Документ z0876-12, чинний, поточна редакція — Прийняття від 16.05.2012

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

16.05.2012  № 282


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
1 червня 2012 р.
за № 876/21188

Про затвердження Порядку розроблення державного стандарту соціальної послуги

Відповідно до Указу Президента України від 12 березня 2012 року № 187 „Про Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, Закону України „Про соціальні послуги” НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок розроблення державного стандарту соціальної послуги, що додається.

2. Департаменту соціальних послуг (Тарабукіна І.І.) забезпечити подання в  установленому порядку цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра соціальної політики України Л.Дроздову.

Віце-прем’єр-міністр України -
Міністр


С. Тігіпко




ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства соціальної
політики України
16.05.2012  № 282


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
1 червня 2012 р.
за № 876/21188

ПОРЯДОК
розроблення державного стандарту соціальної послуги

І. Загальні положення

1.1. Цей Порядок визначає загальні засади розроблення та затвердження державного стандарту соціальної послуги (далі - Стандарт) для всіх видів соціальних послуг, що надаються різним соціальним групам, для забезпечення гарантованого державою обсягу соціальної послуги, оцінки їх якості та ефективності.

1.2. Стандарт визначає:

вимоги щодо забезпечення необхідного рівня доступності і якості соціальних послуг у цілому, а також на кожному етапі їх надання;

зміст та обсяг, норми і нормативи, умови і порядок надання соціальної послуги, показники її якості.

1.3. Стандарт застосовується для:

організації надання соціальних послуг;

оцінки, моніторингу та контролю за якістю соціальної послуги;

визначення тарифу платної соціальної послуги.

1.4. Суб’єкти, що надають соціальні послуги, при застосуванні Стандарту забезпечують безкоштовне максимально доступне для розуміння інформування отримувачів соціальних послуг про відповідний Стандарт шляхом:

опублікування його в друкованих засобах масової інформації;

розміщення у мережі Інтернет, на веб-сайті;

розміщення на інформаційних стендах у соціальних службах, на стендах у місцях, що дозволяють ознайомитися з інформацією незалежно від графіка роботи.

1.5. Стандарт повинен встановлювати рівні вимоги для державних і недержавних суб’єктів, що надають соціальні послуги.

1.6. Стандарт встановлює вимоги щодо діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги.

1.7. Стандарт має включати механізм системного моніторингу та контролю за повнотою та ефективністю його застосування.

ІІ. Порядок розроблення Стандарту

2.1. Стандарт розробляється у п’ять етапів:

2.1.1. І етап - розробка проекту Стандарту.

Розробка проекту Стандарту здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів, базується на аналізі вітчизняного та міжнародного досвіду щодо надання соціальної послуги, що стандартизується, із залученням за потреби недержавних організацій, науковців тощо.

2.1.2. ІІ етап - публікація та громадське обговорення проекту Стандарту.

Публікація та громадське обговорення проекту Стандарту здійснюються з метою вивчення громадської думки та його доопрацювання з урахуванням наданих зауважень.

2.1.3. ІІІ етап - апробація проекту Стандарту.

Апробація проекту Стандарту проводиться з метою визначення можливості його подальшого практичного застосування. Для цього визначаються терміни та перелік підприємств, установ, закладів, організацій, де буде проходити апробація проекту Стандарту.

2.1.4. ІV етап - доопрацювання проекту Стандарту за результатами апробації.

За результатами апробації проект Стандарту переглядається та  доопрацьовується у строк, що не перевищує трьох місяців.

2.1.5. V етап - погодження та затвердження.

Проект Стандарту погоджується із заінтересованими органами та затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення.

2.2. Упровадження Стандарту здійснюється шляхом його опублікування центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення та впровадження підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, на які поширюється дія цього Стандарту.

2.3. Перегляд Стандарту здійснюється з урахуванням фінансово-економічної ситуації в Україні, вимог законодавства та за результатами моніторингу виконання впровадженого Стандарту.

За результатами здійсненого моніторингу впровадження Стандарту готуються пропозиції щодо його перегляду (в разі потреби).

Зміни до Стандарту готуються відповідно до вимог, викладених у пункті 2.1 цього розділу.

ІІІ. Структура Стандарту

3.1. Індикатори Стандарту:

зміст, умови, порядок надання соціальної послуги;

обсяг, норми та нормативи соціальної послуги;

вимоги, які необхідно виконувати для досягнення очікуваного результату;

показники якості соціальної послуги;

соціальна група, яка отримує соціальну послугу.

3.2. Структурні складові Стандарту:

а) заголовок Стандарту;

б) преамбула;

в) нормативний корпус:

положення щодо сфери застосування;

визначення термінів, що використовуються  у Стандарті;

скорочення, що використовуються у Стандарті;

вимоги до організації та надання соціальної послуги;

г) показники якості соціальних послуг;

ґ) механізми моніторингу та контролю;

д) фінансово-економічне обґрунтування вартості соціальної послуги.

Стандарт може містити додатки довідкового або аналітичного характеру (графіки, схеми, таблиці, списки тощо) до основного документа повинні мати відмітку з посиланням на цей документ, його дату і номер.

ІV. Зміст Стандарту

4.1. Заголовок Стандарту повинен бути лаконічним, стислим, указувати на предмет правового регулювання.

4.2. Преамбула Стандарту - вступна частина, яка дає стислу інформацію про необхідність та мету прийняття цього акта, стан справ щодо надання соціальної послуги, що стандартизується, про заклади, установи та організації, де проходила апробація Стандарту, та її результати, нормативно-правові акти, відповідно до яких розроблено Стандарт та надається соціальна послуга, що стандартизується.

4.3. У положенні щодо сфери застосування Стандарту зазначається соціальна група, яка отримує соціальну послугу, що стандартизується.

4.4. Вимоги до організації та надання соціальної послуги.

Стандарт встановлює до організації та надання соціальної послуги такі вимоги:

до загальних підходів щодо організації та надання соціальної послуги;

до роботи з отримувачем соціальних послуг;

до використання ресурсів;

до документації.

4.4.1. Загальні підходи до організації та надання соціальної послуги містять описи:

порядку прийняття рішення про надання соціальної послуги із зазначенням необхідних документів, строку їх розгляду, інформування про прийняте рішення;

соціальної послуги;

місця та строків надання соціальної послуги, відповідності потребам отримувача соціальної послуги;

вимог щодо доступності соціальної послуги;

вимог щодо забезпечення автономії і незалежності отримувача соціальної послуги.

4.4.2. Вимоги до роботи з отримувачем соціальної послуги містять описи:

порядку визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги;

складання індивідуального плану надання соціальної послуги;

вимог до захисту та безпеки отримувача соціальної послуги;

вимог щодо конфіденційності інформації тощо.

4.4.3. Вимоги до використання ресурсів містять описи щодо:

кадрового потенціалу надавача соціальної послуги;

обладнання надавача соціальної послуги;

інформаційно-методичного забезпечення організації та надання соціальної послуги;

співпраці з іншими суб’єктами для надання соціальної послуги;

фінансових ресурсів та загальних підходів до розрахунку вартості надання соціальної послуги;

оцінки ефективності соціальної послуги тощо.

4.4.4. Вимоги до документації містять описи щодо:

укладання договору стосовно надання соціальної послуги;

ведення документації;

ведення протоколів, записів тощо.

4.5. Текст Стандарту має бути лаконічним, точним, таким, що унеможливлює різні трактування, логічно послідовним, необхідним і достатнім для його застосування під час надання, моніторингу, контролю та оцінювання ефективності соціальних послуг.

V. Показники якості

5.1. Показники якості соціальної послуги.

Показники якості соціальної послуги визначаються з метою здійснення оцінки якості надання соціальної послуги.

5.2. Основними показниками забезпечення якості соціальної послуги є:

5.2.1. Адресність та індивідуальний підхід, що визначаються шляхом аналізу правильності визначення індивідуальних потреб, відповідності соціальної послуги індивідуальним потребам її отримувача.

5.2.2. Результативність, що визначається шляхом здійснення аналізу досягнутих результатів - задоволення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, вирішення проблемних питань отримувача соціальної послуги, виведення отримувача соціальної послуги із складних життєвих обставин.

5.2.3. Своєчасність, що визначається шляхом здійснення аналізу відповідності прийняття рішення про надання соціальної послуги визначеним строкам, надання в разі потреби невідкладної допомоги отримувачу послуг, виконання індивідуального плану надання соціальної послуги у визначені строки тощо.

5.2.4. Доступність та відкритість, що визначаються шляхом аналізу наявності інформації про соціальну послугу, умов та порядку її отримання, можливості отримання альтернативних послуг тощо, можливості надання допомоги громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах, в отриманні необхідних документів для призначення соціальної послуги, можливості звернутися за отриманням соціальних послуг та вільного (безперешкодного) доступу одержувача соціальних послуг до приміщення суб’єктів, що надають соціальні послуги, тощо.

Зручність, що визначається шляхом аналізу наявних можливостей для громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах, обирати зручний для них час отримання соціальної послуги, врахування інтересів та потреб отримувача соціальної послуги під час її надання тощо.

5.2.5. Повага гідності отримувача соціальної послуги, що визначається шляхом аналізу забезпечення ввічливого і гуманного ставлення з боку суб’єктів, що надають соціальні послуги, її честі, дотримання професійних та етичних норм і принципів у роботі з отримувачем соціальних послуг тощо. З цією метою проводиться анкетування отримувачів соціальних послуг, ведеться книга відгуків тощо.

5.2.6. Професійність, що визначається шляхом аналізу наявності належного рівня кваліфікації фахівців, що надають соціальну послугу, проведення підвищення кваліфікації, атестації.

5.3. Оцінка якості соціальної послуги здійснюється шляхом проведення внутрішнього і зовнішнього аудиту, запровадження механізму громадського контролю за наданням соціальної послуги шляхом створення суб’єктом, що надає соціальну послугу, громадських, наглядових рад, проведення анкетування, опитування отримувачів соціальної послуги, їх законних представників, аналізу відгуків щодо організації та надання соціальної послуги.

VІ. Моніторинг та контроль

6.1. Моніторинг та контроль за виконанням Стандарту здійснюють центральні та місцеві органи виконавчої влади, суб’єкти, що надають соціальні послуги, інші уповноважені органи, визначені законодавством.

Суб’єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють регулярний внутрішній моніторинг своєї діяльності на предмет відповідності соціальної послуги Стандарту і вживають заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Для моніторингу та контролю за якістю соціальної послуги застосовують такі критерії:

відповідність обсягу та змісту отриманої соціальної послуги, зазначеної у договорі;

ступінь покращення емоційного, психологічного, фізичного стану отримувачів соціальних послуг;

надання соціальної послуги в максимально сприятливому середовищі;

економічна ефективність соціальної послуги;

опитування отримувачів соціальних послуг для оцінювання якості.

6.2. Суб’єктам, що надають соціальні послуги, необхідно:

реагувати на всі коментарі та відгуки отримувачів соціальних послуг та їх законних представників;

вживати вичерпних заходів щодо усунення недоліків для покращення якості соціальної послуги;

розробляти і впроваджувати процедуру консультацій з отримувачами соціальних послуг, їх законними представниками, громадськістю на регулярній основі;

залучати до моніторингу своєї діяльності недержавні організації;

планувати заходи з покращення якості соціальної послуги.

6.3. Показниками якості управління є:

систематичність моніторингу якості надання соціальної послуги;

наявність необхідної документації щодо оцінки якості соціальної послуги;

відповідність установленим показникам якості, отриманим під час контролю;

наявність процедури подання та розгляду скарг.

VII. Фінансово-економічне обґрунтування вартості соціальної послуги

7.1. Стандарт має містити фінансово-економічні розрахунки вартості соціальної послуги, що стандартизується.

7.2. Вартість соціальної послуги обчислюється з урахуванням собівартості послуги, адміністративних витрат і податку на додану вартість відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2005 року № 268 „Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги”.

Директор Департаменту
соціальних послуг


І. Тарабукіна


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору