Директива 2008/50/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 травня 2008 року про якість атмосферного [...]
Європейський Союз; Директива, Вимоги, Критерії [...] від 21.05.20082008/50/ЄС
Документ 994_950, поточна редакція — Прийняття від 21.05.2008
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6  7  8  9
наступна сторінка »  

(Акти ухвалені відповідно до Договору про заснування Європейського Союзу/Договору Євратом, опублікування яких є обов’язковим)

ДИРЕКТИВИ

ДИРЕКТИВА 2008/50/ЄС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ
від 21 травня 2008 року
про якість атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, та зокрема, його статтю 175,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету(1)

Беручи до уваги висновок комітету Регіонів(2),

Діючи відповідно до процедури, встановленої у статті 251 Договору(3),

Оскільки:

(1) Шоста програма дій Європейського Співтовариства у сфері навколишнього природного середовища, ухвалена Рішенням № 1600/2002/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 липня 2002 року(4) встановлює потребу зменшити забруднення до рівнів, які мінімізують шкідливий вплив на здоров’я людини, приділяючи значну увагу уразливим групам населення та навколишньому природному середовищу в цілому, покращити контроль та оцінку якості повітря, включаючи осідання забрудників, та зробити інформацію загальнодоступною.

__________
(1)ОВ C 195, 18.8.2006, С. 84.
(2)ОВ C 206, 29.8.2006, С. 1.
(3)Висновок Європейського Парламенту від 26 вересня 2006 року (ОВ C 306 E, 15.12.2006, С. 102), Спільна Позиція Ради від 25 червня 2007 року (ОВ C 236 E, 6.11.2007, С. 1) та Позиція Європейського Парламенту від 11 грудня 2007року. Рішення Ради від 14 травня 2008 року.
(4)ОВ L 242, 10.9.2002, С. 1.

(2) З метою захисту здоров’я людини та навколишнього природного середовища в цілому, особливо важливо боротися з викидами забруднюючих речовин у їх джерелах, а також визначити і впровадити найбільш ефективні заходи зі зменшення викидів на місцевому, національному рівнях та рівні Співтовариства. Отже, потрібно уникати, попереджати чи зменшувати викиди шкідливих речовин в повітря, а також встановити відповідні цілі щодо якості атмосферного повітря, беручи до уваги відповідні стандарти Всесвітньої Організації Охорони здоров’я, настанови та програми.

(3) Директива ради 96/62/ЄС від 27 вересня 1996 року про оцінку та управління якістю атмосферного повітря(5), Директива Ради 1999/30/ЄС від 22 квітня 1999 року щодо граничних величин двоокису сірки, двоокису азоту, окисів азоту, твердих часток та свинцю в атмосферному повітрі(6), Директива 2000/69/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 листопада 2000 року щодо граничних величин бензолу та окису вуглецю в атмосферному повітрі(7), Директива 2002/3/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 12 лютого 2002 року щодо озону в атмосферному повітрі(8) та Рішення Ради 97/101/ЄС від 27 січня 1997 року про встановлення взаємного обміну інформацією та даними з мереж та окремих станцій вимірювання забруднення атмосферного повітря в межах держав-членів(9) потребують значного перегляду з метою включення новітніх розробок у галузі охорони здоров’я та науки і досвіду держав-членів. В інтересах прозорості, спрощення та адміністративної ефективності, таким чином, буде доцільно замінити зазначені п’ять актів однією Директивою, і, якщо це необхідно, заходами з її імплементації.

__________
(5)ОВ L 296, 21.11.1996, С. 55. Директива зі змінами, внесеними Регламентом (ЄС) No 1882/2003 Європейського Парламенту та Ради (ОВ L 284, 31.10.2003, С. 1).
(6)ОВ L 163, 29.6.1999, С. 41. Директива зі змінами, внесеними Рішенням Комісії 2001/744/ЄС (ОВ L 278, 23.10.2001, С. 35).
(7)ОВ L 313, 13.12.2000, С. 12.
(8)ОВ L 67, 9.3.2002, С. 14.
(9)ОВ L 35, 5.2.1997, С. 14. Рішення зі змінами, внесеними Рішенням Комісії 2001/752/ЄС (ОВ L 282, 26.10.2001, С. 69).

4) З огляду на набуття достатнього досвіду стосовно імплементації Директиви 2004/107/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 грудня 2004 року стосовно миш’яку, кадмію, ртуті, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів в атмосферному повітрі(1), може розглядатись можливість рішення про поєднання її положень з положеннями цієї Директиви.

__________
(1)ОВ L 23, 26.1.2005, С. 3.

(5) Єдиного підходу до оцінки якості атмосферного повітря потрібно дотримуватись згідно з єдиними критеріями оцінки. Під час оцінки якості атмосферного повітря, потрібно брати до уваги кількість населення та екосистем, які впливають на забруднення повітря. Отже, буде доцільно класифікувати територію кожної держави-члена на зони чи агломерації, які відтворюють густоту населення

(6) Там, де є можливість, методи моделювання повинні застосовуватись для надання змоги інтерпретації координатних даних залежно від географічного розміщення концентрації. Це може послужити основою для розрахунку колективної ризикової уражуваності населення, яке проживає у відповідному районі.

(7) Для гарантування того, що зібрана інформація щодо забруднення повітря є достатньо показовою та порівнянною між державами Співтовариства, важливо щоб для оцінки якості атмосферного повітря використовувались стандартизовані методи вимірювання та загальні критерії щодо кількості та розташування пунктів вимірювання. Для оцінки якості атмосферного повітря також можуть використовуватись інші методи, окрім вимірювання, і тому необхідно визначити критерії для застосування та потрібної точності таких методів.

(8) Докладні вимірювання дрібних часток речовин у пунктах моніторингу, що розташовані на околицях села, повинні проводитися з метою краще зрозуміти вплив цієї забруднюючої речовини та розробити необхідні стратегії. Такі вимірювання повинні проводитися у спосіб, сумісний з методами, передбаченими Спільною програмою контролю та оцінки перенесення речовин, що забруднюють повітря, на великі відстані в Європі (ЕМЕР), створеною згідно Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані 1979 року, ухваленої Рішенням Ради 81/462/ЄЕС від 11 червня 1981 року(2).

__________
(2)ОВ L 171, 27.6.1981, С. 11.

(9) Якість повітря необхідно підтримувати, якщо вона є належною, або підвищувати. Якщо цілі щодо якості атмосферного повітря, встановлені даною Директивою, не досягнуті, держави-члени вживають заходів для досягнення відповідності граничним величинам та критичним рівням, і, де це можливо, для досягнення цільових показників та довгострокових цілей.

(10) Ризик, який спричиняє забруднення повітря рослинності та природним екосистемам є найважливішим на територіях, що знаходяться поза міською зоною. Оцінка таких ризиків та дотримання критичних рівнів з метою захисту рослинності, таким чином, повинна бути сконцентрована поза забудованими територіями.

(11) Дрібна частка речовини (PM2,5) відповідає за значній негативні впливи на здоров’я людини. Більш того поки що не виявлено порогу нижче якого PM2,5 не становила би ризику. Таким чином, ця забруднююча речовина не повинна контролюватися так само як інші забрудники. Цей підхід повинен бути спрямований на загальне зменшення концентрацій речовини в міському середовищі, і тим самим гарантувати, що велика частина населення отримає користь від підвищеної якості повітря. Однак, щоб забезпечити мінімальний ступінь захисту здоров’я усюди будь-де, такий підхід потрібно поєднувати зі встановленням граничної величини, якій на першому етапі передуватиме цільовий показник.

(12) Існуючі цільові показники та довгострокові цілі забезпечення ефективного захисту проти шкідливих впливів на здоров’я людини, рослинність та екосистеми від негативного впливу озону, повинні залишитися незмінні. Поріг тривоги та інформаційний поріг для озону повинні бути встановлені для захисту населення та уразливих груп, відповідно, від короткострокових впливів підвищених концентрацій озону. Ці пороги повинні активувати розповсюдження широким масам інформації про ризики зовнішнього впливу та впровадження, якщо необхідно, короткострокових заходів для зменшення рівнів озону, якщо пороги тривоги перевищені.

(13) Озон - це транскордонний забрудник, який утворюється в атмосфері з викидів первинних забруднюючих речовин, які розглядаються Директивою 2001/81/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2001 року щодо національних граничних величин викидів деяких забрудників атмосфери(3). Прогрес у досягненні цілей щодо якості повітря та довгострокових цілей для озону, встановлених у цій Директиві, повинен визначатися за допомогою цілей та граничних величин викидів, передбачених у Директиві 2001/81/ЄС та, якщо необхідно, шляхом виконання планів стосовно якості повітря, передбачених цією Директивою.

__________
(3)ОВ L 309, 27.11.2001, С. 22. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Ради 2006/105/ЄС (ОВ L 363, 20.12.2006, С. 368).

(14) Фіксовані вимірювання повинні бути обов’язковими для зон та агломерацій, у яких довгострокові цілі для озону чи порогів оцінки для інших забруднюючих речовин перевищують норму. Інформація, отримана в результаті фіксованих вимірювань, може доповнюватися методами моделювання та/чи індикативними вимірюваннями для того, щоб надати змогу інтерпретувати координатних даних залежно від географічного розміщення концентрації. Використання додаткових методів оцінки також надасть можливість зменшити необхідну мінімальну кількість фіксованих пунктів відбору проб.

(15) Викиди забруднюючих речовин з природних джерел можуть оцінюватися, але не можуть контролюватися. Отже, якщо природні емісії забруднюючих речовин в атмосферному повітрі можуть бути визначені з достатньою точністю, і якщо перевищення норми частково чи повністю спричинене цими природними викиди забруднюючих речовин, вони можуть, згідно з умовами, встановленими цією Директивою, бути вилучені при оцінюванні відповідності граничним величинам якості повітря. Емісії, що сприяють перевищенню граничних величин часток речовини PM10 і характерні для посипання піском та сіллю доріг у зимовий період, також можуть не враховуватися при оцінюванні відповідності граничним величинам якості повітря, за умови, що було вжито достатньо заходів для зменшення концентрацій.

(16) Для зон та агломерацій із особливо важкими умови умовами потрібно відстрочити крайній термін досягнення цілей щодо граничних величин якості повітря у тих випадках, якщо, незважаючи на впровадження відповідних заходів зі зменшення забруднення, у певних зонах та агломераціях існують гострі проблеми, пов’язані із досягненням відповідності нормам. Будь-яка відстрочка для даної зони чи агломерації повинна супроводжуватися детальним планом, який має бути оцінений Комісією, щоб гарантувати відповідність зміненому крайньому терміну. Наявність необхідних заходів Співтовариства, що відображують ціль щодо скорочення викидів у їх джерелах, встановлену у Тематичній стратегії стосовно забруднення повітря, буде важливою для ефективного скорочення викидів в терміни, встановлені цією Директивою, для досягнення відповідності граничним величинам, і повинна бути врахована при оцінюванні запитів про відкладення кінцевого терміну для досягнення відповідності.

(17) Необхідні заходи Співтовариства щодо зниження рівня викидів забруднюючих речовин в їх джерелі, зокрема, заходи щодо покращення ефективності законодавства Співтовариства стосовно промислових забруднень викидів, обмеження викидів забруднюючих речовин двигунами промислових транспортних засобів, подальшого зменшення дозволених у державах-членах рівнів викидів основних забруднюючих речовин та викидів, пов’язаних з заправкою автомобілів, що працюють на бензині, на автозаправних станціях, і вирішення проблеми стосовно вмісту сірки у паливі, у тому числі в корабельному паливі, повинні бути належним чином вивчені усіма компетентними установами як пріоритетні питання.

(18) Плани стосовно якості повітря потрібно розробити для зон та агломерацій, в межах яких концентрації забрудників в атмосферному повітрі перевищують відповідні цільові чи граничні величини якості повітря, плюс, за необхідності, будь-які тимчасові допустимі межі похибки. Забруднювачі повітря викидаються з багатьох різноманітних джерел та від багатьох видів діяльності. Щоб забезпечити узгодженість між різними стратегіями, такі плани щодо якості повітря повинні бути за можливості узгоджені та інтегровані з планами і програмами, підготовленими відповідно до Директиви 2001/80/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2001 року щодо обмеження викидів деяких забрудників у повітря великими спалювальними підприємствами(1), Директиви 2001/81/ЄС та Директиви 2002/49/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 червня 2002 року стосовно оцінювання і керування шумом навколишнього природного середовища(2). Також необхідно брати до уваги цілі, пов’язані з якістю атмосферного повітря, передбачені у цій Директиві, дозволи, при наданні дозволів на промислову діяльність відповідно до Директиви 2008/1/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 15 січня 2008 року стосовно комплексного попередження і контролю забруднення(3).

__________
(1) OВ L 309, 27.11.2001, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2006/105/ЄC.
(2) OВ L 189, 18.7.2002, С. 12.
(3) OВ L 24, 29.1.2008, С. 8.

(19) План дій повинен бути розроблений із зазначенням короткострокових заходів, які вживатимуться у випадку виникнення ризику перевищення одного чи декількох порогів небезпеки з метою зменшення цього ризику і обмеження його тривалості. Коли ризик стосується одного чи декількох граничних чи цільових показників, держави-члени можуть за необхідності, розробляти такі короткострокові плани дій. Стосовно озону такі короткострокові плани дій повинні враховувати положення Рішення Комісії 2004/279/ЄС від 19 березня 2004 року стосовно керівних принципів для імплементації Директиви 2002/3/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно озону в атмосферному повітрі(4).

__________
(4)OВ L 87, 25.3.2004, С. 50.

(20) Держави-члени повинні консультуватися одна з одною, якщо, з причини значного забруднення, яке спричинене іншою державою-членом, рівень забруднення перевищує або може перевищити відповідні цілі щодо якості повітря плюс межу похибки, де застосовно, або, у певному випадку, поріг небезпеки. Транскордонний характер певних забрудників, таких як озон і тверді частки, може вимагати координації між сусідніми державами-членами в питаннях розробки та імплементації планів з якості повітря і короткострокових планів дій та при інформуванні громадськості. Якщо доцільно, держави-члени повинні залучати до співпраці треті країни, звертаючи особливу увагу на раннє залучення країн країн-кандидатів.

(21) Державам-членам та Комісії необхідно збирати, обмінюватися та розповсюджувати інформацію щодо якості повітря для кращого розуміння впливу забруднення повітря і розробки відповідних стратегій. Також необхідне надання громадськості актуальної і легкодоступної інформації про концентрації всіх регламентованих забрудників в атмосферному повітрі.

(22) Щоб полегшити обробку і порівняння інформації щодо якості повітря, всі дані повинні бути доступні Комісії в стандартизованій формі.

(23) Необхідно адаптувати процедури надання, оцінки даних, і звітування про дані стосовно якості повітря, щоб мати змогу використовувати електронні засоби та Інтернет як основні інструменти для того, щоб зробити доступною інформацію, і таким чином, щоб такі процедури відповідали Директиві 2007/2/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 14 березня 2007 року про створення інфраструктури просторової інформації в Європейському Співтоваристві (INSPIRE)(5).

__________
(5)OВ L 108, 25.4.2007, С. 1.

(24) Доцільно передбачити можливість адаптації критеріїв і методів, які використовуються для оцінки якості атмосферного повітря, а також інформації, яка надається, до умов науково-технічного прогресу.

(25) Оскільки цілі даної Директиви не можуть бути достатньою мірою досягнуті державами-членами з тієї причини, що забрудники повітря мають транскордонний характер, і тому вони можуть бути краще досягнуті на рівні Співтовариства, Співтовариство може вжити заходи відповідно до принципу субсидіарності, встановленого у статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорційності, як встановлено у зазначеній статті, ця Директива не виходить за межі того, що необхідно для досягнення цих цілей.

(26) Держави-члени повинні встановити правила стосовно санкцій, які застосовуються за порушення вимог цієї Директиви, і гарантувати їх впровадження. Санкції бути ефективними, пропорційними і стримуючими.

(27) Деякі положення актів, що скасовуються цією Директивою, повинні залишатися в силі з метою забезпечення продовження дії існуючих обмежень якості повітря для двоокису азоту, доки вони не будуть замінені з 1 січня 2010 року, продовження дії вимог звітування про якість повітря, доки не будуть ухвалені нові заходи, та продовження дії зобов’язань, що стосуються попередніх оцінок якості повітря відповідно до вимог Директиви 2004/107/ЄС.

(28) Зобов’язання транспонувати цю Директиву до національного законодавства повинне бути обмежено тими умовами, які представляють важливі зміни в порівнянні з попередніми Директивами.

(29) Згідно з підпунктом 34 Міжвідомчої угоди про краще нормотворення(1) держави-члени заохочуються розробляти самостійно та в інтересах Співтовариства власні таблиці, що ілюструють, наскільки це можливо, співвідношення між Директивою та заходами з транспонування, а також їх оприлюднювати.

__________
(1)OВ C 321, 31.12.2003, С. 1.

(30) Ця Директива поважає основні права і дотримується принципів, визнаних, зокрема, в Хартії основних прав Європейського Союзу. Зокрема, ця Директива націлена на сприяння інтеграції до політики Союзу високого рівня захисту довкілля та підвищення якості навколишнього природного середовища у відповідності до принципу сталого розвитку, встановленого у статті 37 Хартії основних прав Європейського Союзу.

(31) Заходи, необхідні для імплементації цієї Директиви, ухвалюються відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року, що встановлює процедури здійснення виконавчих повноважень, покладених на Комісію(2).

__________
(2)OВ L 184, 17.7.1999, С. 23. Рішення зі змінами, внесеними Рішенням 2006/512/ЄC (OВ L 200, 22.7.2006, С. 11).

(32) Комісія повинна бути уповноважена вносити зміни до Додатків з I по VI, Додатків з VIII по X та Додатка XV. Оскільки ці заходи мають загальний характер і призначені змінювати неістотні елементи цієї Директиви, вони повинні ухвалюватись відповідно до регулятивної процедури ретельної перевірки, як передбачено статтею 5а Рішення 1999/468/ЄС.

(33) Умова щодо транспонування вимагає, щоб держави-члени забезпечили своєчасні та необхідні вимірювання у міському середовищі для визначення Середнього показника впливу, з метою гарантування дотримання вимог, що стосуються оцінки Національної мети зі зменшення впливу та розрахунку Середнього показника впливу,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ

ГЛАВА 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Предмет

Ця Директива встановлює заходи, спрямовані на:

1. визначення і встановлення цілей для захисту якості атмосферного повітря з метою уникнення, попередження чи зменшення шкідливих впливів на здоров’я людини та довкілля в цілому;

2. оцінку якості атмосферного повітря в державах-членах на основі загальних методів та критеріїв;

3. отримання інформації про якість атмосферного повітря з метою допомогти боротьбі із забрудненням повітря та його негативними наслідками, а також контролю довгострокових тенденцій та удосконалень, що виникають в результаті заходів, які вживаються на національному рівні та на рівні Співтовариства;

4. гарантування того, що така інформація стосовно якості атмосферного повітря доступна громадськості;

5. підтримку якості повітря, якщо вона на належному рівні, та її покращення в інших випадках;

6. сприяння росту співпраці між державами-членами щодо зменшенні рівня забруднення повітря.

Стаття 2
Визначення

Для цілей цієї Директиви:

1. "атмосферне повітря" означає навколишнє повітря в тропосфері, за виключенням робочих місць, як визначено Директивою 89/654/ЄЕС(3), до якого застосовуються умови стосовно захисту здоров’я та безпеки на роботі, і до якого громадськість не має постійного доступу;

__________
(3)Директива Ради 89/654/ЄЕС від 30 листопада 1989 року про мінімальні вимоги до безпеки і охорони здоров’я на робочому місці (OВ L 393, 30.12.1989, С. 1). Директива зі змінами, внесеними Директивою 2007/30/ЄC Європейського Парламенту і Ради (OВ L 165, 27.6.2007, С. 21).

2. "забрудник" означає будь-яку речовину, яка наявна в атмосферному повітрі і здатна мати шкідливий сплив на людське здоров’я та/або на довкілля в цілому;

3. "рівень" означає концентрацію забрудника в атмосферному повітрі чи його осад на поверхнях в заданий час;

4. "оцінювання" означає будь-який метод, що застосовується для вимірювання, обчислення, прогнозування чи оцінки рівнів;

5. "гранична величина" означає рівень, встановлений на основі наукових знань, з метою уникнення, попередження чи зменшення шкідливих впливів на людське здоров’я та/або на довкілля в цілому, який отримується в межах заданого проміжку часу і не повинен бути перевищений після його отримання;

6. "критичний рівень" означає рівень, встановлений на основі наукових знань, при перевищенні якого можуть виникати прямі несприятливі впливи на деякі об’єкти, як наприклад, дерева, інші рослини чи природні екосистеми, але не на людину;

7. "межа похибки" означає відсоток від граничної величини, на який ця величина може бути перевищена згідно з умовами, встановленими в цій Директиві;

8. "плани щодо якості повітря" означають плани, що визначають заходи для отримання граничних величин чи цільових показників;

9. "цільовий показник" означає рівень, встановлений з метою уникнення, попередження чи зниження шкідливих впливів на людське здоров’я та/або на довкілля в цілому, який повинен бути досягнутий по можливості за заданий період часу;

10. "поріг небезпеки" означає рівень, перевищення якого пов’язане з ризиком для людського здоров’я від короткочасного впливу для населення в цілому, і при перевищенні якого держави-члени мають вживати негайних заходів;

11. "інформаційний поріг" означає рівень, перевищення якого пов’язане з ризиком для людського здоров’я від короткочасного впливу на уразливі групи, і для якого необхідне негайне і адекватне інформування;

12. "верхній поріг оцінювання" означає рівень, нижче якого можна застосовувати комбінацію фіксованих вимірювань і методів моделювання або індикативних вимірювань для оцінювання якості повітря;

13. "нижній поріг оцінювання" означає рівень, нижче якого для оцінювання якості повітря можна використовувати виключно методи моделювання чи об’єктивної оцінки;

14. "довгострокові показники" означають рівень, який повинен бути досягнутий у довгостроковій перспективі, якщо тільки його не можна досягнути шляхом пропорційних заходів, з метою забезпечення ефективного захисту людського здоров’я та довкілля;

15. "викиди із природних джерел" означають викиди забрудників, які не спричинені прямо чи опосередковано людською діяльністю, включаючи в себе природні явища, як наприклад, виверження вулканів, сейсмічна активність, геотермальна активність, степові пожежі, сильні вітри, морські бризки або атмосферні повторної суспензії, чи перенесення природних часток з сухих регіонів;

16. "зона" означає частину території держави-члена, визначену цією державою-членом для цілей оцінювання і управління якістю повітря;

17. "агломерація" означає велике місто з передмістями із населенням більше 250000 чоловік або, якщо населення становить 250000 чи менше, із встановленою державою-членом густотою населення на квадратний кілометр;

18. "РМ10" означає тверді частки, які проходять через розмірно-селективний повітрозбірник, як визначено у еталонному методі для відбору проб і вимірювання "РМ10" EN 12341, з 50%-ою ефективністю затримання при аеродинамічному діаметрі 2,5 мм;

19. "РМ2,5" означає тверді частки, які проходять через розмірно-селективний повітрозбірник, визначений в порівняльному методі для відбору проб і вимірювання РМ2,5 EN 14907, з 50%-ою ефективністю затримання при аеродинамічному діаметрі 2,5 мм;

20. "середній показник впливу" означає середній рівень, визначений на основі вимірювань у міських фонових пунктах моніторингу по всій території держави-члена, який відображає вплив на населення. Він застосовується для обчислення національної мети щодо зменшення впливу та для визначення зобов’язань по концентрації впливу;

21. "зобов’язання по концентрації впливу" означає рівень, встановлений на основі середнього показника впливу з метою зменшення шкідливих впливів на людське здоров’я, який повинен бути досягнутий за встановлений період часу;

22. "національна мета щодо зменшення впливу" означає відсоткове зменшення середнього впливу на населення держави-члена, яка встановлюється на відповідний рік з метою зменшення шкідливих впливів на людське здоров’я, яка за можливості повинна бути досягнута за встановлений період часу;

23. "міські фонові пункти моніторингу" означають місця у міських зонах, в яких рівень впливу представляє вплив на загальну частину міського населення;

24. "окиси азоту" означає суму об’ємного співвідношення концентрацій компонентів (число часток на мільярд по об’єму) окису азоту та двоокису азоту, виражену в одиницях масової концентрації двоокису азоту (мг/м-3);

25. "фіксовані вимірювання" означає вимірювання, які проводяться на фіксованих ділянках на постійній основі або шляхом випадкового відбору проб, для визначення рівнів відповідно цілей стосовно якості даних;

26. "індикативні вимірювання" означають вимірювання, які відповідають вимогам щодо якості даних, які є менш суворими, ніж вимоги до фіксованих вимірювань;

27. "леткі органічні сполуки" (ЛОС) означають органічні сполуки походженням з антропогенних і біогенних джерел, окрім метану, які можуть утворювати фотохімічні оксиданти шляхом реакції з окисом азоту під впливом сонячного світла;

28. "речовини-попередники озону" означають речовини, які долучаються до формування приземного шару озону, деякі з них зазначені у Додатку X.

Стаття 3
Відповідальність

Держави-члени на всіх відповідних рівнях призначають компетентні органи і установи, що несуть відповідальність за:

(а) оцінку якості атмосферного повітря;

(b) ухвалення систем вимірювань (методів, обладнання, мережі та лабораторій);

(с) забезпечення точності вимірювань;

(d) аналіз методів оцінювання;

(е) координацію на своїй території, якщо програми контролю якості на рівні Співтовариства організовуються Комісією;

(f) співпрацю з іншими державами-членами та Комісією.

За необхідності компетентні органи і установи дотримуються положень Секції C Додатка I.

Стаття 4
Визначенні зон та агломерацій

Держави-члени встановлюють зони та агломерації по всій своїй території. Управління оцінкою якості повітря виконується в усіх зонах та агломераціях.

ГЛАВА II
ОЦІНКА ЯКОСТІ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

СЕКЦІЯ 1

Оцінка якості атмосферного повітря стосовно двоокису сірки, двоокису азоту та окисів азоту, твердих часток, свинцю, бензолу і окису вуглецю

Стаття 5
Режим оцінювання

1. Верхній і нижній пороги оцінювання, визначені в Секції A Додатка II, застосовуються до двоокису сірки, двоокису азоту та окисів азоту, твердих часток (РМ10 та РМ2,5), свинцю, бензолу та окису вуглецю.

Кожна зона та агломерація класифікується відповідно до цих порогів оцінювання.

2. Класифікація, визначена в частині 1, переглядається принаймні кожні п’ять років відповідно до процедури, встановленої в Секції B Додатка II.

Однак, класифікації переглядаються частіше у випадку значних змін в діяльності, яка впливає на концентрації в атмосферному повітрі двоокису сірки, двоокису азоту, або, де потрібно, окисів азоту, твердих часток (РМ10 та РМ2,5), свинцю, бензолу та окису вуглецю.

Стаття 6
Критерії оцінювання

1. Держави-члени оцінюють якість атмосферного повітря відносно забрудників, зазначених у статті 5, у всіх їх зонах і агломераціях відповідно до критеріїв, визначених у частинах 2, 3 та 4 цієї статті, і відповідно до критеріїв, визначених у Додатку III.

2. У всіх зонах та агломераціях, в яких рівень забрудників, зазначених у частині 1, перевищує верхній поріг оцінювання, встановлений для цих забрудників, для оцінки якості атмосферного повітря використовується метод фіксованих вимірювань. Такі фіксовані вимірювання можуть бути доповнені методами моделювання або індикативними вимірюваннями, щоб забезпечити отримання адекватної інформації про територіальне розподілення якості атмосферного повітря.

3. У всіх зонах та агломераціях, в яких рівень забрудників, зазначених у частині 1, є нижчим верхнього порогу оцінювання, встановленого для цих забрудників, для оцінки якості атмосферного повітря можна використовувати комбінацію фіксованих вимірювань та методів моделювання або індикативних вимірювань.

4. У всіх зонах та агломераціях, в яких рівень забрудників, зазначених у частині 1, є нижчим нижнього порогу оцінювання, встановленого для цих забрудників, для оцінки якості атмосферного повітря буде достатнім використання методів моделювання або об’єктивного оцінювання, або їх обох.

5. Додатково до оцінювання, зазначеного в частинах 2, 3 та 4, повинні проводитися вимірювання на ділянках у сільських околицях, подалі від значних джерел забруднення повітря, з метою отримання, як мінімум, інформації про загальну масову концентрацію і концентрації окремих хімічних компонентів дрібних твердих часток (РМ2,5). Такі вимірювання проводяться щорічно і повинні враховувати такі критерії:

(а) один пункт відбору встановлюється на кожні 100000 квадратних кілометрів;

(b) кожна держава-член встановлює принаймні одну вимірювальну станцію, або може, по домовленості з сусідніми державами-членами, встановити одну або декілька спільних вимірювальних станцій, що охоплюють відповідні сусідні зони, для досягнення необхідного просторового розподілення;

(с) у разі необхідності, моніторинг координується за допомогою стратегії моніторингу і програми вимірювань Спільної програми контролю та оцінки перенесення речовин, що забруднюють повітря, на великі відстані в Європі (ЕМЕР);

(d) Секції A та C Додатка I застосовуються по відношенню до цілей щодо якості даних для вимірювання масової концентрації твердих часток, а Додаток IV застосовується повністю.

Держави-члени інформують Комісію про методи вимірювання, які використовуються при вимірюванні хімічного складу дрібних твердих часток (РМ2,5).

Стаття 7
Пункти відбору проб

1. Розміщення пунктів відбору проб для вимірювання двоокису сірки, двоокису азоту і окисів азоту, твердих часток (РМ10, РМ2,5), свинцю, бензолу і окису вуглецю в атмосферному повітрі визначається, використовуючи критерії, вказані в Додатку III.

2. У кожній зоні чи агломерації, де фіксовані вимірювання є єдиним джерелом інформації для оцінювання якості повітря, кількість пунктів відбору проб для кожного відповідного забрудника не повинна бути нижчою мінімальної кількості пунктів відбору проб, визначеної в Секції A Додатка V.

3. Для зон та агломерацій, в яких інформація від пунктів відбору проб для фіксованих вимірювань доповнена інформацією від моделювання або індикативних вимірювань, загальна кількість пунктів відбору проб, визначених в Секції A Додатка V, може бути зменшена до 50%, за умови, що дотримані такі вимоги:

(а) додаткові методи надають достатньо інформації для оцінки якості повітря по відношенню до граничних величин та порогу небезпеки, а також для адекватного інформування громадськості;

(b) кількість пунктів відбору проб, які потрібно встановити, і територіальне розподілення інших методів є достатніми для встановлення концентрації відповідного забрудника згідно з цілями щодо якості даних, визначених у Секції A Додатка I, і дозволяють результатам оцінювання задовольняти критерії, визначені у Секції B Додатка I.

Результати моделювання або індикативних вимірювань враховуються при оцінюванні якості повітря по відношенню до граничних величин.

4. Застосування в державах-членах критеріїв для вибору пунктів відбору проб контролюється Комісією з метою сприяння гармонізації застосування цих критеріїв на всій території Європейського Союзу.

Стаття 8
Еталонні методи вимірювання

1. Держави-члени застосовують еталонні методи вимірювання та критерії, визначені в Секції A та Секції C Додатка VI.

2. Інші методи вимірювання можуть бути використані за умов, встановлених у Секції B Додатка VI.

СЕКЦІЯ 2

Оцінка якості атмосферного повітря стосовно озону

Стаття 9
Критерії оцінювання

1. Якщо в зоні чи агломерації концентрації озону перевищили довгострокові цілі, визначені в Секції C Додатка VII, протягом будь-якого з попередніх п’яти років вимірювань, застосовуються фіксовані вимірювання.

2. Якщо доступні дані менше, ніж за п’ять останніх років, держава-член, з метою визначення, чи були перевищені довгострокові цілі, встановлені в частині 1, протягом попередніх п’яти років, може поєднувати результати короткострокових вимірювань, які проводяться у тому випадку, коли рівні забруднення можуть бути найвищими, з результатами, отриманими з кадастрів шкідливих викидів і моделювання.

Стаття 10
Пункти відбору проб

1. Розміщення пунктів відбору проб для вимірювання рівнів озону визначається шляхом застосування критеріїв, встановлених у Додатку VIII.

2. Кількість пунктів відбору проб для фіксованих вимірювань озону в кожній зоні чи агломерації, в яких вимірювання є єдиним джерелом інформації для оцінювання якості повітря, не є меншою, ніж кількість, зазначена у Секції A Додатка IX.

3. Для зон та агломерацій, в межах яких інформація від фіксованих вимірювань доповнюється інформацією від моделювання або індикативних вимірювань, кількість пунктів відбору проб, зазначена в Секції A Додатка IX, може бути зменшена за умови дотримання таких умов:

(а) додаткові методи надають достатню інформацію для оцінювання якості повітря по відношенню до цільових показників, довгострокових показників, інформаційного порогу та порогу небезпеки;

(b) кількість пунктів відбору проб, які повинні бути встановлені, а також територіальне розподілення інших методів є достатніми для встановлення концентрації озону, відповідно до цілей щодо якості даних, визначених у Секції A Додатка I, і дозволяють результатам оцінювання задовольняти критерії, визначені у Секції B Додатка І;

(с) кількість пунктів відбору проб в кожній зоні чи агломерації встановлюється з розрахунку принаймні один пункт на два мільйони жителів, або на 50 000 квадратних кілометрів, залежно від того, у якому з цих двох випадків буде більша кількість пунктів відбору проб, але не менше, ніж один пункт відбору проб на кожну зону чи агломерацію;

(d) двоокис азоту вимірюється у решті пунктів відбору проб, окрім тих, що розміщені в сільських зонах, як зазначено в Секції A Додатка VIII.

Результати моделювання та/або індикативних вимірювань беруться до уваги при оцінюванні якості повітря по відношенню до цільових показників.

4. Двоокис азоту вимірюється як мінімум на 50% пунктів відбору проб озону, які необхідні згідно з вимогами Секції A Додатка IX. Такі вимірювання є тривалими, окрім станцій на сільських околицях, як зазначено в Секції A Додатка VIII, якщо можуть застосовуватись інші методи вимірювання.

5. В тих зонах та агломераціях, в яких протягом попередніх п’яти років вимірювань концентрації були нижчими, ніж визначено довгостроковими цілями, кількість пунктів відбору проб для фіксованих вимірювань визначається згідно Секції B Додатка IX.

6. Кожна держава-член гарантує, що принаймні один пункт відбору проб встановлений і працює на її території для постачання даних по концентрації речовин-попередників озону, зазначених у Додатку X. Кожна держава-член обирає кількість і місце розташування пунктів, на яких вимірюватимуться речовини-попередники озону, з урахуванням цілей і методів, встановлених у Додатку X.

Стаття 11
Еталонні методи вимірювання

1. Держави-члени застосовують еталонний метод для вимірювання озону, встановлений у пункті 8 Секції A Додатка VI. Інші методи вимірювання можуть використовуватися відповідно до умов, визначених у Секції B Додатка VI

2. Кожна держава-член інформує Комісію про методи, які вона використовує для відбору проб та вимірювання ЛОС, як визначено у Додатку X.

ГЛАВА III
УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Стаття 12
Вимоги, які застосовуються, коли рівні забруднення нижчі за граничні величини

У зонах та агломераціях, де рівні двоокису сірки, двоокису азоту, РМ10, РМ 2,5, свинцю, бензолу та окису вуглецю в атмосферному повітрі нижчі за відповідні граничні величини, визначені у Додатках XI та XIV, держави-члени підтримують рівні таких забрудників нижче граничних величин і намагаються зберегти найкращу якість атмосферного повітря, яка сумісна зі сталим розвитком.

Стаття 13
Граничні величини і пороги небезпеки для захисту людського здоров’я

1. Держави-члени гарантують, що у всіх своїх зонах та агломераціях рівні двоокису сірки, РМ10, свинцю та окису вуглецю в атмосферному повітрі не перевищують граничних величин, встановлених у Додатку XI.

Стосовно двоокису азоту і бензолу, граничні величини, визначені в Додатку XI, не можуть бути перевищені починаючи з дат, які вказані у ньому.

Відповідність цим вимогам оцінюється відповідно до Додатка III.

Межі похибок, встановлені у Додатку XI, застосовуються відповідно до частини 3 статті 22 і частини 1 статті 23.

2. Пороги небезпеки для концентрації двоокису сірки і двоокису азоту в атмосферному повітрі мають бути такими, як встановлено у Секції A Додатка XIII.

Стаття 14
Критичні рівні

1. Держави-члени гарантують дотримання критичних рівнів, встановлених у Додатку XIII, оцінених відповідно до Секції A Додатка III.

2. Якщо фіксовані вимірювання є єдиним джерелом інформації для оцінювання якості повітря, кількість пунктів відбору проб не повинна бути меншою, ніж мінімальне число, встановлене в Секції C Додатка V. Якщо ця інформація доповнюється індикативними вимірюваннями чи моделюванням, мінімальна кількість пунктів відбору проб може бути зменшена до 50% за умови, що оцінювані концентрації відповідних забрудників можуть бути встановлені відповідно до вимог щодо якості даних, визначених у Секції A Додатка I.

Стаття 15
Національна мета щодо зменшення впливу РМ2,5 для захисту людського здоров’я

1. Держави-члени вживають усіх необхідних заходів, що не призводять до непропорційних витрат, для зменшення впливу РМ2,5 з метою досягнення національної мети щодо зменшення впливу, встановленої у Секції B Додатка XIV, до року, визначеного в ньому.

2. Держави-члени гарантують, що середній показник впливу до 2015 року, встановлений відповідно до Секції A Додатка XIV, не перевищуватиме зобов’язання щодо концентрації впливу, встановлене у Секції C зазначеного Додатка.

3.Середній показник впливу для РМ2,5 оцінюється відповідно до Секції A Додатка XIV.

4. Кожна держава-член, відповідно до Додатка III, гарантує, що розподілення та кількість пунктів відбору проб, на яких базується середній показник впливу для РМ2,5, адекватно відображають загальний вплив на населення. Кількість пунктів відбору проб не є меншою, ніж визначено Секцією B Додатка V.

Стаття 16
Цільовий показник і гранична величина РМ2,5 для захисту людського здоров’я

1. Держави-члени вживають усіх необхідних заходів, що не призводять до непропорційних витрат, щоб гарантувати, що концентрації РМ2,5 в атмосферному повітрі не перевищують цільового показника, встановленого в Секції D Додатка XIV з дати, визначеної в ньому.

2. Держави-члени гарантують, що концентрації РМ2,5 в атмосферному повітрі не перевищують граничної величини, визначеної у Секції E Додатка XIV, на території їх зон та агломерацій з дати, визначеної в цьому Додатку. Відповідність цій вимозі оцінюється згідно з Додатком III.

3. Межа похибки, визначена в Секції E Додатка XIV, застосовується відповідно до частини 1 статті 23.

Стаття 17
Вимоги у зонах та агломераціях, в яких концентрації озону перевищують граничні величини та довгострокові показники

1. Держави-члени вживають усіх необхідних заходів, що не призводять до непропорційних витрат, щоб гарантувати досягнення граничних величин та довгострокових цілей.

2. Для зон та агломерацій, в яких цільовий показник перевищений, держави-члени гарантують підготовку програми відповідно до статті 6 Директиви 2001/81/ЄС та, якщо необхідно, впровадження плану щодо якості повітря з метою досягнення цільових показників, окрім тих випадків, коли цих показників неможливо досягти із впровадженням заходів, що не призводять до непропорційних витрат, з дати, визначеної у Секції B Додатка VII цієї Директиви.

3. Для зон та агломерацій, в яких рівні озону в атмосферному повітрі вищі, ніж встановлені довгостроковими цілями, але нижчі за цільові показники чи дорівнюють їм, держави-члени розробляють та впроваджують економічно ефективні заходи з метою досягнення довгострокових цілей. Такі заходи принаймні є сумісними з планами щодо якості повітря та програмою, зазначеною в частині 2.

Стаття 18
Вимоги у зонах та агломераціях, в яких концентрації озону відповідають довгостроковим цілям

У зонах та агломераціях, в яких рівні озону відповідають довгостроковим цілям, держави-члени, наскільки дозволяють фактори, включаючи транскордонну природу озонового забруднення та метеорологічні умови, підтримують ці рівні нижчими за показники довгострокових цілей і зберігають, шляхом вживання пропорційних заходів, найкращу якість атмосферного повітря, сумісну зі сталим розвитком та високим рівнем захисту довкілля та людського здоров’я.

Стаття 19
Заходи, необхідні у випадку перевищення інформаційного порогу чи порогу небезпеки

Якщо інформаційний поріг, визначений у Додатку XII, або будь-який з порогів небезпеки, визначених у цьому ж Додатку, перевищені, держави-члени вживають усіх необхідних заходів для інформування громадськості за допомогою радіо, телебачення, газет та Інтернету.

Держави-члени також попередньо надають Комісії інформацію про зареєстровані рівні і тривалість періодів, протягом яких були перевищені поріг небезпеки чи інформаційний поріг.

Стаття 20
Викиди з природних джерел

1. Держави-члени передають Комісії списки зон та агломерацій, де по кожному забруднику граничні величини було перевищено у зв’язку з природними джерелами, за поточний рік. Держави-члени надають інформацію про концентрації і джерела та докази, які підтверджують, що перевищення пов’язане з природними джерелами.

2. Якщо Комісія була проінформована про перевищення, спричинене природними джерелами відповідно до частини 1, таке перевищення не розглядається як перевищення для цілей цієї Директиви.

3. Комісія до 11 червня 2010 року публікує настанови для демонстрації та виключення перевищень показників, що пов’язані з природними джерелами.

Стаття 21
Перевищення показників, пов’язані з посипанням піском чи снігом доріг взимку

1. Держави-члени можуть визначити зони чи агломерації, в яких граничні величини для РМ10 в атмосферному повітрі перевищені через повторне суспендування часток внаслідок посипання доріг піском чи сіллю в зимовий період.

2. Держави-члени надсилають до Комісії списки таких зон чи агломерацій, разом з інформацією про концентрації та джерела РМ10

3. При інформуванні Комісії відповідно до статті 27 держави-члени надають необхідні докази, які ілюструють, що будь-яке перевищення виникло внаслідок повторного суспендування часток, а також що для зниження концентрацій були вжиті всі необхідні заходи.

4. Без шкоди статті 20, щодо зон чи агломерацій, зазначених у частині 1 цієї статті, держави-члени розробляють план щодо якості повітря, передбачений у статті 23, тільки якщо перевищення рівня РМ10 походить з інших джерел, ніж посипання доріг піском або сіллю в зимовий період.

5. До 11 червня 2010 року Комісія публікує настанови для визначення викидів від повторного суспендування часток внаслідок посипання доріг піском чи сіллю в зимовий період.

Стаття 22
Відстрочення крайніх термінів і винятки із зобов’язань по відношенню до застосування деяких граничних величин

1. Якщо в певній зоні чи агломерації неможливо в строки, зазначені у Додатку XI, досягнути відповідності граничним величинам для двоокису азоту чи бензолу, держава-член може перенести кінцевий термін максимум на п’ять років для цієї окремої зони чи агломерації, за умови, що план щодо якості повітря розроблений відповідності до статті 23 для тої зони чи агломерації, для якої застосовується відстрочення; такий план щодо якості повітря доповнюється інформацією, визначеною в Секції B Додатка XV, стосовно відповідних забрудників і демонструє, як буде досягнута відповідність граничним величинам до нового кінцевого терміну.

2. Якщо в певній зоні чи агломерації відповідність граничним величинам для РМ10, які вказані в Додатку XI, не може бути досягнута з причин дисперсійних характеристик, властивих цій ділянці території, несприятливих кліматичних умов чи транскордонних перенесень, держава-член звільняється від зобов’язання щодо застосування цих граничних величин до 11 червня 2011 року, за умови виконання вимог, встановлених у частині 1, і за умови, що держава-член докаже, що всі потрібні заходи для досягнення крайніх строків були вжиті на національному, регіональному і місцевому рівнях.

3. Якщо держава-член застосовує частини 1 або 2, вона гарантує, що гранична величина для кожного забрудника перевищена не більше, ніж встановлена максимальна межа похибки, визначена в Додатку XI для кожного відповідного забрудника.

4. Держави-члени повідомляють Комісію, коли, на їх думку, варто застосувати частини 1 або 2, та надають план щодо якості повітря, зазначений у частині 1, включаючи всю важливу інформацію, необхідну для Комісії, щоб оцінити, чи були задоволені всі відповідні умови. У своєму оцінюванні Комісія бере до уваги оцінені впливи на якість атмосферного повітря в державах-членах на даний момент та в майбутньому, від заходів, що були вжиті державами-членами, а також оцінені впливи на якість атмосферного повітря від поточних та запланованих на майбутнє заходів Співтовариства, які будуть запропоновані Комісією.

Якщо Комісія не подала жодних заперечень протягом дев’яти місяців з дня отримання нотифікації, потрібно задовольнити відповідні умови для застосування частин 1 та 2.

Якщо ж виникли заперечення, Комісія може вимагати від держав-членів змінити чи розробити нові плани щодо якості повітря.

ГЛАВА IV
ПЛАНИ

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6  7  8  9
наступна сторінка »