Рекомендація щодо положень про працю в договорах, укладених державними органами влади N 84
Міжнародна організація праці; Рекомендації, Міжнародний документ від 29.06.194984
Документ 993_227, поточна редакція — Прийняття від 29.06.1949

                           Рекомендація 
щодо положень про працю в договорах,
укладених державними органами влади
N 84

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 8 червня 1949 року на свою тридцять другу
сесію, ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно положень про працю
в договорах, укладених державними органами влади, що є десятим
пунктом порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, яка
доповнює Конвенцію 1949 року про положення про працю в договорах,
укладених державними органами влади ( 993_226 ), ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот сорок дев'ятого року нижченаведену Рекомендацію, яка
називатиметься Рекомендацією 1949 року щодо положень про працю в
договорах, укладених державними органами влади:
Конференція рекомендує, щоб кожний член Організації
застосовував нижченаведені положення, як тільки дадуть таку змогу
наявні в країні умови, та повідомляв Міжнародне бюро праці на
запит Адміністративної ради про заходи, яких вжито з метою
впровадження в життя цих положень: 1. У випадках, коли приватним роботодавцям надаються субсидії
або ліцензії на управління державним підприємством, мають
застосовуватись в основному ті самі положення, що й положення про
працю в договорах, укладених державними органами влади. 2. Положення про працю в договорах державного підряду мають
визначати прямо або шляхом посилання на відповідні положення, що
містяться в законодавстві, колективних угодах, арбітражних
рішеннях або інших визнаних угодах: a) ставки заробітної плати за звичайну або понаднормову
роботу (зокрема, й розмір грошової допомоги), яка має
виплачуватись різним категоріям заінтересованих працівників; b) спосіб, у який має регулюватись тривалість робочого часу,
зокрема відповідно:
i) кількість годин, котрі можуть бути відпрацьовані в
будь-який день, тиждень або інший визначений період, за який має
виплачуватись звичайна заробітна плата;
ii) середня кількість годин, котрі можуть бути
відпрацьовані особами, що працюють позмінно на безперервному
виробництві;
iii) період, за який можна підрахувати кількість годин
роботи, якщо вони підраховуються в середньому, та нормальну
максимальну кількість годин, які можна відпрацювати за будь-який
визначений час; c) положення про відпустки та відпустки через хворобу.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева



вгору