Європейська конвенція про транскордонне телебачення (укр/рос) (ETS N 132)
Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 05.05.1989ETS(132)
Документ 994_444, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 17.12.2008, підстава 687-VI

                      Європейська конвенція 
про транскордонне телебачення
(укр/рос)
зі змінами, внесеними Протоколом
від 9 вересня 1998 року
( 994_090 )

Статус Конвенції див. ( 994_399 )
{ Конвенцію ратифіковано із заявою та застереженням
Законом N 687-VI ( 687-17 ) від 17.12.2008 }

Офіційний переклад
Преамбула
Держави - члени Ради Європи та інші держави - учасниці
Європейської культурної конвенції ( 994_213 ), які підписали цю
Конвенцію,
ураховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого
єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів
і принципів, які є їхнім спільним надбанням;
уважаючи, що гідність й однакова цінність кожної людини є
основними складовими тих принципів;
уважаючи, що свобода самовираження та інформації, яку
закріплено в статті 10 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод ( 995_004 ), є одним з важливих принципів
демократичного суспільства та однією з основних умов його прогресу
та розвитку кожної людини;
ще раз підтверджуючи свою відданість принципам вільного
поширення інформації та ідей і незалежності організацій радіо- й
телемовлення, які складають необхідне підґрунтя їхньої політики
радіо- й телемовлення;
підтверджуючи важливість радіо- й телемовлення для розвитку
культури й вільного формування думок в умовах забезпечення
плюралізму та рівних можливостей для всіх демократичних груп і
політичних партій;
будучи переконаними в тому, що подальший розвиток
інформаційних та комунікаційних технологій повинен сприяти
здійсненню, незалежно від кордонів, права виражати, шукати,
одержувати й поширювати інформацію та ідеї незалежно від їхнього
джерела;
бажаючи представляти вибір програмних послуг, який
збільшується, для громадськості, поліпшувати в такий спосіб
європейську спадщину та розвивати її аудіовізуальну творчість, а
також будучи сповненими рішучості досягти цієї культурної мети
зусиллями, спрямованими на збільшення виробництва та обігу
високоякісних програм, таким чином відповідаючи на очікування
громадськості в політичній, освітній та культурній сферах;
визнаючи необхідність зміцнення спільної загальної
нормативної бази;
беручи до уваги Резолюцію N 2 і Декларацію Першої
Європейської конференції з питань політики засобів масової
інформації на рівні міністрів;
бажаючи розвивати принципи, викладені в існуючих
Рекомендаціях Ради Європи стосовно принципів телевізійної реклами,
рівності жінок і чоловіків у засобах масової інформації,
використання можливостей супутникового зв'язку для телебачення й
звукового радіо та розвитку аудіовізуального виробництва в Європі;
домовилися про таке:
Розділ I
Загальні положення
Стаття 1
Предмет і мета
Ця Конвенція стосується програмних послуг, які здійснюються
через трансляції. Її метою є спрощення, серед Сторін,
транскордонної трансляції та ретрансляції телевізійних програмних
послуг.
Стаття 2
Терміни, які вживаються(1)
Для цілей цієї Конвенції:
a) "трансляція" означає первісну передачу наземним
передавачем, кабельними каналами або з використанням супутника
будь-якого типу, у кодованому чи некодованому вигляді,
телевізійних програмних послуг для прийому, який здійснює
громадськість. Цей термін не охоплює послуг зв'язку, що
здійснюються на індивідуальну вимогу;
b) "ретрансляція" означає факт прийому й одночасної передачі,
незалежно від використаних технічних засобів, повних та незмінних
телевізійних програмних послуг або важливих частин таких послуг,
що транслюються організаціями радіо- й телемовлення для прийому,
який здійснює громадськість;
c) "телемовник" означає фізичну або юридичну особу, яка несе
редакційну відповідальність за складання телевізійних програмних
послуг, призначених для прийому, який здійснює громадськість, і
яка транслює їх сама, чи для якої їх передає третя сторона в
повному обсязі й без змін;
d) "програмна послуга" означає всі елементи в межах однієї
послуги, яка надається даним телемовником у межах значення
попереднього пункту;
e) "європейські аудіовізуальні роботи" означає творчі роботи,
виробництво або спільне виробництво яких контролюється
європейськими фізичними або юридичними особами;
f) "реклама" означає будь-яке публічне оголошення за плату чи
будь-яку подібну винагороду або для цілей самореклами, яке
призначене для сприяння продажу, купівлі чи оренді товару або
послуги, для поширення певної справи чи ідеї, або для досягнення
якогось іншого результату, бажаного для рекламодавця чи для самого
телемовника;
g) "телепродаж" означає безпосередні пропозиції, що
транслюються громадськості для постачання за плату товарів чи
послуг, зокрема нерухомого майна, прав та зобов'язань;
h) "спонсорство" означає участь фізичної або юридичної особи,
яка не бере участі в діяльності радіо- й телемовлення чи у
виробництві аудіовізуальних робіт, у прямому чи непрямому
фінансуванні програми для сприяння популяризації назви,
торговельної марки, іміджів або діяльності цієї особи.
Стаття 3
Сфера застосування
Ця Конвенція застосовується до будь-якої програмної послуги,
яка транслюється або ретранслюється організаціями чи технічними
засобами, що знаходяться під юрисдикцією однієї зі Сторін,
кабельними каналами, за допомогою наземного передавача або
супутника, і яка може прийматися, прямо або опосередковано, на
території однієї чи більше Сторін.
Стаття 4
Свобода прийому та ретрансляції
Сторони забезпечують свободу самовираження й інформації
відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод ( 995_004 ), гарантують свободу прийому й не
обмежують ретрансляцію на своїх територіях програмних послуг, які
відповідають умовам цієї Конвенції.
Стаття 5
Обов'язки Сторін, що здійснюють трансляцію(1)
1. Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує
відповідність умовам цієї Конвенції всіх програмних послуг, які
транслюються телемовниками, що підпадають під юрисдикцію цієї
Сторони.
2. Для цілей цієї Конвенції телемовником, який підпадає під
юрисдикцію Сторони, є:
- телемовник, який уважається розташованим на території цієї
Сторони згідно з пунктом 3;
- телемовник, до якого застосовується пункт 4.
3. Для цілей цієї Конвенції телемовник уважається
розташованим на території Сторони (далі - "Сторона, що здійснює
трансляцію") у таких випадках:
a) коли правління телемовника розташоване на території цієї
Сторони й рішення стосовно розкладів програм приймаються на
території цієї Сторони;
b) якщо правління телемовника розташоване на території однієї
Сторони, але рішення стосовно розкладів програм телепередач
приймаються на території іншої Сторони, то вважається, що
телемовник розташований на території тієї Сторони, на території
якої працює значна частина його працівників, зайнятих у
телемовленні; якщо ж значна частина його співробітників, зайнятих
у телемовленні, працює на території кожної зі Сторін, то
вважається, що телемовник розташований на території тієї Сторони,
на території якої знаходиться його правління; якщо значна частина
його співробітників не працює на території жодної зі Сторін, то
вважається, що телемовник розташований на території тієї зі
Сторін, на території якої він вперше почав здійснювати
телемовлення згідно із системою законодавства цієї Сторони, за
умови, що він підтримує стабільний і результативний зв'язок з
економікою цієї Сторони;
c) якщо головне правління телемовника розташоване на
території однієї зі Сторін, але рішення стосовно розкладу програм
приймаються на території Держави, яка не є Стороною цієї
Конвенції, чи навпаки, то вважається, що він розташований на
території заінтересованої Сторони, за умови, що значна частина
його працівників, зайнятих у телемовленні, працюють на території
цієї Сторони;
d) якщо при застосуванні критеріїв пункту 3 статті 2
Директиви Європейського Парламенту та Ради Європи від
19 червня 1997 р. 97/36/ЕС про внесення змін до Директиви Ради
Європи 89/552/ЕЕС ( 994_446 ) про узгодження певних положень,
установлених законом, постановою або адміністративною акцією в
Державах-членах стосовно здійснення діяльності телемовлення,
уважається, що телемовник розташований на території однієї з
Держав - членів Європейського Співтовариства, то також уважається,
що для цілей цієї конвенції цей телемовник розташований на
території цієї Держави.
4. Телемовник, до якого не застосовуються положення пункту 3,
уважається таким, що підпадає під юрисдикцію Сторони, так званої
Сторони, що здійснює трансляцію, у таких випадках:
a) коли він використовує частоту, надану цією Стороною;
b) коли він, хоча й не використовує частоту, надану Стороною,
він використовує можливості супутника, що належить цій Стороні;
с) коли він, хоча й не використовує ні частоти, наданої цією
Стороною, ні можливостей супутника, що належить цій Стороні,
використовує наземну станцію-передавач супутникового зв'язку, що
знаходиться на території Сторони.
5. Якщо Сторону, що здійснює трансляцію, не можна визначити
згідно з пунктом 4, то постійний Комітет, щоб визначити цю
Сторону, розглядає це питання відповідно до підпункту "a" пункту 1
статті 21 цієї Конвенції.
6. Ця Конвенція не застосовується до телепередач, що
призначені для прийому винятково в Державах, які не є Сторонами
цієї Конвенції та які не приймаються прямо чи опосередковано
громадськістю на території однієї або кількох Сторін.
Стаття 6
Надання інформації
1. Обов'язки телемовника чітко й належним чином визначаються
в дозволі, який надається компетентним органом кожної Сторони, або
у договорі, що укладається з ним, чи в будь-якому іншому правовому
акті.
2. Компетентний орган Сторони, що здійснює трансляцію, на
запит, надає інформацію про відповідного телемовника. У такій
інформації зазначається як мінімум назва, місцезнаходження й
статус телемовника, прізвище законного представника, структура
капіталу, характер, мета й порядок фінансування програмної
послуги, яку телемовник надає чи має намір надавати.
Розділ II
Питання стосовно складання програм
Стаття 7
Обов'язки телемовника
1. Усі елементи програмних послуг у тому, що стосується
їхнього представлення та змісту, повинні поважати гідність людини
та основні права інших людей.
Зокрема, вони не повинні:
a) бути непристойними і, особливо, містити порнографію;
b) неправомірно пропагувати насильство чи спонукати до
расової ненависті.
2. Усі елементи програмних послуг, які можуть завдати шкоди
фізичному, психічному чи моральному розвиткові дітей та підлітків,
не повинні транслюватись, якщо під час трансляції та прийому вони
мають змогу їх дивитися.
3. Телемовник забезпечує об'єктивне висвітлення фактів і
подій та сприяє вільному формуванню думок.
Стаття 8
Право на відповідь(1)
1. Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує кожній
фізичній чи юридичній особі, незалежно від громадянства чи місця
проживання, можливість здійснювати право на відповідь або пошук
інших правових чи адміністративних засобів, які можна порівняти,
стосовно програм, які транслює телемовник, що підпадає під її
юрисдикцію, у значенні статті 5. Зокрема, вона забезпечує такий
вибір часу й інші заходи стосовно здійснення права на відповідь,
за яких це право можна було б здійснювати результативно.
Результативне здійснення цього права або інших правових чи
адміністративних засобів, які можна порівняти, забезпечується як
вибором часу, так і способами.
2. Для цього назва програмної послуги або телемовника,
відповідального за цю програмну послугу буде зазначена в самій
програмній послузі через рівні проміжки часу за допомогою
відповідних засобів.
Стаття 9
Доступ громадськості до інформації(1)
Кожна Сторона вивчає питання, а якщо необхідно, уживає
правових заходів, таких як введення права на короткий показ подій,
які становлять великий інтерес для громадськості, щоб право
громадськості на інформацію не було порушене через використання
телемовником, який підпадає під її юрисдикцію, виключних прав на
трансляцію чи ретрансляцію таких подій у тому значенні, якого
надано цьому в статті 3.
Стаття 9bis
Доступ громадськості до головних подій(2)
1. Кожна Сторона зберігає право вжити заходів для
забезпечення того, щоб телемовник, який підпадає під її
юрисдикцію, не здійснював виняткової ретрансляції подій, які вона
вважає значними для суспільства, позбавляючи значну частину
громадськості на території цієї Сторони можливості слідкувати за
такими подіями в прямому ефірі чи в записі на телеканалах, до яких
є вільний доступ. Якщо він це робить, то відповідна Сторона може
вдатися до складення переліку тих позначених подій, які вона
вважає головними для суспільства.
2. Сторони, дотримуючись юридичних гарантій, що надані
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод
( 995_004 ), а також, у відповідних випадках, національною
конституцією, забезпечують відсутність здійснення телемовником,
який підпадає під їхню юрисдикцію, виняткових прав, які він
придбав після дати набирання чинності Протоколом про внесення змін
до Європейської Конвенції про транскордонне телебачення
( 994_090 ), у такий спосіб, за якого значна частина громадськості
іншої Сторони позбавлена можливості слідкувати за подіями,
позначеними цією іншою Стороною, у прямому ефірі, цілком або
частково, або там, де це доречно за об'єктивних причин, що
пов'язані з громадськими інтересами, у запису, цілком або
частково, на телеканалах, до яких є вільний доступ, як визначено
цією іншою Стороною згідно з пунктом 1, дотримуючись таких вимог:
a) Сторона, яка вживає правових заходів, зазначених у
пункті 1, складає перелік національних або ненаціональних подій,
які вона вважає головними для суспільства;
b) Сторона робить це в чіткий та прозорий спосіб, своєчасно,
ефективно використовуючи час;
c) Сторона визначає, чи повинні ці події передаватися цілком
або частково в прямому ефірі або в разі необхідності чи доречності
з об'єктивних причин, що пов'язані з громадськими інтересами, -
цілком або частково в записі;
d) Заходи, яких уживає Сторона, що складає перелік, повинні
бути пропорційними та якомога докладніше описаними, щоб дати змогу
іншим Сторонам вжити заходів, зазначених у цьому пункті;
e) Сторона, що складає список, повідомляє про цей перелік і
відповідні правові заходи Постійному Комітетові в строки,
установлені Постійним Комітетом;
f) Заходи, яких уживає Сторона, що складає перелік,
обмежуються керівними принципами Постійного Комітету, зазначеними
в пункті 3 і схвалюються Постійним Комітетом.
Заходи, що ґрунтуються на положеннях цього пункту,
застосовуються тільки до подій, виданих Постійним Комітетом у
щорічному переліку, зазначеного в пункті 3, а також до тих
виняткових прав, придбаних після набрання чинності цим Протоколом
про внесення змін ( 994_090 ).
3. Раз на рік Постійний Комітет:
a) видає зведений список визначених подій та відповідних
правових заходів, про які повідомляють йому Сторони згідно з
підпунктом "e" пункту 2;
b) визначає керівні принципи, які приймаються більшістю в три
чверті голосів його членів, на додаток до вимог, перерахованих у
підпунктах "a"-"e" пункту 2, щоб уникнути розходжень у
застосуванні цієї статті й відповідних положень Європейського
Співтовариства.
Стаття 10
Культурні цілі(1)
1. Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує в разі
доцільності та відповідними засобами, щоб телемовник, який
підпадає під її юрисдикцію, приділяв більшу частину свого ефірного
часу європейським роботам, за винятком часу, відведеного для
новин, спортивних подій, телевізійних ігор, реклами, послуг
телетексту й телепродажу. Це співвідношення з урахуванням
зобов'язань телемовника перед своїми телеглядачами стосовно
інформаційних, освітніх, культурних та розважальних програм
досягається поступово, на підставі відповідних критеріїв.
2. Якщо між Стороною, яка здійснює прийом, і Стороною, яка
здійснює трансляцію, виникає спір стосовно застосування
попереднього пункту, на запит однієї зі Сторін до Постійного
Комітету може подаватися звернення для отримання його
консультативного висновку з цього питання. Такий спір не
передається на арбітражний розгляд, передбачений у статті 26.
3. Сторони зобов'язуються спільно шукати найбільш прийнятні
засоби та процедури підтримки - без дискримінації телемовника -
діяльності та розвитку європейського виробництва, особливо в
країнах з низьким потенціалом аудіовізуального виробництва або в
районах використання непоширених мов.
4. Сторони забезпечують відсутність трансляції телемовником,
який підпадає під їхню юрисдикцію, кінематографічних творів у
строки, не погоджені з власниками прав.
Стаття 10bis
Плюралізм засобів масової інформації(2)
У дусі співробітництва й взаємодопомоги, який лежить в основі
цієї Конвенції, Сторони докладають зусиль, щоб програмні послуги,
які транслюються або ретранслюються телемовником або іншими
юридичними чи фізичними особами, що підпадають під їхню
юрисдикцію, у значенні статті 3, не загрожували плюралізму засобів
масової інформації.
Розділ III
Реклама й телепродаж(3)
Стаття 11
Загальні стандарти(1)
1. Реклама й телепродаж повинні бути чесними й
добросовісними.
2. Реклама й телепродаж не повинні бути оманливими, і не
повинні завдавати шкоду інтересам споживачів.
3. Реклама й телепродаж, які призначені для дітей або в яких
беруть участь діти, повинні уникати всього, що може зашкодити
їхнім інтересам, і повинні враховувати їхні особливі почуття.
4. Телепродаж не повинен спонукати неповнолітніх до укладання
договорів про продаж чи оренду товарів і послуг.
5. Рекламодавець не повинен чинити редакційного впливу на
зміст програм.
Стаття 12
Тривалість(1)
1. Пропорція проміжків часу, відведених для транслювання
сюжетів телепродажу, рекламних сюжетів й інших форм реклами, за
винятком вікон телепродажу в значенні пункту 3, не повинні
перевищувати 20% часу щоденних передач. Час, відведений для
транслювання коротких рекламних сюжетів, не повинен перевищувати
15% часу щоденних передач.
2. Пропорція проміжків часу, відведених для транслювання
рекламних сюжетів і сюжетів телепродажу, не повинні перевищувати
20% у межах установленої години.
3. Вікна, які призначені для трансляції програм телепродажу в
межах програмних послуг, не призначених винятково для телепродажу,
повинні мати мінімальну безперервну тривалість 15 хвилин.
Максимальна кількість вікон на день становить вісім. Загальна їхня
тривалість не повинна перевищувати 3 години на день. Вони повинні
чітко позначатися за допомогою оптичних та акустичних засобів.
4. Для цілей цієї статті до реклами не належать:
- оголошення, які робить телемовник у зв'язку з його
програмами та додатковими товарами, що безпосередньо випливають із
цих програм;
- оголошення, які робляться в інтересах громадськості, а
також заклики до благодійництва, які передаються безоплатно.
Стаття 13
Форма та подача(1)
1. Реклама та телепродаж повинні чітко вирізнятись як такі й
розпізнаватись серед інших елементів програмних послуг за
допомогою оптичних та (або) акустичних засобів. У принципі короткі
рекламні сюжети й сюжети телепродажу повинні транслюватися
блоками.
2. Реклама й телепродаж не повинні застосовувати прийоми, що
впливають на підсвідомість.
3. Приховані реклама й телепродаж не дозволяються, зокрема
презентація товарів чи послуг у програмах, коли вона слугує
рекламним цілям.
4. У рекламі й телепродажу не повинні використовуватися ні
зображення, ні голос осіб, які регулярно подають новини та
програми про поточні події.
Стаття 14
Вставка реклами й телепродажу(1)
1. Реклама й телепродаж вставляються між програмами. За умови
дотримання умов, викладених в пунктах 2-5 цієї статті, рекламні
сюжети й сюжети телепродажу можуть вставлятись і під час програм,
але так, щоб не порушувалися цілісність і цінність програми і не
завдавалась шкода власникам авторських прав.
2. У програмах, які складаються з автономних частин, або в
спортивних програмах й аналогічно побудованих показах новин та
вистав, які мають перерви, рекламні сюжети й сюжети телепродажу
вставляються лише між частинами або в перервах.
3. Трансляція аудіовізуальних творів, наприклад художніх
кінофільмів і телефільмів (за винятком окремих серій, серіалів,
розважальних програм та документальних фільмів), якщо їхня
запланована тривалість перевищує 45 хвилин, може перериватися один
раз на кожний повний 45-хвилинний період. Подальше переривання
дозволяється, якщо їхня запланована тривалість перевищує принаймні
на 20 хвилин два чи більше повні 45-хвилинні періоди.
4. Коли програми, крім тих, що підпадають під пункт 2,
перериваються рекламними сюжетами або сюжетами телепродажу, тоді
між кожними двома послідовними рекламними сюжетами або сюжетами
телепродажу повинен минути принаймні 20-хвилинний період.
5. Реклама й телепродаж не повинні вставлятися в будь-яку
трансляцію релігійної служби. Новини й програми поточних подій,
документальні фільми, релігійні програми та програми для дітей,
коли їхня запланована тривалість не перевищує 30 хвилин, рекламою
чи телепродажем не перериваються. Якщо їхня запланована тривалість
становить 30 хвилин або більше, то застосовуються положення
попередніх пунктів.
Стаття 15
Реклама й телепродаж певних товарів(3), (1)
1. Реклама й телепродаж тютюнових виробів не дозволяються.
2. Реклама й телепродаж алкогольних напоїв усіх різновидів
здійснюються з дотримання таких правил:
a) вони не повинні бути особливим чином призначені для
неповнолітніх, і жодна особа, яка пов'язана з уживанням
алкогольних напоїв у рекламі або в телепродажу, не повинна
здаватися неповнолітньою;
b) вони не повинні асоціювати вживання алкоголю з фізичними
досягненнями, чи водінням автомобілю;
c) вони не повинні заявляти, що алкогольні напої мають
лікувальні властивості, що вони мають стимулюючий, чи
заспокійливий ефект, або можуть допомагати у вирішенні особистих
проблем;
d) вони не повинні заохочувати до надмірного вживання
алкогольних напоїв, чи представляти утримання та помірність
їхнього вживання у негативному світлі;
e) вони не повинні надто підкреслювати наявність алкоголю в
напоях.
3. Реклама лікарських засобів і медичних послуг, які на
території Сторони, що здійснює трансляцію, можна придбати лише за
медичним рецептом, не дозволяється.
4. Реклама всіх інших лікарських засобів і медичних послуг
повинна чітко відрізнятись як така, повинна бути достовірною та
правдивою, перевірятися й відповідати вимозі захисту людини від
шкоди.
5. Телепродаж лікарських засобів і медичних послуг не
дозволяється.
Стаття 16
Реклама й телепродаж, спеціально призначені
для однієї Сторони(1)
1. Щоб уникнути спотворень конкуренції та створення небезпеки
для системи телебачення однієї Сторони, реклама й телепродаж, які
спеціально призначені й передаються з певною частотою для
телеаудиторій окремої Сторони, яка не є Стороною, що здійснює
трансляцію, не повинні обходити встановлені цією конкретною
Стороною правила телереклами й телепродажу.
2. Положення попереднього пункту не застосовуються в таких
випадках:
a) коли відповідні правила створюють нерівні умови між
рекламою й телепродажем, які транслюються телемовником, що
підпадає під юрисдикцію цієї Сторони, та рекламою й телепродажем,
що транслюються телемовником чи будь-якою іншою фізичною або
юридичною особою, які підпадають під юрисдикцію іншої Сторони; або
b) коли ці Сторони уклали дво- чи багатосторонні угоди в цій
галузі.
Розділ IV
Спонсорство
Стаття 17
Загальні стандарти
1. Якщо програма або серія програм повністю або частково
фінансується спонсором, це чітко зазначається у відповідних титрах
на початку та (або) наприкінці програми.
2. Спонсор за будь-яких обставин не має права впливати на
зміст і час виходу в ефір програм, що ним фінансуються, і таким
чином порушувати відповідальність та редакторську незалежність
телемовника стосовно програм.
3. Програми, що фінансуються спонсором, не повинні
заохочувати продаж, купівлю або оренду товарів чи послуг спонсора
або третьої сторони, особливо шляхом спеціальних нагадувань, які
сприяють реалізації цих товарів або послуг.
Стаття 18
Заборона спонсорства(1)
1. Спонсорами програм не можуть бути фізичні або юридичні
особи, основним видом діяльності яких є виробництво чи продаж
товарів або надання послуг, реклама й телепродаж яких заборонені
на підставі статті 15.
2. Компанії, діяльність яких охоплює, inter alia, виробництво
або продаж лікарських засобів і медичних послуг, можуть виступати
спонсорами програм шляхом рекламування назви, торговельної марки,
іміджу чи діяльності відповідної компанії, за винятком будь-якого
посилання на лікарські засоби чи конкретні медичні послуги, які
можна отримати лише за медичним рецептом на території Сторони, що
здійснює трансляцію.
3. Фінансування спонсором новин і програм поточних подій не
дозволяється.
Розділ IVbis
Програми, що призначені виключно для
самореклами або телепродажу
Стаття 18bis
Програми, що присвячені виключно для самореклами
1. Положення цієї Конвенції з відповідними змінами
застосовується до програм, призначених виключно для самореклами.
2. У ці програми дозволяється вставляти рекламу в інших
формах у межах, установлених пунктами 1 і 2 статті 12.
Стаття 18ter
Програми, що призначені виключно для телепродажу
1. Положення цієї Конвенції з відповідними змінами
застосовуються до програм, призначених виключно для телепродажу.
2. У цих програмах дозволяється розміщувати рекламу в межах,
установлених пунктом 1 статті 12; пункт 2 статті 12 не
застосовується.
Розділ V
Взаємодопомога
Стаття 19
Співробітництво між Сторонами
1. Сторони зобов'язуються надавати одна одній допомогу для
виконання цієї Конвенції.
2. Для цього:
a) кожна Договірна Держава призначає один чи більше органів і
повідомляє назву та адресу кожного з них Генеральному секретарю
Ради Європи під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної
грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи
приєднання;
b) кожна Договірна Держава, що призначила більше одного
органу, зазначає у своєму повідомленні, передбаченому в
підпункті "a", повноваження кожного органу.
3. Призначений Стороною орган:
a) надає інформацію, передбачену в пункті 2 статті 6 цієї
Конвенції;
b) надає на запит призначеного іншою Стороною органу
інформацію про свої внутрішні законодавство та практику з питань,
що охоплюються цією Конвенцією;
c) співпрацює, коли це необхідно, з органами, призначеними
іншими Сторонами, і особливо коли це поліпшує ефективність
заходів, що вживаються для виконання цієї Конвенції;
d) розглядає будь-які труднощі, які виникають у застосуванні
цієї Конвенції та які повідомляються йому органом, призначеним
іншою Стороною.
Розділ VI
Постійний комітет
Стаття 20
Постійний Комітет(1)
1. Для цілей цієї Конвенції створюється Постійний Комітет.
2. Кожна Сторона може бути представлена в Постійному комітеті
одним чи більше делегатами. Кожна делегація має один голос. У
межах своєї компетенції Європейське Співтовариство здійснює своє
право голосу тією кількістю голосів, що дорівнює кількості його
держав-членів, які є Сторонами цієї Конвенції; Європейське
Співтовариство не здійснює свого права голосу, якщо відповідні
держави-члени здійснюють його самостійно та навпаки.
3. Будь-яка держава, яка згадана в пункті 1 статті 29 і яка
не є Стороною цієї Конвенції, може бути представлена в Постійному
Комітеті спостерігачем.
4. Для виконання своїх функцій Постійний Комітет може
використовувати послуги експертів. Він може, за своєї ініціативи
або на запит відповідного органу, запросити будь-який міжнародний
або національний, урядовий або неурядовий орган, який технічно
обізнаний у тих сферах, які охоплює ця Конвенція, і може бути
представлений як спостерігач на одній з його зустрічей або на
частині такої зустрічі.
5. Постійний Комітет скликається Генеральним секретарем Ради
Європи. Його перше засідання проводиться в період шести місяців
після дати набирання Конвенцією чинності. У подальшому він
збирається на засідання на вимогу однієї третини Сторін або
Комітету Міністрів Ради Європи, або за ініціативи Генерального
секретаря Ради Європи відповідно до положень пункту 2 статті 23,
або на запит однієї чи більше Сторін відповідно до положень
підпункту "c" статті 21 та пункту 2 статті 25.
6. Кворум для проведення засідання Постійного Комітету
складає більшість Сторін.
7. За умови дотримання положень підпункту "b" пункту 3
статті 9bis і пункту 3 статті 23 рішення Постійного Комітету
приймаються більшістю в три чверті голосів присутніх членів.
8. З урахуванням положень цієї Конвенції Постійний Комітет
установлює свої правила процедури.
Стаття 21
Функції Постійного Комітету(1)
Постійний Комітет відповідає за здійснення нагляду за
застосуванням цієї Конвенції. Він може:
a) надавати рекомендації Сторонам стосовно застосування
Конвенції;
b) пропонувати будь-які необхідні зміни до Конвенції та
розглядати зміни, запропоновані відповідно до положень статті 23;
c) на запит однієї чи більше Сторін розглядати питання, що
стосуються тлумачення цієї Конвенції;
d) уживати всіх можливих заходів для забезпечення дружнього
врегулювання будь-яких труднощів, переданих йому на розгляд
відповідно до положень статті 25;
e) надавати рекомендації Комітету Міністрів стосовно
запрошення держав, які не згадуються в пункті 1 статті 29,
приєднатися до цієї Конвенції.
f) згідно з підпунктом "с" пункту 2 статті 24bis висловлювати
думки стосовно порушення прав.
2. Крім того Постійний Комітет:
a) визначає керівні принципи, зазначені в підпункті "b"
пункту 3 статті 9bis, щоб уникнути розходжень у застосуванні
правил цієї Конвенції стосовно доступу громадськості до подій, які
мають важливе значення для суспільства, і відповідних положень
Європейського Співтовариства;
b) висловлює думку стосовно заходів, вжитих Сторонами, які
згідно з пунктом 2 статті 9bis склали перелік національних і
ненаціональних подій, які вони вважають значними для суспільства;
c) раз на рік публікує зведений перелік визначених подій і
відповідних заходів, про які йому повідомляють Сторони згідно з
підпунктом "e" пункту 2 статті 9bis.
Стаття 22
Доповіді Постійного Комітету
Після кожного засідання Постійний Комітет надсилає Сторонам і
Комітету Міністрів Ради Європи доповідь про обговорення, що мали
місце, та про будь-які ухвалені рішення.
Розділ VII
Зміни
Стаття 23
Зміни(1)
1. Зміни до цієї Конвенції можуть пропонуватися будь-якою
Стороною.
2. Будь-яка пропозиція стосовно внесення змін повідомляється
Генеральному секретарю Ради Європи, який надсилає її державам -
членам Ради Європи, іншим державам - учасницям Європейської
культурної конвенції ( 994_213 ), Європейському Співтовариству, а
також будь-якій державі, що не є членом Ради Європи, яка
приєдналася або якій запропоновано приєднатися до цієї Конвенції
відповідно до положень статті 30. Генеральний секретар Ради Європи
скликає засідання Постійного Комітету не раніше як через два
місяці після розсилки повідомлення про таку пропозицію.
3. Постійний Комітет розглядає будь-яку запропоновану зміну
та надсилає текст, ухвалений більшістю в три чверті голосів членів
Постійного Комітету, Комітету Міністрів для затвердження. Після
його затвердження цей текст надсилається Сторонам для прийняття.
4. Будь-яка зміна набирає чинності на тридцятий день після
дати, коли усі Сторони поінформували Генерального секретаря про її
прийняття.
5. Однак Комітет Міністрів може, порадившись із Постійним
Комітетом, прийняти рішення про те, що певна зміна набирає
чинності після закінчення дворічного терміну, відлік якого
починається з дати, коли її було відкрито для схвалення, якщо
якась зі Сторін не висловила Генеральному Секретареві Ради Європи
заперечення стосовно набирання нею чинності. За наявності такого
заперечення зміна набирає чинності першого дня місяця після дати,
коли Сторона Конвенції, яка повідомила про заперечення, здасть
Генеральному Секретареві Ради Європи на зберігання свій документ
про схвалення.
6. Якщо зміна була схвалена Комітетом Міністрів, але ще не
набрала чинності відповідно до пунктів 4 або 5, то Держава або
Європейське Співтовариство можуть не дати згоду на обов'язковість
для них цієї Конвенції, не прийнявши одночасно цієї зміни.
Розділ VIII
Заяви про порушення цієї Конвенції
Стаття 24
Заяви про порушення цієї Конвенції
1. Якщо Сторона виявляє порушення цієї Конвенції, вона
повідомляє про це порушення Стороні, яка здійснює трансляцію, й
обидві Сторони вживають заходів для розв'язання проблеми на основі
положень статей 19, 25 і 26.
2. Якщо порушення має очевидний, серйозний і тяжкий характер,
а також призводить до виникнення складних громадських проблем і
зачіпає положення пунктів 1 або 2 статті 7, перше речення пункту 1
статей 12, 13, пунктів 1 або 3 статей 14 або 15 і якщо воно триває
протягом двох тижнів після повідомлення про нього, Сторона, яка
здійснює прийом, може тимчасово припинити ретрансляцію програмної
послуги, яка порушує Конвенцію.
3. В усіх інших випадках порушень, за винятком передбачених у
пункті 4 цієї статті, Сторона, яка здійснює прийом, може тимчасово
припинити ретрансляцію програмної послуги, яка порушує Конвенцію,
через вісім місяців після повідомлення про порушення, якщо це
порушення триває.
4. Тимчасове припинення ретрансляції не дозволяється у
випадку порушень пункту 3 статті 7, статей 8, 9 або 10.
Стаття 24bis
Звинувачення в порушеннях прав,
що надані цією Конвенцією(2)
1. Якщо програмна послуга телемовника повністю або в
більшості спрямована на територію Сторони, яка не є Стороною, під
юрисдикцію якої підпадає телемовник ("Сторона, що здійснює
прийом"), і якщо телемовник був створений з наміром обходити
закони, які стосуються галузей, охоплених цією Конвенцією, і які
застосовувалися б до нього, якби він підпадав під юрисдикцію цієї
іншої сторони, то це є порушенням прав.
2. Якщо певна Сторона висуває таке звинувачення в порушенні,
то застосовується така процедура:
a) відповідні Сторони намагаються досягти дружнього
врегулювання;
b) якщо такого врегулювання не досягнуто впродовж трьох
місяців, то Сторона, що здійснює прийом, передає це питання до
Постійного Комітету;
c) заслухавши заінтересовані Сторони, Постійний Комітет у
шестимісячний термін після дати, коли питання було передано йому,
висловлює думку, чи справді мало місце порушення прав, і
повідомляє її відповідним Сторонам.
3. Якщо Постійний Комітет дійшов висновку, що порушення прав
справді мало місце, то Сторона, під юрисдикцію якої телемовник, як
уважається, підпадає, уживає відповідних заходів для усунення
порушення прав, і повідомляє про них Постійному Комітету.
4. Якщо Сторона, під юрисдикцію якої телемовник, як
уважається, підпадає, впродовж шести місяців не вжила заходів,
зазначених у пункті 3, то відповідні Сторони вдаються до
арбітражної процедури, установленої в пункті 2 статті 26 та в
додатку до Конвенції.
5. Сторона, що здійснює прийом, не повинна вживати будь-яких
заходів проти відповідної програмної послуги, доки не закінчиться
арбітражна процедура.
6. Будь-які запропоновані або вжиті згідно із цією статтею
заходи, повинні відповідати статті 10 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод ( 995_004 ).
Розділ IX
Врегулювання спорів
Стаття 25
Примирення
1. У випадку виникнення труднощів у застосуванні цієї
Конвенції відповідні сторони докладають всіх зусиль для їхнього
дружнього врегулювання.
2. Якщо не одна зі сторін не заперечує, Постійний Комітет
може розглянути це питання, запропонувавши відповідним сторонам
свої послуги для якнайшвидшого прийнятного врегулювання спору й у
разі необхідності надання консультативного висновку із цього
питання.
3. Кожна із відповідних Сторін зобов'язується без зволікань
надавати Постійному Комітету всю необхідну інформацію та сприяння
для виконання ним своїх функцій згідно з попереднім пунктом.
Стаття 26
Арбітраж
1. Якщо відповідні Сторони не можуть врегулювати спір
відповідно до положень статті 25, вони мають право за обопільною
згодою передати його до арбітражу, процедуру якого наведено в
додатку до цієї Конвенції. За відсутності такої згоди упродовж
шести місяців після подання першого запиту про початок процедури
примирення, спір може бути переданий до арбітражу на запит однієї
зі Сторін.
2. Будь-яка Сторона може будь-коли заявити, що вона визнає
обов'язковим ipso facto й без спеціальної згоди стосовно будь-якої
іншої Сторони, яка бере на себе таке саме зобов'язання,
застосування процедури арбітражу, передбаченої в додатку до цієї
Конвенції.
Розділ X
Інші міжнародні угоди та внутрішнє
законодавство сторін
Стаття 27
Інші міжнародні угоди чи домовленості(1)
1. Сторони, які є членами Європейського Співтовариства, у
своїх взаємовідносинах застосовують правові норми Співтовариства,
а положення цієї Конвенції застосовують тільки у випадках
відсутності правової норми Співтовариства, що регулює відповідне
конкретне питання.
2. Ніщо в цій Конвенції не перешкоджає Сторонам укладати
міжнародні угоди, які доповнюють чи розвивають її положення або
розширюють сферу їхнього застосування.
3. У випадку двосторонніх угод ця Конвенція не змінює прав та
зобов'язань Сторін, які випливають з таких угод і які не
перешкоджають іншим Сторонам здійснювати свої права чи виконувати
свої зобов'язання за цією Конвенцією.
Стаття 28
Зв'язок між Конвенцією та внутрішньодержавним
правом Сторін(1)
Жодне з положень цієї Конвенції не заважає Сторонам
застосовувати суворіші й детальніші правила порівняно з тими, які
передбачені в цій Конвенції, до програмних послуг, що транслює
телемовник, який підпадає, як уважається, під їхню юрисдикцію в
значенні статті 5.
Розділ XI
Заключні положення
Стаття 29
Підписання та набрання чинності(1)
1. Цю Конвенцію відкрито для підписання державами - членами
Ради Європи, іншими державами - учасницями Європейської культурної
конвенції ( 994_213 ) та Європейським Співтовариством. Вона
підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Ратифікаційні
грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на
зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.
2. Ця Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що
настає після закінчення тримісячного періоду від дати, на яку сім
держав, з яких не менше п'яти є членами Ради Європи, висловили
свою згоду на обов'язковість для них Конвенції відповідно до
положень попереднього пункту.
3. Будь-яка держава, під час підписання чи будь-коли до
набирання Конвенцією чинності стосовно цієї держави, може заявити
про те, що вона застосовуватиме Конвенцію тимчасово.
4. Стосовно будь-якої держави, згаданої в пункті 1, або
Європейського Співтовариства, які згодом висловлюватимуть свою
згоду на обов'язковість Конвенції для них, ця Конвенція набирає
чинності в перший день місяця, що настає після закінчення
тримісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної
грамоти або документа про прийняття чи затвердження.
Стаття 30
Приєднання держав, що не є членами Ради Європи
1. Після набирання чинності цією Конвенцією Комітет міністрів
Ради Європи, після консультацій з Договірними Державами, може
запропонувати приєднатися до цієї Конвенції будь-якій іншій
державі за рішенням, що ухвалюється більшістю голосів, що
передбачено в пункті "d" статті 20 Статуту Ради Європи
( 994_001 ), та одностайним голосуванням представників Договірних
Держав, які мають право засідати в Комітеті.
2. Стосовно будь-якої держави, що приєдналася до Конвенції,
Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після
закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання
документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи.
Стаття 31
Територіальне застосування
1. Будь-яка держава, під час підписання або здачі на
зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про
прийняття, затвердження чи приєднання, може визначити територію чи
території, до яких застосовуватиметься ця Конвенція.
2. Будь-яка держава може, будь-коли після цього заявою на
ім'я Генерального секретаря Ради Європи, поширити дію цієї
Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену в цій заяві.
Стосовно такої території Конвенція набирає чинності в перший день
місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати
отримання такої заяви Генеральним секретарем.
3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх
пунктів, може, стосовно будь-якої території, визначеної в цій
заяві, бути відкликана шляхом подання відповідного повідомлення на
ім'я Генерального секретаря. Відкликання набирає чинності в перший
день місяця, що настає після закінчення шестимісячного періоду від
дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.
Стаття 32
Застереження(1)
1. Під час підписання або подання ратифікаційної грамоти,
документа про прийняття, схвалення чи приєднання кожна Держава
може заявити, що вона залишає за собою право обмежувати
ретрансляцію на своїй території (лише настільки, наскільки вона не
відповідає національному законодавству) програмних послуг, що
містять рекламу алкогольних напоїв відповідно до правил,
передбачених у пункті 2 статті 15 цієї Конвенції.
Жодних інших застережень робити не можна.
2. Застереження, заявлене відповідно до попереднього пункту,
опротестуванню не підлягає.
3. Будь-яка Договірна Держава, що зробила застереження згідно
з пунктом 1, може повністю або частково відкликати його шляхом
подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря
Ради Європи. Відкликання набирає чинності з дати отримання такого
повідомлення Генеральним секретарем.
4. Сторона, що зробила застереження згідно з пунктом 1, не
може вимагати застосування цього положення будь-якою іншою
Стороною; однак, якщо її застереження є частковим або умовним,
вона може вимагати застосування цього положення в тому обсязі, в
якому вона сама його прийняла.
Стаття 33
Денонсація
1. Будь-яка Сторона може будь-коли денонсувати цю Конвенцію
шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального
секретаря Ради Європи.
2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що
настає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання
повідомлення Генеральним секретарем.
Стаття 34
Повідомлення(1)
Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам - членам
Ради Європи, іншим державам - учасницям Європейської культурної
конвенції ( 994_213 ), Європейському Співтовариству та будь-якій
державі, яка приєдналася або якій запропоновано приєднатися до
Конвенції, про:
а) будь-яке підписання;
b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти чи
будь-якого документа про прийняття, затвердження чи приєднання;
c) будь-яку дату набирання чинності цією Конвенцією
відповідно до положень статей 29, 30 і 31;
d) будь-яку доповідь, підготовлену відповідно до положень
статті 22;
e) будь-яку іншу дію, заяву, повідомлення чи сповіщення, які
стосуються цієї Конвенції.
На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином
на те вповноважені, підписали цю Конвенцію.
Учинено в м. Страсбург 5 травня 1989 року англійською та
французькою мовами, причому обидва тексти є автентичними, в одному
примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний
секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії Конвенції кожній
державі - члену Ради Європи, іншим державам - учасницям
Європейської культурної конвенції ( 994_213 ), Європейському
Співтовариству та будь-якій іншій державі, якій запропоновано
приєднатися до цієї Конвенції.

Додаток

Арбітраж

1. Будь-який запит про арбітраж повідомляється Генеральному
секретарю Ради Європи. У ньому зазначаються назва іншої сторони в
спорі та предмет спору. Генеральний секретар надсилає отриману
таким чином інформацію всім Сторонам цієї Конвенції.
2. У випадку спору між двома Сторонами, одна з яких є
державою - членом Європейського Співтовариства, яке саме є
Стороною, запит про арбітраж надсилається і державі-члену, і
Співтовариству, які спільно упродовж одного місяця після дати
отримання запиту повідомляють Генеральному секретарю про те, хто
буде стороною в спорі - чи держава-член, чи Співтовариство, або
держава-член і Співтовариство разом. За відсутності такого
повідомлення упродовж зазначеного проміжку часу держава-член і
Співтовариство вважаються однією стороною в спорі для цілей
застосування положень, що регулюють утворення й процедуру розгляду
арбітражного суду. Таке саме правило застосовується, якщо
держава-член і Співтовариство спільно виступають як сторона в
спорі. У випадках, передбачених у цьому пункті, одномісячний
період, установлений у викладеному нижче першому реченні пункту 4,
подовжується до двох місяців.
3. До складу арбітражного суду входять три члени: кожна зі
сторін у спорі призначає одного арбітра; призначені таким чином
два арбітри призначають за обопільною згодою третього арбітра,
який є головою арбітражного суду. Останній не може бути
громадянином жодної зі Сторін у спорі, мати постійне місце
проживання на території будь-якої із цих сторін, працювати в
жодній з них і не повинен мати попереднього відношення до справи
на будь-якій іншій посаді.
4. Якщо одна зі Сторін не призначила арбітра упродовж одного
місяця після повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи
запиту про арбітраж, він призначається на запит іншої Сторони
Головою Європейського суду з прав людини упродовж наступного
одномісячного періоду. Якщо Голова Суду цього зробити не може або
є громадянином однієї зі Сторін у спорі, таке призначення
здійснюється заступником Голови Суду або найстаршим за віком
присутнім суддею, який є присутнім і не є громадянином жодної зі
Сторін у спорі. Така сама процедура застосовується, якщо упродовж
одного місяця після призначення другого арбітра Голову
арбітражного суду не призначено.
5. Положення пунктів 3 і 4 застосовуються в разі необхідності
для заповнення будь-якої вакансії.
6. Дві чи більше Сторони, які за згодою визначають, що вони
мають спільні інтереси, призначають арбітра разом.
7. Сторони в спорі та Постійний комітет забезпечують
арбітражний суд усіма засобами, які необхідні для ефективного
арбітражного розгляду.
8. Арбітражний суд установлює свої правила процедури. Він
ухвалює рішення більшістю голосів своїх членів. Його рішення є
остаточним і має обов'язкову силу.
9. Рішення арбітражного суду повідомляється Генеральному
секретарю Ради Європи, який надсилає його усім Сторонам цієї
Конвенції.
10. Кожна Сторона в спорі несе витрати призначеного нею
арбітра; витрати іншого арбітра, а також інші витрати, пов'язані з
арбітражним розглядом, ці Сторони ділять порівну.
Примітки:
1. До тексту зміни внесено відповідно до положень Протоколу
(ETS No. 171) ( 994_090 ).
2. Статтю додано відповідно до положень Протоколу
(ETS No. 171) ( 994_090 ).
3. До заголовка зміни внесено відповідно до положень
Протоколу (ETS No. 171) ( 994_090 ).
4. Розділ додано відповідно до положень Протоколу
(ETS No. 171) ( 994_090 ).

Европейская конвенция
по трансграничному телевидению

Преамбула
Государства-члены Совета Европы и другие
Государства-участники Европейской Культурной Конвенции
( 994_213 ), подписавшие настоящую Конвенцию, Считая, что целью Совета Европы является достижение большего
единства между его членами в целях защиты и осуществления идеалов
и принципов, представляющих их общее наследие; Считая, что достоинство и равная ценность человеческой
личности являются важными элементами этих принципов; Считая, что свобода слова и информации, воплощенная в Статье
10 Конвенции о защите прав человека и основных свобод
( 995_004 ), представляет собой один из важнейших принципов
демократического общества и одно из основных условий его прогресса
и развития каждой человеческой личности; Вновь подтверждая свою приверженность принципам свободного
движения информации и идей и независимости телевещателей, которые
являются необходимой основой их телевещательной политики; Подтверждая значение телевещания для развития культуры и
свободного формирования взглядов в условиях защиты плюрализма и
равенства возможностей для всех демократических групп и
политических партий; Разделяя убеждение в том, что дальнейшее развитие технологии
информации и связи будет способствовать праву без учета границ
выражать, искать, получать и передавать информацию и идею вне
зависимости от их источника; Желая предоставлять расширяющийся круг выбора телепередач для
населения, укрепляя тем самым наследие Европы и развивая ее
аудиовизуальное творчество, и будучи преисполненными решимости
достичь этой культурной цели посредством усилий по расширению
выпуска и распространения высококачественных программ, осуществляя
тем самым надежды населения в политической, образовательной и
культурной областях; Признавая необходимость консолидации общих широких рамок
регулирования; Имея в виду Резолюцию N 2 и Декларацию 1-й Европейской
Министерской Конференции по политике средств массовой информации; Желая развивать принципы, воплощенные в действующих
Рекомендациях Совета Европы и принципах телевизионной рекламы, о
равенстве мужчин и женщин в средствах массовой информации, об
использовании спутникового теле- и радиовещания и о развитии
выпуска аудиовизуальной продукции в Европе, Договорились о нижеследующем:
Глава I
Общие положения
Статья 1
Цели
Настоящая Конвенция касается программ телевещания. Ее целью
является содействие, в отношении ее Участников, трансграничной
трансляции и ретрансляции телевизионных программ.
Статья 2
Употребление терминов
В целях настоящей Конвенции: а). "Трансляция" означает первоначальную передачу,
осуществляемую наземным передатчиком, по кабельному телевидению,
или со спутника любого вида, в закодированной или в
незакодированной форме телевизионных программ, принимаемых
населением. В нее не входит связь, осуществляемая в индивидуальном
порядке; б). "Ретрансляция" означает прием и одновременную передачу,
независимо от используемых технических средств, полных и
неизменных телевизионных программ, либо существенных частей таких
программ, транслируемых телевещателем для приема населением; в). "Телевещатель" означает физическое или юридическое лицо,
которое составляет телевизионные программы для приема их
населением и транслирует их, либо обеспечивает их трансляцию в
полной и неизменной форме третьим лицом; г). "Программа" означает все содержание единой службы вещания
данного телевещателя по смыслу предыдущего пункта; д). "Европейские аудиовизуальные произведения" означают
творческие работы, производство или совместное производство
которых контролируется Европейскими физическими или юридическими
лицами; е). "Реклама" означает публичное объявление с целью
содействия продаже, покупке или аренде товаров или услуг, развитию
общественного дела или идеи, либо достижению иного результата,
необходимого рекламодателю или самому вещателю, телевизионное
время для передачи которой было предоставлено за вознаграждение,
либо аналогичное встречное удовлетворение, либо использовалось
для продвижения собственных товаров или услуг; ж). "Телеторговля" означает публичное предложение с целью
возмездной поставки товаров или услуг, в том числе недвижимого
имущества, передачи прав и обязанностей; з). "Спонсорство" означает участие физического или
юридического лица, не занимающегося телевещанием или постановкой
аудиовизуальных произведений, в прямом или косвенном
финансировании программы с целью содействия известности имени,
торговой марки или имиджа этого лица.
Статья 3
Сфера применения
Настоящая Конвенция применяется к любым программам,
транслируемым либо ретранслируемым по кабельному телевидению, или
наземным передатчиком, или спутником непосредственно
организациями, находящимися под юрисдикцией Участника Конвенции,
либо с использованием технических средств, находящихся под
аналогичной юрисдикцией; при этом данные программы, кроме того,
должны приниматься прямо или косвенно в одном или более
Государстве-Участнике.
Статья 4
Свобода приема и ретрансляции
Участники обеспечивают свободу слова и информации в
соответствии со Статьей 10 Конвенции о защите прав человека и
основных свобод ( 995_004 ) и гарантируют свободу приема, а также
не ограничивают ретрансляцию на своей территории программ,
соответствующих положениям настоящей Конвенции.
Статья 5
Обязанности транслирующих Участников
1. Каждый транслирующий Участник гарантирует, что все
программы, транслируемые телевещателем, подпадающим под юрисдикцию
данного Участника, соответствуют положениям настоящей Конвенции. 2. В целях настоящей Конвенции под телевещателем, подпадающим
под юрисдикцию Участника, понимается: - телевещатель, основанный на территории транслирующего
Участника, согласно части 3 настоящей Статьи; - телевещатель, деятельность которого регулирует часть 4
настоящей Статьи. 3. В целях настоящей Конвенции телевещатель считается
основанным на территории транслирующего Участника (в дальнейшем -
Участника) в следующих случаях: а) головной офис телевещателя находится на территории данного
Участника и решения по составлению программ трансляции принимаются
на территории этого же Участника; б) если головной офис телевещателя находится на территории
одного Участника, а решения по составлению программ трансляции
принимаются на территории другого Участника, то телевещатель
считается основанным на территории того Участника, в котором
действует преобладающая часть работников, связанных с трансляцией
телепрограмм данного телевещателя; если преобладающая часть
работников, связанных с трансляцией телепрограмм данного
телевещателя, действует в равной степени на территории обоих
Участников, то телевещатель считается основанным в том Участнике,
на территории которого находится его головной офис; если
преобладающая часть работников, связанных с трансляцией
телепрограмм данного телевещателя не действует ни в одном из
данных Участников, то телевещатель считается основанным в том
Участнике, где была раньше произведена трансляция в соответствии с
нормативными актами данного Участника, презюмируя продолжение
устойчивой и эффективной связи с экономикой данного Участника; в) если головной офис телевещателя находится на территории
Участника, но решения по составлению программ вещания принимаются
в третьей стране, или наоборот, то телевещатель считается
основанным на территории данного Участника, при условии, что
преобладающая часть работников, связанных с трансляцией
телепрограмм данного вещателя, действует на территории этого
Участника. г) если при применении критериев части 3 Статьи 2 Директивы
97/36/ЕС от 19 июня 1997 г. Европейского Парламента и Совета
(изменяющей Директиву Совета 89/552/EEC ( 994_446 ), связанных с
координацией определенных положений, установленных в законе,
регулятивных или административных мер по отношению к телевещанию в
странах-Участниках, телевещатель был признан основанным на
территории страны Европейского Сообщества, то такой телевещатель
признается основанным на территории данного Участника и в значении
настоящей Конвенции. 4. Телевещатель, к которому не могут применяться положения
части 3, подпадает под юрисдикцию Участника, так называемого
передающего Участника в следующих случаях: а) если он использует частоту, предоставляемую Участником; б) если он даже не используя частоту, предоставляемую
Участником, использует спутниковые средства, принадлежащие
Участнику; в) если он даже не использует ни частоту, предоставляемую
Участником, ни спутниковые средства, принадлежащие Участнику, но
использует спутниковый ап-линк, предоставляемый Участником. 5. Если транслирующий Участник не может быть определен
согласно части 4 настоящей Статьи, то Постоянный Комитет должен
определить его статус согласно пункту (а) части 1 Статьи 21
настоящей Конвенции. 6. Положения настоящей Конвенции не распространяются на
телепрограммы, предназначенные для исключительного приема в
странах, не являющихся сторонами настоящей Конвенции, а также на
телепрограммы, которые не принимаются населением в одном или
нескольких Участниках.
Статья 6
Предоставление информации
1. Обязанности телевещателя должны быть четко и в достаточном
объеме определены в разрешении, выдаваемом компетентным органом
каждого Участника, либо в заключаемом с ним договоре, либо в ином
правовом акте. 2. Информация о телевещателе предоставляется компетентным
органом транслирующего Участника по требованию. Такая информация
должна как минимум включать имя или наименование, местопребывание
и статус телевещателя, имя юридического представителя, состав
капитала, характер, цель и порядок финансирования программ,
которые телевещатель предоставляет или намеревается предоставлять.
Глава II
Содержание программ
Статья 7
Обязанности телевещателя
1. Все элементы программ, их представление и содержание,
должны обеспечивать уважение к достоинству человеческой личности и
основным правам других людей. В частности, они не должны: а) быть непристойными и, в особенности, содержать
порнографию; б) чрезмерно выделять насилие или разжигать расовую
ненависть. 2. Все программы, которые могут нанести вред физическому,
умственному или нравственному развитию детей и подростков, не
должны транслироваться в тот период времени, когда они могут их
смотреть. 3. Телевещатель должен обеспечивать условия для того, чтобы в
новостях факты и события представлялись справедливо и поощрялось
свободное формирование мнений.
Статья 8
Право на ответ
1. Каждый транслирующий Участник обеспечивает возможность
любому физическому или юридическому лицу, независимо от его
гражданства или места проживания, осуществить право на ответ или
на поиск других соответствующих правовых или административных
средств защиты в отношении программ, транслируемых или
ретранслируемых вещателем или с помощью технических средств,
находящихся под его юрисдикцией по смыслу Статьи 5. В частности,
он обеспечивает сроки и другие мероприятия для эффективного
осуществления права на ответ. Эффективное осуществление этого
права, либо иных соответствующих правовых или административных
средств защиты, обеспечивается как в отношении сроков, так и его
возможностей. 2. В этих целях в ходе трансляции программы необходимо
указывать через определенные перерывы с помощью соответствующих
средств наименование самой программы, либо ведущего передачу
телевещателя.
Статья 9
Доступ населения к информации
Каждый Участник должен при необходимости предпринимать
правовые меры (такие как предоставление права краткого освещения
событий), к которым предъявляется повышенный общественный интерес,
в целях недопущения нарушения права населения на информацию
телевещателями, подпадающими под юрисдикцию данных Участников и
обладающих исключительными правами на трансляцию и ретрансляцию
данного события, согласно положениям Статьи 3.
Статья 9а
Доступ населения к событиям наибольшей значимости
1. Каждый Участник обладает правом предпринимать необходимые
меры для гарантирования того, чтобы телевещатель, находящийся в
пределах его юрисдикции, не транслировал на эксклюзивной основе
события, признанные в данном Участнике в качестве событий
наибольшей общественной значимости, таким образом, что
значительная часть населения данного Участника была бы лишена
возможности следить за их развитием в прямом эфире, либо в записи
по бесплатным телеканалам. Если он использует это право,
заинтересованный Участник может составить список событий, которые
по его мнению представляют наибольшую общественную значимость. 2. Участники должны обеспечить при помощи соответствующих
средств, учитывая при этом принципы Европейской Конвенции о защите
прав и свобод человека ( 995_004 ), а также государственных
конституций (там, где они существуют), недопущение того, что
телевещатель, находящийся в пределах их юрисдикции, будет
использовать свои эксклюзивные права, приобретенные после
вступления в силу Протокола о принятии поправок в Европейскую
Конвенцию о трансграничном телевидении ( 994_090 ), таким образом,
что значительная часть населения другого Участника лишится
возможности просмотра будущих событий, определенных этим другим
Участником для транслирования в режиме прямого эфира целиком или
частично, либо определенных им по объективным причинам к
представляющим общественный интерес, но предназначенным для показа
в записи, полностью или частично, по бесплатному телевидению, как
это указано в части 1 настоящей Статьи. Для этих целей существуют
следующие требования: а). Участник, принимающий меры согласно части 1 настоящей
Статьи, должен составить список имеющих либо не имеющих
национальный характер событий, представляющих особый общественный
интерес; б). Список должен быть составлен гласно, в разумные сроки и
не допускать различных толкований; в). Участник должен определить, следует ли демонстрировать
эти программы в прямом эфире, целиком или частично, либо
определить, в зависимости от объективных причин, необходимость
полной или частичной трансляции данных событий в записи с целью
удовлетворения общественного интереса; г). Меры, включаемые Участником в указанный список, должны
носить пропорциональный и подробный характер, с тем чтобы
предоставить возможность их использования другими Участниками; д). Участник, составляющий список таких событий, должен
предоставить его Постоянному Комитету вместе с извещением о
принимаемых мерах в сроки, установленные Постоянным Комитетом; е). Меры, предпринимаемые составляющим список Участником,
должны соответствовать указаниям Постоянного Комитета, упомянутым
в части 3 настоящей Статьи, и Постоянный Комитет должен дать
позитивное заключение относительно этих мер. Меры, урегулированные данной частью, должны применяться в
отношении лишь тех событий, которые публикуются Постоянным
Комитетом в ежегодном перечне, упомянутом в части 3 настоящей
Статьи, и лишь в отношении исключительных прав, приобретенных
после вступления в действие Протокола о поправках к настоящей
Конвенции. 3. Раз в год Постоянный Комитет должен: а) публиковать объединенный перечень включенных в список
событий и соответствующих мер, предложенных Участниками в
соответствии с пунктом (д) части 2 настоящей Статьи; б) разрабатывать принимаемые большинством в две трети его
членов указания в дополнение к тем правилам, которые упомянуты в
пунктах от (а) до (д) части 2 настоящей Статьи, в целях избежания
несоответствия между выполнением положений настоящей Статьи и
соответствующих правил ЕС.
Статья 10
Культурные цели
1. Каждый транслирующий Участник обеспечивает
соответствующими средствами, где это возможно, предоставление
телевещателями европейским программам большей части телевизионного
времени, исключая время, отводимое новостям, спортивным событиям,
играм, рекламе, передаче телетекста и телеторговле. Такая доля
времени обеспечивается прогрессивно на основе соответствующих
критериев с учетом информационных, образовательных, культурных и
развлекательных обязанностей телевещателя перед зрителями. 2. В случае разногласий между принимающим и транслирующим
Участниками о применении предыдущей части Статьи, по просьбе
одного из Участников можно обращаться в Постоянный Комитет с целью
получения его консультативного заключения по этому вопросу. Такие
разногласия не рассматриваются в арбитраже, предусмотренном в
Статье 26. 3. Участники обязуются совместно искать наиболее подходящие
средства и процедуры без дискриминации телевещателей для поддержки
развития производства Европейских программ, в особенности в
странах с низким аудиовизуальным производственным потенциалом или
с ограниченными языковыми районами. 4. Участники должны гарантировать, что телевещатели,
находящиеся в пределах их юрисдикции, будут транслировать
кинопроизведения только в сроки, оговоренные с правообладателями.
Статья 10а
Плюрализм средств массовой информации
Участники на основе сотрудничества и взаимопомощи, лежащей в
основе настоящей Конвенции, должны всеми возможными средствами
исключить возможность нарушения плюрализма средств массовой
информации в отношении программных услуг, транслируемых или
ретранслируемых телевещателем или иным физическим или юридическим
лицом, подпадающим под юрисдикцию данного Участника согласно
Статье 3.
Глава III
Реклама и телеторговля
Статья 11
Общие нормы
1. Все рекламные и телеторговые объявления должны быть
добросовестными и честными. 2. Реклама и телеторговля не должны вводить в заблуждение и
не должны наносить ущерба интересам потребителей. 3. Адресованная детям или использующая детей реклама и
телеторговля не должны причинять вред их интересам и должны
учитывать их особую восприимчивость. 4. Телеторговля не должна призывать несовершеннолетних
совершать сделки по покупке либо аренде товаров и услуг. 5. Рекламодатель не вправе редактировать содержание программ
или влиять на него.
Статья 12
Длительность рекламы и телеторговли
1. Доля всех видов телеторговли и рекламы, за исключением
телеторговых вставок, урегулированных частью 3 настоящей Статьи,
не должны превышать 20% времени ежедневных передач. Объем рекламы
не должен превышать 15% времени ежедневных передач. 2. Доля рекламы и телеторговли в течение одного часа передач
не должны превышать 20%. 3. Вставки, отведенные для телеторговых объявлений, на
каналах, не являющихся исключительно телеторговыми, должны
непрерывно длиться в течение как минимум 15 минут. Максимальное
количество таких вставок в течение одного дня не должно превышать
восьми. Они должны быть опознаваемы в качестве таковых с помощью
зрения или слуха. 4. В целях настоящей Статьи, рекламой не являются: - объявления самого телевещателя о собственных программах и
их производных; - объявления, сделанные в общественных интересах и
благотворительными организациями, передаваемые безвозмездно.
Статья 13
Форма и презентация рекламы и телеторговли
1. Реклама и телеторговля должны быть четко отличимы и
выделяться из ряда других видов программ с помощью зрения или
слуха. В принципе, они должны транслироваться блоками. 2. Не допускается реклама и телеторговля, воздействующие на
подсознание человека. 3. Не допускается скрытая реклама и телеторговля, в
частности, презентации товаров или услуг в программах, если это
делается в рекламных целях. 4. В рекламе и телеторговле нельзя представлять визуальный
образ или голос лиц, регулярно ведущих программы новостей и
текущих событий.
Статья 14
Размещение рекламы и телеторговли
1. Реклама и телеторговля помещаются в перерыве между
программами. При выполнении условий, указанных в частях 2-5
настоящей Статьи, рекламу и телеторговлю можно также помещать в
ходе передачи программ таким образом, чтобы не наносить ущерба
целостности и значимости программ и правам их владельцев. 2. В программах, состоящих из автономных частей, или в
спортивных программах и в аналогично построенных показах событий и
постановках, реклама и телеторговля помещается только в
промежутках между частями и в перерывах. 3. Трансляция аудиовизуальных произведений, таких как
художественные кинофильмы и телефильмы (за исключением серий,
сериалов, легких развлекательных программ и документальных
фильмов), при условии их продолжительности свыше сорока пяти
минут, может прерываться один раз после каждого периода в сорок
пять минут. Допускается дальнейшее прерывание, если их
продолжительность превышает не менее чем на 20 минут два или более
полных сорокопятиминутных периода. 4. В случае прерывания для рекламы или телеторговли программ,
не подпадающих под действие части 2, между каждой последовательной
рекламной паузой должен пройти период не менее чем в 20 минут. 5. Рекламу и телеторговлю нельзя включать в любые передачи
религиозных служб. Программы новостей и текущих событий,
документальные фильмы, религиозные и детские программы
продолжительностью менее чем тридцать минут не должны прерываться
для рекламы или телеторговли. Если их длительность составляет
тридцать или более минут, то на них распространяются положения
предыдущих пунктов.
Статья 15
Реклама определенных товаров и телеторговля ими
1. Не допускается реклама и телеторговля табачными изделиями. 2. Реклама и телеторговля алкогольными напитками всех типов
должна соответствовать следующим правилам: а) она не должна адресоваться непосредственно
несовершеннолетним, и лица, участвующие в рекламе или телеторговле
алкогольными напитками, не должны выглядеть несовершеннолетними; б) в ней нельзя связывать потребление алкоголя с физической
работой или вождением автомобиля; в) в ней нельзя утверждать, что алкоголь имеет лечебные
свойства или что он является стимулирующим или успокоительным
средством, либо средством разрешения личных проблем; г) в ней нельзя поощрять неумеренное потребление алкоголя или
представлять воздержание или умеренность в отрицательном свете; д) в ней нельзя уделять особое внимание содержанию алкоголя в
напитках. 3. Не разрешается реклама лекарств и способов лечения,
которые в транслирующем Государстве-Участнике можно получать
только по рецепту врача. 4. Реклама всех других лекарств и способов лечения должна
четко выделяться в качестве таковой, быть честной, правдивой и
поддаваться проверке и соблюдать требования о защите человека от
причинения вреда. 5. Не допускается телеторговля по отношению к лекарствам и
способам лечения.
Статья 16
Реклама и телеторговля, направленные специально на одного
Участника
1. Для того, чтобы не допустить нарушения конкуренции и
угрозы телевизионной системы Участника, реклама и телеторговля,
специально и с определенной частотой адресованные зрительской
аудитории одного Участника, не являющегося транслирующим
Участником, должны соответствовать правилам телевизионной рекламы
и телеторговли этого Участника. 2. Положения предыдущего пункта не применяются в случае,
если: а) такие правила проводят дискриминацию между рекламой и
телеторговлей, транслируемыми непосредственно организациями,
находящимися под юрисдикцией этого Участника, или с помощью
технических средств, находящихся под аналогично юрисдикцией, с
одной стороны, и рекламой и телеторговлей, транслируемыми
организациями, находящимися под юрисдикцией этого Участника, или с
помощью технических средств, находящихся под аналогично
юрисдикцией,- с другой; либо если б) данные Участники заключили двусторонние или многосторонние
соглашения в этой области.
Глава IV
Спонсорство
Статья 17
Общие правила
1. Если программа или серия программ спонсируются полностью
или частично, это должно быть четко указано в титрах в начале
и/или в конце программы. 2. Ни при каких обстоятельствах спонсор не вправе влиять на
содержание и время передачи своей программы таким образом, чтобы
это затрагивало ответственность и редакторскую независимость
телевещателя в отношении таких программ. 3. Спонсируемые программы не должны поощрять продажу, покупку
или аренду товаров или услуг спонсора или третьего лица, в
особенности посредством специальных содействующих их реализации
упоминаний об этих товарах или услугах в таких программах.
Статья 18
Запрещенное спонсорство
1. Спонсорами программ не могут быть физические или
юридические лица, главным предметом деятельности которых является
изготовление или продажа товаров, либо предоставление услуг,
реклама которых запрещена на основании Статьи 15. 2. Компании, чью основную деятельность среди прочего
составляет производство или продажа лекарств и предоставление
медицинских услуг, могут являться спонсорами, содействуя
продвижению своего наименования либо образа, за исключением любой
ссылки на лекарства или конкретные медицинские услуги,
предоставляемые в транслирующем Участнике только по предписанию
врача. 3. Не допускается спонсорство программ новостей и текущих
событий.
Глава IVа
Программы, предназначенные исключительно
для саморекламы телеторговли
Статья 18а
Программы, предназначенные исключительно для саморекламы
1. Положения данной Конвенции должны применяться с
необходимыми поправками к программам, предназначенным
исключительно для саморекламы. 2. Остальные формы рекламы в рамках таких программ
устанавливаются согласно положениям частей 1 и 2 Статьи 12.
Статья 18б
Программы, предназначенные исключительно для телеторговли
1. Положения данной Конвенции должны применяться с
необходимыми поправками к программам, предназначенным
исключительно для телеторговли. 2. Остальные формы рекламы в рамках таких программ
устанавливаются согласно положениям части 1 Статьи 12. Часть 2
Статьи 12 не применяется.
Глава V
Взаимопомощь
Статья 19
Сотрудничество между Участниками
1. Участники обязуются оказывать друг другу взаимопомощь с
целью осуществления настоящей Конвенции. 2. Для этого: а) каждое Договаривающееся Государство назначает один или
более органов, наименование и адрес каждого из которых оно
сообщает Генеральному секретарю Совета Европы во время
депонирования своей ратификационной грамоты или документа о
принятии, утверждении или присоединении; б) каждое Договаривающееся Государство, назначившее более
одного органа, определяет в своем сообщении на основании пункта
(а) компетенцию каждого органа. 3. Назначенный Участником орган должен: а) предоставлять информацию, предусмотренную в пункте 2
Статьи 6 настоящей Конвенции; б) предоставлять информацию по требованию назначенных другими
участниками органов о своем внутригосударственном законодательстве
и практике в сфере регулирования настоящей Конвенции; в) сотрудничать с назначенными другими участниками органами,
когда это необходимо и, в особенности, когда это повышает
эффективность мер, предпринимаемых для осуществления настоящей
Конвенции; г) рассматривать любые затруднения, возникающие при
применении настоящей Конвенции, доводимые до его сведения
назначенным Участником органом.
Глава VI
Постоянный комитет
Статья 20
Постоянный Комитет
1. В целях настоящей Конвенции создается Постоянный Комитет. 2. Каждый Участник может быть представлен в Постоянном
Комитете одним или более делегатами. Каждая делегация имеет один
голос. В сфере своей компетенции Европейское Сообщество
осуществляет свое право голоса количеством голосов, равным числу
своих Государств-членов, которые являются Участниками настоящей
Конвенции; Европейское Сообщество не голосует в тех случаях, когда
соответствующие Государства-члены Сообщества осуществляют свое
право голоса и наоборот. 3. Любое Государство, упомянутое в пункте 1 Статьи 29, не
являющееся Участником настоящей Конвенции, может быть представлено
в Постоянном Комитете наблюдателем. 4. При осуществлении своих функций Постоянный Комитет может
запрашивать мнение экспертов. По своей собственной инициативе или
по требованию заинтересованного органа он вправе предлагать любой
международной или национальной, правительственной или
неправительственной организации, обладающей технической
квалификацией в сфере регулирования настоящей Конвенции, быть
представленной своим наблюдателем на одном или на части одного из
его заседаний. 5. Заседания Постоянного Комитета созываются Генеральным
секретарем Совета Европы. Его первое заседание проводится в
течение шести месяцев после даты вступления Конвенции в силу. В
дальнейшем он собирается на заседания по требованию одной трети
Участников или Комитета Министров Совета Европы, либо по
инициативе Генерального секретаря Совета Европы в соответствии с
положениями пункта 2 Статьи 23, или по требованию одного или более
Участников в соответствии с положениями пункта (в) части 1 Статьи
21 и части 2 Статьи 25. 6. Кворум для проведения заседания Постоянного Комитета
образует большинство Участников. 7. С учетом положений пункта (б) части 3 Статьи 9а и части 3
Статьи 23 решения Постоянного Комитета принимаются большинством в
три четверти голосов присутствующих членов Комитета. 8. Постоянный Комитет принимает свой собственный Регламент с
учетом положений настоящей Конвенции.
Статья 21
Функции Постоянного Комитета
1. Постоянный Комитет отвечает за применение настоящей
Конвенции. Он может: а) давать рекомендации Участникам о применении Конвенции; б) предлагать внесение изменений в Конвенцию и рассматривать
предложенные изменения в соответствии с положениями Статьи 23; в) по просьбе одного или более Участников рассматривать
вопросы, касающиеся толкования Конвенции; г) делать все возможное для обеспечения дружественного
разрешения разногласий, передаваемых ему в соответствии с
положениями Статьи 25; д) давать рекомендации Комитету Министров в отношении
Государств, не упоминающихся в части 1 Статьи 29, которым
предлагается присоединиться к настоящей Конвенции; е) высказывать мнение относительно злоупотребления правами,
согласно положениям пункта (в) части 2 Статьи 24а. 2. Помимо этого, Постоянный Комитет должен: а) составлять указания согласно пункту (б) части 3 Статьи 9а
во избежание разногласий между исполнением положений настоящей
Конвенции в отношении доступа населения к событиям наибольшей
общественной значимости и соответствующих положений ЕС; б) представлять мнение по поводу мер, предпринимаемых
Участниками, составившими список событий, представляющих
наибольшее общественное значение в соответствии с частью 2 Статьи
9а; в) публиковать раз в год объединенный перечень таких событий
и мер их обеспечения, установленных Участниками в соответствии с
частью 2 Статьи 9а.
Статья 22
Доклады Постоянного Комитета
После каждого заседания Постоянный Комитет пересылает
Участникам и Комитету Министров Совета Европы доклад о проходивших
дискуссиях и принятых решениях.
Глава VII
Поправки
Статья 23
Поправки
1. Любой Участник может предлагать внесение поправок в
настоящую Конвенцию. 2. О любом предложении о внесении поправок дается уведомление
Генеральному секретарю Совета Европы, который сообщает о нем
Государствам-членам Совета Европы, другим Государствам-участникам
Европейской культурной конвенции ( 994_213 ), Европейскому
Сообществу и любому Государству - не члену Совета Европы, которое
присоединилось к Конвенции, или которому было предложено
присоединиться к ней в соответствии с положениями Статьи 30.
Генеральный секретарь Совета Европы созывает заседание Постоянного
Комитета не ранее чем через два месяца после сообщения о таком
предложении. 3. Постоянный Комитет рассматривает любые предлагаемые
поправки и представляет текст, принятый большинством в три
четверти членов Постоянного Комитета, на утверждение Комитету
Министров. После его утверждения текст пересылается Участникам для
принятия. 4. Любые внесенные поправки вступают в силу на тридцатый день
после того, как все Участники сообщат Генеральному секретарю о
своем принятии поправок. 5. Однако, Комитет Министров может, после консультации с
Постоянным Комитетом, решить, что поправки должны вступить в силу
по истечении 2 лет со дня их открытия к принятию, если Участник не
сообщил Генеральному секретарю Совета Европы о своих возражениях
относительно их вступления в силу. Если такое сообщение
подтверждается, поправки вступают в силу в первый день месяца
после получения формального согласия Участника на их принятие. 6. Если поправка была одобрена Комитетом Министров, но еще не
вступила в силу в соответствии с частями 4 и 5 настоящей Статьи,
государство или ЕС не могут выражать свое согласие быть связанными
рамками Конвенции, не подтверждая в то же время поправку.
Глава VIII
Заявления о нарушении Конвенции
Статья 24
Заявления о нарушении Конвенции
1. В случае, если Участник обнаруживает нарушение настоящей
Конвенции, он сообщает об этом нарушении транслирующему Участнику,
и оба Участника стараются разрешить эту проблему на основе
положений Статей 19, 25 и 26. 2. Если заявляемое нарушение имеет явный и серьезный
характер, приводит к возникновению важных государственных проблем
и затрагивает положения Статьи 7, части 1 или 2; Статьи 12; Статьи
13, первое предложение части 1; Статей 14 или 15, части 1 или 3, и
если нарушение продолжается в течение двух недель после такого
сообщения, то принимающий Участник вправе временно приостановить
ретрансляцию программы, нарушающей Конвенцию. 3. Во всех других случаях заявляемых нарушений, за
исключением предусмотренных в части 4, принимающий Участник вправе
временно приостановить ретрансляцию нарушающей Конвенцию программы
через восемь месяцев после сообщения об этом, если заявляемое
нарушение продолжается. 4. Временное приостановление ретрансляции не допускается в
случае заявления о нарушениях части 3, 8, 9 или 10 Статьи 7.
Статья 24а
Заявления о злоупотреблении правами,
урегулированными настоящей Конвенцией
1. Если программа телевещателя полностью или главным образом
создана на территории Участника, юрисдикция которого не
распространяется на телевещателя ("принимающий Участник"), а
телевещатель нарушает нормы настоящей Конвенции, причем данное
нарушение подпадает под юрисдикцию данного Участника, то в данном
случае имеется факт злоупотребления правом. 2. В случаях, если данное злоупотребление предполагается
Участником, то применяется следующая процедура: а) затронутые Участники должны попытаться прийти ко взаимному
соглашению по урегулированию; б) если они не смогут его достичь в течение трех месяцев,
передающий Участник должен направить материалы спора Постоянному
Комитету; в) рассмотрев точки зрения затронутых Участников, Постоянный
Комитет должен в течение шести месяцев по получении материалов
спора высказать мнение по поводу факта злоупотребления правом и
сообщить об этом затронутым Участникам. 3. Если Постоянный Комитет решил, что злоупотребление правом
имело место, то Участник, под чью юрисдикцию подпадает
телевещатель, должен принять все меры по прекращению данного
злоупотребления и по выполнении проинформировать об этом
Постоянный Комитет. 4. Если Участнику, под чью юрисдикцию телевещатель
презюмируется подпадающим, не удалось провести в жизнь меры,
указанные в части 3 настоящей Статьи в течение шести месяцев, то
заинтересованные Участники могут начать арбитражный процесс
согласно части 2 Статьи 26 и положениям Приложения. 5. Принимающий Участник не должен предпринимать никаких мер
против такого телевещателя до окончания арбитражного
разбирательства. 6. Любые меры, предложенные либо предпринимаемые согласно
положениям настоящей Статьи, должны соответствовать Статье 10
Конвенции о защите прав и свобод человека ( 995_004 ).
Глава IX
Разрешение споров
Статья 25
Примирение
1. В случае разногласий в отношении применения настоящей
Конвенции заинтересованные стороны должны стремиться к их
дружественному разрешению. 2. Если нет возражений ни у одной из сторон, Постоянный
Комитет может рассмотреть этот вопрос, предоставив себя в
распоряжение заинтересованных сторон с целью достижения
скоротечного удовлетворительного решения и, в случае
необходимости, составить консультативное заключение по нему. 3. Каждая из заинтересованных сторон обязуется предоставлять
без промедления Постоянному Комитету всю необходимую информацию и
средства обслуживания для выполнения его функций на основании
предыдущего пункта.
Статья 26
Арбитраж
1. Если заинтересованные стороны не в состоянии разрешить
спор в соответствии с положениями Статьи 25, то с общего согласия
они могут передать его в арбитраж, порядок работы которого
предусматривается в приложении к настоящей Конвенции. При
отсутствии такого соглашения спор может быть передан в арбитраж по
требованию одной из сторон в течение шести месяцев после первого
требования начать процедуру примирения. 2. Любой Участник может в любое время заявить, что он
признает обязательным ipso facto и без специального соглашения с
любым другим Участником о принятии на себя такого же обязательства
обращение в арбитраж, предусматриваемое в приложении к настоящей
Конвенции.
Глава X
Другие международные соглашения и внутригосударственное
законодательство участников
Статья 27
Другие международные соглашения и договоренности
1. Участники, являющиеся членами Европейского Сообщества, в
своих взаимоотношениях применяют правовые нормы Сообщества и
поэтому соблюдают правила настоящей Конвенции только в тех
случаях, когда отсутствует правовая норма Сообщества, регулирующая
данный вопрос. 2. Настоящая Конвенция никоим образом не препятствует
Участникам заключать международные соглашения, дополняющие или
развивающие ее положения, либо расширяющие сферу ее применения. 3. В случае двусторонних соглашений настоящая Конвенция не
изменяет прав и обязанностей Участников, которые вытекают из таких
соглашений и которые не затрагивают осуществление другими
Участниками их прав или выполнение их обязанностей по настоящей
Конвенции.
Статья 28
Соотношение между Конвенцией и внутренним
законодательством Участников
Настоящая Конвенция никоим образом не препятствует Участникам
применять более строгие или более детализованные правила, чем
предусмотренные в настоящей Конвенции для регулирования программ,
которые транслируются непосредственно организациями, находящимися
под юрисдикцией Участника Конвенции, или с использованием
технических средств, находящихся под аналогичной юрисдикцией по
смыслу Статьи 5.
Глава XI
Заключительные положения
Статья 29
Подписание и вступление в силу Конвенции
1. Настоящая Конвенция открыта для подписания
Государствами-членами Совета Европы, другими
Государствами-участниками Европейской культурной конвенции
( 994_213 ) и Европейского Сообщества. Она подлежит ратификации,
принятию или утверждению. Ратифицированные грамоты и документы о
принятии или утверждении депонируются у Генерального секретаря
Совета Европы. 2. Настоящая Конвенция вступает в силу в первый день
следующего месяца по истечении трехмесячного срока после даты, в
которую семь Государств, из которых не менее пяти Государств
являются членами Совета Европы, признали обязательность для них
Конвенции в соответствии с положениями предыдущей части. 3. Во время подписания или в более позднюю дату до вступления
настоящей Конвенции в силу в отношении этого Государства оно может
заявить о временном применении Конвенции. 4. В отношении любого упомянутого в части 1 Государства, или
Европейского Сообщества, которые впоследствии выражают свое
согласие на обязательность для них настоящей Конвенции, она
вступает в силу в первый день следующего месяца по истечении
трехмесячного срока после даты депонирования ратификационной
грамоты или документа о принятии или утверждении.
Статья 30
Присоединение к Конвенции Государств -
не членов Совета Европы
1. После вступления в силу настоящей Конвенции Комитет
Министров Совета Европы, после консультации с Договаривающимися
Государствами, может предложить любому другому Государству
присоединиться к Конвенции посредством решения, принимаемого
большинством голосов, предусмотренным в Статье 20 Статута Совета
Европы ( 994_001 ), и всеми голосами представителей
Договаривающихся Государств, правомочных заседать в Комитете. 2. В отношении любого присоединившегося Государства настоящая
Конвенция вступает в силу в первый день следующего месяца по
истечении трехмесячного срока после даты депонирования документа о
присоединении у Генерального секретаря Совета Европы.
Статья 31
Территориальное применение Конвенции
1. Во время подписания или депонирования своей
ратификационной грамоты или документа о принятии, утверждении или
присоединении любое Государство может определить территорию или
территории, к которым применяется настоящая Конвенция. 2. Любое Государство может в более позднюю дату посредством
декларации, адресованной Генеральному секретарю Совета Европы,
распространить применение Конвенции на любую другую указанную в
декларации территорию. В отношении такой территории Конвенция
вступает в силу в первый день следующего месяца по истечении
трехмесячного срока после даты получения такой декларации
Генеральным секретарем. 3. Любая сделанная на основании двух предыдущих пунктов
декларация может быть отозвана в отношении любой указанной в ней
территории путем уведомления в адрес Генерального секретаря. Отзыв
вступает в силу в первый день следующего месяца по истечении
шестимесячного срока после даты получения Генеральным секретарем
такого уведомления.
Статья 32
Оговорка
1. Во время подписания или депонирования своей
ратификационной грамоты или документа о принятии, утверждении или
присоединении любое Государство может заявить, что оно оговаривает
за собой право в соответствии с правилами, предусмотренными в
части 2 Статьи 15 настоящей Конвенции, ограничивать на своей
территории ретрансляцию программ, содержащих рекламу алкогольных
напитков, но только в той мере, в какой она не соответствует его
внутреннему законодательству. Иные оговорки не допускаются. 2. Оговорка, сформулированная в соответствии с предыдущим
пунктом, не может быть предметом возражения. 3. Любое Договаривающееся Государство, сделавшее оговорку на
основании части 1, может полностью или частично снять ее
посредством уведомления в адрес Генерального секретаря Совета
Европы. Снятие оговорки вступает в силу с даты получения такого
уведомления Генеральным секретарем. 4. Участник, сделавший оговорку согласно части 1 настоящей
Статьи, не может требовать применения этого положения любым другим
Участником; однако, это возможно, если его оговорка носит
частичный или условный характер, и только в той части, в которой
она была им самим принята.
Статья 33
Денонсация
1. Любой Участник может в любое время денонсировать настоящую
Конвенцию посредством уведомления, адресованного Генеральному
секретарю. 2. Такая денонсация вступает в силу в первый день следующего
месяца по истечении шестимесячного срока после даты получения
уведомления Генеральным секретарем.
Статья 34
Уведомления
Генеральный секретарь Совета Европы уведомляет
Государства-члены Совета Европы, другие Государства-Участники
Европейской Культурной Конвенции ( 994_213) и любое Государство,
которое присоединилось к Конвенции, о: а) любом подписании Конвенции; б) депонировании любой ратификационной грамоты или документа
о принятии, утверждении или присоединении; в) любой дате вступления настоящей Конвенции в силу в
соответствии с положениями Статей 29, 30 и 31; г) любом докладе, составленном в соответствии с положениями
Статьи 22; д) любом другом акте, декларации, уведомлении или сообщении,
касающемся настоящей Конвенции.
В удостоверение чего нижеподписавшиеся, в должной форме
уполномоченные на это, подписали настоящую Конвенцию.
Совершено в городе Страсбурге, мая 5-го дня 1989 года, на
английском и французском языках, при этом оба текста являются
равно аутентичными, в одном экземпляре, который должен будет
храниться в архиве Совета Европы. Генеральный секретарь Совета
Европы, пересылает заверенные копии каждому Государству-члену
Совета Европы пересылает копии каждому Государству-члену Совета
Европы, другим Государствам-участникам Европейской Культурной
Конвенции ( 994_213 ), Европейского Сообщества и любому другому
Государству, которому было предложено присоединиться к настоящей
Конвенции.

Приложение
Арбитраж
1. О требовании обращения в арбитраж необходимо давать
уведомление Генеральному секретарю Совета Европы. В нем
указываются наименование другой стороны в споре и предмет спора.
Генеральный секретарь пересылает полученную таким образом
информацию всем Участникам настоящей Конвенции. 2. В случае спора между двумя Участниками, один из которых
является Государством-членом Европейского Сообщества, поскольку
последнее само является Участником, требование об обращении в
арбитраж должно быть адресовано как Государству-члену Сообщества,
так и Сообществу, которые совместно уведомляют Генерального
секретаря в течение одного месяца после получения такого
требования о том, кто станет стороной в споре, Государство-член
Сообщества или Сообщество, либо совместно Государство-член
Сообщества и Сообщество. При отсутствии такого уведомления в
течение вышеуказанного срока Государство-член Сообщества и
Сообщество считаются одной стороной в споре в целях применения
положений, регулирующих формирование состава арбитража и порядок
арбитражного разбирательства. В случае, если Государство-член
Сообщества и Сообщество совместно объявляет себя стороной в споре,
применяются те же правила. В случаях, предусмотренных в этой
части, установленный в части 4 срок в один месяц продлевается в
дальнейшем до двух месяцев. 3. В состав арбитражного суда входят три арбитра: по одному
от каждой из сторон; назначенные таким образом два арбитра
выбирают с общего согласия третьего арбитра, который становится
председателем арбитражного суда. Он не должен быть гражданином ни
одной из сторон в споре и иметь постоянное местожительство на
территории любой из сторон и работать по найму для какой-либо из
них и не должен иметь никакого отношения ни в каком качестве к
данному делу. 4. Если одна из сторон не назначает арбитра в течение одного
месяца после уведомления о таком требовании Генеральным секретарем
Совета Европы, он назначается по требованию другой стороны
Председателем Европейского Суда по правам человека в течение
следующего срока в один месяц. Если Председатель Суда не может
этого сделать или является гражданином одной из сторон в споре, то
такое назначение производится Вице-председателем суда или старшим
по возрасту судьей членом Суда, который находится на месте и не
является гражданином одной из сторон в споре. Если в течение
одного месяца после назначения второго арбитра Председатель
арбитражного суда не будет назначен, то применяется та же
процедура. 5. Положения частей 3 и 4, в зависимости от случая,
применяются с целью заполнения любой вакансии. 6. Две или более стороны, которые с общего согласия
устанавливают свой общий интерес, назначают арбитра совместно. 7. Стороны в споре и Постоянный Комитет обеспечивают
арбитражный суд всеми средствами обслуживания, необходимыми для
эффективного проведения арбитражного разбирательства. 8. Арбитражный суд принимает свой собственный Регламент.
Решения принимаются большинством голосов членов суда. Арбитражное
решение является окончательным и обязательным для обеих сторон, 9. Решение арбитражного суда передается Генеральному
секретарю Совета Европы, который рассылает его всем Участникам
настоящей Конвенции. 10. Каждая из сторон в споре оплачивает расходы назначенного
ею арбитра; стороны оплачивают в равных долях расходы другого
арбитра, а также все расходы на проведение арбитража.
Сноска: Европейская конвенция по трансграничному телевидению
была открыта Комитетом министров Совета Европы для подписания 5
мая 1989 года и вступила в силу 1 мая 1993 года. Комитет министров
утвердил 9 сентября 1998 года протокол ( 994_090 ), вносящий
изменения в ее текст. С ним теперь должны официально согласиться
участники Конвенции, после чего, но не позднее 1 октября 2000
года, он вступает в силу. Если участник Конвенции не заявит о
своем категорическом протесте против предложенных изменений до 1
января 1999 года, процесс вступления в силу примет автоматический
характер и о новой редакции Конвенции можно будет говорить как о
свершившемся факте.
Центр "Право и средства массовой информации"



вгору