Рекомендація щодо медичної допомоги та допомоги у випадку хвороби N 134 (укр/рос)
Міжнародна організація праці; Рекомендації, Міжнародний документ від 25.06.1969134
Документ 993_185, поточна редакція — Прийняття від 25.06.1969

                           Рекомендація 
щодо медичної допомоги та
допомоги у випадку хвороби
N 134 (укр/рос)

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 4 червня 1969 року на свою п'ятдесят третю
сесію, ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо перегляду Конвенції
1927 року про страхування на випадок хвороби в промисловості
( 993_194 ) та Конвенції 1927 року про страхування на випадок
хвороби працівників у сільському господарстві ( 993_195 ), що є
п'ятим пунктом порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, яка
доповнює Конвенцію 1969 року про медичну допомогу та допомоги у
випадку хвороби ( 993_184 ), ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот шістдесят дев'ятого року нижченаведену Рекомендацію, яка
може називатися Рекомендацією 1969 року щодо медичної допомоги та
допомоги у випадку хвороби:
1. В цілях цієї Рекомендації: a) термін "законодавство" означає закони та постанови, а
також правила в галузі соціального забезпечення; b) термін "установлений" означає визначений законодавством
країни або відповідно до цього законодавства; c) термін "проживання" означає звичайне проживання на
території члена Організації, а термін "мешканець" означає особу,
яка проживає на території члена Організації; d) термін "на утриманні" стосується передбачуваного стану
залежності, який існує в певних випадках; e) термін "дружина" означає дружину, яка перебуває на
утриманні свого чоловіка; f) термін "дитина" поширюється:
i) на дитину, молодшу ніж вік закінчення обов'язкової
шкільної освіти, або молодшу ніж 15 років, залежно від того, який
вік є вищим;
ii) за певних умов на дитину, молодшу ніж визначений вік,
але старшу ніж вік, зазначений в підпункті i) пункту f), яка
проходить курс навчання або є студентом, або яка має хронічне
захворювання чи є інвалідом, що не дозволяє йому займатися
будь-якою діяльність, яка приносить прибуток відповідно до
визначених умов; g) термін "стаж" означає, залежно від того, як це визначено,
або період, протягом якого сплачувались внески, або стаж роботи,
або тривалість проживання, або поєднання цих умов; h) термін "хвороба" означає будь-який хворобливий стан,
незалежно від причини, що його викликала; i) термін "медична допомога" включає також пов'язані з нею
грошові допомоги. 2. Члени Організації повинні поширювати застосування свого
законодавства щодо медичної допомоги, передбаченої в статті 8
Конвенції 1969 року про медичну допомогу та допомоги у випадку
хвороби ( 993_184 ) поетапно у разі необхідності і за відповідних
умов на: a) осіб, робота яких має випадковий характер; b) членів сім'ї роботодавця, які проживають разом із ним,
тією мірою, якою вони працюють для нього; c) все економічно активне населення; d) дружин і дітей осіб, зазначених у пунктах a) - c) цього
параграфа; e) всіх мешканців. 3. Медична допомога, яка передбачена статтею 8 Конвенції 1969
року про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби
( 993_184 ), повинна включати: a) забезпечення медичним приладдям, наприклад окулярами, та b) догляд за тими, хто одужує. 4. Право на медичну допомогу, передбачене статтею 8 Конвенції
1969 року про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби
( 993_184 ), не повинно залежати від стажу. 5. Коли одержувач перестане належати до категорії осіб, які
підлягають забезпеченню, то медична допомога, передбачена статтею
8 Конвенції 1969 року про медичну допомогу та допомоги у випадку
хвороби ( 993_184 ), повинна надаватися йому протягом всієї
тривалості страхового випадку у разі хвороби, яка почалась в той
момент, коли зацікавлена особа ще належала до зазначеної
категорії. 6. За визначених умов грошова допомога, передбачена в
розділах I та III Конвенції 1969 року про медичну допомогу та
допомоги на випадок хвороби ( 993_184 ), повинна продовжувати
надаватися особі, яка підлягає забезпеченню і яка тимчасово не
знаходиться на території члена Організації. 7. Одержувач або, в певних випадках, його годувальник не
повинні нести ніяких витрат у зв'язку із наданням їм медичної
допомоги, передбаченої статтею 8 Конвенції 1969 року про медичну
допомогу та допомоги у випадку хвороби ( 993_184 ): a) коли його кошти не перевищують відповідного розміру; b) у разі хвороби, яка визнана як така, що потребує тривалого
лікування. 8. Особа, якій належить отримати допомогу на випадок хвороби,
повинна отримувати грошову допомогу у разі невиходу на роботу, що
призводить до втрати заробітної плати, яка підтверджується: a) необхідністю надання їй медичної допомоги лікувального або
профілактичного характеру; b) необхідністю її ізоляції у зв'язку із карантином; c) необхідністю медичного нагляду за нею з метою медичного
відновлення; d) відпусткою у зв'язку із її одужанням після хвороби. 9. Особі, яка підлягає забезпеченню і має захворювання, яке
не робить її повністю нездатною до її звичайної роботи, повинна
надаватись розумна можливість отримувати необхідне медичне
лікування протягом звичайного робочого часу. 10. Слід передбачити надання відповідної допомоги економічно
активній особі, на яку поширюється забезпечення і яка повинна
доглядати за хворим, що перебуває на утриманні. 11. Члени Організації повинні поширювати законодавство про
допомогу у випадку хвороби, передбачену статтею 18 Конвенції 1969
року про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби
( 993_184 ), поетапно у разі необхідності та за відповідних умов
на: a) осіб, робота яких має випадковий характер; b) членів сім'ї роботодавця, що проживають разом із ним -
відносно роботи, яку вони виконують для нього; c) все економічно активне населення. 12. Відсоток, зазначений у параграфі 1 статті 22 та параграфі
1 статті 23 Конвенції 1969 року про медичну допомогу та допомоги у
випадку хвороби ( 993_184 ), повинен бути збільшений, в крайньому
випадку на 6 2/3 одиниці. 13. У випадку непрацездатності, що є наслідком хвороби та
викликає призупинку виплати заробітної плати, грошова допомога
повинна виплачуватися протягом всієї тривалості страхового
випадку.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
Рекомендация
о медицинской помощи и пособиях по болезни
N 134

Генеральная Конференция Международной Организации Труда, созванная в Женеве Административным Советом Международного
Бюро Труда и собравшаяся 4 июня 1969 года на свою пятьдесят третью
сессию, постановив принять ряд предложений о пересмотре Конвенции
1927 с года о страховании по болезни в промышленности ( 993_194 )
и Конвенции 1927 года о страховании по болезни трудящихся в
сельском хозяйстве ( 993_195 ), что является пятым пунктом
повестки дня сессии, решив придать этим предложениям форму рекомендации,
дополняющей Конвенцию 1969 года о медицинской помощи и пособиях по
болезни ( 993_184 ), принимает сего двадцать пятого дня июня месяца тысяча
девятьсот шестьдесят девятого года нижеследующую Рекомендацию,
которая будет именоваться Рекомендацией 1969 года о медицинской
помощи и пособиях по болезни:
1. В целях настоящей Рекомендации: a) термин "законодательство" означает законы и постановления,
а также правила в области социального обеспечения; b) термин "установленный" означает определенный
законодательством страны или в соответствии с этим
законодательством; c) термин "проживание" означает обычное проживание на
территории Члена Организации, а термин "житель" означает лицо,
обычно проживающее на территории Члена Организации; d) термин "на иждивении" относится к предполагаемому
состоянию зависимости, существующему в установленных случаях; e) термин "жена" означает жену, находящуюся на иждивении
своего мужа; f) термин "ребенок" распространяется: i) на ребенка моложе возраста окончания обязательного
школьного образования или моложе пятнадцати лет, в зависимости от
того, какой возраст выше; ii) в установленных условиях на ребенка моложе установленного
возраста, но старше возраста, указанного в абзаце i) настоящего
подпункта f), который проходит курс ученичества или является
студентом, или же страдает хроническим заболеванием, или является
инвалидом, что не позволяет ему заниматься какой-либо приносящей
доход деятельностью, в соответствии с установленными условиями; g) термин "стаж" означает, в зависимости от того, как это
установлено, либо период, в течение которого уплачивались взносы,
либо стаж работы, либо продолжительность проживания, либо
какое-либо сочетание этих условий; h) термин "болезнь" означает всякое болезненное состояние,
независимо от его причины; i) термин "медицинская помощь" включает также связанные с ней
пособия. 2. Члены Организации должны распространить применение своего
законодательства о медицинской помощи, предусмотренного в статье 8
Конвенции 1969 года о медицинской помощи и пособиях по болезни
( 993_184 ), по этапам, если это необходимо, и при соответствующих
условиях на: a) лиц, работа которых имеет случайный характер; b) членов семьи предпринимателя, проживающих вместе с ним, в
той мере, в какой они работают для него; c) все экономически активное население; d) жен и детей лиц, указанных в подпунктах a)-c) настоящего
пункта; e) всех жителей. 3. Медицинская помощь, предусмотренная статьей 8 Конвенции
1969 года о медицинской помощи и пособиях по болезни ( 993_184 ),
должна включать: a) обеспечение медицинскими приспособлениями, как например
очками, и b) уход за выздоравливающими. 4. Право на медицинскую помощь, предусмотренное в статье 8
Конвенции 1969 года о медицинской помощи и пособиях по болезни
( 993_184 ), не должно обусловливаться стажем. 5. Когда получатель перестает относиться к категории лиц,
подлежащих обеспечению, медицинская помощь, предусмотренная в
статье 8 Конвенции 1969 года о медицинской помощи и пособиях по
болезни ( 993_184 ), должна оказываться ему в течение всей
продолжительности страхового случая при болезни, начавшейся в
момент, когда заинтересованное лицо еще относилось к указанной
категории. 6. При установленных условиях пособия, предусмотренные в
разделах II и III Конвенции 1969 года о медицинской помощи и
пособиях по болезни ( 993_184 ), должны продолжать предоставляться
подлежащему обеспечению лицу, которое временно не находится на
территории Члена Организации. 7. Получатель, или, в соответствующих случаях, его кормилец
не должны нести никаких расходов в связи с оказанием им
медицинской помощи, предусмотренной в статье 8 Конвенции 1969 года
о медицинской помощи и пособиях по болезни ( 993_184 ): a) когда его средства не превышают определенного размера; b) в случае болезни, признанной требующей продолжительного
лечения. 8. Лицо, подлежащее обеспечению пособием по болезни, должно
получать денежное пособие в случае неявки на работу, ведущей к
потере заработка, которая обоснована: a) необходимостью оказания ему медицинской помощи лечебного
или профилактического характера; b) необходимостью его изоляции в связи с карантином; c) необходимостью медицинского наблюдения за ним в целях
медицинского восстановления; d) отпуском в связи с его выздоровлением после болезни. 9. Подлежащему обеспечению лицу, страдающему заболеванием,
которое не делает его полностью неспособным к своей обычной
работе, должна предоставляться разумная возможность получать
необходимое медицинское лечение в течение обычного рабочего
времени. 10. Следует предусматривать оказание соответствующей помощи
подлежащему обеспечению экономически активному лицу, которое
должно ухаживать за больным иждивенцем. 11. Члены Организации должны распространить свое
законодательство о пособиях по болезни, предусмотренных статьей 18
Конвенции 1969 года о медицинской помощи и пособиях по болезни
( 993_184 ), по этапам, если это необходимо, и в соответствующих
условиях на: a) лиц, работа которых имеет случайный характер; b) членов семьи предпринимателя, проживающих вместе с ним - в
отношении работы, выполняемой для него; c) все экономически активное население. 12. Процент, указанный в пункте 1 статьи 22 и пункте 1 статьи
23 Конвенции 1969 года о медицинской помощи и пособиях по болезни
( 993_184 ), должен быть увеличен, по крайней мере, на 6 целых и
2/3 единицы. 13. В случае нетрудоспособности, являющейся следствием
болезни и вызывающей приостановку выплаты заработка, денежное
пособие должно выплачиваться в течение всей продолжительности
страхового случая.
Конвенции и рекомендации, 1957 - 1990, Том II
Международное Бюро Труда, Женева



вгору