Закон України

„Про судоустрій і статус суддів”

Дата набуття чинності:
3 серпня 2010 року

Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

Відповідно до статті 1 Закону судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Згідно статті 3 Закону судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції.

Стаття 7 Закону встановлює, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Статтею 15 Закону передбачено, що справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Стаття 17 Закону зазначає, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Систему судів загальної юрисдикції складають:
  • місцеві суди;
  • апеляційні суди;
  • вищі спеціалізовані суди;
  • Верховний Суд України.

Згідно статті 19 Закону суди загальної юрисдикції утворюються, ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Місцевими  господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом (стаття 21 Закону).

Статтею 26 Закону передбачено, що у системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення.

Апеляційний суд:
  • розглядає справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом;
  • у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої інстанції;
  • аналізує судову статистику,  вивчає та узагальнює судову практику;
  • надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства;
  • здійснює інші повноваження, визначені законом.

Статтею 31 Закону передбачено, що у системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ. Вищими спеціалізованими судами є:
  • Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних  справ;
  • Вищий господарський суд України;
  • Вищий адміністративний суд України.

Згідно статті 32 Закону Вищий спеціалізований суд:
  • розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом;
  • у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції;
  • аналізує  судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;
  • надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції.

Відповідно до статті 38 Закону Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

До складу Верховного Суду України входять двадцять суддів - по п'ять суддів від кожної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної), з числа яких обираються Голова Верховного Суду України та його заступник.

Стаття 45 Закону встановлює, що Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом. До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України.

Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання (стаття 47 Закону).

Стаття 48 Закону передбачає, що суддя є недоторканним. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку.

Статтею 49 Закону передбачено, що прояв неповаги до суду чи судді з боку учасників процесу або присутніх в судовому засіданні, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі (стаття 51 Закону).

Згідно статті 57 Закону народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду разом із суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Відповідно до статті 64 Закону на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Не можуть бути рекомендовані на посаду судді громадяни:
  • визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
  • які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;
  • які мають не зняту чи не погашену судимість.

Стаття 67 Закону встановлює, що призначення на посаду судді вперше здійснюється виключно в порядку, визначеному Законом, та включає такі стадії:
  • розміщення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на своєму веб-порталі оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів та опублікування такого оголошення в газетах „Голос України„ або „Урядовий кур'єр
  • подання особами, які виявили бажання стати суддею, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідної заяви та документів, визначених Законом;
  • здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на основі поданих кандидатами на посаду судді документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організація проведення стосовно них спеціальної перевірки;
  • складення особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду судді, іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права;
  • направлення кандидатів, які успішно склали іспит та пройшли необхідні перевірки, для проходження спеціальної підготовки;
  • допуск кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, до складення  кваліфікаційного іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України;
  • визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рейтингу кандидатів на посаду судді за результатами складення кваліфікаційного іспиту, зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад судді;
  • оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у разі відкриття вакантних посад суддів конкурсу на заміщення таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві;
  • проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, виходячи з рейтингу кандидата відповідно до кількості наявних вакантних посад судді добору серед кандидатів, які взяли участь у конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді юстиції про призначення кандидата на посаду судді;
  • розгляд на засіданні Вищої ради юстиції відповідно до рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України питання про призначення кандидата на посаду судді та внесення в разі прийняття позитивного рішення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді;
  • прийняття Президентом  України  рішення  про призначення кандидата на посаду судді.

Згідно статті 74 Закону суддя, строк повноважень якого закінчився, за його заявою має бути  рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.

Розділ V Закону регулює забезпечення належного кваліфікаційного рівня судді.

Національна школа суддів України є державною установою зі спеціальним статусом, що забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для судової системи та здійснює науково-дослідну діяльність. На Національну школу суддів України не поширюється законодавство про вищу освіту.

Статтею 83 Закону передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження.

Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють:
  • Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів;
  • Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Згідно статті 90 Закону вища кваліфікаційна комісія суддів України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України.

Стаття 101 Закону встановлює, що суддя звільняється з посади Президентом України.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями (стаття 113 Закону).

Найвищим органом суддівського самоврядування є з'їзд суддів України.

Відповідно до статті 129 Закону суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
  • вислугу років;
  • перебування на адміністративній посаді в суді;
  • науковий ступінь;
  • роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Статтею 136 Закону встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів забезпечуються державою відповідно до Конституції України (стаття 140 Закону)

Стаття 145 Закону визначає, що Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України підзвітна з'їзду суддів України.

Відповідно до статті 149 Закону організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!

Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору