Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду України
Верховний Суд; Постанова від 03.12.199712
Документ v0012700-97, поточна редакція — Редакція від 04.06.2010, підстава v0007700-10
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                                                          
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 12 від 03.12.97
м.Київ
Про внесення змін і доповнень у деякі постанови
Пленуму Верховного Суду України

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
Верховного Суду
N 1 ( v0001700-03 ) від 07.02.2003
N 2 ( v0002700-03 ) від 07.02.2003
N 7 ( v0007700-03 ) від 24.10.2003
N 8 ( v0008700-03 ) від 24.10.2003
N 15 ( v0015700-03 ) від 26.12.2003
N 16 ( v0016700-03 ) від 26.12.2003
N 2 ( v0002700-04 ) від 27.02.2004
N 5 ( va005700-04 ) від 16.04.2004
N 13 ( v0013700-04 ) від 02.07.2004
N 17 ( v0017700-04 ) від 10.12.2004
N 2 ( va002700-05 ) від 11.02.2005
N 14 ( v0014700-05 ) від 23.12.2005
N 10 ( va010700-06 ) від 22.12.2006
N 8 ( v0008700-07 ) від 13.06.2007
N 3 ( v0003700-08 ) від 28.03.2008
N 4 ( v0004700-08 ) від 28.03.2008
N 5 ( v0005700-08 ) від 30.05.2008
N 1 ( v_001700-09 ) від 27.02.2009
N 7 ( va007700-09 ) від 12.06.2009
N 10 ( v0010700-09 ) від 06.11.2009
N 7 ( v0007700-10 ) від 04.06.2010 }

Виходячи з положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) та у
зв'язку зі змінами у чинному законодавстві Пленум Верховного Суду
України П О С Т А Н О В Л Я Є:
( Розділ I втратив чинність на підставі N 1 ( v0001700-03 )
від 07.02.2003 )

II. Внести зміни і доповнення в такі постанови Пленуму
Верховного Суду України:
1. У постанові від 2 березня 1973 р. N 2 ( v0002700-73 ) "Про
судову практику в справах про обман покупців":
1) в абзаці восьмому преамбули, пунктах 1, 9, 13, 14, 18 і 19
слова "службовим", "службовому", "службовими", "службові",
"службових", "службовою" замінити відповідно словами "посадовим",
"посадовому", "посадовими", "посадові", "посадових", "посадовою"; 2) у п.10 : в абзаці першому слова "колгоспу або іншої кооперативної
організації" замінити словами "колективного сільськогосподарського
підприємства або іншої колективної організації"; в абзаці другому слова "колгоспу", "колгоспом" замінити
відповідно словами "колективного сільськогосподарського
підприємства", "цим підприємством"; 3) у п.15 слова "службового", "службової" замінити відповідно
словами "посадового", "посадової"; 4) у п.20 слова "окремими ухвалами" замінити словами
"окремими ухвалами (постановами)".
2. У постанові від 28 вересня 1973 р. N 8 ( v0008700-73 )
"Про практику застосування судами законодавства про звільнення від
відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу":
1) пункт 1 після першого речення доповнити реченням такого
змісту: "Перелік захворювань, які є підставою для представлення в
суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбуття
покарання, затверджений Міністерством охорони здоров'я України
21 квітня 1992 року";
2) в абзаці другому п.2 виключити слово "лише", цей абзац
доповнити реченням такого змісту: "Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але
під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування
набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань";
3) пункт 5 викласти в такій редакції: "5. Законним приводом до розгляду питання про звільнення від
відбуття покарання засудженого, який захворів на тяжку хронічну
хворобу, є подання начальника виправно-трудової установи чи
слідчого ізолятора, спецчастини яких обслуговують лікарні для
засуджених. У поданні повинні бути наведені такі відомості про
особу засудженого: яким судом, коли, за яким законом його було
засуджено; міра покарання; відбутий строк останнього; дані про
його поведінку за весь час відбування покарання; відомості про
минулі судимості; ступінь відшкодування збитків, заподіяних
злочином фізичним, юридичним особам і державі; хвороба, якою він
страждає, - а також сформульовано прохання про звільнення
засудженого від дальшого відбуття покарання у зв'язку з тим, що
він захворів на тяжку хворобу. До подання додаються копія вироку,
особова справа засудженого та висновок спеціальної лікарської
комісії. На вимогу суду можуть направлятись також інші матеріали,
які мають значення для вирішення питання про звільнення
засудженого. Відповідно до статей 408, 409, 411 КПК ( 1503-06 ) начальник
виправно-трудової установи чи слідчого ізолятора на вимогу суду
повинен забезпечити явку в судове засідання для участі в розгляді
подання представника адміністрації установи та представника
комісії, що дала висновок про стан здоров'я засудженого";
4) доповнити постанову пунктами 2-1 і 7-1 такого змісту: "2-1. Відповідно до Інструкції про порядок медичного
обстеження засуджених, які страждають тяжкими хворобами, та
представлення на них матеріалів у суди про звільнення від дальшого
відбуття покарання, затвердженої Міністерством внутрішніх справ
України 13 травня 1992 р., медичне обстеження таких засуджених
здійснюють спеціальні лікарські комісії, склад яких затверджують
начальники управлінь Міністерства внутрішніх справ у Автономній
Республіці Крим та областях. Огляд хворого та розгляд матеріалів
медичного обстеження здійснюються комісією після його
обов'язкового лікування і ретельного обстеження в умовах
стаціонарних лікувальних установ. Матеріали щодо психічно хворих
розглядаються за наявності акта психіатричного обстеження
засудженого в стаціонарних умовах психіатричної лікарні, акт
затверджується судово-психіатричною експертною комісією. Засуджені, щодо яких службовою перевіркою встановлено, що їх
хвороба є результатом навмисного заподіяння собі ушкоджень під час
відбування покарання, на звільнення від дальшого відбуття
покарання через хворобу не представляються, за винятком випадків,
коли під час заподіяння таких ушкоджень особа перебувала в стані
гострого психічного розладу, що підтверджено лікарями-фахівцями".
"7-1. Судам слід мати на увазі, що в разі погіршення стану
здоров'я засудженого після відмови судом у його звільненні від
дальшого відбуття покарання через хворобу повторно таке подання
може бути надіслано до суду на підставі відповідного висновку
комісії незалежно від часу винесення судом рішення про відмову".
{ Пункт 3 розділу II втратив чинність на підставі Постанови
Пленуму Верховного Суду України N 13 ( v0013700-04 ) від
02.07.2004 }
{ Пункт 4 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 16 ( v0016700-03 ) від 26.12.2003 }
5. У постанові від 26 грудня 1975 р. N 10 ( v0010700-75 )
"Про практику застосування судами України законодавства про
умовно-дострокове звільнення від покарання і заміну покарання
більш м'яким" в абзаці третьому преамбули, пунктах 7, 13-16 слова
"комісій у справах неповнолітніх", "комісії у справах
неповнолітніх" замінити відповідно словами "служб у справах
неповнолітніх", "служби у справах неповнолітніх".
6. У постанові від 2 липня 1976 р. N 4 ( v0004700-76 ) "Про
питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та
пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або
внаслідок порушення правил пожежної безпеки":
1) у п.7-а слово "службові" замінити словом "посадові"; 2) у п.10 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих
ухвал (постанов)".
{ Пункт 7 розділу II втратив чинність на підставі Постанови
Пленуму Верховного Суду України N 13 ( v0013700-04 ) від
02.07.2004 }
{ Пункт 8 розділу II втратив чинність на підставі Постанови
Пленуму Верховного Суду N 3 ( v0003700-08 ) від 28.03.2008 }
{ Пункт 9 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 5 ( va005700-04 ) від 16.04.2004 }
{ Пункт 10 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 10 ( v0010700-09 ) від 06.11.2009 }
11. У постанові від 25 грудня 1981 р. N 11 ( v0011700-81 )
"Про практику застосування судами України законодавства про
примусове лікування і трудове виховання хронічних алкоголіків":
1) в абзаці восьмому преамбули слова "Обласні та Київський
міський суди" замінити словами "Верховний суд Автономної
Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські
суди"; 2) пункт 9 після слів "Судам необхідно" доповнити словами
"посилити контроль за виконанням органами внутрішніх справ
постанов про направлення на примусове лікування хронічних
алкоголіків".
{ Пункт 12 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 4 ( v0004700-08 ) від 28.03.2008 }

{ Пункт 13 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 7 ( va007700-09 ) від 12.06.2009 }

( Пункт 14 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 14 ( v0014700-05 ) від 23.12.2005 )
15. У постанові від 24 червня 1983 р. N 3 ( v0003700-83 )
"Про практику застосування судами України законодавства в справах
про розкрадання продовольчих товарів, їх втрату і псування в
системі державної торгівлі та споживчої кооперації":
1) в абзаці п'ятому преамбули, пунктах 3, 5, 6, 13 і 14 слова
"службових осіб", "службового", "службові", "службовим" замінити
відповідно словами "посадових осіб", "посадового", "посадові ",
"посадовим"; 2) у п.7 слово "осіб" замінити словами "посадових осіб"; 3) у першому та другому реченнях п.14 слова "окремих ухвал"
замінити словами "окремих ухвал (постанов)".
{ Пункт 16 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 2 ( v0002700-04 ) від 27.02.2004 }
{ Пункт 17 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-08 ) від 28.03.2008 }
{ Пункт 18 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 7 ( v0007700-10 ) від 04.06.2010 }
19. У постанові від 11 жовтня 1985 р. N 7 ( v0007700-85 )
"Про практику застосування судами України законодавства,
спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення
самогоноваріння":
1) у пунктах 9, 11 і 12 слова "службових", службовою",
"службовим", "службова" замінити відповідно словами "посадових",
"посадовою", "посадовим", "посадова"; 2) в абзаці другому п.21 слова "товариського суду" виключити; 3) у п.22 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих
ухвал (постанов)".
20. У постанові від 27 грудня 1985 р. N 11 ( v0011700-85 )
"Про додержання судами України процесуального законодавства, яке
регламентує судовий розгляд кримінальних справ" у абзаці першому
преамбули слова "конституційних принципів правосуддя" замінити
словами "закріплених у ст.129 Конституції України ( 254к/96-ВР )
основних засад судочинства".
( Пункт 21 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 15 ( v0015700-03 ) від 26.12.2003 )

22. У постанові від 27 червня 1986 р. N 6 ( v0006700-86 )
"Про практику застосування судами України законодавства про
протокольну форму досудової підготовки матеріалів":
1) в абзаці другому п.2 літери й цифри " ч.1 ст.148, ч.1
ст.161, ч.1 ст.196-1 "замінити літерами й цифрами "ч.1 ст.80,
ст.148-3, ч.1 ст.155-6, ч.1 ст.161, ч.1 ст.196-1, частинами 1 і 2
ст.199".

{ Пункт 23 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 7 ( va007700-09 ) від 12.06.2009 }

24. У постанові від 3 жовтня 1986 р. N 10 ( v0010700-86 )
"Про практику застосування судами України законодавства,
спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення
самогоноваріння і виконання постанови Пленуму Верховного Суду
України з цього питання" у п.7 слова "окремих ухвал" замінити
словами "окремих ухвал (постанов)".
25. У постанові від 27 березня 1987 р. N 2 ( v0002700-87 )
"Про практику застосування судами України законодавства у справах
про розкрадання державного та колективного майна на підприємствах
і в організаціях агропромислового комплексу":
1) в абзаці другому преамбули слово "законної" замінити
словом "юридичної"; 2) в абзаці четвертому преамбули, пунктах 6 і 15 слова
"службовими", "службових", "службовим", "неслужбових",
"службового" замінити відповідно словами "посадовими",
"посадових", "посадовим", "непосадових", "посадового"; 3) в абзаці четвертому преамбули і п.18 слова "окремими
ухвалами", "окремих ухвал" замінити відповідно словами "окремими
ухвалами (постановами)", "окремих ухвал (постанов)"; 4) у п.4 слово "бригадирами" замінити словами "посадовими
особами"; 5) у п.6 слова "колгоспові або радгоспові" замінити словами
"державному або колективному сільськогосподарському підприємству";
6) абзаци четвертий і п'ятий п.8 викласти в такій редакції: "Дрібне розкрадання державного або колективного майна шляхом
крадіжки з проникненням у приміщення чи інше сховище слід
кваліфікувати за ч.3 ст.81 КК ( 2001-05 ), а якщо його було
вчинено у такий самий спосіб особливо небезпечним рецидивістом -
за ч.4 цієї статті. За відповідними частинами ст.82 або 86 КК має кваліфікуватися
також дрібне розкрадання державного або колективного майна,
вчинене шляхом грабежу або розбою";
7) у п.12: абзаци другий - четвертий виключити;
абзац п'ятий викласти в такій редакції: "Роз'яснити, що вартість вилученої у розкрадача і повернутої
власнику сільськогосподарської продукції, придатної для
використання або реалізації, зараховується в покриття завданих
збитків";
8) пункт 14 викласти в такій редакції: "14. Суди повинні мати на увазі, що при кваліфікації дій
винних необхідно виходити з вартості викраденого на момент
вчинення злочину відповідно до законодавства про ціни і
ціноутворення. При кваліфікації дій винного вартість викраденої
худоби, свиней, овець, кіз та інших тварин визначається в
однократному розмірі за існуючими на момент вчинення злочину
закупівельними цінами".

( Пункт 26 втратив чинність на підставі Постанови Пленуму
Верховного Суду N 2 ( va002700-05 ) від 11.02.2005 )

27. У постанові від 24 червня 1988 р. N 5 ( v0005700-88 )
"Про хід виконання судами України вимог законодавства,
спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення
самогоноваріння, а також постанов Пленуму Верховного Суду України
з цього питання":
1) в абзаці сьомому преамбули друге речення виключити; 2) у другому реченні п.5 слово "службові" замінити словом
"посадові".
28. У постанові від 24 червня 1988 р. N 6 ( v0006700-88 )
"Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про
адміністративні правопорушення":
1) у преамбулі: в абзаці першому слова "адміністративних органів" замінити
словами "органів, уповноважених розглядати справи про
адміністративні правопорушення"; слова "та правил співжиття"
замінити словами "прав і свобод, честі й гідності інших людей"; в абзаці другому слово "республіки" замінити словом
"України", друге речення виключити, а третє речення перед словами
"не завжди" доповнити словами "разом з тим";
2) в абзацах першому і третьому преамбули, пунктах 1-4, 6-9,
13, 14, 16 слова "службових", "службовою", "службової" замінити
відповідно словами "посадових", "посадовою", "посадової";
3) у п.1 слова "республіки", "точного і неухильного
додержання закону, поваги до прав, честі і гідності громадян,
сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед
суспільством" замінити відповідно словами "України", "неухильного
додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод,
честі й гідності інших людей, сумлінного виконання своїх
обов'язків";
4) у п.2: в абзаці першому виключити слова "комісією в справах
неповнолітніх"; в абзаці другому виключити слова "у вигляді штрафу" і друге
речення; абзац третій виключити; абзац четвертий вважати абзацом третім;
5) в абзаці другому п.16 слова "Обласним і Київському
міському" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки
Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським".

{ Пункт 29 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 4 ( v0004700-08 ) від 28.03.2008 }

30. У постанові від 31 березня 1989 р. N 3 ( v0003700-89 )
"Про практику застосування судами України законодавства про
відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення
безпідставно нажитого майна":
1) у преамбулі: у першому реченні абзацу другого слова "окремими ухвалами"
замінити словами "окремими ухвалами (постановами)"; в абзаці третьому слова "трудового і колгоспного" замінити
словами "і трудового"; 2) в абзаці третьому п.5 слова "соціального забезпечення"
замінити словами "соціального захисту населення"; 3) в абзаці першому п.8 цифри "7-10" замінити цифрами "7 -
7-2, 9, 10";
4) у п.9: абзац перший викласти в такій редакції: "Роз'яснити, що, вирішуючи при постановленні вироку питання
про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися
відповідними нормами цивільного, трудового та іншого
законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду,
заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям,
державі";
абзац другий доповнити реченням такого змісту: "Слід також враховувати роз'яснення, що містяться в постанові
Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. N 14
( v0014700-92 ) "Про судову практику в справах про відшкодування
шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх
працівниками" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від
28 березня 1997 р. N 3 ( v0003700-97 );
5) у п.10 виключити слова "і п.4 постанови Пленуму Верховного
Суду України від 16 травня 1975 р. N 5 "Про практику розгляду
судами України цивільних справ за позовами про відшкодування
шкоди";
6) абзац перший п.11 замінити двома абзацами такого змісту: "Розмір шкоди, заподіяної розкраданням, нестачею, умисним
знищенням, умисним псуванням матеріальних цінностей, визначається
відповідно до Закону України від 6 червня 1995 року "Про
визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі,
організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або
втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних
цінностей" ( 217/95-ВР ) і Порядку визначення розміру збитків від
розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня
1996 р. N 116 ( 116-96-п ) (зі змінами, внесеними постановами від
27 серпня 1996 р. N 1009 ( 1009-96-п ) та від 20 січня 1997 р.
N 34 ( 34-97-п ), до інших нормативно-правових актів щодо цін і
ціноутворення. При визначенні розміру шкоди суд має виходити з цін на майно,
що діють у даній місцевості на час розгляду справи, і
застосовувати встановлені нормативно-правовими актами для даних
випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на добавлену
вартість, акцизний збір тощо";
абзац другий цього пункту вважати абзацом третім.
7) у п.19 слова "заняття забороненим промислом" замінити
словами "заняття забороненими видами підприємницької діяльності"; 8) у п.24 слова "окремими ухвалами", "ухвал" замінити
відповідно словами "окремими ухвалами (постановами)", "ухвал
(постанов)"; 9) у п.25 слова "обласним і Київському міському судам"
замінити словами "іншим судам касаційної і наглядної інстанцій".
{ Пункт 31 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 7 ( v0007700-10 ) від 04.06.2010 }
32. У постанові від 12 жовтня 1989 р. N 8 ( v0008700-89 )
"Про практику розгляду судами України кримінальних справ у
касаційному порядку":
1) абзац перший п.1 після слів "Верховного Суду України"
доповнити словами "Верховного суду Автономної Республіки Крим"; 2) в абзаці першому п.13 слова "і постанови Пленуму
Верховного Суду України від 29 квітня 1977 р. N 2 про практику
призначення судами додаткових мір покарання" замінити словами "і
пунктів 8-11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22
грудня 1995 р. N 22 ( v0022700-95 ) "Про практику призначення
судами кримінального покарання"; 3) в абзаці другому п.23 слова "службових осіб" замінити
словами "посадових осіб"; 4) пункт 24 перед словом "Обласним" доповнити словами
"Верховному суду Автономної Республіки Крим".

{ Пункт 33 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 4 ( v0004700-08 ) від 28.03.2008 }

{ Пункт 34 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 17 ( v0017700-04 ) від 10.12.2004 }

35. У постанові від 29 червня 1990 р. N 5 ( v0005700-90 )
"Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму
Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних
справ і постановлення вироку":
1) в абзаці першому преамбули слова "конституційних принципів
правосуддя" замінити словами "закріплених у ст.129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) основних засад судочинства"; 2) у п.28 слова "окрему ухвалу" замінити словами "окрему
ухвалу (постанову)".
{ Пункт 36 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 1 ( v_001700-09 ) від 27.02.2009 }

37. У постанові від 21 грудня 1990 р. N 11 ( v0011700-90 )
"Про практику застосування судами України процесуального
законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням
вироків", у п.14 в другому реченні абзацу другого слово "комісії"
замінити словом "служби".
38. У постанові від 22 лютого 1991 р. N 1 ( v0001700-91 )
"Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя,
виходячи з вимог постанови Верховної Ради Української РСР від 29
листопада 1990 р. "Про невідкладні заходи по зміцненню законності
і правопорядку в республіці":
1) назву постанови викласти в такій редакції: "Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя";
2) у преамбулі: абзаци перший та другий викласти в такій редакції: "Зростання злочинності та інших порушень закону, загрозливе
погіршення криміногенної ситуації, збільшення кількості тяжких
злочинів, поєднаних з насильством, жорстокістю, зухвальством,
незадовільна боротьба з організованими формами злочинності й
корупцією, порушеннями громадського порядку та іншими
правопорушеннями загострюють соціальну напруженість в Україні,
завдають моральної і матеріальної шкоди суспільству,
дезорганізують роботу підприємств, установ, організацій,
призводять до зневіри людей у дієвості закону та гарантованості
захисту прав і свобод державою. Все це вимагає докорінного поліпшення роботи судів, які своєю
діяльністю по розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про
адміністративні правопорушення покликані сприяти зміцненню
законності й правопорядку в Україні, надійно захищати права та
свободи людини і громадянина";
в абзаці п'ятому слова "районних (міських)" замінити словами
"нижчого рівня";
3) пункт 1 викласти в такій редакції: "1. Судовим колегіям Верховного Суду України, Верховному суду
Автономної Республіки Крим, обласним, міжобласному, Київському та
Севастопольському міським, районним (міським), а також військовим
судам України відповідно до вимог Конституції України
( 254к/96-ВР ) рішуче домагатись підвищення рівня своєї
діяльності, ефективності правосуддя, забезпечувати своєчасний
розгляд судових справ і скарг громадян, правильне й однакове
застосування законодавства. В умовах несприятливої криміногенної ситуації, викликаної
загрозливим зростанням злочинності та інших правопорушень, судам
належить шляхом точного і неухильного застосування законодавства
забезпечити надійний захист прав та свобод людини і громадянина,
прав та охоронюваних законом інтересів державних і громадських
підприємств, установ, організацій від порушень і протиправних
посягань";
4) у п.2: друге і третє речення абзацу першого викласти в такій
редакції: "Судді повинні поліпшити організацію своєї роботи, підвищити
рівень культури судових процесів, виявляти високу принциповість і
непримиренність до будь-яких порушень законності та правопорядку,
чуйне й уважне ставлення до людей, їх звернень, листів і заяв.
Слід рішуче протидіяти спробам впливу на суддів у будь-який спосіб
і втручання посадових осіб у вирішення конкретних судових справ,
порушувати перед відповідними органами питання про притягнення
таких осіб до юридичної відповідальності";
абзац другий викласти в такій редакції: "Судочинство в кримінальних і цивільних справах повинно
здійснюватись у повній відповідності з чинним законодавством, на
основі рівності всіх учасників судового процесу перед законом та
судом, незалежності суддів і підкорення їх лише законові та з
додержанням інших конституційних засад судочинства. Суди
зобов'язані суворо додержувати вимог ст.10 Конституції України
( 254к/96-ВР ), ст.18 Закону України "Про мови в Україні"
( 8312-11 ), ст.9 ЦПК ( 1501-06 ) і ст.19 КПК ( 1001-05 ) щодо
мови, якою ведеться судочинство";
5) абзац перший п.3 після слова "вимог" доповнити словами
"ст.62 Конституції України", а абзац другий після слова "охороні"
- словами "прав та свобод людини і громадянина";
6) пункт 4 викласти в такій редакції: "4. У центрі уваги судів мають постійно перебувати питання
неухильного виконання законодавства, спрямованого на посилення
охорони життя, здоров'я, честі й гідності, недоторканності та
безпеки людини, на захист прав усіх суб'єктів права власності й
господарювання, на боротьбу з організованими формами злочинності,
посадовими зловживаннями, хабарництвом, ухиленням від сплати
податків, наркоманією, розпалюванням національної і релігійної
ворожнечі, порушеннями громадського порядку та іншими небезпечними
злочинами";
7) у п.5: в абзаці першому слова "точного виконання законів" замінити
словами "неухильного додержання Конституції та законів України"; в абзаці другому виключити слова "та спекуляцію"; в абзаці третьому виключити слова "і здатні виправитись без
ізоляції від суспільства";
8) друге речення п.8 викласти в такій редакції: "Виходячи з положень ст.50 Конституції України
( 254к/96-ВР ) про те, що кожен має право на безпечне для життя і
здоров'я довкілля, суди при розгляді справ про екологічні
правопорушення зобов'язані виявляти всіх причетних до їх вчинення
осіб і обговорювати питання про притягнення останніх до
кримінальної чи адміністративної відповідальності та відшкодування
завданої цими правопорушеннями шкоди";
9) у п.9: абзац перший викласти в такій редакції: "Звернути увагу судів на необхідність поліпшення розгляду
справ про адміністративні правопорушення, і особливо про дрібне
хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі
працівника міліції, члена громадського формування з охорони
громадського порядку, військовослужбовця у зв'язку з їх участю в
охороні громадського порядку, прояв неповаги до суду, публічні
заклики до невиконання вимог працівника міліції, посягання на
власність, правопорушення в галузі охорони природи, у сфері
послуг, фінансів і підприємницької діяльності та інші
правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції судів"; в абзаці другому слово "службових" замінити словом
"посадових";
10) у п.10 слова "органів державного управління та службових
осіб" замінити словами "органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб"; 11) у п.11 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих
ухвал (постанов)";
12) у п.12: в абзаці першому слова "окремих ухвал", "ухвала" замінити
відповідно словами "окремих ухвал (постанов)", "ухвала
(постанова)"; абзац другий викласти в такій редакції: "Належить встановити суворий контроль за своєчасним
виконанням окремих ухвал (постанов) керівниками підприємств,
установ, організацій незалежно від форми власності й у разі їх
невиконання або формального ставлення до усунення зазначених у них
недоліків притягати винних до юридичної відповідальності за
невжиття заходів за окремою ухвалою (постановою)";
13) абзац перший п.13 виключити; 14) у п.14 слово "листів" замінити словом "звернень".

{ Пункт 39 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 10 ( va010700-06 ) від 22.12.2006 }

40. У постанові від 28 червня 1991 р. N 4 ( v0004700-91 )
"Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує
право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань":
1) абзац перший преамбули викласти в такій редакції: "Закріплене в ч.3 ст.27 і ч.5 ст.55 Конституції України
( 254к/96-ВР ) та ст.15 КК ( 2001-05 ) право кожного на необхідну
оборону від суспільно небезпечних посягань на свої права і
свободи, своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей є
важливою гарантією реалізації конституційних положень про
непорушність прав та свобод людини і громадянина, про
невід'ємність права кожної людини на життя, про недоторканність її
житла і майна, а також забезпечує умови для захисту громадських і
державних інтересів";
2) в абзаці першому п.1 слова й цифри "ст.15 КК України"
замінити словами й цифрами "ч.3 ст.27, ч.5 ст.55 Конституції
України і ст.15 КК";
3) у п.8: в абзаці першому слово "природоохоронних" замінити словом
"правоохоронних"; в абзаці третьому слова "Працівники міліції, інші
представники влади, природоохоронних органів" замінити словами
"Працівники міліції, інших правоохоронних органів";
4) пункт 9 викласти в такій редакції: "9. Судам необхідно відрізняти необхідну оборону від мнимої
(уявної) оборони, коли особа, помиляючись щодо реальності
посягання і вважаючи, що вона захищає правоохоронювані інтереси,
заподіює шкоду іншій особі. Якщо особа, перебуваючи в стані мнимої оборони, з урахуванням
конкретних обставин не повинна була чи не могла усвідомлювати
відсутність реального посягання, а заподіяна нею шкода не
перевищувала ту, яка була б допустимою в умовах реального
посягання, її дії повинні розглядатись як вчинені без вини і
прирівнюватись до необхідної оборони. Якщо ж особа, перебуваючи в стані мнимої оборони, не
усвідомлювала факту відсутності реального посягання, але з
урахуванням конкретних обставин повинна була й могла це
усвідомлювати, а завдана шкода не перевищувала ту, яка була б
допустимою в умовах реального посягання, її дії повинні
розглядатись як заподіяння шкоди з необережності. У випадку, коли особа, перебуваючи в стані мнимої оборони,
завдала шкоди, яка явно не відповідає тій, що була б допустимою в
умовах реального посягання, її дії повинні розглядатись як
перевищення меж необхідної оборони і за наявності відповідних
ознак кваліфікуватися за ст.97 чи 104 КК ( 2001-05 )".
5) у п.11: абзац перший у кінці доповнити словами "та керуватися
роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 22 грудня 1995 р. N 22 ( v0022700-95 ) "Про практику
призначення судами кримінального покарання"; абзац другий виключити;
6) у п.13 слова "службових осіб, державних органів" замінити
словами "посадових і службових осіб, органів державної влади"; 7) пункт 14 після слова "увагу" доповнити словом "судів".
{ Пункт 41 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду України N 5 ( v0005700-08 ) від 30.05.2008 }
42. У постанові від 26 червня 1992 р. N 8 ( v0008700-92 )
"Про застосування судами законодавства, що передбачає
відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та
власність працівників правоохоронних органів":
1) назву постанови після слова "власність" доповнити словами
"суддів і"; 2) в абзаці першому преамбули слова "органів прокуратури,
внутрішніх справ і служби безпеки" замінити словами "судів,
органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та інших
правоохоронних органів"; 3) абзац другий преамбули після слова "захист", абзац третій
преамбули після слова "власність" та п. 1 після слова "власність"
доповнити словами "суддів і"; 4) у п.1, абзаці другому п.3, пунктах 4-8 і 17 слова
"народних дружинників", "народного дружинника", "народним
дружинником", "народному дружиннику", "дружинника" замінити
словами "членів громадських формувань з охорони громадського
порядку" у відповідних числі та відмінках;
5) у п.3: абзац перший викласти в такій редакції: "Судам необхідно мати на увазі, що відповідальність за
статтями 188-1, 189-1 - 189-5, 190-1 КК ( 2002-05 ) та ст.185 і
185-7 КпАП ( 80731-10 ) настає лише за дії, вчинені винним у
зв'язку з виконанням суддею, працівником правоохоронного органу
службових обов'язків, а так само у зв'язку з діяльністю члена
громадського формування з охорони громадського порядку або
військовослужбовця, пов'язаною з охороною громадського порядку";
абзац другий після слова "діяння" доповнити словом "судді";
6) у п.5 абзаци перший-четвертий викласти в такій редакції: "Звернути увагу судів, що, крім судді, військовослужбовця та
члена громадського формування з охорони громадського порядку,
потерпілими у справах про злочини, передбачені статтями 189-1,
189-2, 189-4, 189-5, 190-1 КК ( 2002-05 ), можуть бути також
працівники правоохоронних органів, до яких згідно з приміткою до
ст.190-1 КК належать особи, зазначені в ч.1 ст.2 Закону України
від 23 грудня 1993 р. "Про державний захист працівників суду і
правоохоронних органів" ( 3781-12 ). Це працівники органів
прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митних органів,
органів охорони державного кордону, державної податкової
адміністрації, державної контрольно-ревізійної служби,
рибоохорони, державної лісової охорони, інших органів, які
здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції. Судам слід мати на увазі, що в таких випадках працівники
правоохоронних органів та військовослужбовці можуть визнаватись
потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові
обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі, та коли
застосовували заходи по охороні правопорядку у відповідності зі
своїми службовими обов'язками, за наказом чи розпорядженням, а й
тоді, коли вони вжили зазначених заходів в межах своїх повноважень
з власної ініціативи (наприклад, перепиняли правопорушення у
неробочий час). Крім того, в передбачених законом випадках потерпілими можуть
бути близькі родичі судді і працівника правоохоронного органу.
Згідно з приміткою до ст.190-1 КК до близьких родичів, про яких
йдеться у статтях 123-1, 176-2, 189-2, 189-4, 189-5 і 190-1 КК,
належать особи, зазначені в ч.2 ст.2 Закону України "Про державний
захист працівників суду і правоохоронних органів": батьки, дружина
(чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки. Посягання, вчинені на технічних працівників, секретарів,
прибиральниць та інших осіб, робота яких не пов'язана із
правозастосовчими або правоохоронними функціями правоохоронних
органів, потрібно кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу
( 2001-05, 2002-05 ), які передбачають відповідальність за злочини
проти особи, власності тощо";
7) у п.6: в абзаці другому слово "попередженню" замінити словом
"запобіганню"; в абзаці третьому в першому реченні цифри "189-2 - 189-5"
замінити цифрами "189-1 - 189-5", а друге речення виключити;
8) у п.8: абзац третій викласти в такій редакції: "Опір, не поєднаний з насильством чи погрозою його
застосування, якщо він перешкодив працівникові міліції запобігти
злочину чи затримати особу, яка його вчинила, утворює окремий
склад злочину, передбачений ч.2 ст.189-3 КК ( 2002-05 )";
абзац п'ятий викласти в такій редакції: "Насильство, застосоване щодо працівника міліції, члена
громадського формування з охорони громадського порядку чи
військовослужбовця при опорі їм під час виконання ними обов'язків
щодо охорони громадського порядку, може полягати в умисному
нанесенні ударів, побоїв, тілесних ушкоджень. Заподіяння легких
тілесних ушкоджень і тілесних ушкоджень середньої тяжкості члену
громадського формування з охорони громадського порядку чи
військовослужбовцю, який не є працівником правоохоронного органу,
охоплюється диспозицією ч.2 ст.188-1 КК. Якщо ж при опорі
працівникові міліції чи військовослужбовцю, який одночасно є
працівником правоохоронного органу, було нанесено удари, побої чи
заподіяно легке, середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження,
вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів,
передбачених ч.2 ст.188-1 та ч.1 чи 2 ст.189-4 цього Кодексу";
9) у п.9: абзац перший викласти в такій редакції: "Судам слід мати на увазі, що відповідальність за ст.189-1 КК
настає лише у випадку, коли образа нанесена працівникові
правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових
обов'язків, а члену громадського формування з охорони громадського
порядку чи військовослужбовцю - у зв'язку з їх діяльністю по
охороні громадського порядку";
перше речення абзацу другого викласти в такій редакції: "Під образою слід розуміти такі нецензурні чи брутальні
висловлювання, непристойні жести та інші аналогічні дії, вчинені
щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним
службових обов'язків, а щодо члена громадського формування з
охорони громадського порядку чи військовослужбовця - у зв'язку з
їх діяльністю по охороні громадського порядку, які принижують
честь і гідність зазначених осіб";
перше речення абзацу третього викласти в такій редакції: "Не є образою в розумінні ст.189-1 КК безадресна нецензурна
лайка в присутності працівника правоохоронного органу, члена
громадського формування з охорони громадського порядку чи
військовослужбовця";
10) у другому реченні абзацу першого п.10 слово "проявлятися"
замінити словом "виявлятися";
11) абзац четвертий п.11 викласти в такій редакції: "Якщо втручання в діяльність працівника прокуратури, органу
внутрішніх справ, служби безпеки поєднане з діями, передбаченими
ч.2 ст.188-1, статтями 189-4, 189-5 або 190-1 КК, вчинене належить
кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.189-3 і
зазначеними статтями Кримінального кодексу";
12) у п.12: абзаци перший і другий викласти в такій редакції: "Суди повинні мати на увазі, що відповідальність за ч.1
ст.189-4 КК настає при умисному заподіянні названим у цій статті
особам середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень, а так
само при нанесенні їм побоїв або вчиненні щодо них інших
насильницьких дій, а за ч.2 цієї статті - при умисному заподіянні
тяжких тілесних ушкоджень. Якщо винний усвідомлював суспільно небезпечний характер
побоїв або інших насильницьких дій, передбачав і бажав настання
наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, але ці наслідки не
настали з причин, що не залежали від волі винного, вчинене
необхідно розглядати як замах на злочин і кваліфікувати за ч.2
ст.17 ( 2001-05 ), ч.2 ст.189-4 ( 2002-05 ) КК";
доповнити пункт абзацом третім такого змісту: "Звернути увагу судів на те, що настання смерті потерпілого
через необережність винного диспозицією ст.189-4 КК не
охоплюється, а тому, якщо зазначені в ч.1 ст.189-4 КК дії призвели
до смерті потерпілого, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю
злочинів, передбачених цією нормою і ст.98 КК. Якщо ж смерть
потерпілого сталася внаслідок умисного заподіяння йому тяжкого
тілесного ушкодження, вчинене необхідно кваліфікувати за
сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.189-4 та ч.3 ст.101 КК.";
13) у п.13: друге речення абзацу шостого після слова "інших" доповнити
словами "фізичних чи юридичних";
в абзаці восьмому слова "державній, громадській організації,
громадянам чи заподіяння великої майнової шкоди хоча б одній
особі" замінити словами "кільком фізичним чи юридичним особам або
заподіяння великої майнової шкоди одній юридичній чи фізичній
особі (позбавлення притулку, їжі, одягу тощо)";
14) у п.14: абзац перший викласти в такій редакції: "Під посяганням на життя, передбаченим ст.190-1 КК
( 2002-05 ), належить розуміти умисне вбивство або замах на умисне
вбивство хоча б однієї із зазначених у цій статті осіб. Якщо такі
дії вчинені у зв'язку з виконанням суддею або працівником
правоохоронного органу службових обов'язків чи у зв'язку з
діяльністю члена громадського формування з охорони громадського
порядку або військовослужбовця, пов'язаною з охороною громадського
порядку, вони кваліфікуються лише за ст.190-1 КК"; абзац другий виключити; абзац третій вважати абзацом другим і після слова "на"
доповнити словом "умисне".
{ Пункт 43 втратив чинність на підставі Постанови Верховного
Суду N 10 ( v0010700-09 ) від 06.11.2009 }
44. У постанові від 29 грудня 1992 р. N 14 ( v0014700-92 )
"Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної
підприємствам, установам, організаціям їх працівниками":
1) абзац другий п.5 викласти в такій редакції: "Притягнення до кримінальної відповідальності за випуск на
товарний ринок або за іншу реалізацію споживачам недоброякісної
продукції осіб, зазначених у ст.147 КК, не звільняє від
матеріальної відповідальності в установлених законом межах
працівників, у тому числі посадових осіб, винних у виготовленні
такої продукції".
45. У постанові від 12 лютого 1993 р. N 1 ( v0001700-93 )
"Про підсумки роботи судів за 1992 р. та завдання судів, що
випливають з Постанови Верховної Ради України від 26 січня 1993 р.
"Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з
питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із
злочинністю":
1) у п.1 слова "обласним, Київському міському" замінити
словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним,
Київському та Севастопольському міським";

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »