції.
Стаття 16
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про
ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з
положеннями попередніх статей.
Стаття 17
Через кожні десять років з моменту настання чинності
Конвенції Адміністративна рада Міжнародного бюро праці подає
Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і
вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання
про її повний або частковий перегляд.
Стаття 18
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або
частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не
передбачає іншого, то: a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 14, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності; b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої
конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації. 2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою
та змістом для тих членів Організації, які її ратифікували, але не
ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Стаття 19
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Дата набуття чинності: 14 вересня 1967 року. Конвенцію було
переглянуто 1976 року Конвенцією 146. Після набуття чинності цієї
Конвенції Конвенцію 91 закрито для ратифікації.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
об оплачиваемых отпусках морякам
(пересмотренная в 1949 году)
N 91

Генеральная Конференция Международной Организации Труда, созванная в Женеве Административным Советом Международного
Бюро Труда и собравшаяся 8 июня 1949 года на свою тридцать вторую сессию, постановив принять ряд предложений о частичном пересмотре
Конвенции 1946 года об оплачиваемых отпусках морякам, принятой
Конференцией на ее двадцать восьмой сессии, что является частью
двенадцатого пункта повестки дня сессии, решив придать этим предложениям форму международной
конвенции, принимает сего восемнадцатого дня июня месяца тысяча
девятьсот сорок девятого года нижеследующую Конвенцию, которая
будет именоваться Конвенцией (пересмотренной) 1949 года об
оплачиваемых отпусках морякам:
Статья 1
1. Настоящая Конвенция применяется ко всякому морскому судну,
снабженному механическим двигателем, независимо от того, является
ли оно государственной или частной собственностью, занятому
перевозкой грузов или пассажиров в коммерческих целях и
зарегистрированному на территории, в отношении которой настоящая
Конвенция имеет силу. 2. Национальное законодательство определяет, в каких случаях
судно должно считаться морским. 3. Настоящая Конвенция не применяется: a) к таким деревянным судам примитивной постройки, как
плоскодонки или джонки; b) к судам, используемым для рыбной ловли и для операций,
непосредственно с ней связанных, или для добычи тюленя, или для
других аналогичных промыслов; с) к судам, плавающим в устьях рек. 4. Национальное законодательство или коллективные договоры
могут предусматривать исключение из положений настоящей Конвенции
для судна менее 200 брутто-регистровых тонн.
Статья 2
1. Настоящая Конвенция применяется ко всем лицам, занятым на
любой должности на борту судна, за исключением: а) лоцмана, не входящего в состав экипажа; b) врача, не входящего в состав экипажа; с) санитарного персонала, занятого исключительно уходом за
больными, и госпитального персонала, не входящего в состав
экипажа; d) лиц, работающих исключительно на свой собственный счет или
получающих вознаграждение исключительно в виде доли прибыли или
выручки; е) лиц, не получающих вознаграждения за свои услуги или
получающих лишь номинальный оклад или номинальную заработную
плату; f) лиц, состоящих на борту на службе не у судовладельца, а у
другого предпринимателя, за исключением радистов-офицеров или
служащих радиотелеграфных компаний; g) сопровождающих судно грузчиков, не входящих в состав
экипажа; h) лиц, занятых на китобойных судах, на плавучих заводах или
занятых другим образом в целях китобойного промысла или других
подобных целях в соответствии с условиями, предусматриваемыми
положениями особого коллективного договора по китобойному промыслу
или аналогичного соглашения, заключенного организацией моряков и
определяющего заработную плату, продолжительность рабочего времени
и другие условия труда; i) лиц, занятых в порту, которые обычно не заняты работой в
море. 2. Компетентные органы власти могут после консультации с
заинтересованными организациями судовладельцев и моряков исключить
из сферы действия настоящей Конвенции капитанов, старших офицеров
и главных механиков, которые в силу национального законодательства
или коллективных договоров пользуются такими условиями труда,
которые являются не менее благоприятными в отношении ежегодного
отпуска, чем те, которые определяются настоящей Конвенцией.
Статья 3
1. Каждое лицо, к которому применяется Конвенция, имеет после
двенадцати месяцев непрерывной работы право на ежегодный
оплачиваемый отпуск, продолжительность которого составляет: а) для капитанов, офицеров и радистов (офицеров и рядовых) -
не менее восемнадцати рабочих дней за каждый год работы: b) для других членов команды - не менее двенадцати рабочих
дней за каждый год работы. 2. Лицо, непрерывно проработавшее не менее шести месяцев,
получает при уходе со службы право на отпуск в полтора рабочих дня
за каждый полный месяц работы для капитана, офицера,
радиста-офицера или радиста и на отпуск в один рабочий день для
других членов команды. 3. Лицо, уволенное не по своей вине до истечения шести
месяцев непрерывной работы, получает при оставлении этой службы
право на отпуск в полтора рабочих дня за каждый полный месяц
работы для капитана, офицера, радиста-офицера или радиста и на
отпуск в один рабочий день для других членов команды. 4. В целях исчисления срока для получения отпуска: а) выполнение работы, не предусмотренной при найме,
включается в счет непрерывной работы; b) краткие перерывы в работе, происшедшие не в результате
действий или не по вине работающего по найму и не превышающие в
общей сложности шести недель в любые двенадцать месяцев, не должны
считаться нарушающими непрерывность предшествующих и последующих
периодов работы; с) непрерывность работы не считается нарушенной любыми
изменениями в руководстве или владении судном или судами, на
которых работало данное лицо. 5. Не включаются в ежегодный оплачиваемый отпуск: а) праздники, установленные государством или обычаем; b) перерывы в работе вследствие болезни или травмы. 6. Национальное законодательство или коллективные договоры
могут предусматривать разделение на части ежегодного отпуска,
причитающегося в силу настоящей Конвенции, или объединение такого
отпуска, причитающегося за один год, с отпуском за последующий
год. 7. Национальное законодательство или коллективные договоры
могут, при крайне исключительных обстоятельствах, вызываемых
службой, предусмотреть денежное возмещение за ежегодный отпуск,
причитающийся в силу настоящей Конвенции, по крайней мере
эквивалентное вознаграждению, предусмотренному в статье 5.
Статья 4
1. Когда наступает срок ежегодного отпуска, он
предоставляется по обоюдному соглашению при первой же возможности,
допускаемой требованиями службы. 2. Ни от кого нельзя потребовать, без его согласия, взять
причитающийся ему ежегодный отпуск в порту, не находящемся на той
территории, где он нанимался, или не на территории его страны. С
учетом этого положения отпуск предоставляется в порту,
определенном национальным законодательством или коллективным
договором.
Статья 5
1. Каждое лицо, уходящее в отпуск в силу статьи 3 настоящей
Конвенции, получает за все время отпуска свое обычное
вознаграждение. 2. Обычное вознаграждение, выплачиваемое в силу предыдущего
пункта, которое может включать соответствующее пособие на питание,
исчисляется так, как это предписано национальным законодательством
или установлено коллективным договором.
Статья 6
С учетом положений пункта 7 статьи 3 всякое соглашение об
упразднении права на ежегодный оплачиваемый отпуск или об отказе
от такого отпуска является недействительным.
Статья 7
Лицо, уходящее с работы или увольняемое с работы
предпринимателем до того, как оно взяло причитающийся ему отпуск,
получает за каждый день отпуска, причитающегося ему в силу
настоящей Конвенции, вознаграждение, предусмотренное в статье 5.
Статья 8
Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, обеспечивает эффективное проведение в жизнь ее
положений.
Статья 9
Ничто в настоящей Конвенции не затрагивает какого-либо
закона, судебного решения, обычая или соглашения между
судовладельцами и моряками, обеспечивающих морякам условия, более
благоприятные, чем те, которые предусматриваются настоящей
Конвенцией.
Статья 10
1. Настоящая Конвенция может осуществляться посредством: а) законодательства; b) коллективных договоров, заключенных между судовладельцами
и моряками, или с) сочетания законодательства и коллективных договоров между
судовладельцами и моряками. За исключением других предусматриваемых здесь случаев,
положения настоящей Конвенции распространяются на все суда,
зарегистрированные на территории Члена Организации,
ратифицировавшего Конвенцию, и на любое лицо, занятое на борту
таких судов. 2. Если какое-либо положение настоящей Конвенции
осуществляется посредством коллективного договора в соответствии с
пунктом 1 настоящей статьи, то, невзирая на положения статьи 8
настоящей Конвенции, от Члена Организации не требуется принятия
мер в соответствии со статьей 8 настоящей Конвенции относительно
тех положений Конвенции, которые уже введены в силу коллективным
договором. 3. Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую
Конвенцию, представляет Генеральному Директору Международного Бюро
Труда информацию о всех мерах по применению Конвенции, включая
сведения о всех коллективных договорах, проводящих в жизнь
какое-либо ее положение и находящихся в силе к моменту ратификации
им настоящей Конвенции. 4. Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую
Конвенцию, обязуется участвовать посредством трехсторонней
делегации в работе любого комитета, состоящего из представителей
правительств, организаций судовладельцев и моряков и включающего
наделенных консультативными функциями представителей Паритетной
морской комиссии Международного Бюро Труда, который может быть
создан для рассмотрения мер, принятых для проведения в жизнь
настоящей Конвенции. 5. Генеральный Директор представляет указанному комитету
изложение информации, полученной им согласно пункту 3 настоящей
статьи. 6. Комитет рассматривает вопрос о том, полностью ли
проводятся в жизнь положения Конвенции теми коллективными
договорами, по которым он получает доклад. Каждый Член
Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию, обязуется
принимать во внимание всякое замечание или предложение
относительно применения Конвенции, сделанное комитетом, и, кроме
того, обязуется доводить до сведения организаций судовладельцев и
моряков, являющихся участниками упомянутых в пункте 1 коллективных
договоров, всякие замечания и предложения вышеупомянутого комитета
о степени осуществления этими договорами положений Конвенции.
Статья 11
В целях статьи 17 Конвенции 1936 года об оплачиваемых
отпусках морякам настоящая Конвенция считается пересматривающей
вышеназванную Конвенцию.
Статья 12
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному Директору Международного Бюро Труда для
регистрации.
Статья 13
1. Настоящая Конвенция связывает только тех Членов
Международной Организации Труда, чьи документы о ратификации
зарегистрированы Генеральным Директором. 2. Она вступает в силу через шесть месяцев после даты
регистрации документов о ратификации девяти государств из числа
следующих: Австралия, Аргентина, Бельгия, Бразилия, Греция, Дания,
Индия, Ирландия, Италия, Канада, Китай, Нидерланды, Норвегия,
Польша, Португалия, Соединенное Королевство Великобритании и
Северной Ирландии, Соединенные Штаты Америки, Турция, Финляндия,
Франция, Чили, Швеция и Югославия, включая не менее пяти стран,
каждая из которых обладает флотом не менее одного миллиона
брутто-регистровых тонн. Это положение включено с целью облегчить
и ускорить ратификацию настоящей Конвенции Членами Организации. 3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу для
каждого Члена Организации через шесть месяцев после даты
регистрации его документа о ратификации.
Статья 14
1. Любой Член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее
первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством
акта о денонсации, направленного Генеральному Директору
Международного Бюро Труда и зарегистрированного им. Денонсация
вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации. 2. Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в
предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим
правом на денонсацию, предусматриваемым в настоящей статье, будет
связан на следующий период в десять лет и впоследствии может
денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого
десятилетнего периода в порядке, установленном в настоящей статье.
Статья 15
1. Генеральный Директор Международного Бюро Труда извещает
всех Членов Международной Организации Труда о регистрации всех
документов о ратификации и актов о денонсации, полученных им от
Членов Организации. 2. Извещая Членов Организации о регистрации последнего
документа о ратификации, необходимого для вступления Конвенции в
силу, Генеральный Директор обращает внимание Членов Организации на
дату вступления Конвенции в силу.
Статья 16
Генеральный Директор Международного Бюро Труда направляет
Генеральному Секретарю Организации Объединенных Наций для
регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации
Объединенных Наций ( 995_010 ) полные сведения относительно всех
документов о ратификации и актов о денонсации, зарегистрированных
им в соответствии с положениями предыдущих статей.
Статья 17
Каждый раз, когда Административный Совет Международного Бюро
Труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает,
следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном
или частичном пересмотре.
Статья 18
1. В случае, если Конференция примет новую конвенцию,
полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и
если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то: а) ратификация каким-либо Членом Организации новой,
пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически,
независимо от положений статьи 14, немедленную денонсацию
настоящей Конвенции, при условии, что новая, пересматривающая
конвенция вступила в силу; b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей
конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее Членами
Организации. 2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по
форме и содержанию в отношении тех Членов Организации, которые ее
ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую
конвенцию.
Статья 19
Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.
"Конвенции и рекомендации МОТ"
Женева, 1991 год



вгору