Документ 994_862, поточна редакція — Редакція від 16.09.2009, підстава 994_a18

                       Директива 2006/48/ЄС 
Європейського Парламенту та Ради
про започаткування та здійснення
діяльності кредитних установ
(виправлене видання)
14 червня 2006 року
{ Зміни до Директиви додатково див. Директиву ( 994_a18 )
від 16.08.2010 }

(Текст дотичний ЄЕП)
Офіційний переклад Директиви здійснено Державним
Департаментом з питань адаптації законодавства Міністерства
юстиції України.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського
Співтовариства ( 994_017 ) та, зокрема, перше та третє речення
частини 2 його статті 47,
Беручи до уваги пропозицію Комісії,
Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету(1),
Беручи до уваги висновок Європейського центрального банку(2),
Діючи відповідно до процедури, встановленої статтею 251
Договору(3) ( 994_017 ),
---------------- (1) OB C 234, 22.09.2005, с. 8.
(2) OB C 52, 02.03.2005, с. 37.
(3) Висновок Європейського Парламенту від
28 вересня 2005 року (не опублікований на цей момент в OB) та
Рішення Ради від 7 червня 2006 року.
Оскільки:
(1) До Директиви 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради
( 994_277 ) від 20 березня 2000 року про започаткування та
здійснення діяльності кредитних установ(4) були неодноразово
внесені значні зміни. Наразі, коли вносяться нові зміни до
вищезгаданої Директиви, бажано, щоб для внесення ясності в основні
питання вона була перепрацьована та виправлена.
---------------- (4) OB L 126, 26.5.2000, с. 1. Директива з останніми змінами,
внесеними Директивою 2006/29/ЄС (OB L 70, 9.3.2006, с. 50).
(2) Для полегшення процесу започаткування та подальшого
здійснення діяльності кредитних установ необхідно усунути найбільш
обструкційні відмінності між законами держав-членів у частині
правил, яких дотримуються ці установи.
(3) Ця Директива є основним інструментом для досягнення на
внутрішньому ринку свободи започаткування та свободи надання
фінансових послуг у сфері кредитних установ.
(4) Повідомлення Комісії від 11 травня 1999 року
"Імплементація концепції для фінансових ринків: план дій" з
переліком цілей, які необхідно досягти для заповнення внутрішнього
ринку фінансовими послугами.
Лісабонська Європейська Рада, яка відбулася 23 та
24 березня 2000 року, встановила мету імплементації плану дій до
2005 року. Перегляд та зміна положень щодо власних коштів є
ключовим елементом плану дій.
(5) Заходи для координування кредитних установ повинні, для
захисту заощаджень та для створення рівних умов конкуренції між
цими установами, застосовуватися до усіх кредитних установ. Однак
належний підхід повинен застосовуватися до об'єктивних
відмінностей у їх статутах та відповідних цілях, як встановлено
національними законами.
(6) Діапазон таких заходів повинен бути якнайширшим,
охоплюючи усі установи, діяльність яких полягає у отриманні
коштів, що підлягають відшкодуванню державою, або у формі
депозитів чи інших форм, як наприклад безперервний випуск
облігацій або інших подібних цінних паперів, або полягає у наданні
кредитів за їх власних рахунок. Повинні бути передбачені винятки
щодо певних кредитних установ, до яких ця Директива не може бути
застосована. Положення цієї Директиви не повинні перешкоджати
застосуванню національних законів, які передбачають спеціальні
додаткові дозволи, які санкціонують здійснення кредитними
установами специфічних видів діяльності або взяття зобов'язань по
спеціальних видах операцій.
(7) Доцільним вважається здійснення лише основної
гармонізації, необхідної та достатньої для забезпечення взаємного
визнання ліцензування та систем пруденційного нагляду,
забезпечуючи можливість надання єдиної ліцензії, визнаної на усій
території Співтовариства, та застосування принципу пруденційного
нагляду держави-члена походження. Таким чином, вимога, щоб
програма заходів була створена, повинна розглядатися виключно як
фактор, яких дозволяє компетентним органам приймати рішення на
основі більш точної інформації, використовуючи об'єктивні
критерії. Тим не менш, повинен забезпечуватися критерій гнучкості
відносно вимог до правової форми кредитних установ щодо захисту
банківських назв.
(8) Оскільки завдання цієї Директиви, а саме запровадження
правил щодо започаткування та подальшого здійснення діяльності
кредитних установ, а також пруденційного нагляду, не можуть бути
досягнуті в достатній мірі державами-членами та можуть таким
чином, за причини масштабу та наслідків запропонованої діяльності,
бути найліпшим чином досягнуті на рівні Співтовариства,
Співтовариство може ухвалити заходи, у відповідності з принципом
субсидіарності, як встановлено у статті 5 Договору ( 994_017 ). У
відповідності до принципу пропорційності, як встановлено у
згаданій статті, ця Директива не виходить за межі, необхідні для
досягнення цих завдань.
(9) Еквівалентні фінансові вимоги для кредитних установ є
необхідними для забезпечення однакових заходів безпеки для
власників заощаджень та справедливі умови конкуренції між
подібними групами кредитних установ. Впродовж подальшого
узгодження повинні бути сформульовані структурні коефіцієнти, які
можуть отримуватися в рамках співробітництва між національними
органами влади для дослідження, у відповідності до стандартних
методів, стану кредитних установ одного виду. Ця процедура повинна
сприяти здійсненню послідовного наближення систем коефіцієнтів,
встановлених державами-членами та які ними застосовуються. Однак
необхідно розрізнювати коефіцієнти, які спрямовані на забезпечення
кредитними установами надійного менеджменту, та коефіцієнти,
встановлені для цілей економічної та грошової політики.
(10) Принципи взаємного визнання та нагляд держави-члена
походження вимагають, щоб компетентні органи держав-членів не
надавали або відзивали ліцензію, якщо такі фактори, як зміст
програм дій, географічний розподіл дій або дії, які наразі
здійснюються, чітко вказують на те, що кредитна установа зробила
вибір на користь законодавства однієї держави-члена з метою
запобігання використання більш суворих чинних стандартів іншої
держави-члена, на території якої вона здійснює або має наміри
здійснювати більшу частину своєї діяльності. У випадках, якщо не
існує таких чітких показників, проте більша частина сумарних
активів установ у межах банківської групи розміщена на території
іншої держави-члена, компетентні органи якої відповідають за
здійснення нагляду на консолідованій основі у контексті статей 125
та 126, відповідальність за здійснення нагляду на консолідованій
основі повинна змінюватися за згоди вказаних компетентних органів.
Кредитна установа, що є юридичної особою, повинна отримувати
ліцензію від держави-члена, на території якої вона має свій
зареєстрований офіс. Кредитна установа, що не є юридичною особою,
повинна мати свій головний офіс у державі-члені, на території якої
вона отримала ліцензію на здійснення діяльності. Крім того,
держави-члени повинні вимагати, щоб головний офіс кредитної
установи завжди був розташований на території її держави-члена
походження та щоб вона фактично здійснювала там діяльність.
(11) Компетентні органи не повинні надавати ліцензію або
подовжувати ліцензію кредитній установі у випадках, якщо існує
ймовірність, що вони неефективно виконують свої наглядові функції
через тісні зв'язки між такою установою та іншими фізичними та
юридичними особами. Кредитні установи, яким вже було надано
ліцензію, повинні також відповідати вимогам компетентних органів у
цьому відношенні.
(12) Посилання на ефективне виконання своїх наглядових
функцій контролюючими установами охоплює нагляд на консолідованій
основі, який повинен здійснюватися щодо кредитної установи у
випадках, коли положення законодавства Співтовариства це
передбачають. У таких випадках органи влади, до яких подаються
заяви на отримання ліцензії, повинні мати змогу ідентифікувати
органи, у компетенції яких знаходиться здійснення нагляду на
консолідованій основі за діяльністю такої кредитної установи.
(13) Ця Директива дає змогу державам-членам та/або
компетентним органам застосовувати вимоги до капіталу на
індивідуальній або консолідованій основі та не застосовувати
вимоги до капіталу на індивідуальній основі, якщо вони вважають це
доцільним. Індивідуальний, консолідований та транскордонний
консолідований нагляд є корисним інструментом наглядового контролю
за діяльністю кредитних установ. Ця Директива дає змогу
компетентним органам підтримувати транскордонні установи шляхом
полегшення співробітництва між ними. Зокрема, компетентні органи
повинні продовжувати застосування статей 42, 131 та 141 для
координування їх діяльності та інформаційних запитів.
(14) Кредитні установи, які отримали ліцензію на здійснення
діяльності на території їх держав-членів походження, повинні мати
право здійснювати на усій території Співтовариства будь-який вид
або усі види діяльності, перелік яких надано у додатку I, шляхом
заснування філій або надання послуг.
(15) Держави-члени можуть також встановлювати більш жорсткі
правила, ніж ті, що встановлені у першому пункті частини 1
статті 9, частини 2 статті 9 та статтях 12, з 19 по 21, з 44 по
52, 75 та з 120 по 122 для кредитних установ, які отримали
ліцензію від компетентних органів. Держави-члени можуть також
вимагати, щоб була дотримана стаття 123 на індивідуальній або
іншій основі, та щоб субконсолідація, описана у частині 2
статті 73, застосовувалася до інших рівнів в межах групи.
(16) Вважається доцільним поширити обопільне визнання на види
діяльності, перелік яких надано у додатку I, якщо вони
здійснюються фінансовими установами, які є дочірніми компаніями
кредитних установ, за умови, якщо такі дочірні компанії
охоплюються дією консолідованого нагляду з боку їх материнських
установ та дотримуються певних суворих вимог.
(17) Держава-член походження кредитної установи повинна мати
змогу, у зв'язку з виконанням права заснування та свободи надання
послуг, вимагати відповідності з специфічними положеннями її
національних законів або регламентних актів щодо частини установ,
які не були легалізовані як кредитні установи на території їх
держав-членів походження та у відповідності до видів діяльності,
перелік яких викладено у Додатку I, за умови, якщо, з одного боку,
такі положення є порівняно подібними до законодавства
Співтовариства та спрямовані на захист загального блага, а з
іншого боку, такі установи або такі види діяльності не підпадають
під дію еквівалентних правил згідно цього законодавства або
регламентних актів їх держав-членів походження.
(18) Держави-члени повинні забезпечити, щоб не існувало
перепон для здійснення діяльності, щодо якої досягнуто взаємне
визнання у таких самий спосіб, як це відбувається на території
держави-члена походження, допоки це визнання не суперечить
правовим нормам, які захищають загальне благо на території
держави-члена походження.
(19) Правила, які скеровують діяльність філій кредитних
установ, які мають свій головний офіс поза межами Співтовариства,
повинні бути однаковими на усій території Співтовариства. Важливим
є забезпечення того, щоб такі правила не були більш сприятливими
ніж ті, які застосовують до філій установ з іншої держави-члена.
Співтовариство повинне мати змогу укладати угоди з третіми
країнами, які передбачають застосування правил, що повинні таким
самим чином застосовуватися до таких філій на всій території
Співтовариства. Філії кредитних установ, легалізовані на території
третіх країн, не повинні користуватися правами щодо свободи
надання послуг згідно другого пункту статті 49 Договору
( 994_017 ) або свободи заснування на території держав-членів,
окрім тих держав, на території яких вони засновані.
(20) Повинна досягатись домовленість, на основі обопільності,
між Співтовариством та третіми країнами з метою надання можливості
практичного здійснення консолідованого нагляду на найбільш
можливій географічній зоні.
(21) Відповідальність за контролювання фінансової стійкості
кредитної установи та, зокрема, її платоспроможності, повинна
покладатися на її державу-члена походження. Компетентні органи
держави-члена перебування повинні відповідати за нагляд за
ліквідністю філії та грошовою політикою.
Контроль ринкового ризику повинен бути об'єктом тісної
співпраці між компетентними органами держав-членів походження та
держав-членів перебування.
(22) Належне функціонування внутрішнього банківського ринку
потребує не лише застосування правових норм, а також тісної та
регулярної співпраці та в значній мірі посиленого наближення та
узагальнення регуляторних та наглядових практичних методик між
компетентними органами держав-членів. З цією метою, зокрема,
розгляд проблем щодо окремих кредитних установ та обопільний обмін
інформацією повинен здійснюватися у межах роботи Комітету
європейських органів банківського нагляду, встановленого Рішенням
Комісії 2004/5/ЄС(1). Така процедура обміну інформацією в жодному
випадку не повинна замінювати двосторонню співпрацю. Без шкоди їх
власним контрольним повноваженням, компетентні органи
держав-членів перебування повинні мати змогу, у екстрених випадках
та за їх власною ініціативою або за ініціативи компетентних
органів держави-члена походження, проводити перевірку того, що
діяльність кредитної установи, створеної на території їх
держав-членів, здійснюється згідно відповідних законів та
принципів належних адміністративних та облікових процедур, а також
відповідного внутрішнього контролю.
---------------- (1) OB L 3, 7.1.2004, с. 28.
(23) Доцільним вважається налагодження обміну інформацією між
компетентними органами та органами або установами, які з огляду на
свої функції сприяють посиленню стабільності фінансової системи.
Для захисту конфіденційної сутності наданої інформації, перелік
адрес повинен зберігатися за дотримання жорстких обмежень.
(24) Певні дії, наприклад шахрайство або незаконні дії,
пов'язані зі службовою інформацією, які ймовірно можуть негативно
вплинути на стабільність, включаючи цілісність фінансової системи,
навіть якщо до цього причетні установи, які не є кредитними.
(25) У випадках, якщо обумовлено, що інформація може бути
розголошена лише за спеціальної згоди з боку компетентних органів,
вони повинні мати змогу, за доцільності, надавати свою згоду у
відповідності до жорстких умов.
(26) Обмін інформацією між, з одного боку, компетентними
органами та, з іншого боку, центральними банками та іншими
структурами з подібною функцією у межах їх спроможності у якості
керівних грошово-кредитних установ та, за доцільності, з іншими
державними органами влади, які відповідають за здійснення контролю
за платіжною системою, також повинен підлягати вимозі щодо надання
дозволу.
(27) Для потреб покращення пруденційного нагляду за
діяльністю кредитних установ та захисту клієнтів кредитних
установ, аудитори повинні взяти на себе зобов'язання за належне
звітування перед компетентними органами за будь-яких обставин
впродовж виконання їх завдань, коли вони отримують інформацію про
певні факти, які розглядаються як такі, що мають серйозний вплив
на фінансове становище або адміністративну або облікову
організацію кредитної установи. З цієї ж причини держави-члени
повинні також забезпечувати, щоб таке зобов'язання застосовувалося
за будь-яких обставин у випадку, коли такі факти виявляються
аудитором під час виконання його функцій в компанії, яка має тісні
зв'язки з кредитною установою. Зобов'язання аудиторів полягає в
тому, щоб за необхідності повідомляти компетентним органам про
певні факти та рішення щодо кредитної установи, які вони виявляють
під час виконання їх функцій в нефінансовій установі, не змінюючи
саму сутність їх функцій в цій установі чи способу, у який вони
повинні виконувати такі функції в такій установі.
(28) Ця Директива встановлює, що для окремих статей власних
коштів кваліфікаційні критерії повинні визначатися без шкоди
можливості держав-членів застосовувати більш суворі положення.
(29) Відповідно до сутності статей, які становлять власні
кошти, ця Директива розрізняє, з одного боку, статті, які
становлять первинні власні кошти та, з іншого боку, статті, які
містять додаткові власні кошти.
(30) Для відображення того факту, що статті, які становлять
додаткові власні кошти, не є однакової сутності з тими, які
становлять первинні власні кошти, обсяг перших, включених до
власних коштів, не повинен перевищувати первинні власні кошти.
Крім того, обсяг певних статей включених додаткових власних коштів
не повинен перевищувати однієї другої первинних власних коштів.
(31) Для запобігання виникненню порушень правил конкуренції,
державні кредитні установи не повинні включати до своїх власних
коштів гарантії, надані їх державами-членами або місцевими
органами влади.
(32) У будь-який момент здійснення нагляду, коли необхідним
вважається визначення обсягу консолідованих власних коштів групи
кредитних установ, калькуляція повинна здійснюватися відповідно до
цієї Директиви.
(33) Точна облікова методологія, яка має використовуватися
для калькуляції власних коштів, їх відповідності ризику, який
впливає на кредитну установу, та для оцінювання концентрації
ризиків, повинна враховувати положення Директиви Ради 86/635/ЄЕС
( 994_270 ) від 8 грудня 1986 року про річні звіти та
консолідовані звіти банків та інших фінансових установ(1), яка
запроваджує певні адаптації положень Сьомої Директиви Ради
83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року про консолідовані звіти(2) або
Регламенту (ЄС) N 1606/2002 Європейського Парламенту та Ради
( 994_404 ) від 19 липня 2002 року про застосування міжнародних
стандартів обліку(3), які регулюють облік кредитних установ згідно
національного законодавства.
---------------- (1) OJ L 372, 31.12.86, с. 1. Директива з останніми змінами,
внесеними Директивою 2003/51/ЄС Європейського Парламенту та Ради
(OB L 178, 17.7.2003, с. 16).
(2) OB L 193, 18.7.1983, с. 1. Директива з останніми змінами,
внесеними Директивою 2003/51/ЕС.
(3) OB L 243, 11.9.2002, с. 1.
(34) Мінімальні вимоги до капіталу відіграють центральну роль
у здійсненні нагляду за діяльністю кредитних установ та у
взаємному визнанні наглядових методик. У цьому відношенні
положення про мінімальні вимоги до капіталу повинні розглядатися у
сполученні з іншими специфічними інструментами, які також
гармонізують фундаментальні методи нагляду за діяльністю кредитних
установ.
(35) Для запобігання виникненню порушень правил конкуренції
та для посилення банківської системи на внутрішньому ринку,
доцільним вважається встановлення загальних мінімальних вимог до
капіталу.
(36) Для потреб забезпечення відповідної платоспроможності,
важливо встановити мінімальні вимоги до капіталу, які зважують
активи та позабалансові статті за ступенем ризику.
(37) Щодо цього, 26 червня 2004 року Базельський Комітет з
питань банківського нагляду ухвалив рамкову угоду щодо
міжнародного наближення оцінювання капіталу та вимог до капіталу.
Положення цієї Директиви щодо мінімальних вимог до капіталу
кредитних установ та положення щодо мінімального капіталу
Директиви 2006/49/ЄС Європейського Парламенту та Ради від
14 червня 2006 року про достатність капіталу інвестиційних
компаній та кредитних установ(4) формують еквівалент по відношенню
до положень Базельської рамкової угоди.
---------------- (4) OB L 177, 30.06.2006, с. 201.
(38) Основним вважається врахування розмаїття кредитних
установ на території Співтовариства шляхом надання альтернативних
підходів до калькуляції мінімальних вимог до капіталу для
кредитного ризику, який включає в себе різноманітні рівні
чутливості до ризику та вимагає різних рівнів складності.
Використання внутрішніх рейтингів та власних методів оцінювання
кредитними установами індивідуальних параметрів кредитного ризику
являє собою значне покращення у сфері чутливості до ризику та
пруденційної цілісності правил кредитних установ. Повинні
впроваджуватися відповідні стимули для кредитних установ для того,
щоб вони рухалися у напрямі впровадження більш сенситивних до
ризиків підходів. У ході опрацювання оцінок, необхідних для
застосування підходів до кредитного ризику цієї Директиви,
кредитні установи повинні привести свої потреби щодо обробки
інформації у відповідність з інтересами щодо захисту законних
даних свої клієнтів, які регулюються чинним законодавством
Співтовариства щодо захисту інформації, покращуючи оцінювання
кредитного ризику та процеси управління кредитними установами для
надання методів визначення регуляторних вимог до власних коштів
кредитних установ, які відображають рівень складності
індивідуальних процесів кредитних установ. Обробка інформації
повинна здійснюватися відповідно до правил про передачу особистої
інформації, встановлених Директивою 95/46/ЄС Європейського
Парламенту та Ради від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних
осіб стосовно обробки персональної інформації та безперешкодного
руху такої інформації(1). У цьому відношенні обробка інформації у
зв'язку з нараженням та управління ризиками щодо користувачів
повинна розглядатися як така, що включає розвиток та оцінювання
управління кредитним ризиком та системи вимірювання ризику. Це
використовується не лише для виконання законного інтересу
кредитних установ, але й для потреб цієї Директиви для
використання більш досконалих методів оцінювання ризиків та
управління ними і також їх використання для потреб регуляторних
власних коштів.
---------------- (1) OB L 281, 23.11.95, с. 31. Директива зі змінами,
внесеними Регламентом (ЄС) N 1882/2003 (OB L 284, 31.10.2003,
с. 1).
(39) Стосовно використання зовнішніх оцінювань та власних
оцінювань установ або внутрішніх рейтингів, необхідно враховувати
той факт, що наразі лише останні приведені в регулятивний порядок
юридичною особою - самою фінансовою установою, - які підпадають
під дію процесу ліцензування Співтовариства. У випадку зовнішніх
рейтингів, їх використання базується на основі даних, про які
відомо, що вони були надані від визнаних рейтингових агентств, які
на території Співтовариства наразі не підпадають під дію процесу
ліцензування. З огляду на важливість зовнішніх рейтингів у зв'язку
з калькуляцією вимог до капіталу відповідно до цієї Директиви,
відповідне майбутнє ліцензування та процес нагляду щодо
рейтингових агентств повинен бути об'єктом розгляду.
(40) Мінімальні вимоги до капіталу повинні бути пропорційними
ризикам, на які вони спрямовані. Зокрема, зменшення рівнів ризику,
які утворюються в результаті наявності значної кількості відносно
незначних впливів, повинне відображатися у вимогах.
(41) Положення цієї Директиви враховують принцип
пропорційності, беручи до уваги, зокрема, розмаїття операцій по
обсягу та масштабу та діапазон діяльності кредитних установ.
Дотримання принципу пропорційності також означає, що найбільш
прості рейтингові процедури, навіть у межах Підходу оцінювання
кредитного ризику на основі внутрішніх рейтингів (IRB-підхід),
визнані для роздрібних ризиків.
(42) Еволюційна сутність цієї Директиви дозволяє кредитним
установам робити вибір з-поміж трьох підходів перемінної
складності. Для надання можливості особливо малим кредитним
установам обрати більш чутливий до ризиків IRB-підхід, компетентні
органи повинні імплементувати положення пунктів (a) та (b)
частини 1 статті 89 у будь-якому випадку, коли це необхідно.
Згадані положення повинні тлумачитись таким чином, щоб класи
ризиків, зазначені у пунктах (a) та (b) частини 1 статті 89,
включали усі ризики, які прямо або опосередковано класифіковані у
парі з ними по усій цій Директиві. Зазвичай компетентні органи не
повинні диференціювати ці три підходи стосовно процесу наглядового
огляду, тобто кредитні установи, які здійснюють діяльність
відповідно до Стандартизованого підходу, не повинні виключно з
цієї причини підлягати нагляду на менш жорсткій основі.
(43) Більш широке визнання повинне застосовуватися до методик
зменшення кредитного ризику у межах правил, розроблених для
забезпечення того, щоб на платоспроможність не впливало неналежне
визнання. Поточне звичайне банківське забезпечення відповідних
держав-членів для зменшення кредитних ризиків повинне за будь-якої
можливості визнаватися у Стандартизованому підході, а також у
інших підходах.
(44) Для забезпечення того, щоб ризики та зменшення ризиків,
які виникають в результаті операцій з сек'юритизації та
інвестиційних операцій установи, відбивалися у мінімальних вимогах
до капіталу, необхідно включати правила, передбачені для
дослідження таких операцій та інвестицій, які були б пруденційно
надійними та чутливими до ризиків.
(45) Операційний ризик є суттєвим ризиком, з яким стикаються
кредитні установи та який потребує покриття власними коштами.
Вкрай важливим є врахування розмаїття кредитних установ на
території Співтовариства шляхом надання альтернативних підходів до
калькуляції вимог до операційного ризику, які включають різні
рівні чутливості до ризику та вимагають різних рівнів складності.
Повинні впроваджуватися відповідні стимули для кредитних установ
для того, щоб вони рухалися у напрямі впровадження більш
сенситивних до ризиків підходів. З огляду на початковий стан
методики оцінювання та управління оперативним ризиком, правила
повинні бути піддані огляду та вдосконалені за необхідності,
включаючи питання щодо нагляду за різними галузями бізнесу та
визнання методик зменшення ризику. У цьому відношенні особливу
увагу необхідно приділити врахуванню страхування у простих
підходах для калькуляції вимог до капіталу для операційного
ризику.
(46) Для забезпечення адекватної платоспроможності кредитних
установ у межах групи, необхідно, щоб мінімальні вимоги до
капіталу застосовувалися на основі консолідованого фінансового
стану групи. Для забезпечення того, щоб власні кошти належним
чином розподілялися у межах групи та були доступними за захисту
збережень, у разі необхідності мінімальні вимоги до капіталу
повинні застосовуватися до окремих кредитних установ у межах
групи, допоки ця мета не буде ефективно досягнута у інший спосіб.
(47) Ключові правила моніторингу великих ризиків кредитних
установ повинні бути гармонізовані. Держави-члени повинні мати
здатність ухвалювати більш жорсткі положення ніж ті, які
передбачені цією Директивою.
(48) Моніторинг та контроль ризиків кредитної установи
повинні бути складовою частиною нагляду за її діяльністю. Таким
чином, надмірна концентрація ризиків, які впливають на одного
клієнта або групу клієнтів, можуть призвести до неприйнятного
ризику збитків. Така ситуація може вважатися шкідливою для
платоспроможності кредитної установи.
(49) Оскільки кредитні установи на внутрішньому ринку
залучені до прямої конкуренції між собою, вимоги до моніторингу
повинні бути однаковими по всій території Співтовариства.
(50) У той час, коли вважається доцільним заснувати
визначення ризиків для потреб обмежень великих ризикових
уражуваностей на ті, що передбачені для потреб мінімальних вимог
до власних фондів для кредитного ризику, не вважається доцільним
посилатися на принцип щодо зважувань та ступенів ризику. Такі
зважування та ступені ризику були розроблені для встановлення
загальної вимоги до платоспроможності для покриття кредитного
ризику кредитних установ. Для обмеження максимальних збитків, яких
може зазнати кредитна установа через будь-якого окремого клієнта
або групу сполучених клієнтів, доцільним вважається ухвалення
правил для визначення великих ризикових уражуваностей, які
враховують номінальну вартість ризику без застосування зважувань
та ступенів ризику.
(51) Коли це вважається бажаним, впродовж подальшого огляду
положень щодо великих ризикових уражуваностей, для того, щоб
дозволити визнання наслідків зменшення кредитного ризику у спосіб,
подібний до того, який дозволено для цілей мінімальної вимоги до
капіталу для обмеження вимог до калькуляції, правила щодо
зменшення кредитного ризику були розроблені у контексті загального
диверсифікованого кредитного ризику, який виникає в результаті
ризикових уражуваностей з боку великої кількості контрагентів.
Відповідним чином, визнання наслідків таких методик у цілях
обмежень великих ризикових уражуваностей, призначених для
обмеження максимальних збитків, які можуть зазнаватися через
будь-якого окремого клієнта або групи пов'язаних клієнтів, повинне
піддаватися пруденційним заходом безпеки.
(52) У разі, якщо кредитна установа зазнає ризикової
уражуваності з боку своєї власної материнської компанії або з боку
інших дочірніх компаній своєї материнської компанії, у цьому
випадку необхідне застосування спеціальних застережливих заходів.
Управління ризиковими уражуваностями, яким піддаються кредитні
установи, повинне здійснюватися у повністю автономний спосіб
відповідно до принципів обґрунтованого банківського управління, не
беручи до уваги інші міркування. У випадках, якщо вплив, який
вчиняється особами прямо або опосередковано, на утримання
кваліфікованої участі у кредитній установі ймовірно завдає шкоди
належному та обґрунтованому управлінню згаданою установою,
компетентні органи повинні вжити заходів для запобігання та
усунення наслідків такої ситуації. У сфері великих ризикових
уражуваностей повинні встановлюватися спеціальні стандарти,
включаючи більш жорсткі обмеження щодо ризикових уражуваностей,
яким піддає свою власну групу кредитна установа. Такі стандарти не
обов'язково, проте можуть бути застосовані у разі, коли
материнська компанія є фінансовою холдинговою компанією або
кредитною установою, або у разі, якщо інші дочірні компанії є
також кредитними або фінансовими установами або компаніями, які
надають допоміжні послуги, за умови, якщо усі такі компанії
охоплюються наглядовими заходами кредитної установи на
консолідованій основі.
(53) Кредитні установи повинні гарантувати, що вони мають
внутрішній капітал, який, беручи до уваги ризики, яким вони
піддаються або можуть піддаватися, буде адекватним по кількості,
якості та розподілу. Відповідним чином, кредитні установи повинні
мати у розпорядженні стратегії та процеси для оцінювання та
підтримання адекватності їх внутрішнього капіталу.
(54) Компетентні органи несуть відповідальність за дотримання
вимог щодо того, що кредитні установи мають належну організацію та
адекватні власні кошти, беручи до уваги ризики, яким вони
піддаються або можуть піддаватися.
(55) Для ефективного функціонування внутрішнього банківського
ринку, Комітет європейських органів банківського нагляду повинен
робити свій внесок у послідовне застосування цієї Директиви та
наближення наглядових методик на усій території Співтовариства, а
також направляти щорічні звіти до установ Співтовариства щодо
досягнутого прогресу.
(55) Для ефективного функціонування внутрішнього банківського
ринку, Комітет європейських органів банківського нагляду повинен
робити свій внесок у послідовне застосування цієї Директиви та
наближення наглядових методик на усій території Співтовариства, а
також направляти щорічні звіти до установ Співтовариства щодо
досягнутого прогресу.
(56) З цієї ж причини та для забезпечення того, щоб кредитні
установи Співтовариства, які активно працюють на території окремих
держав-членів, не були диспропорційне обтяжені у результаті
постійних зобов'язань з боку компетентних органів окремої
держави-члена щодо ліцензування та нагляду, вкрай важливим є
значна активізація співпраці між компетентними органами. У цьому
контексті роль консолідуючого наглядового органу повинна бути
зміцнена. Комітет європейських органів банківського нагляду
повинен підтримувати та активізувати таку співпрацю.
(57) Нагляд за діяльністю кредитних установ на консолідованій
основі має на меті, зокрема, захист інтересів депозитаріїв
кредитних установ та забезпечення стабільності фінансової системи.
(58) Для досягнення ефективності нагляд на консолідованій
основі повинен застосовуватися до усіх банківських груп, включаючи
ті материнські компанії таких груп, які не є кредитними
установами. Компетентні органи повинні мати необхідні правові
інструменти, які дозволили б їм здійснювати такий нагляд.
(59) У випадку з групою з диверсифікованими видами
діяльності, коли материнські компанії контролюють принаймні одну
дочірню компанію кредитної установи, компетентні органи повинні
мати змогу оцінювати фінансове становище кредитної установи у
складі такої групи. Компетентні органи повинні принаймні мати у
своєму розпорядження засоби для отримання від усіх компаній у
межах групи інформації, необхідної для виконання їх функцій.
Співпраця між органами влади, відповідальними за нагляд за різними
фінансовими секторами, повинна запроваджуватися у випадку з
групами компаній, які здійснюють фінансову діяльність у різних
сферах. У процесі наступної координації держави-члени повинні мати
змогу встановлювати відповідні методи консолідації досягнень мети
цієї Директиви.
(60) Держави-члени повинні мати змогу відкликати або
тимчасово припиняти банківську ліцензію у випадку, якщо структури
групи вважаються такими, що здійснюють банківську діяльність
неналежним чином, зокрема, по тій причині, що такі структури не
можуть піддаватися ефективним наглядовим заходам. У зв'язку з цим,
компетентні органи повинні мати необхідну компетенцію для
забезпечення обґрунтованого та належного управління кредитними
установами.
(61) Для того, щоб внутрішній банківський ринок функціонував
з поступовою ефективністю, а громадянам Співтовариства надавалися
адекватні рівні прозорості, необхідно, щоб компетентні органи
оприлюднювали таким шляхом, який дозволив би обгрунтовано
порівнювати спосіб, у який впроваджується ця Директива.
(62) Для покращення ринкової дисципліни та стимулювання
кредитних установ для покращення їх ринкової стратегії, контролю
ризиків та внутрішньої організації управління, кредитними
установами повинне забезпечуватися належне інформування
громадськості.
(63) Дослідження проблем, пов'язаних з питаннями, які
охоплюються цією Директивою, а також іншими Директивами щодо
діяльності кредитних установ, передбачає співпрацю між
компетентними органами та Комісією, зокрема тоді, коли воно
проводиться з метою досягти більш тісної співпраці.
(64) Заходи, необхідні для імплементації цієї Директиви,
повинні ухвалюватися відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від
28 червня 1999 року, що встановлює процедури виконання
імплементаційних повноважень, покладених на Комісію(1).
---------------- (1) OB L 184, 17.07.99, с. 23.
(65) У своїй резолюції від 5 лютого 2002 року про
імплементацію законодавства щодо фінансових послуг(2), Парламентом
було запропоновано, щоб Парламент та Рада мали рівні повноваження
щодо нагляду за способом, у який Комісія здійснює свою виконавчу
роль, для відображення законодавчих повноважень Парламенту згідно
Статті 251 Договору ( 994_017 ). В офіційній заяві, яка була
виголошена перед Парламентом у той же день його Президентом,
Комісія підтримала таку пропозицію. 11 грудня 2002 року Комісія
запропонувала поправки до Рішення 1999/468/ЄС та
22 квітня 2004 року подала пропозицію з внесеними поправками.
Парламент вважає, що ця пропозиція не зберігає його виключних
законодавчих прав. На думку Парламенту, Парламент та Рада повинні
мати змогу оцінювати надання імплементаційних повноважень Комісії
у визначений період. Таким чином, вважається доцільним обмежити
період, впродовж якого Комісія може ухвалювати імплементаційні
заходи.
---------------- (2) OB C 284 E, 21.11.2002, с. 115.
(66) Парламенту повинен надаватися тримісячний період з
моменту першого представлення проекту поправок та імплементаційних
заходів з метою надання йому можливості розглянути їх та винести
своє рішення. Однак, у термінових та належним чином обґрунтованих
випадках, необхідно передбачити можливість скорочення цього
періоду. Якщо впродовж цього періоду Парламент ухвалює резолюцію,
Комісія повинна повторно розглянути проект поправок та заходів.
(67) Для запобігання дестабілізуючих ситуацій на ринку та для
забезпечення тривалості загальних обсягів власних коштів,
доцільним вважається формування спеціальних перехідних угод.
(68) З огляду на чутливість до ризиків правил про мінімальні
вимоги до капіталу, бажано періодично проводити аналіз того, чи
впливають вони значним чином на економічний цикл. Комісія,
враховуючи внесок Європейського центрального банку, повинна
звітувати щодо таких аспектів перед Європейським Парламентом та
Комісією.
(69) Заходи, необхідні для нагляду за ризиками ліквідності,
також повинні бути гармонізовані.
(70) Ця Директива дотримується фундаментальних прав та
принципів, визнаних, зокрема, Хартією Європейського Співтовариства
з прав людини основними принципами законодавства Співтовариства.
(71) Зобов'язання щодо інкорпорування цієї Директиви в
національне законодавство повинне обмежуватися тими положеннями,
які репрезентують самостійну зміну у порівнянні з більш ранніми
директивами. Зобов'язання щодо інкорпорування положень, які
залишаються незмінними, є чинним згідно більш ранніх директив.
(72) Ця Директива не повинна перешкоджати виконанню
зобов'язань держав-членів щодо часових обмежень на інкорпорування
у національне законодавство Директив, встановлених у частині B
додатка XIII,
УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
РОЗДІЛ I
ПРЕДМЕТ, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
Стаття 1
1. Ця Директива встановлює правила щодо заснування та
здійснення діяльності кредитних установ, а також правила
здійснення пруденційного нагляду на ними.
2. Стаття 39 та секція 1 глави 4 розділу V застосовуються до
фінансових холдингових компаній та холдингових компаній зі
змішаними видами діяльності, які мають свої головні офіси на
території Співтовариства.
3. Установи, які вилучені на постійній основі зі сфери
застосування у відповідності до статті 2, за виключенням
центральних банків держав-членів, повинні розглядатися як
фінансові установи для потреб статті 39 та секції 1 глави 4
розділу V.
Стаття 2
Ця Директива не повинна застосовуватися до наступних
інституцій:
- центральні банки держав-членів,
- поштові жиро-інститути,
- у Бельгії, "Institut de Reescompte et de
Garantie/Gerdiscontering- en Waarborginstituut",
- у Данії, "Dansk Eksportfinansieringsfond", "Danmarks
Skibskreditfond", "Dansk Landbmgs Realkreditfond" та
"KommuneKredit",
- у Німеччині, "Kreditanstalt fur Wiederaufbau", компанії,
які визнані згідно "Wohnungsgemeinnutzigkeitsgesetz" як органи
Державної житлової політики, та які в основному не залучені у
проведення банківських транзакцій, та компанії, визнані згідно
згаданого закону як неприбуткові житлові компанії,
- у Греції, (Tamio Parakatathikon kai Danion),
- у Іспанії, "bistituto de Credito Oficial",
- у Франції "Caisse des depots et consignations",
- в Ірландії, кредитні спілки та об'єднання взаємодопомоги,
- в Італії, "Cassa depositi e prestiti"
- у Латвії, "krajaizdevu sabiedribas", компанії, які визнані
згідно "krajaizdevu sabiedribu likums" як кооперативні компанії,
які надають фінансові послуги виключно свої членам,
- у Литві, "kredito unijos", окрім "Centrine kredito unija",
- в Угорщині, "Magyar Fejiesztesi Bank Rt." та "Magyar
Export-Import Bank Rt.",
- в Нідерландах, "Nederlandse Investeringsbank voor
Ontwikkelingslanden NV", "NV Noordelijke
Ontwikkelingsmaatschappij", "NV Industriebank Limburgs Instituut
voor Ontwikkeling en Financiering" та "Overijsselse
Ontwiddelingsmaatschappij NV",
- в Австрії, компанії, визнані як житлові асоціації в
державних інтересах, та "Osterreichische Kontrollbank AG",
- у Польщі, "Spoldzielcze Kasy Oszczednosciowo - Kreditowe"
та "Bank Gospodarstwa Krajowego",
- у Португалії, "Caixas Economicas", існуючі на
1 січня 1986 року за виключенням тих, які були інкорпоровані як
компанії з обмеженої відповідальність та "Caixa Economica Montepio
Geral",
- у Фінляндії, "Teollisen yhteistyon rahasto Oy/Fonden for
industriellt samarbete AB" та "Pinnvera Oyj/Finnvera Abp",
- у Швеції, "Svenska Skeppshypotekskassan",
- в Об'єднаному Королівстві, the National Savings Bank, the
Commonwealth Development Finance Company Ltd, the Agricultural
Mortgage Corporation Ltd, the Scottish Agricultural Securities
Corporation Ltd, Королівські Агенти для закордонних урядів та
адміністрацій, кредитні спілки та муніципальні банки.
Стаття 3
1. Одна або кілька кредитних установ, розташованих на
території однієї держави-члена, та які приєднані на постійній
основі, на 15 грудня 1977 року, до центрального органу, який
здійснює нагляд за їх діяльністю та який засновано на території
однієї держави-члена, можуть бути вилучені з вимог статті 7 та
частини 1 статті 11 якщо, не пізніше ніж на 15 грудня 1979 року,
національне законодавство обумовлює наступне:
(a) зобов'язання центрального органу та дочірніх установ є
спільними, а певна заборгованість та зобов'язання його дочірніх
установ є у повному обсязі забезпеченими центральним органом;
(b) платоспроможність та ліквідність центрального органу та
усіх дочірніх установ піддається спільному моніторингу на основі
консолідованих звітів, а також
(c) керівництво центрального органу вповноважене видавати
інструкції керівництву дочірніх установ.
Кредитні установи, що діють на місцевому рівні та приєднані у
якості дочірніх установ після 15 грудня 1997 року до центрального
органу у розумінні першого пункту, можуть отримувати зиск з умов,
встановлених щодо цього, якщо вони є належними доповненнями до
мережі, яка належить згаданому центральному органу.
У випадку кредитних установ, окрім тих, що були засновані у
зонах, нещодавно відновлених з моря, або утворились у результаті
розділення або об'єднання існуючих установ, залежних або
підзвітних центральному органу. Комісія, відповідно до процедури,
зазначеної у частині 2 статті 151, може встановити додаткові
правила щодо застосування другого пункту, включаючи скасування
винятків, передбачених у першому пункті, коли це випливає з
висновку, що приєднання нових установ, які отримують зиск від
заходів, встановлених у другому пункті, могло б негативно впливати
на конкуренцію.
2. Кредитна установа, зазначена у першому пункті частини 1,
також може бути виключена з положень статей 9 та 10, а також
секцій 2, 3, 4, 5 та 6 глави 2 розділу V та глави 3 за умови, якщо
без шкоди застосуванню згаданих положень до центрального органу,
сукупність, яка складається з центрального органу та його дочірніх
установ, підпадатиме під дію згаданих положень на консолідованій
основі.
У разі такого виключення, статті 16, 23, 24, 25, частини з
1 по 3 статті 26 та статті з 28 по 37 повинні застосовуватися до
сукупності, яка складається з центрального органу та його дочірніх
установ.
Стаття 4
Для потреб цієї Директиви повинні застосовуватися наступні
визначення:
(1) "кредитна установа" означає:
(a) компанія, діяльність якої полягає в отриманні депозитів
або інших коштів, які підлягають сплаті, від населення та надання
кредитів за свій власний рахунок; або
(b) установи-емітенти електронних грошей у розумінні
Директиви 2000/46/ЄС(1) ( 994_178 );
---------------- (1) Директива 2000/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради
( 994_178 ) від 18 вересня 2000 року про започаткування та
здійснення діяльності установ-емітентів електронних грошей та
пруденційний нагляд за цією діяльністю (OB L 275, 27.10.2000,
с. 39).
(2) "ліцензія" означає інструмент, виданий у будь-якій формі
органами влади, за допомогою якого кредитній установі надається
право здійснювати комерційну діяльність;
(3) "філія" означає місце здійснення комерційної діяльності,
яке формує юридичне залежну частину кредитної установи та
безпосередньо проводить усі або певні транзакції, які властиві
комерційній діяльності кредитних установ;
(4) "компетентні органи" означає національні органи влади,
вповноважені законом або регламентом здійснювати нагляд за
діяльністю кредитних установ;
(5) "фінансова установа" означає компанію, за виключенням
кредитної установи, основним видом діяльності якої є прийняття
внесків та здійснення одного або кількох видів діяльності, перелік
яких надано у підпунктах з 2 по 12 додатка I.
(6) "установи", для потреб секцій 2 та 3 глави 2 розділу V,
означає установи, як зазначено у пункті (с) частини 1 статті 3
Директиви 2006/49/ЄС;
(7) "держава-член походження" означає державу-члена, на
території якої кредитній установі було видано ліцензію відповідно
до статей з 6 по 9 та з 11 по 14;
(8) "держава-член перебування" означає державу-члена, на
території якої кредитна установа має філію або надає послуги;
(9) "контроль" означає відносини між материнською компанією
та дочірньою компанією, як зазначено у статті 1 Директиви
83/349/ЄЕС, або подібні відносини між будь-якою фізичною або
юридичною особою та компанією;
(10) "участь" для потреб підпунктів (o) та (p) статті 57,
статей з 71 по 73 та глави 4 розділу V означає участь у розумінні
першого речення статті 17 Четвертої Директиви Ради 78/660/ЄЕС від
25 липня 1978 року про річні звіти окремих видів компаній(2)
( 994_908 ), або володіння, пряме або опосередковане, 20% або
більше прав голосів або капіталу компанії;
---------------- (2) OB L 222, 14.8.78, с. 11. Директива з останніми змінами,
внесеними Директивою 2003/51/ЄС.
(11) "кваліфікаційне володіння" означає пряме або
опосередковане володіння компанією, яке становить 10% або більше
капіталу чи прав голосів або яке уможливлює здійснення значного
впливу на управління такою компанією;
(12) "материнська компанія" означає:
(a) материнську компанію, яку зазначено у статтях 1 та 2
Директиви 83/349/ЄЕС; або
(b) для потреб статей з 71 по 73, секції 5 глави 2 розділу V
та глави 4, материнську компанію у розумінні частини 1 статті 1
Директиви 83/349/ЄЕС та будь-яку компанію, яка, за висновком
компетентних органів, здійснює домінуючий вплив на іншу компанію;
(13) "дочірня компанія" означає:
(a) дочірню компанію, як зазначено у статтях 1 та 2 Директиви
83/349/ЄЕС; або
(b) для потреб статей з 71 по 73, секції 5 глави 2 розділу V
та глави 4, дочірню компанію у розумінні частини 1 статті 1
Директиви 83/349/ЄЕС та будь-яку компанію, на яку, за висновком
компетентних органів, здійснюється домінуючий вплив з боку
материнської компанії;
Усі дочірні фірми дочірніх компаній також вважаються
дочірніми фірмами компанії, яка є їх первинною материнською
компанією.
(14) "материнська кредитна установа на території
держави-члена" означає кредитну установу, яка має кредитну
установу або фінансову установу у якості дочірньої компанії або
яка володіє участю у такій установі, та яка сама по собі не є
дочірньою компанією іншої кредитної установи, якій видано ліцензію
на території тієї ж держави-члена, або фінансової холдингової
компанії, заснованої на території тієї ж держави-члена;
(15) "материнська фінансова холдингова компанія на території
держави-члена" означає фінансову холдингову компанію, яка не є
сама по собі дочірньою компанією кредитної установи, якій надано
ліцензію на території тієї ж держави-члена, або фінансової
холдингової компанії, заснованої на території тієї ж
держави-члена;
(16) "материнська кредитна установа ЄС" означає материнську
кредитну установу на території держави-члена, яка не є дочірньою
компанією іншої кредитної установи, якій надано ліцензію на
здійснення діяльності на території будь-якої держави-члена або
фінансової холдингової компанії, заснованої на території будь-якої
держави-члена;
(17) "материнська фінансова холдингова компанія ЄС" означає
материнську фінансову холдингову компанію на території
держави-члена, яка не є дочірньою компанією іншої кредитної
установи, якій надано ліцензію на здійснення діяльності на
території будь-якої держави-члена або фінансової холдингової
компанії, заснованої на території будь-якої держави-члена;
(18) "державні організації" означає некомерційні
адміністративні органи, які несуть відповідальність перед
центральними урядами, регіональними урядами та місцевими органами
влади або органами влади, які з огляду на компетентні органи
виконують такі ж зобов'язання, як і регіональні та місцеві органи
влади або некомерційні компанії, що знаходяться у власності
центральних урядів, які мають точно визначені гарантійні
розпорядження та можуть включати самостійні органи, які
регулюються законом та знаходяться під державним наглядом;
(19) "фінансова холдингова компанія" означає фінансову
установу, дочірні компанії якої є виключно або переважно
кредитними установами або фінансовими установами, а принаймні одна
з таких дочірніх компаній є кредитною установою та яка не є
змішаною фінансовою холдинговою компанією у розумінні частини 15
статті 2 Директиви 2002/87/ЄС(1);
---------------- (1) Директива 2002/87/ЄС Європейського Парламенту та Ради від
16 грудня 2002 року про додатковий нагляд за діяльністю кредитних
установ, страхових компаній та інвестиційних фірм, об'єднаних у
фінансовий конгломерат (OB L 35, 11.2.2003, с. 1). Директива з
поправками, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.
(20) "холдингова компанія зі змішаною діяльністю" означає
материнську компанію, іншу ніж фінансова холдингова компанія або
кредитна установа, або змішана фінансова холдингова компанія у
розумінні частини 15 статті 2 Директиви 2002/87/ЄС, дочірні
компанії якої мають у складі принаймні одну кредитну установу;
(21) "компанії з надання допоміжних послуг" означає компанію,
основним видом діяльності якої є володіння або управління майном,
надання послуг у сфері управління обробкою інформації, або
будь-який подібний вид діяльності, який є допоміжним щодо
основного виду діяльності однієї або кількох кредитних установ;
(22) "операційний ризик" означає ризик втрат, який виникає в
результаті неналежних або невдалих внутрішніх процесів, помилок
персоналу або систем, або в результаті зовнішніх подій, а також
включає юридичний ризик;
(23) "центральні банки" включають Європейський центральний
банк, якщо не вказано інше;
(24) "ризик розводнення" означає ризик, що сума, яка може
бути отримана, буде зменшена через готівкові або неготівкові
кредити на користь дебітора.
(25) "вірогідність дефолту" означає вірогідність дефолту
контрагента впродовж одного року;
(26) "збиток", для потреб секції 3 глави 2 розділу V, означає
економічний збиток, включаючи наслідки значного дисконту,
матеріальні прямі та непрямі витрати, пов'язані з акумулюванням
інструменту;
(27) "рівень можливих збитків у випадку дефолту" (LGD)
означає долю збитків по ризиковій уражуваності у випадку дефолту
контрагента по відношенню до несплаченої суми за дефолту;
(28) "конвертаційний коефіцієнт" означає коефіцієнт наразі
невикористаної суми зобов'язання, яка буде використана та буде
несплаченою за дефолту по відношенню до наразі невикористаної суми
зобов'язання, розмір зобов'язання визначається належним
обмеженням, допоки неналежний ліміт буде високим;
(29) "очікувані збитки" (EL), для потреб секції 3 глави 2
розділу V, означає коефіцієнт суми, яка очікується до втрати по
ризиковому впливу від потенційного дефолту контрагента або
розводнення впродовж одного року до суми, несплаченої за дефолту;
(30) "зменшення кредитного ризику" означає методику, яка
використовується кредитною установою для зменшення кредитного
ризику, пов'язаного з ризиковим впливом або впливами, які кредитна
установа продовжує утримувати;
(31) "забезпечений кредитний захист" означає методику
зменшення кредитного ризику, якщо зменшення кредитного ризику по
ризиковій уражуваності кредитної установи випливає з права
кредитної установи - у разі дефолту контрагента або при виникненні
інших специфічних кредитних подій, пов'язаних з контрагентом -
ліквідовувати або отримувати трансфер чи асигнування, або
утримувати певні активи або суми, або зменшувати суму ризикового
впливу, або змінювати його, суму різниці між сумою ризикового
впливу та сумою вимоги до кредитної установи;
(32) "незабезпечений кредитний захист" означає методику
зменшення кредитного ризику, якщо зменшення кредитного ризику по
ризиковому впливу кредитної установи виникає з боку компанії з
третьої країни для сплати суми у випадку дефолту позичальника або
при виникненні інших специфічних кредитних подій;
(33) "операція зворотної купівлі" означає будь-яку операцію,
яка регулюється угодою, що відноситься до визначення "угоди РЕПО"
або "зворотної угоди РЕПО", як зазначено у пункті (т) частини 1
статті 3 Директиви 2006/49/ЄС;
(34) "операція позики або кредитування під цінні папери або
товари" означає будь-яку операцію, що відноситься до визначення
"кредитування під цінні папери або товари" або "позичання під
цінні папери або товари", як зазначено у пункті (п) частини 1
статті 3 Директиви 2006/49/ЄС;
(35) "інструмент на основі асимільованої грошової маси"
означає сертифікат депозиту або інший подібний інструмент, виданий
кредитною установою, яка надає позику;
(36) "сек'юритизація" означає транзакцію або схему, у
відповідності до якої кредитний ризик, пов'язаний з ризиковою
уражуваністю або пулом ризикових уражуваностей, розподіляється на
транші, маючи наступні характеристики:
(a) платежі по транзакції або схемі залежать від
характеристик ризикової уражуваності або пулу ризикових
уражуваностей;
(b) субординація траншів визначає розподіл втрат впродовж
терміну дії транзакції або схеми;
(37) "традиційна сек'юритизація" означає сек'юритизацію, яка
залучає економічний трансфер ризикових уражуваностей, які
піддаються сек'юритизації для спеціальної мети сек'юритизації
установи, яка випускає цінні папери. Це досягається шляхом
трансферу володіння сек'юритизованими ризиковими уражуваностями
від кредитної установи-ініціатора або шляхом субучасті. Випущені
цінні папери не являють собою платіжні зобов'язання кредитної
установи-ініціатора;
(38) "синтетична сек'юритизація" означає сек'юритизацію, коли
розподіл на транші досягається шляхом використання кредитних
деривативів або гарантій, а пул ризикових уражуваностей не
вилучається з балансу кредитної установи-ініціатора;
(39) "транш" означає контрактно встановлений сегмент
кредитного ризику, пов'язаного з ризиковою уражуваністю або
кількома ризиковими уражуваностями, коли позиція по сегменту
передбачає ризик кредитного збитку, більший або менший, ніж
позиція на таку ж суму по кожному іншому такому сегменту, без
урахування кредитного захисту, наданого третіми сторонами
безпосередньо власникам позицій по сегменту або по іншим
сегментам;
(40) "позиція сек'юритизації" означає ризикову уражуваність
щодо сек'юритизації;
(41) "ініціатор" означає одне з наступного:
(a) установа, яка або самостійно або через суміжні установи,
прямо або опосередковано, була залучена до первинної угоди, яка
утворила зобов'язання або потенційні зобов'язання дебітора або
потенційного дебітора, які зумовили сек'юритизацію ризикової
уражуваності;
(b) установа, яка купує ризикові уражуваності у третьої
сторони на свій баланс та потім сек'юритизує їх;
(42) "спонсор" означає кредитну установу, за виключенням
кредитної установи-ініціатора, яка встановлює та управляє
програмою комерційних паперів, забезпечених активами або іншою
схемою сек'юритизації, за допомогою якої купуються ризикові
уражуваності в установ третьої сторони;
(43) "посилення кредиту" означає контрактну угоду, у
відповідності з якою кредитна якість позиції по сек'юритизації
покращується у зв'язку з тим, якою вона могла б бути, якщо
посилення не було передбачено, включаючи посилення, яке було
забезпечене більш малими траншами по сек'юритизації або іншими
типами кредитного захисту;
(44) "спеціальна установа з сек'юритизації" (SSPE) означає
корпорацію-траст або іншу установу, окрім кредитної установи,
створену для здійснення сек'юритизації, діяльність якої обмежена
діяльністю, необхідною виключно для виконання цього завдання,
структуру якого спрямовано на ізолювання зобов'язань SSPE від
зобов'язань кредитної установи-ініціатора та власників
бенефіціарних інтересів, по яких вони мають право заставляти або
обмінювати такі інтереси без обмежень;
(45) "група сполучених клієнтів" означає:
(a) дві або більше фізичних або юридичних осіб, які, якщо
інше не вказано, утворюють єдиний ризик з тієї причини, що одна з
них, прямо або опосередковано, контролює іншу або інших; або
(b) дві або більше фізичних або юридичних осіб, між якими не
існує контролюючих взаємовідносин, як встановлено у підпункті (а),
проте які повинні розглядатися як такі, що формують єдиний ризик з
тієї причини, що вони сполучені таким чином, що якщо одна з них
мала б фінансові проблеми інша або усі особи могли б надати
допомогу з відшкодування;
(46) "тісні зв'язки" означає ситуацію, за якої дві або більше
фізичні або юридичні особи сполучаються в один з наступних
способів:
(a) участь у формі володіння, прямого або у формі контролю,
20% або більше прав голосу, або капіталу компанії;
(b) контроль; або
(c) факт, що обидві або усі особи є перманентно сполученими в
одну або ту ж саму третю особу шляхом контрольних взаємовідносин;
(47) "офіційні біржі" означає біржі, які визнані такими
компетентними органами та які відповідають наступним умовам:
(a) вони функціонують на регулярній основі;
(b) вони мають правила, створені або ухвалені відповідними
органами влади країни перебування біржі, які визначають умови
функціонування біржі, умови доступу на біржу, а також умови, які
повинні задовольнятися контрактом до моменту його ефективної
реалізацій на біржі; та
(c) вони мають кліринговий механізм, відповідно до якого
контракти, перелік яких надано у додатку Р/, підлягають дії
щоденних додаткових резервних зобов'язань по кредитним
інструментам, які за висновком компетентних органів забезпечують
належний захист.
Стаття 5
Держави-члени забороняють особам або компаніям, які не є
кредитними установами, здійснювати діяльність у сфері отримання
депозитів або інших коштів, що підлягають сплаті, від населення.
Перша частина не застосовується до отримання депозитів або
інших коштів, що підлягають сплаті державою-членом або
регіональними чи місцевими органами влади держави-члена, або
міжнародними органами, членами яких є одна або кілька
держав-членів, або у випадках, чітко передбачених національним
законодавством або законодавством Співтовариства, за умови, якщо
така діяльність підлягає дії регламентів або контрольних заходів,
спрямованих на захист депозитаріїв та інвесторів, або
застосовується до цих випадків.
РОЗДІЛ II
ВИМОГИ ЩОДО ДОСТУПУ ДО ЗАПОЧАТКУВАННЯ
ТА ЗДІЙСНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КРЕДИТНИМИ УСТАНОВАМИ
Стаття 6
Держави-члени вимагають від кредитних установ отримання
ліцензії до початку здійснення діяльності. Без шкоди статтям з 7
по 12 вони встановлюють вимоги щодо надання ліцензування та
повідомляють про них Комісії.
Стаття 7
Держави-члени вимагають, щоб заявка на отримання ліцензії
супроводжувалася програмою діяльності, яка встановлюватиме,
з-поміж іншого, види передбачуваної комерційної діяльності та
структурну організацію кредитної установи.
Стаття 8
Держави-члени не вимагають, щоб подання заявки на отримання
ліцензії переглядалось на основі економічних потреб ринку.
Стаття 9
1. Без шкоди іншим загальним умовам, встановленим
національним законодавством, компетентні органи не надають
ліцензію у разі, якщо кредитні установи не володіють окремими
власними коштами або у випадках, коли початковий капітал є меншим
ніж 5 мільйонів євро.
"Початковий капітал" передбачає капітал та резерви, як
зазначено у пунктах (a) та (b) статті 57.
Держави-члени можуть прийняти рішення, що кредитні установи,
які не виконують вимог щодо окремих власних коштів та які
проводили діяльність на 15 грудня 1979 року, можуть продовжувати
свою діяльність. Вони можуть звільнити такі кредитні установи від
виконання таких вимог, які містяться у першому пункті першої
частини статті 11.
2. Держави-члени можуть, згідно наступних умов, надавати
ліцензію окремим категоріям кредитних установ, початковий капітал
яких є меншим, ніж той, який визначено у частині 1:
(a) початковий капітал є не меншим ніж 1 мільйон євро;
(b) відповідні держави-члени повідомляють Комісії про причини
здійснення такого вибору; та
(c) назва кредитної установи, яка не має мінімального
капіталу, визначеного у частині 1, відмічається з цією метою у
переліку, зазначеному у статті 14.
Стаття 10
1. Власні кошти кредитної установи не можуть бути меншими,
ніж сума початкового капіталу, яка вимагається згідно статті 9 на
момент надання їй ліцензії.
2. Держави-члени можуть прийняти рішення про те, що кредитні
установи, які вже здійснювали діяльність на 1 січня 1993 року,
власні фонди яких не досягають рівнів, визначених для початкового
капіталу у статті 9, можуть продовжувати здійснення своєї
діяльності. У такому випадку їх власні кошти не можуть бути
нижчими, ніж найвищий рівень, досягнутий починаючи з
22 грудня 1989 року.
3. Якщо контроль за діяльністю кредитної установи, що
відноситься до категорії, зазначеної у частині 2, здійснюється
фізичною або юридичною особою, а не особою, яка контролювала
діяльність установи раніше, власні кошти такої кредитної установи
дорівнюють рівню, визначеному для початкового капіталу у статті 9.
4. За певних специфічних обставин та за згоди компетентних
органів, у випадку, якщо існує злиття двох або більше кредитних
установ, які відносяться до категорії, зазначеної у частині 2,
власні кошти кредитної установи, які виникли в результаті злиття,
не можуть бути нижчими, ніж загальні власні кошти об'єднаних
кредитних установ на час злиття, допоки відповідні рівні,
визначені у статті 9, не будуть досягнуті.
5. Якщо, у випадках, зазначених у частинах 1, 2 та 4, власні
кошти повинні бути зменшені, компетентні органи можуть у разі,
якщо це обумовлено обставинами, надати кредитним установам
обмежений період, за який вони повинні виправити ситуацію або
зупинити свою діяльність.
Стаття 11
1. Компетентні органи надають ліцензію кредитним установам
виключно у випадках, якщо наявні принаймні дві особи, які
ефективно керують діяльністю кредитної установи.
Вони не надають ліцензію, якщо такі особи не мають достатньо
надійної репутації або достатнього досвіду для виконання таких
обов'язків.
2. Кожна держава-член вимагає, щоб:
(a) будь-яка кредитна установа, яка є юридичною особою та
яка, згідно її національного законодавства, має зареєстрований
офіс, мала свій головний офіс на території тієї ж держави-члена,
де розташований її зареєстрований офіс; та
(b) будь-яка інша кредитна установа мала свій головний офіс
на території держави-члена, яка надала ліцензію, та на території
якої вона здійснює свою діяльність.
Стаття 12
1. Компетентні органи не надають ліцензію на здійснення
діяльності кредитними установами, допоки вони не будуть
поінформовані щодо ідентичності тримачів акцій або членів, напряму
або опосередковано, фізичних або юридичних осіб, які володіють
кваліфікаційними пакетами акцій, або щодо обсягів таких пакетів
акцій.
При визначенні кваліфікаційного пакету акцій у контексті цієї
статті, права голосу, зазначені у статті 92 Директиви 2001/34/ЄС
Європейського Парламенту та Ради від 28 травня 2001 року про
допуск цінних паперів до офіційного лістингу на офіційній фондовій
біржі та про інформацію про такі цінні папери, яка підлягає
опублікуванню(1), будуть враховані.
---------------- (1) B L 184, 06.07.2001, с. 1. Директива з останніми
поправками, внесеними Директивою 2005/1/ЄС.
2. Компетентні органи не надають ліцензію, якщо за врахування
потреби забезпечення прозорого та цілеспрямованого керівництва
кредитною установою вони не задоволені відповідністю вимог щодо
тримачів акцій та членів.
3. У випадку, коли існують тісні зв'язки між кредитною
установою та іншими фізичними та юридичними особами, компетентні
органи надають ліцензію, якщо такі зв'язки не перешкоджають
ефективному виконанню їх наглядових функцій.
Компетентні органи також не надають ліцензію, якщо закони,
підзаконні та адміністративні положення третьої країни, яка
здійснює керівництво однією або кількома фізичними або юридичними
особами, з якими кредитна установа має тісні зв'язки, або проблеми
посилення цих законів, регламентів або адміністративних положень,
перешкоджають виконанню їх наглядових функцій.
Компетентні органи вимагають від кредитних установ надання
інформації, яку потребують перші для моніторингу відповідності
умовам, зазначеним у цій частині, на постійній основі.
Стаття 13
Повинні надаватися обґрунтовані причини, яке б рішення про
відмову щодо надання ліцензії не було прийняте, а аплікант повинен
отримати інформацію про це у шестимісячний термін після отримання
заявки або, якщо остання не буде повністю оброблена, у
шестимісячний термін після направлення аплікантом інформації,
необхідної для ухвалення рішення. У будь-якому випадку рішення
ухвалюється у дванадцятимісячний термін після отримання заявки.
Стаття 14
Про надання будь-якої ліцензії необхідно інформувати Комісію.
Назва кожної кредитної установи, якій було надано ліцензію,
вноситься до переліку. Комісія публікує такий перелік у Офіційному
віснику Європейського Союзу та постійно оновлює.
Стаття 15
1. Компетентний орган, до надання ліцензії кредитній
установі, консультує компетентні органи іншої залученої
держави-члена у наступних випадках:
(a) відповідна кредитна установа є дочірньою компанією
кредитної установи, якій надано ліцензію на території іншої
держави-члена;
(b) відповідна кредитна установа є дочірньою компанією
материнської компанії кредитної установи, якій надано ліцензію на
території іншої держави-члена; або
(c) відповідна кредитна установа контролюється тією ж особою,
фізичною або юридичною, яка контролює кредитну установу, якій
надано ліцензію на території іншої держави-члена.
2. Компетентний орган, до надання ліцензії кредитній
установі, консультує компетентні органи іншої залученої
держави-члена, які відповідають за нагляд за діяльністю страхових
компаній або інвестиційних фірм, у наступних випадках:
(a) відповідна кредитна установа є дочірньою компанією
страхової компанії або інвестиційної фірми, якій надано ліцензію
на території іншої держави-члена;
(b) відповідна кредитна установа є дочірньою філією
материнської компанії страхової установи або інвестиційної фірми,
якій надано ліцензію на території іншої держави-члена; або
(c) відповідна кредитна установа контролюється тією ж особою,
фізичною або юридичною, яка контролює страхову компанію або
інвестиційну фірму, якій надано ліцензію на території іншої
держави-члена.
3. Відповідні компетентні органи, зазначені у частинах 1 та
2, зокрема, надають консультації один одному, оцінюючи
відповідність тримачів акцій, репутації та досвіду директорів,
залучених в управління іншої установи тієї ж групи. Вони
обмінюються інформацією щодо відповідності тримачів акцій,
репутації та досвіду директорів, яка є важливою для надання
ліцензії, а також для наступного оцінювання відповідності
операційним умовам.
Стаття 16
Держави-члени перебування не вимагають ліцензії або
донорського капіталу від філій кредитних установ, яким надано
ліцензію на території інших держав-членів. Започаткування філій та
нагляд за їх діяльністю здійснюється відповідно з статтями 22, 25,
частинами з 1 по 3 статті 26, статтями з 29 по 37 та 40.
Стаття 17
1. Компетентні органи можуть відізвати ліцензію, надану
кредитній установі лише у випадках, якщо така установа:
(a) не використовує ліцензію впродовж 12 місяців, чітко
відмовляється від ліцензії або припинила свою діяльність більше
ніж на шість місяців, якщо відповідна держава-член не передбачила
закінчення терміну дії ліцензії у таких випадках;
(b) отримала ліцензію за допомогою підроблених звітів або
будь-яких інших незаконних засобів;
(c) більше не дотримується умов, згідно яких була надана
ліцензія;
(d) більше не володіє достатніми власним коштами або не може
більше вважатися такою, що здатна виконувати свої зобов'язання по
відношенню до своїх кредиторів, та, зокрема, більше не забезпечує
безпеки активів, які були їй надані; або
(e) підпадає під дію одного з випадків, коли національне
законодавство передбачає відкликання ліцензії.
2. Повинні надаватися обґрунтовані причини відкликання
ліцензії та причини, які необхідні щодо інформування. Про будь-які
випадки відкликання ліцензій необхідно інформувати Комісію.
Стаття 18
Для потреб здійснення їх діяльності, кредитні установи
можуть, незалежно від будь-яких положень держави-члена перебування
щодо використання слів "банк", "ощадний банк" або інших
банківських назв, використовувати на усій території Співтовариства
ту ж саму назву, яку вони використовують на території
держави-члена, на якій розташований їх головний офіс. У випадку
виникнення загрози плутанини з назвами, держава-член перебування
може, для потреб пояснення, вимагати, щоб назва супроводжувалася
певними пояснювальними додатками.
Стаття 19
1. Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної або
юридичної особи, яка висуває пропозицію щодо володіння, прямо або
опосередковано, кваліфікаційним пакетом акцій кредитної установи,
спершу поінформувати компетентні органи про обсяг володіння. Така
особа таким же чином інформує компетентні органи, якщо вона
пропонує збільшити свій кваліфікаційний пакет акцій у такий
спосіб, коли частка прав голосів або капіталу, яким вона володіє,
дорівнюватиме або перевищуватиме 20%, 33% або 50%, або у такий
спосіб, коли кредитна установа стане її дочірньою компанією.
Без шкоди частині 2, компетентні органи мають максимально три
місяці з моменту нотифікації, передбаченої першим та другим
пунктами, для відхилення такого плану, якщо з огляду на потребу
забезпечення надійного та доцільного управління кредитною
установою вони не задоволені відповідністю відповідної особи. Якщо
вони не відхилять план, вони можуть зафіксувати максимальний
період для його імплементації.
2. Якщо особою, яка пропонує придбати пакет акцій, зазначений
у частині 1, є кредитна установа, страхова компанія або
інвестиційна фірма, яким надано ліцензію на території іншої
держави-члена, або материнська компанія кредитної установи,
страхової компанії або інвестиційної фірми, якій надано ліцензію
на території іншої держави-члена, або фізична або юридична особа,
яка контролює кредитну установу, страхову компанію або
інвестиційну фірму, яким надано ліцензію на території іншої
держави-члена, та якщо у результаті такого придбання, кредитна
установа, щодо пакету акцій якої покупцем пропонується володіння,
може стати дочірньою компанією або підпадати під контроль покупця,
оцінювання придбання повинно підпорядковуватися попереднім
консультаціям, передбачених статтею 15.
Стаття 20
Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної або юридичної
особи, яка висуває пропозицію щодо розпоряджання, прямо або
опосередковано, кваліфікаційним пакетом акцій кредитної установи,
спершу поінформувати компетентні органи про обсяг володіння. Така
особа таким же чином інформує компетентні органи, якщо вона
пропонує збільшити свій кваліфікаційний пакет акцій у такий
спосіб, коли частка прав голосу або капіталу, яким вона володіє,
дорівнюватиме або перевищуватиме 20%, 33% або 50%, або у такий
спосіб, коли кредитна установа стане її дочірньою компанією.
Стаття 21
1. Кредитні установи, отримавши інформацію про будь-які
придбання або розпоряджання частками акцій їх капіталу, які
призводять до перевищення або зменшення пакетів акцій порівняно з
одним з вищевказаних показників, зазначених у частині 1 статті 19
та статті 20, інформують компетентні органи про такі придбання або
розпоряджання.
Вони також інформують один раз на рік компетентні органи щодо
імен тримачів акцій або членів, які володіють кваліфікаційними
пакетами акцій та розмірів таких пакетів акції, як вказано,
наприклад, в інформації, отриманої на щорічних загальних зборах
тримачів акцій та членів, або як результат погодження регламентів
щодо компаній, перелік яких розміщено на фондових біржах.
2. Держави-члени вимагають, щоб у разі виникнення впливу з
боку осіб, зазначених у частині 1 статті 10, ймовірно завдає шкоди
надійному та доцільному управлінню установою, компетентні органи
вживали необхідних заходів для врегулювання цієї ситуації. Такі
заходи можуть складатися із заборон, санкцій проти директорів та
менеджерів, або нагляду за виконанням прав голосів, які
передбачені акціями, якими володіють тримачі цих акцій або
відповідні члени.
Подібні заходи застосовуються до фізичних або юридичних осіб,
які не виконують зобов'язання щодо надання попередньої інформації,
як встановлено у частині 1 статті 19.
Якщо пакет акцій буде придбано, незважаючи на спротив
компетентних органів, держави-члени, не враховуючи будь-які інші
ухвалені санкції, забезпечують виконання припинення відповідних
прав голосу, або встановлюються недійсність голосування, або
можливість їх анулювання.
3. Визначаючи кваліфікований пакет акцій або інші рівні
володіння, зазначені у цій статті, права голосу, зазначені у
статті 92 Директиви 2001/34/ЄС, враховуються.
Стаття 22
1. Компетентні органи країни-члена перебування вимагають від
будь-якої кредитної установи наявності структури надійного
управління, яка включає прозору організаційну структуру з належним
чином визначеними, прозорими та послідовними сферами компетенції,
ефективними процесами ідентифікації, управління, моніторингу та
звітування щодо ризиків, які впливають або могли б на неї
впливати, та відповідні механізми внутрішнього контролю, включаючи
надійні адміністративні та облікові процедури.
2. Структура, процеси та механізми, зазначені у частині 1, є
всебічними та пропорційними сутності, ступеню розвитку та
складності діяльності кредитної установи. Враховуються технічні
критерії, встановлені у Додатку V.
РОЗДІЛ III
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО ЗАСНУВАННЯ
ТА СВОБОДУ НАДАННЯ ПОСЛУГ
Секція 1
Кредитні установи
Стаття 23
Держави-члени забезпечують те, щоб види діяльності, перелік
яких надано у Додатку I, могли здійснюватися на їх територіях
відповідно до статей 25, частини з 1 по 3 статті 26, частини 1 та
2 статті 28 та статей з 29 по 37 шляхом започаткування філії або
шляхом надання послуг будь-якою кредитною установою, якій надано
ліцензію і щодо якої здійснюється нагляд з боку компетентних
органів іншої держави-члена, за умови якщо така діяльність
охоплюється дією ліцензії.
Секція 2
Фінансові установи
Стаття 24
1. Держави-члени забезпечують те, щоб види діяльності,
перелік яких надано у Додатку I, могли здійснюватися на їх
територіях відповідно до статей 25, частини з 1 по 3 статті 26,
частини 1 та 2 статті 28 та статей з 29 по 37 шляхом
започаткування філії або шляхом надання послуг будь-якою
фінансовою установою з іншої держави-члена, яка може бути
дочірньою компанією кредитної установи або дочірньою компанією у
спільній власності двох або кількох кредитних установ, меморандум
та статті асоціації яких дозволяють здійснювати такі види
діяльності та які відповідають кожній з наступних умов:
(a) материнська компанія або установи ліцензуються як
кредитні установи на території держави-члена на основі закону,
яким регламентується діяльність фінансової установи;
(b) відповідна діяльність здійснюється на території тієї ж
держави-члена;
(c) материнська компанія або установи володіють 90% або
більше прав голосів, які приєднані до акцій капіталу фінансової
установи;
(d) материнська компанія або установи задовольняють вимоги
компетентних органів щодо пруденційного управління фінансовою
установою та декларують, за згоди відповідних компетентних органів
держави-країни походження, що вони спільно та окремо забезпечують
зобов'язання, взяті кредитною установою; та
(e) фінансові установи ефективно інкорпоруються, зокрема,
щодо відповідних видів діяльності, до консолідованого нагляду за
діяльністю материнської компанії, або кожної з материнських
компаній, відповідно до секції 1 глави 4 розділу V, зокрема для
потреб мінімальних вимог до власних коштів, встановлених у
статті 75, щодо контролю за довгими ризиковими уражуваностями для
потреб обмеження пакетів акцій, передбачених статтями з 120 по
122.
Відповідність цим умовам перевіряється компетентними органами
держави-члена походження, які надають фінансовій установі
сертифікат відповідності, які є частиною нотифікації, зазначеної у
статтях 25 та 28.
Компетентні органи держави-члена походження забезпечують
нагляд на діяльність фінансової установи відповідно до частини 1
статті 10, статей з 19 по 22, статті 40, статей з 42 по 52 та
статті 54.
2. Якщо фінансова установа, зазначена у першому пункті
частини 1, припинить виконання будь-якої з відповідних умов,
держава-член походження інформує компетентні органи держави-члена
перебування, а діяльність, яка здійснюється такою фінансовою
установою на території держави-члена перебування, підпадає під дію
законодавства держави-члена перебування.
3. Частина 1 та 2 застосовуються, за внесення усіх необхідних
змін, до дочірніх компаній фінансових установ, як зазначено у
першому пункті частини 1.
Секція 3
Виконання права на заснування
Стаття 25
1. Кредитна установа, яка бажає започаткувати філію на
території іншої держави-члена, інформує компетентні органи
держави-члена походження.
2. Держави-члени вимагають від кредитної установи, яка бажає
започаткувати філію на території іншої держави-члена, надання
наступної інформації при здійсненні інформування, зазначеного у
частині 1:
(a) держава-член, на території якої вона планує започаткувати
філію;
(b) програма діяльності, яка встановлює з-поміж іншого види
передбаченої діяльності та структурну організацію філії;
(c) адреса на території держави-члена, з якої можуть бути
отримані документи; та
(d) імена тих, хто буде нести відповідальність за управління
філією.
3. Якщо компетентні органи держави-члена походження матимуть
причину сумніватися у адекватності адміністративної структури або
щодо фінансового стану кредитної установи, вони у тримісячний
термін після отримання інформації, зазначеної у частині 2,
повідомляють цю інформацію компетентним органам держави-члена
перебування та інформують відповідним чином кредитну установу.
Компетентні органи держави-члена походження також повідомлять
про обсяг власних коштів та суму вимог до капіталу, згідно
статті 75, кредитної установи.
Як відступ від другого пункту, у випадку, зазначеному у
статті 24, компетентні органи держави-члена походження
повідомляють про обсяг власних коштів фінансової установи та суму
консолідованих власних коштів та консолідованих вимог до капіталу,
згідно статті 75, кредитної установи, яка є її материнською
компанією.
4. У разі, якщо компетентні органи держави-члена походження
відмовляються повідомити інформацію, зазначену у частині 2,
компетентним органам держави-члена перебування, вони надають
інформацію про причини їх відмови відповідній кредитній установі у
тримісячний термін після отримання усієї інформації.
Така відмова або неможливість надання відповіді передбачають
право подання позову до суду на території держави-члена
походження.
Стаття 26
1. До початку здійснення діяльності філією кредитної
установи, компетентні органи держави-члена перебування у
двомісячний термін після отримання інформації, зазначеної у
статті 25, проводять підготовку для здійснення нагляду за
діяльністю кредитної установи відповідно до секції 5 та за
необхідності вказують умови, за яких, заради спільного блага, така
діяльність проводитиметься на території держави-члена перебування.
2. При отриманні повідомлення від компетентних органів
держави-члена перебування, або у випадку закінчення періоду,
передбаченого у частині 1, без отримання будь-якого повідомлення
від компетентних органів, філія може бути започаткована та може
розпочинати свою діяльність.
3. У разі зміни будь-яких даних, які були направлені на
підставі підпунктів (b), (c) або (d) частини 2 статті 25, кредитна
установа повинна направити письмове повідомлення про відповідну
зміну на адресу компетентних органів держав-членів перебування та
походження принаймні за один місяць до здійснення такої зміни для
надання можливості компетентним органам держави-члена походження
прийняти рішення відповідно до статті 25 та компетентним органами
держави-члена перебування прийняти рішення щодо змін на підставі
частини 1 цієї статті.
4. Філії, які розпочали свої діяльність, відповідно до чинних
положень їх держав-членів перебування до 1 січня 1993 року,
вважаються такими, що вже підпали під дію процедури, встановленої
у статті 25 та частинах 1 та 2 цієї статті. Їх діяльність
регулюється з 1 січня 1993 року частиною 3 цієї статті та статтями
23 та 43, а також секціями 2 та 5.
Стаття 27
Будь-яка кількість місцезнаходжень компанії, започаткованих
на території тієї ж держави-члена кредитною установа з
штаб-квартирою на території іншої держави-члена, вважається однією
філією.
Секція 4
Використання свободи надання послуг
Стаття 28
1. Будь-яка кредитна установа, яка бажає скористатись
свободою надання послуг шляхом здійснення свої діяльності на
території іншої держави-члена в перший раз, інформує компетентні
органи держави-члена походження про види діяльності згідно
переліку додатка III, які вона має наміри здійснювати.
2. Компетентні органи держави-члена походження у місячний
термін після отримання нотифікації, передбаченої частиною 1,
направляють таку нотифікацію компетентним органам країни-члена
перебування.
3. Ця стаття не повинна перешкоджати правам, набутим
кредитними установами, які надавали послуги до 1 січня 1993 року.
Секція 5
Повноваження компетентних органів
держави-члена перебування
Стаття 29
Держави-члени перебування можуть, для статистичних потреб,
вимагати, щоб усі кредитні установи, які мають філії на їх
територіях, звітували на періодичній основі про свою діяльності на
території цих держав-членів перебування перед компетентними
органами згаданих держав-членів перебування.
У ході виконання зобов'язань, покладених на них статтею 41,
держав-члени перебування можуть вимагати, щоб філії кредитних
установ з інших держав-членів надавали таку ж інформацію, надання
якої вимагається від національних кредитних установ для цих
потреб.
Стаття 30
1. У разі, якщо компетентні органи держави-члена перебування
встановлять, що кредитна установа, яка має філію або надає послуги
на її території, не дотримується правових положень, ухвалених у
цій державі, на підставі положень цієї Директиви, яка передбачає
повноваження компетентних органів держави-члена перебування, такі
органи влади вимагають від відповідної кредитної установи
врегулювання такої ситуації.
2. Якщо відповідна кредитна установа не зможе вжити
необхідних заходів, компетентні органи держави-члена перебування
інформують компетентні органи держави-члена походження відповідним
чином.
Компетентні органи держави-члена походження якомога раніше
вживають відповідних заходів для забезпечення того, щоб відповідна
кредитна установа врегулювала неналежну ситуацію. Про сутність
таких заходів необхідно інформувати компетентні органи
держави-члена перебування.
3. Якщо, незважаючи на вжиті заходи з боку держави-члена
походження або з тієї причини, що такі заходи виявляються
неадекватними, або їх здійснення не є можливим на території
відповідної держави-члена, кредитна установа продовжуватиме
порушувати чинні правові норми, зазначені у частині 1, на
території держави-члена перебування, ця держава-член може, після
інформування компетентних органів держави-члена походження, вжити
необхідних заходів для попередження або накладання стягнення за
подальші порушення та у разі необхідності запобігти тому, щоб
кредитна установа продовжувала здійснювати подальші операції на її
території.
Стаття 31
Статті 29 та 30 не повинні негативно впливати на повноваження
держави-члена перебування щодо вжиття необхідних заходів для
запобігання або покарання за незаконні дії, вчинені на їх
території, які суперечать правовим нормам, які вони ухвалили для
спільного блага. Це включає можливість запобігання ініціюванню
здійснення кредитними установами-порушниками подальших операцій на
їх території.
Стаття 32
Будь-які заходи, вжиті на підставі частин 2 та 3 статті 30
або статті 31, які передбачають накладання стягнень або обмеження
щодо використання свободи надання послуг, належним чином
обґрунтовуються та направляються відповідній кредитній установі.
Кожен такий захід підлягає праву на подання позову до судів на
території держави-члена, де був вжитий такий захід.
Стаття 33
До виконання процедури, передбаченої статтею 30, компетентні
органи держави-члена перебування можуть, у виключних ситуаціях,
вжити будь-яких запобіжних заходів, необхідних для захисту
інтересів депозитаріїв, інвесторів та інших осіб, яким надаються
послуги. Комісії та компетентні органи інших відповідних
держав-членів отримують інформацію про такі заходи якомога раніше.
Комісія може, після проведення консультацій з компетентними
органами відповідної держави-члена, ухвалити рішення про те, що
відповідна держава-член повинна покращити або скасувати такі
заходи.
Стаття 34
Держави-члени перебування можуть здійснювати повноваження,
які на них покладені згідно цієї Директиви, шляхом ужиття
відповідних заходів для запобігання або покарання за порушення,
вчинені на їх території. Це включає можливість запобігання
ініціюванню здійснення кредитними установами-порушниками подальших
операцій на їх території.
Стаття 35
У випадку відкликання ліцензії, компетентні органи
держави-члена перебування отримують інформацію та вживають
відповідних заходів для того, щоб запобігти продовженню подальшої
діяльності відповідних кредитних установ на їх території та для
захисту інтересів депозитаріїв.
Стаття 36
Держави-члени повинні інформувати Комісію про кількість та
тип випадків відмови у наданні ліцензії на підставі статей 25 та
частин з 1 по 3 статті 26, або за яких було вжито заходів
відповідно до частини 3 статті 30.
Стаття 37
Ця секція не перешкоджає кредитним установам з головними
офісами на території інших держав-членів рекламувати їх послуги за
допомогою усіх доступних комунікаційних засобів на території
держави-члена перебування згідно будь-яких правил, які регулюють
форму та зміст такої реклами, ухвалених для спільного блага.
РОЗДІЛ IV
ВІДНОСИНИ З ТРЕТІМИ КРАЇНАМИ
Секція 1
Нотифікація щодо компаній третіх країн
та умов доступу на ринки цих країн
Стаття 38
1. Держави-члени не застосовують до філії кредитних установ,
які мають свої головні офіси поза межами Співтовариства, при
запровадженні або здійсненні їх діяльності, положення,
застосування яких може призвести до створення більш сприятливого
режиму, ніж той, який дозволяється для філій кредитних установ,
які мають свої головні офіси на території Співтовариства.
2. Компетентні органи інформують Комісію та Європейський
банківський комітет про усі ліцензії для філії, надані кредитним
установам, які мають свої головні офіси поза межами
Співтовариства.
3. Без шкоди частині 1, Співтовариство може за допомогою
угод, укладених з однією або кількома третіми країнами, погодитися
застосовувати положення, які надають філіям кредитної установи,
яка має свій головний офіс поза межами Співтовариства, ідентичний
режим по усій території Співтовариства.
Секція 2
Співпраця з компетентними органами третіх країн
щодо нагляду на консолідованій основі
Стаття 39
1. Комісія може подати пропозиції до Ради або на запит
держави-члена, або за своєї ініціативи, для обговорення угод з
однією або кількома третіми країнами щодо засобів здійснення
нагляду на консолідованій основі за діяльністю наступних установ:
(a) кредитних установ, материнські компанії яких мають свої
головні офіси на території третьої країни; або
(b) кредитних установ, які розташовані на території третіх
країн, материнські компанії яких, будучи кредитними установами або
фінансовими холдинговими компаніями, мають свої головні офіси на
території Співтовариства.
2. Угоди, зазначені у частині 1, зокрема спрямовані на
забезпечення того, щоб:
(a) компетентні органи держав-членів мали змогу отримувати
інформацію, необхідну для нагляду, на основі їх консолідованих
фінансових станів, за діяльністю кредитних установ або фінансових
холдингових компаній, які розташовані на території Співтовариства
та які мають у якості дочірніх компаній кредитні установи або
фінансові установи, розташовані поза межами Співтовариства, або
які володіють участю у таких установах; та
(b) компетентні органи третіх країн мали змогу отримувати
інформацію, необхідну для здійснення наглядну за діяльністю
материнських компаній, головні офіси яких розташовані на їх
території, та які мають у якості дочірніх компаній кредитні або
фінансові установи, розташовані на території однієї або кількох
держав-членів, або які володіють участю у таких установах.
3. Без шкоди частині 1 та 2 статті 300 Договору ( 994_017 ),
Комісія, за сприяння Європейського банківського комітету,
переглядає результати переговорів, зазначених у частині 1, та
отриману ситуацію.
РОЗДІЛ V
ПРИНЦИПИ ТА ТЕХНІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ
ДЛЯ ПРУДЕНЦІЙНОГО НАГЛЯДУ ТА ОПРИЛЮДНЕННЯ
ІНФОРМАЦІЇ
ГЛАВА 1
Принципи пруденційного нагляду
Секція 1
Компетенція держав-членів походження та перебування
Стаття 40
1. Пруденційний нагляд за діяльністю кредитної установи,
включаючи нагляд за діяльністю, яку вона здійснює відповідно до
статей 23 та 24, знаходиться у межах відповідальності компетентних
органів держави-члена походження, без шкоди тим положенням цієї
Директиви, які надають повноваження компетентним органам
держави-члена перебування.
2. Частина 1 не перешкоджає нагляду на консолідованій основі
відповідно до цієї Директиви.
Стаття 41
Держави-члени перебування, в ході подальшого узгодження,
беруть на себе відповідальність у співробітництві з компетентними
органами держави-члена походження за здійснення нагляду за
ліквідністю філії кредитних установ.
Без шкоди заходам, які вважаються необхідними для зміцнення
європейської валютно-кредитної системи, держави-члени перебування
беруть на себе повні зобов'язання за заходи, які матимуть своїм
результатом імплементацію їх валютно-кредитної політики.
Такі заходи не можуть передбачати дискримінаційного або
обмежувального режиму, що ґрунтується на тому, що кредитній
установі була надана ліцензія на території іншої держави-члена.
Стаття 42
Компетентні органи відповідних держав-членів тісно
співпрацюють у сфері здійснення нагляду за діяльністю кредитних
установ, які працюють, зокрема через свою філію, на території
однієї або кількох держав-членів, окрім території тієї
держави-члена, де розташовані їх головні офіси. Вони повинні
забезпечувати один одного усією інформацією щодо управління та
володіння такими кредитними установами, що ймовірно полегшить
нагляд за ними та огляд умов для надання їм ліцензій, та всю
інформацію, яка б полегшила моніторинг діяльності таких установ,
зокрема щодо ліквідності, платоспроможності, депозитних гарантій,
обмеження ризикових уражуваностей по довгих позиціях,
адміністративні та облікові процедури, внутрішні механізми
контролю.
Стаття 43
1. Держави-члени перебування повинні забезпечувати, якщо
кредитні установи отримали ліцензію на території іншої
держави-члена на здійснення діяльності через філію, щоб
компетентні органи держави-члени походження, після першого
інформування компетентних органів держави-члена перебування, могли
самостійно здійснювати або за посередництва осіб, які вони
призначають з цією метою, оперативну перевірку інформації,
зазначеної у статті 42.
2. Компетентні органи держави-члена походження також можуть,
для потреб перевірки філій, отримувати право регресу для однієї з
інших процедур, встановлених у статті 141.
3. Частини 1 та 2 не повинні перешкоджати праву компетентних
органів держави-члена перебування здійснювати, при виконанні своїх
зобов'язань згідно цієї Директиви, оперативні перевірки філій,
заснованих на їх території.
Секція 2
Обмін інформацією та професійна таємниця
Стаття 44
1. Держави-члени забезпечують, що усі особи, які працюють або
працювали для потреб компетентних органів, а також аудитори або
експерти, які діють від імені компетентних органів, зв'язувалися
зобов'язаннями щодо професійної таємниці.
Конфіденційна інформація, яку вони можуть отримати впродовж
виконання їх обов'язків, не може ні за яких обставин
розголошуватися будь-якій особі або органу влади, за виключенням
випадків зі зведеними даними або зведеною формою, таким чином, щоб
окремі кредитні установи не могли бути ідентифіковані без шкоди
випадкам, охоплених кримінальним правом.
Однак у випадках, коли кредитна установа оголосила про
банкрутство або знаходиться у процесі примусової ліквідації,
конфіденційна інформація, яка не стосується третіх сторін, які
намагаються врятувати таку кредитну установу, може бути
розголошена під час цивільного або комерційного провадження.
2. Частина 1 не перешкоджає компетентним органам різних
держав-членів обмінюватися інформацією відповідно до цієї
Директиви та інших Директив, які застосовуються до кредитних
установ. Така інформація підлягає дії умов професійної таємниці,
вказаних у частині 1.
Стаття 45
Компетентні органи, які отримують конфіденційну інформацію
згідно статті 44, можуть використовувати її виключно впродовж
здійснення їх обов'язків та виключно для наступних потреб:
(a) для перевірки того, що умови, які регулюють
започаткування діяльності кредитних установ, дотримано та для
полегшення моніторингу, на неконсолідованій або консолідованій
основі, здійснення такої діяльності, особливо це стосується
моніторингу ліквідності, платоспроможності, ризикових
уражуваностей по довгих позиціях, адміністративних та облікових
процедур, внутрішніх механізмів контролю;
(b) для накладання штрафів;
(c) при адміністративній апеляції проти рішення компетентного
органу; або
(d) при судовому провадженні, ініційованого на підставі
статті 55, або для спеціальних положень, передбачених для цієї
мети в інших Директивах, ухвалених у сфері кредитних установ.
Стаття 46
Держави-члени можуть укладати угоди про співпрацю,
передбачені для обміну інформацією, з компетентними органами
третіх країн або з органами або установами третіх країн, як
визначено у статті 48 та частині 1 статті 48, виключно, якщо
розголошена інформація підлягає дії гарантій щодо професійної
таємниці, які будуть принаймні еквівалентними тим, які зазначені у
частині 1 статті 44. Такий обмін інформацією передбачено для
потреб виконання наглядового завдання зазначеними органами влади
та структурами.
У разі, якщо інформація походить від іншої держави-члена,
вона не може розкриватись без укладання спеціальної угоди
компетентного органу, який розкрив таку інформацію, за
необхідності, виключно для потреб, для яких компетентним органом
було надано таку угоду.
Стаття 47
Частина 1 статті 44 та стаття 45 не повинні перешкоджати
обміну інформацією в межах держави-члена у випаду, якщо на
території однієї держави-члена існують два або кілька компетентних
органів, або між державами-членами, або між компетентними органами
та наступними суб'єктами права:
(a) органами влади, яким доручено виконання державного
обов'язку щодо нагляду за діяльністю інших фінансових організацій
або страхових компаній, та органами влади, які відповідають за
нагляд за фінансовими ринками;
(b) органи, залучені до процесу ліквідації або банкрутства
кредитних установ та до інших подібних процедур; та
(c) особами, які відповідають за проведення обов'язкових
аудиторських перевірок рахунків кредитних установ та інших
фінансових установ.
впродовж здійснення їх наглядових функцій.
Частина 1 статті 44 та стаття 45 не повинні перешкоджати
розкриттю перед органами, які адмініструють програми забезпечення
вкладів, інформації, необхідної для виконання їх функцій.
В обох випадках отримана інформація підлягає дії умов
професійної таємниці, визначених у частині 1 статті 44.
Стаття 48
1. Незважаючи на статті з 44 по 46, держави-члени можуть
надавати дозвіл на обмін інформацією між компетентними органами та
наступними структурами:
(a) органами влади, відповідальними за огляд діяльності
структур, залучених до процесу ліквідації або банкротства
кредитних установ або до інших подібних процедур; та
(b) органами влади, відповідальними за огляд діяльності осіб,
до обов'язків яких входить здійснення обов'язкових аудиторських
перевірок рахунків страхових компаній, кредитних установ,
інвестиційних фірм та інших фінансових установ.
У таких випадках держави-члени вимагають дотримання принаймні
наступних умов:
(a) інформація повинна бути для потреб здійснення наглядового
завдання, зазначеного у першому пункті,
(b) інформація, отримана у цьому контексті, підлягає дії умов
професійної таємниці, визначених у частині 1 статті 44; та
(c) у разі, коли інформація надходить з іншої держави-члена,
вона не може бути розкрита без погоджувальної угоди з боку
компетентних органів, які її розкрили, та за необхідності виключно
для потреб, з якими такі органи надали цю угоду.
Держави-члени інформують Комісію та інші держави-члени про
назви органів влади, які можуть отримувати інформацію на підставі
цієї частини.
2. Незважаючи на статті з 44 по 46, держави-члени можуть, з
метою посилення стабільності, включаючи інтегративність фінансової
системи, надавати дозвіл на обмін інформацією між компетентними
органами та органами та установами, відповідальними згідно
законодавства за виявлення та дослідження порушень закону про
компанії.
У таких випадках держави-члени вимагають дотримання принаймні
наступних умов:
(a) інформація, передбачена для потреб виконання завдання,
зазначеного у першому пункті;
(b) інформація, отримана у цьому контексті, підлягає дії умов
професійної таємниці, визначених у частині 1 статті 44; та
(c) у разі, коли інформація надходить з іншої держави-члена,
вона не може бути розкрита без погоджувальної угоди з боку
компетентних органів, які її розкрили, та за необхідності виключно
для потреб, з якими такі органи надали цю угоду.
У випадку, коли на території держави-члена органи влади або
установи, зазначені у першому пункті, здійснюють свої завдання з
виявлення та дослідженням за допомогою, з огляду на їх спеціальну
компетенцію, осіб, призначених для цих потреб, та які не зайняті у
державному секторі, можливостей обміну інформацією, передбаченого
першим пунктом, можуть бути поширені на таких осіб згідно умов,
визначених у другому пункті.
Для імплементації третього пункту, органи влади або установи,
зазначені у першому пункті, повинні інформувати компетентні
органи, які розкрили інформацію, про імена та точні обов'язки
осіб, яким таку інформацію було направлено.
Держави-члени інформують Комісію та інші держави-члени про
назви органів влади або установ, які можуть отримувати інформацію
на підставі цієї статті.
Комісія формує звіт щодо застосування положень цієї статті.
Стаття 49
Ця секція не повинна перешкоджати компетентним органам
передавати інформацію наступним установам для потреб виконання їх
завдань:
(a) центральним банкам та іншим структурам з подібною
функцією у їх якості як кредитно-валютних органів влади; та
(b) у разі необхідності, іншим державним органам влади,
відповідальним за нагляд за платіжними системами.
Ця секція не повинна перешкоджати таким органам влади та
структурам повідомляти компетентним органам таку інформацію,
оскільки вони можуть потребувати отримання такої інформації для
потреб статті 45.
Інформація, отримана у цьому контексті, повинна підлягати дії
умов професійної таємниці, визначеним у частині 1 статті 44.
Стаття 50
Незважаючи на частину 1 статті 44 та статтю 45, держави-члени
можуть, на підставі положень, встановлених законодавством,
надавати дозвіл на розкриття певної інформації іншим департаментам
їх центральних урядових адміністрацій, відповідальних за
законодавчу базу нагляду за діяльністю кредитних установ,
фінансових установ, інвестиційних служб та страхових компаній та
інспекторам, які діють від імені таких департаментів.
Однак такі розкриття можуть здійснюватися виключно у
випадках, коли це необхідно з причин пруденційного контролю.
Стаття 51
Держави-члени забезпечують, щоб інформація, отримана згідно
частини 2 статті 44 та статті 47, та інформація, отримана шляхом
оперативної перевірки, зазначеної у частинах 1 та 2 статті 43, не
могла бути розкрита у випадках, зазначених у статті 50, за
виключенням випадків, коли надається чітко визначена згода з боку
компетентних органів, які розкрили інформацію, або компетентних
органів держави-члена, на території якої була проведена оперативна
перевірка.
Стаття 52
Ця секція не повинна перешкоджати компетентним органам
держави-члена повідомляти інформацію, зазначену у статтях з 44 по
46, кліринговій палаті або іншому подібному органу, визнаному
згідно національного законодавства, для забезпечення клірингових
та розрахункових послуг для одного з їх національних ринків, якщо
вони вважають за необхідне повідомити інформацію для забезпечення
належного функціонування таких органів у зв'язку з дефолтами або
потенційними дефолтами учасників ринку. Інформація, отримана у
цьому контексті, повинна підлягати дії умовам професійної
таємниці, визначеним у частині 1 статті 44.
Однак держави-члени забезпечують, щоб така інформація,
отримана згідно частини 2 статті 44, не могла бути розкрита за
обставин, зазначених у цій статті без чітко визначеної згоди з
боку компетентних органів, які її розкрили.
Секція 3
Зобов'язання осіб, відповідальних
за правовий контроль річної та консолідованої
звітності
Стаття 53
1. Держави-члени забезпечують принаймні, щоб будь-яка особа,
якій надано дозвіл у розумінні Директиви 84/253/ЄЕС(1) ( 994_461 )
та яка виконує у кредитній установі функцію, описану у статті 51
Директиви 78/660/ЄЕС ( 994_908 ), статті 73 Директиви 83/349/ЄЕС
або статті 31 Директиви 85/611/ЄЕС(2) ( 994_293 ), або будь-яку
іншу передбачену функцію, зобов'язувалася подавати звіти належним
чином до компетентних органів щодо будь-якого факту або рішення
щодо такої кредитної установи, про які їй стало відомо у процесі
виконання такої функції, які можуть:
---------------- (1) Восьма Директива Ради 84/253/ЄЕС ( 994_461 ) від
10 квітня 1984 року про затвердження осіб, відповідальних за
здійснення обов'язкових аудиторських перевірок бухгалтерських
документів (OB L 126, 12.05.84, с. 20).
(2) Директива Ради 85/611/ЄЕС ( 994_293 ) від
20 грудня 1985 року про гармонізацію законів, підзаконних та
адміністративних положень щодо компаній зі спільного інвестування
у цінні папери, що знаходяться в обороті (UCITS)
(OB L 375, 31.12.85, с. 3). Директива з останніми змінами,
внесеними Директивою 2005/1/ЄС.
(a) полягати у суттєвому порушенні законів, підзаконних або
адміністративних положень, які встановлюють умови, що регулюють
ліцензування або які безпосередньо регулюють здійснення діяльності
кредитних установ;
(b) впливати на постійне функціонування кредитних установ;
або
(c) призвести до відмови щодо сертифікації рахунків або до
вираження застереження.
Держави-члени забезпечують принаймні, щоб така особа
зобов'язувалася подавати звіти належним чином до компетентних
органів щодо будь-якого факту або рішення щодо такої кредитної
установи, про які їй стало відомо у процесі здійснення функції,
описаної у першому пункті, в установі, яка має тісні зв'язки, які
утворились в результаті контролюючих взаємин з кредитною
установою, в якій вона здійснює свої функції.
2. Сумлінне розкриття перед компетентними органами особами,
яким надано дозвіл у розумінні Директиви 84/253/ЄЕС ( 994_461 ),
будь-якого факту або рішення, зазначеного у частині 1, не повинне
порушувати будь-яке обмеження щодо розкриття інформації, накладене
контрактом або будь-яким правовим, підзаконним або
адміністративним положенням, та не залучати будь-яких осіб на
підставі будь-якого зобов'язання.
Секція 4
Право санкції та право звертатися до суду
Стаття 54
Без шкоди процедурам відкликання ліцензій та положенням
кримінального законодавства, держави-члени забезпечують, щоб їх
відповідні компетентні органи мали змогу, у порівнянні з
кредитними установами, або з тими, що ефективно контролюють
діяльність кредитних установ, які порушують закони, регламенти та
адміністративні положення щодо нагляду або здійснення їх
діяльності, ухвалювати або накладати штрафи або заходи, спрямовані
зокрема на ліквідацію відповідних порушень або наслідків таких
порушень.
Стаття 55
Держави-члени забезпечують, щоб рішення, ухвалені у зв'язку з
дотриманням кредитними установами законів, підзаконних та
адміністративних актів, ухвалених відповідно до цієї Директиви,
підпадали під дію права звертатися до суду. Це ж саме
застосовується у випадках, коли рішення не приймається у
шестимісячний термін після його подання, у зв'язку з заявкою на
отримання ліцензії, яка містить всю інформацію, необхідно згідно
чинних положень.
ГЛАВА 2
Технічні інструменти пруденційного нагляду
Секція 1
Власні кошти
Стаття 56
Якщо держава-член встановлює законом, підзаконною або
адміністративною дією положення про імплементацію законодавства
Співтовариства про пруденційний нагляд за діяльністю кредитної
установи, яка використовує термін або посилається на концепцію
власних коштів, вона повинна привести такий термін або концепцію
до відповідності визначенню, зазначеному у статтях з 57 по 61 та
статей з 63 по 66.
Стаття 57
Відповідно до обмежень, встановлених статтею 66,
неконсолідовані власні кошти кредитних установ містять наступні
статті:
(a) капітал у розумінні статті 22 Директиви 86/635/ЄСЕ
( 994_270 ), наскільки він був повністю сплачений, плюс премії по
акціях, проте без урахування кумулятивних привілейованих акцій;
(b) резерви у розумінні статті 23 Директиви 86/635/ЄСЕ
( 994_270 ), а також прибутки та збитки, перенесені на наступну
сторінку у результаті застосування підсумкового прибутку або
збитку;
(c) кошти для загальних банківських ризиків у розумінні
статті 38 Директиви 86/635/ЄСЕ ( 994_270 );
(d) резерви з переоцінки у розумінні статті 33 Директиви
78/660/ЄЕС ( 994_908 );
(e) корегування вартості у розумінні частини 2 статті 37
Директиви 86/635/ЄСЕ ( 994_270 );
(f) інші пункти у розумінні статті 63;
(g) зобов'язання членів кредитних установ, створених як
кооперативи, та об'єднані в окремі зобов'язання позичальників
певних установ, організованих у формі фондів, як зазначено у
частині 1 статті 64; та
(h) фіксовані кумулятивні преференційні акції або
субординований позиковий капітал, як зазначено у частині 3
статті 64.
Наступні статті повинні відраховуватися відповідно до
статті 66:
(i) власні акції за остаточною вартістю основного капіталу,
якими володіє кредитна установа;
(j) нематеріальні активи у розумінні частини 9 статті 4
("Активи") Директиви 86/635/ЄСЕ ( 994_270 );
(k) матеріальні збитки за поточний фінансовий рік;
(l) активи у інших кредитних або фінансових установах на суму
не більше ніж 10% від їх капіталу;
(m) субординовані претензії та інструменти, зазначені у
статті 63 та частині 3 статті 64, якими володіє кредитна установа
щодо кредитних та фінансових установ, активи в яких перевищують
10% від капіталу для кожного випадку;
(n) активи в інших кредитних та фінансових установах на суму
до 10% від їх капіталу, субординовані претензії та інструменти,
зазначені у статті 63 та частині 3 статті 64, якими володіє
кредитна установа щодо кредитних та фінансових установ, крім тих,
що зазначені у підпунктах (l) та (m) щодо загального обсягу таких
активів, субординованих претензій та інструментів, які перевищують
10% від власних коштів такої кредитної установи, обчисленої до
відрахування статей підпунктів з (l) по (p);
(o) участь у розумінні частини 10 статті 4, якою володіє
кредитна установа в:
(i) страхованих компаніях у розумінні статті 6 Директиви
73/239/ЄЕС(1), статті 4 Директиви 2002/83/ЄС(2) та пункту (b)
статті 1 Директиви 98/78/ЄС(3) ( 994_292 ),
(ii) компаніях з перестрахування у розумінні пункту (c)
статті 1 Директиви 98/78/ЄС ( 994_292 ),
або (iii)страхових холдингових компаніях у розумінні пункту (i)
статті 1 Директиви 98/78/ЄС ( 994_292 );
---------------- (1) Перша Директива Ради 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 року
про узгодження законів, регламентів та адміністративних положень
щодо започаткування та здійснення діяльності з прямого
страхування, іншого, ніж страхування життя (OB L 228, 16.08.73,
с. 3). Директива з останніми змінами, внесеними Директивою
2005/1/ЄС.
(2) Директива 2002/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради від
5 листопада 2002 року про страхування життя (OB L 345, 19.12.2002,
с. 1). Директива з останніми змінами, внесеними Директивою
2005/1/ЄС.
(3) Директива 98/78/ЄС Європейського Парламенту та Ради
( 994_292 ) від 27 жовтня 1998 року про додатковий нагляд за
діяльністю страхових компаній у складі страхової групи
(OB L 330, 05.12.98, с. 1). Директива з останніми змінами,
внесеними Директивою 2005/1/ЄС.
(p) кожен з наступних пунктів, якими володіє кредитна
установа по відношенню до установ, визначених у підпункті (o), у
яких вона володіє участю:
(i) інструменти, зазначені у частині 3 статті 16 Директиви
73/239/ЄЕС; та
(ii) інструменти, зазначені у частині 3 статті 27 Директиви
2002/83/ЄС;
(q) для кредитних установ, які обчислюють суми ризикової
уражуваності, зважені по ризику згідно підсекції 2 секції 3,
негативні суми, які виникають в результаті обчислення згідно
підпункту 36 частини 1 додатка VII, та очікувані суми збитків,
обчислені відповідно до підпунктів 32 та 33 частини 1 додатка VII;
та
(r) сума ризикової уражуваності позицій сек'юритизації, які
отримують показник ризику на рівні 1250% згідно частини 4
Додатка IX, обчислені у спосіб, визначений у вищезгаданій частині.
Для потреб підпункту (b), держави-члени можуть дозволяти
включення проміжних прибутків до формального рішення, яке було
прийнято виключно, якщо ці прибутки були перевірені особами,
відповідальними за аудит рахунків та якщо доведено для потреб
компетентних органів, що сума таких прибутків була оцінена
відповідно до принципів, встановлених у Директиві 86/635/ЄЕС
( 994_270 ), та з неї вирахувані будь-який передбачений податок
або дивіденд.
У випадку кредитної установи, яка є ініціатором
сек'юритизації, чистий прибуток, який виникає в результаті
сек'юритизації майбутнього прибутку з сек'юритизованих активів та
забезпечує посилення кредиту для позицій по сек'юритизації,
виключається зі статті, визначеної у підпункті (b).
Стаття 58
У якості альтернативи вирахуванню статей, зазначених у
підпунктах (o) та (p) статті 57, держави-члени можуть дозволити їх
кредитним установам застосовувати, за внесення необхідних змін,
методи 1, 2 та 3 додатка I до Директиви 2002/87/ЄС. Метод 1
(бухгалтерська консолідація) може застосовуватися лише, якщо
компетентний орган впевнений у рівні інтегрованого управління та
внутрішнього контролю щодо установ, які могли б бути включені до
консолідації. Обраний метод з часом застосовується на постійній
основі.
Стаття 60
Держави-члени можуть забезпечувати, щоб для калькуляції
власних коштів на автономній основі кредитні установи, що
підпадають під дію нагляду на консолідованій основі відповідно до
секції 1 глави 4 або додаткового нагляду згідно до Директиви
2002/87/ЄС, не потребували вирахування статей, зазначених у
підпунктах з (l) по (p) статті 57, які утримуються у кредитних
установах, фінансових установах, страхових компаніях або у
компаніях з перестрахування, які включено до консолідації або
додаткового нагляду.
Це положення застосовується до усіх пруденційних правил, які
було гармонізовано актами Співтовариства.
Стаття 61
Концепція власних коштів, як визначено у підпунктах з (a) по
(h) статті 57, об'єднує максимальну кількість статей та сум.
Використання таких статей та фіксування більш низьких граничних
величин, а також відрахування статей, окрім тих, які перелічені у
підпунктах з (i) по (r) статті 57, залишається на розсуд
держав-членів.
Статті, перелічені у підпунктах з (a) по (e) статті 57, є
доступними для кредитної установи для необмеженого та негайного
використання для покриття ризиків або збитків, які тільки такі
виникнуть. З підсумку вираховується будь-який податок на момент
його обчислення або належним чином упорядковується, якщо такі
податкові виплати зменшуватимуть суму до рівня, до якого ці статті
можуть застосовуватися для покриття ризиків або збитків.
Стаття 62
Держави-члени можуть подавати звіти до Комісії щодо
досягнутого прогресу у процесі конвергенції відносно загального
визначення власних коштів. На основі цих звітів Комісія за
необхідності до 1 січня 2009 року ухвалює пропозицію до
Європейського Парламенту та до Ради щодо внесення поправок до цієї
секції.
Стаття 63
1. Концепція власних коштів, яка використовується
державою-членом, може включати інші статті за умови, якщо, яким би
не були правові та бухгалтерські вказівки, вони мають наступні
характеристики:
(a) вони знаходяться у вільному доступі для кредитних установ
для покриття стандартних банківських ризиків у разі, якщо річний
прибуток або капітальні збитки не були ще визначені;
(b) їх наявність розкрита у внутрішніх бухгалтерських
документах;
(c) їх сума визначена керівництвом кредитної установи,
перевірена незалежними аудиторами, доведена до відома компетентних
органів та розміщена для здійснення нагляду компетентних органів.
2. Цінні папери з невизначеним терміном дії та інші
інструменти, які відповідають наступним умовам, також можуть
визнаватися у якості інших статей:
(a) вони не можуть бути відшкодовані за ініціативи
пред'явника або без попереднього погодження з боку компетентних
органів;
(b) боргова угода передбачає, що кредитна установа має вибір
щодо відстрочки сплати відсотків по боргу;
(c) претензії кредитора до кредитної установи повністю
підпорядковуються претензіям усіх несубординованих кредиторів;
(d) документи, що регулюють випуск цінних паперів,
передбачають, що борг та несплачені відсотки є такими, що
абсорбують втрати, залишаючи кредитну установу у стані готовності
для продовження торгівлі; та
(e) враховуються лише повністю сплачені рахунки.
До цих цінних паперів та інших інструментів можуть додаватися
кумулятивні преференційні акції, окрім тих, які зазначені у
підпункті (h) статті 57.
3. Для кредитних установ, які підраховують суми ризикової
уражуваності, зважені по ризику, згідно підсекції 2 секції 3,
позитивні суми, які виникають в результаті обчислення у
підпункті 36 частини 1 додатка VII, можуть, до 0.6% від сум
ризикової уражуваності, зважених по ризику, обчислені згідно
підсекції 2, визначатися в якості інших статей. Для цих кредитних
установ корегування вартості та положення, включені до обчислення,
зазначеного у підпункті 36 частини 1 додатка VII, та корегування
вартості та положення щодо ризикових уражуваностей, зазначених у
підпункті (e) статті 57, не включають до власних коштів, окрім
випадків відповідно до цієї частини. Для цих потреб, суми
ризикової уражуваності, зважені по ризику, не включають ті, які
обчислені по відношенню до позицій сек'юритизації, які мають
показник ризику на рівні 1250%.
Стаття 64
1. Зобов'язання членів кредитних установ, створених як
кооперативи, зазначені у підпункті (g) статті 57, містять
незапитаний капітал таких кооперативів та правові зобов'язання
членів таких кооперативів для здійснення додаткових платежів, які
не підлягають відшкодуванню, якщо кредитна установа зазнає збитку,
у випадку чого повинна бути можливість вимагати ці платежі без
затримки.
Спільні або певні зобов'язання позичальників у випадку
кредитних установ, які організовані як фонди, розглядаються у
такий самий спосіб, що і попередні статті.
Усі такі статті можуть включатися до власних коштів,
наскільки вони враховані як власні кошти установ цієї категорії
згідно національного законодавства.
2. Держави-члени не включають до власних коштів державних
кредитних установ гарантії, які вони або їх місцеві органи влади
поширюють на такі установи.
3. Держави-члени або компетентні органи можуть включати
фіксовані кумулятивні преференційні акції, зазначені у підпункті
(h) статті 57, та субординований позиковий капітал, зазначений у
положенні про власні кошти, якщо існуватимуть обов'язкові угоди,
згідно яких, у разі банкрутства або ліквідації кредитної установи,
вони безпосередньо класифікуються за претензіями з боку усіх інших
кредиторів та не повинні повторно сплачуватися, допоки усі інші
борги, невиплачені вчасно, не будуть сплачені.
Субординований позиковий капітал відповідає наступним
критеріям:
(a) лише повністю сплачені кошти можуть враховуватися;
(b) залучені позики мають первісний термін погашення
принаймні п'ять років, після якого вони можуть бути погашені;
(c) межі, за яких вони можуть класифікуватися як власні
кошти, поступово зменшуються впродовж принаймні останніх п'яти
років до моменту погашення; та
(d) угода позики не включає будь-якої статті, яка передбачає,
що за спеціальних обставин, окрім ліквідації кредитної установи,
борг може стати таким, що підлягає погашенню, до узгодженої дати
погашення.
Для потреб підпункту (b) другого пункту, якщо термін
погашення боргу не буде зафіксовано, залучені позики підлягають
сплаті за умови надання п'ятирічного повідомлення, допоки позики
не будуть більше вважатися власними фондами або допоки
компетентними органами не буде вимагатися попередня згода для
більш раннього погашення. Компетентні органи можуть надати дозвіл
щодо більш раннього погашення таких позик за умови, якщо вимога
буде зроблена за ініціативи емітента або це не буде негативно
впливати на платоспроможність кредитної установи.
4. Кредитні установи не включають до власних коштів
об'єктивних вартісних резервів, пов'язаних з прибутком або збитком
по хеджуваннях грошових потоків фінансових інструментів, зважених
по амортизованій вартості, або будь-які прибутки або збитки по їх
зобов'язаннях, оцінених за справедливою вартістю, які виникають
завдяки змінам у фінансовому стані кредитної установи.
Стаття 65
1. У разі, якщо калькуляція повинна бути здійснена на
консолідованій основі, консолідовані суми, пов'язані з статтями,
переліченими згідно статті 57, використовуються відповідно до
правил, встановлених у секції 1 глави 4. Крім того, наступне може,
у разі якщо вони є кредитними ("негативними") статтями,
відноситись до консолідованих резервів для обчислення власних
коштів:
(a) будь-які доходи по міноритарних пакетах акцій у розумінні
статті 21 Директиви 83/349/ЄЕС у разі використання методу
глобального інтегрування;
(b) перша консолідаційна різниця у розумінні статей 19, 30 та
31 Директиви 83/349/ЄЕС;
(c) курсова різниця, включена до консолідованих резервів
відповідно до частини 6 статті 39 Директиви 83/349/ЄЕС; та
(d) будь-яка різниця, яка виникає в результаті включення
певних відсотків володіння відповідно до методу, описаного у
статті 33 Директиви 83/349/ЄЕС.
2. У випадку, якщо статті, зазначені у підпунктах з (a) по
(d) частини 1 є дебетовими ("позитивними") статтями, вони можуть
вираховуватися при обчисленні консолідованих власних коштів.
Стаття 66
1. Статті, зазначені у підпунктах з (d) по (h) статті 57,
підпадають під дію наступних обмежень:
(a) загальний обсяг статей підпунктів з (d) по (h) не може
перевищувати максимум 100% від статей підпунктів (a) плюс (b) та
(c) мінус підпункти з (i) по (k); та
(b) загальний обсяг статей підпунктів з (g) по (h) не може
перевищувати максимум 50% від статей підпунктів (a) плюс (b) та
(c) мінус підпункти з (i) по (k).
2. Загальний обсяг статей підпунктів з (l) по (r) статті 57
повинен наполовину відраховуватися від загального обсягу статей з
(a) по (c) мінус статті з (i) по (k) та наполовину від загального
обсягу статей з (d) по (h) статті 57, після застосування обмежень,
встановлених у частині 1 цієї статті. До суми, якщо половина
загального обсягу статей з (l) по (r) перевищує загальний обсяг
статей з (a) по (c) мінус статті з (i) по (k) статті 57. Статті
підпункту (r) статті 57 не вираховуються, якщо вони були включені
до обчислення сум ризикової уражуваності, зважених за ризиком, для
потреб статті 75, як визначено у частині 4 додатка IX.
3. Для потреб секцій 5 та 6, положення, встановлені у цій
секції, повинні тлумачитися без урахування статей, зазначених у
підпунктах (q) та (r) статті 57 та частини 3 статті 63.
4. Компетентні органи можуть дозволити кредитним установам
перевищити ліміти, встановлені у частині 1 тимчасово або за
виключних обставин.
Стаття 67
Відповідність умовам, встановленим у цій секції, доводиться
перед компетентними органами.
Секція 2
Положення проти ризиків
Підсекція 1
Рівень застосування
Стаття 68
1. Кредитні установи виконують зобов'язання, встановлені
статтями 22 та 75 та секцією 5, на індивідуальній основі.
2. Кожна кредитна установа, яка не є дочірньою компанією на
території держави-члена, якщо їй надано ліцензію та щодо якої
здійснюється нагляд, та не є материнською компанією, та кожна
кредитна установа, яка не включена до консолідації на підставі
статті 73, виконує зобов'язання, встановлені статтями 120 та 123,
на індивідуальній основі.
3. Кожна кредитна установа, яка не є дочірньою або
материнською компанією, та кожна кредитна установа, яка не
включена до консолідації на підставі статті 73, виконує
зобов'язання, встановлені главою 5, на індивідуальній основі.
Стаття 69
1. Держави-члени можуть зробити вибір на користь того, щоб не
застосовувати частину 1 статті 68 до будь-якої дочірньої компанії
кредитної установи у разі, якщо і дочірня компанія, і кредитна
установа є об'єктами ліцензування та нагляду з боку відповідної
держави-члена, а дочірня компанія включена до процесу нагляду на
консолідованій основі за кредитною установою, яка є материнською
компанією, та усі наступні умови дотримано, для забезпечення того,
щоб власні кошти розподілялися адекватним чином серед материнською
компанією та дочірніми установами:
(a) не існує нагальної або передбачуваної матеріальної
практичної або правової перепони для належного трансферу власних
фондів або відшкодування по зобов'язаннях з боку її материнської
установи;
(b) материнська компанія задовольняє вимоги компетентних
органів щодо пруденційного управління дочірньою компанією та
задекларувала, за згоди компетентних органів, що вона забезпечує
зобов'язання, взяті дочірньою компанією, або ризики у дочірній
компанії наявні по незначному відсотку;
(c) оцінювання ризику, дослідження та процедури контролю
материнської компанії охоплюють дочірню компанію; та
(d) материнська компанія володіє більш ніж 50% прав голосів,
приєднаних до часток у капіталі дочірньої компанії, та/або має
право призначати або звільнювати більшість членів керівництва
дочірньої компанії, описаної у статті 11.
2. Держави члени можуть обрати варіант, передбачений
частиною 1, у разі, якщо материнська компанія є фінансовою
холдинговою компанією, створеною на території тієї ж держави-члена
як кредитна установа, за умови, якщо вона піддається такому ж
нагляду, що здійснюється щодо кредитних установ, та зокрема
піддається дії стандартів, встановлених у частині 1 статті 71.
3. Держави-члени можуть зробити вибір на користь того, щоб не
застосовувати частину 1 статті 68 до будь-якої материнської
кредитної установи на території держави-члена у випадку, якщо така
кредитна установа є об'єктом ліцензування та нагляду з боку
відповідної держави-члена, та вона включена до процесу нагляду на
консолідованій основі за кредитною установою, яка є материнською
компанією, та усі наступні умови дотримано, для забезпечення того,
щоб власні кошти розподілялися адекватним чином серед материнською
компанією та дочірніми установами:
(a) не існує нагальної або передбачуваної матеріальної
практичної або правової перепони для належного трансферу власних
фондів або відшкодування по зобов'язаннях для материнської
кредитної установи на території держави-члена;
(b) оцінювання ризику, дослідження та процедури контролю,
необхідні для консолідованого нагляду, охоплюють материнську
кредитну установу на території держави-члена.
Компетентний орган, який використовує цю частину, повинен
поінформувати компетентні органи усіх інших держав-членів.
4. Без шкоди всезагальності статті 144, компетентний орган
держав-членів, який здійснює розділення, встановлене у частині 3,
оприлюднює у спосіб, вказаний у статті 144:
(a) критерії, які він застосовує для визначення того, чи не
існує нагальної або передбачуваної суттєвої практичної або
юридичної перепони для належного трансферу власних фондів або
відшкодування по зобов'язаннях;
(b) кількість материнських кредитних установ, які отримують
зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, та
кількість материнських кредитних установ, які мають у складі
дочірні компанії на території третьої країни;
(c) на агрегованій основі для держави-члена: (i) загальний обсяг власних коштів на консолідованій основі
материнської кредитної установи на території держави-члена, яка
отримує зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3,
та які мають частку у дочірніх компаніях на території третьої
країни;
(ii) відсоток загальних власних коштів, необхідних згідно
статті 75, на консолідованій основі материнських кредитних установ
на території держави-члена, які отримують зиск від здійснення
розділення, встановленого у частині 3, представленого власними
коштами, які містять частку у дочірніх компаніях на території
третьої країни; та
(iii) відсоток загальних мінімальних власних коштів,
необхідних згідно статті 75, на консолідованій основі материнських
кредитних установ на території держави-члена, які отримують зиск
від здійснення розділення, встановленого у частині 3,
представленого власними коштами, які містять частку у дочірніх
компаніях на території третьої країни.
Стаття 70
1. Згідно частин з 2 по 4 цієї статті, компетентні органи
можуть надавати дозвіл в індивідуальному порядку материнським
кредитним установам на інкорпорування при обчисленні їх вимог,
згідно частини 1 статті 68, дочірніх компаній, які дотримуються
вимог, встановлених у підпунктах (c) та (d) частини 1 статті 69,
та чиї матеріальні ризикові уражуваності та матеріальні
зобов'язання відносяться до такої материнської кредитної установи.
2. Режим, описаний у частині 1, дозволяється виключно у
випадках, коли материнська кредитна установа демонструє у повному
обсязі перед компетентними органами обставини та заходи, включаючи
правові заходи, завдяки яким не існуватиме суттєвої практичної або
юридичної перепони, та виникнення якої не передбачається, для
належного трансферу власних коштів або для відшкодування по
зобов'язаннях, коли наступить термін погашення платежу з боку
дочірньої компанії на користь її материнської компанії.
3. У разі, якщо компетентний орган здійснює розділення,
встановлене у частині 1, він регулярно та принаймні один раз на
рік інформує компетентні органи усіх інших держав-членів про
використання частини 1 та обставини та заходи, зазначені у частині
2. У разі, якщо дочірня компанія знаходиться на території третьої
країни, компетентні органи також надають таку ж інформацію
компетентним органам цієї третьої країни.
4. Без шкоди всезагальності статті 144, компетентний орган
держав-членів, який здійснює розділення, встановлене у частині 3,
оприлюднює у спосіб, вказаний у статті 144:
(a) критерії, які він застосовує для визначення того, чи не
існує нагальної або передбачуваної матеріальної практичної або
правової перепони для належного трансферу власних фондів або
відшкодування по зобов'язаннях;
(b) кількість материнських кредитних установ, які отримують
зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 3, та
кількість материнських кредитних установ, які мають у складі
дочірні компанії на території третьої країни;
(c) на агрегованій основі для держави-члена: (i) загальний обсяг власних коштів на консолідованій основі
материнської кредитної установи на території держави-члена, яка
отримує зиск від здійснення розділення, встановленого у частині 1,
та які мають частку у дочірніх компаніях на території третьої
країни;
(ii) відсоток загальних власних коштів, необхідних згідно
статті 75, на консолідованій основі материнських кредитних установ
на території держави-члена, які отримують зиск від здійснення
розділення, встановленого у частині 3, представленого власними
коштами, які містять частку у дочірніх компаніях на території
третьої країни; та
(iii) відсоток загальних мінімальних власних коштів,
необхідних згідно статті 75, на консолідованій основі материнських
кредитних установ на території держави-члена, які отримують зиск
від здійснення розділення, встановленого у частині 1,
представленого власними коштами, які містять частку у дочірніх
компаніях на території третьої країни.
Стаття 71
1. Без шкоди статтям з 68 по 70, материнські кредитні
установи на території держави члена дотримуються, в обсязі та у
спосіб, передбачені статтею 133, зобов'язань, встановлених у
статтях 75, 120, 123 та секції 5, на основі їх консолідованого
фінансового стану.
2. Без шкоди статтям з 68 по 70, кредитні установи,
підконтрольні материнській фінансовій холдинговій компанії на
території держави-члена дотримуються, в обсязі та у спосіб,
передбачені статтею 133, зобов'язань, встановлених у статтях 75,
120, 123 та секції 5, на основі консолідованого фінансового стану
цієї фінансової холдингової компанії.
У разі, якщо більше ніж одна кредитна установа є
підконтрольною материнській фінансовій холдинговій компанії на
території держави-члена, перший пункт повинен застосовуватися лише
до кредитної установи, до якої застосовується нагляд на
консолідованій основі відповідно до статей 125 та 126.
Стаття 72
1. Материнські кредитні установи ЄС дотримуються зобов'язань,
встановлених у главі 5, на основі їх консолідованого фінансового
стану.
Великі дочірні компанії материнської кредитної установи ЄС
розкривають інформацію, визначену у підпункті 5 частини 1
додатка XII, на індивідуальній основі або на субконсолідованій
основі.
2. Кредитні установи, підконтрольні фінансовій холдинговій
компанії ЄС, дотримуються зобов'язань, встановлених у главі 5, на
основі консолідованого фінансового стану такої фінансової
холдингової компанії.
Великі дочірні компанії материнських фінансових холдингових
компаній ЄС розкривають інформацію, визначену у підпункті 5
частини 1 додатка XII, на індивідуальній основі або на
субконсолідованій основі.
3. Компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду на
консолідованій основі на підставі статей 125 та 126, можуть
прийняти рішення не застосовувати у повному обсязі або частково
частини 1 та 4 до кредитних установ, які включені до подібних
заходів з розкриття, передбачених на консолідованій основі для
материнської компанії, заснованої на території третьої країни.
Стаття 73
1. Держави-члени або компетентні органи, відповідальні за
здійснення нагляду на консолідованій основі відповідно до
статей 125 та 126, можуть прийняти рішення у наступних випадках
про те, що кредитна установа, фінансова установа або компанія з
надання допоміжних послуг, яка є дочірньою, або частка якої
знаходиться у власності, не потребує включення до консолідації:
(a) у разі, якщо відповідна компанія знаходиться на території
третьої країни, де існують правові перешкоди для трансферу
необхідної інформації;
(b) у разі, якщо за висновком компетентних органів відповідна
компанія є незначною лише стосовно цілей моніторингу кредитних
установ та у будь-якому випадку, коли підсумок балансу відповідної
компанії є меншим, ніж найнижчий з наступних двох сум:
(i) 10 мільйонів євро; або (ii) 1% від підсумку балансу материнської компанії або компанії, яка володіє участю;
(c) у разі, якщо за висновком компетентних органів,
відповідальних за здійснення нагляду на консолідованій основі,
консолідація фінансового стану відповідної компанії могла б бути
невідповідною або помилковою щодо потреб нагляду за діяльністю
кредитних установ.
Якщо у випадках, зазначених у підпункті (b) першого пункту,
деякі компанії відповідають вищезазначеним критеріям, встановленим
у цьому відношенні, вони включаються до консолідації у разі, якщо
вони колективно становлять значний інтерес у спеціальних цілях.
2. Компетентні органи вимагають від дочірніх кредитних
установ застосування вимог, встановлених у статтях 75, 120 та 123,
а також у секції 5, на субконсолідованій основі, якщо такі
кредитні установи або материнська компанія, до складу якої входить
фінансова холдингова компанія, мають у своєму складі кредитну
установу або фінансову установу, або компанію з управління
активами, як визначено у частині 5 статті 2 Директиви 2002/87/ЄС,
у якості дочірньої компанії на території третьої країни, або
володіють участю у такій компанії.
3. Компетентні органи вимагають від материнських компаній та
дочірніх компаній, які підлягають дії цієї Директиви, дотримання
зобов'язань, встановлених у статті 22, на консолідованій або
субконсолідованій основі для забезпечення того, щоб їх заходи,
процеси та механізми були відповідними та щільно інтегрованими, а
також щоб будь-які дані та інформація, що відповідає потребам
нагляду, могли бути вироблені.
Підсекція 2
Обчислення вимог
Стаття 74
1. Якщо інше не передбачено, здійснюється оцінювання активів
та позабалансових статей відповідно до облікової концепції, під
дію якої підпадає кредитна установа згідно Регламенту (ЄС)
N 1606/2002 ( 994_404 ) та Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 ).
2. Незважаючи на вимоги, встановлені у статтях з 68 по 72,
обчислення для перевірки відповідності кредитних установ
зобов'язанням, встановленим у статті 75, проводяться не менше ніж
два рази на рік.
Кредитні установи повинні повідомляти про результати та
будь-яку необхідну складову інформацію компетентним органам.
Підсекція 3
Мінімальний рівень власних коштів
Стаття 75
Без шкоди статті 136, держави-члени вимагають від кредитних
установ надання власних коштів, які завжди більші або дорівнюють
сумі наступних вимог до капіталу:
(a) для кредитного ризику та ризику розводнення по відношенню
до усіх видів діяльності, які вони здійснюють, за виключенням
діяльності, яка входить до їх торгової книги, та неліквідних
активів, якщо вони вирахувані з суми власних коштів згідно
пункту (d) частини 3 статті 13 Директиви 2006/49/ЄС, 8% від
загального обсягу їх сум ризикових уражуваностей, зважених по
ризику, обчислених відповідно до секції 3;
(b) відносно їх діяльності по торговій книзі, для позиційного
ризику, розрахунків та ризиків протилежної сторони, наскільки
ліміти, встановлені у статтях з 111 по 117, дозволені бути
перевищеними, для ризикових уражуваностей по довгих позиціях, які
перевищують такі ліміти, вимоги до капіталу, визначені відповідно
до статті 18 Директиви 2006/49/ЄС; та
(c) відносно усіх видів їх діяльності для валютного ризику та
товарного ризику, вимоги до капіталу, визначені відповідно до
статті 18 Директиви 2006/49/ЄС;
(d) відносно усіх видів їх діяльності, для операційного
ризику, вимоги до капіталу, визначені відповідно до секції 4.
Секція 3
Мінімальні вимоги до власних коштів
щодо мінімального ризику
Стаття 76
Кредитні установи застосовують Стандартизований підхід,
передбачений статтями з 78 по 83 та, якщо надано дозвіл
компетентними органами відповідно до статті 84, Підхід на основі
внутрішніх рейтингів, передбачений статтями з 84 по 89, для
обчислення їх сум ризикових уражуваностей, зважених по ризику, для
потреб частини (a) статті 75.
Стаття 77
"Ризикова уражуваність" для потреб цієї секції означає актив
або позабалансову статтю.
Підсекція 1
Стандартизований підхід
Стаття 78
1. Згідно частини 2, вартість ризикової уражуваності
номінальної вартості активів є її балансовою вартістю, а вартість
ризикової уражуваності балансової статті, перелік яких зазначено у
додатку II, є наступним відсотком її вартості: 100%, якщо це
стаття за повного ризику, 50%, якщо це є середньоризикова стаття,
20%, якщо це стаття з середнім/низьким ризиком; 0%, якщо це стаття
з низьким ризиком. Позабалансові статті, зазначені у першому
реченні цієї частини, відносяться до ризикових категорій, як
зазначено у додатку II. У випадку кредитної установи, яка
використовує Всебічний метод фінансової застави згідно частини 3
додатка VIII, у разі, якщо ризикова уражуваність приймає форму
цінних паперів або товарів, проданих, відкладених або наданих у
позику згідно операції зворотної купівлі або згідно операцій займу
цінних паперів або товарів, або операції маржинального
кредитування, вартість ризикової уражуваності зростає шляхом
корегування волатильності щодо таких цінних паперів або товарів,
як передбачено підпунктами з 34 по 59 частини 3 додатка VIII.
2. Вартість ризикової уражуваності деривативного інструменту,
перелік яких надано у додатку IV, визначається відповідно до
додатка III, з наслідками контрактів по новації та контрактів
взаємозаліку, врахованих для потреб цих методів відповідно до
додатка III. Вартість ризикової уражуваності операцій зворотної
купівлі, операцій позики та кредитування під цінні папери та
товари, операцій розрахунків по довгих позиціях та операції
маржинального кредитування, може визначатися також відповідно до
додатка III або додатка VIII.
3. У разі, якщо ризикова уражуваність підлягає дії
фондованого кредитного захисту, вартість ризикової уражуваності,
яка застосовується до цієї статті, може бути змінена відповідно до
підсекції 3.
4. Незважаючи на частину 2, вартість ризикової уражуваності
заборгованості по кредитних уражуваностях ризику, як визначено
компетентними органами, з центральним контрагентом визначається
відповідно до підпункту 6 частини 2 додатка III, за умови, що
уражуваності по кредитному ризику контрагента центрального
контрагента з усіма учасниками в його заходах будуть повністю
забезпечені на щоденній основі.
Стаття 79
1. Кожна ризикова уражуваність повинна призначатися для
одного з наступних класів ризикових уражуваностей:
(a) вимоги або можливі майбутні вимоги до центральних урядів
або центральних банків;
(b) вимоги або можливі майбутні вимоги до регіональних урядів
або місцевих органів влади;
(c) вимоги або можливі майбутні вимоги до адміністративних
органів або некомерційних установ;
(d) вимоги або можливі майбутні вимоги до багатосторонніх
банків розвитку;
(e) вимоги або можливі майбутні вимоги до міжнародних
організацій;
(f) вимоги або можливі майбутні вимоги до установ;
(g) вимоги або можливі майбутні вимоги до корпорацій;
(h) роздрібні вимоги або можливі майбутні роздрібні вимоги;
(i) вимоги або можливі майбутні вимоги, забезпечені
нерухомістю;
(j) прострочені статті;
(k) статті, які належать до регуляторних категорій високого
ризику;
(l) вимоги у формі забезпечених облігацій;
(m) позиції сек'юритизації;
(n) короткострокові вимоги до установ або корпорації;
(o) вимоги у формі колективних інвестиційних компаній
("CIU"); або
(p) інші статті.
2. Для включення до класу роздрібної ризикової уражуваності,
зазначеної у підпункті (h) частини 1, ризикова уражуваність
відповідає наступним умовам:
(a) ризикова уражуваність відноситься до окремої особи або
осіб, або до малої або середньої бізнесової установи;
(b) ризикова уражуваність становить одну з багатьох ризикових
уражуваностей з подібними характеристиками за умови, що ризики,
пов'язані з таким кредитуванням, значним чином зменшувалися;
(c) загальна сума заборгованості кредитній установі або
материнським компаніям та її дочірнім компаніям, включаючи
будь-яку прострочену ризикову уражуваність, з боку
клієнта-боржника або групи сполучених клієнтів, проте виключаючи
вимоги або можливі майбутні вимоги, забезпечені резиденційною
нерухомістю, не перевищує, до відома кредитної установи, 1 мільйон
євро. Кредитна установа вживає доцільних заходів для отримання
такої інформації.
Цінні папери не можуть бути віднесені до класу роздрібних
ризикових уражуваностей.
(3) Існуюча вартість роздрібних мінімальних лізингових
платежів може бути включена до класу роздрібних ризикових
уражуваностей.
Стаття 80
1. Для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених по
ризику, показники ризику застосовуються до усіх ризикових
уражуваностей, якщо вони вираховуються з власних коштів, згідно
положень частини 1 додатка VI. Застосування показників ризику
Грунтуються на класі ризикових уражуваностей, до якого відноситься
певна ризикова уражуваність, та, у розмірі, визначеному у
частині 1 додатка VI, його кредитної якості. Кредитна якість може
визначатися шляхом віднесення до кредитних оцінювань зовнішніх
установ з кредитного оцінювання ("ECAI") відповідно до положень
статей з 81 по 83 або кредитних оцінювань Агентств експортних
кредитів, як описано у частині 1 додатка VI.
2. Для потреб застосування показників ризику, як зазначено у
частині 1, вартість ризикової уражуваності помножується на
показники ризику, визначених або отриманих відповідно до цієї
підсекції.
3. Для потреби обчислення сум уражуваності, зважених за
ризиком, для уражуваностей щодо установ, держави-члени вирішують
питання, чи ухвалювати метод на основі кредитної якості
центрального уряду, під юрисдикцією якого працює установа, чи
метод на основі кредитної якості установи контрагента відповідно
до додатка VI.
4. Незважаючи на статтю 1, у разі, якщо уражуваність є
об'єктом кредитного захисту, показник ризику, який застосовується
до цієї статті, може бути змінений відповідно до підсекції 3.
5. Суми ризикових уражуваностей, зважені за ризиком, для
сек'юритизованих ризикових уражуваностей, обчислюються відповідно
до підсекції 4.
6. Уражуваностям, обчислення сум уражуваностей, зважених за
ризиком, щодо яких не передбачено іншим чином згідно цієї
підсекції, присвоюється показник ризику в 100%.
7. За виключенням уражуваностей, які ініціюють зобов'язання у
формі статей, зазначених у частинах з (a) по (h) статті 57,
компетентні органи можуть вилучати з вимог частини 1 цієї статті
уражуваності кредитної установи на контрагента, який є її
материнською компанією, її дочірньою компанією, дочірньої
компанією її материнської компанії або компанією, яка пов'язана
відносинами у розумінні частини 1 статті 12 Директиви 83/349/ЄЕС,
за умови дотримання наступних умов:
(a) контрагент є установою або фінансовою холдинговою
компанією, фінансовою установою, компанією з управління активами
або компанією з надання допоміжних послуг згідно відповідних
пруденційних вимог;
(b) контрагент включений до тієї ж консолідації, що і
кредитна установа на повній основі;
(c) контрагент підлягає тому оцінюванню ризику, дослідженню
та процедурі контролю, що й кредитна установа;
(d) контрагент створений на території тієї ж країни-члена, що
й кредитна установа;
(e) не існує нагальної або передбачуваної матеріальної
практичної або правової перепони для належного трансферу власних
фондів або відшкодування по зобов'язаннях з боку контрагента
кредитній установі.
У такому випадку повинен призначатися показник ризику на
рівні 0%.
8. За виключенням уражуваностей, які ініціюють зобов'язання у
формі статей, зазначених у частинах з (a) по (h) статті 57,
компетентні органи можуть вилучати з вимог частини 1 цієї статті
уражуваності на контрагентів, які є членами тієї інституційної
схеми захисту, що і кредитна установа, яка надає позику, за умови
дотримання наступних умов:
(a) вимоги, встановлені у підпунктах (a), (d) та (e)
частини 7;
(b) кредитна установа та контрагент увійшли до контрактної
угоди або угоди по обов'язковому зобов'язанню, яка захищає такі
установи та, зокрема, забезпечує їх ліквідність та
платоспроможність для запобігання банкрутству у випадку, коли вона
стає необхідною (зазначено нижче як інституційна схема захисту);
(c) заходи забезпечують те, щоб інституційна схема захисту
була здатна надати захист, необхідний згідно її зобов'язанню від
фондів, які вже для неї доступні;
(d) інституційна схема захисту має належні та уніфіковано
передбачені схеми системи для моніторингу та класифікації ризику
(які забезпечують повний огляд ризикових ситуацій усіх
індивідуальних членів та інституційної схеми захисту в цілому) з
відповідними можливостями впливу; такі системи належним чином
відслідковують невраховані уражуваності відповідно до підпункту 44
частини 4 додатка VII;
(e) інституційна схема захисту здійснює власне дослідження
ризиків, про яке повідомляється індивідуальним членам;
(f) інституційна схема захисту розробляє та публікує один раз
на рік консолідований звіт, який містить баланс, рахунок прибутків
та збитків, ситуаційний звіт та звіт щодо ризиків, щодо
інституційної схеми захисту в цілому, та звіт, який містить
зведений баланс, зведений рахунок прибутків та збитків,
ситуаційний звіт та звіт щодо ризиків, щодо інституційної схеми
захисту в цілому;
(g) члени інституційної схеми захисту повинні заздалегідь
надавати повідомлення принаймні за 24 місяці, якщо вони бажають
завершити заходи;
(h) багатостороннє використання елементів, обраних для
обчислення власних коштів ("багатосторонній гіринг"), а також
будь-яке неналежне створення власних коштів між членами
інституційної схеми захисту буде анульоване;
(i) інституційна схема захисту ґрунтується на широкому
членстві кредитних установ предомінантно однорідного профайлу
бізнесової діяльності; та
(j) адекватність систем, зазначених у підпункті (d),
ухвалюється та моніториться з регулярними інтервалами відповідними
компетентними органами.
У такому випадку повинен призначатися показник ризику на
рівні 0%.
Стаття 81
1. Зовнішнє кредитне оцінювання може використовуватися для
визначення показника ризику ризикової уражуваності відповідно до
статті 80 лише якщо ECAI, яка забезпечує це, була визнана такою,
що придатна для таких потреб компетентними органами ("визнана
ECAI" для потреб цієї підсекції).
2. Компетентні органи визнають ECAI такою, що придатна для
потреб статті 80 лише якщо вони задоволені тим, що її методологія
оцінювання відповідає вимогам об'єктивності, незалежності,
безперервного огляду та прозорості, а також тим, що отримані
кредитні оцінювання відповідають вимогам достовірності та
прозорості. Для цих потреб компетентний орган враховує технічні
критерії, встановлені у частині 2 додатка VI.
3. Якщо ECAI було визнано придатною компетентними органами
держави-члена, компетентні органи інших держав-членів можуть
визнати таку ECAI придатною без проведення їх власного процесу
оцінювання.
4. Компетентні органи оприлюднюють пояснення процесу визнання
та перелік придатних ECAI.
Стаття 82
1. Компетентні органи визначають, враховуючи технічні
критерії, встановлені у частині 2 додатка VI, з якими заходами
кредитної якості, встановленими у частині 1 згаданого додатка,
відповідні кредитні оцінювання придатної ECAI повинні
асоціюватися. Такі визначення будуть об'єктивними та послідовними.
2. У разі, якщо компетентні органи держави-члена здійснили
визначення згідно частини 1, компетентні органи інших
держав-членів можуть визнати таке визначення без проведення їх
власного процесу визначення.
Стаття 83
1. Використання кредитних оцінювань ECAI для обчислення сум
ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, кредитної установи є
послідовним та у відповідності до частини 3 додатка VI. Кредитні
оцінювання не використовуються вибірково.
2. Кредитні установи використовують замовлені кредитні
оцінювання. Однак, за дозволу відповідних компетентних органів,
вони можуть використовувати оцінювання, надані за власної
ініціативи.
Підсекція 2
Підхід на основі внутрішніх рейтингів
Стаття 84
1. Відповідно до цієї підсекції, компетентні органи можуть
дозволити кредитним установам обчислювати їх суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, використовуючи підхід на
основі внутрішніх рейтингів ("IRB-підхід"). Кожна кредитна
установа подає обґрунтований запит на отримання дозволу.
2. Дозвіл надається лише якщо компетентний орган задоволений
тим, що системи кредитної установи для управління та створення
рейтингу уражуваностей по кредитному ризику є надійними та
впровадженими комплексно, та також, зокрема, тим, що вони
відповідають наступним стандартам відповідно до частини 4
додатка VII:
(a) рейтингові системи кредитної установи забезпечують
обґрунтоване оцінювання дебітора та характеристики транзакцій,
обґрунтовану диференціацію ризику, точні та послідовні кількісні
оцінки ризику;
(b) внутрішні рейтинги та оцінки збитку, які використовуються
при обчисленні вимог до капіталу, асоційовані системи та процеси
відіграють важливу роль в управлінні ризиками та процесі прийняття
рішень та ухвалення кредиту, внутрішнього розподілу капіталу та у
процесі виконання корпоративних функцій управління кредитної
установи;
(c) кредитна установа має відділ контролю кредитних ризиків,
який відповідає за її рейтингові системи та є незалежним та
вільним від небажаного впливу;
(d) кредитна установа збирає та зберігає всю необхідну
інформацію для забезпечення ефективної підтримки її процесів
вимірювання кредитного ризику та управління;
(e) кредитна установа документально обґрунтовує свої
рейтингові системи та їх розробку, а також оцінює свої рейтингові
системи;
У випадку, якщо материнська кредитна установа ЄС та її
дочірні компанії або материнська фінансова холдингова компанія та
її дочірні компанії використовують IRB-підхід на уніфікованій
основі, компетентні органи можуть дозволити дотримання мінімальних
вимог частин 4 додатка VII материнською установою або її дочірніми
компаніями на спільній основі.
3. Кредитна установа, яка подає заявку на використання
IRB-підходу, демонструє, що вона використовує для відповідних IRB
класів ризикових уражуваностей рейтингові системи, які повністю
відповідають мінімальним вимогам, встановленим у частині 4
додатка VII для внутрішнього вимірювання ризику та для
управлінських потреб, впродовж принаймні трьох років до подання
заявки на використання IRB-підходу.
4. Кредитна установа, яка подає заявку на використання
власних оцінок LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів, демонструє,
що вона оцінює та застосовує власні оцінки LGD та/або
конвертаційних коефіцієнтів у спосіб, який повністю відповідав
мінімальним вимогам щодо використання власних оцінок таких
параметрів, встановлених у частині 4 додатка VII, впродовж
принаймні трьох років до подання заявки на використання власних
оцінок LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів.
5. Якщо кредитна установа перестає відповідати вимогам,
встановленим у цій підсекції, вона подає до компетентних органів
план тимчасового повернення до відповідності або демонструє, що
вплив невідповідності є незначним.
6. У разі, якщо материнська кредитна установа ЄС та її
дочірні компанії або материнська фінансова холдингова компанія та
її дочірні компанії мають намір використовувати IRB-підхід,
компетентні органи різних юридичних осіб тісно співробітничають,
як передбачено статтями з 129 по 132.
Стаття 85
1. Без шкоди статті 89, кредитні установи та будь-які
материнські компанії та їх дочірні компанії впроваджують
IRB-підхід для усіх ризикових уражуваностей.
За ухвали компетентних органів, імплементація може
здійснюватися послідовно по різних класах ризикових уражуваностей,
зазначених у статті 86, в межах такого ж бізнесового утворення, по
усіх різних бізнесових утвореннях, або для використання власних
оцінок LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів для обчислення
показників ризику для ризикових уражуваностей на корпорації,
установи, центральні уряди та центральні банки.
У випадку класу роздрібних ризикових уражуваностей,
зазначеного у статті 86, імплементація може здійснюватися по
різних класах ризикових уражуваностей, яким відповідають різні
корегування, зазначені у підпунктах з 10 по 13 частини 1
додатка VII.
2. Імплементація, як зазначено у частині 1, здійснюється в
межах обґрунтованого періоду часу, який узгоджується з
компетентними органами. Імплементація проводиться згідно жорстких
умов, визначених компетентними органами. Ці умови розробляються
для забезпечення того, що гнучкість згідно частини 1 не
використовувалася вибірково з метою досягнення зменшених
мінімальних вимог до капіталу відносно таких класів ризикових
уражуваностей та бізнесових утворень, які ще не було включено до
IRB-підходу або під час використання власних оцінок LGD та/або
конвертаційних коефіцієнтів.
3. Кредитні установи, які використовують IRB-підхід для
будь-якого класу ризикових уражуваностей, одночасно використовують
IRB-підхід для класу ризикових уражуваностей щодо власного
капіталу.
4. Згідно частинам з 1 по 3 цієї статті та статті 89,
кредитні установи, які отримали дозвіл згідно статті 85 на
використання IRB-підходу, не повертаються до використання
підсекції 1 для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених
за ризиком, за виключенням випадків, коли це здійснюється для
демонстрації обґрунтованого використання та за умови отримання
згоди від компетентних органів.
5. Згідно частинам 1 по 2 цієї статті та статті 89, кредитні
установи, які отримали дозвіл згідно частини 9 статті 87 на
використання власних оцінок LGD та/або конвертаційних
коефіцієнтів, не повертаються до використання показників LGD та
конвертаційних коефіцієнтів, зазначених у частині 8 статті 87, за
виключенням випадків, коли це здійснюється для демонстрації
обґрунтованого використання та за умови отримання згоди від
компетентних органів.
Стаття 86
1. Кожна ризикова уражуваність призначається стосовно одного
з наступних класів ризикових уражуваностей:
(a) вимоги або можливі майбутні вимоги до центральних урядів
та центральних банків;
(b) вимоги або можливі майбутні вимоги до установ;
(c) вимоги або можливі майбутні вимоги до корпорацій;
(d) роздрібні вимоги або можливі майбутні роздрібні вимоги;
(e) акціонерні вимоги;
(f) позиції сек'юритизації; або
(g) інші активи, які не стосуються зобов'язань по кредиту.
2. Наступні ризикові уражуваності розглядаються як ризикові
уражуваності з боку центральних урядів та центральних банків:
(a) ризикові уражуваності з боку регіональних урядів,
місцевих органів влади або установ державного сектору, які
розглядаються як ризикові уражуваності з боку центральних урядів
згідно підсекції 1; та
(b) ризикові уражуваності з боку багатосторонніх банків
розвитку та міжнародних організацій, які зумовлюють показник
ризику на рівні 0% згідно підсекції 1.
3. Наступні ризикові уражуваності розглядаються як ризикові
уражуваності з боку установ:
(a) ризикові уражуваності з боку регіональних урядів та
місцевих органів влади, які не розглядаються як ризикові
уражуваності з боку центральних урядів згідно підсекції 1;
(b) ризикові уражуваності з боку установ державного сектору,
які розглядаються як ризикові уражуваності з боку установ згідно
підсекції 1; та
(c) ризикові уражуваності з боку багатосторонніх банків
розвитку, які не зумовлюються показником ризику на рівні 0% згідно
підсекції 1.
4. Для включення до класу роздрібної ризикової уражуваності,
зазначеної у підпункті (d) частини 1, ризикові уражуваності
відповідають наступним умовам:
(a) вони повинні відбуватися з боку окремої особи або осіб,
або від малих або середніх установ, за умовою для останнього
випадку, що загальна сума, яку заборгував кредитній установі або
материнським компаніям та її дочірнім компаніям, включаючи
будь-яку прострочену ризикову уражуваність, з боку
клієнта-боржника або групи сполучених клієнтів, проте виключаючи
вимоги або можливі майбутні вимоги, забезпечені житловою
нерухомістю, не перевищує, до відома кредитної установи,
1 мільйон євро;
(b) вони розглядаються кредитною установою при управлінні
ризиками на постійній основі та у подібний спосіб;
(c) вони не управляються на індивідуальному рівні як ризикові
уражуваності у класі корпоративних ризикових уражуваностей; та
(d) кожна з них представляє одну з багатьох ризикових
уражуваностей, які піддаються управлінню. Наявна вартість
роздрібних мінімальних лізингових платежів включається до класу
роздрібних ризикових уражуваностей.
5. Наступні ризикові уражуваності відносяться до класу
акціонерних ризикових уражуваностей:
(a) неборгові ризикові уражуваності, які переносять
субординовану залишкову вимогу по активах або прибутку емітента;
та
(b) боргові ризикові уражуваності, економічна сутність яких є
подібною до тих ризикових уражуваностей, що визначені у підпункті
(а).
6. В межах класу корпоративних кредитних уражуваностей,
кредитні установи окремо ідентифікуються як спеціальні позикові
ризикові уражуваності з наступними характеристиками:
(a) ризикова уражуваність з боку установи, яка була створена
безпосередньо для фінансування та/або оперування фізичними
активами;
(b) контрактні заходи надають кредитору значний рівень
контролю над активами та прибутком, який вони генерують; та
(c) первинним джерелом сплати по зобов'язанню є прибуток,
який генерується активами, які фінансуються, а не незалежною
спроможністю більшої комерційної установи.
7. Будь-яке кредитне зобов'язання, що не віднесено до класів
ризикових уражуваностей, зазначених у підпунктах (a), (b) та з (d)
по (f) частини 1, призначаються до класу ризикових уражуваностей,
зазначеного у підпункті (с) згаданої частини.
8. Клас ризикових уражуваностей, зазначений у підпункті (g)
частини 1, включає остаточну вартість лізингових характеристик,
якщо вони не включені до лізингової ризикової уражуваності, як
визначено у пункті 4 частини 3 додатка VII.
9. Методологія, використана кредитною установою для
віднесення ризикових уражуваностей до різних класів ризикових
уражуваностей, є відповідною та послідовною за часом.
Стаття 87
1. Суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для
ризикових уражуваностей, які належать до одного з класів ризикових
уражуваностей, зазначених у підпунктах з (a) по (e) та (g)
частини 1 статті 86 обчислюються, якщо вони вираховуються з
власних коштів, відповідно до підпунктів з 1 по 27 частини 1
додатка VII.
2. Суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для
ризику розводнення для придбаних рахунків дебіторів обчислюються
відповідно до підпункту 28 частини 1 додатка VII. У разі, якщо
кредитна установа має повний регрес відносно придбаних рахунків
дебіторів для ризику дефолту та для ризику розводнення, для
продавця придбаних рахунків дебіторів, не повинні застосовуватися
положення статей 87 та 88 стосовно придбаних рахунків дебітора.
3. Обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, для ризику розводнення та кредитного ризику ґрунтується
на відповідних параметрах, пов'язаних з відповідною ризиковою
уражуваністю. Вони повинні включати можливість дефолту (PD), LGD,
термін погашення (М) та вартість ризикової уражуваності. PD та LGD
можуть розглядатися окремо або в сукупності відповідно до
частини 2 додатка VII.
4. Незважаючи на частину 3, обчислення сум ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, для кредитного ризику для усіх
ризикових уражуваностей, які належать до класу ризикових
уражуваностей, зазначеного у підпункті (e) частин 1 статті 86,
здійснюється відповідно до підпунктів з 17 по 26 частини 1
додатка VII за умови згоди компетентних органів. Компетентні
органи дозволяють кредитній установі використовувати підхід,
зазначений у підпунктах 25 та 26 частини 1 додатка VII, лише якщо
кредитна установа дотримується мінімальних вимог, встановлених у
підпунктах з 115 по 123 частини 4 додатка VII.
5. Незважаючи на частину 3, обчислення сум ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, для кредитного ризику для
спеціальних позикових ризикових уражуваностей, може здійснюватися
відповідно до підпункту 6 частини 1 додатка VII. Компетентні
органи публікують настанови про те, яким чином кредитні установи
повинні відносити показники ризику до спеціальних позикових
ризикових уражуваностей згідно підпункту 6 частини 1 додатка VII,
та ухвалюють методології віднесення кредитних установ.
6. Для ризикових уражуваностей, які належать до класу
ризикових уражуваностей, зазначеного у підпунктах з (a) по (d)
частини 1 статті 86, кредитні установи надають свої власні оцінки
PD відповідно до статті 84 та частини 4 додатка VII.
7. Для ризикових уражуваностей, які належать до класу
ризикових уражуваностей, зазначеного у підпункті (d) частини 1
статті 86, кредитні установи надають свої власні оцінки LGD та
конвертаційних коефіцієнтів відповідно до статті 84 та частини 4
додатка VII.
8. Для ризикових уражуваностей, які належать до класу
ризикових уражуваностей, зазначеного у підпунктах з (a) по (c)
частини 1 статті 86, кредитні установи застосовують величини LGD,
встановлені у підпункті 8 частини 2 додатка VII, та конвертаційні
коефіцієнти, встановлені у підпункті 9 з (a) по (d) частини 3
додатка VII.
9. Незважаючи на частину 8, для усіх ризикових уражуваностей,
які належать до класу ризикових уражуваностей, зазначеного у
підпунктах з (a) по (c) частини 1 статті 86, компетентні установи
можуть дозволяти кредитним установам використовувати власні оцінки
LGD та конвертаційних коефіцієнтів відповідно до статті 84 та
частини 4 додатка VII.
10. Суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для
сек'юритизованих ризикових уражуваностей та для ризикових
уражуваностей, які належать до класу ризикових уражуваностей,
зазначеного у підпункті (f) частини 1 статті 86, обчислюються
відповідно до підсекції 4.
11. У разі, якщо ризикові уражуваності у формі колективної
інвестиційної установи (CIU) відповідають критеріям, встановленим
у підпунктах 77 та 78 частини 1 додатка VI, а кредитні установи
знають про усі ризикові уражуваності, які лежать в основі, CIU,
кредитна установа повинна переглянути такі ризикові уражуваності,
які лежать в основі, для обчислення сум ризикових уражуваностей,
зважених за ризиком, та сум очікуваних збитків відповідно до
методів, встановлених у цій підсекції.
У разі, якщо кредитна установа не виконує умов щодо
використання методів, встановлених у цій підсекції, суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, та суми очікуваних збитків
обчислюються відповідно до наступних підходів:
(a) для ризикових уражуваностей, які належать до класу
ризикових уражуваностей, зазначеного у підпункті (e) частини 1
статті 86, підхід, встановлений у підпунктах з 19 по 21 частини 1
додатка VII. Якщо для цих потреб кредитна установа не здатна
диференціювати ризикові уражуваності по приватних акціях, біржових
та інших акціонерних ризикових уражуваностях, вона розглядає
відповідні ризикові уражуваності як інші акціонерні уражуваності;
(b) для усіх інших базових ризикових уражуваностей, підхід,
встановлений згідно підсекції 1, згідно наступних модифікацій:
(i) ризикові уражуваності відносяться до відповідного класу
ризикових уражуваностей та зумовлюють оцінку ризику заходу
кредитної якості безпосередньо над заходом кредитної якості, який
міг би бути зазвичай віднесений до ризикової уражуваності; та
(ii) ризикові уражуваності, віднесені до більш високих
заходів кредитної якості, до яких показник ризику на рівні 150%
міг би бути зазвичай приєднаний, віднесені до показника ризику на
рівні 200%.
12. У разі, якщо ризикові уражуваності у формі CIU не
відповідають критеріям, встановленим у підпунктах 77 та 78 частини
1 додатка VI, а кредитна установа не знає про усі базові ризикові
уражуваності CIU, кредитна установа повинна переглянути такі
базові ризикові уражуваності та обчислити суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, та сум очікуваних збитків
відповідно до підходу, встановленого у підпунктах з 10 по 21
частини 1 додатка VII. Якщо, для цих потреб, кредитна установа не
здатна диференціювати ризикові уражуваності по приватних акціях,
біржові та інші акціонерні уражуваності, вона розглядає відповідну
ризикову уражуваність як інші акціонерні уражуваності. Для цих
потреб, акціонерні ризикові уражуваності не відносяться до одного
з класів (ризикові уражуваності по приватних акціях, біржові та
інші акціонерні уражуваності), встановлених у підпункті 19 частині
1 додатка VII, та невідомі ризикові уражуваності відносяться до
іншого акціонерного класу.
Альтернативно до методу, описаного вище, кредитні установи
можуть самі обчислювати або можуть розраховувати на третю сторону
з метою обчислення, або звітувати про середні суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, на основі базових ризикових
уражуваностей CIU, за умови, якщо адекватно забезпечені
правильність обчислення та звіт:
(a) для ризикових уражуваностей, які належать до класу
ризикових уражуваностей, зазначеного у підпункті (e) частини 1
статті 86, підхід, встановлений у підпунктах з 19 по 21 частини 1
додатка VII. Якщо, для цих потреб, кредитна установа не здатна
диференціювати ризикові уражуваності по приватних акціях, біржові
та інші акціонерні уражуваності, вона розглядає відповідні
ризикові уражуваності, як інші акціонерні уражуваності; або
(b) для усіх інших базових ризикових уражуваностей, підхід,
встановлений згідно підсекції 1, згідно наступних модифікацій
(i) ризикові уражуваності відносяться до відповідного класу
ризикових уражуваностей та зумовлюють оцінку ризику заходу
кредитної якості безпосередньо над заходом кредитної якості, який
міг би бути зазвичай віднесений до ризикової уражуваності; та
(ii) ризикові уражуваності, віднесені до більш високих
заходів кредитної якості, до яких показник ризику на рівні 150%
міг би бути зазвичай приєднаний, віднесені до показника ризику на
рівні 200%.
Стаття 88
1. Очікувані суми збитків для ризикових уражуваностей, які
належать до класів ризикових уражуваностей, зазначених у
підпунктах з (a) по (e) частини 1 статті 86, підхід, обчислюються
відповідно до методів, встановлених у підпунктах з 29 по 35
частини 1 додатка VII.
2. Обчислення очікуваних сум збитків відповідно до підпунктів
з 29 по 35 частини 1 додатка VII, грунтуються на тих самих вхідних
показниках PD, LGD та вартості ризикової уражуваності для кожної
ризикової уражуваності, яка використовується для обчислення сум
ризикової уражуваності, зважених за ризиком, згідно статті 87. Для
непогашених ризикових уражуваностей, у разі якщо кредитні установи
використовують свої власні оцінки LGD, очікуваний збиток (EL)
становить найкращу оцінку EL (elbe) кредитної установи для
непогашеної ризикової уражуваності, відповідно до підпункту 80
частини 4 додатка VII.
3. Суми очікуваного збитку для сек'юритизованих ризикових
уражуваностей обчислюються відповідно до підсекції 4.
4. Суми очікуваного збитку для ризикових уражуваностей, які
належать до класу ризикових уражуваностей, зазначеного у
підпункті (g) частини 1 статті 86, дорівнюють нулю.
5. Суми очікуваного збитку для ризику розводнення придбаної
дебіторської заборгованості, обчислюються відповідно до методів,
встановлених у підпункті 35 частини 1 додатка VII.
6. Суми очікуваного збитку для ризикових уражуваностей,
зазначених у частинах 11 та 12 статті 87, обчислюються відповідно
до методів, встановлених у підпунктах з 29 по 35 частини 1
додатка VEL
Стаття 89
1. За умови ухвали від компетентних органів, кредитні
установи, яким надано дозвіл використовувати IRB-підхід при
обчисленні сум ризикової уражуваності, зважених за ризиком, та сум
очікуваних збитків для одного або кількох класів ризикованих
уражуваностей, можуть застосовувати підсекцію 1 для наступного:
(a) класу ризикових уражуваностей, зазначеного у
підпункті (a) частини 1 статті 86, у разі, якщо кількість
матеріальних зустрічних сторін є обмеженою та було б дуже
обтяжливе для кредитної установи впроваджувати рейтингову систему
для цих зустрічних сторін;
(b) класу ризикових уражуваностей, зазначеного у
підпункті (b) частини 1 статті 86, у разі, якщо кількість
матеріальних зустрічних сторін є обмеженою та було б дуже
обтяжливе для кредитної установи впроваджувати рейтингову систему
для цих зустрічних сторін;
(c) ризикові уражуваності в незначних бізнесових утвореннях,
а також класи ризикових уражуваностей, які є нематеріальними щодо
величини та профілю ризику, який сприймається;
(d) ризикові уражуваності з боку центральних урядів
країни-члена походження та з боку їх регіональних урядів, місцевих
органів влади та адміністративних органів, за умови якщо:
(i) не існує відмінності по ризику між ризиковими
уражуваностями з боку такого центрального уряду та інших ризикових
уражуваностей з огляду на спеціальні державні заходи; та
(ii) ризиковим уражуваностям з боку центрального уряду
призначається 0% показника ризику згідно підсекції 1;
(e) ризикові уражуваності кредитної установи з боку
контрагента, який є її материнською компанією, її дочірньою
компанією або дочірньою компанією її материнської компанії, за
умови якщо зустрічна сторона є установою або фінансовою
холдинговою компанією, фінансовою компанією, компанією з
управління активами або компанією з надання допоміжних послуг,
відповідно до належних пруденційних вимог, або компанією,
пов'язаною взаємовідносинами у розумінні частини 1 статті 12
Директиви 83/349/ЄЕС, та ризикові уражуваності між кредитними
установами, які дотримуються вимог, встановлених у частині 8
статті 80.
(f) акціонерні ризикові уражуваності з боку установ, кредитні
зобов'язання яких кваліфікуються для показника ризику 0% згідно
підсекції 1 (включаючи установи, які фінансуються державою, де
може застосовуватися показник ризику на рівні 0%);
(g) акціонерні ризикові уражуваності, завдані згідно
законодавчих програм для сприяння спеціальних секторів економіки,
які передбачають значні субсидії для інвестування для кредитної
установи, та залучають певну форму урядового нагляду та обмеження
щодо акціонерних інвестицій. Це виключення обмежене до сукупних
10% від первісних власних фондів плюс додаткових власних фондів;
(h) ризикові уражуваності, визначені у підпункті 40 частини 1
додатка VI, які відповідають умовам, визначеним у ньому; або
(i) державні або перестраховані державою гарантії на підставі
підпункту 19 частини 2 додатка VIII.
Ця частина не перешкоджає компетентним органам інших
держав-членів дозволяти застосування правил підсекції 1 для
акціонерних ризикових уражуваностей, які були дозволені для цього
режими на території інших держав-членів.
2. Для потреб частини 1, клас кредитної установи вважається
суттєвим, якщо їх сукупна вартість, виключаючи акціонерні ризикові
уражуваності, завдані згідно законодавчих програм, зазначених у
підпункті (g) частини 1, перевищує (у середньому за попередній
рік) 10% від власних коштів кредитної установи. Якщо кількість
таких акціонерних ризикових уражуваностей є меншою ніж 10 окремих
пакетів акцій, така гранична величина повинна дорівнювати 5% від
власних коштів кредитної установи.
Підсекція 3
Зменшення кредитного ризику
Стаття 90
Для потреб цієї підсекції, "кредитна установа, що надає
позику" означає кредитну установу, яка має відповідну ризикову
уражуваність, яка виникає в результаті позики або ні.
Стаття 91
Кредитна установа, яка використовує Стандартизований підхід
згідно статей з 78 по 83 або використовує IRB-підхід згідно статей
з 84 по 89, проте не використовує свої власні оцінки LGD та
конверсійні коефіцієнти згідно статей 87 та 88, може визнавати
зменшення кредитного ризику відповідно до цієї підсекції при
обчисленні сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для
потреб підпункту (a) статті 75 або визнавати важливими суми
очікуваних збитків для потреб обчислення, зазначеного у
підпункті (q) статті 57 або частини 3 статті 63.
Стаття 92
1. Методика, використана для забезпечення кредитного захисту
разом у вжитими заходами та діями, а також впровадженими
процедурами та курсами з боку кредитної установи, яка надає
позику, є такою, яка матиме наслідком заходи з кредитного захисту,
які будуть ефективними з правової точки зору та які можуть бути
забезпечені правовою санкцією у всіх відповідних судових органах.
2. Кредитна установа, яка надає позику, вживає усіх
відповідних заходів для забезпечення ефективності заходу з
кредитного захисту та для направлення зусиль на пов'язані ризики.
3. У випадку з забезпеченим кредитним захистом, для того, щоб
вони були придатні для визнання, активи є достатньо ліквідними та
їх вартість з часом буде достатньо стабільною для забезпечення
відповідного рівня надійності щодо досягнутого кредитного захисту,
беручи до уваги підхід, використаний для обчислення сум ризикової
уражуваності, зважених за ризиком, та щодо ступеня дозволеного
визнання. Придатність обмежується активами, встановленими у
частині 1 додатка VIII.
4. У випадку з забезпеченим кредитним захистом, кредитна
установа, що надає позику, має право ліквідовувати заборгованість
або утримувати, на регулярній основі, активи, за допомогою яких
реалізується захист у випадку дефолту, неплатоспроможності або
банкрутства дебітора - або іншої кредитної події, встановленої у
операційній документації - та у разі необхідності кастодіана, який
володіє заставою. Ступінь кореляції між вартістю активів
забезпечення для захисту та кредитною якістю дебітора не є
надмірною.
5. У випадку з нефондованим кредитним захистом, для того, щоб
бути придатною для визнання, сторона, яка його надає компанії, є
достатньо надійною, а угода про захист - ефективною з правової
точки зору та забезпеченою правовою санкцією у всіх відповідних
судових органах, для забезпечення відповідного рівня надійності
щодо досягнутого кредитного захисту, беручи до уваги підхід,
використаний для обчислення сум ризикової уражуваності, зважених
за ризиком, та щодо ступеня дозволеного визнання. Придатність
обмежується активами, встановленими у частині 1 додатка V13I.
6. Виконуються мінімальні вимоги, встановлені у частині 2
додатка VIII.
Стаття 93
1. У разі, якщо вимоги статті 92 дотримані, обчислення сум
ризикованої уражуваності, зваженої за ризиком, та, за доцільності,
суми очікуваних збитків може змінюватися відповідно до частин з 3
по 6 додатка VIII.
2. Будь-яка ризикова уражуваність, відносно якої отримується
зменшення кредитного ризику, не зумовлює більшої суми ризикової
уражуваності, зваженої за ризиком, або суми очікуваних збитків,
ніж інша ідентична ризикова уражуваність, відносно якої немає
зменшення кредитного ризику.
3. У випадку, якщо сума ризикової уражуваності, зваженої за
ризиком, вже враховує суму кредитного захисту згідно статей з 78
по 83 або статей з 84 по 89, за доцільності, обчислення кредитного
захисту не визнається надалі згідно цієї підсекції.
Підсекція 4
Сек'юритизація
Стаття 94
У випадку, якщо кредитна установа використовує
Стандартизований підхід, встановлений у статтях з 78 по 83, для
обчислення суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для
класу ризикової уражуваності, до якої будуть віднесені
сек'юритизовані ризикові уражуваності згідно статті 79, вона
обчислює суму ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для
позиції сек'юритизації відповідно до підпунктів з 1 по 36
частини 4 додатка IX.
У всіх інших випадках вона обчислює суму ризикової
уражуваності, зваженої за ризиком, відповідно до підпунктів з 1 по
5 та з 37 по 76 частини 4 додатка IX.
Стаття 95
1. У разі, якщо значний кредитний ризик, асоційований з
сек'юритизованими ризиковими уражуваностями, був переведений з
кредитної установи-емітента відповідно до умов частини 2
додатка IX, така кредитна установа може:
(a) у випадку традиційної сек'юритизації, виключити зі своєї
калькуляції суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, та,
за доцільності, суми очікуваних збитків, ризикові уражуваності,
які вона сек'юритизувала; та
(b) у випадку синтетичної сек'юритизації, обчислювати суми
ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, та, за доцільності,
суми очікуваних збитків, відносно сек'юритизованих ризикових
уражуваностей відповідно до частини 2 додатка IX.
2. У разі застосування частини 1, кредитна установа-ініціатор
обчислює суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком,
передбачені додатком IX для позицій, які вона може утримувати у
процесі сек'юритизації.
У разі, якщо кредитна установа-ініціатор не здатна перевести
значний кредитний ризик відповідно до частини 1, вона не повинна
обчислювати суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для
позицій, які вона може мати у процесі відповідної сек'юритизації.
Стаття 96
1. Для обчислення суми ризикової уражуваності, зваженої за
ризиком, позиції сек'юритизації, показники ризику відносяться до
вартості ризикової уражуваності позиції відповідно до додатка IX,
на основі кредитної якості позиції, яка може визначатися шляхом
посилання на кредитне оцінювання ECAI або іншим чином, як
встановлено у додатку IX.
2. У разі, якщо наявна ризикова уражуваність з боку різних
траншів у процесі сек'юритизації, ризикова уражуваність з боку
кожного траншу розглядається як окрема позиція сек'юритизації.
Установи, що надають кредитний захист для позицій сек'юритизації,
вважаються такими, що володіють позиціями у процесі
сек'юритизації.
3. У разі, якщо позиція сек'юритизації підпадає під дію
забезпеченого або незабезпеченого захисту, показник ризику, який
повинен застосовуватися до такої позиції, може змінюватися
відповідно до статей з 90 по 93, які тлумачаться у поєднанні з
додатком IX.
4. Згідно підпункту (r) статті 57 та частини 2 статті 66,
сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, включається до
сукупності сум ризикової уражуваності, зваженої за ризиком,
кредитної установи для потреб частини (а) статті 75.
Стаття 97
1. Кредитне оцінювання ECAI може використовуватися для
визначення показника ризику позиції сек'юритизації відповідно до
статті 96 лише якщо ECAI була визнана придатною компетентними
органами для цієї потреби (далі "придатна ECAI").
2. Компетентні органи визнають ECAI придатною для потреб
частини 1 лише якщо вони задоволені щодо її відповідності вимогам,
встановленим у статті 81, враховуючи технічні критерії частини 2
додатка VI, та що вона має продемонстровану професійну
спроможність у сфері сек'юритизації, яка може бути доведена
потужним ринковим визнанням.
3. Якщо ECAI була визнана придатною компетентними органами
держави-члена для потреб частини 1, компетентні органи інших
держав-членів можуть визнати таку ECAI придатною для таких потреб
без проведення своїх власних процесів оцінювання.
4. Для створення можливості щодо використання для потреб
частини 1, кредитне оцінювання придатної ECAI дотримується
принципів надійності та прозорості, як зазначено у частині 3
додатка IX.
Стаття 98
1. Для потреб застосування показників ризику для позицій
сек'юритизації, компетентні органи визначають, з якими заходами
кредитної якості, встановленими у додатку IX, повинні бути
асоційовані відповідні кредитні оцінювання придатної ECAI. Такі
визначення є об'єктивними та послідовними.
2. У разі, якщо компетентні органи держави-члена здійснили
визначення згідно частини 1, компетентні органи інших
держав-членів можуть визнати таке визначення проведення свого
власного процесу визначення.
Стаття 99
Використання оцінювання ECAI для обчислення сум ризикової
уражуваності, зваженої за ризиком, кредитної установи згідно
статті 96, є послідовним та у відповідності до частини 3
додатка IX. Кредитні оцінювання не використовуються вибірково.
Стаття 100
1. У разі, якщо існує сек'юритизація відновлювальних
ризикових уражуваностей згідно більш ранньої амортизації, кредитна
установа-ініціатор обчислює, відповідно до додатка IX, додаткову
суму ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, відносно ризику,
на який впливають рівні кредитного ризику, може збільшуватися
після проведення більш ранньої амортизації.
2. Для цих потреб, "відновлювальна ризикова уражуваність" є
ризиковою уражуваністю, за допомогою якої дозволяється, щоб
неоплачені баланси клієнтів змінювалися на основі їх власних
рішень щодо отримання позик та сплати, до узгодженого ліміту, а
більш рання амортизація є контрактною статтею, яка вимагає, щоб
при появі визначених подій позиції клієнтів були погашені до
попередньо заявленого терміну погашення емітованих цінних паперів.
Стаття 101
1. Кредитна установа-ініціатор, яка відносно сек'юритизації
застосовувала статтю 95 при обчисленні сум ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, або кредитна установа-спонсор
не підтримують, з огляду на зменшення потенційних та наявних
збитків інвесторів, сек'юритизацію їх контрактних зобов'язань.
2. Якщо кредитна установа-ініціатор або кредитна
установа-спонсор не дотримуються частини 1 відносно
сек'юритизації, компетентні органи вимагають цього на мінімальному
рівні для утримання капіталу проти усіх сек'юритизованих ризикових
уражуваностей так, якби вони не були сек'юритизовані. Кредитна
установа оприлюднює факт, що вона забезпечила позаконтрактну
підтримку або регуляторний капітальний ефект такої підтримки.
Секція 4
Мінімальні вимоги до власних коштів
для операційного ризику
Стаття 102
1. Компетентні органи вимагають від кредитних установ
утримувати власні кошті проти операційного ризику відповідно до
підходів, встановлених у статтях 103, 104 та 105.
2. Без шкоди частині 4, кредитні установи, які використовують
підхід, встановлений у статті 104, не повертаються до використання
підходів, встановлених у статті 103, за виключенням випадків, коли
демонструється належний ефект та за умови ухвали з боку
компетентних органів.
3. Без шкоди частині 4, кредитні установи, які використовують
підхід, встановлений у статті 105, не повертаються до використання
підходів, встановлених у статтях 103 або 104, за виключенням
випадків, коли демонструється належний ефект та за умови ухвали з
боку компетентних органів.
4. Компетентні органи можуть дозволити кредитній установі
використовувати комбінацію підходів відповідно до частини 4
додатка X.
Стаття 103
Вимога до капіталу для операційного ризику згідно підходу, що
грунтується на основному показнику, дорівнюють певному коефіцієнту
відповідного показника, відповідно до параметрів, встановлених у
частині 1 додатка X.
Стаття 104
1. Згідно Стандартизованому підходу, кредитні установи
розділяють свою діяльність на певну кількість
бізнес-спеціалізацій, встановлених у частині 4 додатка X.
2. Для кожної бізнес-спеціалізації, кредитні установи
обчислюють вимогу до капіталу для операційного ризику як певний
коефіцієнт відповідного індикатора відповідно до параметрів,
встановлених у частині 2 додатка X.
3. Для певних бізнес-спеціалізацій компетентні органи можуть
згідно певних умов дозволити кредитній установі використовувати
альтернативний відповідний індикатор для визначення її вимоги до
капіталу для операційного ризику, як встановлено у підпунктах з 5
по 11 частини 2 додатка X.
4. Вимога до капіталу для операційного ризику згідно
Стандартизованого підходу дорівнює сумі вимог до капіталу для
операційного ризику за усіма окремими бізнес-спеціалізаціями.
5. Параметри для Стандартизованого підходу встановлені у
частині 2 додатка X.
6. Для отримання дозволу використовувати Стандартизований
підхід, кредитні установи дотримуються критеріїв, встановлених у
частині 2 додатка X.
Стаття 105
1. Кредитні установи можуть використовувати підходи на основі
розширених досліджень, які ґрунтуються на їх власних системах
дослідження операційного ризику, за умови, якщо компетентні органи
чітко ухвалюють використання відповідних моделей для обчислення
вимог до власних коштів.
2. Кредитні установи задовольняють вимоги їх компетентних
органів щодо дотримання кваліфікаційних критеріїв, встановлених у
частині 3 додатка X.
3. У разі, якщо материнська кредитна установа ЄС або її
дочірні компанії, дочірні компанії материнської фінансової
холдингової компанії ЄС мають намір використовувати підхід на
основі розширеного дослідження, компетентні органи різних
юридичних осіб налагоджують тісне співробітництво, як передбачено
статтями з 129 по 132. Заявка містить елементи, перелік яких
надано у частині 3 додатка X.
4. У разі якщо материнська кредитна установа ЄС або її
дочірні компанії, дочірні компанії материнської фінансової
холдингової компанії ЄС використовують підхід на основі
розширеного дослідження на уніфікованій основі, компетентні органи
можуть дозволити, щоб кваліфікаційні критерії, встановлені у
частині 3 додатка X, були дотримані спільно материнською компанією
та її дочірніми компаніями.
Секція 5
Ризикові уражуваності по довгих позиціях
Стаття 106
1. "Ризикові уражуваності" для потреб цієї секції означають
будь-який актив або позабалансову статтю, зазначену у підсекції 1
секції 3, без застосування показників ризику або передбачених
ступенів ризику.
Ризикові уражуваності, які утворилися в результаті статей,
зазначених у додатку IV, обчислюються відповідно до одного з
методів, встановлених у додатку III. Для потреб цієї секції,
підпункт 2 частини 2 додатка III також застосовується.
Усі елементи, повністю покриті власними коштами, можуть, за
згоди компетентних органів, бути виключені з визначення ризикових
уражуваностей, за умови, якщо такі власні кошти не включені до
власних коштів кредитної установи для потреб статті 75 та до
калькуляції інших моніторингових коефіцієнтів, передбачених цією
Директивою та іншими актами Співтовариства.
2. Ризикові уражуваності не включать наступне:
(a) у разі валютних операцій, ризикові уражуваності, зазнані
в ординарному процесі розрахунків впродовж 48 годин після
здійснення платежу; або
(b) у разі операцій придбання або продажу цінних паперів,
ризикові уражуваності, завдані за ординарного процесу розрахунків
впродовж п'яти робочих днів після здійснення платежу або поставки
цінних паперів, яка б операція не була проведена раніше.
Стаття 107
Для потреб застосування цієї секції, термін "кредитна
установа" охоплює наступне:
(a) кредитна установа, включаючи її філії на території третіх
країн;
(b) будь-яка приватна або державна компанія, включаючи її
філії, яка підпадає під визначення "кредитної установи" та має
ліцензію на здійснення діяльності на території третьої країни.
Стаття 108
Ризикова уражуваність кредитної установи з боку клієнта або
групи сполучених клієнтів вважається ризиковою уражуваністю по
довгій позиції, якщо її вартість дорівнює або перевищує 10% від її
власних коштів.
Стаття 109
Компетентні органи вимагають, що кожна кредитна установа мала
надійні адміністративні та облікові процедури та адекватні
механізми внутрішнього контролю для потреб визначення та
врахування усіх ризикових уражуваностей по довгих позиціях та їх
наступних змін, відповідно до цієї Директиви, та для моніторингу
таких ризикових уражуваностей у світлі власних політик щодо
ризикових уражуваностей кредитних установ.
Стаття 110
1. Кредитна установа звітує про кожну ризикову уражуваність
перед компетентними органами. Держави-члени забезпечують, щоб
здійснювалися процедури звітності, на їх розсуд відповідно до
одного з наступних двох методів:
(a) звітування про усі ризикові уражуваності по довгих
позиціях проводиться принаймні один раз на рік у поєднанні зі
звітуванням впродовж року про нові ризикові уражуваності по довгих
позиціях та будь-які підвищення по існуючих ризикових
уражуваностях по довгих позиціях принаймні на 20% відносно
попередніх повідомлень; або
(b) звітування про усі ризикові уражуваності по довгих
позиціях принаймні чотири рази на рік.
2. За виключенням випадку кредитної установи, що покладається
на статтю 114, для визнання застави при обчисленні вартості
ризикових уражуваностей для потреб частин 1, 2 та 3 статті 111,
ризикові уражуваності, вилучені згідно підпунктів з (a) по (d) та
з (f) по (h) частини 3 статті 113, не повідомляються, як
встановлено у частині 1, а регулярність звітування, встановлена у
підпункті (b) частини 1 цієї статті, може бути зменшена до двох
разів на рік для ризикових уражуваностей, зазначених у підпунктах
(e) та (i) частини 3 статті 113 та статей 115 та 116.
У разі, якщо кредитна установа виконує цю частину, вона
здійснює облік причин, які набули розвитку принаймні за останній
рік після події, яка зумовлює виникнення звільнення від
зобов'язань, таким чином, щоб компетентні органи могли встановити,
де це є обґрунтованим.
3. Держави-члени можуть вимагати від кредитних установ
здійснювати аналіз їх ризикових уражуваностей з боку емітентів
застави для можливих концентрацій та, у разі необхідності, вживати
заходів або звітувати про будь-які важливі здобутки перед
компетентними органами.
Стаття 111
1. Кредитна установа не може зазнавати ризикованої
уражуваності з боку клієнта або групи сполучених клієнтів на суму,
яка перевищує 25% від її власних коштів.
2. У разі, якщо такий клієнт або група сполучених клієнтів є
материнською компанією або дочірньою компанією кредитної установа
та/або однією або кількома дочірніми компаніями такої материнської
компанії, коефіцієнт, встановлених у частині 1, зменшується до
20%. Однак, держави-члени можуть виключати зазнані ризикові
уражуваності з боку таких клієнтів з 20% ліміту, якщо вони
забезпечують спеціальний моніторинг таких ризикових уражуваностей
іншими засобами або за допомогою інших процедур. Вони інформують
Комісію та Європейський банківський комітет про зміст таких
заходів або процедур.
3. Кредитна установа не може зазнавати ризикових
уражуваностей по довгих позиціях, які у сукупності перевищують
800% від її власних коштів.
4. Кредитна установа завжди дотримується лімітів,
встановлених у частинах 1, 2 та 2 відносно їх ризикових
уражуваностей. Якщо за виключного випадку ризикові уражуваності
перевищують згадані ліміти, такий факт повідомляться без затримки
компетентним органам, які можуть, за обґрунтованих обставин,
дозволити кредитній установі обмежений період часу, впродовж якого
кредитна установа повинна забезпечити дотримання таких лімітів.
Стаття 112
1. Для потреб статей з 113 по 117, термін "гарантія" включає
кредитні деривативи, визнані згідно статей з 90 по 93, окрім
кредит-нот.
2. Згідно параграфа 3, у разі, якщо згідно статей з 113 по
117, визнання фондованого або нефондованого кредитного захисту
може бути дозволене, це підлягає дії відповідності вимогам
придатності та іншими мінімальним вимогам, встановленим згідно
статей з 90 по 93 для потреб обчислення сум ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, згідно статей із 78 по 83.
3. У разі, якщо кредитна установа ґрунтується на частині 2
статті 114, визнання забезпеченого кредитного захисту підлягає дії
відповідних вимог згідно статей з 84 по 89.
Стаття 113
1. Держави-члени можуть накладати ліміти, більш жорсткі ніж
ті, що встановлені у статті 111.
2. Держави-члени можуть повністю або частково виключити із
застосування частин 1, 2 та 3 статті 111 ризикові уражуваності,
зазнані кредитною установою з боку її материнської компанії, інших
дочірніх компаній такої материнської компанії або з боку її
власних дочірніх компаній, наскільки такі компанії охоплені
наглядом на консолідованій основі, якому підлягає сама кредитна
установа, відповідно до цієї Директиви та за еквівалентних чинних
стандартів третіх країн.
3. Держави-члени можуть повністю або частково виключати
наступні ризикові уражуваності із застосування статті 111:
(a) статті активу, які є вимогами до центральних урядів або
центральних банків, яким, будучи незабезпеченими, міг би
призначатися 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83;
(b) статті активу, які є вимогами до міжнародних організацій
або багатосторонніх банків розвитку, яким, будучи незабезпеченими,
міг би призначатися 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83;
(c) статті активу, які є вимогами, що несуть обґрунтовані
гарантії центральних урядів, центральних банків, міжнародних
організацій, багатосторонніх банків розвитку або установ
державного сектору, у разі, якщо незабезпеченим вимогам до
установи, яка надає гарантію, міг би призначатися 0 % показник
ризику згідно статей із 78 по 83;
(d) інші ризикові уражуваності, які можуть бути віднесені до,
або гарантовані, центральних урядів, центральних банків,
міжнародних організацій, багатосторонніх банків розвитку або
установ державного сектору, у разі, якщо незабезпеченим вимогам до
установи, до якої відноситься або якою надані гарантії, міг би
призначатися 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83;
(e) статті активу, які є вимогами до або іншими ризиковими
уражуваностями з боку центральних урядів або центральних банків,
які не були згадані у підпункті (a), які деноміновані та, за
необхідності, фондовані у національні валюти дебіторів;
(f) статті активу або інші ризикові уражуваності, на
виконання вимог компетентних органів, забезпечені заставою у формі
боргових цінних паперів, емітованих центральними урядами або
центральними банками, міжнародними організаціями, багатосторонніми
банками розвитку, регіональними урядами держав-членів, місцевими
органами влади або установами державного сектору, цінні папери
яких є вимогами до їх емітента, яким міг би призначатися 0%
показник ризику згідно статей із 78 по 83;
(g) статті активу або інші ризикові уражуваності, на
виконання вимог компетентних органів, забезпечені заставою у формі
грошових депозитів, розміщених у кредитній установі, що надає
позику, або у кредитній установі, яка є материнською компанією або
дочірньою компанією кредитної установи, яка надає позику;
(h) статті активу або інші ризикові уражуваності, на
виконання вимог компетентних органів, забезпечені заставою у формі
депозитних сертифікатів, виданих кредитною установою, що надає
позику, або кредитною установою, яка є материнською компанією або
дочірньою компанією кредитної установи, та які належать одній з
них;
(i) статті активу, які є вимогами до або іншими ризиковими
уражуваностями з боку установ, з терміном погашення в один рік або
менше, проте які не є власними коштам таких установ;
(j) статті активу, які є вимогами до або іншими ризиковими
уражуваностями з боку установ, які не є кредитними установами, але
які виконують умови, зазначені у підпункті 85 частини 1
додатка VI, з терміном погашення в один рік або менше та
забезпечені відповідно до того ж підпункту;
(k) торгові векселя та інші подібні векселя з терміном
погашення в один рік або менше, які підписані іншими кредитними
установами;
(l) забезпечена облігація, які відносить до умов підпунктів з
68 по 70 частини 1 додатка VI;
(m) впродовж наступної координації, пакети акцій у страхових
компаніях зазначених у частині 1 статті 122, до 40% від власних
коштів кредитної компанії, яка купує такий пакет акцій;
(n) статті активу, які є вимогами до регіональних або
центральних кредитних установ, з якими кредитна установа, що надає
позику, пов'язана мережею відповідно до юридичних або статутних
положень, та які відповідають, згідно цим положенням, за операції
з клірингу грошових коштів в межах мережі;
(o) ризикові уражуваності, на виконання вимог компетентних
органів, забезпечені заставою у формі цінних паперів, окрім тих,
що зазначені у підпункті (f);
(p) позики, на виконання вимог компетентних органів,
забезпечені заставними на житлову власність або акціями фінських
компаній з житлового будівництва, діючи відповідно до акту про
фінські компанії з житлового будівництва від 1991 року або
наступного еквівалентного законодавства та лізингових транзацій,
по яким лізингодавець утримує у повній власності житлову
нерухомість, надану у лізинг поки лізингоотримувач не виконав його
опції придбати, в усіх випадках до 50% від вартості відповідної
житлової власності;
(q) наступні ризикові уражуваності, у разі, якщо б вони
отримували 50% показник ризику згідно статей із 78 по 83, та лише
до 50% від вартості відповідного майна;
(i) ризикові уражуваності, забезпечені заставними на офіси
або інші комерційні будівлі, або акціями фінських компаній з
житлового будівництва, діючи у відповідності до Акту про фінські
компанії з житлового будівництва від 1991 року або наступного
еквівалентного законодавства, відносно офісів або інших
комерційних приміщень; та
(ii) ризикові уражуваності, пов'язані з операціями лізингу
майна щодо офісів та інших комерційних приміщень;
для потреб підпункту (ii), до 31 грудня 2011 року компетентні
органи кожної держави-члена можуть дозволити кредитній установі
визнавати 100% вартості відповідного майна. Наприкінці цього
періоду такий режим переглядається. Держави-члени інформують
Комісію про використання ними цього преференційного режиму;
(r) 50% від позабалансових статей з середнім/низьким рівнем
ризику, зазначених у додатку II;
(s) за згоди з боку компетентних органів, гарантії, окрім
позикових гарантій, які мають юридичне або регуляторне підґрунтя
та надані для їх членів за схемами взаємної гарантії, які мають
статус кредитних установ, згідно зважуванню 20% їх рахунку; та
(t) позабалансові статті з низькими рівнем ризику, зазначені
у додатку II, до меж, передбачених укладеною угодою з клієнтами
або групою сполучених клієнтів, за яких ризикова уражуваність може
бути зазнана лише якщо вона була встановлена такою, що не
впливатиме на перевищення лімітів, які застосовуються згідно
частин з 1 по 3 статті 111.
Грошові кошти, отримані по кредит-ноті, випущеній кредитною
установою, а також позики та депозити контрагента на користь або у
межах кредитної установи, які підлягають дії угоди про
позабалансовий взаємозалік, визнаної згідно статей з 90 по 93,
розглядаються як такі, що підпадають під дію підпункту (g).
Для потреб підпункту (o), цінні папери, які використовуються
в якості застави, оцінюються за ринковою вартістю, мають вартість,
яка перевищує забезпечені ризикові уражуваності, та знаходяться в
обігу на фондовій біржі або можуть бути предметом ефективних
переговорів або регулярно котируватися на ринку, де вони
обертаються, під егідою визнаних професійних операторів, та
враховуючи, задовольняючи вимоги компетентних органів
держави-члена походження кредитної установи, встановлення
об'єктивної ціни таким чином, щоб надлишкова вартість цінних
паперів могла бути перевірена у будь-який час. Надлишкова
вартість, щодо якої ставляться вимоги, дорівнює 100%. Однак, вона
може дорівнювати 150% у випадку з акціями та 50% у випадку з
борговими цінними паперами, емітованими установами, регіональними
урядами держави-члена та місцевими органами влади, окрім тих, які
зазначені у підпункті (f), та у випадку з борговими цінними
паперами, емітованими багатосторонніми банками розвитку, окрім
тих, яким призначено 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83.
У разі, якщо існує невідповідність між терміном погашення
ризикової уражуваності та терміном погашення кредитного захисту,
застава не визнається. Цінні папери, які використовуються у якості
застави, не можуть бути власними коштами кредитних установ.
Для потреб підпункту (p), вартість майна обчислюється,
задовольняючи вимоги компетентних органів, на основі жорстких
стандартів оцінювання, встановлених законодавством, підзаконними
та адміністративними положеннями. Оцінювання здійснюється
принаймні один раз на рік. Для потреб підпункту (p), житлове майно
означає житло, яке повинне займатися або здаватися в оренду
дебітором.
Держави-члени інформують Комісію про будь-які звільнення,
надані згідно підпункту (s), для забезпечення того, що це
призводить до порушення вимог конкуренції.
Стаття 114
Згідно частини 3, для потреб обчислення вартості ризикових
уражуваностей для потреб частин з 1 по 3 статті 111, держави-члени
можуть, відносно кредитних установ, які використовують
Багатовекторний метод фінансової застави згідно статей з 90 по 93,
у якості альтернативи використанню повних або часткових виключень,
дозволених згідно підпунктів (f), (g), (h) та (o) частини 3 статті
113, дозволяти таким кредитним установам використовувати вартість,
нижчу ніж вартість ризикової уражуваності, проте не нижчу ніж
сукупність повністю скорегованих вартостей ризикової уражуваності
їх ризикових уражуваностей з боку клієнта або групи сполучених
клієнтів.
Для цих потреб, "повністю скорегована вартість ризикової
уражуваності" означає таку вартість, яка була обчислена згідно
статей з 90 по 93, враховуючи зменшення кредитного ризику,
корегування волатильності та будь-яку невідповідність терміну
* погашення (E ).
У разі, якщо кредитна установа застосовує цю частину,
підпункти (f), (g), (h) та (o) частини 3 статті 113 не
застосовуються до такої кредитної установи.
2. Згідно частини 3, кредитна установа, якій дозволено
використовувати власні оцінки LGD та конвертаційні коефіцієнти для
класу ризикової уражуваності згідно статей з 84 по 89, може
отримати дозвіл, у разі це відповідає вимогам компетентних органів
щодо оцінювання впливів фінансової застави на їх ризикові
уражуваності окремо від інших аспектів щодо LGD, визнавати такі
впливи при обчисленні вартості ризикових уражуваностей для потреб
частин з 1 по 3 статті 111.
Компетентні органи задовольняються відповідністю оцінок,
вироблених кредитною установою з метою використання для зменшення
вартості ризикової уражуваності для потреб відповідності
положенням статті 111.
У разі, якщо кредитній установі дозволено використовувати
свої власні оцінки наслідків фінансової застави, вона повинна
здійснювати це на основі, яка відповідатиме підходу, ухваленого
для обчислення вимог до капіталу.
Кредитні установи, яким дозволено використовувати власні
оцінки LGD та конвертаційні коефіцієнти для класу ризикової
уражуваності згідно статей з 84 по 89, та яка не обчислює вартість
їх ризикових уражуваностей, використовуючи метод, зазначений у
першому пункті, може отримати дозвіл на використання підходу,
встановленого у частині 1, або виключення, встановленого у
пункті (o) частини 3 статті 113 для обчислення вартості ризикових
уражуваностей. Кредитна установа використовує лише один з цих двох
методів.
3. Кредитна установа, якій надано дозвіл на використання
методів, описаних у частинах 1 та 2, для обчислення вартості
ризикових уражуваностей для потреб частин з 1 по 3 статті 111,
проводить періодичні стрес-тести щодо своїх концентрацій
кредитного ризику, включаючи відносно реальної вартості будь-якої
отриманої застави.
Ці періодичні стрес-тести досліджують ризики, що виникають в
результаті потенційних змін ринкових умов, які могли б негативно
вплинути на достатність власних коштів кредитних установ, та
ризики, що виникають в результаті реалізації застави у стресових
ситуаціях.
Кредитна установа задовольняє вимоги компетентних органів
відносно того, що проведені стрес-тести є адекватними та
відповідними для оцінювання таких ризиків.
У випадку, якщо такий стрес-тест показує більш низьку
вартість отриманої застави, ніж вона могла б бути дозволена для
урахування згідно частин 1 та 2, дозволена вартість застави, яка
потребує визнання, при обчисленні вартості ризикових уражуваностей
для потреб частин з 1 по 3 статті 111 зменшується відповідним
чином.
Такі кредитні установи включають наступні статті до їх
стратегії для концентраційного ризику:
(a) методи та процедури для дослідження ризиків, які
виникають в результаті невідповідностей щодо терміну погашення між
ризиковими уражуваностями та будь-яким кредитним захистом по таких
ризиковим уражуваностям;
(b) методи та процедури у випадку, якщо стрес-тест відображає
більш низьку можливу вартість продажу застави ніж та, яка була
врахована згідно частин 1 та 2; та
(c) методи та процедури, пов'язані з ризиком концентрації,
який виникає в результаті застосування методик зі зменшення
кредитного ризику, та, зокрема, довгих непрямих кредитних
ризикових уражуваностей, наприклад, з боку одного емітента цінних
паперів, які були отримані у якості застави.
4. У разі, якщо наслідки застави визнаються згідно частин 1
або 2, держави-члени можуть розглядати будь-яку забезпечену
частину ризикової уражуваності як таку, що відноситься до емітента
застави, а не до клієнта.
Стаття 115
1. Для потреб частин з 1 по 3 статті 111, держави-члени
можуть призначати показник у 20% для статей активу, які є вимогами
до регіональних урядів та місцевих органів влади держав-членів, у
разі, якщо таким вимогам міг би бути призначений показник ризику
на рівні 20% згідно статей із 78 по 83, та до інших ризикових
уражуваностей чи які забезпечені такими урядами або органами влади
вимоги, яким призначено показник ризику в 20% згідно статей із 78
по 83. Однак, держави-члени можуть зменшувати такий коефіцієнт до
0% відносно статей активів, які є вимогами до регіональних урядів
та місцевих органів влади держав-членів, у разі, якщо таким
вимогам міг би бути призначений показник ризику на рівні 0% згідно
статей із 78 по 83, та до інших ризикових уражуваностей чи які
забезпечені такими урядами або органами влади вимоги, яким
призначено показник ризику в 0% згідно статей із 78 по 83.
2. Для потреб частин з 1 по 3 статті 111, держави-члени
можуть призначити показник в 20% для статей активу, які є вимогами
або іншими ризиковими уражуваностями до установ з терміном
погашення більше ніж один, але не більше ніж 3 роки, та показник в
50% для статей активу, які є вимогами до установ з терміном
погашення більше ніж три роки, за умови, якщо останні представлені
борговими інструментами, які були емітовані установою, та якщо
такі боргові інструменти є, за висновком компетентних органів,
такими, що можуть бути предметом ефективної угоди на ринку, який
складається з професійних операторів, та підлягають дії щоденного
котирування на цьому ринку, або емісія яких була дозволена
компетентним органом держави-члена походження установи-емітента.
Ні в якому разі будь-які з цих статей не можуть бути власними
коштами.
Стаття 116
Як відступ від пункту (i) частини 3 статті 133 та частини 2
статті 115, держави-члени можуть призначати показник у 20% статтям
активу, які є вимогами до установ або іншими ризиковими
уражуваностями з боку установ, незалежно від їх терміну погашення.
Стаття 117
1. У разі, якщо ризикова уражуваність з боку клієнта
забезпечується третьою стороною або заставою у формі цінних
паперів, емітованих третьою стороною, згідно умов, встановлених у
пункті (o) частини 3 статті 113, держави-члени можуть:
(a) розглядати ризикову уражуваність як таку, що визнається
гарантом, а не клієнтом;
(b) розглядати ризику уражуваність як таку, що визнається
третьою стороною, а не клієнтом, якщо ризикова уражуваність,
визначено у пункті (o) частини 3 статті 113, забезпечена заставою
згідно умов, викладеній у згаданому пункті.
2. У разі, якщо держави-члени застосовують режим,
передбачений у підпункті (a) частини 1:
(a) у разі, якщо гарантія деномінована у валюту, яка
відрізняються від тієї, у якій ризикова уражуваність деномінована,
сума ризикової уражуваності, яка вважається такою, що повинна бути
покрита, буде обчислена відповідно до положень щодо режиму
невідповідності валюти для нефондованого кредитного захисту у
додатку VIII;
(b) невідповідність між терміном погашення ризикової
уражуваності та терміном захисту розглядатиметься відповідно до
положень про режим невідповідності терміну погашення у
додатку VIII; та
(c) часткове покриття може визнаватися відповідно до режиму,
встановленого у додатку VIII.
Стаття 118
У разі, якщо відповідність кредитної установи на
індивідуальній або субконсолідованій основі зобов'язанням,
передбаченим цією секцією, не була застосована згідно частини 1
статті 69, або положення статті 70 застосовані у випадки
материнських кредитних установ на території держави-члена, повинні
вживатися заходи для забезпечення задовільного розподілу ризиків у
межах групи.
Стаття 119
До 31 грудня 2007 року Комісія повинна подати Європейському
Парламенту та Раді звіт про функціонування цієї секції та будь-які
відповідні пропозиції.
Секція 6
Кваліфікаційні пакети акцій поза межами
фінансового сектору
Стаття 120
1. Будь-яка кредитна установа не може володіти
кваліфікаційними пакетом акцій, обсяг якого перевищує 15% від її
власних коштів, компанії, яка не є кредитною установою або
фінансовою установою, або компанією, яка здійснює діяльність, яка
є прямим поширенням банківських або суміжних послуг, допоміжних
стосовно банківським, таких як лізинг, факторинг, управління
інвестиційними трастами, управління послугами з обробки інформації
або будь-яка подібна діяльність.
2. Сукупний обсяг кваліфікаційних пакетів акцій кредитних
установ у компаніях, інших ніж кредитні установи, фінансові
установи, або компанії, які здійснюють діяльність, що є прямим
поширенням банківських або суміжних послуг, допоміжних стосовно
банківських, таких як лізинг, факторинг, управління інвестиційними
трастами, управління послугами з обробки інформації або будь-яка
подібна діяльність, не може перевищувати 60% від її власних
коштів.
3. Ліміти, встановлені у частинах 1 та 2. можуть бути
перевищені лише за виняткових обставин. Однак, у таких випадках
компетентні органи вимагають від кредитної установи збільшити свої
власні кошти або вжити інші еквівалентні заходи.
Стаття 121
Акції, які знаходяться у тимчасовій власності впродовж
фінансової реорганізації, рятувальні операції, чи впродовж
нормального функціонування андеррайтингу, чи з боку безпосередньо
установи від імені інших, не повинні враховуватися як
кваліфікаційні пакети акцій для потреб обчислення лімітів,
встановлених у частинах 1 та 2 статті 120. Акції, які не є
фінансовими фіксованими активами, як визначено у частині 2
статті 35 Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 ), не включаються до
обчислення.
Стаття 122
1. Держави-члени не повинні застосовувати ліміти, встановлені
у частинах 1 та 2 статті 120, до пакетів акцій страхових компаній,
як визначено у Директивах 73/239/ЄЕС та 2002/83/ЄС, або компаніях
з перестрахування, як визначено у Директиві 98/78/ЄС ( 994_292 ).
2. Держави-члени можуть забезпечувати, щоб компетентні органи
не застосовували ліміти, встановлені у частинах 1 та 2 статті 120,
якщо вони забезпечують, щоб 100% від сум, якими досягається
перевищення таких лімітів кваліфікаційними пакетами акцій
кредитної установи, покривалися власними коштами, та щоб останні
не були включені до обчислення згідно статті 75. Якщо ліміти,
вказані у частинах 1 та 2 статті 120, перевищено, сума, яка
повинна бути покрита, буде більшою ніж суми перевищення.
ГЛАВА 3
Процес оцінювання кредитних установ
Стаття 123
Кредитні установи повинні мати внутрішні надійні ефективні та
довершені стратегії та процеси для оцінювання та підтримки на
безперервній основі сум, типів та розподілу внутрішнього капіталу,
які вони вважаються адекватними для охоплення сутності та рівня
ризиків, якими вони піддаються або можуть піддаватися.
Ці стратегії та процеси підлягають регулярному внутрішньому
перегляду для забезпечення того, щоб вони залишались
всеохоплюючими та пропорційними сутності, діапазону та складності
діяльності відповідної кредитної установи.
ГЛАВА 4
Нагляд та оприлюднення інформації
компетентними органами
Секція 1
Нагляд
Стаття 124
1. Враховуючи технічні критерії, встановлені у додатку XI,
компетентні органи переглядають заходи, стратегії процеси та
механізми, впроваджені кредитними установами для дотримання
положень цієї Директиви та для оцінювання ризиків, якими вони
піддаються або можуть піддаватися.
2. Межі огляду та оцінювання, зазначені у частині 1,
відповідають вимогам цієї Директиви.
3. На основі огляду та оцінювання, зазначених у частині 1,
компетентні органи визначають, чи такі заходи, стратегії, процеси
та механізми, впроваджені кредитними установами, а також власні
фонди, якими вони володіють, забезпечують надійне управління
ризиками та їх покриття.
4. Компетентні органи встановлюють періодичність та
інтенсивність огляду та оцінювання, зазначених у частині 1, беручи
до уваги розмір, систематичну важливість, сутність, діапазон та
складність діяльності відповідної кредитної установи, а також
враховуючи принцип пропорційності. Огляд та оцінювання
вдосконалюються принаймні на щорічній основі.
5. Огляд та оцінювання, які здійснюються компетентними
органами, включають ризикову уражуваність кредитних установ з боку
відсоткового ризику, який виникає в результаті діяльності, що не
включена до торгової книги. Вимагається вжиття заходів у разі
установ, економічна вартість яких зменшується більше ніж на 20%
від їх власних коштів в результаті раптової та неочікуваної зміни
відсоткових ставок, величина яких може бути обмежена компетентними
органами. Крім того, повинні вживатися однакові заходи по
відношенню до усіх кредитних установ.
Стаття 125
1. У разі, якщо материнська компанія є материнською кредитною
установою на території держави-члена або материнською кредитною
установою ЄС, компетентними органами, які надали їй ліцензію
згідно статті 6, здійснюється нагляд на консолідованій основі.
2. У разі, якщо материнською компанією кредитної установи є
материнська фінансова холдингова компанія на території
держави-члена або материнська фінансова холдингова компанія ЄС,
компетентними органами, які надали ліцензію такій кредитній
установі згідно статті 6, здійснюється нагляд на консолідованій
основі.
Стаття 126
1. У разі, якщо кредитна установа, якій надано ліцензію на
території двох або більше держав-членів, має у якості материнської
таку ж материнську фінансову холдингову компанію на території
держави-члена або таку ж материнську фінансову холдингову компанію
ЄС, нагляд на консолідованій основі здійснюється компетентними
органами кредитної установи, якій надано ліцензію на здійснення
діяльності на території держави-члена, на якій була створена
фінансова холдингова компанія.
У разі, якщо материнські компанії кредитних установ, яким
надано ліцензію на території двох або більше держав-членів, мають
у складі більше однієї фінансової холдингової компанії з головними
офісами на території різних держав-членів, а кредитна установа є
на території кожної з цих держав-членів, нагляд на консолідованій
основі здійснюється компетентними органами кредитної установи з
найбільшим обсягом балансу.
2. У разі, якщо більш ніж одна кредитна установа, якій надано
дозвіл на території Співтовариства, має у якості своєї
материнської компанії ту ж саму фінансову холдингову компанію та
ні одній з цих кредитних установ не було надано ліцензію на
території країни-члена, на якій було створено фінансову холдингову
компанію, нагляд на консолідованій основі здійснюється
компетентними органами, які надали ліцензію кредитній установі з
найбільшим обсягом балансу, яка розглядається для потреб цієї
директиви як кредитна установа, підконтрольна материнській
фінансовій холдинговій компанії.
3. В окремих випадках компетентні органи можуть загальною
угодою припинити дію критеріїв, зазначених у частинах 1 та 2, якщо
їх застосування буде неналежним, враховуючи кредитні установи та
відповідну важливість їх діяльності на території різних країн, та
призначити інший компетентний орган для здійснення нагляду на
консолідованій основі. У цих випадках, до ухвалення рішення,
компетентні органи надають материнській кредитній установі ЄС або
материнській фінансовій холдинговій компанії ЄС, або кредитній
установі за найбільшим обсягом балансу можливість висловити своє
ставлення до цього рішення.
4. Компетентні органи повинні поінформувати Комісію про
будь-яку угоду, яка відноситься до частини 3.
Стаття 127
1. Держави-члени ухвалюють будь-які заходи, необхідні для
включення фінансових холдингових компаній до консолідованого
нагляду. Без шкоди статті 135, консолідація фінансового стану
фінансової холдингової компанії за будь-яких обставин не
передбачає того, що компетентні органи повинні відігравати
наглядову роль відносно фінансової холдингової компанії на
індивідуальній основі.
2. У разі, якщо компетентні органи держави-члена не включають
дочірню компанію кредитної установи до нагляду на консолідованій
основі згідно одного з випадків, передбачених у підпунктах (b) та
(c) частини 1 статті 73, компетентні органи держави-члена, на
території якої розташована дочірня компанія кредитної установи,
можуть направити запит до материнської компанії для отримання
інформації, яка може полегшити їх нагляд за такою кредитною
установою.
3. Держави-члени забезпечують, щоб їх компетентні органи, які
відповідають за здійснення нагляду на консолідованій основі, мали
можливість направити прохання дочірнім компаніям кредитної
установи або фінансової холдингової компанії, які не включені до
меж нагляду на консолідованій основі, щодо надання інформації,
зазначеної у статті 137. У такому випадку застосовуються процедури
передачі та перевірки інформації, встановлені у згаданій статті.
Стаття 128
У разі, якщо держави-члени мають більше ніж один компетентний
орган для пруденційного нагляду за діяльністю кредитних та
фінансових установ, держави-члени вживають усіх необхідних заходів
для організації координування співпраці між такими установами.
Стаття 129
1. На додаток до зобов'язань, покладених положеннями цієї
Директиви, компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду
на консолідованій основі за діяльністю материнських кредитних
установ ЄС та кредитних установ, підконтрольних материнським
фінансовим холдинговим компаніям ЄС, виконують наступні функції:
(a) координування збору та розповсюдження відповідної та
важливої інформації у поточному режимі та у надзвичайних
ситуаціях; та
(b) планування та координування наглядових заходів у
поточному режимі, а також у надзвичайних ситуаціях, включаючи
заходи, передбачені у статті 124, у співпраці з залученими
компетентними органами;
2. У випадках із заявами на отримання дозволів, зазначених у
частині 1 статті 84, частині 9 статті 87, статті 105 та відповідно
у частині 6 додатка III, які подаються материнською кредитною
установою ЄС та її дочірніми компаніями, або спільно дочірніми
компаніями материнської фінансової холдингової компанії ЄС,
компетентні органи співпрацюють, надаючи консультації один одному,
для прийняття рішення - надавати дозвіл або ні, та для визначення
умов та процедур, якщо такі є, під які підпадатиме такий дозвіл.
Заявка, згадана у першому пункті, подається лише до
компетентного органу, зазначеному у частині 1.
Компетентні органи докладають усіх зусиль для досягнення
спільного рішення щодо заявки впродовж шести місяців. Це спільне
рішення встановлюється у документі, який міститиме повністю
обгрунтоване рішення, яке надається апліканту компетентними
органами, згаданими у частині 1.
Період, зазначений у пункті 3, розпочинається з дати
отримання компетентним органом, зазначеним у частині 1, повної
заявки. Компетентний орган, зазначений у частині 1, направляє
повну заявку до інших компетентних органів без затримки.
У разі відсутності спільного рішення між компетентними
органами впродовж шести місяців, компетентний орган, зазначений у
частині 1, ухвалює власне рішення щодо заявки. Рішення
встановлюється у документі, який міститиме повністю обгрунтоване
рішення та враховує висновки та застереження інших компетентних
органів, виражених впродовж шестимісячного періоду. Рішення
надається компетентним органам, зазначеним у частині 1, апліканту
та іншими компетентним органам.
Рішення, зазначене у третьому та четвертому пунктах,
визнаються визначальними та застосовуються компетентними органами
відповідних держав-членів.
Стаття 130
1. У разі виникнення надзвичайних ситуацій в межах
банківської групи, яка потенційно наражає на небезпеку
стабільність фінансової системи будь-якої держави-члена, на
території якої члени групи отримали ліцензії, компетентний орган,
відповідальний за здійснення нагляду на консолідованій основі,
якомога оперативніше попереджає, згідно секції 2 глави 1, органи
влади, зазначені у частині (a) статті 49 та статті 50. Це
зобов'язання застосовується до усіх компетентних органів,
визначених статтями 125 та 126 відносно окремої групи, та до
компетентного органу, визначеного частиною 1 статті 129. За
можливості, компетентний орган використовує існуючі визначені
канали зв'язку.
2. Компетентний орган, відповідальний за нагляд на
консолідованій основі, у разі, якщо він потребує інформацію, яка
вже була надана іншому компетентному органу, контактує з цим
органом влади за будь-якої можливості для запобігання дублювання
звітності, яка направляється до різних органів влади, залучених до
нагляду.
Стаття 131
Для полегшення та встановлення ефективного нагляду,
компетентний орган, відповідальний за нагляд на консолідованій
основі, та інші компетентні органи здійснюють письмове
координування та заходи із співпраці на місцях.
Згідно цих заходів, можуть бути доручені додаткові завдання
компетентним органам, відповідальним за нагляд на консолідованій
основі, та можуть визначатися процедури процесу прийняття рішень
та співпраці з іншими компетентними органами.
Компетентні органи, відповідальні за надання ліцензій
дочірній компанії материнської компанії, яка є кредитною
установою, можуть шляхом двосторонньої угоди делегувати свої
повноваження нагляду компетентним органам, які надали ліцензію та
здійснюють нагляд за діяльністю материнської компанії таким чином,
щоб вони брали на себе відповідальність за нагляд за діяльність
дочірньої компанії відповідно до цієї Директиви. Комісія отримує
оперативну інформацію про існування та зміст таких заходів. Вона
направляє таку інформацію до компетентних органів інших
держав-членів та до Європейського банківського комітету.
Стаття 132
1. Компетентні органи тісно співпрацюють один з одним. Вони
надають один одному будь-яку інформацію, яка вважається важливою
або відповідною для здійснення наглядових функцій інших органів
влади згідно цієї Директиви. У цьому сенсі, компетентні органи
повідомляють на запит усю відповідну інформацію та повідомляють за
власною ініціативою усю важливу інформацію.
Інформація, зазначена у першому пункті, відноситься до
суттєвої, якщо вона могла б значним чином впливати на оцінювання
фінансової надійності кредитної установи або фінансової установи
на території іншої держави-члена.
Зокрема, компетентні органи, відповідальні за консолідований
нагляд за діяльністю материнських кредитних установ ЄС або
кредитних установ, підконтрольних материнським фінансовим
холдинговим компаніям ЄС, надають компетентним органам інших
держав-членів, які здійснюють нагляд за діяльністю дочірніх
компаній згаданих материнських компаній, будь-яку відповідну
інформацію. При визначенні меж відповідної інформації, важливість
цих дочірніх компаній у межах фінансової системи таких
держав-членів враховується.
Важлива інформація, зазначена у першому пункті, включає,
зокрема, наступні статті:
(a) ідентифікація групової структури усіх найбільших
кредитних установ у межах групи, а також компетентних органів
кредитних установ у межах групи;
(b) процедури збору інформації від кредитних установ у межах
групи та перевірка такої інформації;
(c) несприятливі події в межах кредитних установ або інших
компаній групи, які могли б серйозним чином вплинути на кредитні
установи; та
(d) основні санкції та виключні заходи, вжиті компетентними
органами відповідно до цієї Директиви, включаючи накладення
додаткового нарахування на капітал згідно статті 136 та накладення
будь-якого обмеження на використання методів розширеного
дослідження для обчислення вимог до власних коштів згідно
статті 105.
2. Компетентні органи, відповідальні за нагляд за діяльністю
кредитних установ, підконтрольних материнській кредитній установі
ЄС, за будь-якої можливості контактують з компетентними органами,
зазначеними у частині 1 статті 129, у разі, якщо вони потребують
інформації відносно імплементації підходів та методологій,
встановлених у цій Директиві, яка може вже бути доступною для
компетентного органу.
3. Відповідні компетентні органи, до прийняття ними рішення,
консультують один одного щодо наступних питань у разі, якщо ці
рішення є важливими для наглядових функцій інших компетентних
органів:
(a) зміни власника, організаційної або управлінської
структури кредитних установ групи, які потребують погодження та
дозволу з боку компетентних органів; та
(b) основні санкції та виключні заходи, вжиті компетентними
органами відповідно до цієї Директиви, включаючи накладення
додаткового нарахування на капітал згідно статті 136 та накладення
будь-якого обмеження на використання методів розширеного
дослідження для обчислення вимог до власних коштів згідно
статті 105
Для потреб підпункту (b), компетентний орган, відповідальний
за нагляд на консолідованій основі, завжди отримує консультації.
Однак, компетентний орган може ухвалити рішення не
консультувати у термінових випадках та у разі, якщо таке
консультування може наразити на ризик ефективність рішень. У
такому випадку, компетентний орган оперативно інформує інші
компетентні органи.
Стаття 133
1. Компетентні органи, відповідальні за нагляд на
консолідованій основі, для потреб нагляду вимагають повної
консолідації від усіх кредитних установ та фінансових установ, які
є дочірніми компаніями материнської компанії.
Однак, компетентні органи можуть вимагати лише пропорційної
консолідації у разі, якщо за їх висновком відповідальність
материнської компанії, яка утримує частку капіталу, обмежена такою
часткою капіталу з огляду на відповідальність інших тримачів акцій
або членів, платоспроможність яких є задовільною. Відповідальність
інших тримачів акцій та членів є чітко встановленою, якщо
необхідно шляхом формально укладених зобов'язань.
У разі, якщо компанії пов'язані взаємовідносинами у розумінні
частини 1 статті 12 Директиви 83/349/ЄЕС, компетентні органи
визначають, яка консолідація повинна бути проведена.
2. Компетентні органи, відповідальні за нагляд на
консолідованій основі, вимагають пропорційної консолідації часток
у кредитних установах та фінансових установах, які управляються
компанією, яка включена до консолідації разом з одним або кількома
компаніями, які не включені до консолідації у разі, якщо
відповідальність таких компаній обмежена часткою капіталу, якою
вони володіють.
3. У разі частки або капітальні зв'язки, окрім тих, які
зазначені у частинах 1 та 2, компетентні органи визначають яка та
яким чином повинна здійснюватися консолідація. Зокрема, вони
можуть дозволити або вимагати використання акціонерного методу.
Цей метод не повинен полягати у включенні відповідних компаній до
нагляду на консолідованій основі.
Стаття 134
1. Без шкоди статті 133, компетентні органи визначають яка та
яким чином повинна здійснюватися консолідація у наступних
випадках:
(a) у разі, якщо за висновком компетентного органу кредитна
установа здійснює значний вплив на одну або кілька кредитних
установ або фінансових установ, проте не володіючи часткою або
іншими зв'язками капіталу у цих установах; та
(b) у разі, якщо дві або більше кредитних установ або
фінансових установ знаходяться під єдиним керівництвом, окрім
випадку відповідно до контракту або статей їх меморандуму, або
статей асоціації.
Зокрема, компетентні органи можуть дозволити або вимагати
використання методу, передбаченого у статті 12 Директиви
83/349/ЄЕС. Цей метод не повинен полягати у включенні відповідних
компаній до нагляду на консолідованій основі.
2. У разі, якщо консолідований нагляд вимагається на підставі
статей 125 та 126, компанії з надання додаткових послуг та
компанії з управління активами, як визначено у Директиві
2002/87/ЄС, включаються до консолідацій у випадках та у
відповідності до методів, встановлених у статті 133 та частині 1
цієї Статті.
Стаття 135
Держави-члени вимагають, щоб особи, які ефективно керують
діяльністю фінансової холдингової компанії, мали гарну репутацію
та достатній досвід для виконання цих обов'язків.
Стаття 136
1. Компетентні органи повинні вимагати від будь-якої
кредитної установи, яка не задовольняє вимог цієї Директиви, вжити
необхідних заходів або дій на початковому етапі для врегулювання
такої ситуації.
Для цих потреб, заходи, доступні компетентним органам,
включають наступне:
(a) зобов'язувати кредитні установи утримувати власні фонди,
які перевищують мінімальний рівень, встановлений у статті 75;
(b) вимагати посилення заходів, процесів, механізмів та
стратегій, впроваджених для дотримання статей 22 та 123;
(c) вимагати від кредитних установ застосовування спеціальної
підготовчої політики або режиму дій щодо активів відносно вимог до
власних коштів;
(d) обмеження або лімітування діяльності, операцій або мережі
кредитних установ; та
(e) вимагати зменшення ризику, пов'язаного з діяльністю,
продуктами та системами кредитних установ.
Ухвалення цих заходів підлягає дії секції 2 глави 1.
2. Спеціальні вимоги до власних фондів, які перевищують
мінімальний рівень, встановлений у статті 75, накладаються
компетентними органами принаймні на кредитні установи, які не
задовольняють вимог, встановлених у статтях 22, 109 та 123, або
відносно яких ухвалено негативне визначення у випадку, описаному в
частині 3 статті 124, якщо спільне застосування інших заходів не
здатне покращити заходи, процеси, механізми та стратегії у
достатній мірі в межах відповідного часового періоду.
Стаття 137
1. Впродовж подальшої координації консолідованих методів,
держави-члени забезпечують, щоб, у випадку, якщо материнська
компанія однієї або кількох кредитних установ є змішаною
холдинговою компанією, компетентні органи, відповідальні за
ліцензування та нагляд за діяльністю таких кредитних установ,
шляхом проведення переговорів зі змішаною холдинговою компанією
або її дочірніми компаніями напряму або через дочірні кредитні
установи, вимагали від них надавати будь-яку інформацію, яка могла
б бути придатною для потреб нагляду за діяльністю дочірніх
кредитних установ.
2. Держави-члени забезпечують, щоб їх компетентні органи були
здатні здійснювати, або щоб вони здійснювалися зовнішніми
інспекторами, інспекцій на місцях для перевірки інформації,
отриманої від змішаних холдингових компаній та їх дочірніх
компаній. Якщо змішана холдингова компанія або одна з її дочірніх
компаній є страховою компанією, процедура, встановлена у частині 1
статті 140, також може використовуватися. Якщо змішана холдингова
компанія або одна з її дочірніх компаній розміщується на території
держави-члена, окрім такої, на якій розташована дочірня кредитна
установа, перевірка інформації на місцях проводиться відповідно до
процедури, встановленої у статті 141.
Стаття 138
1. Без шкоди секції 5 глави 2 держави-члени забезпечують,
щоб, у випадку якщо материнська компанія однієї або кількох
кредитних установ є змішаною холдинговою компанією, компетентні
органи, відповідальні за нагляд за діяльністю цих кредитних
установ, здійснювали загальний нагляд за транзакціями між
кредитною установою та змішаною холдинговою компанію та їх
дочірніх підприємств.
2. Компетентні органи вимагають від кредитних установ мати на
місцях адекватні процеси управління ризиками та внутрішні
механізми контролю, включаючи надійні звітні та облікові
процедури, для належної ідентифікації, вимірювання, моніторингу та
контролю транзакції з їх материнською змішаною холдинговою
компанією та її дочірніми компаніями. Компетентні органи вимагають
звітування з боку кредитної установи про будь-яку значну
транзакцію з цими установами, окрім тієї, що зазначена у
статті 110. Ці процедури та значні транзакції підпадають під дію
огляду з боку компетентних органів.
У разі, якщо ці внутрішньогрупові транзакції становлять
загрозу фінансовому стану кредитної установи, компетентні органи,
відповідальні за нагляд установи, вживають відповідні заходи.
Стаття 139
1. Держави-члени вживають усіх необхідних заходів для
забезпечення того, що не існує юридичних перепон, які
перешкоджають обміну, як між компаніями, включених до меж нагляду
на консолідованій основі, змішаними холдинговими компаніями та їх
дочірніми компаніями, так і між дочірніми компаніями такого типу,
як вказано у частині 3 статті 127, будь-якою інформацією, яка
могла б бути корисною для потреб нагляду відповідно до статей з
124 по 138 та цієї статті.
2. У разі, якщо материнська компанія або будь-яка з її
дочірніх компаній, які є кредитними установами, які розташовано на
території різних держав-членів, компетентні органи кожної
країни-члена повідомляють один одному будь-яку іншу корисну
інформацію, яка може дозволити або сприяти виконанню нагляду на
консолідованій основі.
У разі, якщо компетентні органи держави-члена, в якій
розташована материнська компанія, не виконують самостійно нагляд
на консолідованій основі на підставі статей 125 та 126, вони
можуть запрошуватися компетентними органами, відповідальними за
здійснення такого нагляду, направити прохання на адресу
материнської компанії про надання будь-якої інформації, яка могла
б бути корисною для потреб нагляду на консолідованій основі, та
передавати її до цих органів.
3. Держави-члени можуть дозволяти обмін між їхніми
компетентними органами інформацією, зазначеною у частині 2, за
умови, якщо, у випадку фінансових холдингових компаній, фінансових
установ та компаній з надання додаткових послуг, збір або
володіння інформацією у будь-якому разі не означає, що компетентні
органи повинні виконувати наглядову роль відносно цих установ або
компаній на індивідуальній основі.
Таким же чином держави-члени дозволяють своїм компетентним
органам обмінюватися інформацією, зазначеною у статті 137, за
умови, що збір та володіння інформацією у будь-якому разі не
означає, що компетентні органи виконують наглядову роль відносно
змішаної холдингової компанії та тих її дочірніх компанії, які не
є кредитними установами, або відносно дочірніх компаній такого
типу, який зазначено у частині 3 статті 127.
Стаття 140
1. У разі, якщо кредитна установа, фінансова холдингова
компанія або змішана холдингова компанія контролює одну або більше
дочірніх компаній, які є страховими компаніями або іншими
компаніями, що надають інвестиційні послуги, які підлягають
ліцензуванню, компетентні органи, органи, яким доручено державну
функцію з нагляду за діяльністю страхових компаній, або інші
установи, які надають інвестиційні послуги, тісно співробітничають
між собою. Без шкоди їх відповідним зобов'язанням, такі органи
влади забезпечують один одного будь-якою інформацією, яка може
полегшити виконання їх функцій та дозволити нагляд за діяльністю
та загальним фінансовим станом підприємств, щодо яких вони
здійснюють нагляд.
2. Інформація, отримана в межах дії нагляду на консолідованій
основі, та, зокрема, будь-який обмін інформацією між компетентними
органами, який передбачений цією Директивою, підлягає дії
зобов'язання щодо дотримання професійної таємниці, визначеної
секцією 2 глави 1.
3. Компетентні органи, відповідальні за нагляд на
консолідованій основі, встановлюють переліки фінансових
холдингових компаній, зазначених у частині 2 статті 71. Такі
переліки надаються компетентним органам інших держав-членів та
Комісії.
Стаття 141
У разі, якщо компетентні органи однієї держави-члена в ході
застосування цієї Директиви бажають у специфічних випадках
перевірити інформацію щодо кредитної установи, фінансової
холдингової компанії, фінансової установи, компанії з надання
допоміжних послуг, змішаної холдингової компанії, дочірньої
компанії такого типу, як визначено у частині 3 статті 127, які
розташовані на території іншої держави-члена, вони направляють
запит до компетентного органу такої іншої держави-члена на
здійснення такої перевірки. Органи, які отримали такий запит,
здійснюють у межах своєї компетенції таку перевірку самостійно
шляхом надання дозволу органам, які направили запит, на здійснення
такої перевірки, або шляхом надання дозволу аудитору або експерту
на здійснення такої перевірки. Компетентний орган, який направив
запит, може за бажанням взяти участь у перевірці у випадку, якщо
він не проводить таку перевірку самостійно.
Стаття 142
Без шкоди положенням свого кримінального законодавства,
держави-члени забезпечують, щоб штрафи та заходи, спрямовані на
припинення віднайдених порушень або наслідків таких порушень,
накладались на фінансові холдингові компанії та змішані фінансові
холдингові компанії, або на їх діючих керівників, які порушують
закони, підзаконні та адміністративні положення, передбачені для
імплементації статей з 124 по 141 та цієї статті. Компетентні
органи тісно співробітничають для забезпечення того, щоб такі
штрафи та заходи призводили до бажаних результатів, особливо коли
центральна адміністрація або основна установа фінансової
холдингової компанії або змішаної фінансової холдингової компанії
не знаходиться в її головному офісі.
Стаття 143
1. У разі, якщо кредитна установа, материнська компанія якої
с кредитною установою або фінансовою холдинговою компанією,
головний офіс якої знаходиться на території третьої країни, не є
об'єктом консолідованого нагляду згідно статей 125 та 126,
компетентні органи перевіряють, чи є кредитна установа об'єктом
консолідованого нагляду з боку компетентного органу третьої
країни, який є відповідним такому, що керуються принципами,
встановленими у цій Директиві.
Ця перевірка здійснюється компетентним органом, який міг би
відповідати за консолідований нагляд, якби застосовувалася
частина 3, на запит материнської компанії або будь-яким з
регулятивних органів, яким надано ліцензію на території
Співтовариства, або за його власної ініціативи. Такий компетентний
орган консультує інші залучені компетентні органи.
2. Комісія може вимагати від Європейського банківського
комітету видати загальну настанову щодо того, чи заходи з
консолідованого нагляду компетентних органів третіх країн
спроможні досягти цілей консолідованого нагляду, визначених у
цьому розділі, відносно кредитних установ, материнська компанія
якої має свій головний офіс на території третьої країни. Комітет
розглядає будь-яку настанову та враховує будь-які зміни, внесені
до заходів з консолідованого нагляду, які застосовано такими
компетентними органами.
Компетентний орган, якій здійснює перевірку, визначену у
першому пункті частини 1, враховує будь-яку подібну настанову. Для
цієї потреби компетентний орган консультує Комітет до ухвалення
рішення.
3. У разі відсутності такого еквівалентного нагляду,
держави-члени застосовують положення цієї Директиви до кредитної
установи по аналогії або дозволяє своїм компетентним органам
застосовувати інші відповідні наглядові методики, які досягають
цілей нагляду на консолідованій основі за діяльністю кредитних
установ.
Такі наглядові методики, після консультацій з іншими
залученими компетентними органами, узгоджуються компетентним
органом, які міг би відповідати за консолідований нагляд.
Компетентні органи можуть, зокрема, вимагати створення
фінансової холдингової компанії, яка має свій головний офіс на
території Співтовариства, та застосовує положення щодо
консолідованого нагляду до консолідованого стану такої фінансової
холдингової компанії.
Наглядові методи розробляються для досягнення цілей
консолідованого нагляду, як визначено у цій главі, та
повідомляються іншим залученим компетентним органам та Комісії.
Секція 2
Оприлюднення інформації компетентними органами
Стаття 144
Компетентні органи оприлюднюють наступну інформацію:
(a) тексти законів, підзаконних, адміністративних правил та
загальних настанов, ухвалених їх державами-членами у сфері
пруденційного регулювання;
(b) спосіб здійснення опцій та свободи дій, доступних у межах
законодавства Співтовариства;
(c) загальні критерії та методології, які вони використовують
при огляді та оцінюванні, зазначених у статті 124; та
(d) без шкоди положенням, встановленим у секції 2 глави 1,
сукупна статистична інформація по ключовим аспектам імплементації
пруденційної концепції на території кожної держави-члена.
Оприлюднення інформації, передбаченої першим пунктом, є
достатнім для забезпечення обґрунтованого порівняння підходів,
ухвалених компетентними органами різних держав-членів. Оприлюднена
інформація публікується за узагальненим форматом та регулярно
оновлюється. Оприлюднена інформація є доступною за єдиною
електронною адресою.
ГЛАВА 5
Оприлюднення інформації кредитними установами
Стаття 145
1. Для потреб цієї Директиви, кредитні установи оприлюднюють
інформацію, встановлену у частині 2 додатка XII, згідно положень,
встановлених у статті 146.
2. Визнання компетентними органами згідно підсекцій 2 та 3
секції 3 глави 2 та статті 105 інструментів та методологій,
зазначених у частині 3 додатка XII, підлягає публічному
оприлюдненню з боку кредитних установ інформації, встановленої для
цього.
3. Кредитні установи ухвалюють формальну політику дотримання
вимог щодо оприлюднення інформації, встановлених у частинах 1 та
3, та мають методики оцінювання належності оприлюдненої ними
інформації, включаючи її перевірку та регулярність.
4. Кредитні установи, за наявності вимог, пояснюють свої
рейтингові рішення малим та середнім компаніям та іншим
корпоративним аплікантам позик, надаючи пояснення у письмовій
формі у разі, якщо їм подаються відповідні запити. Якщо
добровільне зобов'язання сектора у цьому відношенні вважається
неадекватним, ухвалюються національні заходи. Адміністративні
витрати на пояснення повинні бути на відповідному рівні до обсягу
позики.
Стаття 146
1. Незважаючи на статтю 145, кредитні установи можуть
пропускати одне або більше оприлюднень інформації, перелік яких
надано у частині 2 додатка XII, якщо інформація, надана шляхом
таких оприлюднень не вважається суттєвою у світлі критерію,
визначеного у підпункті 1 частини 1 додатка XII.
2. Незважаючи на статтю 145, кредитні установи можуть
пропускати одне або більше інформаційних пунктів, включених до
оприлюднень, перелік яких надано у частинах 2 та 3 додатка XII,
якщо ці пункти включають інформацію, яка вважається власною або
конфіденційною у світлі критерію, визначеного у підпунктах 2 та 3
частини 1 додатка XII.
3. За виключних умов, зазначених у частині 3, відповідна
кредитна установа заявляє у своїх оприлюдненнях про факт, що
специфічні пункти інформації не були оприлюднені, причину
неоприлюднення, та публікує більш загальну інформацію про
предмети вимоги щодо оприлюднення, за виключенням випадку, коли ці
пункти інформації повинні класифікуватися як власні або
конфіденційні згідно критерію, визначеного у підпунктах 2 та 3
частини 1 додатка XII.
Стаття 147
1. Кредитні установи публікують оприлюднення згідно
пункту 145 як мінімум на щорічній основі. Оприлюднення
публікуються за їх доцільності.
2. Кредитні установи також повинні визначати, чи необхідне
більш регулярне публікування ніж те, яке передбачене у частині 1,
у світлі критерію, визначеного у підпункті 4 частини 1
додатка XII.
Стаття 148
1. Кредитні установи можуть визначати відповідне
медіа-середовище, місце та засоби перевірки для ефективного
дотримання вимог щодо оприлюднення, встановлених у статті 145. У
межах доцільності, усі оприлюднення здійснюються у одному
медіа-середовищі та місці.
2. Еквівалентні оприлюднення, здійснені кредитними установами
згідно облікових умов, умов лістингу та інших умов, можуть
вважатися такими, що відповідають статті 145. Якщо оприлюднення не
включені до фінансових звітів, кредитні установи вказують місце,
де вони можуть бути віднайдені.
Стаття 149
Незважаючи на статті з 146 по 148, держави-члени зобов'язують
компетентні органи вимагати від кредитних установ:
(a) реалізовувати одне або більше оприлюднень, зазначених у
частинах 2 та 3 додатка XII;
(b) публікувати одне або більше оприлюднень більш регулярно
ніж один раз на рік та встановлювати крайній термін опублікування;
(c) використовувати спеціальні засоби масової інформації та
місця для оприлюднень, інші ніж фінансові звіти; та
(d) використовувати специфічні засоби перевірки цих
оприлюднень, які не охоплені обов'язковим аудитом.
РОЗДІЛ VI
ВИКОНАВЧІ ПОВНОВАЖЕННЯ
Стаття 150
1. Без шкоди, щодо власних коштів, пропозиції, яку повинна
подавати Комісія на підставі статті 62, технічні корегування у
наступних сферах ухвалюються відповідно до процедури, зазначеної у
частині 2 статті 151:
(a) пояснення визначень для врахування, при застосуванні цієї
Директиви, подій на кредитних ринках;
(b) пояснення визначень для забезпечення уніфікованого
застосування цієї Директиви;
(c) регулювання термінології щодо та пристосування визначень
відповідно до наступних актів про кредитні установи та суміжних
питань;
(d) технічні корегування переліку статті 2;
(e) зміна обсягу початкового капіталу, передбаченого
статтею 9, для врахування подій у економічній та кредитно-валютній
сферах;
(f) розширення змісту переліку, зазначеного у статтях 23 та
24, та встановленого у додатку I, або адаптація термінології, яка
використовується у такому переліку, для урахування подій на
фінансових ринках;
(g) сфери, у яких компетентні органи здійснюють обмін
інформацією, яку перелічено у статті 42;
(h) технічні корегування у статтях з 56 по 67 та у статті 74
в результаті модифікування облікових стандартів або вимог, які
враховують законодавство Співтовариства, або щодо конвергенції
наглядових методик;
(i) внесення поправок у перелік класів ризикових
уражуваностей у статтях з 79 по 86 для врахування подій на
фінансових ринках;
(j) сума, визначена у пункті (с) частини 2 статті 79,
пункті (а) частини 4 статті 86, пункті 5 частини 1 додатка VII та
пункті 15 частини 2 додатка VII, для врахування наслідків
інфляції;
(k) перелік та класифікація позабалансових статей у
додатках II та IV та їх обробка у визначенні вартостей ризикової
уражуваності для потреб секції 3 глави 2 розділу V;
(l) корегування положень додатків з V по XII для врахування
подій на фінансових ринках (зокрема, нові фінансові продукти) або
облікових стандартів чи вимог, які враховують законодавство
Співтовариства, або щодо конвергенції наглядових методик.
2. Комісія може ухвалювати наступні імплементаційні заходи
відповідно до процедури, зазначеної у частині 2 статті 151:
(a) визначення розміру раптових або неочікуваних змін
валютних ставок, зазначених у частині 5 статті 124;
(b) тимчасове зменшення мінімального рівня власних коштів,
встановлених у статті 75, та/або показників ризику, встановлених у
секції 3 глави 2 розділу V, для врахування специфічних обставин;
(c) без шкоди звіту, зазначеному у статті 119, роз'яснення
щодо виключень, передбачених у частині 4 статті 111, статтях 113,
115 та 116;
(d) визначення ключових аспектів, про які зазначається у
оприлюдненій сукупній статистичній інформації згідно пункту (d)
частини 1 статті 144; або
(e) визначення формату, структури, змісту та інформації про
щорічне опублікування оприлюднень, передбачених статтею 144.
3. Ухвалені імплементаційні заходи не можуть змінювати
ключові положення цієї Директиви.
4. Без шкоди вже ухваленим імплементаційним заходам, після
завершення дворічного періоду після ухвалення цієї Директиви, та
принаймні до 1 квітня 2008 року, застосування положень цієї
Директиви, які вимагають ухвалення технічних правил, поправок та
рішень відповідно до параграфу 2, відкладається. Діючи на підставі
пропозиції Комісії та відповідно до процедури, встановленої у
статті 251 Угоди, Парламент та Рада можуть поновити ці положення
та, з цією метою, переглянути їх до закінчення періоду або до
дати, зазначеної у цій частині, з огляду на те, який період
наступить раніше.
Стаття 151
1. Комісії надається допомога з боку Європейського
банківського комітету, створеного Рішенням Комісії 2004/10/ЄС(1).
---------------- (1) OBL 3, 07.01.2004, с. 36
2. У разі посилання на цю частину, застосовується процедура,
встановлена у статті 5 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги
положення частини 3 статті 7 та статті 8 згаданого Рішення.
Період, встановлений у частині 6 статті 5 Рішення 1999/468/ЄС,
дорівнює трьом місяцям.
РОЗДІЛ VII
ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
ГЛАВА 1
Перехідні положення
Стаття 152
1. Кредитні установи, які обчислюють суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей з 84 по
89, впродовж першого, другого та третього дванадцятимісячного
термінів після 31 грудня 2006 року забезпечують обсяг власних
коштів, який завжди перевищуватиме або дорівнюватиме сумам,
вказаним у частинах 3, 4 та 5.
2. Кредитні установи, які використовують Підходи на основі
розширеного обчислювання, як визначено у статті 105, для
обчислення їх вимог до капіталу для операційного ризику впродовж
другого та третього дванадцятимісячного термінів після
31 грудня 2006 року забезпечують обсяг власних коштів, який завжди
перевищуватиме або дорівнюватиме сумам, вказаним у частинах 4 та
5.
3. Для першого дванадцятимісячного періоду, зазначеного у
частині 1, сума власних коштів дорівнює 95% від сукупної
мінімальної суми власних коштів, яка могла б вимагатися щодо
утримання впродовж зазначеного періоду кредитною установою згідно
статті 4 Директиви Ради 93/6/ЄЕС ( 994_480 ) від
15 березня 1993 року про достатність капіталу інвестиційних фірм
та кредитних установ(2), оскільки згадана Директива та Директива
2000/12/ЄС ( 994_277 ) чинні до 1 січня 2007 року.
---------------- (2) OB L 141, 11.06.93, с. 1. Директива з останніми змінами,
внесеними Директивою 2005/1/ЄС.
4. Для другого дванадцятимісячного періоду, зазначеного у
частині 1, сума власних коштів дорівнює 90% від сукупної
мінімальної суми власних коштів, яка могла б вимагатися щодо
утримання впродовж зазначеного періоду кредитною установою згідно
статті 4 Директиви Ради 93/6/ЄС ( 994_480 ), оскільки згадана
Директива та Директива 2000/12/ЄС ( 994_277 ) чинні до
1 січня 2007 року.
5. Для третього дванадцятимісячного періоду, зазначеного у
частині 1, сума власних коштів дорівнює 80% від сукупної
мінімальної суми власних коштів, яка могла б вимагатися щодо
утримання впродовж зазначеного періоду кредитною установою згідно
статті 4 Директиви Ради 93/6/ЄЕС ( 994_480 ), оскільки згадана
Директива та Директива 2000/12/ЄС ( 994_277 ) чинні до
1 січня 2007 року.
6. Погоджування вимог частин з 1 по 5 здійснюється на основі
сум власних коштів, скорегованих у повній мірі для відображення
розбіжностей при обчисленнях власних коштів згідно Директиви
2000/12/ЄС ( 994_277 ) та Директиви Ради 93/6/ЄЕС ( 994_480 ),
оскільки згадані Директиви чинні до 1 січня 2007 року, та при
обчисленні власних коштів згідно цієї Директиви, яке випливає з
окремих тлумачень очікуваного та неочікуваного збитку згідно
статей з 84 по 89 цієї Директиви.
7. Для потреб частин з 1 по 6 цієї статті, застосовуються
статті з 68 по 73.
8. До 1 січня 2008 року кредитні установи можуть розглядати
статті, які становлять Стандартизований підхід, встановлений у
підсекції 1 секції 3 глави 2 розділу V, як такі, що замінюються
статтями з 42 та 46 Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ), оскільки ці
статті чинні до 1 січня 2007 року.
9. У разі здійснення свободи прийняття рішень, застосовується
наступне щодо положень Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ):
(a) положення згаданої Директиви ( 994_277 ), зазначені у
статтях з 42 по 46, застосовуються, оскільки вони чинні до
1 січня 2007 року;
(b) "вартість, скорегована за ризиком", як зазначено у
частині 1 статті 42 згаданої Директиви ( 994_277 ), означає "суму
ризикової уражуваності, зваженої за ризиком";
(c) показники, сформовані частиною 2 статті 42, розглядаються
як суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком;
(d) "кредитні деривативи" включаються до переліку статей
"повний ризик" у додатку II до згаданої Директиви ( 994_277 ); та
(e) режим, встановлений у частині 3 статті 43 згаданої
Директиви ( 994_277 ), застосовується до деривативних
інструментів, перелічених у додатку IV до згаданої Директиви, а
балансовий чи позабалансовий звіт і показники, сформовані режимом
дій, встановленим у додатку III, вважаються сумами ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком.
10. У разі здійснення свободи прийняття рішень, зазначеної у
частині 8, наступне застосовується відносно режиму дій щодо
ризикових уражуваностей, до яких застосовується Стандартизований
підхід:
(a) не застосовується підсекція 3 секції 3 глави 2 розділу V
щодо визнання зменшення кредитного ризику;
(b) підсекція 4 секції 3 глави 2 розділу V щодо режиму
сек'юритизації може бути вилучена із застосування компетентними
органами.
11. У разі здійснення свободи прийняття рішень, зазначеної у
частині 8, вимоги до капіталу для операційного ризику згідно
частини (d) статті 75 зменшуються на коефіцієнт, який дорівнює
відношенню вартості ризикових уражуваностей кредитної установи,
для якої обчислюються суми ризикової уражуваності, зваженої за
ризиком, відповідно до свободи прийняття рішень, зазначеної у
частині 8, до сукупної вартості її ризикових уражуваностей.
12. У разі, якщо кредитна установа обчислює суми ризикової
уражуваності, зваженої за ризиком, для усіх свої ризикових
уражуваностей відповідно до свободи прийняття рішень, зазначеної у
частині 8, статті з 48 по 50 Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ) щодо
довгих ризикових уражуваностей можуть застосовуватися, оскільки
вони чинні до 1 січня 2007 року.
13. У разі здійснення свободи прийняття рішень, зазначеної у
частині 8, посилання на статті з 78 по 83 цієї Директиви
вважаються посиланнями на статті з 42 по 46 Директиви 2000/12/ЄС
( 994_277 ), оскільки згадані статті чинні до 1 січня 2007 року.
14. Якщо застосовується свобода прийняття рішень, зазначена у
частині 8, статті 123, 124, 145 та 149 не застосовуються до дати,
зазначеної в згаданій Директиві ( 994_277 ).
Стаття 153
При обчисленні сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, для ризикових уражуваностей, які виникли в результаті
транзакцій з оренди майна щодо офісів та інших комерційних
приміщень, розташованих на їх території, та задовольняючи
критерії, встановлені у підпункті 54 частини 1 додатка VI,
компетентні органи можуть до 31 грудня 2012 року дозволити
призначення 50% показника ризику без застосування підпунктів 55 та
56 частини 1 додатка VI.
До 31 грудня 2010 року компетентні органи можуть, для потреб
визначення забезпеченої позиції простроченої позики для потреб
додатка VI, визнавати заставу, окрім прийнятної застави, як
встановлено згідно статей з 90 по 93.
При обчисленні сум ризикової уражуваності, зваженої за
ризиком для потреб підпункту 4 частини 1 додатка VI, до
31 грудня 2012 року той самий показник ризику призначається
відносно ризикових уражуваностей з боку центральних урядів та
центральних банків держав-членів, деномінованих та субсидованих у
внутрішній валюті будь-якої держави-члена, як було б застосовано
до таких ризикових уражуваностей, деномінованих та субсидованих у
їх внутрішній валюті.
Стаття 154
1. До 31 грудня 2011 року компетентні органи кожної
держави-члена можуть, для потреб підпункту 61 частини 1
додатка VI, встановити кількість прострочених днів до показника
180 для ризикових уражуваностей, вказаних у підпунктах з 12 по 17
та з 41 по 43 частини 1 додатка VI, з боку контрагентів,
розташованих на їх території, якщо місцеві умови роблять це
можливим. Спеціальна кількість може відрізнятися по усіх торгових
спеціалізаціях.
Компетентні органи, які не застосовують свободу прийняття
рішень, передбаченою у першому пункті, щодо ризикових
уражуваностей з боку контрагентів, розташованих на їх територіях,
можуть встановити більшу кількість днів для ризикових
уражуваностей з боку контрагентів, розташованих на територіях
інших держав-членів, компетентні органи яких здійснювали таку
свободу прийняття рішень. Спеціальна кількість становить 90 днів
та для показників, які інші компетентні органи встановили для
ризикових уражуваностей з боку таких контрагентів в межах їх
території.
2. Для кредитних установ, які подають заяву на використання
IRB-підходу до 2010 року, за згоди з боку компетентних органів,
вимога щодо трирічного використання, передбачена у частині 3
статті 84, може бути зменшена до періоду, не меншого ніж один рік
до 31 грудня 2009 року.
3. Для кредитних установ, які подають заявку на використання
власних оцінок LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів, вимога щодо
трирічного використання, передбачена у частині 4 статті 84, може
бути зменшена до двох років до 31 грудня 2008 року.
4. До 31 грудня 2012 року компетентні органи кожної
держави-члена можуть дозволити кредитним установам продовжувати
застосування до часток такого типу, який встановлено у пункті (о)
статті 57, придбаних до 20 липня 2006 року, режим, встановлений у
статті 38 Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ), оскільки згадана
стаття чинна до 1 січня 2007 року.
5. До 31 грудня 2010 року середній LGD, зважений за ризиковою
уражуваністю, для усіх роздрібних ризикових уражуваностей,
забезпечених житловим майном та який не отримує прибутку від
гарантій від центральних урядів, є не меншим ніж 10%.
6. До 31 грудня 2017 року компетентні органи кожної
держави-члена можуть виключити з IRB-режиму певні акціонерні
ризикові уражуваності, якими володіють кредитні установи та
дочірні компанії ЄС кредитних установ на території держави-члена
на 31 грудня 2007 року.
Вилучена позиція вимірюється кількістю часток на
31 грудня 2007 року та по будь-якій додатковій частці, яка виникає
безпосередньо у результаті володіння цими пакетами акцій, доки
вони не збільшать пропорційну частку власності у портфелі
компанії.
Якщо придбання збільшує пропорційну частку власності у
специфічному пакеті акцій, частина перевищення пакету акцій не
підлягає вилученню. Виключення не застосовується до пакетів акцій,
які первинно підпадали під дію виключення, проте були продані і
потім викуплені.
Акціонерні ризикові уражуваності, охоплені цим перехідним
положенням, є об'єктом дії вимог до капіталу, обчислених
відповідно до підсекції 1 секції 3 глави 2 розділу V.
7. До 31 грудня 2011 року, для корпоративних ризикових
уражуваностей, компетентні органи кожної держави-члена можуть
встановити кількість прострочених днів, якої усі кредитні установи
у межах їх повноважень дотримуються визначення "дефолт",
встановленого у підпункті 44 частини 4 додатка VII, для ризикових
уражуваностей з боку таких контрагентів, розташованих в межах
території цієї держави-члена. Спеціальна кількість дорівнює від 90
до 180 днів, якщо місцеві умови це дозволяють. Для ризикових
уражуваностей з боку таких контрагентів, розташованих на
територіях інших держав-членів, компетентні органи встановлюють
кількість прострочених днів, яка не перевищує кількість,
встановлену компетентним органом відповідної держави-члена.
Стаття 155
До 31 грудня 2012 року для кредитних установ відповідний
показник торгової бізнес-спеціалізації або бізнес-спеціалізації по
продажам, який дорівнює принаймні 50% від сукупності відповідних
показників для усіх їх бізнес-спеціалізацій відповідно до
підпунктів з 1 по 4 частини 2 додатка X, держави-члени можуть
застосувати коефіцієнт 15% для бізнес-спеціалізації "біржова
торгівля та продажі".
ГЛАВА 2
Прикінцеві положення
Стаття 156
Комісія у співробітництві з державами-членами, враховуючи
внесок Європейського центрального банку, періодично здійснює
моніторинг того, чи ця Директива, в цілому, разом з Директивою
2006/49/ЄС, має значний вплив на економічний цикл та, у світлі її
дослідження, розглядає, чи є обґрунтованими будь-які запобіжні
заходи.
На основі такого аналізу та урахування внеску Європейського
центрального банку. Комісія розробляє дворічний звіт та подає його
на розгляд Європейського Парламенту та Ради разом з будь-якими
відповідними пропозиціями. Внески сторін, що надають або беруть
кредит, належним чином враховуються при розробці звіту.
До 1 січня 2012 року Комісія досліджує та звітує про
застосування цієї Директиви, приділяючи окрему увагу усім
аспектам, зазначеним у статтях з 68 по 73, частині 8 статті 80 та
статті 129, та подає цей звіт на розгляд Європейського Парламенту
та Ради разом з будь-якими відповідними пропозиціями.
Стаття 157
1. До 31 грудня 2006 року держави-члени ухвалюють та
публікують закони, підзаконні та адміністративні положення,
необхідні для виконання статей 4, 33, 57, з 61 по 64, з 68 по 106,
108, з 110 по 115, з 117 по 119, з 123 по 127, з 129 по 132, 133,
з 144 по 149 та з 152 по 155, а також додатків II, III та з V по
XII. Вони надалі повідомляють Комісії текст цих положень та
кореляційну таблицю цих положень та цієї Директиви.
Незважаючи на частину 3, держави-члени застосовують ці
положення з 1 січня 2007 року.
При ухваленні цих положень державами-членами, вони містять
посилання на цю Директиву або супроводжуються таким посиланням у
випадку їх офіційного опублікування. Вони також містять заяву, що
посилання у чинних законах, підзаконних та адміністративних
положеннях, на директиви, скасовані цією Директивою, тлумачаться
як посилання на цю Директиву. Держави-члени визначають те, яким
чином таке посилання повинне здійснюватися та яким чином повинна
бути сформульована заява.
2. Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень
національного законодавства, які вони ухвалюють у сфері, яка
охоплюється цією Директивою.
3. Держави-члени застосовують не раніше ніж з
1 січня 2008 року закони, підзаконні та адміністративні положення,
необхідні для виконання частини 8 статті 87 та статті 105.
Стаття 158
1. Директиву 2000/12/ЄС ( 994_277 ) зі змінами, внесеними
Директивами, перелік яких надано у частині A додатка XIII,
скасовано цією Директивою без шкоди зобов'язанням держав-членів,
пов'язаних з кінцевими термінами щодо переносу вищезгаданих
Директив, перелічених у частині B додатка XIII.
2. Посилання, зроблені на скасовані Директиви, тлумачаться як
посилання на цю Директиву та читаються у відповідності до
кореляційної таблиці додатка XIV.
Стаття 159
Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її
опублікування у Офіційному віснику Європейського Союзу.
Стаття 160
Цю Директиву адресовано державам-членам.
Вчинено у Страсбурзі 14 червня 2006 року.
За Європейський Парламент За Раду
Президент Президент
J.BORRELL FONTELLES H.WINKLER

ДОДАТОК I

ПЕРЕЛІК
ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ДІЇ
ВЗАЄМНОГО ВИЗНАННЯ

1. Приймання депозитів та інших коштів, що підлягають
виплаті.
2. Надання позик, включаючи з-поміж іншого: споживчий кредит,
кредит під заставу, факторинг з правом або без права регресу,
фінансування комерційних операцій (включаючи форфейтинг).
3. Фінансовий лізинг.
4. Послуги з переведення грошей.
5. Емітування та адміністрування засобів платежу (наприклад
кредитні картки, дорожні чеки та банківські чеки).
6. Гарантії та зобов'язання.
7. Біржова торгівля за власний рахунок та за рахунок клієнтів
по:
(a) інструментах грошового ринку (чеки, векселя, депозитні
сертифікати тощо);
(b) іноземній валюті;
(c) фінансових фьючерсах та опціонах;
(d) валютних та відсоткових інструментах; або
(e) цінних паперах, які знаходяться в обігу.
8. Участь в емісіях цінних паперів та надання послуг,
пов'язаних з такими емісіями.
9. Надання консультацій компаніям щодо структури капіталу,
індустріальної стратегії та пов'язаних з цим питань, а також
консультування щодо послуг, пов'язаних зі злиттями та придбанням
компаній.
10. Надання послуг з грошового брокінгу.
11. Управління портфелем та консультування.
12. Зберігання та адміністрування цінних паперів.
13. Послуги з кредитного інформування.
14. Послуги з безпечного зберігання різних пакетів
документів.
Послуги та види діяльності, передбачені у секціях A та B
додатка I до Директиви 2004/39/ЄС ( 994_586 ) Європейського
Парламенту та Ради від 21 квітня 2004 року про ринки фінансових
інструментів(1), з посиланням на фінансові інструменти,
передбачені секцією C додатка I до згаданої Директиви, підпадають
під дію взаємного визнання згідно цієї Директиви.
---------------- (1) OB L 145, 30.04.2004, с. 1. Директива зі змінами,
внесеними Директивою 2006/31/ЄС (OB L 114, 27.04.2006, с. 60)

ДОДАТОК II

КЛАСИФІКАЦІЯ ПОЗАБАЛАНСОВИХ СТАТЕЙ

Повний ризик:
- гарантії, які мають характер кредитних замінників;
- кредитні деривативи;
- банківські акцепти,
- індосамент на векселях, які не мають назви іншої кредитної
установи;
- транзакції з регресом;
- безвідзивні гарантійні акредитиви, які мають характери
кредитних замінників;
- термінові внески;
- несплачена частина частково сплачених акцій або цінних
паперів;
- продаж активів та угоди РЕПО, як зазначено у частинах 3 та
5 статті 12 Директиви 86/635/ЄС ( 994_270 ), та
- інші статті, які також передбачають повний ризик. Середній
ризик:
- документарні акредитиви, надані та підтверджені (див. також
"середній/низький ризик");
- гарантії та гарантії від збитків (угоди щодо кредитування,
придбання цінних паперів, надання гарантій або кредитні акцептні
програми) з оригінальним терміном погашення більше ніж один рік;
- системи емісії евронот (NIF) та середньострокові кредитні
програми на основі евронот з банківською підтримкою (RUF), та
- інші статті, які передбачають середній ризик та
повідомляються Комісії.
Середній/низький ризик:
- документарні кредити, за якими базове навантаження діє як
застава та інші самоокупні операції;
- невикористані кредитні програми (угоди щодо кредитування,
придбання цінних паперів, надання гарантій або кредитні акцептні
програми) з первинним терміном погашення більше ніж один рік або
до одного року, які можуть скасовуватися без обмеження умов у
будь-який час без повідомлення або які не передбачають ефективне
автоматичне скасування з огляду на погіршення кредитоспроможності
позичальника, та
- інші статті, які передбачають середній/низький ризик та
повідомляються Комісії.
Низький ризик:
- невикористані кредитні програми (угоди щодо кредитування,
придбання цінних паперів, надання гарантій або кредитні акцептні
програми) з первинним терміном погашення більше ніж один рік або
до одного року, які можуть скасовуватися без обмеження умов у
будь-який час без повідомлення або які не передбачають ефективне
автоматичне скасування з огляду на погіршення кредитоспроможності
позичальника. Кредитні лінії для роздрібної торгівлі можуть
вважатися такими, що можуть бути скасовані без обмеження умов,
якщо умови дозволяють кредитній установі скасовувати їх у повній
мірі, яка дозволена згідно законодавства про захист споживача та
інших пов'язаних з цим положень, та
- інші статті, які передбачають низький ризик та
повідомляються Комісії.

ДОДАТОК III

РЕЖИМ ДІЙ
ЩОДО КРЕДИТНОГО РИЗИКУ КОНТРАГЕНТА
ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ДЕРИВАТИВНИХ ІНСТРУМЕНТІВ,
ТРАНЗАКЦІЙ ЗВОРОТНОЇ КУПІВЛІ, ПОЗИК
ТА КРЕДИТУВАННЯ ПІД ЦІННІ ПАПЕРИ АБО ТОВАРИ,
РОЗРАХУНКОВІ ОПЕРАЦІЇ ПО ДОВГИХ ПОЗИЦІЯХ
ТА ОПЕРАЦІЇ МАРЖИНАЛЬНОГО КРЕДИТУВАННЯ

ЧАСТИНА 1
Визначення
Для потреб цього додатка повинні застосовуватися наступні
визначення:
Загальні умови
1. "Кредитний ризик контрагента (CCR)" означає ризик, при
якому контрагент транзакції може не виконати взятих зобов'язань до
кінцевого розрахунку по грошовим потокам транзакції.
2. "Центральний контрагент" означає установу, яка легально
ставить себе у якості посередника між контрагентами щодо
контрактів, які знаходяться в торговому обігу на одному або
кількох фінансових ринках, та стає покупцем відносно кожного
продавця та продавцем відносно кожного покупця.
Типи транзакцій
3. "Транзакції розрахунку по довгих позиціях" означають
транзакції у випадку, коли контрагент бере на себе
відповідальність за доставку цінного паперу, товару або суми
валюти під готівкові кошти, інші фінансові інструменти або товари,
або навпаки, на дату розрахунку або доставки, яка визначається у
контракті як така, що є більш нижчою ніж ринковий стандарт для
цієї окремої транзакції та через п'ять робочих днів після дати, на
яку кредитна установа проводить транзакцію.
4. "Транзакції з маржинального кредитування" означають
транзакції, за допомогою яких кредитна установа надає кредит у
зв'язку з придбанням, продажем, утриманням або торгівлею цінними
паперами. Транзакції з маржинального кредитування не включають
інших позик, які, як виявилося, забезпечені заставою під цінні
папери.
Комплекси взаємозаліку, комплекси хеджування та пов'язані з
ними умови
5. "Комплекс взаємозаліку" означає групу транзакцій з єдиним
контрагентом, який підлягає дії двосторонньої угоди про
взаємозалік, обов'язкової до виконання, та для якого взаємозалік
визнано згідно частини 7 цього додатка та статей з 90 по 93. Кожна
транзакція, яка не підлягає дії двосторонньої угоди про
взаємозалік, обов'язкової до виконання, та визнана згідно
частини 7 цього додатка, інтерпретується як її власний комплекс
взаємозаліку для потреб цього додатка.
6. "Ризикова позиція" означає показник ризику, який
призначається для транзакції згідно Стандартизованого методу,
встановленого у частині 5, після попередньо визначеного алгоритму.
7. "Комплекс хеджування" означає групу ризикових позицій від
транзакцій в межах єдиного комплексу взаємозаліку, для якого лише
їх баланс є придатним для визначення вартості ризикової
уражуваності згідно Стандартизованого методу, встановленого у
частині 5.
8. "Маржинальна угода" означає контрактну угоду або положення
угоди, згідно якої один контрагент надає заставу для другого
контрагента, коли ризикова уражуваність другого контрагента з боку
першого контрагента перевищує визначений рівень.
9. "Маржинальний ліміт" означає найбільшу суму ризикової
уражуваності, яка залишається несплаченою до того моменту, поки
одна сторона має право вимагати застави.
10. "Маржинальний період ризику" означає відрізок часу з
моменту останнього обміну застави, яка покриває комплекс
взаєморозрахунку транзакцій з контрагентом, який не виконує
зобов'язань, до моменту, коли контрагент ліквідується, а отриманий
в результаті ринковий ризик повторно хеджується.
11. "Ефективний термін погашення згідно Методу на основі
внутрішньої моделі для комплексу взаємозаліку з терміном
погашення, який є більшим ніж один рік" означає коефіцієнт суми
очікуваної ризикової уражуваності за період дії транзакцій у
комплексі взаєморозрахунку, дисконтованому по безризиковому
коефіцієнту повернення, розділеного на суму очікуваної ризикової
уражуваності за один рік у комплексі взаєморозрахунку,
дисконтованому по безризиковому коефіцієнту. Такий ефективний
термін погашення може коригуватися для відображення ризику
ролловеру шляхом заміщення очікуваної ризикової уражуваності
ефективною ризиковою уражуваністю для передбачення перспектив на
один рік.
12. "Перехресний взаємозалік" означає включення транзакції
різних категорій продуктів до того ж комплексу взаєморозрахунку на
підставі правил Перехресного взаємозаліку, встановлених у цьому
додатку.
13. Для потреб частини 5 "Поточна ринкова вартість (CMV)"
відноситься до чистої ринкової вартості портфеля транзакцій у
межах комплексу взаємозаліку з контрагентом. Позитивна та
негативна ринкова вартість використовується при обчисленні CMV.
Розподіли
14. "Розподіл ринкових вартостей" означає прогноз розподілу
вірогідності чистих ринкових цінностей транзакцій у межах
комплексу взаємозаліку на певну майбутню дату (прогнозований
горизонт), з огляду на ринкову вартість цих транзакцій на поточну
дату.
15. "Розподіл ризикових уражуваностей" означає прогноз
розподілу вірогідності чистих ринкових вартостей, який генерується
встановленими прогнозованими прикладами негативних чистих ринкових
вартостей, які дорівнюють нулю.
16. "Розподіл за нейтрального ризику" означає розподіл
ринкових вартостей або ризикових уражуваностей на майбутній період
часу у разі, якщо розподіл обчислюється за використання
обумовлених ринкових вартостей, наприклад обумовлених показників
волатильності.
17. "Поточний розподіл" означає розподіл ринкових вартостей
або ризикових уражуваностей на майбутній період часу у випадку,
якщо розподіл обчислюється за використання історичних або
реалізованих вартостей, таких як показники волатильності,
обчислені за використання минулої ціни або змін ставки.
Корегування та виміри ризикової уражуваності
18. "Поточна ризикова уражуваність" означає більшу від нуля
або ринкову вартість трансакції, або портфеля транзакцій в межах
комплексу взаємозаліку з контрагентом, який міг би бути
ліквідований за дефолту контрагента, за умови, що не буде
повернення по вартості цих транзакцій за банкрутства.
19. "Пікова ризикова уражуваність" означає високий відсоток
розподілу ризикових уражуваностей на будь-яку окрему майбутню дату
до наставання терміну сплати по транзакції за найдовшим терміном
погашення у межах комплексу взаємозаліку.
20. "Очікувана ризикова уражуваність (ЕЕ)" означає середній
показник розподілу ризикових уражуваностей на будь-яку окрему
майбутню дату до наставання терміну сплати по транзакції за
найдовшим терміном погашення у межах комплексу взаєморозрахунків.
21. "Ефективна очікувана ризикова уражуваність (Ефективна ЕЕ)
на специфічну дату" означає максимальну очікувану ризикову
уражуваність, яка виникає на таку дату або до цієї дати.
Альтернативно вона може визначатися для специфічної дати, як
більша з очікуваної ризикової уражуваності на таку дату, або
ефективна ризикова уражуваність на попередню дату.
22. "Очікувана позитивна ризикова уражуваність (ЕРЕ)" означає
зважений середній показник за часом очікуваних ризикових
уражуваностей у випадку, коли показники є коефіцієнтом, який
окрема очікувана ризикова уражуваність представляє за увесь
часовий інтервал. За обчислення мінімальної вимоги до капіталу,
середній показник береться за перший рік або, якщо усі контракти у
межах терміну погашення комплексу взаєморозрахунків у межах менше
ніж один рік, за часовий період контракту з найдовшим терміном
погашення у комплексі взаєморозрахунків.
23. "Ефективна очікувана позитивна ризикова уражуваність
(Ефективна ЕРЕ)" означає зважений середній показник за часом
ефективної очікуваної ризикової уражуваності за перший рік або,
якщо усі контракти у межах терміну погашення комплексу
взаєморозрахунків у межах менше ніж один рік, за часовий період
контракту з найдовшим терміном погашення у комплексі
взаєморозрахунків, у разі, якщо показники є коефіцієнтом, який
окрема очікувана ризикова уражуваність представляє за увесь
часовий інтервал.
24. "Корегування кредитного оцінювання" означає корегування
середньоринкового оцінювання портфеля транзакцій з контрагентом.
Це корегування відображає ринкову вартість кредитного ризику з
огляду на будь-який збій у здійсненні контрактних угод з
контрагентом. Це корегування може відображати ринкову вартість
кредитного ризику контрагента або ринкову вартість кредитного
ризику і кредитної установи, і контрагента.
25. "Одностороннє корегування кредитного оцінювання" означає
корегування кредитного оцінювання, яке відображає ринкову вартість
кредитного ризику контрагента по відношенню до кредитної установи,
проте не відображає ринкову вартість кредитного ризику кредитної
установи по відношенню до контрагента.
Ризики, сполучені з CCR
26. "Ролловерний ризик" означає суму, на яку зменшується
очікувана позитивна ризикова уражуваність у випадку, якщо
очікується, що майбутні транзакції з контрагентом проводитимуться
на поточній основі. Додаткова ризикова уражуваність, яка
генерується тими майбутніми транзакціями, що не включено до
обчислення ЕРЕ.
27. "Загальний ризик відхилення" виникає, якщо PD контрагента
позитивно корелюється із загальними факторами ринкового ризику.
28. "Спеціальний ризик відхилення" виникає, якщо ризикова
уражуваність з боку окремого контрагента позитивно корелюється з
PD контрагента з огляду на сутність транзакцій з контрагентом.
Кредитна установа вважається такою, на яку впливає спеціальний
ризик відхилення, якщо очікується, що майбутня ризикова
уражуваність з боку окремого контрагента буде високою у разі, якщо
PD контрагента також буде високим.
ЧАСТИНА 2
Вибір методу
1. Згідно частин з 2 по 7, кредитні установи визначають
вартість ризикової уражуваності для контрактів, перелічених у
додатку IV, з допомогою одного з методів, встановлених у частинах
з 3 по 6. Кредитним установам, які не придатні для використання
режиму, встановленого у частині 2 статті 18 Директиви 2006/49/ЄС,
не дозволяється використовувати метод, встановлений у частині 4.
Для визначення вартості ризикової уражуваності для контрактів,
перелічених у підпункті 3 додатка IV, кредитним установам не
дозволяється використовувати метод, встановлений у частині 4.
Комбіноване використання методів, встановлених у частинах з 3
по 6, може дозволятися на постійній основі у межах групи, проте не
у межах однієї юридичної особи. Комбіноване використання методів,
встановлених у частинах 3 та 6, у межах юридичної особи
дозволяється у випадку, якщо один з методів використовується для
потреб, встановлених у підпункті 19 частини 5.
2. За згоди компетентних органів, кредитні установи можуть
визначати вартість ризикової уражуваності для: (i) контрактів, перелічених у додатку IV; (ii) транзакцій зворотного викупу; (iii) транзакцій кредитування або позики під цінні папери або
товари;
(iv) транзакцій з маржинального кредитування; (v) транзакції з розрахунків по довгих позиціях за
використання Методу на основі внутрішньої моделі, як встановлено у
частині 6.
3. У разі, якщо кредитна установа купує захист на основі
кредитного деривативу проти ризикової уражуваності по операціях,
які не входять до торгової книги, або проти ризикової уражуваності
CCR, вона може обчислювати її вимогу до капіталу для захеджованого
активу відповідно до підпунктів з 83 по 92 частини 3 додатка VIII,
або за погодження компетентних органів, відповідно до підпункту 4
частини 2 додатка VII або підпунктів з 96 по 104 частини 4
додатка VII. У цих випадках, вартість ризикової уражуваності для
CCR для таких кредитних деривативів встановлюється на рівню нуля.
4. Вартість ризикової уражуваності для ССК від проданих
свопів на дефолт по кредиту по операціях, які не входять до
торгової книги, у разі, якщо вони вважаються кредитним захистом,
наданим кредитною установою, та об'єктом дії вимог до капіталу для
кредитного ризику для повної умовної суми, встановлюється на рівні
нуля.
5. Згідно усіх методів, встановлених у частинах з 3 по 6,
вартість ризикової уражуваності для відповідного контрагента
дорівнює сумі вартостей ризикової уражуваності, обчисленої по
кожному комплексу взаєморозрахунків з таким контрагентом.
6. Нульова вартість ризикової уражуваності для CCR може
відноситись до деривативних контрактів або транзакцій зворотного
викупу, кредитування або позики під цінні папери або товари,
транзакцій розрахунків по довгих позиціях, транзакцій
маржинального кредитування з центральним контрагентом та які не
були відмовлені центральним контрагентом. Крім того, нульова
вартість ризикової уражуваності може відноситись до уражуваностей
по кредитному ризику з боку центральних контрагентів, які
виникають в результатів деривативних контрактів, транзакцій
зворотного викупу, кредитування або позики під цінні папери або
товари, транзакцій розрахунків по довгих позиціях, транзакцій
маржинального кредитування та інших ризикових уражуваностей, як
визначено компетентними органами, які кредитна установа має
непогашеними центральним контрагентом. CCR ризикові уражуваності
центрального контрагента з усіма учасниками його заходів повністю
забезпечуються на щоденній основі.
7. Ризикові уражуваності, які виникають в результаті
транзакцій з розрахунку по довгих позиціях, можуть визначатися за
використання методів, встановлених у частинах з 3 по 6, незважаючи
на методи, обрані для обробки ОТС деривативів та транзакцій
зворотного викупу, транзакцій з кредитування або позики під цінні
папери або товари, транзакцій розрахунків по довгих позиціях,
транзакцій маржинального кредитування. При обчисленні вимог до
капіталу для транзакцій з розрахунку по довгих позиціях, кредитна
установа, яка використовує підхід, встановлений у статтях з 84 по
89, може призначати показники ризику згідно підходу, встановленого
у статтях з 78 по 83, на постійній основі та незалежно від
важливості таких позицій.
8. Для методів, встановлених у частинах 3 та 4, компетентні
органи повинні забезпечувати, щоб умовна сума, яку потрібно
врахувати, буде відповідним мірилом для ризику, властивого для
певного контракту. Наприклад, якщо контракт передбачає збільшення
грошових потоків, умовна сума повинна коригуватися для врахування
наслідків збільшення щодо структури ризику такого контракту.
ЧАСТИНА 3
Метод корегування по ринку
Дія (a): шляхом приєднання поточних ринкових вартостей до
контрактів (корегування по ринку), отримується поточна вартість
заміщення усі контрактів з позитивними вартостями.
Дія (b): для отримання показника для потенційної майбутньої
кредитної ризикової уражуваності, за виключенням випадку з
одновалютними свопами по плаваючій відсоткові ставці, по яким лише
обчислюється поточна вартість заміщення, умовні основні суми або
базові вартості помножуються на коефіцієнти, подані у таблиці 1:
Таблиця 1(1)(2)
------------------------------------------------------------------ | Термін, |Контракти |Контракти |Контракти |Контракти |Контракти| | який | по | по | по | по | по | |залишився |відсотко- | валютних | акціях |дорогоцін-| товарах,| | до |вій ставці|ставках та| | них | окрім | |погашення | | золоту | | металах, | дорого- | | (3) | | | | окрім | цінних | | | | | | золота | металів | |----------+----------+----------+----------+----------+---------| |Один рік | 0% | 1% | 6% | 7% | 10% | |або менше | | | | | | |----------+----------+----------+----------+----------+---------| |Більше | 0,5% | 5% | 8% | 7% | 12% | |одного | | | | | | |року, але | | | | | | |не більше | | | | | | |п'яти | | | | | | |років | | | | | | |----------+----------+----------+----------+----------+---------| |Більше | 1,5% | 7,5% | 10% | 8% | 15% | |п'яти | | | | | | |років | | | | | | ------------------------------------------------------------------
---------------- (1) Контракти, які не відносяться до однієї з п'яти
категорій, вказаних у цій таблиці, вважаються контрактами щодо
товарів, окрім дорогоцінних металів.
(2) Для контрактів з множинністю змін основної суми,
відсоткові коефіцієнти повинні помножуватися на кількість сплат,
що залишилися, які необхідно здійснити по контракту.
(3) Для контрактів, які структуровані для сплати несплаченої
ризикованої уражуваності після визначених дат виплати та у разі,
якщо умови перевстановлюються таким чином, що ринкова вартість
контракту дорівнює нулю на ці визначені дати, термін, який
залишився до погашення, дорівнював би часу до наступної дати
перевстановлення. У випадку контрактів по відсотковій ставці, які
відповідають цим критеріям та мають термін, який залишився до
погашення, більше одного року, відсотковий коефіцієнт є не меншим
ніж 0,5%.
Таблиця 2
------------------------------------------------------------------ | Термін, |Дорогоцінні| Звичайні | Сільсько- | Інші, | | який |метали (за | метали | господарська | включаючи | | залишився |виключенням| | продукція | енерго- | | до | золота) | | (м'яка) | продукцію | | погашення | | | | | |-----------+-----------+-----------+---------------+------------| |Один рік | 2% | 2,5% | 3% | 4% | |або менше | | | | | |-----------+-----------+-----------+---------------+------------| |Більше | 5% | 4% | 5% | 6% | |одного | | | | | |року, але | | | | | |не більше | | | | | |п'яти років| | | | | |-----------+-----------+-----------+---------------+------------| |Більше | 7,5% | 8% | 9% | 10% | |п'яти років| | | | | ------------------------------------------------------------------
Дія (c): сума поточної вартості заміщення та потенційної
майбутньої кредитної ризикової уражуваності є вартістю ризикової
уражуваності.
ЧАСТИНА 4
Методи первинної ризикової уражуваності
Дія (a): умовна основна капітальна сума кожного інструмента
помножується на відсоткові коефіцієнти, представлені у таблиці 3.
------------------------------------------------------------------ | Первинний термін | Контракти по |Контракти по валютних | | погашення(4) | відсотковій ставці | ставках та золоту | |--------------------+--------------------+----------------------| |Один рік або менше | 0,5% | 2% | |--------------------+--------------------+----------------------| |Більше одного року, | 1% | 5% | |але не більше п'яти | | | |років | | | |--------------------+--------------------+----------------------| |Більше п'яти років | 1% | 3% | ------------------------------------------------------------------
---------------- (4) У випадку контрактів по відсотковій ставці, кредитні
установи можуть за згоди їх компетентних органів обрати або
первинний термін погашення, або термін, який залишився до
погашення.
Захід (b): первинна ризикова уражуваність, отримана таким
чином, є вартістю ризикової уражуваності.
ЧАСТИНА 5
Стандартизований метод
1. Стандартизований метод (SM) може використовуватися лише
для ОТС деривативів та транзакцій з розрахунків по довгих
позиціях. Вартість ризикової уражуваності обчислюється окремо для
кожного комплексу взаєморозрахунків. Вона визначається за
вирахування застави наступним чином:
вартість ризикової уражуваності =
* *
бета max (CMV - CMC; S |S RPT - S RPC | CCRM ), j j ij l lj j

де:
S = знак суми;
CMV = поточна ринкова вартість портфеля транзакцій у межах
комплексу взаєморозрахунків з контрагентом, включаючи заставу, а
саме, де:
CMV = S CMV ,
i i
де:
S = знак суми;
CMV = поточна ринкова вартість транзакції i;
i
CMC = поточна ринкова вартість застави, призначеної до
комплексу взаєморозрахунків, а саме, де:
CMC = S CMC ,
l l
де:
S = знак суми;
CMC = поточна ринкова вартість застави l;
l
i = індекс, який визначає транзакцію;
l = індекс, який визначає заставу;
j = індекс, який визначає категорію комплексу хеджування. Ці
комплекси хеджування відповідають факторам ризику, за яким
ризикові позиції протилежного знаку можуть бути взаємозараховані
для створення чистої ризикової позиції, на якій тоді буде
ґрунтуватися захід з ризикової уражуваності;
RPT = ризикова позиція від транзакції і по відношенню до
ij комплексу хеджування j;
RPT = ризикова позиція від застави l по відношенню до
lj комплексу хеджування j;
CCRM = CCR-множник, встановлений у таблиці 5 по відношенню
j до комплексу хеджування j;
бета = 1.4.
Застава, отримана від контрагента має знак плюс, а застава,
введена для контрагента має знак мінус.
Застава, яка визнається для цього методу, обмежується
заставою, яка є придатною згідно підпункту 11 частини 1
додатка VIII до цієї Директиви та підпункту 9 додатка II до
Директиви 2006/49/ЄС.
2. У разі, якщо транзакція по ОТС деривативу з профайлом
лінійного ризику передбачає валюту фінансового інструменту для
платежу, частина платежу відноситься до частини платежу.
Транзакції, які передбачають валюту платежу проти платежу,
складаються з двох платіжних частин. Частини платежу складаються з
контрактно узгоджених валових платежів, включаючи умовну суму
транзакції. Кредитні установи можуть ігнорувати відсотковий ризик
від платіжних частин з терміном, який залишився до погашення, не
меншим ніж один рік для потреб наступних обчислень. Кредитні
установи можуть розглядати транзакції, які складаються з двох
платіжних частин, які деноміновані у тій же валюті, такі як
відсоткові свопи, як єдину сукупну транзакцію. Режим платіжних
частин застосовується до сукупної транзакції.
3. Транзакції з профайлом лінійного ризику з акціями
(включаючи показники по акціях), золотом, іншими дорогоцінними
металами та іншими товарами у якості базових фінансових
інструментів розбиваються на ризикову позицію по відповідній акції
(або індекс акції) або товару (включаючи золото та інші
дорогоцінні метали) та на відсоткову ризикову позицію для
платіжної частини. Якщо платіжна частина деномінована у іноземну
валюту, вона додатково розбивається на ризикову позицію у
відповідній валюті.
4. Транзакції з профайлом лінійного ризику з борговим
інструментом у якості базового інструменту розбиваються на
відсоткову ризикову позицію для боргового інструменту та іншу
відсоткову ризикову позицію для платіжної частини. Транзакції з
профайлом лінійного ризику, які передбачають валюту платежу проти
платежу, включаючи валютні форварди, розбиваються на валютну
ризикову позицію для кожної за платіжних частин. Якщо базовий
борговий інструмент деномінований у іноземній валюті, борговий
інструмент розбивається на ризикову позицію у цій валюті. Якщо
платіжна частина деномінована у іноземній валюті, платіжна частина
знову розбивається на ризикову позицію у цій валюті. Вартість
ризикової уражуваності, призначена для транзакції базового свопу в
іноземній валюті, дорівнює нулю.
5. Величина ризикової позиції від транзакції лінійним
ризиковим профайлом є ефективною умовною вартістю (ринкова ціна,
помножена на кількість) базових фінансових інструментів (включаючи
товари), конвертованих у внутрішню валюту кредитної установи, за
виключенням боргових інструментів.
6. Для боргових інструментів та для платіжних частин,
величина ризикової позиції є ефективною умовною вартістю
несплачених валових платежів (включаючи умовну суму),
конвертованих у внутрішню валюту кредитної установи, помноженою на
модифікований термін дії борового інструмента та платіжної частини
відповідно.
7. Величина ризикової позиції від свопу на дефолт по кредиту
є умовною вартістю базового боргового інструменту, помноженою на
термін, який залишився до погашення, свопу на дефолт по кредиту.
8. Величина ризикової позиції від ОТС дериватива з
нелінійними ризиковим профайлом, включаючи опціони та свопціони,
дорівнює дельті, яка є еквівалентною ефективній умовній вартості
фінансового інструменту, який лежить в основі Транзакції, за
виключення випадку з базовим борговим інструментом.
9. Величина ризикової позиції від ОТС дериватива з
нелінійними ризиковим профайлом, включаючи опціони та свопціони, в
основі якого лежить борговий інструмент або платіжна частина,
дорівнює дельті, яка є еквівалентною ефективній умовній вартості
фінансового Інструменту або платіжній частині, помноженій на
модифікований термін дії борового інструмента та платіжної частини
відповідно.
10. Для визначення ризикових позицій, застава, отримана від
контрагента, повинна вважатися вимогою до контрагента по
деривативному контракту (довга позиція), який підлягає оплаті
сьогодні, а надана застава повинна вважатися як зобов'язання на
користь контрагента (коротка позиція), яке підлягає оплаті
сьогодні.
11. Кредитні установи можуть використовувати наступну формулу
для визначення величини та знаку ризикової позиції:
для усіх позицій, окрім боргових інструментів:
ефективна умовна вартість, або
dV дельта-еквівалент умовна вартість = P ---- , ref dp
де:
P = ціна базового інструмента, виражена у базовій валюті; ref
V = вартість фінансового інструменту (у разі опціону, це є
вартістю опціону та у разі транзакції з лінійним ризиковим
профайлом, це є вартістю безпосередньо базового інструменту);
P = вартість базового інструменту, виражена у тій самій
валюті, що й V;
для боргових інструментів та платіжних частин усіх
транзакцій:
ефективна умовна вартість, помножена на модифікований термін
дії, або
дельта-коефіцієнт в умовній вартості, помножений на
dV модифікований термін дії --- , dr
де:
V = вартість фінансового інструменту (у разі опціону, це є
вартістю опціону та у разі транзакції з лінійним ризиковим
профайлом, це є вартістю безпосередньо базового інструменту або
платіжної частини відповідно);
r = рівень відсоткової ставки.
Якщо V деномінована у валюту іншу ніж базову валюту,
дериватив повинен бути конвертований у базову валюту шляхом
помноження на відповідну валютну ставку.
Ризикові позиції повинні групуватися у комплекси хеджування.
Для кожного комплексу хеджування обчислюється абсолютна вартісна
величина суми отриманих ризикових позицій. Ця сума називається
"чистою ризиковою позицією, та є представленою:

| S RPT - S RPC | i ij l lj

формулою, встановленою у частині 1.
13. Для відсоткових ризикових позицій від грошових депозитів,
отриманих від контрагента у якості застави, від платіжних частин
та від базових боргових інструментів, до яких відповідно до
таблиці 1 додатка I до Директиви 2006/49/ЄС застосовується
нарахування на капітал у розмірі 1,60% або менше, існує шість
комплексів хеджування для кожної валюти, як встановлено нижче у
таблиці 4. Комплекси хеджування визначаються комбінацією критеріїв
"термін погашення" та "базові відсоткові ставки".
Таблиця 4
------------------------------------------------------------------ | | Урядові відсоткові |Неурядові відсоткові | | | ставки | ставки | |---------------------+--------------------+---------------------| | Термін погашення | <- 1 рік | <- 1 рік | |---------------------+--------------------+---------------------| | Термін погашення |>1 рік - <- 5 років | >1 рік - <- 5 років | |---------------------+--------------------+---------------------| | Термін погашення | > 5 років | > 5 років | ------------------------------------------------------------------
14. Для відсоткових ризикових позицій від базових боргових
інструментів або платіжних частин, для яких відсоткова ставка
пов'язана з базовою відсотковою ставкою, яка є загальним ринковим
відсотковим рівнем, термін, що залишається до погашення, є
тривалістю часового інтервалу до наступного повторного корегування
відсоткової ставки. В усіх інших випадках, це є остаточній термін
дії базового боргового інструменту або у випадку платіжної
частини, остаточній термін дії транзакції.
15. Не існує одного комплексу хеджування для кожного емітента
базового боргового інструменту, який лежить в основі свопу на
дефолт по кредиту.
16. Для відсоткових ризикових позицій від грошових депозитів,
які розміщаються контрагентом у якості застави у разі, коли цей
контрагент не має боргових зобов'язань по несплатам за низьким
специфічним ризиком або від базових боргових інструментів, для
яких згідно до таблиці 1 Директиви 2006/49/ЄС застосовується
нарахування на капіталі більше ніж 1.60%, існує один комплекс
хеджування для кожного емітента. Якщо платіжна частина емітує
борговий інструмент, існує також один комплекс хеджування для
кожного емітента базового боргового інструменту. Кредитні установи
можуть встановлювати ризикові позиції, які виникають в результаті
боргових інструментів певного емітента, або в результаті базових
боргових інструментів того ж емітента, які емітуються платіжними
частинами, або які лежать в основі свопу на дефолт по кредиту, для
такого ж комплексу хеджування.
17. Базові фінансові інструменти, окрім боргових
інструментів, відносяться до тих самих відповідних комплексів
хеджування лише якщо вони є ідентичними або подібним
інструментами. В усіх інших випадках вони призначаються до окремих
комплексів хеджування. Подібність інструментів визначається
наступним чином:
- для акцій подібні інструменти є інструментами того ж
емітента. Фондовий індекс розглядається як окремих емітент;
- для дорогоцінних металів подібні інструменти є
інструментами того ж металу. Індекс дорогоцінного металу є окремим
дорогоцінним металом;
- для електроенергії подібні інструменти є тими правами на
постачання та зобов'язаннями, які відносяться до того ж часового
інтервалу ж пікового або непікового навантаження у межах 24 годин;
та
- для товарів подібні інструменти є інструментами того ж
товару. Товарний індекс розглядається як окремих товар.
18. CCR-множники (CCRM) для різних категорій комплексів
хеджування встановлено нижче у таблиці 5:
------------------------------------------------------------------ | | Категорії комплексів | CCRM | | | хеджування | | |-------+-----------------------------+--------------------------| | 1. |Відсоткові ставки | 0.2% | |-------+-----------------------------+--------------------------| | 2. |Відсоткові ставки для | 0.3% | | |ризикових позицій від | | | |базового боргового | | | |інструменту, який лежить в | | | |основі свопу на дефолт по | | | |кредиту, до яких | | | |застосовується нарахування на| | | |капітал у розмірі 1,60% або | | | |менше згідно таблиці 1 | | | |додатка I до Директиви | | | |2006/49/ЄС. | | |-------+-----------------------------+--------------------------| | 3. |Відсоткові ставки для | 0.6% | | |ризикових позицій від | | | |боргового інструменту або | | | |базового боргового | | | |інструменту, до яких | | | |застосовується нарахування на| | | |капітал у розмірі 1,60 % або | | | |менше згідно таблиці 1 | | | |додатка 1 до Директиви | | | |2006/49/ЄС | | |-------+-----------------------------+--------------------------| | 4. |Валютні ставки | 2.5% | |-------+-----------------------------+--------------------------| | 5. |Електроенергія | 4% | |-------+-----------------------------+--------------------------| | 6. |Золото | 5% | |-------+-----------------------------+--------------------------| | 7. |Акція | 7 % | |-------+-----------------------------+--------------------------| | 8. |Дорогоцінні метали (окрім | 8.5% | | |золота) | | |-------+-----------------------------+--------------------------| | 9. |Інші товари (окрім | 10% | | |дорогоцінних металів та | | | |електроенергії) | | |-------+-----------------------------+--------------------------| | 10. |Базові інструменти ОТС | 10% | | |деривативів, які не входять | | | |до будь-якої з вищезгаданих | | | |категорій | | ------------------------------------------------------------------
Базові інструменти ОТС деривативів, як зазначено у
підпункті 10 таблиці 5, призначаються до окремих індивідуальних
комплексів хеджування для кожної категорії базового інструменту.
19. Для транзакцій з нелінійним ризиковим профайлом або для
платіжних частин чи транзакцій з борговими інструментами, у якості
базових для яких кредитна установа не може визначити дельту або
модифікований термін дії відповідно з моделлю інструмента, яку
ухвалив компетентний орган для потреб визначення мінімальних вимог
до капіталу для ринкового ризику, компетентні органи визначають
розмір ризикових позицій та відповідні CCRM . У якості
j альтернативи, компетентні органи можуть вимагати застосування
методу, встановленого у частині 3. Взаєморозрахунок не визнається
(тобто вартість ризикової уражуваності визначається так, якби вона
була комплексом взаємозаліку, який містить лише одну окрему
транзакцію).
20. Кредитна установа має внутрішні процедури для перевірки
того, що до включення транзакції до комплексу хеджування вона
покрита контрактом щодо взаєморозрахунків, який обов'язковий до
виконання, який задовольняє вимоги, встановлені у частині 7.
21. Кредитна установа, яка використовує заставу для зменшення
її CCR, має внутрішні процедури для перевірки того, що до визнання
впливу застави у своїх калькуляціях застава задовольняє стандарти
юридичної достовірності, встановлені у додатку VIII.
ЧАСТИНА 6
Метод на основі внутрішньої моделі
1. За ухвали з боку компетентних органів, кредитна установа
може використовувати Метод на основі внутрішньої моделі (IMM) для
обчислення вартості ризикової уражуваності для транзакцій,
вказаних у підпункті (i) параграфа 2 частини 2, або для
транзакцій, вказаних у підпунктах (ii), (iii) та (iv) параграфа 2
частини 2, або для транзакцій, вказаних у підпунктах (i) та (iv)
параграфа 2 частини 2. У кожному з цих випадків, транзакції,
вказані у підпункті (v) пункту 2 частини 2, можуть також
включатися. Незважаючи на другий параграф підпункту 1 частини 2,
кредитні установи можуть ухвалити рішення не застосовувати цей
метод до ризикових уражуваностей, які є незначними за обсягом та
ризиком. Для застосування IMM кредитні установи задовольняють
вимоги, встановлені у цій частині.
2. За ухвали з боку компетентних органів, імплементація IMM
може здійснюватися послідовно по усім різним типам транзакцій, а
впродовж цього періоду кредитна установа може використовувати
методи, встановлені у частині 3 або частині 5. Незважаючи на
залишкову частку цієї частини, кредитні установи не повинні
використовувати спеціальний тип моделі.
3. Для усіх транзакцій по ОТС деривативам та для транзакцій
розрахунку по довгих позиціях, для проведення який кредитна
установа отримала ухвалу на використання IMMA, кредитна установа
використовує методи, встановлені у частині 3 та частині 5.
Комбіноване використання цих двох методів дозволяється на
постійній основі у межах групи. Комбіноване використання цих двох
методів у межах юридичної особи дозволяється лише тоді, коли один
з методів використовується для випадків, встановлених у
підпункті 19 частини 5.
4. Кредитні установи, які отримали дозвіл на використання IMM
не повертаються до використання методів, встановлених у частині 3
та частині 5 за виключенням випадків, коли продемонстровано гарні
наслідки такого використання, або за ухвали з боку компетентних
органів. Якщо кредитна установа перестає відповідати вимогам,
встановленим у цій частині, вона або надає компетентному органу
план своєчасного повернення до відповідності таким вимогам, або
демонструє, що наслідки такої невідповідності є незначними.
Вартість ризикової уражуваності
5. Вартість ризикової уражуваності вимірюється на рівні
комплексу взаємозаліку. Модель визначає передбачуваний розподіл
змін ринкової вартості комплексу взаємозаліку, який застосовується
до змін ринкових перемінних, таких як відсоткові ставки, валютні
ставки. Модель у подальшому обчислює вартість ризикової
уражуваності для комплексу взаєморозрахунків на кожну майбутню
дату з огляду на зміни ринкових перемінних. Для контрагентів, які
внесли маржу, модель також може фіксувати майбутні рухи застави.
6. Кредитні установи можуть включати придатну фінансову
заставу, як зазначено у підпункті 11 частини 1 додатка VIII до
цієї Директиви та у підпункті 9 додатка II до Директиви
2006/49/ЄС, у їх передбачуваних розподілах для змін ринкової
вартості комплексу взаєморозрахунків, якщо кількісні, якісні та
інформаційні вимоги для IMM дотримані щодо застави.
7. Вартість ризикової уражуваності обчислюються як суму
Ефективної ЕРЕ, помноженої на я, наступним чином:
Вартість ризикової уражуваності = альфа х Ефективну ЕРЕ,
де:
альфа дорівнює 1.4, проте компетентні органи можуть вимагати
більш високого показника, а Ефективна ЕРЕ обчислюється шляхом
оцінювання очікуваної ризикової уражуваності (EE ) як середньої
t ризикової уражуваності на майбутню дату t, де середня величина
здобувається з поміж усіх можливих майбутніх вартостей відповідних
факторів ринкового ризику. Модель оцінює EE як серію майбутніх дат
t1, t2, t3 тощо.
Ефективна EE рекурсивно обчислюється наступним чином:
Ефективна EE = max (Ефективна EE ; EE ),
tk tk-1 tk
де:
поточна дата позначена як t0, а Ефективна Ee дорівнює
t0 поточній ризиковій уражуваності.
У цьому зв'язку. Ефективна ЕРЕ є середньою Ефективною EE
впродовж першого року майбутньої ризикової уражуваності. Якщо усі
контракти по терміну погашення комплексу взаєморозрахунків в межах
менш ніж одного року, ЕРЕ є середньою Ефективною EE до усіх
контрактів по терміну погашення комплексу взаєморозрахунків.
Ефективна ЕРЕ обчислюється як середньозважена Ефективна EE:
min (1 year, maturity)
Effective EPE = S Effective EE * дельта tk k=1 tk

де:
S = знак суми;
показники дельта tk = tk - tk-1 передбачені для випадку, коли
майбутня ризикова уражуваність обчислюється на дати, які не
дорівнюють тим, які розміщені у часі.
10. EE або пікові виміри ризикової уражуваності обчислюються
на основі розподілу ризикових уражуваностей, який вважається
можливою ненормальністю розподілу ризикових уражуваностей.
11. Кредитні установи можуть використовувати вимірювання, яке
є більш консервативним ніж а помножена на Ефективну ЕРЕ, як
обчислюється відповідно до рівняння, зазначеного вище, для кожного
контрагента.
12. Незважаючи на підпункт 7, компетентні органи можуть
дозволити кредитним установам використовувати їх власні оцінки
"альфа", за умови дотримання нижнього порогу на рівні 1.2, у разі,
якщо "альфа" дорівнює коефіцієнту внутрішнього капіталу від
повного моделювання ризикової уражуваності ССК серед усіх
контрагентів (чисельник) до внутрішнього капіталу, який
ґрунтується на ЕРЕ (знаменник). У знаменнику, ЕРЕ використовується
так, якби вона була фіксованим непогашеним рахунком. Кредитні
установи демонструють, що їх внутрішні оцінки "альфа" фіксують у
чисельнику матеріальні джерела вірогідної залежності розподілу
ринкових вартостей транзакцій або портфелів транзакцій серед усіх
контрагентів. Внутрішні оцінки "альфа" враховують нерівномірність
портфелів.
13. Кредитна установа забезпечує, щоб чисельник та знаменник
"альфа" обчислювалися послідовно відносно методології моделювання,
визначень параметрів та складу портфеля. Застосований підхід
ґрунтується на внутрішньому капітальному підході, будучи належним
чином задокументованим та який підлягає незалежному оцінюванню.
Крім того, кредитні установи переглядають їх оцінки принаймні
кожного кварталу або більш часто у разі змін складу портфеля з
часом. Кредитні установи також оцінюють модель ризику.
14. За необхідності, зміни курсу та корегування факторів
ринкового ризику, які використовуються у процесі загального
моделювання ринкового та кредитного ризику, обумовлюються фактором
кредитного ризику для відображення потенційних підвищень рівня
волатильності або корегування під час економічного спаду.
15. Якщо комплекс взаєморозрахунків є об'єктом маржинальної
угоди, кредитні установи використовують один з наступних заходів
ЕРЕ:
(a) ефективна ЕРЕ без урахування маржинальної угоди;
(b) гранична величина, у разі знаку плюс, згідно маржинальній
угоді плюс доповнення, яке відображає потенційне збільшення
ризикової уражуваності за маржинальний період ризику. Додаток
обчислюється як очікуване збільшення ризикової уражуваності
комплексу взаєморозрахунків, починаючи з поточної ризикової
уражуваності на рівні нуля за маржинальний період ризику. Максимум
п'ять робочих днів для комплексів взаєморозрахунків, які
складаються з транзакцій типу РЕПО згідно щоденного поповнення
маржинального рахунку та щоденного корегування по ринку, та десять
робочих днів для усіх інших комплексів взаєморозрахунків
передбачених по маржинальному періоду ризику, який
використовується для цієї потреби; та
(c) якщо модель фіксує наслідки поповнення маржинального
рахунку під час оцінювання EE, вимірювання EE моделі може
використовуватися безпосередньо у рівнянні, вказаному у
підпункті 8, за згоди компетентних органів.
Мінімальні вимоги до моделей ЕРЕ
16. Модель ЕРЕ кредитних установ задовольняє операційні
вимоги, встановлені у підпунктах з 17 по 41.
CCR контроль
17. Кредитна установа має у складі відділ контролю, який
відповідає за розробку та імплементації її CCR системи управління,
включаючи початкове та поточне оцінювання моделі. Цей відділ
контролює цілісність вхідних даних, усукупнює та аналізує звіти
щодо вихідних даних моделі вимірювання ризику кредитної установи,
включаючи оцінювання зв'язку між заходами, пов'язаними з ризиковою
уражуваністю, та кредитними та торговими обмеженням. Цей відділ є
незалежними від відділів, відповідальних за початкові,
відновлювальні та торгові ризикові уражуваності, та вільні від
неналежного впливу; він є адекватно укомплектований персоналом;
він звітує безпосередньо перед вищим керівництвом кредитної
установи. Діяльність цього відділу є щільно інтегрована в щоденний
процес управління кредитними ризиками кредитної установи. Його
вихідні дані є складовою частиною процесу планування, моніторингу
та контролю профайлу кредитного та сукупного ризику.
18. Кредитна установа має методи управління CCR, процеси та
системи, які є концептуально надійними та цілісно впровадженими.
Надійна концепція управління CCR включає ідентифікацію,
вимірювання, управління, ухвалення та внутрішнє звітування CCR.
19. Методи управління ризиком кредитної установи враховують
ринкові ризики, ризики ліквідності, юридичні та операційні ризики,
які можуть бути асоційовані з CCR. Кредитна установа не здійснює
діяльність з контрагентом без оцінювання його кредитоспроможності
та належним чином враховує кредитний ризик щодо розрахунків та
попередніх розрахунків. Управління цими ризиками здійснюється
наскільки всебічно, настільки це можливо на практиці на рівні
контрагента (сукупні CCR ризикові уражуваності з іншими
уражуваностями по кредиту) та на рівні компанії.
20. Рада директорів кредитної установи та вище керівництво
активно залучаються до процесу контролю CCR та вважають це
основним аспектом діяльності, на яку спрямовуються значні ресурси.
Вище керівництво володіє інформацією про обмеження та зобов'язання
щодо моделі, яка використовується, а також їх вплив, який вона
може здійснювати на вихідні дані. Вище керівництво також розглядає
невизначені показники ринкового середовища та операційні питання,
а також має інформацію про те, яким чином ці показники відображено
у моделі.
21. Щоденні підготовані звіти щодо ризикових уражуваностей
кредитної установи з боку CCR досліджуються на рівні керівництва з
достатніми повноваженнями та правом здійснювати зменшення
кількості позицій, взятих окремими кредитними менеджерами або
трейдерами, та зменшення сукупної ризикової уражуваності CCR
кредитної установи.
22. Система управління CCR кредитної установи
використовується у поєднанні з внутрішніми кредитними та
трейдинговими лімітами. Кредитні та трейдингові ліміти
пов'язуються з моделлю вимірювання ризику кредитної установи таким
чином, що вона була послідовною у часті та зрозумілою для
кредитних менеджерів, трейдерів та вищого керівництва.
23. Вимірювання CCR кредитною установою включає вимірювання
щоденного та добового використання кредитних ліній. Кредитна
установа вимірює поточну валову та чисту ризикову уражуваність
застави. На рівні портфеля та контрагента, кредитна установа
обчислює та відслідковує пікову ризикову уражуваність або PFE на
довірчому інтервалі, обраному кредитною установою. Кредитна
установа враховує довгі або концентровані позиції, включаючи групи
сполучених контрагентів, по індустрії, по ринку тощо.
24. Кредитна установа має стандартну та обґрунтовану програму
стрес-тестування на місцях у якості додатка до аналізу CCR на
основі щоденних вихідних даних моделі вимірювання ризиків
кредитної установи. Результати цього стрес-тестування періодично
переглядаються вищим керівництвом та відображаються у методикам
щодо CCR та лімітах, встановлених керівництвом та радою
директорів. У разі, якщо стрес-тести демонструють певну
уразливість щодо комплексу обставин, вживаються належні загоди для
управління цими ризиками.
25. Кредитна установа має внутрішню стандартну програму для
забезпечення відповідності з пакетом внутрішніх методик, методів
контролю та процедур щодо функціонування системи управління CCR.
Система управління CCR кредитної установи належним чином
документується та забезпечує пояснювання емпіричних методів, які
використовуються для вимірювання CCR.
26. Кредитна установа проводить незалежний огляд своєї
системи управління CCR на регулярній основі за допомогою свого
власного внутрішнього аудиторського процесу. Цей огляд включає
діяльність бізнес-відділів, зазначених у підпункті 17 та
незалежного відділу з контролю CCR. Огляд сукупного процесу
управління CCR відбувається з регулярними інтервалами та
стосується як мінімум наступних показників:
(a) адекватність документації системи управління CCR та
процесу;
(b) організація відділу з контролю CCR;
(c) інтеграція заходів CCR до щоденного управління ризиками;
(d) процес ухвалення моделей формування вартості ризику та
систем оцінювання, які використовуються персоналом відділу
операцій з клієнтами та відділу обробки документації;
(e) оцінювання будь-якої значної зміни у процесі вимірювання
CCR;
(f) діапазон CCR, зафіксованих моделлю вимірювання ризику;
(g) цілісність системи управління інформацією;
(h) точність та повнота інформації щодо CCR;
(i) перевірка сумісності, вчасності та надійності джерел
даних, які використовуються моделями, включаючи незалежність таких
джерел даних;
(j) точність та відповідність волатильності та кореляційних
показників;
(k) точність оцінювання та обчислення трансформації ризику;
та (l) перевірка точності моделі за допомогою зворотного
тестування.
Тестування у робочих умовах
27. Розподіл ризикових уражуваностей, які генеруються моделлю
для обчислення ефективної ЕРЕ щільно інтегруються до щоденного
процесу управління CCR кредитної установи. Вихідні дані моделі
відповідним чином відіграють важливу роль у процесі узгодження
кредиту, управлінні CCR, внутрішньому розподілі капіталу та
корпоративному управлінні кредитної установи.
28. Кредитна установа має досвід використання моделей, які
генерують розподіл ризикових уражуваностей з боку CCR. Таким
чином, кредитна установа демонструє, що вона використовує модель
для обчислення розподілів ризикових уражуваностей, на основі якої
здійснюється обчислення ЕРЕ, яке відповідає мінімальним вимогам,
встановленим у цій частині, принаймні на один рік до ухвалення
компетентними органами.
29. Модель, яка використовується для генерування розподілу
ризикових уражуваностей з боку CCR, є частиною концепції
управління CCR, яка включає ідентифікацію, вимірювання,
управління, ухвалення та внутрішню звітність щодо CCR. Ця
концепція включає вимірювання використання кредитних ліній
(усукупнюючи CCR ризикові уражуваності з іншою кредитною ризиковою
уражуваністю) та внутрішній розподіл капіталу.
30. Кредитна установа має системні засоби для оцінювання
щоденної ЕЕ у разі необхідності, якщо вона демонструє перед
компетентними органами, що її ризикові уражуваності з боку CCR
передбачають менш регулярну калькуляцію. Кредитна установа
обчислює ЕЕ по усьому часовому профайлу передбачуваних горизонтів,
який адекватно відображує часову структуру майбутніх грошових
потоків та терміну погашення контрактів таким чином, що він
відповідає суттєвості та складу ризикових уражуваностей.
31. Ризикова уражуваність вимірюється, піддається моніторингу
та контролюється у межах терміну дії усіх контрактів у комплексі
взаєморозрахунків (а не виключно по однорічному горизонту).
Кредитна установа має внутрішні процедури визначення та контролю
ризиків контрагентів у разі, якщо ризикова уражуваність зростає
вище однорічного горизонту. Передбачуване зростання ризикової
уражуваності є вхідною інформацією у внутрішню капітальну модель
кредитної установи.
Стрес-тестування
32. Кредитна установа має у своєму розпорядженні надійні
процеси стрес-тестування для використання у процесі оцінювання
достатності капіталу для потреб CCR. Ці стрес-заходи можуть
порівнюватися із заходом ЕРЕ та вважаються кредитною установою
частиною процесу, встановленого у статті 123. Стрес-тестування
передбачає визначення можливих подій або майбутніх змін
економічних умов, які могли б негативно впливати на кредитні
ризикові уражуваності кредитної установи та оцінювання здатності
кредитної установи протидіяти таким змінам.
33. Кредитна установа вимірює за допомогою стрес-тестувань
свої ризикові уражуваності CCR, включаючи загальне
стрес-вимірювання ринкових та ризикових факторів. Стрес-тести CCR
розглядають концентраційний ризик (на одного контрагента або групу
контрагентів), кореляційний ризик ринку та кредитний ризик, а
також ризик, який, ліквідуючи позиції контрагента, міг би рухати
ринок. Стрес-тести також розглядають вплив на власні позиції
кредитної установи з боку таких ринкові рухів, та інтегрують такий
вплив до її процесу оцінювання CCR.
Ризик відхилення
34. Кредитні установи належним чином розглядають ризикові
уражуваності, які обумовлюють значний рівень загального ризику
відхилення.
35. Кредитні установи мають у своєму розпорядженні процедури
для визначення, моніторингу та контролю випадків спеціального
ризику відхилення, починаючи з початкового етапу транзакції та
здійснюючи згадані заходи впродовж усього терміну дії транзакції.
Цілісність процесу моделювання
36. Модель відображає умови, специфікацій транзакції вчасно,
у повному обсязі та консервативно. Такі умови включають принаймні
контрактні умовні суми, термін погашення, базові активи,
маржинальні заходи, заходи з взаєморозрахунків. Умови та
специфікації зберігаються у базі даних, яка підлягає жорсткій та
періодичній перевірці. Процес визнання заходів із
взаєморозрахунків вимагає затвердження юридичним персоналом для
перевірки юридичної сили взаєморозрахунків та для введення даних
до бази даних незалежним відділом. Передача інформації щодо умов
та специфікацій транзакції до моделі також є об'єктом внутрішнього
аудиту, а формальні процеси погодження відбуваються на місці між
моделлю та системами первинної інформації для перевірки на
поточній основі, що умови та специфікації транзакції
відображаються у ЕРЕ коректно та принаймні консервативно.
37. Модель використовує поточну ринкову інформацію для
обчислення поточних ризикових уражуваностей. За використання
історичних даних для оцінювання волатильності та корегувань,
використовується історична інформація принаймні за три роки, яка
оновлюється щоквартально або ще більш регулярно, якщо це
зумовлюється ринковими умовами. Інформація охоплює увесь діапазон
економічних умов, таких як бізнес-цикл. Відділ, який є незалежним
від бізнес-відділу, оцінює ціну, яка надається бізнес-відділом.
Інформація отримується незалежно з ліній діяльності та
спрямовується до моделі вчасно та в повній мірі, а також
зберігається у базі даних, яка підлягає формальному та
періодичному аудиту. Кредитна установа також має високорозвинений
процес інтегративності даних для очищення інформації від
помилкових та/або неправильних результатів спостережень. У межах,
на які може покладатись модель щодо ринкових даних посередника,
включаючи випадки, для нових продуктів, коли недоступна історична
інформація за три роки, внутрішні методики визначають придатних
посередників, я кредитні установи демонструють на практиці, що
посередник надає консервативну уяву про базовий ризик за
несприятливих ринкових умов. Якщо модель включає наслідок застави
на зміни ринкової вартості комплексу взаєморозрахунків, кредитна
установа має адекватні історичні дані для моделювання
волатильності застави.
38. Модель є об'єктом процесу затвердження. Процес чітко
прописується у методиках та процедурах кредитних установ. Процес
затвердження визначає тип тестування, яке є необхідним для
забезпечення інтегративності моделі, та визначає умови, згідно
яких порушуються передумови та які можуть призвести до заниження
ЕРЕ. Процес затвердження включає огляд довершеності моделі.
39. Кредитна установа відслідковує відповідні ризики та має у
розпорядженні процеси корегування оцінювання ЕРЕ, якщо такі ризики
стануть значними. Це включає наступне:
(a) кредитна установа визначає та управляє своїми ризиковими
уражуваностями з боку спеціального ризику відхилення;
(b) для ризикових уражуваностей з ризиковим профайлом, який
зростає, після одного року, кредитна установа порівнює на
регулярній основі оцінку ЕРЕ за один рік з ЕРЕ за термін дії
ризикової уражуваності; та
(c) для ризикових уражуваностей з терміном, який залишився до
погашення, до одного року, кредитна установа порівнює на
регулярній основі вартість заміщення (поточна ризикова
уражуваність) та реалізований профайл ризикової уражуваності,
та/або зберігає дані, які б дозволили таке порівняння.
40. Кредитна установа має у розпорядженні внутрішні процедури
для перевірки того, що, до включення транзакції до комплексу
взаєморозрахунків, транзакція покривається юридичне дійсним
контрактом взаємозаліку, який відповідає вимогам, встановленим у
частині 7.
41. Кредитна установа, яка використовує заставу для зменшення
її CCR, має у своєму розпорядженні внутрішні продери для перевірки
того, що, до визначання наслідку застави у своїх обчисленнях,
застава відповідає стандартам юридичної відповідності,
встановленим у додатку VIII.
Вимоги затвердження для моделей ЕРЕ
42. Модель ЕРЕ кредитної установи відповідає наступним
вимогам затвердження:
(a) вимоги якісного затвердження, встановлені у додатку V до
Директиви 2006/49/ЄС;
(b) відсоткові ставки, валютні ставки, курси акцій, товарів
та інші фактори ринкового ризику, щодо яких здійснюється
прогнозування по усім часовим горизонтам для вимірювання ризикової
уражуваності CCR;
(c) моделі ціноутворення, які використовуються для обчислення
ризикової уражуваності CCR для встановленого сценарію майбутніх
впливів на фактори ринкового ризику, тестуються як частина процесу
затвердження моделі. Моделі ціноутворення для опціонів
передбачають нелінійність вартості опціону по відношенню до
факторів ринкового ризику;
(d) модель ЕРЕ фіксує спеціальну інформацію по транзакціях
для усукупнення ризикових уражуваностей на рівні комплексу
взаєморозрахунків. Кредитна установа перевіряє, що транзакції
призначені до відповідного комплексу взаєморозрахунків у межах
моделі;
(e) модель ЕРЕ також включає спеціальну інформацію по
транзакціях для фіксування наслідків маржирування. Вона враховує
поточну суму маржі та маржу, яка б пройшла між контрагентами у
майбутньому. Така модель бере до уваги сутність маржинальних угод
(односторонніх та двосторонніх), частоту вимог щодо додаткового
забезпечення, маржинальний період ризику, мінімальний ліміт
ризикової уражуваності без маржі, яку кредитна установа бажає
прийняти, та мінімальна суму трансферу. Така модель також моделює
зміну корегування по ринку вартості внесеної застави та застосовує
правила, встановлені у додатку VIII; та
(f) статичне - тестування на основі історичних даних щодо
характерних портфелів контрагента є частиною процесу затвердження
моделі. Кредитна установа регулярно проводить такі тестування на
основі історичних даних щодо певної кількості характерних
портфелів контрагента (існуючих або гіпотетичних). Ці характерні
портфелі обираються на основі їх чутливості до факторів
матеріального ризику та корегувань, які впливають на кредитну
установу.
Якщо тестування на основі історичних даних вказує, що модель
є недостатньо точною, компетентні органи анулюють ухвалу моделі та
застосовують відповідні заходи для забезпечення належного
вдосконалення моделі. Вони також можуть вимагати, щоб кредитні
установи мали у розпорядженні додаткові власні кошти на підставі
статті 136.
ЧАСТИНА 7
Контрактний взаємозалік (контракти для інновацій та інші
контракти по взаємозаліку)
(a) Типи взаємозаліку, які можуть бути визнані компетентними
органами
Для потреб цієї частини, "контрагент" означає будь-яку
установу (включаючи фізичних осіб), яка має повноваження укладати
контрактні угоди по взаємозаліку, а "контрактна угода по
перехресному взаємозаліку" означає письмову двосторонню угоду між
кредитною установою та контрагентом, яка створює єдине юридичне
зобов'язання, що охоплює усі включені двосторонні генеральні угоди
та транзакції, які належать до різних категорій продуктів.
Контрактні угоди по перехресному взаємозаліку не охоплюють
взаємозалік, інший ніж на двосторонній основі.
Для потреб перехресного взаємозаліку, наступне вважається
різними категоріями продуктів:
(i) транзакції РЕПО, транзакції зворотного РЕПО, транзацій
позики цінних паперів та товарів;
(ii) транзакції маржинального кредитування, та
(iii) контракти, перелічені у додатку IV.
Компетентні органи можуть визнавати як такі, що зменшують
ризик, наступні типи контрактного взаємозаліку:
(i) двосторонні контракти новацій між кредитною установа та
її контрагентом, за якими взаємні вимоги та зобов'язання
автоматично об'єднуються таким чином, що така інновація фіксує
один єдиний чистий рахунок кожен раз як застосовується ця
інновація і таким чином створює юридичне зобов'язання, єдиний
новий контракт, який анулює колишні контракти;
(ii) інші двосторонні угоди між кредитною установа та її
контрагентом; та
(iii) контракті угоди по перехресному взаємозаліку для
кредитних установ, які отримали ухвалу від їх компетентних органів
на використання методу, встановленого у частині 6, для транзацій,
які відносяться до сфери застосування цього методу. Взаємозалік по
транзакціях між членами групи не визнається для потреб обчислення
вимог до капіталу.
(b) Умови для визнання
Компетентні органи можуть визнавати контрактний взаємозалік
як такий, що зменшує ризик, за наступних умов:
(i) кредитна установа повинна мати у розпорядженні контрактну
угоду взаємозаліку з її контрагентом, яка створює єдине юридичне
зобов'язання, охоплюючи усі включені транзакції, за умови, щоб, у
випадку невиконання контрагентом зобов'язань з причин дефолту,
банкрутства, ліквідації або іншої подібної обставини, кредитна
установа мала вимогу для отримання або зобов'язання для сплати
лише чисту суму позитивних або негативних вартостей, скорегованих
по ринку, включених індивідуальних транзацій;
(ii) кредитна установа повинна надати компетентним органам
письмові та обґрунтовані юридичні висновки відносно того, що у
разі юридичної проблеми, відповідні суди та адміністративні органи
влади могли б, у випадках, описаних у підпункті (i), взяти до
відома, що вимоги та зобов'язання обмежувалися б чистою сумою,
описаною у підпункті (i), згідно:
- закону, у юрисдикції якого знаходиться контрагент, та, якщо
залучена іноземна філія компанії, також згідно закону, у
юрисдикції якого знаходиться філія; - закону, який регулює окремі включені трансакції; та - закону, який регулює будь-який контракт або угоду,
необхідну для здійснення контрактного взаємозаліку,
(iii) кредитна установа повинна мати у розпорядженні
внутрішні процедури для забезпечення того, що законна сила її
контрактного взаємозаліку піддається дії огляду у світлі можливих
змін у відповідних законах;
(iv) кредитна установа підтримує всю необхідну документацію у
її файлах;
(v) наслідки взаємозаліку закладається у процес вимірювання
кредитної установи кожної сукупною уражуваності кредитного ризику
контрагента, а кредитна установа управляє своїм CCR на такій
основі; та
(vi) кредитний ризик на кожного контрагента усукупнюється для
отримання єдиної юридичної ризикової уражуваності по усіх
транзакціях. Це усукупнення закладається для потреб кредитного
ліміту та внутрішнього капіталу.
Компетентні органи повинні задовольнятися, якщо необхідно
після консультування інших залучених компетентних органів, тим, що
контрактний взаємозалік має юридичну силу згідно закону кожної
відповідної юрисдикції. Якщо будь-який з компетентних органів не
задоволений виконанням вимог у цьому відношенні, угода
контрактного взаємозаліку не буде визнана як така, що зменшує
ризик, для будь-якого контрагенту.
Крім того, для контрактних угод перехресного взаємозаліку,
дотримуються наступні критерії: (a) чиста сума, зазначена у підпункті (b)(i) цієї частині, є
чистою сумою позитивних та негативних ліквідаційних вартостей
будь-якої включеної індивідуальної двосторонньої базової угоди та
позитивної або негативної вартості, скорегованої по ринку, окремих
транзакцій ("перехресна чиста сума");
(b) письмові та обґрунтовані юридичні висновки, зазначені у
підпункті (b)(ii) цієї частини, стосуються юридичної сили та
забезпеченості правовою санкцією усієї контрактної угоди
перехресного взаємозаліку згідно її умов та впливу угоди
взаємозаліку на матеріальні положення будь-якої включеної окремої
двосторонньої базової угоди. Юридичний висновок визнається у
цілому правовою спільнотою на території держави-члена, на якій
кредитній установі надано ліцензію, або меморандум закону, який
стосується усіх відповідних питань в обґрунтований спосіб;
(c) кредитна установа має у своєму розпорядженні внутрішні
процедури згідно підпункту (b)(iii) цієї частини для перевірки
того, що будь-яка транзакція, яка повинна включатися до комплексу
взаємозаліку, охоплюється юридичним висновком; та
(d) враховуючи контрактну угоду перехресного взаємозаліку,
кредитна установа продовжує дотримуватися вимог щодо визнання
двостороннього взаємозаліку та вимог статей з 90 по 93 щодо
визнання зменшення кредитного ризику, за доцільності, по
відношенню до кожної включеної індивідуальної двосторонньої
базової угоди та транзакції.
(c) Результати визнання
Взаємозалік для потреб частин 5 та 6 визнається, як
встановлено ними.
(i) Контракти новації
Можуть зважуватись єдині чисті суми, зафіксовані контрактами
новації, окрім залучених валових сум. Таким чином, у застосуванні
частини 3, у:
- дії (a): поточна вартість заміщення, та у
- дії (b): умовні капітальні суми або базові вартості
можуть отримуватися, враховуючи контракт новації. У
застосуванні частині 4, у дії (a) умовна капітальна сума може
обчислюватися за врахування контракту новації; коефіцієнти таблиці
3 повинні застосовуватися.
(ii) Інші угоди взаємозаліку
У застосуванні частини 3:
- у дії (a) поточна вартість заміщення для контрактів,
включених до угоди взаємозаліку, може отримуватися шляхом
урахування поточної гіпотетичної чистої вартості заміщення, яка
утворюється в результаті угоди; у випадку, коли взаємозалік
призводить до чистого зобов'язання для кредитної установи, яка
обчислює чисту вартість заміщення, поточна вартість заміщення
обчислюється за показником "0", та
- у дії (b) показник потенційної майбутньої кредитної
ризикової уражуваності для усіх контрактів, включених до угоди
взаємозаліку, може бути зменшений відповідно до наступної формули:
PCE = 0,4 * PCE + 0,6 * NGR * PCE ,
red gross gross
де:
PCE = зменшений показник для потенційної майбутньої
red кредитної ризикової уражуваності для усіх контрактів з певним
контрагентом, включених до юридичне чинної двосторонньої угоди
взаємозаліку;
PCE = сума показників для потенційної майбутньої
gross кредитної ризикової уражуваності для усіх контрактів з певним
контрагентом, включених до юридичне чинної двосторонньої угоди
взаємозаліку, та обчислюється шляхом перемноження їх умовних
капітальних сум на коефіцієнти, встановлені у таблиці 1;
NGR = "коефіцієнт співвідношення чистих вартостей до
валових": на розсуд компетентних органів: (i) окреме обчислення: коефіцієнт чистої вартості заміщення
для усіх контрактів, включених до юридичне чинної двосторонньої
угоди взаємозаліку з відповідним контрагентом (чисельник) та
валова вартість заміщення для усіх контрактів, включених до
юридичне чинної двосторонньої угоди взаємозаліку з таким
контрагентом (знаменник), або
(ii)сукупне обчислення: коефіцієнт суми чистої вартості
заміщення, обчисленої на двосторонній основі, для усіх
контрагентів, враховуючи контракти, включені до юридичне чинної
двосторонньої угоди взаємозаліку (чисельник), та валової вартості
заміщення для усіх контрактів, включених до юридичне чинної
двосторонньої угоди взаємозаліку (знаменник).
Якщо держави-члени дозволяють кредитним установам здійснювати
вибір методів, обраний метод повинен використовуватися послідовно.
Для обчислення потенційної майбутньої кредитної ризикової
уражуваності відповідно до вищезгаданої формули, ідеально
збалансовані контракти, включені до угоди взаємозаліку, можуть
враховуватися як єдиний контракт з умовним капітальним
еквівалентом чистої суми грошових надходжень. Ідеально
збалансовані контракти є форвардними валютними контрактами або
подібними контрактами, по яким умовна основна сума є еквівалентною
грошовим потокам, якщо грошові потоки підлягають сплаті по тій
самій даті валютування або повністю чи часткового у тій самій
валюті.
У застосування частини 4, у дії (a)
- ідеально збалансовані контракти, включені до угоди
взаємозаліку, можуть враховуватися як єдиний контракт з умовним
капітальним еквівалентом чистої суми грошових надходжень, умовні
основні суми помножуються на коефіцієнти, подані у таблиці 3, та
- для усіх інших контрактів, включених до угоди взаємозаліку,
застосовані коефіцієнти можуть зменшуватися, як вказано у
таблиці 6:
Таблиця 6
------------------------------------------------------------------ | Первинний термін погашення(1) | Відсоткові | Валютні | | | контракти | контракти | |-----------------------------------+--------------+-------------| |Один рік або менше | 0,35% | 1,50% | |-----------------------------------+--------------+-------------| |Більше одного року, проте не більше| 0,75% | 3,75% | |ніж два роки | | | |-----------------------------------+--------------+-------------| |Додатковий коефіцієнт для кожного | 0,75% | 2,25% | |додаткового року | | | ------------------------------------------------------------------
---------------- (1) У випадку з відсотковими контрактами, кредитні установи
можуть за згоди їх компетентних органів, обрати або первинний
термін погашення, або термін, що залишився до погашення.

ДОДАТОК IV

ТИПИ ДЕРИВАТИВІВ

1. Відсоткові контракти:
(a) відсоткові свопи у єдиній валюті;
(b) базисні свопи;
(c) угода про майбутню відсоткову ставку;
(d) відсоткові ф'ючерси;
(e) придбані відсоткові опціони; та
(f) інші контракти подібної сутності.
2. Валютні контракти та контракти по золоту:
(a) багатовалютні відсоткові свопи;
(b) форвардні валютні контракти;
(c) валютні ф'ючерси;
(d) придбані валютні опціони;
(e) інші контракти подібної сутності; та
(f) контракти по золоту, подібні по сутності контрактам,
вказаним у підпунктах з (a) по (e).
3. Контракти подібної сутності до тих, які вказані у
підпунктах з 1 (a) по 1 (e) та з 2(a) по 2(d) щодо інших базових
статей та показників. Це включає як мінімум усі інструменти,
визначені у підпунктах з 4 по 7, 9 та 10 секції C додатка I до
Директиви 2004/39/ЄС ( 994_586 ), іншим чином не включені до
підпунктів 1 або 2.

ДОДАТОК V

ТЕХНІЧНІ КРИТЕРІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ
ТА РЕЖИМУ ДІЙ ЩОДО РИЗИКІВ

1. РЕГУЛЮВАННЯ
1. Заходи визначаються органом управління, описаним у
статті 11, щодо розділення обов'язків у сфері організації та
запобігання конфліктів інтересів.
2. РЕЖИМ ДІЙ ЩОДО РИЗИКІВ
2. Орган управління, описаний у статті 11, ухвалює та
періодично переглядає стратегії та методи розгляду, управління,
моніторингу та зменшення ризиків, які впливають або могли б
впливати на кредитну установу, включаючи ті, які походять з
макроекономічного середовища, у якому діє кредитна установа по
відношенню до статусу бізнес-циклу.
3. КРЕДИТНИЙ РИЗИК ТА РИЗИК КОНТРАГЕНТА
3. Надання кредиту ґрунтується на надійних та чітко
визначених критеріях. Чітко встановлюється процес ухвали, внесення
змін, відновлення та рефінансування кредитів.
4. Поточне адміністрування та моніторинг різних кредитних
портфелів під ризиком та ризикових уражуваностей, у тому числі для
потреб визначення та управління проблемними кредитами та для
створення адекватних корегувань вартості та положень, здійснюється
за допомогою ефективних систем.
5. Диверсифікація кредитних портфелів є відповідною з огляду
на цільові ринки та загальну кредитну стратегію кредитної
установи.
4. ОСТАТОЧНИЙ РИЗИК
6. Ризик, який визнані методики зменшення кредитного ризику,
які використовуються кредитною установою, визнали як менш
ефективний, ніж очікувалося, піддається дії та контролюється
шляхом письмових методів та процедур.
5. КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ РИЗИК
7. Концентраційний ризик, який виникає в результаті ризикових
уражуваностей з боку контрагентів, груп сполучених контрагентів та
контрагентів того ж економічного сектору, географічного регіону,
або в результаті тієї ж активності або товару, застосування
методик зменшення кредитного ризику, включаючи, зокрема, ризики,
пов'язані з непрямими кредитними ризикованими уражуваностями по
довгих позиціях (наприклад з боку емітента єдиної застави),
піддається дії та контролюється шляхом письмових методів та
процедур.
6. РИЗИК СЕК'ЮРИТИЗАЦІЇ
8. Ризики, які утворюються в результаті транзакцій
сек'юритизації, по відношенню до яких кредитні установи є
ініціаторами або спонсорами, оцінюються та піддаються дії за
допомогою відповідних методик та процедур, для забезпечення,
зокрема, щоб економічний сенс транзакції повністю відображався у
оцінюванні ризику та управлінських рішеннях.
9. Плани ліквідності для дослідження наслідків запланованої
та більш ранньої амортизації є наявними в кредитних установах, які
є ініціаторами транзакцій відновлюваної сек'юритизації, які
залучають ранні амортизаційні положення.
7. РИНКОВИЙ РИЗИК
10. Впроваджуються методики та процеси для вимірювання та
управління усіма матеріальними джерелами та наслідками ринкових
ризиків.
8. ВІДСОТКОВИЙ РИЗИК, ЯКИЙ ВИНИКАЄ
В РЕЗУЛЬТАТІ ДІЯЛЬНОСТІ, ЯКА НЕ ВКЛЮЧЕНА
ДО ТОРГОВОЇ КНИГИ
11. Впроваджуються системи для оцінювання та управління
ризиком, який виникає в результаті потенційних змін відсоткових
ставок, оскільки вони впливають на діяльність, яка не включена до
торгової книги.
9. ОПЕРАЦІЙНИЙ РИЗИК
12. Впроваджуються методики та процеси для оцінювання та
управління ризиковою уражуваністю з боку кредитного ризику,
включаючи заходи з високим рівнем вимог та низькою регулярністю.
13. Надзвичайні плани та плани бізнес-цілісності знаходяться
у розпорядженні для забезпечення здатності кредитної установи
діяти на поточній основі та обмежувати збитки у випадку серйозного
бізнесового краху.
10. РИЗИК ЛІКВІДНОСТІ
14. У розпорядженні є методики та процеси для вимірювання та
управління їх чистої фондованої позиції та вимоги на поточній та
майбутній основі. Альтернативні сценарії розглядаються, а
припущення, які підкріплюють рішення щодо чистої фондованої
позиції, регулярно переглядаються.
15. Надзвичайні плани для подолання кризи ліквідності
знаходяться у розпорядженні.

ДОДАТОК VI

СТАНДАРТИЗОВАНИЙ ПІДХІД

ЧАСТИНА 1
ПОКАЗНИКИ РИЗИКУ
1. РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ З БОКУ ЦЕНТРАЛЬНИХ УРЯДІВ ТА
ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ
1.1. Режим дій
1. Без шкоди підпунктам з 2 по 7, ризиковим уражуваностям з
боку центральних урядів та центральних банків призначається
показник ризику на рівні 100%.
2. Згідно підпункту 3, ризиковим уражуваностям з боку
центральних урядів та центральних банків, для яких кредитне
оцінювання від призначеної ECAI є доступним, призначається
показник ризику згідно таблиці 1 у відповідності до призначення
компетентними органами кредитних оцінювань обраних ECAI до шести
ступенів по шкалі оцінювання кредитної якості.
------------------------------------------------------------------ | Ступінь | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |кредитної якості| | | | | | | |----------------+--------+--------+--------+--------+------+----| |Показник ризику | 0% | 20% | 50% | 100% | 100% |150%| ------------------------------------------------------------------
3. Ризиковим уражуваностям з боку Європейського центрального
банку призначається показник ризику на рівні 0%.
1.2. Ризикові уражуваності у національній валюті позичальника
4. Ризиковим уражуваностям з боку центральних урядів та
центральних банків держав-членів, деномінованим та забезпеченим у
внутрішній валюті такого центрального уряду або центрального
банку, призначається показник ризику на рівні 0%.
5. Якщо компетентні органи третьої країни, яка застосовує
наглядові та регуляторні заходи на рівні заходів, принаймні
еквівалентних заходів, які застосовуються на території
Співтовариства, призначають ризиковий показник, який є меншим ніж
вказаний у підпунктах 1 та 3, для ризикових уражуваностей з боку
центрального уряду та центрального банку, деномінованих та
забезпечених у внутрішній валюті, держави-члени можуть дозволити
їх кредитним установам призначати показник ризику таким ризиковим
уражуваностям у той самий спосіб.
1.3. Використання кредитних оцінювань Експортних кредитних
агентств
6. Кредитні оцінювання Експортного кредитного агентства
визнаються кредитними органами, якщо дотримано будь-яку з
наступних умов;
(a) це є консенсусним показником ризику Експортних кредитних
агентств, які беруть участь у OECD "Угоді про настанови для
офіційно підтриманих експортних кредитів"; або
(b) Експертне кредитне агентство публікує свої кредитні
оцінювання, а також приєднується до OECD ухваленої методології, а
кредитне оцінювання асоціюється з однією з восьми мінімальних
премій експортного страхування (MEIP), які встановлює OECD
ухвалена методологія.
7. Ризиковим уражуваностям, для яких встановлюється кредитне
оцінювання Експортного кредитного агентства для потреб зважування
ризику, призначається показник у відповідності до таблиці 2:
Таблиця 2
------------------------------------------------------------------ | MEIP | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | |--------+------+-----+------+------+------+------+------+-------| |Показник| 0% | 0% | 20% | 50% | 100% | 100% | 100% | 150% | |ризику | | | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
2. РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ З БОКУ РЕГІОНАЛЬНИХ УРЯДІВ АБО
МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
8. Без шкоди підпунктам з 9 по 11, ризикові уражуваності з
боку регіональних урядів та місцевих органів влади зважуються по
ризику, як ризикові уражуваності з боку установ. Цей режим є
незалежним від здійснення свободи прийняття рішень, як визначено у
частині 3 статті 80. Преференційний режим дій для короткострокових
ризикових уражуваностей, визначених у підпунктах 31, 32 та 37, не
застосовується.
9. Ризикові уражуваності з боку регіональних урядів та
місцевих органів влади розглядаються як ризикові уражуваності з
боку центрального уряду, в юрисдикції якого вони засновані, у
разі, якщо не існує відмінності по ризику між такими ризиковими
уражуваностями з огляду на специфічні повноваження щодо отримання
прибутків перших, та існування спеціальних інституційних заходів,
ефект яких полягає у зменшенні їх ризику дефолту.
10. Ризикові уражуваності з боку церков та релігійних
організацій, утворених у формі юридичної особи згідно публічного
права, розглядаються, наскільки вони збирають податки у
відповідності із законодавством, яке покладає на них право
здійснювати такі заходи, як ризикові уражуваності з боку
регіональних урядів та місцевих органів влади, за виключенням
того, що не застосовується підпункт 9. У цьому випадку для потреб
пункту (a) частини 1 статті 89, дозвіл на застосування підсекції 1
секції 3 глави 2 розділу V не виключається.
11. Якщо компетентні органи третьої країни, яка застосовує
наглядові та регуляторні заходи на рівні заходів, принаймні
еквівалентних заходам, які застосовуються на території
Співтовариства, розглядають ризикові уражуваності регіональних
урядів та місцевих органів влади як ризикові уражуваності з боку
їх центрального органу, держави-члени можуть дозволити їх
кредитним установам показник ризику ризикових уражуваностей з боку
регіональних урядів та місцевих органів влади у той самий спосіб.
3. РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ З БОКУ АДМІНІСТРАТИВНИХ ОРГАНІВ ТА
НЕКОМЕРЦІЙНИХ УСТАНОВ
3.1. Режим дій
12. Без шкоди підпунктам з 13 по 17, ризиковим уражуваностям
з боку адміністративних органів та некомерційних установ
призначається показник ризику на рівні 100%.
3.2. Установи державного сектору
13. Без шкоди підпунктам з 13 по 17, ризиковим уражуваностям
з боку установ державного сектору призначається показник ризику на
рівні 100%.
14. Згідно свободи прийняття рішень компетентними органами,
ризикові уражуваності з боку установ державного сектору можуть
розглядатися як ризикові уражуваності з боку установ. Виконання
цієї свободи прийняття рішень компетентними органами є незалежним
від виконання свободи прийняття рішень, як визначено у частині 3
статті 80. Преференційний режим дій для короткострокових ризикових
уражуваностей, визначених у підпунктах 31, 32 та 37, не
застосовується.
15. За виключних обставин, ризикові уражуваності з боку
установ державного сектору можуть розглядатися як ризикові
уражуваності з боку центрального уряду, в юрисдикції якого вони
засновані, у разі, якщо за висновком компетентних органів не існує
відмінності по ризику між такими ризиковими уражуваностями з
огляду на існування відповідної гарантії від центрального уряду.
16. Якщо свобода прийняття рішень щодо розгляду ризикових
уражуваностей з боку установ державного сектору як ризикових
уражуваностей з боку установ або як ризикових уражуваностей з боку
центрального уряду, в юрисдикції якого вони засновані,
здійснюється компетентними органами однієї держави-члена,
компетентні органи іншої держави-члена дозволяють їх кредитним
установам показник ризику ризикових уражуваностей з боку установ
державного сектору у той самий спосіб.
17. Якщо компетентні органи третьої країни, яка застосовує
наглядові та регуляторні заходи на рівні заходів, принаймні
еквівалентних заходам, які застосовуються на території
Співтовариства, розглядають ризикові уражуваності з боку установ
державного сектору як ризикові уражуваності з боку установ,
держави-члени можуть дозволити їх кредитним установам показник
ризику ризикових уражуваностей з боку установ державного сектору у
той самий спосіб.
4. РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ З БОКУ БАГАТОСТОРОННІХ БАНКІВ
РОЗВИТКУ
4.1. Сфера застосування
18. Для потреб статей з 78 по 83, Міжамериканська
інвестиційна корпорація, Чорноморський банк торгівлі та розвитку
та Центральний американський банк економічної інтеграції
вважаються багатосторонніми банками розвитку (MDB).
4.2. Режим дій
19. Без шкоди підпунктам 20 та 21, ризикові уражуваності з
боку багатосторонніх банків розвитку розглядаються у той же спосіб
як ризикові уражуваності з боку установ відповідно до підпунктів з
29 по 32. Преференційний режим дій для короткострокових ризикових
уражуваностей, визначених у підпунктах 31, 32 та 37, не
застосовується.
20. Ризиковим уражуваностям з боку наступних багатосторонніх
банків призначається показник ризику у розмірі 0%:
(a) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
(b) Міжнародна фінансова корпорація;
(c) Міжамериканський банк розвитку;
(d) Азійський банк розвитку;
(e) Африканський банк розвитку;
(f) Рада Європейського банку розвитку;
(g) Північний інвестиційний банк;
(h) Карибський банк розвитку;
(i) Європейський банк реконструкції та розвитку;
(j) Європейський інвестиційний банк;
(k) Європейський інвестиційний фонд; та
(l) Агентство з багатостороннього гарантування інвестицій.
21. Показник ризику у розмірі 20% призначається частині
несплаченого капіталу, підписаного на Європейський інвестиційний
фонд.
5. РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ З БОКУ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
22. Ризиковим уражуваностям з боку наступних міжнародних
організацій призначається показник ризику у розмірі 0%:
(a) Європейське Співтовариство;
(b) Міжнародний валютний фонд;
(c) Банк міжнародних розрахунків;
6. РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ З БОКУ УСТАНОВ
6.1. Режим дій
23. Один з двох методів, описаних в підпунктах з 26 по 27 та
з 29 по 32, застосовується у визначенні показників ризику для
ризикових уражуваностей з боку установ.
24. Без шкоди іншим положенням підпунктів з 23 по 39,
ризикові уражуваності з боку фінансових установ, яким надано
дозвіл та які піддаються нагляду компетентних органів,
відповідальних за ліцензування та нагляд кредитних установ та
згідно пруденційним вимогам, еквівалентним тим, які застосовуються
до кредитних установ, зважуються за ризиком як ризикові
уражуваності з боку установ.
6.2. Ліміт показника ризику по ризиковим уражуваностям з боку
установ, що не мають кредитного рейтингу
25. Ризиковим уражуваностям з боку установ, що не мають
кредитного рейтингу, не призначається показник ризику, нижчий ніж
той, який застосовується до ризикових уражуваностей з боку їх
центрального уряду.
6.3. Метод на основі показника ризику центрального уряду
26. Ризиковим уражуваностям з боку установ призначається
показник ризику відповідно до ступеня кредитної якості, який
призначається у відповідності до таблиці 3 ризиковим уражуваностям
з боку центрального уряду, в юрисдикції якого знаходиться
установа.
Таблиця 3
------------------------------------------------------------------ |Ступінь кредитної| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |якості, яка | | | | | | | |призначається | | | | | | | |центральному | | | | | | | |уряду | | | | | | | |-----------------+-------+-------+-------+-------+-------+------| |Показник ризику | 20% | 50% | 100% | 100% | 100% | 150% | |ризикової | | | | | | | |уражуваності | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
27. Для ризикових уражуваностей з боку установ, які
розташовані на території країн, центральний уряд яких не має
кредитного рейтингу, показник ризику встановлюється на рівні 100%;
28. Для ризикових уражуваностей з боку установ з первинним
ефективним терміном погашення у три місяці або менше, показник
ризику встановлюється на рівні 20%.
6.4. Метод на основі кредитного оцінювання
29. Ризиковим уражуваностям з боку установ з первинним
ефективним терміном погашення більше ніж три місяці, для яких є
доступним кредитне оцінювання призначеної ECAI, призначається
показник ризику відповідно до таблиці 4 у відповідності з
призначенням кредитними установами кредитних оцінювань обраних
ECAI по шести ступеням шкали оцінювання кредитної якості.
Таблиця 4
------------------------------------------------------------------ | Ступінь | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | | кредитної | | | | | | | | якості | | | | | | | |------------+--------+--------+--------+--------+--------+------| |Показник | 20% | 50% | 50% | 100% | 100% | 150% | |ризику | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
30. Ризиковим уражуваностям з боку установ, які не мають
кредитного рейтингу, призначається показник ризику у розмірі 50%.
31. Ризиковим уражуваностям з боку установ з первинним
ефективним терміном погашення три місяці або менше, для яких є
доступним кредитне оцінювання призначеної ECAI, призначається
показник ризику відповідно до таблиці 5 у відповідності з
призначенням кредитними установами кредитних оцінювань обраних
ECAI по шести ступеням шкали оцінювання кредитної якості.
Таблиця 5
------------------------------------------------------------------ | Ступінь | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | | кредитної | | | | | | | | якості | | | | | | | |------------+--------+--------+--------+-------+-------+--------| |Показник | 20% | 20% | 20% | 50% | 50% | 150% | |ризику | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
32. Ризиковим уражуваностям з боку установ, які не мають
кредитного рейтингу, з первинним ефективним терміном погашення у
три місяці або менше, призначається показник ризику у розмірі 20%.
6.5. Взаємодія з короткостроковими кредитними оцінюваннями
33. Якщо метод, визначений у підпунктах з 29 по 32,
застосовується до ризикових уражуваностей з боку установ, тоді
взаємодія зі спеціальними короткостроковими кредитними
оцінюваннями відбуватиметься наступним чином.
34. Якщо немає оцінювання короткострокової ризикової
уражуваності, загальний преференційний режим для короткострокових
ризикових уражуваностей, як визначено у підпункті 31,
застосовується до усіх ризикових уражуваностей з боку установ з
терміном, який залишився до погашення на рівні до трьох місяців.
35. Якщо є короткострокове оцінювання, яке визначає
застосування більш сприятливого або ідентичного показнику ризику
ніж використання загального преференційного режиму для
короткострокових уражуваностей, як визначено у підпункті 31, тоді
застосовується короткострокове оцінювання лише для такої
специфічної ризикової уражуваності. Інші короткострокові ризикові
уражуваності використовують загальний преференційний режим для
короткострокових уражуваностей, як визначено у підпункті 31.
36. Якщо є короткострокове оцінювання, яке визначає менш
сприятливий показник ризику ніж використання загального
преференційного режиму для короткострокових уражуваностей, як
визначено у підпункті 31, тоді не застосовується загальний
преференційний режим для короткострокових уражуваностей, а усім
короткостроковим вимогам, які не мають кредитного рейтингу,
призначається такий же показник ризику, як показник, що
застосовується у спеціальному короткостроковому оцінюванні.
6.6. Короткострокові ризикові уражуваності у національній
валюті позичальника
37. Ризиковим уражуваностям з боку установ з терміном, який
залишився до погашення, у три місяці або менше, деномінованим та
забезпеченим у національній валюті, може на розсуд компетентних
органів, призначатися згідно обох методів, описаних у пунктах 26,
27 та з 29 по 32, показник ризику, який є на одну категорію менш
сприятливим ніж преференційний показник ризику, як описано у
підпунктах 4 та 5, призначений ризиковим уражуваностям з боку їх
центрального уряду.
38. Ризиковим уражуваностям з терміном, який залишився до
погашення, у три місяці або менше, деномінованим та забезпеченим у
національній валюті позичальника, не призначається показник ризику
менше ніж 20%.
6.7. Інвестиції у регуляційні капітальні інструменти
39. Інвестиції в акції або регуляційні капітальні
інструменти, випущені установами, зважуються по ризику у 100%,
якщо вони відраховуються із власних коштів.
6.8. Мінімальні резерви, які вимагаються ЕСВ
40. У разі, якщо ризикова уражуваність з боку установи є у
формі мінімальних резервів, які вимагаються ЕСВ або центральним
банком держави-члена для утримання кредитною установою,
держави-члени можуть дозволити призначення показника ризику, який
призначався б ризиковим уражуваностям з боку центрального банку
відповідної держави-члена за наступної умови:
(a) резерви утримуються відповідно до Регламенту (ЄС)
N 1745/2003 Європейського центрального банку від
12 вересня 2003 року про застосування мінімальних резервів(1) або
наступного регламенту, який замінить згаданий вище, або у
відповідності до національних вимог у всіх важливих відношеннях,
еквівалентних згаданому Регламенту; та
---------------- (1) OBL 250, 02.10.2003, с. 10.
(b) у випадку банкрутства або неплатоспроможності установи у
разі, якщо утримуються резерви, резерви повністю відшкодовуються
кредитній установі вчасно та надаються для дотримання інших
зобов'язань установи.
7. РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ З БОКУ КОРПОРАЦІЙ
7.1. Режим дій
41. Ризиковим уражуваностям, для яких є доступним кредитне
оцінювання призначеної ECAI, призначається показник ризику
відповідно до таблиці 6 у відповідності до оцінювання
компетентними органами кредитних оцінювань обраних ECAI за шести
ступенями шкали оцінювання кредитної якості.
Таблиця 6
------------------------------------------------------------------ | Ступінь | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | | кредитної | | | | | | | | якості | | | | | | | |-------------+--------+--------+--------+--------+--------+-----| |Показник | 20% | 50% | 100% | 100% | 150% | 150%| |ризику | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
42. Ризиковим уражуваностям, щодо яких не є наявним кредитне
оцінювання, призначається показник ризику у 100% або показник
ризику її центрального уряду, який би не був вищим.
8. РОЗДРІБНІ РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ
43. Ризиковим уражуваностям, які відповідають критеріям,
переліченим у частині 2 статті 79, призначається показник ризику
на рівні 75%.
9. РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ, ЗАБЕЗПЕЧЕНІ НЕРУХОМИМ МАЙНОМ
44. Без шкоди підпунктам з 45 по 60, ризиковим уражуваностям,
які повністю забезпечені нерухомим майном, призначається показник
ризику на рівні 100%.
9.1. Ризикові уражуваності, забезпечені закладною на житлове
майно
45. Ризиковим уражуваностям або частині ризикової
уражуваності, у повній мірі або повністю забезпеченим, на
задоволення вимог компетентних органів, закладними на житлове
майно, яке є або займається, або здається в оренду власником, або
бенефіціарним власником, у випадку з приватними інвестиційними
компаніями, призначається показник ризику на рівні 35%.
46. Ризиковим уражуваностям, у повній мірі або повністю
забезпеченим, на задоволення вимог компетентних органів, акціями
фінських компаній з житлового будівництва, діючи відповідно до
Акту про фінську компанію з житлового будівництва від 1991 року
або наступного еквівалентного законодавства відносно житлового
майна, яке є або займається, або здається в оренду власником,
призначається показник ризику на рівні 35%.
47. Ризиковим уражуваностям з боку орендаря згідно транзакції
майнової оренди щодо житлового майна, по відношенню до якого
кредитна установа є орендодавцем, а орендар має право купівлі,
призначається показник ризику на рівні 35% за умови, якщо
компетентні органи задоволені тим, що ризикова уражуваність
кредитної установи є у повній мірі та повністю забезпеченою її
правом власності на майно.
48. При виконання їх рішення для потреб підпунктів з 45 по
47, компетентні органи є задоволеними лише якщо дотримані наступні
умови:
(a) вартість майна у незначній мірі залежить від кредитної
якості дебітора. Така вимога не перешкоджає ситуаціям, коли
виключно макроекономічні фактори впливають і на вартість майна, і
на діяльність позичальника;
(b) ризик позичальника матеріально не залежить від
характеристик основного майна або проекту, а залежить від основної
здатності позичальника відшкодувати борг з інших джерел. Таким
чином, погашення кредиту матеріально не залежить від будь-якого
грошового потоку, який генерується основним майном, що виступає в
якості застави;
(c) виконуються мінімальні вимоги, встановлені у підпункті 8
частини 2 додатка VIII, та правила оцінювання, встановлені у
підпунктах з 62 по 65 частини 3 додатка VIII; та
(d) вартість майна перевищує ризикові уражуваності по значній
маржі.
49. Компетентні органи можуть не враховувати умову, яка
міститься у підпункті (a) пункту 48, для ризикових уражуваностей,
які у повній мірі або повністю забезпечені закладними на житлове
майно, яке розташоване на їх території, якщо вони мають доказ, що
високорозвинений та довготривалий ринок житлової нерухомості
наявний на їх території з ставками втрат, які є достатньо низькими
для обґрунтування застосування такого режиму.
50. У разі здійснення свободи прийняття рішень, яка міститься
у підпункті 49, компетентними органами держави-члена, компетентні
органи іншої держави-члена можуть дозволити своїм кредитним
установам призначати показник ризику на рівні 35% таким ризиковим
уражуваностям, у повній мірі або повністю забезпеченим закладними
на житлове майно.
9.2. Ризикові уражуваності, забезпечені закладними на
комерційну нерухомість
51. Згідно свободи прийняття рішень компетентних органів,
ризиковим уражуваностям або будь-якій частині ризикової
уражуваності, у повній мірі або повністю забезпеченим, на
задоволення вимог компетентних органів, закладними на офіси або
інші комерційні приміщення, розташовані на їх території, можуть
призначатися показник ризику на рівні 50%.
52. Згідно свободи прийняття рішень компетентних органів,
ризиковим уражуваностям, у повній мірі або повністю забезпеченим,
на задоволення вимог компетентних органів, акціями фінських
компаній з житлового будівництва, діючи відповідно до Акту про
фінську компанію з житлового будівництва від 1991 року або
наступного еквівалентного законодавства відносно офісів або інших
комерційних приміщень, призначається показник ризику на рівні 50%.
53. Згідно свободи прийняття рішень компетентних органів,
ризиковим уражуваностям, пов'язаних з транзакціями оренди майна
щодо офісів або інших комерційних приміщень, які розташовані на їх
територіях, по відношенню до яких кредитна установа є
орендодавцем, а орендар має право купівлі, призначається показник
ризику на рівні 50% за умови, якщо компетентні органи задоволені
тим, що ризикова уражуваність кредитної установи є у повній мірі
та повністю забезпеченою її правом власності на майно.
54. Застосування підпунктів з 51 по 53 підлягає дії наступних
умов:
(a) вартість майна у значній мірі не залежить від кредитної
якості дебітора. Така вимога не перешкоджає ситуаціям, коли
виключно макроекономічні фактори впливають і на вартість майна, і
на діяльність позичальника;
(b) ризик позичальника матеріально не залежить від
характеристик основного майна або проекту, а залежить від основної
здатності позичальника відшкодувати борг з інших джерел. Таким
чином, погашення кредиту матеріально не залежить від будь-якого
грошового потоку, який генерується основним майном, що виступає в
якості застави;
(c) виконуються мінімальні вимоги, встановлені у підпункті 8
частини 2 додатка VIII, та правила оцінювання, встановлені у
підпунктах з 62 по 65 частини 3 додатка VIII; та
55. Показник ризику 50% призначається до частини позики, яка
не перевищує ліміт, обчислений згідно до одного з наступних умов:
(a) 50% від ринкової вартості відповідного майна;
(b) 50% від ринкової вартості відповідного майна або 60% від
позикової вартості закладної, меншої з вищезгаданих, на території
тих держав-членів, які мають встановлені жорсткі критерії
оцінювання позикової вартості закладної у законоположеннях та
регулятивних положеннях.
56. Показник ризику 100% призначається до частини позики, яка
перевищує ліміти, встановлені у підпункті 55.
57. У випадках, коли виконується свобода прийняття рішень,
яка міститься у підпунктах з 51 по 53, компетентними органами
однієї держави-члена, компетентні органи іншої держави-члена
можуть дозволити кредитним установам застосовувати показник ризику
у 50% для таких ризикових уражуваностей, у повній мірі або
повністю забезпечених закладними на комерційне майно.
58. Компетентні органи можуть не враховувати умову, яка
міститься у підпункті (b) пункту 54, для ризикових уражуваностей,
які у повній мірі або повністю забезпечені закладними на
комерційне майно, яке розташоване на їх території, якщо вони мають
доказ, що високорозвинений та довготривалий ринок комерційної
нерухомості наявний на їх території з ставками втрат, які не
перевищують наступні ліміти:
(a) втрати, які виникають в результаті кредитування під
заставу комерційного нерухомого майна до 50% від ринкової вартості
(або у разі, якщо це застосовується, або якщо менше 60% від
вартості позикової застави (MLV)), не перевищують 0,3% від позик,
які підлягають сплаті, під заставу комерційного нерухомого майна у
будь-який рік; та
(b) сукупні втрати, які виникають в результаті кредитування
під заставу комерційного нерухомого майна, не повинні перевищувати
0,5% від позик, які підлягають сплаті, під заставу комерційного
нерухомого майна у будь-який рік.
59. Якщо один з лімітів, зазначених у підпункті 58, не
відповідає вимогам у відповідний рік, придатність використання
підпункту 58 завершується, а умова, яка міститься у підпункті 56
(b) застосовується, якщо дотримані умови пункту 58 наступного
року.
60. У разі, коли свобода прийняття рішень, яка міститься у
підпункті 58, здійснюється компетентним органом держави-члена,
компетентні органи можуть дозволити кредитним установам
застосовувати показник ризику у 50% для таких ризикових
уражуваностей, у повній мірі або повністю забезпечених закладними
на комерційне майно.
10. ПРОСТРОЧЕНІ СТАТТІ
61. Без шкоди положенням, які містяться у підпунктах з 62 по
65, незабезпеченій частині будь-якої статті, яка є простроченою на
більш ніж 90 днів та яка перевищує величину обмеження, визначену
компетентними органами, та яка відображає обґрунтований рівень
ризику, призначається показник ризику у розмірі:
(a) 150%, якщо корегування вартості є нижчим ніж 20% від
незабезпеченої частини сукупної ризикової уражуваності корегувань
вартості; та
(b) 100%, якщо корегування вартості є не нижчим ніж 20% від
незабезпеченої частини сукупної ризикової уражуваності корегувань
вартості.
62. Для потреб визначення забезпеченої частини простроченої
статті, придатна застава та гарантії є такими, що придатні для
потреб зменшення кредитного ризику.
63. Однак, у разі, якщо прострочена стаття є повністю
забезпеченою будь-якою формою застави, іншої ніж та, яка придатна
для потреб зменшення кредитного ризику, може призначатися 100%
показник ризику згідно свободи прийняття рішень компетентними
органами на основі жорстких операційних критеріїв для забезпечення
належної якості застави, коли корегування вартості досягають 15%
від сукупної ризикової уражуваності корегувань вартості.
64. Ризиковим уражуваностям, вказаним у підпунктах з 45 по
50, призначається показник ризику у 100%, не включаючи корегувань
вартості, якщо вони є простроченими більше ніж на 90 днів. Якщо
корегування вартості є не меншими ніж 20% від сукупної ризикової
уражуваності корегувань вартості, показник ризику, який
призначається до залишку ризикової уражуваності, може зменшуватися
до 50% на розсуд компетентних органів.
65. Ризиковим уражуваностям, вказаним у підпунктах з 45 по
50, призначається показник ризику у 100%, не включаючи корегувань
вартості, якщо вони є простроченими більше ніж на 90 днів.
11. СТАТТІ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО РЕГУЛЯТИВНИХ КАТЕГОРІЙ ВИСОКОГО
РИЗИКУ
66. Згідно свободи прийняття рішень компетентними органами,
ризиковим уражуваностям, пов'язаними з надзвичайно високими
ризиками, такими як інвестиції у венчурні фірми або у приватні
акції, призначається показник ризику у 150%.
67. Компетентні органи можуть дозволити, щоб непростроченим
статтям призначався показник ризику у 150% відповідно до положень
цієї частини та для яких були встановлені корегування вартості для
призначення показника ризику на рівні:
(a) 100%, якщо корегування вартості є не нижчим ніж 20% від
сукупної вартості ризикової уражуваності корегувань вартості; та
(b) 50%, якщо корегування вартості є не нижчим ніж 50% від
сукупної вартості ризикової уражуваності корегувань вартості.
12. РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ У ФОРМІ ЗАБЕЗПЕЧЕНИХ ОБЛІГАЦІЙ
68. "Забезпечені облігації" означають облігації, як визначено
у частині 4 статті 22 Директиви 85/611/ЄЕС ( 994_293 ), або
облігації, забезпечені будь-яким з наступних придатних активів:
(a) ризикові уражуваності з боку або забезпечені центральними
урядами, центральними банками, установами державного сектору,
регіональними урядами або місцевими органами влади на території
ЄС;
(b) ризикові уражуваності з боку або забезпечені центральними
урядами, центральними банками, які не відносяться до ЄС,
багатосторонніми банками розвитку, міжнародними організаціями, які
кваліфікуються ступенем 1 кредитної якості, як встановлено у цьому
додатку, а також ризикові уражуваності з боку або забезпечені
установами державного сектору, регіональними урядами та місцевими
органами влади, які не відносяться до ЄС, що зважуються за ризиком
як ризикові уражуваності з боку установ або центральних урядів та
центральних банків відповідно до підпунктів 8, 9, 14 або 15
відповідні, та які кваліфікуються на ступінь 1 кредитної якості,
як встановлено у цьому додатку, та ризикові уражуваності у сенсі
цього підпункту, які кваліфікуються як мінімум на ступінь 2
кредитної якості, як встановлено у цьому додатку, за умови, що
вони не перевищують 20% від номінальної суми несплачених
забезпечених облігацій установ-емітентів;
(c) ризикові уражуваності з боку установ, які кваліфікуються
на ступінь 1 кредитної якості, як встановлено у цьому додатку.
Сукупна ризикова уражуваність такого типу не перевищує 15% від
номінальної суми несплачених забезпечених облігацій кредитних
установ-емітентів. Ризикові уражуваності, спричинені передачею та
управлінням платежами дебіторів щодо, або ліквідація продовжується
стосовно, позик, забезпечених нерухомістю перед власниками
забезпечених облігацій, не перевищують ліміт 15%. Ризикові
уражуваності з боку установ на території ЄС з терміном погашення,
що не перевищує 100 днів, не перевищують вимогу ступеня 1, проте
такі установи повинні як мінімум кваліфікуватись на ступінь 2
кредитної якості, як встановлено у цьому додатку.
(d) Позики, забезпечені житловою нерухомістю або акціями
фінських компаній з житлового будівництва, як зазначено у
підпункті 46, до меншої основної суми прав утримання, які
складаються з будь-яких попередніх прав утримання та 80% від
вартості заставленого майна, або забезпечені старшими паями
французьких закритих інвестиційних фондів "French Fonds Communs de
Creances" або еквівалентними установами з сек'юритизації, що
регулюються законами держав-членів та сек'юритизують ризикові
уражуваності житлової нерухомості, за умови, що принаймні 90%
активів таких паїв французьких закритих інвестиційних фондів
"French Fonds Communs de Creances" або еквівалентних установ з
сек'юритизації, що регулюються законами держав-членів, складаються
із закладних, які комбінуються з будь-якими перевагами одного
кредитора перед іншим при накладенні арешту за борги щодо меншої з
основних сум з огляду на старші паї, основні суми таких прав
утримання, та 80% від вартості заставленого майна та старші паї
кваліфікуються на ступінь 1 кредитної якості, як встановлено у
цьому додатку, у разі, якщо такі старші паї перевищують 20%
номінальної суми непогашеної емісії. Ризикові уражуваності,
спричинені передачею та управлінням платежами дебіторів щодо, або
ліквідація продовжується стосовно, позик, забезпечених майновими
правами на старші паї або борговими цінними паперами, не
перевищують при обчисленні ліміт 90%.
(e) позики, забезпечені житловою нерухомістю або акціями
фінських компаній з житлового будівництва, як зазначено у
підпункті 52, до меншої основної суми прав утримання, які
комбінуються з будь-якими перевагами одного кредитора перед іншим
при накладенні арешту за борги та 60% від вартості заставленого
майна, або забезпечені старшими паями французьких закритих
інвестиційних фондів "French Fonds Communs de Creances" або
еквівалентними установами з сек'юритизації, що регулюються
законами держав-членів та сек'юритизують ризикові уражуваності
житлової нерухомості, за умови, що принаймні 90% активів таких
паїв французьких закритих інвестиційних фондів "French Fonds
Communs de Creances" або еквівалентних установ з сек'юритизації,
що регулюються законами держав-членів, складаються із закладних,
які комбінуються з будь-якими перевагами одного кредитора перед
іншим при накладенні арешту за борги щодо меншої з основних сум з
огляду на старші паї, основні суми таких прав утримання, та 60%
від вартості заставленого майна та старші паї кваліфікуються на
ступінь 1 кредитної якості, як встановлено у цьому додатку, у
разі, якщо такі старші паї перевищують 20% номінальної суми
непогашеної емісії. Компетентні органи можуть визначати позики,
забезпечені комерційною нерухомістю, як передбачено, у разі, якщо
перевищено коефіцієнт "кредит-вартість" у 60% до максимального
рівня у 70%, якщо вартість сукупних активів, закладених у якості
застави для забезпечених облігацій, перевищує номінальну суму,
несплачену по забезпеченій облігації, принаймні на 10%, а вимога
тримачів облігацій задовольняє вимоги юридичної достовірності,
встановлені у додатку VIII. Вимога тримачів акцій повинна мати
пріоритет з-поміж усіх інших вимог щодо застави. Ризикові
уражуваності, спричинені передачею та управлінням платежами
дебіторів щодо, або ліквідація продовжується стосовно, позик,
забезпечених майновими правами на старші паї або борговими цінними
паперами, не перевищують при обчисленні ліміт 90%; або
(f) позики, забезпечені суднами, у разі, якщо лише права
утримання, які комбінуються з будь-якими перевагами одного
кредитора перед іншим при накладенні арешту за борги у межах 60%
вартості закладеного судна.
Для цих потреб термін "закладені" включає ситуації, коли
активи, описані у підпунктах з (a) по (f), передбачені законним
чином для захисту тримачів облігацій від збитків.
До 31 грудня 2010 року 20% ліміту для старших паїв
французьких закритих інвестиційних фондів "French Fonds Communs de
Creances" або еквівалентних установ з сек'юритизації, як визначено
у підпунктах (d) та (e), не застосовується за умови, якщо ці
старші паї мають кредитне оцінювання призначеної ECAI, яка є
найбільш сприятливою категорією кредитного оцінювання, здійсненне
ECAI відносно забезпечених облігацій. До кінця цього періоду, це
відхилення переглядається та після такого перегляду Комісія може
за доцільності подовжити цей період відповідно до процедури,
встановленої у частині 2 статті 151 з або без умови про подальший
перегляд.
До 31 грудня 2010 року показник 60%, вказаний у підпункті
(f), може бути замінений показником 70%. До кінця цього періоду,
це відхилення переглядається та після такого перегляду Комісія
може за доцільності подовжити цей період відповідно до процедури,
встановленої у частині 2 статті 151 з або без умови про подальший
перегляд.
69. Для нерухомості, яка забезпечує покриті облігації,
кредитні установи дотримуються мінімальних вимог, встановлених у
підпункті 8 частини 2 додатка VIII, та правил оцінювання,
встановлених у підпунктах з 62 по 65 частини 3 додатка VIII.
70. Незважаючи на підпункти 68 та 69, забезпечені облігації,
які відповідають визначенню частини 4 статті 22 Директиви
85/611/ЄЕС ( 994_293 ), та випущені до 31 грудня 2007 року, є
також придатними для застосування преференційного режиму до
закінчення їх терміну погашення.
71. Забезпеченим облігаціям призначається показник ризику на
основі показника ризику, який призначається основним
незабезпеченим ризиковим уражуваностям з боку кредитної установи,
яка їх випускає. Наступна відповідність між показниками ризику
застосовується:
(a) якщо ризиковим уражуваностям з боку установи
призначається показник ризику на рівні 20%, забезпеченій облігації
призначається показник ризику на рівні 10%;
(b) якщо ризиковим уражуваностям з боку установи
призначається показник ризику на рівні 50%, забезпеченій облігації
призначається показник ризику на рівні 20%;
(c) якщо ризиковим уражуваностям з боку установи
призначається показник ризику на рівні 100%, забезпеченій
облігації призначається показник ризику на рівні 100%.
13. СТАТТІ, ЯКІ Є ПОЗИЦІЯМИ СЕК'ЮРИТИЗАЦІЇ
72. Суми ризикової уражуваності, зважені по показнику ризику,
для позицій сек'юритизації визначаються відповідно до статей з 94
по 101.
14. КОРОТКОСТРОКОВІ РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ З БОКУ УСТАНОВ ТА
КОРПОРАЦІЙ
73. Короткостроковим ризиковим уражуваностям з боку установи
або корпорації, щодо яких наявне кредитне оцінювання призначеної
ECAI, призначається показник ризику відповідно до таблиці 7, яку
подано нижче, у відповідності до віднесення компетентними органами
кредитних оцінювань обраних ECAI по шести ступенях шкали
оцінювання кредитної якості:
Таблиця 7
------------------------------------------------------------------ | Ступінь | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | | кредитної | | | | | | | | якості | | | | | | | |-------------+--------+--------+--------+--------+--------+-----| |Показник | 20% | 50% | 100% | 150% | 150% | 150%| |ризику | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
15. РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ У ФОРМІ КОЛЕКТИВНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ
УСТАНОВ (CIUS)
74. Без шкоди підпунктам з 75 по 81, ризиковим уражуваностям
у формі колективних інвестиційних установ (CIU) призначається
показник ризику на рівні 100%.
75. Ризиковим уражуваностям у формі колективних інвестиційних
установ, щодо яких наявне кредитне оцінювання призначеної ECAI,
призначається показник ризику відповідно до таблиці 8, у
відповідності до віднесення компетентними органами кредитних
оцінювань обраних ECAI по шести ступінях шкали оцінювання
кредитної якості:
Таблиця 8
------------------------------------------------------------------ | Ступінь | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | | кредитної | | | | | | | | якості | | | | | | | |-------------+--------+--------+--------+--------+--------+-----| |Показник | 20% | 50% | 100% | 100% | 150% | 150%| |ризику | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
76. У разі, якщо компетентні органи вважають, що позиція по
CIU пов'язана з надзвичайно високими ризиками, вони вимагають, щоб
такій позиції призначався показник ризику на рівні 150%.
77. Кредитні установи можуть визначати показник ризику для
CIU, як встановлено у підпунктах з 79 по 81, якщо задовольняються
наступні критерії придатності:
(a) CIU управляється компанією, яка є об'єктом нагляду на
території держави-члена або за умови надання дозволу кредитній
установі компетентним органом, якщо:
(i) CIU управляється компанією, яка є об'єктом нагляду, який
вважається еквівалентним нагляду, встановленому у законодавстві
Співтовариства; та
(ii) співпраця між компетентними органами є достатньо
забезпеченою;
(b) Проспект емісії або еквівалентний документ CIU містить: (a) категорії активів, у які CIU дозволяється інвестувати; та (b) якщо застосовуються інвестиційні ліміти, відносні ліміти
та методології їх обчислення, та
(c) звіт щодо діяльності CIU подається принаймні один раз на
рік для забезпечення проведення оцінювання активів та зобов'язань,
прибутку та операцій за звітний період.
78. Якщо компетентний орган ухвалює CIU третьої країни як
придатну до обрання, як встановлено у частині (а) підпункту 77,
компетентний орган іншої держави-члена може використовувати таке
визнання без проведення його власного оцінювання.
79. У разі, якщо кредитна установа має інформацію про базові
ризикові уражуваності CIU, вона може переглянути ці базові
ризикові уражуваності для обчислення середнього показника ризику
для CIU відповідно до методів, встановлених у статтях з 78 по 83.
80. У разі, якщо кредитна установа не має інформації про
базові ризикові уражуваності CIU, вона може обчислювати середній
показник ризику для CIU відповідно до методів, встановлених у
статтях з 78 по 83, за умови дотримання наступних правил: вона
вважатиме, що перші інвестиції CIU, до максимального рівня,
дозволеного згідно з її мандатом, у класи ризикових уражуваностей,
які передбачають найвищі вимоги до капіталу, та продовжує
здійснювати інвестиції у порядку пониження до досягнення
максимального ліміту сукупного інвестування.
81. Кредитні установи можуть покладатися на третю сторону для
обчислення та звітування, відповідно до методів, встановлених у
підпунктах 79 та 80, про показник ризику для CIU за умови, якщо
точність обчислення та звітування є відповідним чином
забезпеченою.
16. ІНШІ СТАТТІ
16.1. Режим дій
82. Матеріальним активам у розумінні частини 10 статті 4
Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 ) призначається показник ризику у
розмірі 100%.
83. Авансам та накопиченим активам, щодо яких установа не
здатна визначати контрагента у відповідності до Директиви
86/635/ЄЕС ( 994_270 ), призначається показник ризику на рівні
100%.
84. Грошовим статтям у процесі накопичення призначається
показник ризику на рівні 20%. Готівковим коштам та еквівалентним
грошовим статтям призначається показник ризику на рівні 0%.
85. Держави-члени можуть надати дозвіл на застосування
показника ризику на рівні 0% для ризикових уражуваностей з боку
установ, які спеціалізуються на міжбанківському ринку та ринку
державного боргу на території їх держав-членів походження та за
умови щільного нагляду компетентними органами у разі, якщо такі
статті активів у повній мірі або повністю забезпечені, на
задоволення вимог компетентних органів держав-членів походження,
статтями, яким призначено показник ризику 0% або 20%, та визнані
останніми як такі, що є адекватною заставою.
86. Володінню акціями та іншою участю, за виключенням
випадку, коли вони відраховуються з власних коштів, призначається
показник ризику принаймні 100%.
87. Зливку золота, який утримується у сховищах або на основі
розміщення в межах, які підтримуються зобов'язаннями щодо зливку,
призначається показник ризику у розмірі 0%.
88. У разі продажу активу або угод РЕПО, або форвардних угод
по аутрайту, показник ризику призначається як до відповідних
активів, а не контрагентів транзакцій.
89. У разі, якщо кредитна установа надає кредитний захист для
певної кількості ризикових уражуваностей за умов, що енний дефолт
серед ризикових уражуваностей ініціює платіж, та що така кредитна
подія завершує контракт, та у разі, якщо продукт має внутрішнє
кредитне оцінювання обраної ECAI, показник ризику, передбачений
статтями з 94 по 101, призначається. Якщо продукт не має
кредитного рейтингу, який встановлюється обраною ECAI, показники
ризику ризикових уражуваностей, включені у корзину, будуть
приведені у сукупність, виключаючи n-1 ризикові уражуваності, до
максимального показника у 1250%, та помножені на номінальну суму
захисту, забезпеченого кредитним деривативом для отримання суми
активу, зваженого по ризику. N-1 ризикові уражуваності, які
повинні виключатися з усукупнення, визначаються на тій основі, що
вони включають такі ризикові уражуваності, кожна з яких генерує
меншу суму ризикової уражуваності, зваженої по ризику, ніж сума
ризикової уражуваності, зваженої по ризику, будь-якої з ризикових
уражуваностей, включених до усукупнення.
ЧАСТИНА 2
1. МЕТОДОЛОГІЯ
1.1. Об'єктивність
1. Компетентні органи перевіряють, що методологія для
призначення кредитних оцінювання є жорсткою, систематичною,
тривалою та підлягає дії оцінювання на основі історичного досвіду
1.2. Незалежність
2. Компетентні органи перевіряють, що методологія не підпадає
під дію зовнішніх політичних впливів або тиску, а також
економічного тиску, який може впливати на кредитне оцінювання.
3. Незалежність методології ECAI оцінюється компетентними
органами відповідно до наступних факторів:
(a) власність та організаційна структура ECAI;
(b) фінансові ресурси ECAI;
(c) кадрове забезпечення та експертиза ECAI; та
(d) корпоративне управління ECAI.
1.3. Поточний огляд
4. Компетентні органи перевіряють, чи кредитні оцінювання
ECAI підлягають поточному огляду та враховують зміни фінансових
умов. Такий огляд має місце після усіх значних подій та
здійснюється принаймні щорічно.
5. До будь-якого визнання, компетентні органи перевіряють, чи
методологія оцінювання для кожного сегменту ринку відповідає
наступним стандартам:
(a) тестування на основі історичних даних повинне проводитися
принаймні за один рік;
(b) регулярність процесу огляду ECAI повинна
відслідковуватися компетентними органами; та
(c) компетентні органи повинні мати можливість отримувати від
ECAI діапазон її контактів з вищим керівництвом установ, щодо яких
вона встановлює рейтинги.
6. Компетентні органи вживають усіх необхідних заходів для
того, щоб належним чином отримувати від ECAI інформацію про
будь-які матеріальні зміни у методології, яку вони використовують
для призначення кредитних оцінювань.
1.4. Прозорість та розкриття інформації
7. Компетентні органи вживають усіх необхідних заходів для
забезпечення того, щоб принципи методології, які застосовується
ECAI для формулювання її кредитних оцінювань, оприлюднювалися для
надання можливості усіх потенційних користувачів приймати рішення
щодо того, чи обґрунтовані такі оцінювання.
2. ІНДИВІДУАЛЬНІ КРЕДИТНІ ОЦІНЮВАННЯ
2.1. Достовірність та ринкове визнання
8. Компетентні органи перевіряють, що індивідуальні кредитні
оцінювання ECAI визнаються на ринку як достовірні та надійні
користувачі таких кредитних оцінювань.
9. Достовірність оцінюється компетентними органами відповідно
до наступних факторів:
(a) доля ринку ECAI;
(b) прибутки ECAI та загальні фінансові ресурси ECAI;
(c) чи існує будь-яке встановлення ціни на основі рейтингу;
та
(d) принаймні дві кредитні установи використовують
індивідуальне кредитне оцінювання ECAI для емітування облігації
та/або оцінювання кредитних ризиків.
2.2. Прозорість та розкриття інформації
10. Компетентні органи перевіряють, чи окремі кредитні
оцінювання є доступними за рівних умов принаймні для усіх
кредитних установ, які мають обґрунтовану зацікавленість у цих
індивідуальних кредитних оцінюваннях.
11. Зокрема, компетентні органи перевіряють, чи є доступними
індивідуальні кредитні оцінювання для зовнішніх сторін за рівних
умов, якими користуються внутрішні кредитні установи, що мають
обґрунтовану зацікавленість у цих індивідуальних кредитних
оцінюваннях.
3. ВІДНЕСЕННЯ
12. Для диференціювання відповідних ступенів ризику,
виражених кожним кредитним оцінюванням, компетентні органи
розглядають кількісні фактори, такі як коефіцієнт довгострокового
дефолту, пов'язаний з усіма статтями, призначеними одним кредитним
оцінюванням. Для недавно створених ECAI та для тих, які мають
невеликий досвід фіксування інформації про дефолти, компетентні
органи висувають питання до ECAI про те, яким буде за її
висновками коефіцієнт довгострокового дефолту, який пов'язаний з
усіма призначеними статтями того ж кредитного оцінювання.
13. Для диференціювання відповідних ступенів ризику,
виражених кожним кредитним оцінюванням, компетентні органи
розглядають якісні фактори, такі як пул емітентів, який охоплює
ECAI, межі охоплення кредитних оцінювань, які призначає ECAI,
призначення кожного кредитного оцінювання та визначення ECAI
дефолту.
14. Компетентні органи порівнюють ставки дефолту, визначені у
кожному кредитному оцінюванні окремою ECAI, та порівнюють їх зі
стандартним показником, визначеним на основі ставок дефолту,
наданих іншими ECAI по пулу емітентів, які компетентні органи
вважаються такими, які представляють еквівалентний рівень
кредитного ризику.
15. У разі, якщо кредитні органи вважають, що ставки дефолту,
визначені для кредитного оцінювання окремої ECAI, є систематично
вищими ніж стандартний показник, компетентні органи призначають
більш високу ступінь кредитної якості по шкалі оцінювання
кредитної якості для кредитного оцінювання ECAI.
16. У разі, коли компетентні органи збільшили асоційований
показник ризику для спеціального кредитного оцінювання окремої
ECAI, якщо ECAI демонструє, що ставки дефолту, призначені для її
кредитного оцінювання більше не є значними та систематично вищими
ніж стандартна ставка, компетентні органи можуть прийняти рішення
відновити первинну ступінь кредитної якості по шкалі оцінювання
кредитної якості для кредитного оцінювання ECAI.
ЧАСТИНА 3
Використання кредитних оцінювань ECAI
для визначення показників ризику
1. РЕЖИМ ДІЙ
1. Кредитна установа може призначити використання однієї або
кількох придатних ECAI для визначення показників ризику, які
повинні призначатися активам та позабалансовим статтям.
2. Кредитна установа, яка приймає рішення про використання
кредитних оцінювань, створених придатною ECAI для певного класу
статей, повинна використовувати такі кредитні оцінювання
послідовно для усіх ризикових уражуваностей, які належать до
такого класу.
3. Кредитна установа, яка приймає рішення про використання
кредитних оцінювань, створених придатною ECAI, повинна
використовувати їх постійно та послідовно.
4. Кредитна установа може використовувати лише кредитні
оцінювання ECAI, які враховують усі рахунки по капітальній сумі та
по відсотках, за який вона взяла зобов'язання.
5. Якщо лише одне кредитне оцінювання є доступним з боку
призначеної ECAI для статті, яка підлягає кредитному рейтингу,
таке кредитне оцінювання використовується для визначення показника
ризику для такої статті.
6. Якщо два кредитних оцінювання є доступними з боку
призначеної ECAI та ці два кредитні оцінювання відносяться до
різних показників ризику для статті, яка підлягає кредитному
рейтингу, призначається вищий показник ризику.
7. Якщо більше ніж два кредитних оцінювання є доступними з
боку призначеної ECAI для статті, яка підлягає кредитному
рейтингу, враховуються два кредитних оцінювання, які генерують два
найменших показники ризику. Якщо два найнижчих показники ризику є
різними, призначається вищий показник ризику. Якщо два найнижчі
показники ризику є однаковими, призначається такий показник
ризику.
2. КРЕДИТНЕ ОЦІНЮВАННЯ ДЛЯ ЕМІТЕНТА
8. У разі, якщо кредитне оцінювання передбачено для
спеціальної емісійної програми або установи, до якої належить
стаття ризикової уражуваності, це кредитне оцінювання
використовується для визначення показника ризику, який повинен
призначатися до цієї статті.
9. У разі, якщо не існує кредитного оцінювання прямого
застосування для певної статті, проте існує кредитне оцінювання
для спеціальної емісійної програми або установи, до якої не
належить стаття ризикової уражуваності, або існує кредитне
оцінювання для емітента, тоді таке кредитне оцінювання
використовується, якщо воно генерує більш високий показник ризику,
ніж він мав би місце за інших обставин, або якщо воно генерує
більш низький показник ризику, а відповідна ризикова уражуваність
має рейтинг еквівалентний або вищий у всіх відношеннях щодо
спеціальної емісійної програми чи установи або щодо вищих
незабезпечених ризикових уражуваностей такого емітента, за
доцільності.
10. Підпункти 8 та 9 не перешкоджають застосуванню підпунктів
з 68 по 71 частини 1.
11. Кредитне оцінювання для емітентів у межах корпоративної
групи не може використовуватися як кредитне оцінювання іншого
емітента у тій самій корпоративній групі.
3. ДОВГОСТРОКОВІ ТА КОРОТКОСТРОКОВІ КРЕДИТНІ ОЦІНЮВАННЯ
12. Короткотривалі кредитні оцінювання можуть
використовуватися лише для короткострокового активу та
позабалансових статей, які є ризиковими уражуваностями з боку
установ та корпорацій.
13. Будь-яке короткострокове кредитне оцінювання
застосовується виключно до статті, до якої відноситься
короткострокове кредитне оцінювання, та не використовується для
відтворення показника ризику для будь-якої іншої статті.
14. Незважаючи на підпункт 13, якщо установі, яка має рейтинг
на основі короткострокового кредитного оцінювання, призначається
показник ризику 150%, тоді усім незабезпеченим ризиковим
уражуваностям без рейтингу з боку такого дебітора, або
короткострокового, або довгострокового, також призначається
показник ризику 150%.
15. Незважаючи на підпункт 13, якщо установі, яка має рейтинг
на основі короткострокового кредитного оцінювання, призначається
показник ризику 50%, короткостроковим ризиковим уражуваностям без
рейтингу призначається показник ризику нижчий ніж 100%.
4. СТАТТІ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ТА ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ
16. Кредитне оцінювання, яке відноситься до статті,
деномінованій у національній валюті дебітора, не може
використовуватися для відтворення показника ризику для іншої
ризикової уражуваності з боку того ж дебітора, яка деномінована в
іноземній валюті.
17. Незважаючи на підпункт 16, коли виникає ризикова
уражуваність завдяки участі кредитної установи у позиці, яка була
видана багатостороннім банком розвитку, чий статус привілейованого
кредитора визнано на ринку, компетентні органи можуть дозволити,
щоб кредитне оцінювання по статті дебітора у національній валюті
застосовувалося для потреб вимірювання ризику.

ДОДАТОК VII

ПІДХІД НА ОСНОВІ ВНУТРІШНІХ РЕЙТИНГІВ
ЧАСТИНА 1
Суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
та очікувані суми збитків
1. ОБЧИСЛЕННЯ СУМ РИЗИКОВИХ УРАЖУВАНОСТЕЙ, ЗВАЖЕНИХ ЗА
РИЗИКОМ, ДЛЯ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ
1. Допоки не вказано інше, вхідні параметри PD, LGD та
вартість погашення (M) визначаються, як встановлено у частині 2, а
вартість ризикової уражуваності визначається, як встановлено у
частині 3.
2. Сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для
кожної ризикової уражуваності обчислюється відповідно до наступної
формули.
1.1. Суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для
ризикових уражуваностей з боку корпорацій, установ, центральних
урядів та центральних банків
3. Згідно підпунктам з 5 по 9, суми ризикової уражуваності,
зважені за ризиком, для ризикових уражуваностей з боку корпорацій,
установ, центральних урядів та центральних банків обчислюються за
наступною формулою:
Кореляція (R) = 0.12 х (1 - ЕХР (-50 * PD))/(1 - EXP (-50)) +
0.24 * (1 - (1 - EXP (-50 * PD))/ (1-EXP (-50)))
2
Looptijdfactor (b) = (0.11852 - 0.05478 * ln(PD))
-0.5* - 0.5*
(LGD * N((1 - R) G(PD) + (R/1 - R) G(0/999)) - PD) *
-1*
LGD) * (1 - 1/5*b) (1 + (М - 2.5) * b) * 12.5 * 1.06
N(x) позначає функцію розподіл для стандартної нормальної
випадкової величини (тобто вірогідність, що нормальна випадкова
величина з середнім нулем та дисперсія одиниці є меншою ніж/або
дорівнює x). G(Z) позначає зворотну функцію розподілу для
стандартної нормальної випадкової величини (тобто значення x за
умови, що N(x) z).
Для PD = 0, RW = 0.
Для PB = 1:
- для непогашених ризикових уражуваностей, у разі, якщо
установи застосовують показники LGD, встановлені у підпункті 8
частини 2, RW дорівнює 0; та
- для непогашених ризикових уражуваностей, у разі, якщо
установи застосовують власні оцінки LGD, RW дорівнює max {0,12.5 *
(LCD - ELBE)},
де ELBE - це найкраща оцінка кредитної установи очікуваного
збитку для непогашених ризикових уражуваностей відповідно до
підпункту 80 частини 4.
Сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком = RW *
вартість ризикової уражуваності.
4. Сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для
кожної ризикової уражуваності, яка задовольняє вимоги, встановлені
у підпункті 29 частини 1 додатка VIII та у підпункті 22 частини 2
додатка VIII, може коригуватися відповідно до наступної формули:
Сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком = RW *
вартість ризикової уражуваності * ((0.15 + 160 * PD )),
pp
де:
PD = PD постачальника захисту,
pp
RW обчислюється за використання відповідної формули показника
ризику, встановленої у підпункті 3 для ризикової уражуваності, PD
дебітора та LGD порівнянної прямої ризикової уражуваності з боку
постачальника захисту. Фактор терміну погашення (b) обчислюється
за використання нижчого показника з показників PD постачальника
захисту та PD дебітора.
5. Для ризикових уражуваностей з боку компанії у разі, якщо
сукупний річний обсяг продажів для консолідованої групи, частиною
якої є компанія, є меншим за 50 мільйонів євро, кредитні установи
можуть використовувати наступну формулу кореляції для обчислення
показників ризику для корпоративних ризикових уражуваностей. У цій
формулі S виражена як сукупний річних обсяг продажів у мільйонах
євро з 5 мільйонів євро <= S <= 50 мільйонів євро. Звітний обсяг
продажів менший за 5 мільйонів євро розглядається як такий, що був
би еквівалентом 5 мільйонів євро. Для придбаних дебіторських
заборгованостей, сукупний річний обсяг продажів дорівнює зваженій
середній величині окремих ризикових уражуваностей пулу.
Кореляція (R) = 0.12 х (1 - EXP (-50 * PD))/ (1 - EXP (-50)) +
0.24 * (1 - (1 - EXP (-50 * PD))/ (1 - EXP (-50))) - 0.04 * (1-
(S-5)/45)
Кредитна установа замінює сукупними активами консолідованої
групи сукупний річний обсяг продажів, коли сукупний річний обсяг
продажів не є виразним індикатором величини компанії, а сукупні
активи є більш виразним індикатором, ніж сукупний річний обсяг
продажів.
6. Для спеціальних позикових ризикових уражуваностей, по
відношенню до яких кредитна установа не може продемонструвати, що
її PD оцінки задовольняють мінімальні вимоги, встановлені у
частині 4, вона повинна призначати показники ризику цим ризиковим
уражуваностям відповідно до нижченаведеної таблиці 1:
Таблиця 1
------------------------------------------------------------------ | Термін, що |Категорія|Категорія|Категорія|Категорія|Категорія| | залишився до | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | | погашення | | | | | | |--------------+---------+---------+---------+---------+---------| |Менше ніж 2,5 | 50% | 70% | 115% | 250% | 0% | |роки | | | | | | |--------------+---------+---------+---------+---------+---------| |2,5 роки або | 70% | 90% | 115% | 250% | 0% | |більше | | | | | | ------------------------------------------------------------------
Компетентні органи можуть дозволити кредитній установі
призначати преференційні показники ризику на рівні 50% ризиковим
уражуваностям категорії 1 та 70% - ризиковим уражуваностям
категорії 2 за умови, якщо характеристику андеррайтингу кредитної
установи та інші характеристики ризику є стабільно високими для
відповідної категорії.
При призначенні показників ризику спеціальним позиковим
ризиковим уражуваностям, кредитні установи враховують наступні
фактори: фінансова потужність, політичне та правове оточення,
характеристики транзакції та/або активу, потужність спонсора та
розробника, включаючи будь-який дохідний потік від проектів
партнерства державного та приватного секторів, а також пакет
захисту.
7. Для їх придбаних корпоративних дебіторських
заборгованостей, кредитні установи дотримуються мінімальних вимог,
встановлених у підпунктах з 105 по 109 частини 4. Для придбаних
корпоративних дебіторських заборгованостей, які відповідають на
додаток умовам, встановленим у підпункті 14, та у разі, якщо не
буде недоцільно обтяжливим для кредитної установи використовувати
стандарти кількісного аналізу ризику для корпоративних ризикових
уражуваностей, як встановлено у частині 4, для цих дебіторських
заборгованостей, стандарти кількісного аналізу ризику для
роздрібних ризикових уражуваностей, як встановлено у частині 4,
можуть використовуватися.
8. Для придбаних корпоративних дебіторських заборгованостей,
дисконти на купівлю, які підлягають відшкодуванню, застави та
часткових гарантій, які забезпечують первинний захист від збитків
по дефолту, збитків по розводненню, або від обох, можуть
розглядатися як позиції "першого збитку" згідно концепції IRB
сек'юритизації.
9. У разі, якщо установа надає кредитний захист для певної
кількості ризикових уражуваностей за умов, що енний дефолт серед
ризикових уражуваностей ініціює платіж, та що така кредитна подія
завершує контракт, та у разі, якщо продукт має внутрішнє кредитне
оцінювання обраної ECAI, показник ризику, передбачений статтями з
94 по 101, призначається. Якщо продукт не має кредитного рейтингу,
який встановлюється обраною ECAI, показники ризику ризикових
уражуваностей, включені у корзину, будуть приведені у сукупність,
виключаючи n-1 ризикові уражуваності, у разі, якщо сума
очікуваного збитку, помноженого на 12.5 та сума ризикової
уражуваності, зваженої за ризиком, не перевищують номінальну суму
захисту, забезпеченого кредитним деривативом, помноженим на 12.5.
N-1 ризикові уражуваності, які повинні виключатися з усукупнення,
визначаються на тій основі, що вони включають такі ризикові
уражуваності, кожна з яких генерує меншу суму ризикової
уражуваності, зваженої по ризику, ніж сума ризикової уражуваності,
зваженої по ризику, будь-якої з ризикових уражуваностей, включених
до усукупнення.
1.2. Суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для
роздрібних ризикових уражуваностей
10. Згідно підпунктів 12 та 13, суми ризикової уражуваності,
зважені за ризиком, для роздрібних ризикових уражуваностей
обчислюються за наступною формулою:
Кореляція (R) = 0.03 х (1 - EXP (-35 * PD))/ (1 - EXP (-35)) + 0.16 * (1 - (1 - EXP (-35 * PD))/ (1 -EXP (-35))).
Зважений ризик (RW)
-0.5 0.5
(LGD * N{(l-R) G(PD) + (R/(1-R)) G(0/999)} - PD * 12.5
* 1.06)
N(x) позначає функцію розподілу для стандартної нормальної
випадкової величини (тобто вірогідність, що нормальна випадкова
величина з середнім нулем та дисперсія одиниці є меншою ніж/або
дорівнює x). G(Z) позначає зворотну функцію розподілу для
стандартної нормальної випадкової величини (тобто значення х за
умови, що N(x) = z).
Для PD = 1 (непогашена ризикова уражуваність), RW дорівнює
max{0,12.5 * (LGD-EL )},
BE
де EL - це найкраща оцінка кредитної установи очікуваного
BE збитку для непогашених ризикових уражуваностей відповідно до
підпункту 80 частини 4.
11. Сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком = RW *
вартість ризикової уражуваності.
Сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для кожної
ризикової уражуваності з боку малих та середніх установ, як
визначено у частині 4 статті 86, які відповідають умовам,
встановленим у підпункті 29 частини 1 додатка VIII та у
підпункті 22 частини 2 додатка VIII, може обчислюватися відповідно
до підпункту 4.
12. Для роздрібних ризикових уражуваностей, забезпечених
заставою нерухомості, кореляція (R) 0.15 замінює показник, який
отримується за допомогою формули кореляції у підпункті 10.
13. Для кваліфікаційних відновлювальних роздрібних ризикових
уражуваностей, як визначено у підпунктах з (a) по (e), кореляція
(R) 0,04 замінює показник, який отримується за допомогою формули
кореляції у підпункті 10.
Ризикові уражуваності кваліфікуються як кваліфікаційні
відновлювальні роздрібні ризикові уражуваності, якщо вони
відповідають наступним умовам:
(1) ризикові уражуваності походять від фізичних осіб;
(2) ризикові уражуваності є відновлювальними,
незабезпеченими, та до меж, до яких вони не є невідкладними та
безумовними, що можуть відмінятися кредитною установою. (У цьому
контексті відновлювальні ризикові уражуваності визначаються як
такі, що у разі, якщо дозволяються зміни несплачених балансів
клієнтів, основані на їх рішеннях взяти позику та відшкодувати, до
обмеження, встановленого кредитною установою). Невикористані
зобов'язання можуть вважатися такими, що можуть безумовно
відмінятися, якщо умови дозволяють кредитній установі відміняти їх
у повній мірі, яка дозволяється згідно захисту клієнта та
відповідним законодавством;
(3) максимальна ризикова уражуваність з боку однієї фізичної
особи у суб-порфелі дорівнює 100 000 євро або менше;
(4) кредитна установа може продемонструвати, що використання
кореляції цього підпункту обмежене портфелями, які
продемонстрували низьку волатильність коефіцієнтів втрат, особливо
в межах низьких PD інтервалів. Компетентні органи здійснюють огляд
відповідної волатильності коефіцієнтів втрат у межах
кваліфікаційних відновлювальних роздрібних суб-портфелів, а також
у сукупному кваліфікаційному відновлювальному роздрібному
портфелі, та мають намір розповсюдити інформацію про типові
характеристики кваліфікаційних відновлювальних роздрібних
коефіцієнтів втрат по юрисдикціях; та
(5) компетентний орган погоджується, що розгляд у якості
кваліфікаційної відновлювальної роздрібної уражуваності є
постійним з базовими характеристиками ризику суб-портфеля.
Як відступ від підпункту (b), компетентні органи можуть
призупинити вимогу, що ризикова уражуваність є незабезпеченою по
відношенню до забезпечених кредитів, пов'язаних з рахунком, на
який перераховується заробітна платня. У цьому випадку суми, які
забезпечені заставою, не враховуються в оцінках LGD.
14. Для того, щоб бути придатними для роздрібного режиму,
придбані дебіторські заборгованості відповідають мінімальним
вимогам, встановленим у підпунктах з 105 по 109, та наступним
умовам:
(1) кредитна установа придбала дебіторські заборгованості у
несполучених продавців третьої сторони, а її ризикова уражуваність
з боку дебітора боргових зобов'язань не включає будь-яких
ризикових уражуваностей, які прямо або опосередковано виникли з
боку самої кредитної установи;
(2) придбані дебіторські заборгованості генеруються на основі
принципу правової та комерційної незалежності між продавцем та
дебітором. Таким чином, міжфірмові суми дебіторських
заборгованостей та дебіторські заборгованості згідно контррахунків
між фірмами, які купують та продають одна одній, є непридатними;
(3) кредитна установа-покупець має вимогу щодо усіх доходів
від придбаних дебіторських заборгованостей або відсотка
пропорційного розподілу доходу; та
(4) портфель придбаних дебіторських заборгованостей є
достатнім чином диверсифікованим.
15. Для придбаних дебіторських заборгованостей, дисконтів на
купівлю, які підлягають відшкодуванню, застави та часткових
гарантій, які забезпечують первинний захист від збитків по
дефолту, збитків по розводненню, або від обох, можуть розглядатися
як позиції "першого збитку" згідно концепції IRB сек'юритизації.
16. Для гібридних пулів придбаних роздрібних дебіторських
заборгованостей у разі, якщо кредитна установа-покупець не може
розділити ризикові уражуваності, забезпечені заставою нерухомості
та кваліфікаційні відновлювальні роздрібні ризикові уражуваності
від інших роздрібних ризикових уражуваностей, застосовується
функція роздрібного показника ризику, яка генерує найвищі вимоги
до капіталу для цих ризикових уражуваностей.
1.3. Суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для
акціонерних ризикових уражуваностей
17. Кредитні установи можуть використовувати різні підходи до
різних портфелів у разі, якщо сама кредитна установа використовує
різні внутрішні підходи. У разі, якщо кредитна установа
використовує різні підходи, кредитна установа демонструє
компетентним органам, що вибір зроблено послідовно та не
зумовлюється регуляторними міркуваннями арбітражу.
18. Незважаючи на підпункт 17, компетентні органи можуть
дозволити віднесення сум ризикової уражуваності, зваженої за
ризиком, до акціонерних ризикових уражуваностей з боку компаній з
надання додаткових послуг відповідно до режиму щодо інших активів,
які не стосуються кредитних зобов'язань.
1.3.1. Стандартний підхід щодо показника ризику
19. Суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком,
обчислюються за наступною формулою:
Показник ризику (RW) = 190% для приватних акціонерних
ризикових уражуваностей у достатньо диверсифікованих портфелях.
Показник ризику (RW) = 290% для біржових термінових
акціонерних ризикових уражуваностей. Показник ризику (RW) = 370%
для усіх інших акціонерних ризикових уражуваностей. Сума ризикової
уражуваності, зваженої за ризиком = RW * вартість ризикової
уражуваності.
20. Дозволяється, щоб короткі готівкові позиції та
деривативні інструменти, які утримуються поза торговою книгою,
компенсували довгі позиції по тим самим індивідуальним акціям за
умови, якщо ці інструменти передбачені виключно як хеджі
специфічних акціонерних ризикових уражуваностей та якщо вони
надають хедж принаймні на один рік. Інші короткі позиції
розглядаються так, якби вони були довгими позиціями з відповідним
показником ризику, який призначається абсолютній вартості кожної
позиції. У контексті позицій з неузгодженим терміном погашення,
метод є таким, як для корпоративних ризикових уражуваностей, як
встановлено у підпункті 16 частини 2 додатка VII.
21. Кредитні установи можуть визнавати незабезпечений
кредитний захист, отриманий на акціонерну ризикову уражуваність у
відповідності до методів, встановлених у статтях з 90 по 93.
1.3.2. PD/LGD підхід
22. Суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
обчислюються за формулами у підпункті 3. Якщо кредитні установи не
мають достатньо інформації для використання визначення дефолту,
встановленого у підпунктах з 44 по 48 частини 4, масштабний
коефіцієнт 1.5 призначається показникам ризику.
23. За рівня індивідуальної ризикової уражуваності сума
обсягу очікуваного збитку, помножена на 12.5, та суму ризикової
уражуваності, зваженої по ризику, не перевищують вартість
ризикової уражуваності, помножену на 12.5.
24. Кредитні установи можуть визнавати незабезпечений
кредитний захист, отриманий по акціонерній ризиковій уражуваності
відповідно до методів, встановлених у статтях з 90 по 93. Це
підпадає під дію показника LGD 90% по ризиковій уражуваності з
боку постачальника хеджу. Для приватних акціонерних ризикових
уражуваностей у достатньо диверсифікованих портфелях показник LGD
65% може використовуватися. Для цих потреб M дорівнюватиме
5 рокам.
1.3.3. Підхід на основі внутрішніх моделей
25. Сума ризикової уражуваності, зваженої по ризику, дорівнює
потенційному збитку по акціонерним ризиковим уражуваностям
кредитної установи, який отриманий в результаті використання
внутрішніх моделей оцінювання ризикової вартості згідно 99-му
процентилю, односторонній інтервал різниці між квартальними
прибутками та відповідною безризиковою ставкою, обчисленою за
довготривалий вибірковий період, помножена на 12.5. Суми ризикової
уражуваності, зваженої по ризику, на рівні індивідуальної
ризикової уражуваності є не меншими, ніж сума мінімальних сум
ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, яка вимагається у
відповідності до PD/LGD підходу та відповідних сум очікуваного
збитку, помножених на 12.5 та обчислених на основі PD показників,
встановлених у підпункті 24 (a) частини 2 та відповідних
показників LGD, встановлених у підпунктах 25 та 26 частини 2.
26. Кредитні установи можуть визнавати незабезпечений
кредитний захист, отриманий по акціонерній позиції.
1.4. Суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, для
інших некредитних активів
27. Суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком,
обчислюються за наступною формулою:
Сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком = 100% *
вартість ризикової уражуваності, за виключенням тих випадків, коли
ризикова уражуваність є остаточною вартістю, у випадку якої вона
забезпечується на кожен рік та буде обчислюватися наступним чином:
1/t * 100% * вартість ризикової уражуваності,
де, t - кількість років терміну лізингової угоди.
2. ОБЧИСЛЕННЯ СУМ РИЗИКОВИХ УРАЖУВАНОСТЕЙ, ЗВАЖЕНИХ ЗА
РИЗИКОМ, ДЛЯ РИЗИКУ РОЗВОДНЕННЯ ПРИДБАНИХ ДЕБІТОРСЬКИХ
ЗАБОРГОВАНОСТЕЙ
28. Показники ризику для ризику розводнення придбаних
корпоративних та роздрібних дебіторських заборгованостей.
Показники ризику обчислюються за формулою у підпункті 3.
Ввідні параметри PD та LGD визначаються, як встановлено у
частині 2, вартість ризикової уражуваності визначається, як
встановлено у частині 3, а M дорівнює 1 року. Якщо кредитні
установи можуть продемонструвати перед компетентними органами, що
ризик розводнення є незначним, це не вимагає визнання.
3. ОБЧИСЛЕННЯ СУМ ОЧІКУВАНОГО ЗБИТКУ
29. Якщо не зазначено інше, вхідні параметри LDG та PD
визначаються, як встановлено у частині 2, а вартість ризикової
уражуваності визначається, як встановлено у частині 3.
30. Суми очікуваного збитку для корпоративних, роздрібних
ризикових уражуваностей, ризикових уражуваностей з боку установ,
центральних урядів та центральних банків обчислюється за наступною
формулою:
Очікуваний збиток (EL) = PD x LGD.
Сума очікуваного збитку = EL х вартість ризикової
уражуваності.
Для непогашених ризикових уражуваностей (PD = 1), у разі,
якщо кредитні установи використовують власні показники LGD, EL
дорівнює EL " найкраща оцінка кредитної установи очікуваного
BE збитку для непогашеної ризикової уражуваності відповідно до
підпункту 80 частини 4.
Для ризикових уражуваностей, які підпадають під дію режиму,
встановленого у підпункті 4 частини 1, EL дорівнює 0.
31. Показники EL для спеціальних позикових ризикових
уражуваностей, у разі, якщо кредитні установи використовують
методи, встановлені у підпункті 6 для оцінювання показників
ризиків, призначаються відповідно до таблиці 2.
Таблиця 2
------------------------------------------------------------------ | Термін, що |Категорія|Категорія|Категорія|Категорія|Категорія | |залишився до | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | | погашення | | | | | | |-------------+---------+---------+---------+---------+----------| |Менше ніж | 0% | 0,4% | 2,8% | 8% | 50% | |2,5 роки | | | | | | |-------------+---------+---------+---------+---------+----------| |2,5 роки або | 0,4% | 0,8% | 2,8% | 8% | 50% | |більше | | | | | | ------------------------------------------------------------------
У разі, якщо компетентні органи надали дозвіл кредитній
установі призначати преференційні показники ризику на рівні 50%
ризиковим уражуваностям категорії 1 та 70% ризиковим уражуваностям
категорії 2, показник EL для ризикових уражуваностей категорії 1
дорівнює 0%, а для ризикових уражуваностей категорії 2 - 0,4%.
32. Суми очікуваного збитку для акціонерних ризикових
уражуваностей, у разі, якщо суми ризикової уражуваності, зважені
за ризиком, обчислені відповідно до методів, встановлених у
підпунктах з 19 по 21, обчислюються відповідно до наступної
формули:
Сума очікуваного збитку = EL х вартість ризикової
уражуваності.
Показники EL дорівнюють наступному:
Очікуваний збиток (EL) = 0,8% для приватних акціонерних
ризикових уражуваностей у достатньо диверсифікованих портфелях;
Очікуваний збиток (EL) = 0,8% для біржових акціонерних
ризикових уражуваностей;
Очікуваний збиток (EL) = 2,4% для усіх інших акціонерних
ризикових уражуваностей.
33. Суми очікуваного збитку для акціонерних ризикових
уражуваностей, у разі, якщо суми ризикової уражуваності, зважені
за ризиком, обчислені відповідно до методів, встановлених у
підпунктах з 22 по 24, обчислюються за наступною формулою:
Очікуваний збиток (EL) = PD х LGD.
Сума очікуваного збитку = EL х вартість ризикової
уражуваності.
34. Суми очікуваного збитку для акціонерних ризикових
уражуваностей, у разі, якщо суми ризикової уражуваності, зважені
за ризиком, обчислені відповідно до методів, встановлених у
підпунктах з 25 по 26, дорівнюють 0%.
35. Суми очікуваного збитку для ризику розводнення придбаних
дебіторських заборгованостей обчислюються відповідно до наступної
формули:
Очікуваний збиток (EL) = PD х LGD.
Сума очікуваного збитку = EL х вартість ризикової
уражуваності.
4. РЕЖИМ ДІЙ ЩОДО СУМ ОЧІКУВАНОГО ЗБИТКУ
36. Суми очікуваного збитку, обчислені відповідно до
підпунктів 30, 31 та 35, вираховуються з суми корегувань вартості
та положень, пов'язаних з цими ризиковими уражуваностями. Дисконти
по балансовими ризиковим уражуваностям, придбаних за дефолту,
відповідно до підпункту 1 частини 3, піддаються такому ж режиму
дій, як корегування вартості. Суми очікуваного збитку за
сек'юритизованих ризикових уражуваностей та корегувань вартості, а
також положень, пов'язаних з цими ризиковими уражуваностями, не
включаються до такого обчислення.
ЧАСТИНА 2
PD, LGD та термін погашення
1. Вхідні параметри PD, LGD та вартість погашення (M) до
калькуляції сум ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, та
суми очікуваного збитку, визначені у частині 1, є такими, що
оцінюються кредитними установами відповідно до частини 4, за
дотримання наступних положень.
1. РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ З БОКУ КОРПОРАЦІЙ, УСТАНОВ,
ЦЕНТРАЛЬНИХ УРЯДІВ ТА ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ
1.1. PD
2. PD ризикової уражуваності з боку корпорації або установи
дорівнює принаймні 0.03%.
3. Для придбаних корпоративних дебіторських заборгованостей,
щодо яких кредитна установа не може продемонструвати, що її оцінки
PD відповідають мінімальним вимогам, встановленим у частині 4,
оцінки PD для цих ризикових уражуваностей визначаються відповідно
до наступних методів: для старших вимог по придбаним корпоративним
дебіторським заборгованостям, PD повинна бути оцінкою EL кредитної
установи, розділену на LGD для цих дебіторських заборгованостей.
Для субординованих вимог по придбаним корпоративним дебіторським
заборгованостям, PD повинна бути оцінкою EL кредитної установи.
Якщо кредитній установі дозволено використовувати власні оцінки
LGD для корпоративних ризикових уражуваностей, то вона може
розділити її показники EL для придбаних корпоративних дебіторських
заборгованостей на оцінки PD та LGD у відповідний спосіб, оцінка
PD може використовуватися.
4. PD дебіторів у дефолті дорівнює 100%.
5. Кредитні установи можуть визнавати незабезпечений
кредитний захист по PD відповідно до положень статей з 90 по 93.
Однак для ризику розводнення компетентні органи можуть визнавати
придатним до застосування постачальників незабезпеченого
кредитного захисту, окрім тих, які зазначені у частині 1
додатка VIII.
6. Кредитні установи, які використовують власні LGD оцінки,
можуть визнавати незабезпечений кредитний захист шляхом
корегування PD відповідно до підпункту 10.
7. Для ризику розводнення придбаних корпоративних
дебіторських заборгованостей, PD встановлюється таким, що дорівнює
оцінці EL для ризику розводнення. Якщо кредитній установі
дозволено використання власних оцінок LGD для корпоративних
ризикових уражуваностей, то вона може розділити її показники EL
для придбаних корпоративних дебіторських заборгованостей на оцінки
PD та LGD у відповідний спосіб, оцінка PD може використовуватися.
Кредитні установи можуть визнавати незабезпечений кредитний захист
по PD відповідно до положень статей з 90 по 93. Компетентні органи
можуть визнавати придатним до застосування постачальників
незабезпеченого кредитного захисту, окрім тих, які зазначені у
частині 1 додатка VIII. Якщо кредитній установі дозволено
використовувати її власні оцінки LGD для ризику розводнення
придбаних корпоративних дебіторських заборгованостей, вона може
визнавати незабезпечений кредитний захист шляхом корегування PD
відповідно до підпункту 10.
12. LGD
8. Кредитні установи використовують наступні показники LGD:
(a) Старші ризикові уражуваності без придатної застави: 45%;
(b) Субординовані ризикові уражуваності без придатної
застави: 75%;
(c) Кредитні установи можуть визнавати забезпечений та
незабезпечений кредитний захист по LGD відповідно до статей з 90
по 93;
(d) Забезпеченим облігаціям, як визначено у підпунктах з 68
по 70 частини 1 додатка VI, призначається показник LGD на рівні
12.5%;
(e) Для старших придбаних корпоративних дебіторських
заборгованостей, у разі, якщо кредитна установа не може
продемонструвати, що її оцінки PD відповідають мінімальним
вимогам, встановленим у частині 4 : 45%;
(f) Для субординованих придбаних корпоративних дебіторських
заборгованостей, у разі, якщо кредитна установа не може
продемонструвати, що її оцінки PD відповідають мінімальним
вимогам, встановленим у частині 4 : 100%;
(g) Для ризику розводнення придбаних корпоративних
дебіторських заборгованостей: 75%.
До 31 грудня 2010 року забезпеченим облігаціям, як визначено
у підпунктах з 68 по 70 частини 1 додатка VI, може призначатися
показник LGD на рівні 11.25% якщо:
- активи, визначені у підпунктах з 68 (a) по 68 (c) частини 1
додатка VI, які забезпечують облігації, усі кваліфікуються на
ступінь 1 кредитної якості, як встановлено у згаданому додатку;
- у разі, якщо активи, визначені у підпунктах 68 (d) та 68
(y) частини 1 додатка VI, використовуються як застава, відповідні
більш високі ліміти, встановлені у кожному з цих підпунктів,
дорівнюють 10% від номінальної суми непогашеної емісії;
- активи, як встановлено у підпункті 68 (f) частини 1
додатка VI, не використовуються як застава; або
- забезпечені облігації є об'єктами кредитного оцінювання
призначеної ECAI, та ECAI розміщує їх у найбільш сприятливій
категорії кредитного оцінювання, яке ECAI могла б здійснити щодо
забезпечених облігацій.
До 31 грудня 2010 року це відхилення переглядається, та після
такого огляду Комісія може розробити пропозиції відповідно до
процедури, зазначеної у частині 2 статті 151.
9. Незважаючи на підпункт 8, для ризику розводнення та ризику
дефолту, якщо кредитній установі дозволено використовувати власні
оцінки LGD для корпоративних ризикових уражуваностей, та вона може
розділити її показники EL для придбаних корпоративних дебіторських
заборгованостей на оцінки PD та LGD у відповідний спосіб, оцінка
LGD може використовуватися.
10. Незважаючи на підпункт 8, якщо кредитній установі
дозволено використовувати її власні оцінки LGD для ризикових
уражуваностей з боку корпорацій, установ, центральних урядів та
центральних банків, може визначатися незабезпечений кредитний
захист шляхом корегування PD та/або LGD згідно мінімальних вимог,
як визначено у частині 4 та згоди компетентних органів. Кредитна
установа не призначає гарантованим ризиковим уражуваностям
скореговані PD або LGD таким чином, щоб скорегований показник
ризику був би меншим, ніж порівнювальна пряма ризикової
уражуваності з боку гаранта.
11. Незважаючи на підпункти 8 та 10, для потреб підпункту 4
частини 1, LGD порівняльної прямої ризикової уражуваності з боку
постачальника захисту також є або LGD, асоційованої з
незахеджованим кредитом з боку гаранта, або незахеджованим
кредитом дебітора, в залежності від того, чи у випадку дефолту
гаранта або дебітора впродовж терміну дії захеджованої транзакції,
доступної підстави та структури гарантії вказано, що компенсована
сума залежала б від фінансової умови гаранта або дебітора
відповідно.
1.3. Термін погашення
12. Згідно підпункту 13, кредитні установи можуть призначати
ризиковим уражуваностям, які виникають в результаті транзакцій
зворотного викупу або транзакцій позики під цінні папери або
товари, показник терміну погашення (M) на рівні 0,5 року, а усім
іншим ризиковим уражуваностям - 2,5 роки. Компетентні органи
можуть вимагати від усіх кредитних установ у сфері їх юрисдикції
використовувати М для такої ризикової уражуваності, як встановлено
згідно підпункту 13.
13. Кредитні установи, яким надано дозвіл на використання їх
власних LGD та/або власних конвертаційних коефіцієнтів для
ризикових уражуваностей з боку корпорацій, установ, або
центральних урядів та центральних банків, обчислюють M для кожної
з цих уражуваностей, як встановлено у підпунктах з (a) по (e) та
згідно підпунктів з 14 по 16. В усіх випадках М не перевищує
5 років.
(a) Для інструменту, який відноситься до графіка грошових
потоків, M обчислюється відповідно до наступної формули:
M = MAX {1;MIN { S t * CF / S CF, 5}}
t t t t

де CFt означає грошові потоки (основна сума, виплати
відсотків та винагород), які сплачуються на підставі контракту
дебітором у період t;
S - знак суми;
(b) Для деривативів по базовій угоді взаємозаліку, M дорівнює
зваженому середньому терміну, який залишився до погашення
ризикової уражуваності, у разі, якщо M дорівнює принаймні 1 року.
Умовна сума такої ризикової уражуваності використовується для
зважування терміну погашення;
(c) Для ризикових уражуваностей, які виникають в результаті
повних або практично повних забезпечених транзакцій по
деривативних інструментах (перелік яких надано у додатку IV) або
повних або практично повних забезпечених транзакцій по
маржинальному кредитуванню, які є об'єктами базової угоди
взаємозаліку, M дорівнює зваженому середньому терміну, який
залишився до погашення ризикової уражуваності, у разі, якщо M
дорівнює принаймні 10 дням. Умовна сума такої ризикової
уражуваності використовується для зважування терміну погашення;
(d) Якщо кредитній установі дозволено використовувати її
власні оцінки PD для придбаних корпоративних дебіторських
заборгованостей для виданих сум, M дорівнює середньому терміну,
який залишився до погашення ризикової уражуваності придбаних
дебіторських заборгованостей, у разі, якщо M дорівнює принаймні 90
дням. Такий самий показник M також застосовується до непогашених
сум згідно обов'язкового кредиту за умови, що кредит містить
ефективні договірні зобов'язання, умови щодо ранньої амортизації
або інші показники, які захищають кредитну установу-покупця проти
значного погіршення якості майбутніх дебіторських заборгованостей,
які необхідно придбати за кредитний період. За відсутності таких
ефективних засобів захисту, M для несплачених сум обчислюється як
сума найдовшої потенційної дебіторської заборгованості згідно
угоди придбання та терміну, який залишився до погашення,
придбання, у разі, якщо M дорівнює принаймні 90 дням.
(e) Для будь-якого іншого інструменту, ніж ті, які вказані у
цьому підпункті, та якщо кредитна установа не має можливості
обчислювати M, як встановлено у підпункті (a), M дорівнює
максимальному терміну, що залишився (у роках), який дозволений
дебітору для взяття на себе контрактних зобов'язань до повного
погашення, у разі, якщо M дорівнює принаймні 1 року;
(f) для кредитних установ, які використовують Метод на основі
внутрішньої моделі, встановлений у частині 6 додатка III, для
обчислення вартостей ризикових уражуваностей, M обчислюється для
ризикових уражуваностей, щодо яких вони застосовують цей метод та
для яких термін погашення найдовшого контракту, який входить до
комплексу взаємозаліку, є більшим ніж один рік, відповідно до
наступної формули:

maturity
Effective EE * дельта t * df + S EE * дельта t * df tks1year k k k tk > 1 year k k k M = ( S ------------------------------------------------------------------- ; 5) k=1 tks1year
S Effective EE * дельта t * df k=1 k k k

де:
S - знак суми;
df - коефіцієнт безризикового дисконту для майбутнього
часового періоду tk та інші показники, визначені у частині б
додатка III.
Незважаючи на першу частину підпункту 13 (f), кредитна
установа, яка використовує внутрішню модель для обчислення
одностороннього корегування кредитного оцінювання (CVA), може
використовувати, за згоди компетентних органів, ефективну кредитну
тривалість, оцінену за внутрішньою моделлю як M.
Згідно частини 14, для комплексів взаємозаліку, у межах яких
усі контракти мають первинний термін погашення, який є меншим ніж
один рік, застосовується формула підпункту (a); та
(g) для потреб підпункту 4 частини 1, M дорівнює діючому
терміну погашення кредитного захисту, проте принаймні 1 рік.
14. Незважаючи на підпункт 13(a), (b), (d) та (e), M дорівнює
одному дню для:
- повністю або практично повністю забезпечених деривативних
інструментів, перелік яких надано у додатку IV;
- транзакцій по повністю або практично повністю забезпеченому
маржинальному кредитуванню; та
- транзакцій зворотного викупу, транзакцій позики за цінними
паперами та товарами за умови, якщо документація вимагає щоденного
повторного внесення маржі та щоденного переоцінювання, а також
включає положення, які передбачають термінову ліквідацію або
компенсування застави у разі дефолту або неможливості повторного
внесення маржі.
Крім того, для інших короткострокових ризикових
уражуваностей, визначених компетентними органами, які не є
частиною поточного фінансування дебітора кредитною установою, M
дорівнює одному дню. Ретельний огляд окремих обставин здійснюється
у кожному випадку.
15. Компетентні органи можуть передбачати для ризикових
уражуваностей з боку корпорацій, розташованих на території
Співтовариства, які мають консолідований торговий обсяг та
консолідовані активи, які є не меншими ніж 500 мільйонів євро,
використання M, як встановлено у підпункті 12. Компетентні органи
можуть замінити сукупні активи у 500 мільйонів євро сукупними
активами у 1000 мільйонів євро для корпорацій, які передусім
вкладають інвестиції у нерухомість.
16. Невідповідності термінів погашення розглядаються, як
встановлено у підпунктах з 90 по 93.
2. РОЗДРІБНІ РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ
2.1 PD
17. PD ризикової уражуваності дорівнює принаймні 0,03%.
18. PD дебіторів, у разі використання підходу щодо
зобов'язань, ризикових уражуваностей за дефолту дорівнює 100%.
19. Для ризику розводнення придбаних корпоративних
дебіторських зобов'язань, PD встановлюється таким, що дорівнює
оцінкам EL для ризику розводнення. Якщо кредитна установа може
розділити її EL оцінки для ризику розводнення придбаних
дебіторських зобов'язань на PD та LGD у надійний спосіб, оцінка PD
може застосовуватися.
20. Незабезпечений кредитний захист може визнаватися
придатним шляхом корегування показників PD згідно підпункту 22.
Для ризику розводнення, у разі, якщо установа не застосовує
власних оцінок LGD, це підпадає під дію узгодження зі статтями з
90 по 93; для цієї потреби компетентні органи можуть визнавати
придатними постачальників незабезпеченого захисту, окрім тих, що
вказані у частині 1 додатка VIII.
2.2. LGD
21. Кредитні установи надають власні оцінки LGD згідно
мінімальних вимог, встановлених у частині 4, та згоди компетентних
органів. Для ризику розводнення придбаних дебіторських
зобов'язань, використовується показник PD на рівні 75%. Якщо
кредитна установа може розділити її EL оцінки для ризику
розводнення придбаних дебіторських зобов'язань на PD та LGD у
надійний спосіб, оцінка PD може застосовуватися.
22. Незабезпечений кредитний захист може визнаватися
придатним шляхом корегування показників PD або LGD згідно
мінімальних вимог, встановлених у підпунктах з 99 по 104
частини 4, та згоди компетентних органів, за підтримки окремої
ризикової уражуваності або пулу ризикових уражуваностей. Кредитна
установа не призначає гарантованим ризиковим уражуваностям
скореговані PD або LGD таким чином, щоб скорегований показник
ризику був би меншим, ніж порівнювальна пряма ризикової
уражуваності з боку гаранта.
23. Незважаючи на підпункт 22, для потреб підпункту 11
частини 1, LGD порівняльної прямої ризикової уражуваності з боку
постачальника захисту також є або LGD, асоційованої з
незахеджованим кредитом з боку гаранта, або незахеджованим
кредитом дебітора, залежно від того, чи у випадку дефолту гаранта
або дебітора впродовж терміну дії захеджованої транзакції,
доступної підстави та структури гарантії вказано, що компенсована
сума залежала б від фінансової умови гаранта або дебітора
відповідно.
3. АКЦІОНЕРНІ РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ ЗА МЕТОДОМ PD/LGD
24. Показники PD визначаються відповідно до методів для
корпоративних ризикових уражуваностей:
Наступні мінімальні PD застосовуються:
(a) 0,09% для біржових акціонерних ризикових уражуваностей у
разі, якщо інвестиція є частиною довготривалого взаємовідношення з
клієнтом;
(b) 0,09% для небіржових акціонерних ризикових уражуваностей
у разі, якщо прибуток по інвестиції ґрунтується на регулярних та
періодичних грошових потоках, які не походять від прибутку з
капіталу;
(c) 0,40% для біржових акціонерних ризикових уражуваностей,
включаючи інші короткі позиції, як встановлено у підпункті 20
частини 1; та
(d) 1,25% для усіх інших акціонерних ризикових уражуваностей,
включаючи інші короткі позиції, як встановлено у підпункті 20
частини 1.
3.2. LGD
25. Приватним акціонерним ризиковим уражуваностям у достатньо
диверсифікованих портфелях можуть призначатися LGD на рівні 65%.
26. Усім іншим ризиковим уражуваностям призначається LGD на
рівні 90%.
3.3. Термін погашення
27. M, яке призначається до усіх ризикових уражуваностей,
дорівнює 5 рокам.
ЧАСТИНА 3
Вартість ризикової уражуваності
1. РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ З БОКУ КОРПОРАЦІЙ, УСТАНОВ,
ЦЕНТРАЛЬНИХ УРЯДІВ ТА ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ ТА РОЗДРІБНІ РИЗИКОВІ
УРАЖУВАНОСТІ
1. Допоки інше не зазначено, вартість ризикової уражуваності
балансових ризикових уражуваностей вимірюється, включаючи
корегування вартості. Це правило також застосовується до активів,
придбаних за ціною, яка відрізняється від суми боргу. Для
придбаних активів, різниця між сумою боргу та чистою вартістю,
занесеною до балансу кредитних установ, дорівнює дисконту, якщо
сума боргу є більшою, та премії, якщо вона є меншою.
2. У разі, якщо кредитні установи використовують Базову угоду
взаємозаліку по відношенню до транзакцій зворотного викупу або
транзакцій позики за цінними паперами та товарами, вартість
ризикової уражуваності обчислюється відповідно до статей з 90 по
93.
3. Для балансового взаємозаліку позик та депозитів, кредитні
установи застосовують для обчислення вартості ризикової
уражуваності методів, встановлених у статтях з 90 по 93.
4. Вартість ризикової уражуваності для лізингових угод
дорівнює дисконтним мінімальним лізинговим платежам.
"Мінімальні лізингові платежі" є платежами за умовами
лізингу, які лізингоотримувач зобов'язаний або може бути
зобов'язаний здійснити, та будь-яким договірним вибором (тобто
вибір, здійснення якого, є обґрунтовано надійним). Будь-яка
забезпечена остаточна вартість, яка відповідає комплексу умов
підпунктів з 26 по 28 частини 1 додатка VTH щодо придатності
постачальників захисту, а також мінімальним вимогам щодо визнання
інших тилів гарантій, передбачених підпунктами з 14 по 19
частини 2 додатка VIII, також включається до мінімальних
лізингових платежів.
5. У разі будь-якої зі статей, перелічених у додатку IV,
вартість ризикової уражуваності визначається за допомогою методів,
встановлених у додатку III.
6. Вартість ризикової уражуваності для обчислення сум
ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, придбаних
дебіторських зобов'язань дорівнює сумі заборгованості мінус вимоги
до капіталу для ризику розводнення до зменшення кредитного ризику.
7. У разі, якщо ризикова уражуваність набуває форми цінних
паперів або товарів, проданих, розміщених або наданих у позику по
транзакціях зворотного викупу або транзакціях позики по цінним
паперам або товарам, транзакціях розрахунків по довгих позиціях
або транзакціях маржинального кредитування, вартість ризикової
уражуваності дорівнює вартості цінних паперів або товарів,
визначених відповідно до статті 74. У разі, якщо використовується
Всебічний метод фінансової застави, як встановлено згідно
частини 3 додатка VIII, вартість ризикової уражуваності
збільшується на корегування волатильності, яке застосовується до
таких цінних паперів або товарів, як встановлено у згаданій
частині. Вартість ризикової уражуваності транзакцій зворотного
викупу або транзакцій позики за цінними паперами або товарами,
транзакцій розрахунків по довгих позиціях або транзакцій
маржинального кредитування може визначатися або у відповідності до
додатка III, або у відповідності до підпунктів з 12 по 21
частини 3 додатка VIII.
8. Незважаючи на підпункт 7, вартість ризикової уражуваності
невиплачених ризикових уражуваностей по кредитному ризику, як
визначено компетентними органами, центральним контрагентом
визначається відповідно до підпункту 6 частини 2 додатка III, за
умови, якщо ризикові уражуваності по кредитному ризику
центрального контрагента з усіма учасниками його заходів повністю
забезпечуються на щоденній основі.
9. Вартість ризикової уражуваності для наступних статей
обчислюється, як взята, проте не використана сума, помножена на
конвертаційний коефіцієнт.
Кредитні установи використовують наступні конвертаційні
коефіцієнти:
для кредитних ліній, щодо яких не взято зобов'язань та які
можуть бути безумовно анульовані у будь-який час кредитною
установою без попередження, або які ефективно передбачають
автоматичне анулювання з огляду на погіршення кредитної надійності
позичальника, застосовується конвертаційний коефіцієнт на рівні
0%. Для застосування конвертаційного коефіцієнта на рівні 0%,
кредитні установи здійснюють активний моніторинг фінансового стану
дебітора, а їх внутрішні системи контролю дозволяють негайно
виявляти погіршення кредитної якості дебітора. Невикористані
роздрібні кредитні лінії можуть вважатися такими, що можуть бути
безумовно анульовані, якщо умови дозволяють кредитній установі
анулювати їх у повній мірі, яка дозволяється згідно законодавства
про захист споживачів та суміжного законодавства;
для короткострокових акредитивів, які виникають в результаті
руху товарів, застосовується конвертаційний коефіцієнт на рівні
20% для установ-емітентів та установ-виконавців;
для невикористаних зобов'язань щодо придбання для
відновлювальних придбаних дебіторських зобов'язань, які можуть
бути безумовно анульовані або які ефективно передбачають
автоматичне анулювання у будь-який час установами без
попередження, застосовується конвертаційний коефіцієнт на рівні
0%. Для застосування конвертаційного коефіцієнта на рівні 0%,
кредитні установи здійснюють активний моніторинг фінансового стану
дебітора, а їх внутрішні системи контролю дозволяють негайно
виявляти погіршення кредитної якості дебітора;
кредитні установи, які дотримуються мінімальних вимог щодо
використання власних показників конвертаційних коефіцієнтів, як
визначено у частині 4, можуть використовувати їх власні показники
конвертаційних коефіцієнтів за усіма типами продуктів, як
зазначено у підпунктах з (a) по (d), згідно ухвали компетентних
органів.
10. У разі, якщо зобов'язання стосується розширення іншого
зобов'язання, застосовується більш низький з двох конвертаційних
коефіцієнтів, пов'язаних з окремим зобов'язанням.
11. Для усіх позабалансових статей, окрім тих, які були
згадані у підпунктах з 1 по 9, вартість ризикової уражуваності
дорівнює наступному відсотку від її вартості:
- 100%, якщо це є стаття з повним ризиком,
- 50%, якщо це є стаття з середнім ризиком,
- 20%, якщо це є стаття з середнім/низьким ризиком, та
- 0%, якщо це є стаття з низьким ризиком.
Для потреб цього підпункту, позабалансові статті
призначаються до тих категорій ризику, як вказано у додатку II.
2. АКЦІОНЕРНІ РИЗИКОВІ УРАЖУВАНОСТІ
12. Вартість ризикової уражуваності дорівнює вартості,
представленої у фінансових звітах.
Прийнятні операції щодо акціонерних ризикових уражуваностей є
наступними:
(a) Для інвестицій, що утримуються за справедливою вартістю
зі змінами вартості, які йдуть безпосередньо через прибуток, та
входять до власних коштів, вартість ризикової уражуваності є
справедливою вартістю, представленою у балансі;
(b) Для інвестицій, що утримуються за справедливою вартістю
зі змінами вартості, які не йдуть через прибуток, проте
включаються до регульованого за податками окремого компонента
власного капіталу, вартість ризикової уражуваності є справедливою
вартістю, представленою у балансі;
(c) Для інвестицій, що утримуються за ціною або за меншою
ціною чи ринковою вартістю, вартість ризикової уражуваності є
ціною чи ринковою вартістю, представленою у балансі.
3. ІНШІ АКТИВИ, ЗА ЯКИМИ НЕ ВЗЯТО КРЕДИТНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
13. Вартість ризикової уражуваності інших активів, за якими
не взято кредитні зобов'язання, дорівнює вартості, представленої у
фінансових звітах.
ЧАСТИНА 4
Мінімальні вимоги щодо IRB-підходу
1. РЕЙТИНГОВІ СИСТЕМИ
1. "Рейтингова система" включає усі методи, процеси, заходи
контролю, збір даних та інформаційні системи, які забезпечують
оцінювання кредитного ризику, оцінювання ризикових уражуваностей
за ступенями або пулами (рейтинг), а також кількісний аналіз
дефолту та показників збитку для певних типів ризикової
уражуваності.
2. Якщо кредитна установа використовує багатофакторну
рейтингову систему, обґрунтування для визначення дебітора або
транзакції для рейтингової системи документується та
застосовується у спосіб, який відповідним чином відображає рівень
ризику.
3. Критерії та процеси визначення періодично переглядаються
для визначення того, чи залишаються вони придатними для існуючого
портфеля та зовнішніх умов.
1.1. Структура рейтингових систем
4. У разі, якщо кредитна установа використовує прямі оцінки
параметрів ризику, вони можуть розглядатися як вихідні дані щодо
ступенів по безперервній рейтинговій шкалі.
1.1.1. Ризикові уражуваності з боку корпорацій, установ,
центральних урядів та центральних банків
5. Рейтингова система враховує характеристики ризику дебітора
та транзакції.
6. Рейтингова система має рейтингову шкалу дебітора, яка
відображає виключно кількісний аналіз ризику дефолту дебітора.
Рейтингова шкала дебітора має як мінімум 7 класів для дебіторів,
які не знаходяться у дефолті, та один - для дебіторів у дефолті.
7. "Клас дебітора" означає категорію ризику рейтингової шкали
дебітора у межах рейтингової системи, по якій призначаються
дебітори на основі визначеного та чіткого комплексу рейтингових
критеріїв, за яких отримуються оцінки PD. Кредитна установа
документує співвідношення між класами дебітора щодо рівня ризику
дефолту, до якого застосовується кожен клас, та критерії, які
застосовуються для визначення такого рівня ризику дефолту.
8. Кредитні установи з портфелями, які сконцентровані в
окремому ринковому сегменті, та діапазон ризику дефолту, мають
достатньо класів дебітора у межах такого діапазону для запобігання
надмірних концентрацій дебіторів у окремій градації. Значні
концентрації у межах одного класу підтримуються обґрунтованим
емпіричним доказом, що градація дебітора охоплює обґрунтовано
вузьку серію PD, та що ризик дефолту з боку усіх дебіторів у цій
градації відноситься до цієї серії.
9. Для того, щоб кваліфікуватися на визнання компетентними
органами використання вимог до капіталу щодо обчислення власних
оцінок LGD, рейтингові системи включають чітку рейтингову шкалу,
яка виключно відображає характеристики транзакцій, пов'язаних з
LGD.
10. "Клас кредиту" означає категорію ризику рейтингової
кредитної шкали у межах рейтингової системи, по якій призначаються
ризикові уражуваності на основі визначеного та чіткого комплексу
рейтингових критеріїв, за якими отримуються оцінки LGD. Визначення
класу включає описання того, яким чином ризикові уражуваності
призначаються до певного класу та критерії, які застосовуються для
визначення такого рівня ризику дефолту по усіх класах.
11. Значні концентрації у межах одного класу кредиту
підтримуються обґрунтованим емпіричним доказом, що клас кредиту
охоплює обґрунтовано вузьку серію LGD, та що ризик дефолту з боку
усіх ризикових уражуваностей у цьому класі відноситься до цієї
серії.
12. Кредитні установи, які використовують методи, встановлені
у підпункті 6 частини 1 для призначення показників ризику для
спеціальних позикових ризикових уражуваностей, виключаються з меж
дії вимоги щодо необхідності мати рейтингову шкалу дебітора, яка
від ображає виключно кількісний аналіз ризику дефолту дебітора для
цих ризикових уражуваностей. Незважаючи на підпункт 6, ці установи
мають для цих ризикових уражуваностей принаймні 4 класи для
дебіторів, які не знаходяться у дефолті, та принаймні один - для
дебіторів у дефолті.
1.1.2. Роздрібні ризикові уражуваності
13. Рейтингові системи відображають ризик дебітора та
транзакції, а також фіксують усі необхідні характеристики дебітора
та транзакції.
14. Рівень диференціації ризику забезпечує, що певна
кількість ризикових уражуваностей у певному класі або пулі є
достатньою для того, щоб передбачити обґрунтований кількісний
аналіз та оцінювання характеристик збитку на рівні класу або пулу.
Розподіл ризикових уражуваностей та дебіторів по класах та пулах є
таким, щоб запобігти надмірним концентраціям.
15. Кредитні установи демонструють, що процес віднесення
ризикових уражуваностей до класів або пулів передбачає
обґрунтовану диференціацію ризику, групування достатньо однорідних
ризикових уражуваностей та враховує точний та послідовний
підрахунок характеристик збитку на рівні класу або пулу. Для
придбаних дебіторських заборгованостей, групування відображає
методики андеррайтингу продавця та гетерогенність його клієнтів.
16. Кредитні установи розглядають наступні похідні ризику при
віднесенні ризикових уражуваностей до класів або пулів:
(a) характеристики ризику дебітора;
(b) характеристики ризику по транзакції, включаючи типи
продукту або застави, або обидва компоненти. Кредитні установи
чітко відслідковують випадки, коли певні ризикові уражуваності
отримують зиск від однієї застави; та
(c) порушення, якщо кредитна установа демонструє перед її
компетентним органом, що порушенням є незначні похідні ризику для
ризикової уражуваності.
1.2. Віднесення до класів та пулів
17. Кредитна установа має спеціальні визначення, процеси та
критерії для віднесення ризикових уражуваностей до класів та пулів
у межах рейтингової системи.
(a) Визначення класу або пулу та критеріїв є достатньо
деталізованими для надання можливості, щоб призначувані рейтинги
відповідним чином відносили дебіторів та установи, які несуть
однаковий ризик, до одного класу або пулу. Така відповідність
розповсюджується на усі напрямки діяльності, департаменти та
географічні зони;
(b) Документація щодо рейтингового процесу дозволяє третім
сторонам зрозуміти віднесеність ризикових уражуваностей до класів
або пулів, а також повторює віднесеності класу та пулу і оцінює
належність віднесеностей до класу або пулу; та
(c) Критерії також узгоджуються з внутрішніми кредитними
стандартами кредитної установи та її методиками врегулювання
ситуацій з проблемними дебіторами та кредитами.
18. Кредитна установа враховує всю відповідну інформацію у
процесі віднесення дебіторів та кредитів до класів або пулів.
Інформація є поточною та дозволяє кредитній установі передбачити
майбутні характеристики ризикової уражуваності. Чим менше
інформації знаходиться у розпорядженні кредитної установи, тим
більш консервативною будуть її віднесення ризикової уражуваності
до класів або пулів дебітора чи кредиту. Якщо кредитна установа
використовує зовнішній рейтинг як першочерговий фактор визначення
внутрішнього рейтингового призначення, кредитна установа гарантує,
що вона розглядає іншу відповідну інформацію.
1.3. Віднесення ризикової уражуваності
1.3.1. Ризикові уражуваності з боку корпорацій, установ,
центральних урядів та центральних банків
19. Кожний дебітор відноситься до класу дебітора як частини
процесу кредитного ухвалення.
20. Для тих кредитних установ, яким дозволено використовувати
власні оцінки LGD та/або конвертаційні коефіцієнти, кожна ризикова
уражуваність також відноситься до кредитного класу як частини
процесу кредитного ухвалення.
21. Кредитні установи, які використовують методи, встановлені
у підпункті 6 частини 1, для призначення показників ризику для
спеціальних кредитних ризикових уражуваностей, відносять кожну з
таких ризикових уражуваностей до класу відповідно до підпункту 12.
22. Кожна окрема юридична особа, яка здійснює вплив на
кредитну установу, має окремий рейтинг. Кредитна установа
демонструє перед своїм компетентним органом, що вона має прийнятні
методи щодо режиму дій щодо окремих клієнтів-дебіторів або груп
сполучених клієнтів.
23. Окремим ризиковим уражуваностям з боку одного й того ж
дебітора призначається такий самий клас дебітора безвідносно до
будь-яких відмінностей у природі кожної окремої транзакції.
Виключенням у разі, якщо окремі ризикові уражуваності можуть
відноситись до різних класів для одного й того ж дебітора, є:
(a) ризик обмеження трансферу коштів між державами, який
залежить від того, в яку валюту деноміновано ризикову
уражуваність, у місцеву або іноземну;
(b) у разі, якщо режим дій з асоційованими гарантіями по
ризиковій уражуваності може відображатися у скорегованому
віднесенні до класу дебітора; та
(c) у разі, якщо захист споживачів, банківська таємниця або
інші законодавчі акти забороняють обмін даних про клієнтів.
1.3.2. Роздрібні ризикові уражуваності
24. Кожна ризикова уражуваність відноситься до класу або пулу
як частини процесу ухвалення кредиту.
1.3.3. Заходи перекриття
25. Для віднесення до класів та пулів кредитні установи
документують ситуації, у яких висновок людини може перекрити
вхідні та вихідні дані процесу віднесення та персоналу, який
відповідає за ухвалення цих заходів перекриття. Кредитна установа
документує ці заходи перекриття та відповідальний персонал.
Кредитні установи аналізують характеристику ризикових
уражуваностей, віднесення яких було перекрито. Цей аналіз включає
оцінювання характеристик ризикових уражуваностей, рейтинг яких був
перекритий окремою особою, з розрахунку на увесь відповідальний
персонал.
1.4. Цілісність процесу віднесення
1.4.1. Ризикові уражуваності з боку корпорацій, установ,
центральних урядів та центральних банків
26. Віднесення та періодичні перегляди віднесень здійснюються
та ухвалюються незалежною стороною, яка напряму не отримує зиску
від рішень щодо розподілу кредиту.
27. Кредитні установи поновлюють віднесення принаймні один
раз на рік. Дебітори з високим ризиком та проблемні ризикові
уражуваності піддаються дії більш регулярного перегляду. Кредитні
установи здійснюють нове віднесення, якщо отримується важлива
інформація про дебітора або ризикову уражуваність.
28. Кредитна установа має у своєму розпорядженні ефективний
процес отримання та поновлення відповідної інформації про
характеристики дебітора, які впливають на PD, та про
характеристики транзакції, які впливають на LGD та/або
конвертаційні коефіцієнти.
1.4.3. Роздрібні ризикові уражуваності
29. Кредитна установа принаймні один раз на рік оновлює
віднесення дебітора або кредиту та переглядає характеристики втрат
та характеристики непогашення кожного визначеного ризикового пулу,
які би з них не застосовувалися. Кредитна установа також принаймні
один раз на рік переглядає на репрезентативному прикладі статус
окремих ризикових уражуваностей в межах кожного пулу як захід,
який забезпечує, що ризикові уражуваності продовжують відноситись
до правильного пулу.
1.5. Використання моделей
30. Якщо кредитна установа використовує статистичні моделі та
інші механічні методи віднесення ризикових уражуваностей до класів
або пулів дебіторів чи кредитів, тоді:
(a) кредитна установа демонструє перед своїм компетентним
органом, що модель має належну предикативну силу та що вимоги до
капіталу не спотворені в результаті використання цього методу.
Вхідні перемінні формують обґрунтований та ефективний базис для
отриманих в результаті перемінних Моделі не має значних відхилень;
(b) кредитна установа керує процесом перевірки вхідних даних
моделі, який включає оцінювання точності, повноти та відповідністі
даних;
(c) кредитна установа демонструє, що дані, які
використовуються для побудови моделі, є репрезентативними щодо
сукупності чинних дебіторів та ризикових уражуваностей кредитної
установи;
(d) кредитна установа має регулярний цикл оцінювання моделі,
який включає моніторинг функціонування моделі та її стабільності;
перегляд специфікації моделі; та тестування вихідних даних моделі
відносно результатів; та
(e) кредитна установа доповнює статистичну модель висновками
та контролем з боку персоналу для перегляду віднесень на основі
даних моделі та для забезпечення того, щоб моделі належним чином
використовувалися. Процедури перегляду спрямовуються на пошук та
обмеження помилок, пов'язаних зі слабкими місцями моделі. Висновки
людей враховують усю належну інформацію, яка не була розглянута
моделлю. Кредитна установа документує спосіб, у який висновок
людей та результати моделі можуть бути поєднані.
1.6. Документування рейтингових систем
31. Кредитні установи документують дизайн та експлуатаційні
характеристики своїх рейтингових систем. Документація обґрунтовує
відповідність з мінімальними вимогами цієї частини, а також
стосується тем, включених до диференціації портфеля, рейтингових
критеріїв, зобов'язань сторін, які призначають рейтинг дебіторам
та ризиковим уражуваностям, регулярність переглядів віднесеностей
та огляд керівним менеджментом рейтингового процесу.
32. Кредитна установа документує відповідне обґрунтування та
аналіз, які підтримують її вибір рейтингових критеріїв. Кредитна
установа документує усі основні зміни процесу рейтингування ризику
після останнього перегляду компетентними оглядами. Організація
процесу рейтингового віднесення та внутрішньої структури контролю
також документується.
33. Кредитні установи документують специфічні визначення
дефолту та збитку, які використовуються ними у внутрішніх
процесах, та демонструють відповідність із визначеннями,
встановленими у цій Директиві.
34. Якщо кредитна установа використовує статистичні моделі у
рейтинговому процесі, кредитна установа документує їх методології.
Цей матеріал:
(a) містить детальний план теорії, припущення та/або
математичний та емпіричний базис віднесення оцінок до класів,
окремих дебіторів, ризикові уражуваності, пули або джерело
(джерела) інформації, що використовується для оцінювання моделі;
(b) встановлює ретельний статистичний процес (включаючи тести
на технічні характеристики поза часом та без еталону) для
оцінювання моделі; та
(c) вказує на будь-які обставини, за яких модель працює
неефективно.
35. Використання моделі, отриманої від продавця третьої
сторони, яка вимагає використання технології користувача не є
обґрунтуванням для вилучення з документації або будь-якої з вимог
щодо рейтингових систем. Це покладається на кредитну установу для
задоволення вимог компетентних органів.
1.7. Обслуговування даних
36. Кредитні установи збирають та зберігають дані щодо
аспектів їх внутрішніх рейтингів, як вимагається згідно статей з
145 по 149.
1.7.1. Ризикові уражуваності з боку корпорацій, установ,
центральних урядів та центральних банків
37. Кредитні установи збирають та зберігають:
(a) повні рейтингові архіви по дебіторах та визнаних
гарантах;
(b) дані, згідно яких призначались рейтинги;
(c) ключові дані та методологію, яка використовувалася для
отримання рейтингу;
(d) інформацію про особу, відповідальну за рейтингове
призначення;
(e) ідентичність дебіторів та ризикових уражуваностей, які не
було погашено;
(f) дані та обставини таких дефолтів; та
(g) дані щодо PD та реалізованих ставок по дефолту,
пов'язаних з рейтинговими класами та переміщенням рейтингів;
Кредитні установи, які не використовують власні оцінки LGD
та/або конвертаційні коефіцієнти, збирають та зберігають дані щодо
порівняльних характеристик реалізованих LGD до вартостей, як
встановлено у підпункті 8 частини 2, та реалізованих
конвертаційних коефіцієнтів до вартостей, як встановлено у
підпункті 9 частини 3.
38. Кредитні установи, які використовують власні оцінки LGD
та/або конвертаційні коефіцієнти, збирають та зберігають:
(a) повні рейтингові архіви даних по кредитних рейтингах та
показниках LGD та/або конвертаційних коефіцієнтах, пов'язаних з
кожною рейтинговою шкалою;
(b) дані, згідно яких призначались рейтинги та здійснювалися
оцінки;
(c) ключові дані та методологію, яка використовувалася для
отримання рейтингів кредиту та показників LGD та/або
конвертаційних коефіцієнтів;
(d) інформацію про особу, відповідальну за рейтинг кредиту,
та особу, яка надала показники LGD та/або конвертаційних
коефіцієнтів;
(e) дані щодо оцінених та реалізованих LGD та конвертаційних
коефіцієнтів, які пов'язані з кожною несплаченою ризиковою
уражуваністю;
(f) дані щодо LGD ризикової уражуваності до та після
оцінювання ефектів гарантії/або деривативів, для тих кредитних
установ, які відображають ефекти зменшення кредитного ризику
гарантій або кредитних деривативів через LGD; та
(g) дані про компоненти збитку для кожної несплаченої
ризикової уражуваності.
1.7.2. Роздрібні ризикові уражуваності
39. Кредитні установи збирають та зберігають:
(a) дані, які використовуються у процесі віднесення ризикових
уражуваностей до класів або пулів;
(b) дані щодо оцінених PD, LGD та конвертаційних
коефіцієнтів, пов'язаних з класами та пулами ризикових
уражуваностей;
(c) ідентичність дебіторів та ризикових уражуваностей під
дефолтом;
(d) для несплачених ризикових уражуваностей, дані про класи
та пули, до яких була віднесена ризикова уражуваність за той рік,
який передував дефолту, та реалізовані результати по LGD та
конвертаційному коефіцієнту; та
(e) дані щодо ступеня збитку для кваліфікування
відновлювальних роздрібних ризикових уражуваностей.
1.8. Стрес-тести у процесі оцінювання достатності капіталу
40. Кредитна установа має власні надійні процеси
стрес-тестування для використання в оцінюванні її достатності
капіталу. Стрес-тестування залучає ідентифікуючі можливі події або
майбутні зміни економічних умов, які могли б мати несприятливі
наслідки на кредитні ризикові уражуваності кредитної установи та
оцінювання здатності кредитної установи протидіяти таким змінам.
41. Кредитна установа регулярно проводить стрес-тестування
кредитного ризику для оцінювання ефекту певних специфічних умов
щодо її сукупних вимог до капіталу для кредитного ризику. Тест
обирається кредитною установою за умови наглядового огляду. Тест,
який буде застосований, є обґрунтований та показово
консервативним, розглядаючи принаймні ефект пом'якшених
регресивних сценаріїв. Кредитна установа оцінює зменшення її
рейтингів згідно сценаріїв її стрес-тестування. Стресові портфелі
містять переважну більшість сукупної ризикової уражуваності
кредитної установи.
42. Кредитні установи, які використовують режим дії,
встановлений у підпункті 4 частини 1, розглядають як частину їх
концепції стрес-тестування вплив погіршення кредитної якості
постачальників захисту, зокрема вплив постачальників захисту, які
не відповідають критеріям придатності.
2. КІЛЬКІСНИЙ АНАЛІЗ РИЗИКУ
43. При визначенні параметрів ризику, які пов'язуватимуться з
рейтинговими класами та пулами, кредитні установи застосовують
наступні вимоги.
2.1. Визначення дефолту
44. Вважається, що "дефолт" має місце стосовно окремого
дебітора, коли одна або обидві наступні події мали місце:
(a) кредитна установа вважає, що існує вірогідність, що
дебітор не сплатить свої кредитні зобов'язання перед кредитною
установою, материнською компанією або будь-якою з її дочірніх
компаній у повному обсязі, без права регресу з боку кредитної
установи щодо операцій, таких як цінний папір, що може бути
реалізований (якщо утримується);
(b) дебітор має прострочення більше ніж 90 днів по значному
кредитному зобов'язанні перед кредитною установою, материнською
компанією або будь-якою з її дочірніх компаній;
Для овердрафтів, кількість днів прострочення, як тільки
дебітор порушив рекомендований ліміт, встановлюється ліміт, менший
ніж поточні несплачені суми, або отримав кредит без ухвалення, а
базова сума є значною.
"Рекомендований ліміт" означає ліміт, який був доведений до
відома дебітора.
Відлік прострочених днів для кредитних карток починається з
мінімального платежу по терміну платежу.
У випадку з роздрібними ризиковими уражуваностями та
уражуваностями з боку установ державного сектору (PSE),
компетентні органи встановлюють кількість днів прострочення, як
визначено у підпункті 48.
У випадку з корпоративними ризиковими уражуваностями,
компетентні органи можуть встановити кількість прострочених днів,
як визначено у частині 7 статті 154.
У випадку з роздрібними ризиковими уражуваностями компетентні
органи можуть застосовувати визначення дефолту на рівні кредиту.
В усіх випадках прострочена ризикова уражуваність перевищує
поріг, встановлений компетентними органами та який відображає
обґрунтований рівень ризику.
45. Елементи, які необхідно врахувати як показники
вірогідності неплатежу, включають наступне:
(a) кредитна установа встановлює кредитне зобов'язання на
статус заборгованості;
(b) кредитна установа здійснює корегування вартості, яке
виникає в результаті значного зниження кредитної якості після
того, як кредитна установа отримає ризикову уражуваність;
(c) кредитна установа продає кредитне зобов'язання на значний
кредитний економічний збиток;
(d) кредитна установа погоджується на дистресову
реструктуризацію кредитного зобов'язання у разі, якщо це ймовірно
призведе до зменшеного фінансового зобов'язання, спричиненого
значним списанням або відстроченням основного кредиту, відсотків
або (за доцільності) внесків. Це включає, у випадку акціонерних
ризикових уражуваностей, оцінених згідно PD/LGD підходу,
дистресову реструктуризацію капіталу як такого;
(e) кредитна установа заявила про банкрутство дебітора або
подібний порядок щодо кредитного зобов'язання дебітора перед
кредитною установою, материнською компанією або будь-якою з її
дочірніх компаній; та
(f) дебітор застосував або спричинив банкрутство або подібний
захист у разі, якщо це б дозволило ухилити або відкласти сплату
кредитного зобов'язання перед кредитною установою, материнською
компанією або будь-якою з її дочірніх компаній.
46. Кредитні установи, які використовують зовнішні дані, які
самі по собі не відповідають визначенню дефолту, демонструють
перед їх компетентними органами, що відповідні корегування були
здійснені для досягнення ширшої відповідності визначення дефолту.
47. Якщо кредитна установа вважає, що попередня несплачена
ризикова уражуваність є такою, за якою ініціювання дефолту не
продовжує застосовуватися, кредитна установа присвоює рейтинг
дебітору або кредиту таким чином, якби вони застосовувалися б для
ризикової уражуваності не під дефолтом.
48. Для роздрібних та PSE ризикових уражуваностей,
компетентні органи кожної держави-члена встановлюють точну
кількість прострочених днів, яку усі кредитні установи в сфері їх
юрисдикції дотримуються згідно визначення дефолту, встановленого у
підпункті 44, для ризикових уражуваностей з боку таких
контрагентів, розташованих на території цієї держави-члена.
Специфічна кількість відноситься до діапазону 90-180 днів та може
змінюватися по предметних спеціалізацій. Для ризикових
уражуваностей з боку таких контрагентів, які знаходяться на
територіях інших держав-членів, компетентні органи встановлюють
кількість прострочених днів, яка не перевищує кількості днів,
встановлених компетентним органом відповідної держави-члена.
2.2. Сукупні вимоги щодо оцінювання
49. Власні оцінки кредитних установ параметрів ризику PD,
LGD, конвертаційного коефіцієнта та EL включають усі відповідні
дані, інформацію та методи. Оцінки отримуються за допомогою
використання історичного досвіду та емпіричного підтвердження, а
не на основі виключно аналітичних висновків. Оцінки є надійними та
наглядними, які базуються на матеріальних рушійних показниках
відповідних параметрів ризику. Чим менше даних знаходиться у
розпорядженні кредитної установи, тим консервативнішою вона
повинна бути у своїх оцінках.
50. Кредитна установа має здатність аналізувати свій досвід
втрат по відношенню до регулярності дефолту, LGD, конвертаційного
коефіцієнта або втрат у разі, якщо використовуються EL оцінки, з
огляду на фактори, які нею розглядаються як рушійні показники
відповідних параметрів ризику. Кредитна установа демонструє, що її
оцінки представляють тривалий досвід діяльності.
51. Враховуються будь-які зміни у кредитній методиці або у
процесі для відповідних компенсацій за періоди часу, зазначені у
підпунктах 66, 71, 82, 85, 93 та 95. Оцінки кредитної установи
відображають результати технічних досягнень, нових даних, іншої
інформації, коли вони стають доступними. Кредитні установи
переглядають їх оцінки, коли отримується нова інформація, проте не
менше, ніж один раз на рік.
52. Сукупність ризикових уражуваностей, репрезентованих у
даних, які використовуються в оцінюванні, кредитні стандарти, які
використовуються, коли дані були оброблені, та інші відповідні
характеристики є порівняними з характеристиками ризикових
уражуваностей та стандартів кредитної установи. Кредитна установа
також демонструє, що економічні та ринкові умови, які є підґрунтям
даних, є відповідними щодо поточних та передбачуваних умов.
Кількість ризикових уражуваностей у вибірковому та інформаційному
періоді, які використовуються для кількісного аналізу, є
достатніми для надання кредитній установі впевненості у точності
та належності її оцінок.
53. Для придбаних дебіторських заборгованостей, оцінки
відображують всю відповідну інформацію, яка є доступною для
кредитної установи-покупця щодо кількості базових дебіторських
заборгованостей, включаючи дані щодо подібних пулів, передбачених
продавцем, кредитної установи-покупця або зовнішніх джерел.
Кредитна установа-покупець оцінює будь-які дані, на які вона
покладається та які надаються продавцем.
54. Кредитна установа додає до її оцінок коефіцієнт принципу
консерватизму, який пов'язаний з очікуваним діапазоном похибок
оцінювання. У разі, якщо методи та дані є менш задовільними, а
очікуваний діапазон похибок є більшим, коефіцієнт принципу
консерватизму збільшується.
55. Якщо кредитні установи використовують різні оцінки для
обчислення показників ризику та для внутрішніх потреб, це
документується, а їх обґрунтованість демонструється перед
компетентними органами.
56. Якщо кредитні установи можуть продемонструвати перед
своїми компетентними органами, що відносно даних, які були зібрані
до дати імплементації цієї Директиви, були здійснені відповідні
корегування для досягнення ширшої відповідності з визначеннями
дефолту та збитку, компетентні органи можуть дозволити кредитним
установам певну гнучкість у застосуванні необхідних стандартів
щодо даних.
57. Якщо кредитна установа використовує дані, які розподілені
серед кредитних установ, вона демонструє, що:
(a) рейтингові системи та критерії інших кредитних установ у
пулі є подібний до їх власних;
(b) пул представляє портфель, щодо якого використовуються
об'єднані дані; та
(c) об'єднані дані використовуються послідовно з плином часу
кредитною установою для їх оцінок.
58. Якщо кредитна установа використовує дані, які розподілені
серед кредитних установ, вона залишається відповідальною за
цілісність її рейтингових систем. Кредитна установа демонструє
перед компетентним органом, що вона має достатнє внутрішнє
узгодження її рейтингових систем, включаючи ефективну здатність
щодо моніторингу та аудиту рейтингового процесу.
2.2.1. Спеціальні вимоги для оцінювання PD
Ризикові уражуваності з боку корпорацій, установ, центральних
урядів та центральних банків
59. Кредитні установи оцінюють PD за класом дебітора з
довготривалих середніх показників ставок однорічного дефолту.
60. Для придбаних корпоративних дебіторських заборгованостей
кредитні установи можуть оцінювати EL за класом дебітора з
довготривалих середніх показників ставок однорічного дефолту.
61. Якщо кредитна установа отримує довготривалі середні
показники PD та LGD для придбаних корпоративних дебіторських
заборгованостей з оцінки EL, відповідного оцінювання PD або LGD,
процес оцінювання сукупних збитків задовольняє сукупні стандарти
щодо оцінювання PD та LGD, встановлені у цій частині, а результат
відповідає концепції LGD, як встановлено у підпункті 73.
62. Кредитні установи застосовують методи оцінювання PD лише
за допомогою додаткового аналізу. Кредитні установи визнають
важливість аналітичних висновків у об'єднанні результатів методів
та у здійсненні корегувань для обмежень методів та інформації.
63. У межах, у яких кредитна установа використовує дані щодо
внутрішнього дефолтного досвіду для оцінювання PD, вона демонструє
у своєму аналізі, що оцінки відображають передбачені стандарти та
будь-які відмінності рейтингових систем, які генерують дані, та
наявної рейтингової системи. У разі, якщо передбачені стандарти
або рейтингові системи зазнали змін, кредитна установа додає
більшу маржу принципу консерватизму до своєї оцінки PD.
64. У межах, у яких кредитна установа асоціює або розподіляє
її внутрішні класи щодо шкали, яка використовується ECAI або
подібними організаціями, а потім призначає відповідний рейтинг
дефолту для класів зовнішньої організації до класів кредитної
установи, віднесення ґрунтується на порівнянні внутрішніх
рейтингових критеріїв з критеріями, які використовуються
зовнішньою організацією, та на порівнянні внутрішніх та зовнішніх
рейтингів будь-яких спільних дебіторів. Необхідно уникати
відхилень та невідповідностей у підході віднесення або базової
інформації. Критерії зовнішньої організації, які лежать в основі
даних, які використовуються для кількісного аналізу, орієнтовані
на ризик по дефолту та не відображають характеристики транзакції.
Аналіз кредитної установи включає порівняння визначень дефолту,
які застосовуються, згідно вимог підпунктів з 44 по 48. Кредитна
установа документує базис віднесення.
65. У межах, у яких кредитна установа використовує моделі
статистичного передбачення дефолту, дозволяється оцінювання PD як
середнє арифметичне показників можливості дефолту для окремих
дебіторів з відповідного класу. Використання кредитною установою
моделей вірогідності дефолту для цієї потреби відповідає
стандартам, визначеним у підпункті 30.
66. Незважаючи на те, чи використовує кредитна установа
зовнішні, внутрішні джерела або джерела даних у пулі, або усіх
трьох джерел, для її оцінювання PD, тривалість базового
історичного періоду дослідження, який застосовується, дорівнює
принаймні п'яти рокам для принаймні одного джерела. Якщо доступний
період дослідження охоплює більш довгий період для будь-якого
джерела, а отримані дані є придатними, застосовується саме такий
більш тривалий період. Цей підпункт застосовується також до
підходу PD/LGD до акціонерного капіталу. Держави-члени можуть
дозволити кредитній установі, якій не дозволено використовувати її
власні оцінки LGD або конвертаційні коефіцієнти, мати у процесі
впровадження IRB-підхід відповідні дані, які охоплюють період у
два роки. Період, який повинен бути охоплений, зростає щорічно на
один рік до моменту, поки відповідні дані не охоплюватимуть
п'ятирічного періоду.
Роздрібні ризикові уражуваності
67. Кредитні установи оцінюють PD по класу дебітора або пулу
з довготривалих середніх показників однорічних рейтингів дефолту.
68. Незважаючи на підпункт 67, оцінки PD можуть також
отримуватись з реалізованих збитків та відповідних оцінок LGD.
69. Кредитні установи розглядають внутрішні дані для
віднесення ризикової уражуваності до класів або пулів як
першочергове джерело інформації для оцінювання характеристик
збитку. Кредитним установам дозволяється використовувати зовнішні
дані (включаючи дані пулу) або статистичні моделі для кількісного
аналізу за умови, що може бути продемонстрований надійний зв'язок
між:
(a) процесом кредитної установи віднесення ризикової
уражуваності до класів або пулів та процесом, який
використовується зовнішнім джерелом даних; та
(b) внутрішнім профайлом ризику кредитної установи та
сукупністю зовнішніх даних. Для придбаних дебіторських
заборгованостей, кредитні установи можуть використовувати зовнішні
та внутрішні референтні дані. Кредитні установи використовують
будь-які відповідні джерела інформації у якості пунктів
порівняння.
70. Якщо кредитна установа виводить довготривалі середні
оцінки PD та LGD для роздрібних ризикових уражуваностей з оцінки
сукупних збитків та відповідної оцінки PD або LGD, процес
оцінювання сукупних збитків відповідає сукупним стандартам щодо
оцінювання PD та LGD, встановлених у цьому підпункті, а результат
відповідає концепції LGD, як встановлено у підпункті 73.
71. Незважаючи на те, чи використовує кредитна установа
зовнішні, внутрішні джерела або джерела даних у пулі, або усіх
трьох джерел, для її оцінювання PD, тривалість базового
історичного періоду дослідження, який застосовується, дорівнює
принаймні п'яти рокам для принаймні одного джерела. Якщо доступний
період дослідження охоплює більш довгий період для будь-якого
джерела, а отримані дані є придатними, застосовується саме такий
більш тривалий період. Кредитна установа не повинна приділяти
особливої уваги історичним даним, якщо вона може переконати її
компетентний орган, що більш оперативні дані є кращим прогнозуючим
показником коефіцієнтів втрат. Держави-члени можуть дозволити
кредитній установі, якій не дозволено використовувати її власні
оцінки LGD або конвертаційні коефіцієнти, мати у процесі
впровадження IRB-підхід відповідні дані, які охоплюють період у
два роки. Період, який повинен бути охоплений, зростає щорічно на
один рік до моменту, поки відповідні дані не охоплюватимуть
п'ятирічного періоду.
72. Кредитні установи визначають та аналізують очікувані
зміни параметрів ризику за увесь термін дії кредитних ризикових
уражуваностей (сезонні наслідки).
2.2.2. Спеціальні вимоги до власних оцінок LGD
73. Кредитні установи оцінюють LGD по класу кредиту або пулу
на основі середніх реалізованих LGD по класу кредиту або пулу,
використовуючи усі досліджувані дефолти в межах джерел інформації
(середній показник, зважений за дефолтом).
74. Кредитні установи використовують оцінки LGD, які є
відповідними для економічного спаду, якщо такі оцінки є більш
консервативними, ніж довготривалий середній показник. У межах, у
яких очікується, що кредитна установа постачатиме реалізовані LGD
по класу кредиту або пулу з плином часу, кредитні установи
корегують їх оцінки параметрів ризику по класу або пулу для
лімітування капітального впливу економічного спаду.
75. Кредитна установа розглядає ступінь будь-якої залежності
між ризиком дебітора та ризиком застави або постачальника застави.
Випадки, коли існує значний ступінь залежності, залагоджуються у
консервативний спосіб.
76. Валютні невідповідності між базовим зобов'язанням та
заставою розглядається консервативно у процесі оцінювання LGD
кредитною установою.
77. У межах, у яких LGD оцінки враховують наявність застави,
ці оцінки не повинні повністю ґрунтуватися на оцінюваній ринковій
вартості застави. Оцінки LGD враховують ефект потенційної
нездатності кредитних установ швидко здобути контроль над їх
заставою та ліквідувати його.
78. У межах, у яких LGD оцінки враховують наявність застави,
кредитні установи повинні встановити внутрішні вимоги щодо
управління заставою, юридичної надійності та управління ризиками,
які у повній мірі відповідають вимогам, встановленим у частині 2
додатка VIII.
79. У межах, у яких кредитна установа визнає заставу для
визначення вартості ризикової уражуваності для кредитного ризику
контрагента відповідно до частин 5 або 6 додатка III, будь-яка
сума, очікувана до відшкодування із застави, не враховується у
оцінках LGD.
80. Для специфічного випадку щодо ризикових уражуваностей,
які вже знаходяться під дефолтом, кредитна установа використовує
суму її кращих оцінок очікуваного збитку для кожної ризикової
уражуваності з огляду на чинні економічні обставини, статус
ризикової уражуваності та можливість додаткових неочікуваних
збитків впродовж періоду погашення.
81. У межах, у яких несплачені останні внески були
капіталізовані у звіті про прибутки кредитної установи, вони
додаються до вимірювання кредитною установою ризикової
уражуваності та збитку.
Ризикові уражуваності з боку корпорацій, установ, центральних
урядів та центральних банків
82. Оцінки LGD ґрунтуються на даних за, як мінімум п'ять
років, збільшуючись кожного року на один рік після імплементації
до досягнення як мінімум семи років для принаймні одного джерела
інформації. Якщо доступний період дослідження охоплює більш довгий
період для будь-якого джерела, а отримані дані є придатними,
застосовується саме такий більш тривалий період.
Роздрібні ризикові уражуваності
83. Незважаючи на підпункт 73, оцінки LGD можуть отримуватися
з реалізованих збитків та відповідних оцінок PD.
84. Незважаючи на підпункт 89, кредитні установи можуть
відображати майбутні вилучення з їх конвертаційних коефіцієнтів
або з їх оцінок LGD.
85. Для придбаних дебіторських заборгованостей кредитні
установи можуть використовувати зовнішні та внутрішні довідкові
дані для оцінювання LGD.
86. Оцінки LGD ґрунтуються на даних як мінімум за п'ять
років. Незважаючи на підпункт 73, кредитна установа не повинна
приділяти особливої уваги історичним даним, якщо вона може
переконати її компетентний орган, що більш оперативні дані є
кращим прогнозуючим показником коефіцієнтів втрат. Держави-члени
можуть дозволити кредитній установі, якій не дозволено
використовувати її власні оцінки LGD або конвертаційні
коефіцієнти, мати у процесі впровадження IRB-підхід відповідні
дані, які охоплюють період у два роки. Період, який повинен бути
охоплений, зростає щорічно на один рік до моменту, поки відповідні
дані не охоплюватимуть п'ятирічного періоду.
2.2.3. Специфічні вимоги до оцінок на основі власних
конвертаційних коефіцієнтів
87. Кредитні установи оцінюють конвертаційні коефіцієнти по
класу кредиту або пулу на основі середніх реалізованих
конвертаційних коефіцієнтів по класу кредиту або пулу,
використовуючи усі досліджувані дефолти в межах джерел інформації
(середній показник, зважений за дефолтом).
88. Кредитні установи використовують оцінки конвертаційних
коефіцієнтів, які є відповідними для економічного спаду, якщо такі
оцінки є більш консервативними, ніж довготривалий середній
показник. У межах, у яких очікується, що кредитна установа
постачатиме реалізовані конвертаційні коефіцієнти по класу кредиту
або пулу з плином часу, кредитні установи корегують їх оцінки
параметрів ризику по класу або пулу для лімітування капітального
впливу економічного спаду.
89. Оцінки конвертаційних коефіцієнтів кредитної установи
відображають можливість додаткових вилучень дебітором на момент
або до моменту початку дефолтної події. Оцінка конвертаційного
коефіцієнту включає більший ступінь принципу консерватизму у разі,
якщо більша ретельна позитивна кореляція може обґрунтовано
очікуватися між регулярністю дефолту та величиною конвертаційного
коефіцієнта.
90. При отриманні оцінок конвертаційних коефіцієнтів кредитні
установи розглядають їх спеціальні методики та стратегії, ухвалені
по відношенню до облікового моніторингу та платіжної обробки.
Кредитні установи також розглядають їх здатність та бажання
запобігати подальшим вилученням в обставинах, інших ніж неплатежі,
таких як порушення контрактних зобов'язань або інші технічні
дефолтні події.
91. Кредитні установи мають у своєму розпорядженні адекватні
системи та процедури для моніторингу кредитних рахунків, поточних
несплачених сум по відношенню до наданих ліній, змін по
несплачених сумах по дебітору та по класу. Кредитна установа має
здатність здійснювати щоденний моніторинг несплачених балансів.
92. Якщо кредитні установи використовують різні оцінки
конвертаційних коефіцієнтів для обчислення сум ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, а внутрішні потреби
документуються та їх обґрунтованість демонструється перед
компетентним органом.
Ризикові уражуваності з боку корпорацій, установ, центральних
урядів та центральних банків
93. Оцінки конвертаційних коефіцієнтів ґрунтуються на даних
за як мінімум п'ять років, збільшуючись кожного року на один рік
після імплементації до досягнення як мінімум. семи років для
принаймні одного джерела інформації. Якщо доступний період
дослідження охоплює більш довгий період для будь-якого джерела, а
отримані дані є придатними, застосовується саме такий більш
тривалий період.
Роздрібні ризикові уражуваності
94. Незважаючи на підпункт 89, кредитні установи можуть
відображати майбутні вилучення з їх конвертаційних коефіцієнтів
або з їх оцінок LGD
95. Оцінки конвертаційних коефіцієнтів ґрунтуються на даних
як мінімум за п'ять років. Незважаючи на підпункт 87, кредитна
установа не повинна приділяти особливої уваги історичним даним,
якщо вона може переконати її компетентний орган, що більш
оперативні дані є кращим прогнозуючим показником коефіцієнтів
втрат. Держави-члени можуть дозволити кредитній установі мати у
процесі впровадження IRB-підхід відповідні дані, які охоплюють
період у два роки. Період, який повинен бути охоплений, зростає
щорічно на один рік до моменту, поки відповідні дані не
охоплюватимуть п'ятирічного періоду.
2.2.4. Мінімальні вимоги до оцінювання ефекту гарантій та
кредитних деривативів
Ризикові уражуваності з боку корпорацій, установ, центральних
урядів та центральних банків у зі, якщо використовуються власні
оцінки LGD та роздрібні ризикові уражуваності.
96. Вимоги, зазначені у підпунктах з 97 по 104, не
застосовуються для гарантій, наданих установами, центральними
урядами та центральними банками, якщо кредитна установа отримала
дозвіл використовувати правила статей з 78 по 83 щодо ризикових
уражуваностей з боку таких структур. У цьому випадку
застосовуються вимоги статей з 90 по 93.
97. Для роздрібних гарантів ці вимоги також застосовуються до
віднесення ризикових уражуваностей до класів та пулів, а також до
оцінювання PD.
Придатні гаранти та гарантії
98. Кредитні установи мають у розпорядженні чітко визначені
критерії для типів гарантів, яких вона визнає для обчислення сум
ризикових уражуваностей, зважених за ризиком.
99. Для визнаних гарантів застосовуються ті ж правила, як і
до дебіторів, як встановлено у підпунктах з 17 по 29.
100. Гарантія подається у письмовій формі, не може
відзиватися гарантом та є чинною до моменту повного виконання
зобов'язання (у межах та терміну дії гарантії) та юридичне дійсною
проти гаранта у юрисдикції, де гарант має активи, які можуть бути
об'єктом для арешту та для виконання рішення суду. Гарантії, які
передбачають умови, згідно яких гарант не зобов'язується діяти
(умовна гарантія), можуть визнаватися за умови ухвали
компетентними органами. Кредитна установа демонструє, що критерії
віднесення адекватним чином впливають на будь-яке потенційне
погіршення ефекту зменшення ризику.
Критерії корегування
101. Кредитна установа має у розпорядженні чітко визначені
критерії для корегування класів, пулів або оцінок LGD, а також, у
разі роздрібних та придатних придбаних дебіторських
заборгованостей, для процесу розміщення ризикових уражуваностей по
класах та пулах, для відображення впливу гарантій для обчислення
сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком. Ці критерії
відповідають мінімальним вимогам, встановленим у підпунктах з 17
по 29.
102. Критерії є надійними та показовими. Вони стосуються
здатності та бажання кредитора діяти по гарантії, можливого
розкладу будь-яких платежів з боку гаранта, ступеня, згідно якого
корелюється здатність гаранта діяти по гарантії зі здатністю
дебітора сплачувати, та меж, у яких залишається остаточний ризик
дебітора.
Кредитні деривативи
103. Мінімальні вимоги до гарантій у цій частині
застосовуються також до простих кредитних деривативів. У зв'язку з
невідповідністю між базовим зобов'язанням та референтним
зобов'язанням кредитного деривативу або зобов'язанням, яке
використовується для визначення того, чи відбулася кредитна подія,
застосовуються вимоги, встановлені згідно підпункту 21 частини 2
додатка VIII. Для роздрібних ризикових уражуваностей та придатних
придбаних дебіторських заборгованостей, цей підпункт
застосовується до процесу розміщення ризикових уражуваностей по
класах та пулах.
104. Критерії стосуються структури виплат кредитного
деривативу та консервативно оцінюють вплив, який він здійснює на
рівень та розклад повернень. Кредитна установа розглядає ступінь,
до якого-залишаються інші форми залишкового ризику.
2.2.5. Мінімальні вимоги щодо придбаних дебіторських
заборгованостей
Юридична достовірність
105. Структура кредиту забезпечує, що за будь-яких
передбачуваних обставин кредитна установа ефективно володітиме та
контролюватиме усі грошові перекази від дебіторських
заборгованостей. Коли дебітор здійснює платежі безпосередньо
продавцю або сервісеру, кредитна установа регулярно перевіряє, чи
платежі направлені у повному обсязі та в межах контрактно
узгоджених умов. "Сервісер" - це установа, яка управляє пулом
придбаних дебіторських заборгованостей або базових кредитних
ризикових уражуваностей на щоденній основі. Кредитні установи
мають у розпорядженні процедури для забезпечення того, що
володіння дебіторськими заборгованостями та грошові надходження
захищені від банкрутства та юридичних проблем, які можуть значним
чином зменшувати здатність позичальника ліквідувати або
розподіляти дебіторські заборгованості чи утримувати контроль за
грошовими надходженнями.
Ефективність систем моніторингу
106. Кредитна установа здійснює моніторинг якості придбаних
дебіторських заборгованостей та фінансових умов продавця та
сервісера. Зокрема:
(a) кредитна установа оцінює кореляцію якості придбаних
дебіторських заборгованостей та фінансових умов продавця та
сервісера, а також має внутрішні методики та процедури, які
забезпечують відповідні запобіжні засоби для захисту від будь-яких
непередбачуваних обставин, включаючи віднесення рейтингу
внутрішнього ризику для кожного продавця або сервісера;
(b) кредитна установа має у розпорядженні чіткі та ефективні
методи та процедури для визначення придатності продавця та
сервісера. Кредитна установа або її агент проводять періодичні
огляди продавців та сервісерів для перевірки точності звітів від
продавця та сервісера, виявляє випадки шахрайства та операційних
слабких місць, а також перевіряє якість кредитних методик продавця
та методик і процедур збору сервісера. Результати таких оглядів
документуються;
(c) кредитна установа оцінює характеристики придбаних
дебіторських заборгованостей, включаючи ранні аванси; історію
прострочень платежів продавцем, безнадійні борги, та списання
безнадійних боргів; терміни платежів, а також потенційні
контррахунки;
(d) кредитна установа має у розпорядженні ефективні методики
та процедури для моніторингу на об'єднаній основі концентрації
одного дебітора у межах та серед пулів придбаних дебіторських
заборгованостей;та
(e) кредитна установа забезпечує те, щоб вона вчасно та в
достатньому обсязі отримувала від сервісера детальні звіти щодо
визначень віку дебіторських заборгованостей та розводнень для
забезпечення відповідності критеріям придатності кредитної
установи та сучасним методам, які регулюють придбані дебіторські
заборгованості, а також надають ефективні засоби, за допомогою
яких здійснюється моніторинг та підтвердження умов продавця
продажу та розводнення.
Ефективність тестових систем
107. Кредитна установа має у розпорядженні системи та
процедури для виявлення погіршень фінансового стану продавця та
якості придбаних дебіторських заборгованостей на ранній стадії та
для належного опанування виникаючих проблем. Зокрема, кредитна
установа має у розпорядженні чіткі та ефективні методи, процедури
та інформаційні системи для моніторингу контрактних порушень, а
також чіткі та ефективні методи і процедури для ініціювання
правових дій та вирішення питань щодо проблемних придбаних
дебіторських заборгованостей.
Ефективність систем контролю застави, наявності кредитного
капіталу та грошових коштів
108. Кредитна установа має у розпорядженні чіткі та ефективні
системи і процедури, які регулюють контроль за придбаними
дебіторськими заборгованостями, кредитом та грошовими коштами.
Зокрема, письмові внутрішні методики визначають усі вагомі
елементи програми дебіторських заборгованостей, включаючи сучасні
ставки, придатну заставу, необхідну документацію, концентраційні
ліміти, а також способи, за допомогою яких скеровуються грошові
надходження. Ці елементи враховують належним чином усі відповідні
та вагомі фактори, включаючи фінансовий стан продавця та
сервісера, концентрації ризику, тенденцій щодо якості придбаних
дебіторських заборгованостей та клієнтську базу продавця, а
внутрішні системи забезпечують, щоб фонди надавалися лише під
визначену заставу підтримки та документацію.
Відповідність внутрішніх методик та процедур кредитної
установи
109. Кредитна установа має у розпорядженні ефективний
внутрішній процес для оцінювання відповідності усіх внутрішніх
методик та процедур. Процес включає регулярні аудиторські
перевірки усіх критичних фаз програми дебіторських заборгованостей
кредитної установи, перевірку розділення обов'язків між передусім
оцінюванням продавця та сервісера та оцінювання дебітора 4,
по-друге, між оцінюванням продавця та сервісера і виїзна
аудиторська перевірка продавця та сервісера, а також оцінювання
операцій відділу обробки документації, приділяючи особливу увагу
кількісним аналізам, досвіду, рівню персоналу, а також
автоматизованим системам підтримки.
3. ЗАТВЕРДЖЕННЯ ВНУТРІШНІХ ОЦІНОК
110. Кредитна установа має у розпорядженні потужні системи
для затвердження точності та відповідності рейтингових систем,
процесів та оцінювання усіх належних параметрів ризику. Кредитна
установа демонструє перед її компетентним органом, що процес
внутрішнього затвердження дозволяє їй послідовно та обґрунтовано
оцінювати функціонування внутрішніх рейтингових систем та систем
оцінювання ризику.
111. Кредитні установи регулярно порівнюють реалізовані
дефолтні ставки з оціненими PD для кожного класу та, у разі, якщо
реалізовані дефолтні ставки знаходяться поза межами очікуваного
діапазону для цього класу, кредитні установи аналізують причини
такого відхилення. Кредитні установи, які використовують власні
оцінки LGD та/або конвертаційні коефіцієнти, також проводять
аналогічний аналіз для таких оцінок. Такі порівняння застосовують
історичну інформацію, яка охоплює найбільш можливо довгий період
часу. Кредитна установа документує методи та дані, які
застосовувалися у таких порівняннях. Цей аналіз та документування
оновлюються принаймні один раз на рік.
112. Кредитні установи також використовують інші інструменти
кількісного затвердження та порівняння з відповідними зовнішніми
джерелами інформації. Аналіз ґрунтується на інформації, яка
відповідає вимогам портфеля, регулярно оновлюється та охоплює
відповідний досліджуваний період. Внутрішні оцінювання кредитних
установ функціонування їх рейтингових систем ґрунтуються на
охопленні найбільш можливо довгого періоду часу.
113. Методи та дані, які застосовувалися для кількісного
затвердження, є однорідними у часі. Зміни методів оцінювання,
підтвердження та інформації (і джерела інформації, і охоплені
періоди) документуються.
114. Кредитні установи мають у розпорядженні надійні
внутрішні стандарти для ситуацій, коли відхилення по реалізованих
PD, LGD, конвертаційних коефіцієнтах та сукупних збитках, у разі
застосування EL, від очікуваних показників стають достатньо
значними для того, що визнати вагомість відповідних показників.
4. ОБЧИСЛЕННЯ СУМ РИЗИКОВИХ УРАЖУВАНОСТЕЙ, ЗВАЖЕНИХ ЗА
РИЗИКОМ, ВІДПОВІДНО ДО ПІДХОДУ НА ОСНОВІ ВНУТРІШНІХ МОДЕЛЕЙ
4.1. Вимоги до капіталу та кількісний аналіз ризику
115. Для потреб обчислення вимог до капіталу кредитні
установи дотримуються наступних стандартів:
(a) оцінювання потенційного збитку є ретельним для
несприятливих ринкових переміщень, які стосуються профайлу
довгострокового ризику спеціальних активів кредитної установи.
Дата, яка використовується для представлення компенсуючих
розподілів, відображає найдовший досліджуваний період, дані по
якому є наявними та обґрунтованими, у представленні профайлу
ризику специфічних акціонерних ризикових уражуваностей кредитної
установи. Інформація, яка була використана, вважається достатньою
для надання консервативних, статистичне надійних та перевірених
оцінок збитку, які не ґрунтуються виключно на суб'єктивних або
поверхневих судженнях. Кредитні установи демонструють перед
компетентними органами, що залучений імпульс надає консервативну
оцінку потенційних збитків по відповідному довготривалому
ринковому або бізнесовому циклу. Кредитна установа комбінує
емпіричний аналіз наявних даних та корегування, що ґрунтуються на
множинності факторів для отримання результатів моделі, які
досягають відповідного реалізму та консерватизму. При формуванні
моделей Вартості під ризиком (VaR), які оцінюють потенційні
квартальні збитки, кредитна установа може використовувати
квартальні дані та конвертувати дані за більш короткий період
горизонту щодо квартального еквіваленту, використовуючи аналітичне
відповідний метод, який підтримується емпіричною достовірністю та
шляхом високорозвиненого та задокументованого процесу та аналізу.
Такий підхід застосовується консервативно та послідовно у часі. У
разі, якщо доступна лише обмежена кількість належної інформації,
кредитна установа додає відповідні коефіцієнти принципу
консерватизму;
(b) моделі, які використовувалися, мають здатність адекватно
фіксувати усі значні ризики, включені до прибутків від акцій,
включаючи загальний ринковий ризик та специфічну ризикову
уражуваність акціонерного портфеля кредитної установи. Внутрішні
моделі адекватно пояснюють історичне коливання цін, фіксують
ступінь та зміни складу потенційних концентрацій, а також є
стійкими до несприятливих ринкових середовищ. Сукупність ризикових
уражуваностей, представлених у інформації, яка використовувалася
для оцінювання, є щільно сполученою або принаймні порівняною з
тією сукупністю, яка стосується акціонерних уражуваностей
кредитної установи;
(c) внутрішня модель є відповідною для профайлу ризику та для
складності акціонерного портфеля кредитної установи. У разі, якщо
кредитна установа має значні активи з вартостями, які є високо
нелінійними за сутністю, внутрішні моделі розробляються з метою
фіксування відповідним чином ризиків, пов'язаних з такими
інструментами;
(d) розташування окремих позицій відповідно довірених осіб,
ринкових показників та факторів ризику, є прийнятним, показовим та
концептуально надійним;
(e) кредитні установи демонструють за допомогою емпіричних
аналізів відповідність факторів ризику, включаючи їх здатність
охоплювати загальні та специфічні ризики;
(f) оцінки волатильності прибутку акціонерних ризикових
уражуваностей включають відповідну та доступну інформацію та
методи. Використовується незалежно переглянута внутрішня
інформація або інформація із зовнішніх джерел (включаючи
інформацію по пулу); та
(g) ретельна та всеохоплююча програма стрес-тестувань повинна
бути у наявності на місцях;
4.2. Процес управління ризиками та заходи контролю
116. Що стосується розвитку та використання внутрішніх
моделей для потреб вимоги до капіталу, кредитні установи
встановлюють методики, процедури та заходи контролю для
забезпечення цілісності моделі та процесу моделювання. Ці
методики, процедури та заходи контролю включають наступне:
(a) повна інтеграція внутрішньої моделі до загальних
інформаційних систем управління кредитної установи та в управління
портфелем акцій неторгової книги. Внутрішні моделі є повністю
індексовані до інфраструктури управління ризику кредитної
установи, якщо вони зокрема використовуються у дослідженні та
оцінюванні характеристик портфеля акцій (включаючи характеристики,
скореговані за ризиком), розміщуючи економічний капітал за
акціонерними ризиковими уражуваностями та оцінюючи загальну
достатність капіталу, а також процес інвестиційного управління;
(b) створені системи управління, процедури та функції
контролю для забезпечення періодичного та незалежного огляду усіх
елементів внутрішнього процесу моделювання, включаючи ухвалу
перевірок моделі, дослідження вихідних даних моделі, а також огляд
результатів моделі, таких як пряма перевірка розрахунків ризику.
Ці огляди оцінюють точність, повноту та відповідність вихідних
даних моделі, результатів та спрямування на пошук та обмеження
потенційних помилок, пов'язаних з відомими слабкими місцями, та
ідентифікацію невідомих слабких місць моделі. Такі огляди можуть
проводитись внутрішнім незалежним відділом або незалежною
зовнішньою третьою стороною;
(c) адекватні системи та процедури для моніторингу
інвестиційних лімітів та уражуваностей з ризику акціонерних
ризикових уражуваностей;
(d) відділи, відповідальні за розробку та застосування
моделі, є функціонально незалежними від відділів, відповідальних
за управління окремими інвестиціями; та
(e) сторони, відповідальні за будь-який аспект процесу
моделювання, є адекватним чином кваліфіковані. Керівництво
розміщує достатньо кваліфіковані та компетентні ресурси для
виконання функцій моделювання.
4.3. Затвердження та документування
117. Кредитні установи мають у розпорядженні надійну систему
для затвердження точності та послідовності їх внутрішніх моделей
та процесів моделювання. Усі матеріальні елементи внутрішніх
моделей та процесів моделювання і затвердження документуються.
118. Кредитні установи використовують внутрішній процес
затвердження з метою оцінювання функціонування їх внутрішніх
моделей та процесів у послідовний та обґрунтований спосіб.
119. Методи та дані, які використовуються для кількісного
затвердження, є послідовними з плином часу. Зміни методів
оцінювання та затвердження, а також даних (і джерела інформації, і
охоплені періоди) документуються.
120. Кредитні установи регулярно порівнюють реалізовані
надходження від акцій (обчислені за використання реалізованих та
нереалізованих прибутків та збитків) із змодельованими оцінками.
Такі порівняння застосовують історичну інформацію, яка охоплює
найбільш можливо довгий період часу. Кредитна установа документує
методи та дані, які застосовувалися у таких порівняннях. Цей
аналіз та документування оновлюються принаймні один раз на рік.
121. Кредитні установи також використовують інші інструменти
кількісного затвердження та порівняння з відповідними зовнішніми
джерелами інформації. Аналіз ґрунтується на інформації, яка
відповідає вимогам портфеля, регулярно оновлюється та охоплює
відповідний досліджуваний період. Внутрішні оцінювання кредитних
установ функціонування їх рейтингових систем ґрунтуються на
охопленні найбільш можливо довгого періоду часу.
122. Кредитні установи мають надійні внутрішні стандарти для
ситуацій, коли порівняння поточних надходжень від акцій з оцінками
моделей ставить під питання обґрунтованість оцінок та методів або
моделей як таких. Ці стандарти враховують бізнес цикли та подібну
систематичну несталість доходів від акцій. Усі корегування,
здійснені щодо внутрішніх моделей у відповідь на огляди моделі,
документуються та відповідають стандартам огляду моделі кредитної
установи.
123. Внутрішня модель та процес моделювання документуються,
включаючи зобов'язання сторін, залучених до моделювання, ухвалення
моделі та процесів огляду моделі.
5. КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЬ
5.1. Корпоративне управління
124. Усі суттєві аспекти процесів рейтингування та оцінювання
ухвалюються керівним органом кредитної установи, описаним у
статті 11, або призначеним комітетом цього органу чи вищим
керівництвом. Ці сторони мають загальне бачення щодо рейтингових
систем кредитної установи та детальне розуміння їх асоційованих
звітів щодо управління.
125. Вище керівництво інформує керівний орган, описаний у
статті 11, або призначений комітет цього органу про значні зміни
або відхилення від встановлених методик, які значним чином
впливатимуть на функціонування рейтингових систем кредитної
установи.
126. Вище керівництво добре розуміє принципи функціонування
та призначення рейтингових систем. Вище керівництво забезпечує на
поточній основі, щоб рейтингові системи функціонували належним
чином. Вище керівництво регулярно інформується відділами контролю
кредитного ризику щодо функціонування рейтингових процесів, зон,
які потребують вдосконалення, а також щодо статусу зусиль,
спрямованих на покращення попередньо виявлених дефектів.
127. Внутрішній аналіз, що ґрунтується на рейтингах, профайлу
кредитного ризику кредитної установи є ключовою частиною
управлінського звітування перед цими сторонами. Звітування включає
принаймні профайл ризику по класу, переміщення по класах,
оцінювання відповідних параметрів по класу, порівняння
реалізованих дефолтних рейтингів, а також до певних меж те, чи
використовують власні оцінки реалізованих LGD та реалізованих
конвертаційних коефіцієнтів у порівнянні з очікуваннями та
результатами стрес-тестування. Регулярність звітування залежить
від важливості та типу інформації, а також рівня адресата.
5.2. Контроль кредитного ризику
128. Відділ контролю кредитного ризику є незалежним від
функцій персоналу та керівництва, які відповідають за первинними
та відновлювальними ризиковими уражуваностями та звітують напряму
перед вищим керівництвом. Відділ відповідає за розробку або
відбір, імплементацію, контроль та функціонування рейтингових
систем. Він регулярно формує та аналізує звіти щодо вихідних даних
рейтингових систем.
129. Зони відповідальності для відділу (відділів) контролю
кредитного ризику включають:
(a) тестування та моніторинг класів та пулів;
(b) формування та аналіз підсумкових звітів від рейтингових
систем кредитної установи;
(c) процедури імплементування для перевірки того, що
визначення класу та пулу застосовуються послідовно усіма
департаментами та географічними зонами;
(d) перевірку та документування будь-яких змін рейтингового
процесу, включаючи причини таких змін;
(e) перевірку рейтингових критеріїв для оцінювання, якщо вони
залишаються прогнозуючими ризик. Зміни рейтингового процесу,
критеріїв або окремих рейтингових параметрів документуються та
зберігаються;
(f) активну участь у розробці та відборі, імплементації та
затвердженні моделей, які використовуються у рейтинговому процесі;
(g) контроль та нагляд за моделями, які використовуються у
рейтинговому процесі;
(h) поточний огляд та зміни моделей, які використовуються у
рейтинговому процесі.
130. Незважаючи на підпункт 129, кредитні установи, які
використовують дані у пулі згідно підпунктів 57 та 58, можуть
передавати на зовнішній підряд наступні завдання:
(a) генерування інформації, відповідної до тестування та
моніторингу класів та пулів;
(b) створення підсумкових звітів від рейтингових систем
кредитної установи;
(c) генерування інформації, відповідної до перегляду
рейтингових критеріїв для оцінювання, якщо вони залишаються
предиктивними ризику;
(d) документування змін рейтингового процесу, критеріїв або
окремих рейтингових параметрів; та
(e) генерування інформації, відповідної до поточного
перегляду та змін, які вносяться до моделей, що використовуються у
рейтинговому процесі.
Кредитні установи, які застосовують цей підпункт,
забезпечують, щоб компетентні органи мали доступ до усієї
відповідної інформації третьої сторони, яка є необхідною для
перевірки відповідності з мінімальними вимогами, та щоб
компетентні органи мали можливість здійснювати внутрішні перевірки
у такій самій мірі, як і у межах кредитної установи.
5.3. Внутрішній аудит
131. Внутрішній аудит або інший подібний незалежний
аудиторський орган переглядають принаймні один раз на рік
рейтингові системи кредитної установи та її операції, включаючи
операції кредитної функції та оцінювання PD, LGD, EL та
конвертаційних коефіцієнтів. Зони огляду передбачають суворе
додержання мінімальних вимог.

ДОДАТОК VIII

ЗМЕНШЕННЯ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ

ЧАСТИНА I
Придатність
1. Ця частина встановлює придатні форми зменшення кредитного
ризику для потреб статті 92.
2. Для потреб цього додатка:
"Забезпечена позикова транзакція" означає будь-яку
транзакцію, яка призводить до виникнення ризикової уражуваності,
забезпеченої заставою, яка не включає положення, що надає
кредитній установі права регулярно отримувати маржу.
"Капітальна ринкова транзакція" означає будь-яку транзакцію,
яка призводить до виникнення ризикової уражуваності, забезпеченої
заставою, яка включає положення, що надає кредитній установі права
регулярно отримувати маржу.
1. ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ КРЕДИТНИЙ ЗАХИСТ
1.1. Балансовий взаємозалік
3. Балансовий взаємозалік обопільних вимог між кредитною
установою та її контрагентом може визнаватися придатним.
4. Без шкоди підпункту 5, придатність обмежується взаємними
грошовими балансами між кредитною установою та контрагентом. Лише
позики та депозити кредитної установи-позичальника можуть
піддаватися модифікації сум ризикових уражуваностей, зважених по
ризику, а також, за доцільності, сум очікуваних збитків у
результаті угоди балансового взаємозаліку.
1.2. Базові угоди взаємозаліку, які охоплюють транзакції
зворотного викупу та/або транзакції позики та кредитування під
цінні папери та товари та/або інші капітальні ринкові транзакції
5. Для кредитних установ, які ухвалюють Всебічний метод
фінансової застави згідно частини 3, наслідки двосторонніх
контрактів взаємозаліку, що охоплюють транзакції зворотного викупу
та/або транзакції позики щодо цінних паперів та товарів та/або
інші капітальні ринкові транзакції з контрагентом, можуть
визнаватися. Без шкоди додатку II Директиви 2006/49/ЄС, яка
повинна визнаватися, отримана застава та надані цінні папери та
товари у межах таких угод повинні відповідати вимогам придатності
для застави, встановлені у підпунктах із 7 по 11.
1.3. Застава
6. У разі, якщо методика зменшення кредитного ризику
ґрунтується на праві кредитної установи реалізовувати або
утримувати активи, придатність залежить або від сум ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, або, за доцільності, сум
очікуваних збитків, які обчислюються згідно статей із 78 по 83 або
статей із 84 по 89. Придатність також залежить від того, який
використовується метод - або Простий метод фінансової застави, або
Всебічний метод фінансової застави згідно частини 3. Щодо
транзакцій зворотного викупу або транзакцій позики або
кредитування під цінні папери або товари, придатність залежить
також від того, до якої книги занесена транзакція - торгової або
неторгової.
1.3. Придатність згідно усіх підходів або методів
7. Наступні фінансові статті можуть визнаватися придатною
заставою згідно усіх підходів та методів;
(a) грошові кошти у вкладах або грошові асимільовані
інструменти кредитної установи-кредитора;
(b) боргові цінні папери, емітовані центральними урядами або
центральними банками, цінні папери яких мають кредитне оцінювання
ECAI або експортним кредитним агентством, визнаним придатним для
потреб статей із 78 по 83, яке було визначене компетентним органом
таким, що пов'язане зі ступенем кредитної якості 4 або згідно
правил для ризикового оцінювання ризикових уражуваностей з боку
центральних урядів та центральних банків згідно статей із 78 по
83;
(c) боргові цінні папери, емітовані установами, цінні папери
яких мають кредитне оцінювання ECAI, яке було визначене
компетентним органом таким, що пов'язане зі ступенем кредитної
якості 3 або згідно правил для оцінювання по ризику ризикових
уражуваностей з боку кредитних установ згідно статей із 78 по 83;
(d) боргові цінні папери, емітовані іншими установами, цінні
папери яких мають кредитне оцінювання ECAI, яке було визначене
компетентним органом таким, що пов'язане зі ступенем кредитної
якості 3 або згідно правил для оцінювання по ризику ризикових
уражуваностей з боку корпорацій згідно статей із 78 по 83;
(e) боргові цінні папери з короткостроковим кредитним
оцінюванням придатної ECAI, яке було визначене компетентним
органом таким, що пов'язане зі ступенем кредитної якості 3 або
згідно правил для оцінювання по ризику короткострокових ризикових
уражуваностей згідно статей із 78 по 83;
(f) акції або облігації, які конвертуються та які включені до
основного індексу; та
(g) золото.
Для потреб підпункту (b), "боргові цінні папери, емітовані
центральними урядами та центральними банками" включають: (i) боргові цінні папери, емітовані регіональними урядами та
місцевими органами влади, ризикові уражуваності з боку яких
піддаються режиму дії як щодо ризикових уражуваностей з боку
центральних урядів, у юрисдикції яких вони створені згідно статей
з 78 по 83;
(ii) боргові цінні папери, емітовані установами державного
сектору, які піддаються режиму дій як щодо ризикових уражуваностей
з боку центральних урядів відповідно до підпункту 15 частини 1
додатка VI;
(iii) боргові цінні папери, емітовані багатосторонніми
банками розвитку, яким призначається 0% показник ризику згідно
статей із 78 по 83;
(iv) боргові цінні папери, емітовані міжнародними
організаціями, яким призначається 0% показник ризику згідно статей
із 78 по 83.
Для потреб підпункту (b), "боргові цінні папери, емітовані
установами" включають: (i) боргові цінні папери, емітовані регіональними урядами та
місцевими органами влади, інші, ніж ризикові уражуваності, з боку
яких піддаються режиму дії як щодо ризикових уражуваностей з боку
центральних урядів, у юрисдикції яких вони створені згідно статей
із 78 по 83;
(ii) боргові цінні папери, емітовані установами державного
сектору, ризикові уражуваності яких піддаються режиму дій як щодо
ризикових уражуваностей з боку кредитних установ згідно статей із
78 по 83;
(iii) боргові цінні папери, емітовані багатосторонніми
банками розвитку, яким призначається 0% показник ризику згідно
статей із 78 по 83.
8. Боргові цінні папери, емітовані установами, цінні папери
яких не мають кредитного оцінювання придатної ECAI, можуть
визнаватися придатною заставою, якщо вони відповідають наступним
критеріям:
(a) вони перелічені на офіційній біржі;
(b) вони кваліфікуються як давній борг;
(c) усі інші цінні папери, які мають рейтинг,
установи-емітента з таким самим рівнем давності мають кредитне
оцінювання придатної ECAI, яка була визначена компетентним органом
такою, що пов'язана зі ступенем кредитної якості 3 або згідно
правил для оцінювання по ризику ризикових уражуваностей з боку
установ або короткострокових ризикових уражуваностей згідно статей
із 78 по 83;
(d) кредитна установа, що надає позику, не має інформації для
того, щоб зробити висновок, що цінний папір міг би обґрунтувати
кредитне оцінювання нижче, ніж оцінювання, вказане у (c);
(e) кредитна установа може продемонструвати перед
компетентними органами, що ринкова ліквідність інструменту є
достатньою для цих потреб.
9. Частки в установах колективного інвестування можуть
визнаватися придатною заставою, якщо задовольняються наступні
умови:
(a) вони мають денну національну цінову квоту; та
(b) діяльність установи колективного інвестування обмежена
інвестуванням в інструменти, які придатні для визнання згідно
підпунктів 7 та 8.
Використання (або потенційне використання) установою
колективного інвестування деривативних інструментів для хеджування
дозволених інвестицій не перешкоджає визнанню придатності часток в
установі.
10. Щодо підпунктів з (b) по (e) підпункту 7, у разі, якщо
цінний папір має два кредитних оцінювання обраної ECAI, вважається
придатним для застосування менш сприятливого оцінювання. У
випадках, коли цінний папір має більше ніж два кредитних
оцінювання обраної ECAI, вважаються придатними для застосування
два найбільш сприятливих оцінювання. Якщо два найбільш сприятливих
кредитних оцінювання різняться одне від одного, вважається
придатним для застосування найменш сприятливе з двох.
1.3.2. Додаткова придатність згідно Всебічного методу
фінансової застави
11. На додаток до застави, встановленої у підпунктах із 7 по
10, у разі, якщо кредитна установа використовує Всебічний метод
фінансової застави згідно частини 3, наступні фінансові статті
можуть визнаватися придатною заставою:
(a) акції або облігації, які конвертуються, не включені до
основного індексу, проте торгівля якими здійснюється на офіційній
біржі; та
(b) паї в установах колективного інвестування, якщо дотримано
наступних умов:
(i) вони мають денну національну цінову квоту; та (ii) діяльність установи колективного інвестування обмежена
інвестуванням в інструменти, які придатні для визнання згідно
підпунктів 7 та 8, та статті, зазначені у підпункті (а) цього
пункту.
Використання (або потенційне використання) установою
колективного інвестування деривативних інструментів для хеджування
дозволених інвестицій не перешкоджає визнанню придатності часток в
установі.
1.3.3. Додаткова придатність для обчислень згідно статей із
84 по 80
12. На додаток до застави, встановленої вище, застосовуються
положення підпунктів із 13 по 22 у разі, якщо кредитна установа
обчислює суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та
суми очікуваних збитків згідно підходу, встановленого у статтях із
84 по 89;
(a) Іпотечна застава
13. Житлове нерухоме майно, яке є або буде найматися, або
здаватися в оренду власником, або власником-бенефіціарієм у
випадку компаній приватного інвестування, а також комерційне
нерухоме майно, а саме: офіси та інші комерційні приміщення, може
визнаватися придатною заставою, якщо дотримані наступні умови:
(a) вартість майна несуттєво залежить від кредитної якості
дебітора. Ця вимога не запобігає ситуаціям, коли чисто
макроекономічні фактори впливають на вартість майна та на
виконання зобов'язань позичальника; та
(b) ризик позичальника несуттєво залежить від характеристик
базового майна або проекту, проте залежить від базової здатності
позичальника погасити борг з інших джерел. Таким чином, погашення
кредиту несуттєво залежить від будь-якого грошового потоку, який
генерується базовим майном, яке виступає у якості застави.
14. Кредитні установи також можуть визнавати придатною
заставою акції фінських компаній з житлового будівництва, які
діють відповідно до акту про фінські компанії з житлового
будівництва від 1991 року або наступного еквівалентного
законодавства щодо житлового майна, яке наймається або
найматиметься, чи здаватиметься в оренду власником у якості
застави під житлову нерухомість, якщо дотримано ці умови.
15. Компетентні органи також можуть дозволити їх кредитним
установам визнавати придатною заставою акції фінських компаній з
житлового будівництва, які діють відповідно до акту про фінські
компанії з житлового будівництва від 1991 року або наступного
еквівалентного законодавства у якості застави під комерційну
нерухомість, за умови дотримання цих умов.
16. Компетентні органи можуть відмінити вимогу до їх
кредитних установ щодо виконання умови (b) підпункту 13 для
ризикових уражуваностей, забезпечених житловим нерухомим майном,
яке розташоване на території певної держави-члена, якщо
компетентні органи мають доказ, що відповідний ринок є
високорозвиненим та довготривалим з рейтингами втрат, які є
достатньо низькими для обгрунтування доцільності такої дії. Це не
перешкоджає компетентним органам держави-члена, які не
використовують цю відміну, визнавати придатним житлове нерухоме
майно, визнане придатним іншою державою-членом на підставі
відміни. Держави-члени оприлюднюють метод застосування такої
відміни.
17. Компетентні органи можуть відмінити вимогу до їх
кредитних установ щодо виконання умови (b) підпункту 13 для
комерційного нерухомого майна, яке розташоване на території певної
держави-члена, якщо компетентні органи мають доказ, що відповідний
ринок є високорозвиненим та довготривалим, та що рейтинги втрат,
які виникають в результаті кредиту, забезпеченого комерційним
нерухомим майном, задовольняють наступні умови:
(a) збитки, які виникають в результаті позик, що забезпечені
комерційним нерухомим майном до 50% від ринкової вартості (або у
разі придатності та якщо показник є меншим, ніж 60 від вартості
іпотечного кредитування), не перевищують 0,3% від несплачених
позик, забезпечених комерційним нерухомим майном у будь-який
відповідний рік; та
(b) сукупні збитки, які виникають в результаті позик, які
забезпечені комерційним нерухомим майном, не перевищують 0,5% від
несплачених позик, забезпечених комерційним нерухомим майном у
будь-який відповідний рік.
18. Якщо ці умови не дотримані у певний рік, придатність
використовувати цей режим припиняється, допоки не будуть дотримані
умови у наступному році.
19. Компетентні органи держави-члена можуть визнати придатною
заставою комерційне нерухоме майно, визначене придатною заставою
іншою державою-членом на підставі відміни, передбаченої у
підпункті 17.
(b) Дебіторські заборгованості
20. Компетентні органи можуть визнавати придатною заставою
суми дебіторської заборгованості, пов'язані з комерційною
транзакцією або транзакціями з оригінальним терміном погашення,
який є меншим або дорівнює одному року. Придатні дебіторські
заборгованості не включають тих, які пов'язані з сек'юритизаціями,
суб-участями або кредитними деривативами чи сумами боргу з боку
афілійованих сторін.
(c) Інша фізична застава
21. Компетентні органи можуть визнавати придатною заставою
фізичні статті такого типу, який відрізняється від тих типів, які
вказані у підпунктах з 13 по 19, якщо вони задоволені наступним:
(a) наявність ліквідних ринків для швидкого розміщення
застави в економічно ефективний спосіб; та
(b) наявність належним чином встановлених загальнодоступних
ринкових цін для застави. Кредитна установа повинна мати здатність
продемонструвати, що не існує доказу, що чисті ціни, які вона
отримує, коли реалізується застава, значно відрізняються від цих
ринкових цін.
(d) Лізинг
22. Згідно положень підпункту 72 частини 3 у разі якщо
дотримані вимоги, встановлені у підпункті 11 частини 2, ризикові
уражуваності, які виникають в результаті транзакцій, на основі
яких кредитна установа надає у лізинг майно третій стороні, будуть
розглядатися як такі, що виникають при позиках, забезпечених
майном, яке надається у лізинг.
1.4. Інший забезпечений кредитний захист
1.4.1. Грошові кошти по депозиту або інструменти на основі
асимільованих грошових коштів установи третьої сторони
23. Грошові кошти по депозиту або інструменти на основі
асимільованих грошових коштів установи третьої сторони по
неопікунській угоді або надані кредитній установі для кредитної
установи, яка надає позику, можуть визнаватися придатним кредитним
захистом.
1.4.2. Поліси страхування життя, надані у якості застави
кредитній установі, яка надає позику
24. Поліси страхування життя, надані у якості застави
кредитній установі, яка надає позику, можуть визнаватися придатним
кредитним захистом.
1.4.3. Інструменти установи, викуплені за вимогою
25. Інструменти, випущені установами третьої сторони, які
будуть викуплені установою за вимогою, можуть визнаватися
придатним кредитним захистом.
2. НЕЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ КРЕДИТНИЙ ЗАХИСТ
2.1. Придатність постачальників захисту згідно усіх підходів
26. Наступні сторони можуть визнаватися придатними
постачальниками незабезпеченого кредитного захисту:
(a) центральні уряди та центральні банки;
(b) регіональні уряди та місцеві органи влади;
(c) багатосторонні банки розвитку;
(d) міжнародні організації, ризиковим уражуваностям яких
призначається 0% показник ризику згідно статей із 78 по 83;
(e) установи державного сектору, вимоги до яких розглядаються
компетентними органами як вимоги до установ або центральних урядів
згідно статей із 78 по 83;
(f) установи; та
(g) інші корпоративні установи, включаючи материнські,
дочірні або афілійовані корпоративні установи кредитної установи,
які:
(i) мають кредитне оцінювання визнаної ECAI, яка була
визначена компетентним органом такою, що пов'язана зі ступенем
кредитної якості 3 або згідно правил для оцінювання по ризику
ризикових уражуваностей з боку корпорацій згідно статей із 78 по
83;
(ii) у разі, якщо кредитні установи, що оцінюють суми
ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та суми очікуваних
збитків згідно статей із 84 по 89, не мають кредитного оцінювання
визнаної ECAI та мають внутрішній рейтинг, як такі що мають PD,
еквівалентний тим, які асоційовані з кредитними оцінюванням ECAI,
що визначені компетентними органами такими, що пов'язані зі
ступенем кредитної якості 2 або згідно правил для оцінювання по
ризику ризикових уражуваностей з боку кредитних установ згідно
статей із 78 по 83.
27. У разі, якщо суми ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, та суми очікуваних збитків обчислюються згідно статей із
84 по 89 для того, щоб вважатися придатними, гарант повинен мати
внутрішній рейтинг, який присвоюється кредитною установою
відповідно до положень частини 4 додатка VII.
28. Як відступ від підпункту 26, держави-члени можуть також
визнавати придатними постачальниками незабезпеченого кредитного
захисту інші фінансові установи, яким надано ліцензію та які
підпадають під дію нагляду з боку компетентних органів,
відповідальних за надання ліцензій та здійснення нагляду за
діяльністю кредитних установ та у відповідності з пруденційними
вимогами, еквівалентними тим, які застосовуються до кредитних
установ.
2.2. Придатність постачальників захисту згідно IRB-підходу,
які кваліфікуються на режим дії, встановлений у підпункті 4
частини 1 додатка VII
29. У станови, страхові компанії, компанії з перестрахування
та експортні кредитні агентства, які дотримуються наступних умов,
можуть визнаватися придатними постачальниками незабезпеченого
кредитного захисту, які кваліфікуються на режим дії, встановлений
у підпункті 4 частини 1 додатка VII:
- постачальник захисту має достатню компетенцію у наданні
незабезпеченого кредитного захисту;
- постачальник захисту регулюється у спосіб, еквівалентний
правилам, встановленим у цій Директиві або мав на той момент, коли
був наданий кредитний захист, кредитне оцінювання визнаної ECAI,
яка була визначена компетентними органами такою, що асоціюється зі
ступенем 3 кредитної якості або правилами для оцінювання по ризику
ризикових уражуваностей з боку корпорацій згідно статей із 78 по
83;
- постачальник захисту мав, на той момент, коли був наданий
кредитний захист, або на будь-який відрізок часу після цього,
внутрішній рейтинг з PD, еквівалентний або менший ніж той, який
асоціюється зі ступенем 2 кредитної якості або правилами для
оцінювання по ризику ризикових уражуваностей з боку корпорацій
згідно статей із 78 по 83; та
- постачальник захисту має внутрішній рейтинг з PD,
еквівалентний або менший ніж той, який асоціюється зі ступенем 3
кредитної якості або правилами для оцінювання по ризику ризикових
уражуваностей з боку корпорацій згідно статей із 78 по 83.
Для потреб цього підпункту, кредитний захист, наданий
експортними кредитними агентствами, не отримує зиску від будь-якої
визначеної контргарантії центрального уряду.
3. ТИПИ КРЕДИТНИХ ДЕРИВАТИВІВ
30. Наступні типи кредитних деривативів та інструментів, з
яких можуть складатися такі кредитні деривативи або які є
подібними за економічною ефективністю, можуть визнаватися
придатними:
(a) свопи на дефолт по кредиту;
(b) своп на сумарний дохід;
(c) кредитні ноти в межах їх грошового консолідування.
31. У разі, якщо кредитна установа купує кредитний захист
через своп на сумарний дохід та заносить в документацію чисті
платежі, отримані по свопу, як чистий прибуток, проте не заносить
в документацію амортизацію взаємозаліку по вартості активу, який є
об'єктом захисту (або шляхом зменшення справедливої вартості або
шляхом додавання до резервів), кредитний захист не визнається
придатним.
3.1. Внутрішні хеджі
32. Якщо кредитна установа проводить внутрішній хедж,
використовуючи кредитний дериватив - тобто хеджує кредитний ризик
ризикової уражуваності неторгової книги з кредитним деривативом,
занесеним до торгової книги - для захисту, який визнаватиметься
придатним для потреб цього додатка, кредитний ризик, перенесений
до торгової книги, переводиться на третю сторону або сторони. За
таких обставин, згідно відповідності такого трансферу з вимогами
щодо визнання зменшення кредитного ризику, встановленого у цьому
додатку, застосовуються правила, встановлені у частинах із 3 по 6,
щодо обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
та сум очікуваних збитків у разі, якщо купується незабезпечений
кредитний захист.
ЧАСТИНА 2
Мінімальні вимоги
1. Кредитна установа повинна задовольняти вимоги компетентних
органів у тому сенсі, що вона має адекватні процеси управління
ризиками для здійснення контролю таких ризиків, які можуть
впливати на кредитну установу в результаті застосування методів
зменшення кредитного ризику.
2. Незважаючи на наявність зменшення кредитного ризику,
врахованого для потреб обчислення сум ризикових уражуваностей,
зважених за ризиком, та, за доцільності, сум очікуваних збитків,
кредитні установи продовжують здійснювати повне оцінювання
кредитного ризику базової ризикової уражуваності та мають
можливості продемонструвати виконання цієї вимоги перед
компетентними органами. У випадку транзакцій зворотного викупу
та/або транзакцій позики або кредитування під цінні папери або
товари, базова ризикова уражуваність, для потреб виключно цього
підпункту, вважається чистою сумою ризикової уражуваності.
1. ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ КРЕДИТНИЙ ЗАХИСТ
1.1. Угоди балансового взаємозаліку (окрім основних угод
взаємозаліку, які охоплюють транзакції зворотного викупу та/або
транзакції позики або кредитування під цінні папери або товари
та/або капітальні ринкові транзакції).
3. Для угод балансового взаємозаліку - окрім основних угод
взаємозаліку, які охоплюють транзакції зворотного викупу та/або
транзакції позики, або кредитування під цінні папери, або товари,
та/або капітальні ринкові транзакції - які повинні визнаватися для
потреб статей з 90 по 93, дотримуються наступні умови:
(a) вони повинні бути законно діючими та мати позикову силу в
усіх відповідних юрисдикціях, включаючи випадки
неплатоспроможності та банкрутства контрагента;
(b) кредитна установа повинна мати змогу визначати у
будь-який час ті активи та зобов'язання, які підпадають під дію
угоди балансового взаємозаліку;
(c) кредитна установа повинна здійснювати моніторинг та
контролювати ризики, пов'язані з закінченням кредитного захисту;
та
(d) кредитна установа повинна здійснювати моніторинг та
контролювати відповідні ризикові уражуваності на нетто-основі.
1.2. Основні угоди взаємозаліку, які охоплюють транзакції
зворотного викупу та/або транзакції позики, або кредитування під
цінні папери, або товари, та/або капітальні ринкові транзакції
4. Для основних угод взаємозаліку, які охоплюють транзакції
зворотного викупу та/або транзакції позики, або кредитування під
цінні папери, або товари, та/або капітальні ринкові транзакції,
які повинні визнаватися для потреб статей із 90 по 93, вони:
(a) є законно діючими та мають позикову силу в усіх
відповідних юрисдикціях, включаючи випадки неплатоспроможності та
банкрутства контрагента;
(b) надають стороні, яка не знаходиться у дефолті, право
своєчасно завершувати та розпродавати усі транзакції згідно угоди
при дефолті, включаючи випадки неплатоспроможності та банкрутства
контрагента;
(c) передбачають взаємозалік прибутків та збитків по
транзакціях, розпроданих згідно основної угоди таким чином, щоб
єдина чиста сума була боргом однієї сторони іншій.
5. Крім того, виконуються мінімальні вимоги щодо визнання
фінансової застави згідно Всебічного методу фінансової застави,
встановленого у підпункті 6.
1.3. Фінансова застава
1.3.1. Мінімальні вимоги щодо визнання фінансової застави
згідно усіх підходів та методів
6. Для визнання фінансової застави та золота дотримуються
наступних умов:
(a) Низька кореляція
Кредитна якість дебітора та вартість застави не повинні мати
значної позитивної кореляції.
Цінні папери, емітовані дебітором або будь-якою пов'язаною
кооперативною установою, є непридатними. Незважаючи на це, власні
емісії дебітора забезпечених облігацій, які підпадають під дію
умов підпунктів з 68 по 70 частини 1 додатка VI можуть визнаватися
придатними, якщо вони розміщені як застава для транзакцій
зворотного викупу за умови, якщо перша частина цього підпункту
виконується.
(b) Юридична достовірність
Кредитні установи виконують будь-які контрактні або
регуляторні вимоги та вживають будь-яких заходів, необхідних для
забезпечення можливості примусового здійснення у судовому порядку
угод застави згідно законодавства, яке застосовується до їх частки
у заставі.
Кредитні установи здійснили достатній правовий перегляд, який
підтверджує можливість примусового здійснення у судовому порядку
угод застави у всіх відповідних юрисдикціях. Вони повторно
проводять такий перегляд, якщо це необхідно для забезпечення
тривалої позовної сили.
(c) Операційні вимоги
Угоди застави належним чином документуються на основі чіткої
та обґрунтованої процедури вчасної ліквідації застави.
Кредитні установи застосовують надійні процедури та процеси
для контролю ризиків, які виникають в результаті використання
застави - включаючи ризики невдалого або скороченого кредитного
захисту, ризики оцінювання, ризики, пов'язані із завершенням
кредитного захисту, концентраційні ризики, які виникають в
результаті використання застави та взаємодії з сукупним профайлом
ризику кредитної установи.
Кредитна установа має задокументовані методики та методи щодо
типів та сум прийнятої застави.
Кредитні установи обчислюють ринкову вартість застави та
переоцінюють її відповідним чином з регулярністю як мінімум один
раз на шість місяців у будь-який момент, коли кредитна установа
має причини вважати, що трапилось значне знищення її ринкової
вартості.
У разі, якщо застава утримується третьою стороною, кредитна
установа повинна вжити обґрунтованих заходів для забезпечення
того, щоб третя сторона відділила заставу від її власних активів.
1.3.2. Додаткові мінімальні вимоги щодо визнання фінансової
застави згідно Простого методу фінансової застави.
7. На додаток до вимог, встановлених у підпункті 6, щодо
визнання фінансової застави згідно Простого методу фінансової
застави, остаточний термін погашення захисту повинен дорівнювати
остаточному терміну погашення ризикової уражуваності.
1.4. Мінімальні вимоги щодо визнання застави нерухомості
8. Для визнання застави нерухомості дотримуються наступні
умови:
(a) Юридична визначеність
Закладна або боргове зобов'язання мають позовну силу в усіх
юрисдикціях, які є відповідними на момент укладання кредитної
угоди. Крім того, закладна або боргове зобов'язання відповідним
чином реєструються у належний час. Угоди відображають заставу, яка
має повну юридичну силу (тобто виконуються усі юридичні вимоги
щодо встановлення застави). Угода захисту та юридичний процес,
який її підкріплює, дозволяють кредитній установі реалізувати
вартість захисту у межах обґрунтованого часового відрізку.
(b) Моніторинг майнових вартостей
Вартість майна регулярно моніториться як мінімум один раз на
рік для комерційної нерухомості та кожні три роки на житлову
нерухомість. Більш регулярний моніторинг проводиться, якщо ринок
піддається значним змінам умов. Статистичні методи можуть
використовуватися для моніторингу вартості майна та ідентифікації
майна, яке потребує повторного оцінювання. Оцінювання майна
переглядається незалежним оцінювачем у разі, якщо інформація
показує, що вартість майна може значним чином знижуватися по
відношенню до загальних ринкових цін. Для позик, які перевищуються
3 мільйони євро або 5% від власних коштів кредитної установи,
оцінювання майна переглядається незалежним оцінювачем принаймні
кожні три роки.
"Незалежний оцінювач" означає особу, яка має необхідний
рівень кваліфікації, здатність та досвід для здійснення оцінювання
та яка є незалежною у відношенні до процесу прийняття кредитного
рішення.
(c) Документування
Види житлової та комерційної нерухомості, прийняті кредитною
установою, та її позикові методики у цьому відношенні ретельно
документуються.
(d) Страхування
Кредитна установа має процедури для моніторингу того, що
майно, отримане у якості захисту, є відповідним чином застраховане
від ушкодження.
1.5. Мінімальні вимоги щодо визнання дебіторських
заборгованостей у якості застави
9. Для визнання дебіторських заборгованостей у якості застави
дотримуються наступних умов.
(a) Юридична визначеність (i) Правовий механізм надання застави є ретельним та
ефективним, який забезпечує чіткі права на доходи кредитора;
(ii) Кредитні установи повинні вживати усіх заходів,
необхідних для виконання локальних вимог щодо позовної сили
відносно права кредитора вступити у володіння майном,
запропонованим у якості застави. Існує концепція, яка дозволяє
кредитору мати першочергову вимогу щодо застави відповідно до
національного дискреційного права для того, щоб дозволити вимогам
підпадати під дію вимоги преференційних кредиторів, передбачених
законодавчими та імплементаційними положеннями;
(iii) Кредитні установи провели достатній за обсягом
юридичний огляд, який підтверджує позовну силу угод про заставу в
усіх відповідних юрисдикціях; та
(iv) Заходи застави повинні належним чином документуватися з
чіткою та надійною процедурою для вчасного отримання застави.
Процедури кредитної установи забезпечують, щоб відслідковувалися
будь-які правові умови, необхідні для проголошення дефолту
дебітора та вчасного отримання застави. У разі фінансових проблем
або дефолту дебітора, кредитна установа має юридичне повноваження
продати або розподілити дебіторські заборгованості іншим сторонам
без згоди осіб, які взяли на себе дебіторські зобов'язання.
(b) Управління ризиками (i) Кредитна установа повинна мати у розпорядженні надійний
процес визначення кредитного ризику, пов'язаного з дебіторськими
заборгованостями. Такий процес включає з-поміж іншого аналіз
діяльності та галузі діяльності дебітора, а також типів клієнтів,
з якими працює дебітор. У разі, якщо кредитна установа довіряє
дебітору встановити кредитний ризик клієнтів, кредитна установа
повинна переглянути кредитні практичні методики дебітора для
встановлення їх надійності та достовірності;
(ii) Маржа між сумою ризикової уражуваності та вартістю
дебіторських заборгованостей повинна відображати усі відповідні
фактори, включаючи вартість збору, концентрацію у межах пулу
дебіторських заборгованостей, надані окремим дебітором у якості
застави, а також потенційний концентраційний ризик у межах
сукупних ризикових уражуваностей кредитної установи, що
знаходяться поза межами тих, які контролюються загальною
методологією кредитної установи. Кредитна установа повинна
підтримувати постійні моніторингові процеси по відношенню до
дебіторських заборгованостей. Крім того, відповідність позиковим
угодам, зовнішнім обмеженням та іншим правовим вимогам регулярно
переглядається;
(iii) Дебіторські заборгованості, надані позичальником у
якості застави, диверсифікуються та не корелюються неналежним
чином з позичальником. У разі, якщо існує значна позитивна
кореляція, супутні ризики враховуються у встановленні маржі для
пулу застави у цілому;
(iv) Дебіторські заборгованості філій дебітора (включаючи
дочірні компанії та працівників) не визнаються як зменшувачі
ризику; та
(v) Кредитна установа має зафіксований процес збору
дебіторських платежів у проблемних ситуаціях. Необхідні засоби для
збору знаходяться на місцях, навіть якщо кредитна установа
зазвичай вказує дебітору щодо зборів платежів.
1.6. Мінімальні вимоги щодо визнання іншої фізичної застави
10. Для визнання іншої фізичної застави дотримуються наступні
умови:
(a) заходи застави є законно діючі та мають позовну силу в
усіх юрисдикціях, а також дозволяють кредитній установі
реалізовувати вартість майна у прийнятний часовий період;
(b) з єдиним винятком дозволених привілейованих вимог,
зазначених у підпункті 9 (a)(ii), лише дозволяються перші права
утримання на (або нарахування) заставу. Таким чином, кредитна
установа має пріоритет перед усіма іншими кредиторами на
реалізовані прибутки від застави;
(c) вартість майна відслідковується на регулярній основі та,
як мінімум, один раз на рік. Більш регулярний моніторинг
проводиться, якщо ринок піддається значним змінам умов;
(d) угода позики включає детальні описи застави плюс детальні
специфікації способу та регулярності повторного оцінювання;
(e) види фізичної застави, прийняті кредитною установою, та
методики й практичні методи щодо відповідного обсягу кожного виду
застави, відповідної до суми ризикової уражуваності, чітко
документуються у внутрішніх кредитних методиках та процедурах,
доступних для дослідження;
(f) кредитні методики кредитної установи щодо структури
транзакції стосуються відповідних вимог застави щодо суми
ризикової уражуваності, здатності швидко ліквідовувати заставу,
здатності об'єктивно встановлювати ціну або ринкову вартість,
регулярності, з якою може швидко отримуватися вартість (включаючи
професійне визначення вартості та оцінювання), а також
волатильності або замінника волатильності вартості застави;
(g) початкове оцінювання та повторне оцінювання у повній мірі
враховують будь-яке погіршення або моральне спрацювання застави.
При оцінюванні та повторному оцінюванні необхідно приділяти окрему
увагу наслідкам плину часу щодо застави, які залежать від способу
або дати;
(h) кредитна установа повинна мати право на фізичне
інспектування застави. Вона має методики та процедури, спрямовані
на реалізацію права на фізичне інспектування застави; та
(i) кредитна установа повинна мати у розпорядженні процедури
для моніторингу того, чи майно, отримане у якості захисту,
відповідним чином застраховане від ушкодження.
1.7. Мінімальні вимоги щодо режиму дій з лізинговими
ризиковими уражуваностями, які отримані у якості застави
11. Для ризикових уражуваностей, які виникли у результаті
лізингових транзакцій, які розглядаються як такі, що забезпечені
майном, наданим у лізинг, дотримуються наступні вимоги:
(a) дотримуються умови, встановлені у підпунктах з 8 по 10,
щодо визнання у якості застави майна, наданого у лізинг;
(b) здійснюється належне управління ризиками з боку
лізингодавця щодо використання, у цілях якого був наданий актив у
лізинг, його вік та запланована тривалість його використання,
включаючи належний моніторинг вартості забезпечення;
(c) встановлюється належна правова концепція, яка засновує
правове володіння лізингодавцем активу та його здатність
реалізовувати його права як власника на своєчасній основі; та
(d) у разі, якщо це ще не було враховано при обчисленні рівня
LGD, різниця між вартістю неамортизованої суми та ринкової суми
забезпечення не повинна бути настільки високою, щоб перевищувати
зменшення кредитного ризику, віднесеного до активів, які надані у
лізинг.
1.8. Мінімальні вимоги щодо визнання іншого забезпеченого
кредитного захисту
1.8.1. Грошові кошти на депозитах або інструменти
асимілювання коштів, які утримуються установою третьої сторони
12. Для того, що бути придатним для режиму, встановленого у
підпункті 79 частини 3, захист, зазначений у підпункті 23
частини 1, повинен задовольняти наступні вимоги:
(a) вимога дебітора до установи третьої сторони відкрито
надається у заставу або передається кредитній установі, яка надає
позику, і така застава або призначення є законно дійсним та має
позовну силу в усіх відповідних юрисдикціях;
(b) установа третьої сторони інформується про заставу або
передачу;
(c) у результаті повідомлення установа третьої сторони може
здійснювати платежі виключно на користь кредитної установи, що
надає позику, або інших сторін за згоди кредитної установи, що
надає позику;та
(d) застава або передача є безумовною та безвідзивною.
1.8.2. Поліси страхування життя, надані у заставу кредитній
установі, що надає позику.
13. Поліси страхування життя, надані у якості застави
кредитній установі, яка надає позику, визнаватимуться у разі
дотримання наступних умов:
(a) компанія, яка забезпечує страхування життя, може
визнаватися у якості придатного постачальника незабезпеченого
кредитного захисту згідно підпункту 26 частини 1;
(b) поліс страхування життя може відкрито закладатися та
передаватися кредитній установі, що надає позику;
(c) компанія, яка забезпечує страхування життя, повідомляє
про заставу та передачу і у результаті може не сплачувати суми,
необхідні для погашення, згідно контракту без згоди кредитної
установи-позикодавця;
(d) задекларована сума, яка повертається особі, яка
відмовилась від страхового полісу, не може бути зменшена;
(e) кредитна установа-позикодавець повинна мати право
скасувати поліс та вчасно отримати суму, яка повертається особі,
яка відмовилась від страхового полісу, у разі дефолту дебітора;
(f) кредитна установа-позикодавець інформується про будь-які
неплатежі по полісу з боку власника поліса;
(g) для кредитного захисту повинен передбачатися термін
погашення позики. У разі, якщо це не є можливим з причини
завершення страхових взаємовідносин до закінчення позикових
взаємовідносин, кредитна установа повинна забезпечити, щоб сума,
яка виникає у результаті контракту страхування, слугувала
забезпеченням для кредитної установи до моменту завершення
тривалості кредитної у годи; та
(h) застава або передача повинні бути законно ефективними та
мати позовну силу у всіх юрисдикціях, які є відповідними на момент
укладення кредитного контракту.
2. НЕЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ КРЕДИТНИЙ ЗАХИСТ ТА КРЕДИТНІ НОТИ
2.1. Спільні вимоги щодо гарантій та кредитних деривативів
14. Згідно підпункту 16 для кредитного захисту, отриманого в
результаті гарантії або кредитного деривативу, наступні вимоги
дотримуються для його визнання:
(a) кредитний захист є прямим;
(b) обсяг кредитного захисту чітко визначається та є
безумовним;
(c) контракт кредитного захисту не містить будь-якої статті,
виконання якої знаходиться поза межами прямого контролю з боку
позикодавця, який:
(i) дозволив би постачальнику захисту в односторонньому
порядку скасувати захист;
(ii) збільшив би ефективну вартість захисту у результаті
погіршення кредитної якості захищеної ризикової уражуваності;
(iii) міг би відвернути постачальника захисту від
зобов'язання швидко сплачувати у випадку, якщо початковий дебітор
не здатен здійснювати будь-які необхідні платежі; або
(iv) міг би дозволити постачальнику захисту зменшувати термін
погашення кредитного захисту; та
(d) він повинен бути законно чинним та мати позовну силу у
всіх юрисдикціях, які є відповідними на момент укладення
кредитного контракту.
2.1.1. Операційні вимоги
15. Кредитна установа задовольняє вимоги компетентного органу
щодо того, що вона має у розпорядженні системи управління
потенційною концентрацією ризику, який виникає у результаті
використання кредитною установою гарантії та кредитних
деривативів. Кредитна установа повинна мати здатність
демонструвати те, яким чином її стратегія щодо використання
кредитних деривативів та гарантій взаємодії з її управлінням своїм
сукупним профайлом ризику.
2.2. Державні контргарантії та інші контргарантії державного
сектору
16. У разі, якщо ризикова уражуваність захищена гарантією,
яка є контргарантією центрального уряду або центрального банку,
регіонального уряду або місцевого органу влади, установи
державного сектору, вимоги по якій розглядаються як вимоги до
центрального уряду, у юрисдикції якого вони започатковані згідно
статей з 78 по 83, багатостороннього банку розвитку, якій
призначається 0% показник ризику згідно або на підставі статей з
78 по 83, або установи державного сектору, вимоги до якої
розглядаються як вимоги до кредитних установ згідно статей з 78 по
83, ризикова уражуваність може розглядатися як така, що захищена
гарантією, наданою відповідною установою, за умови якщо
задовольняються наступні умови:
(a) контргарантія охоплює усі елементи кредитного ризику
вимоги;
(b) оригінальна гарантія та контргарантія відповідають
вимогам для гарантій, встановлених у підпунктах 14, 15 та 18, за
виключенням випадку, коли контргарантія не повинна бути прямою; та
(c) компетентний орган задоволений тим, що покриття є
належним, і що нічого у історичних фактах не демонструє, що
охоплення контргарантії є меншим, ніж ефективний еквівалент прямої
гарантії відповідної установи.
17. Режим, встановлений у підпункті 16, також застосовується
до ризикової уражуваності, яка не захищена контргарантією
установи, перелік яких надано у згаданому підпункті, якщо така
контргарантія ризикової уражуваності є у свою чергу напряму
забезпеченою однією з перелічених установ, а умови, перелічені у
згаданому підпункті, дотримано.
2.3. Додаткові вимоги щодо гарантій
18. Для гарантій, які можуть бути визнані, також дотримуються
наступні умови:
(a) щодо кваліфікуючого дефолту по неплатежу контрагента,
кредитна установа-позикодавець має право вчасно вимагати від
гаранта будь-які грошові кошти по простроченій вимозі, щодо якої
надано захист.
У разі незабезпеченого кредитного захисту, який охоплює
позики під житлову закладну, вимоги підпункту 14 (c) (iii) та
першої частини цього підпункту повинні бути виконані за 24 місяці;
(b) гарантія є чітко задокументованим зобов'язанням, яке бере
на себе гарант; та
(c) згідно наступного речення гарантія покриває усі типи
платежів, які очікуються до сплати дебітором по вимозі. У разі,
якщо певні типи платежу виключені з гарантії, визнана вартість
гарантії корегується для відображення обмеженого покриття.
19. У випадку гарантій, наданих у контексті взаємних
гарантійних схем, визнаних для цих потреб компетентними органами,
або наданих чи забезпечених контргарантіями установ, зазначених у
підпункті 16, вимоги підпункту 18 (a) вважаються виконаними у
разі, якщо дотримані наступні умови:
(a) кредитна установа-позикодавець має право своєчасно
отримувати попередній платіж від гаранта, обчислений для
забезпечення точної оцінки суми економічного збитку, включаючи
збитки в результаті неплатежу відсотків та інших типів платежів,
які позичальник зобов'язаний здійснити, який ймовірно зазнається
кредитною установою-позикодавцем пропорційно до покриття гарантії;
або
(b) кредитна установа-позикодавець може продемонструвати, що
наслідки захисту від збитків гарантії, включаючи збитки в
результаті неплатежу відсотків та інших типів платежів, які
позичальник зобов'язаний здійснити, обґрунтовують доцільність
використання такого режиму.
2.4. Додаткові вимоги до кредитних деривативів
20. Для кредитних деривативів, які можуть бути визнані, також
дотримуються наступні умови:
(a) згідно підпункту (b), кредитні події, визначені по
кредитному деривативу, включають як мінімум наступне:
(i) неспроможність сплатити відповідні суми згідно умов
базового зобов'язання, які є чинними на момент такої
неспроможності (з пільговим періодом, який точно відповідає або є
коротшим, ніж пільговий період по базовому зобов'язанню);
(ii) банкрутство, неплатоспроможність або нездатність
дебітора погасити свої борги, або його неспроможність чи письмове
визнання нездатності у цілому погасити свої борги, коли вони
стають необхідними до сплати, а також аналогічні події; та
(iii) реструктуризація базового зобов'язання, яка передбачає
списання або відстрочення основної суми відсотків або внесків, які
призводять до події кредитного збитку (тобто корегування вартості
або інше подібне дебетування у суму прибутку або збитку);
(b) у разі, якщо кредитні події, визначені по кредитному
деривативу, не включають реструктуризацію базового зобов'язання,
як описано у підпункті (a)(iii), кредитний захист може, тим не
менш, визнаватися за умови зменшення визнаної вартості, як
визначено у підпункті 83 частини 3;
(c) у випадку кредитних деривативів, які передбачають
готівковий розрахунок, надійний процес оцінювання є у наявності
для достовірного оцінювання збитку. Чітко визначається період
отримання оцінювань базового зобов'язання після кредитної події;
(d) якщо право та здатність покупця захисту передавати базове
зобов'язання постачальнику захисту є необхідним для розрахунку,
умови базового зобов'язання передбачають, що будь-яка необхідна
згода щодо такої передачі не може бути затримана без причин; та
(e) ідентичність сторін, відповідальних за визначення того,
чи є чітко охарактеризованою кредитна подія, яка мала місце. Це
визначення не є виключним обов'язком постачальника захисту.
Покупець захисту має право/здатність інформувати постачальника
захисту про випадок кредитної події.
21. Неузгодженість між базовим зобов'язанням та контрольним
зобов'язанням по кредитному деривативу (тобто зобов'язання,
використане для потреб визначення вартості готівкового розрахунку
або зобов'язання, яке підлягає постачанню), або між базовим
зобов'язанням та зобов'язанням, використаним для потреб визначення
того, дозволяється кредитна умова, яка мала місце, лише якщо
дотримано наступні умови:
(a) первинне зобов'язання або зобов'язання, використане для
потреб визначення того, чи мала місце кредитна подія, в залежності
від обставин, є еквівалентним або головнішим щодо базового
зобов'язання; та
(b) базове зобов'язання та первинне зобов'язання або
зобов'язання, використане для потреб визначення того, чи мала
місце кредитна подія, в залежності від обставин, розподіляється
одним дебітором (тобто однією юридичною особою) та є наявними
юридичне ефективні статті щодо ланцюга неплатежів та перехресного
прискорення.
2.5. Вимоги щодо кваліфікування на режим, встановлений у
підпункті 4 частини 1 додатка VII
22. Для того, щоб стати придатним для режиму, встановленого у
підпункті 4 частини 1 додатка VII, кредитний захист, який виникає
в результаті гарантії або кредитного деривативу, відповідає
наступним умовам:
(a) базове зобов'язання є:
- корпоративною ризиковою уражуваністю, як зазначено у
статті 86, за виключенням страхових компаній та компаній з
перестрахування;
- ризиковою уражуваністю з боку регіонального уряду,
місцевого органу, влади або установи державного сектору, яка не
розглядається як ризикова уражуваність з боку центрального уряду
або центрального банку відповідно до статті 86; або
- ризиковою уражуваністю з боку малих та середніх установ,
яка класифікується як роздрібна ризикова уражуваність відповідно
до частини 4 статті 86;
(b) базові дебітори не є членами однієї групи, як
постачальник захисту;
(c) ризикова уражуваність хеджується за допомогою одного з
наступних інструментів:
- прості незабезпечені кредитні деривативи та прості
гарантії;
- перші до дефолту інструменти корзини - режим застосовується
до активу в межах корзини з найменшою сумою ризикової
уражуваності, зваженої за ризиком; або
- "енні" до дефолту інструменти корзини - отриманий захист є
придатним виключно для розгляду згідно цієї концепції, якщо
придатний захист від (n-1) дефолту також був отриманий та у разі,
якщо (n-1) активів у корзині вже були сплачені. У разі, якщо це
саме той випадок, коли режим застосовується до активу у корзині з
найменшою сумою ризикової уражуваності, зваженої за ризиком;
(d) кредитний захист відповідає вимогам, встановленим у
підпунктах 14, 15, 18, 20 та 21;
(e) показник ризику, який пов'язаний з ризиковою уражуваністю
до застосування режиму підпункту 4 частини 1 додатка VII, вже не
розподіляється на будь-які аспекти кредитного захисту;
(f) кредитна установа має право та очікує на отримання
платежу від постачальника захисту без необхідності вживати
юридичні заходи для вимагання від контрагента здійснювати платежі.
У межах можливого кредитна установа вживає заходів для
забезпечення виконання своїх вимог щодо того, що постачальник
захисту бажає добровільно здійснювати платежі, якщо матиме місце
кредитна подія;
(g) придбаний кредитний захист абсорбує усі кредитні збитки,
яких було зазнано по захеджованій частині ризикової уражуваності,
яка виникла з огляду на появу кредитної події, передбаченої у
контракті;
(h) якщо структура виплат передбачає фізичний розрахунок,
тоді є наявною юридична визначеність щодо ефективності позики,
облігації або умовного зобов'язання. Якщо кредитна установа має
намір поставити зобов'язання, інше ніж базову ризикову
уражуваність, вона забезпечує, що зобов'язання, яке може бути
поставлене, є достатньо ліквідним таким чином, що кредитна
установа могла мати здатність купувати його для постачання по
контракту;
(i) умови та положення заходів кредитного захисту юридичне
підтверджуються у письмовій формі і постачальником захисту, і
кредитною установою;
(j) кредитні установи мають на місцях процес для виявлення
надмірної кореляції між кредитоспроможністю постачальника захисту
та дебітора базової ризикової уражуваності з огляду на їх
характеристики, які залежать від загальних факторів в межах
систематичного коефіцієнта ризику; та
(k) у випадку захисту від ризику розводнення, продавець
придбаних дебіторських заборгованостей не є членом однієї групи,
як постачальник захисту.
ЧАСТИНА 3
Обчислювання наслідків зменшення кредитного ризику
1. Згідно частин з 4 по 6 у разі, якщо дотримано положень
частин 1 та 2, обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, згідно статей з 78 по 83, та обчислення сум ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, та сум очікуваних збитків
згідно статей з 84 по 89, можуть змінюватися відповідно до
положень цієї частини.
2. Грошові кошти, придбані, отримані, надані у позику цінні
папери або товари по транзакції зворотного викупу або транзакції
кредитування, або позики під цінні папери, або товари можуть
розглядатися як застава.
1. ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ КРЕДИТНИЙ ЗАХИСТ
1.1. Кредитні ноти
3. Інвестиції у кредитні ноти, емітовані кредитною
установою-позикодавцем, можуть вважатися грошовою заставою.
1.2. Балансовий взаємозалік
4. Позики та депозити кредитної установи-позикодавця по
балансовому взаємозаліку повинні вважатися грошовою заставою.
1.3. Базові угоди взаємозаліку, які охоплюють транзакції
зворотного викупу та/або транзакції позики щодо цінних паперів та
товарів та/або інші капітальні ринкові транзакції
1.3.1. Обчислення повністю скорегованої вартості ризикової
уражуваності
(a) За використання наглядового підходу та підходу на основі
власних оцінок щодо корегування волатильності
5. Згідно підпунктів з 12 по 21 при обчисленні "повністю
* скорегованої вартості ризикової уражуваності" (E ) для ризикованих
уражуваностей згідно придатної базової угоди взаємозаліку, яка
охоплює транзакції зворотного викупу та/або транзакції позики щодо
цінних паперів та товарів та/або інші капітальні ринкові
транзакції, корегування волатильності, які мають бути застосовані,
обчислюються за використання наглядового підходу та підходу на
основі власних оцінок щодо корегування волатильності, як
встановлено у підпунктах з 30 по 60 щодо Всебічного методу
фінансової застави. Для використання підходу на основі власних
оцінок, застосовуються такі ж умови та вимоги, які застосовуються
згідно Всебічного методу фінансової застави.
6. Чиста позиція по кожному типу цінного паперу або товару
обчислюється шляхом вирахування з сукупної вартості цінних паперів
або товарів певного типу, наданих у позику, проданих або наданих
по базовій угоді взаємозаліку, сукупну вартість цінних паперів або
товарів такого типу, взятих у позику, придбаних або отриманих по
угоді.
7. Для потреб підпункту 6 "тип цінного паперу" означає цінні
папери, емітовані однією установою, мають однакову дату емісії,
один термін погашення та підлягають дії одних і тих же умов та
положень, а також підлягають дії одних ліквідаційних періодів, як
вказано у підпунктах з 34 по 59.
8. Чиста позиція по кожній валюті, окрім валюти розрахунку
базової угоди взаємозаліку, обчислюється шляхом віднімання з
сукупної вартості цінних паперів, деномінованих у таку валюту,
наданих у позику, проданих або наданих по базовій угоді
взаємозаліку, доданого до суми грошових коштів у такій валюті,
наданої у позику або переданих згідно угоди, сукупну вартість
цінних паперів, деномінованих у таку валюту, взятих у позику,
придбаних або отриманих по угоді.
9. Корегування волатильності, яке відповідає певному типу
цінного паперу або грошовій позиції, застосовується до абсолютної
вартості позитивної або негативної чистої позиції по цінних
паперах такого типу.
10. Корегування волатильності валютного ризику (fx)
застосовується до чистої позитивної або негативної позиції по
кожній валюті, окрім валюти розрахунку базової угоди взаємозаліку.
*
11. E обчислюється за наступною формулою:
* E = max {0, (S(E) - S(C)) +
S (|nettopositie in elk effect| x Hsec) +
(S|E | x H ))}. fx fx
S - знак суми.
У разі, якщо суми ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, обчислені згідно статей з 78 по 83, E є вартістю
ризикової уражуваності для кожної окремої ризикової уражуваності
відповідно до угоди, яка застосовувалася б за відсутності
кредитного захисту.
У разі, якщо суми ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, та суми очікуваного збитку обчислені згідно статей з 84
по 89, E є вартістю ризикової уражуваності для кожної окремої
ризикової уражуваності відповідно до угоди, яка застосовувалася б
за відсутності кредитного захисту.
C - вартість цінних паперів або товарів, отриманих у позику,
придбаних або отриманих, або грошових коштів, отриманих у позику
або отриманих відносно кожної такої ризикової уражуваності.
S(E) - сума усіх Es відповідно до угоди.
S(C) - сума усіх Cs відповідно до угоди.
E - чиста позиція (позитивна або негативна) у певній fx валюті, окрім валюти розрахунку угоди, як обчислено згідно
підпункту 8.
H - корегування волатильності, яке відповідає окремому sec типу цінного паперу.
H - корегування волатильності іноземної валюти. fx
* E - повністю скорегована вартість ризикової уражуваності.
(b) Використання підходу на основі внутрішніх моделей.
12. У якості альтернативи використанню наглядового підходу
або підходу на основі власних оцінок щодо корегування
волатильності у обчисленні повністю скорегованої вартості
* ризикової уражуваності (E ), яка отримується в результаті
застосування придатної базової угоди взаємозаліку, яка охоплює
транзакції зворотного викупу та/або транзакції позики щодо цінних
паперів та товарів та/або інші капітальні ринкові транзакції,
окрім деривативних транзакцій, кредитні установи можуть отримати
дозвіл на використання підходу на основі внутрішніх моделей, який
враховує кореляцію наслідків між позиціями по цінних паперах
згідно базової угоди взаємозаліку, а також ліквідністю відповідних
інструментів. Внутрішні моделі, використані у цьому підході,
надають оцінки потенційної зміни вартості незабезпеченої суми
ризикової уражуваності (SE - SC). За умови ухвали компетентних
органів, кредитні установи можуть також використовувати їх
внутрішні моделі для транзакцій маржинального кредитування, якщо
транзакції охоплюються двосторонньою базовою угодою взаємозаліку,
яка відповідає вимогам, встановленим у частині 7 додатка III.
---------------- S - знак суми.
13. Кредитна установа може зробити вибір на користь
використання підходу на основі внутрішніх моделей незалежно від
того вибору, який вона зробила між статтями з 78 по 83 та статтями
з 84 по 98 для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком. Однак, якщо кредитна установа бажає використовувати
підхід на основі внутрішніх моделей, вона повинна зробити це для
усіх контрагентів та цінних паперів, за виключенням незначних
портфелів у разі, якщо вона може використовувати наглядовий підхід
або підхід на основі власних оцінок щодо корегування
волатильності, як встановлено у підпунктах з 5 по 11.
14. Підхід на основі внутрішніх моделей є доступним для
кредитних установ, які отримали визнання щодо внутрішньої моделі
управління ризиками згідно додатка V Директиви 2006/49/ЄС.
15. Кредитні установи, які не отримали наглядового визнання
щодо використання такої моделі згідно Директиви 2006/49/ЄС, може
подати до компетентних органів заявку на визнання внутрішньої
моделі управління ризиками для потреб підпунктів з 12 по 21.
16. Визнання надається, якщо компетентний орган задоволений
тим, що система управління ризиками кредитної установи для
управління ризиками, які виникають по транзакціях, охоплених
базовою угодою взаємозаліку, є концептуально надійною та
інтеграційне впровадженою, та тим, що дотримано наступних
кількісних стандартів:
(b) внутрішня модель вимірювання ризику, яка використовується
для обчислення потенційної цінової волатильності для транзакцій, є
ретельно інтегрованою до щоденного процесу управління ризиками
кредитної установи та функціонує як базис для звітування щодо
ризикових уражуваностей перед вищим керівництвом кредитної
установи;
(c) кредитна установа має відділ контролю ризиків, який є
незалежним від торгових відділів та звітує безпосередньо перед
вищим керівництвом. Відділ повинен відповідати за розробку та
впровадження системи управління ризиками кредитної установи. Він
генерує та аналізує щоденні звіти щодо вихідних даних моделі
вимірювання ризиків та щодо відповідних заходів, які необхідно
вжити щодо позиційних обмежень;
(d) щоденні звіти, створені відділом контролю ризику,
переглядаються керівництвом, яке має достатні повноваження для
здійснення зменшень позицій та сукупної ризикової уражуваності;
(e) кредитна установа має достатньо кваліфікований персонал
для роботи зі складними моделями у межах відділу контролю ризику;
(f) кредитна установа має встановлені процедури для
моніторингу та забезпечення відповідності з документальним
комплектом внутрішніх методик та засобів контролю щодо загального
функціонування системи вимірювання ризику;
(g) моделі кредитної установи мають перевірений досвід
обгрунтованої точності вимірювання ризиків, продемонстрованих за
допомогою тестувань на основі історичних та вихідних даних,
використовуючи інформацію принаймні за один рік;
(h) кредитна установа регулярно проводить ретельну програму
стрес-тестувань, а результати цих тестувань переглядаються вищим
керівництвом та відображаються у методиках та лімітах, які вона
встановлює;
(i) кредитна установа повинна проводити, у якості складової
частини її регулярного процесу внутрішнього аудиту, незалежний
огляд своєї системи вимірювання ризику. Цей огляд повинен включати
операції відділів бізнес-торгівлі та незалежного відділу контролю
ризику;
(j) принаймні один раз на рік кредитна установа повинна
проводити огляд своєї системи управління ризикам; та
(k) внутрішня модель відповідає вимогам, встановленим у
підпунктах з 40 по 42 частини 6 додатка III.
17. Обчислення потенційної зміни вартості підпадає під дії
наступних мінімальних стандартів:
- принаймні щоденне обчислення потенційної зміни вартості;
- 99-відсотковий односторонній довірчий інтервал;
- 5-денний ліквідаційний період, за виключенням випадків
транзакцій, інших ніж транзакції зворотного викупу та/або
транзакції позики щодо цінних паперів та товарів, у разі, якщо
використовується 10-денний ліквідаційний період;
- ефективний історичний період спостереження, який дорівнює
принаймні одному року, за виключенням випадку, коли більш короткий
період спостереження є належним чином обґрунтований значним
підвищенням цінової волатильності; та
- поновлення набору даних кожні три місяці.
18. Компетентні органи вимагають, щоб внутрішня модель
вимірювання ризику фіксувала достатню кількість факторів ризику
для фіксування усіх значних цінових ризиків.
19. Компетентні органи можуть дозволити кредитним установам
використовувати емпіричні кореляції у межах категорій ризику та
серед усіх категорій ризику, якщо вони задоволені тим, що система
вимірювання кореляцій кредитної установи є надійною та цілісною.
*
20. Повністю скорегована вартість ризикової уражуваності (E )
для кредитних установ, які використовують підхід на основі
внутрішніх моделей, обчислюється за наступною формулою:
* E = max {0, (SE - SC) + (uitkomst van het interne model}.
S - знак суми.
У разі, якщо суми ризикових уражуваностей, обчислених за
ризиком, обчислені згідно статей з 78 по 83, E є вартістю
ризикової уражуваності для кожної окремої ризикової уражуваності
згідно угоди, яка застосовувалася б за відсутності кредитного
захисту.
У разі, якщо суми ризикових уражуваностей, обчислених за
ризиком, та суми очікуваних збитків обчислені згідно статей з 84
по 89, E є вартістю ризикової уражуваності для кожної окремої
ризикової уражуваності згідно угоди, яка застосовувалася б за
відсутності кредитного захисту.
C - вартість цінних паперів або товарів, отриманих у позику,
придбаних або отриманих, або грошових коштів, отриманих у позику
або отриманих відносно кожної такої ризикової уражуваності.
S(E) - сума усіх Es відповідно до угоди.
S(C) - сума усіх Cs відповідно до угоди.
21. За обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, використовуючи внутрішні моделі, кредитні установи
використовують вихідні дані моделі за попередній день.
1.3.2. Обчислення сум ризикових уражуваностей, обчислених за
ризиком, та сум очікуваних збитків для транзакцій зворотного
викупу та/або транзакцій позики або кредитування під цінні папери
або товарів та/або капітальних ринкових транзакцій, охоплених
базовими угодами взаємозаліку.
Стандартизований підхід
*
22. E , як обчислено згідно підпунктів з 5 по 21, береться як
вартість ризикової уражуваності ризикової уражуваності з боку
контрагента, яка виникає в результаті транзакцій по базовій угоді
взаємозаліку для потреб статті 80.
IRB-підхід
*
23. E , як обчислено згідно підпунктів з 5 по 21, береться як
вартість ризикової уражуваності ризикової уражуваності з боку
контрагента, яка виникає в результаті транзакцій по базовій угоді
взаємозаліку для потреб додатка VII.
1.4. Фінансова застава
1.4.1. Простий метод фінансової застави
24. Простий метод фінансової застави є доступним, лише якщо
суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, обчислені
згідно статей з 78 по 83. Кредитна установа не використовує ні
Простий метод фінансової застави, ні Всебічний метод фінансової
застави.
Оцінювання
25. За цим методом, визнаній фінансовій заставі призначається
вартість, яка дорівнює її ринкової вартості, як визначено
відповідно до підпункту 6 частини 2.
Суми ризикових уражуваностей, зважені за ризиком
26. Показник ризику, який призначався б згідно статей з 78 по
83, якби позичальник мав пряму ризикову уражуваність з боку
інструменту застави, призначається тим часткам вимог, забезпеченим
ринковою вартістю визнаної застави. Показник ризику забезпеченої
частки дорівнює як мінімум 20%, за виключенням випадків,
визначених у підпунктах з 27 по 29. Залишкова ризикова
уражуваність отримує показник ризику, який призначався б
незабезпеченій ризиковій уражуваності з боку контрагента згідно
статей з 78 по 83.
Транзакції зворотного викупу та/або транзакції позики або
кредитування під цінні папери або товари
27. Показник ризику на рівні 0% призначається забезпеченій
частці ризикової уражуваності, яка виникає в результаті
транзакцій, які відповідають критеріям, переліченим у підпунктах
58 та 59. Якщо контрагент транзакції не є ключовим учасником
ризику, призначається показник ризику на рівні 10%.
ОТС деривативні транзакції, які підлягають щоденному
корегуванню по ринку
28. Показник ризику на рівні 0% по сумі забезпечення,
призначається вартостям ризикової уражуваності, визначених згідно
додатка III для деривативних інструментів, перелічених у додатку
IV, та підлягають щоденному корегуванню по ринку, забезпечених
грошовими коштами або інструментами асимільованих грошових коштів
у разі, якщо немає валютної невідповідності. Показник ризику на
рівні 10% призначається по сумі забезпечення вартостей ризикової
уражуваності таких транзакцій, забезпечених борговими цінними
паперами, емітованими центральними урядами або центральними
банками, яким призначено показник ризику на рівні 0% згідно статей
з 78 по 83.
Для потреб цього підпункту боргові цінні папери, емітовані
центральними урядами та центральними банками, включають:
(b) боргові цінні папери, емітовані регіональними урядами та
місцевими органами влади, ризикові уражуваності з боку яких
розглядаються як ризикові уражуваності з боку центрального уряду,
в юрисдикції якого вони встановлені згідно статей з 78 по 83;
(c) боргові цінні папери, емітовані багатосторонніми банками
розвитку, яким призначається показник ризику на рівні 0% згідно
статей з 78 по 83;
(d) боргові цінні папери, емітовані міжнародними
організаціями, яким призначається показник ризику на рівні 0%
статей з 78 по 83.
Інші транзакції
29. Показник ризику на рівні 0% може призначатися, якщо
ризикова уражуваність та застава деноміновані у одній валюті, та
якщо:
(b) заставою є грошові кошти на депозиті або інструменти
асимільованих грошових коштів; або
(c) застава у формі боргових цінних паперів, емітованих
центральними урядами або центральними банками, придатними для
призначення показника ризику на рівні 0% згідно статей з 78 по 83,
а їх ринкова вартість була дисконтована на 20%.
Для потреб цього підпункту "боргові цінні папери, емітовані
центральними урядами або центральними банками" включають ті, які
вказані згідно підпункту 28.
1.4.2. Всебічний метод фінансової застави
30. При визначенні вартості фінансової застави для потреб
Всебічного методу фінансової застави, "корегування волатильності"
застосовуються до ринкової вартості застави, як встановлено у
підпунктах з 34 по 59, для врахування цінової волатильності.
31. Відповідно до режиму для валютних невідповідностей у
випадку ОТС деривативних транзакцій, встановлених у підпункті 32,
у разі, якщо застава деномінована у валюту, яка відрізняється від
тієї, в яку деноміновано базову ризикову уражуваність,
корегування, яке відображає валютну волатильність, додається до
корегування волатильності, відповідної до застави, як встановлено
у підпунктах з 34 по 59.
32. У випадку ОТС деривативних транзакцій, охоплених угодами
взаємозаліку, визнаних компетентними органами згідно додатка III,
корегування волатильності, яке відображає валютну волатильність,
застосовується, якщо є невідповідність між валютою застави та
валютою взаєморозрахунків. Навіть у разі, якщо у транзакціях,
охоплених угодою взаємозаліку, застосовані різні валюти,
застосовується лише єдине корегування волатильності.
(b) Обчислення скорегованих вартостей
33. Вартість застави, скорегована за волатильністю, яку
необхідно врахувати, обчислюється наступним чином у випадку усіх
транзакцій, за виключенням тих транзакцій згідно визнаних базових
угод взаємозаліку, до яких застосовуються положення, встановлені у
підпунктах з 5 по 23:
C = C х (1-H - H ).
VA C FX
Вартість ризикової уражуваності, скорегована за
волатильністю, яку необхідно врахувати, обчислюється наступним
чином:
E = E х (1 + H ) та у випадку з транзакціями по ОТС
VA E
деривативах, E = E.
VA
Повністю скорегована вартість ризикової уражуваності,
враховуючи і волатильність, і наслідки оцінювання ризику застави,
обчислюється наступним чином:
*
E = max {0, (E - C )},
VA VAM
де:
E - ризикова уражуваність, яка визначалася б згідно статей з
78 по 83 та статей з 84 по 83, за доцільності, якщо ризикована
уражуваність не була б забезпечена. Для цієї потреби, для
кредитних установ, які обчислюють суми ризикових уражуваностей,
зважених за ризиком, згідно статей з 78 по 83, вартість ризикової
уражуваності балансових статей, перелічених у додатку II, дорівнює
100% від її вартості, а не відсоткових показників, вказаних у
частині 1 статті 78, а також для кредитних установ, які обчислюють
суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, згідно статей з
84 по 89, вартість ризикової уражуваності статей, перелічених у
підпунктах з 9 по 11 частини 3 додатка VII, обчислюється за
використання конвертаційного коефіцієнту в 100%, а не за
конвертаційними коефіцієнтами або відсотковими показниками,
вказаними у згаданих підпунктах;
E - сума ризикової уражуваності, скорегованої за VA волатильністю;
C - вартість застави, скорегована за волатильністю; VA
C = C , у подальшому скорегована по будь-якій VAM VA невідповідності за терміном погашення відповідно до положень
частини 4;
H - корегування волатильності, яке стосується ризикової E уражуваності (E), як обчислено згідно підпунктів з 34 по 59;
H - корегування волатильності, яке стосується застави, як C обчислено згідно підпунктів з 34 по 59;
H - корегування волатильності, яке стосується FX невідповідності валюти, як обчислено згідно підпунктів з 34 по 59;
* E - повністю скорегована вартість ризикової уражуваності,
яка враховує волатильність та ефекти зменшення ризику застави.
(b) Обчислення корегування волатильності, яке
застосовуватиметься
34. Корегування волатильності може обчислюватися у два
способи: Підходу щодо наглядових корегувань волатильності та
Підходу на основі власних оцінок щодо корегувань волатильності
(Підхід на основі власних оцінок).
35. Кредитна установа може прийняти рішення про застосування
Підходу щодо наглядових корегувань волатильності та Підходу на
основі власних оцінок незалежно від вибору, який вона здійснила
між статтями з 78 по 83 та статтями з 84 по 89 для обчислення суми
ризикових уражуваностей, зважених за ризиком. Однак, якщо кредитна
установа бажає використовувати Підхід на основі власних оцінок,
вона повинна вчиняти так для повного діапазону типів інструментів,
за виключенням незначних портфелів у разі, якщо вона може
використовувати Підхід щодо наглядових корегувань волатильності.
У разі, якщо застава складається з певної кількості визнаних
статей, корегування волатильності дорівнюють
H = S a H ,
i i i
де, S - знак суми, a - співвідношення статті до застави у
i цілому, а H - корегування волатильності, яке може застосовуватися
i до цієї статті.
(i) Наглядові корегування волатильності
36. Корегування волатильності, які застосовуватимуться згідно
Підходу щодо наглядових корегувань волатильності (передбачаючи
щоденне повторне оцінювання вартості) відповідають тим, які
встановлені у таблицях з 1 по 4.
Таблиця 1
------------------------------------------------------------------------------------------------------------ | Ступінь |Остаточний| Корегування волатильності для боргових | Корегування волатильності для боргових | | кредитної | термін | цінних паперів, емітованих установами, | цінних паперів, емітованих установами, | | якості, з |погашення | описаних у підпункті 7 (b) частини 1 | описаних у підпунктах 7 (c) та 7 (d) | | яким | | | частини 1 | |асоціюється| |-----------------------------------------+-----------------------------------------| | кредитне | | 20-денний | 10-денний | 5-денний | 20-денний | 10-денний | 5-денний | | оцінювання| |ліквідаційний|ліквідаційний|ліквідаційний|ліквідаційний|ліквідаційний|ліквідаційний| | боргового | | період | період | період | період | період | період | | цінного | | (%) | (%) | (%) | (%) | (%) | (%) | | паперу | | | | | | | | | | | | | | | | | |-----------+----------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | |-----------+----------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------| | 1 | <1 рік | 0,707 | 0,5 | 0,354 | 1,414 | 1 | 0,707 | |-----------+----------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------| | |>1 <= 5 | 2,828 | 2 | 1,414 | 5,657 | 4 | 2,828 | | | років | | | | | | | |-----------+----------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------| | |>5 років | 5,657 | 4 | 2,828 | 11,314 | 8 | 5,657 | |-----------+----------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------| | 2 - 3 |<= 1 рік | 1,414 | 1 | 0,707 | 2,828 | 2 | 1,414 | |-----------+----------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------| | |>1 <= 5 | 4,243 | 3 | 2,121 | 8,485 | 6 | 4,243 | | | років | | | | | | | |-----------+----------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------| | |>5 років | 8,485 | 6 | 4,243 | 16,971 | 12 | 8,485 | |-----------+----------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------| | 4 |<= 1 рік | 21,213 | 15 | 10,607 |Немає даних |Немає даних |Немає даних | |-----------+----------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------| | |>1 <= 5 | 21,213 | 15 | 10,607 |Немає даних |Немає даних |Немає даних | | | років | | | | | | | |-----------+----------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------| | |>5 років | 21,213 | 15 | 10,607 |Немає даних |Немає даних |Немає даних | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Таблиця 2
------------------------------------------------------------------------------------------------- | Ступінь | Корегування волатильності для боргових | Корегування волатильності для боргових | | кредитної | цінних паперів, емітованих установами, | цінних паперів, емітованих установами, | | якості, з | описаних у підпункті 7 (b) частини 1 | описаних у підпунктах 7 (c) та 7 (d) | | яким | | частини 1 | |асоціюється|-----------------------------------------+-----------------------------------------| | кредитне | 20-денний | 10-денний | 5-денний | 20-денний | 10-денний | 5-денний | | оцінювання|ліквідаційний|ліквідаційний|ліквідаційний|ліквідаційний|ліквідаційний|ліквідаційний| | боргового | період | період | період | період | період | період | | цінного | (%) | (%) | (%) | (%) | (%) | (%) | | паперу | | | | | | | | | | | | | | | |-----------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------| | 1 | 0,707 | 0,5 | 0,354 | 1,414 | 1 | 0,707 | |-----------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------+-------------| | 2 - 3 | 1,414 | 1 | 0,707 | 2,828 | 2 | 1,414 | -------------------------------------------------------------------------------------------------
Таблиця 3
------------------------------------------------------------------ | Інші типи застави або ризикової уражуваності | |----------------------------------------------------------------| | | 20-денний | 10-денний | 5-денний | | | ліквідаційний | ліквідаційний | ліквідаційний | | | період (%) | період (%) | період (%) | |---------------+---------------+---------------+----------------| |Акції та | 21,213 | 15 | 10,607 | |конвертаційні | | | | |облігації | | | | |основного | | | | |індексу | | | | |---------------+---------------+---------------+----------------| |Інші акцій та | 35,355 | 25 | 17,678 | |конвертаційні | | | | |облігації, | | | | |перелічені у | | | | |списку | | | | |офіційної біржі| | | | |---------------+---------------+---------------+----------------| |Готівкові кошти| 0 | 0 | 0 | |---------------+---------------+---------------+----------------| |Золото | 21,213 | 15 | 10,607 | ------------------------------------------------------------------
Таблиця 4
------------------------------------------------------------------ | Корегування волатильності для невідповідності валют | |----------------------------------------------------------------| | 20-денний | 10-денний | 5-денний | |ліквідаційний період |ліквідаційний період|ліквідаційний період | | (%) | (%) | (%) | |---------------------+--------------------+---------------------| | 11,314 | 8 | 5,657 | ------------------------------------------------------------------
37. Для забезпечених позикових транзакцій ліквідаційний
період дорівнює 20 робочим дням. Для транзакцій зворотного викупу
(за виключенням випадків наскільки транзакції залучають передачу
товарів або гарантованих прав, які відносяться до права володіння
на товари) транзакцій позики або кредитування під цінні папери або
товари, ліквідаційний період дорівнює 5 робочим дням. Для іншим
капітальних ринкових транзакцій, ліквідаційний період дорівнює
10 робочим дням.
38. У таблицях з 1 по 4 та у підпунктах з 39 по 41 ступінь
кредитної якості, з якою асоційоване кредитне оцінювання боргового
цінного паперу, є ступенем кредитної якості, з якою кредитне
оцінювання буде асоціюватися за визначенням компетентних органів
згідно статей з 78 по 83. Для потреб цього підпункту
застосовується підпункт 10 частини 1.
39. Для непридатних цінних паперів або для товарів, наданих у
позику або проданих по транзакціях зворотного викупу або
транзакціях позики або кредитування під цінні папери або товари,
корегування волатильності є таким самим, як для акцій неосновного
індексу, перелічених у переліку офіційної біржі.
41. Для боргових цінних паперів, які не мають рейтингу,
емітованих установами та дотримуючись критеріїв придатності
підпункту 8 частини 1, корегування волатильності є такими ж, як
для цінних паперів, емітованих установами або корпораціями із
зовнішнім кредитним оцінюванням, асоційованим з ступенями
кредитної якості 2 або 3.
(ii) Власні оцінки корегувань волатильності
42. Компетентні органи дозволяють кредитним установам, які
виконують вимоги, встановлені у підпунктах з 47 по 56,
використовувати їх власні оцінки волатильності для обчислення
корегувань волатильності, які застосовуватимуться до застави або
ризикових уражуваностей.
43. Якщо боргові цінні папери мають кредитне оцінювання від
визнаної ECAI, еквівалентне класу інвестицій або вищому класу,
компетентні органи можуть дозволити кредитній установі обчислювати
оцінку волатильності для кожної категорії цінного паперу.
44. При визначенні відповідних категорій, кредитні установи
враховують тип емітента цінного паперу, зовнішнє кредитне
оцінювання цінних паперів, їх остаточний термін погашення та їх
модифікований термін дії. Оцінки волатильності повинні бути
репрезентативними щодо цінних паперів, включених кредитною
установою до певної категорії.
45. Для боргових цінних паперів, які мають кредитне
оцінювання від визнаної ECAI, еквівалентне нижчому класу
інвестування, та для інших придатних видів застави, корегування
волатильності повинне обчислюватися для кожної індивідуальної
статті.
46. Кредитна установа, яка використовує Підхід на основі
власних оцінок, повинна оцінювати волатильність застави або
валютної невідповідності без урахування будь-яких кореляцій між
незабезпеченою ризиковою уражуваністю, заставою та/або валютними
ставками.
Кількісні критерії
47. При обчисленні корегувань волатильності, використовується
99-відсотковий односторонній довірчий інтервал.
48. Ліквідаційний період дорівнює 20 робочим дням для
забезпечених позикових транзакцій; 5 робочим дням для транзакцій
зворотного викупу, за виключенням випадків наскільки такі
транзакції використовують передачу товарів або гарантованих прав,
пов'язаних з правом власності на транзакції позики або
кредитування під товари або цінні папери, та 10 робочим дням для
інших капітальних ринкових транзакцій.
49. Кредитні установи можуть використовувати показники
корегування волатильності, обчислені відповідно до більш короткого
або більш тривалого ліквідаційного періоду, збільшені або зменшені
по відношенню до ліквідаційного періоду, встановленого у підпункті
48, для типу відповідної транзакції, використовуючи квадратний
корінь часової формули:
---- /-------- HM = H | / T / T M |/ M N
де
TM - відповідний ліквідаційний період;
H - корегування волатильності по T та; M M
H - корегування волатильності на основі ліквідаційного N періоду T .
N
50. Кредитні установи враховують неліквідність активів більш
низької якості. Ліквідаційний період корегується у кращу сторону у
випадках, коли існують сумніви щодо ліквідності застави. Вони
також ідентифікують у разі, якщо історична інформація може
занижувати потенційну волатильність, наприклад, валюту з курсом,
який підтримується штучно. Такі випадки можуть владнатися за
допомогою стрес-сценаріїв.
51. Історичний спостережний період (період-зразок) для
обчислення корегувань волатильності дорівнює мінімальному
показнику в один рік. Для кредитних установ, які використовують
схему зважування або інші методи для історичного спостережного
періоду, ефективний спостережний період дорівнює принаймні одному
року (тобто середньозважений часовий відрізок окремих спостережень
є не меншим за шість місяців). Компетентні органи можуть також
вимагати від кредитної установи обчислювати її корегування
волатильності, використовуючи більш короткий спостережний період,
якщо, за висновком компетентних органів, це є обґрунтованим
значним зниженням цінової волатильності.
52. Кредитні установи оновлюють їх бази даних принаймні один
раз на три місяці, а також переоцінюють їх за будь-яких випадків,
коли ринкові ціни піддаються значним змінам. Це означає, що
корегування волатильності обчислюється принаймні один раз на три
місяці.
Кількісні критерії
53. Оцінки волатильності використовуються у щоденному процесі
оцінювання ризику кредитної установи, включаючи по відношенню до
їх внутрішніх лімітів ризикованої уражуваності.
54. Якщо ліквідаційний період, який застосований кредитною
установою у щоденному процесі управління ризиками є довшим, ніж
той, який встановлено у цій частині для відповідного типу
транзакції, корегування волатильності кредитної установи
збільшується відповідно до квадратного кореня часової формули,
встановленої у підпункті 49.
55. Кредитна установа має встановлені процедури для
моніторингу та забезпечення відповідності з документаційним
комплектом методик та засобів контролю для функціонування її
системи оцінювання корегувань волатильності та для інтеграції цих
оцінок до її процесу управління ризиками.
56. Незалежний огляд системи оцінювання корегування
волатильності кредитної установи регулярно здійснюється під час
власного внутрішнього аудиторського процесу кредитної установи.
Огляд сукупної системи оцінювання корегувань волатильності та
інтеграції цих корегування у процесі управління ризиками кредитної
установи здійснюється принаймні один раз на рік та спрямовується
як мінімум на:
(a) інтеграцію оцінених корегувань волатильності до щоденного
управління ризиками;
(b) затвердження будь-якої значної зміни процесу оцінювання
корегувань волатильності;
(c) перевірки сумісності, своєчасності та надійності джерел
інформації, які використовуються системою оцінювання корегувань
волатильності, включаючи незалежність таких джерел інформації; та
(d) точність та відповідність припущень щодо волатильності.
(iii) Збільшення корегувань волатильності
57. Корегування волатильності, встановлені у підпунктах з 36
по 41, є корегуваннями волатильності, які застосовуватимуться у
разі, якщо існує щоденне переоцінювання. Таким же чином у разі,
якщо кредитна установа використовує свої власні оцінки корегувань
волатильності відповідно до підпунктів з 42 по 56, ці корегування
повинні обчислюватися у першій інстанції на основі щоденного
переоцінювання. Якщо регулярність переоцінювання є меншою, ніж
кожного дня, застосовуються більш високі корегування
волатильності, які обчислюються шляхом збільшення корегувань
волатильності щоденного переоцінювання, використовуючи наступну
формулу "квадратного кореня часу":
---- /-------------- H = H | / N + (T - 1) M | / R M | / ------------- |/ T | M
де:
H - корегування волатильності, які будуть застосовані;
H - корегування волатильності за умови щоденного M переоцінювання;
T - чинна кількість робочих днів між переоцінюваннями; R
T - ліквідаційний період для відповідного типу транзакції. M
(iv) Умови застосування корегування волатильності на рівні 0%
58. Відносно транзакцій зворотного викупу та транзакцій
позики та кредитування щодо цінних паперів у разі, якщо кредитна
установа використовує Наглядовий підхід корегувань волатильності
або Підхід на основі власних оцінок, та у разі, якщо дотримано
умови, встановлені у підпунктах з (a) по (h), кредитна установа
може замість застосування корегувань волатильності, обчислених
згідно підпунктів з 37 по 57, застосовувати 0% корегування
волатильності. Ця опція недоступна по відношенню до кредитних
установ, які використовують підхід на основі внутрішніх моделей,
встановлений у підпунктах з 12 по 21:
(a) Ризикова уражуваність і застава є готівковими коштами або
борговими цінними паперами, емітованими центральними урядами та
центральними банками у розумінні підпункту 7 (b) частини 1, та
придатні на призначення показника ризику на рівні 0% згідно статей
з 78 по 83;
(b) Ризикова уражуваність і застава деноміновані в одній
валюті;
(c) Будь-який термін погашення транзакції є не більшим, ніж
один день, або і ризикова уражуваність, і застава підлягають
щоденному корегуванню по ринку та щоденному ремаржуванню;
(d) Вважається, що час між останнім корегуванням по ринку до
нездатності контрагента здійснити ремаржування та ліквідацією
застави не перевищує чотирьох днів;
(e) Транзакція врегульовується через систему розрахунків, яка
ухвалена для здійснення такого типу трансакції;
(f) Документація, яка охоплює угоду, є стандартною ринковою
документацією для відповідних транзакцій зворотного викупу та
транзакцій позики та кредитування під цінні папери;
(g) Транзакція регулюється документацією, яка визначає, що
якщо контрагент не здатен виконати зобов'язання надати грошові
кошти чи цінні папери або надати маржу, або у разі інших дефолтів,
тоді Транзакція одразу ж може бути завершена;
(h) Контрагент визнається "ключовим учасником ринку"
компетентними органами. Ключові учасники ринку включають наступні
структури:
- установи, які згадані у підпункті 7 (b) частини 1,
ризиковим уражуваностям з боку яких призначається 0% показник
ризику згідно статей з 78 по 83;
- установи;
- інші фінансові компанії (включаючи страхові компанії),
ризиковим уражуваностям з боку яких призначається показник ризику
на рівні 20% згідно статей з 78 по 83, або які, у випадках з
кредитними установами, обчислюють суми ризикових уражуваностей,
зважених за ризиком, та суми очікуваних збитків згідно статей з 83
по 89, не мають кредитного оцінювання з боку визнаної ECAI та
мають міжнародний рейтинг, маючи PD, який є еквівалентним тому,
який асоційований з кредитними оцінюваннями ECAI, визначених
компетентними органами як такі, що будуть асоційовані зі
ступенем 2 кредитної якості або згідно правил зважування ризику
ризикових уражуваностей з боку корпорацій відповідно до статей з
78 по 83;
- регламентовані установи з колективного інвестування, які
підлягають дії вимог до капіталу або вимог щодо кредитного плеча;
- регламентовані пенсійні фонди; та
- визнані клірингові організації.
59. У разі, якщо компетентний орган дозволяє використовувати
режим дій, встановлений у підпункті 58, який застосовуватиметься у
випадку транзакцій зворотного викупу та транзакцій позики та
кредитування під цінні папери, емітованих його урядом, і тоді інші
компетентні органи можуть дозволити кредитним установам, які
знаходяться у межах їх юрисдикції, ухвалювати той же підхід до тих
самих транзакцій.
(c) Обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, та сум очікуваних збитків
Стандартизований підхід
*
60. E як обчислено згідно з підпунктом 33, береться як
вартість ризикової уражуваності для потреб статті 80. У випадку з
* позабалансовими статтями, переліченими у додатку II, E береться
як вартість, до якої застосовуються відсоткові коефіцієнти,
вказані у частині 1 статті 78, для отримання вартості ризикової
уражуваності.
IRB-підхід
*
61. LGD (ефективний LGD), обчислений як встановлено у цьому
підпункті, береться як LGD для потреб додатка VII.
* *
LGD = LGD х (E /E),
де:
LGD - це LGD, який застосовувався б до ризикової уражуваності
згідно статей з 84 по 89, якщо б ризикова уражуваність не була
забезпечена;
E - це вартість ризикової уражуваності, як описано згідно
підпункту 33;
* E - як обчислено згідно підпункту 33.
1.5. Інша придатна застава для статей з 84 по 89
1.5.1. Оцінювання
(a) Застава нерухомості
62. Майно оцінюється незалежним оцінювачем за ринковою
вартістю або за меншим показником ринкової вартості. У тих
державах-членах, які мають встановлені жорсткі критерії оцінювання
вартості кредитування під закладну у статутних та регулятивних
положеннях, майно може оцінюватися незалежним оцінювачем за
ринковою вартістю або за меншим показником вартості кредитування
під закладну.
63. "Ринкова вартість" означає оцінену суму, на яку майно
повинно обмінюватися на дату оцінювання між зацікавленим покупцем
та зацікавленим продавцем по комерційній транзакції після
належного маркетингу, де кожна з сторін діяла усвідомлено,
пруденційно та без примусу. Ринкова вартість документується у
прозорий та зрозумілий спосіб.
64. "Вартість кредитування під закладну" означає вартість
майна, як визначено пруденційним оцінюванням майбутньої
ліквідності майна, враховуючи довготривалі постійні аспекти майна,
нормальні та місцеві ринкові умови, поточне використання та
альтернативні відповідні види використання майна. Спекулятивні
елементи не враховуються в оцінюванні вартості кредитування під
закладну. Вартість кредитування під закладну документується у
прозорий та зрозумілий спосіб.
65. Вартість застави дорівнює ринковій ціні або вартості
кредитування під заставу, відповідним чином зменшеній, для
відображення результатів моніторингу, передбаченого згідно
підпункту 8 частини 2, та для врахування будь-яких привілейованих
вимог по майну.
(b) Дебіторські заборгованості
66. Вартість дебіторських заборгованостей дорівнює сумі, яка
повинна бути отримана.
(c) Інша фізична застава
67. Майно оцінюється за його ринковою вартістю - тобто
оцінена сума, на яку могло б бути обміняне майно на дату
оцінювання між зацікавленим покупцем та зацікавленим покупцем по
комерційній транзакції.
1.5.2. Обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, та сум очікуваних збитків
(a) Загальний режим дій
*
68. LGD , обчислене як встановлено у підпунктах з 69 по 72,
береться як LGD для потреб додатка VII.
69. У разі, якщо співвідношення вартості застави (C) до
вартості ризикової уражуваності (E) є нижчим, ніж пороговий рівень
* C (передбачений мінімальний рівень забезпечення для ризикової
* уражуваності), як встановлено у таблиці 5, LGD дорівнює LGD,
встановленому у додатку VII для незабезпечених ризикових
уражуваностей з боку контрагента.
70. У разі, якщо співвідношення вартості застави до вартості
ризикової уражуваності перевищує другий, більш високий пороговий
** рівень C (тобто передбачений рівень забезпечення для отримання
повного визнання LGD), як встановлено у таблиці 5, LGD* дорівнює
показнику, передбаченому у таблиці 5.
**
71. У разі, якщо необхідний рівень забезпечення C не
досягнутий по відношенню до ризикової уражуваності у цілому,
ризикова уражуваність вважається двома ризиковими уражуваностями -
**
частина, по відношенню до якої необхідний рівень забезпечення C
досягнутий, та частина, яка залишилась.
*
72. Таблиця 5 встановлює придатний LGD та необхідні рівні
забезпечення для забезпечених частин ризикових уражуваностей.
Таблиця 5
Мінімальний LGD для забезпечених частин
ризикової уражуваності
------------------------------------------------------------------ | | * | * |Необхідний| Необхідний | | | LGD для | LGD для |мінімаль- |мінімальний | | | старших |субордино- |ний рівень| рівень | | | вимог або | ваних |забезпече-|забезпечення| | | можливих |вимог або | ння | ризикової | | | майбутніх | можливих |ризикової |уражуваності| | | вимог |майбутніх |уражувано-| ** | | | | вимог | сті (C) | (C ) | |----------------+-----------+-----------+----------+------------| |Дебіторські | 35% | 65% | 0% | 125% | |заборгованості | | | | | |----------------+-----------+-----------+----------+------------| |Житлова | 35% | 65% | 30% | 140% | |нерухомість/ | | | | | |комерційна | | | | | |нерухомість | | | | | |----------------+-----------+-----------+----------+------------| |Інша застава | 35% | 65% | 30% | 140% | ------------------------------------------------------------------
Як відступ, до 31 грудня 2012 року компетентні органи можуть
відповідно до рівнів забезпечення, вказаних у таблиці 5:
(a) дозволяти кредитним установам призначати 30% LGD для
ризикових уражуваностей вищого ступеня у формі лізингу комерційної
нерухомості;
(b) дозволяти кредитним установам призначати 30% LGD для
ризикових уражуваностей вищого ступеня у формі лізингу обладнання;
та
(c) дозволяти кредитним установам призначати 30% LGD для с
ризикових уражуваностей вищого ступеня, забезпечених житловою або
комерційною нерухомістю.
Наприкінці цього періоду цей відступ переглядається.
(b) Альтернативний режим для застави нерухомого майна
73. Згідно вимог цього підпункту та підпункту 74, а також у
якості альтернативи режиму дій підпунктів з 68 по 72, компетентні
органи держави-члена можуть дозволити кредитній установі
призначати 50% показник ризику частині ризикової уражуваності, яка
повністю забезпечена житловим нерухомим майном або комерційним
нерухомим майном, розташованим на території держави-члена, якщо
вони впевнені, що відповідні ринки є добре розвинутими та
тривалими з рейтингами втрат від кредитування, забезпеченого
житловим нерухомим майном або комерційним нерухомим майном
відповідно, які не перевищують наступних лімітів:
(a) втрати, які виникають в результаті кредитування,
забезпеченого житловим нерухомим майном або комерційним нерухомим
майном відповідно до 50% від ринкової вартості (або у разі
прийнятності, або якщо вони нижчі ніж 60% від вартості
кредитування під закладну), не перевищують 0,3% від несплачених
позик, забезпечених такою формою нерухомого майна у відповідний
рік; та
(b) загальні втрати, які виникають в результаті кредитування,
забезпеченого житловим нерухомим майном або комерційним нерухомим
майном відповідно, не перевищують 0,5% від несплачених позик,
забезпечених такою формою нерухомого майна у відповідний рік.
74. Якщо одна з вимог підпункту 73 не виконана у відповідному
році, придатність до використання цього режиму дій переривається
до моменту, поки не будуть виконані вимоги у наступний рік.
75. Компетентні органи, які не надають дозвіл на використання
режиму дій підпункту 73, можуть дозволити кредитним установам
призначати показники ризику, передбачені згідно цього режиму дій
по відношенню ризикових уражуваностей, забезпечених житловим
нерухомим майном або комерційним нерухомим майном відповідно, яке
розташоване на території тих держав-членів, компетентні органи
яких дозволяють цьому режиму дії відповідно тих самих умов, які
застосовуються у такій державі-члені.
1.6. Обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, та сум очікуваних збитків у випадку змішаних пулів
застави
76. У разі, якщо суми ризикових уражуваностей, зважені за
ризиком, та суми очікуваних збитків обчислені згідно статей з 84
по 89, а ризикова уражуваність забезпечена фінансовою заставою та
* іншою придатною заставою, LGD , взяте як LGD для потреб
додатка VII, обчислюється наступним чином.
77. Кредитна установа повинна підрозділяти вартість,
скореговану за волатильністю, ризикової уражуваності (тобто
вартість після застосування корегування волатильності, як
встановлено у підпункті 33) на частини, кожна з яких покрита лише
одним типом застави. Тобто кредитна установа повинна розділяти
ризикову уражуваність на частину, покриту придатною фінансовою
заставою, частину, покриту дебіторськими заборгованостями, та
частини, покриті заставами комерційного нерухомого майна та/або
житлового комерційного нерухомого майна, частину, покриту іншою
придатною заставою, а також незабезпечену частину за
відповідності.
*
78. LGD для кожної частини ризикової уражуваності
обчислюється окремо відповідно з релевантними положеннями цього
додатка.
1.7. Інший забезпечений кредитний захист
1.7.1. Депозити в установах третьої сторони
79. У разі, якщо дотримані умови, встановлені у підпункті 12
частини 2, кредитний захист підпадає під дію умов підпункту 23
частини 1, може розглядатися як гарантія установи третьої сторони.
1.7.2. Поліси страхування життя, які надаються у заставу
кредитній установі-позикодавцю
80. У разі, якщо дотримані умови, встановлені у підпункті 13
частини 2, кредитний захист підпадає під дію умов підпункту 24
частини 1, може розглядатися як гарантія компанії, яка забезпечує
страхування життя. Вартість визнаного кредитного захисту дорівнює
сумі, яка повертається особі, яка відмовилась від полісу
страхування життя.
1.7.3. Інструменти установи, які були викуплені на вимогу
81. Інструменти, придатні згідно підпункту 25 частини 1,
можуть розглядатися як гарантія установи-емітента.
82. Вартість визнаного кредитного захисту є наступною:
(a) у разі, якщо інструмент щодо якого буде застосовано
зворотний викуп за його номінальною вартістю, вартість захисту
дорівнює такій сумі;
(b) у разі, якщо інструмент щодо якого буде застосовано
зворотний викуп за його ринковою вартістю, вартість захисту
дорівнюватиме інструменту, оціненому у такий самий спосіб, що і
боргові цінні папери, визначені у підпункті 8 частини 1.
2. НЕЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ КРЕДИТНИЙ ЗАХИСТ
2.1. Оцінювання
83. Вартість незабезпеченого кредитного захисту (G) дорівнює
сумі, яку зобов'язується сплатити постачальник захисту у випадку
дефолту або несплати позичальником, або при виникненні інших
визначених кредитних подій. У випадку з кредитними деривативами,
які не включають кредитну подію, яка реструктурує базове
зобов'язання, яке передбачає списання або перенесення основного
боргу, відсотка або внески, які призводять до випадку збитків по
кредиту (наприклад, корегування вартості, здійснення корегування
вартості та інший подібний дебет щодо суми прибутку або збитку),
(a) у разі, якщо сума, яку зобов'язується сплатити
постачальник захисту, не перевищує вартість ризикової
уражуваності, вартість кредитного захисту, обчислена згідно
першого речення цього підпункту, зменшується на 40%; або
(b) у разі, якщо сума, яку зобов'язується сплатити
постачальник захисту, перевищує вартість ризикової уражуваності,
вартість кредитного захисту не перевищує 60% від вартості
ризикової уражуваності.
84. У разі, якщо кредитний захист деноміновано у валюту, іншу
ніж та, у якій деноміновано ризикову уражуваність (невідповідність
валют), вартість кредитного захисту зменшується шляхом
застосування корегування волатильності H наступним чином:
FX
*
G = G х (l - H ),
FX
де:
G - номінальна сума кредитного захисту;
* G - G, скорегована для будь-якого валютного ризику;
H - корегування волатильності для будь-якої невідповідності FX валют між кредитним захистом та базовим зобов'язанням.
У разі наявності невідповідності валют
*
G = G
85. Корегування волатильності для будь-якої неузгодженості
валют можуть обчислюватися на основі Наглядового підходу
корегування волатильності або Підходу на основі власних оцінок, як
встановлено у підпунктах з 34 по 57.
2.2. Обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, та сум очікуваних збитків
2.2.1. Частковий захист - розділення на транші
86. У разі, якщо кредитна установа переводить частину ризику
по позиції одним або кількома траншами, застосовуються правила,
встановлені у статтях з 94 по 101. Порогові показники суттєвості
по платежах, за якими не здійснюються платежі у випадку збитку,
вважаються еквівалентними позиціям нерозподіленого першого збитку
та призводять до траншованого переведення ризику.
2.2.2. Стандартизований підхід
(a) Повний захист
87. Для потреб статті 80, g - показник ризику, який
призначатиметься ризиковій уражуваності, яка повністю захищена
незабезпеченим захистом (G ), де:
A
g - показник ризику ризикової уражуваності з боку
постачальника захисту, як визначено згідно статей з 78 по 83; та
*
G - вартість G , як обчислено згідно підпункту 84, надалі A скорегована для будь-якої неузгодженості терміну погашення, як
встановлено у частині 4.
(b) Частковий захист - рівне старшинство
88. У разі, якщо захищена сума є меншою, ніж вартість
ризикової уражуваності, а захищені та незахищені частини є рівними
по старшинству - тобто кредитна установа та постачальник захисту
розподіляють між собою збиток на пропорційній основі, надається
пропорційне регуляційне капітальне звільнення. Для потреб
статті 80, суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
обчислюють відповідно до наступної формули:
(E - G ) х r + G х g,
A A
де:
*
G - вартість G , як обчислено згідно підпункту 84, надалі A скорегована для будь-якої незгодженості терміну погашення, як
встановлено у частині 4;
r - показник ризику ризикових уражуваностей з боку
позичальника, як визначено згідно статей з 78 по 83; та
g - показник ризику ризикової уражуваності з боку
постачальника захисту, як визначено згідно статей з 78 по 83.
(c) Державні гарантії
89. Компетентні органи можуть поширювати дію режиму,
передбаченого у підпунктах 4 та 5 частини 1 додатка VI, на
ризикові уражуваності або частини ризикових уражуваностей, на які
надані гарантії центрального уряду або центрального банку, у разі,
якщо гарантія деномінована у внутрішню валюту позичальника,
ризикова уражуваність консолідована у цій же валюті.
2.2.3. IRB-підхід
Повний захист/Частковий захист - рівне старшинство
90. Для забезпеченої частини ризикової уражуваності (на
основі скорегованої вартості кредитного захисту G ), PD для потреб
A частини 2 додатка VII може дорівнювати PD постачальника захисту
або PD між PD позичальника і PD гаранта, якщо повне заміщення
вважається обгрунтованим. У випадку субординованих ризикових
уражуваностей та несубординованого незабезпеченого захисту, LGD,
що застосовуватиметься для потреб частини 2 додатка VII, може
дорівнюватиме тому, який асоційований з вищими вимогами.
91. Для будь-якої незабезпеченої частини ризикової
уражуваності, PD дорівнює PD позичальника, а LGD дорівнює LGD
базової ризикової уражуваності.
*
92. G - це вартість G , як обчислено згідно підпункту 84,
A надалі скорегована для будь-якої розбіжності щодо терміну
погашення, як встановлено у частині 4.
ЧАСТИНА 4
Розбіжності термінів погашення
1. Для потреб обчислення сум ризикових уражуваностей,
зважених за ризиком, розбіжність термінів погашення відбувається,
коли залишковий термін погашення кредитного захисту є меншим, ніж
залишковий термін погашення захищеної ризикової уражуваності.
Захист залишкового терміну погашення, меншого ніж три місяці,
термін погашення якого є меншим, ніж термін погашення базової
ризикової уражуваності, не визнається.
2. У разі, якщо наявна розбіжність щодо терміну погашення,
кредитний захист не визнається, якщо:
(a) первинний термін погашення захисту є меншим ніж 1 рік;
або
(b) ризикова уражуваність є короткостроковою ризиковою
уражуваністю, визначеною компетентними органами такою, що підлягає
дії одноденної, а не однорічної нижньої межі по відношенню до
вартості погашення (M) згідно підпункту 14 частини 2 додатка VII.
1. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ ПОГАШЕННЯ
3. Згідно максимального терміну погашення в 5 років,
ефективний термін погашення базового інструменту дорівнює найбільш
можливо тривалому часу, який залишився до запланованого виконання
дебітором своїх зобов'язань. Згідно підпункту 4, термін погашення
кредитного захисту є часом до найбільш ранньої дати, на яку захист
може закінчуватися або його можуть завершити.
4. У разі, якщо існує можливість вибору щодо закінчення
захисту, яка може бути використана на розсуд продавця захисту,
термін погашення захисту дорівнюватиме найбільш ранній даті, на
яку така можливість вибору може здійснюватись.
5. У разі, якщо кредитний дериватив не захищений від
завершення до закінчення дії будь-якого пільгового періоду,
передбаченого для дефолту по базовому зобов'язанню, який виникає в
результаті неспроможності сплати, термін погашення захисту
зменшується на величину пільгового періоду.
2. ОЦІНЮВАННЯ ЗАХИСТУ
2.1. Транзакції, які підлягають субсидованому кредитному
захисту - Простий метод фінансової застави
6. У разі, якщо існує розбіжність між терміном погашення
ризикової уражуваності та терміном погашення захисту, застава не
визнається.
2.2. Транзакції, які підлягають субсидованому кредитному
захисту - Всебічний метод фінансової застави
7. Термін погашення кредитного захисту та термін погашення
ризикової уражуваності повинні відображатися у скорегованій
вартості застави відповідно до наступної формули:
* *
C = C х (t - t )/(T - t ),
VAM VA
де:
C - це вартість, скорегована за волатильність, застави, як VA визначено у підпункті 33 частини 3, або сума ризикової
уражуваності, нижча з них;
t - кількість років, які залишились до дати погашення
кредитного захисту, обчислена відповідно до підпунктів з 3 по 5,
або вартість T, нижча з них;
T - кількість років, які залишились до дати погашення
ризикової уражуваності, обчислена відповідно до підпунктів з 3 по
5, або 5 років, нижча з них; та
* t - 0,25;
C береться як C , надалі скорегована для розбіжності VAM VA терміну погашення, яка включатиметься до формули для обчислення
*
повністю скорегованої вартості ризикової уражуваності (E ),
встановленої у підпункті 33 частини 3.
Транзакції, які підлягають субсидованому кредитному захисту
8. Термін погашення кредитного захисту та термін погашення
ризикової уражуваності повинні відображатися у скорегованій
вартості кредитного захисту відповідно до наступної формули:
* * *
G = G х (t - t )/(T - t ),
A
де:
* G - сума захисту, скорегована для будь-якої валютної
розбіжності;
G - G; скореговане для будь-якої розбіжності по терміну A погашення;
t - кількість років, які залишились до дати погашення
кредитного захисту, обчислена відповідно до підпунктів з 3 по 5,
або вартість T, нижча з них;
T - кількість років, які залишились до дати погашення
ризикової уражуваності, обчислена відповідно до підпунктів з 3 по
5, або 5 років, нижча з них; та
t - 0,25;
G - надалі береться як вартість захисту для потреб A підпунктів з 83 по 92 частини 3.
ЧАСТИНА 5
Комбінації зменшення кредитного ризику в межах
Стандартизованого підходу
1. У випадку, коли кредитна установа, яка обчислює суми
ризикових уражуваностей, зважені за ризиком, згідно статей з 78 по
83, має більше ніж одну форму зменшення кредитного ризику, яка
охоплює єдину ризикову уражуваність (наприклад кредитна установа
має і заставу, і гарантію, які частково покривають ризикову
уражуваність), кредитна установа повинна розподілити ризикову
уражуваність на частки, покриті кожним типом інструменту зменшення
кредитного ризику (наприклад частина, покрита заставою, та частка,
покрита гарантією) та сума ризикової уражуваності, зважена за
ризиком, для кожної частини повинна обчислюватися окремо
відповідно до положень статей з 78 по 83 та цього додатка.
2. Коли кредитний захист, наданий єдиним постачальником
захисту, має різні терміни погашення, застосовується підхід.
ЧАСТИНА 6
Корзина CRM-методик
1. КРЕДИТНІ ДЕРИВАТИВИ "ДО ПЕРШОГО ДЕФОЛТУ"
1. У разі, якщо кредитна установа отримує кредитний захист на
декілька ризикових уражуваностей згідно умов, що перший дефолт
з-поміж ризикових уражуваностей ініціює платіж, та що ця кредитна
подія закінчує контракт, кредитна установа може модифікувати
обчислення суми ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, та,
за доцільності, суми очікуваного збитку ризикової уражуваності,
яка б, за відсутності кредитного захисту, генерувала найнижчу суму
ризикової уражуваності, зважену за ризиком, згідно статей з 78 по
83 та статей з 84 по 89 відповідно до цього додатку, проте лише
якщо вартість ризикової уражуваності є меншою або дорівнює
вартості кредитного захисту.
2. КРЕДИТНІ ДЕРИВАТИВИ ДО "ЕННОГО" ДЕФОЛТУ
2.1. У разі, якщо "енний" дефолт з-поміж ризикових
уражуваностей ініціює платіж згідно кредитного захисту, кредитна
установа, яка купує захист, може лише визнати захист для
обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та за
доцільності, сум очікуваних збитків, якщо захист був також
отриманий для дефолтів 1 для n-1 або коли n-1 дефолти вже мали
місце. У таких випадках методологія є такою, що встановлена у
підпункті 1 для деривативів до першого дефолту, відповідним чином
модифікована для продуктів до "енного" дефолту.

ДОДАТОК IX

СЕК'ЮРИТИЗАЦІЯ

ЧАСТИНА 1
Визначення для потреб додатка IX
1. Для потреб цього додатка:
- "Надлишковий спред" означає отримані платежі по кредиту або
інші доходи з внесків, отримані по відношенню до сек'юритизованих
ризикових уражуваностей, за винятком витрат;
- "Підсумовуючий опціон покупця" означає контрактний опціон
для ініціатора на зворотний викуп або погашення позицій
сек'юритизації до погашення усіх базових ризикових уражуваностей,
коли сума несплачених ризикових уражуваностей стає нижчою за
визначений рівень;
- "Механізм підтримки ліквідності" означає позицію
сек'юритизації, яка виникає в результаті контрактної угоди, для
надання фінансування з метою забезпечення своєчасності грошових
потоків інвесторам;
- "Kirb" означає 8% від сум ризикових уражуваностей, зважених
за ризиком, які б обчислювалися згідно статей з 84 по 89 по
відношенню до сек'юритизованих ризикових уражуваностей, якби вони
були сек'юритизовані, плюс сума очікуваних збитків, асоційованих з
тими ризиковими уражуваностями, які обчислені згідно згаданих
статей;
- "Метод на основі рейтингів" означає метод обчислення сум
ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для позицій
сек'юритизації відповідно до підпунктів з 46 по 52 частини 4;
- "Метод наглядової формули" означає метод обчислення сум
ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для позицій
сек'юритизації відповідно до підпунктів з 52 по 54 частини 4;
- "Позиція без рейтингу" означає позицію сек'юритизації, яка
не має придатного кредитного оцінювання придатної ECAI, як
визначено у статті 97;
- "Позиція з рейтингом" означає позицію сек'юритизації, яка
має придатне кредитне оцінювання придатної ECAI, як визначено у
статті 97; та
- "Програма комерційних паперів, забезпечених активами
(ABCP)" означає програму сек'юритизації, за якої випущені в її
рамках цінні папери переважно набувають форми комерційних паперів
з первинним терміном погашення в один рік або менше.
ЧАСТИНА 2
Мінімальні вимоги щодо визнання трансферу
значного кредитного ризику та обчислення сум
ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
та сум очікуваних збитків для сек'юритизованих
ризикових уражуваностей
1. МІНІМАЛЬНІ ВИМОГИ ЩОДО ВИЗНАННЯ ТРАНСФЕРУ ЗНАЧНОГО
КРЕДИТНОГО РИЗИКУ У ТРАДИЦІЙНУ СЕК'ЮРИТИЗАЦІЮ
1.1. Кредитна установа-ініціатор традиційної сек'юритизації
може виключати сек'юритизовані ризикові уражуваності з обчислення
сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, та сум
очікуваних збитків, якщо значний кредитний ризик, асоційований з
сек'юритизованими ризиковими уражуваностями, був переданий третім
сторонам, а трансфер відповідає наступним умовам:
(a) Документація щодо сек'юритизації відображає економічну
сутність транзакції;
(b) Сек'юритизовані ризикові уражуваності розташовані поза
зоною охоплення кредитної установи-ініціатора та її кредиторів,
включаючи банкрутство та управління майном у зв'язку з
неплатоспроможністю. Це підтримується висновком кваліфікованого
юрисконсульта;
(c) Випущені цінні папери не репрезентують платіжні
зобов'язання кредитної установи-ініціатора.
(d) Цесіонарій є спеціальною установою з сек'юритизації
(SSPE);
(e) Кредитна установа-ініціатор не здійснює ефективний або
непрямий контроль щодо переданих ризикових уражуваностей.
Ініціатор вважається таким, що здійснює ефективний або непрямий
контроль щодо переданих ризикових уражуваностей, якщо він має
право зворотно викуповувати у цесіонарія попередньо надані
ризикові уражуваності для реалізації їх вигод або якщо він
зобов'язаний повторно взяти на себе переданий ризик. Утримання
кредитною установою-ініціатором прав та зобов'язань з
обслуговування відносно ризикових уражуваностей не є саме по собі
непрямим контролем щодо ризикових уражуваностей;
(f) У разі, якщо наявний опціон покупця, задовольняються
наступні умови:
(i) Підсумовуючий опціон покупця може виконуватися на розсуд
кредитної установи-ініціатора;
(ii) Підсумовуючий опціон покупця може виконуватися виключно
тоді, якщо 10% або менше від початкової вартості сек'юритизованих
ризикових уражуваностей залишається неамортизованими; та
(iii) Підсумовуючий опціон покупця не є структурованим для
запобігання розподілу втрат по позиціях посилення кредиту або
інших позиціях, якими володіють інвестори, та не структурований
іншим чином для забезпечення посилення кредиту; та
(g) Документація по сек'юритизації не містить статей, які
(i) окрім випадку положень ранньої амортизації, вимагають,
щоб позиції сек'юритизації покращувалися кредитною
установою-ініціатором, включаючи, проте не обмежуючи змінювання
базових кредитних ризикових уражуваностей або збільшення
сплачуваного прибутку на користь інвесторів у відповідь на
погіршення кредитної якості сек'юритизованих ризикових
уражуваностей; або
(ii) збільшують прибуток, який підлягає сплаті, на користь
власників позицій сек'юритизації у відповідь на погіршення
кредитної якості базового пулу.
2. МІНІМАЛЬНІ ВИМОГИ ЩОДО ВИЗНАННЯ ТРАНСФЕРУ ЗНАЧНОГО
КРЕДИТНОГО РИЗИКУ У СИНТЕТИЧНУ СЕК'ЮРИТИЗАЦІЮ
2.1. Кредитна установа-ініціатор синтетичної сек'юритизації
може обчислювати суми ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, та, за доцільності, сум очікуваних збитків відповідно до
підпунктів 3 та 4, наданих нижче, якщо значний кредитний ризик був
переданий третім сторонам, або шляхом субсидованого або
несубсидованого кредитного захисту, а трансфер відповідає
наступним умовам:
(a) Документація щодо сек'юритизації відображає економічну
сутність транзакції;
(b) Кредитний захист, за допомогою якого передається
кредитний ризик, відповідає критеріям придатності та іншим вимогам
згідно статей з 90 по 93 щодо визнання такого кредитного захисту.
Для потреб цього підпункту, спеціальні установи не визнаються
придатними постачальниками несубсидованого захисту;
(c) Інструменти, застосовані для передачі кредитного ризику,
не містять умов та постанов, які
(i) накладають значні порогові ліміти щодо матеріальності, за
яких кредитний захист вважається таким, що не був ініційований,
якщо має місце кредитна подія;
(ii) передбачають завершення захисту з огляду на погіршення
кредитної якості базових ризикових уражуваностей;
(iii) окрім випадку положень ранньої амортизації, вимагають,
щоб позиції сек'юритизації покращувалися кредитною
установою-ініціатором;
(iv) збільшення вартості кредитного захисту для кредитної
установи або прибутку, який підлягає сплаті, на користь власників
позицій сек'юритизації у відповідь на погіршення кредитної якості
базового пулу; та
(d) Висновок, отриманий від кваліфікованого юрисконсульта,
який підтверджує законну силу кредитного захисту в усіх
відповідних юрисдикціях;
3. ОБЧИСЛЕННЯ КРЕДИТНОЮ УСТАНОВОЮ-ІНІЦІАТОРОМ СУМ РИЗИКОВИХ
УРАЖУВАНОСТЕЙ, ЗВАЖЕНИХ ЗА РИЗИКОМ, ДЛЯ РИЗИКОВИХ УРАЖУВАНОСТЕЙ,
СЕК'ЮРИТИЗОВАНИХ У СИНТЕТИЧНІЙ СЕК'ЮРИТИЗАЦІЇ
3. При обчисленні сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, для сек'юритизованих ризикових уражуваностей, у разі,
якщо дотримані умови підпункту 2, кредитна установа-ініціатор
синтетичної сек'юритизації використовує, згідно підпунктів з 5 по
7, відповідні методології обчислення, встановлені у частині 4, а
не методології, встановлені у статтях з 78 по 89. Для кредитних
установ, які обчислюють суми ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, та суми очікуваних втрат згідно статей з 84 по 89, сума
очікуваних втрат по відношенню до таких ризикових уражуваностей
дорівнює нулю.
4. Для внесення ясності, підпункт 3 відносять до сукупного
пулу ризикових уражуваностей, включених до сек'юритизації. Згідно
підпунктів з 5 по 7, кредитна установа-ініціатор повинна
обчислювати суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, по
відношенню до усіх траншів у сек'юритизації відповідно до положень
частини 4, включаючи ті, які пов'язані з визнанням зменшення
кредитного ризику. Наприклад, у разі, якщо транш переводиться за
допомогою несубсидованого кредитного захисту третій стороні,
показник ризику такої третьої сторони застосовується до траншу в
обчисленні суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
кредитної установи-ініціатора.
3.1. Режим дій щодо розбіжності термінів погашення у
синтетичних сек'юритизаціях
5. Для потреб обчислення сум ризикових уражуваностей,
зважених за ризиком, відповідно до підпункту 3, будь-яка
розбіжність термінів погашення між кредитним захистом, за
допомогою якого досягається розділення та транші, та
сек'юритизованими ризиковими уражуваностями враховується
відповідно до підпунктів з 6 по 7.
6. Термін погашення сек'юритизованих ризикових уражуваностей
приймається рівним найдовшому терміну погашення будь-якої з цих
ризикових уражуваностей згідно мінімального терміну на рівні п'яти
років. Термін погашення кредитного захисту визначається відповідно
до додатка VIII.
7. Кредитна установа-ініціатор не враховує будь-яку
неузгодженість термінів погашення у обчисленні сум ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, для траншів, що виникають на
підставі частини 4 з показником ризику, який дорівнює 1250%. Для
усіх інших траншів, режим дій щодо неузгодженості термінів
погашення, встановлений у додатку VIII, застосовується відповідно
до наступної формули:
* * *
RW це (RW(SP) х (t - t )/(T - t )) + (RW(Ass) х (T - t)/(T - t*)),
де:
*
RW - це суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
для потреб частини (a) статті 75;
RW (Ass) - це суми ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, обчислені згідно підпункту З3 якщо немає неузгодженості
термінів погашення;
T - термін погашення базових ризикових уражуваностей,
виражений у роках;
t - термін погашення кредитного захисту, виражений у роках;
та
* t - 0.25.
ЧАСТИНА 3
Зовнішні кредитні оцінювання
1. ВИМОГИ, ЯКІ ПОВИННІ ЗАСТОСОВУВАТИСЯ ДО КРЕДИТНИХ ОЦІНЮВАНЬ
ECAIS
1. З метою застосування для потреб обчислення сум ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, згідно частини 4, кредитне
оцінювання придатної ECAI відповідає наступним умовам.
(a) Не є наявною неузгодженість між типами платежів,
відображених у кредитному оцінюванні, та типами платежів, щодо
яких кредитна установа має зобов'язання згідно контракту, який
ініціює відповідну позицію сек'юритизації; та
(b) Кредитні оцінювання є загальнодоступними на ринку.
Кредитні оцінювання вважаються такими, що є загальнодоступними
лише тоді, коли вони були опубліковані на загальнодоступному
форумі та включені до матриці транзакцій ECAI. Кредитні
оцінювання, які є доступними лише для обмеженої кількості установ,
не вважаються такими, які є загальнодоступними.
2. ВИКОРИСТАННЯ КРЕДИТНИХ ОЦІНЮВАНЬ
2. Кредитна установа може призначати одну або кілька
придатних ECAI, кредитні оцінювання яких використовуються у
обчисленні сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
згідно статей з 94 по 101 ("призначена ECAI").
3. Згідно підпунктів з 5 по 7, кредитна установа повинна
послідовно використовувати кредитні оцінювання призначених ECAI по
відношенню до її позиції сек'юритизації.
4. Згідно підпунктів з 5 по 6, кредитна установа не може
використовувати кредитні оцінювання призначених ECAI для її
позицій у інших траншах в межах однієї структури, яка може або не
може бути рейтингована першим ECAI.
5. У разі, якщо позиція має два кредитних оцінювання
призначеної ECAI, кредитна установа використовує менш сприятливе
кредитне оцінювання.
6. У разі, якщо позиція має більше ніж два кредитних
оцінювання, застосовуються два найбільш сприятливих оцінювання.
Якщо два найбільш сприятливих кредитних оцінювання різняться одне
від одного, використовується найменш сприятливе з двох.
7. У разі, якщо кредитний захист, придатний згідно статей з
90 по 93, наданий безпосередньо SSPE, та такий захист відображений
у кредитному оцінюванні позиції з боку призначеної ECAI, показник
ризику, пов'язаний з таким кредитним оцінюванням, може
використовуватися. Якщо захист не є придатним згідно статей з 90
по 93, кредитне оцінювання не визнається. У ситуації, коли
кредитний захист не надано SSPE, а наданий безпосередньо позиції
сек'юритизації, кредитне оцінювання не визнається.
3. ВІДНЕСЕННЯ
8. Компетентні органи визначають, з яким ступенем кредитної
якості згідно таблиць, встановлених у частині 4, асоціюється кожне
кредитне оцінювання придатної ECAI. У процесі такого визначення
компетентні органи диференціюють відповідні рівні ризику, виражені
кожним оцінюванням. Вони розглядають кількісні фактори, такі як
дефолт та/або рівні збитку, якісні фактори, такі як сфера
транзакцій, оцінена ECAI, та значення кредитного оцінювання.
9. Компетентні органи докладають зусиль для забезпечення, щоб
позиції сек'юритизації, до яких застосовано один показник ризику
на основі кредитних оцінювання придатних ECAI, відповідали
еквівалентним ступеням кредитного ризику. Це включає модифікування
їх визначення ступеня кредитної якості, з яким асоціюється окреме
кредитне оцінювання, у відповідних випадках.
ЧАСТИНА 4
Обчислення
1. ОБЧИСЛЕННЯ СУМ РИЗИКОВИХ УРАЖУВАНОСТЕЙ, ЗВАЖЕНИХ ЗА
РИЗИКОМ
1. Для потреб статті 96, сума ризикової уражуваності,
зваженої за ризиком, позиції сек'юритизації обчислюється шляхом
застосування до вартості ризикової уражуваності відповідного
показника ризику, як встановлено у цій частині.
2. Згідно підпункту 3:
(a) у разі, якщо кредитна установа обчислює суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, згідно підпунктів з 6 по 36,
вартість ризикової уражуваності балансової позиції сек'юритизації
дорівнює її балансовій вартості;
(b) у разі, якщо кредитна установа обчислює суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, згідно підпунктів з 37 по 76,
вартість ризикової уражуваності балансової позиції сек'юритизації
обчислюється, включаючи корегування вартості; та
(c) вартість ризикової уражуваності балансової позиції
сек'юритизації дорівнює її номінальній вартості, помноженій на
конвертаційний коефіцієнт, як передбачено у цьому додатку. Цей
конвертаційний коефіцієнт дорівнює 100%, якщо інше не визначено.
3. Вартість ризикової уражуваності балансової позиції
сек'юритизації, яка виникає в результаті деривативного
інструменту, перелік яких надано у додатку IV, визначається
відповідно до додатка III.
4. У разі, якщо позиція сек'юритизації підлягає дії
субсидованого кредитного захисту, вартість ризикової уражуваності
такої позиції може модифікуватися відповідно умов дотримання вимог
додатка III, як надалі визначено у цьому додатку.
5. У разі, якщо кредитна установа має дві або більше позицій
сек'юритизації, які частково перекривають одна одну, є необхідним
у межах, у яких вони перекривають одна одну, включити в її
обчислення суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, лише
позицію або частину позиції, яка генерує більші суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком. Для потреб цього підпункту
"часткове перекривання" означає, що позиції, у цілому або
частково, репрезентують ризикову уражуваність з боку одного й того
ж ризику так, що до меж часткового перекривання існує єдина
ризикова уражуваність.
2. ОБЧИСЛЕННЯ СУМ РИЗИКОВИХ УРАЖУВАНОСТЕЙ, ЗВАЖЕНИХ ЗА
РИЗИКОМ, ЗГІДНО СТАНДАРТИЗОВАНОГО ПІДХОДУ
6. Згідно підпункту 8, сума ризикової уражуваності, зваженої
за ризиком, позиції сек'юритизації з рейтингом обчислюється шляхом
застосування до вартості ризикової уражуваності відповідного
показника ризику, асоційованого зі ступенем кредитної якості, з
якою кредитне оцінювання повинне асоціюватися, згідно визначення
компетентних органів відповідно до статті 98, як встановлено у
таблиці 1 та 2.
Таблиця 1
Позиції, окрім позицій з короткостроковими кредитними
оцінюваннями
------------------------------------------------------------------ | Ступінь | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 та | | кредитної | | | | | нижча | | якості | | | | | | |---------------+---------+---------+---------+---------+--------| |Показник ризику| 20% | 50% | 100% | 350% | 1250% | ------------------------------------------------------------------
Таблиця 2
Позиції з короткостроковими кредитними
оцінюваннями
------------------------------------------------------------------ |Ступінь кредитної| 1 | 2 | 3 | Усі інші | | якості | | | | кредитні | | | | | |оцінювання| |-----------------+-----------+-----------+-----------+----------| |Показник ризику | 20% | 50% | 100% | 1250% | ------------------------------------------------------------------
7. Згідно підпунктів з 10 по 15, сума ризикової уражуваності,
зважена за ризиком, позиції сек'юритизації без рейтингу
обчислюються шляхом застосування показника ризику 1250%.
2.1. Кредитні установи-ініціатори та кредитні
установи-спонсори
8. Для кредитної установи-ініціатора та кредитної
установи-спонсора суми ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, обчислені по відношенню до її позицій у сек'юритизації,
можуть обмежуватися сумами ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, які обчислювалися б для сек'юритизованих ризикових
уражуваностей так, якби вони не були сек'юритизовані згідно
передбачуваного застосування показника ризику на рівні 150% до
усіх прострочених статей та статей, які належать до "регуляторних
категорій високого ризику" серед сек'юритизованих ризикових
уражуваностей.
2.2. Режим дій щодо позицій без рейтингу
9. Кредитні установи, які мають позицію сек'юритизації без
ризику, можуть застосовувати режим дій, встановлений у
підпункті 10, для обчислення суми ризикової уражуваності, зваженої
за ризиком, для такої позиції за умови, якщо склад пулу
сек'юритизованих ризикових уражуваностей є завжди відомим.
10. Кредитна установа може застосовувати середньозважений
показник ризику, який застосовувався б до сек'юритизованих
ризикових уражуваностей згідно статей з 78 по 83 кредитною
установою, яка володіє цими ризиковими уражуваностями, помножений
на коефіцієнт концентрації. Коефіцієнт концентрації дорівнює сумі
номінальних обсягів усіх траншів, розділених на суму номінальних
обсягів траншів, молодших або еквівалентним по відношенню до
траншів, у яких утримується позиція, включаючи сам транш.
Отриманий в результаті показник ризику не перевищує 1250% або
менший, ніж будь-який показник ризику, який може бути застосований
до більш старшого траншу з рейтингом. У разі, якщо кредитна
установа не здатна визначити показник ризику, який застосовувався
б до сек'юритизованих ризикових уражуваностей згідно статей з 78
по 83, вона застосовує до позиції показник ризику 1250%.
2.3. Режим дій щодо позицій сек'юритизації у транші другої
втрати або більш високому у програмі ABCP
11. За умови доступності більш сприятливого режиму дій на
підставі положень щодо механізмів підтримки ліквідності у
підпунктах з 13 по 15, кредитна установа може застосовувати до
позицій сек'юритизації, дотримуючись умов, встановлених у
підпункті 12, показник ризику, який більший 100% або найвищий з
показників ризику, які застосовувалися б до будь-якої з
сек'юритизованих ризикових уражуваностей згідно статей з 78 по 83
кредитною установою, яка володіє цими ризиковими уражуваностями.
12. Для режиму дій, встановленого для доступності у
підпункті 11, позиція сек'юритизації є:
(a) по траншу, який економічно доцільний у позиції другої
втрати або вищий у сек'юритизації, а транш першої втрати повинен
забезпечувати ґрунтовне кредитне посилення для траншу другої
втрати;
(b) такої якості, яка еквівалента класу інвестиції або
кращої; та
(c) утримується кредитною установою, яка не утримує позицію
по траншу першої втрати.
2.4. Режим дій щодо механізмів підтримки ліквідності без
рейтингу
2.4.1. Придатні механізми підтримки ліквідності
13. За дотримання наступних умов для визначення її ризикової
уражуваності конвертаційний коефіцієнт у 20% може застосовуватися
до номінальної суми механізму підтримки ліквідності з оригінальним
терміном погашення в один рік або менше, а конвертаційний
коефіцієнт у 50% може застосовуватися до номінальної суми
механізму підтримки ліквідності з оригінальним терміном погашення
більше ніж один рік:
(a) Документація по механізму підтримки ліквідності чітко
визначає та обмежує обставини, згідно яких механізм підтримки
ліквідності може формуватися;
(b) Вважається неможливим, щоб механізм підтримки ліквідності
формувався таким чином, щоб забезпечувати кредитну підтримку
шляхом покриття збитків, яких вже було зазнано на момент
формування, наприклад, шляхом забезпечення ліквідності по
відношенню до ризикових уражуваностей у дефолті на момент
формування та шляхом придбання активів по більшій, ніж справедлива
ціна;
(c) Механізм не застосовується для забезпечення перманентного
або регулярного субсидування сек'юритизації;
(d) Авансові платежі по механізму не підпорядковуються
вимогам інвесторів, окрім вимог, які виникають щодо відсоткової
ставки або валютних деривативних контрактів, внесків або інших
таких платежів, які не підпадають під дію відмови або
відстрочення;
(e) Вважається неможливим, щоб механізм формувався після
того, які усі придатні кредитні посилення, від яких механізм
підтримки ліквідності отримував би зиск, вичерпані; та
(f) Механізм повинен включати положення, яке призводить до
автоматичного зменшення суми, яка може формуватися за допомогою
суми ризикових уражуваностей, які знаходяться у дефолті, у разі,
коли "дефолт" має значення, як зазначено у статтях з 84 по 89, або
якщо пул сек'юритизованих ризикових уражуваностей складається з
інструментів з рейтингом та завершує механізм, якщо середня якість
пулу впаде нижче інвестиційного рівня.
Показник ризику, який буде застосовано, дорівнює найвищому
показнику ризику, який би застосовувався до будь-якої з
сек'юритизованих ризикових уражуваностей згідно статей з 78 по 83
кредитної установи, яка утримує ризикові уражуваності.
2.4.2. Механізми підтримки ліквідності, які можуть
формуватися лише у випадку загального підриву ринку
14. Для визначення вартості ризикової уражуваності,
конвертаційний коефіцієнт у 0% може застосовуватися до номінальної
суми механізму підтримки ліквідності, який може формуватися лише у
випадку загального підриву ринку (тобто у разі, коли більше ніж
одна SPE серед різних транзакцій не здатна пролонгувати термін дії
комерційних паперів і така нездатність не утворилась в результаті
погіршення кредитної якості SPE або кредитної якості
сек'юритизованих ризикових уражуваностей), якщо дотримані умови,
встановлені у підпункті 13.
2.4.3. Інструменти авансування грошовими коштами
15. Для визначення його вартості ризикової уражуваності,
конвертаційний коефіцієнт у 0% може застосовуватися до номінальної
суми механізму підтримки ліквідності, який підлягає безумовній
відміні за умови дотримання умов, встановлених у підпункті 13, а
повернення авансів по механізму є старшим по відношенню до
будь-яких вимог по грошових потоках, які виникають в результаті
сек'юритизованих ризикових уражуваностей.
2.5. Додаткові вимоги до капіталу для сек'юритизацій
відновлювальних ризикових уражуваностей з положенням ранньої
амортизації
16. На додаток до сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, обчислених по відношенню до їх позицій сек'юритизації,
кредитна установа-ініціатор обчислює суму ризикової уражуваності,
зваженої за ризиком, відповідно до методу, встановленого у
підпунктах з 17 по 33, якщо вона продає відновлювальні ризикові
уражуваності в сек'юритизацію, яка містить положення щодо ранньої
амортизації.
17. Кредитна установа обчислює суму ризикової уражуваності,
зваженої за ризиком, по відношенню до суми відсотка ініціатора або
інвесторів.
18. Для структур сек'юритизації у разі, якщо сек'юритизовані
ризикові уражуваності складаються з відновлювальних та
невідновлювальних ризикових уражуваностей, кредитна
установа-ініціатор застосовує режим дій, встановлений у підпунктах
з 19 по 31, до тієї частини базового пулу, який містить
відновлювальні ризикові уражуваності.
19. Для потреб підпунктів з 16 по 31, "відсоток ініціатора"
означає вартість ризикової уражуваності такої умовної частки пулу
сплачених сум, проданих у сек'юритизацію, співвідношення яких по
відношенню до суми сукупного пулу, проданого до структури,
визначає співвідношення грошових потоків від основної суми кредиту
та збору платежів по відсотках та інших асоційованих сум, які не є
доступні для здійснення платежів для тих, які мають позиції
сек'юритизацій у сек'юритизації.
Для кваліфікування як такого, відсоток ініціатора не може
підпорядковуватися відсотку інвесторів. "Відсоток інвесторів"
означає вартість ризикової уражуваності залишкової умовної частини
пулу сплачених сум.
20. Ризикова уражуваність кредитної установи-ініціатора,
асоційована з її правами по відношенню до відсотка ініціатора, не
вважається позицією сек'юритизації, а ризиковою уражуваністю, яка
дорівнює сек'юритизованим ризиковим уражуваностям так, якби вони
не були сек'юритизовані.
2.5.1. Винятки з режиму дій щодо ранньої амортизації
Ініціатори наступних типів сек'юритизації звільняються від
вимог до капіталу, встановлених у підпункті 16:
(a) сек'юритизації відновлювальних ризикових уражуваностей,
за яких інвестори залишаються під дією певного впливу з боку усіх
майбутніх авансових платежів від позичальників таким чином, що
ризик по базових механізмах кредитування не повертається до
кредитної установи-ініціатора навіть після ранньої амортизації;
(b) сек'юритизації у разі, якщо будь-яке положення ранньої
амортизації ініційоване подіями, не пов'язаними з характеристиками
сек'юритизованих активів або кредитною установою-ініціатором,
такими як значні зміни у податковому законодавстві або податкових
регуляційних актах.
2.5.2. Максимальна вимога до капіталу
22. Для кредитної установи-ініціатора, яка підлягає дії
вимоги до капіталу підпункту 16, сукупність сум ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, по відношенню до її позиції по
відсотку інвесторів, та суми ризикових уражуваностей, обчислені
згідно підпункту 16, є не більшою, ніж більша з:
(a) сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
обчислених по відношенню до її позиції по відсотку інвестора; та
(b) сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, які б
обчислювалися по відношенню до сек'юритизованих ризикових
уражуваностей кредитної установи, яка утримує ризикові
уражуваності так, якби вони не були сек'юритизовані у сумі, яка
дорівнює відсотку інвесторів.
23. Відрахування чистих прибутків, якщо такі є, які виникають
в результаті капіталізації майбутнього прибутку, передбаченого
згідно статті 57, розглядається поза межами максимальної суми,
вказаної у підпункті 22.
2.5.3. Обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком
24. Сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, яка
обчислюватиметься у відповідності до підпункту 16, визначається
шляхом помноження суми відсотку інвесторів на добуток відповідного
конвертаційного коефіцієнта, як вказано у підпунктах з 26 по 33,
та середньозваженого показника ризику, який застосовувався б до
сек'юритизованої ризикової уражуваності, якби ризикові
уражуваності не були сек'юритизовані.
25. Забезпечення ранньої амортизації вважається таким, що
"контролюється" у разі дотримання наступних умов:
(a) кредитна установа-ініціатор має відповідний капітальний
план або план ліквідності для забезпечення, щоб вона мала у
наявності достатній капітал або механізм ліквідності у випадку
ранньої амортизації;
(b) впродовж здійснення транзакції існує пропорційний
розподіл між відсотком ініціатора та відсотком інвестора виплат
відсотків та основної суми кредиту, витрат, втрат та компенсацій,
основаних на балансі несплачених дебіторських заборгованостей по
одній або кількох контрольних періодів впродовж кожного місяця;
(c) амортизаційний період вважається достатнім на рівні 90%
від загального непогашеного боргу (відсоток ініціатора та
інвесторів) на початок періоду ранньої амортизації, які повинен
бути сплачений або визнаний, як за дефолту; та
(d) швидкість сплати є не більш швидкою, ніж вона досягалася
б шляхом прямолінійної амортизації за період, встановлений у
підпункті (c).
26. У випадку сек'юритизацій, які підпадають під дію надання
ранньої амортизації роздрібних ризикових уражуваностей, які є
незадіяними та можуть бути безумовно скасовані без завчасного
попередження у разі, якщо рання амортизація ініціюється рівнем
надлишкового спреда, який опускається до визначеного рівня,
кредитна установа порівнює тримісячний середній рівень
надлишкового спреда з рівнями надлишкового спреда, на яких
надлишковий спред повинен бути зафіксований.
27. У разі, якщо сек'юритизація не потребує, щоб надлишковий
спред був зафіксований, вважається, що пункт фіксування на 4.5
відсоткового пункту більший, ніж рівень надлишкового спреда, на
якому ініційована рання амортизація.
28. Конвертаційний коефіцієнт, який застосовуватиметься,
визначається за рівнем чинного тримісячного середнього
надлишкового спреда відповідно до таблиці 3.
Таблиця 3
------------------------------------------------------------------ | | Сек'юритизації, які |Сек'юритизації, які| | | підпадають під дію |підпадають під дію | | | положення про | положення про | | | контрольовану ранню | неконтрольовану | | | амортизацію | ранню амортизацію | |--------------------+-----------------------+-------------------| |Тримісячний середній| Конвертаційний | Конвертаційний | | надлишковий спред | коефіцієнт | коефіцієнт | |--------------------+-----------------------+-------------------| | Вище рівня А | 0% | 0% | |--------------------+-----------------------+-------------------| | Рівень A | 1% | 5% | |--------------------+-----------------------+-------------------| | Рівень B | 2% | 15% | |--------------------+-----------------------+-------------------| | Рівень C | 10% | 50% | |--------------------+-----------------------+-------------------| | Рівень D | 20% | 100% | |--------------------+-----------------------+-------------------| | Рівень E | 40% | 100% | ------------------------------------------------------------------
29. У таблиці 3 "рівень A" означає рівні надлишкового спреда,
менші ніж 133,33% від рівня фіксування надлишкового спреда, та не
менші ніж 100% від рівня такого фіксування, "рівень B" означає
рівні надлишкового спреда, менші ніж 100% від рівня фіксування
надлишкового спреда, та не менші ніж 75% від рівня такого
фіксування, "рівень C" означає рівні надлишкового спреда, менші
ніж 75% від рівня фіксування надлишкового спреда, та не менші ніж
50% від рівня такого фіксування, "рівень D" означає рівні
надлишкового спреда, менші ніж 50% від рівня фіксування
надлишкового спреда, та не менші ніж 25% від рівня такого
фіксування, "рівень E" означає рівні надлишкового спреда, менші
ніж 25% від рівня фіксування надлишкового спреда.
30. У випадку сек'юритизацій, які підлягають дії положення
про ранню амортизацію роздрібних ризикових уражуваностей, які є
незадіяними та можуть бути безумовно скасовані без завчасного
попередження та у разі, якщо рання амортизація викликана
кількісною вартістю по відношенню до будь-чого, за виключенням
тримісячного середнього надлишкового спреда, компетентні органи
можуть застосувати режим дій, який наближається до того, який
передбачений у підпунктах з 26 по 29, для визначення вказаного
конвертаційного коефіцієнту.
31. У разі, якщо компетентний орган планує застосувати режим
дій відповідно до підпункту 30 по відношенню до окремої
сек'юритизації, вона спершу інформує відповідні компетентні органи
усіх інших держав-членів. Перед тим, як застосування такого режиму
дій стане частиною основного методологічного підходу компетентного
органу до сек'юритизацій, які містять статті про ранню амортизацію
відповідного типу, компетентний орган консультує відповідні
компетентні органи усіх інших держав-членів та враховує надані
висновки. Надані висновки у межах такого консультування та
застосований режим дій оприлюднюються відповідним компетентним
органом.
32. Усі інші сек'юритизації, які підпадають під дію положення
про контрольовану ранню амортизацію відновлювальних ризикових
уражуваностей, застосовують конвертаційний коефіцієнт 90%.
33. Усі інші сек'юритизації, які підпадають під дію положення
про неконтрольовану ранню амортизацію відновлювальних ризикових
уражуваностей, застосовують конвертаційний коефіцієнт 100%.
2.6. Визнання зменшення кредитного ризику по позиціях
сек'юритизації
34. У разі, якщо кредитний захист отримано по позиції
сек'юритизації, обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених
за ризиком, можуть модифікуватися відповідно до додатка VIII.
2.7. Зменшення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком
35. Як передбачено частиною 2 статті 66 відносно позиції
сек'юритизації, щодо якої призначається показник ризику на рівні
1250%, кредитні установи можуть, у якості альтернативи щодо
включення позиції до їх обчислень сум ризикових уражуваностей,
зважених за ризиком, вираховувати з власних коштів вартість
ризикової уражуваності позиції. Для цих потреб, обчислення
вартості ризикової уражуваності може відображати придатний
субсидований кредитний захист у спосіб, який відповідає
підпункту 34.
36. У разі, якщо установа використовує альтернативний метод,
вказаний у підпункті 35, сума, помножена на 12,5, вирахувана
відповідно до згаданого підпункту, для потреб підпункту 8
віднімається від суми, визначеної у підпункті 8, як максимальна
сума ризикової уражуваності, зваженої за ризиком, яка повинна
обчислюватися кредитними установами, які там вказані.
3. ОБЧИСЛЕННЯ СУМ РИЗИКОВИХ УРАЖУВАНОСТЕЙ, ЗВАЖЕНИХ ЗА
РИЗИКОМ, ЗГІДНО ПІДХОДУ НА ОСНОВІ ВНУТРІШНІХ РЕЙТИНГІВ
3.1. Ієрархія методів
37. Для потреб статті 96, сума ризикової уражуваності,
зважена за ризиком, позицій сек'юритизації обчислюється відповідно
до підпунктів з 38 по 76.
38. Для позиції з рейтингом та позиції, відносно якої може
використовуватися передбачуваний рейтинг, Метод на основі
рейтингів, встановлений у підпунктах з 46 по 51, може
використовуватися для обчислення суми ризикової уражуваності,
зваженої за ризиком.
39. Для позиції без рейтингу, Метод наглядової формули,
встановлений у підпунктах з 52 по 54, застосовується, за
виключенням випадків, коли Підхід на основі внутрішнього
оцінювання дозволено використовувати, як встановлено у підпунктах
з 43 по 33.
40. Кредитна установа, окрім кредитної установи-ініціатора
або кредитної установи-спонсора, може використовувати Метод
наглядової формули лише за ухвали з боку компетентних органів.
41. У випадку, якщо кредитна установа-ініціатор або кредитна
установа-спонсор нездатні обчислити Kirb, та яка не отримала
ухвалу на використання Підходу на основі внутрішнього оцінювання
для позицій у межах програм ABCP, та у випадку інших кредитних
установ, якщо вони отримали ухвалу на використання Методу
наглядової формули або, для позицій у межах програм ABCP, Підходу
на основі внутрішнього оцінювання, призначається показник ризику
1250% позиціям сек'юритизації, які не мають рейтингу та відносно
яких передбачуваний рейтинг не може застосовуватися.
3.1.1. Використання передбачуваних рейтингів
42. Якщо дотримані наступні мінімальні операційні вимоги,
установа може присвоювати позиції без рейтингу передбачуване
кредитне оцінювання, еквівалентне кредитному оцінювання тих
позицій з рейтингом ("вихідна позиція"), які є найстаршими
позиціями, які є у всіх відношеннях підпорядковані відповідним
позиціям сек'юритизації без рейтингу:
(a) вихідні позиції повинні бути підпорядковані в усіх
відношеннях позиції сек'юритизації без рейтингу;
(b) термін погашення вихідних позицій повинен дорівнювати або
бути довшим, ніж термін погашення відповідної позиції без
рейтингу; та
(c) на поточній основі, будь-який передбачуваний рейтинг
повинен оновлюватися для того, щоб відображати будь-які зміни у
кредитному оцінювання вихідних позицій.
3.2.1. Підхід на основі внутрішнього оцінювання для позицій у
межах програм ABCP
43. За ухвали компетентних органів та у разі дотримання
наступних умов, кредитна установа може відносити до позиції без
рейтингу у межах програми ABCP похідний рейтинг, як встановлено у
підпункті 44%:
(a) позиції по комерційних паперах, емітованих програмою
ABCP, є позиціями з рейтингом;
(b) кредитна установа задовольняє вимоги компетентних органів
відносно того, що її внутрішнє оцінювання кредитної якості позиції
відображає загальнодоступну методологію оцінювання однієї або
кількох придатних ECAI для рейтингу цінних паперів, забезпечених
ризиковими уражуваностями сек'юритизованого типу;
(c) ECAI, методологія яких відображається, як передбачено
підпунктом (b), включають ті ECAI, які надали зовнішній рейтинг
для комерційних паперів, емітованих програмою ABCP. Кількісні
елементи, такі як стрес-коефіцієнти, використані у оцінюванні
позиції за окремою кредитною якістю, повинні бути принаймні
настільки ж консервативними, як ті, що застосовувалися у
відповідній технології оцінювання відповідної ECAI;
(d) Розвиваючи свою методологію внутрішнього оцінювання,
кредитна установа враховує відповідні опубліковані методології
рейтингів, придатних ECAI, які присвоюють рейтинги комерційним
паперам програми ABCP. Це урахування документується кредитною
установою та регулярно оновлюється, як передбачено підпунктом (g);
(e) Методологія внутрішнього оцінювання кредитної установи
включає класи рейтингів. Існує відповідність між такими класами
рейтингів та кредитними оцінюваннями придатних ECAI. Ця
відповідність належним чином документується;
(f) Методологія внутрішнього оцінювання використовується у
внутрішніх процесах управління ризиком кредитної установи,
включаючи її процес прийняття рішень, управлінської інформації та
процесів розподілу капіталу;
(g) Внутрішні або зовнішні аудитори, ECAI або внутрішній
кредитний огляд або функція управління ризиком кредитної установи
здійснюють регулярні перегляди процесу внутрішнього оцінювання та
якості внутрішніх оцінювань кредитної якості ризикових
уражуваностей кредитних установ з боку програми ABCP. Якщо
внутрішній аудит кредитної установи, кредитний огляд або функції
управління ризиком здійснюють огляд, тоді такі функції є
незалежними від бізнес-ліній програми ABCP, а також від
взаємовідносин з клієнтами;
(h) Кредитна установа фіксує показники своїх внутрішніх
рейтингів у часі для оцінювання дотримання її методології
внутрішнього оцінювання та вносить корегування, за необхідності,
до методології, якщо показники ризикових уражуваностей регулярно
відхиляються від тих, які вказані з боку внутрішніх рейтингів;
(i) Програма ABCP включає стандарти андеррайтингу у формі
кредитних та інвестиційних настанов. Приймаючи рішення про
придбання активу, адміністратор програми ABCP розглядає тип
активу, який купується, тип та грошову вартість ризикових
уражуваностей, які виникають в результаті надання механізмів
підтримки ліквідності та кредитні посилення, розподіл втрат, а
також правове та економічне відокремлення переданих активів від
установи, що продає такі активи. Кредитний аналіз профайлу ризику
продавця активу здійснюється та включає аналіз минулих та
очікуваних фінансових показників, поточний ринковий стан,
очікуваної майбутньої конкурентоспроможності, кредитної підтримки,
грошового потоку, забезпечення відсотків та рейтинг боргових
зобов'язань. Крім того, здійснюється огляд стандартів
андеррайтингу продавця, сервісні можливості, а також процеси
стягнення;
(j) Стандарти андеррайтингу програми ABCP встановлюють
мінімальні критерії придатності активу, які зокрема:
(i) виключають придбання активів, які значно прострочені або
є безнадійними щодо сплати;
(ii) обмежують надмірну концентрацію окремим позичальником
або географічною зоною; та
(iii) обмежують термін дії активів, які будуть придбані;
(k) програма ABCP містить методики стягнення та процеси, які
враховують операційну здатність та кредитну якість сервісера.
Програма ABCP зменшує ризик продавця/сервісера різними методами,
такими як ініціювання на основі кредитної якості, які запобігали б
змішуванню фондів;
(l) сукупне оцінювання втрати по пулу активу, який згідно
програми ABCP вважається таким, що знаходиться у процесі
придбання, повинне враховувати усі джерела потенційного ризику,
такі як кредитний ризик та ризик розводнення. Якщо надане
продавцем кредитне посилення виміряне лише на основі втрат,
пов'язаних з кредитом, тоді встановлюється окремий резерв для
ризику розводнення, якщо ризик розводнення є значним для окремого
пулу ризикових уражуваностей. Крім того, вимірюючи необхідний
рівень посилення, програма оглядає історичну інформацію за
декілька років, включаючи втрати, непогашення, розводнення та
коефіцієнт обіговості дебіторських заборгованостей; та
(m) програма ABCP інкорпорує структурні характеристики -
наприклад загортальні ініціювання - до придбання ризикових
уражуваностей для зменшення потенційного кредитного погіршення
базового портфеля.
Вимога до методології оцінювання ECAI, яка повинна бути
загальнодоступною, може відзиватися компетентними органами у разі,
якщо вони задоволені тим, що з огляду на спеціальні показники
сек'юритизації (наприклад її унікальна структура), на теперішній
час не існує загальнодоступної методології оцінювання ECAI.
44. Позиція без рейтингу відноситься кредитною установою до
одного з класів рейтингу, описаних у підпункті 43. Позиції
присвоюється похідний рейтинг, такий самий як для кредитних
оцінювань, які відповідають тому класу рейтингу, як встановлено у
підпункті 43. У разі, якщо на початку сек'юритизації цей похідний
рейтинг є на рівні інвестиційного класу або на кращому рівні, він
вважається таким, як для кредитного оцінювання придатної ECAI для
потреб обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком.
3.2. Максимальні суми ризикових уражуваностей, зважені за
ризиком
45. Для кредитної установи-ініціатора, кредитної
установи-спонсора або для інших кредитних установ, які можуть
обчислювати KIRB, суми ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, обчислені по відношенню до її позицій у сек'юритизації,
можуть обмежуватися тими сумами, які б генерувалися вимогою до
капіталу згідно частини (a) статті 75, та дорівнюють 8% від сум
ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, які б генерувалися,
якби сек'юритизовані активи не були сек'юритизовані та знаходились
у балансі кредитної установи плюс суми очікуваного збитку таких
ризикових уражуваностей.
3.3. Метод на основі рейтингів
46. Згідно Методу на основі рейтингів, сума ризикової
уражуваності, зваженої за ризиком, позиції сек'юритизації з
рейтингом обчислюються шляхом застосування до вартості ризикової
уражуваності показника ризику, асоційованого з отупінню кредитної
якості, з якою, за визначенням компетентного органу, повинне
асоціюватися кредитне оцінювання відповідно до статті 98, як
встановлено у таблицях 4 та 5, та помноженого на 1.06.
Таблиця 4
Позиції, окрім тих, які мають короткотривалі кредитні
оцінювання
------------------------------------------------------------------ |Ступінь кредитної | Показник ризику | | якості (CQS) |---------------------------------------------| | | A | B | C | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 1 | 7% | 12% | 20% | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 2 | 8% | 15% | 25% | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS3 | 10% | 18% | 35% | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 4 | 12% | 20% | 35% | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 5 | 20% | 35% | 35% | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 6 | 35% | 50% | 50% | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 7 | 60% | 75% | 75% | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 8 | 100% | 100% | 100% | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 9 | 250% | 250% | 250% | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 10 | 425% | 425% | 425% | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 11 | 650% | 650% | 650% | |------------------+------------+---------------+----------------| |Нижчий ніж CQS 11 | 1250% | 1250% | 1250% | ------------------------------------------------------------------
Таблиця 5
Позиції з короткотривалими кредитними оцінюваннями
------------------------------------------------------------------ |Ступінь кредитної | Показник ризику | | якості (CQS) |---------------------------------------------| | | A | B | C | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 1 | 7% | 12% | 20% | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 2 | 12% | 20% | 35% | |------------------+------------+---------------+----------------| | CQS 3 | 60% | 75% | 75% | |------------------+------------+---------------+----------------| |Усі інші кредитні | 1250% | 1250% | 1250% | | оцінювання | | | | ------------------------------------------------------------------
47. Згідно підпунктів 48 та 49, показники ризику у
стовпчику A кожної таблиці застосовуються у випадках, коли позиція
є найдавнішим траншем сек'юритизації. При визначенні того, чи є
транш найдавнішим, не вимагається врахування сум згідно
відсоткової ставки або валютних деривативних контрактів,
відповідних внесків та інших подібних платежів.
48. Показник ризику 6% може застосовуватися до позиції по
найдавнішому траншу сек'юритизації у разі, якщо такий транш є
давнім у всіх відношенням щодо іншого траншу позиції
сек'юритизації, які б отримували показник ризику 7% згідно
підпункту 46, за умови якщо:
(a) компетентні органи задоволені тим, що це є виправданим з
огляду на особливості абсорбції втрат субординованих траншів у
сек'юритизації; та
(b) позиція, яка має зовнішнє кредитне оцінювання, яке було
визначене як таке, що повинно асоціюватися зі ступенем 1 кредитної
якості по таблицях 4 або 5, або, якщо вона не має рейтингу, були
дотримані вимоги з (a) по (c) підпункту 42, у разі, якщо "вихідні
позиції" були взяті для середніх позицій по субординованому
траншу, який би отримав показник ризику 7% згідно підпункту 46.
49. Показники ризику у стовпчику C кожної таблиці
застосовуються у разі, якщо позиція знаходиться у сек'юритизації,
коли ефективна кількість ризикових сек'юритизованих уражуваностей
є менше шести. При обчисленні ефективної кількості
сек'юритизованих ризикових уражуваностей множинні ризикові
уражуваності з боку одного позичальника повинні розглядатися як
одна ризикова уражуваність. Ефективна кількість ризикових
уражуваностей обчислюється наступним чином:
2
(S EAD )
i i
N = ------------ , S EAD
i 2
i
де
S - знак суми;
EAD - це сума вартостей ризикової уражуваності усіх
i
"енного"
ризикових уражуваностей i позичальника. У випадку
ресек'юритизації (сек'юритизація ризикових уражуваностей
сек'юритизації), кредитна установа повинна перевірити кількість
ризикових уражуваностей сек'юритизації у пулі, а не кількість
базових ризикових уражуваностей у первинних пулах, з яких походять
базові ризикові уражуваності сек'юритизації. Якщо частина
портфеля, асоційована з найбільшою ризиковою уражуваністю, C1, є
доступною, кредитна установа може обчислювати N як 1/C1.
5.0. Показники ризику у стовпчику B застосовуються до усіх
інших позицій.
51. Зменшення кредитного ризику по позиціях сек'юритизації
може визнаватися відповідно до підпунктів з 60 по 62.
3.4. Метод наглядової формули
52. Згідно підпунктів 58 та 59, на основі Методу наглядової
формули, показник ризику для позиції сек'юритизації є вищим за 7%
або показником ризику, який повинен застосовуватися згідно до
підпункту 53.
53. Згідно підпунктів 58 та 59, показник ризику, який повинен
застосовуватися до суми ризикової уражуваності, дорівнює:
12,5 х (S(L + T) - S(L)/T,
де:
N
h = (1 - Kibr/ELGD) ,
с = Kibr/(1 - h),
(ELDG0 - Kibr)Kibr + 0.25(1 - ELDG)Kibr
v = ---------------------------------------,
N
2
v + Kibr 2 (1 - Kibr)Kibr - v
f = (---------- - c ) + ------------------, 1 - h (1 - h)тау

(1 - c)c
g = -------- - 1,
f
a = g * c,
b = g * (i - c),
d = 1- (l - h) * (l - Beta(Kirbr, a, b))
K(x) = (1- h) * ((l - Beta(x; a, b))x + Beta(x; a + l, b)c),
t = 1 000, nf,
омега = 20.
У цих виразах Beta (x; a, b) відноситься до кумулятивної бета
дистриб'юції з параметрами а та b), оцінених за x.
T (щільність траншу, у якому отримана позиція) вимірюється як
співвідношення (a) номінальної суми траншу до (b) вартостей
ризикової уражуваності ризикових уражуваностей, які були
сек'юритизовані. Для потреб обчислення Т, вартість деривативного
інструменту, перелік яких надано у додатку IV, за умови, якщо
поточна ціна заміщення не є позитивною вартістю, дорівнює
потенційній майбутній кредитній ризиковій уражуваності, обчисленій
відповідно до додатка III.
Kirbr - співвідношення (a) Kirb до (b) суми вартостей
ризикової уражуваності ризикових уражуваностей, які були
сек'юритизовані. Kirbr виражене у десятинній формі (наприклад
Kirb, що дорівнює 15% пулу, була б виражена як Kirbr 0,15).
L (рівень кредитного посилення) вимірюється як співвідношення
номінальної суми усіх траншів, що підпорядковуються траншам, по
яких утримується позиція, до суми вартостей ризикової уражуваності
ризикових уражуваностей, які були сек'юритизовані. Капіталізований
майбутній прибуток не включається до обчислення L. Суми, які
належать до сплати з боку контрагентів у межах деривативних
інструментів, перелічених у додатку IV, які репрезентують транші,
які є менш старшими, ніж транш, який розглядається, можуть
вимірюватися за їх поточною вартістю заміщення (без потенційних
майбутніх кредитних ризикових уражуваностей) при обчисленні рівня
посилення.
N - ефективна кількість ризикових уражуваностей, обчислених
відповідно до підпункту 49.
ELGD, середньозважений по ризиковій уражуваності рівень
можливого збитку, обчислюється наступним чином:
S LGD * EAD
i i i
ELGD = ------------- S EAD
i i

де, S - знак суми, LGD дорівнює середньому LGD, пов'язаному
i
"енного" з усіма ризиковими уражуваностями з боку i позичальника у
випадку, якщо LGD визначено відповідно до статей з 84 по 89. У
випадку ресек'юритизації 100% LGD застосовується до
сек'юритизованих позицій. Якщо ризик дефолту та ризик розводнення
для придбаних дебіторських заборгованостей розглядається в
сукупний спосіб у межах сек'юритизації (наприклад єдиний резерв
або доступне надлишкове забезпечення для покриття збитків від
одного з джерел), вхідні дані LGD формуються як середньозважений
i LGD для кредитного ризику та 75% для ризику розводнення.
Показниками є автономні капітальні нарахування для кредитного
ризику та ризику розводнення відповідно.
Спрощені ввідні параметри
Якщо вартість ризикової уражуваності найбільшої
сек'юритизованої ризикової уражуваності C не перевищує 3% від
i вартостей ризикової уражуваності сек'юритизованих ризикових
уражуваностей, тоді для потреб Методу наглядової формули кредитна
установа може встановлювати LGD = 50% та N, яке дорівнюватиме:
C - C
m l -1
N = (C C (-------) max{l - C , 0}) , l m m - 1 l
або
N = l/C .
i
C - співвідношення суми вартостей ризикової уражуваності m найбільших "m" ризикових уражуваностей до суми вартостей ризикової
уражуваності сек'юритизованих ризикових уражуваностей. Рівень "m"
може встановлюватися кредитною установою.
Для сек'юритизацій, які залучать роздрібні ризикові
уражуваності, компетентні органи можуть дозволити впровадження
Методу наглядової формули, використовуючи спрощення: h = 0 та
v = 0.
54. Зменшення кредитного ризику по позиціях сек'юритизації
можуть визнаватися відповідно до підпунктів 60, 61 та з 63 по 67.
3.5. Механізми підтримки ліквідності
55. Положення підпунктів з 56 по 59 застосовуються для потреб
визначення вартості ризикової уражуваності позиції сек'юритизації
без рейтингу у формі певних типів механізмів підтримки
ліквідності.
3.5.1. Механізми підтримки ліквідності, які доступні виключно
у випадку загального падіння ринку
56. Конвертаційний коефіцієнт у 20% може застосовуватися до
номінальної суми механізму підтримки ліквідності, який може
формуватися виключно у випадку загального падіння та який
відповідає умовам щодо "придатного механізму підтримки
ліквідності", встановленим у підпункті 13.
3.5.2. Механізми авансування грошовими коштами
57. Конвертаційний коефіцієнт у 0% може застосовуватися до
номінальної суми механізму підтримки ліквідності, який відповідає
умовам, встановленим у підпункті 15.
3.5.3. Виключний режим дій, якщо не може бути обчислений
показник Kirb
58. Якщо для кредитної установи немає практичного сенсу
обчислювати суми ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для
сек'юритизованих ризикових уражуваностей так, якби вони не були
сек'юритизовані, кредитній установі може, на виключній основі та
за умови отримання згоди від компетентних органів, бути тимчасово
дозволено застосовувати метод, встановлений у підпункті 59, для
обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, для
позицій сек'юритизації без рейтингу у формі механізму підтримки
ліквідності, який відповідає умовам щодо "придатного механізму
підтримки ліквідності", встановленим у підпункті 13 або тим, які
встановлені у підпункті 56.
59. Найвищий показник ризику, який застосовувався б згідно
статей з 78 по 83 до будь-яких сек'юритизованих ризикових
уражуваностей, якби вони не були сек'юритизовані, може
застосовуватися до позиції сек'юритизації, представленої
механізмом підтримки ліквідності. Для визначення вартості
ризикової уражуваності позиції, конвертаційний коефіцієнт у 50%
може застосовуватися до номінальної суми механізму підтримки
ліквідності, якщо механізм має первинний термін погашення один рік
або менше. Якщо механізм підтримки ліквідності відповідає умовам
підпункту 56, може застосовуватися конвертаційний коефіцієнт у
20%. У інших відпадках застосовується конвертаційний коефіцієнт на
рівні 100%.
3.6. Визнання зменшення кредитного ризику по відношенню до
позицій сек'юритизації
3.6.1. Субсидований кредитний захист
60. Придатний субсидований захист обмежується захистом, який
є придатним для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених
за ризиком, згідно підпунктів з 78 по 83, як встановлено у статтях
з 90 по 93, а визнання підпадає під дію узгодженості з
відповідними мінімальними вимогами, як встановлено у згаданих
статтях.
3.6.1. Несубсидований кредитний захист
61. Постачальники придатного несубсидованого кредитного
захисту та несубсидованого захисту обмежені тими видами захисту,
які є придатними згідно статей з 90 по 93, а визнання підпадає під
дію узгодженості з відповідними мінімальними вимогами, як
встановлено у згаданих статтях.
3.6.3. Обчислення вимог до капіталу для позицій
сек'юритизації зі зменшенням кредитного ризику
Метод на основі рейтингів
62. У разі, якщо суми ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, обчислюються за використання Методу на основі рейтингів,
вартість ризикової уражуваності та/або суми ризикової
уражуваностей, зваженої за ризиком, для позиції сек'юритизації, по
відношенню до якої був придбаний кредитний захист, може
модифікуватися відповідно до положень додатка VIII, як вони
подають заявку на обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених
за ризиком, згідно статей з 78 по 83.
Метод наглядової формули - повний кредитний захист
63. У разі, якщо суми ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, обчислюються за допомогою Методу наглядової формули,
кредитна установа визначає "ефективний показник ризику" позиції.
Вона здійснює таку операцію шляхом розділення суми ризикової
уражуваності, зважену за ризиком, позиції на вартість ризикової
уражуваності позиції, та перемножуючи результат на 100.
64. У разі субсидованого кредитного захисту, сума ризикової
уражуваності, зважена за ризиком, позиції сек'юритизації
обчислюється шляхом перемноження суми ризикової уражуваності,
* скорегованої за субсидованим захистом (E , як обчислюється згідно
статей з 90 по 93 для обчислення сум ризикових уражуваностей,
зважених за ризиком згідно статей з 78 по 83, приймаючи суму
позиції сек'юритизації за E), на ефективний показник ризику.
65. У разі несубсидованого кредитного захисту, сума ризикової
уражуваності, зважена за ризиком, позиції сек'юритизації
обчислюється шляхом перемноження GA (сума захисту, скорегованого
для будь-якої валютної неузгодженості та неузгодженості термінів
погашення відповідно до положень додатка VIII) на показник ризику
постачальника захисту; і додаючи це до суми, яка була отримана
шляхом перемноження суми позиції сек'юритизації мінус G на
A ефективний показник ризику.
Метод наглядової формули - частковий захист
66. Якщо зменшення кредитного ризику охоплює "перший збиток"
або збиток на пропорційній основі по позиції сек'юритизації,
кредитна установа може застосовувати підпункти з 63 по 65.
67. В інших випадках кредитна установа розглядає позиції
сек'юритизації як дві або більше позицій з незабезпеченою
частиною, яка вважається позицією з нижчою кредитною якістю. Для
потреб обчислення суми ризикової уражуваності, зваженої за
ризиком, для цієї позиції, застосовуються положення підпунктів з
*
52 по 54 за умови, що модифікацій "T" коригуватимуться за e у
випадку субсидованого кредитного захисту; та по T-g у випадку
* несубсидованого кредитного захисту, за умови, якщо e дорівнює
* співвідношенню E до загальної умовної суми базового пулу, за
* умови якщо E є скорегованою сумою ризикової уражуваності позиції
сек'юритизації, обчисленою відповідно до положень додатка VIII, як
вони подають заявку на обчислення сум ризикових уражуваностей,
зважених за ризиком, згідно статей з 78 по 83, взявши суму позиції
сек'юритизації за E; та g - це співвідношення умовної суми
кредитного захисту (скорегованої для будь-якого валютного
неузгодження або неузгодження термінів погашення відповідно до
положень додатка VIII) та суми сум ризикових уражуваностей
сек'юритизованих ризикових уражуваностей. У випадку
несубсидованого кредитного захисту, показник ризику постачальники
захисту застосовується до тієї частини позиції, яка не стосується
скорегованої вартості "T".
3.7. Додаткові вимоги до капіталу для сек'юритизацій
відновлювальних ризикових уражуваностей з положеннями про ранню
амортизацію
68. На додаток до сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, обчислених по відношенню до її позицій сек'юритизації,
кредитна установа-ініціатор повинна обчислювати суму ризикової
уражуваності, зважену за ризиком, відповідно до методології,
встановленої у підпунктах з 16 по 33, якщо вона продає
відновлювальні ризикові уражуваності до сек'юритизації, яка
містить положення про ранню амортизацію.
69. Для потреб підпункту 68, підпунктів 70 та 71 замінюють
підпункти 19 та 20.
70. Для потреб цих положень, "відсоток ініціаторів" є сумою:
(a) вартості ризикової уражуваності згаданої умовної частини
пулу невикористаних сум, проданих до сек'юритизації, кількісне
співвідношення якої стосовно сукупного пулу, проданого до
структури, визначає кількісне співвідношення грошових потоків,
сформованих основною сумою, платежами по відсотках та іншими
асоційованими сумами, які не доступні для здійснення платежів на
користь тих, які мають позиції сек'юритизації у сек'юритизації;
плюс
(b) вартості ризикової уражуваності згаданої умовної частини
пулу невикористаних сум кредитних ліній, невикористані суми яких
були продані до сек'юритизації, кількісне співвідношення яких
стосовно сукупної суми таких невикористаних сум є таким самим, як
кількісне співвідношення вартості ризикової уражуваності у
підпункті (a) до вартості ризикової уражуваності пулу
невикористаних сум, проданих до сек'юритизації.
Для такого оцінювання, відсоток ініціатора може не бути
субординованим по відношенню до відсотка інвесторів.
"Відсоток інвесторів" означає вартість ризикової уражуваності
умовної частини пулу невикористаних рахунків, які не відносяться
до підпункту (a), плюс вартість ризикової уражуваності такої
частини пулу невикористаних рахунків кредитних ліній,
невикористані лінії яких були продані до сек'юритизації, не
відносячись до меж підпункту (b).
71. Ризикова уражуваність кредитної установи-ініціатора,
пов'язана з її правами по відношенню до такої частки відсотка
ініціатора, описаної у підпункті 70(a), не вважається позицією
сек'юритизації, проте вважається такою, що є пропорційною
ризиковій уражуваності з боку сек'юритизованих невикористаних сум
так, якби вони не були сек'юритизовані у сумі, яка дорівнює тій,
яка описана у підпункті 70(a). Кредитна установа-ініціатор також
вважається такою, що має пропорційну ризикову уражуваність з боку
невикористаних сум кредитних ліній, невикористані суми якої були
продані у сек'юритизацію, у сумі, яка дорівнює тій, що описана у
підпункті 70(b).
3.8. Зменшення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком
72. Сума ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
позиції сек'юритизації, якій призначено показник ризику на рівні
1250%, може бути зменшена на суму, помножену на 12.5, будь-яких
корегувань вартості, здійснених кредитною установою по відношенню
до сек'юритизованих ризикових уражуваностей. До меж, у яких
враховуються корегування вартості для цієї потреби, вони не
враховуються для потреб обчислення, вказаного у підпункті 36
частини 1 додатка VII.
73. Сума ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
позиції сек'юритизації може бути зменшена на суму, помножену на
12.5, будь-яких корегувань вартості, здійснених кредитною
установою по відношенню до позиції.
74. Як передбачено частиною 2 статті 66 щодо позиції
сек'юритизації, по відношенню до якої застосовується показник
ризику на рівні 1250%, кредитні установи можуть, у якості
альтернативи щодо включення позиції до їх обчислень сум ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, відраховувати з власних коштів
вартість ризикової уражуваності позиції.
75. Для потреб підпункту 74:
(a) вартість ризикової уражуваності позиції може отримуватися
з сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком, враховуючи
будь-які зменшення, здійснені відповідно до підпунктів 72 та 73;
(b) обчислення вартості ризикової уражуваності може
відображати придатний субсидований захист у спосіб, який
відповідає методології, передбаченій у підпунктах з 60 по 67; та
(c) у разі, якщо використовується Метод наглядової формули
для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
та L <= KIRBR та (L + T) > KIRBR, позиція може розглядатися як дві
позиції з L, який дорівнює KIRBR для більш вищих позицій.
76. У разі, якщо кредитна установа використовує
альтернативний метод, вказаний у підпункті 74, сума, помножена на
12,5, вирахувана відповідно до згаданого підпункту, для потреб
підпункту 45, віднімається від суми, визначеної у підпункті 45, як
максимальна сума ризикової уражуваності, зважена за ризиком, яку
потрібно обчислювати кредитними установами, які там вказані.

ДОДАТОК X

ОПЕРАЦІЙНИЙ РИЗИК
ЧАСТИНА 1
Підхід на основі базового індикатора
1. ВИМОГА ДО КАПІТАЛУ
1. Згідно Підходу на основі базового індикатора, вимога до
капіталу для операційного ризику дорівнює 15% від відповідного
індикатора, зазначеного у підпунктах з 2 по 9.
2. РЕЛЕВАНТНИЙ ІНДИКАТОР
2. Релевантний індикатор - це середній показник за три роки
суми доходу від нетто-відсотків або доходу не від нетто-відсотків.
3. Трирічний середній показник обчислюється на основі
останніх трьох дванадцятимісячних спостережень у кінці фінансового
року. Якщо перевірені показники є недоступними, можуть
використовуватися бізнес-оцінки.
4. Якщо для будь-якого подібного спостереження сума доходу
від нетто-відсотків або доходу не від нетто-відсотків є негативною
або дорівнює нулю, цей показник не враховується в обчисленні
трирічного середнього показника. Релевантний показник обчислюється
як сума позитивних показників, поділена на кількість позитивних
показників.
2.1. Кредитні установи, що підпадають під дію Директиви
86/635/ЄЕС ( 994_270 )
5. На основі облікових категорій для рахунку прибутку та
рахунку збитку кредитних установ згідно статті 27 Директиви
86/635/ЄЕС ( 994_270 ), релевантний індикатор виражений як сума
елементів, перелічених у таблиці 1. Кожний елемент включається до
суми з його позитивним та негативним знаком (плюс та мінус).
6. Ці елементи можуть потребувати корегування для
відображення характеристик, зазначених у підпунктах 7 та 8.
Таблиця 1
------------------------------------------------------------------ |1 Відсотки до отримання та подібний дохід | |----------------------------------------------------------------| |2 Відсотки до оплати та подібні видатки | |----------------------------------------------------------------| |3 Дохід від акцій та інших цінних паперів з нефіксованим | |прибутком/з фіксованим прибутком | |----------------------------------------------------------------| |4 Комісійні/платежі до отримання | |----------------------------------------------------------------| |5 Комісійні/платежі до оплати | |----------------------------------------------------------------| |6 Чистий прибуток або чистий збиток по фінансових операціях | |----------------------------------------------------------------| |7 Інший операційний прибуток | ------------------------------------------------------------------
2.1.1. Кваліфікаційні вимоги
7. Індикатор обчислюється до вирахування будь-яких положень
або операційних видатків. Операційні видатки включають платежі,
сплачені за послуги аутсорсингу, надані третіми сторонами, які не
є материнською або дочірньою компанією кредитної установи або
дочірньою компанією материнської структури, яка є також
материнською компанією кредитної установи. Видатки на аутсорсинг
послуг, наданих третіми сторонами, можуть зменшувати релевантний
індикатор, якщо видатки йдуть з боку компанії, яка є об'єктом
нагляду на підставі, або який є еквівалентний, цієї Директиви.
8. Наступні елементи не застосовуються у обчисленні
релевантного індикатора:
(a) Реалізовані прибутки/збитки від продажу статей, які не
входять до торгової книги;
(b) Прибуток від надзвичайних або спеціальних статей;
(c) Прибуток, який походить від страхування.
Якщо переоцінювання торгових статей є частиною звіту про
прибутки та збитки, переоцінювання може включатися. За умови
застосування частини 2 статті 36 Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 ),
оцінювання, внесене до суми прибутків та збитків, повинне включатися.
2.2. Кредитні установи, що підлягають дії іншої облікової
концепції
9. Якщо кредитні установи підпадають під дію облікової
концепції, яка відрізняється від тієї, що встановлена Директивою
86/635/ЄЕС ( 994_270 ), вони повинні обчислювати релевантний
індикатор на основі даних, які найкраще відображають визначення,
встановлене у підпунктах з 2 по 8.
ЧАСТИНА 2
1. ВИМОГА ДО КАПІТАЛУ
1. Згідно Стандартизованого підходу, вимога до капіталу для
операційного ризику дорівнює середній сумі за три роки релевантних
показників, зважених за ризиком, обчислених за кожний рік по усіх
бізнес-спеціалізаціях, зазначених у таблиці 2. По кожному року,
негативна вимога до капіталу у одній бізнес-лінії, яка походить
від негативного релевантного індикатора, може буди віднесена до
сукупності. Однак, якщо агреговане нарахування на капітал по усіх
бізнес-спеціалізаціях у межах окремо взятого року є негативним,
тоді введення до середньої суми для такого року дорівнює нулю.
2. Трирічний середній показник обчислюється на основі
останніх трьох дванадцятимісячних спостережень у кінці фінансового
року. Якщо перевірені показники є недоступними, можуть
використовуватися бізнес-оцінки.
Таблиця 2

------------------------------------------------------------------ | Бізнес- | Перелік видів діяльності | Відсоткове | | спеціалізація | |співвідношен-| | | | ня | |----------------+---------------------------------+-------------| |Корпоративні |Андеррайтинг фінансових | 18% | |фінанси |інструментів та/або розміщення | | | |фінансових інструментів на основі| | | |зобов'язань компанії | | | |Послуги, пов'язані з | | | |андеррайтингом | | | |Інвестиційне консультування | | | |Консультування компаній щодо | | | |капітальної структури, | | | |індустріальної стратегії та | | | |суміжних питань, а також | | | |консультування та послуги, | | | |пов'язані зі злиттям та | | | |придбанням компаній | | | |Інвестиційне дослідження та | | | |фінансовий аналіз, а також інші | | | |форми загальних рекомендації | | | |щодо транзакцій фінансових | | | |інструментів | | |----------------+---------------------------------+-------------| |Торгівля на |Біржові операції за власні кошти | 18% | |біржі та продажі|Грошовий брокінг | | | |Отримання та передача замовлень | | | |щодо одного або кількох | | | |фінансових інструментів | | | |Виконання замовлень від імені | | | |клієнтів | | | |Розміщення фінансових | | | |інструментів не на основі | | | |зобов'язань з боку компанії | | | |Функціонування багатосторонніх | | | |трейдингових систем | | |----------------+---------------------------------+-------------| |Роздрібне |Отримання та передача замовлень | 12% | |брокерство |щодо одного або кількох | | |(операції з |фінансових інструментів | | |індивідуальними |Виконання замовлень від імені | | |фізичними |клієнтів | | |особами або з |Розміщення фінансових | | |малими або |інструментів не на основі | | |середніми |зобов'язань з боку компанії | | |установами, які | | | |відповідають | | | |критеріям, | | | |встановленим у | | | |статті 79 для | | | |класу роздрібної| | | |ризикової | | | |уражуваності) | | | |----------------+---------------------------------+-------------| |Комерційний |Прийняття депозитів та інших | 15% | |банкінг |коштів, що підлягають сплаті | | | |Кредитування | | | |Фінансовий лізинг | | | |Гарантії та зобов'язання | | |----------------+---------------------------------+-------------| |Роздрібний |Прийняття депозитів та інших | 12% | |банкінг |коштів, що підлягають сплаті | | |(операції з |Кредитування | | |індивідуальними |Фінансовий лізинг | | |фізичними |Гарантії та зобов'язання | | |особами або з | | | |малими або | | | |середніми | | | |установами, які | | | |відповідають | | | |критеріям, | | | |встановленим у | | | |статті 79 для | | | |класу роздрібної| | | |ризикової | | | |уражуваності) | | | |----------------+---------------------------------+-------------| |Виплати та |Послуги з переведення грошових | 18% | |розрахунки |коштів | | | |Випуск та адміністрування | | | |засобів платежу | | |----------------+---------------------------------+-------------| |Агентські |Зберігання та адміністрування | 15% | |послуги |фінансових інструментів за | | | |рахунок клієнтів, включаючи | | | |безпечне зберігання цінностей | | | |клієнта у банку та суміжні | | | |послуги, такі як управління | | | |грошовими коштами та заставою | | |----------------+---------------------------------+-------------| |Управління |Управління портфелем | 12% | |активами |Управління UCITS | | | |Інші форми управління | | | |активами | | ------------------------------------------------------------------
3. Компетентні органи можуть дозволити кредитній установі
обчислювати її вимогу до капіталу для операційного ризику,
використовуючи альтернативний стандартизований підхід, як
встановлено у підпунктах з 5 по 11.
2. ПРИНЦИПИ ВІДНЕСЕННЯ БІЗНЕС-СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ
4. Кредитні установи повинні розвивати та документувати
спеціальні методики та критерії для внесення відповідного
індикатора для поточних бізнес-спеціалізацій та видів діяльності
до стандартизованої концепції. Критерії повинні переглядатися та
корегуватися відповідно до різних умов для нових видів діяльності
та ризиків, а також для нових видів діяльності та ризиків, які
піддаються змінам. Принципи внесення бізнес-спеціалізацій є
наступними:
(a) усі види діяльності повинні відноситись до
бізнес-спеціалізацій у взаємно виключаючий або спільно всебічний
спосіб;
(b) будь-який вид діяльності, який не може бути віднесений до
складу бізнес-спеціалізації, проте який репрезентує допоміжну
функцію до діяльності, яку включено до складу, повинен бути
розподілений до бізнес-спеціалізації, яку він підтримує. Якщо
більше ніж одна бізнес-спеціалізація підтримується за допомогою
допоміжного виду діяльності, повинні застосовуватися критерії
об'єктивного віднесення;
(c) якщо певний вид діяльності не може бути віднесений до
окремої бізнес-спеціалізації, тоді повинна використовуватися
бізнес-спеціалізація, яка має найвищий відсоток;
(d) кредитні установи повинні використовувати внутрішні
методи ціноутворення для розподілу релевантного індикатора серед
бізнес-спеціалізацій. Витрати по одній бізнес-спеціалізації, які
можуть бути віднесені до іншої бізнес-спеціалізації, можуть бути
повторно розподілені до бізнес-спеціалізації, до якої вони
відносяться, наприклад шляхом застосування режиму на основі
внутрішніх трансферних витрат між двома бізнес-спеціалізаціями;
(e) віднесення видів діяльності до бізнес-ліній для потреб
капіталу щодо операційного ризику повинне відповідати категоріям,
які використовуються для кредитних та ринкових ризиків;
(f) вище керівництво відповідає за методику віднесення згідно
контролю над керівними органами кредитної установи; та
(g) процес віднесення до бізнес-спеціалізацій повинен
піддаватися незалежному перегляду.
3. АЛЬТЕРНАТИВНІ ІНДИКАТОРИ ДЛЯ ОКРЕМИХ БІЗНЕС-СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ
3.1. Модальності
5. Компетентні органи можуть дозволити кредитній установі
використовувати альтернативний релевантний індикатор для
бізнес-спеціалізацій: роздрібний банкінг та комерційний банкінг.
6. Для цих бізнес-спеціалізацій релевантний індикатор - це
нормований індикатор прибутку, який дорівнює трирічному середньому
показнику сукупної номінальної суми позик та авансів, помноженому
на 0,035.
7. Для таких бізнес-спеціалізацій, як роздрібний та/або
комерційний банкінг, позики та аванси складаються із сукупних
невикористаних сум у відповідних кредитних портфелях. Для
бізнес-спеціалізації "комерційний банкінг" також включаються
утримувані цінні папери, які не входять до торгової книги.
3.2. Умови
8. Дозвіл на використання альтернативних релевантних
індикаторів підпадає під дію умов, встановлених у підпунктах з 9
по 11.
3.2.1. Загальна умова
9. Кредитна установа дотримується кваліфікаційних критеріїв,
встановлених у підпункті 12.
3.2.2. Специфічні умови для роздрібного та комерційного
банкінгу
10. Кредитна установа проводить активну діяльність по
роздрібному та/або комерційному банкінгу, яка складає принаймні
90% від її прибутку.
11. Кредитна установа здатна продемонструвати перед
компетентними органами, що значний відсоток її діяльності по
роздрібному та/або комерційному банкінгу містить позики,
асоційовані з високим PD, а також що альтернативний
стандартизований підхід забезпечує більш ефективний базис для
оцінювання операційного ризику.
4. КВАЛІФІКАЦІЙНІ КРИТЕРІЇ
12. Кредитні установи повинні дотримуватися кваліфікаційних
критеріїв, які перелічені нижче, на додаток до загальних
стандартів управління ризиком, встановлених у статті 22 та
додатку V. Задоволення цих критеріїв визначається шляхом
урахування обсягу та масштабу діяльності кредитної установи, а
також принципу пропорційності.
(a) Кредитні установи мають документально обґрунтоване
оцінювання та систему управління операційним ризиком з чіткими
обов'язками, призначеними для цієї системи. Вони визначають їх
ризикові уражуваності з боку операційного ризику та фіксують
відповідні дані щодо операційного ризику, включаючи дані про
значні втрати. Ця система підпадає під дію незалежного огляду.
(b) Система оцінювання операційного ризику повинна щільно
інтегруватися до процесів управління ризиком кредитної установи.
Її вихідні дані повинні бути складовою частиною процесу
моніторингу та контролю профайлу операційного ризику кредитної
установи.
(c) Кредитні установи впроваджують систему звітування перед
керівництвом, за допомогою якої надаються звіти про операційний
ризик для відповідних посадових осіб у межах кредитної установи.
Кредитні установи мають у розпорядженні процедури для ужиття
необхідних заходів щодо інформації в межах керівних звітів.
ЧАСТИНА 3
Підходи на основі розширеного обчислювання
1. КВАЛІФІКАЦІЙНІ КРИТЕРІЇ
1. Для отримання статусу придатності щодо застосування
Підходу на основі розширеного обчислювання, кредитні установи
повинні задовольняти компетентні органи у сенсі того, що вони
відповідають кваліфікаційним критеріям, викладеним нижче, на
додаток до загальних стандартів управління ризиком статті 22 та
додатка V.
1.1. Кількісні стандарти
2. Внутрішня система вимірювання операційного ризику
кредитної установи щільно інтегрована до її щоденних процесів
оцінювання ризику.
3. Кредитна установа повинна мати у складі незалежну
функціональну структуру з управління ризиком для операційного
ризику.
4. Повинно здійснюватися регулярне звітування щодо
операційних ризикових уражуваностей та практики виникнення збитку.
Кредитна установа має у розпорядженні процедури для вжиття
відповідного колекційного заходу.
5. Система управління ризиком кредитної установи повинна бути
належним чином задокументована. Кредитна установа має процедури
для забезпечення узгодженості та методики для режиму дій щодо
неузгодженості.
6. Процеси управління операційним ризиком та системи
оцінювання підлягають регулярним оглядам, які здійснюються
внутрішніми та/або зовнішніми аудиторами.
7. Затвердження системи оцінювання операційного ризику
компетентними органами включає наступні елементи:
(a) здійснення перевірки, що внутрішні системи затвердження
функціонують задовільно;
(b) надання доказів, що інформаційні потоки та процеси,
пов'язані з системою оцінювання ризику, є прозорими та чіткими.
1.2. Кількісні стандарти
1.2. Процес
8. Кредитні установи обчислюють свої вимоги до капіталу, який
складається і з очікуваного збитку, і з неочікуваного збитку,
допоки вони не зможуть продемонструвати, що очікуваний збиток є
адекватним чином зафіксований у їх внутрішніх бізнес-методиках.
Вимірювання операційного ризику повинно фіксувати потенційні
критичні події з низькою вірогідність, досягаючи стандарту
надійності, порівнюваного з 99,9% довірчим інтервалом за
однорічний період.
9. Система вимірювання операційного ризику кредитної установи
повинна мати певні ключові елементи для дотримання стандарту
надійності, встановленого у підпункті 8. Ці елементи повинні
включати використання внутрішніх даних, зовнішніх даних, аналіз
сценаріїв та фактори, які відображають бізнес-середовище, та
внутрішні системи контролю, як встановлено у підпунктах з 13 по
24. Кредитна установа повинна мати належним чином задокументований
підхід щодо оцінювання використання цих чотирьох елементів у її
системі вимірювання сукупного операційного ризику.
10. Система вимірювання ризику фіксує основні рушійні
показники ризику, які впливають на форму області значних відхилень
оцінок ризику.
11. Кореляції втрат від операційного ризику по окремих
оцінках операційного ризику можуть визнаватися лише у разі, якщо
кредитні установи можуть продемонструвати до задоволення
компетентних органів, що їх системи для вимірювання кореляцій є
надійними, цілісно впровадженими, та враховують невизначеність,
яка охоплює будь-які подібні оцінки кореляції, зокрема, у стресові
періоди. Кредитна установа повинна оцінювати її кореляційні
припущення за використання кількісних та якісних методів.
12. Система вимірювання ризику є внутрішньо погодженою та
уникає множинного урахування якісного оцінювання або методів
зменшення ризику, визнаних в інших зонах концепції придатності
капіталу.
1.2.2. Внутрішні дані
13. Отримані зовнішні операційні показники ризику грунтуються
на мінімальному періоді історичного спостереження у п'ять років.
Якщо кредитна установа початкове спрямовується на застосування
Підходу на основі розширеного обчислювання, прийнятним є трирічний
період історичного спостереження.
14. Кредитні установи повинні бути здатними відносити їх
історичні внутрішні дані щодо збитків до бізнес-спеціалізацій,
визначених у частині 1, та до видів подій, які визначені у
частині 5, та для надання цих даних компетентним органам на
вимогу. Повинні документуватися об'єктивні дані для віднесення
збитків до визначених бізнес-спеціалізацій та видів подій. Втрати
по операційному ризику, які пов'язані з кредитним ризиком та були
історично включені до внутрішніх баз даних кредитного ризику
повинні вноситись до баз даних операційного ризику та
ідентифікуватися окремо. Такі збитки не підлягатимуть нарахуванню
по операційному ризику до тих пір, поки вони продовжуватимуть
розглядатися як кредитний ризик для потреб обчислення мінімальних
вимог до капіталу. Втрати по операційному ризику, які пов'язані з
ринковими ризиками, включаються до сфери застосування вимоги до
капіталу для операційного ризику.
15. Внутрішні дані щодо ризику кредитної установи повинні
бути всебічними у тому сенсі, що вони фіксують усі значні види
діяльності та ризикові уражуваності з усіх підсистем та
географічних зон. Кредитні установи повинні мати змогу
обґрунтувати те, що будь-які виключені види діяльності та ризикові
уражуваності, як індивідуально, так і у сукупності, не матимуть
значного впливу на оцінки сукупного збитку. Повинні визначатися
відповідні мінімальні порогові показники збитку для збору
внутрішніх даних щодо збитку.
16. Окрім інформації щодо суми валового збитку, кредитні
установи збирають інформацію про дані події, будь-які повернення
сум валового збитку, а також деяку описову інформацію про рушійні
показники або наслідки події збитку.
17. Визначаються спеціальні критерії для встановлення даних
про збиток, які виникають в результаті події у централізованій
функціональній структурі або певної діяльності, яка охоплює більше
ніж одну бізнес-спеціалізацію, а також в результаті пов'язаних з
цим подій у часі.
18. Кредитні установи повинні мати задокументовані процеси
оцінювання поточної відповідності історичних даних про збитки,
включаючи ті ситуації, в яких можуть застосовуватися висновкові
перекриття, масштабування, або інші корегування до того ступеня, у
якому вони можуть бути використані, та в залежності від того, кому
дозволено приймати такі рішення.
1.2.3. Зовнішні дані
19. Система вимірювання операційного ризику кредитної
установи застосовує надійні зовнішні дані, зокрема, коли є причина
вважати, що кредитна установа піддається впливу нерегулярних,
проте вже потенційно значних, збитків. Кредитна установа повинна
мати у розпорядженні систематичний процес для визначення ситуацій,
для яких повинні використовуватися зовнішні дані, та методології
для інкорпорування даних до її системи вимірювання. Умови та
методики щодо використання зовнішніх даних повинні регулярно
переглядатися, документуватися та піддаватися дії періодичного
незалежного огляду.
1.2.4. Аналіз сценаріїв
20. Кредитна установа використовує аналіз сценаріїв
експертного висновку у сукупності з зовнішніми даними для
оцінювання її ризикової уражуваності з боку подій з високим рівнем
серйозності. З часом такі оцінювання повинні затверджуватися та
повторно оцінюватися шляхом порівняння з поточною практикою
виникнення збитку для забезпечення їх обґрунтованості.
1.2.5. Бізнесове середовище та фактори внутрішнього контролю
21. Методологія оцінювання загального внутрішнього сукупного
ризику кредитної установи повинна фіксувати ключове бізнесове
середовище та фактори внутрішнього контролю, які можуть змінювати
її профайл операційних ризиків.
22. Вибір кожного фактору потребує обґрунтування у якості
важливого рушійного чинника ризику на основі досвіду та при
залученні експертного висновку щодо уражених бізнесових зон.
23. Чутливість оцінок ризику до змін щодо факторів та
відповідне зважування різних факторів потребує належного
обґрунтування. На додаток до змін, які фіксуються, щодо ризику з
огляду на покращення заходів контролю ризику, система повинна
також охоплювати потенційні збільшення ризику з огляду на більшу
складність діяльності або збільшення обсягу діяльності.
24. Ця система повинна бути задокументована та підлягати
незалежному огляду в межах кредитної установи та з боку
компетентних органів. З часом процес та вихідні дані повинні
затверджуватися та повторно оцінюватися шляхом порівняння з
поточною практикою виникнення збитків та відповідними зовнішніми
даними.
2. ВПЛИВ СТРАХУВАННЯ ТА ІНШІ МЕХАНІЗМИ ПЕРЕНОСУ РИЗИКУ
25. Кредитні установи здатні визнавати вплив страхування,
який підпадає під дію умов, встановлених у підпунктах з 26 по 29,
та інші механізми переносу ризику у разі, якщо кредитна установа
може продемонструвати до задоволення компетентних органів, що
досягнуто значного ефекту зменшення ризику.
26. Постачальнику дозволено забезпечувати страхування або
перестрахування та постачальник має мінімальний рейтинг здатності
до сплати вимог, який присвоюється придатною ECAI, яка була
визначена компетентним органом такою, що асоціюється зі ступенем 3
кредитної якості або вище згідно правил щодо вимірювання ризику
ризикових уражуваностей з боку кредитних установ згідно статей із
78 по 83.
27. Страхування та концепція страхування кредитних установ
відповідають наступним умовам:
(a) страховий поліс повинен мати початковий термін дії, не
менший ніж один рік. Для-полісів з остаточним терміном дії, який є
меншим ніж один рік, кредитна установа повинна здійснити
відповідні обмеження, які відображають спадний остаточний термін
полісу, до повного 100% обмеження для полісів з остаточним
терміном на рівні 90 днів або менше;
(b) страховий поліс має 90-денний мінімальний термін
сповіщення щодо скасування контракту;
(c) страховий поліс не має винятків або обмежень, спричинених
наглядовими діями, або, у разі збанкрутілої кредитної установи,
який захищає кредитну установу, яка призначена для управління
збанкрутілою установою, або кредитну установу-ліквідатора від
покриття понесених втрат або зазнаних збитків кредитної установи,
за виключенням випадків, які стосуються подій, що мають місце
після ініціації розгляду питання щодо призначення установи, яка
керуватиме майном банкрута, або процедур ліквідації щодо кредитної
установи; за умови, якщо страховий поліс може виключити будь-які
штрафи, пеню, або штрафні збитки, які виникли в результаті дії
компетентних органів;
(d) обчислення зменшення ризику повинні відображати страхове
покриття у спосіб, який є прозорим у своєму взаємозв'язку з, та
відповідним до чинної вірогідності або наслідку збитку, який
використовується у визначенні капіталу на покриття операційного
ризику;
(e) страхування надається установою третьої сторони. У
випадку страхування через філії та дочірні компанії, ризикова
ураженість повинна покладатися на незалежну структуру третьої
сторони, наприклад, шляхом перестрахування, яка відповідає
критеріям придатності; та
(f) концепція щодо визнання страхування є належним чином
обґрунтована та задокументована.
28. Методологія визнання страхування фіксує наступні елементи
шляхом дисконтів та обмежень обсягу визнання страхування:
(a) остаточний термін дії страхового полісу, у разі, якщо він
менший ніж один рік, як вказано вище;
(b) терміни анулювання полісу, у разі, якщо вони менші ніж
один рік;
(c) невизначеність щодо платежів, а також неузгодження у
покритті страхових полісів.
29. Капітальне послаблення, яке виникає в результаті визнання
страхування, не перевищує 20% від вимоги до капіталу для
операційного ризику до визнання методик зменшення ризику.
3. ЗАЯВКА НА ВИКОРИСТАННЯ ПІДХОДУ НА ОСНОВІ РОЗШИРЕНОГО
ОБЧИСЛЮВАННЯ НА ГРУПОВІЙ ОСНОВІ
30. Якщо материнська кредитна установа ЄС, її дочірні
компанії або дочірні компанії материнської фінансової холдингової
компанії ЄС мають намір використовувати Підхід на основі
розширеного обчислювання, заявка включатиме опис методології для
розподілу капіталу покриття операційного ризику серед різних
установ групи.
31. Заява включає статтю про те, чи наявна та яким чином може
відбувається диверсифікація ефектів, які будуть розкладатися у
системі вимірювання ризику.
ЧАСТИНА 4
Комбіноване використання різних методологій
1. ВИКОРИСТАННЯ ПІДХОДУ НА ОСНОВІ РОЗШИРЕНОГО ОБЧИСЛЮВАННЯ У
ПОЄДНАННІ З ІНШИМИ ПІДХОДАМИ
3. Кредитна установа може використовувати Підхід на основі
розширеного обчислювання у поєднанні з Підходом на основі базового
індикатора або Стандартизованим підходом за умови дотримання
наступних умов:
(a) зафіксовані усі операційні ризики кредитної установи.
Компетентний орган є задоволеним методологією охоплення різних
видів діяльності, географічних зон, юридичних структур або інших
відповідних підрозділів, які визначені на внутрішній основі;
(b) дотримано усіх кваліфікаційних критеріїв, встановлених у
частинах 2 та 3, для частини діяльності, охопленої
Стандартизованим підходом та Підходом на основі розширеного
обчислювання відповідно.
4. Компетентний орган на індивідуальній основі може поставити
наступні додаткові умови:
(a) на момент імплементації Підходу на основі розширеного
обчислювання, значна частка операційних ризиків кредитної установи
вже зафіксована за допомогою Підходу на основі розширеного
обчислювання; та
(b) кредитна установа бере на себе зобов'язання розгорнути
Підхід на основі розширеного обчислювання по усій значній частці
її операції в межах графіка, узгодженого з її компетентними
органами.
2. КОМБІНОВАНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПІДХОДУ НА ОСНОВІ БАЗОВОГО
ІНДИКАТОРА ТА СТАНДАРТИЗОВАНОГО ПІДХОДУ
3. Кредитна установа може використовувати комбінацію Підходу
на основі базового індикатора та Стандартизованого підходу лише за
виключних обставин, таких як недавнє придбання нового бізнесу,
який може потребувати перехідного періоду для розгортання
Стандартизованого підходу.
4. Комбіноване використання Підходу на основі базового
індикатора та Стандартизованого підходу обумовлюється
зобов'язанням кредитної установи розгорнути Стандартизований
підхід в межах графіка, узгодженого з компетентними органами.
ЧАСТИНА 5
Класифікація типів випадків збитку
------------------------------------------------------------------ |Категорія типів випадку| Визначення | |-----------------------+----------------------------------------| |Внутрішнє шахрайство |Збитки, які виникають в результаті дій, | |Зовнішнє шахрайство |спрямованих на вчинення шахрайства, | |Процес забезпечення |незаконне привласнення майна або обхід | |зайнятості та охорона |регуляційних актів, закону або політики | |праці |компанії, виключаючи події | | |дискримінаційного характеру, які | | |залучать принаймні одну внутрішню | | |сторону | | |Збитки, які виникають в результаті дій | | |третьої сторони, спрямованих на вчинення| | |шахрайства, незаконне привласнення майна| | |або обхід закону | | |Збитки, які виникають в результаті дій, | | |несумісних з законами або угодами про | | |зайнятість, охорону здоров'я або праці, | | |в результаті виплати по позову щодо | | |компенсування власного збитку або | | |в результаті події дискримінаційного | | |характеру | |-----------------------+----------------------------------------| |Клієнти, продукти та |Збитки, які виникають в результаті | |бізнесові практики |ненавмисної або халатної невдачі у ході | |Збиток по відношенню до|виконання професійного зобов'язання | |фізичних активів |перед спеціальними клієнтами (включаючи | | |вимоги до придатності та щодо довіреної | | |особи), або у результаті сутності або | | |дизайну продукту | | |Збитки, які виникають в результаті | | |пошкодження або збитків по відношенню | | |до фізичних активів від природних | | |катаклізмів та інших подій | |-----------------------+----------------------------------------| |Переривання діяльності |Збитки, які виникають в результаті | |або збої системи |переривання діяльності або системних | |Управління виконанням, |збоїв | |доставкою та процесами |Збитки від невдалої обробки транзакції | | |або управління процесами, від відносин | | |з торговими контрагентами та продавцями | ------------------------------------------------------------------

ДОДАТОК XI

ТЕХНІЧНІ КРИТЕРІЇ ЩОДО ОГЛЯДУ
ТА ОЦІНЮВАННЯ З БОКУ КОМПЕТЕНТНИХ ОРГАНІВ
1. На додаток до кредитних, ринкових та операційних ризиків,
огляд та оцінювання, які здійснюються компетентними органами на
підставі статті 124, включають наступне:
(a) результати стрес-тестування, проведеного кредитними
установами при застосуванні IRB-підходу;
(b) ризикова уражуваність з боку, та управління
концентраційним ризиком кредитними установами, включаючи їх
відповідність умовам, встановленим у статтях із 108 по 118.
(c) надійність, придатність та спосіб застосування методик та
процедур, впроваджених кредитними установами для управління
остаточним ризиком, пов'язаним з використаннями визнаних методів
зменшення кредитного ризику;
(d) межі, за яких власні фонди, які утримуються кредитною
установою по відношенню до активів, які вона сек'юритизувала, є
достатніми, беручи до уваги економічну сутність транзакції,
включаючи ступінь ризику, який досягається по транзакції;
(e) ризикова уражуваність з боку, та управління ризиком
ліквідності кредитними установами;
(f) вплив наслідків диверсифікації та яким чином такі
наслідки враховуються системою вимірювання ризику; та
(g) результати стрес-тестувань, проведених установами за
використання внутрішньої моделі для обчислення вимог до капіталу
щодо ринкового ризику згідно статті V Директиви 2006/49/ЄС.
2. Компетентні органи здійснюють моніторинг того, чи надала
кредитна установа повну підтримку для сек'юритизації. Якщо
визначається, що кредитна установа надала повну підтримку по
більше ніж одному випадку, компетентний орган вживає необхідні
заходи, які відображають збільшене очікування, що вона надасть
майбутню підтримку її сек'юритизації, таким чином не досягаючи
значного трансферу ризику.
3. Для потреб визначення, яке повинне здійснюватися згідно
частини 3 статті 124, компетентні органи розглядають питання, чи
корегування вартості та забезпечення, здійснені для
позицій/портфелів у торговій книзі, як встановлено у частині В
додатка VIII до Директиви 2006/49/ЄС, дозволяють кредитній
установі продавати або хеджувати її позиції в межах короткого
періоду без значних збитків за нормальних ринкових умов.

ДОДАТОК XII

ТЕХНІЧНІ КРИТЕРІЇ ЩОДО РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ
ЧАСТИНА 1
Загальні критерії
1. Інформація розглядається як суттєва в оприлюдненнях, якщо
її невключення або неправильне тлумачення могло б змінити або
вплинути на оцінювання або рішення користувача, який покладається
на таку інформацію для потреб ухвалення економічних рішень.
2. Інформація розглядається як характерна для кредитної
установи, якщо її оприлюднення значно погіршило її
конкурентоспроможну позицію. Це може включати інформацію про
продукти або системи, яка у разі оприлюднення інформації про них
перед конкурентами зробила б інвестиції кредитної установи менш
цінними.
3. Інформація розглядається як конфіденційна, якщо існують
зобов'язання перед клієнтами або інші зв'язки з контрагентами, які
зобов'язують кредитну установу до конфіденційності.
4. Компетентні органи вимагають від кредитної установи
оцінювати потребу у опублікуванні деяких або усіх оприлюднень
більш регулярно, ніж один раз на рік, у світлі відповідних
характеристик їх бізнесу, таких як масштаб операцій, діапазон
діяльності, присутність на території різних країн, залучення до
різних фінансових секторів, участь на різних міжнародних
фінансових ринках, а також платіжні, розрахункові та клірингові
системи. Таке оцінювання фокусується на можливій потребі у більш
регулярному оприлюдненні статей інформації, встановлених у
підпунктах 3(b), 3(e), підпунктах з 4(b) по 4(e) частини 3,
інформації щодо ризикової уражуваності та інших статей мають
тенденцію до швидкої зміни.
ЧАСТИНА 2
Загальні вимоги
1. Цілі та методи управління ризиком кредитної установи
оприлюднюються по кожній окремій категорії ризику, включаючи
ризик, зазначений у підпунктах з 1 по 14. Ці оприлюднення
включають:
(a) стратегії та процеси для управління такими ризиками;
(b) структура та організація відповідної функціональної
структури з оцінювання ризику або інших відповідних заходів;
(c) сфера та сутність звітування щодо ризику та систем
вимірювання; та
(d) методики хеджування та зменшення ризику, а також
стратегії та процеси моніторингу постійних ефективних хеджів та
засобів зменшення ризику.
2. Наступна інформація оприлюднюється щодо сфери застосування
вимог цієї Директиви:
(a) назва кредитної установи, до якої застосовуються вимоги
цієї Директиви;
(b) опис відмінностей щодо базису консолідації для звітних та
пруденційних потреб, а також короткий опис підрозділів, які є:
(i) повністю консолідованими; (ii) пропорційно консолідованими; (iii) вирахуваними з власних коштів; або (iv) ні консолідованими, ні вирахуваними;
(c) будь-яка чинна або передбачувана значна практична або
юридична перепона для належного трансферу власних коштів або
відшкодування зобов'язань серед материнських компаній та її
дочірніх компаній;
(d) сумарна сума, на яку поточні власні кошти є меншими за
необхідний мінімум усіх дочірніх установ, які не включені до
консолідації, та назва або назви таких дочірніх установ; та
(e) за необхідності, обставина застосування положень,
встановлених у статтях 69 та 70.
3. Наступна інформація оприлюднюється кредитними установами
щодо їх власних коштів:
(a) загальна інформація щодо положень та умов основних
показників усіх статей власних коштів та їх компонентів;
(b) сума первинних власних коштів з окремим оприлюдненням
щодо усіх позитивних статей та вирахувань;
(c) сукупна сума додаткових власних коштів, а також власних
коштів, як зазначено у частині IV Директиви 2006/49/ЄС,
(d) вирахування з первинних та додаткових власних коштів на
підставі частини 2 статті 66 з окремим оприлюдненням статей,
зазначених у частині (q) статті 57; та
(e) сукупні придатні власні кошти без вирахувань та обмежень,
встановлених у статті 66.
4. Наступна інформація оприлюднюється щодо відповідності
кредитної установи вимогам, встановленим у статтях 75 та 123:
(a) загальний огляд підходу кредитної установи до оцінювання
достатності її внутрішнього капіталу для підтримки поточних та
майбутніх операцій;
(b) для кредитних установ, які обчислюють суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 78 по
83, 8 відсотків від сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, для кожного з класів ризикових уражуваностей, визначених
у статті 79;
(c) для кредитних установ, які обчислюють суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 84 по
89, 8 відсотків від сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, для кожного з класів ризикових уражуваностей, визначених
у статті 86. Для класу роздрібних ризикових уражуваностей, ця
вимога застосовується до кожної з категорій ризикових
уражуваностей, яким відповідають різні кореляції, встановлені у
підпунктах із 10 по 13 частини 1 додатка VII. Для класу
акціонерних ризикових уражуваностей ця вимога застосовується до:
(i) кожного з підходів, передбачених підпунктами із 17 по 26
частини 1 додатка VII;
(ii) біржових ризикових уражуваностей, приватних акціонерних
ризикових уражуваностей у достатньо диверсифікованих портфелях та
інших ризикових уражуваностей;
(iii) ризикові уражуваності, які підлягають наглядовому
переходу щодо вимог до капіталу; та
(iv) ризикові уражуваності, які підлягають дії виключення
щодо більш ранніх положень щодо вимог до капіталу;
(d) мінімальні вимоги до капіталу, обчислені відповідно до
підпунктів (b) та (c) статті 75; та
(e) мінімальні вимоги до капіталу, обчислені відповідно до
статей із 103 по 105, та оприлюднені окремо.
5. Наступна інформація оприлюднюється про ризикову
уражуваність кредитної установи з боку кредитного ризику
контрагента, як зазначено у частині 2 додатка III:
(a) розгляд методології, яка використовується для розподілу
внутрішнього капіталу та кредитних лімітів для кредитних ризикових
уражуваностей контрагента;
(b) розгляд методів для захисту застави та заснування
кредитних резервів;
(c) розгляд методик щодо ризикових уражуваностей відхилення;
(d) розгляд впливу суми застави, яку кредитна установа
повинна була б надавати з огляду на пониження її кредитного
рейтингу;
(e) валова позитивна справедлива вартість контрактів,
переваги взаємозаліку, взаємозараховані поточні кредитні ризикові
уражуваності, утримувана застава та кредитна ризикова уражуваність
чистих деривативів. Кредитна ризикова уражуваність чистих
деривативів - це кредитна ризикова уражуваність по деривативних
транзакціях після врахування сумарних зисків від юридичне чинних
угод взаємозаліку та угод щодо застави;
(f) заходи щодо вартості ризикової уражуваності згідно
методів, встановлених у частинах з 3 по 6 додатка III, за умови
придатності будь-якого з методів;
(g) умовна вартість хеджів кредитного деривативу та розподіл
поточної кредитної ризикової уражуваності по типах кредитної
уражуваності;
(h) транзакції по кредитних деривативах (умовні),
відокремлені між використанням для власного кредитного портфеля
кредитної установа, а також у її посередницькій діяльності,
включаючи розподіл використаних продуктів кредитних деривативів,
підрозділяючи у подальшому за проданим або придбаним захистом в
межах кожної групи продуктів; та
(i) оцінка альфа, якщо кредитна установа отримала згоду від
компетентних органів оцінювати альфа.
6. Наступна інформація оприлюднюється про ризикову
уражуваність кредитної установи з боку кредитного ризику та ризику
розводження:
(a) визначення для облікових потреб понять "прострочений" та
"безнадійний";
(b) опис підходів та методів, ухвалених для визначення
корегувань вартості та положень;
(c) сукупна сума ризикових уражуваностей після врахування
компенсацій та без врахування результатів зменшення кредитного
ризику, а також середня сума ризикових уражуваностей за період,
який було класифіковано за різними класами ризикових
уражуваностей;
(d) географічний розподіл ризикових уражуваностей,
класифікований за класами ризикових уражуваностей та згодом
деталізований за необхідності;
(e) розподіл ризикових уражуваностей за індустрією або типом
контрагента, розбитий за класами ризикових уражуваностей та згодом
деталізований за необхідності;
(f) розподіл остаточного терміну погашення усіх ризикових
уражуваностей, розбитий за класами ризикових уражуваностей та
згодом деталізований за необхідності;
(g) за суттєвою індустрією або типом контрагента, сума: (i) безнадійних ризикових уражуваностей та прострочених
ризикових уражуваностей, наданих окремо;
(ii) корегування вартості та положення; та (iii) нарахування на корегування вартості та положення
впродовж періоду;
(h) сума безнадійних ризикових уражуваностей та прострочених
ризикових уражуваностей, наданих окремо, розбитих по значних
географічних зонах, включаючи за доцільності суми корегувань
вартості та положень, пов'язаних з кожною географічною зоною;
(i) узгодження змін у корегуваннях вартості та положень для
безнадійних ризикових уражуваностей, вказаних окремо. Інформація
містить:
(i) опис типу корегування вартості та положень; (ii) початкові сальдо; (iii) суми, взяті проти положень упродовж періоду; (iv) суми, встановлені окремо або зарезервовані для оцінених
можливих збитків по ризикових уражуваностях впродовж періоду,
будь-які інші корегування, включаючи ті, які визначені
відмінностями валютного курсу, бізнес-комбінаціями, придбаннями та
продажами дочірніх компаній, а також трансферами між положеннями;
та
(v) кінцеві сальдо.
Корегування вартості та компенсації, внесені безпосередньо до
звіту про прибутки, оприлюднюються окремо.
7. Для кредитних установ, які обчислюють суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 78 по
83, оприлюднюється наступна інформація по кожному з класів
ризикових уражуваностей, визначених у статті 79:
(a) назви призначених ECAI та ECA, а також причину будь-яких
змін;
(b) класи ризикових уражуваностей, для яких застосовуються
ECAI та ECA;
(c) опис процесу, використаного для передачі емітентних та
емітуючих кредитних оцінювань до статей, не включених до торгової
книги;
(d) співвіднесення зовнішнього рейтингу кожної призначеної
ECAI та ECA з ступенями кредитної якості, передбаченими у
додатку VI, враховуючи те, що ця інформація повинна
оприлюднюватися, якщо кредитна установа дотримується стандарту
співвіднесення, опублікованого компетентним органом; та
(e) вартості ризикових уражуваностей та вартості ризикових
уражуваностей після зменшення кредитного ризику, пов'язані з
кожним ступенем кредитної якості, передбаченим у додатку VI, а
також ті, які вирахувані з власних коштів.
8. Кредитні установи, які обчислюють суми ризикових
уражуваностей, зважених по ризику, відповідно до підпункту 6 або
підпунктів з 19 по 21 частини 1 додатка VII, оприлюднюють ризикові
уражуваності, віднесені до кожної категорії таблиці 1 у
підпункті 6 частини 2 додатка VII, або до кожного показника
ризику, зазначеного у підпунктах з 19 по 21 частини 1 додатка VII.
9. Кредитні установи, які обчислюють свої вимоги до капіталу
відповідно до підпунктів (b) та (c) статті 75, оприлюднюють такі
вимоги окремо для кожного ризику, зазначеного у цих положеннях.
10. Наступна інформація оприлюднюється кожною кредитною
установою, яка обчислює свої вимоги до капіталу відповідно до
додатка V Директиви 2006/49/ЄС:
(a) для кожного охопленого суб-портфеля: (i) характеристики використаних моделей; (ii) опис стрес-тестування, застосованого до суб-портфеля; (iii) опис підходів, використаних для тестування на основі
історичних даних та оцінювання точності та відповідності
внутрішніх моделей та процесів моделювання;
(b) сфера охоплення акцептації компетентного органу; та
(c) опис обсягу та методологій щодо відповідності вимогам,
встановлених у частині B додатка VII Директиви 2006/49/ЄС.
11. Наступна інформація оприлюднюється кредитними установами
щодо операційного ризику:
(a) підходи до оцінювання вимог до власних коштів для
операційного ризику, на які кваліфікується кредитна установа; та
(b) опис методології, встановленої у статті 105, якщо вона
використовується кредитною установою, включаючи розгляд
відповідних внутрішніх та зовнішніх коефіцієнтів, врахованих у
підході до вимірювання кредитної установи. У випадку часткового
використання сфера застосування та охоплення різних методик, які
були використані.
12. Оприлюднюється наступна інформація про ризикові
уражуваності по акціях, які не були включені до торгової книги:
(a) диференціація ризикових уражуваностей на основі їх
об'єктів, включаючи диференціацію для відношення прибутків до
капіталу та стратегічні причини, а також огляд застосованих
облікових методик та методологій оцінювання, включаючи ключові
зобов'язання та практичні методики, які впливають на оцінювання,
та будь-які значні зміни у цих практичних методиках;
(b) балансова вартість, справедлива вартість, та для тих, які
знаходяться в обігу на біржі, порівняння з ринковою вартістю у
разі, якщо вона суттєво різниться від справедливої вартості;
(c) типи, сутність та суми біржових ризикових уражуваностей,
приватних акціонерних ризикових уражуваностей у достатньо
диверсифікованих портфелях, а також інші ризикові ураженості;
(d) кумулятивні реалізовані прибутки та збитки, які виникають
в результаті продаж та ліквідацій за певний період; та
(e) сукупні нереалізовані прибутки та збитки, сукупні
латентні прибутки та збитки по переоцінці, а також будь-які з цих
сум, включених до первинних або додаткових власних коштів.
13. Наступна інформація оприлюднюється кредитними установами
щодо ризикових уражуваностей з боку відсоткового ризику по
позиціях, не включених до торгової книги:
(a) сутність відсоткового ризику та ключові припущення
(включаючи припущення щодо попередніх виплат по позиції та
поведінці депозитів без терміну погашення), а також регулярність
вимірювання відсоткового ризику; та
(b) варіативність по прибутку, економічній вартості та інших
відповідних показниках, які використовуються керівництвом для
спрямованих вгору або вниз коливань ставки відповідно до методу
управління для вимірювання відсоткового ризику, які класифікуються
по валюті.
14. Кредитні установи, які обчислюють суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 94 по
101, оприлюднюють наступну інформацію:
(a) опис цілей кредитної установи щодо сек'юритизаційної
діяльності;
(b) функції, які виконує кредитна установа у процесі
сек'юритизації;
(c) демонстрація меж залучення кредитної установи у кожну з
них;
(d) підходи до обчислення сум ризикових уражуваностей,
зважених за ризиком, яким слідує кредитна установа для її
діяльності з сек'юритизації;
(e) короткий опис облікових методик кредитної установи для її
діяльності з сек'юритизації, включаючи:
(i) питання, чи піддаються транзакції такій самій дії, як і
продажі або фінансування;
(ii) визнання прибутків з продаж; (iii) ключові припущення щодо оцінюваних отриманих прибутків
з відсотків; та
(iv) режим дії щодо синтетичних сек'юритизацій, якщо це не
охоплюється іншими обліковими методиками;
(f) назви ICAI, які використовуються у сек'юритизаціях, та
типи ризикових уражуваностей, для яких використовується це
агентство;
(g) сукупна несплачена сума ризикових уражуваностей,
сек'юритизованих кредитною установою, та яка піддається дії
механізму сек'юритизації (розбита на традиційну та синтетичну), по
типу ризикової уражуваності;
(h) для ризикових уражуваностей, сек'юритизованих кредитною
установою та які піддаються дії механізму сек'юритизації,
класифікація по типу ризикової уражуваності суми безнадійних або
прострочених сек'юритизованих ризикових уражуваностей та збитків,
визнаних кредитною установою впродовж певного періоду;
(i) загальна сума позицій сек'юритизації, отриманих або
придбаних, розбитих за типом ризикової уражуваності;
(j) загальна сума позицій сек'юритизації, отриманих або
придбаних, розбитих на обґрунтовану кількість ланцюгів показника
ризику. Позиції, які були зважені за ризиком 1250% або вирахувані,
оприлюднюються окремо;
(k) загальна несплачена сума сек'юритизованих відновлювальних
ризикових уражуваностей, відділені за відсотком ініціатора та
інвесторів; та
(l) коротке зведення щодо сек'юритизаційної діяльності за
певний період, включаючи суму сек'юритизованих ризикових
уражуваностей (по типу ризикової уражуваності), а також визнаний
прибуток та збиток по продажу за типом ризикової уражуваності.
ЧАСТИНА 3
Кваліфікаційні вимоги щодо використання
окремих інструментів або методологій
1. Кредитні установи, які обчислюють суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 84 по
89, оприлюднюють наступну інформацію:
(a) ухвалення компетентним органом підходу або погодженого
переходу;
(b) пояснення та огляд: (i) структури внутрішніх рейтингових систем та співвідношення
між внутрішніми та зовнішніми рейтингами;
(ii) використання внутрішніх оцінок, окрім тих, які
використовуються для обчислення сум ризикових уражуваностей,
зважених за ризиком, відповідно до статей із 84 по 89;
(iii) процесу управління та визнання зменшення кредитного
ризику; та
(iv) механізмів контролю та рейтингових систем, включаючи
опис незалежності, підзвітності, та огляду рейтингових систем;
(c) опис процесу внутрішніх рейтингів, який надається окремо
для наступних класів ризикових уражуваностей:
(i) центральні уряди та центральні банки; (ii) установи; (iii) корпорації, включаючи малі та середні бізнес-структури,
спеціальні позикові та придбані корпоративні дебіторські
заборгованості;
(iv) роздріб, для кожної з категорій ризикових уражуваностей,
до якої відносяться різні кореляції у підпунктах з 10 по 13
частини 1 додатка VIII; та
(v) акції;
(d) вартості ризикових уражуваностей для кожного з класів
ризикових уражуваностей, визначених у статті 86. Ризикові
уражуваності з боку центральних урядів та центральних банків,
установ та корпорацій, у разі, якщо кредитні установи
використовують власні оцінки LGD або конвертаційні коефіцієнти для
обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за ризиком,
оприлюднюються окремо від ризикових уражуваностей щодо яких
кредитні установи не застосовують таких оцінок;
(e) для кожного з класів ризикових уражуваностей центральних
урядів та центральних банків, установ, корпорацій та акціонерних
ризикових уражуваностей, та по усіх достатніх кількостях класів
дебіторів (включаючи дефолт) для забезпечення обґрунтованої
диференціації кредитного ризику, кредитна установа оприлюднює:
(i) сукупні ризикові уражуваності (для класів ризикових
уражуваностей з боку центральних урядів та центральних банків,
установ, корпорацій, сума несплачених позик та вартості ризикових
уражуваностей для невикористаних зобов'язань; для акцій,
несплачена сума);
(ii) для кредитних установ, які використовують власні оцінки
LGD для обчислення сум ризикових уражуваностей, зважених за
ризиком, середній показник LGD, зважений за ризиковою
уражуваністю, у відсотках;
(iii) середній показник ризику, зважений за ризиковою
уражуваністю; та
(iv) для кредитних установ, які використовують власні оцінки
конвертаційних коефіцієнтів для обчислення сум ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, сума невикористаних
зобов'язань та середніх вартостей ризикових уражуваностей по
кожному класу ризикових уражуваностей;
(f) для класу роздрібної ризикової уражуваності та для кожної
категорії, як зазначено у підпункті (c)(iv), або оприлюднення,
зазначені вище у підпункті (e) (якщо необхідно, на основі пулу),
або аналіз ризикових уражуваностей (несплачені позики та вартості
ризикових уражуваностей для невикористаних зобов'язань) проти
достатньої кількості класів EL для забезпечення обґрунтованої
диференціації кредитного ризику (якщо необхідно, на основі пулу);
(g) поточні корегування вартості у попередній період для
кожного класу ризикових уражуваностей (для роздрібних, для кожної
з категорії, як визначено у підпункті (c)(iv)) та як вони
відрізняються від попереднього досвіду;
(h) опис факторів, які впливали на практику виникнення збитку
у попередній період (наприклад, чи наражалася кредитна установа на
вищі ніж середні ставки по дефолту, або вищі ніж середні LGD або
конвертаційні коефіцієнти); та
(i) показники кредитної установи проти чинних результатів за
довший період. Це включає як мінімум інформацію про оцінки втрат
проти поточних збитків по кожному класу ризикових уражуваностей
(для роздрібних, для кожної з категорії, як визначено у підпункті
(c)(iv)), за період, достатній для забезпечення обґрунтованого
оцінювання показників процесів внутрішнього рейтингу для кожного
класу ризикових уражуваностей (для роздрібних, для кожної з
категорії, як визначено у підпункті (c)(iv)). За необхідності
кредитні установи у подальшому розділяють це для здійснення
аналізу PD та, для кредитних установ, які використовують власні
оцінки LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів, результати LGD та
конвертаційних коефіцієнтів проти показників, наданих у
оприлюдненнях кількісного оцінювання ризику.
Для потреб підпункту (c) опис включає типи ризикових
уражуваностей, включених до класу ризикових уражуваностей,
визначення, методи та дані для оцінювання та затвердження PD та,
за доцільності, LGD та конвертаційних коефіцієнтів, включаючи
припущення, залучені в отримання цих похідних, та описи значних
відхилень від визначення дефолту, як встановлено у підпунктах із
44 по 48 частини 4 додатка VII, включаючи широкі сегменти, які
піддаються впливу таких відхилень.
2. Кредитні установи, які застосовують методики зменшення
кредитного ризику, оприлюднюють наступну інформацію:
(a) методики та процеси, а також вказівка меж, у яких
установа використовує балансовий та позабалансовий взаємозалік;
(b) методики та процеси для оцінювання застави та управління;
(c) опис основних типів застави, яка надається кредитній
установі;
(d) основні типи гаранта та контрагента кредитного
дериватива, а також їх кредитоспроможність;
(e) інформація про ринкові або кредитні концентрації ризику в
межах вжитого зменшення кредитного ризику;
(f) для кредитних установ, які обчислюють суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 78 по
83 або із 84 по 89, проте без надання власних оцінок LGD та
конвертаційних коефіцієнтів по відношенню до класу ризикових
уражуваностей, окремо для кожного класу ризикових уражуваностей,
сукупна вартість ризикової уражуваності (за необхідності, після
балансового або позабалансового взаємозаліку), яка покривається -
після застосування корегувань волатильності - придатною фінансовою
заставою або іншою придатною заставою; та
(g) для кредитних установ, які обчислюють суми ризикових
уражуваностей, зважених за ризиком, відповідно до статей із 78 по
83 або із 84 по 89, окремо для кожного класу ризикових
уражуваностей, сукупна вартість ризикової уражуваності (за
необхідності, після балансового або позабалансового взаємозаліку),
яка покривається гарантіями або кредитними деривативами. Для класу
акціонерних ризикових уражуваностей ця вимога застосовується до
кожного з підходів, передбачених у підпунктах із 17 по 26
частини 1 додатка VII.
3. Кредитні установи, які використовують підхід, встановлений
у статті 105, для обчислення їх вимог до власних коштів для
операційного ризику, оприлюднюють опис використання страхування
для потреб зменшення ризику.

ДОДАТОК XIII

ЧАСТИНА A

Скасовані Директиви з їх наступними змінами
(зазначеними у статті 158)
Директива 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради
( 994_277 ) від 20 березня 2000 року про започаткування та
здійснення діяльності кредитних установ
Директива 2000/28/ЄС Європейського Парламенту та Ради від
18 грудня 2000 року, що скасовує Директиву 2000/12/ЄС ( 994_277 )
про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ
Директива 2002/87/ЄС Європейського Парламенту та Ради від
16 грудня 2002 року про додатковий нагляд за діяльністю кредитних
установ, страхових компаній та інвестиційних фірм у складі
фінансового конгломерату, та яка вносить зміни до Директив Ради
73/239/ЄЕС, 79/267/ЄЕС, 92/96/ЄЕС, 93/6/ЄЕС ( 994_480 ), 93/22/ЄЕС
( 994_187 ) та до Директив 98/78/ЄС ( 994_292 ) і 2000/12/ЄС
( 994_277 ) Європейського Парламенту та Ради
Виключно ст. 29.1(a)(b), ст. 29.2, ст. 29.4(a)(b), ст. 29.5,
ст. 29.6, ст. 29.7, ст. 29.8, ст. 29.9, ст. 29.10, ст. 29.11
Директива 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради
( 994_586 ) від 21 квітня 2004 року про ринки фінансових
інструментів, що вносить зміни до Директив Ради 85/611/ЄЕС
( 994_293 ) та 93/6/ЄЕС ( 994_480 ), а також до Директиви
2000/12/ЄС ( 994_277 ) Європейського Парламенту та Ради, та
скасовує Директиву Ради 93/22/ЄЕС ( 994_187 ) Виключно ст. 68
Директива Комісії 2004/69/ЄС від 27 квітня 2004 року, що
вносить зміни до Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ) Європейського
Парламенту та Ради у частині, що стосується визначення терміну
"багатосторонні банки розвитку"
Директива 2005/1/ЄС Європейського Парламенту та Ради від
9 березня 2005 року, що вносить зміни до Директив 73/239/ЄЕС,
86/611/ЄЕС, 91/675/ЄЕС, 92/49/ЄЕС та 93/6/ЄЕС ( 994_480 ), а також
до Директив 94/19/ЄС, 98/78/ЄС ( 994_292 ), 2000/12/ЄС
( 994_277 ), 2002/83/ЄС та 2002/87/ЄС для встановлення нової
організаційної структури комітетів з питань фінансових послуг
Виключно ст. 3
МОДИФІКАЦІЇ, ЩО НЕ БУЛИ СКАСОВАНІ
Акт про приєднання 2003 року
ЧАСТИНА B
Крайні терміни щодо переносу
(зазначено у статті 158)
------------------------------------------------------------------ | Директива | | Крайній термін для | | | | переносу | |--------------------+--------------------+----------------------| |Директива 2000/12/ЄС| | - - - - - - | | ( 994_277 ) | | | |--------------------+--------------------+----------------------| |Директива 2000/28/ЄС| | 27 квітня 2002 року | |--------------------+--------------------+----------------------| |Директива 2002/87/ЄС| | 11 серпня 2004 року | |--------------------+--------------------+----------------------| |Директива 2004/39/ЄС| | 30 квітня 2006 року/ | | ( 994_586 ) | | 31 січня 2007 року | |--------------------+--------------------+----------------------| |Директива 2004/69/ЄС| | 30 червня 2004 року | |--------------------+--------------------+----------------------| |Директива 2005/1/ЄС | | 13 травня 2005 року | ------------------------------------------------------------------

ДОДАТОК XIV

КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ

--------------------------------------------------------------------- | Ця |Директива |Директива |Директива |Директива |Директива | |Директива |2000/12/ЄС |2000/28/ЄС|2002/87/ЄС|2004/39/ЄС |2005/1/ЄС | | |( 994_277 )| | |( 994_586 )| | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 1 |Частини 1 | | | | | | |та 2 | | | | | | |статті 2 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 2 |Частина З | | | | | | |статті 2 | | | | | | |Акту про | | | | | | |приєднання | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 2 |Частина 4 | | | | | | |статті 2 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 3 |Частини 5 | | | | | | |та 6 | | | | | | |статті 2 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Перший | | | | |Частина 2 | |пункту | | | | |статті 3 | |частини 1 | | | | | | |статті 3 | | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 1 |Частина 1 | | | | | |статті 4 |статті 1 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частини з | |Частини з | | | | |2 по 5 | |2 по 5 | | | | |статті 4 | |статті 1 | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частини з | |Частини з | | | | |7 по 9 | |6 по 8 | | | | |статті 4 | |статті 1 | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 10| | |Пункт (a) | | | |статті 4 | | |частини 1 | | | | | | |статті 29 | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частини з |Частини | | | | | |11 по 14 |10, 12 та | | | | | |статті 4 |13 статті 1| | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частини з | | |Пункт (b) | | | |21 та 22 | | |частини 1 | | | |статті 4 | | |статті 29 | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 23|Частина 23 | | | | | |статті 4 |статті 1 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частини із|Частини з | | | | | |45 по 47 |25 по 27 | | | | | |статті 4 |статті 1 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 5 | | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 6 |Стаття 4 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 7 |Стаття 8 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 8 |Стаття 9 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 1 |Частина 1 | | | | | |статті 9 |статті 5 | | | | | | |та частина | | | | | | |11 статті 1| | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 2 |Частина 2 | | | | | |статті 9 |статті 5 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 10 |Частини з | | | | | | |3 по 7 | | | | | | |статті 5 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 11 |Стаття б | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 12 |Стаття 7 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 13 |Стаття 10 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 14 |Стаття 11 | | | |Частина 2 | | | | | | |статті 3 | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 1 |Стаття 12 | | | | | |статті 15 | | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частини 2 | | |Частина 2 | | | |та 3 | | |статті 29 | | | |статті 15 | | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 16 |Стаття 13 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 17 |Стаття 14 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 18 |Стаття 15 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 1 |Частина 1 | | | | | |статті 19 |статті 16 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 2 | | |Частина 3 | | | |статті 19 | | |статті 29 | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 20 |Частина 3 | | | | | | |статті 16 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 21 |Частини з | | | | | | |4 по 6 | | | | | | |статті 16 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 22 |Стаття 17 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 23 |Стаття 18 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 1 |Частини з | | | | | |статті 24 |1 по 3 | | | | | | |статті 19 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 2 |Частина 6 | | | | | |статті 24 |статті 19 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 3 |Частина 4 | | | | | |статті 24 |статті 19 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частини з |Перший та | | | | | |1 по 3 |другий | | | | | |статті 25 |пункти | | | | | | |частин з 1 | | | | | | |по 3 | | | | | | |статті 20 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 3 |Частина 5 | | | | | |статті 25 |статті 19 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 4 |Третій | | | | | |статті 25 |пункт | | | | | | |частини 3 | | | | | | |статті 20 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 26 |Частини з | | | | | | |4 по 7 | | | | | | |статті 20 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 27 |Перше | | | | | | |речення | | | | | | |частини 3 | | | | | | |статті 1 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 28 |Стаття 21 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 29 |Стаття 22 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 30 |Частини з | | | | | | |2 по 4 | | | | | | |статті 22 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 31 |Частина 5 | | | |Частина 2 | | |статті 22 | | | |статті 3 | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 32 |Частина 6 | | | | | | |статті 22 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 33 |Частина 7 | | | | | | |статті 22 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 34 |Частина 8 | | | | | | |статті 22 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 35 |Частина 9 | | | | | | |статті 22 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 36 |Частина 10 | | | | | | |статті 22 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 37 |Частина 11 | | | | | | |статті 22 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 38 |Стаття 24 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частини 1 |Стаття 25 | | | | | |та 2 | | | | | | |статті 39 | | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 3 | | | | |Частина 8 | |статті 39 | | | | |статті 3 | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 40 |Стаття 26 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 41 |Стаття 27 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 42 |Стаття 28 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 43 |Стаття 29 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 44 |Частини з | | | | | | |1 по 3 | | | | | | |статті 30 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 45 |Частина 4 | | | | | | |статті 30 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 46 |Частина 3 | | | | | | |статті 30 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 47 |Частина 5 | | | | | | |статті 30 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 48 |Частини 6 | | | | | | |та 7 | | | | | | |статті 30 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 49 |Частина 8 | | | | | | |статті 30 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 50 |Перший та | | | | | | |другий | | | | | | |пункті | | | | | | |частини 9 | | | | | | |статті 30 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 51 |Третій | | | | | | |пункт | | | | | | |частини 9 | | | | | | |статті 30 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 52 |Частина 10 | | | | | | |статті 30 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 53 |Стаття 31 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 54 |Стаття 32 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 55 |Стаття 33 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 56 |Частина 1 | | | | | | |статті 34 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 57 |Перший | |Пункт (a) | | | | |пункту | |частини 4 | | | | |частини 2 | |статті 29 | | | | |статті 34; | | | | | | |та Друге | | | | | | |речення | | | | | | |підпункту | | | | | | |2 частини | | | | | | |2 статті 34| | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 58 | | |Пункт (b) | | | | | | |частини 4 | | | | | | |статті 29 | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 59 | | |Пункт (b) | | | | | | |частини 4 | | | | | | |статті 29 | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 60 | | |Пункт (b) | | | | | | |частини 4 | | | | | | |статті 29 | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 61 |Пункти 3 | | | | | | |та 4 | | | | | | |статті 34 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 63 |Стаття 35 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 64 |Стаття 36 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 65 |Стаття 37 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частини 1 |Статті 1 | | | | | |та 2 |та 2 | | | | | |статті 66 |статті 38 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 67 |Стаття 39 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 73 |Частина 3 | | | | | | |статті 52 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 106|Частини 24 | | | | | | |статті 1 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 107|Третій | | | | | | |пункт | | | | | | |частини 1 | | | | | | |статті 1 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 108|Частина 1 | | | | | | |статті 48 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 109|Перший | | | | | | |пункт | | | | | | |частини 4 | | | | | | |статті 48 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 110|Другий | | | | | | |пункт | | | | | | |частин з 2 | | | | | | |по 4 | | | | | | |статті 48 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 111|Частини з | | | | | | |1 по 5 | | | | | | |статті 49 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 113|Частини 4, | | | | | | |6 та 7 | | | | | | |статті 49 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 115|Частини 8 | | | | | | |та 9 | | | | | | |статті 49 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 116|Частина 10 | | | | | | |статті 49 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 117|Частина 11 | | | | | | |статті 49 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 118|Стаття 50 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 120|Частини 1, | | | | | | |2 та 5 | | | | | | |статті 51 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 121|Частина 4 | | | | | | |статті 51 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частини 1 |Частина 6 | |Частина 5 | | | |та 2 |статті 51 | |статті 29 | | | |статті 122| | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 125|Частини 1 | | | | | | |та 2 | | | | | | |статті 53 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 126|Частина 3 | | | | | | |статті 53 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 128|Частина 5 | | | | | | |статті 53 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 1 |Частина 1 | |Пункт (a) | | | |статті 133|статті 54 | |частини 7 | | | | | | |статті 29 | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частини 2 |Частини 2 | | | | | |та 3 |та 3 | | | | | |статті 133|статті 54 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 1 |Перший | | | | | |статті 134|пункт | | | | | | |частини 4 | | | | | | |статті 54 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Частина 2 |Другий | | | | | |статті 134|пункт | | | | | | |частини 4 | | | | | | |статті 54 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 135| | |Частина 8 | | | | | | |статті 29 | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 137|Стаття 55 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 138| | |Частина 9 | | | | | | |статті 29 | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 139|Частини з | | | | | | |1 по 3 | | | | | | |статті 56 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 140|Частини з | | | | | | |4 по 6 | | | | | | |статті 56 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 141|Частина 7 | |Частина 10| | | | |статті 56 | |статті 29 | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 142|Частина 8 | | | | | | |статті 56 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 143| | |Частина 11| |Частина 10| | | | |статті 29 | |статті 3 | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 150|Частина 1 | | | | | | |статті 60 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 151|Частина 2 | | | |Частина 10| | |статті 60 | | | |статті 3 | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 158|Стаття 67 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 159|Стаття 68 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Стаття 160|Стаття 69 | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Підпункти |Додаток I | | | | | |з 1 по 14 | | | | | | |додатка I,| | | | | | |за | | | | | | |виключен- | | | | | | |ням | | | | | | |прикінце- | | | | | | |вої | | | | | | |частини | | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Додаток I,| | | |Стаття 68 | | |прикінцева| | | | | | |частина | | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Додаток II|Додаток II | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Додаток |Додаток | | | | | |III |III | | | | | |----------+-----------+----------+----------+-----------+----------| |Додаток IV|Додаток IV | | | | | ---------------------------------------------------------------------



вгору