Директива Ради 96/29/Євратом встановлює основні стандарти безпеки для захисту здоров'я працівників та [...]
Європейський Союз; Директива, Міжнародний документ від 13.05.199696/29/Євратом
Документ 994_491, поточна редакція — Прийняття від 13.05.1996
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                   Директива Ради 96/29/Євратом 
встановлює основні стандарти безпеки для захисту здоров'я
працівників та населення від небезпеки, що виникає
від іонізуючої радіації
від 13 травня 1996 року

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, Беручи до уваги договір про утворення європейського
співтовариства з атомної енергії ( 994_027 ), а саме статті 31 та
32 договору, Беручи до уваги пропозиції Комісії, сформульовані після
отримання висновків групи осіб, призначених Науково-технічним
Комітетом з числа наукових експертів держав-членів, Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (1), Беручи до уваги висновок Економічного та Соціального Комітету
(2), _______________
(1) Офіційних журнал (далі OJ) N C 128, 9.5.1994 рік, p. 209
(2) OJ N C 108, 19.4.1993 рік, p. 48
Враховуючи, що стаття 2b договору ( 994_027 ) передбачає
створення єдиних основних стандартів безпеки для захисту здоров'я
працівників та населення; Враховуючи, що стаття 30 договору ( 994_027 ) визначає
"основні стандарти" для захисту здоров'я працівників та населення
від небезпеки, що виникає від іонізуючої радіації як: (a) максимально дозволені дози, що є відповідними адекватному
рівню безпеки;
(b) максимально дозволені рівні опромінення та забруднення; (c) фундаментальні принципи, що регулюють медичний контроль
за здоров'ям працівників;
Враховуючи, що стаття 33 договору вимагає від кожної
держави-члена встановлювати відповідні положення, або шляхом
законодавства, постанови або адміністративної дії, забезпечувати
відповідність основним стандартам, які були встановлені, та
здійснювати необхідні заходи, спрямовані на навчання, освіту та
професіональне навчання; Враховуючи, що з метою виконання таких задач Співтовариство
встановило основні стандарти вперше у 1959 році відповідно до
статті 218 договору ( 994_027 ) за допомогою Директив від 2 лютого
1959 року, які встановлюють основні стандарти з захисту здоров'я
працівників та населення від небезпеки, що виникає від іонізуючої
радіації (3); враховуючи, що до Директив були внесені поправки у
1962 році Директивою від 6 березня 1962 року (4), у 1966 році -
Директивою 66/45/Єратом (7), у 1980 році Директивою 80/836 Євратом
(8), та у 1984 році Директивою 84/467/Єратом (9); _______________
(3) OJ N 11, 20.2.1959 рік, p. 221/59.
(4) OJ N 57, 6.7.1962 рік, p. 1633/62.
(7) OJ N L 83, 3.4.1979 рік, p. 18.
(8) OJ N L 246, 17.9.1980 рік, p. 1.
(9) OJ N L 265, 5.10.1984 рік, p. 4.
Враховуючи, що основні стандарти Директив були доповнені
Директивою Ради 84/466/Євратом від 3 вересня 1984 року, що
встановлює основні заходи з радіаційного захисту осіб, які
проходять медичне обстеження або лікування (10); Рішенням Ради
87/600/Євратом від 14 грудня 1987 року про заходи Співтовариства
щодо своєчасного обміну інформацією в разі радіологічної аварії
(11); Постановою Ради (Євратом) N 3954/87 від 22 грудня 1987 року,
що встановлює максимально дозволені рівні радіоактивного
забруднення продуктів харчування та кормів після ядерної аварії
або будь-якої іншої радіологічної аварії (12); Директивою Ради
89/618 /Євратом від 29 листопада 1989 року щодо інформування
громадськості про застосування заходів захисту здоров'я та
здійснення дій, в разі радіологічної аварії ( 994_258 ) (13);
Директивою Ради 90/641/Євратом від 4 грудня 1990 року про
експлуатаційний захист зовнішніх працівників від ризику
опромінення іонізуючою радіацією під час здійснення діяльності у
контрольованих зонах (14); Директивою Ради 92/3/Євратом від 3
лютого 1992 року про нагляд та контроль за перевезенням РАВ між
державами-членами на територію та з території Співтовариства
( 994_364 ) (15); та Постановою Ради (Євратом) N 1493/93 від 8
червня 1993 року про перевезення радіоактивних речовин між
державами-членами (16); _______________
(10) OJ N L 265, 5.10 1984 рік, p. 1.
(11) OJ N L 371, 30.12.1987 рік, p. 76.
(12) OJ N L 371, 30.12.1987 рік, p.11. До Постанови внесено
поправки Постановою (13) (Євратом) N 2218/89 (OJ N L 211,
22.7.1989 рік, p. 19). (13) OJ N L 357, 7.12.1989 рік, p. 31. (14) OJ N L 349, 13.12.1990 рік, p. 21. До Директиви внесено
зміни актом Приєднання від 1994 року.
(15) OJ N L 35, 12.2.1992 рік, p. 24. (16) OJ N L 148, 19.6.1993 рік, p. 1.
Враховуючи, що розвиток наукових знань відносно радіаційного
захисту, а саме як вказано у рекомендації N 60 Міжнародної комісії
з радіаційної безпеки, створює відповідну основу для перегляду
основних стандартів та їх формулювання у новому законодавчому
інструменті; Враховуючи, що основні стандарти є особливо важливими щодо
ризиків іонізуючої радіації відносно інших Директив, що стосуються
інших видів ризиків, і важливо досягти успіхів у застосуванні їх у
єдиний спосіб у Співтоваристві; Враховуючи, що бажано взяти до уваги в межах основних
стандартів, діяльність або роботу, які можуть привести до значного
підвищення рівня опромінення працівників та населення, і якими, з
точки зору радіаційного захисту, не можна ігнорувати, в результаті
впливу іонізуючої радіації від штучних радіаційних джерел або
природних радіаційних джерел, а також забезпечення відповідного
захисту у випадках втручання; Враховуючи, що з метою забезпечення відповідності основним
стандартам, від держав-членів вимагається подавати певну
діяльність, пов'язану з небезпекою іонізуючої радіації, до системи
звітності та попереднього дозволу або для заборони певної
діяльності; Враховуючи, що система радіаційного захисту діяльності має
продовжувати засновуватися на принципах обгрунтування опромінення,
оптиматизації захисту та обмеження дози; оскільки, обмеження доз
повинні бути незмінними, беручи до уваги певну ситуацію різних
груп опромінених осіб, такі як працівники, стажери, студенти та
населення; Враховуючи, що експлуатаційний захист опромінених
працівників, стажерів та студентів вимагає реалізації заходів на
робочому місці; оскільки ці заходи повинні включати попередню
оцінку такої небезпеки, класифікацію робочих місць та працівників,
моніторинг зон і робочих умов та медичний контроль; Враховуючи, що слід вимагати від держав-членів визначати
діяльність, яка становить значно високі рівні опромінення для
працівників або населення, в результаті впливу природних
радіаційних джерел, і якими, з точки зору радіаційного захисту, не
можна ігнорувати; оскільки, державам-членам слід застосувати
відповідні заходи захисту відносно діяльності, яку визнано такою,
що викликає занепокоєння; Враховуючи, що експлуатаційний захист населення при
нормальних обставинах вимагає встановлення державами-членами
інспекційної системи для проведення перевірки радіаційного захисту
населення та перевірки відповідності основним стандартам; Враховуючи, що державам-членам слід бути підготовленими до
можливості виникнення потенційних радіологічних аварій на їх
території, та слід співпрацювати з іншими державами-членами та
третіми державами з метою сприяння забезпеченню готовності та
управління такими ситуаціями; Враховуючи, що основні стандарти директив, до яких були
внесені поправки Директивою 84/487/Євратом, повинно бути скасовано
з дати, коли ця Директива набирає чинності, ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Заголовок I. Визначення
Для цілі цієї Директиви наступні терміни мають таке значення:
Поглинена доза (D) - поглинена енергія на одиницю маси.
(формула не наводиться)
Де D - середнє значення енергії, передане іонізуючою
радіацією до матеріалу об'єму елемента. Dm - маса матеріалу у цьому об'ємі елемента.
У цій Директиві поглинена доза означає середнє значення дози,
поглинене тканиною або органом. Одиниця для поглиненої дози
визначається у (Gr) Грей
Прискорювач: апарат або установка у яких частки
прискорюються, випромінюючи іонізуючу радіацію з енергією, що є
вищою за 1 мега-електрон вольт (MeV).
Аварійне опромінення: опромінення осіб в результаті аварії.
Не включає аварійне опромінення.
Активація: процес через який стабільний нуклід
трансформується в радіонуклід шляхом опромінення частками або
високо енергетичними гама променями матеріалу, у якому вони
містяться.
Активність (A): діяльність A, суми радіонукліду в певному
енергетичному стані на даний час є коефіцієнт dN на dt, де dt -
очікуване значення числа спонтанного ядерного переміщення з цього
енергетичного стану під час інтервалу dt:
(формула не наводиться)
Одиниця активності - (Bq) Бакерель
Стажер: особа, яка проходить навчання або інструктаж на
підприємстві з метою тренування певних навичок.
Призначена дозиметрична служба: орган, який відповідає за
калібрування, зчитування або інтерпретування індивідуальних
приборів контролю, або за вимірювання вмісту радіоактивності у
тілі людини або біологічних зразків, або за оцінку доз, потужність
яких визнано компетентним органом.
Призначений лікар-терапевт: лікар-терапевт, який відповідає
за медичний контроль за працівниками категорії А, як визначено
статтею 21, спроможність якого діяти в цій сфері визнано
компетентними органами.
Призначені служби охорони здоров'я на виробництві: орган або
органи, яким може надаватися відповідальність за радіаційний
захист опромінених працівників та/або медичний контроль за
працівниками категорії A. Їх спроможність здійснювати діяльність у
цьому відношенні визнано компетентними органами.
Штучні джерела: радіаційні джерела, які є іншими ніж джерела
природної радіації.
Дозвіл: дозвіл у формі документа, що видається компетентним
органом відповідно до наданої заяви, або наданого відповідно до
національного законодавства на право виконувати діяльність або
будь-які інші дії в рамках цієї Директиви.
(Bq) Бекерель - спеціальне найменування одиниці активності.
Один Бекерель є еквівалентним одному переходу за секунду.
1 Bq = 1 s-1
Дозволені рівні: значення, встановлені національними
компетентними органами, та виражені в одиницях концентрації
активності та/або загальної активності на або нижче якого
радіоактивні речовини або матеріали, що містять радіоактивні
речовини, виникаючих від будь-якої діяльності, до якої
застосовуються вимоги звітності або отримання дозволу, можуть бути
звільнені від виконання вимог цієї Директиви.
Накоплена ефективна доза: сума накопленої еквівалентної дози
органу або тканини в результаті її надходження до організму, кожна
множиться на відповідний коефіцієнт маси тканини (wT). Одиниця
вимірювання для накопленої ефективної дози є Зіверт.
Накоплена еквівалентна доза: інтеграл за часом (t) потужності
еквівалентної дози у тканині або органі T, які будуть отримані
особою в результаті надходження до організму. Період у 50 років
передбачається для дорослих та до 70 років для дітей. Одиниця вимірювання для накопленої еквівалентної дози є
Зіверт.
Компетентний орган: будь-який орган, призначений
державою-членом.
Контрольована зона: зона, до якої застосовуються спеціальні
правила з метою захисту від іонізуючої радіації або запобігання
поширення радіоактивного забруднення, та до якої доступ
контролюється.
Захоронення: розміщення відходів у сховищі, або вказане місце
без можливості перезахоронення. Захоронення також стосується до
затвердженого безпосереднього скиду відходів у навколишнє
середовище з подальшою дисперсією.
Обмеження дози: обмеження відносно очікуваних доз для осіб,
які можуть бути отримані від визначеного джерела, для їх
використання на стадії планування щодо радіаційного захисту, коли
це пов'язано з оптимізацію.
Граничні значення дози: максимальні еталонні значення,
встановлені у Заголовку IV, для доз, в результаті опромінення
працівників, стажерів і студентів, і громадськості іонізуючою
радіацією, що охоплюються цією Директивою, які застосовується до
суми відповідних доз, виникаючих від зовнішнього опромінення у
вказаний період, та полу вікові накоплені дози (до 70 років для
дітей), отриманої в результаті надходжень до організму за той же
самий період.
Ефективна доза (E): сума маси еквівалентних доз у всіх
тканинах та органах організму, вказаних у Додатку II, які отримані
в результаті зовнішнього і внутрішнього опромінення.
(формула не наводиться)
Де DT - поглинена доза, усереднена для тканини або органу T,
в результаті радіації R, wR - коефіцієнт маси радіації та wR - коефіцієнт маси тканини для тканини або органу T. Відповідні значення wR і wR вказані у Додатку II. Одиниця вимірювання для накопленої ефективної дози є Зіверт.
Аварійне опромінення: опромінення осіб, які виконують
необхідну негайну дію, спрямовану на надання допомоги особам, що
знаходяться під загрозою, на запобігання опроміненню великої
кількості людей або спасіння цінних установок або товарів, і під
час такої дії одне з граничних значень індивідуальної дози, що
ідентичне значенням встановленим для опромінених працівників, може
бути перевищено. Аварійне опромінення застосовується лише до
добровольців.
Еквівалентна доза (HT): поглинена доза у тканині або органі T
масою щодо типу та характеру радіації R.
HT,R = wR DT,R
Де DT,R - поглинена доза, усереднена для тканини або органу T
в результаті радіації R, wR - коефіцієнт маси радіації, Якщо радіаційне поле складається з типів та енергій з різними
значеннями wR, загальна еквівалентна доза HT буде:
(формула не наводиться)
Відповідні значена wR надані у Додатку II. Одиниця вимірювання для еквівалентної дози є Зіверт.
Опромінені працівники: особи, працюючі за наймом або не за
наймом, які отримали опромінення під час здійснення на
підприємстві діяльності, яка охоплюється цією Директивою, і що
може привести до перевищення одного з рівнів дози, які є
ідентичними граничним значенням дози, що встановлені для
громадськості.
Опромінення: процес опромінення іонізуючою радіацією.
Грей (Gy): спеціальне найменування одиниці поглинаючої дози.
Один Грей є еквівалентом одному Джоулю на кілограм:
1 Gy = 1 J кг - 1
Шкода для здоров'я: оцінка ризику зниження тривання та якості
життя, що виникає у населення, після опромінення іонізуючою
радіацією. Це включає шкоду, що виникає від соматичних ефектів,
ракових захворювань та серйозних генетичних проблем.
Надходження: діяльність радіонуклідів, що надходять до
організму з зовнішнього середовища.
Втручання: діяльність особи, спрямована на запобігання або
зниження рівня опромінення осіб від радіаційного впливу джерел,
які не відносяться до діяльності або не контролюються, шляхом
впливання на джерело, шляхів передачі і на самих осіб.
Рівень втручання: значення запобіжної еквівалентної дози,
запобіжної ефективної дози або похідне значення для яких слід
розглянути заходи втручання. Запобіжна доза або похідне значення
відноситься тільки до шляху опромінення до якого застосовуються
заходи втручання.
Іонізуюча радіація: передача енергії у формі часток або
електромагнітних хвиль довжиною у 100 нанометрів або менше або
частотою у 3? рази; 1015 Герц або більш потужніша генерувати іони
безпосередньо або опосередковано.
Представники громадськості: населення крім опромінених
працівників, стажерів та студентів під час їх робочого часу та
особи під час опромінення, про які згадується у статті 6 (4) (a),
(b) та (c).
Природні радіаційні джерела: джерела іонізуючої радіації, що
виникають від джерел природного приземного або космічного
походження.
Потенційне опромінення: опромінення, яке не очікується з
певністю і ймовірністю виникнення, і яке можна попередньо оцінити.
Діяльність: діяльність особи, яка може підвищити рівень
опромінення осіб від штучного джерела або від природного джерела,
якщо природні радіонукліди обробляються для їх радіоактивних
властивостей та властивостей ділення та відтворення, крім випадків
аварійного опромінення.
Кваліфіковані експерти: особи, які мають знання та отримали
необхідне навчання для проведення фізичних, технічних або
радіохімічних випробувань, та можуть надавати пораду для
забезпечення ефективного захисту осіб та належної експлуатації
устаткування, і чия здатність діяти в якості кваліфікованого
експерта визнана компетентними органами. Компетентному експерту
можуть доручити технічну відповідальність за завдання радіаційного
захисту працівників та населення.
Радіоактивне забруднення: забруднення радіоактивними
речовинами будь-якого матеріалу, поверхні або навколишнього
середовища або особи. У певному випадку стосовно організму особи,
таке радіоактивне забруднення включає зовнішнє забруднення шкіри
та внутрішнє забруднення не зважаючи на шлях надходження.
Радіоактивна речовина: будь-яка речовина, що містить один або
більше радіонуклідів, активність або концентрацію яких не можна
ігнорувати, якщо це стосується радіаційної безпеки.
Радіологічна аварія: ситуація, яка потребує здійснення
негайної дії для захисту працівників, представників громадськості
або населення частково або в цілому.
Контрольні групи населення: група, що складається з осіб,
опромінення яких джерелом є однаковим та характерним для
опромінення населення, які отримали значно високу дозу опромінення
від такого джерела.
Звітність: вимога надання документа до компетентного органу з
метою повідомлення про намір виконувати діяльність або будь-яку
іншу дію в рамках цієї Директиви.
Закрите джерело: джерело, структура якого є такою, що
запобігає, при використанні у нормальних умовах, будь-якій
дисперсії радіоактивних речовин у навколишнє середовище.
Зіверт: спеціальне найменування одиниці еквівалентної або
ефективної дози. Один Зіверт є еквівалентом одного Джоуля на
кілограм:
1 Sv = 1 J кг-1
Джерело: апарат, радіоактивна речовина або установка, які
здатні випромінювати іонізуючу радіацію або радіоактивні речовини.
Зона нагляду: зона, яка підлягає відповідному нагляду з метою
захисту від іонізуючої радіації.
Підприємство: будь-яка фізична або юридична особа, яка
виконує діяльність або роботу, що згадані у статті 2 цієї
Директиви, та які несуть юридичну відповідальність за таку
діяльність або роботу відповідно до національного законодавства.
Заголовок II. Сфера застосування
Стаття 2
1. Ця Директива застосовується до всієї діяльності, яка
пов'язана з ризиком іонізуючої радіації, що випромінюються штучним
джерелом або природним радіаційним джерелом у випадках, якщо
природні радіонукліди є або були перетворені беручи до уваги їх
радіоактивні властивості та властивості ділення та відтворення, а
саме: (a) виробництво, переробка, поводження, використання,
володіння, зберігання, транспортування, імпорт та експорт з
Співтовариства та захоронення радіоактивних речовин;
(b) експлуатація будь-якого електричного устаткування, що
випромінює іонізуючу радіацію, або яке містить компоненти, які
працюють на різності потенціалів більш ніж 5 kV;
(c) будь-яка інша діяльність, яка визначена державою-членом. 2. Відповідно до Заголовка VII Директива також застосовується
до роботи, яка не регулюється параграфом 1, але включає
присутність природних радіаційних джерел та приводить до значного
підвищення рівня опромінення працівників або представників
громадськості, і яку не можна ігнорувати з точки зору радіаційного
захисту. 3. Відповідно до Заголовка IX Директива також застосовується
до будь-якого втручання у випадках радіологічних аварій або у
випадках триваючого опромінення, що є результатом наслідків
радіологічного інциденту або минулої або давньої діяльності або
роботи. Ця Директива не застосовується до опромінення радоном у
жилому приміщенні або до природного радіаційного рівня, наприклад,
до радіонуклідів, що містяться у людському тілі, до космічної
радіації на рівні землі або наземного опромінення радіонуклідами,
які знаходяться у непорушеній земній корі.
Заголовок III. Звітування та дозвіл на здійснення діяльності
Стаття 3
Звітування
1. Кожна держава-член вимагає звітування про здійснену
діяльності, згадану у статті 2 (1), крім випадків, передбачених
цією статтею. 2. Звітування не вимагається відносно діяльності, яка
пов'язана з наступним: (a) радіоактивні речовини, якщо кількість не перевищує у
підсумку пільгові значення, встановлені у колонці 2 Таблиці A
Додатка I, або при виключних обставинах у окремій державі-члені,
різні значення, дозволені компетентними органами, які проте
відповідають основним загальним критеріям, що встановлені у
Додатку I; або
(b) радіоактивні речовини, якщо концентрація активності на
одиницю маси не перевищує пільгові значення, встановлені у колонці
3 таблиці A Додатка I, або при виключних обставинах у окремій
державі-члені, різні значення, дозволені компетентними органами,
які проте відповідають основним загальним критеріям, що
встановлені у Додатку I; або
(c) апарати, які містять радіоактивні речовини, що
перевищують значення кількості або концентрації, вказані у
підпараграфах (a) та (b) за умовою:
(i) апарат є такого типу, який затверджено компетентними
органами держави-члена; та
(ii) вони сконструйовані у формі закритого джерела; та (iii) вони не спричиняють, при нормальних умовах
експлуатації, перевищення потужності дози 1 mSv h-1 на відстані
0,1 м від будь-якої доступної поверхні апарата; та
(iv) умови для утилізації були вказані компетентними
органами; або
(d) експлуатація будь-якого електричного апарата, до якого ця
Директива застосовується, іншого ніж про який вказується у
підпараграфі (e), за умовою:
(i) апарат є такого типу, який затверджено компетентними
органами держави-члена; та
(ii) вони не спричиняють, при нормальних умовах експлуатації,
перевищення потужності дози 1 mSv h-1 на відстані 0,1 м від
будь-якої доступної поверхні апарата; або
(e) експлуатація будь-якої електронно-променевої трубки,
призначеної для демонстрації візуальних образів, або інших
електронних апаратів, працюючих на різності потенціалів і не
перевищуючих 30 kV, за умовою, що така експлуатація не спричиняє,
при нормальних умовах експлуатації, перевищення потужності дози 1
mSv h-1 на відстані 0,1 м від будь-якої доступної поверхні
апарата; або
(f) матеріал, забруднений радіоактивною речовиною в
результаті дозволених скидів, які задекларовані компетентним
органом як такі, що не підлягають подальшому контролю.
Стаття 4
Дозвіл
1. Крім випадків, передбачених цією статтею, кожна
держава-член вимагає попередній дозвіл для наступної діяльності: (a) експлуатація та зняття з експлуатації будь-якої установки
ядерно-паливного циклу та використання та закриття уранових
рудників;
(b) методичне додання радіоактивних речовин при виробництві
та виготовленні медичної продукції, та імпорту або експорту таких
товарів;
(c) методичне додання радіоактивних речовин при виробництві
та виготовленні споживчих товарів, та імпорту або експорту таких
товарів;
(d) методичне застосування радіоактивних речовин до осіб та,
якщо це стосується радіаційного захисту людини, тварин для
медичної або ветеринарної діагностики, лікування та дослідження;
(e) використання рентгену або радіоактивних джерел для
промислової радіографії або обробки продуктів або дослідження
опромінення людини для медичного лікування та використання
прискорювачів, крім електронних мікроскопів.
2. Попередній дозвіл може вимагатися для діяльності іншої,
ніж та, яка згадується у параграфі 1. 3. Держави-члени можуть вказати, що дозвіл не вимагається на
здійснення діяльності у таких випадках: (a) у випадках діяльності, яка описана у параграфі 1 (a), (c)
та (e), діяльність не підлягає звітуванню; або
(b) у випадках, якщо граничний ризик опромінення людини не
потребує розглядання окремих випадків, якщо діяльність
здійснюється відповідно до умов національного законодавства.
Стаття 5
Дозвіл та допуск щодо захоронення,
утилізації або повторного використання
1. Захоронення, утилізація або повторне використання
радіоактивних речовин або матеріалів, що містять радіоактивні
речовини, що виникають з будь-якої діяльності, яка підлягає
вимогам стосовно звітності або дозволу, є предметом попереднього
дозволу. 2. Однак, захоронення, утилізація або повторне використання
таких речовин або матеріалів можуть бути звільненими від виконання
вимог цієї Директиви за умови, що вони дотримуються рівнів
доступу, встановлених компетентними органами. Ці рівні допуску
мають дотримуватися основних критеріїв, наданих у Додатку I, та
мають враховувати будь-яке інше технічне керівництво, надане
Співтовариством.
Заголовок IV. Обгрунтування, оптимізація
та обмеження дози для діяльності
Глава I. Загальні принципи
Стаття 6
1. Держави-члени забезпечують, що всі нові класи або типи
діяльності, що приводять до опромінення іонізуючою радіацією, є
попередньо обгрунтованими перш ніж вони були застосовані або
затверджені з точки зору їх економічного, соціального або інших
інтересів відносно шкоди, яку вони можуть завдати здоров'ю. 2. Існуючі класи або типи діяльності можуть бути переглянуті
з метою обгрунтування кожного разу, при отриманні нових та
важливих фактів про їх ефективність або наслідки. 3. Додатково кожна держава-член забезпечує наступне: (a) в контексті оптимізації всі дози опромінення необхідно
підтримувати згідно з принципом "так мало, наскільки це можна
досягти практично", враховуючи економічні та соціальні фактори;
(b) без шкоди до статті 12, сума доз від всієї відповідної
діяльності не повинна перевищувати граничні дози, сформульовані у
цьому заголовку для опромінених працівників, стажерів та
студентів, а також громадськості.
4. Принцип, викладений у параграфі 3 (a), застосовується до
всіх доз опромінення іонізуючою радіацією, що виникають в
результаті діяльності, згаданої у статті 2 (1). Принцип,
викладений у параграфі 3 (b), не застосовується до будь-якого
наступного опромінення: (a) опромінення осіб, які свідомо та охоче надають допомогу
(інше, ніж як частина їх професійної роботи) та підтримку
пацієнтам, які проходять медичну діагностику або лікування;
(b) опромінення волонтерів, що беруть участь у медичних та
біомедичних дослідницьких програмах.
4. Держави-члени не дозволяють спеціальне додання
радіоактивних речовин при виготовленні продуктів харчування,
іграшок, особистих прикрас та косметики та імпорту або експорту
таких товарів.
Стаття 7
Обмеження дози
1. Обмеження дози слід використовувати, де необхідно,
відносно оптимізації радіологічного захисту. 2. Керівництво, встановлене кожною державою-членом, про
відповідні процедури, які застосовується до опромінених осіб
відповідно до статті 6 (4) (b) та (c), може включати обмеження
дози.
Глава II. Граничні дози
Вікові обмеження для опромінених працівників
Відповідно до статті 11 (2), особам віком до 18 років не
можуть доручатися будь-які роботи, які можуть спричинити
опромінення таких осіб.
Стаття 9
Граничні значення дози для опромінених працівників
1. Граничне значення ефективної дози для опромінених
працівників становить 100 мілізіверт (mSv) протягом п'яти років
підряд, а максимальна ефективна доза становить 50 mSv на будь-який
окремий рік. Держави-члени можуть приймати рішення відносно річної
кількості. 2. Не перешкоджаючи положенням параграфа 1: (a) граничне значення еквівалентної дози для кришталика ока
становить 150 mSv на рік,
(b) граничне значення еквівалентної дози для шкіри становить
500 mSv на рік.
Граничне значення застосовується до усередненої дози на
будь-яку площу 1 см/?, не залежно від опроміненої площі. (c) граничне значення еквівалентної дози для рук,
передпліччя, ступенів та щиколоток становить 500 mSv на рік.
Стаття 10
Спеціальний захист під час вагітності та кормління дитини
1. Як тільки вагітна жінка інформує підприємство, відповідно
до національного законодавства та/або національної практики, про
своє становище, захист дитини, яка має народитися, є відповідним
захисту, який надається для представників громадськості. Умови
праці для вагітної жінки є такими, що еквівалентна доза для
дитини, яка має народитися, становитиме настільки низьку,
наскільки це практично можна досягти, і малоймовірно
перевищуватиме 1 mSv під час періоду вагітності, що залишився. 2. Як тільки жінка, яка кормить дитину, інформує підприємство
про її становище, їй не доручається виконувати роботу, пов'язаної
зі значним ризиком радіоактивного забруднення організму.
Стаття 11
Граничні значення доз для стажерів та студентів
1. Граничні значення доз для стажерів віком 18 років або
старше і студентів віком 18 років або старше, які під час навчання
мають використовувати джерела, є ідентичними граничним значенням
доз, які встановлені статтею 9 для опромінених працівників. 2. Граничне значення ефективної дози для стажерів віком між
16 та 18 років та для студентів віком між 16 та 18 років, які під
час навчання мають використовувати джерела, становить 6 mSv на
рік. Не перешкоджаючи цьому граничному значенню дози: (a) граничне значення еквівалентної дози для кришталика ока
становить 50 mSv на рік,
(b) граничне значення еквівалентної дози для шкіри становить
150 mSv на рік.
Граничне значення застосовується до усередненої дози на
будь-яку площу 1 см/?, незалежно від опроміненої площі, (c) граничне значення еквівалентної дози для рук,
передпліччя, ступенів та щиколоток становить 150 mSv на рік.
3. Граничні значення дози для стажерів та студентів, які не
регулюються положеннями параграфів 1 і 2, є ідентичними граничним
значенням дози для громадськості, вказаних у статті 13.
Стаття 12
Спеціальний дозвіл на опромінення
1. У виняткових обставинах, крім радіологічних аварій та
оцінених поступово, компетентний орган може, коли спеціальний
режим експлуатації цього вимагає, надати дозвіл на індивідуальне
професійне опромінення деяких визначених працівників, яке
перевищує граничне значення дози, вказане у статті 9, за умовою,
що таке опромінення обмежено у часі та до певних робочих зон, і
знаходиться в рамках максимальних рівнів опромінення, визначених
для певного випадку компетентним органом. Наступні умови беруться
до уваги: (a) лише працівникам категорії A, визначених у статті 21,
можуть надаватися дозволи на спеціальне опромінення,
(b) стажерам, студентам, вагітним жінкам та жінкам, які
кормлять дитину, які ймовірно можуть забруднити радіацією свій
організм, дозвіл на таке опромінення не надається,
(c) підприємство ретельно обгрунтовує таке опромінення
попередньо та скрупульозно обговорює це питання з добровільними
працівниками, їх представниками, призначеним лікарем-терапевтом,
призначеними службами охорони здоров'я на підприємстві або
кваліфікованим експертом,
(d) інформація про пов'язані ризики та запобіжні заходи, які
застосовуються під час експлуатації, надається попередньо таким
відповідним працівникам,
(e) всі дози, що стосуються такого опромінення,
документуються окремо у медичному протоколі, згаданого у статті
34, та особистій картці, про яку йдеться мова у статті 28.
2. Перевищення граничних значень дози в результаті спеціально
дозволеного опромінення не обов'язково створює причину для
роботодавця для недопущення працівника до його звичайної роботи
або переведення на інше місце без його згоди.
Стаття 13
1. Не перешкоджаючи положенням статті 14, граничні значення
дози для громадськості є такими, які встановлені у параграфах 2 і
3. 2. Граничне значення ефективної дози становить 1 mSv на рік.
Однак, при певних обставинах, значно вища ефективна доза може бути
дозволена на один рік, за умовою, що середнє значення протягом
п'яти років підряд не перевищує 1 mSv на рік. 3. Не перешкоджаючи параграфу 2: (a) граничне значення еквівалентної дози для кришталика ока
становить 15 mSv на рік,
(b) граничне значення еквівалентної дози для шкіри становить
150 mSv на рік, усередненого на будь-яку площу шкіри 1 см/?, не
залежно від опроміненої площі.
Стаття 14
Опромінення населення в цілому
Кожна держава-член здійснює оправдані кроки для забезпечення
того, що вклад в опромінення, що виникає від діяльності, населення
в цілому підтримується на такому низькому рівні, наскільки
практично можливо досягти, та враховуються економічні та соціальні
фактори. Сума всіх таких вкладів оцінюється на регулярній основі.
Заголовок V. Оцінка ефективної дози
Стаття 15
Для оцінки ефективної та еквівалентної доз використовуються
значення та взаємозв'язки, про які йдеться мова у цьому Заголовку.
Компетентні органи можуть дозволити використання еквівалентних
методів.
Стаття 16
Не перешкоджаючи положенням статті 15: (a) для зовнішньої радіації значення та взаємозв'язки, про
які йдеться мова у Додатку II, використовуються для оцінки
відповідних ефективних та еквівалентних доз,
(b) для внутрішнього опромінення від радіонуклідів або від
суміші радіонуклідів, значення та взаємозв'язки, про які йдеться
мова у Додатках II та III, можуть використовуватися для оцінки
ефективних доз.
Заголовок VI. Фундаментальні принципи, які керують
експлуатаційний захист опромінених працівників, стажерів
та студентів під час здійснення діяльності
Стаття 17
Експлуатаційний захист опромінених працівників базується,
зокрема, на наступних принципах: (a) попередня оцінка з метою визначення характеру та величини
радіологічного ризику для опромінених працівників та реалізації
оптимізації радіаційного захисту під час всіх робочих умов,
(b) класифікація робочих місць на різні сфери, де необхідно,
відповідно до оцінки очікуваної річної дози та ймовірності та
величини потенційного опромінення,
(c) класифікація працівників на різні категорії, (d) реалізація контрольних заходів та моніторингу відносно
різних зон та робочих умов, включаючи, де необхідно,
індивідуальний моніторинг,
(e) медичний контроль.
Розділ I. Заходи обмеження опромінення
Частина 1. Класифікація та розмежування зон
Стаття 18
Заходи на робочих місцях
1. Для цілей радіаційного захисту здійснюються заходи для
всіх робочих місць, якщо існує можливість опромінення іонізуючою
радіацією, що перевищує 1 mSv на рік еквівалентної дози 10
граничних значень дози для кришталика ока, шкіри та кінцівок,
встановлених у статті 9 (2). Такі заходи повинні бути відповідними
відносно типу установок та джерел, а також величини і характеру
ризику. Об'єм запобіжних заходів та моніторингу, а також їх типів
та характеру, має бути відповідним ризикам, пов'язаним з роботою,
що включає опромінення іонізуючою радіацією. 2. Необхідно розрізняти між контрольованими зонами та зонами
нагляду. 3. Компетентний орган створює керівництво з класифікації
контрольованих зон та зон нагляду, яке є відповідним для певних
обставин. 4. Підприємство тримає під наглядом робочі умови у
контрольований зонах та зонах нагляду.
Стаття 19
Вимоги до контрольованих зон
1. Мінімальні вимоги до контрольованих зон є такими: (a) контрольовані зони розмежовуються та доступ до них є
обмеженим для осіб, які отримали відповідні інструкції, та
контролюються відповідно до процедур у письмовій формі,
передбачених підприємством. Якщо виникає значний ризик поширення
радіоактивного забруднення, застосовуються спеціальні заходи,
включаючи прохід та вихід для осіб та товарів,
(b) беручи до уваги характер та розмір радіологічних ризиків
у контрольованій зоні, радіологічний нагляд за робочим середовищем
організується відповідно до положень статті 24,
(c) вказуються знаки, що ідентифікують тип зони, характер
джерел та їх ризик,
(d) встановлюються робочі прибори вимірювання відповідні для
радіологічного ризику, пов'язаного з джерелами, та операціями, що
здійснюються.
2. Реалізація таких обов'язків виконуватиметься в рамках
відповідальності підприємства відповідно до консультацій, які
надаються призначеними службами охорони здоров'я на підприємстві
або кваліфікованими експертами.
Стаття 20
Вимоги для зон нагляду
1. Вимоги для зон нагляду є такими: (a) як мінімум, беручи до уваги характер та розмір
радіологічних ризиків у зоні нагляду, радіологічний нагляд за
робочим середовищем організовується відповідно до положень статті
24,
(b) де необхідно, вказуються знаки, що ідентифікують тип
зони, характер джерел та їх ризик,
(c) де необхідно, встановлюються робочі прибори вимірювання
відповідні для радіологічного ризику, пов'язаного з джерелами, та
операціями, що здійснюються.
2. Реалізація таких обов'язків виконуватиметься в рамках
відповідальності підприємства відповідно до консультацій, які
надаються призначеними службами охорони здоров'я на підприємстві
або кваліфікованими експертами.
Частина 2. Класифікація опромінених працівників,
стажерів та студентів
Стаття 21
Категоризація опромінених працівників
Для цілей моніторингу та контролю, встановлюються розрізнення
між наступними двома категоріями опромінених працівників: (a) Категорія A: опромінені працівники, які отримують
ефективну дозу більшу, ніж 6 mSv на рік, або еквівалентну дозу
більшу, ніж ? граничного значення дози для кришталика ока, шкіри
та кінцівок, що встановлені у статті 9 (2),
(b) Категорія B: опромінені працівники, яких не були
класифіковані як опромінені працівники категорії A.
Стаття 22
Інформація та навчання
1. Держави-члени вимагають від підприємства інформувати
опромінених працівників, стажерів та студентів, які під час свого
навчання використовують джерела, про наступне: (a) ризик для здоров'я, пов'язаний з їх роботою: - загальні процедури радіаційного захисту та запобіжні
заходи, які застосовуються, а саме, ті, що пов'язані з
експлуатаційними та робочими умовами діяльності взагалі та кожної
робочої станції або роботи, які можуть бути їм доручено, - важливість дотримання технічних, медичних та
адміністративних вимог, (b) відносно жінок, необхідність своєчасного повідомляти про
вагітність з точки зору ризику опромінення дитини, яка має
народитися, та ризику радіоактивного забруднення немовляти в разі
радіоактивного забруднення організму.
2. Держави-члени вимагають від підприємства проводити
відповідне навчання у сфері радіоактивного захисту, яке надається
опроміненим працівникам, стажерам та студентам.
Частина 3. Оцінка та реалізація заходів
з радіаційного захисту опромінених працівників
Стаття 23
1. Підприємство несе відповідальність за оцінку та реалізацію
заходів з радіологічного захисту опромінених працівників. 2. Держави-члени вимагають від підприємства консультуватися з
кваліфікованими експертами або призначеними службами охорони
здоров'я на підприємстві щодо аналізу та випробування захисних
засобів та приборів вимірювання, що зокрема включають: (a) попереднє критичне вивчення планів відносно установок з
точки зору радіаційного захисту,
(b) прийняття в експлуатацію нових або модифікованих джерел з
точку зору радіаційного захисту,
(c) регулярна перевірка ефективності захисних засобів та
техніки,
(d) регулярна каліброва приборів вимірювання та регулярна
перевірка їх експлуатаційної надійності та правильності їх
використання.
Розділ II. Оцінка опромінення
Частина 1. Моніторинг робочого місця
Стаття 24
1. Радіологічний контроль за робочим середовищем, згаданим у
статтях 19 (1) (b) і 20 (1) (a), включає, де необхідно: (a) вимірювання зовнішньої потужності дози, вказуючи характер
та величину такої радіації,
(b) вимірювання концентрації активності повітря та щільності
поверхні забруднюючих радіоактивних речовин, вказуючи їх характер
та фізичний і хімічний стан.
2. Результати таких вимірювань документуються та
використовуються, якщо необхідно, для оцінки індивідуальних доз,
як вказано у статті 25.
Частина 2. Індивідуальний моніторинг
Стаття 25
Моніторинг - Загальне
1. Індивідуальний моніторинг здійснюється на систематичній
основі для опромінених працівників категорії A. Цей моніторинг
базується на індивідуальних вимірюваннях, які встановлені
призначеною дозиметричною службою. У випадках, якщо працівники
категорії A можуть отримати значне внутрішнє радіаційне
забруднення, слід встановлювати адекватну систему моніторингу.
Компетентний орган може забезпечити загальне керівництво для
визначення таких працівників. 2. Моніторинг працівників категорії B є щонайменше достатнім
для доведення, що такі працівники вірно класифіковані у Категорію
B. Держави-члени можуть вимагати здійснення індивідуального
моніторингу, та, якщо необхідно, індивідуального вимірювання,
встановленого призначеною дозиметричною службою для працівників
категорії B. 3. У випадках, якщо проведення індивідуального вимірювання є
неможливим або неадекватним, індивідуальний моніторинг базується
на проведеній оцінці або індивідуальних вимірюванях інших
опромінених працівників або результатів контролю за робочими
місцями, як передбачено статтею 24.
Частина 3. Моніторинг у разі випадкового
або аварійного опромінення
Стаття 26
У разі випадкового опромінення проводиться оцінка відповідних
доз та їх розповсюдження у організмі.
Стаття 27
У випадку аварійного опромінення, за обставинами, виконується
індивідуальний моніторинг або оцінка індивідуальних доз.
Частина 4. Реєстрація результатів
та звітність щодо результатів
Стаття 28
1. Запис, що містить результати індивідуального моніторингу,
здійснюються для кожного опроміненого працівника категорії A. 2. Для цілей параграфа 1 наступне зберігається протягом
строку служби, пов'язаного з опроміненням іонізуючою радіацією,
працівників, та до тих пір, поки особа досягла або досягне 75
років, але у будь-якому випадку не менше, ніж 30 років з часу
припинення роботи, що пов'язана з опроміненням: (a) запис про оцінені або вимірювані опромінення, якщо таке
може мати місце, індивідуальних доз відповідно до статей 12, 25,
26 і 27,
(b) у випадах опромінення, згаданого у статтях 26 і 27,
звіти, що стосуються обставин та здійсненої дії,
(c) результати моніторингу робочого місця, які були
використані для оцінки індивідуальних доз, де необхідно.
3. Опромінення, згадане у статтях 12, 26 і 27, реєструється
окремо у документі реєстрації доз, про якій йдеться мова у
параграфі 1.
Стаття 29
1. Результати індивідуального моніторингу, що вимагається
статтями 25, 26 і 27: (a) надаються до компетентних органів та підприємства, (b) надаються до зацікавлених працівників відповідно до
статті 38,
(c) направляються до призначеного лікаря-терапевта або
призначених служб охорони здоров'я на підприємстві для
інтерпретування їх наслідків для здоров'я людини, як передбачено
статтею 31.
2. Держави-члени визначають заходи, відповідно яким
передаються результати індивідуального моніторингу. 3. В разі аварійного або випадкового опромінення, результати
індивідуально моніторингу надаються без затримки.
Розділ III. Медичний контроль за опроміненими працівниками
Стаття 30
Медичний контроль за опроміненими працівниками базується на
принципах, які керують питання гігієни праці в цілому.
Частина 1. Медичний контроль за працівниками категорії A
Стаття 31
Медичний контроль
1. Не зважаючи на повну відповідальність підприємства,
медичний контроль працівників категорії A покладається на
призначеного лікаря-терапевта або призначені служби охорони
здоров'я на підприємстві. Такий медичний контроль повинен
дозволяти встановлювати стан здоров'я працівника, який знаходиться
під наглядом, щодо його відповідності для виконання доручених йому
задач. З цією метою призначений лікар-терапевт або призначені
служби охорони здоров'я на підприємстві повинні мати доступ до
будь-якої відповідної інформації, яка їм потрібна, включаючи умови
середовища, що існують у робочих приміщеннях.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »