Щодо надання роз'яснень (щодо регулювання відносин у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-ком [...]
НК держрегулювання компослуг; Роз'яснення від 28.06.2013
Документ n0084866-13, поточна редакція — Прийняття від 28.06.2013
 

НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Щодо надання роз'яснень

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - Комісія), в межах повноважень повідомляє наступне. Відповідно до статті 16 Закону України "Про теплопостачання", статей 1, 5 та 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" до повноважень Комісії відноситься, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, контроль за дотриманням ліцензійних умов та встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках в обсягах, що перевищують рівень, який встановлений ліцензійними умовами.

Щодо регулювання відносин у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних послуг

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Зазначеною нормою визначено, що теплова енергія не використовується для безпосереднього споживання людиною, а визначає перелік господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів.

Зазначеною вище статтею також визначено, що балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Ця норма чітко розмежовує відносини - окремо у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних (комунальних) послуг, а саме:

1) у сфері теплопостачання встановлюються відносини шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальним підприємством і власником (будинку, групи будинків, житлового комплексу), або балансоутримувачем (ЖЕК, ОСББ, виконавець послуг, який надає послуги з управління та/або послуги із забезпечення гарячою водою, опаленням), а не з кінцевими споживачами - власниками приміщень таких будинків. Враховуючи відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері теплопостачання (Закон України "Про теплопостачання", Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198) з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України;

2) у сфері житлово-комунальних/комунальних встановлюються відносини шляхом укладення договору про надання відповідних послуг між власником, або балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу), та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків). Такий договір укладається відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Тобто у контексті Закону України "Про теплопостачання" споживачем є власник, або балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу), який використовує теплову енергію для господарських і технологічних потреб, таких як для опалення, для підігріву питної води та для інших господарських і технологічних потреб, і не є споживачем, власник окремого приміщення (кінцевий споживач), який в результаті господарської і технологічної діяльності балансоутримувача отримує відповідні житлово-комунальні/комунальні послуги.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що:

комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Тобто кінцевий споживач отримує не теплову енергію, а відповідну житлово-комунальну/комунальну послугу.

Відповідно до Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації" визначення виконавця житлово-комунальних послуг відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, а здійснення державного контролю за додержанням правил комунального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів - до повноважень місцевих державних адміністрацій.

Виходячи з викладеного та враховуючи, що послуги з централізованого опалення відносяться до житлово-комунальних послуг (стаття 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") та господарська діяльність з надання цих послуг у відповідності до статей 2, 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не підлягає ліцензуванню, Комісія має право застосувати до підприємств засоби регуляторного впливу тільки в частині контролю за дотриманням ліцензійних умов здійснення ним зазначеної у ліцензії відповідного виду господарської діяльності (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії) та не має прав та повноважень щодо застосування до підприємств засобів регуляторного впливу (здійснення контролю, перевірок тощо) в частині здійснення суб'єктом господарювання функцій виконавця житлово-комунальних послуг.

Щодо оскарження судових рішень

Відповідно до положень статей 5 та 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Згідно зі статтею 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Враховуючи зазначене вище, Комісія не може привласнити функції судів і, як наслідок, не має повноважень будь-яким чином впливати на їх рішення.

З повагою,

Член Комісії

С. Дунайло

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...