Справа "Михайлова та інші проти України" (Заява N 16475/02)
Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди; Рішення, Справа від 15.06.2006
Документ 974_091, поточна редакція — Прийняття від 15.06.2006

                  ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ 
П'ята секція
Р І Ш Е Н Н Я

Справа "Михайлова та інші проти України"
(Заява N 16475/02)
Страсбург 15 червня 2006 року

Переклад офіційний
Це рішення стане остаточним за обставин, визначених пунктом 2
статті 44 Конвенції ( 995_004 ). Воно може підлягати редакційним
виправленням.
У справі "Михайлова та інші проти України" Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи
палатою, до складу якої увійшли: п. П.Лоренцен, (P.Lorenzen) Голова, пані С.Ботучарова (S.Botoucharova), п. В.Буткевич (V.Butkevych), пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska), п. Р.Маруст (R.Maruste), п. Дж.Боррего Боррего (Mr J.Borrego Borrego), пані Р.Єгер (Mrs R.Jaeger), судді, та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції, після обговорення в нарадчій кімнаті 22 травня 2006 року, виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:
ПРОЦЕДУРА
1. Справа порушена за заявою (N 16475/02), поданою проти
України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод ( 995_004 ) (далі - Конвенція)
16-ма громадянами України: пані Зоєю Петрівною Михайловою, пані
Анною Василівною Дідорчук, пані Клавдією Григорівною Ходаковою,
пані Тетяною Олексіївною Бондаренко, пані Оленою Михайлівною
Васкевич, пані Анною Миколаївною Шандурською, пані Оленою
Миколаївною Хлусевич, пані Галиною Василівною Савченко, паном
Олександром Петровичем Гайдачуком, паном Володимиром Васильовичем
Остапенком, паном Миколою Миколайовичем Литвиновим, паном Миколою
Миколайовичем Вайпаном, паном Миколою Івановичем Стародубцем,
пані Оленою Анатоліївною Завиною, паном Тофіком Кадир Огли
Ібрагімовим, пані Люсею Іванівною Ібрагімовою (далі - заявники)
26 березня 2002 року.
2. Заявників представляв пан Ігор Петрович Погасій. Уряд
України (далі - Уряд) було представлено його Уповноваженими - пані
З.Бортновською, пані В.Лутковською і паном Ю.Зайцевим.
3. 24 жовтня 2003 року Суд вирішив направити на комунікацію
Уряду скаргу заявника. Відповідно до положень пункту 3 статті
29 Конвенції ( 995_004 ) він вирішив розглядати питання
щодо прийнятності та суті заяви одночасно.
4. 1 квітня 2006 року Суд змінив склад секцій (пункт 1
правила 25 ( 980_067 ). Ця справа була передана новоутвореній
п'ятій секції (пункт 1 правила 52).
ФАКТИ
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Пані Зоя Петрівна Михайлова народилася у 1944 році. Пані
Анна Василівна Дідорчук народилася у 1955 році. Пані Клавдія
Григорівна Ходакова і Галина Василівна Савченко народилися у
1951 році. Пані Тетяна Олексіївна Бондаренко народилася
у 1950 році. Пані Олена Михайлівна Васкевич народилася у
1961 році. Пані Анна Миколаївна Шандурська і пані Олена Миколаївна
Хлусевич народилися у 1962 році. Пан Олександр Петрович Гайдачук
народився у 1963 році. Пан Володимир Васильович Остапенко
народився у 1970 році. Пан Микола Миколайович Литвинов народився у
1976 році. Пан Микола Миколайович Вайпан народився у 1949 році.
Пан Микола Іванович Стародубець народився у 1947 році. Пані Олена
Анатоліївна Завина народилася у 1964 році. Пан Тофік Кадир Огли
Ібрагімов народився у 1954 році. Пані Люся Іванівна Ібрагімова
народилася у 1958 році. Усі заявники проживають у м. Кіровоград,
Україна.
6. У 2000-2001 роках заявники порушили окремі провадження у
Кіровському районному суді м. Кіровограда про стягнення
заборгованості з заробітної плати та інших виплат з їх колишнього
роботодавця, ВАТ "Кіровоградський ливарний завод" (далі - КЛЗ)
або його дочірніх підприємств. Пан Ібрагімов і пані Ібрагімова
також подали заяви до комісії з трудових спорів (далі - КТС) КЗЛ
про стягнення заборгованості з заробітної плати.
7. Рішенням від 27 червня 2001 року суд присудив пані
Зої Михайловій 4684,81 українських гривень (грн.) заборгованості з
заробітної плати з КЗЛ. 9 жовтня 2001 року апеляційний суд
Кіровоградської області залишив це рішення без змін. Рішення
залишається невиконаним. 11 квітня 2002 року Кіровський районний
суд м. Кіровоград відхилив скаргу заявниці на державну виконавчу
службу про невиконання рішень на її користь.
8. Рішенням від 11 липня 2001 року суд присудив пані Анні
Дідорчук 2736 грн. заборгованості з заробітної плати з КЗЛ.
Рішення залишається невиконаним.
9. Рішенням від 4 квітня 2000 року суд присудив пані Клавдії
Ходаковій 1075,90 грн. заборгованості з заробітної плати з
дочірнього підприємства КЗЛ "Ливарне виробництво". Рішення
залишається невиконаним.
10. Рішенням від 7 вересня 2001 року суд присудив пані Тетяні
Бондаренко 1586,82 грн. заборгованості з заробітної плати з КЗЛ.
У лютому 2003 року борг був частково сплачений (326 грн.) шляхом
оплати за комунальні послуги. Решта рішення залишається
невиконаною.
11. Рішенням від 7 вересня 2001 року суд присудив пані Олені
Васкевич 1242,07 грн. заборгованості з заробітної плати і
відшкодування за затримку виплати з КЗЛ. У лютому і квітні
2003 року борг був сплачений шляхом оплати за комунальні послуги.
6 травня 2003 року державна виконавча служба закінчила виконавче
провадження у зв'язку з повним виконанням рішення на користь
заявниці.
12. Рішенням від 20 червня 2001 року суд присудив пані Анні
Шандурській 1324,98 грн. заборгованості з заробітної плати з КЗЛ.
3 березня 2004 року рішення було виконане.
13. Рішенням від 27 вересня 2001 року суд присудив пані Олені
Хлусевич 1815,88 грн. заборгованості з заробітної плати з КЗЛ.
Рішення залишається невиконаним.
14. Рішенням від 20 червня 2001 року суд присудив пані Галині
Савченко 224,50 грн. заборгованості по заробітній платі з КЗЛ.
Підприємство-боржник повідомило, що у лютому 2003 року борг був
сплачений шляхом оплати за комунальні послуги. Заявниця оскаржила
це ствердження. У червні державна виконавча служба повернула
виконавчий лист заявниці у зв'язку з відсутністю майна у боржника.
15. Рішенням від 30 серпня 2001 року суд присудив пану
Олександру Гайдачуку 809,74 грн. заборгованості з заробітної плати
з КЗЛ. 19 січня 2004 року заборгованість була надіслана заявнику
поштовим грошовим переказом.
16. Рішенням від 27 квітня 2001 року суд присудив пану
Володимиру Остапенку 100 грн. і 3870,73 грн. заборгованості з
заробітної плати з КЗЛ і з дочірнього підприємства КЗЛ "Ливарне
виробництво" відповідно. 3 березня 2004 року рішення було
виконане.
17. Рішенням від 12 червня 2001 року суд присудив пану Миколі
Литвинову 554,98 грн. і 493,25 грн. заборгованості з заробітної
плати з КЗЛ і з дочірнього підприємства КЗЛ "Підрозділ охорони
"Стрілець" відповідно. 19 січня 2004 року заборгованість була
надіслана заявнику поштовим грошовим переказом.
18. Рішенням від 18 квітня 2001 року суд присудив пану Миколі
Вайпану 144,85 грн. і 2730,61 грн. заборгованості з заробітної
плати з дочірнього підприємства КЗЛ "Промисловець" і з дочірнього
підприємства КЗЛ "Ливарне виробництво" відповідно. 31 травня
2001 року апеляційний суд Кіровоградської області залишив це
рішення без змін. У лютому 2003 року борг був частково сплачений
(145 грн.) шляхом оплати за комунальні послуги. Решта рішення
залишається невиконаною.
19. Рішенням від 15 травня 2001 року суд присудив пану Миколі
Стародубцю 1786 грн. заборгованості з заробітної плати з
дочірнього підприємства КЗЛ "Ливарне виробництво". Рішення
залишається невиконаним.
20. Рішенням від 15 травня 2001 року суд присудив пані Олені
Завиній 793,68 грн. заборгованості з заробітної плати з дочірнього
підприємства КЗЛ "Ливарне виробництво". 19 січня 2004 року
заборгованість була надіслана заявниці поштовим грошовим
переказом.
21. Рішенням від 10 лютого 1998 року КТС присудила пану
Тофіку Кадир Огли Ібрагімову 667,37 грн. заборгованості по
заробітній платі з дочірнього підприємства КЗЛ "Ливарне
виробництво". Рішенням від 31 травня 2001 року суд присудив йому
1443 грн. заборгованості з заробітної плати з того самого
підприємства. Рішення залишаються невиконаними.
22. Рішенням від 10 лютого 1998 року КТС присудила пані Люсі
Ібрагімовій 1044 грн. заборгованості з заробітної плати з КЗЛ.
Рішенням від 3 липня 2001 року суд присудив їй 2786,41 грн.
заборгованості з заробітної плати з того самого підприємства.
Рішення залишаються невиконаними.
23. У грудні 2002 року заявники порушили провадження у
Кіровському районному суді проти Фонду державного майна про
відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої
невиконанням рішень на їх користь. 29 травня 2003 року суд
відхилив скарги заявників. 23 жовтня 2003 року апеляційний суд
Кіровоградської області залишив це рішення без змін. 31 серпня
2005 року Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу
заявників.
24. 16 і 19 січня 2004 року пані Михайлова, пані Дідорчук,
пані Ходакова, пані Бондаренко, пані Хлусевич, пан Вайпан, пан
Стародубець, пан та пані Ібрагімови відмовилися прийняти
присуджені суми до завершення розгляду їх справи у Верховному Суді
України. Вищезазначені суми були переведені на депозитний рахунок
державної виконавчої служби.
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
25. Відповідне національне законодавство викладене у рішенні
"Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romachov c.Ukraine) (заява
N 67534/01, пункти 16 - 19, 27 липня 2004 року).
ПРАВО
26. Заявники скаржилися на неспроможність державних органів
вчасно виконати рішення КТС і Кіровського районного суду. Вони
також скаржилися на несправедливі слухання по їх справах проти
органів державної влади про невиконання рішень на їх користь.
Нарешті, заявники скаржилися на дискримінацію, оскільки рішення,
прийняті пізніше щодо інших кредиторів, були виконані раніше, ніж
рішення на їх користь. Заявники послалися на пункт 1 статті 6
Конвенції ( 995_004 ), статті 13 і 14 Конвенції і статтю 1 Першого
протоколу ( 994_535 ), які у відповідних частинах передбачають
таке: Пункт 1 статті 6 "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його
справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,
встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та
обов'язків цивільного характеру.." Стаття 13 "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було
порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в
національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене
особами, які здійснювали свої офіційні повноваження". Стаття 14 "Користування правами та свободами, визнаними в цій
Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою
ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи
інших переконань, національного чи соціального походження,
належності до національних меншин, майнового стану, народження,
або за іншою ознакою". Стаття 1 Першого протоколу "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти
своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності
інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених
законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право
держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне,
щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до
загальних інтересів..."
I. ПРИЙНЯТНІСТЬ
А. Невиконання рішень КТС і суду
27. Уряд висловив заперечення щодо наявності статусу жертви у
заявників і щодо вичерпання всіх національних засобів правового
захисту, подібні до тих, які Суд уже відхилив у справі "Ромашов
проти України" ( 980_227 ) (Romachov c. Ukraine) (див. посилання
вище, пункти 23 - 33). Суд вважає, що ці заперечення мають бути
відхилені з тих самих причин.
28. Суд вважає, що скарга заявників відповідно до пункту 1
статті 6 Конвенції ( 995_004 ) про затримку виконання рішень КТС і
Кіровського районного суду піднімають серйозні питання факту і
права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду
обставин справи. Він не знаходить підстав вважати заяву
неприйнятною. З тих самих причин скарги заявників відповідно до
статті 13 Конвенції і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не
можуть бути оголошені неприйнятними.
Б. Інші скарги
29. Оскільки заявники скаржилися на відсутність справедливого
судового розгляду, що суперечить статті 6 Конвенції ( 995_004 ),
Суд зазначає, що не вимагається здійснювати розгляд заявлених
помилок у фактах і праві, зроблених національними судовими
органами, оскільки неможливо виявити несправедливість процесів і
визнати судові рішення свавільними. У рамках судових процесів
заявники могли подавати усі необхідні аргументи на захист своїх
інтересів, і судові органи належним чином їх розглянули. Таким
чином, ця частина заяви очевидно необгрунтована і має бути
відхилена відповідно до пунктів 3 і 4 статті 35 Конвенції.
30. Оскільки заявники посилалися на статтю 14 Конвенції
( 995_004 ), Суд зазначає, що у межах, у яких заявники підняли це
питання у національних судах, їх заяви є необгрунтованими і не є
небезпідставною скаргою про порушення цього положення. Таким
чином, ця частина заяви очевидно необгрунтована і має бути
відхилена відповідно до пунктів 3 і 4 статті 35 Конвенції.
II. СУТЬ СПРАВИ
А. Скарги заявників відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції
( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 )
31. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що ні порушення
пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ), ні статті 1 Першого
протоколу ( 994_535 ) не було (як у справах Ромашов ( 980_227 ),
посилання вище, п. 37, і "Сокур проти України" ( 980_351 ) (Sokur
c. Ukraine), N 29439/02, п. 82, 26 квітня 2005 року). Уряд заявив,
що тривалість виконавчих проваджень у справах заявників була
виправдана і, більш того, зумовлена критичним фінансовим станом
підприємства-боржника і економіки України в цілому. Далі Уряд
заявив, що державна виконавча служба виконала всі необхідні дії, і
її не можна звинувачувати у затримці. Також Уряд стверджував, що
держава не може прямо відповідати за борги державного
підприємства.
32. Заявники не погодилися.
33. Суд зазначає, що рішення КТС і Кіровського районного суду
залишалися невиконаними протягом значного проміжку часу.
34. Суд нагадує, що він уже знаходив порушення пункту 1
статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу у
справах, що піднімають питання, подібні до цієї заяви
(див., наприклад, Ромашов ( 980_227 ), посилання вище,
пункти 39 - 46).
35. Після вивчення всіх матеріалів, переданих до нього, Суд
вважає, що Уряд не висунув жодного факту або вагомого доводу, що
може переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
Відповідно мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції
( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
Б. Скарга заявників відповідно до статті 13 Конвенції
( 995_004 )
36. Уряд стверджував, що заявники мали ефективні шляхи для
оскарження, з тих самих підстав, з яких він оспорював вичерпання
заявниками усіх національних засобів юридичного захисту.
Відхиливши останній аргумент (у пункті 27), Суд дійшов висновку,
що заявники не мали ефективного національного засобу юридичного
захисту, як вимагає стаття 13 Конвенції ( 995_004 ), щоб
відшкодувати шкоду, завдану затримкою у цих провадженнях
(див. "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voitenko c. Ukraine),
N 18966/02, пункти 46 - 48, 29 червня 2004 року). Відповідно мало
місце порушення зазначеного положення.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
( 995_004 )
37. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає: "Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до
неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони
передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності,
надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
38. Заявники вимагають такі суми, включаючи присуджену
заборгованість, для відшкодування матеріальної і нематеріальної
шкоди: - пані Зоя Михайлова - 33370,69 грн. (5462,39 ЄВРО); - пані Анна Дідорчук - 20905,52 грн. (3421,99 ЄВРО); - пані Клавдія Ходакова - 21758,31 грн. (3561,58 ЄВРО); - пані Тетяна Бондаренко - 23079,45 грн. (3777,83 ЄВРО); - пані Олена Васкевич - 100000 ЄВРО; - пані Анна Шандурська - 21232,42 грн. (3475,50 ЄВРО); - пані Олена Хлусевич - 26669,00 грн. (4365,40 ЄВРО); - пані Галина Савченко - 19980,46 гри (3270,56 ЄВРО); - пан Олександр Гайдачук - 100000 ЄВРО; - пан Володимир Остапенко - 24652,83 грн. (4035,38 ЄВРО); - пан Микола Литвинов - 100000 ЄВРО; - пан Микола Вайпан - 21866, 89 грн. (3579,35 ЄВРО); - пан Микола Стародубець - 22639, 05 грн. (3705,74 ЄВРО); - пані Олена Завина - 100000 ЄВРО; - пан Тофік Кадир Огли Ібрагімов - 23871,85 грн.
(4380,31 ЄВРО); - пані Люся Ібрагімова - 26760,11 грн. (4380,31 ЄВРО).
39. Уряд заявив, що заявники не обгрунтували запрошену суму,
і ствердив, що визнання порушення становитиме справедливу
сатисфакцію.
40. Оскільки пані Михайлова, пані Дідорчук, пані Ходакова,
пані Бондаренко, пані Хлусевич, пані Савченко, пан Вайпан,
пан Стародубець, пан і пані Ібрагімови заявили суми, присуджені
їм рішеннями, Суд вважає, що Уряд зобов'язаний виплачувати
їм непогашений борг за матеріальну шкоду частинами. Щодо решти
вимог заявників про справедливу сатисфакцію, Суд, ухвалюючи
рішення на засадах справедливості, як вимагається у статті 41
Конвенції ( 995_004 ), призначає заявникам такі суми за іншу
матеріальну і нематеріальну шкоду: - пані Зої Михайловій - 600 ЄВРО; - пані Анні Дідорчук - 900 ЄВРО; - пані Клавдії Ходаковій - 1800 ЄВРО; - пані Тетяні Бондаренко - 600 ЄВРО; - пані Олені Васкевич - 400 ЄВРО; - пані Анні Шандурській - 900 ЄВРО; - пані Олені Хлусевич - 600 ЄВРО; - пані Галині Савченко - 400 ЄВРО; - пану Олександру Гайдачуку - 600 ЄВРО; - пану Володимиру Остапенку - 900 ЄВРО; - пану Миколі Литвинову - 900 ЄВРО; - пану Миколі Вайпану - 900 ЄВРО; - пану Миколі Стародубцю - 900 ЄВРО; - пані Олені Завиній - 900 ЄВРО; - пану Тофіку Кадир Огли Ібрагімову - 2500 ЄВРО; і - пані Люсі Ібрагімовій - 2500 ЄВРО.
Б. Судові витрати
41. Пані Михайлова, пані Дідорчук, пані Ходакова, пані
Бондаренко, пані Шандурська, пані Хлусевич, пані Савченко, пан
Остапенко, пан Вайпан, пан Стародубець, пан і пані Ібрагімови
також вимагають по 165 ЄВРО кожен за витрати, понесені через
звернення до Суду.
42. Уряд вважає цю суму надмірною.
43. Відповідно до прецедентного права Суду заявник має право
на відшкодування своїх витрат, тільки якщо буде доведено, що вони
фактично були понесені, це було необхідним і у розумних межах.
У цій справі, враховуючи наявну інформацію і вищевказані критерії,
Суд вважає доцільним присудити суму, що вимагається заявниками, -
по 165 ЄВРО кожному, пані Михайловій, пані Дідорчук, пані
Ходаковій, пані Бондаренко, пані Шандурській, пані Хлусевич, пані
Савченко, пану Остапенку, пану Вайпану, пану Стародубцю, пану і
пані Ібрагімовим за витрати, понесені на судове провадження.
В. Пеня
44. Суд вважає, що пеня має нараховуватися за граничною
позичковою ставкою Європейського центрального банку, до якої мають
бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує прийнятними скарги заявників щодо виконання
рішень КТС і суду на їх користь відповідно до пункту 1 статті 6,
статті 13 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу
( 994_535 ), і неприйнятними решту заяви;
2. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6
Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що мало місце порушення статті 13 Конвенції
( 995_004 );
4. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого
протоколу ( 994_535 );
5. Постановляє, що: (a) держава-відповідач має сплатити заявникам впродовж трьох
місяців від дати, коли це рішення стане остаточним відповідно до
пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), такі суми:
- пані Зої Михайловій - присуджену заборгованість, яка досі
їй не сплачена, а також 765 ЄВРО (сімсот шістдесят п'ять ЄВРО) за
матеріальну і нематеріальну шкоду та судові витрати; - пані Анні Дідорчук - присуджену заборгованість, яка досі їй
не сплачена, а також 1065 ЄВРО (тисяча шістдесят п'ять ЄВРО) за
матеріальну і нематеріальну шкоду та судові витрати; - пані Клавдії Ходаковій - присуджену заборгованість, яка
досі їй не сплачена, а також 1965 ЄВРО (тисяча дев'ятсот шістдесят
п'ять ЄВРО) за матеріальну і нематеріальну шкоду та судові
витрати; - пані Тетяні Бондаренко - присуджену заборгованість, яка
досі їй не сплачена, а також 765 ЄВРО (сімсот шістдесят п'ять
ЄВРО) за матеріальну і нематеріальну шкоду та судові витрати; - пані Олені Васкевич - 400 ЄВРО (чотириста ЄВРО) за
матеріальну і нематеріальну шкоду; - пані Анні Шандурській - 1065 ЄВРО (тисяча шістдесят п'ять
ЄВРО) за матеріальну і нематеріальну шкоду та судові витрати; - пані Олені Хлусевич - присуджену заборгованість, яка досі
їй не сплачена, а також 765 ЄВРО (сімсот шістдесят п'ять ЄВРО) за
матеріальну і нематеріальну шкоду та судові витрати; - пані Галині Савченко - присуджену заборгованість, яка досі
їй не сплачена, а також 565 ЄВРО (п'ятсот шістдесят п'ять ЄВРО) за
матеріальну і нематеріальну шкоду та судові витрати; - пану Олександру Гайдачуку - 600 ЄВРО (шістсот ЄВРО) за
матеріальну і нематеріальну шкоду; - пану Володимиру Остапенку - 1065 ЄВРО (тисяча шістдесят
п'ять ЄВРО) за матеріальну і нематеріальну шкоду та судові
витрати; - пану Миколі Литвинову - 900 ЄВРО (дев'ятсот ЄВРО) за
матеріальну і нематеріальну шкоду; - пану Миколі Вайпану - присуджену заборгованість, яка досі
йому не сплачена, а також 1065 ЄВРО (тисяча шістдесят п'ять ЄВРО)
за нематеріальну шкоду та судові витрати; - пану Миколі Стародубцю - присуджену заборгованість, яка
досі йому не сплачена, а також 1065 ЄВРО (тисяча шістдесят п'ять
ЄВРО) за матеріальну і нематеріальну шкоду та судові витрати; - пані Олені Завиній - 900 ЄВРО (дев'ятсот ЄВРО) за
матеріальну і нематеріальну шкоду; - пану Тофіку Кадир Огли Ібрагімову - заборгованість,
присуджену йому рішеннями КТС і суду і досі йому не сплачену, а
також 2665 ЄВРО (дві тисячі шістсот шістдесят п'ять ЄВРО) за
матеріальну і нематеріальну шкоду та судові витрати; - пані Люсі Ібрагімовій - заборгованість, присуджену їй
рішеннями КТС і суду і досі їй не сплачену, а також 2665 ЄВРО
(дві тисячі шістсот шістдесят п'ять ЄВРО) за матеріальну і
нематеріальну шкоду та судові витрати; (b) вищевказані суми будуть конвертовані у національну валюту
держави-відповідача за курсом на дату сплати, враховуючи будь-який
податок, що може бути утриманий з заявників;
(c) з часу, коли закінчиться вищезгаданий)тримісячний строк,
і до моменту повного розрахунку на вищезазначені суми
нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці
Європейського центрального банку на період прострочення плюс три
відсотки;
6. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої
сатисфакції. Вчинено англійською мовою та повідомлено в письмовій формі
15 червня 2006 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77
Регламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар (підпис) Клаудія ВЕСТЕРДІК
(Claudia Westerdik)
Голова (підпис) Пеер ЛОРЕНЦЕН
(Peer Lorenzen)



вгору