Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення заходів власної безпеки військовослужбо [...]
Адміністрація Держкордонслужби; Наказ, Інструкція від 28.04.2004354
Документ z0637-04, чинний, поточна редакція — Редакція від 19.11.2012, підстава z1555-12
 

                                                          
АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Н А К А З
28.04.2004 N 354
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
21 травня 2004 р.
за N 637/9236

Про затвердження Інструкції про порядок
організації та здійснення заходів власної безпеки
військовослужбовців і працівників Державної
прикордонної служби України та їх близьких
родичів
{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Адміністрації
Державної прикордонної служби
N 631 ( z1555-12 ) від 15.08.2012 }

Відповідно до Законів України "Про державний захист
працівників суду і правоохоронних органів" ( 3781-12 ), "Про
забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві" ( 3782-12 ), "Про оперативно-розшукову діяльність"
( 2135-12 ), пункту 18 статті 19 Закону України "Про Державну
прикордонну службу України" ( 661-15 ), підпункту 21 пункту 4
Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України,
затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року
N 399 ( 399/2011 ), з метою забезпечення особистої безпеки
військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби
України та їх близьких родичів Н А К А З У Ю: { Преамбула із змінами, внесеними згідно з Наказом Адміністрації
Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від 15.08.2012 }
1. Затвердити Інструкцію про порядок організації та
здійснення заходів власної безпеки військовослужбовців і
працівників Державної прикордонної служби України та їх близьких
родичів (додається).
2. Начальникам регіональних управлінь, органів охорони
державного кордону, загонів морської охорони, органів забезпечення
організувати вивчення цієї Інструкції та її застосування під час
організації оперативно-службової діяльності підпорядкованих частин
і підрозділів.
3. Начальнику управління внутрішньої безпеки Адміністрації
Державної прикордонної служби України, начальникам окремих
відділів внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби
України, начальнику Окремого відділу власної безпеки Державної
прикордонної служби України здійснювати координацію проведення
заходів власної безпеки в органах Державної прикордонної служби
України. { Пункт 3 в редакції Наказу Адміністрації Державної прикордонної
служби N 631 ( z1555-12 ) від 15.08.2012 }
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на начальника
управління внутрішньої безпеки Департаменту персоналу
Адміністрації Державної прикордонної служби України. { Пункт 4 в редакції Наказу Адміністрації Державної прикордонної
служби N 631 ( z1555-12 ) від 15.08.2012 }
5. Наказ довести до відома особового складу Державної
прикордонної служби України.
Голова Державної прикордонної
служби України генерал-полковник М.М.Литвин

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Адміністрації
Державної прикордонної
служби України
28.04.2004 N 354
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
21 травня 2004 р.
за N 637/9236

ІНСТРУКЦІЯ
про порядок організації та здійснення заходів
власної безпеки військовослужбовців і працівників
Державної прикордонної служби України та
їх близьких родичів

1. Загальні положення
1.1. Ця інструкція розроблена відповідно до Кримінального
процесуального кодексу України ( 4651-17 ), Кодексу України про
адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ), Законів
України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних
органів" ( 3781-12 ), "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть
участь у кримінальному судочинстві" ( 3782-12 ), "Про
оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ), абзацу тринадцятого
статті 9, частини другої статті 18 Закону України "Про
розвідувальні органи України" ( 2331-14 ), абзацу шостого пункту 2
статті 6 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність"
( 374-15 ), пункту 18 статті 19 Закону України "Про Державну
прикордонну службу України" ( 661-15 ), підпункту 21 пункту 4
Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України,
затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року
N 399 ( 399/2011 ), з метою забезпечення особистої безпеки
військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби
України та їх близьких родичів. { Пункт 1.1 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Адміністрації Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від
15.08.2012 }
1.2. У цій інструкції під забезпеченням власної безпеки
військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби
України та їх близьких родичів слід розуміти систему заходів їх
державного захисту від перешкоджання виконанню покладених на них
законом обов'язків і здійсненню наданих прав, а також від посягань
на життя, здоров'я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких
родичів у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб.
1.3. Захисту підлягають військовослужбовці й працівники
Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню
участь відповідно у: - кримінальному провадженні та провадженні у справах про
адміністративні правопорушення; { Абзац другий пункту 1.3 глави 1
в редакції Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби
N 631 ( z1555-12 ) від 15.08.2012 } - оперативно-розшуковій діяльності; - виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів,
постанов органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,
досудове розслідування, та прокурорів; { Пункт 1.3 глави 1
доповнено новим абзацом згідно з Наказом Адміністрації Державної
прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від 15.08.2012 } - контролі за переміщенням осіб, транспортних засобів,
вантажів через державний кордон України. { Абзац п'ятий пункту 1.3
глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Адміністрації
Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від 15.08.2012 }
{ Пункт 1.4 глави 1 виключено на підставі Наказу
Адміністрації Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від
15.08.2012 }
1.4. Захисту також підлягають близькі родичі (батьки, дружина
(чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки),
посягання на життя, здоров'я, житло і майно яких перешкоджає
співробітникам Державної прикордонної служби України виконанню
покладених на них законом обов'язків і здійсненню наданих прав. { Пункт 1.4 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Адміністрації Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від
15.08.2012 }
1.5. Відповідно до законодавства України військовослужбовці і
працівники Державної прикордонної служби України та їх близькі
родичі мають право: а) застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і
зброю з метою забезпечення виконання правомірних наказів і усних
вимог, що добровільно не виконуються, для захисту особистої
безпеки, безпеки близьких родичів, а також свого житла і майна; б) вимагати й одержувати допомогу у виконанні покладених на
них обов'язків, а в разі необхідності - для особистого захисту, а
також захисту свого житла і майна з боку відповідних
правоохоронних та інших державних органів; в) здійснювати спеціальні заходи безпеки; г) отримувати компенсаційні виплати в разі загибелі
працівника, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, знищення чи
пошкодження його житла і майна у зв'язку з виконанням службових
обов'язків. { Пункт 1.5 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Адміністрації Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від
15.08.2012 }
1.6. Життя і здоров'я військовослужбовців Державної
прикордонної служби України підлягають обов'язковому державному
страхуванню.
2. Спеціальні заходи безпеки
2.1. Для забезпечення безпеки осіб, які підлягають захисту,
недоторканності їх житла, а також збереження їх майна з
урахуванням конкретних обставин можуть застосовуватися відповідно
до законодавства такі заходи: а) особиста охорона, охорона житла і майна; б) видача зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення
про небезпеку; в) забезпечення засобами зв'язку; г) використання технічних засобів контролю і прослуховування
телефонних та інших переговорів і візуальне спостереження; ґ) тимчасове розміщення у місцях, що гарантують безпеку; д) забезпечення конфіденційності даних про об'єкти захисту; е) переведення до іншого місця служби, направлення на
навчання; є) відрядження до іншого підрозділу або органу Державної
прикордонної служби України.
2.2. У разі встановлення даних, що свідчать про реальну
небезпеку посягання на осіб, які підлягають захисту, вживаються
заходи щодо їх особистої охорони, їх житла і майна. У разі
необхідності житло і майно осіб, взятих під захист, обладнуються
засобами протипожежної і охоронної сигналізації, замінюються
номери їх квартирних телефонів та державні номерні знаки їх
транспортних засобів. Можуть також застосовуватися
оперативно-технічні заходи відповідно до Закону України "Про
оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ).
2.3. З метою вжиття заходів особистої охорони
військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби
України та їх близьких родичів керівник органу Державної
прикордонної служби України двічі на рік призначає нештатну групу.
До складу групи включають найбільш досвідчених та фізично
підготовлених військовослужбовців на чолі з офіцером, про що
видається відповідний наказ. Зазначені військовослужбовці повинні
регулярно проводити тренування з фізичної підготовки, рукопашного
бою, стрільби з вогнепальної зброї та застосування спецзасобів. З
групою додатково проводиться навчання з правової підготовки, у
тому числі у взаємодії із співробітниками органів внутрішніх
справ, Служби безпеки України. Особлива увага при цьому
звертається на порядок застосування зброї та спецзасобів. Для
виконання заходів щодо забезпечення особистої охорони
військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби
України та їх близьких родичів у разі необхідності зазначені
військовослужбовці отримують особисту зброю та спецзасоби. Обладнання засобами протипожежної і охоронної сигналізації,
заміна номерів квартирних телефонів і державних номерних знаків
транспортних засобів осіб, стосовно яких вживаються заходи
особистої безпеки, здійснюються відповідними органами за
мотивованим поданням керівника органу Державної прикордонної
служби України. При неможливості їх здійснення керівник приймає
відповідне рішення про забезпечення особистої безпеки зазначених
осіб іншими заходами.
2.4. Залежно від ступеня загрози життю чи здоров'ю осіб, які
підлягають захисту, з дотриманням вимог законодавства України
можуть видаватися вогнепальна зброя, спеціальні засоби
індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку та засоби
зв'язку. У тимчасове користування військовослужбовцю і працівнику
Державної прикордонної служби України можуть бути видані: - один пістолет та 16 патронів, споряджених у 2 магазини,
кобура для їх носіння; - один пристрій для відстрілу гумових куль та 24 патронів до
нього; { Абзац четвертий пункту 2.4 глави 2 із змінами, внесеними
згідно з Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби N 631
( z1555-12 ) від 15.08.2012 } - один газовий пістолет чи револьвер та 8 або 12 (до
револьвера) патронів до нього, заряджених речовинами сльозоточивої
та дратівної дії; - радіостанція або мобільний телефон.
2.5. На підставі мотивованої постанови про здійснення заходів
безпеки видача зброї, боєприпасів до неї, а також засобів
індивідуального захисту військовослужбовцю та працівнику Державної
прикордонної служби України здійснюється органом, де вони
проходять службу або працюють.
2.6. Особа із числа військовослужбовців, працівників
Державної прикордонної служби України та їх близьких родичів, яка
бере участь у кримінальному судочинстві як потерпілий, або її
представник у кримінальному провадженні, свідок, експерт,
спеціаліст, понятий або особа, яка заявила до правоохоронного
органу про злочин або в іншій формі брала участь (чи сприяла) у
виявленні, запобіганні, припиненні і розкритті злочинів, на
підставі мотивованої постанови та медичної довідки про стан її
здоров'я може отримувати тільки спеціальні засоби індивідуального
захисту. { Пункт 2.6 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Адміністрації Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від
15.08.2012 }
2.7. Близьким родичам військовослужбовців та працівників
Державної прикордонної служби України і особам, які беруть участь
у кримінальному судочинстві, зброя, боєприпаси до неї, а також
засоби індивідуального захисту видаються органами внутрішніх справ
України відповідно до наказу МВС України від 24 липня 1996 р.
N 523 ( z0556-96 ) "Про затвердження Положення про порядок
придбання, видачі, обліку, зберігання та застосування вогнепальної
зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів індивідуального
захисту працівниками судів і правоохоронних органів, а також
особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві",
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 вересня 1996 р.
за N 556/1581, із змінами і доповненнями. При цьому відповідні посадові особи Державної прикордонної
служби України із залученням співробітників органів внутрішніх
справ, Служби безпеки України (за їх згодою) проводять спеціальні
заняття і інструктаж осіб, стосовно яких уживаються заходи
особистої безпеки, щодо порядку використання і правомірності
застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів
індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку та засобів
зв'язку.
2.8. Вогнепальна зброя, спеціальні засоби індивідуального
захисту і сповіщення про небезпеку, видані у тимчасове
користування особі, яка підлягає захисту, повинні зберігатися в
металевих сейфах або ящиках, прикріплених до стіни чи підлоги, за
місцем постійного проживання цих осіб, які видаються відповідними
службами органів Державної прикордонної служби. До зброї не повинні мати доступ сторонні особи. Передача
іншим особам цієї зброї, боєприпасів та спеціальних засобів
індивідуального захисту і сповіщення забороняється. За відсутності потреби та умов зберігання вогнепальної зброї
за місцем проживання або тимчасового перебування особи, яка
підлягає захисту, зброя підлягає здачі до органу, що її видав.
2.9. З особою, якій видані зброя, спеціальні засоби
індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку та засоби
зв'язку, відпрацьовуються маршрути руху зі служби та на службу,
обговорюються лінія поведінки та потреба обмеження відвідування
громадських місць (кафе, ресторани, кінотеатри, дискотеки, парки
відпочинку тощо).
2.10. Про втрату зброї, боєприпасів до неї, а також засобів
індивідуального захисту, засобів зв'язку особа, якій вони були
видані, негайно письмово повідомляє керівництво органу Державної
прикордонної служби України та органу внутрішніх справ України за
місцем події або органу внутрішніх справ України, який їх видав.
{ Пункт 2.10 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Адміністрації Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від
15.08.2012 }
2.11. У разі загрози вчинення насильства або інших
протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, за письмовими
заявами або письмовою згодою цих осіб може проводитися
прослуховування телефонних та інших переговорів і візуальне
спостереження. У ході прослуховування цих переговорів може
застосовуватись звукозапис. Згідно із Законом України "Про оперативно-розшукову
діяльність" ( 2135-12 ) зазначені заходи здійснюються в межах
заведеної оперативно-розшукової справи оперативними підрозділами
управління внутрішньої безпеки, окремих відділів внутрішньої
безпеки, Окремого відділу власної безпеки Державної прикордонної
служби України. { Абзац другий пункту 2.11 глави 2 в редакції
Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби N 631
( z1555-12 ) від 15.08.2012 } За результатами проведення вищезазначених заходів керівник,
який прийняв рішення, та начальники управління внутрішньої
безпеки, окремих відділів внутрішньої безпеки, Окремого відділу
власної безпеки вживають додаткових заходів безпеки та здійснюють
їх координацію. { Абзац третій пункту 2.11 глави 2 в редакції
Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби N 631
( z1555-12 ) від 15.08.2012 } Відомості, отримані в результаті проведення прослуховування
телефонних та інших переговорів, є інформацією з обмеженим
доступом, забороняється будь-яке її несанкціоноване розголошення.
2.12. У разі необхідності осіб, які підлягають захисту,
можуть тимчасово розміщувати за їх згодою у місцях, що гарантують
їх безпеку, в тому числі на об'єктах Державної прикордонної служби
України, в установах та закладах різних форм власності. З цією метою керівники, які прийняли рішення про вжиття
заходів забезпечення безпеки, письмово звертаються до керівників
місцевих органів влади, відповідних установ та закладів. Зазначені особи, які тимчасово розміщені у місцях, що
забезпечують їх безпеку, зобов'язані обмежити своє спілкування з
іншими особами, їм забороняється несанкціоновано повідомляти
будь-кому про місце свого перебування. Відомості щодо місця розміщення зазначених осіб є інформацією
з обмеженим доступом. Будь-яке її несанкціоноване розголошення
забороняється.
2.13. За рішенням керівників органів, що забезпечують
безпеку, прийнятим відповідно до їх компетенції, може бути
накладено тимчасову або постійну заборону на видачу відомостей про
місце проживання осіб, взятих під захист, та інших відомостей про
них адресними бюро, паспортними службами, підрозділами
Державтоінспекції, довідковими службами АТС та іншими офіційними
інформаційно-довідковими службами. В окремих випадках відомості, передбачені частиною першою
цієї статті, можуть вилучатися в порядку, встановленому
законодавством. З цією метою керівники, які прийняли рішення про вжиття
заходів забезпечення безпеки, письмово інформують відповідний
підрозділ внутрішніх справ або Служби безпеки України. Офіцери
управління внутрішньої безпеки, окремих відділів внутрішньої
безпеки, Окремого відділу власної безпеки визначають доцільність
здійснення зазначених заходів та в межах компетенції організують
взаємодію. { Абзац третій пункту 2.13 глави 2 із змінами,
внесеними згідно з Наказом Адміністрації Державної прикордонної
служби N 631 ( z1555-12 ) від 15.08.2012 }
2.14. За клопотанням керівників, які прийняли рішення про
застосування заходів, за згодою осіб, взятих під захист, якщо їх
безпека не може бути забезпечена іншими заходами, вони тимчасово
або постійно переводяться до іншого місця служби, направляються на
навчання, відряджаються до іншого підрозділу або органу Державної
прикордонної служби України. Зазначене рішення затверджується Головою Державної
прикордонної служби України або начальником регіонального
управління Державної прикордонної служби України відповідно до
номенклатури посад. Зазначені заходи повинні здійснюватися без будь-якого
обмеження житлових, трудових, пенсійних та інших прав осіб, взятих
під захист.
3. Порядок прийняття рішення про застосування
спеціальних заходів безпеки
3.1. Рішення про вжиття спеціальних заходів безпеки
військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби
України та їх близьких родичів, зазначених у пунктах 1.3, 1.4
глави 1 цієї Інструкції, приймають начальники органів охорони
державного кордону України, Морської охорони (прикордонних
загонів, окремих контрольно-пропускних пунктів, загонів Морської
охорони), розвідувального органу Адміністрації Державної
прикордонної служби України та його підрозділів. { Пункт 3.1 глави 3 в редакції Наказу Адміністрації Державної
прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від 15.08.2012 }
3.2. Рішення про вжиття спеціальних заходів безпеки осіб,
які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової
діяльності, приймають керівники підрозділів розвідувального органу
Адміністрації Державної прикордонної служби України,
оперативно-розшукових підрозділів органів охорони державного
кордону спільно з керівниками управління внутрішньої безпеки,
окремих відділів внутрішньої безпеки, Окремого відділу власної
безпеки. { Пункт 3.2 глави 3 в редакції Наказу Адміністрації Державної
прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від 15.08.2012 }
{ Пункт 3.3 глави 3 виключено на підставі Наказу
Адміністрації Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від
15.08.2012 }
{ Пункт 3.4 глави 3 виключено на підставі Наказу
Адміністрації Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від
15.08.2012 }
3.3. Підставою для вжиття спеціальних заходів забезпечення
безпеки військовослужбовців і працівників Державної прикордонної
служби України є дані, що свідчать про наявність реальної загрози
їх життю, здоров'ю або майну.
3.4. Згідно з вимогами Порядку фінансування безпеки осіб,
взятих під державний захист, затвердженого спільним наказом
Міністерства фінансів, Міністерства внутрішніх справ, Служби
безпеки України і Державного комітету у справах охорони державного
кордону України від 11 січня 1996 р. N 5/25/21/33/20, фінансування
заходів, які повинні здійснюватись з метою забезпечення безпеки
військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, а також
осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, здійснюється
органом, що прийняв рішення про застосування таких заходів
безпеки.
3.5. З метою підготовки пропозицій керівникові для прийняття
рішення щодо вжиття спеціальних заходів безпеки
військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби
України та їх близьких родичів у відповідному органі Державної
прикордонної служби України наказом керівника створюється група у
складі не менше 3 осіб, яку очолює один з його заступників. Зазначена група спільно з офіцером підрозділу внутрішньої
безпеки або Окремого відділу власної безпеки здійснює вивчення
обставин та аналіз підстав і приводів, про що доповідає керівнику,
який приймає рішення про доцільність вжиття спеціальних заходів
забезпечення безпеки та виносить відповідну постанову. Водночас за
наявності реальних загроз життю, здоров'ю або майну
військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби
України та їх близьких родичів здійснюється інформування органів
прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України та
організовується відповідна взаємодія. { Абзац другий пункту 3.5
глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Адміністрації
Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від 15.08.2012 }
3.6. За наявності даних про реальну загрозу життю, здоров'ю
або майну військовослужбовців і працівників Державної прикордонної
служби України та їх близьких родичів та підстав, визначених
Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ),
управління внутрішньої безпеки, окремі відділи внутрішньої безпеки
або Окремий відділ власної безпеки заводить оперативно-розшукову
справу. { Пункт 3.6 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Адміністрації Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від
15.08.2012 }
3.7. Приводом для вжиття спеціальних заходів безпеки
військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби
України та їх близьких родичів може бути: а) рапорт військовослужбовця; б) заява працівника; в) заява близького родича військовослужбовця або працівника; б) рапорт (звернення) відповідного керівника; в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність
загрози життю, здоров'ю, житлу і майну осіб, які підлягають
захисту.
3.8. Керівники органів Державної прикордонної служби України,
підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, які
приймають рішення про забезпечення безпеки, одержавши заяву
(повідомлення) про загрозу безпеці осіб, які підлягають захисту,
зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше
трьох діб, а у невідкладних випадках негайно прийняти рішення про
застосування або про відмову в застосуванні заходів безпеки. Про
прийняте рішення вищезазначені керівники виносять мотивовану
постанову із зазначенням конкретних заходів щодо забезпечення
безпеки і строків їх здійснення, про що письмово повідомляється
заявник. Якщо заходи безпеки застосовуються не на прохання особи,
яка береться під захист, то на це має бути одержана її згода.
{ Абзац другий пункту 3.8 глави 3 виключено на підставі
Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби N 631
( z1555-12 ) від 15.08.2012 }
{ Пункт 3.8 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Адміністрації Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від
15.08.2012 }
4. Права та обов'язки органів, які забезпечують
безпеку осіб, узятих під захист
4.1. Особи, зазначені у пунктах 3.1, 3.2 глави 3 цієї
Інструкції, які приймають рішення про застосування заходів
безпеки, мають право: а) витребовувати необхідні матеріали та одержувати пояснення
без провадження слідчих дій за заявами і повідомленнями про
загрозу безпеці осіб, взятих під захист; б) вимагати від органів, які здійснюють заходи безпеки,
застосування додаткових заходів; в) визначати перелік заходів безпеки, засоби та методи їх
застосування, в разі необхідності - змінювати і доповнювати ці
заходи; г) вимагати від підзахисних осіб додержання умов здійснення
заходів безпеки, а також виконання законних розпоряджень,
пов'язаних із застосуванням цих заходів; ґ) звертатися до керівника, який приймає рішення про
застосування заходів безпеки, з клопотанням про вирішення питання
щодо їх застосування стосовно осіб, взятих під захист, у процесі
виконання ними своїх службових обов'язків, або про скасування
здійснюваних заходів; д) скасовувати здійснювані заходи повністю або частково. { Пункт 4.1 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Адміністрації Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від
15.08.2012 }
4.2. Органи, зазначені у пунктах 3.1, 3.2 глави 3 цієї
Інструкції, які забезпечують безпеку, зобов'язані: { Абзац перший
пункту 4.2 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Адміністрації Державної прикордонної служби N 631 ( z1555-12 ) від
15.08.2012 } а) негайно реагувати на кожен випадок протиправних дій, що
став їм відомим, щодо осіб, зазначених у пунктах 1.3, 1.4 цієї
Інструкції; б) забезпечувати захист життя, здоров'я, гідності, житла та
майна осіб, узятих під захист, відповідно до характеру загрози; в) своєчасно повідомляти підзахисних осіб про зміну або
скасування заходів щодо їх безпеки.
4.3. Органи, які забезпечують безпеку, повинні дотримуватися
законності та ставитися з повагою до прав і свобод громадян. Відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, є
інформацією з обмеженим доступом.
5. Права та обов'язки осіб, узятих під захист
5.1. Особа, зазначена у пунктах 1.3, 1.4, щодо якої прийнято
рішення про застосування спеціальних заходів безпеки, має право: а) знати про заходи безпеки, які застосовуються щодо неї; б) вимагати від органів, які забезпечують безпеку,
застосування додаткових заходів безпеки або скасування яких-небудь
із здійснюваних заходів; в) оскаржити у прокурора або у відповідному вищому органі,
який забезпечує безпеку, незаконні рішення і дії посадових осіб,
які забезпечують її безпеку.
5.2. Особа, зазначена у пунктах 1.3, 1.4 і взята під захист,
зобов'язана: а) виконувати законні вимоги органів, які забезпечують її
безпеку; б) негайно інформувати зазначені органи про кожний випадок
погрози або протиправних дій щодо неї; в) дбайливо ставитися до майна, зброї і документів, виданих
їй в тимчасове особисте користування для забезпечення безпеки; г) використовувати видану зброю виключно в інтересах
забезпечення свого захисту і виконання покладених на неї законом
обов'язків.
6. Скасування спеціальних заходів безпеки
6.1. Підставою для скасування спеціальних заходів безпеки
може бути: а) закінчення строку конкретного заходу безпеки; б) усунення небезпеки; в) заява особи, щодо якої застосовано заходи безпеки; г) систематичне невиконання особою, взятою під захист,
законних вимог органів, які забезпечують її безпеку, якщо цю особу
письмово було попереджено про можливість такого скасування.
6.2. За наявності підстав для скасування заходів забезпечення
безпеки начальником органу, який прийняв рішення про застосування
заходів безпеки виноситься мотивована постанова про їх скасування,
про що письмово повідомляється особа, взята під захист. Зазначена
постанова може бути оскаржена зацікавленою особою у прокурора або
у відповідному вищому органі, що забезпечує безпеку. Така скарга
повинна бути розглянута терміново. Про прийняте рішення ця особа
повідомляється протягом доби.
Заступник директора Департаменту
оперативної діяльності -
начальник управління внутрішньої
та власної безпеки Адміністрації
Держприкордонслужби України
полковник Ю.І.Облаухов

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...