Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України [...]
Конституційний Суд; Рішення від 05.10.20056-рп/2005
Документ v006p710-05, чинний, поточна редакція — Прийняття від 05.10.2005
 

                                                          
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду України у справі
за конституційним поданням 60 народних депутатів
України про офіційне тлумачення положень
частини першої статті 103 Конституції України
в контексті положень її статей 5, 156 та за
конституційним зверненням громадян
Галайчука Вадима Сергійовича,
Подгорної Вікторії Валентинівни,
Кислої Тетяни Володимирівни про
офіційне тлумачення положень
частин другої, третьої, четвертої
статті 5 Конституції України
(справа про здійснення влади народом)

м. Київ Справа N 1-5/2005
5 жовтня 2005 року
N 6-рп/2005

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Євграфова Павла Борисовича - суддя-доповідач, Іващенка Володимира Івановича, Костицького Михайла Васильовича, Мироненка Олександра Миколайовича, Німченка Василя Івановича, Пшеничного Валерія Григоровича, Савенка Миколи Дмитровича, Скоморохи Віктора Єгоровича, Станік Сюзанни Романівни, Ткачука Павла Миколайовича, Чубар Людмили Пантеліївни, Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення
положень частини першої статті 103 Конституції України
( 254к/96-ВР ) в контексті положень її статей 5, 156 та за
конституційним зверненням громадян Галайчука В.С., Подгорної В.В.,
Кислої Т.В. про офіційне тлумачення положень частин другої,
третьої, четвертої статті 5 Конституції України.
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40, 42,
43 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
стали конституційне подання народних депутатів України та
конституційне звернення громадян.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 93, 94
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є
практична необхідність у з'ясуванні та офіційній інтерпретації
положень частин другої, третьої, четвертої статті 5,
частини першої статті 103, статті 156 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
Заслухавши суддю-доповідача Євграфова П.Б. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 60 народних
депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням про офіційне тлумачення положень частини першої
статті 103 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в контексті положень
її статей 5, 156. Народні депутати України зазначають, що згідно
зі статтею 5 Конституції України ( 254к/96-ВР ) народ здійснює
владу безпосередньо і через органи державної влади та органи
місцевого самоврядування. Право визначати та змінювати
конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може
бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
У конституційному поданні наголошується, що за Конституцією
України ( 254к/96-ВР ) народне волевиявлення здійснюється через
вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії
(стаття 69). Президент України обирається громадянами України на
основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом
таємного голосування строком на п'ять років (частина перша
статті 103 Конституції України ( 254к/96-ВР ). У зв'язку з цим
народні депутати України запитують, чи не призведе введення іншого
порядку обрання Президента України до зміни конституційного ладу
України та до обмеження права народу здійснювати свою владу
безпосередньо.
У конституційному зверненні громадян Галайчука В.С.,
Подгорної В.В., Кислої Т.В. заявлено клопотання про офіційне
тлумачення окремих положень Конституції України ( 254к/96-ВР ),
якими гарантовано реалізацію та захист конституційних прав і
свобод людини і громадянина в Україні, зокрема словосполучення
"носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ".
Згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) "народ здійснює владу
безпосередньо", що, на думку заявників, унеможливлює посягання на
державну владу з його боку. Оскільки народ є джерелом формування
будь-яких органів державної влади, він не може узурпувати державну
владу, про що йдеться в частині четвертій статті 5 Конституції
України ( 254к/96-ВР ).
2. З огляду на те, що конституційне подання народних
депутатів України та конституційне звернення громадян стосуються
того самого питання, Конституційний Суд України згідно зі
статтею 58 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) Ухвалою від 14 грудня 2004 року об'єднав їх в одне
конституційне провадження.
3. В одержаних на запити Конституційного Суду України
відповідях Президента України, Голови Верховної Ради України,
Інституту законодавства Верховної Ради України, Фонду сприяння
місцевому самоврядуванню України, Національної юридичної академії
України імені Ярослава Мудрого, юридичних факультетів Львівського
національного університету імені Івана Франка, Чернівецького
національного університету імені Юрія Федьковича і Таврійського
національного університету імені В.І. Вернадського, доктора
юридичних наук, професора Одеської національної юридичної академії
Орзіха М.П., кандидата юридичних наук, доцента юридичного
факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка Мяловицької Н.А. викладено позиції щодо порушених питань.
Зокрема, у цих відповідях міститься однозначне розуміння положень
частин другої, третьої статті 5 Конституції України
( 254к/96-ВР ), за якими носієм і єдиним джерелом влади в Україні
є народ та виключно народові належить право визначати і змінювати
конституційний лад в Україні.
При цьому підкреслюється взаємозв'язок безпосередньої
(здійснення народного волевиявлення через вибори, референдуми
тощо) та представницької (здійснення влади народом через органи
державної влади та органи місцевого самоврядування) демократії, а
також відсутність переваги жодної з цих форм здійснення влади
народом. Як наголошується у висновку Інституту законодавства
Верховної Ради України, положеннями розділу III "Вибори.
Референдум" Конституції України ( 254к/96-ВР ) "унормовується
порядок прийняття владних рішень самим народом, здійснення чи не
найсуттєвішого з політичних прав громадян - виборчого і, нарешті,
формування ключових ланок державного механізму".
Разом з тим у зазначених відповідях вчених-правознавців
по-різному визначається поняття конституційного ладу в Україні та
викладено різне бачення вирішення питання щодо зміни порядку
обрання Президента України. З цього приводу Голова Верховної Ради
України вважає, що у зв'язку з прийняттям Постанови Верховної Ради
України "Про внесення доповнення до Постанови Верховної Ради
України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін
до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 3 лютого 2004 року
N 1403-IV ( 1403-15 ) положення частини першої статті 103 чинної
Конституції України ( 254к/96-ВР ), за якими Президент України
обирається громадянами України на основі загального, рівного і
прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на
п'ять років, було відновлено у законопроекті про внесення змін до
Конституції України (реєстр. N 4180), а тому "пропозиція щодо
запровадження порядку обрання Президента України Верховною Радою
України сьогодні не є предметом конституційної реформи в Україні".
4. Вирішуючи питання, поставлені у конституційному поданні
народних депутатів України та конституційному зверненні громадян,
Конституційний Суд України виходить з такого.
4.1. Конституція України ( 254к/96-ВР ), прийнята Верховною
Радою України 28 червня 1996 року від імені Українського народу, є
вираженням його суверенної волі (преамбула Конституції України).
Згідно зі статтею 5 Основного Закону України ( 254к/96-ВР )
носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ,
який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади
та органи місцевого самоврядування (частина друга); виключно
народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в
Україні, яке не може бути узурповане державою, її органами або
посадовими особами (частина третя).
Положення "носієм суверенітету... є народ" закріплює принцип
народного суверенітету, згідно з яким влада Українського народу є
первинною, єдиною і невідчужуваною, тобто органи державної влади
та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Україні, що
походить від народу. У Рішенні Конституційного Суду України від
11 липня 1997 року N 3-зп ( v003p710-97 ) (справа щодо
конституційності тлумачення Верховною Радою України статті 98
Конституції України ( 254к/96-ВР ) зазначено, що прийняття
Конституції України Верховною Радою України було безпосереднім
актом реалізації суверенітету народу (абзац перший пункту 4
мотивувальної частини).
На думку Конституційного Суду України, положення частини
третьої статті 5 Конституції України ( 254к/96-ВР ) треба розуміти
так, що народ як носій сувереніте