Конвенція про надомну працю N 177 (укр/рос)
Міжнародна організація праці; Конвенція, Міжнародний документ від 20.06.1996177
Документ 993_327, поточна редакція — Підписання від 20.06.1996

                            Конвенція 
про надомну працю
N 177 (укр/рос)

Статус Конвенції див. ( 993_448 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 4 червня 1996 року на свою вісімдесят третю
сесію, нагадуючи, що багато з міжнародних конвенцій і рекомендацій
про працю, які містять норми загального застосування щодо умов
праці, застосовні до надомників, беручи до уваги, що конкретні умови, характерні для надомної
праці, роблять бажаним поліпшення застосування цих конвенцій і
рекомендацій до надомників і доповнення їх нормами, в яких
беруться до уваги особливості надомної праці, ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно надомної праці, що
є четвертим пунктом порядку денного сесії; вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції; ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот
дев'яносто шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може
називатися Конвенцією 1996 року про надомну працю:
Стаття 1
Стосовно до цієї Конвенції: a) термін "надомна праця" означає роботу, яку особа, що
називається надомником, виконує:
i) за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її
вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;
ii) за винагороду;
iii) з метою виробництва товарів або послуг, згідно з
вказівками роботодавця, незалежно від того, хто надає обладнання,
матеріали або інші ресурси, що використовуються, якщо тільки ця особа не має в своєму розпорядженні такої міри
автономії та економічної незалежності, яка потрібна для того, щоб
вважати її незалежним працівником відповідно до національного
законодавства чи судових рішень; b) особи із статусом найманих працівників не стають
надомниками в розумінні цієї Конвенції через сам лише факт
виконання ними від часу до часу роботи як найманими працівниками
вдома, а не на своєму звичайному робочому місці; c) термін "роботодавець" означає фізичну або юридичну особу,
яка безпосередньо або через посередника, незалежно від того, чи
передбачені посередники в національному законодавстві, надає
роботу додому в інтересах свого підприємства.
Стаття 2
Ця Конвенція поширюється на всіх осіб, зайнятих надомною
працею, в розумінні статті 1.
Стаття 3
Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, визнає,
провадить і періодично переглядає національну політику в галузі
надомної праці, спрямовану на поліпшення становища надомників,
консультуючись при цьому з найбільш представницькими організаціями
роботодавців і працівників, а також з організаціями, які
займаються проблемами надомників, і з організаціями роботодавців,
які надають роботу надомникам, де такі організації є.
Стаття 4
1. Національна політика в галузі надомної праці повинна, в
міру можливості, сприяти рівності у ставленні між надомниками та
іншими найманими працівниками з урахуванням особливостей надомної
праці і, в міру потреби, умов, які діють щодо такого самого або
аналогічного виду роботи, виконуваної на підприємстві. 2. Рівність у ставленні повинна заохочуватися, зокрема, щодо: a) права надомників на створення організацій або вступ до
організацій за їхнім власним вибором та на участь у діяльності
таких організацій; b) захисту від дискримінації в галузі праці й занять; c) захисту в галузі безпеки та гігієни праці; d) оплати праці; e) захисту шляхом встановлених законодавством систем
соціального забезпечення; f) доступу до професійної підготовки; g) мінімального віку приймання на роботу чи допуску до
трудової діяльності; і h) захисту материнства.
Стаття 5
Національна політика в галузі надомної праці повинна
проводитись за допомогою законодавства, колективних договорів,
арбітражних рішень чи будь-яким іншим належним способом, що
відповідає національній практиці.
Стаття 6
Слід вживати належних заходів для того, щоб статистика праці
охоплювала, по можливості, надомну працю.
Стаття 7
Національне законодавство щодо безпеки та гігієни праці
застосовується до надомної праці, беручи до уваги її особливості,
і встановлює умови, за яких певні види робіт і використання певних
речовин можуть заборонятися стосовно надомної праці з причин
безпеки і захисту здоров'я.
Стаття 8
Якщо використання посередників стосовно надомної праці
дозволене, то відповідні обов'язки роботодавців і посередників
визначаються законодавством або судовими рішеннями відповідно до
національної практики.
Стаття 9
1. Система інспекції, що відповідає національним
законодавству і практиці, забезпечує дотримання законодавства, яке
застосовується до надомної праці. 2. У разі порушення цього законодавства передбачаються та
ефективно застосовуються адекватні засоби захисту, до яких входять
потрібні санкції.
Стаття 10
Ця Конвенція не зачіпає більш сприятливі положення, які
застосовуються до надомників відповідно до інших міжнародних
конвенцій про працю.
Стаття 11
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 12
1. Ця Конвенція має обов'язкову чинність лише для тих членів
Міжнародної організації праці, ратифікаційні документи яких
зареєстровані Генеральним директором. 2. Вона набуде чинності через 12 місяців від дати реєстрації
Генеральним директором ратифікаційних документів двох членів
Організації. 3. Згодом ця Конвенція набуде чинності для кожного члена
Організації через 12 місяців від дати реєстрації його
ратифікаційного документа.
Стаття 13
1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
після закінчення десяти років від дня, коли вона початково набула
чинності, може денонсувати її актом про денонсацію, надісланим
Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
Денонсація набуде чинності через рік від дати її реєстрації. 2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю
Конвенцію і протягом року після закінчення зазначених у
попередньому параграфі десяти років не скористався передбаченим у
цій статті правом на денонсацію, Конвенція залишатиметься чинною
на наступні десять років, надалі він зможе денонсувати її після
закінчення кожного десятиріччя в порядку, передбаченому в цій
статті.
Стаття 14
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
ратифікаційних документів та актів про денонсацію, надісланих йому
членами Організації. 2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого
ним другого ратифікаційного документа, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.
Стаття 15
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) вичерпні відомості щодо всіх ратифікаційних
документів та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно
до положень попередніх статей.
Стаття 16
У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці
вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь
щодо застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність внесення
до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий
перегляд.
Стаття 17
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або
частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не
передбачено іншого, то: a) ратифікація будь-яким членом Організації нової
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 13, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова переглянута конвенція набула чинності; b) від дня набуття чинності новою переглянутою конвенцією цю
Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації. 2. Ця Конвенція залишається в будь-якому разі чинною за
формою та змістом для тих членів Організації, які ратифікували її,
але не ратифікували переглянутої конвенції.
Стаття 18
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
о надомном труде
N 177
(Женева, 20 июня 1996 года)

Генеральная конференция Международной организации труда, созванная в Женеве Административным советом Международного
бюро труда и собравшаяся 4 июня 1996 года на свою 83-ю сессию, напоминая, что многие международные конвенции и рекомендации
о труде, которые содержат нормы общего применения, касающиеся
условий труда, применимы к надомникам, принимая во внимание, что конкретные условия, характерные для
надомного труда, делают желательным улучшение применения этих
конвенций и рекомендаций к надомникам и дополнение их нормами, в
которых принимаются во внимание особенности надомного труда, постановив принять ряд предложений по надомному труду, что
является четвертым пунктом повестки дня сессии; и решив придать этим предложениям форму международной
конвенции, принимает сего двадцатого дня июня месяца одна тысяча
девятьсот девяносто шестого года следующую конвенцию, которая
может именоваться Конвенцией 1996 года о надомном труде.
Статья 1
Применительно к настоящей Конвенции: a) термин "надомный труд" означает работу, которую лицо,
именуемое надомником, выполняет: i) по месту его жительства или в других помещениях по его
выбору, но не в производственных помещениях работодателя; ii) за вознаграждение; iii) с целью производства товаров или услуг, согласно
указаниям работодателя, независимо от того, кто предоставляет
оборудование, материалы или другие используемые ресурсы, если только это лицо не располагает такой степенью автономии
и экономической независимости, которая необходима для того, чтобы
считать его независимым работником в соответствии с национальным
законодательством или судебными решениями; b) лица со статусом наемных работников не становятся
надомниками в смысле настоящей Конвенции в силу одного только
факта выполнения ими время от времени работы в качестве наемных
работников на дому, а не на своем обычном рабочем месте; c) термин "работодатель" означает физическое или юридическое
лицо, которое напрямую или через посредника, независимо от того,
предусмотрены ли посредники в национальном законодательстве,
предоставляет работу на дому в интересах своего предприятия.
Статья 2
Настоящая Конвенция распространяется на всех лиц, занятых
надомным трудом, в смысле статьи 1.
Статья 3
Каждое государство-член, ратифицировавшее настоящую
Конвенцию, принимает, проводит и периодически пересматривает
национальную политику в области надомного труда, направленную на
улучшение положения надомников, консультируясь при этом с наиболее
представительными организациями работодателей и трудящихся, а
также с организациями, занимающимися проблемами надомников, и с
организациями работодателей, предоставляющих работу надомникам,
где таковые существуют.
Статья 4
1. Национальная политика в области надомного труда должна, по
мере возможности, содействовать равенству в обращении между
надомниками и другими наемными работниками с учетом особенностей
надомного труда и, по мере необходимости, условий, действующих в
отношении такого же или аналогичного вида работы, выполняемой на
предприятии. 2. Равенство в обращении должно поощряться, в частности, в
отношении: a) права надомников на создание организаций или вступление в
организации по их собственному выбору и на участие в деятельности
таких организаций; b) защиты от дискриминации в области труда и занятий; c) защиты в области безопасности и гигиены труда; d) оплаты труда; e) защиты посредством установленных законодательством систем
социального обеспечения; f) доступа к профессиональной подготовке; g) минимального возраста приема на работу или допуска к
трудовой деятельности; и h) защиты материнства.
Статья 5
Национальная политика в области надомного труда должна
проводиться посредством законодательства, коллективных договоров,
арбитражных решений или любым другим надлежащим способом,
соответствующим национальной практике.
Статья 6
Принимаются надлежащие меры к тому, чтобы статистика труда
охватывала, по возможности, надомный труд.
Статья 7
Национальное законодательство о безопасности и гигиене труда
применяется к надомному труду, принимая во внимание его
особенности, и устанавливает условия, при которых определенные
виды работ и использование определенных веществ могут запрещаться
применительно к надомному труду по причинам безопасности и защиты
здоровья.
Статья 8
Если использование посредников применительно к надомному
труду разрешено, то соответствующие обязанности работодателей и
посредников определяются законодательством или судебными решениями
в соответствии с национальной практикой.
Статья 9
1. Система инспекции, соответствующая национальным
законодательству и практике, обеспечивает соблюдение
законодательства, применимого к надомному труду. 2. На случай нарушения этого законодательства
предусматриваются и эффективно применяются адекватные средства
защиты, включая необходимые санкции.
Статья 10
Настоящая Конвенция не затрагивает более благоприятные
положения, применимые к надомникам в соответствии с другими
международными конвенциями о труде.
Статья 11
Официальные грамоты о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному директору Международного бюро труда для
регистрации.
Статья 12
1. Настоящая Конвенция имеет обязательную силу только для тех
членов Международной организации труда, ратификационные грамоты
которых зарегистрированы Генеральным директором. 2. Она вступит в силу через 12 месяцев после даты регистрации
Генеральным директором ратификационных грамот двух членов
Организации. 3. Впоследствии настоящая Конвенция вступит в силу для
каждого государства-члена Организации через 12 месяцев после даты
регистрации его ратификационной грамоты.
Статья 13
1. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, по истечении десяти лет со дня ее первоначального
вступления в силу может денонсировать ее заявлением о денонсации,
направленным Генеральному директору Международного бюро труда для
регистрации. Денонсация вступит в силу через год после даты ее
регистрации. 2. Для каждого члена Организации, который ратифицировал
настоящую Конвенцию и в годичный срок по истечении указанных в
предыдущем пункте десяти лет не воспользовался предусмотренным в
настоящей статье правом на денонсацию, Конвенция будет оставаться
в силе на следующие десять лет, и впоследствии он сможет
денонсировать ее по истечении каждого десятилетия в порядке,
предусмотренном в настоящей статье.
Статья 14
1. Генеральный директор Международного бюро труда извещает
всех членов Международной организации труда о регистрации всех
ратификационных грамот и заявлений о денонсации, направленных ему
членами Организации. 2. Извещая членов Организации о регистрации полученной им
второй ратификационной грамоты, Генеральный директор обращает их
внимание на дату вступления в силу настоящей Конвенции.
Статья 15
Генеральный директор Международного бюро труда направляет
Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций для
регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации
Объединенных Наций ( 995_010 ) исчерпывающие сведения о всех
ратификационных грамотах и заявлениях о денонсации,
зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих
статьей.
Статья 16
В случаях, когда Административный совет Международного бюро
труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
конференции доклад о применении настоящей Конвенции и
рассматривает целесообразность включения в повестку дня
Конференции вопроса о ее полном или частичном пересмотре.
Статья 17
1. Если Конференция примет новую конвенцию, полностью или
частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой
конвенции не предусмотрено иное, то: a) ратификация каким-либо членом Организации новой
пересматривающей Конвенции влечет за собой автоматически,
независимо от положений статьи 13, незамедлительную денонсацию
настоящей Конвенции при условии, что новая пересматривающая
конвенция вступила в силу; b) со дня вступления в силу новой пересматривающей конвенции
настоящая Конвенция закрыта для ратификации членами Организации. 2. Настоящая Конвенция остается в любом случае в силе по
форме и содержанию для тех членов Организации, которые
ратифицировали ее, но не ратифицировали пересматривающую
конвенцию.
Статья 18
Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.
Конвенция не вступила в силу на 20.06.96 г.



вгору