Документ 994_952, поточна редакція — Редакція від 29.04.2004, підстава 994_953

                     Директива Ради 95/18/ЄЕС 
"Щодо залізничних підприємств"
від 19 червня 1995 року
Консолідований текст
CONSLEG: 1995L0018-15/03/2001
{ Додатково див. Директиву ( 994_953 ) від 29.04.2004 }

Офіційний переклад
РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського
Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, його
статтю 75,
Беручи до уваги пропозицію Комісії(1),
---------------- (1) OB N C 24, 28.1.1994 року, c. 2 та OB N C 225,
13.8.1994 року, C. 9.
Беручи до уваги висновок Економічного-соціального
комітету(2),
---------------- (2) Рішення, винесене 14 вересня 1994 року (OB N C 393,
31.12.1994 року, C. 56.
Діючи згідно з порядком встановленим у статті 189c
Договору(3) ( 994_017 ),
---------------- (3) Рішення Європейського Парламенту від 3 травня 1994 року
(OB N C 205, 25.7.1994 року, C. 38), Спільна позиція Ради від
21 листопада 1994 року (OB N C 354 від 13.12.1994 року, C. 11) та
Рішення Європейського Парламенту від 14 березня 1995 року
(OB N C 89, 10.4.1995 року, C. 30).
Оскільки єдиний ринок повинен включати простір без внутрішніх
перешкод, у якому забезпечується вільний рух товарів, осіб, послуг
та капіталів;
Оскільки принцип свободи надання послуг повинен
застосовуватися у залізничному секторі, враховуючи специфічні
характеристики цього сектору;
Оскільки Директива Ради 91/440/ЄЕС від 29 липня 1991 року
щодо розвитку залізниці Співтовариства(4) забезпечує певні права
на доступ до міжнародного залізничного транспорту залізничних
підприємств та міжнародних об'єднань залізничних підприємств;
---------------- (4) OB N L 237, 24.8.1991 року, C. 25.
Оскільки для того, щоб забезпечити права на доступ до
залізничної інфраструктури, які застосовуються однаково та на
основі недискримінації, необхідно видавати ліцензію залізничним
підприємствам, які надають послуги, згадані у статті 10 Директиви
91/440/ЄЕС;
Оскільки необхідно підтримувати сферу дії Директиви
91/440/ЄЕС, включаючи винятки, зроблені для регіональних, міських
та приміських послуг та оскільки визначено, що транспортна
діяльність у вигляді постійних транспортних сполучень через тунель
під Ла-Маншем також виключаються зі сфери дії зазначеної
Директиви;
Оскільки ліцензія, видана державою-членом, відповідно повинна
бути визнана як дійсна в цілому;
Оскільки умови Співтовариства для доступу до або транзиту
через залізничну інфраструктуру будуть регулюватися іншими
положеннями права Співтовариства;
Оскільки беручи до уваги принцип субсидіарності та з метою
забезпечення необхідної єдності та прозорості, Співтовариство
встановлює широкі принципи такої системи ліцензування, залишаючи
за державами-членами відповідальність за надання та управління
ліцензіями;
Оскільки для того щоб забезпечити надійні та компетентні
послуги, необхідно аби залізничні підприємства постійно
відповідали певним умовам, пов'язаним з доброю репутацією,
фінансовою придатністю та професійною компетенцією;
Оскільки для захисту споживачів та третіх зацікавлених сторін
важливо забезпечити, щоб залізничні підприємства були належним
чином застраховані або укладали еквівалентні угоди щодо
відповідальності за ризики;
Оскільки з призупиненням й анулюванням ліцензій та наданням
тимчасових ліцензій необхідно працювати у цьому контексті;
Оскільки від залізничних підприємств вимагатиметься також
відповідність національним правилам та правилам Співтовариства
щодо положень про залізничні послуги, які мають застосовуватись на
основі недискримінації, які спрямовані на гарантування того, що
підприємство може виконувати свою діяльність у повній безпеці на
певних відрізках колії;
Оскільки для того щоб забезпечити ефективні операції
міжнародного залізничного транспорту, необхідно, аби залізничні
підприємства поважали угоди, що діють в цій галузі;
Оскільки, на закінчення, процедури надання, підтримки та
внесення змін до діючих ліцензій залізничних підприємств повинні
відображати загальне бажання прозорості та недискримінації,
УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Розділ I
Цілі та сфера дії
Стаття 1
1. Ця Директива стосується критеріїв, які застосовуються для
видання, поновлення чи внесення змін до ліцензій, що призначаються
державами-членами для залізничних підприємств, які були або будуть
засновані у Співтоваристві.
2. Державам-членам дозволяється виключати із сфери дії цієї
Директиви:
a. Підприємства, які займаються перевезеннями пасажирів
залізницею тільки локальних чи регіональних автономних залізничних
інфраструктур;
b. Залізничні підприємства, які займаються перевезенням
пасажирів лише у містах чи передмістях;
c. Залізничні підприємства, діяльність яких обмежується
положеннями про регіональні фрахтові послуги, які не підпадають
під сферу дії Директиви 91/440/ЄЕС;
d. Підприємства, які виконують лише фрахтові операції на
приватних залізничних інфраструктурах, що існують окремо для
користування власника для фрахтових операцій.
3. Підприємства, діяльність яких обмежена забезпеченням
постійного сполучення для дорожнього транспорту через тунель під
Ла-Маншем виключаються із сфери дії цієї Директиви.
Стаття 2
Для цілей цієї Директиви:
a. "Залізничне підприємство" означає будь-яке публічне чи
приватне підприємство, головна діяльність якого полягає у наданні
послуг по транспортуванню товарів та/чи пасажирів залізницею за
умови, що таке підприємство повинно забезпечити тяжіння; це також
включає зобов'язання, за якими забезпечують лише тяжіння;
b. "ліцензія" означає дозвіл, виданий державою-членом
підприємству, за яким воно визнається залізничним підприємством.
Така правоздатність може обмежуватись положеннями про певні види
послуг;
c. "орган ліцензування" означає орган, призначений
державою-членом для видання ліцензій;
d. - "міські та приміські сполучення" означає транспортні
засоби, що діють для забезпечення транспортних потреб міського
центру або міста з передмістям, як і транспортні сполучення між
таким центром та передмістям та околицями;
- "регіональні сполучення" означає транспортні засоби, що
діють з метою забезпечення потреб регіону.
Стаття 3
Будь-яка держава-член призначає орган, відповідальний за
видачу ліцензій та виконання зобов'язань, покладених цією
Директивою. Завдання видачі ліцензій виконуються органом, який не
забезпечує залізничні транспортні засоби як такі та є незалежним
від органів або підприємств, які займаються такими завданнями.
Розділ II
Ліцензії
Стаття 4
1. Залізничне підприємство повинне бути уповноваженим
подавати заяви на отримання ліцензії у державі-члені, в якій воно
засноване.
2. Держави-члени не видають ліцензії і не подовжують строк їх
дії, у випадках коли не виконуються вимоги даної Директиви.
3. Залізничне підприємство, яке відповідає вимогам,
закріпленим у цій Директиві, має право на отримання ліцензії.
4. Залізничне підприємство отримує дозвіл на забезпечення
залізничних транспортних сполучень, які підпадають під дію цієї
Директиви, крім випадків, коли йому видали належну ліцензію для
забезпечення таких сполучень.
5. Ліцензія є дійсною по всій території Співтовариства.
Стаття 5
1. Залізничне підприємство повинно показати органам з
ліцензування держави-члена до початку своєї діяльності, що воно
зможе у будь-який час відповідати вимогам, що стосуються доброї
репутації, фінансової спроможності, професійної компетенції та
покриття цивільної відповідальності, переліченим у статтях 6 та 9.
2. В цілях пункту 1 будь-який заявник надає усю необхідну
інформацію.
Стаття 6
Держави-члени визначають умови, за якими відповідність вимозі
доброї репутації гарантує, що залізничне підприємство-заявник або
особи, що відповідають за його керування:
- Не вчинив серйозні кримінальні злочини, включаючи такі, що
носять комерційний характер,
- Не був визнаний банкрутом,
- Не вчинив серйозного злочину проти певного законодавства,
яке застосовується до транспорту,
- Не вчинив серйозну або повторювану помилку щодо виконання
зобов'язань за соціально-трудовим правом, включаючи зобов'язання
за правом безпеки та охорони здоров'я працівників та митні
зобов'язання у випадку, коли компанія збирається виконувати
транскордонне транспортування товарів, що є предметом митних
процедур.
Стаття 7
1. Вимоги, що стосуються фінансової спроможності,
задовольняються, коли залізничне підприємство-заявник може
продемонструвати, що воно зможе виконувати свої існуючі та
потенційні зобов'язання, отримані в результаті реальних припущень,
протягом дванадцяти місяців.
2. Для цілей пункту 1, кожен заявник представляє як мінімум
деталі, перелічені у розділі І додатку.
Стаття 8
1. Вимоги, що стосуються професійної компетенції, повинні
задовольнятися коли:
a. Залізничне підприємство-заявник має або матиме організацію
з управління, що має знання та чи необхідний досвід для здійснення
безпечного та надійного операційного контролю та нагляду за типом
операцій, визначених у ліцензії,
b. Персонал, відповідальний за безпеку, в особливості водії,
є цілком кваліфіковані в галузі їх діяльності та
c. Персонал, рухомий склад та організація можуть забезпечити
високий рівень безпеки забезпечуваних сполучень.
2. Для цілей пункту 1, кожен заявник повинен дати щонайменш
деталі, перелічені в Розділі II Додатку.
3. Належний письмовий доказ відповідності кваліфікаційним
вимогам повинен бути оформлений.
Стаття 9
Залізничне підприємство повинно бути адекватно застраховане
або укласти еквівалентну угоду, що згідно з національним
законодавством та міжнародним правом покриває його
відповідальність при виникненні нещасних випадків, особливо
стосовно пасажирів, багажу, фрахту, пошти та третіх сторін.
Розділ III
Стаття 10
1. Ліцензія повинна бути дійсною доти, доки залізничне
підприємство не виконає зобов'язання, встановлені в цій Директиві.
Орган ліцензування однак може вживати заходи для регулярної
перевірки щонайменш кожні п'ять років.
2. Специфічні положення, що регулюють призупинення чи
анулювання ліцензії можуть бути інкорпоровані у саму ліцензію.
Стаття 11
1. У разі серйозного сумніву, що залізничне підприємство, що
має ліцензію, відповідає вимогам цієї Директиви, і зокрема
статті 5, орган ліцензування може у будь-який час перевірити, чи
залізничне підприємство дійсно відповідає усім вимогам.
2. Якщо орган ліцензування держави-члена підтвердив, що не
існує серйозних сумнівів стосовно відповідності вимогам,
встановленим у цій Директиві, він негайно повідомляє про це орган
ліцензування іншої держави-члена, який видав ліцензію на певну
частину залізничного підприємства.
3. Незалежно від пункту 1, де дія ліцензії призупинена або
анульована на підставах невідповідності вимогам фінансової
спроможності, орган ліцензування може надати тимчасову ліцензію до
реорганізації залізничного підприємства за умови, що безпека не
піддається ризику. Однак тимчасова ліцензія не повинна бути
дійсною довше ніж шість місяців з дня видачі.
4. Якщо залізничне підприємство скоротило операції за шість
місяців або не розпочало діяльність через шість місяців після
надання ліцензії, орган ліцензування може прийняти рішення, що
ліцензія повинна бути піддана перегляду або призупинена. З
початком діяльності залізничне підприємство може подати запит про
подовження строку, враховуючи специфічний характер послуг, що
надаються.
5. У разі зміни правової ситуації, що впливає на
підприємство, особливо у випадку злиття або поглинання, орган
ліцензування може прийняти рішення про перегляд ліцензії. Таке
залізничне підприємство може продовжити діяльність, якщо тільки
орган ліцензування не вирішить, що безпека піддається ризику, у
такому випадку, необхідно надати підстави для такого рішення.
6. Якщо залізничне підприємство збирається суттєво змінити
або розширити свою діяльність, його ліцензія має бути знову
віддана в орган ліцензування на перегляд.
7. Орган ліцензування не повинен дозволяти залізничному
підприємству, щодо якого розпочата процедура про визнання
банкрутства або інші схожі процедури, зберігати ліцензію, якщо цей
орган переконаний, що існує реальна можливість фінансового
реструктурування протягом певного проміжку часу.
8. Якщо орган ліцензування видає, призупиняє, анулює або
вносить зміни до ліцензії, зацікавлена держава-член повинна
негайно повідомити про це Комісію. Комісія повинна повідомити про
це інші держави-члени.
Стаття 12
1. Більш того, залізничне підприємство повинно задовольняти
не лише вимоги цієї Директиви, а й національного законодавства та
керівні положення, які відповідають праву Співтовариства та
застосовуються на основі недискримінації, зокрема:
a. Певні технічні та операційні вимоги до залізничних
сполучень,
b. Вимоги безпеки, які застосовуються до персоналу, рухомих
складів та внутрішньої організації підприємства,
c. Положення щодо здоров'я, безпеки, соціальних умов та прав
робітників та споживачів,
d. Вимоги, які застосовуються до всіх зобов'язань, пов'язаних
із залізничним сектором, передбачені для надання пільг чи захисту
споживачам.
2. Залізничне підприємство може у будь-який час звернутися до
Комісії з питанням відповідності вимогам національного права та
права Співтовариства, і також з питанням, чи такі вимоги
застосовуються на основі недискримінації. Якщо Комісія вирішить,
що положення цієї Директиви не були виконані, вона виносить
рішення щодо правильного тлумачення Директиви без шкоди для
статті 226 Договору ( 994_017 ).
Стаття 13
Залізничні підприємства повинні поважати дійсні угоди, які
застосовуються до міжнародного залізничного транспорту у
державах-членах, в яких вони здійснюють свою діяльність. Вони
також повинні дотримуватись відповідних положень митного та
податкового права.
Розділ IV
Перехідні положення
Стаття 14
1. Залізничним підприємствам, які здійснюють залізничні
сполучення, надається перехідний період - дванадцять місяців -
після останнього дня проведення змін, згаданих у статті 16(2) для
того щоб відповідати положенням цієї Директиви. Цей перехідний
період не повинен зачіпати положення, що можуть вплинути на
безпеку залізничних сполучень.
Розділ V
Прикінцеві положення
Стаття 15
1. Процедури надання ліцензій повинні бути публічними та
видаватися відповідними державами-членами, які повідомляють про це
Комісію.
2. Орган ліцензування приймає рішення по заяві якомога
швидше, але не більше ніж через три місяці після того, як була
надана уся необхідна інформація, особливо деталі, згадані у
Додатку, враховуючи всю доступну інформацію. Рішення
повідомляється залізничному підприємству-заявнику. Отже, відмова
повинна містити ґрунтовні підстави.
3. Держави-члени вживають необхідних заходів для
гарантування, що рішення органів ліцензування підлягають судовому
перегляду.
Стаття 16
1. Через два роки після застосування цієї Директиви Комісія
передає Раді звіт про таке застосування, з наданням, у разі
необхідності, пропозицій щодо подальших дій Співтовариства,
особливо беручи до уваги можливість розширення сфери дії цієї
Директиви.
2. Держави-члени приймають закони, регламенти та
адміністративні положення, необхідні для забезпечення
відповідності цій Директиві протягом двох років з дати набрання
нею чинності. Про це вони невідкладно повідомляють Комісію.
3. Якщо держави-члени приймають зазначені положення, вони
повинні містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися
такими посиланнями під час їх офіційного видання. Методи таких
посилань встановлюються державами-членами.
Стаття 17
Ця Директива набирає чинності з дня її опублікування в
Офіційному віснику Європейських Співтовариств.
Стаття 18
Ця Директива адресується державам-членам.

Додаток

I. Деталі, що згадуються у статті 7(2)
1. Фінансова спроможність визначається за річною звітністю
підприємства або у випадку неможливості представити річну
звітність, за бухгалтерським балансом. Деталі повинні бути
представлені, особливо у наступних аспектах:
a. Вільні ресурси, включаючи бухгалтерський баланс, положення
щодо перевищення кредиту та позики;
b. Фонди та активи, доступні в якості страхування Оборотний
капітал;
c. Пов'язані кошти, включаючи витрати з рахунку на
транспортні засоби, землю, будівлі, обладнання та рухомі склади;
d. Витрати з активів підприємства.
2. Особливо заявник вважається фінансово неспроможним, якщо
він має істотні податкові заборгованості або соціальне
забезпечення, отримане внаслідок діяльності підприємства.
3. Орган може вимагати представлення аудиторського звіту та
супровідні документи від банку, ощадного банку, бухгалтера або
аудитора. Ці документи повинні включати інформацію щодо питань,
згаданих у пункті 1.
II. Деталі, що згадуються у статті 8 (2)
1. Деталі стосовно характеру та підтримки рухомих складів,
особливо що стосується стандартів безпеки.
2. Деталі стосовно кваліфікації персоналу, відповідального за
безпеку та подробиці тренування персоналу.
"Офіційний вісник
Європейських Співтовариств"


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору