Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Про встановлення рамок діяльності Співтоварист [...]
Європейський Союз; Директива, Інформація, Перелік [...] від 23.10.20002000/60/ЄС
Документ 994_962, поточна редакція — Редакція від 11.03.2008
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6
наступна сторінка »  

                       Директива 2000/60/ЄС 
Європейського Парламенту і Ради
"Про встановлення рамок діяльності Співтовариства
в галузі водної політики"
від 23 жовтня 2000 року

{ Із змінами, внесеними :
Рішенням 2455/2001/ЄС Європейського Парламентуі Ради
від 20.11.2001 р. та
Директивою 2008/32/ЄС Європейського Парламентуі Ради
від 11.03.2008 р. }
{ Додатково див.
Директиву 2006/11/ЄС ( 994_966 ) від 15.02.2006 }

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського
Співтовариства ( 994_017 ) та, зокрема, його статтю 175(1),
Беручи до уваги пропозицію Комісії(1),
Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету(2),
Беручи до уваги висновок Комітету Регіонів(3),
Діючи відповідно до процедури, передбаченої статтею 251
Договору(4) ( 994_017 ), враховуючи спільний проект, схвалений
Погоджувальним комітетом 18 липня 2000 року,
---------------- (1) OB C 184, 17.6.1997, C. 20, OB C 16, 20.1.1998, C. 14 та
OB C 108, 7.4.1998, C. 94
(2) OB C 355, 21.11.1997, C. 83.
(3) OB C 180, 11.6.1998, C. 38.
(4) Висновок Європейського Парламенту від 11 лютого 1999 року
(OB C 150, 28.5.1999, C. 419), підтверджений 16 вересня 1999 року
і Спільна позиція Ради від 22 жовтня 1999 року (OB C 343,
30.11.1999 року, C. 1). Рішення Європейського Парламенту від
7 вересня 2000 року та Рішення Ради від 14 вересня 2000 року.
Оскільки:
(1) Вода є скоріш не комерційним виробом, як будь-який інший,
а спадщиною, яку слід охороняти і захищати, а також слід ставитися
до неї як до такої.
(2) У висновках Семінару міністрів з питань водної політики
Співтовариства, що відбувся в 1988 році у Франкфурті було
наголошено на потребі існування нормативної бази Співтовариства в
сфері екологічної якості. Рада у своїй резолюції від
28 червня 1988 року(5) звернулася до Комісії з вимогою надати
пропозиції, спрямовані на покращення екологічної якості
поверхневих вод Співтовариства.
---------------- (5) OB C 209, 9.8.1988, C. 3.
(3) Заявою, опублікованою після завершення Семінару міністрів
з проблем ґрунтових вод, що відбувся у 1991 році в Гаазі, було
наголошено на необхідності вживання заходів, спрямованих на
уникнення довгострокового погіршення якості і зменшення кількості
прісної води, а також було запропоновано розпочати програму дій,
проведення якої має бути завершеним до 2000 року і, спрямовану на
стабільне управління запасами прісної води та охорону останніх. У
своїх резолюціях від 25 лютого 1992 року(6) і
20 лютого 1995 року(7) Рада вимагала підготовки програми дій щодо
ґрунтових вод та внесення змін до Директиви Ради 80/68/ЄЕС
( 994_904 ) від 17 грудня 1979 року про захист ґрунтових вод від
забруднення, викликаного певними небезпечними речовинами(8) в
рамках загальної політики охорони прісної води.
---------------- (6) OB C 59, 6.3.1992, C. 2.
(7) OB C 49, 28.2.1995, C. 1.
(8) OB L 20, 26.1.1980, C. 43. Директива з останніми змінами,
внесеними Директивою 91/692/ЄЕС (OB L 377, 31.12.1991, C. 48).
(4) Водні ресурси Співтовариства перебувають під тиском, що
постійно зростає і походить від невпинного зростання потреб у
достатній кількості води належної якості для задоволення всіх
потреб. 10 листопада 1995 року Європейське Агентство з питань
довкілля у своїй доповіді "Довкілля у Європейському Союзі - 1995"
надало новий звіт про стан довкілля, яким було підтверджено
потребу дій, спрямованих на охорону водних ресурсів Співтовариства
як з якісної, так і з кількісної точки зору.
(5) 18 грудня 1995 року Рада ухвалила висновки, що вимагають,
між іншим, розробки нової рамкової Директиви, що встановлює
основні принципи стабільної водної політики у Європейському Союзі
і пропонує Комісії надати свої пропозиції.
(6) 21 лютого 1996 року Комісія ухвалила повідомлення
Європейському Парламенту і Ради стосовно водної політики
Європейського Співтовариства, у якому було запропоновано принципи
майбутньої водної політики Співтовариства.
(7) 9 вересня 1996 року Комісія представила пропозицію
Рішення Європейського Парламенту і Ради щодо програми дій для
комплексної охорони і управління ґрунтовими водами(1). У цій
пропозиції Комісія наголосила на необхідності встановлення
процедур регулювання відведення прісної води і для моніторингу
якості і кількості прісної води.
---------------- (1) OB C 355, 25.11.1996, C. 1.
(8) 29 травня 1995 року Комісія ухвалила повідомлення
Європейському Парламенту і Раді стосовно раціонального
використання і збереження сильно зволожених земель, у якому
визнаються важливі функції, які вони виконують в охороні водних
ресурсів.
(9) Необхідно розробити комплексну політику Співтовариства
щодо води.
(10) Рада 25 червня 1996 року, Комітет Регіонів
19 вересня 1996 року, Економічно-соціальний Комітет
26 вересня 1996 року і Європейський Парламент 23 жовтня 1996 року
зробили запити до Комісії надати пропозицію щодо Директиви Ради
про встановлення рамок для європейської водної політики.
(11) Як зазначено у статті 174 Договору ( 994_017 ), політика
Співтовариства щодо довкілля полягає у тому, щоб сприяти
реалізації завдань збереження, охорони та покращення якості
довкілля, у обережному і раціональному використанні природних
ресурсів, та ґрунтуватись на принципі обачності та на принципах
вживання запобіжних заходів, ліквідувації шкоди довкіллю в першу
чергу у джерелі, а також забруднювач-платить.
(12) Відповідно до статті 174 Договору ( 994_017 ), готуючи
свою політику щодо довкілля, Співтовариство має брати до уваги
наявні наукові та технічні дані, умови довкілля у різних регіонах
Співтовариства економічний і соціальний розвиток Співтовариства у
цілому і збалансований розвиток його регіонів, а також потенційні
вигоди і вартість здійснення акції чи втрати від її нездійснення.
(13) Різні умови і потреби Співтовариства вимагають різних
специфічних рішень. Цю різноманітність слід брати до уваги під час
планування і здійснення заходів для забезпечення охорони і
стабільного використання води в межах басейну ріки. Рішення слід
приймати якомога ближче до місць, де вода використовується або де
її якість погіршилась. Пріоритет слід надавати діям у межах
відповідальності держав-членів шляхом укладання програм заходів,
що пристосовані до регіональних і місцевих умов.
(14) Успішне виконання цієї Директиви вимагає тісної
співпраці і послідовних дій на рівні Співтовариства, держав-членів
і місцевому рівні, а також інформування, консультацій та залучення
громадськості, включаючи користувачів.
(15) Постачання води є послугою загального інтересу, як
визначено у повідомленні Комісії щодо послуг загального інтересу у
Європі(1).
---------------- (1) OB C 281, 26.9.1996, C. 3.
(16) Необхідна подальша інтеграція охорони і стабільного
розпоряджання водою до інших сфер політики Співтовариства, таких
як енергетика, транспорт, сільське господарство, рибальство,
регіональна політика і туризм. Ця Директива має створити підґрунтя
для постійного діалогу і розвитку стратегій спрямованих на
подальшу інтеграцію сфер політики. Ця Директива може також зробити
важливий внесок в інші сфери співпраці між державами-членами,
inter alia, Перспективу розвитку європейського простору (ESDP).
(17) Ефективна і послідовна водна політика має враховувати
уразливість водних екосистем, розташованих поблизу узбережжя і
гирла або у затоках чи відносно закритих морях, оскільки їх
рівновага сильно залежить від якості внутрішніх вод, що впадають у
них. Охорона стану води у межах басейнів річок створить економічні
вигоди, сприяючи захисту популяцій риб, включаючи прибережні
популяції.
(18) Водна політика Співтовариства потребує прозорої,
ефективної і послідовної законодавчої структури. Співтовариства
має запровадити спільні принципи і загальні рамки дій. Ця
Директива має передбачити таку структуру, а також координувати та
об'єднувати і, у далекій перспективі, розвивати далі загальні
принципи і структури для охорони і стабільного використання води у
Співтоваристві відповідно до принципів субсидіарності.
(19) Ця Директива спрямована на підтримання і вдосконалення
водного середовища у Співтоваристві. Ця мета безпосередньо
стосується якості відповідних вод. Контроль кількості є додатковою
складовою у забезпеченні гарної якості води, і тому має бути
впроваджені кількісні заходи, спрямовані на забезпечення гарної
якості.
(20) Кількісний стан масиву ґрунтових вод може впливати на
екологічну якість поверневих вод і наземні екосистеми, пов'язані з
цим масивом ґрунтових вод.
(21) Співтовариство і держави-члени є сторонами багатьох
міжнародних угод, що містять важливі зобов'язання щодо охорони
морських вод від забруднення, зокрема, Конвенції про охорону
морського середовища зони Балтійського моря ( 987_009 ),
підписаної у Гельсінкі 9 квітня 1992 року і схваленої Рішенням
Ради 94/157/ЄС(2), Конвенції про охорону морського середовища
Північно-східної Атлантики, підписаної у Парижі
22 вересня 1992 року і схваленої Рішенням Ради 98/249/ЄС(3), а
також Конвенції про охорону Середземного моря від забруднення,
підписаної у Барселоні 16 лютого 1976 року і схваленої Рішенням
Ради 77/585/ЄЕС(4), та її Протоколу щодо охорони зони Середземного
моря від забруднення з наземних джерел, підписаного у Афінах
17 травня 1980 року і схваленого Рішенням Ради 83/101/ЄЕС(5). Ця
Директива має допомогти Співтовариству і державам-членам
виконувати ці зобов'язання.
---------------- (2) OB L 73, 16.3.1994, C. 19.
(3) OB L 104, 3.4.1998, C. 1.
(4) OB L 240, 19.9.1977, C. 1.
(5) OB L 67, 12.3.1983, C. 1.
(22) Ця Директива має сприяти поступовому зменшенню виділення
небезпечних речовин у воду.
(23) Необхідні спільні принципи, щоб координувати зусилля
держав-членів, спрямовані на покращення охорони вод Співтовариства
стосовно як їх кількості, так і якості, сприяти стабільному
використанню води, надавати допомогу у вирішенні транскордонних
водних проблем, охороняти водні екосистеми, а також наземні
екосистеми і сильно зволожені землі, що безпосередньо залежать від
них, і зберігати та розвивати потенційне використання вод
Співтовариства.
(24) Добра якість води буде сприяти забезпеченню населення
питною водою.
(25) Слід встановити спільні визначення стану води у стосунку
до якості і, де це є доцільним, з точки зору охорони довкілля, до
кількості. У відношенні до довкілля цілі мають бути такими, щоб
вони забезпечували добрий стан поверхневих і ґрунтових вод на всій
території Співтовариства і щоб погіршення стану вод усувалося на
рівні Співтовариства.
(26) Держави-члени мають прагнути досягти, щонайменше,
доброго стану води, визначаючи і виконуючи відповідні дії в межах
об'єднаних програм заходів, беручи до уваги існуючі вимоги
Співтовариства. Там, де добрий стан води вже існує, слід його
підтримувати. Щодо ґрунтових вод, то, на додаток до вимог про
добрий стан, будь-яка значна і стала тенденція до збільшення
концентрації будь-якого забруднювача має бути виявлено і усуненою.
(27) Кінцевою метою цієї Директиви є остаточне усунення
небезпечних речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає
першочергових заходів, і сприяння тому, щоб у морському середовищі
речовини, що з'являються там природним шляхом, мали концентрації,
близькі до фонових.
(28) Поверхневі і ґрунтові води є в принципі поновлюваними
природними ресурсами; зокрема, завдання забезпечити добрий стан
ґрунтових вод вимагає ранніх дій і стабільного довгострокового
планування захисних заходів, оскільки існує природний проміжок
часу між формуванням вод і їх поновленням. Такий проміжок часу, що
є потрібним для покращення, слід брати до уваги у розкладі
планованих заходів з метою досягнення доброго стану ґрунтових вод
і усунення будь-якої значної і сталої тенденції зростання
концентрації будь-якого забруднювача у ґрунтових водах.
(29) Маючи на межі досягнення цілей, вказаних у цій
Директиві, і започатковуючи для цього програму заходів,
держави-члени можуть розподілити виконання програми заходів на
етапи, щоб фінансування її виконання також було поетапним.
(30) З метою забезпечити повне і належне виконання цієї
Директиви слід робити будь-які подовження строків на основі
доречних, очевидних і прозорих критеріїв і мати підтвердження з
боку держав-членів стосовно планів порядкування у басейні ріки.
(31) У випадках, коли масив води зазнав значного шкідливого
впливу людської діяльності або його природний стан є таким, що
було б неможливо досягти доброго стану або це коштувало б надто
багато, можуть бути намічені менш термінові цілі стосовно довкілля
на основі доречних, очевидних і прозорих критеріїв, і всі реальні
кроки повинні бути зроблені, щоб запобігти будь-якому дальшому
погіршенню стану вод.
(32) У визначених випадках можуть існувати винятки, які
звільняють від виконання вимог щодо запобігання подальшому
погіршенню або досягнення доброго стану за особливих умов, якщо
невиконання цих вимог є результатом непередбачених або виняткових
обставин, зокрема, повеней і посух, або з мотивів державних
інтересів, яким надається перевага, нових модифікацій фізичних
характеристик масивів поверхневих вод або змін у рівні масивів
ґрунтових вод, за умови, що робляться всі можливі кроки для
пом'якшення негативного впливу на стан масиву води.
(33) Треба ставити собі за мету досягти доброго стану вод у
басейні кожної річки, і тому заходи стосовно поверхневих і
ґрунтових вод, що належать до тієї ж екологічної, гідрологічної і
гідрогеологічної системи, координуються.
(34) Для цілей охорони довкілля існує потреба у більшому
об'єднанні якісних і кількісних аспектів у стосунку і до
поверхневих, і до ґрунтових вод з урахуванням природного стану
потоку води в межах гідрологічного циклу.
(35) В межах басейну ріки, де наслідки використання води
можуть відчуватися по обидва боки будь-якого кордону, вимоги про
досягнення цілей стосовно довкілля, встановлені згідно цієї
Директиви, і, зокрема, всі програми заходів, мають бути
скоординованими в цілому щодо зони басейну ріки. Що стосується
річкових басейнів, які виходять за межі Співтовариства,
держави-члени повинні намагатися забезпечити належну координацію з
відповідними державами, що не є державами-членами. Ця Директива
має зробити свій внесок у виконання зобов'язань Співтовариства за
міжнародними Конвенціями про охорону і розпоряджання водою, а
саме, за Конвенцією ООН про охорону і використання транскордонних
водних пластів і міжнародних озер ( 994_273 ), ухвалену Рішенням
Ради 95/308/ЄС(1), та будь-якими похідними від неї угодами щодо її
застосування.
---------------- (1) OB L 186, 5.8.1995, C. 42.
(36) Необхідно зробити аналіз характеристик басейнів рік і
впливів діяльності людини, а також економічний аналіз використання
води. Зміни стану води мають відстежуватися державами-членами на
систематичній і порівняльній основі на всій території
Співтовариства. Ця інформація є необхідною, щоб забезпечити
здорову основу для розвитку державами-членами програм заходів,
спрямованих на досягнення цілей, зазначених у цій Директиві.
(37) Держави-члени повинні ідентифікувати води,
використовувані для відведення питної води, і забезпечити
відповідність Директиві Ради 80/778/ЄЕС від 15 липня 1980 року, що
стосується якості води, призначеної для споживання людьми(2).
---------------- (2) OB L 229, 30.8.1980, C. 11. Директив з останніми змінами,
внесеними Директивою 98/83/ЄС ( 994_963 ) (OB L 330, 5.12.1998,
C. 32).
(38) Використання економічних інструментів державами-членами
може бути доречним як частина програми заходів. Принцип повернення
витрат на водопостачання, включаючи витрати на довкілля і ресурси,
пов'язані зі шкодою або негативним впливом на водне середовище,
має бути взятий до уваги у відповідності до, зокрема, принципу
"забруднювач платить". Економічний аналіз служб водопостачання, що
базується на довгострокових прогнозах постачання і потреби у воді
у зоні басейну ріки, буде необхідним для цієї мети.
(39) Існує необхідність попередити або зменшити вплив
випадків, у яких вода випадково забруднюється. З цією метою
відповідні заходи мають бути включені у програму заходів.
(40) Враховуючи необхідність попередження і контролю
забруднення, водна політика Співтовариства має базуватися на
комбінованому підході, що використовує контроль забруднення біля
джерела шляхом встановлення граничних значень виділення і
стандартів якості довкілля.
(41) У питанні про кількість води основоположними повинні
стати загальні принципи контролю відведення і загачування води з
метою забезпечити витривалість довкілля щодо дії ушкоджених водних
систем.
(42) Спільні стандарти щодо якості довкілля і граничні
значення виділення для деяких груп або рядів забруднювачів мають
бути покладеними в основу як мінімальні вимоги у законодавстві
Співтовариства. Треба вжити заходів для прийняття таких стандартів
на рівні Співтовариства.
(43) Забруднення шляхом викидів, виділення або витоку
небезпечних речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає
першочергових заходів, повинне бути припинене (хоча б поступово).
Європейський Парламент і Рада мають погодитися, за пропозицією
Комісії, щодо того, які речовини слід вважати такими, що боротьба
із забрудненням ними вимагає першочергових заходів, і яких
конкретних заходів слід вжити проти забруднення води цими
речовинами, беручи до уваги всі важливі джерела і виявляючи
рентабельні і пропорційні рівень і поєднання засобів контролю.
(44) Виявляючи небезпечні речовини, боротьба із забрудненням
якими вимагає першочергових заходів, слід брати до уваги принцип
обережності, що базується, зокрема, на визначенні будь-яких
потенційно шкідливих речовин і на науковій оцінці ризику.
(45) Держави-члени мають ухвалити заходи для усунення
забруднення поверхневих вод речовинами, боротьба із забрудненням
якими вимагає першочергових заходів, а потім для поступового
зменшення забруднення іншими речовинами, які, в іншому випадку,
можуть перешкодити державам-членам досягти цілей стосовно масивів
поверхневих вод.
(46) Щоб забезпечити участь широкого загалу, включаючи
користувачів води, у розробці і вдосконаленні планів розпоряджання
басейном ріки, необхідно забезпечити належну інформацію про
заплановані заходи і доповідати про прогрес у їх виконанні, маючи
на меті також залучення широкого загалу перед прийняттям
остаточних рішень щодо необхідних заходів.
(47) Директива має передбачати механізми подолання перешкод,
що виникають у процесі просування по шляху покращення стану води,
коли вони виявляються поза сферою дії законодавства Співтовариства
про воду, маючи на меті розробку належних стратегій Співтовариства
для їх подолання.
(48) Комісія має щорічно представляти удосконалений план для
всіх починань, які вона має намір запропонувати стосовно водної
галузі.
(49) Мають розроблятися технічні умови, які забезпечать
послідовний підхід у Співтоваристві і які є складовою цієї
Директиви. Критерії для оцінювання стану води є важливим кроком
вперед. Адаптація певних технічних складових до розвитку техніки і
стандартизація моніторингу відбору проб і методів аналізу мають
бути затвердженими під час їх розгляду комітетами. З метою сприяти
ретельному вивченню і послідовному застосуванню критеріїв для
визначення характеристик зон басейну ріки і оцінювання стану води,
Комісія може затвердити настанови щодо застосування цих критеріїв.
(50) Заходи, необхідні для виконання цієї Директиви, мають
бути затверджені відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від
28 червня 1999 року, яке визначає процедури здійснення виконавчих
повноважень, покладених на Комісію(1).
(51) Виконання цієї Директиви полягає в тому, щоб досягти
рівня захисту вод, принаймні еквівалентного тому рівню, який було
передбачено у деяких попередніх актах, що таким чином мають бути
анульовані одразу після повного здійснення відповідних положень
цієї Директиви.
(52) Положення цієї Директиви запозичили структуру контролю
забруднень небезпечними речовинами, встановлену згідно Директиви
76/464/ЄЕС(1) ( 994_964 ). Тому остання має бути скасованою, як
тільки відповідні положення цієї Директиви будуть повністю
виконаними.
---------------- (1) OB L 129, 18.5.1976, C. 23. Директиви з останніми
змінами, внесеними Директивою 91/692/ЄЕС (OB L 377, 31.12.1991,
C. 48).
(53) Слід забезпечити повне виконання і втілення у життя
існуючого законодавства щодо довкілля з метою охорони вод.
Необхідно забезпечити належне застосування положень, що
обумовлюють виконання цієї Директиви на всій території
Співтовариства належними стягненнями, зазначеними у законодавстві
держав-членів. Такі стягнення мають бути ефективними, сумісними і
переконливими,
УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Стаття 1
Мета
Мета цієї Директиви полягає у започаткуванні структури
охорони внутрішніх поверхневих вод, перехідних вод, прибережних
вод і ґрунтових вод, яка:
(а) відвертає подальше погіршення і здійснює охорону та
покращує стан водних екосистем та враховує їх потреби у воді,
наземних екосистемах і надмірно зволожених землях, що мають
безпосередню залежність від водних екосистем;
(b) сприяє стабільному використанню води, що базується на
довгочасному захисті наявних водних ресурсів;
(с) має на меті досконалу охорону і вдосконалення водного
середовища, inter alia, шляхом особливих заходів для поступового
зменшення викидів, виділень і витоків речовин, боротьба із
забрудненнями якими вимагає першочергових заходів;
(d) передбачає поступове зменшення забруднення ґрунтової води
і запобігання її подальшому забрудненню, і
(е) сприяє зменшенню впливу повеней і посух і тим самими
сприяє:
- постачанню достатньої кількості поверхневої води доброї
якості і ґрунтових вод, як цього потребує стале, збалансоване і
справедливе водокористування,
- значному зменшенню забруднення ґрунтової води,
- охороні територіальних і морських вод, і
- досягненню цілей актуальних міжнародних угод, включаючи ті,
що їх метою є запобігти і усунути забруднення морського середовища
за рахунок дій Співтовариства згідно статті 16 (3) щодо усунення
(принаймні поступового) стоків, викидів і втрат небезпечних
речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових
заходів, з кінцевою метою досягти концентрацій у морському
середовищі, близьких до фонових значень для речовин природного
походження і близьких до нуля для синтетичних речовин штучного
походження.
Стаття 2
Визначення
Для цілей цієї Директиви застосовуються такі визначення:
1. "Поверхнева вода" означає внутрішні води, за виключенням
ґрунтових вод, а також перехідні і прибережні води (у випадку
розгляду з точки зору хімічного стану це поняття також означає
територіальні води).
2. "Ґрунтова вода" означає усяку воду, яка знаходиться нижче
поверхні ґрунту у зоні насичення і у прямому контакті з ґрунтом чи
підґрунтям.
3. "Внутрішня вода" означає усяку стоячу або текучу воду на
поверхні землі і усяку ґрунтову воду, що знаходиться у напрямі "на
берег" від базової лінії, від якої вимірюється ширина
територіальних вод.
4. "Ріка" означає масив внутрішньої води, яка протікає
головним чином по поверхні землі, але яка може частину свого шляху
протікати під землею.
5. "Озеро" означає масив стоячої внутрішньої поверхневої
води.
6. "Перехідні води" є масивами поверхневої води поблизу гирла
річок, які є частково солоними за своєю природою внаслідок їх
близькості до прибережних вод, але на які істотно впливають потоки
прісної води.
7. "Прибережна вода" означає поверхневу воду, що знаходиться
у напрямі "на берег" від лінії, кожна точка якої розташована на
відстані в одну морську милю у напрямі "на море" від найближчої
точки базової лінії, від якої вимірюється ширина територіальних
вод, простягаючись, де це є доцільним, до зовнішньої граничної
межі перехідних вод.
8. "Штучний водний масив" означає масив поверхневої води,
створений діяльністю людини.
9. "Сильно змінений водний масив" означає масив поверхневої
води, який під дією фізичних змін завдяки діяльності людини
поступово змінює свою природу, як було зазначено державою-членом
відповідно до положень Додатку II.
10. "Масив поверхневої води" означає окрему і значну складову
поверхневої води, таку, як озеро, водосховище, потік, ріка або
канал, частина потоку, ріки або каналу, перехідна вода або ділянка
прибережної води.
11. "Водоносний шар" означає підповерхневий шар або шари
скельних або інших геологічних порід достатньої пористості і
проникності для того, щоб зробити можливими чи значний потік
ґрунтової води, чи відведення значних об'ємів ґрунтової води.
12. "Масив ґрунтової води" означає окремий об'єм ґрунтової
води в межах водоносного шару або шарів.
13. "Басейн ріки " означає зону суші, з якої весь поверхневий
стік йде крізь цілу низку потоків, рік і, можливо, озер до моря
через єдине річкове гирло, естуарій або дельту.
14. "Суббасейн" означає зону суші, з якої весь поверхневий
стік йде крізь низку потоків, річок і, можливо, озер до окремої
точки на водному шляху (звичайно озеро або місце злиття річок).
15. "Район басейну ріки" означає зону суші і моря, утворену
одним або кількома сусідніми басейнами разом з пов'язаними з ними
ґрунтовими і прибережними водами, що визначається відповідно до
статті 3 (1) як головна одиниця у розпоряджанні басейном річок.
16. "Компетентні органи влади" означає орган або органи
влади, визначені у статтях 3 (2) або 3 (3).
17. "Стан поверхневої води" є загальним виразом для стану
масиву поверхневої води, що визначається його найгіршим рівнем з
точки зору екології і хімії.
18. "Добрий стан поверхневої води" означає стан, досягнутий
масивом поверхневої води, коди і екологічний, і хімічний стан є,
принаймні, "добрими".
19. "Стан ґрунтової води" є загальним виразом стану масиву
ґрунтової води, що визначається його найнижчим рівнем з кількісної
і хімічної точки зору.
20. "Добрий стан ґрунтової води" означає стан, досягнутий
масивом ґрунтової води, коли його і кількісний, і хімічний стан є,
принаймні, "добрими".
21. "Екологічний стан" є виразом якості структури і
функціонування водних екосистем, пов'язаних з поверхневими водами,
класифікованими згідно Додатку V.
22. "Добрий екологічний стан" є станом масиву поверхневої
води, класифікованої таким чином згідно Додатку V.
23. "Добрий екологічний потенціал" є станом сильно зміненого
або штучного масиву води, класифікованим як такий на підставі
відповідних положень Додатку V.
24. "Добрий хімічний стан поверхневої води" означає хімічний
стан, який має відповідати цілям, що їх поставлено перед
поверхневими водами з точки зору охорони довкілля у
статті 4 (1) (а), а саме, що масив поверхневої води досяг такого
хімічного стану, коди концентрації забруднювачів не перевищують
стандартів якості довкілля, встановлених у Додатку IX і відповідно
до статті 16 (7), а також з іншим відповідним законодавством
Співтовариства, що встановлює стандарти якості стосовно довкілля
на рівні Співтовариства.
25. "Добрий хімічний стан ґрунтової води" є хімічним станом
масиву ґрунтової води, який відповідає всім умовам, зазначеним у
таблиці 2.3.2 Додатку V.
26. "Кількісний стан" є виразом ступеня, до якого масив
ґрунтової води зазнає прямого і непрямого впливу водокористування.
27. "Наявний запас ґрунтової води" означає довготерміновий
середній річний загальний приріст масиву ґрунтової води мінус
довготермінову річну витрату потоку, необхідну для того, щоб
досягти належної екологічної якості пов'язаних з потоком
поверхневих вод, зазначених у статті 4, щоб уникнути жодного
значного погіршення екологічного стану таких вод і уникнути
завдання будь-якої значної шкоди, пов'язаним з потоком наземним
екосистемам.
28. "Добрий кількісний стан" є станом, визначеним у
таблиці 2.1.2 Додатку V.
29. "Небезпечні речовини" означає речовини або групи речовин,
що є токсичними, стійкими і такими, що мають схильність до
накопичення у біологічних об'єктах, а також інші речовини або
групи речовин, що викликають такий самий рівень занепокоєння.
30. "Речовини, боротьба із забрудненням якими потребує
першочергових заходів" означає речовини, визначені згідно
статті 16 (2) і перелічені у Додатку X. Серед цих речовин є
"небезпечні речовини, боротьба із забрудненням якими потребує
першочергових заходів", що означає речовини, визначені відповідно
до статті 16 (3) і (6), до яких слід вживати заходів відповідно до
статті 16 (1) і (8).
31. "Забруднювач" означає будь-яку речовину, яка може
викликати забруднення, зокрема, речовини, перелічені у
Додатку VIII.
32. "Безпосереднє скидання у ґрунтову воду" означає скидання
забруднювачів у ґрунтову воду без фільтрації через ґрунт або
підґрунтя.
33. "Забруднення" означає пряме чи непряме введення, в
результаті діяльності людини, речовин чи тепла у повітря, воду чи
землю, які можуть бути небезпечними для здоров'я людей або для
якості водних екосистем або наземних екосистем, що безпосередньо
залежать від водних екосистем, яке призводить до пошкодження
матеріальної власності або до припинення чи погіршення
функціонування комунальних служб або інших законних користувачів
довкілля.
34. "Цілі, пов'язані з довкіллям " означає цілі, встановлені
у статті 4.
35. "Стандарт якості довкілля " означає концентрацію окремого
забруднювача або групи забруднювачів у воді, осадах чи біоті, що
мають бути не перевищеними з метою охорони здоров'я людей і
довкілля.
36. "Комбінований підхід " означає контроль викидів і
виділень у поверхневі води відповідно до підходу, встановленим у
статті 10.
37. "Вода, призначена для вживання людьми " має те ж
значення, що й відповідно до Директиви 80/778/ЄЕС, як уточнюється
Директивою 98/83/ЄС ( 994_963 ).
38. "Водні служби " означає всі служби, що забезпечують
сім'ям, державним установам або представникам інших видів
господарської діяльності:
(а) відведення, загачування, зберігання, обробку і розподіл
поверхневої або ґрунтової води,
(b) послуги стосовно збору і переробки використаної води, що
потім скидається у поверхневі води.
39. "Водокористування" означає водопостачання разом з
будь-якою іншою діяльністю, зазначеною у статті 5 і Додатку II,
яка відчутно впливає на стан води.
Це поняття застосовується у цілях статті 1 і економічного
аналізу, що виконується відповідно до статті 5 і Додатку III,
пункт (b).
40. "Граничні значення виділення" означає масу, виражену
через певні особливі параметри, концентрацію і/або рівень
виділення, що їх не можна перевищувати впродовж будь-якого одного
або кількох проміжків часу. Граничні значення виділення можуть
також бути визначені для певних груп, рядів або категорій речовин,
зокрема для тих, що визначені відповідно до статті 16.
Граничні значення виділення для речовин звичайно
застосовуються у точці, де виділення виходять з установки,
причому, під час їх дослідження, розрідження не береться до уваги.
Стосовно непрямих викидів у воду, ефективність підприємства з
переробки стічної води може братися до уваги під час визначення
граничних значень виділення відповідних установок, за умови, що
гарантується еквівалентний рівень охорони довкілля у цілому і що
це не призводить до більш високих рівнів забруднення у довкіллі.
41. "Засоби контролю за викидами" є засобами контролю, що
вимагають обмеження особливих викидів, наприклад, граничного
значення викиду, або визначають обмеження чи умови, що стосуються
дії, природи чи інших характеристик викиду або умов
функціонування, які впливають на викиди. Використання терміну
"засоби контролю за викидами" у цій Директиві у стосунку до
положень будь-якої іншої Директиви не повинне вважатися таким, що
змінює інтерпретацію цих положень жодним чином.
Стаття 3
Координація адміністративних заходів
в межах районів басейну річок
1. Держави-члени визначають окремі басейни річок, що
знаходяться в межах їх національної території, і для цілей
Директиви приписують їх до окремих районів басейнів річок. Малі
басейни річок можуть об'єднуватися з більшими басейнами річок або
приєднуватися до сусідніх малих басейнів з метою формування
окремих районів басейнів річок там, де це є доцільним.
Якщо ґрунтові води не відносяться повністю до меж окремого
басейну ріки, вони ідентифікуються і приписуються до найближчого
чи найбільш доречного у даному разі району басейну ріки.
Прибережні води ідентифікуються і приписуються до найближчого або
найбільш доречного району або районів басейну ріки.
2. Держави-члени вживають відповідні адміністративні заходи,
включаючи визначення відповідних компетентних органів влади, для
застосування положень цієї Директиви в межах кожного району
басейну ріки, що знаходиться на їх території.
3. Держави-члени забезпечують, щоб басейн ріки, який покриває
територію більш ніж однієї держави-члена, приписувався до
міжнародного району басейну ріки. За запитом зацікавлених
держав-членів, Комісія має діяти з метою полегшення приписування
до таких міжнародних районів басейнів річок.
Кожна держава-член вживає відповідних адміністративних
заходів, включаючи визначення відповідних компетентних органів
влади, для застосування положень цієї Директиви в межах частини
будь-якого міжнародного басейну річки, що знаходиться в межах її
території.
4. Держави-члени дбають про те, щоб вимоги цієї Директиви для
досягнення цілей стосовно довкілля, встановлені відповідно до
статті 4, і, зокрема, всі програми заходів, координувалися
стосовно району басейну ріки в цілому. Для міжнародних районів
басейну ріки зацікавлені держави-члени разом забезпечують цю
координацію і можуть, з цією метою, використовувати існуючі
структури, що походять з міжнародних угод. За запитом
держав-членів, що мають відношення до справи, Комісія діє у
напрямі полегшення заснування програми заходів.
5. Там, де район басейну ріки простягається за межі території
Співтовариства, зацікавлена держава-член або держави-члени
докладають зусиль, щоб налагодити належну координацію з
відповідними державами, що не є державами-членами, для досягнення
цілей цієї Директиви у всьому районі басейну ріки. Держави-члени
забезпечують виконання положень цієї Директиви в межах їх
території.
6. Держави-члени можуть визнати існуючий національний чи
інтернаціональний орган у якості компетентної влади для цілей цієї
Директиви.
7. Держави-члени визнають владу компетентною до дати,
зазначеної у статті 24.
8. Держави-члени надають Комісії перелік своїх компетентних
органів влади і компетентних органів влади всіх міжнародних
органів, у яких вони беруть участь, не пізніше, ніж через шість
місяців після дати, зазначеної у статті 24. Інформація, викладена
у Додатку I, доводиться до відома кожної компетентної влади.
9. Держави-члени інформують Комісію про будь-які зміни у
інформації, наданій згідно пункту 8 протягом трьох місяців після
того, як зміна набере чинності.
Стаття 4
Завдання щодо довкілля
1. Роблячи здійсненними програми заходів, зазначених у планах
розпоряджання басейном ріки:
(а) для поверхневих вод (i) держави-члени уживають необхідних заходів, щоб запобігти
погіршенню стану всіх масивів поверхневої води, дотримуючись
пунктів 6 і 7 та без порушення пункту 8;
(ii) держави-члени охороняють, примножують і відновлюють усі
масиви поверхневої води, дотримуючись також підпункту (iii)
стосовно штучних і сильно модифікованих масивів води, з метою
досягти доброго стану поверхневої води не пізніше, ніж через
15 років після дати набрання чинності цією Директивою, відповідно
до положень, встановлених у Додатку V, та без шкоди застосуванню
розширених термінів, визначених згідно пункту 4, і застосування
пунктів 5, 6 і 7 без шкоди для пункту 8;
(iii) держави-члени охороняють і примножують всі штучні і
сильно змінені масиви води, маючи на меті досягти доброго
екологічного потенціалу і доброго хімічного стану поверхневої води
не пізніше ніж через 15 років після дати набрання чинності цією
Директивою, відповідно до положень, встановленими у Додатку V, за
умови застосування розширень, визначених згідно пункту 4, і
застосування пунктів 5 ,6 і 7 без шкоди пункту 8,
(iv) держави-члени вживають необхідних заходів згідно
статті 16 (1) і (8) з метою поступового зменшення забруднення від
речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових
заходів, і припинення, принаймні поетапного, стоків, викидів і
витоків небезпечних речовин, боротьба із забрудненням якими
вимагає першочергових заходів без шкоди відповідним міжнародним
угодам, зазначеним у статті 1, якими охоплюються зацікавлені
сторони
(b) для ґрунтової води (i) держави-члени вживають усі необхідних заходів, щоб
усунути або обмежити попадання забруднювачів у ґрунтову воду і
запобігти погіршенню стану всіх масивів ґрунтової води, за умови
застосування пунктів 6 і 7 і без шкоди для пункту 8 цієї статті і
за умови застосування статті 11 (3) (j);
(ii) держави-члени охороняють примножують і відновлюють всі
масиви ґрунтової води, забезпечують рівновагу між відведенням і
відновленням ґрунтової води, з метою досягнення доброго стану
ґрунтової води не пізніше, ніж через 15 років після дати набрання
чинності цією Директивою, відповідно до положень, викладених у
Додатку V, без шкоди застосуванню розширених строків, визначених
згідно пункту 4, і застосування пунктів 5, 6 і 7 без шкоди для
пункту 8 цієї статті і без шкоди застосуванню статті 11 (3) (j);
(iii) держави-члени вживають заходів, необхідних для того,
щоб надати зворотного напрямку будь-якій істотній і сталій
тенденції зростання концентрації будь-якого забруднювача, що
виникає внаслідок впливу діяльності людини, з метою поступового
зменшення забрудненості ґрунтової води.
Заходи, що мають на меті перетворити тенденцію на зворотну,
вживаються відповідно до пунктів 2, 4 і 5 статті 17, з урахуванням
застосовних стандартів, встановлених відповідним законодавством
Співтовариства, за умови застосування пунктів 6 і 7 без шкоди для
пункту 8;
(с) для захищених зон
Держави-члени досягають відповідності з будь-якими
стандартами і цілями не пізніше, ніж через 15 років після дати
набрання чинності цією Директивою, якщо законодавство
Співтовариства, за яким були встановлені окремі захищені зони, не
приписує іншого.
2. Якщо більше, ніж одна з цілей, зазначених у пункті 1,
мають відношення до даного масиву води, слід брати до уваги
найбільш невідкладну з них.
3. Держави-члени можуть визначати масив поверхневої води як
штучний або сильно модифікований, якщо:
(а) зміни до гідроморфологічних характеристик цього масиву,
необхідні для досягнення доброго екологічного стану, будуть мати
істотний негативний вплив на:
(i) більш широке довкілля; (ii) навігацію, включаючи портові служби чи місця відпочинку; (iii) види діяльності, для якої потрібно мати запаси води,
такі як постачання питної води, вироблення енергії або зрошування;
(iv) водне регулювання, захист від повені, осушення земель,
або
(v) інші настільки ж важливі сталі види діяльності людини;
(b) цілей, пов'язаних з вигодою, що їм мають прислужитися
штучні або модифіковані характеристики водного масиву, не можна, з
мотивів можливості технічної реалізації чи непропорційності
коштів, досягти іншими засобами, які є значно кращими з точки зору
збереження довкілля.
Таке визначення і підстави для нього особливо згадуються у
планах розпоряджання басейном ріки, що є необхідними згідно
статті 13 і переглядаються кожні шість років.
4. Строки, встановлені згідно пункту 1, можуть бути подовжені
з метою поетапного досягнення цілей стосовно масивів води, за
умови, що стан ураженого масиву води не погіршиться ще більше,
якщо виконуються всі такі умови:
(а) держави-члени визначають, що всі необхідні покращення
стану масивів води не можуть бути досягнуті з належних причин в
межах часового розпорядку, встановленого у цьому пункті з хоча б
однієї з таких причин:
(i) діапазон необхідного покращення може бути охоплений лише
за рахунок перевищення зазначених у розкладі строків виконання
окремих етапів, з міркувань технічної здійсненності;
(ii) виконання покращення в межах часового розпорядку було б
непомірно дорогим;
(iii) природні умови не дозволяють зробити своєчасно
поліпшення стану масиву води.
(b) Подовження строків і причини для цього були, зокрема,
зазначені і роз'яснені в плані розпоряджання басейном ріки,
необхідному згідно статті 13.
(с) Подовження обмежуються щонайбільше двома наступними
змінами плану розпоряджання басейном ріки, за винятком випадків,
коли природні умови є такими, що цілі не можуть бути досягнуті в
межах цього періоду.
(d) У плані розпоряджання басейном ріки викладеними зведення
заходів, необхідних згідно статті 11, які визнані як такі, щоб
привести масиви води поступово до потрібного стану в межах
подовженого строку, причини будь-якої суттєвої затримки з наданням
цим заходам дієвості, а також очікуваний розклад часу для їх
здійснення. Огляд здійснення цих заходів і зведення будь-яких
додаткових заходів включається до оновлених варіантів плану
розпоряджання басейном ріки.
5. Держави-члени можуть прагнути досягти менш нагальних цілей
стосовно довкілля, ніж зазначені у пункті 1 для особливих масивів
води, коли вони зазнають такого впливу діяльності людини, який
було визначено згідно статті 5 (1), або їх природний стан є таким,
що досягнення цих цілей було б нездійсненним або непропорційно
дорогим, і при цьому виконуються такі умови:
(а) соціоекономічні та екологічні потреби, яких стосується
така діяльність, не можуть бути здійснені іншими засобами, що були
б значно кращими для довкілля і не потребували б непропорційно
великих витрат;
(b) держави-члени забезпечують, щоб досягалися:
- для поверхневої води - найкращі екологічний і хімічний
стани, за умови, що існують впливи, яких фактично не можна
уникнути внаслідок специфіки діяльності людини або забруднення;
- для ґрунтової води - найменші можливі зміни доброго стану,
за умови, що існують впливи, яких фактично не можна уникнути
внаслідок специфіки діяльності людини або забруднення;
(с) стан враженого масиву води не стає ще гіршим;
(d) встановлення менш нагальних цілей, пов'язаних з
довкіллям, і причини для нього згадуються особливо у плані
розпоряджання басейном ріки, що є потрібним згідно статті 13, і
кожні шість років робиться перегляд цих цілей.
6. Тимчасове погіршення стану масивів води відбувається не за
рахунок порушення вимог цієї Директиви, якщо воно є наслідком дії
обставин природного характеру або force majeure, які є
надзвичайними або не могли бути передбаченими, зокрема, надвеликі
повені і довготривалі посухи, або воно є наслідком дії обставин,
що виникли через катастрофічні події, які фактично не можна було
передбачити, якщо виконуються всі такі умови:
(а) робляться всі реально можливі кроки, щоб запобігти
дальшому погіршенню стану і з метою не ставити під загрозу
досягнення цілей цієї Директиви у інших масивах води, що їх не
було пошкоджено за вищезгаданих обставин;
(b) умови, за яких обставини, що є винятковими або такими, що
фактично не могли бути передбаченими, можуть бути оприлюднені,
включаючи прийняття відповідних показників, зазначаються у плані
розпоряджання басейном ріки;
(с) заходи, що їх належить ужити за таких виняткових
обставин, включаються у програму заходів і не будуть ставити під
загрозу відновлення якості масиву води одразу після закінчення дії
обставин;
(d) наслідки дії обставин, що є винятковими або такими, що їх
фактично не можна було передбачити, щорічно піддаються перегляду
і, за умов, зазначених у пункті 4 (а), всі здійсненні заходи
уживаються з метою відновлення масиву води до їх стану, що мав
місце до дії тих обставин настільки швидко, наскільки тільки це є
фактично можливим, і
(е) зведення негативних впливів обставин і таких заходів,
ужитих або таких, що мають бути ужитими відповідно до пунктів (а)
і (b), включаються до наступного варіанту плану розпоряджання
басейном ріки.
7. Вважається, що держави-члени не порушили цю Директиву за
умови, якщо:
- неможливість досягти доброго стану ґрунтової води, доброго
екологічного стану або, де це є доцільним, доброго екологічного
потенціалу чи запобігти погіршенню стану масиву поверхневої води
чи ґрунтової води є результатом нових модифікацій фізичних
характеристик масиву поверхневої води або змін рівня масивів
ґрунтової води, або

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6
наступна сторінка »