Про затвердження Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних [...]
Мінфін України; Наказ, Інструкція від 06.04.199884
Документ z0271-98, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 24.07.2015, підстава z0793-15
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

06.04.1998  № 84


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
28 квітня 1998 р.
за № 271/2711

{Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів № 587 від 22.06.2015}

Про затвердження Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

{Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів
№ 1230 від 28.11.2012
№ 929 від 08.11.2013}

У зв'язку з уведенням у дію Закону України від 18.11.97 р. № 637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (додається).

2. Визнати такою, що втратила чинність, Інструкцію Міністерства фінансів України від 29 грудня 1992 року "Про порядок одержання, використання, обліку, зберігання та транспортування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на підприємствах, в об'єднаннях, установах і організаціях".

Перший заступник Міністра

С.А. Буковинський




ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
фінансів України
06.04.1998  № 84
(у редакції наказу
Міністерства фінансів України
28.11.2012 № 1230)


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
28 квітня 1998 р.
за № 271/2711

ІНСТРУКЦІЯ
про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

I. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція, розроблена відповідно до Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", визначає порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (далі - дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння), виробів з них та матеріалів, що їх містять.

ункт 1.1 розділу І із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 929 від 08.11.2013}

1.2. Дія цієї Інструкції поширюється на суб'єктів господарювання, підприємства, організації та установи незалежно від форми власності та підпорядкування (крім музейних закладів) (далі - суб'єкти), які здійснюють операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням (крім музейних закладів).

1.3. Терміни та поняття у цій Інструкції вживаються у таких значеннях:

багатокристальні інструменти з природних алмазів - алмазні відрізні круги, сегменти від відрізних кругів, круги алмазні шліфувальні для оптико-механічного виробництва, алмазні олівці для правлення шліфувальних абразивних кругів, алмазні бруски і ролики для правлення абразивних кругів, алмазні фрези, зенкери, кільцеві свердла, притири, бурові алмазні коронки і розширювачі, алмазні долота і бурові головки;

брухт із вмістом дорогоцінних металів - деталі, вузли, вироби та матеріали, що стали непридатними чи втратили експлуатаційну цінність і містять дорогоцінні метали у будь-якому вигляді;

відправник - суб'єкт, який передає брухт та відходи іншим суб'єктам;

відходи із вмістом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - технологічні відходи виробництва або виробничий брак, які містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння;

лігатура - сумарна маса всіх компонентів (крім основного) сплаву і визначуваних домішок (тобто масова частка домішок у сплаві);

маса в лігатурі - загальна маса сплаву;

маса дорогоцінного металу в чистоті - маса хімічно чистого дорогоцінного металу без домішок у сплаві або в інших сполуках, брухті та відходах;

маса нетто - загальна маса речовини (матеріалу, виробу, брухту тощо);

одержання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - набуття у власність, приймання на комісію або під заставу, скуповування, приймання на відповідальне зберігання або на умовах давальницької сировини для виготовлення виробів або переробки дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

одержувач - суб'єкт, який отримує брухт та відходи від інших суб'єктів для подальшої первинної обробки або переробки;

однокристальні інструменти з природних алмазів - алмазні різці і вставки, склорізи, вигладжувачі, алмази в оправі і алмазні голки для правлення різьбошліфувальних абразивних кругів, голки граверні, наконечники до приладів для вимірювання твердості, алмазні наконечники для контрольно-вимірювальних приладів (лінійних розмірів та шорсткості поверхні), компенсатори, волоки, філь'єри, дюзи тощо;

ювелірний виріб з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - виріб культурно-побутового призначення з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".

1.4. Відповідно до вимог цієї Інструкції та з урахуванням особливостей власної діяльності суб'єкти повинні розробити та затвердити наказом керівника власні внутрішні інструкції про порядок одержання, використання, обліку, зберігання та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

1.5. Суб'єкти повинні:

а) дотримуватись вимог законодавства України, що регулює порядок здійснення операцій з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням;

б) вести належний облік (оперативний та бухгалтерський) одержання, використання, витрачання, залишків та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів, промислових продуктів, хімічних сполук, брухту та відходів, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння;

в) проводити у визначені терміни інвентаризацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння в усіх місцях використання, зберігання та реалізації, своєчасно відображати в облікових документах результати проведених інвентаризацій;

г) забезпечити зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відповідно до вимог законодавства України, в тому числі цієї Інструкції;

ґ) забезпечити технологічно можливе збирання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння від власного виробництва чи діяльності у місцях їхнього утворення для подальшого використання у власному виробництві або для передачі суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на здійснення господарської діяльності зі збирання, первинної обробки брухту і відходів дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння;

д) дотримуватись порядку складання та подання звітності відповідно до вимог чинного законодавства України.

1.6. Вимоги застосування стандартів, передбачені пунктом 3.7 розділу III, пунктом 5.2 розділу V, пунктами 7.13, 7.14, 7.22 розділу VII, пунктом 9.6 розділу IX та пунктом 10.4 розділу X цієї Інструкції, діють до набрання чинності відповідним технічним регламентом на ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

II. Одержання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

2.1. Суб'єкти одержують дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння тільки на підставі оформлених первинних документів обліку (накладних, актів приймання-передавання, комітентських карток, квитанцій на скуплені цінності тощо).

2.2. У первинних документах повинні бути зазначені всі реквізити, передбачені пунктом 9.5 розділу IX цієї Інструкції. Дозволяється не зазначати масу дорогоцінних металів у разі, коли масова частка дорогоцінних металів у виробах, промислових продуктах, хімічних сполуках, брухті та відходах, які містять дорогоцінні метали, невідома.

2.3. Одержання (приймання на комісію або під заставу, скуповування, обмін готових ювелірних виробів на брухт дорогоцінних металів, приймання дорогоцінних металів для виготовлення ювелірних виробів з дорогоцінних металів) дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння від фізичних осіб здійснюється лише за наявності документа, що засвідчує особу.

2.4. Одержання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння від фізичних осіб для виготовлення ювелірних виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюється з обов'язковим заповненням квитанції (додаток 1).

2.5. Одержання ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння для ремонту здійснюється з обов'язковим заповненням замовлення (додаток 2).

2.6. Одержання ювелірних виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння для комісійної торгівлі здійснюється на підставі договору комісії між суб'єктом, який приймає ювелірні вироби на комісію, і фізичною особою або суб'єктом, який здає ювелірні вироби на комісію. При прийманні ювелірних виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння суб'єкт оформляє квитанції та товарний ярлик відповідно до Правил комісійної торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 27 жовтня 2004 року № 678, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2004 року за № 1466/10065.

2.7. Одержання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння суб'єктами, які здійснюють приймання під заставу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, здійснюється на підставі документів, оформлених відповідно до Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2005 року № 3981, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 травня 2005 року за № 565/10845, з урахуванням положень пункту 9.5 розділу IX цієї Інструкції.

2.8. Одержання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння суб'єктами, які скуповують у населення дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, здійснюється з оформленням квитанції (додаток 3).

III. Витрачання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

3.1. Дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, які використовуються суб'єктами у процесі виробництва (виготовлення), витрачаються у межах затверджених ними норм витрат. Норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння розробляються та затверджуються, виходячи з умов організації власного виробництва, особливостей технологічного процесу і порядку руху дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Для суб'єктів, які належать до сфери управління міністерств та інших органів виконавчої влади, норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння можуть затверджуватись уповноваженими органами управління або іншими суб'єктами, визначеними уповноваженим органом управління.

Норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння підлягають щорічному перегляду.

3.2. Норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння повинні мати такі складові:

корисні (чисті) витрати на готову продукцію;

поворотні відходи;

безповоротні втрати.

Зведені норми витрат дорогоцінних металів повинні бути затверджені у грамах на одиницю виготовленої продукції із зазначенням витрат на виріб, відходів та втрат.

Для виробництва ювелірних виробів дозволяється затвердження суб'єктом тільки норм втрат дорогоцінних металів (безповоротних втрат та поворотних відходів).

Норми витрат солей та кислот дорогоцінних металів затверджуються в масі солей та кислот, за винятком випадків, коли дорогоцінні метали, які в них містяться, витрачаються для покриття виробів гальванічним методом. У такому разі норми затверджуються у перерахунку на масу дорогоцінного металу в чистоті.

3.3. Зведені норми витрат алмазів на виготовлення алмазних інструментів затверджуються на одиницю продукції із зазначенням витрат на вироби, відходи та втрати.

Зведені норми витрат алмазів при використанні алмазних інструментів затверджуються в перерахунку на одиницю виконаної роботи.

3.4. При виготовленні продукції з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, отриманих на умовах давальницької сировини, норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння розробляються суб'єктом з урахуванням власної технології та погоджуються із замовником.

Дозволяється витрачання отриманих на умовах давальницької сировини дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння без затверджених норм витрат, якщо у договорі (контракті) встановлені інші критерії використання (коефіцієнт валютної ефективності, виходу придатної продукції тощо).

3.5. Подетальні або поопераційні норми витрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які складають зведену норму витрат на продукцію, повинні бути своєчасно доведені суб'єктом до відповідних структурних підрозділів (цехів, відділів, дільниць, бригад, лабораторій тощо), а до бухгалтерії, крім того, - зведені норми витрат на продукцію.

3.6. Суб'єкти, які виготовляють вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, повинні розробити з урахуванням складу вхідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції:

схеми руху дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на окремих виробничих дільницях та у виробництві в цілому;

схеми утворення та руху брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

3.7. Ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виготовлені суб'єктами на території України, повинні відповідати вимогам ДСТУ 3527-97 "Вироби золотарські з коштовних металів. Загальні технічні умови". Сплави, з яких виготовляються ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, повинні відповідати ГОСТ 30649-99 "Сплавы на основе благородных металлов ювелирные. Марки" або технічним умовам, розробленим відповідно до ГСТУ 75.1-00013480-001-2003 "Метали дорогоцінні та їх сплави. Розроблення, зміст, узгодження та реєстрація технічних умов, які регламентують вимоги до ювелірних сплавів" або інших нормативних документів, нормативно-правових актів з питань державного пробірного контролю.

ункт 3.7 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 929 від 08.11.2013}

IV. Зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

4.1. Зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння організовується таким чином, щоб забезпечити повне збереження їх від розкрадання, пожеж, псування, зміни фізичного та/або хімічного стану та маси в місцях зберігання, використання, транспортування та реалізації.

Солі, кислоти та інші сполуки, що містять дорогоцінні метали, для уникнення їх псування необхідно зберігати у спеціально обладнаних сховищах у відповідній тарі згідно з вимогами чинних нормативних документів.

4.2. З особами, які задіяні у виробництві, використанні, зберіганні, транспортуванні та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, повинні бути укладені договори про індивідуальну або колективну матеріальну відповідальність відповідно до законодавства України.

4.3. Зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюється у спеціальних приміщеннях, обладнаних сучасними технічними засобами охорони. Місця зберігання після закінчення роботи повинні замикатись, опломбовуватись або опечатуватись та здаватись під охорону.

За відсутності матеріально відповідальної особи місця зберігання відчиняє комісія суб'єкта з питань обліку і зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (далі - комісія суб'єкта) з письмового дозволу керівника суб'єкта зі складанням відповідного акта.

4.4. Для забезпечення збереження дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на гальванічних дільницях, в обладнанні, приладах, термоперетворювачах (термопари, термометри опору тощо), лабораторному посуді, які перебувають безпосередньо на виробництві, доступ сторонніх осіб у такі приміщення повинен бути обмежений.

4.5. Видаються дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння виконавцю робіт на підставі документів, підписаних уповноваженими особами суб'єкта та матеріально відповідальною особою, у порядку, визначеному цією Інструкцією та внутрішніми інструкціями суб'єкта.

4.6. Дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, видані виконавцю робіт, повинні зберігатись у спеціальній тарі. Виконавець несе персональну відповідальність за збереження отриманих дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які перебувають на його робочому місці протягом робочого дня, що повинно бути відображено в його посадовій інструкції. Після закінчення виконання робіт дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння повертаються виконавцем особі, відповідальній за зберігання, із оформленням відповідних документів або здаються на зберігання в опечатаному вигляді.

4.7 Організацію зберігання та збереження дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння забезпечує керівник суб'єкта.

V. Зважування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

5.1. Приміщення, де отримують і видають дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, забезпечуються вагами, гирями та іншими засобами вимірювальної техніки із метрологічними характеристиками, визначеними цією Інструкцією, які повинні пройти повірку або метрологічну атестацію в територіальних органах, уповноважених (акредитованих) на її проведення, та мати чинне свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

5.2. Похибка визначення (зважування та обліку) маси дорогоцінних металів не більше ніж:

а) золота, платини, металів платинової групи у вигляді, сировини, напівфабрикатів, виробів, брухту і відходів:

± 0,01 г - для маси не більше 1 кг;

± 0,1 г - для маси більше 1 кг до 10 кг включно;

± 0,2 г - для маси більше 10 кг до 20 кг включно;

± 0,5 г - для маси більше 20 кг до 50 кг включно;

б) срібла у вигляді сировини, напівфабрикатів, виробів, брухту і відходів:

± 0,1 г - для маси не більше 1 кг;

± 1 г - для маси більше 1 кг до 10 кг включно;

± 2 г - для маси більше 10 кг до 20 кг включно;

± 5 г - для маси більше 20 кг до 50 кг включно,

що відповідає метрологічним характеристикам ваг II-го класу Технічного регламенту неавтоматичних зважувальних приладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 190.

Вироби, матеріали, брухт і відходи з масовою часткою дорогоцінних металів менше ніж 5 відсотків зважуються на вагах з похибкою зважування, не більшою ± 0,05 відсотка маси, яка зважується.

Маса дорогоцінного каміння (крім дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) визначається на вагах II-го класу Технічного регламенту неавтоматичних зважувальних приладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 190, з похибкою зважування, не більшою 0,01 карата.

бзац чотирнадцятий пункту 5.2 розділу V із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 929 від 08.11.2013}

Дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння зважуються на вагах з похибкою, не більшою 0,1 грама.

бзац п’ятнадцятий пункту 5.2 розділу V із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 929 від 08.11.2013}

Різниці маси дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виявлені під час зважування, повинні бути відображені в облікових документах.

VI. Інвентаризація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

6.1. Дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння інвентаризуються за місцем їхнього зберігання, на виробництві (з повною технологічною "зачисткою" робочих місць), а також за місцем використання і реалізації один раз на рік станом на 1 січня.

У гальванічних цехах (дільницях) та на іншому подібному виробництві дорогоцінні метали інвентаризуються щомісяця, а в окремих технічно обґрунтованих випадках - в інші терміни, але не менше одного разу на півріччя.

Дорогоцінні метали, які містяться у комплектуючих виробах, приладах, обладнанні, в основних засобах, в інструменті та інших виробах, у військовому майні, що перебуває у використанні або у місцях зберігання, інвентаризуються один раз на рік одночасно з інвентаризацією цих матеріальних цінностей або за результатами цієї інвентаризації.

Кількість інвентаризацій протягом року може бути збільшена у разі потреби органами управління, суб'єктами тощо.

Інвентаризація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння обов'язкова: при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передавання справ); у разі пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ); при виявленні фактів втрат і розкрадання, у разі реорганізації або ліквідації суб'єкта; за рішенням органу управління суб'єкта; на вимогу органу контролю під час здійснення заходів державного контролю (нагляду).

Дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, вироби з них, а також дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, що містяться у відходах і брухті, інвентаризуються у визначені терміни незалежно від проведення позачергових інвентаризацій, які проводяться протягом звітного періоду або у зв'язку з виникненням надзвичайних ситуацій.

6.2. Інвентаризації підлягають усі наявні у суб'єкта дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, а також будь-які матеріальні цінності, що містять їх, та дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, які не належать суб'єкту, а перебувають у нього на відповідальному зберіганні, отримані на умовах давальницької сировини, на умовах договорів комісії, для подальшої переробки, знаходяться в заставі тощо.

6.3. У суб'єктів із кількістю працівників більше чотирьох осіб для проведення інвентаризації наказом керівника або його заступника створюється комісія зі складу працівників суб'єкта за обов'язковим залученням працівників бухгалтерії суб'єкта. До складу комісії повинно входити не менше трьох осіб. Наказом суб'єкта визначаються порядок, дати початку і закінчення інвентаризації, порівняння її результатів з даними бухгалтерського обліку і відображення їх в облікових документах і формах звітності. До складу інвентаризаційної комісії не вводяться матеріально відповідальні особи, у підзвіті яких знаходяться дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, матеріальні цінності із вмістом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що підлягають інвентаризації.

У суб'єктів, де через великий обсяг робіт однієї інвентаризаційної комісії недостатньо, призначаються центральна інвентаризаційна комісія і робочі інвентаризаційні комісії, яким доручається проведення інвентаризації в окремих підрозділах. До складу комісій обов'язково вводяться працівники бухгалтерії. Центральна комісія організовує і контролює роботу робочих інвентаризаційних комісій.

6.4. У суб'єктів із кількістю працівників менше чотирьох осіб для проведення інвентаризації комісія не створюється. Суб'єкт (власник, керівник) особисто оформляє акт інвентаризації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

6.5. До початку інвентаризації проводиться повна технологічна "зачистка" робочих місць в усіх місцях зберігання, використання і переробки дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, доопрацьовуються усі документи стосовно надходження та витрачання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, вносяться відповідні записи в облікові документи, визначаються облікові залишки, залишки на день інвентаризації. Облікові залишки визначаються окремо за дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, які належать суб'єкту, та за дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, що перебувають у суб'єкта на відповідальному зберіганні.

6.6. На період проведення інвентаризації операції приймання і видавання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння припиняються.

При довготривалому проведенні інвентаризації у виняткових випадках та тільки з письмового розпорядження керівника та головного бухгалтера суб'єкта дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння можуть видаватись матеріально відповідальним особам в присутності членів інвентаризаційної комісії. Такі цінності включаються в окремий інвентаризаційний опис, а у видаткових документах робиться відповідна відмітка за підписом голови інвентаризаційної комісії.

Цінності, які надходять під час проведення інвентаризації, приймаються матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії та включаються в окремий інвентаризаційний опис і до акта інвентаризації не включаються. Описи додаються до акта інвентаризації.

6.7. У разі коли інвентаризація не може бути проведена за один день, результати в цьому разі необхідно скоригувати на день початку інвентаризації. Якщо інвентаризація не закінчена в день її початку, приміщення на час відсутності інвентаризаційної комісії опечатується печатками матеріально відповідальної особи і голови інвентаризаційної комісії.

6.8. Інвентаризуються дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння і вироби з них за їхнім місцем зберігання у присутності матеріально відповідальної особи, на зберіганні якої перебувають цінності. При виникненні форс-мажорних обставин (тривала хвороба працівника тощо) інвентаризація цінностей може бути проведена комісією без участі матеріально відповідальної особи на підставі письмового розпорядження керівника суб'єкта.

6.9. Маса дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів із них визначається шляхом зважування, розрахунку, обміру, за результатами аналізів тощо у визначених одиницях вимірювання.

При інвентаризації незакінченого виробництва маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться в деталях і виробах (які неможливо зважити), визначається за обліковими даними або за нормами витрат на деталі (вироби) з урахуванням ступеня їхньої готовності. При інвентаризації незавершеного виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння враховуються норми втрат на виготовлення ювелірних виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та ступінь їх готовності.

Маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які містяться в обладнанні, інструментах тощо і не можуть на момент інвентаризації бути перевірені безпосередньо в натуральному вигляді, визначається за обліковими даними або технічними документами.

У разі відсутності документів або відсутності інформації в документах про вміст дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння в обладнанні, устаткуванні, виробах з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, брухті та відходах із їх вмістом маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визначається комісією суб'єкта з використанням паспортів аналогів, формулярів на таку саму техніку, довідників тощо.

Маса дорогоцінних металів у сплавах, солях, кислотах, розчинах, які перебувають на період інвентаризації в опломбованій спеціальній тарі, також визначається і вноситься до інвентаризаційного опису на підставі облікової, технічної документації, супровідних документів постачальників або даних вхідного контролю.

Дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння або вироби, які передані на переробку до інших підприємств, перебувають у дорозі або передані іншому суб'єкту на умовах давальницької сировини, але обліковуються на балансі суб'єкта, включаються в окремий інвентаризаційний опис на підставі супровідних документів.

Відомості про наявні дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, які не належать суб'єкту (отримані на відповідальне зберігання чи на переробку, отримані на умовах давальницької сировини тощо), включаються до окремого інвентаризаційного опису.

Якщо на момент проведення інвентаризації є нерозпаковані посилки з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, то їх треба розпакувати; наявність вмісту в них дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння перевіряється у присутності комісії за кількістю і масою і включається до окремого опису.

6.10. Дані інвентаризації повинні бути відображені у відповідних формах, в яких заповнюються всі реквізити окремо за кожним місцем зберігання та використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також за матеріально відповідальними особами.

6.11. Інвентаризаційні описи складаються у 2-х оригінальних примірниках і підписуються інвентаризаційною комісією та матеріально відповідальною особою. Перший примірник інвентаризаційного опису залишається в інвентаризаційній комісії, другий - у матеріально відповідальної особи.

При зміні матеріально відповідальної особи інвентаризаційні описи складаються у 3-х оригінальних примірниках. Перший примірник інвентаризаційного опису залишається в інвентаризаційній комісії, другий - в особи, яка передає дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, третій - в особи, яка приймає дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння.

У суб'єктів із кількістю працівників менше чотирьох осіб інвентаризаційний опис складається в одному примірнику.

6.12. Помилки, зроблені в інвентаризаційних описах, виправляються шляхом закреслення неправильних та зазначення над неправильними достовірних даних. Виправлення повинне бути обумовлене та підписане всіма членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою. В інвентаризаційних описах не дозволяється залишати незаповнені рядки, на останніх сторінках незаповнені рядки прокреслюються.

6.13. Результати інвентаризації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які не належать суб'єкту, повідомляються їхньому власнику (з доданням копії інвентаризаційного опису). Виявлені в результаті інвентаризації розбіжності врегульовуються суб'єктом спільно з власником дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

6.14. На підставі інвентаризаційних описів за окремими підрозділами складається загальний інвентаризаційний акт.

6.15. Про всі виявлені нестачі і лишки матеріально відповідальні особи повинні надати письмові пояснення інвентаризаційній комісії. На підставі отриманих пояснень і матеріалів інвентаризації інвентаризаційна комісія або центральна інвентаризаційна комісія, в разі її створення, в межах своєї компетенції визначає характер і причини виявлених відхилень від даних бухгалтерського обліку і вносить свої пропозиції керівництву суб'єкта для їх врегулювання, які фіксуються у протоколі.

6.16. Результати інвентаризації повинні бути відображені в облікових документах після закінчення інвентаризації у терміни, визначені в наказі про проведення інвентаризації. На підставі проведеної інвентаризації керівник видає наказ, в якому виявлені під час інвентаризації розходження між фактичними й обліковими даними регулюються у такому порядку:

лишки підлягають оприбуткуванню з подальшим виявленням причин їхнього виникнення і винних у цьому осіб;

нестачі в межах затверджених норм витрат, що утворилися при виготовленні продукції та у зв'язку із спрацюванням лабораторного посуду, алмазного інструменту тощо, списуються на витрати виробництва;

нестачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у разі відсутності затверджених норм витрат розглядаються як наднормативні втрати, крім втрат, що виникають під час проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських і ремонтних робіт, для яких норми (в окремих випадках) можуть не розроблятися і не затверджуватися.

Нестачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відшкодовуються згідно із Законом України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей".

Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортування може бути прийнятий як виняток тільки за один і той самий період, що перевіряється, в однієї й тієї самої особи, яка перевіряється, стосовно дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння однієї й тієї самої назви.

Одна й та сама назва поширюється:

стосовно алмазів - на алмази одного й того самого призначення, суміжних розмірів з різницею маси у межах похибки зважування;

стосовно діамантів та іншого огранованого дорогоцінного каміння - на діаманти та інше ограноване дорогоцінне каміння суміжних характеристик, того самого розміру з різницею маси в межах похибки зважування;

стосовно виробів з діамантів та виробів з іншого дорогоцінного каміння - на вироби з діамантів та вироби з іншого дорогоцінного каміння одного призначення з різницею маси в межах похибки зважування;

стосовно інструментів - на однокристальні алмазні інструменти однієї назви і призначення, подібні за масою алмазного кристалу.

У разі коли при заліку лишків і нестач внаслідок пересортування розмір нестачі перевищує розмір лишку, різниця відшкодовується в установленому законодавством України порядку.

Нестачі, наднормативні витрати та втрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння не підлягають списанню на витрати виробництва промислової продукції, ювелірних, зуботехнічних та інших виробів, а також на проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, якщо є затверджені норми витрат. Керівник суб'єкта повинен вжити заходів для виявлення причин цих втрат і нестач, притягнення винних осіб до відповідальності у визначеному законодавством України порядку.

6.17. Особи, винні у нестачах або наднормативних втратах дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і виробів з них, матеріалів, брухту і відходів, які містять дорогоцінні метали, незалежно від того, чи будуть вони притягнуті надалі до відповідальності, відшкодовують завдані збитки відповідно до законодавства України.

VII. Збирання, облік, передавання, переробка брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів

7.1. Суб'єкти збирають всі види брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів від власного виробництва або діяльності у місцях їх утворення.

7.2. Суб'єкти повинні забезпечити збирання, облік, зберігання, передавання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів.

7.3. Суб'єкти повинні обладнати робочі місця, на яких використовуються дорогоцінні метали у сировині та матеріалах із їх вмістом, відповідними пристосуваннями та пристроями (фільтрами, відстійниками, пиловловлювачами, кожухами, захисними пристроями, каністрами тощо), які забезпечують збирання відходів, зменшення втрат і збереження дорогоцінних металів.

7.4. Для забезпечення контролю повноти збирання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів суб'єкти повинні внутрішніми документами передбачити:

умови збирання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів за кожною матеріально відповідальною особою;

умови збирання та зберігання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів в цілому по суб'єкту;

терміни вилучення відходів із вмістом дорогоцінних металів з місць їх накопичення та терміни їх переробки у разі використання на виробництві дорогоцінних металів у сировині або матеріалів із їх вмістом.

7.5. Забороняється знищувати, викидати, здавати до брухту кольорових і чорних металів техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали, без попереднього вилучення з них електрорадіоелементів, деталей, вузлів, блоків тощо із вмістом дорогоцінних металів з одночасним їх оприбуткуванням відповідно до законодавства України.

Забороняється виливати відпрацьовані фіксажні та інші розчини, що містять срібло.

7.6. Непридатні для подальшого використання вироби підлягають демонтажу із вилученням з них деталей і вузлів, що містять дорогоцінні метали, або передаванню їх у нерозібраному стані іншим суб'єктам.

7.7. Підприємствам, установам та організаціям, що утримуються за рахунок державного бюджету, забороняються безоплатне передавання техніки, апаратури, приладів та інших виробів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння і підлягають списанню, а також реалізація їх за цінами нижче вартості дорогоцінних металів (з врахуванням вартості переробки), що містяться в них.

7.8. Брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів, які утворюються в процесі виробництва і використання дорогоцінних металів, обліковуються суб'єктами за назвою дорогоцінних металів, назвою відходів, масою нетто, масою кожного дорогоцінного металу в чистоті, а також у вартісному виразі. Брухт ювелірних виробів, крім того, повинен обліковуватись за кількістю виробів.

7.9. За наявності централізованих пунктів збирання і демонтажу техніки, апаратури, приладів й інших виробів вони передаються до цих пунктів без демонтажу цілим комплектом.

7.10. Суб'єктам, які не мають власної виробничої бази для демонтажу техніки, дозволяється передавати списану техніку суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на право здійснення господарської діяльності зі збирання, первинної обробки брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів, з обов'язковим оформленням документа про вміст дорогоцінних металів у переданій техніці.

Вміст дорогоцінних металів у брухті та відходах може визначатись здавальником за паспортами, формулярами, етикетками або іншими документами.

Результати демонтажу обладнання та устаткування і вміст дорогоцінних металів у брухті та відходах повинні бути оформлені відповідними актами комісії суб'єкта.

7.11. Брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів перероблюються на власній виробничій базі суб'єкта або інших суб'єктів.

7.12. Брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів передаються до переробних підприємств на підставі договорів купівлі-продажу (реалізації) або на умовах давальницької сировини для виконання послуги переробки, укладених у письмовій формі (далі - договір). У договорі, зокрема, може бути передбачено:

порядок та місце підготовки брухту та відходів до відбирання проб;

порядок та місце відбору проб;

порядок та місце проведення аналізів;

порядок узгодження масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах;

можливість повернення власнику брухту та відходів у разі неузгодження вмісту дорогоцінних металів;

терміни надання паспорта на передані брухт та відходи;

порядок та терміни розрахунків;

вартість переробки брухту та відходів.

У разі коли вартість проведення аналізів вхідного контролю та вилучення дорогоцінних металів більша, ніж вартість дорогоцінних металів (в перерахунку на чистий метал) у переданих брухті та відходах, дозволяється за письмовим узгодженням сторін договору виконувати операцію приймання-передавання брухту та відходів без проведення аналізів вхідного контролю, лише на підставі супровідних паспортних та облікових даних власника брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів.

7.13. Усі аналізи на вміст дорогоцінних металів у брухті та відходах дорогоцінних металів, проміжних та кінцевих продуктах переробки повинні проводитись у вимірювальній лабораторії, атестованій (акредитованій) у встановленому порядку відповідно до вимог Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі, затверджених наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 березня 2005 року № 71, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13 квітня 2005 року за № 392/10672, або ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 "Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій", або ГСТУ 75.1-000134480-003-2003 "Метали дорогоцінні та їх сплави. Правила акредитації вимірювальних лабораторій", або інших нормативних документів, нормативно-правових актів з питань державного пробірного контролю. Лабораторія має право проводити вимірювання матеріалів та в діапазоні масових часток дорогоцінних металів, зазначених в Галузі атестації (акредитації).

7.14. Для проведення аналізів повинні застосовуватись атестовані методики, зокрема:

ДСТУ 2829.0-94 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Загальні вимоги до методів аналізу";

ДСТУ 2829.1-94 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Методи визначення золота";

ДСТУ 2829.2-94 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Методи визначення срібла";

ДСТУ 2829.3-94 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Методи визначення платини";

ДСТУ 2829.4-94 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Методи визначення рутенію";

ДСТУ 2829.5-94 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Методи визначення родію";

ДСТУ 2829.6-94 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Методи визначення паладію";

ДСТУ 2829.7-94 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Методи визначення осмію";

ДСТУ 2829.8-94 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Методи визначення іридію";

ДСТУ 2829.9-94 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Методи визначення срібла, золота, паладію і платини в сплавах на основі заліза",

інші нормативні документи, нормативно-правові акти з питань державного пробірного контролю.

7.15. Брухт та відходи, що містять дорогоцінні метали і підготовлені до передавання, підлягають випробуванню для визначення масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах для забезпечення обліку дорогоцінних металів.

Якщо у власника брухту та відходів, що містять дорогоцінні метали, відсутня атестована (акредитована) лабораторія для визначення масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах, аналізи можуть виконуватись іншим суб'єктом, який має лабораторію, атестовану (акредитовану) на проведення відповідних аналізів.

Якщо власник брухту та відходів, що містять дорогоцінні метали, не спроможний підготувати брухт та відходи до стану, зручного для відбирання проб, такі роботи можуть виконуватись суб'єктом, який спроможний підготувати брухт та відходи до стану, зручного для відбирання проб.

Все вищезазначене може бути обумовлене у договорі.

7.16. Відходи та брухт, що містять дорогоцінні метали, пакують у тару, яка забезпечує збереження дорогоцінних металів при транспортуванні (у тому числі від потрапляння вологи). Пакування повинне здійснюватись окремо за видами брухту та відходів (шлак, шлам, стружка, висічка, акумулятори тощо). Не допускається змішування брухту та відходів, які мають різний вміст дорогоцінних металів.

7.17. У тару вкладається опис брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів, що відправляються, в якому повинні бути зазначені:

відправник;

місцезнаходження / місце проживання відправника;

назва відходів та брухту;

кількість місць;

маса брутто;

маса нетто;

масова частка дорогоцінних металів у брухті та відходах за результатами аналізів (за наявності у відправника атестованої (акредитованої) лабораторії) або за паспортними чи обліковими даними.

7.18. Операцію приймання-передавання брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів при передаванні виконує комісія, призначена керівником одержувача.

7.19. Матеріально відповідальна особа і члени комісії приймають брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів, зважують і звіряють фактичну наявність брухту та відходів, що містять дорогоцінні метали, та їхній якісний склад за кожним видом брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів з даними, зазначеними у супровідних документах (описі) відправника.

7.20. У разі розбіжностей між фактичними даними, визначеними при прийманні брухту та відходів дорогоцінних металів, і даними, зазначеними в описі брухту та відходів відправника, або у разі відсутності супровідних документів остаточним результатом приймання є маса нетто і якість брухту та відходів, виявлені комісією.

Відправник має право направити для участі в роботі комісії свого представника. Зазначене може бути обумовлене у договорі.

Про фактичні результати приймання брухту та відходів з вмістом дорогоцінних металів складається відповідний акт приймання-передавання на відповідальне зберігання.

7.21. Акт приймання-передавання на відповідальне зберігання складається не менше ніж у двох примірниках (додаток 4).

Перший примірник акта залишається в одержувача, другий примірник надсилається відправнику.

7.22. Порядок та способи підготовки брухту та відходів (деталей, вузлів, блоків, виробів, приладів, матеріалів тощо), а також порядок та способи відбирання середньої проби від партій брухту та відходів повинні відповідати вимогам ДСТУ 2897-97 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Відбір та підготовка проб" та ДСТУ 2829.0-94 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Загальні вимоги до методів аналізу" або інших нормативних документів, нормативно-правових актів з питань державного пробірного контролю.

Проби відбираються від кожного виду брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів.

Проби відбираються в присутності комісії, склад якої затверджується керівником одержувача або спеціалістами іншого суб'єкта за домовленістю сторін, про що вказується в договорі, та складається акт відбору проб (додаток 5).

7.23. Відібрані проби поділяються на основну, яка надсилається до лабораторії одержувача для проведення аналізу масової частки дорогоцінних металів, і арбітражну, яка зберігається в одержувача до узгодження результатів аналізів вмісту дорогоцінних металів у брухті та відходах із відправником. Вміст дорогоцінних металів у відібраних пробах повинен бути достатнім для проведення аналізів вмісту дорогоцінних металів відповідно до методик проведення аналізів.

За потреби кількість основних проб може бути збільшена для вручення їх одержувачу і відправнику.

Проби відбираються за участю відправника та одержувача. Відправник має право не бути присутнім при відбиранні проб та проведенні аналізів і вимірювання масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах, що зазначається в договорі.

7.24. Терміни проведення аналізів основних проб не можуть перевищувати 30 календарних днів з дати складання акта приймання-передавання на відповідальне зберігання, якщо інший строк не передбачений в договорі. Одержувач повинен повідомити відправника про результати аналізів основних проб.

У разі згоди відправника із результатами аналізів, виконаних одержувачем, складається Протокол погодження вмісту дорогоцінних металів (додаток 6).

У разі незгоди відправника із результатами аналізів, виконаних одержувачем, арбітражна проба аналізується в сторонній (третій) атестованій (акредитованій) вимірювальній лабораторії, зазначеній в договорі. Кінцевими визнаються результати аналізів арбітражної проби.

Одержувачу забороняється передавати іншим суб'єктам отримані на відповідальне зберігання брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів або починати переробку брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів без оформлення протоколу погодження вмісту дорогоцінних металів.

У разі відмови однієї зі сторін від підписання протоколу погодження вмісту дорогоцінних металів відправник має право повернути назад передані брухт та відходи із вмістом дорогоцінних металів. При цьому відправник повинен оплатити одержувачу вартість усіх робіт, пов'язаних з підготовкою брухту та відходів до відбирання проб, безпосередньо відбиранням проб та проведенням аналізів, про що має бути зазначено в договорі.

7.25. Результати аналізів проб, відібраних від брухту та відходів, зазначені у протоколі погодження вмісту дорогоцінних металів, є підставою для оформлення одержувачем паспорта переробки на партію брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів (додаток 7). Паспорти переробки мають бути підписані керівником і головним бухгалтером одержувача або їхніми заступниками і скріплені печаткою одержувача (за наявності).

7.26. Одержувач розраховується за придбані дорогоцінні метали у брухті та відходах із відправником за закупівельними цінами, визначеними в договорі.

7.27. Всі витрати, пов'язані з відправленням і транспортуванням брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів до одержувача, відносяться на рахунок відправника, якщо інше не зазначене в договорі.

7.28. Переробка брухту та відходів власного виробництва може проводитись на власній матеріально-технічній базі з обов'язковим контролем якості продуктів переробки в лабораторії, яка відповідає вимогам пункту 7.13 цього розділу.

VIII. Збирання, облік та реалізація відходів природних алмазів

8.1. Усі суб'єкти, які використовують природні алмази, вироби з них та вироби, що містять природні алмази, забезпечують збирання, облік і здавання алмазних відходів.

8.2. Суб'єкти повинні призначити спеціальних працівників, на яких покладається відповідальність за збирання, облік, зберігання та реалізацію відходів природних алмазів.

8.3. Суб'єкти повинні забезпечити збирання, облік та зберігання відходів від природних алмазів як технічного призначення, які використовуються для виготовлення однокристальних і багатокристальних інструментів, так і від природних алмазів, які використовуються для виготовлення ювелірних виробів (діамантів).

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »