Документ 994_347, поточна редакція — Прийняття від 10.09.1984

                    Директива Ради 84/450/ЄЕС 
"Щодо наближення законів, постанов та адміністративних
положень держав-членів стосовно реклами, яка вводить в оману"
від 10 вересня 1984 року

Поправки: Включено 294A0103(69) OJ L 001 03.01.94, p. 492 Внесено поправки 397L0055 OJ L 290 23.10.97, p. 18
РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ, Беручи до уваги Договір про утворення Європейського
Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, Статтю 100
Договору, Беручи до уваги пропозицію Комісії (1), Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (2), Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального Комітету
(3), _______________
(1) OJ No C 70, 21.3.1978, p. 4.
(2) OJ No C 140, 5.6.1979, p. 23.
(3) OJ No C 171, 9.7.1979, p. 43.
Враховуючи, що закони щодо протидії рекламі, яка вводить в
оману, чинні в державах-членах, значно відрізняються один від
одного; враховуючи, що, оскільки реклама виходить за межі окремих
держав-членів, вона має безпосередній вплив на створення та
функціонування спільного ринку; Враховуючи, що реклама, яка вводить в оману, може призвести
до порушення конкуренції всередині спільного ринку; Враховуючи, що реклама, незалежно від того, спонукає вона до
укладання договору чи ні, впливає на економічний добробут
споживачів; Враховуючи, що реклама, яка вводить в оману, може спонукати
споживача прийняти шкідливе для нього рішення при придбанні
товарів чи іншого майна або використанні послуг, а розбіжності в
законодавствах держав-членів не тільки призводять у багатьох
випадках до недостатнього рівня захищеності споживача, а й також
стають на заваді проведенню рекламних кампаній поза державними
кордонами і, таким чином, впливають на вільний обіг товарів і
надання послуг; Враховуючи, що друга програма Європейського Економічного
Співтовариства стосовно захисту споживача та інформаційної
політики (4) передбачає відповідні заходи щодо захисту споживачів
від реклами, яка вводить в оману, та недобросовісної реклами; _______________
(4) OJ No C 133, 3.6.1981, p.1.
Враховуючи, що громадськість в цілому, а також споживачі та
всі ті, хто в умовах взаємної конкуренції займається торгівлею,
підприємницькою діяльністю, ремеслом або професійною діяльністю,
зацікавлені в гармонізації в першу чергу національних положень
щодо протидії рекламі, яка вводить в оману, а також в тому, щоб на
другому етапі розглядалася проблема недобросовісної реклами і, в
міру необхідності, порівняльної реклами на основі відповідних
пропозицій Комісії; Враховуючи, що з цією метою слід встановити мінімальні та
об'єктивні критерії визначення того, чи є певна реклама такою, що
вводить в оману; Враховуючи, що закони, які будуть прийняті державами-членами
щодо протидії рекламі, яка вводить в оману, повинні бути
достатніми та ефективними; Враховуючи, що особи чи організації, які за національним
законодавством вважаються законно зацікавленими в даному питанні,
повинні мати можливість подавати позов за фактом реклами, що
вводить в оману, або до суду, або до адміністративних органів,
уповноважених виносити рішення щодо таких скарг або порушувати
відповідне судове переслідування; Враховуючи, що кожна держава-член сама має вирішувати, чи
надавати судам або адміністративним органам право вимагати
попереднього використання інших встановлених засобів розгляду
таких скарг; Враховуючи, що суди або адміністративні органи повинні мати
повноваження, що дозволяли б їм наказувати або домагатися
припинення проведення реклами, яка вводить в оману; Враховуючи, що в певних випадках може бути бажаною заборона
реклами, яка вводить в оману, ще до її опублікування; враховуючи,
однак, що це в жодному разі не означає, що держави-члени
зобов'язані запровадити правила, що вимагали б проведення
систематичного контрольного перегляду реклами; Враховуючи, що слід перебачити прискорені процедури, за якими
можна було б застосовувати заходи, що мають тимчасову або
остаточну дію; Враховуючи, що може бути бажаним прийняти розпорядження про
публікування рішень суду чи адміністративних органів або заяв про
спростування для того, щоб усунути будь-які подальші наслідки
реклами, яка вводить в оману; Враховуючи, що адміністративні органи повинні бути
неупередженими, а виконання ними своїх повноважень має підлягати
судовому перегляду; Враховуючи, що добровільний контроль, який здійснюють органи
самоврядування з метою усунення реклами, яка вводить в оману, може
допомогти уникнути необхідності застосування адміністративних та
судових заходів, і тому його потрібно заохочувати; Враховуючи, що рекламодавець має бути спроможним довести
належним чином матеріальну відповідність фактичних тверджень, які
він наводить у своїй рекламі, і, у необхідних випадках, суд або
адміністративні органи можуть вимагати цього від нього; Враховуючи, що ця Директива не повинна перешкоджати
державам-членам зберігати або приймати положення для забезпечення
більшого захисту споживачів, осіб, які займаються торгівлею,
підприємницькою діяльністю, ремеслом або професійною діяльністю,
та громадськості в цілому, ПРИЙНЯЛА ТАКУ ДИРЕКТИВУ:
Стаття 1
Метою цієї Директиви є захист споживачів, осіб, які
займаються торгівлею чи підприємницькою діяльністю, ремеслом або
професійною діяльністю, та інтересів громадськості в цілому від
реклами, яка вводить в оману, та її нечесних наслідків.
Стаття 2
Для цілей цієї Директиви: 1. "реклама" означає здійснення заяви в будь-якій формі,
пов'язаної з торгівлею, підприємницькою діяльністю, ремеслом чи
професійною діяльністю, з метою сприяння збільшенню постачання
товарів або послуг, включаючи нерухоме майно, права та
зобов'язання; 2. "реклама, яка вводить в оману" означає будь-яку рекламу,
котра в будь-який спосіб, включаючи метод її подання, вводить в
оману або здатна ввести в оману осіб, яким вона адресована або
увагу яких вона привертає, і котра через свій обманливий характер
здатна впливати на їхню економічну поведінку або з цих причин
завдає шкоди або здатна завдати шкоди конкуренту; 3. "особа" означає будь-яку фізичну або юридичну особу.
Стаття 3
При визначенні того, чи є реклама такою, що вводить в оману,
треба враховувати всі її риси і, зокрема, будь-яку інформацію, яку
вона містить, стосовно: a) характеристик товарів або послуг, таких як їхня наявність,
характер, виконання, склад, спосіб та дата виробництва або
надання, придатність для певних цілей, призначення, кількість,
детальний опис, географічне або комерційне походження або
результати, які очікуються від їхнього використання, чи результати
та фізичні параметри тестів або перевірок, які проводились щодо
цих товарів або послуг; b) ціни або способу, в який розраховується ціна, та умов
постачання товарів або надання послуг; c) характеру діяльності, атрибутів та прав рекламодавця,
таких як його особа та активи, його кваліфікація та володіння
правами промислової, комерційної чи інтелектуальної власності або
його нагороди та відзнаки.
Стаття 4
Держави-члени забезпечують наявність адекватних та ефективних
засобів здійснення контролю за рекламою, яка вводить в оману, в
інтересах споживачів, а також конкурентів і громадськості в
цілому. Такі засоби включають юридичні положення, на підставі яких
особи та організації, які вважаються за національним
законодавством законно зацікавленими в забороні реклами, яка
вводить в оману, можуть: a) подавати судові позови проти такої реклами; та/або b) доводити факт подібної реклами до відома адміністративних
органів, уповноважених виносити рішення щодо таких скарг або
порушувати відповідне судове переслідування. Кожна держава-член сама вирішує, які з цих можливостей мають
надаватися і чи повинні суди або адміністративні органи мати змогу
вимагати попереднього використання інших встановлених засобів
розгляду таких скарг, включаючи ті, про які йдеться в Статті 5. 2. На підставі положень, про які йдеться в пункті 1,
держави-члени надають судам або адміністративним органам
повноваження, що дозволяють їм у випадках, коли вони вважають такі
заходи необхідними, із врахуванням інтересів всіх залучених сторін
і, зокрема, громадських інтересів: - віддавати розпорядження про припинення або порушувати
відповідну судову справу з метою видачі розпорядження про
припинення проведення реклами, яка вводить в оману, або - якщо рекламу, яка вводить в оману, ще не було опубліковано,
але таке опублікування має незабаром відбутися, віддавати
розпорядження про заборону опублікування або порушувати відповідну
судову справу з метою видачі розпорядження про заборону такого
опублікування, навіть коли немає доказів дійсних втрат чи збитків
або подібних намірів чи недбалості з боку рекламодавця. Держави-члени також передбачають заходи, зазначені в першому
підпункті, які здійснюються в прискореному порядку: - або такі, що мають тимчасову дію, або - такі, що мають остаточну дію, за умови, що кожна держава-член сама вирішує, котрий з двох
варіантів обрати. Крім цього, держави-члени можуть надавати судам або
адміністративним органам повноваження, які дозволяють їм, з метою
усунення подальших наслідків реклами, яка вводить в оману і
припинення проведення якої було ухвалене остаточним рішенням: - вимагати опублікування цього рішення повністю або частково
і в такій формі, яку вони вважають прийнятною, - вимагати, крім того, опублікування заяви про спростування. 3. Адміністративні органи, про які йдеться в пункті 1,
повинні: a) мати такий склад, щоб їхня неупередженість не викликала
сумнівів; b) мати достатні повноваження при прийнятті рішень щодо
скарг, нагляді за ефективним дотриманням своїх рішень та
примусовому забезпеченні дотримання цих рішень; c) як правило, давати обгрунтування своїх рішень. Якщо повноваження, про які йдеться в пункті 2, здійснюються
виключно адміністративним органом, завжди надається обгрунтування
прийнятих ним рішень. Крім того, у цьому випадку потрібно
передбачити процедури, за якими незаконне або безпідставне
використання своїх повноважень адміністративними органами чи
незаконне або безпідставне невикористання ними своїх повноважень
може підлягати судовому перегляду.
Стаття 5
Ця Директива не виключає здійснення добровільного контролю за
рекламою, яка вводить в оману, органами самоврядування і звертання
до цих органів особами та організаціями, про які йдеться в Статті
4, якщо розгляд справ такими органами здійснюється в доповнення до
судового або адміністративного розгляду, про які йдеться в
згаданій Статті.
Стаття 6
Держави-члени надають судам або адміністративним органам
повноваження, що дозволяють їм у цивільних та адміністративних
розглядах, про які йдеться в Статті 4: a) вимагати від рекламодавця надання доказів правильності
фактичних тверджень, наведених в рекламі, якщо, враховуючи законні
інтереси рекламодавця та інтереси будь-якої іншої сторони у
судовій справі, така вимога є доцільною відповідно до обставин
конкретної справи; та b) вважати фактичні твердження неправильними, якщо доказів,
які вимагаються згідно з пунктом (a), не було надано, або вони
визнаються цим судом чи адміністративним органом недостатніми.
Стаття 7
Ця Директива не перешкоджає державам-членам зберігати або
приймати положення, спрямовані на забезпечення більшого захисту
споживачів, осіб, які займаються торгівлею, підприємницькою
діяльністю, ремеслом або професійною діяльністю, та громадськості
в цілому.
Стаття 8
Держави-члени запроваджують заходи, необхідні для дотримання
положень цієї Директиви, не пізніше 1 жовтня 1986 року. Вони
негайно повідомляють про них Комісію. Держави-члени передають до Комісії тексти всіх положень
національного законодавства, які вони приймають в сфері, що
регулюється цією Директивою.
Стаття 9
Цю Директиву адресовано державам-членам.
Вчинено в Брюсселі, 10 вересня 1984 року.
За Раду
Президент Р. О'Тул
Офіційний журнал L 250, 19/09/1984, p. 0017 - 0020 Спеціальний випуск іспанською мовою: Глава 15, том 5, ст. 55 Спеціальний випуск португальською мовою: Глава 15, том 5, ст.
55 Спеціальний випуск фінською мовою: Глава 15, том 4, ст. 211 Спеціальний випуск шведською мовою: Глава 15, том 4, ст. 211
Переклад здійснено Центром порівняльного права при
Міністерстві юстиції України.


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору