Документ va007700-09, поточна редакція — Прийняття від 12.06.2009

                                                          
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
12.06.2009 N 7

Про практику застосування судами України
законодавства у справах про злочини
проти безпеки виробництва

Згідно зі статтею 43 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожен
має право на належні, безпечні і здорові умови праці, а відповідно
до статті 4 Закону України від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII
( 2694-12 ) "Про охорону праці" (в редакції Закону від 21
листопада 2002 року N 229-IV ( 229-15 )) пріоритет життя і
здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за
створення належних, безпечних і здорових умов праці є одним із
основних принципів державної політики в галузі охорони праці. Узагальнення судової практики у справах про злочини проти
безпеки виробництва показало, що при вирішенні справ цієї
категорії суди в основному правильно застосовують чинне
законодавство. Водночас при розгляді таких справ суди не завжди забезпечують
повне і всебічне дослідження обставин вчинення зазначених
злочинів. Суди ще припускаються помилок при кваліфікації дій
винних осіб, а також при призначенні їм покарання. Не завжди
встановлюються причини злочинів проти безпеки виробництва та
умови, що сприяли їх вчиненню, а також не вживаються передбачені
законом заходи щодо повного відшкодування завданих цими злочинами
збитків. З метою забезпечення однакового застосування судами
законодавства у справах зазначеної категорії Пленум Верховного
Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є дати судам такі роз'яснення:
1. У справах про злочини проти безпеки виробництва судам
необхідно підвищити вимогливість до якості досудового слідства з
тим, щоб були вжиті всі передбачені законом заходи до всебічного,
повного й об'єктивного розслідування всіх обставин справи,
встановлення причинного зв'язку між допущеними порушеннями вимог
законодавства про охорону праці та наслідками, що настали або
могли настати. У кожній справі належить з'ясовувати обставини,
пов'язані із заподіянням завданої злочином шкоди, і в
установленому законом порядку вирішувати питання про її
відшкодування.
2. Оскільки диспозиції статей 271 - 275 Кримінального кодексу
України ( 2341-14 ) (далі - КК) є бланкетними, суди при
попередньому розгляді справи повинні з'ясовувати, чи складено
постанову про притягнення як обвинуваченого відповідно до вимог
статті 132 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05 )
(далі - КПК), а обвинувальний висновок - статті 223 КПК
( 1002-05 ), зокрема, чи вказані в них відповідні статті, пункти,
параграфи законодавчих та інших нормативних актів, що регулюють
безпеку виробництва, та які з них порушено.
3. Звернути увагу судів на необхідність поліпшення якості
судового розгляду справ цієї категорії з метою забезпечення
ретельного, всебічного дослідження всіх обставин справи, виявлення
всіх осіб, які вчинили злочин, визначення ступеня їх винності,
встановлення причинного зв'язку між діянням підсудного та
суспільно-небезпечними наслідками, що настали або могли настати.
Якщо буде встановлено, що потерпілий допустив грубу необережність,
то у разі визнання підсудного винним у вчиненні злочину необхідно
враховувати цю обставину при призначенні покарання. У випадку встановлення під час судового слідства причетності
до злочину інших осіб, які не були притягнуті до кримінальної
відповідальності, суди повинні вирішувати це питання згідно зі
статтею 278 КПК ( 1003-05 ). У випадках коли для вирішення певних питань при провадженні у
справі необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання, суд
відповідно до вимог статті 75 КПК ( 1001-05 ) та роз'яснень
постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року
N 8 ( v0008700-97 ) "Про судову експертизу в кримінальних і
цивільних справах" повинен призначити експертизу.
4. Виходячи з того, що для встановлення в діянні складу
злочину диспозиції статей 271 - 275 КК ( 2341-14 ) відсилають до
законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці,
спеціальних правил, які регулюють безпеку праці, суди, формулюючи
визнане доведеним обвинувачення у справах цієї категорії, мають
посилатись у вироку на відповідні статті Закону "Про охорону
праці" ( 2694-12 ), статті, пункти (параграфи) законодавчих та
інших нормативних актів, які порушено, і розкривати суть допущених
порушень.
5. Судам необхідно враховувати, що за статтею 271 КК
( 2341-14 ) відповідальність настає за порушення вимог
законодавства про охорону праці на виробництві. Відповідальність
за порушення вимог законодавства щодо безпеки осіб під час
здійснення іншої діяльності залежно від конкретних обставин справи
настає за статтями КК про злочини проти життя та здоров'я особи, у
сфері службової діяльності, проти довкілля тощо. Як виробництво слід розуміти не тільки діяльність, пов'язану
безпосередньо зі створенням продукції, а й будь-яку діяльність
підприємства, установи, організації чи громадянина-суб'єкта
підприємницької діяльності, в основі функціонування якої лежить
праця людини, спрямована на одержання суспільно-корисного
результату.
6. Суди повинні виходити з того, що статтею 271 КК
( 2341-14 ) охоплюються порушення загальних правил охорони праці,
тобто тих, які поширюються на всі галузі та види виробництва,
стосуються всіх працівників і забезпечують безпеку осіб,
пов'язаних з виробництвом. Такі правила передбачені законами
України: "Про охорону праці" ( 2694-12 ), від 24 лютого 1994 року
N 4004-XII ( 4004-12 ) "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення", від 17 грудня 1993 року
N 3745-XII ( 3745-12 ) "Про пожежну безпеку", від 2 березня 1995
року N 86/95-ВР ( 86/95-ВР ) "Про пестициди і агрохімікати", від
12 грудня 1991 року N 1972-XII ( 1972-12 ) "Про запобігання
захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та
соціальний захист населення" (в редакції Закону від 3 березня 1998
року N 155/98-ВР ( 155/98-ВР )); Кодексом законів про працю
України ( 322-08 ), постановами Кабінету Міністрів України,
відомчими нормативно-правовими актами (інструкціями, положеннями,
правилами), а також нормативними актами підприємств, установ,
організацій (накази, розпорядження керівників з питань охорони
праці) тощо. Порушення спеціальних правил безпеки, які стосуються
виконання робіт з підвищеною небезпекою, діють на
вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах;
порушення правил ядерної або радіаційної безпеки, безпечного
використання промислової продукції або безпечної експлуатації
будівель і споруд статтею 271 КК ( 2341-14 ) не охоплюються та
потребують кваліфікації відповідно за статтями 272 - 275 КК
( 2341-14 ).
7. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових
актів про охорону праці (стаття 271 КК ( 2341-14 )) полягає у
вчиненні особою дій, які заборонені відповідними актами, або у
невиконанні дій, які особа повинна була вчинити згідно з
законодавчими або нормативними вимогами.
8. Судам необхідно враховувати, що суб'єктом злочину,
передбаченого статтею 271 КК ( 2341-14 ), є службова особа
підприємства, установи, організації, яка на підставі наказу
адміністрації, посадової інструкції чи відповідно до займаної
посади має спеціальні обов'язки з охорони праці, або
громадянин-суб'єкт підприємницької діяльності. У разі порушення вимог законодавства про охорону праці, що
потягло кримінально-правові наслідки, іншими службовими особами
останні з урахуванням обставин справи можуть нести
відповідальність за злочини у сфері службової діяльності, а рядові
працівники - за злочини проти життя та здоров'я особи. Потерпілими від аналізованого злочину можуть бути тільки
особи, які мають постійний чи тимчасовий зв'язок з певним
підприємством, установою, організацією чи з виробничою діяльністю
громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності (безпосередньо
працюють, прибули у відрядження, на практику, стажування або
діяльність яких пов'язана з цим виробництвом тощо). Особи, які не пов'язані із зазначеним виробництвом, не можуть
визнаватися потерпілими від цього злочину (представники
контролюючих органів, замовники продукції чи послуг, особи, які
випадково опинилися на території підприємства, установи,
організації тощо).
9. При розгляді справ про порушення правил безпеки під час
виконання робіт з підвищеною небезпекою (стаття 272 КК
( 2341-14 )) суди повинні керуватися Переліком робіт з підвищеною
небезпекою ( z0232-05 ), затвердженим наказом Державного комітету
України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року N 15
( z0231-05 ) (далі - Перелік), і законодавчим або
нормативно-правовим актом (галузевим або міжгалузевим), у якому
встановлено правила безпеки під час проведення відповідних робіт,
що входять до Переліку ( z0232-05 ), враховуючи, що в цьому
випадку має значення не галузь виробництва, а сам характер таких
робіт.
10. За статтею 272 КК ( 2341-14 ) може наставати
відповідальність і при порушенні правил безпеки під час виконання
робіт з підвищеною небезпекою у зв'язку з підприємницькою
діяльністю, яка здійснюється без передбаченої законом державної
реєстрації чи без одержання ліцензії на види діяльності, які
підлягають ліцензуванню, або з порушенням умов такого
ліцензування, а також при зайнятті забороненими видами
підприємницької діяльності або діяльності, за яку відповідальність
установлено окремими статтями Особливої частини КК ( 2341-14 ). У
випадках поєднання порушення правил безпеки під час виконання
робіт з підвищеною небезпекою з діяннями, передбаченими іншими
статтями Особливої частини КК, вчинене має кваліфікуватися за
сукупністю злочинів, передбачених статтею 272 КК ( 2341-14 ) та
відповідною статтею Особливої частини КК, наприклад статтями 202 -
204, 263. Потерпілими в результаті злочинних діянь, передбачених
статтею 272 КК ( 2341-14 ), можуть бути як учасники виробничого
процесу, так і інші особи, які не мають до нього відношення.
11. Відповідно до статті 273 КК ( 2341-14 ) як правила
безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних
цехах слід розуміти будь-які нормативно-правові акти (закони,
постанови, інструкції, правила тощо), що містять відповідні норми.
При цьому слід мати на увазі, що вони не обмежуються лише
правилами поводження з вибуховими речовинами, за порушення яких
передбачено кримінальну відповідальність у статті 267 КК
( 2341-14 ). Правила попередження вибухів та захисту від вибухів,
які діють на вибухонебезпечних підприємствах і в цехах, охоплюють
не лише поведінку з вибуховими речовинами, а й вимоги до
дотримання технологічної дисципліни, виконання окремих видів робіт
на виробництві, де такі речовини не використовуються. Належність
підприємства (цеху) до вибухонебезпечних визначається категорією і
класом виробництва, встановленими технологічним регламентом. Тому
суди повинні звертати увагу на наявність у справах про злочини,
передбачені статтею 273 КК ( 2341-14 ), нормативних документів
(наказів, положень, регламентів тощо) про віднесення підприємства
(цеху) до певної категорії (класу) вибухонебезпечності. Суди повинні виходити з того, що вибухобезпечність - це стан
виробничого процесу, за якого виключається можливість вибуху або у
випадку його виникнення виключається вплив на людей небезпечних і
шкідливих факторів, що пов'язані з вибухом, та забезпечується
зберігання матеріальних цінностей. Для визначення змісту порушення правил вибухобезпечності суди
мають звертатися до відповідних законодавчих, відомчих чи
локальних нормативних актів.
12. Звернути увагу судів, що порушення на вибухонебезпечному
підприємстві (у цеху) інших правил безпеки, наприклад про охорону
праці, не містить ознак передбаченого статтею 273 КК ( 2341-14 )
злочину. У такому випадку зазначене діяння слід кваліфікувати за
статтею 271 КК ( 2341-14 ). Не можна також кваліфікувати за статтею 273 КК ( 2341-14 )
діяння, що викликало вибух і заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого
або загибель людей на виробництві, не віднесеному в установленому
порядку до вибухонебезпечного. Такі дії залежно від конкретних
обставин належить кваліфікувати як службову недбалість (стаття 367
КК ( 2341-14 )), злочини проти безпеки виробництва (статті 271,
272 КК) або проти життя та здоров'я особи (статті 119, 128 КК
( 2341-14 )).
13. Порушення на вибухонебезпечному підприємстві (у цеху)
встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно
могло спричинити вибух чи пожежу або спричинило вибух, за
відсутності людських жертв, інших тяжких наслідків підлягає
кваліфікації за частиною першою статті 273 КК ( 2341-14 ). Те саме діяння, якщо воно спричинило вибух і пожежу з
наслідками, які не є тяжкими, кваліфікується за сукупністю частини
першої статті 270 і частини першої статті 273 КК ( 2341-14 ). Порушення на вибухонебезпечному підприємстві (у цеху)
встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно
спричинило вибух і пожежу, що призвело до загибелі людей, майнової
шкоди в особливо великому розмірі або інших тяжких наслідків, має
кваліфікуватися за сукупністю частини другої статті 270 та частини
другої статті 273 КК ( 2341-14 ). Те саме діяння, якщо воно спричинило пожежу з такими ж
наслідками, належить кваліфікувати за сукупністю частини другої
статті 270 та частини першої статті 273 КК ( 2341-14 ). Потерпілими від злочину, передбаченого статтею 273 КК
( 2341-14 ), можуть бути як працівники вибухонебезпечних
підприємств (цехів), так і сторонні особи.
14. Місцем вчинення передбаченого статтею 273 КК ( 2341-14 )
злочину не можуть визнаватися об'єкти невиробничого призначення,
наприклад, опалювальні котельні, бойлерні, паросилові цехи,
трансформаторні підстанції тощо. Водночас порушення правил вибухобезпеки у виробничих
підрозділах, які перебувають у складі військових частин,
навчальних закладів чи наукових установ і які в установленому
порядку віднесені до певної категорії вибухонебезпечності,
охоплюється статтею 273 КК ( 2341-14 ).
15. Як правила ядерної або радіаційної безпеки, за порушення
яких встановлено кримінальну відповідальність за статтею 274 КК
( 2341-14 ), слід розуміти будь-які законодавчі та
нормативно-правові акти, які регламентують вимоги безпеки на
виробництві щодо робіт з радіоактивними матеріалами, тобто
матеріалами, здатними до самовільного поділу, що супроводжується
виділенням тепла, а також альфа-, бета- і гамма-випромінюванням,
порядок обігу яких регламентовано спеціальними законодавчими і
нормативними актами (закони України: від 8 лютого 1995 року
N 39/95-ВР ( 39/95-ВР ) "Про використання ядерної енергії та
радіаційну безпеку", від 30 червня 1995 року N 255/95-ВР
( 255/95-ВР ) "Про поводження з радіоактивними відходами", від 14
січня 1998 року N 15/98-ВР ( 15/98-ВР ) "Про захист людини від
впливу іонізуючого випромінювання", від 19 листопада 1997 року
N 645/97-ВР ( 645/97-ВР ) "Про видобування і переробку уранових
руд", від 11 січня 2000 року N 1370-XIV ( 1370-14 ) "Про дозвільну
діяльність у сфері використання ядерної енергії"; постанова
Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2000 року N 1782
( 1782-2000-п ) "Про затвердження Порядку ліцензування окремих
видів діяльності у сфері використання ядерної енергії"; Умови та
правила провадження діяльності з виробництва джерел іонізуючого
випромінювання, затверджені наказом Міністерства екології та
природних ресурсів України від 20 березня 2001 року N 111
( z0334-01 ); Загальні положення забезпечення безпеки атомних
станцій, затверджені наказом Державного комітету ядерного
регулювання України від 19 листопада 2007 року N 162 ( z0056-08 );
Вимоги та умови безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності
з використання джерел іонізуючого випромінювання ( z0979-02 ),
затверджені наказом цього ж Комітету від 2 грудня 2002 року N 125
( z0978-02 ), тощо). Як поняття "ядерна безпека" слід розуміти дотримання норм,
правил, стандартів і умов використання ядерних матеріалів з метою
забезпечення радіаційної безпеки, а "радіаційна безпека" - це
дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал,
населення і довкілля, що встановлені названими вище нормами,
правилами, стандартами тощо. Потерпілими від злочину, передбаченого статтею 274 КК
( 2341-14 ), можуть бути як працівники виробництва, на якому
використовуються ядерні або радіаційні матеріали, так і сторонні
особи.
16. Суб'єктом злочинів, передбачених статтями 272 - 274 КК
( 2341-14 ), можуть бути особи, на яких покладено обов'язок
забезпечувати додержання правил безпеки при виконанні певних робіт
чи на відповідних підприємствах. Це можуть бути:
громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, службові особи
(керівники робіт, інженерно-технічні працівники), робітники і
службовці відповідних підприємств (цехів) та виробництв. Сторонні
для цих підприємств (цехів), виробництв особи (екскурсанти,
робітники інших установ та організацій тощо) можуть нести
відповідальність за вказаними статтями у випадках, якщо до їхнього
відома у встановленому порядку було доведено правила безпеки на
відповідних об'єктах.
17. До правил, що стосуються безпечного використання
промислової продукції, а також безпечної експлуатації будівель і
споруд, за порушення яких передбачено кримінальну відповідальність
за статтею 275 КК ( 2341-14 ), належать стандарти (державні,
галузеві, окремих підприємств), будівельні норми і правила, окремі
рішення компетентних органів про заборону використання певних
матеріалів, сировини, напівфабрикатів, акти, в яких установлено
гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у готовій
продукції, приписи державних інспекторів наглядових органів тощо.
18. Заподіяння шкоди в процесі створення промислової
продукції внаслідок порушення правил охорони праці статтею 275 КК
( 2341-14 ) не охоплюється. За наявності відповідних підстав такі
дії слід кваліфікувати за статтею 271 КК ( 2341-14 ). Враховуючи те, що статтею 275 КК ( 2341-14 ) встановлено
відповідальність за шкоду, заподіяну в ході експлуатації вже
готових, завершених будівництвом об'єктів, порушення правил
безпеки в ході будівельних робіт слід кваліфікувати (з урахування
конкретних обставин справи) за статтями 271, 272 чи іншими
статтями Особливої частини КК ( 2341-14 ). Не охоплюються злочином, передбаченим статтею 275 КК
( 2341-14 ), також діяння, вчинені в ході утилізації продукції,
ремонту, демонтажу або при переміщенні будівель і споруд.
19. Передбачений статтею 275 КК ( 2341-14 ) злочин слід
відмежовувати від злочину, визначеного статтею 227 КК ( 2341-14 )
(випуск або реалізація недоброякісної продукції), предметом якого
є недоброякісна і некомплектна продукція чи товари, що
випускаються на товарний ринок або реалізуються безпосередньо
споживачеві. У той же час одним із предметів злочину,
передбаченого статтею 275 КК ( 2341-14 ), є промислова продукція,
що не відповідає вимогам, які забезпечують безпеку її
використання, тобто коли при використанні такої продукції (товару)
було створено реальну загрозу загибелі людей, настали інші тяжкі
наслідки або заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого. У таких
випадках особа, яка при розробленні, конструюванні, виготовленні
або зберіганні продукції допустила порушення правил, що стосуються
безпечного її використання, несе відповідальність за частиною
першою або частиною другою статті 275 КК ( 2341-14 ). За
відсутності перелічених вище наслідків дії особи слід
кваліфікувати за статтею 227 КК ( 2341-14 ).
20. Відповідальність за злочини, передбачені статтями 271 -
275 КК ( 2341-14 ), настає незалежно від форми власності
підприємства, на якому працює винна особа.
21. Поняття "шкода здоров'ю потерпілому" (частина перша
статті 271, частина перша статті 272, частина перша статті 273,
частина перша статті 274, частина перша статті 275 КК ( 2341-14 ))
охоплює випадки, пов'язані із заподіянням особі середньої тяжкості
чи легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад
здоров'я або незначну втрату працездатності. Як поняття "загроза загибелі людей чи настання інших тяжких
наслідків" (частина перша статті 272, частина перша статті 273,
частина перша статті 274, частина перша статті 275 КК ( 2341-14 ))
необхідно розуміти такі зміни у стані виробничих об'єктів,
підприємств, унаслідок яких виникає реальна небезпека життю людей
або реальна небезпека заподіяння (настання) шкоди вказаним у цих
статтях благам. Тяжкість ймовірних наслідків визначається залежно
від цінності благ, які поставлено під загрозу, кількості осіб, які
можуть постраждати від небезпечних дій, розміру можливої
матеріальної шкоди тощо. "Загибель людей" - це випадки смерті однієї або кількох осіб. Як "інші тяжкі наслідки" (частина друга статті 271, частина
друга статті 272, частина друга статті 273, частина друга статті
274, частина друга статті 275 КК ( 2341-14 )) слід розуміти
випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині,
середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, шкоди
у великих розмірах підприємству, установі, організації чи
громадянам, а так само тривалий простій підприємств, цехів або їх
виробничих дільниць.
22. Якщо під час виконання різних робіт за допомогою
транспортних засобів було порушено правила безпеки дорожнього руху
чи експлуатації транспорту, відповідальність настає саме за
порушення цих правил, незалежно від місця, де їх було порушено. Якщо ж особа під час виконання таких робіт (навіть під час
руху чи експлуатації транспорту) порушила не ці, а інші правила
(наприклад, правила охорони праці, правила безпеки на
вибухонебезпечних підприємствах тощо), її дії за наявності до того
підстав підлягають кваліфікації за статтями КК ( 2341-14 ), які
передбачають відповідальність за недодержання саме інших правил, а
у відповідних випадках - за злочини проти життя та здоров'я особи
або за знищення чи пошкодження майна.
23. Звернути увагу судів, що у випадках, коли при вчиненні
злочинів, передбачених статтями 271 - 275 КК ( 2341-14 ),
одночасно настали наслідки, передбачені різними частинами цих
статей, усі ці наслідки повинні бути зазначені у вироку, а дії
особи належить кваліфікувати тільки за тією частиною статті КК,
яка передбачає відповідальність за більш тяжкі наслідки.
24. При призначенні покарання особам, винним у вчиненні
злочинів, передбачених статтями 271 - 275 КК ( 2341-14 ), суди,
враховуючи запобіжне значення додаткового покарання у виді
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю, повинні обговорювати питання про застосування такого
покарання.
25. Маючи на увазі, що злочини проти безпеки виробництва
заподіюють шкоду здоров'ю людей, а іноді призводять до їх
загибелі, завдають матеріальних збитків підприємству, суди повинні
ретельно з'ясовувати причини цих злочинів й умови, що сприяли їх
вчиненню, та у визначеному законом порядку реагувати на
встановлені у справі факти порушення закону.
26. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Пленуму
Верховного Суду України від 10 жовтня 1982 року N 6
( v0006700-82 ) "Про судову практику в справах, пов'язаних із
порушеннями вимог законодавства про охорону праці" (зі змінами,
внесеними згідно з постановами від 3 жовтня 1986 року N 9
( v0009700-86 ), від 12 жовтня 1989 року N 10, від 4 червня 1993
року N 3 ( v0003700-93 ), від 3 грудня 1997 року N 12
( v0012700-97 ), від 3 березня 2000 року N 4 ( v0004700-00 )) та
від 3 жовтня 1986 року N 9 ( v0009700-86 ) "Про практику
застосування судами України законодавства і виконання постанови
Пленуму Верховного Суду України у справах, пов'язаних з
порушеннями вимог законодавства про охорону праці" (зі змінами,
внесеними згідно з постановами від 4 червня 1993 року N 3
( v0003700-93 ) та від 3 грудня 1997 року N 12 ( v0012700-97 )).
Голова Верховного
Суду України В.В.Онопенко
Секретар Пленуму
Верховного Суду України Ю.Л.Сенін



вгору