Документ v0010700-95, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 24.10.2003, підстава v0008700-03

                                                          
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 10 від 07.07.95
м.Київ
vd950707 vn10
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Верховного Суду
N 8 ( v0008700-03 ) від 24.10.2003 )

Про застосування законодавства, яке забезпечує
підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право
на захист
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленумів
Верховного Суду
N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97
N 21 ( v0021700-98 ) від 25.12.98 )

Відповідно до ст.59 та ч.2 ст.63 Конституції України
( 254к/96-ВР ) підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право
на правову допомогу та захист. У випадках, передбачених законом,
ця допомога надається безоплатно. ( Преамбулу доповнено абзацом
першим згідно з Постановою КМ N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 ) Для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні
діє адвокатура. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. ( Преамбулу доповнено абзацом другим згідно з Постановою КМ N 12
( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
Обговоривши матеріали узагальнення практики застосування
законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому,
підсудному право на захист, Пленум Верховного Суду України
відзначає, що органи розслідування та суди в основному виконують
вимоги закону з цього питання. Разом з тим, в окремих випадках
допускаються помилки, які тягнуть за собою порушення права на
захист і негативно впливають на якість здійснення правосуддя.
З метою усунення недоліків і роз'яснення питань, що виникли в
судовій практиці, Пленум Верховного Суду України
П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Звернути увагу судів на важливість забезпечення
підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному права на захист
відповідно до ч.2 ст.63 і п.6 ч.3 ст.129 Конституції України та
чинного законодавства. Додержання цього конституційного принципу
й однієї з основних засад судочинства є важливою гарантією
об'єктивного розгляду справи та запобігання притягненню до
кримінальної відповідальності невинуватих осіб. ( Пункт 1 в
редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 )
від 03.12.97 ) 2. Судам слід мати на увазі, що відповідно до вимог ч.2
ст.62 Конституції України та статей 21 і 22
Кримінально-процесуального кодексу ( 1001-05 ) (далі - КПК)
особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суд повинні
надати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному можливість
захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого
обвинувачення і не вправі перекладати на нього обов'язок
доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину. ( Пункт 2 із
змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N
12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 ) 3. Істотне порушення чинного законодавства, яке регламентує
право на захист, у передбачених законом випадках може тягти
скасування судових рішень. Роз'яснити, що судові рішення
підлягають, зокрема, обов'язковому скасуванню у тих випадках, коли
таке порушення позбавило чи обмежило підозрюваного,
обвинуваченого, підсудного або його захисника в здійсненні цього
права і перешкодило чи могло перешкодити суду всебічно, повно та
об'єктивно розглянути справу і винести законне та обгрунтоване
судове рішення. 4. Звернути увагу судів на те, що відповідно до вимог ст.44
КПК ( 1001-05 ) захисник допускається до участі в справі з моменту
пред'явлення обвинувачення, а у випадку затримання особи,
підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї
запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - з моменту
оголошення їй протоколу затримання чи постанови про застосування
такого запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин
з моменту затримання. Відповідно до ч.1 ст.44 КПК ( 1001-05 ) як захисники
підозрюваних, обвинувачених і підсудних допускаються лише особи,
які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю,
що видається їм відповідно до вимог ст.2 Закону України "Про
адвокатуру" ( 2887-12 ). Не можуть допускатися до участі в справі
в якості захисників особи, які мають інші документи (ліцензії на
здійснення юридичної практики чи підприємницької діяльності тощо). У судовому засіданні до участі в справі в якості захисника за
згодою підсудного можуть бути допущені його близькі родичі,
опікуни або піклувальники. Повноваження захисника на участь у справі повинні бути
підтверджені: а) адвокатів, які займаються адвокатською діяльністю
індивідуально чи в об'єднанні, - відповідним свідоцтвом, а також
ордером про наявність угоди чи доручення на участь у справі; б) близьких родичів, опікунів або піклувальників - заявою
підсудного на здійснення ними його захисту, а також дорученням та
відповідними документами, які є підставою для їх участі в справі. Зважаючи на те, що законом не обмежена кількість захисників,
на запрошення підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, його
родичів, законних представників чи інших осіб до участі в справі
може бути допущено декілька захисників. Питання про допуск захисника до участі в справі вирішується в
порядку, передбаченому частинами 2-5 ст.44 КПК ( 1001-05 ). 5. Суди повинні враховувати, що згідно зі статтями 43 і 43-1
КПК ( 1001-05 ) підозрюваний, обвинувачений поряд з іншими правами
має право на побачення з захисником до першого допиту. Таке право
надається лише захиснику, якого допущено до участі в справі.
Надання побачення з захисником до першого допиту має важливе
значення як для здійснення права на захист, так і для об'єктивного
розгляду справи. Тому судам слід ретельно перевіряти, чи було
роз'яснено підозрюваному, обвинуваченому таке право і чи не були
вони обмежені в цьому. У разі, коли особа, яка проводить дізнання,
або слідчий порушили зазначені вимоги закону і за наявністю заяви
підозрюваного, обвинуваченого на побачення з захисником допитали
його без участі останнього, на ці показання не можна посилатись у
вироку на підтвердження винності підсудного у вчиненні злочину. Аналогічно повинно вирішуватися питання і тоді, коли особа
була затримана чи взята під варту у зв'язку з підозрою у вчиненні
злочину, однак була допитана як свідок, а не як підозрюваний. 6. При вирішенні питання про участь захисника слід мати на
увазі, що згідно з ч.1 ст.47 КПК ( 1001-05 ) він запрошується
підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним, його законними
представниками, родичами або іншими особами за його дорученням чи
на його прохання. При цьому відповідно до ч.1 ст.59 Конституції
України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний є вільним у
виборі захисника своїх прав. Тому особа, яка провадить дізнання,
слідчий та суд повинні забезпечити право вільного вибору
захисника. ( Абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду N 6 ( v0012700-97 ) від
03.12.97 ) Якщо участь у справі обраного захисника з будь-яких причин
неможлива протягом строків, зазначених у ч.3 ст.47 КПК
( 1001-05 ), особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд повинні
роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право
запросити іншого захисника і надати можливість реально його
здійснити, а у випадках, передбачених ч.3 ст.46 КПК ( 1001-05 ),
забезпечити його захисником. 7. Судам слід мати на увазі, що відмова від захисника (крім
випадків, передбачених ч.3 ст.46 КПК ( 1001-05 ) може бути
прийнята в будь-якій стадії процесу і лише за ініціативою
підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного. Розглядаючи заяву підозрюваного, обвинуваченого, підсудного
про відмову від участі в справі захисника, особа, яка провадить
дізнання, слідчий або суд повинні з'ясувати, відмовляється він від
захисника і буде самостійно здійснювати свій захист чи бажає
замінити його іншим. В останньому випадку необхідно надати йому
можливість замінити захисника. 8. Вирішуючи питання, пов'язане з відданням обвинуваченого до
суду, суд зобов'язаний перевірити, чи забезпечили органи дізнання,
попереднього слідства право обвинуваченого на захист, зокрема, чи
були додержані його процесуальні права при провадженні дізнання і
попереднього слідства, чи було вжито всіх передбачених законом
заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин
справи, виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що
виправдовують обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують і
обтяжують відповідальність. 9. Згідно з вимогами статей 132, 142, 223 і 334 КПК
( 1002-05, 1003-05 ) обвинувачений має право знати, в чому він
обвинувачується, а засуджений - у вчиненні якого злочину його
визнано винним. Суди повинні перевіряти додержання цього права і вимагати від
органів попереднього слідства, щоб постанова про притягнення як
обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема, в описовій її
частині повинні бути зазначені: злочин, у вчиненні якого
обвинувачується особа, час, місце та інші обставини вчинення
злочину, наскільки вони відомі слідчому, стаття кримінального
закону, якою передбачено цей злочин. Недодержання вимог статей
132 і 142 КПК ( 1002-05 ) може бути підставою для повернення
справи на додаткове розслідування. В обвинувальному висновку, крім цього, повинні бути зазначені
також інші обставини, передбачені ст.223 КПК ( 1002-05 ), оскільки
недотримання цих вимог позбавляє можливості підсудного в
подальшому обрати відповідну позицію в суді і обмежує його право
на захист. При встановленні такого порушення в стадії віддання до суду,
справа підлягає поверненню прокурору для складання нового
обвинувального висновку (ст.230 КПК ( 1002-05 ). Складаючи вирок, суд повинен додержуватись вимог ст.334 КПК
( 1003-05 ). В мотивувальній частині обвинувального вироку повинно
бути сформульовано обвинувачення, яке судом визнається доведеним,
з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину
та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також
доказів, покладених судом в обгрунтування своїх висновків.
Порушення цих вимог може бути підставою для скасування вироку. 10. Суди повинні перевіряти додержання органами попереднього
слідства вимог ст.48 КПК ( 1001-05 ). При цьому слід мати на
увазі, що захисник, допущений до участі в справі, має право бути
присутнім не тільки при допитах підозрюваного чи обвинуваченого, а
й при проведенні інших слідчих дій, які виконуються за їх участю,
в тому числі за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого чи
захисника. Особа, яка провадить дізнання, слідчий повинні
своєчасно повідомляти захисника про час і місце провадження таких
слідчих дій. Якщо він не з'явився, необхідно з'ясовувати у
підозрюваного, обвинуваченого про можливість проведення слідчих
дій без участі захисника. Проведення слідчої дії без участі
захисника в такому випадку можливе лише за умови, коли його участь
у цій дії не є обов'язковою. 11. Відповідно до ч.2 ст.48 КПК ( 1001-05 ) захисник з
дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого має право
застосовувати науково-технічні засоби. Роз'яснити, що під застосуванням науково-технічних засобів
слід розуміти проведення захисником при допиті підозрюваного,
обвинуваченого, потерпілого, свідка, пред'явленні особи для
впізнання, відтворенні обстановки і обставин події, проведенні
інших слідчих дій звукозапису, кінозйомки, відеозапису тощо. Такі
дії захисника процесуальному оформленню не підлягають. 12. Згідно з п.2 ч.3 ст.46 КПК ( 1001-05 ) під особами, які
через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати
право на захист, слід розуміти, зокрема, таких осіб, які хоч і
визнані осудними, але мають вади, що перешкоджають самостійно
захищатись від обвинувачення, а також осіб з істотними дефектами
мови, зору, слуху тощо. Роз'яснити, що питання про допуск захисника в справах про
злочини таких осіб вирішується в кожному конкретному випадку
залежно від того, чи позбавляє ця вада можливості здійснити право
на захист. 13. Судам слід мати на увазі, що захисник підлягає усуненню
від захисту при наявності обставин, передбачених ст.61 КПК
( 1001-05 ), а також у випадках, коли відповідно до чинного
законодавства особа не може виконувати функції захисника. У цьому
випадку особа, яка провадить дізнання, слідчий або суд повинні
надати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному можливість
запросити іншого захисника, а у випадках, якщо він не буде
запрошений, за наявності підстав, передбачених ч.3 ст.46 КПК
( 1001-05 ), - забезпечити участь захисника в справі. 14. Суди повинні додержуватись вимог ст.19 КПК ( 1001-05 )
про те, що особам, які беруть участь у справі і не володіють
мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити
заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма
матеріалами справи, виступати в суді на рідній мові або іншій
мові, якою вони володіють, і користуватися послугами перекладача.
Позбавлення чи обмеження цього права є істотним порушенням
кримінально-процесуального закону. 15. Згідно з вимогами ст.218 КПК ( 1002-05 ) матеріали
попереднього слідства пред'являються обвинуваченому і захиснику
для ознайомлення підшитими і пронумерованими. Заявлені клопотання після ознайомлення з матеріалами справи
обвинуваченим і його захисником повинні бути розглянуті та
вирішені слідчим у порядку, передбаченому ст.221 КПК ( 1002-05 ).
Після проведення додаткових слідчих дій або приєднання до справи
нових матеріалів слідчий відповідно до вимог ст.222 КПК
( 1002-05 ) зобов'язаний ознайомити обвинуваченого і його
захисника з усіма протоколами цих слідчих дій та додатковими
матеріалами. Недодержання органами попереднього слідства зазначених вимог
є істотним порушенням кримінально-процесуального закону. 16. З метою своєчасного виявлення та усунення порушень норм
КПК ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) суд при вирішенні питань,
пов'язаних з відданням обвинуваченого до суду, в необхідних
випадках може запросити в розпорядче засідання обвинуваченого чи
його захисника для дачі пояснень з приводу заявлених ними
клопотань. При необгрунтованому відхиленні слідчим клопотань про
з'ясування обставин, що мають важливе значення для правильного
розгляду справи, і при неможливості їх вирішення в судовому
засіданні, суд повинен обговорити питання про направлення справи
на додаткове розслідування. 17. Судам слід мати на увазі, що, виходячи з вимог ч.4 ст.318
КПК ( 1003-05 ), обмеження тривалості судових дебатів при
викладенні підсудним або його захисником доводів по пред'явленому
обвинуваченню не допускається. Ненадання підсудному можливості брати участь у судових
дебатах при відсутності захисника, а також ненадання йому
останнього слова є істотним порушенням кримінально-процесуального
закону. 18. Звернути увагу судів на необхідність додержання вимог
ст.88 КПК ( 1001-05 ) про забезпечення права підсудного,
засудженого, виправданого, захисника на ознайомлення з протоколом
судового засідання і можливість подання ними письмових зауважень
на його неправильність або неповноту. Про дату підписання протоколу, виготовленого після
встановленого ст.87 КПК ( 1001-05 ) строку, зазначені особи
повинні бути своєчасно повідомлені. За змістом ч.1 ст.88 КПК ( 1001-05 ) клопотання про
ознайомлення з протоколом судового засідання може бути заявлено
відразу ж після проголошення вироку чи іншого судового рішення,
але не пізніше ніж на третю добу з дня складення протоколу. У разі
пропуску цього строку питання про його поновлення вирішується
відповідно до статей 89, 90 КПК. Визнати правильною практику тих
судів, які при можливості за власною ініціативою і за згодою
засудженого чи іншого учасника судового розгляду вручають для
ознайомлення і подання письмових зауважень належно засвідчену
копію протоколу судового засідання. Необхідно також мати на увазі,
що відповідно до закону ознайомитися з протоколом судового
засідання і подати на нього письмові зауваження можна лише в межах
трьох діб з дня його складення. ( Пункт 18 доповнено абзацом
третім згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 21
( v0021700-98 ) від 25.12.98 ) Якщо підсудному, засудженому, виправданому, захиснику у
зв'язку з великим обсягом протоколу судового засідання чи іншими
поважними причинами потрібно більше трьох діб для ознайомлення з
ним і подачі зауважень, цей строк може бути продовжено головуючим
у справі. ( Абзац четвертий пункту 18 із змінами, внесеними згідно
з Постановою Пленуму Верховного Суду N 21 ( v0021700-98 ) від
25.12.98 ) У разі, коли учасник судового розгляду справи умисно в межах
відведеного строку затягує ознайомлення з протоколом судового
засідання чи пред'являє при цьому не передбачені законом вимоги,
особа, яка ознайомлює його з цим процесуальним документом, складає
про це відповідний акт і передає його головуючому. Головуючий з
урахуванням обсягу протоколу та даних про особу, яка з ним
ознайомлюється (вік, освіта, стан здоров'я, наявність фізичних чи
психічних вад тощо), затверджує графік ознайомлення. При
подальшому зволіканні ознайомлення з протоколом судового
засідання, якщо це перешкоджає касаційному провадженню справи чи
виконанню судового рішення, головуючий своєю постановою припиняє
ознайомлення, а справу, якщо в ній подано касаційні скаргу
(скарги) чи подання, направляє до суду касаційної інстанції. Про
це повідомляються всі учасники судового розгляду, а особи, які
подали касаційні скарги, не повні за змістом у зв'язку із заявою
про необхідність ознайомлення з протоколом судового засідання чи
матеріалами справи, мають бути повідомлені і про те, що доповнення
до касаційної скарги (скарг) вони можуть подати безпосередньо до
суду касаційної інстанції не пізніше ніж за три доби до розгляду
справи. ( Пункт 18 доповнено абзацом п'ятим згідно з Постановою
Пленуму Верховного Суду N 21 ( v0021700-98 ) від 25.12.98 ) Звернути увагу судів на те, що за змістом ст.350 КПК
( 1003-05 ) час ознайомлення з матеріалами справи і касаційними
скаргами чи поданням обмежено лише строком, встановленим для
оскарження вироку (сім діб). За виключних обставин головуючий може
продовжити цей строк своєю постановою з наведенням у ній
відповідних мотивів. Умисне затягування ознайомлення з матеріалами
справи не може бути підставою для продовження строку касаційного
оскарження. ( Пункт 18 доповнено абзацом шостим згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду N 21 ( v0021700-98 ) від
25.12.98 ) При розгляді зауважень на протокол судового засідання суди
повинні додержуватись вимог ст.88 КПК ( 1001-05 ), керуючись при
цьому роз'ясненнями, що містяться в п.21 постанови Пленуму
Верховного Суду від 27 грудня 1985 року N 11 "Про додержання
судами України процесуального законодавства, яке регламентує
судовий розгляд кримінальних справ".
19. Суди повинні додержуватись вимог ст.344 КПК ( 1003-05 ),
якою регламентується порядок вручення копії вироку засудженому. Якщо засудженому копію вироку не було вручено у встановлений
законом строк або якщо вона вручена без перекладу на мову, якою
він володіє, ці порушення повинні розглядатись як підстава для
поновлення пропущеного строку на оскарження вироку, або як
підстава для скасування ухвали касаційної інстанції, якщо остання
розглянула справу за таких обставин. 20. Відповідно до вимог ст.349 КПК ( 1003-05 ) суд повинен
своєчасно повідомити про подані скарги і касаційне подання
прокурора засуджених, виправданих, інтересів яких вони стосуються,
їх захисників і забезпечити їм можливість ознайомитись з ними та
доданими до них матеріалами і подати свої заперечення. Ненадання судом першої інстанції зазначеним особам можливості
ознайомитися з касаційними скаргами чи поданням прокурора є
порушенням права на захист. У зв'язку з цим суд касаційної інстанції зобов'язаний
ретельно перевіряти додержання судом першої інстанції вимог
статей 349 і 350 КПК ( 1003-05 ) і при виявленні таких порушень
вживати передбачених законом заходів до іх усунення. 21. За змістом ст.358 КПК ( 1003-05 ) суд касаційної
інстанції повинен перевірити, чи повідомлені засуджений,
виправданий, їх захисники про день розгляду справи. Якщо таких
даних немає, справа підлягає поверненню в суд першої інстанції для
належного оформлення. Недодержання цих вимог закону є порушенням
права на захист. 22. Враховуючи, що пояснення засудженого при розгляді справи
в касаційному порядку чи в порядку нагляду може мати важливе
значення для правильного її вирішення, суди в необхідних випадках
можуть за клопотанням засудженого чи його захисника, а також за
власною ініціативою викликати особу, яка утримується під вартою, в
судове засідання. 23. Судам касаційної та наглядної інстанцій необхідно
посилити нагляд за дотриманням законодавства, яке забезпечує
підозрюваному, обвинуваченому і підсудному право на захист,
систематично узагальнювати судову практику з цього питання та
своєчасно вживати передбачених законом заходів до виявлення й
усунення недоліків в діяльності судів.
В.о.Голови Верховного
Суду України В.С.Стефанюк
Секретар Пленуму, суддя
Верховного Суду України М.П.Селіванов


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору