Директива 2004/49/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про безпеку залізниць у Співтоваристві, яка [...]
Європейський Союз; Директива, Міжнародний документ від 29.04.20042004/49/ЄС
Повідомлення: Дуже багато відкритих сторінок за хвилину
Почекайте одну хвилину, будь-ласка......
Документ 994_953, поточна редакція — Прийняття від 29.04.2004
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                       Директива 2004/49/ЄС 
Європейського Парламенту та Ради
"Про безпеку залізниць у Співтоваристві,
яка вносить зміни до Директиви Ради 95/18/ЄС
про ліцензування підприємств залізничного транспорту
та до Директиви 2001/14/ЄС про розподіл потужностей
залізничних інфраструктур та стягнення платежів
за використання залізничної інфраструктури
та про сертифікацію безпеки"
(Директива про безпеку на залізницях)
від 29 квітня 2004 року

Офіційний переклад
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги Договір про створення Європейського
Співтовариства ( 994_017 ), та зокрема його статтю 71(1),
Беручи до уваги пропозицію Комісії(1)
Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального
комітету (2),
Беручи до уваги Висновок комітету регіонів (3),
Діючи у відповідності із процедурою, встановленою у
статті 251 Договору(4) ( 994_017 ), в світлі консолідованого
тексту, затвердженого Погоджувальним Комітетом
23 березня 2004 року,
--------------- (1) OB C 126 E, 28.5.2002, C. 332
(2) OB C 61, 14.3.2003, C. 131
(3) OB C 66, 19.3.2003, C. 5
(4) Висновок Європейського Парламенту від 14 січня 2003 року
(OB C 38 E, 12.2.2004, c. 92), Спільної позиції Ради від
26 червня 2003 року (OB C 270 E, c. 25) та Європейського
Парламенту від 23 жовтня 2003 року (ще не опубліковано у
Офіційному віснику). Законодавча Резолюція Європейського
Парламенту від 22 квітня 2004 року та Рішення Ради від
26 квітня 2004 року.
Оскільки:
(1) З метою виправдання зусиль, спрямованих на створення
єдиного ринку послуг залізничного транспорту, початок якому
покладено Директивою Ради 91/440/ЄЕС від 29 липня 1991 року про
розвиток залізничних шляхів Співтовариства(1), необхідно створити
загальну нормативну базу щодо безпеки на залізницях. На сьогодні
існує розроблені державами-членами правила та стандарти в галузі
безпеки на залізницях, головним чином на національному рівні,
базованих на внутрішніх технічних та операційних концепціях.
Одночасно розбіжності у принципах, підходах та культурі
спричиняють труднощі при подоланні технічних бар'єрів та
здійсненні міжнародних перевезень.
--------------- (1) OB L 237, 24.8.1991, c. 25. Директива зі змінами,
внесеними Директивою 2001/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради
(OB L 75, 15.3.2001, c. 1).
(2) Директива 91/440/ЄЕС, Директива Ради 95/18/ЄС ( 994_952 )
від 19 червня 1995 року про ліцензування підприємств залізничного
транспорту(2) та Директива 2001/14/ЄС Європейського Парламенту та
Ради від 26 лютого 2001 року про розподіл потужностей залізничних
інфраструктур та стягнення платежів за використання залізничної
інфраструктури та про сертифікацію безпеки(3) забезпечують перші
кроки на шляху врегулювання Європейського ринку залізничних послуг
шляхом відкриття ринку міжнародного залізничного фрахту. Однак,
положення про безпеку виявилися недостатніми, і розбіжності між
вимогами окремих держав лишаються невирішеними, що впливає на
оптимальне функціонування залізничного транспорту у
Співтоваристві. Зокрема, важливо здійснити гармонізацію змісту
правил безпеки, сертифікації безпеки залізничних підприємств,
завдань та ролей органів, відповідальних за безпеку та
розслідування аварій.
--------------- (2) OB L 143, 27.6.1995, c. 70. Директива зі змінами,
внесеними Директивою 2001/13/ЄС Європейського Парламенту та Ради
(OB L 75, 15.3.2001, c. 36).
(3) OB L 75, 15.3.2001, c. 29. Директива зі змінами,
внесеними Рішенням Комісії 2002/844/ЄС (OB L 289, 26.10.2002,
c. 30).
(3) Метро, трамваї та інші монорельсові чи вузькоколійні
системи міського транспорту в багатьох державах-членах
підпорядковуються місцевим або регіональним правилам безпеки та
часто контролюються місцевою або регіональною владою та не
підпадають під дію норм Співтовариства про взаємодію чи
ліцензування. Більше того, трамвай часто підпадають під
законодавство про безпеку на дорогах та не можуть, таким чином
повністю регулюватися правилами про безпеку на залізниці. З цих
причин та у відповідності із принципом субсидіарності, як
встановлено в статті 5 Договору ( 994_017 ), державам-членам слід
дозволити виключити такі місцеві залізничні системи зі сфери
регулювання Директиви.
(4) Рівні безпеки залізничних систем Співтовариства в цілому
високі, зокрема, порівняно із автодорожнім транспортом. Важливо,
щоб безпека галузі отримувала мінімум підтримки протягом поточної
фази реструктуризації, що розділить функції раніше об'єднаних
залізничних компаній та перемістить залізничний транспорт далі від
сфери саморегулювання ближче до сфери публічного регулювання.
Стандарти безпеки повинні вдосконалюватися разом із наявним
технічним та науковим прогресом, за умови, що таке вдосконалення є
практично застосовуваним та беручи до уваги конкурентноздатність
видів залізничного транспорту.
(5) Усі, хто здійснює управління залізничними системами,
менеджери інфраструктури та залізничні підприємства повинні нести
повну відповідальність за безпеку систем, кожен за свою власну
частину. У відповідних випадках вони повинні співпрацювати при
введенні в дію заходів для контролю за ризиком. Держави-члени
повинні чітко розрізняти цю негайну відповідальність за безпеку та
завдання органів влади, відповідальних за безпеку, забезпечувати
національну нормативну базу та наглядати за діями операторів.
(6) Відповідальність менеджерів інфраструктури та залізничних
підприємств за управління залізничними системами не перешкоджають
іншим суб'єктам таким, як виробники, постачальники додаткових
частин, вагонні депо, постачальники послуг та підприємства з
матеріально-технічного забезпечення приймати на себе
відповідальність за продукцію або послуги у відповідності із
положеннями Директиви Ради 96/48/ЄС від 23 липня 1996 року про
взаємодію між транс'європейськими швидкісними залізничними
системами (1) та Директиви 2001/16/ЄС Європейського Парламенту та
Ради від 19 березня 2001 року про взаємодію між транс'європейським
звичайними залізничними системами (2) або згідно інших відповідних
законодавчих актів Співтовариства.
--------------- (1) OB L 235, 17.9.1996, c. 6.
(2) OB L 110, 20.4.2001, c. 1.
(7) Вимоги щодо безпеки підсистем транс'європейських
залізничних систем встановлені в Директиві 96/84/ЄС та Директиві
2001/16/ЄС. Однак, ці Директиви не визначають спільні вимоги на
рівні системи та не деталізують регламентування, управління та
нагляд за безпекою. У випадках, коли мінімальні рівні безпеки
підсистем визначені технічними стандартами взаємодії (ТСВ), все
більшу важливість набуватиме встановлення стандартів безпеки і на
рівні системи.
(8) Загальні критерії безпеки (ЗКБ) та загальні методи
забезпечення безпеки (ЗМБ) повинні вводитися поступово для
забезпечення підтримання високого рівня безпеки та, у необхідних
та практично обумовлених випадках, його удосконалення. Вони
повинні надавати інструменти для оцінки рівня безпеки та
діяльності операторів на рівні Співтовариства, а також у
державах-членах.
(9) Інформація про безпеку залізничних систем є обмеженою та
часто не є загально доступною. Отже, необхідно встановити загальні
показники безпеки (ЗПБ) з метою оцінки відповідності системи
вимогам ЗКБ та полегшення моніторингу виконання безпеки на
залізниці. Однак, національні визначення, пов'язані із ЗПБ, можуть
застосовуватися протягом перехідного періоду, і відповідно слід
приймати до уваги зміни у загальних визначеннях ЗПБ при складанні
першого проекту ЗКБ.
(10) Національні правила безпеки, які часто базуються на
національних технічних стандартах, поступово повинні замінюватися
правилами, які базуються на загальних стандартах, встановлених
ТСВ. Введення нових особливих національних правил, які базуються
не на таких загальних стандартах, повинно зводитися до мінімуму.
Нові національні правила повинні відповідати законодавству
Співтовариства та полегшення переходу до загального підходу до
безпеки на залізниці. Таким чином усі зацікавлені сторони
проводять консультації перш, ніж держави-члени приймуть
національні правила безпеки, які вимагають вищий рівень безпеки,
ніж ЗКБ. У таких випадках нові проекти правил повинні бути вивчені
Комісією, яка приймає Рішення чи є проект правил невідповідним
законодавству Співтовариства або виступає засобом довільної
дискримінації або скритого обмеження, спрямованих на діяльність
залізничних перевезень між державами-членами.
(11) Поточна ситуація, в якій національні правила безпеки
продовжують виконувати свою роль, повинна вважатися перехідною
стадією, яка у кінцевому випадку веде до стану, за якого
застосовуватимуться Європейські правила.
(12) Розвиток ЗКБ, ЗМБ та ЗПБ, як і необхідність полегшення
прогресу в напрямку загального підходу до безпеки на залізницях,
вимагають технічної підтримки на рівні Співтовариства. Європейське
залізничне агентство, створене регламентом (ЄС) N ../..
Європейського Парламенту та Ради(1), основними функціями має
видання рекомендацій щодо ЗКБ, ЗМБ та ЗПБ та подальшу гармонізацію
заходів на залізниці, а також контроль за розвитком безпеки на
залізниць у Співтоваристві.
--------------- (1) OB L
(13) При здійсненні своїх повноважень та виконанні
зобов'язань, менеджери інфраструктур та залізничні підприємства
повинні впроваджувати систему управління безпекою, що виконує
вимоги Співтовариства та вміщує спільні елементи. Інформація про
стан безпеки та про впровадження системи управління безпекою
повинна надаватися до органу з питань безпеки у зацікавленій
державі-члені.
(14) В системі управління безпекою повинен повністю
враховуватися факт, що Директива Ради 89/391/ЄС ( 994_b23 ) від 12
червня 1989 року про введення заходів для заохочування підвищення
рівня безпеки та охорони здоров'я працівників робітників на
робочих місцях(2) та її відповідні індивідуальні Директиви у
повному обсязі застосовуються до безпеки та охорони здоров'я
працівників, зайнятих на залізничному транспорті. В системі
управління безпекою повинна братися до уваги Директива 96/49/ЄС
від 23 липня 1996 року про наближення законів держав-членів в
сфері перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом(3).
---------------- (2) OB L 183, 29.6.1989, c. 1.
(3) OB L 235, 17.9.1996, c. 25. Директива із останніми
змінами, внесеними Директивою Комісії 2003/29/ЄС (OB L 90,
8.4.2003, c. 47).

(15) Для забезпечення високого рівня безпеки на залізниці та
рівних умов для усіх залізничних підприємств, вони повинні
виконувати однакові вимоги щодо безпеки. Сертифікати безпеки
повинні засвідчувати, що залізничні підприємства встановили власну
систему управління безпекою та здатні відповідати встановленим
стандартам та правилам безпеки. Для надання послуг міжнародних
перевезень достатньо затвердити систему управління безпекою в
одній з держав-членів та надати такому затвердженню юридичної сили
на рівні Співтовариства.
(16) На додаток до вимог щодо безпеки, встановлених у
сертифікаті про безпеку, ліцензовані залізничні підприємства
повинні діяти у відповідності із національними вимогами, сумісними
із законодавством Співтовариства та застосовуваними без
дискримінації, які пов'язані із охороною здоров'я, безпекою та
соціальними умовами, включаючи законодавчі положення стосовно часу
в дорозі та прав працівників і споживачів, як передбачено у
статті 6 та 12 Директиви 95/18/ЄС ( 994_952 ).
(17) Головний обов'язок кожного менеджера інфраструктури
полягає у безпечному проектуванні, підтримці та керівництві його
залізничної мережі. Аналогічно до сертифікації безпеки на
залізничних підприємствах, менеджери інфраструктури повинні
отримувати від органу, відповідального за рівень безпеки, ліцензію
безпеки щодо його системи управління безпекою та інших положень на
відповідність вимогам про рівень безпеки.
(18) Держави-члени повинні надавати посильну допомогу
претендентам, які бажають вийти на ринок в якості залізничних
підприємств. Зокрема, вони повинні надавати інформацію та швидко
діяти на вимогу про здійснення сертифікації безпеки. Для
залізничних підприємств, які здійснюють управління послугами
міжнародних перевезень, важливо, щоб у різних державах-членах
процедури були схожими. Хоча у найближчому майбутньому сертифікати
безпеки будуть мати частину із національним даними, тим не менше
необхідно надати можливість гармонізувати їх спільні частини та
полегшувати створення спільних шаблонів.
(19) Сертифікація персоналу поїздів та ліцензування
розміщення у системі надання послуг використовуваних рухомих
залізничних складів для різних національних мереж часто складають
неподоланний бар'єр для нових учасників ринку. Держави-члени
повинні забезпечити доступність залізничним підприємствам, які
подають заяви на отримання сертифікатів про рівень безпеки, місць
для навчання та сертифікації персоналу поїздів, необхідних для
відповідності вимогам національних правил. Повинна бути
встановлена загальна процедура для надання дозволів на розміщення
у системі надання послуг рухомих залізничних складів, які
знаходяться в експлуатації.
(20) Час в дорозі та час відпочинку для машиністів поїздів та
персоналу поїздів, що виконують завдання забезпечення безпеки, має
важливий вплив на рівень безпеки залізничної системи. Ці аспекти
підпадають під дію статей 137 та 139 Договору ( 994_017 ) та вже є
предметом переговорів між соціальними партнерами в рамках
Секторного діалогового комітету, організованого у відповідності із
Рішенням Комісії 98/500/ЄС(1).
---------------- (1) Рішення Комісії 98/500/ЄС від 20 травня 1998 року про
створення Секторного діалогового комітету для сприяння діалогу між
соціальними партнерами на Європейському рівні (OB L 225,
12.8.1998, c. 27).
(21) Розвиток безпечних залізничних систем у Співтоваристві
вимагає встановлення гармонізованих умов надання відповідних прав
(ліцензій) машиністам поїздів та персоналу провідників, які
виконують завдання забезпечення безпеки, щодо яких Комісія
оголосила про свій намір запропонувати подальші законодавчі акти у
найближчому майбутньому. Що стосується персоналу, на який
покладено виконання найбільш важливих завдань в сфері безпеки, їх
кваліфікації вже чітко визначені згідно Директиви 96/48/ЄС та
2001/16/ЄС.
(22) Як частина загального регулятивного поля в галузі
безпеки на залізниці, в кожній державі-члені повинні бути створені
національні органи влади для регулювання та контролю за рівнем
безпеки на залізниці. Для полегшення співпраці між ними на рівні
Співтовариства їм слід надати такий самий мінімум завдань та
обов'язків. Національним органам влади, які слідкують за безпекою,
слід надати більш високий рівень незалежності. Вони повинні
виконувати свої завдання відкрито та без дискримінації, щоб
допомогти створити єдину залізничну систему у Співтоваристві, а
також співпрацювати для координації критеріїв прийнятті рішень,
зокрема щодо сертифікації безпеки залізничних підприємств, які
управляють наданням послуг міжнародних перевезень.
(23) Аварії із серйозними наслідками на залізничних шляхах
трапляються рідко. Однак, вони можуть мати пагубні наслідки та
підняти занепокоєння серед населення стосовно безпеки діяльності
залізничної системи. Усі такі аварії, таким чином, повинні
розслідуватися з точки зору безпеки для запобігання їх повторного
виникнення, а результати розслідувань повинні бути обнародувані.
Інші аварії та інциденти можуть бути вагомими вісниками аварій із
серйозними наслідками і також повинні підлягати вивченню з огляду
на стан безпеки, коли наявна така необхідність.
(24) Розслідування з огляду на стан безпеки повинно
проводитися окремо від юридичного розслідування цього самого
інциденту, а тим, хто його здійснює, повинен надаватися доступ до
доказів та свідків. Таке розслідування повинно здійснюватися
постійним органом, незалежним від учасників залізничного руху.
Такий орган функціонує так, щоб уникнути будь-якого конфлікту
інтересів та будь-якого можливого втягнення у процес, який
спричинив подію, що розслідується; зокрема, його функціональна
незалежність не повинна відчувати впливу, якщо такий орган тісно
пов'язаний із національним органом влади з питань безпеки, або
впорядником залізниць, який діє в цілях організаційно-правової
структури. Для кожного випадку орган, що займається
розслідуванням, створює відповідну слідчу групу, яка має необхідні
спеціальні знання для того, щоб з'ясувати безпосередні та глибинні
причини того, що трапилося.
(25) Звіти про хід розслідування та будь-які висновки та
рекомендації надають суттєву інформацію для подальшого
вдосконалення безпеки на залізниці та повинні бути
загальнодоступними на рівні Співтовариства. Особи, яким адресовані
рекомендації з питань безпеки, діють відповідно до них, та про
свої дії звітують органу з розслідувань.
(26) Оскільки цілі запропонованої дії, а саме координація
діяльності в державах-членах з метою регулювання та контролю за
безпекою, а також розслідування аварії та встановлення на рівні
Співтовариства критеріїв безпеки, загальних методів забезпечення
безпеки, загальних показників безпеки та загальні вимоги
сертифікатів безпеки, не можуть бути повністю досягнуті
державами-членами і, таким чином, з причини масштабності дій,
результату легше бути досягнута на рівні Співтовариства,
Співтовариство може прийняти заходи у відповідності із принципом
субсидіарності, як встановлено в статті 5 Договору ( 994_017 ). У
відповідності із принципом пропорційності, як встановлено в тій
статті, ця Директива не виходить за межі необхідності з метою
досягнення тих цілей.
(27) Заходи, необхідні для впровадження цієї Директиви,
повинні бути прийняті у відповідності із Рішенням Ради 1999/468/ЄС
від 28 червня 1999 року, що встановлює процедуру використання
імплементаційних повноважень, покладених на Комісію(1).
---------------- (1) OB L 184, 17.7.1999, c. 23.
(28) Ця Директива направлена на реорганізацію та об'єднання
відповідних законодавчих положень Співтовариства стосовно безпеки
на залізниці. А отже положення для сертифікації безпеки
залізничних підприємств, які раніше були встановлені в Директиві
2001/14/ЄС, а також усі посилання на сертифікацію безпеки, повинні
бути відмінені. Директива 95/18/ЄС ( 994_952 ) включала вимоги
щодо рівня кваліфікації обслуговуючого персоналу з питань техніки
безпеки та щодо безпеки рухомих складів, які підпадають під дію
вимог цієї Директиви щодо сертифікації безпеки і, таким чином, не
повинна більше бути частиною вимог про ліцензування. Ліцензована
залізниця повинна мати сертифікат безпеки для отримання доступу до
залізничної інфраструктури.
(29) Держави-члени повинні встановити правила про покарання,
що застосовуватимуться до порушень положень цієї Директиви та
забезпечити їх впровадження. Такі покарання повинні бути
ефективними, пропорційними та такими, що попереджують здійснення
нових порушень.
ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
ГЛАВА I
ВСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1
Мета
Метою цієї Директиви є забезпечення розвитку та поліпшення
безпеки на залізничних шляхах Співтовариства та покращеного
доступу до ринків послуг залізничних перевезень шляхом:
(a) Гармонізації нормативних структур в державах-членах;
(b) Визначення обов'язків учасників;
(c) Розробки загальних критеріїв безпеки та загальних методів
забезпечення безпеки з метою подальшої гармонізації національних
правил;
(d) Вимагання створення у кожній державі-члені органу з
питань безпеки (залізничного транспорту) та органу з розслідування
аварій та інцидентів;
(e) Визначення загальних принципів управління, регулювання та
контролю за безпекою на залізниці.
Стаття 2
Сфера застосування
1. Ця Директива застосовується до систем залізничних
сполучень в державах-членах, які можуть розділятися на підсистеми
для структурних зон та зон обслуговування. Вона врегульовує вимоги
щодо безпеки системи в цілому, включаючи управління безпекою
інфраструктури та умовами руху, а також взаємодію між
підприємствами залізничного транспорту та менеджерів
інфраструктури.
2. Держави-члени можуть при імплементації цієї Директиви не
приймати заходи щодо:
(a) Метро, трамваїв та інших вузькоколійних міських
транспортних систем;
(b) Мережі, які функціонально відокремлені від інших
складових системи залізничних сполучень та призначені лише для
надання послуг на місцевому рівні, в урбанізованих районах та
передмістях, а також на залізничних підприємствах, які працюють
виключно у цих мережах;
(c) Залізничних інфраструктур, які знаходяться у приватній
власності та існують виключно для використання власником
інфраструктури для його власних вантажних операцій.
Стаття 3
Визначення понять
Для цілей цієї Директиви застосовуються наступні визначення:
(a) "Система залізничних сполучень" означає всю кількість
підсистем структурних зон та зон обслуговування, як визначено у
Директиві 96/48/ЄС та 2001/16/ЄС, а також управління та діяльність
системи як цілого;
(b) "менеджер інфраструктури" означає будь-який орган чи
підприємство, відповідальне, зокрема, за встановлення та
підтримання залізничної інфраструктури, або його частина, як
визначено в статті 3 Директиви 91/440/ЄЕС, яка може також включати
управління процесом контролю за інфраструктурою та системою
безпеки. Функції менеджера інфраструктури в мережі або її частині
можуть розподілятися між різними органами або підприємствами;
(c) "залізничне підприємство" означає залізничне
підприємство, як визначено в Директиві 2001/14/ЄС, а також
будь-яке інше публічне або приватне підприємство, діяльність якого
полягає у здійсненні перевезень товарів та/або пасажирів
залізницею на основі того, що підприємство повинно надавати
тяглову силу; це положення також включає підприємства, які
займаються лише наданням тяглової сили;
(d) "технічні стандарти взаємодії (ТСВ)" означає стандарти,
яким підпорядковується кожна підсистема або частина підсистеми, з
метою відповідності суттєвим вимогам та забезпечення взаємодії
транс'європейських швидкісних залізничних систем, як визначено в
Директиві 96/48/ЄС та Директиви 2001/16/ЄС;
(e) "загальні критерії безпеки (ЗКБ)" означає рівні безпеки,
досягнення яких є обов'язковим для різних частин системи
залізничних сполучень (таких, як традиційна залізнична система,
швидкісна залізниця, довгі залізничні тунелі та лінії, що
використовуються виключно для вантажного транспорту) та для
системи в цілому, виражені у критеріях прийнятності ризику;
(f) "загальні методи забезпечення безпеки (ЗМБ)" означає
методи, які повинні вироблятися для визначення рівня безпеки та
досягнення того, щоб критерії безпеки та відповідність іншим
вимогам про безпеку були оцінені;
(g) "орган з питань безпеки" означає національний орган, на
який у відповідності із цією Директивою покладено завдання,
пов'язане із безпекою на залізницях, або будь-який міжнародний
єдиний для двох держав орган, якому держави члени надали такі
завдання з метою забезпечення уніфікованого режиму безпеки для
спеціальних транскордонних інфраструктур;
(h) "національні правила безпеки" означає усі правила, які
вміщують вимоги щодо безпеки на залізниці, встановлені на рівні
держав-членів, та які застосовуються до більше ніж одного
залізничного підприємства, незалежно від того, який орган їх
видав;
(i) "система управління безпекою" означає організацію та
заходи, здійснені менеджером залізничної інфраструктури або
залізничним підприємством для забезпечення безпечного управління
її діяльністю;
(j) "уповноважений з розслідування" означає особу,
відповідальну за організацію, проведення та контроль за
розслідуванням;
(k) "аварія" означає небажану або таку, що трапилась без
наміру, неочікувану подію або особливий ланцюг таких подій, які
мають шкідливі наслідки; аварії поділяються на наступні категорії:
зіткнення, сходження з рейок, аварії на залізничних переїздах;
аварії із особами, завдані рухомим складом, що рухався; пожежі та
інші;
(l) "аварії із серйозними наслідками" означає будь-які
зіткнення поїздів або сходження поїздів з рейок, які призвели до
смерті хоча б однієї особи або завдали серйозних тілесних
ушкоджень п'яти чи більше особам або значну шкоду рухомому складу,
інфраструктурі або навколишньому середовищу, а також будь-які інші
схожі аварії із очевидним впливом на регулювання безпекою на
залізниці або управління безпекою; "значна шкода" означає шкоду,
яка може бути негайно оцінена органом з розслідувань, і в цілому
досягає мінімум 2 мільйонів євро;
(m) "інцидент" означає будь-який випадок, окрім аварії або
аварії із серйозними наслідками, пов'язаний із управлінням
поїздами та такий, що впливає на безпеку діяльності;
(n) "розслідування" означає процес, що здійснюється з метою
попередження аварій та інцидентів, що включає збір та аналіз
інформації, складання звітів, включаючи визначення причин та у
відповідних випадках надання рекомендацій щодо безпеки;
(o) "причини" означає дії, бездіяльність, події або умови,
або їх комбінація, які призвели до аварії або інциденту;
(p) "Агентство" означає Європейське Залізничне Агентство,
агентство з питань безпеки на залізничних шляхах та взаємодії на
рівні Співтовариства;
(q) "Вповноважені органи" означає органи, відповідальні за
оцінювання відповідності та придатності для використання складових
взаємодії або за оцінку процедур ЄС щодо перевірки підсистем, як
визначено в Директивах 96/48/ЄС та 2001/16/ЄС:
(r) "складові взаємодії" означає будь-який елементарний
компонент, групу компонентів, компонувальний вузол або завершений
елемент обладнання, об'єднаний або призначений для об'єднання у
підсистему, від якої прямо або непрямо залежить взаємодія
швидкісних або звичайних залізничних сполучень, як визначено в
Директиві 96/48/ЄС та 2001/16/ЄС. Концепція "складової" стосується
як матеріальних так і нематеріальних об'єктів, таких, як програмне
забезпечення.
ГЛАВА II
РОЗВИТОК ТА УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ
Стаття 4
Розвиток та удосконалення безпеки на залізниці
1. Держави-члени забезпечують загальне підтримання безпеки на
залізниці, а там, де практично обумовлено, постійне її
вдосконалення, беручи до уваги розвиток законодавства
Співтовариства та технічний і науковий прогрес, при цьому надаючи
перевагу попередженню аварій.
Держави-члени забезпечують встановлення, застосування та
введення в силу правил безпеки на умовах відкритості та
недискримінаційності, заохочуючи розвиток єдиної Європейської
залізничної транспортної системи.
2. Держави-члени забезпечують, щоб заходи для розвитку та
удосконалення безпеки на залізниці здійснювалися із урахуванням
необхідності системного підходу.
3. Держави-члени забезпечують, щоб відповідальність за
безпечне управління системою залізничних сполучень та контроль за
ризиками, пов'язаними із ним, покладалася на менеджерів
інфраструктури та залізничні підприємства, зобов'язуючи їх
впроваджувати необхідні заходи щодо контролю за ризиками,
співпрацюючи один з одним, застосовувати національні правила та
стандарти безпеки, а також встановити систему управління безпекою
у відповідності із цією Директивою.
Не порушуючи встановлених у відповідності із правовими
вимогами держав-членів про цивільну відповідальність, на кожного
менеджера інфраструктури та залізничне підприємство покладається
відповідальність за його частину системи та її безпечне
управління, включаючи постачання матеріалів та укладання
контрактів на постачання послуг, по відношенню до користувачів,
споживачів, зацікавлених працівників та третіх сторін.
4. Це не порушує положення про відповідальність кожного
виробника, постачальника додаткових частин, депо, постачальника
послуг та підприємства з матеріально-технічного забезпечення
забезпечувати, щоб рухомий склад, установки, додаткові частини та
обладнання, а також надані ними послуги відповідали визначеним
вимогам та умовам для використання, щоб залізничні підприємства
та/або менеджери інфраструктури могли безпечно вводити їх в
експлуатацію.
Стаття 5
Загальні показники безпеки
1. З метою полегшення оцінки досягнень ЗКБ та забезпечення
моніторингу загального розвитку безпеки на залізниці,
держави-члени збирають інформацію про загальні показники безпеки
(ЗПБ) шляхом щорічних звітів органів влади з питань безпеки, як
зазначено в статті 18.
Перший звітний рік для ЗПБ ____ (*); про них звітується
щорічно кожного наступного року.
---------------- (*) два роки після вступу в силу цієї Директиви.
ЗПБ встановлюються як визначено в Додатку I.
2. До _______(*) Додаток I переглядається у відповідності із
процедурою, зазначеною в статті 27(2), зокрема, щоб включити
загальні визначення ЗПБ та загальні методи для розрахунку витрат у
зв'язку із аваріями.
---------------- (*) п'ять років після вступу в силу цієї Директиви.
Стаття 6
Загальні методи безпеки
1. Перший набір ЗМБ, який як мінімум охоплює методи, описані
в пункті 3(а), приймається Комісією до ___(**), у відповідності із
процедурою, зазначеною в статті 27(2). Вони публікуються в
Офіційному віснику Європейського Союзу.
---------------- (**) чотири роки після вступу в силу цієї Директиви.
Другий набір ЗМБ, який охоплює іншу частину методів, описаних
в пункті 3, приймається Комісією до ___(***), у відповідності із
процедурою, зазначеною в статті 27(2). Вони публікуються в
Офіційному віснику Європейського Союзу.
---------------- (***) шість років після вступу в силу цієї Директиви.
2. Проект ЗМБ та проект переглянутих ЗМБ складаються
Агентством згідно доручень, які приймаються у відповідності із
процедурою, зазначеною в статті 27(2).
Проект ЗМБ базується на вивченні існуючих методів в
державах-членах.
3. ЗМБ описує, як рівень безпеки та досягнення критеріїв
безпеки, а також інші вимоги безпеки оцінюються шляхом опрацювання
та визначення:
(a) Оцінки ризику та методів оцінки,
(b) Методи для оцінки відповідності вимогам сертифікатів
безпеки та ліцензій безпеки, виданих у відповідності зі
статтями 10 та 11, та
(c) В тій мірі, в якій вони ще не врегульовані ТСВ, методи
перевірки того, що структурні підсистеми транс'європейських
швидкісних та звичайних залізничних систем управляються та
технічно обслуговуються у відповідності із певними суттєвими
вимогами.
4. ЗМБ регулярно переглядаються у відповідності із
процедурою, зазначеною в статті 27(2), беручи до уваги досвід,
набутий при їх застосуванні, та виходячи із загального розвитку
безпеки на залізниці та зобов'язань держав-членів, встановлених в
статті 4(1).
5. Держави-члени вносять будь-які необхідні зміни до
національних правил безпеки в світлі прийняття ЗМБ та їх
перегляду.
Стаття 7
Загальні критерії безпеки
1. ЗКБ розробляються, приймаються та переглядаються, слідуючи
процедурі, встановленій в цій статті.
2. Проект ЗКБ та переглянутий проект ЗКБ складаються
Агентством згідно доручень, які приймаються у відповідності із
процедурою, зазначеною в статті 27(2).
3. Перший набір запроектованих ЗКБ базується на вивченні
існуючих критеріїв та виконанні правил безпеки в державах-членах
та забезпеченні того, щоб рівень поточного виконання правил
безпеки в системі залізничних сполучень не знижувався в жодній
державі-члені. Вони приймаються Комісією до .............(*) у
відповідності із процедурою, зазначеною в статті 27(2) та
публікуються в Офіційному віснику Європейського Союзу.
---------------- (*) п'ять років після вступу в силу цієї Директиви.
Другий набір запроектованих ЗКБ базується на досвіді,
набутому при застосуванні першого набору запроектованих ЗКБ та їх
впровадженні. Вони відображають будь-які пріоритетні сфери, де
безпека потребує подальшого вдосконалення. Вони приймаються
Комісією до .........(**) у відповідності із процедурою,
зазначеною в статті 27(2) та публікуються в Офіційному віснику
Європейського Союзу.
---------------- (**) сім років після вступу в силу цієї Директиви.
Усі пропозиції щодо запроектованих та переглянутих ЗКБ
відображають обов'язки держав-членів, встановлені в статті 4(1).
Такі пропозиції супроводжуються оцінкою приблизно розрахованої
вартості та вигоди із вказівкою на їх ймовірний вплив для всіх
зацікавлених операторів та економічних представників, а також їх
вплив на суспільне прийняття ризику. Вони вміщують розклад
поступового впровадження, де це необхідно, зокрема беручи до уваги
характер та міру інвестувань, необхідних для їх впровадження. Вони
аналізують можливий вплив на ТСВ для підсистем та вміщують, де це
можливо, наступні пропозиції щодо змін до ТСВ.
4. ЗКБ визначають рівні безпеки, які як мінімум повинні бути
досягнуті різними частинами системи залізничних сполучень та
системою в цілому в кожній державі-члені, виражені у критерії
сприйняття ризику:
(a) Індивідуальних ризиків, пов'язаних із пасажирами,
персоналом, включаючи персонал підрядників, користувачів
залізничних переїздів та інших, а також не порушуючи існуючих
національних та міжнародних положень щодо відповідальності,
індивідуальних ризиків, пов'язаних із особами, які не мають
ліцензій, у приміщеннях залізниці.
(b) Суспільних ризиків.
5. ЗКБ періодично переглядається у відповідності із
процедурою, зазначеною в статті 27(2), беручи до уваги загальний
розвиток техніки безпеки на залізниці.
6. Держави-члени вносять усі необхідні зміни до своїх
національних правил безпеки з метою досягнення як мінімум ЗКБ, та
будь-яких переглянутих ЗКБ, у відповідності із впровадженими
розкладами, приєднаними до них. Вони повідомляють ці правила
Комісії у відповідності зі статтею 8(3).
Стаття 8
Національні правила безпеки
1. Для застосування цієї Директиви держави-члени встановлюють
обов'язкові національні правила безпеки та забезпечують їх
опублікування та доступність усім менеджерам інфраструктур,
залізничним підприємствам, заявникам на отримання сертифікатів
безпеки та заявникам на отримання ліцензій безпеки чіткою мовою,
зрозумілою усім зацікавленим сторонам.
2. До ......(*) Держави-члени повідомляють Комісію про усі
відповідні діючі національні правила безпеки, як встановлено в
Додатку II, та вказують сферу їх застосування.
---------------- (*) 12 місяців після вступу в силу цієї Директиви.
У повідомленні надається інформація про головний зміст правил
із посиланням на тексти законодавчих актів, про форму
законодавства та про те, який орган чи організація відповідальний
за їх публікацію.
3. Не пізніше, ніж через чотири роки після вступу в силу цієї
Директиви, Агентство оцінює спосіб, в який національні правила
безпеки публікуються, та оцінює їх доступність у відповідності із
пунктом 1. Воно також надає Комісії необхідні рекомендації
стосовно опублікування таких правил з метою полегшення доступу до
відповідної інформації.
4. Держави-члени негайно повідомляють Комісію про будь-які
зміни до раніше повідомлених національних правил техніки безпеки
та про будь-які інші правила, які можуть бути прийняті, окрім
випадків, коли правила повністю стосуються імплементації ТСВ.
5. З метою утримання на мінімальному рівні введення нових
специфічних національних правил до мінімуму і, таким чином,
запобігти виникненню подальших бар'єрів від їх створення, а також
з метою поступової гармонізації правил техніки безпеки, Комісія
здійснює введення нових національних правил державами-членами.
6. Якщо після прийняття ЗКБ держава-член має намір ввести
нові національні правила безпеки, які вимагають більш високого
рівня безпеки, ніж ЗКБ, або якщо держава-член має намір ввести
нові національні правила безпеки, які можуть вплинути на
діяльність залізничних підприємств з інших держав на території
зацікавленої держави-члена, держава-член консультується з усіма
зацікавленими сторонами у відповідний час та із застосуванням
процедури, викладеної в пункті 7.
7. Держави-члени подають на розгляд Комісії запроектовані
правила безпеки, вказуючи на причини їх введення.
Якщо Комісія вирішить, що проект правила безпеки є несумісним
із ЗМБ або із досягненням ЗКБ як мінімум, або що воно складає
засіб самовільної дискримінації або замаскованих обмежень щодо
діяльності залізничного транспорту між державами-членами, вона у
відповідності із процедурою, зазначеною в статті 27(2) приймає
рішення, адресоване зацікавленим державам-членам.
Якщо Комісія має серйозні сумніви щодо сумісності проекту
будь-якого правила безпеки із ЗМБ або із досягненням ЗКБ як
мінімум, або вважає, що воно складає засіб самовільної
дискримінації або замаскованих обмежень щодо діяльності
залізничного транспорту між державами-членами, вона негайно
повідомляє зацікавлену державу-член, яка відкладає прийняття,
введення в дію або впровадження такого правила до прийняття
протягом шести місяців Рішення у відповідності із процедурою,
зазначеною у статті 27(2).
Стаття 9
Системи управління безпекою
1. Менеджери інфраструктури та залізничні підприємства
встановлюють свої системи управління безпекою, щоб забезпечити
стан, за якого залізничні системи могли б досягти як мінімум ЗКБ,
відповідали б національним правилам безпеки, описаним у статті 8
та Додатку II, та вимогам щодо безпеки, встановленими у ТСВ, а
також, щоб застосовувалися відповідні частини ЗМБ.
2. Система управління безпекою відповідає вимогам та вміщує
елементи, встановлені в Додатку III, адаптованого до характеру,
міри та інших умов здійснюваної діяльності. Вона забезпечує
контроль всіх ризиків, пов'язаних із діяльністю менеджера
інфраструктури або залізничного підприємства, включаючи постачання
технічного обслуговування та матеріалів та використання
підрядників. Не порушуючи існуючі правила щодо національної та
міжнародної відповідальності, система управління безпекою приймає
до уваги, де це необхідно та розумно, ризики, що виникають як
результат діяльності інших сторін.
3. Система управління безпекою будь-якого менеджера
інфраструктури враховує наслідки діяльності різних залізничних
підприємств в мережі та складає положення, щоб дозволити усім
залізничним підприємствам діяти у відповідності із ТСВ та
національними правилами безпеки та у відповідності із умовами,
викладеними у їх сертифікатах безпеки. Таким чином, вона
розвивається з метою координації дій у надзвичайних ситуаціях
менеджера інфраструктури із усіма залізничними підприємствами, які
діють в цій інфраструктурі.
4. Кожен рік усі менеджери інфраструктур та залізничних
підприємств подають до органу з безпеки до 30 червня річні звіти
за попередній календарний рік. Звіт про безпеку вміщує:
(a) Інформацію про рівень досягнення організацією
корпоративних цілей в галузі безпеки та результати виконання
планів з безпеки;
(b) Розвиток національних показників безпеки, а також ЗПБ,
встановлені в Додатку I, наскільки це відноситься до компетенції
організації, якій звітується;
(c) Результати внутрішнього аудиту стану безпеки;
(d) Спостереження за нестачами та невірне функціонування
залізничної діяльності та управління інфраструктурою, які можуть
бути відповідними компетенції органу з безпеки.
ГЛАВА III
СЕРТИФІКАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ БЕЗПЕКИ
Стаття 10
Сертифікати безпеки
1. З метою набуття доступу до інфраструктури залізниці,
залізничне підприємство повинно мати сертифікат безпеки, як
зазначено в цій Главі. Сертифікат безпеки може охоплювати цілу
залізничну мережу держави-члена або лише певну її частину.
Метою сертифікату безпеки є засвідчення того, що залізничне
підприємство організувало свою систему управління безпекою та може
виконувати вимоги, встановлені в ТСВ та інших відповідних
законодавчих актах Співтовариства та в національних правилах
безпеки з метою контролю та управління безпекою в мережі.
2. Сертифікат безпеки вміщує:
(a) Сертифікацію, що підтверджує прийняття системи управління
безпекою залізничного підприємства, як описано в статті 9 та
Додатку III, та
(b) Сертифікацію, що підтверджує прийняття положень,
прийнятих залізничним підприємством для виконання особливих вимог,
необхідних для безпечного управління відповідною системою. Вимоги
можуть включати застосування ТСВ та національні правила безпеки,
прийняття сертифікатів та ліцензій персоналу для введення в
експлуатацію рухомого складу, що використовується залізничним
підприємством. Сертифікація базується на документації, поданій
залізничним підприємством, як описано в Додатку IV.
3. Орган з питань безпеки в державі-члені, в якій залізничне
підприємство вперше організовує свою діяльність, здійснює
сертифікацію у відповідності із пунктом 2.
Сертифікація, здійснена у відповідності із пунктом 2, повинна
чітко визначати тип та міру охоплення залізничних операцій.
Сертифікація, здійснена у відповідності із пунктом 2(а), є дійсною
на всій території Співтовариства для рівноцінних операцій
залізничного транспорту.
4. Орган безпеки в державі-члені, в якому залізничне
підприємство планує здійснювати додаткові послуги залізничним
транспортом, здійснює додаткову національну сертифікацію,
необхідну у відповідності із пунктом 2(b).
5. Сертифікат безпеки поновлюється після використання
залізничним підприємством не пізніше, ніж кожні п'ять років. Він
повністю або частково корегується у кожному випадку, коли тип або
міра діяльності суттєво змінюється.
Власник сертифікату безпеки невідкладно інформує компетентний
орган з питань безпеки про усі значні зміни в умовах відповідної
частини сертифікату. Він, крім того, повідомляє компетентний орган
з питань безпеки у кожному випадку, коли вводяться нові категорії
персоналу або нові типи рухомого складу.
Орган з питань безпеки може вимагати, щоб відповідна частина
сертифікату безпеки була переглянута після того, як відбулися
суттєві зміни у нормативній базі з питань безпеки.
Якщо орган з питань безпеки прийде до висновку, що власник
сертифікату більше не відповідає умовам сертифікації, яку цей
орган провадить, він анулює частину (а) та/або (b) сертифікату,
надаючи причини для такого свого рішення. Орган з питань безпеки,
який анулював додатковий національний сертифікат, наданий у
відповідності із пунктом 4, повинен негайно повідомити орган з
питань безпеки, який надав такий сертифікат згідно пункту 2(а),
про своє рішення.
Схожим чином орган безпеки повинен анулювати сертифікат
безпеки, якщо йому очевидно, що власник сертифікату безпеки не
використовував його за призначення протягом року після видачі
сертифікату.
6. Орган з питань безпеки протягом одного місяця повідомляє
Агентство про сертифікати, зазначені в пункті 2(а), що були
видані, поновлені, змінені або анульовані. Він вказує назву та
адресу залізничного підприємства, дату видачі, сферу дії та
дійсність сертифікату безпеки та, у випадку анулювання, причини
для такого рішення.
7. До .......(*) Агентство оцінює розвиток сертифікації
безпеки та подає звіт Комісії разом із рекомендаціями стосовно
стратегії руху в напрямку єдиної сертифікації безпеки на рівні
Співтовариства. Комісія здійснює відповідні дії згідно
рекомендації.
---------------- (*) п'ять років після вступу в силу цієї Директиви.
Стаття 11
Ліцензування безпеки менеджерів інфраструктури
1. З метою отримання дозволу на управління та керування
діяльністю залізничної інфраструктури, менеджер має отримати
ліцензію безпеки від органу з безпеки в державі-члені, де він
створений.
Ліцензія безпеки вміщує:
(a) Ліцензію, що підтверджує прийняття системи управління
безпекою менеджера інфраструктури, як описано в статті 9 та
Додатку III, та
(b) Ліцензію, що підтверджує прийняття положень менеджера
інфраструктури щодо виконання особливих вимог, необхідних для
безпечного моделювання, технічної підтримки та управління
залізничною інфраструктурою, включаючи, де це необхідно, технічну
підтримку та управління рухом та сигнальною системою.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »