Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, [...]
Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 16.05.2005
Документ 994_948, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 17.11.2010, підстава 2698-17
 

Сторінки:  1  [ 2 ]
« попередня сторінка  

     5. Запити чи повідомлення, передбачені розділом 2 цієї глави, 
які не передбачають примусових дій, можуть безпосередньо
передаватися компетентними органами запитуючої Сторони
компетентним органам запитуваної Сторони.
6. Проекти запитів або повідомлень, передбачені цією главою,
можуть надсилатись безпосередньо судовими органами запитуючої
Сторони таким самим органам запитуваної Сторони до надсилання
офіційного запиту з метою пересвідчитися в можливості його
ефективного розгляду після отримання, і наявності достатньої
інформації та супровідної документації для забезпечення його
відповідності вимогам законодавства запитуваної Сторони.
Стаття 35
Форма запиту й мови
1. Усі запити згідно з цією главою складаються в письмовій
формі. Вони можуть передаватись електронними засобами або за
допомогою будь-якого іншого засобу телекомунікації, за умови, що
запитуюча Сторона готова, на запит, надати будь-коли письмовий
запис такого повідомлення та оригінал. Однак кожна Сторона може,
будь-коли, у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи
визначити умови, на яких вона готова приймати та виконувати
запити, отримані електронним шляхом або за допомогою будь-якого
іншого засобу зв'язку.
2. З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, переклад
запитів або супровідних документів не вимагається.
3. Під час підписання або передачі на зберігання своєї
ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття,
схвалення чи приєднання будь-яка Держава або Європейське
Співтовариство можуть в заяві на ім'я Генерального секретаря Ради
Європи зробити застереження, що вони залишають за собою право
вимагати, щоб до запитів, надісланих їм, і до супровідних
документів до таких запитів був доданий переклад її мовою або
однією з офіційних мов Ради Європи, або такою із цих мов, яку вона
зазначить. У зв'язку із цим вона може заявити про свою готовність
приймати переклади на будь-яку іншу зазначену нею мову. Інші
Сторони можуть застосовувати правило взаємності.
Стаття 36
Легалізація
Документи, що надсилаються згідно із цією главою,
звільняються від усіх формальностей стосовно легалізації.
Стаття 37
Зміст запиту
1. Будь-який запит про співробітництво згідно із цією главою
повинен містити:
a) назву органу, який звертається із запитом, та органу, що
проводить розслідування або судовий розгляд;
b) предмет запиту і його причину;
c) обставини, у тому числі відповідні факти (такі, як дату,
місце й обставини вчинення злочину), яких стосуються розслідування
або судовий розгляд, за винятком запиту про вручення;
d) у випадку, коли співробітництво передбачає примусові дії: i) текст положень законодавства або, коли це неможливо,
виклад відповідного застосовного права; та ii) указівку на те, що запитуваний захід чи будь-які інші
аналогічні заходи могли б бути вжиті на території запитуючої
Сторони згідно з її законодавством;
e) за необхідності й наскільки це можливо: i. детальні відомості про відповідну особу чи осіб, у тому
числі прізвище, дату й місце народження, громадянство й місце
перебування, а у випадку юридичної особи - її місцезнаходження; та ii. майно, стосовно якого запитується співробітництво, його
місцезнаходження, його зв'язок з відповідною особою чи особами,
будь-який зв'язок зі злочином, а також будь-яку наявну інформацію
про права інших осіб у цьому майні; та
f) будь-яку конкретну процедуру, дотримання якої бажає
запитуюча Сторона.
2. Запит про тимчасові заходи згідно з розділом 3 у зв'язку з
арештом майна, стосовно якого може бути ухвалена постанова про
конфіскацію, що передбачає вимогу сплати грошової суми, повинен
також зазначити максимальну суму, відшкодування якої вимагається
за рахунок цього майна.
3. На додаток до інформації, наведеної в пункті 1, будь-який
запит згідно з розділом 4 повинен містити:
a) у випадку застосування підпункту "а" пункту 1 статті 23: i) засвідчену копію постанови про конфіскацію, ухваленої
судом запитуючої Сторони, і виклад підстав, на основі яких була
ухвалена постанова, якщо їх не зазначено в самій постанові; ii) підтвердження компетентним органом запитуючої Сторони
того, що постанова про конфіскацію підлягає виконанню й що вона не
підлягає оскарженню у звичайному порядку; iii) інформацію стосовно обсягу, в якому запитується
виконання постанови; та iv) інформацію про необхідність ужиття будь-яких тимчасових
заходів;
b) у випадку застосування підпункту "b" пункту 1 статті 23 -
виклад фактів, на які посилається запитуюча Сторона, які є
достатніми для надання запитуваній Стороні можливості ухвалити
постанову згідно з її внутрішнім законодавством;
c) якщо треті особи мали можливість заявити про свої права -
документи, що їх підтверджують.
Стаття 38
Запити, складені неналежним чином
1. Якщо запит не відповідає положенням цієї глави або надана
інформація є не достатньою для розгляду запиту запитуваною
Стороною, така Сторона може вимагати від запитуючої Сторони
виправити запит або доповнити його додатковою інформацією.
2. Запитувана Сторона може встановлювати граничний строк
одержання таких виправлень або інформації.
3. До одержання запитаних виправлень або інформації стосовно
запиту згідно з розділом 4 цієї глави запитувана Сторона може
вжити будь-який із заходів, згаданих у розділах 2 або 3 цієї
глави.
Стаття 39
Множинність запитів
1. У випадках, коли запитувана Сторона отримує більше одного
запиту згідно з розділами 3 або 4 цієї глави стосовно одних і тих
самих особи або майна, множинність запитів не заважає такій
Стороні розглядати запити, що передбачають ужиття тимчасових
заходів.
2. У випадку множинності запитів, передбачених розділом 4
цієї глави, запитувана Сторона розглядає питання про проведення
консультацій із запитуючими Сторонами.
Стаття 40
Зобов'язання пояснювати причини
Запитувана Сторона пояснює причини прийняття будь-якого
рішення про відмову здійснювати будь-яке співробітництво,
передбачене в цій главі, про його відстрочення чи про його
обумовлення.
Стаття 41
Інформація
1. Запитувана Сторона без зволікань інформує запитуючу
Сторону про:
a) ужиття заходів стосовно запиту згідно із цією главою;
b) кінцевий результат заходів, ужитих на підставі запиту;
c) рішення про відмову в співробітництві, його відстрочку чи
обумовлення будь-якого співробітництва, цілком або частково,
згідно із цією главою;
d) будь-які обставини, що унеможливлюють здійснення
запитуваних дій або можуть їх значно затримати; й
e) у випадку вжиття тимчасових заходів на виконання запиту
згідно з розділами 2 або 3 цієї глави, такі положення свого
внутрішнього законодавства, які автоматично можуть призвести до
припинення тимчасового заходу.
2. Запитуюча Сторона без зволікань інформує запитувану
Сторону про:
a) будь-який перегляд справи, рішення чи будь-який інший
факт, через які постанова про конфіскацію цілком або частково не
підлягає виконанню; та
b) будь-яку обставину, фактичну або правову, через яку вжиття
будь-якого заходу згідно з цією главою більше не є правомірним.
3. Якщо Сторона на підставі однієї й тієї самої постанови про
конфіскацію звертається із запитом про конфіскацію до більш ніж
однієї Сторони, вона інформує про такий запит всі Сторони, яких
стосується виконання цієї постанови.
Стаття 42
Обмеження використання
1. Запитувана Сторона може обумовити виконання запиту тим, що
отримані інформація або докази не використовуватимуться або не
передаватимуться без її попередньої згоди органами запитуючої
Сторони для проведення розслідувань або судових розглядів, інших,
ніж зазначені в запиті.
2. Кожна Держава або Європейське Співтовариство під час
підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти
або свого документа про прийняття, схвалення чи приєднання може в
заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи повідомити про
те, що без її попередньої згоди інформація або докази, надані нею
згідно із цією главою, не можуть використовуватись або
передаватись органами запитуючої Сторони для цілей проведення
розслідувань або судових розглядів, інших, ніж зазначені в запиті.
Стаття 43
Конфіденційність
1. Запитуюча Сторона може вимагати, щоб запитувана Сторона
додержувала конфіденційності факту й змісту запиту, за винятком
того, наскільки це є необхідним для виконання запиту. Якщо
запитувана Сторона не може забезпечити необхідної
конфіденційності, вона без зволікань інформує про це запитуючу
Сторону.
2. Запитуюча Сторона, якщо це не суперечить основним
принципам її національного законодавства і якщо є відповідний
запит, забезпечує конфіденційність будь-яких доказів та
інформації, наданих запитуваною Стороною, за винятком того,
наскільки їхнє розголошення є необхідним для проведення
розслідувань або судових розглядів, зазначених у запиті.
3. З урахуванням положень свого внутрішнього законодавства
Сторона, яка отримала інформацію без запиту згідно зі статтею 20,
задовольняє будь-яку вимогу стосовно конфіденційності, висунуту
Стороною, яка надає таку інформацію. Якщо інша Сторона не може
задовольнити такої вимоги, вона без зволікань інформує про це
Сторону, яка передала інформацію.
Стаття 44
Витрати
Звичайні витрати на виконання запиту покриває запитувана
Сторона. Якщо виконання запиту вимагає значних або надзвичайних
витрат, Сторони проводять консультації між собою з метою
погодження умов виконання запиту й шляхів покриття витрат.
Стаття 45
Збитки
1. У випадку подання особою позову про відшкодування збитків,
які є наслідком дії чи бездіяльності у зв'язку зі співробітництвом
згідно із цією главою, відповідні Сторони за необхідності
розглядають питання про проведення консультацій між собою з метою
розподілу будь-якої належної суми збитків.
2. Сторона, яка стала учасницею судового процесу, пов'язаного
з відшкодуванням збитків, докладає зусиль для повідомлення іншій
Стороні про такий судовий процес, якщо така Сторона може бути
заінтересована в такій справі.
Глава V
Співробітництво між ПФР
Стаття 46
Співробітництво між ПФР
1. Сторони забезпечують співробітництво ПФР, визначених цією
Конвенцією, для боротьби з відмиванням грошей, для збору та
аналізу інформації, або, якщо необхідно, дослідження в рамках ПФР
відповідної інформації стосовно будь-якого факту, який може бути
показником відмивання грошей, відповідно до їхніх національних
повноважень.
2. Для цілей пункту 1 кожна Сторона забезпечує здійснення ПФР
обміну, без запиту або на запит і відповідно до цієї Конвенції або
відповідно до існуючих чи майбутніх меморандумів про
взаєморозуміння, які є сумісними з цією Конвенцією, будь-якою
доступною інформацією, яка може стосуватись обробки чи аналізу
інформації, або, якщо необхідно, дослідження ПФР стосовно
фінансових операцій, які стосуються відмивання грошей, та задіяних
фізичних або юридичних осіб.
3. Кожна Сторона забезпечує виконання функцій ПФР за цією
статтею за відсутності впливу їхнього внутрішнього статусу,
незалежно від того, чи є вони адміністративними, правоохоронними
або судовими органами.
4. Кожний запит, зроблений на підставі цієї статті,
супроводжується коротким викладом відповідних фактів, відомих
запитуючому ПФР. Цей ПФР зазначає в запиті, яким чином буде
використано запитувану інформацію.
5. Коли запит робиться відповідно до цієї статті, тоді
запитуваний ПФР надає всю відповідну інформацію, у тому числі
доступну фінансову інформацію та запитані правоохоронні дані, яких
стосується запит, не потребуючи офіційного судового доручення за
конвенціями або угодами, які застосовуються між Сторонами.
6. ПФР може відмовити в розкритті інформації, яка може
зашкодити кримінальному розслідуванню, що проводиться в
запитуваній Стороні, або, за виключних обставин, коли розкриття
такої інформації було б явно непропорційним стосовно законних
інтересів фізичної або юридичної особи або відповідної Сторони,
або іншим чином не відповідало б основоположним принципам
національного законодавства запитуваної Сторони. Будь-яка така
відмова повинна належним чином пояснюватися запитуючому ПФР.
7. Інформація або документи, отримані відповідно до цієї
статті, використовуються лише для цілей, визначених у пункті 1.
Інформація, одержана від іншого ПФР, без його попередньої згоди не
передається третій стороні, не використовується ПФР, який її
отримує, для цілей, інших, ніж аналіз.
8. Під час передачі інформації або документів відповідно до
цієї статті, ПФР, який передає, може встановити обмеження та умови
використання інформації для цілей, інших, ніж визначені в
пункті 7. ПФР, який отримує, дотримується будь-яких таких обмежень
та умов.
9. Якщо Сторона бажає використати передану інформацію або
документи для кримінального розслідування або переслідування для
цілей, визначених у пункті 7, ПФР, який передає, не може відмовити
в наданні згоди на таке використання, якщо він не робить цього на
основі обмежень, установлених національним законодавством або
умов, згаданих у пункті 6. Будь-яка відмова надати згоду повинна
належним чином пояснюватись.
10. ПФР уживають усіх необхідних заходів, у тому числі
заходів безпеки, для забезпечення недоступності для інших органів,
установ або департаментів інформації, переданої відповідно до цієї
статті.
11. Передана інформація підлягає захисту відповідно до
Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв'язку з автоматизованою
обробкою персональних даних ( 994_326 ) від 28 січня 1981 року
(ETS N 108) та з урахуванням Рекомендації N R(87)15 від
15 вересня 1987 року Комітету міністрів Ради Європи, яка регулює
використання персональних даних у поліцейській сфері, принаймні за
такими правилами конфіденційності й захисту персональних даних,
які застосовуються відповідно до національного законодавства, що
стосується запитуючого ПФР.
12. ПФР, що передає, може обґрунтовано запитати відомості про
використання наданої інформації, і ПФР, що отримує, за наявності
практичної можливості, надає такі пояснення.
13. Сторони зазначають підрозділ, який є ПФР у розумінні цієї
статті.
Стаття 47
Міжнародне співробітництво для відстрочення
підозрілих операцій
1. Кожна Сторона вживає таких законодавчих та інших заходів,
які можуть бути необхідними для надання можливості здійснення
негайних дій, ініційованих ПФР на запит іноземного ПФР, з метою
призупинення або ненадання згоди на продовження операції, яка
відбувається, на такі періоди й на тих самих умовах, які
застосовуються в її внутрішньому законодавстві стосовно
відстрочення операцій.
2. Дії, зазначені в пункті 1, виконуються, якщо запитуваний
ПФР задовольняється обґрунтуванням, наданим запитуючим ПФР, що:
a) операція стосується відмивання грошей; та
b) операцію було б призупинено або згоду на продовження
операції, яка відбувається, не було б надано, якби операція була
предметом внутрішньодержавного повідомлення про підозрілу
операцію.
Глава VI
Механізм моніторингу та врегулювання спорів
Стаття 48
Механізм моніторингу та врегулювання спорів
1. За подальшу імплементацію Конвенції відповідає Конференція
Сторін (КС). КС:
a) здійснює моніторинг належної імплементації Конвенції
Сторонами;
b) на запит Сторони висловлює думку стосовно будь-якого
питання тлумачення та застосування Конвенції.
2. КС виконує функції відповідно до викладеного вище
підпункту "a" пункту 1, використовуючи будь-які наявні відкриті
матеріали (для країн - учасниць Moneyval) Спеціального комітету
експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії
відмиванню грошей (Moneyval) та будь-які наявні відкриті матеріали
FATF (для країн - учасниць FATF), доповнені періодичними
запитальниками для самооцінки, за необхідності. Процедура
моніторингу буде застосовуватись у сферах, на які поширюється дія
цієї Конвенції, лише стосовно тих сфер, на які не поширюється дія
інших відповідних міжнародних стандартів, оцінку стосовно яких
здійснюють спільно FATF та Moneyval.
3. Якщо КС доходить висновку, що вона потребує додаткової
інформації для виконання своїх функцій, вона звертається до
відповідної Сторони, використовуючи, якщо КС вимагає цього,
процедури та механізми Moneyval. Після цього відповідна Сторона
доповідає КС. КС на підставі цього вирішує, чи проводити більш
глибоку оцінку стану відповідної Сторони. Це може, хоча й не
обов'язково, уключати відвідування країни групою експертів з
оцінки.
4. У випадку виникнення спору між Сторонами стосовно
тлумачення або застосування цієї Конвенції вони намагаються
врегулювати спір шляхом переговорів чи будь-якими іншими мирними
засобами за власним вибором, у тому числі шляхом передачі спору на
розгляд КС, арбітражного трибуналу, рішення якого будуть
обов'язковими для Сторін, або Міжнародного Суду ООН залежно від
домовленості між відповідними Сторонами.
5. КС приймає власний регламент.
6. Генеральний секретар Ради Європи скликає КС не пізніше,
ніж через один рік після набрання Конвенцією чинності. Після цього
регулярні засідання КС проводяться відповідно до регламенту,
прийнятого КС.
Глава VII
Прикінцеві положення
Стаття 49
Підписання та набрання чинності
1. Цю Конвенцію відкрито для підписання Державами - членами
Ради Європи, Європейським Співтовариством і Державами, які не є
членами Ради Європи, але які брали участь у її розробці. Такі
Держави або Європейське Співтовариство можуть висловити свою згоду
на обов'язковість для них Конвенції шляхом:
a) підписання без застереження стосовно ратифікації,
прийняття чи схвалення; або
b) підписання з умовою ратифікації, прийняття чи схвалення з
подальшою ратифікацією, прийняттям чи схваленням.
2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи
схвалення передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради
Європи.
3. Ця Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що
настає після закінчення тримісячного періоду від дати, на яку
шість підписантів, принаймні чотири з яких є Державами - членами
Ради Європи, висловили свою згоду на обов'язковість для них цієї
Конвенції відповідно до положень пункту 1.
4. Стосовно будь-якої Держави, яка підписала цю Конвенцію і
яка висловлюватиме свою згоду на обов'язковість для неї цієї
Конвенції після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності
в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного
періоду від дати висловлення згоди на обов'язковість для неї цієї
Конвенції відповідно до положень пункту 1.
5. Жодна зі Сторін Конвенції 1990 року ( 995_029 ) не може
ратифікувати, прийняти або затвердити цієї Конвенції без визнання
себе зобов'язаною принаймні положеннями, які відповідають
положенням Конвенції 1990 року, які були для неї обов'язковими.
6. З моменту набрання чинності, Сторони Конвенції, які
водночас є Сторонами Конвенції 1990 року ( 995_029 ):
a) застосовують положення цієї Конвенції у відносинах між
собою;
b) продовжують застосовувати положення Конвенції 1990 року
( 995_029 ) у відносинах з іншими Сторонами зазначеної Конвенції,
а не цієї Конвенції.
Стаття 50
Приєднання до Конвенції
1. Після набрання цією Конвенцією чинності Комітет міністрів
Ради Європи після консультацій зі Сторонами Конвенції може
рішенням, що приймається більшістю голосів, передбаченою
пунктом "d" статті 20 Статуту Ради Європи ( 994_001 ), і
одностайним голосуванням представників Сторін, які мають право
засідати в Комітеті, запропонувати будь-якій Державі, яка не є
членом Ради та яка не брала участі в її розробці, приєднатися до
цієї Конвенції.
2. Стосовно будь-якої Держави, що приєднується, Конвенція
набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення
тримісячного періоду від дати передачі документа про приєднання на
зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.
Стаття 51
Територіальне застосування
1. Будь-яка Держава або Європейське Співтовариство під час
підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти
або документа про прийняття, схвалення чи приєднання можуть
визначити територію або території, де застосовуватиметься ця
Конвенція.
2. Будь-яка Сторона може в подальшому будь-коли заявою на
ім'я Генерального секретаря Ради Європи поширити дію цієї
Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену в цій заяві.
Стосовно такої території Конвенція набирає чинності в перший день
місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати
отримання такої заяви Генеральним секретарем.
3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх
пунктів, може стосовно будь-якої території, визначеної в цій
заяві, бути відкликана шляхом надіслання повідомлення на ім'я
Генерального секретаря. Відкликання набирає чинності в перший день
місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати
отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.
Стаття 52
Стосунок до інших конвенцій та угод
1. Ця Конвенція не зачіпає прав та зобов'язань Сторін, що
випливають з міжнародних багатосторонніх документів, які
стосуються спеціальних питань.
2. Сторони Конвенції можуть укладати між собою двосторонні чи
багатосторонні угоди з питань, яких стосується ця Конвенція, з
метою доповнення або посилення її положень чи сприяння
застосуванню викладених у ній принципів.
3. Якщо дві чи більше Сторін уже уклали угоду чи договір з
питання, якого стосується ця Конвенція, або іншим чином установили
між собою відносини із цього питання, вони мають право
застосовувати таку угоду або такий договір чи відповідним чином
регулювати такі відносини замість цієї Конвенції, якщо це сприяє
міжнародному співробітництву.
4. Без впливу на об'єкт і цілі цієї Конвенції та без впливу
на її повне застосування з іншими Сторонами, Сторони, які є
членами Європейського Союзу, у своїх відносинах застосовують
правила Співтовариства та Європейського Союзу настільки, наскільки
існують правила Співтовариства або Європейського Союзу, які
регулюють певне відповідне питання та які застосовуються до
конкретних випадків.
Стаття 53
Заяви та застереження
1. Будь-яка Держава або Європейське Співтовариство під час
підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти
або свого документа про прийняття, схвалення чи приєднання можуть
зробити одну чи більше заяв, передбачених у пункті 2 статті 3,
пункті 4 статті 9, пункті 5 статті 17, пункті 3 статті 24,
пункті 2 статті 31, пунктах 1 і 3 статті 35 і пункті 2 статті 42.
2. Будь-яка Держава або Європейське Співтовариство можуть
також під час підписання або передачі на зберігання своєї
ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття,
схвалення чи приєднання, шляхом заяви, адресованої Генеральному
секретарю Ради Європи, зробити застереження про своє право не
застосовувати, цілком або частково, положення підпункту "c"
пункту 2 статті 7, пункту 6 статті 9, пункту 5 статті 46 та
статті 47.
3. Будь-яка Держава або Європейське Співтовариство під час
підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти
або свого документа про прийняття, схвалення чи приєднання можуть
заявити про спосіб, в який вони будуть застосовувати статті 17 й
19 цієї Конвенції, зокрема беручи до уваги застосовувані
міжнародні угоди у сфері міжнародного співробітництва в
кримінальних справах. Вони повідомляють про будь-які зміни цієї
інформації Генеральному секретарю Ради Європи.
4. Будь-яка Держава або Європейське Співтовариство можуть під
час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної
грамоти або свого документа про прийняття, схвалення чи приєднання
заявити:
a) що вони не будуть застосовувати пункту 4 статті 3 цієї
Конвенції; або
b) що вони будуть застосовувати пункт 4 статті 3 цієї
Конвенції лише частково; або
c) спосіб, в який вони будуть застосовувати пункт 4 статті 3
цієї Конвенції.
Про будь-які зміни цієї інформації вони повідомляють
Генеральному секретарю Ради Європи.
5. Інші застереження або заяви не допускаються.
6. Будь-яка Сторона, яка зробила застереження згідно із цією
статтею, може цілком або частково відкликати її шляхом надіслання
відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради
Європи. Відкликання набирає чинності з дати отримання Генеральним
секретарем такого повідомлення.
7. Сторона, яка зробила застереження стосовно якого-небудь
положення цієї Конвенції, не може вимагати застосування такого
положення будь-якою іншою Стороною; однак, якщо її застереження є
частковим або умовним, вона може вимагати застосування такого
положення в тому обсязі, в якому вона сама його прийняла.
Стаття 54
Зміни
1. Зміни до цієї Конвенції можуть бути запропоновані
будь-якою Стороною, і вони передаються Генеральним секретарем Ради
Європи Державам - членам Ради Європи, Європейському Співтовариству
й кожній Державі, яка не є членом Ради Європи, але яка приєдналася
до цієї Конвенції, або якій було запропоновано приєднатися до цієї
Конвенції відповідно до положень статті 50.
2. Будь-яка зміна, запропонована Стороною, передається до
Європейського комітету з проблем злочинності (CDPC), який подає
Комітетові міністрів свій висновок стосовно запропонованої зміни.
3. Комітет міністрів розглядає запропоновану зміну й висновок
Європейського комітету з проблем злочинності й може прийняти зміну
більшістю, установленою в пункті "d" статті 20 Статуту Ради Європи
( 994_001 ).
4. Текст будь-якої зміни, прийнятої Комітетом міністрів
відповідно до пункту 3 цієї статті, надсилається Сторонам для
прийняття.
5. Будь-яка зміна, прийнята відповідно до пункту 3 цієї
статті, набирає чинності на тридцятий день після того, як усі
Сторони поінформують Генерального секретаря про її прийняття.
6. Для поповнення категорій злочинів, що містяться в додатку,
так само, як і для зміни статті 13, зміни можуть бути
запропоновані будь-якою Стороною або Комітетом міністрів. Вони
передаються Генеральним секретарем Ради Європи Сторонам.
7. Після консультацій зі Сторонами, які не є членами Ради
Європи, та, якщо необхідно, з Європейським комітетом з проблем
злочинності, Комітет міністрів більшістю, установленою в
пункті "d" статті 20 Статуту Ради Європи ( 994_001 ), може
прийняти зміну, запропоновану відповідно до пункту 6. Така зміна
набирає чинності після закінчення однорічного періоду з дати, коли
вона була передана Сторонам. Протягом цього періоду будь-яка
Сторона може повідомити Генеральному секретарю про будь-яке
заперечення проти набрання зміною чинності стосовно неї.
8. Якщо одна третина Сторін повідомляє Генеральному секретарю
про заперечення проти набрання чинності зміною, зміна не набирає
чинності.
9. Якщо менше однієї третини Сторін повідомляє про
заперечення, зміна набирає чинності для тих Сторін, які не
повідомили про заперечення.
10. Якщо зміна набрала чинності відповідно до пунктів 6 та 9
цієї статті та Сторона повідомила про заперечення проти неї, така
зміна набирає чинності стосовно такої Сторони в перший день
місяця, що настає після дати, коли вона повідомила Генеральному
секретарю Ради Європи про її прийняття. Сторона, яка висловила
заперечення, може відкликати його будь-коли, повідомивши про це
Генеральному секретарю Ради Європи.
11. Якщо зміна прийнята Комітетом міністрів, Держава або
Європейське Співтовариство не можуть висловлювати свою згоду на
те, щоб бути зобов'язаними Конвенцією, без прийняття в той самий
час зміни.
Стаття 55
Денонсація
1. Будь-яка Сторона може будь-коли денонсувати цю Конвенцію
шляхом відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря
Ради Європи.
2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що
настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання
такого повідомлення Генеральним секретарем.
3. Однак ця Конвенція продовжує застосовуватися до здійснення
згідно зі статтею 23 конфіскації, запит про яку був зроблений
згідно із положеннями цієї Конвенції до дати, на яку така
денонсація набрала чинності.
Стаття 56
Повідомлення
Генеральний секретар Ради Європи повідомляє Державам - членам
Ради Європи, Європейському Співтовариству, Державам, які не є
членами Ради Європи, але які брали участь у розробці Конвенції,
будь-якій Державі, якій було запропоновано приєднатися до неї, та
будь-якій іншій Стороні Конвенції, про:
a) будь-яке підписання;
b) передачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти чи
будь-якого документа про прийняття, схвалення або приєднання;
c) будь-яку дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно
до статей 49 та 50;
d) будь-яку заяву або застереження, зроблені згідно зі
статтею 53;
e) будь-яку іншу дію, повідомлення чи сповіщення, які
стосуються цієї Конвенції.
На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином
на те вповноважені, підписали цю Конвенцію.
Учинено у Варшаві 16 травня 2005 року англійською та
французькою мовами, причому обидва тексти є рівноавтентичними, в
одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи.
Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цієї
Конвенції кожній Державі - члену Ради Європи, Європейському
Співтовариству, Державам, які не є членами Ради Європи, але які
брали участь у розробці Конвенції, і будь-якій Державі, якій
запропоновано приєднатися до неї.

Додаток

a) участь в організованій злочинній групі чи банді;
b) тероризм, у тому числі фінансування тероризму;
c) торгівля людьми та нелегальне ввезення мігрантів;
d) сексуальна експлуатація, у тому числі сексуальна
експлуатація дітей;
e) незаконна торгівля наркотиками та психотропними
речовинами;
f) незаконна торгівля зброєю;
g) незаконна торгівля вкраденими та іншими товарами;
h) корупція та хабарництво;
i) шахрайство;
j) підробка грошей;
k) підробка та піратське розповсюдження товарів;
l) злочини проти довкілля;
m) убивство, завдання серйозних тілесних ушкоджень;
n) викрадення людей, незаконне утримання та захоплення
заручників;
o) грабіж (розбій) або крадіжка;
p) контрабанда;
q) вимагання;
r) підроблення;
s) піратство; та
t) незаконні дії з інсайдерською інформацією та маніпулювання
ринком.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  [ 2 ]
« попередня сторінка