Рекомендація щодо працівників-мігрантів (переглянута в 1949 році) N 86 (укр/рос)
Міжнародна організація праці; Рекомендації, Міжнародний документ, Угода [...] від 01.07.194986
Документ 993_171, поточна редакція — Прийняття від 01.07.1949

                           Рекомендація 
щодо працівників-мігрантів
(переглянута в 1949 році)
N 86 (укр/рос)

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 8 червня 1949 року на свою тридцять другу
сесію, ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно перегляду
Рекомендації 1939 року щодо працівників-мігрантів і Рекомендації
1939 року щодо міжнародного співробітництва у сфері умов праці
працівників-мігрантів, які ухвалено Конференцією на її двадцять
п'ятій сесії, що є одинадцятим пунктом порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, ухвалює цього першого дня липня місяця тисяча дев'ятсот сорок
дев'ятого року нижченаведену Рекомендацію, яка називатиметься
Рекомендацією (переглянутою) 1949 року щодо працівників-мігрантів:
Конференція, ухваливши Конвенцію 1949 року про працівників-мігрантів
(переглянуту) ( 993_159 ), та бажаючи доповнити її положення
рекомендацією, рекомендує таке:
I
1. Відповідно до мети цієї Рекомендації: a) термін "працівник-мігрант" означає особу, яка мігрує з
однієї країни до іншої з наміром працевлаштування інакше, ніж за
власний рахунок, та охоплює будь-яку особу, яка визнається
відповідно до закону як працівник-мігрант; b) термін "вербування" означає:
i) найняття особи, що перебуває на одній території, від
імені роботодавця, що перебуває на іншій території;
ii) зобов'язання, дане особі на одній території,
забезпечити їй роботу на іншій території; одночасно з вжиттям будь-яких заходів у зв'язку з діями,
зазначеними в підпунктах i) та ii) цього параграфа, враховуючи
пошук та відбір осіб, що бажають емігрувати, а також їхню
підготовку до від'їзду; c) термін "оформлення в'їзду" означає всі операції, що
здійснюються для забезпечення чи полегшення прибуття або допуску
на територію осіб, яких було завербовано відповідно до пункту b)
цього параграфа; d) термін "призначення на місце роботи" означає всі операції,
що здійснюються для забезпечення або полегшення працевлаштування
осіб, яких було оформлено відповідно до пункту c) цього параграфа. 2. Відповідно до мети цієї Рекомендації посилання на уряд або
компетентний орган влади території еміграції у тому разі, коли
мігранти є біженцями або переміщеними особами, слід розуміти як
посилання на утворений згідно з положеннями міжнародного правового
акта орган, котрий може бути відповідальним за захист біженців та
переміщених осіб, які не мають захисту від жодного уряду. 3. Ця Рекомендація не стосується: a) прикордонних працівників; b) осіб вільних професій та артистів, що в'їжджають на
короткий строк; c) моряків.
II
4. 1) Загальною політикою членів Організації мають бути
розвиток та використання всіх можливостей працевлаштування, і з
цією метою полегшення міжнародного розподілу робочої сили, зокрема
руху робочої сиди з країн, де надлишок робочої сили, до країн, де
її бракує. 2) Заходи, яких вживає кожний член Організації, мають
належним чином враховувати ситуацію з робочою силою в країні;
уряди повинні консультуватися з відповідними організаціями
роботодавців і працівників з усіх головних питань міграції з метою
працевлаштування.
III
5. 1) Безплатні послуги, передбачені в кожній країні для
допомоги мігрантам та членам їхніх сімей, зокрема надання їм
точної інформації, мають надаватись: a) органами державної влади; b) однією або більшою кількістю добровільних організацій,
метою яких не є одержання прибутку, котрі отримали дозвіл на таку
діяльність від органів державної влади та підлягають нагляду з
боку цих органів; c) частково органами державної влади та частково однією або
більшою кількістю добровільних організацій, що дотримуються вимог,
викладених у пункті b) цього параграфа. 2) Послуги мають надаватися мігрантам та членам їхніх сімей
їхньою рідною мовою чи діалектом, або принаймні мовою, яку вони
розуміють, з питань, пов'язаних з еміграцією, працевлаштуванням і
умовами життя, зокрема з санітарними умовами в місці призначення,
з порядком повернення до країни походження або країни еміграції, а
також із загальним колом інших питань, які можуть становити
інтерес для них як для мігрантів. 3) Послуги мають передбачати сприятливі умови для мігрантів і
членів їхніх сімей щодо виконання адміністративних формальностей
та інших заходів, пов'язаних з поверненням мігрантів до країни
походження або країни еміграції, якщо виникне потреба в
поверненні. 4) Для полегшення адаптації мігрантів там, де це потрібно,
слід організовувати підготовчі курси для інформування мігрантів
про загальні умови та методи роботи, що переважають у країні
імміграції, а також для їх навчання мови цієї країни. Країни
еміграції та імміграції повинні організувати такі курси за
взаємною згодою. 6. Члени Організації повинні надавати на прохання
Міжнародного бюро праці та інших членів Організації інформацію про
своє еміграційне законодавство, зокрема адміністративні положення
про обмеження еміграції, про пільги, що надаються емігрантам, а
також належну детальну інформацію про категорії осіб, котрі
бажають емігрувати. 7. Члени Організації повинні надавати на прохання
Міжнародного бюро праці та інших членів Організації інформацію про
своє імміграційне законодавство, зокрема про адміністративні
положення, коли це потрібно, про в'їзні візи, бажану кількість і
професійну підготовку іммігрантів, про законодавство, що регулює
оформлення в'їзду працівників-мігрантів, а також про будь-які
спеціальні пільги, які надаються мігрантам, та про заходи щодо
полегшення їхньої адаптації до економічного й соціального життя
країни імміграції. 8. Наскільки це можливо, між датою публікації та датою
настання чинності будь-якого положення, що змінює умови, на яких
дозволяються еміграція, імміграція або працевлаштування мігрантів,
має бути значний проміжок часу, для того щоб особи, які збираються
емігрувати, мали змогу своєчасно ознайомитися з цими умовами. 9. Слід забезпечувати належне оприлюднення на відповідних
рівнях головних положень, згаданих у попередньому параграфі; таке
оприлюднення має здійснюватись мовами, якнайкраще зрозумілими
мігрантам. 10. Міграцію слід полегшувати такими заходами, які можуть
бути потрібними для: a) гарантування того, що працівники-мігранти будуть
забезпечені у разі потреби належним житлом, харчуванням і одягом у
країні імміграції; b) забезпечення, у разі потреби, професійно-технічного
навчання, яке дає працівникам-мігрантам змогу набути навичок,
потрібних у країні імміграції; c) надання дозволу, враховуючи обмеження державного
законодавства про експорт та імпорт валют, на переказ такої
частини заробітку та заощаджень працівників-мігрантів, яку вони
забажають переказати; d) організації, у разі постійної міграції, переведення до
країни імміграції, коли це бажано, коштів працівників-мігрантів, у
межах, дозволених державним законодавством про експорт та імпорт
валют; e) надання мігрантам і членам їхніх сімей права навчання в
навчальних закладах. 11. Мігрантам і членам їхніх сімей слід надавати допомогу в
доступі до засобів і можливостей відпочинку та
соціального-побутового обслуговування, а також, коли це потрібно,
слід вживати заходів для забезпечення мігрантам права на
спеціальні пільги в початковий період проживання в країні
імміграції. 12. У разі, коли міграція відбувається за угодами про групові
переміщення, які укладаються під контролем уряду, таким мігрантам
слід надавати медичне обслуговування таким самим способом, як і
громадянам країни.
IV
13. 1) У разі, коли цього потребують інтереси мігранта, члени
Організації повинні вимагати, щоб будь-який посередник, котрий
забезпечує вербування, оформлення в'їзду та призначення на місце
роботи від імені роботодавця, мав письмове доручення або інший
документ, який засвідчує, що він діє від імені роботодавця. 2) Цей документ має бути складений офіційною мовою або
перекладений на офіційну мову країни еміграції та має містити всю
потрібну докладну інформацію щодо роботодавця, виду та розміру
вербування, оформлення в'їзду та призначення на місце роботи,
яке забезпечує посередник, а також інформацію про запропоновану
роботу, зокрема розмір винагороди. 14. 1) Технічний відбір працівників-мігрантів слід
здійснювати таким чином, щоб якнайменше обмежувати міграцію,
водночас гарантуючи професійну підготовленість мігрантів до
виконання відповідної роботи. 2) Відповідальність за такий відбір покладається на: a) офіційні органи; b) у разі, коли це можливо, на уповноважені приватні органи
на території імміграції, які, коли цього потребують інтереси
мігранта, діють під наглядом компетентного органу влади території
еміграції. 3) Право здійснювати такий відбір слід надавати за умови
попереднього дозволу компетентного органу влади території, де така
операція має місце, у таких випадках і за таких умов, котрі
передбачені законодавством цієї території або угодою між урядом
території еміграції та урядом території імміграції. 4) У міру можливості представникам компетентних органів влади
території імміграції слід перевіряти працівників, які мають намір
мігрувати, перед їхнім від'їздом з території еміграції з метою
професійного та медичного відбору. 5) У разі, коли вербування здійснюється у відносно великих
масштабах, слід укладати домовленості між заінтересованими
компетентними органами влади територій еміграції та імміграції для
більш тісної взаємодії та консультацій. 6) Операції, зазначені в попередніх підпунктах цього
параграфа, слід здійснювати якнайближче до місця вербування
мігранта. 15. 1) За допомогою укладання відповідної угоди слід
передбачати надання дозволу на супровід або приєднання до
працівника-мігранта, який прибуває до країни на постійне
проживання, членів його сім'ї. 2) Переселення членів сім'ї такого мігранта, котрим дозволено
супроводжувати його або приєднатись до нього, має особливо
полегшуватись як країною еміграції, так і країною імміграції. 3) Відповідно до мети цього параграфа членами сім'ї
працівника-мігранта слід вважати його дружину та неповнолітніх
дітей; слід сприятливо ставитись до прохань про охоплення інших
членів сім'ї, що перебувають на утриманні мігранта.
V
16. 1) Працівників-мігрантів, яким дозволено проживання на
території, та членів їхніх сімей, яким дозволено супроводжувати
або приєднатись до них, слід, у міру можливості, допускати до
працевлаштування на однакових умовах з громадянами країни. 2) У країнах, де працевлаштування працівників-мігрантів
підлягає обмеженням, такі обмеження повинні в міру можливості: a) не застосовуватись до мігрантів, котрі постійно проживали
на території країни протягом терміну, тривалість якого, як
правило, не повинна перевищувати п'яти років; b) не застосовуватись до дружини і дітей працездатного віку,
яким дозволено супроводжувати мігранта або приєднатись до нього, з
того самого часу, коли припиняється застосування їх до самого
мігранта. 17. В країнах, де кількість працівників-мігрантів є достатньо
великою, слід особливо контролювати умови працевлаштування таких
працівників; цей контроль мають здійснювати відповідно до обставин
або спеціальна служба інспекції, або інспектори праці, або інші
службовці, котрі займаються саме такою роботою.
VI
18. 1) У разі, коли працівникові-мігранту дозволено постійне
проживання на території члена Організації, цьому членові слід
утримуватись від виселення такої особи або членів його сім'ї зі
своєї території через брак коштів або стан ринку робочої сили,
якщо про це не укладено угоди між компетентними органами влади
заінтересованих країн еміграції та імміграції. 2) Будь-яка така угода повинна передбачати: a) що час, протягом якого певний мігрант перебував на
території країни імміграції, буде взято до уваги, і що в принципі
жодного мігранта, який перебував на цій території понад п'ять
років, виселено не буде; b) що мігрант повною мірою використав свої права на одержання
допомоги по безробіттю; c) що мігрант своєчасно отримав повідомлення і мав час,
зокрема, для продажу свого майна; d) що вжито прийнятних заходів щодо його перевезення та
перевезення членів його сім'ї; e) що буде вжито потрібних заходів для забезпечення гуманного
поводження з ним та з членами його сім'ї; f) що мігрант не платить витрати на своє повернення,
повернення членів своєї сім'ї та домашнього майна. 19. Органам влади заінтересованих територій слід вжити
відповідних заходів для консультацій з організаціями роботодавців
і працівників щодо здійснення вербування, оформлення в'їзду та
призначення на місце роботи працівників-мігрантів.
VII
20. У разі, коли працівники-мігранти та члени їхніх сімей,
які зберегли громадянство країни походження, повертаються до неї,
така країна має дозволити їм користуватись будь-якими чинними
програмами допомоги у зв'язку з бідністю та допомоги по
безробіттю, а також програмами щодо працевлаштування безробітних,
звільнивши їх від зобов'язання коритися умовам місця або країни
попереднього проживання чи роботи.
VIII
21. 1) У відповідних випадках члени Організації повинні
доповнювати Конвенцію 1949 року про працівників-мігрантів
(переглянуту) ( 993_159 ) та попередні параграфи цієї Рекомендації
двосторонніми угодами, які мають конкретизувати методи
застосування принципів, викладених у Конвенції та Рекомендації. 2) Укладаючи такі угоди, членам Організації слід враховувати
положення Типової угоди, яка додається до цієї Рекомендації, під
час опрацювання відповідних положень щодо організації міграції з
метою зайнятості та врегулювання умов перевезення і
працевлаштування мігрантів, серед них біженців і перемішених осіб.
Додаток
Типова угода про тимчасову та постійну міграцію
з метою зайнятості, зокрема про міграцію біженців
та перемішених осіб*
_________________
* Речення або місця, виділені лапками ("), стосуються
головним чином постійної міграції, речення або місця в квадратних
дужках стосуються тільки міграції біженців та переміщених осіб.

Стаття 1. Обмін інформацією
1. Компетентний орган влади території імміграції періодично
надає відповідну інформацію компетентному органові влади території
еміграції [або у разі міграції біженців і переміщених осіб
будь-якому заснованому згідно з умовами міжнародного акта
органові, котрий може бути відповідальним за захист біженців та
переміщених осіб, які не мають захисту з боку жодного уряду] щодо: a) законодавчих і адміністративних положень про в'їзд,
працевлаштування, проживання та "поселення" мігрантів і "членів
їхніх сімей"; b) бажаної кількості, категорій та професійної підготовки
мігрантів; c) умов проживання та праці мігрантів, зокрема, щодо вартості
життя та мінімальних ставок заробітної плати в окремих категоріях
професій та в окремих економічних районах, додаткової допомоги,
якщо така існує, роду запропонованої роботи, премій, якщо такі
існують, системи соціального забезпечення та медичної допомоги,
положень про перевезення мігрантів та їхніх знарядь праці і майна,
щодо житлових умов і умов забезпечення продуктами харчування та
одягом, заходів щодо переказів заощаджень та інших сум, що
належать мігрантам за цією угодою; d) спеціальних пільг, якщо такі існують, для мігрантів; e) можливостей здобуття загальної освіти та професійного
навчання мігрантів; f) "заходів, спрямованих на забезпечення швидкої адаптації
мігрантів"; g) "процедури та формальностей, потрібних для натуралізації". 2. Компетентний орган влади території еміграції [або, у разі
міграції біженців і переміщених осіб, будь-який заснований згідно
з умовами міжнародного акта орган, котрий може бути відповідальним
за захист біженців і перемішених осіб, які не мають захисту з боку
жодного уряду] доводить цю інформацію до відома заінтересованих
осіб та органів. 3. Компетентний орган влади території еміграції (або, у разі
міграції біженців і перемішених осіб, будь-який заснований згідно
з умовами міжнародного акта орган, котрий може бути відповідальним
за захист біженців та переміщених осіб, які не мають захисту з
боку жодного уряду] періодично надає відповідну інформацію
компетентному органові влади території імміграції щодо: a) законодавчих та адміністративних положень про еміграцію; b) кількості та рівня професійної підготовки емігрантів, що
збираються мігрувати, "а також щодо складу їхніх сімей"; c) системи соціального забезпечення; d) спеціальних пільг, якщо такі існують, для мігрантів; e) "екологічної ситуації та житлових умов, до яких звикли
мігранти"; f) "чинних положень про експорт капіталу". 4. Компетентний орган влади території імміграції доводить цю
інформацію до відома заінтересованих осіб та органів. 5. Інформація, про яку йшлося в параграфах 1-4, також
надсилається відповідними сторонами до Міжнародного бюро праці.
Стаття 2. Дії, спрямовані проти пропаганди,
що вводить в оману
1. Сторони погоджуються вживати в межах своїх територій всіх
практичних заходів, наскільки це дозволяє державне законодавство,
проти пропаганди, що вводить в оману, щодо еміграції та
імміграції. 2. З цією метою заінтересовані сторони у відповідних випадках
діють у співробітництві з компетентними органами влади інших
заінтересованих країн.
Стаття 3. Адміністративні формальності
Сторони погоджуються вживати заходів для прискорення та
спрощення виконання адміністративних формальностей щодо від'їзду,
подорожі, в'їзду, проживання та "поселення" мігрантів і, в міру
можливості, членів їхніх сімей. До таких заходів входить надання
перекладацьких послуг, коли це потрібно.
Стаття 4. Дійсність документів
1. Сторони визначають умови, потрібні для визнання на
території імміграції будь-яких документів стосовно мігрантів і
"членів їхніх сімей", виданих компетентним органом влади території
еміграції [або, у разі міграції біженців і переміщених осіб,
будь-яким заснованим згідно з положеннями міжнародного акта
органом, котрий може нести відповідальність за захист біженців і
переміщених осіб, які не мають захисту з боку жодного уряду], про: a) громадянський стан; b) правовий статус; c) професійну підготовку; d) загальну освіту і професійне навчання; e) участь у системі соціального забезпечення. 2. Сторони також визначають порядок застосування такого
визнання. [3. У разі міграції біженців і переміщених осіб компетентний
орган влади території імміграції визнає дійсність будь-якого
проїзного документа, виданого замість паспорта громадянина
компетентним органом влади території еміграції, зокрема проїзних
документів, виданих згідно з положеннями міжнародної угоди
(наприклад, проїзний документ, виданий на підставі Угоди від 15
жовтня 1946 року, та Нансенівський паспорт).]
Стаття 5. Умови і критерії міграції
1. Сторони спільно визначають: a) вимоги до мігрантів "та членів їхніх сімей" щодо віку,
фізичної підготовки і стану здоров'я, а також професійної
підготовки до роботи в різних сферах економічної діяльності та в
різних професійних групах; b) "категорії членів сімей мігрантів, яким дозволяється
супроводжувати мігрантів або приєднуватися до них". 2. Сторони також визначають згідно з положеннями статті 28
цієї Угоди: a) кількість і професійні групи мігрантів, яких буде
завербовано протягом визначеного часу; b) райони, де здійснюється вербування, та райони призначення
на роботу і поселення [за винятком випадків міграції біженців і
переміщених осіб; у такому разі визначення районів вербування
здійснюється будь-яким заснованим згідно з положеннями
міжнародного акта органом, котрий може нести відповідальність за
захист біженців і переміщених осіб, які не мають захисту з боку
жодного уряду]. 3. З метою вербування мігрантів, які потрібні для задоволення
технічних потреб території імміграції та які здатні легко
адаптуватись до умов території імміграції, сторони визначають
критерії, якими керуються у технічних аспектах підбору мігрантів. 4. Виробляючи такі критерії, обидві сторони беруть до уваги: a) щодо медичних критеріїв відбору:
i) вид медичного огляду, який проходить мігрант (загальний
медичний огляд, рентгенографія, лабораторні аналізи тощо);
ii) складання переліку захворювань і фізичних вад, які
чітко зумовлюють нездатність до роботи за певними спеціальностями;
iii) мінімальні норми у сфері охорони здоров'я, які
стосуються переміщення населення з однієї країни до іншої та
передбачені в міжнародних конвенціях про охорону здоров'я; b) щодо відбору за критеріями професійної підготовки:
i) потрібна професійна підготовка мігрантів для роботи за
певними спеціальностями і в певних групах спеціальностей;
ii) перелік альтернативних спеціальностей, які вимагають
від працівників однакової професійної підготовки та однакових
навичок, з метою задовольнити потреби певних професій, для яких
важко завербувати достатню кількість кваліфікованих працівників;
iii) розвиток психотехнічного тестування; c) щодо відбору мігрантів за віком: гнучкість застосування
цього критерію з метою врахування, з одного боку, вербування
працівників різних професій, та, з другого боку, різниці у
здібностях осіб одного й того самого віку.
Стаття 6. Організація вербування, оформлення в'їзду
і призначення на місце роботи
1. Органи або особи, які беруть участь у здійсненні
вербування, оформлення в'їзду і призначення на місце роботи
мігрантів "та членів їхніх сімей" призначаються компетентними
органами влади відповідних територій [або, у разі міграції
біженців і переміщених осіб, будь-яким заснованим згідно з
положеннями міжнародного акта органом, котрий може нести
відповідальність за захист біженців і переміщених осіб, які не
мають захисту жодного уряду, з одного боку, та, з другого боку,
компетентним органом влади території імміграції], для виконання
інших функцій за згодою обох сторін. 2. З урахуванням положень наступних параграфів право брати
участь у здійсненні операцій з вербування, оформлення в'їзду та
призначення на місце роботи надається виключно: a) державним службам зайнятості або іншим державним органам
території, де здійснюються такі операції; b) державним органам території, іншої, ніж та, де
здійснюються такі операції, уповноваженим діяти на цій території
згідно з угодою між сторонами; c) будь-якому органові, заснованому згідно з положеннями
міжнародного акта. 3. Крім того, оскільки це дозволяє державне законодавство
сторін та за умови згоди і нагляду з боку компетентних органів
влади сторін, операції з вербування, оформлення в'їзду та
призначення на місце роботи можуть здійснюватись: a) передбачуваним роботодавцем або особою, що працює на нього
і діє від його імені; b) приватними агентствами. 4. Адміністративних витрат на вербування, оформлення в'їзду
та призначення на місце роботи працівник-мігрант не платить.
Стаття 7. Тестування при відборі
1. Особа, що має намір мігрувати, проходить відповідну
перевірку на території еміграції; така перевірка має бути
якнайменш незручною для неї. 2. Стосовно організації відбору мігрантів сторони
погоджуються щодо: a) визнання та складу офіційних агентств або приватних
установ, уповноважених компетентним органом влади території
імміграції здійснювати операції з відбору на території еміграції; b) організації перевірок при відборі, центрів, де вони
проводяться, та розподілу витрат на проведення таких перевірок; c) співробітництва в організації відбору між компетентними
органами влади обох сторін, і, зокрема, між службами зайнятості.
Стаття 8. Інформація та допомога мігрантам
1. Мігрант, котрий пройшов медичну та професійну перевірку в
центрах збору або відбору, дістає зрозумілою для нього мовою всю
потрібну йому інформацію щодо роду роботи, яку він буде
виконувати, району зайнятості, підприємства, на яке його
призначено, заходів щодо переїзду, умов проживання та праці, куди
входять санітарні й інші суміжні умови, та щодо інших відповідних
умов, котрі існують у країні або районі імміграції. 2. Після приїзду до країни призначення в приймальному центрі,
якщо такий є, або у місці проживання мігранти "та члени їхніх
сімей" отримують документи, потрібні їм для роботи, проживання "та
поселення" в країні, а також інформацію, інструкції та поради щодо
умов життя і праці та іншу допомогу, яка може бути потрібною для
пристосування до умов країни імміграції.
Стаття 9. Освіта і професійне навчання
Сторони координують свою діяльність щодо організації освітніх
курсів для мігрантів, куди входять надання загальної інформації
про країну імміграції, навчання мови цієї країни та професійна
підготовка.
Стаття 10. Обмін особами, які проходять підготовку
Сторони погоджуються розвивати обмін особами, котрі проходять
підготовку, та визначати в окремих угодах умови, що регулюють
такий обмін.
Стаття 11. Умови перевезення
1. Під час подорожі з місця проживання до центру збору або
відбору, а також під час перебування в такому центрі мігранти "і
члени їхніх сімей" отримують будь-яку потрібну допомогу від
компетентного органу влади території імміграції [або, у разі
міграції біженців і переміщених осіб, від будь-якого заснованого
згідно з положеннями міжнародного акта органу, котрий може нести
відповідальність за захист біженців і переміщених осіб, які не
мають захисту з боку жодного уряду]. 2. Компетентні органи влади території еміграції та
імміграції, кожний в межах своєї юрисдикції, гарантують здоров'я
та добробут мігрантів і надають мігрантам "і членам їхніх сімей"
допомогу під час подорожі з центру збору або відбору до місця
працевлаштування, а також під час їхнього перебування у
приймальних центрах, якщо такі існують. 3. Перевезення мігрантів "і членів їхніх сімей" здійснюється
у відповідних для перевезення пасажирів умовах і згідно з чинним
законодавством. 4. Сторони погоджують порядок і умови застосування положень
цієї статті.
Стаття 12. Витрати на дорогу та утримання
Сторони визначають способи оплати вартості проїзду мігрантів
"і членів їхніх сімей" від місця їхнього проживання до місця
призначення, вартості утримання хворих або госпіталізованих під
час подорожі, а також вартості перевезення їхнього особистого
майна.
Стаття 13. Переказ грошових сум
1. Компетентний орган влади території еміграції в міру
можливості та відповідно до державного законодавства щодо імпорту
й експорту іноземної валюти дозволяє та забезпечує мігрантам "і
членам їхніх сімей" можливість вивозити з країни суми, потрібні
для початкового поселення за кордоном. 2. Компетентний орган влади території імміграції в міру
можливості та відповідно до державного законодавства щодо імпорту
й експорту іноземної валюти дозволяє та забезпечує можливість
періодичних переказів на територію еміграції заощаджень мігрантів
та інших сум, які належать їм за цією угодою. 3. Переказ коштів, про які йдеться в параграфах 1 і 2,
проводиться за офіційним валютним курсом, то існує. 4. Сторони вживають всіх заходів, потрібних для спрощення та
прискорення виконання адміністративних формальностей, що
стосуються переказів коштів, з тим, щоб ці кошти надходили у
розпорядження осіб, яким вони належать, з найменшою затримкою. 5. Сторони визначають, чи вимагається від мігранта та за яких
умов переказ частини його заробітної плати для утримання його
сім'ї, що залишається в країні або на території, з якої він
емігрував.
Стаття 14. Адаптація та натуралізація
"Компетентний орган влади території імміграції вживає заходів
для прискорення адаптації до кліматичних, економічних і соціальних
умов країни та прискорює процедуру натуралізації мігрантів і
членів їхніх сімей."
Стаття 15. Контроль за умовами життя та праці
1. Передбачається, що компетентний орган влади або належним
чином уповноважені установи території імміграції здійснюють
контроль за умовами життя та праці, зокрема за гігієнічними
умовами, в яких перебувають мігранти. 2. Стосовно тимчасових мігрантів сторони передбачають, коли
це потрібно, що у здійсненні такого контролю уповноважені
представники території еміграції [або, у разі міграції біженців і
перемішених осіб, будь-який заснований згідно з положеннями
міжнародного акта орган, котрий може нести відповідальність за
захист біженців і переміщених осіб, які не мають захисту з боку
жодного уряду] будуть співробітничати з компетентним органом влади
або з іншими, належним чином уповноваженими установами території
імміграції. 3. Протягом встановленого періоду, тривалість якого
визначається сторонами, мігранти отримують спеціальну допомогу в
питаннях, що стосуються умов їхньої зайнятості. 4. Допомога в питаннях, що стосуються умов зайнятості та
життя мігрантів, може надаватися як через постійну службу
перевірки умов праці території імміграції, так і через спеціальну
службу допомоги мігрантам, у співробітництві, у разі потреби, з
уповноваженими добровільними організаціями. 5. Передбачається, коли це потрібно, співробітництво між
такими службами та уповноваженими представниками території
еміграції [або, у разі міграції біженців і переміщених осіб, між
такими службами та будь-яким заснованим згідно з положеннями
міжнародного акта органом, котрий може нести відповідальність за
захист біженців і переміщених осіб, які не мають захисту з боку
жодного уряду].
Стаття 16. Вирішення спорів
1. У разі виникнення спору між мігрантом та його роботодавцем
мігрант має можливість звертатися до відповідних судових установ
або іншим способом добиватися задоволення своєї скарги відповідно
до законодавства теритерії імміграції. 2. Органи влади встановлюють будь-яку іншу процедуру
вирішення спорів, що виникають у зв'язку з виконанням цієї угоди.
Стаття 17. Рівноправність
1. Компетентний орган влади території імміграції застосовує
до мігрантів "і членів їхніх сімей" у питаннях працевлаштування,
на яке вони мають право, режим не менш сприятливий, ніж той, яким
користуються власні громадяни на підставі законодавчих або
адміністративних положень і колективних трудових угод. 2. Такий рівноправний режим застосовується, без дискримінації
за ознакою національності, раси, релігії або статі, до
іммігрантів, котрі на законних підставах перебувають на території
імміграції, стосовно таких питань: a) в тій мірі, в якій такі питання регулюються законодавством
або підлягають контролю з боку адміністративних органів:
i) винагорода, в тому числі допомога багатодітним сім'ям,
коли вона становить частину винагороди, тривалість робочого часу,
щотижневі дні відпочинку, понаднормовий робочий час, оплачувані
відпустки та інші умови зайнятості, серед них обмеження надомної
роботи, положення про мінімальний робочий вік, роботу жінок і
підлітків;
ii) членство в профспілках та користування перевагами, що
надаються колективними договорами;
iii) прийняття до шкіл, на учнівство та на курси або до
шкіл професійної чи технічної підготовки, за умови, що це не
обмежує прав громадян країни імміграції;
iv) заходи щодо забезпечення відпочинку та добробуту; b) внески до фонду страхування від безробіття, збори чи
відрахування, що сплачуються за осіб, прийнятих на роботу; c) гігієна, безпека та медична допомога; d) процесуальні дії, що стосуються згаданих у цій угоді
питань.
Стаття 18. Право доступу до ремесел і професій
та право придбання власності
"Рівноправний режим також стосується: a) права доступу до ремесел та професій у тій мірі, яка
дозволена державним законодавством; b) набуття, володіння та передачі міської або сільської
власності."
Стаття 19. Забезпечення продуктами харчування
Мігранти "та члени їхніх сімей" користуються рівними з
працівниками-громадянами, зайнятими в тих самих професіях, правами
на забезпечення продуктами харчування.
Стаття 20. Житлові умови
Компетентний орган влади території імміграції забезпечує
мігрантів "і членів їхніх сімей" підхожим житлом, яке задовольняє
вимоги гігієни в тій мірі, наскільки забезпечення таких умов є
можливим.
Стаття 21. Соціальне забезпечення
1. Обидві сторони визначають в окремій угоді порядок
застосування системи соціального забезпечення до мігрантів та
їхніх утриманців. 2. "Така угоди передбачає, що компетентний орган влади
території імміграції вживає заходів, щоб забезпечити застосування
до мігрантів та їхніх утриманців режиму не менш сприятливого, ніж
той, яким користуються громадяни країни, за винятком випадків,
коли до громадян застосовується окремий ценз осілості." 3. "Угода містить відповідні положення щодо збереження вже
набутих мігрантом прав і прав у процесі набуття, розроблені з
урахуванням принципів, сформульованих у Конвенції 1935 року про
збереження за мігрантами прав на пенсію ( 993_153 ), або у
будь-якому переглянутому тексті цієї Конвенції." 4. Угода передбачає, що компетентний орган влади території
імміграції вживає заходів щодо застосування до тимчасових
мігрантів та їхніх утриманців режиму, не менш сприятливого, ніж
той, яким користуються громадяни, з урахуванням, у разі існування
обов'язкової програми пенсійного забезпечення, відповідних заходів
щодо збереження вже набутих мігрантом прав і прав у процесі
набуття.
Стаття 22. Договори найму
1. У країнах, де використовується система типових договорів,
індивідуальні договори найму мігрантів базуються на типовому
договорі, укладеному сторонами для використання в головних галузях
економічної діяльності. 2. Індивідуальний договір найму формулює загальні умови
особистого найму, передбачені у відповідному типовому договорі, та
перекладається на мову, яку розуміє мігрант. Копія договору
передається мігрантові перед його від'їздом з території еміграції
або, якщо це погоджено між заінтересованими сторонами, у
приймальному центрі після прибуття на територію імміграції. В
останньому випадку перед від'їздом мігрантові повідомляється
документом у письмовій формі, що стосується його особисто або
групи мігрантів, членом якої він є, про професіональну групу, в
якій він працюватиме, та про інші умови праці, зокрема, про
гарантовану йому мінімальну заробітну плату. 3. Індивідуальний договір найму містить таку потрібну
інформацію, як: a) повне ім'я працівника, дата та місце народження, його
сімейний стан, місце постійного проживання і місце вербування; b) рід роботи та місце її виконання; c) професійна група, до якої віднесено працівника; d) винагорода за звичайний робочий час, за понаднормовий
робочий час, за нічну роботу та за роботу у свята, а також засоби
виплати зарплати; e) допомога, премії та компенсації, якщо такі існують; f) умови та міра, в якій роботодавець може мати право
утримувати частину винагороди; g) умови щодо харчування, якщо харчування має забезпечуватись
роботодавцем; h) термін дії договору, а також умови поновлення і розірвання
договору; i) умови, на яких дозволяються в'їзд і проживання на
території імміграції; j) методи відшкодування дорожніх витрат мігранта і "членів
його сім'ї"; k) у разі тимчасової міграції спосіб відшкодування витрат на
повернення до країни постійного проживання або території міграції; l) підстави, на яких дію договору може бути передчасно
припинено.
Стаття 23. Зміна місця роботи
1. У разі, коли компетентний орган влади території імміграції
вважає, що робота, для виконання якої мігранта було завербовано,
не відповідає його фізичним можливостям або професійній
підготовці, цей орган влади забезпечує можливість призначення
такого мігранта на нове місце роботи, яке відповідає його
можливостям або професійній підготовці, і де він може працювати
згідно з державним законодавством. 2. Протягом періодів безробіття, якщо такі існують, метод
утримання мігранта "та залежних від нього членів сім'ї, яким
дозволено супроводжувати" його або приєднатись до нього,
визначається заходами, вжитими згідно з окремими угодами.
Стаття 24. Стабільність зайнятості
1. Якщо до закінчення терміну дії свого договору
працівник-мігрант втрачає роботу на підприємстві або в галузі
економічної діяльності, для роботи в якій його було найнято,
компетентний орган влади території імміграції, враховуючи
положення договору, прискорює призначення такого мігранта на іншу
підхожу роботу, для виконання якої він може бути найнятий згідно з
державним законодавством. 2. Якщо мігрант не має права користуватися страхуванням на
випадок безробіття або програмою допомоги по безробіттю, його
утримання, "як і утримання залежних від нього членів сім'ї"
протягом періоду безробіття визначається окремою угодою в такій
мірі, в якій це не суперечить умовам його договору. 3. Положення цієї статті не впливають на право мігранта
користуватися будь-якими положеннями, що можуть бути внесені до
його договору, якщо діяння цього договору передчасно припинено
роботодавцем.
Стаття 25. Положення про примусове повернення
1. Компетентний орган влади території імміграції гарантує, що
мігрант "та члени його сім'ї, яким було дозволено супроводжувати
його або приєднатись до нього," не будуть повернені до території,
з якої він емігрував, поки сам мігрант не забажає цього, якщо
через хворобу або травму він не здатний виконувати свою роботу. 2. У тих випадках, коли країна походження не є територією
вербування, уряд території імміграції зобов'язується не висилати
біженців та переміщених осіб або мігрантів, які не бажають
повертатися до своєї країни походження з політичних причин, якщо
вони офіційно не виявили бажання у формі письмової заяви, поданої
як компетентному органові влади території імміграції, так і
заснованому згідно з положеннями міжнародного акта органові,
котрий може нести відповідальність за захист біженців і
переміщених осіб, які не мають захисту з боку жодного уряду.
Стаття 26. Зворотна дорога
1. Витрати на зворотну подорож мігранта, якого було запрошено
згідно з планом, що здійснюється під контролем уряду території
імміграції, і який зобов'язаний покинути місце роботи з незалежних
від нього причин і якого не можна, на підставі державного
законодавства, призначити на інше місце роботи, на яке він має
право, регулюються таким чином: a) витрати на зворотну дорогу мігранта і осіб на його
утриманні в жодному разі сам мігрант не платить; b) додаткові двосторонні угоди визначають метод покриття
витрат на зворотну дорогу; c) у будь-якому разі, навіть якщо двостороння угода не
містить жодного положення щодо цього питання, у відомостях, які
надаються мігрантам під час вербування, зазначається особа чи
установа, яка бере на себе витрати, пов'язані з поверненням у
випадках, згаданих в цій статті. 2. Компетентний орган влади території еміграції звільняє від
сплати митних зборів під час прибуття: a) особисте майно; b) переносні ручні інструменти і переносне обладнання такого
типу, що звичайно працівники застосовують для виконання свого
особливого роду занять, яке перебуває у власності та користуванні
цих осіб значний час і яке вони збираються використовувати в своїй
роботі.
Стаття 27. Подвійне оподаткування
Обидві сторони визначають в окремих угодах заходи, яких треба
вжити для уникнення подвійного оподаткування заробітку
працівників-мігрантів.
Стаття 28. Методи співробітництва
1. Обидві сторони погоджують методи консультацій і
співробітництва, потрібні для виконання умов цієї угоди. 2. У разі, коли цього вимагають представники двох сторін,
Міжнародне бюро праці бере участь у таких консультаціях і
співробітництві.
Стаття 29. Прикінцеві положення
1. Сторони визначають термін діяння угоди, а також термін для
подання повідомлення про його припинення. 2. Сторони визначають ті положення цієї угоди, які
залишаються чинними і після закінчення терміну діяння угоди.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
Рекомендация
о трудящихся-мигрантах
(пересмотренная)
N 86

Генеральная Конференция Международной Организации Труда, созванная в Женеве Административным Советом Международного
Бюро Труда и собравшаяся 8 июня 1949 года на свою тридцать вторую
сессию, постановив принять ряд предложений по вопросу о пересмотре
принятых Конференцией на ее двадцать пятой сессии Рекомендации
1939 года о трудящихся-мигрантах и Рекомендации 1939 года о
межгосударственном сотрудничестве в области условий труда
трудящихся-мигрантов, что является одиннадцатым пунктом повестки
дня сессии, решив придать этим предложениям форму рекомендации, принимает сего первого дня июля месяца тысяча девятьсот сорок
девятого года нижеследующую Рекомендацию, которая будет
именоваться Рекомендацией (пересмотренной) 1949 года о
трудящихся-мигрантах:
Конференция, приняв Конвенцию (пересмотренную) 1949 года о
трудящихся-мигрантах ( 993_159 ) и желая дополнить ее
рекомендацией, рекомендует нижеследующее:
I
1. Для целей настоящей Рекомендации: a) термин "трудящийся-мигрант" означает лицо, которое с целью
найма на работу мигрирует из одной страны в другую иначе, чем за
свой собственный счет; он применяется ко всякому лицу, законно
допущенному в качестве трудящегося-мигранта; b) термин "вербовка" означает: i) наем лица, находящегося на одной территории, от имени
нанимателя на другой территории; ii) обязательство, данное лицу на одной территории,
обеспечить ему работу на другой территории (одновременно с
принятием любых мер в связи с действиями, упомянутыми в подпунктах
i и ii, включая поиски и отбор лиц, желающих эмигрировать, а также
подготовку их к отъезду); c) термин "оформление въезда" означает любые операции,
производимые в связи с обеспечением или облегчением прибытия или
допуска на территорию лиц, завербованных в соответствии с пунктом
b; d) термин "определение на место работы" означает все
операции, производимые с целью обеспечения или облегчения
трудоустройства лиц, которые были оформлены в соответствии с
пунктом c. 2. Для целей настоящей Рекомендации под упомянутым в ней
государственным органом или соответствующим органом власти
территории эмиграции следует понимать, когда дело касается
мигрантов, беженцев или перемещенных лиц, орган, образованный в
соответствии с положениями международных актов, на который
возложена охрана лишенных всякой правительственной защиты беженцев
или перемещенных лиц. 3. Настоящая Рекомендация не применяется к: a) пограничным работникам; b) въехавшим на короткий срок лицам свободных профессий и
работникам искусства; c) морякам.
II
4. 1) Члена Организации должны ставить себе общей задачей
развитие и использование всех возможностей найма и способствование
с этой целью распределению в международном масштабе рабочей силы,
и в особенности ее перемещению из стран, изобилующих ею, в страны,
где в ней наблюдается недостаток. 2) Меры, проводимые каждым Членом Организации, должны
применяться с должным учетом положения, существующего в стране в
области рабочей силы, и правительство должно консультироваться с
соответствующими организациями предпринимателей и трудящихся по
всем вопросам общего характера, касающимся миграции трудящихся.
III
5. 1) Бесплатное обслуживание, предоставляемое в каждой
стране мигрантам и членам их семей, в частности с целью
предоставления им правильных сведений, должно осуществляться: a) государственными органами; b) одной или несколькими, не преследующими цели извлечения
прибыли добровольными организациями, уполномоченными на то
государственными органами и под их контролем; c) отчасти государственными органами и отчасти одной или
несколькими добровольными организациями, отвечающими условиям,
указанным в подпункте b настоящего параграфа. 2) Это обслуживание должно включать советы мигрантам и членам
их семей на их родном или по крайней мере на понятном им языке или
наречии относительно эмиграции, иммиграции, условий труда и жизни,
включая санитарные условия, места их назначения, относительно их
возвращения на родину или в страну эмиграции и, вообще говоря,
относительно любого вопроса, интересующего их как мигрантов. 3) В соответствующих случаях мигрантам должно облегчаться
выполнение административных формальностей и прочих шагов,
связанных с возвращением на родину или в страну эмиграции. 4) Для облегчения мигрантам приспособления к новым условиям
должны, когда это понадобится, учреждаться курсы для ознакомления
с существующими в стране иммиграции общими условиями и методами
производства и для обучения их местному языку. Такие курсы должны
учреждаться по взаимному соглашению между странами эмиграции и
иммиграции. 6. Каждый Член Организации должен по просьбе предоставлять
Международному Бюро Труда и любому другому Члену Организации
сведения относительно своего законодательства в области эмиграции,
включая административные положения об ограничении эмиграции и
льготах, предоставляемых эмигрантам, а также соответствующие
данные о категории лиц, желающих эмигрировать. 7. Каждый Член Организации должен по просьбе предоставлять
Международному Бюро Труда и любому другому Члену Организации
сведения относительно своего законодательства в области
иммиграции, включая административные положения о разрешениях на
въезд, если таковые требуются, числа и профессиональной
квалификации желаемых иммигрантов, законодательства о приеме на
работу трудящихся-мигрантов, любых особых льгот, предоставляемых
мигрантам, и мер для облегчения их приспособления к
социально-экономическому строю страны иммиграции. 8. Следует по мере возможности предусматривать между датой
опубликования и датой введения в силу положений, изменяющих
условия выдачи разрешения на въезд иммигрантов или условия их
приема на работу, разумный промежуток времени, который позволил бы
заблаговременно сообщить эти сведения лицам, готовящимся
эмигрировать. 9. Должны приниматься меры, чтобы в подходящий момент и в
достаточной степени предавались гласности на наиболее широко
знакомых мигрантам языках упомянутые в предыдущем параграфе
основные мероприятия. 10. Миграция должна облегчаться посредством надлежащих мер,
обеспечивающих: a) снабжение в случае необходимости трудящихся-мигрантов по
прибытии в страну назначения удовлетворительным жильем,
продовольствием и одеждой; b) в случае необходимости профессиональное обучение,
открывающее трудящимся-мигрантам возможности приобретения
требуемой в стране иммиграции профессиональной квалификации; c) право трудящихся-мигрантов пересылать любую долю своего
заработка или сбережений, учитывая пределы, установленные
законодательством страны в отношении ввоза и вывоза валюты; d) в случае выезда на постоянное поселение право
трудящихся-мигрантов перевести по желанию свои капиталы в страну
иммиграции в пределах, определяемых законодательством страны в
отношении ввоза и вывоза валюты; e) доступ в учебные заведения мигрантам и членам их семей. 11. Мигрантам и членам их семей должен облегчаться допуск к
пользованию средствами развлечений и социально-бытового
обслуживания; кроме того, в соответствующих случаях должны
приниматься меры по обеспечению мигрантам права на особые льготы в
начальный период обоснования в стране иммиграции. 12. Трудящимся-мигрантам, завербованным в порядке
покровительствуемых государственным органом мероприятий по
коллективным миграциям, должно обеспечиваться медицинское
обслуживание, предоставляемое гражданам страны.
IV
13. 1) Когда того требуют интересы мигранта, Члены
Организации должны требовать, чтобы каждый посредник, занимающийся
вербовкой, ввозом или трудоустройством трудящихся-мигрантов за
счет работодателя, получил письменное полномочие или иной
документ, выданный данным работодателем и удостоверяющий, что
упомянутый посредник действует от его имени. 2) Этот документ должен быть составлен на языке, официально
употребляемым в стране эмиграции, или переведен на таковой; он
должен содержать все необходимые сведения относительно нанимателя,
характера и размеров операций по набору, оформлению, ввозу или
определению на место работы, порученных посреднику, и относительно
предлагаемой должности, включая заработную плату. 14. 1) Отбор трудящихся-мигрантов с технической точки зрения
должен производиться с условием наименьших ограничений миграции,
обеспечивая в то же самое время пригодность трудящегося-мигранта к
требуемой работе. 2) Этот отбор должен поручаться: a) либо официальным органам; b) либо надлежаще уполномоченным частным заведениям
территории иммиграции, поставленным, если того требуют интересы
мигранта, под наблюдение соответствующего органа власти территории
эмиграции. 3) Право на производство этого отбора должно обусловливаться
предварительным разрешением от соответствующего органа власти на
территории, на которой эта операция осуществляется в случаях и
условиях, установленных законодательством этой территории, или
признаваться в силу соглашения, заключенного между правительством
территории эмиграции и правительством территории иммиграции. 4) Трудящиеся, намеренные мигрировать, должны, по мере
возможности, до выезда с территории эмиграции подвергаться
врачебно-профессиональному осмотру представителем соответствующего
органа власти территории иммиграции. 5) Если вербовка производится в достаточно крупном масштабе,
должны приниматься меры, обеспечивающие тесную связь и
консультацию между соответствующими органами заинтересованных
территорий эмиграции и иммиграции. 6) Предусмотренные в предыдущих пунктах настоящего параграфа
операции должны производиться возможно ближе к месту вербовки
трудящихся. 15. 1) Должна предусматриваться путем заключаемого соглашения
выдача трудящемуся-мигранту, выезд которого на постоянное
поселение должным образом оформлен, разрешения взять с собой или
выписать к себе членов своей семьи. 2) Переезд членов семьи такого трудящегося, получивших
разрешение сопровождать его или присоединиться к нему, должен
облегчаться как страной эмиграции, так и страной иммиграции. 3) Для целей настоящего параграфа в состав семьи
трудящегося-мигранта должны входить его жена и несовершеннолетние
дети; заявки на распространение этого положения на других
состоящих на его иждивении членов его семьи должны рассматриваться
с благосклонным вниманием.
V
16. 1) Трудящиеся-мигранты, получившие разрешение поселиться
на какой-либо территории, и члены их семьи, получившие разрешение
сопровождать их или присоединиться к ним, должны по возможности
пользоваться правом работать по найму наравне с гражданами страны. 2) В странах, где наем трудящихся-мигрантов сопряжен с
ограничениями, эти последние должны по возможности: a) перестать применяться к трудящимся-мигрантам, прожившим в
стране иммиграции определенный срок продолжительностью, как
правило, не свыше пяти лет; b) перестать применяться к жене и детям трудоспособного
возраста, получившим разрешение сопровождать трудящегося-мигранта
или присоединиться к нему, одновременно с прекращением их
применения к трудящемуся-мигранту. 17. В странах, насчитывающих довольно значительное число
трудящихся-мигрантов, условия их найма и труда должны быть
предметом особого наблюдения, осуществляемого, смотря по
обстоятельствам, либо специальной службой инспекции, либо
инспекторами труда, либо иными специализированными в этой работе
чиновниками.
VI
18. 1) Когда трудящийся-мигрант законно допущен на территорию
какого-либо Члена Организации, то этот Член Организации должен, по
мере возможности, воздерживаться от выселения данного лица и в
соответствующих случаях членов его семьи на основании
недостаточности ресурсов трудящегося или положения рынка
занятости, за исключением случаев, когда существует на то
соглашение между соответствующими органами власти заинтересованных
территорий эмиграции и иммиграции. 2) Такое соглашение должно предусматривать: a) что будет приниматься в расчет продолжительность
пребывания трудящегося на территории иммиграции и что в принципе
ни один трудящийся-мигрант не может быть выслан, если он проживает
на данной территории более пяти лет; b) что мигрант будет иметь возможность до выселения
использовать полностью свои права на пособия по безработице; c) что мигрант будет предупрежден о своем выселении
достаточно заблаговременно, чтобы позволить ему, в частности,
ликвидировать свое имущество; d) что будут приняты соответствующие меры для перевозки
трудящегося и членов его семьи; e) что будут приняты необходимые меры, обеспечивающие
трудящемуся-мигранту и членам его семьи гуманное обращение; f) что расходы по возвращению мигранта и членов его семьи и
по провозу его домашней утвари до пункта конечного назначения не
будут возлагаться на него. 19. Органами власти заинтересованных территорий должны
приниматься соответствующие меры для консультации организаций
предпринимателей и трудящихся относительно операций вербовки,
оформления въезда и определения на место работы
трудящихся-мигрантов.
VII
20. Когда сохранившие свое гражданство трудящиеся-мигранты
или члены их семей возвращаются на родину, данное государство
должно предоставлять им право на любые находящиеся в силе виды
помощи неимущим и безработным, а также право воспользоваться
мероприятиями по трудоустройству безработных путем освобождения их
от всякого предварительного условия проживания или работы в данной
стране или местности.
VIII
21. 1) Члены Организации должны в соответствующих случаях
дополнить Конвенцию (пересмотренную) 1949 года о
трудящихся-мигрантах и предыдущие параграфы настоящей Рекомендации
двусторонними договорами, определяющими методы применения
принципов, содержащихся в Конвенции и в Рекомендации. 2) При заключении таких двусторонних договоров Члены
Организации должны учитывать положения приложенного к настоящей
Рекомендации типового договора для разработки соответствующих
положений относительно организации миграций трудящихся,
регулирующих условия проезда и найма трудящихся-мигрантов, включая
беженцев и перемещенных лиц.
Приложение
Типовой договор о временной и постоянной миграции
трудящихся, включая миграцию беженцев и перемещенных
лиц*
___________________
* Выражения или места, напечатанные курсивом, касаются
главным образом миграций на постоянное поселение; положения,
стоящие в квадратных скобках, относятся только к миграциям
беженцев и перемещенных лиц.
Статья 1
Обмен сведениями
1. Соответствующий орган власти территории иммиграции
периодически представляет соответствующему органу власти
территории эмиграции [или, когда дело касается беженцев и
перемещенных лиц, образованному в соответствии с положениями
международного акта органу, на который возложена охрана беженцев и
перемещенных лиц, лишенных всякой правительственной защиты]
надлежащие сведения относительно: a) законодательных и административных положений, касающихся
въезда, условий найма и труда, пребывания и обоснования мигрантов
и членов их семей; b) числа, категории и профессиональной квалификации желаемых
мигрантов; c) условий жизни и труда мигрантов, в частности в отношении
стоимости жизни и минимальной заработной платы по профессиональным
категориям и районам занятости, любых дополнительных пособий,
характера свободных должностей, любых выплачиваемых пособий при
приеме на работу, систем социального обеспечения и медицинского
обслуживания, положений о перевозке мигрантов, их инструментов и
имущества, жилищных условий, снабжения продовольствием и одеждой,
мер, касающихся перевода сбережений мигрантов и других следуемых
согласно настоящему договору сумм; d) любых особых льгот, предоставляемых мигрантам; e) возможностей получения мигрантами общего образования и
профессионального обучения; f) мероприятий, имеющих целью поощрение быстрого
приспособления мигрантов к новому месту; g) процедур и формальностей по натурализации. 2. Соответствующий орган власти территорий эмиграции [или,
когда дело касается беженцев и перемещенных лиц, орган,
образованный в соответствии с положениями международного акта, на
который возложена охрана лишенных всякой правительственной защиты
беженцев и перемещенных лиц] сообщает эти сведения
заинтересованным лицам или органам. 3. Соответствующий орган власти территории эмиграции [или,
когда дело касается беженцев и перемещенных лиц, орган,
образованный в соответствии с положениями международного акта, на
который возложена охрана лишенных всякой правительственной защиты
беженцев и перемещенных лиц] периодически предоставляет
соответствующему органу власти территории иммиграции необходимые
сведения относительно: a) законодательных и административных положений, касающихся
эмиграции; b) числа и профессиональной квалификации лиц, намеренных
эмигрировать, а также состава их семей; c) системы социального обеспечения; d) любых особых льгот, предоставляемых мигрантам; e) привычных для данных мигрантов условий среды и быта; f) действующих правил относительно вывоза капиталов. 4. Соответствующий орган власти территории иммиграции
сообщает эти сведения заинтересованным лицам и органам. 5. Упомянутые в пунктах 1 - 4 настоящей статьи сведения также
сообщаются каждой из сторон Международному Бюро Труда.
Статья 2
Меры против вводящей в заблуждение пропаганды
1. Стороны обязуются в отношении своих территорий принимать
все практические меры, допускаемые законодательством их страны,
против вводящей в заблуждение пропаганды, касающейся эмиграции и
иммиграции. 2. С этой целью стороны в соответствующих случаях
сотрудничают с компетентными органами власти других
заинтересованных стран.
Статья 3
Административные формальности
Стороны обязуются принимать меры для ускорения и упрощения
формальностей, связанных с выездом, проездом, въездом, пребыванием
и обоснованием мигрантов и, по мере возможности, членов их семей.
Эти меры включают, в случае необходимости, организацию
переводческого обслуживания.
Статья 4
Действительность документов
1. Сторонами определяются условия, которым должны отвечать
для признания их действительности на территории иммиграции
документы, выданные мигрантам и членам их семей соответствующим
органом власти территории эмиграции [или, когда дело касается
беженцев и перемещенных лиц, органом, образованным в соответствии
с положениями международного акта, на который возложена охрана
лишенных всякой правительственной защиты беженцев и перемещенных
лиц] и касающиеся: a) их гражданского состояния; b) их правового положения; c) их профессиональной квалификации; d) степени и общего образования и профессиональной
подготовки; e) их принадлежности к системам социального обеспечения. 2. Стороны также определяют сферу применения такого
признания. [3. Когда дело касается беженцев и перемещенных лиц,
соответствующий орган власти территории иммиграции признает
действительным любой проездной документ, выданный соответствующим
органом власти территории эмиграции вместо паспорта гражданина
страны, в частности проездные документы, выданные в соответствии с
положениями международного договора (например, проездные
документы, выданные на основании договора от 15 октября 1946 года,
и Нансеновский паспорт).]
Статья 5
Условия и критерии миграции
1. Стороны определяют по обоюдному соглашению: a) требуемые от мигрантов и членов их семей условия возраста,
физической пригодности, здоровья, а также профессиональную
квалификацию для различных отраслей экономической деятельности и
для различных профессий; b) категории членов семей мигрантов, которым разрешается
сопровождать их или присоединиться к ним. 2. Стороны, кроме того, определяют соответственно положениям
статьи 27 настоящего договора: a) число и профессиональные категории мигрантов, подлежащих
вербовке в течение определенного периода времени; b) зоны вербовки и зоны трудоустройства и обоснования [за
исключением случаев, касающихся беженцев и перемещенных лиц, когда
определение зон вербовки поручается исключительно органу,
образованному в соответствии с положениями международного акта, на
который возложена охрана лишенных всякой правительственной защиты
беженцев и перемещенных лиц]. 3. Для вербовки мигрантов, отвечающих техническим
потребностям территории иммиграции и могущих легко приспособиться
к существующим на этой территории условиям, стороны устанавливают
критерии, сообразно которым будет производиться отбор мигрантов с
технической точки зрения. 4. При назначении этих критериев обе стороны учитывают: a) в отношении отбора с медицинской точки зрения: i) характер медицинского освидетельствования, которому должны
будут подвергаться мигранты (общий медицинский осмотр,
рентгеновские исследования, лабораторные исследования и т. д.); ii) составление списков заболеваний и физических недостатков,
явно представляющих случай непригодности к труду в известных
профессиях; iii) предусмотренные в международных конвенциях по вопросам
гигиены минимальные санитарные условия, касающиеся перемещений
населения из страны в страну; b) в отношении отбора с профессиональной точки зрения: i) требуемую от мигрантов квалификацию для каждой профессии
или группы профессий; ii) перечень других видов занятий, требующих от трудящихся
аналогичной квалификации или способностей, с целью обеспечения
нужд определенных профессий, для которых трудно набрать
достаточное число квалифицированных работников; iii) выработку психотехнических испытаний; c) в отношении отбора на основе возраста мигрантов: гибкость,
с которой должен будет применяться этот критерий для учета, с
одной стороны, требований различного рода занятий, а с другой
стороны - различие в способностях лиц одного и того же возраста.
Статья 6
Организация вербовки, ввоза и трудоустройства
1. Органы или лица, производящие операции по вербовке,
оформлению въезда и устройству на место работы мигрантов и членов
их семей, назначаются соответствующими органами власти
заинтересованных территорий [или, когда дело касается беженцев и
перемещенных лиц, органом, образованным в соответствии с
положениями международного акта, на который возложена охрана
лущенных всякой правительственной защиты беженцев и перемещенных
лиц, с одной стороны, и соответствующим органом власти территории
иммиграции, с другой] при условии одобрения обеими сторонами. 2. С учетом положений нижеследующих пунктов право производить
операции по вербовке, оформлению въезда и определению на место
работы предоставляется исключительно: a) государственным бюро трудоустройства и другим официальным
органам территории, на которой проводятся эти операции; b) официальным органам территории, иной чем та, на которой
проводятся операции, которые уполномочены на производство таких
операций на данной территории по соглашению между сторонами; c) любому органу, образованному в соответствии с положениями
международного акта. 3. Кроме того, поскольку это допускается законодательством
каждой из сторон и при условии одобрения соответствующими органами
этих сторон и проведения ими контроля, операции по вербовке,
оформлению въезда и определению на место работы могут проводиться: a) нанимателем или состоящим у него на службе и действующим
от его имени лицом; b) частными бюро. 4. Административные издержки по вербовке, оформлению въезда и
определению на место работы не возлагаются на
трудящегося-мигранта.
Статья 7
Испытания при отборе
1. Каждое лицо, которое намерено эмигрировать, должно будет
пройти на территории эмиграции соответствующее испытание с
причинением ему возможно меньших неудобств. 2. Относительно организации отбора мигрантов стороны
соглашаются: a) о назначении и составе официальных органов или частных
бюро, уполномоченных соответствующим органом власти территории
иммиграции производить на территории эмиграции операции по отбору; b) об организации испытаний по отбору, о центрах их
производства и о распределении расходов, которые они за собой
влекут; c) о сотрудничестве соответствующих органов власти обеих
сторон, в частности служб трудоустройства, в деле организации
отбора.
Статья 8
Информация и помощь мигрантам
1. Мигрант, принятый в результате произведенного в сборном
или отборном центре врачебно-профессионального испытания, получает
на понятном ему языке всю необходимую ему информацию относительно:
характера работы, на которую он нанят, района, в котором она будет
производиться, предприятия, на которое он будет направлен, и мер,
принятых для его проезда, а также условий жизни и труда, включая
санитарные и прочие смежные условия, существующие в стране и
районе, куда он направляется. 2. При прибытии в страну иммиграции в приемном центре, а за
неимением его - в месте пребывания мигранты и члены их семей
получают все документы, необходимые им для работы, для пребывания
и обоснования в вышеуказанной стране, а также информацию,
руководство и советы относительно условий жизни и труда и любую
иную помощь, необходимую для их приспособления к условиям,
существующим в стране иммиграции.
Статья 9
Общее образование и профессиональное обучение
Стороны координируют свои мероприятия по организации курсов
обучения для мигрантов, включая ознакомление их с условиями жизни
страны иммиграции, обучение языку этой страны и профессиональную
подготовку.
Статья 10
Обмен стажерами
Стороны уславливаются поощрять обмены стажерами и определить
в порядке особого договора условия, регулирующие эти обмены.
Статья 11
Условия перевозки
1. На пути с местожительства к сборному или отборному центру
и в течение их пребывания в этом центре соответствующий орган
власти территории эмиграции [или, если дело касается беженцев и
перемещенных лиц, орган, образованный в соответствии с положениями
международного акта, на который возложена охрана лишенных всякой
правительственной защиты беженцев и перемещенных лиц] оказывает
мигрантам и членам их семей необходимую им помощь. 2. На пути из сборного или отборного центра к месту занятий и
в течение пребывания в приемном пункте, если таковой существует,
соответствующий орган власти территории эмиграции и
соответствующий орган власти территории иммиграции, каждый в сфере
своей компетенции, обеспечивают здравоохранение и бытовое
обслуживание мигрантов и членов их семей и оказывают необходимую
им помощь. 3. Провоз мигрантов и членов их семей производится в
соответствующих для перевозки пассажиров условиях и в соответствии
с действующим законодательством. 4. Стороны договариваются относительно условий и порядка
применения положений настоящей статьи.
Статья 12
Расходы по проезду и содержанию в пути
Стороны определяют способы покрытия расходов по проезду
мигрантов и членов их семей от их местожительства до пункта
назначения, их путевых издержек, вызванных их заболеванием или
стационарным лечением, и расходов по перевозке их личного
имущества.
Статья 13
Пересылка денежных сумм
1. Соответствующий орган власти территории эмиграции
сообразно возможностям и в пределах законодательства страны
относительно ввоза и вывоза иностранной валюты разрешает и
облегчает мигрантам и членам их семей перевод денежных сумм,
необходимых для их первоначального обоснования за границей. 2. Соответствующий орган власти территории иммиграции
сообразно возможностям и в пределах законодательства страны
относительно ввоза и вывоза иностранной валюты разрешает и
облегчает периодическую пересылку на территорию эмиграции
сбережений и всех прочих денежных сумм, следуемых в порядке
настоящего договора. 3. Упомянутые в вышестоящих пунктах 1 и 2 переводы денежных
сумм производятся по официально применяемому курсу обмена. 4. Сторонами принимаются все необходимые меры для упрощения и
ускорения административных формальностей по пересылке денежных
сумм, с тем чтобы эти суммы доставлялись в кратчайший срок лицам,
имеющим право на их получение. 5. Стороны определяют, будет ли и в каких условиях мигрант
обязан пересылать долю своего заработка для содержания членов его
семьи, оставшихся на родине или на территории эмиграции.
Статья 14
Приспособление к новому месту и натурализация
Соответствующим органам власти территории иммиграции
принимаются меры, направленные на облегчение мигрантам и членам их
семей приспособления к климатическим, экономическим и социальным
условиям новой страны и на упрощение делопроизводства по
натурализации.
Статья 15
Наблюдение за условиями жизни и труда
1. Принимаются меры для осуществления соответствующим органом
власти или иными, надлежаще уполномоченными органами территории
иммиграции наблюдения за условиями жизни и труда мигрантов,
включая санитарные условия. 2. При временной миграции сторонами в соответствующих случаях
принимаются необходимые меры для того, чтобы в осуществление этого
наблюдения уполномоченные представители территории эмиграции [или,
когда дело касается беженцев или перемещенных лиц, представители
учрежденного в соответствии с положениями международного акта
органа, на который возложена охрана лишенных всякой
правительственной защиты беженцев и перемещенных лиц] сотрудничали
с соответствующим органом власти или иными, надлежаще
уполномоченными органами территории иммиграции. 3. В течение определенного периода времени, продолжительность
которого устанавливается сторонами, мигранты пользуются особой
помощью по вопросам, касающимся их условий найма и труда. 4. Помощь в области условий найма, труда и жизни может
обеспечиваться либо основной службой инспекции труда страны
иммиграции, либо службой, специально ведающей мигрантами; в случае
необходимости эти мероприятия проводятся совместно с официально
признанными добровольными организациями. 5. В случае необходимости принимаются меры для предоставления
представителям территории эмиграции [или, когда дело касается
беженцев или перемещенных лиц, представителям учрежденного в
соответствии с положениями международного акта органа, на который
возложена охрана лишенных всякой правительственной защиты беженцев
и перемещенных лиц] возможности сотрудничества с этими службами.
Статья 16
Разрешение споров
1. В случае спора между мигрантом и его работодателем мигрант
имеет доступ в соответствующие судебные учреждения или может
представить имеющиеся у него жалобы иным путем, в соответствии с
законодательством страны иммиграции. 2. Органы власти устанавливают любые иные пути разрешения
споров, возникших в связи с выполнением настоящего договора.
Статья 17
Равноправие
1. Компетентный орган власти территории эмиграции
предоставляет мигрантам и членам их семей в отношении доступа к
занятиям, к которым они окажутся пригодными, не менее
благоприятные условия, чем те, которыми пользуются граждане страны
в силу законодательных или административных положений или
коллективных договоров. 2. Это равноправие применяется без дискриминации по признакам
национальности, расы, религии или пола к иммигрантам, законно
пребывающим на территории страны иммиграции, в отношении следующих
вопросов: a) поскольку такие вопросы регламентируются законодательством
или подлежат наблюдению со стороны административных властей: i) вознаграждение за труд (включая семейные пособия, когда
они включены в это вознаграждение), продолжительность рабочего
времени, еженедельный отдых, сверхурочные часы, оплачиваемые
отпуска и другие условия найма, включая ограничение надомной
работы, возраст приема на работу по найму, ученичество и
профессиональное обучение, труд женщин и подростков; ii) принадлежность к профсоюзным организациям и пользование
выгодами, предусмотренными в коллективных договорах; iii) возможности приема в учебные заведения, в ученичество, а
также на курсы и в профессиональные и технические школы, с тем
чтобы этот прием не ущемлял интересов граждан страны иммиграции; iv) мероприятия по оздоровлению и социально-бытовому
обслуживанию; b) налоги, сборы и взносы, взимаемые с работающих как
таковых; c) гигиена, техника безопасности и медицинское обслуживание; d) судопроизводство по делам, упомянутым в настоящем
договоре.
Статья 18
Доступ к ремеслам и профессиям и право приобретения
недвижимого имущества
Равноправие также касается: a) доступа к ремеслам и профессиям в пределах, допускаемых
законодательством страны; b) приобретения, владения и передачи городской или сельской
собственности.
Статья 19
Обеспечение продовольствием
Мигранты и члены их семей пользуются равными с принадлежащими
к той же профессии гражданами страны правами на получение
продовольствия.
Статья 20
Жилищные условия
Компетентный орган власти территории иммиграции обеспечивает
мигрантов и членов их семей подходящим жилищем, удовлетворяющим
требованиям гигиены, поскольку таковое имеется в наличии.
Статья 21
Социальное обеспечение
1. Обе стороны устанавливают путем отдельного договора
порядок применения к мигрантам и их иждивенцам системы социального
обеспечения. 2. Этот договор предусматривает, что компетентный орган
власти территории иммиграции примет меры для обеспечения мигрантам
и их иждивенцам не менее благоприятных условий, чем те, которыми
пользуются граждане страны, за исключением тех случаев, когда
предусматривается определенный срок проживания в отношении граждан
страны. 3. Вышеуказанный договор включает соответствующие положения о
сохранении за мигрантами уже приобретенных или приобретаемых прав,
установленных с должным учетом принципов Конвенции 1935 года о
сохранении за мигрантами прав на пенсию или любого пересмотренного
текста данной Конвенции. 4. В случае временной миграции договор предусматривает
проведение компетентным органом власти территории иммиграции
положений, обеспечивающих мигрантам и их иждивенцам не менее
благоприятные условия, чем те, которыми пользуются граждане страны
при условии, что в случае наличия системы обязательного
пенсионного страхования будут приниматься соответствующие меры для
сохранения за мигрантами уже приобретенных и приобретаемых ими
прав.
Статья 22
Трудовые договоры
1. В странах, где установлена система типового договора,
индивидуальные договоры мигрантов основываются на типовом
договоре, разработанном сторонами для основных отраслей
экономической деятельности. 2. Индивидуальный трудовой договор, когда таковой
применяется, содержит общие условия найма и труда, предусмотренные
в соответствующем типовом договоре, и переводится на понятный
мигранту язык. Один экземпляр договора вручается мигранту до его
выезда с территории эмиграции или, если на то последует согласие
обеих сторон, в приемном центре, по прибытии в страну эмиграции. В
последнем случае мигрант извещается письменно до отъезда путем
документа, который касается его лично или группы, к которой он
принадлежит, относительно профессиональной категории, в которую он
будет зачислен, и других условий работы, в частности относительно
обеспеченного ему минимального размера заработной платы. 3. Индивидуальный трудовой договор содержит все необходимые
сведения, как, например: a) имя и фамилия трудящегося, а также место и дата его
рождения, его семейное положение, местожительство и место
вербовки; b) характер работы и место ее исполнения; c) профессиональная категория, в которую он зачисляется; d) размер оплаты за работу в нормальные, сверхурочные и
ночные часы, в праздничные дни, а также средство выплаты
заработной платы; e) любые премии, надбавки и пособия; f) условия, при которых предприниматель может быть
уполномочен производить удержания из вознаграждения
заинтересованного лица, и размер этих удержаний; g) условия питания, в тех случаях, когда пища отпускается
предпринимателем; h) срок действия договора, а также условия его возобновления
и расторжения; i) условия, на которых разрешается въезд на территорию
иммиграции и пребывание на ней; j) порядок покрытия путевых расходов мигранта и членов его
семьи; k) в случае временной миграции - порядок покрытия расходов по
возвращению на родину или на территорию эмиграции, в зависимости
от случая; l) основания, разрешающие досрочное расторжение договора.
Статья 23
Перемена работы
1. Если компетентный орган власти территории иммиграции
сочтет, что работа, на которую мигрант был завербован, не
соответствует его физической пригодности или профессиональной
квалификации, этот орган предоставляет мигранту возможность
устройства на другую работу, соответствующую его способностям или
квалификации, наем на которую ему разрешается законодательством
страны. 2. В порядке особого соглашения стороны определяют на случай
безработицы средства для обеспечения мигрантов и состоящих на их
иждивении членов их семей, имеющих разрешение сопровождать их или
присоединиться к ним.
Статья 24
Устойчивость занятости
1. Если до истечения срока его договора трудящийся-мигрант
окажется избыточным на предприятии или в отрасли хозяйства, для
которых он был нанят, то компетентный орган власти территории
иммиграции облегчает ему, в соответствии с положениями договора,
устройство на другую, соответствующую его способностям работу,
наем на которую ему разрешается законодательством страны. 2. Если мигрант не имеет права на получение пособий по
безработице в порядке страхования или социального обеспечения, то
его содержание, а также содержание состоящих на его иждивении
членов его семьи в течение всего времени его безработицы
обеспечивается в соответствии с положениями, предусмотренными
отдельным договором, поскольку это не является несовместимым с
положениями его договора. 3. Положения настоящей статьи не затрагивают права мигранта
на предусмотренные трудовым договором возмещений на случай
расторжения договора предпринимателем.
Статья 25
Положения относительно обязательного возвращения
1. Компетентный орган власти территории иммиграции обязуется
не высылать против его воли мигранта и членов его семьи,
получивших разрешение сопровождать его или присоединиться к нему,
на территорию иммиграции, если этот мигрант окажется не в
состоянии больше заниматься своей профессией по причине болезни
или увечья. 2. В тех случаях, когда родина не является страной вербовки,
правительство страны иммиграции обязуется не высылать на родину не
желающих вернуться туда по политическим причинам беженцев,
перемещенных лиц или мигрантов без их на то желания, ясно и точно
выраженного в форме письменного заявления, направленного как
компетентному органу власти территории иммиграции, так и
представителю учрежденного в соответствии с положениями
международного акта органа, на который возложена охрана лишенных
какой-либо правительственной защиты беженцев и перемещенных лиц.
Статья 26
Обратный проезд
1. Расходы на обратный проезд мигранта, ввезенного на
территорию иммиграции в порядке проводимого под эгидой
правительства этой территории плана, который вынужден покинуть
свою работу в силу не зависящих от его воли обстоятельств и замена
работы которому в соответствии с положениями законодательства
страны окажется невозможной, оплачиваются на следующих основаниях: a) стоимость обратного проезда мигранта и его иждивенцев не
может ни в коем случае возлагаться на мигранта; b) порядок оплаты расходов по обратному проезду уточняется
дополнительными двусторонними договорами; c) во всяком случае, даже если это не предусмотрено
двусторонним договором, лицо или орган, на которые возлагается
обеспечение возвращения в предусмотренных настоящей статьей
условиях, указываются в справке, выданной мигрантам в момент их
вербовки. 2. В соответствии со способами сотрудничества и консультации,
установленными в статье 28 настоящего договора, обе стороны
определяют необходимые меры для организации возвращения этих
мигрантов и обеспечения им в пути тех же условий гигиены и
благосостояния, а также помощи, что и в пути к месту иммиграции. 3. Компетентный орган власти территории эмиграции освобождает
от всякой таможенной пошлины по прибытии: a) личное имущество: b) переносные ручные инструменты и переносное оборудование,
подобные обычно имеющимся у трудящихся для выполнения их
профессиональной работы, находившиеся в течение значительного
времени во владении и пользовании этих лиц для выполнения
профессиональных обязанностей.
Статья 27
Двойное налогообложение
Обе стороны устанавливают в отдельном договоре необходимые
меры для устранения двойного налогообложения заработков
трудящихся-мигрантов.
Статья 28
Способы консультации и сотрудничества
1. Обе стороны соглашаются о способах консультации и
сотрудничества, необходимых для выполнения положений настоящего
договора. 2. По требованию обеих сторон в этой консультации и в этом
сотрудничестве будет участвовать Международное Бюро Труда.
Статья 29
Заключительные положения
1. Стороны устанавливают продолжительность настоящего
договора, а также срок его денонсации. 2. Стороны определяют также те положения настоящего договора,
которые останутся в действии по его истечении.
"Сборник международных правовых документов,
регулирующих вопросы миграции",
Международная организация по миграции, Москва, 1994 г.



вгору