Документ 995_038, чинний, поточна редакція — Редакція від 01.10.1998, підстава 995_933

                            Конвенція 
про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.

Статус Конвенції див. ( 954_011 )
( Зміни до Конвенції див. у Протоколах
( 995_886 ) від 27.05.1947
( 995_887 ) від 14.06.1954
( 995_889 ) від 14.06.1954
( 995_895 ) від 21.06.1961
( 995_897 ) від 15.09.1962
( 995_899 ) від 12.03.1971
( 995_898 ) від 07.07.1971
( 995_929 ) від 16.10.1974
( 995_566 ) від 30.09.1977 )
( Про введення нової статті 83 bis див. Протокол
( 995_040 ) від 06.10.1980 )
( Про введення нової статті 3 bis див. Протокол
( 995_423 ) від 10.05.1984 )
( Зміни до Конвенції див. у Протоколах
( 995_930 ) від 06.10.1989
( 995_931 ) від 26.10.1990
( 995_932 ) від 29.09.1995
( 995_933 ) від 01.10.1998 )

Дата приєднання України: 10.08.1992 р. Набуття чинності для України: 09.09.1992 р.

Преамбула
беручи до уваги, що майбутній розвиток міжнародної цивільної
авіації може значною мірою сприяти встановленню і підтриманню
дружби і взаєморозуміння між націями і народами світу, тоді як
зловживання нею може створити загрозу загальній безпеці; беручи до уваги, що бажано уникати розходжень і сприяти
такому співробітництву між націями і народами, від якого залежить
мир у всьому світі; тому Уряди, що нижчепідписалися, досягнувши згоди щодо певних
принципів і заходів з тим, щоб міжнародна цивільна авіація могла
розвиватися безпечним і упорядкованим чином, щоб міжнародні
повітряні сполучення могли встановлюватися на основі рівності
повітряним шляхом і здійснюватися раціонально та економічно; уклали з цією метою дану Конвенцію.
Частина I
Аеронавігація
Глава I
Загальні принципи і
застосування Конвенції
Стаття 1. Суверенітет
Договірні держави визнають, що кожна держава володіє повним і
винятковим суверенітетом над повітряним простором над своєю
територією.
Стаття 2. Територія
У цілях цієї Конвенції під територією держави розуміються
сухопутні території і прилеглі до них територіальні води, які
знаходяться під суверенітетом, сюзеренітетом, протекторатом або
мандатом даної держави.
Стаття 3. Цивільні і державні повітряні судна
a) Ця Конвенція застосовується тільки до цивільних повітряних
суден і не застосовується до державних повітряних суден. b) Повітряні судна, що використовуються на військовій, митній
і поліцейській службах, розглядаються як державні повітряні судна. c) Жодне державне повітряне судно Договірної держави не
здійснює польоту над територією іншої держави і не робить на ній
посадку, окрім як з дозволу, що надається спеціальною угодою або
іншим чином, і згідно з її умовами. d) Договірні держави при встановленні правил для своїх
державних повітряних суден зобов'язуються звертати належну увагу
на безпеку навігації цивільних повітряних суден.
Стаття 4. Неналежне використання цивільної авіації
Кожна Договірна держава погоджується не використовувати
цивільну авіацію у будь-яких цілях, несумісних з цілями цієї
Конвенції.
Глава II
Політ над територією Договірних держав
Стаття 5. Право нерегулярних польотів
Кожна Договірна держава погоджується, що всі повітряні судна
інших Договірних держав, які не є повітряними суднами, зайнятими в
регулярних міжнародних повітряних сполученнях, мають право, за
умови дотримання положень цієї Конвенції, здійснювати польоти на
її територію або транзитні безпосадочні польоти через її територію
і здійснювати посадки з некомерційними цілями, без необхідності
отримання попереднього дозволу і за умови, що держава, над
територією якої здійснюється політ, має право вимагати здійснення
посадки. Проте кожна Договірна держава зберігає за собою право з
міркувань безпеки польотів вимагати від повітряних суден, які
мають намір слідувати над районами, що є недосяжними або не мають
належних аеронавігаційних засобів, слідувати за приписаними
маршрутами або одержувати спеціальний дозвіл на такі польоти. Такі повітряні судна, якщо вони зайняті в перевезенні
пасажирів, вантажу або пошти за винагороду або за наймом, але не в
регулярних міжнародних повітряних сполученнях, користуються також,
з урахуванням положень Статті 7, привілеєм брати на борт або
вивантажувати пасажирів, вантаж або пошту за умови, що будь-яка
держава, де відбувається таке навантаження або вивантаження, має
право встановлювати такі правила, умови або обмеження, які вона
може визнати бажаними.
Стаття 6. Регулярні повітряні сполучення
Жодні регулярні міжнародні повітряні сполучення не можуть
здійснюватися над територією або на територію Договірної держави,
окрім як за спеціальним дозволом або з іншої санкції цієї Держави
і згідно з умовами такого дозволу або санкції.
Стаття 7. Каботаж
Кожна Договірна держава має право відмовляти повітряним
суднам інших Договірних держав у дозволі приймати на борт на її
території пасажирів, пошту і вантаж, які перевозяться за
винагороду або за наймом і мають інший пункт призначення в межах
її території. Кожна Договірна держава зобов'язується не вступати в
жодні угоди, які спеціально надають якій-небудь іншій державі або
авіапідприємству якої-небудь іншої держави будь-який такий
привілей на винятковій основі, і не одержувати будь-який такий
винятковий привілей від будь-якої іншої держави.
Стаття 8. Безпілотні повітряні судна
Жодне повітряне судно, здатне здійснювати польоти без пілота,
не здійснює політ без пілота над територією Договірної держави,
окрім як за спеціальним дозволом цієї держави і згідно з умовами
такого дозволу. Кожна Договірна держава зобов'язується при польоті
такого повітряного судна без пілота в районах, відкритих для
цивільних повітряних суден, забезпечити такий контроль цього
польоту, який дозволяв би усунути небезпеку для цивільних
повітряних суден.
Стаття 9. Заборонені зони
a) Кожна Договірна держава може з міркувань військової
необхідності або суспільної безпеки обмежити або заборонити на
однаковій основі польоти повітряних суден інших держав над певними
зонами своєї території за умови, що в цьому відношенні не буде
проводитися ніякої відмінності між зайнятими в регулярних
міжнародних повітряних сполученнях повітряними суднами даної
Держави і повітряними суднами інших Договірних держав, зайнятими в
аналогічних сполученнях. Такі заборонені зони мають розумні
розміри і місцезнаходження з тим, щоб без необхідності не
створювати перешкод для аеронавігації. Описи таких заборонених зон
на території Договірної держави, а також будь-які наступні зміни в
них у можливо найкоротші терміни направляються іншим Договірним
державам і Міжнародній організації цивільної авіації. b) Кожна Договірна держава також зберігає за собою право
негайно при виняткових обставинах або в період надзвичайного
стану, або в інтересах суспільної безпеки тимчасово обмежити чи
заборонити польоти над своєю територією або будь-якою її частиною
за умови, що таке обмеження або заборона застосовується до
повітряних суден усіх інших держав, незалежно від їх
національності. c) Кожна Договірна держава на підставі правил, які вона може
встановити, може зажадати від будь-якого повітряного судна, що
входить у зони, передбачені вище в підпунктах a) і b), здійснити
посадку в можливо найкоротший строк в якому-небудь вказаному
аеропорту в межах її території.
Стаття 10. Посадка в митному аеропорту
За винятком випадків, коли за умовами цієї Конвенції або
спеціального дозволу повітряним суднам дозволяється перетинати
територію Договірної держави без посадки, будь-яке повітряне
судно, яке входить на територію Договірної держави, здійснює, якщо
того вимагають правила цієї Держави, посадку в аеропорту,
вказаному цією Державою, з метою проходження митного та іншого
контролю. При відбутті з території Договірної держави таке
повітряне судно відбуває із зазначеного подібним чином митного
аеропорту. Відомості про всі означені митні аеропорти публікуються
державою і направляються Міжнародній організації цивільної
авіації, заснованій згідно з Частиною II цієї Конвенції, для
передачі всім іншим Договірним державам.
Стаття 11. Застосування правил про повітряні пересування
За умови дотримання положень цієї Конвенції закони і правила
Договірної держави, що стосуються допуску на її територію або
відбуття з її території повітряних суден, зайнятих у міжнародній
аеронавігації, або експлуатації і навігації таких повітряних суден
під час їх перебування в межах її території, застосовуються до
повітряних суден усіх Договірних держав без розрізнення їх
національності і дотримуються такими повітряними суднами при
прибутті, відбутті або під час перебування в межах території цієї
Держави.
Стаття 12. Правила польотів
Кожна Договірна держава зобов'язується вживати заходів для
забезпечення того, щоб кожне повітряне судно, яке здійснює політ
або маневрує в межах її території, а також кожне повітряне судно,
яке має її національний знак, де б таке судно не знаходилося,
дотримувалося чинних у даному місці правил і регламенту, що
стосуються польотів і маневрування повітряних суден. Кожна
Договірна держава зобов'язується підтримувати максимально можливу
однаковість своїх власних правил у цій галузі і правил, які
встановлюються час від часу на підставі цієї Конвенції. Над
відкритим морем чинними є правила, встановлені згідно з цією
Конвенцією. Кожна Договірна держава зобов'язується забезпечити
притягнення до відповідальності всіх осіб, які порушують чинні
регламенти.
Стаття 13. Правила про в'їзд і випуск
Закони і правила Договірної держави, які належать до допуску
на її територію або відправленню з її території пасажирів, екіпажу
або вантажу повітряних суден, такі як правила, що стосуються
в'їзду, випуску, імміграції, паспортного і митного контролю і
карантину, дотримуються такими пасажирами й екіпажем або від їх
імені, а також щодо вантажу при прибутті, вибутті або під час
знаходження на території цієї Держави.
Стаття 14. Запобігання поширенню хвороб
Кожна Договірна держава погоджується вживати ефективних
заходів з метою запобігання поширенню шляхом аеронавігації холери,
тифу епідемічного, віспи, жовтої пропасниці, чуми і таких інших
інфекційних хвороб, що час від часу визначаються Договірними
державами, і з цією метою Договірні держави будуть підтримувати
безпосередні консультації з установами, які відають питаннями
міжнародного регулювання в галузі санітарних заходів, що
застосовуються до повітряних суден. Такі консультації здійснюються
без шкоди для застосування будь-якої чинної з цього питання
міжнародної конвенції, учасниками якої можуть бути Договірні
держави.
Стаття 15. Аеропортові і подібні їм збори
Кожен аеропорт у Договірній державі, відкритий для
громадського користування її національними повітряними суднами,
відкритий також, з урахуванням положень Статті 68, на однакових
умовах для повітряних суден усіх інших Договірних держав. Такі
самі однакові умови застосовуються при користуванні повітряними
суднами кожної Договірної держави всіма аеронавігаційними
засобами, включаючи радіо- і метеорологічне забезпечення, які
можуть бути надані для суспільного користування з метою
забезпечення безпеки та оперативності аеронавігації. Будь-які
збори, що можуть стягуватися або дозволені для стягування
Договірною державою за користування такими аеропортами та
аеронавігаційними засобами повітряними суднами будь-якої іншої
Договірної держави, не перевищують: a) щодо повітряних суден, не зайнятих у регулярних
міжнародних повітряних сполученнях, - зборів, які стягувалися б зі
своїх національних повітряних суден того самого класу, зайнятих в
аналогічних сполученнях; і b) щодо повітряних суден, зайнятих у регулярних міжнародних
повітряних сполученнях, - зборів, які стягувалися б зі своїх
національних повітряних суден, зайнятих в аналогічних міжнародних
повітряних сполученнях. Інформація про всі такі збори публікується і повідомляється
Міжнародній організації цивільної авіації, при цьому за заявою
зацікавленої Договірної держави збори, що стягуються за
користування аеропортами та іншими засобами, підлягають розгляду
Радою, яка представляє по них доповідь і дає рекомендації для
розгляду зацікавленою державою або державами. Жодна Договірна
держава не стягує будь-яких мита, податків або інших зборів лише
за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або
вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної
держави або присутніх на ньому осіб, або майна.
Стаття 16. Огляд повітряних суден
Компетентні влади кожної Договірної держави мають право без
необґрунтованої затримки проводити огляд повітряних суден інших
Договірних держав при їх прибутті або вибутті і перевіряти
посвідчення та інші документи, передбачені цією Конвенцією.
Глава III
Національність повітряних суден
Стаття 17. Національність повітряних суден
Повітряні судна мають національність тієї держави, в якій
вони зареєстровані.
Стаття 18. Подвійна реєстрація
Не може вважатися дійсною реєстрація повітряного судна більш
ніж в одній державі, але його реєстрація може переходити від
однієї держави до іншої.
Стаття 19. Національне законодавство, яке регулює реєстрацію
Реєстрація або зміна реєстрації повітряних суден у будь-якій
Договірній державі проводиться згідно з її законами і правилами.
Стаття 20. Наявність знаків
Кожне повітряне судно, зайняте в міжнародній аеронавігації,
має відповідні національні та реєстраційні знаки.
Стаття 21. Повідомлення про реєстрацію
Кожна Договірна держава зобов'язується надавати за запитом
будь-якій іншій Договірній державі або Міжнародній організації
цивільної авіації інформацію щодо реєстрації і належності
будь-якого конкретного повітряного судна, зареєстрованого в цій
Державі. Крім того, кожна Договірна держава направляє Міжнародній
організації цивільної авіації згідно з тими правилами, які
остання може встановити, повідомлення, що містять такі відповідні
дані, які можуть бути надані про належність і контроль над
повітряними суднами, зареєстрованими в цій Державі і звичайно
зайнятими в міжнародній аеронавігації. Дані, отримані таким шляхом
Міжнародною організацією цивільної авіації, надаються нею іншим
Договірним державам за їх проханням.
Глава IV
Заходи сприяння аеронавігації
Стаття 22. Спрощення формальностей
Кожна Договірна держава погоджується шляхом видання
спеціальних правил або іншим чином вживати всіх можливих заходів
щодо сприяння і прискорення навігації повітряних суден між
територіями Договірних держав і щодо запобігання не викликаних
необхідністю затримок повітряних суден, екіпажів, пасажирів і
вантажу, особливо при застосуванні законів, що стосуються
імміграції, карантину, митного контролю і випуску.
Стаття 23. Митні та імміграційні процедури
Кожна Договірна держава зобов'язується, наскільки вона визнає
за можливе, встановлювати митні та імміграційні процедури, що
стосуються міжнародної аеронавігації, згідно з практикою, яка час
від часу може встановлюватися як перешкода створенню аеропортів,
вільних від виконання митних формальностей.
Стаття 24. Мито
a) При польотах на територію, з території або через територію
іншої Договірної держави повітряні судна тимчасово допускаються
без сплати мита з урахуванням митних правил цієї Держави. Паливо,
мастила, запасні частини, комплектне обладнання і запаси, які
знаходяться на борту повітряного судна Договірної держави після
прибуття на територію іншої Договірної держави і залишаються на
борту при відбутті з території цієї держави, звільняються від
митних зборів, оглядових зборів і подібних державних або місцевих
мита і зборів. Це звільнення не застосовується до будь-яких
вивантажених вантажів, незалежно від їх кількості та найменування,
за винятком випадків, передбачених митними правилами даної
Держави, які можуть вимагати, щоб вони утримувалися під митним
наглядом. b) Запасні частини та обладнання, які ввозяться на територію
Договірної держави для установки або використання на повітряному
судні іншої Договірної держави, зайнятої в міжнародній
аеронавігації, звільняються від мита за умови дотримання правил
даної Держави, які можуть передбачати, щоб дані предмети були під
наглядом і контролем.
Стаття 25. Повітряні судна, що зазнають лиха
Кожна Договірна держава зобов'язується вживати таких заходів
щодо надання допомоги повітряним суднам, які зазнають лиха на її
території, яких вона визнає за можливе, і, за умови здійснення
контролю з боку своїх влад, дозволяти власникам цих повітряних
суден або владам держави, в якій ці повітряні судна зареєстровані,
надавати такі заходи допомоги, які можуть диктуватися даними
обставинами. Кожна Договірна держава при організації пошуку
зниклого повітряного судна буде співробітничати в здійсненні
погоджених заходів, які час від часу можуть рекомендуватися згідно
з цією Конвенцією.
Стаття 26. Розслідування подій
У випадку події з повітряним судном однієї Договірної
держави, яка сталася на території іншої Договірної держави і
спричинила смерть або серйозні тілесні ушкодження чи свідчить про
серйозний технічний дефект повітряного судна або аеронавігаційних
засобів, держава, на території якої сталася пригода, призначає
розслідування обставин пригоди згідно з процедурою, яка може бути
рекомендована Міжнародною організацією цивільної авіації,
наскільки це допускає її законодавство. Державі, в якій
зареєстровано повітряне судно, надається можливість призначити
спостерігачів для присутності при розслідуванні, а держава, яка
проводить розслідування, направляє цій державі звіт і висновок про
розслідування.
Стаття 27. Звільнення від арешту за патентними позовами
a) При здійсненні міжнародної аеронавігації будь-який
дозволений вліт повітряного судна однієї Договірної держави на
територію іншої Договірної держави або дозволений транзитний політ
через територію такої Держави з посадками або без посадок не
спричиняє накладення арешту на це повітряне судно або його
затримання, пред'явлення якого-небудь позову до власника або до
експлуатанта останнього або якого-небудь іншого втручання з боку
або від імені цієї Держави або будь-якої особи, яка знаходиться на
її території на тій підставі, що конструкція, механізми, вузли,
допоміжне обладнання повітряного судна або його експлуатація є
порушенням будь-яких прав на патент, промисловий зразок або
модель, належним чином виданих або зареєстрованих у державі, на
територію якої прибуло це повітряне судно; при цьому мається на
увазі, що в державі, на територію якої прибуло таке повітряне
судно, ні за яких обставин не вимагається застава у зв'язку з
вищеназваним звільненням від накладення арешту або затримання
повітряного судна. b) Положення пункту a) цієї Статті поширюються також на
зберігання запасних частин та запасного обладнання для повітряних
суден і на право їх використання і установки при ремонті
повітряного судна Договірної держави, на території будь-якої іншої
Договірної держави за умови, що будь-яка запатентована деталь або
обладнання, які зберігаються таким чином, не будуть продаватися
або розповсюджуватися всередині країни або експортуватися в
комерційних цілях з Договірної держави, на територію якої прибуло
це повітряне судно. c) Привілеї, передбачені цією Статтею, поширюються лише на
такі Держави - учасниці цієї Конвенції, які або 1) є учасниками
Міжнародної конвенції по охороні промислової власності ( 995_123 )
і будь-яких поправок до неї, або 2) прийняли патентне
законодавство, яке визнає винаходи громадян інших Держав -
учасників цієї Конвенції і забезпечує їх належний захист.
Стаття 28. Аеронавігаційні засоби і стандартні системи
Кожна Договірна держава зобов'язується, наскільки вона визнає
це можливим: a) надавати на своїй території аеропорти, радіо- і
метеорологічні служби та інші аеронавігаційні засоби для сприяння
міжнародній аеронавігації згідно з цією Конвенцією; b) приймати і вводити в дію належні стандартні системи
процедур зв'язку, кодів, маркування, сигналів, світлообладнання та
іншу експлуатаційну практику і правила, які час від часу можуть
рекомендуватися або встановлюватися згідно з цією Конвенцією; c) співпрацювати в міжнародних заходах по забезпеченню
видання аеронавігаційних карт і схем згідно зі стандартами, які
час від часу можуть рекомендуватися або встановлюватися згідно з
цією Конвенцією.
Глава V
Умови, які підлягають дотриманню
щодо повітряних суден
Стаття 29. Документація, яка є на повітряному судні
Кожне повітряне судно Договірної держави, зайняте в
міжнародній навігації, згідно з умовами, встановленими цією
Конвенцією, має на борті такі документи: a) свідоцтво про його реєстрацію; b) посвідчення про його придатність до польотів; c) відповідні свідоцтва на кожного члена екіпажу; d) бортовий журнал; e) якщо воно обладнане радіоапаратурою - дозвіл на бортову
радіостанцію; f) якщо воно перевозить пасажирів - список їхніх прізвищ із
зазначенням пунктів відправлення і призначення; g) якщо воно перевозить вантаж - маніфест і докладні
декларації на вантаж.
Стаття 30. Радіообладнання повітряних суден
a) Повітряні судна кожної Договірної держави, які перебувають
на території або над територією інших Договірних держав, можуть
мати радіопередавачі тільки в тому випадку, якщо компетентними
владами держави, в якій зареєстроване повітряне судно, видано
дозвіл на установку і використання такої апаратури. Використання
радіопередавачів на території Договірної держави, над якою
робиться політ, здійснюється згідно з правилами, встановленими
даною Державою. b) Радіопередавачі можуть використовуватися тільки членами
льотного екіпажу, які мають спеціальний дозвіл, виданий
компетентними владами держави, в якій зареєстроване повітряне
судно.
Стаття 31. Посвідчення про придатність до польотів
Кожне повітряне судно, зайняте в міжнародній навігації,
забезпечується посвідченням про придатність до польотів, яке
видане або якому надано чинності державою, в якій це повітряне
судно зареєстроване.
Стаття 32. Свідоцтва на членів екіпажу
a) Пілот кожного повітряного судна та інші члени льотного
складу екіпажу кожного повітряного судна, зайнятого в міжнародній
навігації, забезпечуються посвідченнями про кваліфікацію і
свідоцтвами, які видані або яким надано чинності державою, в якій
це повітряне судно зареєстроване. b) Кожна Договірна держава зберігає за собою право
відмовитися визнати для цілей виконання польоту над її власною
територією посвідчення про кваліфікацію і свідоцтва, видані
будь-якому з її громадян іншою Договірною державою.
Стаття 33. Визнання посвідчень і свідоцтв
Посвідчення про придатність до польотів і посвідчення про
кваліфікацію, а також свідоцтва, які видані або яким надано
чинності Договірною державою, в якій зареєстровано повітряне
судно, визнаються дійсними іншими Договірними державами за умови,
що вимоги, згідно з якими такі посвідчення або свідоцтва видані
або яким надано чинності, відповідають мінімальним стандартам, що
час від часу можуть встановлюватися згідно з цією Конвенцією, або
перевищують їх.
Стаття 34. Бортові журнали
На кожному повітряному судні, зайнятому в міжнародній
навігації, ведеться бортовий журнал, в який заносяться дані про
повітряне судно, його екіпаж і кожний політ у такій формі, яка
може час від часу встановлюватися згідно з цією Конвенцією.
Стаття 35. Обмеження щодо вантажів
a) Жодне військове спорядження або військові матеріали не
можуть перевозитися на територію або над територією держави на
повітряних суднах, зайнятих у міжнародній навігації, крім як з
дозволу такої держави. Кожна держава в своїх правилах визначає, що
є військовим спорядженням або військовими матеріалами стосовно до
цієї Статті, належним чином враховуючи в цілях однаковості такі
рекомендації, які може час від часу давати Міжнародна організація
цивільної авіації. b) Кожна Договірна держава в інтересах дотримання
громадського порядку і безпеки зберігає за собою право регулювати
або забороняти перевезення на свою територію або над своєю
територією інших предметів, крім тих, які перелічені в пункті a),
за умови, що стосовно цього не буде проводитися відмінностей між
її національними повітряними суднами, зайнятими в міжнародній
навігації, та повітряними суднами інших держав, зайнятих подібним
чином, а також за умови, що не будуть встановлюватися жодні
обмеження, які можуть перешкоджати перевезенню та використанню на
повітряних суднах апаратури, необхідної для експлуатації
повітряних суден чи навігації або для забезпечення безпеки членів
екіпажу чи пасажирів.
Стаття 36. Фотографічна апаратура
Кожна Договірна держава може забороняти або регламентувати
використання фотографічної апаратури на борту повітряних суден над
своєю територією.
Глава VI
Міжнародні стандарти
і рекомендована практика
Стаття 37. Прийняття міжнародних Стандартів і процедур
Кожна Договірна держава зобов'язується співпрацювати у
забезпеченні максимально можливого ступеня однаковості правил,
стандартів, процедур і організації, що стосуються повітряних
суден, персоналу, повітряних трас і допоміжних служб, з усіх
питань, в яких така однаковість сприятиме аеронавігації і
вдосконалювати її. З цією метою Міжнародна організація цивільної авіації приймає
і в міру необхідності час від часу змінює міжнародні Стандарти,
Рекомендовану практику і процедури, які стосуються: a) систем зв'язку та аеронавігаційних засобів, включаючи
наземне маркування; b) характеристик аеропортів і посадочних майданчиків; c) правил польотів і практики управління повітряним рухом; d) присвоєння кваліфікації льотному і технічному персоналу; e) придатності повітряних суден до польотів; f) реєстрації та ідентифікації повітряних суден; g) збору метеорологічної інформації та обміну нею; h) бортових журналів; i) аеронавігаційних карт і схем; j) митних та імміграційних процедур; k) повітряних суден, що зазнають лиха, і розслідування
пригод; а також таких інших питань, що стосуються безпеки,
регулярності та ефективності аеронавігації, які час від часу
можуть виявитися доцільними.
Стаття 38. Відхилення від міжнародних Стандартів і процедур
Будь-яка держава, що визнає практично важким дотримуватися в
усіх відношеннях будь-яких міжнародних Стандартів або процедур або
приводити свої власні правила або практику у повну відповідність з
якими-небудь міжнародними Стандартами або процедурами після зміни
останніх, або яка визнає за необхідне прийняти правила або
практику, які мають яку-небудь особливу відмінність від тих
правил, що встановлені міжнародним Стандартом, негайно повідомляє
Міжнародну організацію цивільної авіації про відмінності між її
власною практикою і тією, яка встановлена міжнародним Стандартом.
У випадку зміни міжнародних Стандартів будь-яка держава, яка не
внесе відповідних змін у свої власні правила або практику,
повідомляє про це Раду протягом шістдесяти днів після прийняття
поправки до міжнародного Стандарту або вказує заходи, яких вона
передбачає вжити. У будь-якому такому випадку Рада негайно
повідомляє всі інші держави про відмінності, які існують між одним
або кількома положеннями міжнародного Стандарту і відповідною
національною практикою цієї держави.
Стаття 39. Відмітки в посвідченнях і свідоцтвах
a) У посвідченнях про придатність до польотів будь-якого
повітряного судна або його частини, щодо яких існує міжнародний
Стандарт придатності до польотів або льотних характеристик і які в
якому-небудь відношенні не відповідають цьому Стандарту в момент
сертифікації, вноситься або додається до нього повний перелік
деталей, за якими повітряне судно або його частина не відповідає
такому Стандарту. b) У свідоцтво будь-якої особи, яка не задовольняє повністю
умовам, встановленим міжнародним Стандартом стосовно класу
свідоцтва або посвідчення, власником якого ця особа є, вноситься
або додається до нього повний перелік усіх даних, за якими ця
особа не відповідає таким умовам.
Стаття 40. Дійсність посвідчень
і свідоцтв з внесеними відмітками
Жодне повітряне судно, а також жоден член персоналу, які
мають посвідчення або свідоцтва із зазначеними відмітками, не
беруть участь у міжнародній навігації інакше, як з дозволу держави
або держав, на територію яких вони прибувають. Реєстрація або
використання будь-якого такого повітряного судна або будь-якої
його сертифікованої частини в будь-якій іншій державі, крім тієї,
в якій воно первісно сертифіковано, залишаються на розсуд держави,
в яку імпортується повітряне судно або його частина.
Стаття 41. Визнання існуючих Стандартів
придатності до польотів
Положення цієї Глави не застосовуються до повітряних суден та
авіаційного обладнання таких типів, прототип яких представлено
компетентним національним органам для сертифікації до закінчення
трьох років з дня прийняття міжнародного Стандарту придатності до
польотів для такого обладнання.
Стаття 42. Визнання існуючих Стандартів
кваліфікації персоналу
Положення цієї Глави не застосовуються до персоналу, якому
первісно видані свідоцтва до закінчення одного року після першого
прийняття міжнародного Стандарту про кваліфікацію такого
персоналу; однак вони у будь-якому випадку застосовуються до
всього персоналу, свідоцтва якого залишаються дійсними протягом
п'яти років з дати прийняття такого Стандарту.
Частина II
Міжнародна організація цивільної авіації
Глава VII
Організація
Стаття 43. Назва і структура
Цією Конвенцією засновується організація під назвою
"Міжнародна організація цивільної авіації". Вона складається з
Асамблеї, Ради і таких інших органів, які можуть бути необхідні.
Стаття 44. Цілі
Цілями і завданнями Організації є розробка принципів і
методів міжнародної аеронавігації та сприяння плануванню і
розвитку міжнародного повітряного транспорту з тим, щоб: a) забезпечувати безпечний і упорядкований розвиток
міжнародної цивільної авіації у всьому світі; b) заохочувати мистецтво конструювання та експлуатації
повітряних суден у мирних цілях; c) заохочувати розвиток повітряних трас, аеропортів та
аеронавігаційних засобів для міжнародної цивільної авіації; d) задовольняти потреби народів світу в безпечному,
регулярному, ефективному та економічному повітряному транспорті; e) запобігати економічним втратам, викликаним нерозумною
конкуренцією; f) забезпечувати повну повагу прав Договірних держав і
справедливі для кожної Договірної держави можливості
використовувати авіапідприємства, зайняті в міжнародному
повітряному сполученні; g) уникати дискримінації стосовно Договірних держав; h) сприяти безпеці польотів у міжнародній аеронавігації; i) надавати спільне сприяння розвитку міжнародної цивільної
аеронавтики в усіх її аспектах.
Стаття 45. Постійне місцеперебування
Постійне місцеперебування Організації знаходиться в такому
місці, яке визначається на підсумковому засіданні Тимчасової
асамблеї Тимчасової міжнародної організації цивільної авіації,
заснованої Тимчасовою угодою про міжнародну цивільну авіацію,
підписаною в Чикаго 7 грудня 1944 року. Місцеперебування може бути
тимчасово перенесене за рішенням Ради в будь-яке інше місце.
Стаття 46. Перша сесія Асамблеї
Перша сесія Асамблеї скликається Тимчасовою радою
вищезгаданої Тимчасової організації негайно після набуття чинності
цією Конвенцією в такий час і в такому місці, як це визначить
Тимчасова рада.
Стаття 47. Правоздатність
Організація користується на території кожної Договірної
держави такою правоздатністю, яка може бути необхідна для
виконання її функцій. Їй надається повна правосуб'єктність
повсюди, де це сумісно з конституцією і законодавством відповідної
держави.
Глава VIII
Асамблея
Стаття 48. Сесії Асамблеї і голосування
a) Асамблея збирається щороку і скликається Радою в зручний
час і в підходящому місці. Надзвичайні сесії Асамблеї можуть
проводитися у будь-який час на вимогу Ради або на прохання
будь-яких десяти Договірних держав, направлене Генеральному
секретарю. b) Усі Договірні держави мають рівне право бути
представленими на сесіях Асамблеї і кожна Договірна держава має
право на один голос. Делегатів, які представляють Договірні
держави, можуть супроводжувати технічні радники, які можуть брати
участь у засіданнях, але не мають права голосу. c) На засіданнях Асамблеї для одержання кворуму потрібні
більшість Договірних держав. Якщо інше не передбачено цією
Конвенцією, рішення Асамблеї приймаються більшістю поданих
голосів.
Стаття 49. Права та обов'язки Асамблеї
Права та обов'язки Асамблеї полягають у тому, щоб: a) обирати на кожній сесії її голову та інших посадових осіб; b) обирати Договірні держави для представництва в Раді згідно
з положеннями Глави IX; c) розглядати звіти Ради і вживати по них відповідних
заходів, а також виносити рішення з будь-якого питання, переданого
їй Радою; d) визначати свої власні правила процедури і засновувати такі
допоміжні комісії, які вона може визнати необхідними або бажаними; e) затверджувати шляхом голосування річний бюджет і визначати
фінансові заходи Організації згідно з положеннями Глави XII; f) перевіряти видатки і затверджувати фінансові звіти
Організації; g) передавати на свій розсуд Раді, допоміжним комісіям або
якому-небудь іншому органу будь-яке питання, що входить в її сферу
діяльності; h) наділяти Раду правами і повноваженнями, необхідними або
бажаними для виконання обов'язків Організації, та у будь-який час
скасовувати або змінювати такі делеговані повноваження; i) виконувати відповідні положення Глави XIII; j) розглядати пропозиції про зміни положень цієї Конвенції і
поправки до них і у випадку прийняття нею цих пропозицій
рекомендувати їх Договірним державам згідно з положеннями Глави
XXI; k) розглядати будь-які питання, що входять у сферу діяльності
Організації, які конкретно не поставлені в обов'язок Раді.
Глава IX
Рада
Стаття 50. Склад і вибори Ради
a) Рада є постійним органом, відповідальним перед Асамблеєю.
Вона складається з двадцяти однієї Договірної держави, обраної
Асамблеєю. Вибори проводяться на першій сесії Асамблеї і надалі
через кожні три роки; обрані таким чином члени Ради виконують свої
обов'язки до наступних чергових виборів. b) При виборах членів Ради Асамблея забезпечує належне
представництво 1) державам, які відіграють провідну роль у
повітряному транспорті; 2) державам, не включеним на іншій
підставі, які вносять найбільший внесок у надання засобів
обслуговування для міжнародної цивільної аеронавігації; 3)
державам, не включеним на іншій підставі, призначення яких
забезпечить представництво в Раді всіх основних географічних
районів світу. Будь-яка вакансія в Раді заповнюється Асамблеєю у
якомога найкоротший термін; будь-яка Договірна держава, обрана
таким чином у Раду, виконує свої обов'язки до закінчення терміну
повноважень свого попередника. c) Жоден представник Договірної держави в Раді не буде
активно пов'язаний з експлуатацією міжнародних повітряних
сполучень або мати фінансову зацікавленість у таких сполученнях.
Стаття 51. Президент Ради
Рада обирає свого Президента строком на три роки. Він може
бути переобраний. Він не має права голосу. Рада обирає з числа
своїх членів одного або декількох віце-президентів, які зберігають
за собою право голосу під час виконання обов'язків Президента.
Президент не обов'язково обирається з числа представників членів
Ради, але якщо такий представник обраний на пост Президента, його
місце вважається вакантним і займається державою, яку він
представляв. Обов'язки Президента полягають у тому, щоб: a) скликати засідання Ради, Авіатранспортного комітету та
Аеронавігаційної комісії; b) діяти як представник Ради; c) виконувати від імені Ради ті функції, які покладає на
нього Рада.
Стаття 52. Голосування в Раді
Рішення Ради вимагають схвалення більшістю її членів. Рада
може делегувати свої повноваження з якого-небудь окремого питання
комітету, створеному з її членів. Рішення будь-якого комітету Ради
можуть бути оскаржені в Раду будь-якою зацікавленою Договірною
державою.
Стаття 53. Участь без права голосу
Будь-яка Договірна держава може брати участь без права голосу
в розгляді Радою та її комітетами і комісіями будь-якого питання,
що особливо зачіпає її інтереси. Ніхто з членів Ради не бере
участь у голосуванні при розгляді Радою спору, стороною якого вона
є.
Стаття 54. Обов'язкові функції Ради
Рада: a) представляє Асамблеї річні доповіді; b) виконує вказівки Асамблеї і виконує обов'язки і
зобов'язання, покладені на неї цією Конвенцією; c) визначає свою організаційну структуру і свої правила
процедури; d) призначає Авіатранспортний комітет, який формується з
числа представників членів Ради і відповідальний перед нею, і
визначає його обов'язки; e) засновує Аеронавігаційну комісію згідно з положеннями
Глави X; f) розпоряджається фінансами Організації згідно з положеннями
Глав XII і XV; g) визначає оклад Президента Ради; h) призначає головну виконавчу посадову особу, названу
Генеральним секретарем, а також згідно з положеннями Глави XI
вживає заходів для призначення такого іншого персоналу, який може
виявитися необхідним; i) запитує, збирає, вивчає і публікує відомості, що
стосуються розвитку аеронавігації та експлуатації міжнародних
повітряних сполучень, включаючи відомості про експлуатаційні
видатки і докладні дані про субсидії, які виплачуються
авіапідприємствам із державних фондів; j) повідомляє Договірні держави про будь-яке порушення цієї
Конвенції, а також про будь-яке невиконання рекомендацій або
рішень Ради; k) доповідає Асамблеї про будь-яке порушення цієї Конвенції,
коли Договірна держава не вжила належних заходів протягом
розумного строку після повідомлення її про порушення; l) приймає згідно з положеннями Глави VI цієї Конвенції
міжнародні Стандарти і Рекомендовану практику; для зручності
іменує їх Додатками ( 995_655 ) до цієї Конвенції; і повідомляє
всі Договірні держави про вжиті заходи; m) розглядає рекомендації Аеронавігаційної комісії по зміні
Додатків і вживає заходів згідно з положеннями Глави XX; n) розглядає будь-яке питання, що стосується Конвенції, яке
передає їй будь-яка Договірна держава.
Стаття 55. Факультативні функції Ради
Рада може: a) коли це доцільно і, як може показати досвід, бажано,
створювати на регіональній або іншій основі підлеглі їй
авіатранспортні комісії і визначати групи держав або
авіапідприємств, за допомогою або через посередництво яких Рада
може сприяти здійсненню цілей цієї Конвенції; b) передавати Аеронавігаційній комісії обов'язки в доповнення
до тих, які викладені в Конвенції, і у будь-який час скасовувати
або змінювати такі делеговані повноваження; c) проводити дослідження по всіх аспектах повітряного
транспорту та аеронавігації, які мають міжнародне значення,
повідомляти про результати своїх досліджень Договірним державам з
питань повітряного транспорту та аеронавігації; d) вивчати будь-які питання, що впливають на організацію та
експлуатацію міжнародного повітряного транспорту, включаючи
питання міжнародної власності та експлуатації міжнародних
повітряних сполучень по основних маршрутах, і подавати Асамблеї
пропозиції з цих питань; e) розслідувати на прохання будь-якої Договірної держави
будь-яку ситуацію, за якої можуть виникати перешкоди, які можна
усунути, для розвитку міжнародної аеронавігації, і після цього
розслідування випускати такі звіти, які вона може вважати
бажаними.
Глава X
Аеронавігаційна комісія
Стаття 56. Висування і призначення членів Комісії
Аеронавігаційна комісія складається з дванадцяти членів,
призначених Радою з числа осіб, висунутих Договірними державами.
Ці особи мають відповідну кваліфікацію і досвід у науковій і
практичній галузях аеронавтики. Рада звертається до всіх
Договірних держав з проханням про подання кандидатур. Голова
Аеронавігаційної комісії призначається Радою.
Стаття 57. Обов'язки комісії
Аеронавігаційна комісія: a) розглядає пропозиції про зміну Додатків ( 995_655 ) до
цієї Конвенції і рекомендує їх Раді для прийняття; b) засновує технічні підкомісії, в яких може бути
представлено будь-яку Договірну державу, якщо вона того забажає; c) консультує Раду щодо збору і передачі Договірним державам
усіх відомостей, які вона визнає необхідними і корисними для
розвитку аеронавігації.
Глава XI
Персонал
Стаття 58. Призначення персоналу
З урахуванням правил, встановлених Асамблеєю, і положень цієї
Конвенції Рада визначає порядок призначення і звільнення з посади,
підготовку, оклади, допомогу та умови служби Генерального
секретаря та іншого персоналу Організації і може наймати на роботу
громадян будь-якої Договірної держави або користуватися їхніми
послугами.
Стаття 59. Міжнародний характер персоналу
Президент Ради, Генеральний секретар та інший персонал не
повинні запитувати або одержувати інструкції від будь-якої влади,
сторонньої для Організації, щодо виконання своїх обов'язків. Кожна
Договірна держава зобов'язується повністю поважати міжнародний
характер обов'язків персоналу і не намагатися впливати на
кого-небудь із своїх громадян щодо виконання ними своїх
обов'язків.
Стаття 60. Імунітети і привілеї персоналу
Кожна Договірна держава зобов'язується, наскільки це дозволяє
її конституційний порядок, надавати Президенту Ради, Генеральному
секретарю та іншому персоналу Організації імунітети та привілеї,
які надаються відповідному персоналу інших міжнародних
міждержавних організацій. Якщо буде укладена спільна міжнародна
угода про імунітети і привілеї міжнародних цивільних службовців,
то імунітети та привілеї, які надаються Президенту, Генеральному
секретарю та іншому персоналу Організації, мають відповідати
імунітетам і привілеям, які надаються такою спільною міжнародною
угодою.
Глава XII
Фінанси
Стаття 61. Бюджет і розподіл видатків
Рада подає Асамблеї річний бюджет, річні звіти про стан
рахунків і припущення по всіх надходженнях і видатках. Асамблея
шляхом голосування приймає бюджет з усіма змінами, які вона визнає
необхідними, і, за винятком внесків згідно з Главою XV для держав,
які дають на те згоду, розподіляє витрати Організації між
Договірними державами на такій основі, яку вона визначає час від
часу.
Стаття 62. Зупинення права голосу
Асамблея може зупиняти право голосу в Асамблеї і в Раді
будь-якої Договірної держави, яка не виконує в межах розумного
строку своїх фінансових зобов'язань перед Організацією.
Стаття 63. Видатки делегацій та інших представників
Кожна Договірна держава бере на себе видатки своєї делегації
на Асамблеї, а також утримання, дорожні та інші витрати будь-якої
особи, яку вона призначає для роботи в Раді, і призначених нею
членів або представників у будь-яких допоміжних комітетах або
комісіях Організації.


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору